Уривки удару сіяють
Нарізані очі глибинами лету стріли
Тятивою лука незримого кістка
На зборах присутні пташині звірині та риб'ячі очі
В мозаїку посуду глина стікає
Вертається дерево
Попіл лиш берегом
У кожному закутку сяйво жрецями розлите
Крізь розвідку ворога отвором сонце
Чаклує руїна присутньою бурею
Ворушиться шепіт тварин
Ярмо глибиніє в тілесній відраді.
Зображення жінки заповнило степ неосяжний
Із ока суцільного камінь летить під різцем аж до неба
Розкопано розмах безмежної пращі народу
Розкопано вбитого ворога прямо в душі
Саме виконання лиш згадка кривава
А світ тільки жест ритуалу закляття
Уламки віднайдені сяють твердими очима війни
Хай затишком бавиться раб після праці
Елегія бою об'єднує людство
І навіть уривки відваги суцільніші всяких світів
372
