Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::

logo

UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

 x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 6
Пошук

Перевірка розміру




Олесь Олександр

Прочитаний : 2205


Творчість | Біографія | Критика

Плач Ярославни

Чорним  круком  чорну  вістку  
Із  чужини  хтось  приніс,  —  
І  по  цілій  Україні  
Розлилося  море  сліз.  

Наче  темна  ніч  осіння,  
Жінка  Ігоря  смутна…  
Плаче,  тужить  Ярославна,  
Припадає  до  вікна…  

Рано  вдосвіта,  до  сонця,  
Йде  за  місто,  на  вали…  
Виглядає:  степ  та  небо,  
Та  під  хмарами  орли.  

Плаче,  тужить  Ярославна,  
Сохне,  в’яне,  як  той  цвіт:  
Закотилось  її  сонце,  
Заступили  хмари  світ.  

“Обернуся  я  в  зозулю,  
По  Дунаю  полечу  
І  м’який  рукав  бобровий  
У  Каялі  обмочу.  

На  його  змарнілім  тілі  
Кров  і  рани  обітру,  
Його  сльози,  як  перлини,  
До  останньої  зберу.  

Вітре,  вітре,  нащо  вієш,  
Нащо  ліс  зелений  гнеш,  
Нащо  стріли  половецькі  
В  військо  Ігоря  несеш?  

Чом  під  хмарами  не  вієш,  
Не  гойдаєш  кораблі,  
Чом  по  степу  ти  розвіяв  
Скарби-радощі  мої?!  

Дніпре,  Дніпре!  Розбивав  ти  
Мури-гори  кам’яні.  
Віз  ти  в  землю  половецьку  
Святослава  на  човні.  

Принеси  ж  його  до  мене  
Через  гори,  через  ліс,  
Щоб  до  ранку  я  не  слала  
В  сине  море  своїх  сліз.  

Сонце  ясне,  тричі  красне,  
Всіх  ти  грієш,  сяєш  всім,  
Чом  же  військо  мого  мужа  
Палиш  ти  огнем  своїм?  

Нащо  ти  в  степу  безводнім  
Його  стріли  й  луки  гнеш,  
Нащо  ти  із  уст  спрагнілих  
Його  кров  гарячу  п’єш?”  

Як  підбита  чайка  в  небі,  
Як  осіння  ніч  смутна,  
Плаче,  тужить  Ярославна,  
Припадає  до  вікна.  

***  

Джерело:  О.Олесь.  “Княжа  Україна”.  —  Київ,  “Веселка”,  1991.  


Нові твори