Спасибі Батьку, за життя тобі!
І за дитинство без турбот – вклоняюсь!
За те, що іскру Божу дав мені…
Устами що твоїми, посміхаюсь.
А ще я вдячний за весни сади,
За літню працю і за полювання,
За те, що ти навчив по світу йти
І рішення приймати без вагання.
Я дякую, а в тім кажу: - «Пробач,
Що мало приділяв тобі уваги,
Засмучував числом своїх невдач,
В навчанні не виказував наснаги.
Що знехтувавши мудрістю повчань,
Не зразу вийшов на свою дорогу…»
Та все - пусте, бо завжди й без вагань,
Я знаю, ти прийдеш на допомогу!
Як тепло,щиро і любляче... Справжня синівська любов. Дійсно,лише з віком приходить усвідомлення того,що часом поводився невдячно по відношенню до найрідніших людей...Дуже гарна присвята.
Осіріс відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І як важко з роками усвідомлювати свою провину. Дякую!!!