Якби лиш можна було б знов все переграти,
змінити пару слів, а може й фраз!
Якби лиш можна було б сильно не кохати,
а так погратись і забуть все враз!
Тоді б, напевно, серце не боліло
і не вистрибувало так з грудей,
і все було би просто й зрозуміло,
і не було б отих дурних ідей!
Нічого у житті я б не міняла,
робота, дітки, хата - звичний план,
тихенько так жила б собі й страждала,
та серце вкрите шрамами від ран!
Від сліз, які лила в подушку,
так, щоб ніхто не чув й не знав.
Та іноді келих вина, краща подружка,
Facebook, й дитячий сміх той біль знімав.
В один прекрасний день все надоїло,
і тут, на щастя, я побачила його,
все тіло, мов мурашками покрило,
та не могла я передбачити цього.
Він появився, наче грім із неба,
і йти уже нікуди не хотів,
Хто б міг подумати, це ж треба,
як всю мене коханням він зігрів!
І хай собі там плещуть злі язики,
тепер на них начхати вже мені,
в житті немає плачу, і криків,
ми з дітками живем немов у сні!
Не бійтеся в житті щось поміняти,
зробити той чи інший крок!
Не вічно ж нам написано страждати,
коли душа сама так й рветься до зірок!
́́
ID:
311231
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 04.02.2012 08:24:43
© дата внесення змiн: 04.02.2012 08:24:43
автор: Іра Савка
Вкажіть причину вашої скарги
|
