Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Відочка Вансель: Впало соненько в плахтину - ВІРШ

Впало соненько в плахтину, Пеленаю як дитину. Руки,ніженьки тримаю І у ліженько вкладаю. Мама ляльку не купила, То я місяць оповила. Зіроньками накривала, Янгелика цілувала. Ранком Боженьку молила: Усім діткам в світі-миру. Всім матусям-посміхатись. А я-сонце пеленати. Ой,забула повернути! Як же мені тепер бути? Руки,ніженьки вмиваю, І на небо повертаю. Промінці плела як коси, Намочила в ранні роси. Личко цвітом з вишні терла, І рум'янець увесь здерла. Стало сонечко рожевим, Я листочком аркушевим Затуляю йому личко. Кажуть:хитра ж ти лисичка! Я вже стільки натрудилась! Ляльці суконьку пошила. Коси ніжно розчесала, Та й із сонечком зрівняла. Вона ж рідна моя доця, Зроблю все,що вона хоче. Казочки їй почитаю, У садочку погуляю. Каже мама,що маленька? Я доросла,височенька! Хто ще сонце вповиває Так,що матінка не знає?