Прочитаний :  758
|
Творчість |
Біографія |
Критика
"Торкну рукою павутину ..."
Торкну рукою павутину
і не порву - нехай пливе...
Що в світі білому покину,
а що мене переживе?..
Таж певне: залишаться діти,
осиротілі журавлі,
як осінню прибиті квіти
у дух родючої землі...
Таж певне: залишиться мова,
що нам передали батьки,
як в небі місяця підкова,
що всенький вік пасе зірки...
Таж певне: залишаться люди -
ледачі, щирі, добрі, злі...
Таж певне: буде все - як буде,
як треба бути на землі...
Тоді чого ж болить людині
її минущість? І чого
пекла в усі віки і нині
печеш серця, життя жаго?..
Хіба ж таке всесильне еgо,
що нам його не обійти?
Хіба вмираємо далеко,
де інші люди і світи?..
Та цур уже... Ось павутину
лише торкну... Нехай пливе...
Що в світі білому - покину,
а що - мене переживе...
|
|
