| Сторінки (14/1306): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Впала паморозь з ночі на землю,
Посріблила навколишній світ.
Усім серцем милуюсь, приємлю,
Споглядаю, схилившись на пліт.
На траву, діамантами вкриту,
На ранкову заграву, де пруг.
На вільху, що вітрами побиту,
Звідти дятла розноситься стук.
На край лісу, сумирного в часі,
На порозі нової зими.
Споглядаю, в душевнім багатстві,
Цій красі говорити на "Ви".
Споглядаю, в надії на краще,
Хоч і холод лоскоче лице.
Вірю в те, що у серці не гасне,
Що полишить наш край все лихе.
16.11.25
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051550
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2025
Іще дрімає Лісовик,
Та сонце шле проміння долі.
Всміхнусь з під шапки боровик,
Проміння пестить йому брови.
Лягає поруч на листок,
На тонкий шар сухої хвої.
На шишок впалих ще разок,
На вид берізки золотої.
Пожухлу вранішню траву,
На павутину, ген, тремтячу.
На зелен-ниви полосу,
Де ще красу таку побачу.
Мій рідний край, земний мій рай,
Умитий сонцем та сльозою.
Люблю тебе всім серцем, знай,
У щастя час, і в час двобою.
11.11.25
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2025
Зачаровує погляд миттєво
Ясний місяць у колі зірок.
Чудернацькі осінні дерева -
Мимовільно до них роблю крок.
Простягаються тіні назустріч,
Руки-гілля торкають мене.
Тиснуть холодом у передпліччя,
Ніч в обійми свої враз бере.
Пугач з лісу озвався басисто,
Розбавляючи тишу зорі.
Ну, а повня... Горить променисто.
Тільки б жити живим у добрі...
У достатку, любові й гостинно,
Щедрим дарам було, щоб тепло.
Бушувало, щоб в серці неспинно,
На противагу, абись не зло.
Треба, щоб доста на те було сили -
Йти вперед в непростому житті.
"Без надриву б, - так мудрі все вчили: -
Помірковано у сприйнятті".
06.11.25
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2025
Потріскують дрова в обіймах вогню,
Тепло розтікається з печі по хаті.
Вслухаюся в краплі останні дощу,
Що їх принесли з неба хмарки кудлаті.
У шелест неспішний осінніх дібров,
Де тихо враз стало без птаства наразі.
Торкається погляд чарівних обнов -
Тих жовто-гарячих, строкатих нарядів.
А ще хризантем неповторний розмай,
Що із вітром кружляють в повільнім танку.
У щемі сердечнім цю мить пам’ятай...
Так! Назавжди в душі я її збережу!
03.11.25
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050766
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2025
Тішиться осінь своєю красою,
Вбором чарівним з грибною порою.
Листям прижухлим у краплях рудявих,
Пнем, що столітній, стоїть ще трухлявий.
Клином зеленим на ниві пшениці,
Хлібом пахучим з нової житниці.
Птаством всіляким у небі високім,
Струмком, що журчить, даруючи спокій.
Соком налитим смачним виноградом,
Лісом, що з гір все збігає каскадом.
Заходом сонця, багрянцем налитим,
Днем тим грядущим - тривожно-неспитим.
23.10.25
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050074
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2025
Ідучи лісом, на повні груди, вдихала його п’янко-цілющий аромат, видивлась грибів, аж тут - подушка. Лежить собі посеред лісу, прихована від лісової дороги, за купкою гілля, та така велика, що й не тільки всістися на ній можна, а й влягтися. Лежить собі одинокою сиротинкою, ба, та ні, не так далеко від неї, я ще бачила кульки зі сміттям, поміж дерев заховані.
І так мені, чомусь, жаль стало себе, і тих людей, що так, незважаючи на відведені місця для сміття, бездумно захаращують ним навколишнє довкілля де не попадя.
Чи ж мало ще біди маємо?.. Чи не розуміємо, що, знищуючи навколишнє середовище, забувши, що ми, першочергово, людина-розумна, тим самим, знищуємо самих себе?..
А ліс , між тим, стиха шумів, злегка погойдуючи своїм гіллям, щось розповідав мені про себе, а може й він жалівся мені на нашу, людську, недбалість, та, незважаючи на свої рани, нанесені йому людиною, щедро ділився зі мною своїми дарами.
21.10.25
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2025
Крізь пелену років та призму часу,
До тебе знов звертається душа.
Не випила вона до денця чашу,
Те відчуття, де я була твоя.
Де розмовляли ми удвох серцями,
Що билися у такт п’янким словам.
Усе, що відбувалося між нами,
Те мали душі, як безцінний крам.
Тіла сплітались у хмільнім екстазі,
І рвався із грудей чуттєвий зойк.
Щасливо-упокорені, наразі,
Думками линули за горизонт.
19.10.25
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2025
Осінь...Пахне сухими грибами із печі,
Пахне: печеним хлібом, голубцями, борщем.
