Спустошена моя душа
І до країв налита болем.
В ній лише вітер поспіша
Гонити перекотиполем.
Немає сліз, в очах лиш сіль
І нічим плакати за щастям,
Що ж курява там звідусіль?
Де ти взялась на мене, трясця?
Аж серце у грудях щемить,
Нечиста з куряви регоче
І поруч вже остання мить,
Та як же я її не хочу.