Цей шепіт книг. Ця мудра думка.
Ці голоси – твоє ім’я.
Невже не чув, що твоя мука
Сльозами топить власне Я.
Твоє життя – як цвіт любові,
Згасає в сутінках думок,
В твоїх сльозинках краплі крові,
Якими змочений листок.
В сльозах ростуть червоні рози,
В сльозах кричить твоя душа,
Чим би зігнати смутку сльози,
Щоб хоч була, як в ніч роса?
Ти є невільник. Ти в полоні.
Ти маєш дар – він ліг на дно,
Ховаєш погляд свій в долоні,
А чуєш шепіт все одно.
Вірш був опублікований
в журналі: «ВремяZ» 2005-го року.
После Вашего комментария к моему стихотворению "Глядит звезда глазами нерпы..." http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157649
начал знакомиться с Вашим творчеством. С удовольствием узнал, что я, как главный редактор журнала "Время Z", опубликовал это Ваше стихотворение в номере с единорогом на обложке http://www.ytime.com.ua/ru/26/306/3
там ещё была моя теоретическая статья о поэзии - "Профессионализм и вдохновение", так, что мы с Вами печатались в одном номере - значит коллеги!
Спасибо Вам за отличное стихотворение!
Астарот відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Это Вам большое спасибо за то, что приняли мою работу к себе в журнал!!! Я Вас немножко знаю, благодаря Крыжановскому Ю. и Вашему журналу, где печатались Ваши работы... помню одну маленькую прозу про смерть в четверг - очень понравилось! Для меня большая честь печататься с такими людьми как Вы, ибо Ваша самореаллизация очень ценна для творческих лиц и тех, кто любит историю, философию, религию! Признательно Вам благодарен и всегда рад быть коллегой! Еще раз СПАСИБО!!!
P.S. А журнал "Время Z" достойный большой похвалы!
Оценка поэта: 5 Романтичний до болю вірш... Чомусь читаю його і бачу розкішний сад вночі. повний троянд. М-м-м.. як гарно. Образи, дуже подобаються образи. Все подобається.
Астарот відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Деколи з формою не зовсім, але, хто цим не страждає? Тому 