Пахне картоплею, що із салом, до речі,
Та рум’яним, з малиною, іще калачем.
Печенею, на різні смаки, ковбасою,
Ой, як же пахне із комина ця смакота.
А господині не до байок, із росою,
В руці із дійницею вже спішить до хліва.
Далі треба кабанчику дати чи свинці,
У пташнику покормити пернатих своїх.
Всміхнутися другу, котрий поруч, назирці,
Бігаючи, тицяє в ногу вологий ніс.
В серці щирім, з теплом, пригорнути родину,
Тих, хто вдома, й кого путь по житті розвела.
У часі швидкоплиннім, у вільну хвилину,
Помолитись, щоб доля, всім щаслива була.
16.10.25
З всесвітнім Днем селянки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2025
У сонячній днині всміхаюсь любові,
Що теплим промінням озвалась у слові.
У слові кохання в зворушливій миті,
До серця назавжди замки ті відкриті.
Замки, що кувались з чутливої ниті,
Проникло-душевні - до ласки відкриті.
Відкриті в пізнанні безмежжя п’янкого,
Солодкого трунку, не спити якого.
Не спити ніколи що йде все по колу,
Що в’явно й наявно, й хвилює що знову.
У грудях рікою бурхливою блудить,
І, хай тому диву, не заздрять, хай люди.
Хай кожен з них має у серці кохання,
Й воно соловейком пробуджує зрання.
Хай кожен пестує завбачливо щастя -
Той вічності поклик хмільного причастя.
06.10.25
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049047
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2025
Сиджу попід хату,
Навколо дивлюся.
Де тінь волохата -
Поглядом спинюся.
Вітер гілля мляво
В саду колихає.
Ти моя забаво, -
Стиха промовляє.
Пізній цвіт осінній
Вабить око чемно.
Раптом звук горішній
Ввірвався нестримно.
Хижим круком чорним
Закружляв дрон в небі.
Війнуло холодним,
Впало враз на плечі.
А в думці єдине:
Скільки ще страждати...
Чом кубло зміїне
Таке "бородате"?..
Господи Всевишній,
Знаю, що ми грішні.
Твій суд справедливий,
З каяттям прийшли ми.
Прости, де згрішили,
Ділом чи словами.
Додай же нам сили,
Щоб мир був між нами.
Між нами самими,
Та у цілім світі.
Не знали, щоб мами,
Дітей хоронити.
Радості, щоб сльози,
Із очей лилися.
В Твоїй волі, Боже,
За нас заступися!
03.10.25
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2025
Падає дощик із неба,
Тихо собі так: "Кап-кап".
В цьому душі є потреба -
Слухати музику в такт.
Падає рівно, неспішно,
З сірих осінніх небес.
Мочить листок, що безвільно,
Нехотя вклинивсь в процес.
Час відмирання в природі
Вже запущено Творцем.
Щоб при весняній погоді
Відновилася взірцем.
Вічність диктує порядок,
Злагода й мир, щоб кругом.
І не терпить тих накладок,
Коли ідуть напролом.
Там, де насильство й наруга -
Відповідь завше одна.
Візьмеш без міри на пруга -
Трісне - закон то буття.
29.09.25
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2025
Ступаю в осінь...
Сивина на скронях,
А, поза плечі, череда років.
Бабине літо,
Десь летить незримо.
Переплітається, що пережив.
Пізнань доволі,
Мов хвиль в ріці, в житті.
Добро ж було присутнє там завжди.
І, дай же, Боже,
Не втратитись йдучи,
У цій щоденній, пожиттєвій суєті.
27.09.25
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2025
Україно моя,
Чарівна в первозданній красі,
Ти хвилюєш і погляд,
І думку, і душу...
Тільки серце щемить...
Слід війни, де б не був,
Відчувається скрізь...
Гострим лезом
Впиваючись в груди...
21.09.25
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2025
Світ заочі від себе, від усіх,
Забути, щоб тривоги та печалі.
І навстріч вітрові послати сміх,
Як ліки для душі, напитись сталі.
Злетіти птахою у небеса,
Парити вільним у стрімкім польоті.
Дивитись вниз, яка навкруг краса,
І завмирати всіх єством у плоті.
Зібравши всі емоції земні:
Забутись, і - ні помсти, ні образи.
Переродитись Феніксом в вогні -
В серці добро на спомин, наче стрази.
Та йти вперед, хай і нелегкий шлях,
Під силу все тому, хто віру має.
Неправедний сповна пізнає крах,
Коли каміння в грудях лиш збирає.
15.09.25
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047719
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2025
Чорний звір сидить в траві,
Тихо будьте: ні-ні-ні...
Кицька мишку стереже,
Мишка в нірці - кицька жде...
Те - життя, й воно таке -
В чорно-білому...Кліше.
Всі відтінки поміж тим -
Їх змиває часу плин...
09.09.25
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2025
Він безвісти зниклий...триклята війна...
Лежить неживий, кажуть хлопці, на полі...
