Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::

logo

UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

 x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 3
Пошук

Перевірка розміру




Тарнавський Юрій

Прочитаний : 302


Творчість | Біографія | Критика

НІЧНА ВТЕЧА

Жінка,  що  божеволіє,
годуючи  публічні  телефони,  з  роззявленими  ротами,
в  якої  очі  міняться,  як  газ,  і  на  голові  б’ють  крила  з  волосся,
притягає  тебе  нитками
свого  мозку,  що  обертається,  як  клубок,
і  ти  женеш  крізь  трясовину  ночі,
фурії  проколюють  твій  карк
голками  слини,  місяць
дивиться  байдуже  одним  оком,
і  погоня  ця  реве,
як  молоді  могили  з  розпореними  животами.

О,  мокрошкіра  комахо,  хіба  ти  можеш  витримати
мовчанку  твого  голосу,  від  якої  крутиться  твоя  голова,
повільність  твоєї  скорости,  що  лежить  горілиць,
чорний  колір  полум’я  твоїх  бажань?

Рука  багна,  що  простягається
по  помаранчовий  квіт  твого  рота,
заморозить  коріння  твого  шлунку,
як  штудерно  прикрашені  мушлі,  що  сплять  в  оливі,
твої  ноги  розтягнуться,  як  ґумова  слина
ідіотів  без  мозків,
твої  очі  приєднаються  до  хмар,  що  видають
пісні  без  слів  щасливих  коханців,
твоє  тіло,  ця  плянета  порожнечі,
просіюватиме  смерть  крізь  свою  пористу  шкіру.

О,  не  ковтни  палаючих  очей  своїх  ворогів,
не  розквітни  червоною  плямою  розплесканого  крота!
Дивися  :  багрянолиций  місяць  поповнив  самогубство,
і  жінка  кладе  срібну  пілюлю
на  телефона  штивний  язик!

Нові твори