Серед зими запахла травами сорочка з льону.
Вдихну у себе, як Життя, той запах я на повну.
Та мить, коли стоїш, неначе дуб, гілками обіймаєш на порозі,
Від щастя плачу я слізьми соснової смоли в морозі.
Стою одна, сер́ед своїх світів, що світять через Праліс.
Мол́юся серцем про тоѓо, хто раптом біля скелі лісом виріс.
З минулого я викликаю зіллям чарівним всі спогади твого коріння.
Не знаю,чи поможе Сонцю це моє,таке просте,навпроти твого,дивне вміння...
Оценка поэта: 5 очень, правда. может потому, что мне эта мистика интересна..) но мур-р-р как нравится.
(я Ларме Солей если помнишь такую. вот, страницу поменяла )
LaLoba відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
)Дякую, що відкрилася, а тоя вже скучила за твоїми віршами! Аж нині написала спеціально під твій стиль.)
дякую... А чого Ви спілкуєтеся лише смайлами?
)