На полі, де степ у крові, ковила...
Й забрати не змога... й гірчить мимоволі...
Скупа та солдатська солена сльоза
Торкає собою змужнілі обличчя.
Лежить побратим... над ним сходить зоря,
Та сон вже йому ні про що не присниться...
Лежить побратим...плаче в горі вдова,
Дітей до грудей притискає руками.
Діти ж ви мої... клекіт в горлі - слова,
Беззвучний лиш шепіт блідими вустами...
Сама залишилась я з вами... Сама...
Господи, дай сили жити, щоби йти в даль...
Діти-діти, з вами і я сирота -
Одна на всіх в наших серцях нині печаль...
16.08.25
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2025
Розжарене сонце на небі
Пече у напруженій тиші.
Легкий вітерець лиш від греблі,
Та ще шарудять сірі миші.
Збирають зернини останні,
Де оранка ще не поспіла.
Снуються думки на стенанні...
Трава уже геть поруділа.
А здалеку крик журавлиний
Несеться тривожно полями.
Чіпляє за душу - глибинний.
Я поруч із вами...Я з вами...
Ступаю я з вами у осінь,
У зрілість, набуту роками.
Вдивляюся поглядом в просинь -
Прожите на все буде з нами.
15.08.25
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2025
Літають ластівки, ген, високо у висі,
На небі ні хмаринки. Благодать!
Цвірінькнув горобець на старому горіху,
В траві повзе гуськом мурашок рать.
Пахне отава пряно - квітами медово,
Червонобокі яблука в саду.
Тріпоче крильцями метелик пурпуровий.
Де ще таку красу в світі знайду!
Теплом калину обіймає в лузі сонце -
Ще гріє, хоч до осені лиш крок.
Свідок тому - суха стерня, що вколе конче,
Як полем йдеш босоніж, хоч разок.
У лісі теж відчутна осінь, позолота,
Ледь-ледь торкається зелен-листка.
Над стежкою, наче мереживні ворота,
Схилила долі гілля там верба.
Дрімають хвилі поміж берегів Стоходу,
І вітер в очереті нітелень.
Люблю свій край в погожу днину і в негоду -
Славлю його й життя я кожен день!
09.08.25
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2025
Плететься тихо череда років,
Гойдається на різних хвилях часу,
Мов ті човни біля міцних кілків,
На прив’язі, щодень і ніч, в додачу.
Додача, правда, в кожного своя...
Кому та що записано по роду.
На всіх лишається свята земля,
З бідою навпіл, - одного ж ми коду.
Код нації тримає на плаву,
У нім тече любов, шана й повага.
Коли життя веде на мілину -
Рятує злість, упертість та відвага.
04.08.25
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2025
На озері гарнім й чистім,
Плавали лебеді білі.
До людей були привітчі -
Граційно-велично-смілі.
Підпливали геть близенько
До берега з очерету.
Ґелґотіли щось тихенько
Поміж себе по секрету.
Ґелґотіли - шепотіли -
Своїх діток сторожили.
Щоб росли усі здорові,
Набирались добре сили.
27.07.25
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2025
Сиві хмари пайдами,
Вітром гонимі, пливуть.
Десь промайнуть птахами,
Десь же дощем упадуть.
24.07.25
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2025
Половіють хліба,
Де землиця жива,
Зерном наливають.
Розливається синь -
Волошкова глибінь,
До неба лине.
В небі сонце пряде
Полотно золоте,
Донизу спускає.
Огортає теплом,
Хай там що й бурелом -
Весь світ обіймає.
Вітер стиха шумить,
Коли грім не гримить.
День благословляє.
На життя, на добро,
Щоб в любові було -
Так буття триває.
23.07.25
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2025
Линуть душі увись журавлями
Поміж хмар, що біжать, до Небес.
Крають криком, по тілі, - ножами,
Долі падаю ниць без словес.
Ні жалю, ні тривоги у серці,
А ні крихти у вбиць каяття.
Зачерсвілі в них душі й на деньці
Розповзлася одна чорнота.
Черстві душі керують безчинством,
Сіють смерть і каліцтва, біду.
Не бояться в гріхах судочинства...
Покарай же їх, Боже! Прошу!
Скільки крові ще має пролитись,
Щоб закінчилась клята війна...
Чим ми мали отак прогнівитись,
Що не бачимо нині добра?..
Живемо між руїн, що повсюди,
І по селах, в містах, по степах.
Настраждались доволі вже люди,
Покарай же їх, Боже! Є страх!
Страх погибелі змусить спинитись
Всіх, хто винен в злочинній війні.
Твоїй Волі я буду молитись,
Щоб часи ці минулись лихі.
14.07.25
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2025
Набурмосився день,
Сірість висне над світом.
Дзвонять дзвоники - дзень,
Гомонять про щось з вітром.
Перші краплі дощу
Тихо падають долі.
Освіжають золу,
Що розсипана в полі.
На добро, на врожай,
Нехай квітує наш край.
