На тілі запачкана сорочка
В голові багато мрій
Немає сил забить кілочка
Але хтось крикнув «стій»
Зупинило щось хлопчину
Чийсь голос не земний
І нема ніде йому спочину
Прозрів той хлопчик чарівний
Побачив він все те, що за спиною
Чого ніхто не міг пізнать
І стала біль йому чужою
Неміг нічого вже сказать
Стала чистою сорочка
І в голові нема вже мрій
Не забив того останнього кілочка
Пішов по тій дорозі злій
Ходив чимало в забутті
Шукав себе у всьому
Загубив усе що є в житті
Не потрібен вже нікому
І якось побачив він
Брудне своє все тіло
І крикнув « Я України син»
Не те усе це діло
Зірвав чистесеньку сорочку
На коліна тихо впав
На голові зробив примочку
І в себе тихо запитав…
«Я бачив все, але не знав,
Ходив багато, та на місті
Сам себе ні краплі не пізнав
Чому усі ми такі чисті?»
Впала його сльоза додолу
Піднявся мудрим із колін
Взяв оту сльозу із полу
І зробив земний уклін
Пішов він в горизонт далекий
І не бачив вже ніхто його
Він не був такий великий
І ніхто вже не питав «Чого?»…
