Сусідка в нас – баба Марія,
Така химерна баба,
Чогось-то її відьмою
Тут на кутку прозвали.
Якось під грушею стою,
Трушу хрущі за хатою,
А в нас того добра в маю,
Що хоч згрібай лопатою.
Тут клята баба із-за тину:
- Ламаєш деревце?
Та я ж на тобі, сучий сину,
Розтрощу віник цей.
Я з переляку кричу: „Ба!
Та я ж не тільки ваші,
Свої сливки обтеліпав,
А вчора – в баби Паші”.
Увесь наш рід кляне стара
До п’ятого коліна...
Не стерпів я: „То недарма
Вас називають відьмою!”
І я мерщій забіг у двір,
Щоб від гріха подалі...
Коли це мати на поріг
- Ой, що то було далі...
Не била, ні, але мораль
Читала з півгодини,
Так, що мені вже стало жаль
Бабусю як людину.
Старенька ця пережила
Три голодовки, війни,
Вже сорок років удова,
Яка ж бо вона відьма?!
Соромно й гірко на душі:
От дурень я, та й годі.
Навіщо мені ті хрущі,
Бодай вони подохли!
І як по вулиці ходить,
Як бабі глянуть в очі?
Мабуть, вона вже не простить,
І говорить не схоче.
А ввечері дає матуся
П’ять пиріжків гарячих:
- Ти віднеси отій бабусі,
Хай повечеря смачно.
Несу гарячі пиріжки,
Тремтять мої коліна...
Ні, то не хліб пече в пучки –
В душі моїй жарина.
Всміхається бабуся щиро:
- Дай Бог тобі здоров’я!
Мабуть, вона мене простила,
І жар з лиця відходить.
- Куди ж ти, хлопче, зачекай,
Візьми оці горішки,
Потім дістала з фартуха
Ще й карамельок трішки.
- То ви на мене вже не той?...
- Та ні! Ми ж таки друзі,
Завтра приходь – і ми удвох
Оті хрущі обтрусим.
ID:
112609
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 19.01.2009 19:37:57
© дата внесення змiн: 19.01.2009 19:37:57
автор: кицько
Вкажіть причину вашої скарги
|
