Циркулює гіпнотично,
Наче кров залізна, всі
Про неї спогади одвічні,
І вабить хмаркою тепла
Годинами крізь сьогодення
Оця симфонія легка,
Тепер, загорнуті у мить,
Ми трохи вабимось інакше
І як раніше, вочевидь,
Таке не цінять моралісти,
Хоча це нам не до печалі,
Самі для себе романісти
Ми, й відтепер між нами цілий
Немов би знову мертвий простір,
З минулих випадків вцілілий
Нам час диктує цей спектакль
Все творить дивний рухоплив
І я сам тут, неначе Тракль,
Але це все, вважай, що пустощі,
Коли чекаєш день за днем
До нашої нової зустрічі.
