1
Хто з нас знає наперед,
Де в яку впаде він яму?
Закохавсь один Валет
У червову статну Даму.
Та на жаль, або на сміх,
Вибір був зовсім невірний.
Він освідчитись не міг,
Він - бубновий, не козирний.
І текла гірка сльоза,
Розпач, сум були безмірні.
Він далеко від Туза,
Шанси в нього не ймовірні.
Час спливав за роком рік,
Серце рвалось від розпуки.
Хто ж, скажіть, його прирік
На страждання ці і муки?
2
Даму б’є Король козирний,
Вже як вдарив її Туз.
Вибір точний, постріл вірний -
Гроші гріють цей союз.
Раз купили і відтоді
Назавжди обплутав гріх.
Б’ють усі тебе в колоді,
Але любиш ти не всіх.
У Валета молодого
Очі - небо голубе.
Не кохав він так нікого,
Як кохає він тебе.
І хіба не є це чудо,
Що з заплутаних доріг
Жде тебе і ждати буде,
Щоб простить тобі той гріх.
