Я знов закриваю долонями вуха
Не хочу почути зимове виття.
І шапку носити з зіркового смуху,
Не хочу вдягати свої "соболя".
Танцюю з годину уже перед люстром.
Вдягаю підбори й прозорі панчішки.
-Куди це годиться, замерзнеш на друзку -
Бурмоче свідомість, моргає на ніжки...
Назвозили снігу стурбовані хмари.
Хрумкає ними веселий цюцько.
Атакує замети, немов-то татари,
Ті з нього кепкують, а йому хоч би що!
Так гарно дивитись крізь втомлену шибку
На безтурботних та грайливих горобців,
І на кота, що мов акула, ловить рибку,
Вже вполював листок і двійко камінців...
...Наймиліша зима, коли мариться літо,
Хвойним лісом задихає з печі тепло,
Мандаринові скибочки пружні, налиті.
Ними з мандрів тебе приманила давно....
Озерця талі жовтих споконвічних вікон
Напоять світлом чудернадських білих бджіл...
Химерні тіні виліплять в садку із снігу
Кремезних силачів і полохливих дів...
Люблю дивитися на зиму крізь шпарину,
Як граються вітри на сніжному заметі,
Люблю дивитись довгі сни у хуртовину
про море, сонце, чайок і Ай-Петрі...
18.12.2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229545
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.12.2010
автор: gala.vita