На земний увесь рай -
Даром з Небес, де безкрай.
04.07.25
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2025
Напоїло сонце землю теплом знову,
У шелесті листя з вітром веде мову.
Пестить все довкілля промінням привітно,
Всміхається дневі, що біжить неспішно.
Цокає годинник - лік веде хвилинам,
Притихла в колисці мала ще дитина.
Хрестить її мати на долю щасливу,
Щоб жилося в мирі, любо й без надриву.
Бо душа тендітна, чутлива до всього,
До добра й до фальші - не займай святого.
Хай дитя зростає у дружній родині,
У теплі сердечнім, у вільній Вкраїні.
01.07.25
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042844
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2025
Пахне літо дощем,
Пахне травами пишними,
Пахне пряно плющем,
Сіном скошеним й вишнями.
27.06.25
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2025
Летить шахед, звучить сирена,
Чи є поблизу укриття?..
Тут: крики, зойк, і мізансцена...
Скалічене нове життя...
А десь урвалось... Так, знічев’я,
Ніби осінній падолист...
Вкотре пече вогнем у тім’я:
До чого маємо ми хист!?.
Відвагу, мужність і хоробрість,
Що в жилах наших все тече.
На ратні звершення спроможність,
В скруті підставити плече.
Довіру?..Це вже спірність в часі...
Дивлюсь крізь призму всіх подій...
Нажитися, на жаль, є ласі
На крові смертних...Везувій?..
Він має вибухнути в серці,
В думках-стремліннях. Чи не час?..
Не висохне й вода в озерці,
Як наведеш у ньому лад...
А то життя...Безцінність?..Програш?...
Снується сутінь між могил...
Перед очима Батька образ...
З підніжка здмухую я пил...
13.06.25
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2025
Іще не скоро відболить,
Чи ж відболить воно насправді?..
Вдовине горе кожну мить
Пече в душі...Думки намарне...
Перелопачують слова,
Події, сварки і розради...
А нині як?..Одна...Сама...
Як же мені тут дати ради?...
Де взяти сили для життя?...
Скажіть мені, смиренні люди!..
В душі кохання й каяття,
Як стриматися від облуди?..
Я хочу жити, як усі...
Турбує в час вечірній лоно...
Тягнуться в безвість промінці,
І на душі стає так млосно...
Шкребеться миш... Жива!.. Жива?..
Губляться в безвісті зітхання...
Будь проклята в віках війна,
Котра руйнує сподівання!..
Лишає тишу, біль, сльозу,
Що котиться змією долі...
Десь, поміж тим, собі знайду,
Розраду в дружньому я колі.
11.06.25
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041502
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2025
Б’є чечітку соловей,
Стереже гніздечко.
Від дощу земля, мов глей,
Дощ січе дрібненько.
Поливає огірки,
Моркву і петрушку.
Поспішає навпрошки,
Чепурить ще грушку.
Кучерявий хміль, боби,
Картоплю й томати.
А гайне, як на луги,
Квіти всі строкаті.
Гори, села та міста,
Стежки та дороги.
Всю земну живу красу,
І круті пороги.
Благодать несе в собі,
Життєдайну силу.
Босоніж йду по траві,
Літ скидаю брилу.
11.06.25
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2025
Щось тривожне кричать журавлі,
Сонце в хмарах на небі блукає.
Добігають весняні вже дні,
Час зарубки свої залишає.
Комусь стелить нове майбуття,
А у когось вже ложе холодне.
Хтось іще не зумів до пуття
Розібратись, що втрапив в безодню.
В круговерті життєвих подій
Поруч розпач зі сміхом веселим.
Комусь розум підказує: "Дій"!
Когось розсуд той робить тверезим.
Головне, не згубитись в тіні
Когось іншого, що є спритніший.
Йти вперед із собою "на ви",
Бо собі лиш та Богу підзвітний.
27.05.25
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2025
Меле час постійно простір,
Та тече повз все віки.
То чіпляється за просинь,
То торкається ріки.
То біжить безперестану,
І в душі лишає слід.
Десь надію - десь оману
Чи для серця оберіг.
Радість, зраду і кохання
І тривоги, біль, сльозу.
Змінить геть переконання -
Перевзує на ходу.
Не згубити б тільки віру,
Силу волі, що дає.
Розгулятись люті - звіру,
Що в середині живе.
17.05.25
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2025
Поспішав собі їжак,
Відчував вже й їжі смак.
Поспішив на гостину,
Обминав він долину.
Раптом стежка завела
На дорогу край села.
Серед неї зупинивсь,
На всі боки подивись.
Чи не йде, не їде люд,
Чи пройти йому дадуть?..
Бо і в нього є сім’я,
Що чекає теж щодня.
І тривожиться за ним
Із любов’ю поміж тим.
01.05.25
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038864
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2025
Свічка пам’яті в здавлених грудях
Так пече полум’яним вогнем...
І думки у минулому блудять -
В перемішку: тепло, біль та щем...
