Прочитаний :  302
|
Творчість |
Біографія |
Критика
ГРОЗА
Як легко нам любить весною
Бурхливу тимчасовість гроз
З їх перспективою ясною,
Коли уже минув мороз.
Як прото бачити у втратах,
В опалім цвіті зав’язь-плід,
І кольори майбутніх райдуг,
І звершення майбутніх літ...
Та якось ми у пору пізню
Проллєм нещирую сльозу
І перетворим на осінню
Колись весняную грозу.
І раною з’ятриться ранка,
І вмить оголиться рясне,
І хтось страждатиме до ранку,
І хтось утомлено засне.
І тут у серці на світанні,
Свойого відкриття ждучи,
Гроза осіння і остання
І справді вдарить уночі.
І щось тоді навіки зникне,
Щось упаде між нами ниць...
І будуть гірко плакать вікна
В холоднім громі блискавиць.
|
|
