Я знов закриваю долонями вуха
Не хочу почути зимове виття.
І шапку носити з зіркового смуху,
Не хочу вдягати свої "соболя".
Танцюю з годину уже перед люстром.
Вдягаю підбори й прозорі панчішки.
-Куди це годиться, замерзнеш на друзку -
Бурмоче свідомість, моргає на ніжки...
Назвозили снігу стурбовані хмари.
Хрумкає ними веселий цюцько.
Атакує замети, немов-то татари,
Ті з нього кепкують, а йому хоч би що!
Так гарно дивитись крізь втомлену шибку
На безтурботних та грайливих горобців,
І на кота, що мов акула, ловить рибку,
Вже вполював листок і двійко камінців...
...Наймиліша зима, коли мариться літо,
Хвойним лісом задихає з печі тепло,
Мандаринові скибочки пружні, налиті.
Ними з мандрів тебе приманила давно....
Озерця талі жовтих споконвічних вікон
Напоять світлом чудернадських білих бджіл...
Химерні тіні виліплять в садку із снігу
Кремезних силачів і полохливих дів...
Люблю дивитися на зиму крізь шпарину,
Як граються вітри на сніжному заметі,
Люблю дивитись довгі сни у хуртовину
про море, сонце, чайок і Ай-Петрі...
18.12.2010р.
Мандаринові скибочки пружні, налиті.
Ними з мандрів тебе приманила давно....
А взагалі хотілось би виділити весь вірш ! Оригінально і дуже затишно!
Звучить неймовірно
gala.vita відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Зашарілась, ну як та мандаринка! Ви мене потішили і порадували , дуже весела картинка! Дякую!
Зашарілась, ну як та мандаринка! Ви мене потішили і порадували 
, дуже весела картинка! Дякую!
Величезне дякую, Надюшка! 
Мандаринок, нажаль, незнайшла. Дякую що заходили на зиму подивитися з мого вікна. 