Не повернеш назад сподівання:
Ані бесід, ні, навіть, проблем...
На щасливе майбутнє стенання -
Відлетіла душа у Едем...
Безневинно...Війна ненаситна...
Зло первинне породжує зло...
Черствість душ із добром несумісна -
Чорнота там...Таке її тло...
Скільки ще має намертво впасти,
Скільки треба згубити життів,
Світу сильні цього - білі касти -
Зупинили щоб смерть?.. Бракне слів...
У молитві схиляюсь донизу,
До землі, що стражденна, як й ми.
Заверши, Боже Праведний, тризну!
Жити в мирі й любові навчи!
28.04.25
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2025
У цвітінні садів,
В світлі теплого дня,
Хай панує любов -
Запорука життя.
23.04.25
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2025
В життєвій штурханині безперервній,
Іду, лягають зморшки на чоло.
Не завжди у майбутнім дні я певна,
Бо коїться у ньому казна що.
Війна, обман, корупція злочинна,
Земельний дерибан, кроти, іпсо.
І душі ті людські, що безневинні,
У пастку втрапили, так, ні за що.
Та борсаються денно в грішнім тілі,
Щоб вижити, усупереч всьому.
Донесхочу наїлися ванілі -
Не віриться на слово будь-кому.
Але життя продовжується, в співі,
В різноголоссі веснянім птахів.
Тендітні пагінці на хлібній ниві
До сонця тягнуться поміж вогнів.
21.03.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2025
Весняне сонце у блакиті
На землю шле тепло й мені.
Біжать струмки малі щомиті,
Тануть сніги вже день при дні.
Синички весело співають
На вітті у саду старім.
Шпаки також часу не гають,
Лагодять гнізда - мають чим.
Галузки, пір’я, стебла з мохом -
В дружній роботі без розмов.
Сірий горобчик, із підскоком,
Вкраде собі без перемов.
В природі все до ладу завше,
Якщо не вплинути на це.
Повчитись нам потрібно радше,
Щоб злагода, що є святе.
Велич в простім, як аксіома,
Де поступ праведна веде.
Ми не в гостях - у себе в дома,
Як поведемось - те нас й жде.
16.03.25
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035595
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2025
Спиває час років надбання,
Біжать літа у небуття.
Комусь на радість, покарання,
Дійме ж, в заслузі, неспроста.
Й, вінець, дарований на щастя,
Стає важким в житті хрестом,
Якщо приносити нещастя,
Бо у тобі такий геном.
Нести розруху й зубожіння -
Душі людської марноту.
Не є то Господа веління,
Щоб сіяти біду людську.
Загрузти в величі лукавій
Поміж могил, між горя й сліз.
Судити, певно, я не вправі,
Господь судитиме нас всіх.
За всі земні діяння наші,
За щирість й чесність, за добро.
За прояв заздрості та фальші,
За кинуте в ріллю зерно.
Щоби на щастя та на долю,
І на любов, кохання, мир.
Щоби натішитися вволю
Безмежним спокоєм з тих пір.
16.03.25
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035586
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2025
Укотре простягаю руки в безвість,
Тягнусь до душ, загублених в війні.
І знов наштовхуюся на бездушність,
Де мало б бути чітко-тверде: "Ні!"
Ні - війні, тим стражданням безкінечним,
Котрі вже в’їлись у свідомість всім.
І закулісні ігри небезпечні,
Де біль та смуток викликає стрім.
Перевернулись догми в беззаконні,
Й продовжують кривавий тризни вал.
Пливуть над ними душі безборонні,
Тінями, в відблисках кривих дзеркал.
22.02.25
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2025
"Мамм...Ма...Я живий, чуєш, мамо,
Зі світлини дивлюся крізь час."
На лиці розтріпане пасмо:
"Я в полоні", - та погляд не згас.
"Поруч йдуть мої побратими -
Ми підтримкою будем в біді.
Ступаємо у невідомість
По нашій стражденній землі.
Я люблю тебе, мамм...Чуєш, ма...
Я виживу, рідна, вернуся.
Ти тримайся, не зляж, хоч сама,
Ти - молись, і я - помолюся.
Я озвуся до тебе ще, ма..,
Ще прийде утішна година.
За зимою настане весна -
Впаде ця хижацька доктрина."
12.02.25
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032990
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2025
Обіймусь я із тишею,
Із безлистою вишнею,
Що стоїть одиноко, як я.
У саду припорошенім,
При дорозі нескошенім,
Де тече потічком небуття.
Поміж спогадів пам’ятних,
Де була я уярмлена,
Як буяла життєва ріка.
Вирувала з порогами,
Дзень-зелень між струмочками,
Почуттів двох сердець глибина.
Розтікалась в безмежності,
У коханні бентежності...
Не вернеш...Обірвалось...Війна...
02.07.25
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032551
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2025
Відізвалась синичка несміло,
Дятел тихо застукав в одвіт.
Заясніло вгорі, потепліло,
І запахло весною, як слід.
