Прочитаний :  1769
|
Творчість |
Біографія |
Критика
БАТЬКІВЩИНІ
Її iмення не промовлю всує,
Душi не страчу в молитвах пустих,
Бо вмить збагну - не першою збагну я:
Суть не в словах. Суть - у дiлах твоїх.
Ну а дiла - вони все тi ж одвiку:
Растить свiй сад вiд урвища на крок,
І не доспать ночей своїх без лiку,
І в нiч якусь посивiть вiд думок.
Чи прийметься? На схрещеннi циклонiв,
На вогнянiм перетинку епох
Чи пустить кopiнь у грунти солонi,
Чи зацвiте? Мiж приморозкiв двох...
Це є любов. Промовлю: "Батькiвщина",
І озовуться в серцi соловї.
3 її лиця зiтри гiрку пилину,
Лиш потiм оспiвай красу її.
І хто обiйме, хто тебе пригорне
Так, як її осяяне крило?
Хай кусень хлiба був у неї й чорним -
На ньому стiльки генiїв зросло.
|
|
