Ти забираєш час
Створюючи епідерміс штучно
І прагнеш сонця, й водночас
Щоб акомпонемент лунав співзвучно…
Так, неможливо отримати усе
Це істина проста, однак важко зрозуміла
Ти чекаєш, що вітер принесе
Твої забуті, напівпрозорі крила…
Я був першим, хто почав
Вірити у твої сили
І в сну обіймах я примчав
На поле, яке слізьми ти оросила…