Відступив морозець, що із ночі,
Побілив легким сріблом поріг.
Ще б утерти всі сльози жіночі,
Щоб Господь наших воїв беріг.
Щоб весна була в серці постійно,
Навік щезло, щоб жало війни.
Й вороги не всміхались медійно,
Прикриваючись ницо дітьми.
Не своїми - чужими, й уперто,
Таврували і славу і честь.
Де зоріє незламності скерцо,
Неможливо поставити хрест.
Хоч хрестами й рясніє дорога,
По котрій йдуть Герої вперед.
Сила мужності, дана від Бога,
Допоможе над злом взяти верх.
07.02.25
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032536
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2025
По дорозі в один кінець
Перемоги, на жаль, не буває.
Як вривається, геть терпець -
То нутро закипить й вибухає.
Виривається крик з душі,
Що пригнічена мовчки стогнала.
Бачить Господь, у тій порі,
Підіймається злість:"Кара!Кара!"
Незліченність утрат життів
Під завалами, у вогні, в бою.
Від наживи чи світ здурів?
Плач живих у земнім раю...Стою...
Руки угору, до неба,
До сонця ясного, місяця й зір.
Люди, якого ми плем’я?..
Господи! Дай, у домівки, нам мир!
04.02.25
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2025
Я - третя зайва... Що ж - нехай...
Не дав Господь, далебі, чар.
Не втримала любов, вважай...
Теплом в душі ще тліє жар.
Кохання втраченого блиск,
Що волю до життя беріг.
Чи був від цього певний зиск?..
То був цнотливий оберіг.
Жагою, стимулом буття,
Весною в серці, між виття,
Зими холодної й вуста,
Стогнали млістю, в час злиття...
Прощай, коханий! Назавжди,
Припали пилом всі сліди...
Немає в кухлі тім води,
Де тріщини...Ідеш - іди...
30.01.25
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2025
Ховаю сум в років надбанні,
В пройдешнім полум’ї буття.
В золочених світанках ранніх,
Де сріблом по траві шиття.
Зими легенької гостина
Лягає приморозком скрізь.
Згубилась сніжна та перина,
Що з неба падає до ніг.
Ворушить вітер стебла кволі
Давно пожухлої трави.
Щипає в горлі мимоволі:
"Господь чи чує молитви?"
Перемінилося багато
Стабільних чинників життя.
Стає під-час, аж страшнувато,
Куди йде світ без каяття?
Безчинства, підлість і грабунки
Заради власного нутра.
Смерть виставить свої рахунки,
І кара в неї теж своя.
Не змита кров із рук убивці,
Знущання, голод, холод ще.
Люд не раби покірні й вівці -
Розплата прийде геть за все.
25.01.25
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2025
Обізвалася пилка із гаю,
Сколихнула нав’язливу тишу.
Йду неспішно, по стежці ступаю,
Місить тиша та душу, мов грушу.
У привіллі вчуваю я постріл,
Де картоном набиті снаряди.
Турнікети, що рвуться, й біль гострий,
Упивається в тіло, мов гади.
Несуразність військового стану,
І критичність межі очевидна.
Героїзм - він від Дону й до Сяну,
Та брехня з лицедійством огидна.
Кому рани, каліцтво і слава,
Кому слізьми набиті кишені.
Кому радість з журбою кровава,
Кому дрібка землі, що у жмені.
Та земля, що зростила з малого,
А матуся в колисці люляла.
"Не буває шляху, щоб простого, -
Так про себе вона промовляла.
Бути вірним собі, ось, та сила,
Що здолає усе в цілім світі.
У любові моїй такі крила,
Що міцніші найважчої криці."
Із любові виходить повага,
Хитрість, впертість і спритність.
Непохитність, де вража ватага,
Лицемірно показує вищість.
21.01.25
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2025
Зимна ніч опустилась на землю,
Круглий місяць повиснув вгорі,
Поміж хмар миготять зір вогні.
Ваблять погляд далеким магнітом,
Ворохоблять лавину думок -
Наближається вічності крок.
Хто, як жив, чи по совісті й честі,
Чи шукаючи вигоду скрізь -
Всяк спізнає ту засвіту мить.
14.01.25
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2025
Вчора випав трішки сніг,
Нині вже струмком побіг.
Світить сонце на дворі,
На догоду дітворі.
Веселяться й горобці,
Сойки, дятли і сичі.
Ворон кряче в вишині,
Лис сховавсь в гущавині.
З’явивсь вовк о тій порі,
Пильно зирить під кущі.
Він учув ще свіжий слід,
Тут вчепивсь у вовка глід.
Річка поруч все текла,
Від села та до села.
Не минала міст та гір,
І летіла вниз, у вир.
Далі - луг, і поле й степ,
Полоскала гілля верб.
Та співала з вітром реп,
Впав у хвилі раптом серп.
Місяць воду золотив,
Хоровод із зір водив.
