Осінній день. Це мій останній вечір! Погаснуть зорі, пропаде той страх,
Горять легені, залоскочуть плечі, і пір*я я побачу на руках...
Я знав, що скоро вдарить холод! Зійде з небес архангел Рафаїл,
Візьме за руку, забере угору, і скаже "Ти далеко від Землі"...
Дорога довга, кажуть краще сісти...Присяду на хвилинку, помовчу,
Подумаю, життя своє згадаю, батьків, кохану й серцем я молю:
О, Боже, може і не треба, можливо я не той кого шукав,
А знаєш, я людина небезпечна! Не віриш? Я, напвно набрехав...
Брехати? Так, брехати я не вмію, Ти знаєш це, це знають лікарі...
Чому? Чому це я, я хочу жити! Я жити буду? Тільки угорі...
Готовий? Так стою на поготові, з тобою я підіймусь в небеса,
Нас вже чекають янголи Христові, яка там благодать, яка краса...
Тепер я бачу хмари, бачу небо, я зрозумів, що сенс мого буття -
Не відчувати жодної потреби, а присвятити пошукам життя...
ID:
250157
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 28.03.2011 10:20:37
© дата внесення змiн: 05.04.2011 12:18:03
автор: Alexander Marchuk
Вкажіть причину вашої скарги
|
