*****
Не знаємо про світ ми й половини
Того, що в нім стається, що в нім є.
Хоча нове щось дізнаємося щоднини,
Та невідомого менш не стає.
Що більше дізнаєшся ти про нього,
Тим більш питань про нього маєш ти.
Не вистачить й життя нам всім одного,
Аби на них усіх відповісти.
Та навіть і якби ми кілька мали
Життів, також і їх забракло б нам,
Аби на них ми відповіді дали.
Відомо всім це, не лиш нам і вам.
Однак ми зупинятись не повинні
Про світ цей дізнаватися щодня.
Для того й надане життя людині,
Щоб створювати й здобувать знання
Для того, щоб жилося їй на ньому
Так, як вона на нім і має жить,
І не лише якусь мить всім і всьому,
А завжди їм на благо лиш служить
Для того, щоб і їм також жилося
Лиш так, як прагне кожен більш з них того,
Щоб все-таки на світі цім збулося
Все, що бажають так, дня одного́.
Адже у цьому суть і полягає
Всього людського нашого життя,
Яке поволеньки собі минає,
А як мине, то вже без вороття,
Принаймні в цей світ і у тій подобі,
В якій живе тепера кожен з нас.
Нехай запишуть це усі на лобі
Собі і не стирають, доки час
Не сплине, не дійде́ кінця свойого,
Допоки не закінчиться життя
На цій Землі, життя те, до якого
Повік не буде більше вороття.
Євген Ковальчук, 03. 12. 2020