Пливло небо по ріці,
Зорі - ясні прапорці.
Отака то в нас зима,
Розгубилась вже й сама.
Переплутались права,
Що не день - нові дива.
01.07.25
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2025
Чого я хочу?.. Що так скімлить денно, та болить
У серці чулім, що зранене життям, щомиті?..
Чого душа бажає насамперед на світі,
Та прогне бути все у весняному суцвітті?..
Не молодості прагне - минулось те уже давно...
Події в пам’яті біжать, мов стрічка у кіно...
Минають, і весни й зими, у череді років,
Де радість й смуток є, не рідко, де бракує й слів,
Щоб викласти той вир із почуттів, який палив
І розум й душу. Чи нині я забути мушу
Усе, що дорогим мені було?..Було...Було...
Та в Лету кануло... Лиш сонце у моє вікно
Незмінно світить крізь шибу, й крізь закриту штору.
У нім шукаю підвалин я міцну опору
Для сутності своєї, свавільна, що бунтує.
Не любить бруду, розбрату і ненависть і кров...
Розпростертий Богородиці нашої Покров
Над Україною, над мертвими, над живими...
На полі брані поруч і відьми й херувими...
Ти, чуєш, Господи, там крик невидимий душі,
В грудях пече, котрий, зі схлипами з очей, в тяжбі?..
Благослови, на злагоду, на перемогу й мир!
До Тебе, Боже, до Небес, направлений мій зір!
04.01.25
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2025
Затуманюють радість тривоги,
Не зігріє їх зелень натхненна.
Упивається, аж до знемоги,
В серце голками велич блаженна.
Сліпить очі ця тисячна розкіш,
Що іскриться на гілках ялини.
Забиває від захвату подих,
А в душі підіймаються кпини.
Налягає війна на свідомість,
Тиснуть мізки щоденності втрати.
Угорі розлилась невагомість,
Заховались за сірістю ґрати.
Непокірності ж дух б’ється в тілі,
Та розбурхує внутрішню сутність.
Чи живеш, коли все у похміллі,
Чи відчув вже для себе в тім зручність?
Як не як, таки прийде в оселю,
Новий рік зі змією в’юнкою.
Заясніє на небі зорею
Й нарече її кожен своєю.
І, дай Бог, щоб щасливою стала,
Щоб світила у скрутну годину.
Щоб недоля навіки пропала -
Напились бо по вінця полину.
27.12.24
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2024
Я - пустка, я -розпач,
Я - біль та страждання.
Я - холод днини зимної,
Що слізно зміїться дощем на лиці.
Я - шарпана правда,
Я - горе щоденне.
Я - смерті відлуння лихе,
Війною хижою принесене.
Я - зустріч й розлука,
Я - радість і мука.
Я - надія життєдайна,
Що душу напуває живицею.
Я - помста і неміч,
Я - братство і вірність.
Я - дружня підтримка щира,
Нікому без котрої не вижити.
Я - світло проміння,
Крізь темінь пробите,
Та вірою в серце вкраплена,
У скруті, у грізній борні гартоване.
20.12.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2024
Надворі задощило в висотнім бездонні,
У безвітрі дерева принишкли без листя.
Лиш пишається зеленню статна ялиця,
Та ще дуб, що глухий, сухо-листям у кроні.
Сірість у небі, в травах, у квітах спізнілих,
І в душі, на розхристі, в життєвім полоні.
Від думок так пульсує все жилка на скроні,
І в кінчиках пальців тремтячих, занімілих.
Пробігають роки, то струмком, то рікою,
То стишують хід, де мілина з осокою.
Залишаєшся враз на одинці з собою,
Щоб скинути те, що віз роками габою.
Недругів, заздрість, дволикість, захланність та зло,
Що, як поганок у лісі, в наш час проросло.
В наживи погоні, слово зганьбили, добро...
У серці відтало... Золото там, де любові зерно.
08.12.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2024
Стоїть в задумі клен безлистий,
Вдивляється у сиву височінь.
Кремезний стан соком налитий,
Тече живиця з сотенних глибінь.
Пізнав він на віку немало
Від світової першої війни.
Ох, скільки люду вже пропало,
Та із чужої все на те вини.
Крону ще зовсім мав тоненьку,
Як поруч йшли в лісах тяжкі бої.
У хаті, хилячись до неньки,
Дитя хрестила мати у ті дні.
Земля Волинська кров сотала,
Кричало гайвороння навкруги.
Згодом біди забракувало -
Завмер довкіл, хлібні поля й луги.
Тягнулись біженці поволі -
Втікали від фашистської чуми.
Було страждань в той час доволі...
І нині, як позбутися біди?
Зітхнув старий тихеньким скрипом,
Хитнувся гіллям - ще таки міцний.
Проміння сонця, з ясним ликом,
Впало на лист кленовий, золотий.
29.11.24
світлина: Валентина Ланевич
P. S. ненька - колиска
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2024
Збирає дощ посів із хмари,
Шумить із вітром навкруги.
