|
Так хочеться вірити - все не дарма,
Всі люди, всі душі, що поруч сьогодні,
І не відступати, як кожен тебе обійма,
А йти лиш назустріч, усі вже як рідні..
Ніхто не стерпи́ть як своє забирають,
Що серцю так близько, так любо тепер,
Та треба йти далі, бо тут не спитають,
Хай ясність прийде в світ прозорих озер.
Знайшовши загублене я не жалкую,
Чекала роками цей дивний скарб мій,
І треба йти далі, я вірно міркую..
Це найголовніше, все правильно.."Дій"..
..Скажу́ собі, тільки б маленьку перерву..
І щось неймовірне, те світлеє чудо..
Що я так чекала, минувши цю прірву,
Скажу́ ..заслужила на нього я, люди..
Багато не треба, все без забаганок,
Я в світі знайшла важливіші дарунки,
Залишився б він.. та всі рідні, лиш крок..
..Ступаю до змін..та до но́вих стосунків.
Так хочеться вірити, все не дарма..
Всі люди, досягнення..я вдячна Богу..
ID:
542328
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 08.12.2014 16:26:07
© дата внесення змiн: 08.12.2014 16:26:07
автор: Валентина Капшук
Вкажіть причину вашої скарги
|
