ВСЕ СКЛАЛОСЯ...
(авторський переклад)
Все склалося зі сліз, утрат, обманів,
Туману сірого в пилу кривих дзеркал,
Із немочі оманливих "титанів",
Журби, що за собою не прибрав.
Із сірих стін з колючими шипами -
Їх, певно, божевільний збудував,
Даху небесного, побитого дощами,
Які в безодню жар земний прийняв.
Ридань Землі, каліцтв її жахливих,
І помсти за безжальну болість ран,
Жадìбності людської до наживи -
В ній для душі влаштований капкан...
Та все ж - із надр, де топляться метали,
Які опори здатні збудувать:
Складаються їх атоми в кристали,
Щоб від падіння вісь земну тримать!
13-14.09.2025
© Тетяна Даніленко
Ілюстрація - гравюра Альбрехта Дюрера "Битва Святого Михаїла з драконом", 1497-1498
СЛОЖИЛОСЬ ВСЁ...
Сложилось всё из слёз, потерь, обманов,
Туманной мутности в пыли кривых зеркал,
Из немощи эфирных "великанов",
Тоски, что за собою не прибрал.
Из серых стен с колючими шипами,
Построенных немыслимым углом.
Небесной крыши, протекающей дождями,
Стекающими в бездну под уклон...
Природы стона, всех её увечий,
Терзающих безжалостностью ран,
И ненасытности безумной человечьей,
Её "богатств", вместившихся в карман.
Из недр горящих, плавящих металлы,
Еще способные опоры создавать,
Укладывая атомы в кристаллы,
Чтоб ось земную от паденья удержать...
24.01.2021
© Татьяна Даниленко
https://www.stihi.in.ua/ua/avtor.php?author=52598&poem=364644
Написано під враженням від вірша "Пандемия" Александра Григата
Свідоцтво про публікацію: №0049322620250916
© Тетяна Даніленко
