Сніг тінями підводячи курсивом,
Вже сонце вилилось масивом,
У скло обвітрених терас,
І звідти кожному глузливо,
У вічі дивиться мрійливо,
Мільйони корчачи гримас.
Воно день бігло між гілками,
Що обіймали світ руками,
Стомившись лігши на дахи,
І п'ючи небо до нестями,
За обрій гріло панорами,
Що ним раділи дітлахи.
Мільярди сонець відгорають,
І під ногами позіхають,
Що їх так хочуть погасить,
А їх близнюк вже засинає,
Червоним саваном вкриває,
Місця, де хоче відпочить.
За лісом постіль вже нагрівши,
Летить жарина недотлівши,
Зі скла обвітрених терас,
І темінь в холоді вмокрівши,
Між гілля зорі поділивши,
Сховала світ пустих гримас.
