Падає ,падає білий сніг
Зацвіли сніжинки самоцвітом.
Забіліла земля край доріг
Немов біла лебідка над світом.
Вже завітала зима до нас
Одягла у шубку ,рукавиці.
О, який , є цей блаженний час
коли коляда йде до світлиці.
Відкрила браму у небеса
встеляє біленький килим до ніг.
Зима творить диво, чудеса...
до сонця немов алмаз блищить сніг.
Йде із вертепом Україна
Колядує від хати до хати.
До вечері спішить родина
Витає Ісуса Марію мати.
---------2------
А ,я згадую Різдво -Отчий дім,
Як дитячий сміх скрізь лунав у нім.
Як колядували вечорами
Божий святий дух витав над нами.
Сходила перша зірка над світом
І, морозець щипав щічки вітром.
Всюди божа благодать на землі
зима малювала узори на склі.
Ми із братом, ще маленькі діти
Любили мамин рай сад, і квіти.
Стрічали першу зірку у вікні
Ловили мить щастя - зорі ясні.
Ще вдень ми нарядили ялинку
Цукерки ,горішки ,мандаринку.
Радості ,і щастю не було меж, -
Як завітав дід мороз до нас теж.
В білих рушниках сяє світлиця.
А мама ,як бджілка трудівниця.
Напекла, наварила на свята
Частує нас,чим хата багата.
Перша зірка зорить у віконце.
На вишитім обрусі, хліб ,як сонце.
Запалена свічка мертвим горить
Усі моляться в тиші, у цю мить.
Господар несе дідуха в хату
А за ним діти вінчують мати.
В сінях солому розстелили
На всяке добро благословили.
В бідній стаєнці народивсь Ісус
Стелять духмяне сіно під обрус.
Пахне риба, рум'яні пампушки
кутя, голубці, та грибна юшка.
Зима лютувала , заметілі
А ми ,як голуби білі-білі.
Воркували ,чекали вечері
Колядникам відкривали двері.
Із зіркою йде вертеп до хати
Три царі ,Ангел став нас витати.
Жидівка гроші у торбу збирає
Циганка краде ковбасу , моргає.
Зорями осяяний свят вечір
Місяць малював казку малечі.
Пахло дванадцять страв на столі
У Ніч Різдва - справжній рай на землі.
-------3-------
Нині Різдво - величне свято
Україна в скорботі сумує.
Печаль, журба, смуток у хаті
Молиться за тих, кого бракує.
А нині в Україні війна
Спалила наш рай, у руїни дім...
В душі радості , втіхи нема...
Плаче мати ,бо нема сина в нім.
У вікно заглядає зірка
Кличе на вечерю мати сина.
Чекає із війни ,плаче гірко...
В домовині спить її дитина.
Пішов на війну не вернувся
Серденько щемить від болю за ним.
Білим Ангелом повернувся
Запалив пам'яті свічу живим.
Йде фосфорний дощ на святвечір
І сирена гудить у ніч Різдва.
Від вражих рук плаче малеча
І молиться за мир- душа жива.
Дякую! 
Гарні два вірша!Йде із вертепом Україна
на жаль...
