Тобі одній відкриваю почуття
Люблю до останього подиху життя.
Намріяв тебе, я колись кохана-
Бо ти є моя любов-мрія жадана.
Ти - подих весни ,мелодія життя
Моє небо , в якому розчиняюсь я.
Я так хочу доторкнутись до щоки,
Щоб відчути тепло ніжної руки.
Ти повір я твій навіки ,ти моя...
На край світу за тобою піду я.
Мені потрібна твоя ніжність ,любов
Щоб словами зігріла мою душу знов.
Ти - подих весни ,мелодія життя
Моє небо , в якому розчиняюсь я.
Я так хочу доторкнутись до щоки,
Щоб відчути тепло ніжної руки.
Зацілую уста солодкі ,як мід
Щоб у твоїй душі залишити свій слід.
Ти - скажи мені одне слово " Люблю".
Пелюстками троянд твоє ложе встелю.
-----2------
Дзвенить в мені ніжно весни струна
жива водиця із синіх гір.
Вона торкається душі до дна
Солодить цвіт з мелодійних лір.
А надворі іде дощ,- промокнеш
Ти накинь плащ на свої плечі.
Без сонця ,як дерево - зісохнеш
Не злетять до зір крила лелечі.
Без дощу міліє ріка-життя
Сохне джерело у криниці.
Стукає у грудях серцебиття
Душа прагне ковток водиці.
Розвесніє весна у садочку
Зазеленіть вмить пишні трави.
О ,як мило у райськім куточку!,
Кружляють в леті птиці-пави.
------ 3-------
Цвіти ,розквітай моє життя!
Дозрівай ,як колос у полі.
Хай дух землі зростає дитя
Буде господар своєї долі.
Один духом міцний ,як горіх
В Іншого цвіллю пахне душа.
Загубить плоди дірявий міх
І завжди позаду йде лівша.
Складаємо план ми на завтра
Все буде так ,як має бути.
Спалює мрії в огні ватра,
Щоб Бога на землі відчути.
Від дощу залізо ржавіє
Жовтіє білий аркуш паперу.
Хто, як вміє, так живе, піє...
Зоріє на Марс ,чи на Венеру.
Оцінку не можу поставити, збій мабуть.
