Шукати порятунку в сутінках , немає суті
Карколомні перевтілення душі – відсутні
У самообраному волі закритім колі
Потроху вкотре знов шукаю долі
Раптова зустріч душ , очей і тіл
Підніме спогад з запорошених могил
В вітрила часу , що давно уже минув
Новий безмежно чистий вітер пристрасті дмухнув
І як колись очей до ранку не змикаєм
У сутінках дощів північних лиш блукаєм
Всміхнеться небо і теж все пригадає
І хто ж сказав , що радості в житті немає
Весняним цвітом почуття осінньоперестигле
Укарбуватися в серденька наші встигне
І снігом білим ляже серед літа
По серед раю росами омита
Чарівна плоть твоя
А я
А я співатимо так тихо
Щоб раптом не порушити твій сон
Бо в цім краю давно померло лихо
Це місце душ співучих в унісон
Так дивно розуміти звичніні речі
Коли не діє вже гірка отрута
Не наче всі пекельні печі
Бажають , щоби ти була забута
Але ці марива раптових зустрічей
Дають наснаги просто існувати
Не плач ніколи , сльози зкинь з очей
Я ж далі буду лише тобі співати
Хай лихословлять язики негожі
Що вже нема серед живих твоєї плоті
Бо ж душі їхні від народження порожні
І совість заховалась на сердець звороті
Та знає дощ і ніч й роса та небо
І звісно ж також знаю я
Хоч ти не тут , але це зовсім не проблема
В своїй душі дарую я тобі нове життя
