Минають дні , летять роки,
В моєму серці знову ти.
І знову тихий теплий день…
Знайомий , старий мов лавка пень.
Сиджу і згадую дитинство,
коли не було меж й кордонів,
не було в відстані законів,
ми були нерозлучні друзі
в приємному і в радісному крузі.
Змінився світ , а мені вже скоро
дванадцять літ.
Щось сталося , і ти далеко,
В щасливих спогадах раптово смеркло.
Ми бачимось все рідше й рідше,
А мені від того все гірше й гірше.
Ти будеш в пам’яті моїй завжди.
Бо ми ж друзі навіки.
03.2011р
