Співає тихо, наче плаче,
Душа людськая в боротьбі,
Цього ніхто вже не побачить,
І лиш згадає у житті,
В новому, вічному, без строків,
Ціну життя і висоту,
Тієї сходинки, що йшов ти,
Та залишив на цій землі.
Про себе спогад, про людину,
Що жила вічно в боротьбі,
Не залишила Україну,
І повернулася сюди.
І незбагнене почуття,
Згадає потім твою душу,
Що переживала і жила,
Творила й вірила в майбутнє.
Твойого роду і землі,
Де ти родився, жив і виріс,
В людину, гідної сім’ї,
Батьківських рук, в роботі милих.
І спогад вічний збереже,
Твоє творіння волі й долі,
Спокійне бачення речей,
І мудрість, сповнену любов’ю.
ID:
345055
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 19.06.2012 20:31:49
© дата внесення змiн: 19.06.2012 20:31:49
автор: Ю.Вороньківський
Вкажіть причину вашої скарги
|
