Прочитаний :  154
|
Творчість |
Біографія |
Критика
СТАВ
У люстрі вод любуючись на вроду,
Сплітають верби тінявий намет,
І шепче казку сонний очерет,
Зайшовши плавом із мілкого броду.
Блакитновиду вистояну воду
Легкого вітру не гойдає лет,
Лише, з гіллястих вирвавшись тенет,
Несе полям жадану прохолоду.
Прозоре лоно тихої води,
О як люблю я, вкраявши ходи,
Помилуватись на поважний спокій -
В незнане царство голубе вікно,
Де ситий короп у сназі високій
Нуртує ставу непокірне дно!
1945
|
|