Холодні краплі чинять чвари -
У котрої є більш ваги.
Змагаються, хто швидше з вітром,
Досягне певної мети.
Кому пролитися над лісом,
Кому на водну гладь ріки.
Кому торкнутись океану,
Зануритись в сиву глибінь.
Комусь у горах знайти прану -
Нову відкрити грань прозрінь.
Котрась впаде ж на мертве дійство -
Руїну від важких боїв.
На те, знущання й лицемірство,
Де сміх дитячий був - дзвенів.
Обпалені, де квіти й доля,
Й кров’ю окроплена земля.
Зчорніла, де стоїть тополя,
Як і прохід до вівтаря.
Змиє з лиця гірку утому,
Й скупу сльозу з очей бійця.
Освятить путь, ту - невідому,
Де посвист куль і мін виття.
Та, з днем новим, в промінні сонця,
Серпанком злине до Небес.
Щоб щезли біди й беззаконня -
Ревно кладу рукою хрест.
20.11.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2024
Круглий місяць вигулькує з хмари,
Навкруг нього мереживо зір.
Довгі тіні дерев, мов примари,
Тягнуть руки-гілки через двір.
Легкий вітер погойдує крони,
Ті вальсують знічев’я в траві.
У природи свої є закони -
Не ховає підтекст в рукаві.
Все у Всесвіті чітко й прозоро,
І розплата приходить сповна.
Людей кривда ж тримає за горло,
Що та ніч, із химер, золота.
Десь пугикне сова ненароком,
Завиляє лисиця хвостом.
Вовк притиснеться зраненим боком
До лози, що росте за ставком.
Кабанів вийде зграя із лісу,
Агресивних без міри в труді.
І, під ночі, що впала, завісу
Додадуть свого сліду біді.
Зично рикне ведмідь в крутих горах,
Аж пробудить зі сну він орла.
Задзюрчить потічок на просторах,
Змиє бруд звідусіль, геть дотла.
15.11.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026568
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2024
Червона заграва на небі
Купається в хмарній облозі.
У сіро-брунатній тій верші,
Що й вирватись з неї не в змозі.
І сіється сутінь крізь сито
Оголених крон величавих.
Під ними з лихвою розлито
Потік золотаво-рудявий.
Листки помережані чинно
Панянкою осінню з вітром.
Дощем, що шумить безневинно,
Вмиваючи впалу палітру.
Тендітних квіток хризантеми,
Що горнуть голівки докупки.
Вони не шукають дилеми,
В підтримці - міцні однодумці.
Травиці пожухлої ворох
Край стежки кривої, що в’ється.
На стеблах підмочує порох,
Від пилу котрий зостається.
Не видно лиш пилу на річці,
Вода пил змиває невпинно.
Те, наче б то - чисто дрібниці,
Та - сутність лишає первинну.
Так, й, впала покрова, зіпрівши,
Дасть фору новому початку.
Весною, живе все, оживши,
Переповниться благодаттю.
11.11.24
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2024
Душа вмовкає на півслові,
Щемить у грудях день від дня.
Раділа б щиро післямові,
Якби не ґвалт - не ця війна.
Ґвалтує все: вогонь ракети,
Фугас, снаряд, куля й кинджал.
Ток шоу різні та газети,
В вогні розпечений метал.
Смертей без ліку вищир хижий,
Психоз, проблеми - то біда.
Посміх лукавий, хто є ниций,
Кому побільше би "бабла".
Пекельний жмут в життєвій пращі -
Долі незвіданий урок.
Чужа та воля...Бранці...Бранці...
Не втратитись - душі зарок.
04.11.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025821
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2024
Жовтий лист шурхотить під ногами,
Вітер жменями кидає золото вниз.
Руда білка сидить між гілками
Вже безлистої крони, тримає горіх.
Поруч дятел стукоче завзято,
Під корою шукає маленьких жучків.
Споглядають на велич строкату,
Що природа малює під вітру порив.
Кольорові розкидані гами
Манять погляд собою у іскрах з очей.
Мухомори в прим’ятих панамах
Під рябими кущами знайшли привілей.
Доцвітає в траві, що пожухла,
Ніжний верес в бордовій красі.
І калина в діброві принишкла,
Ґрона красні прив’яли за ніч на дощі.
Так же в’януть й людські всі стосунки,
Як гординя бере людську душу в кільце.
В серці осінь майструє лаштунки,
Де, здавалось, підтримка та дружнє плече.
30.10.24
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025457
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2024
Сиджу у тиші вечоровій,
Думки складають звіт сповна.
Перекидають все по колу,
Перед очима клин життя.
Повз світлофори край дороги,
Із кольорами врізнобіч,
Біжать роки й несуть тривоги,
І сльози радості привіт...
Десь серце завмирає в грудях,
І шаленіє від гріха...
Десь біль утрати, хоч на людях,
Тримаєшся...То є буття...
Вигляне лихо із-за тину,
Його відгониш, як чим дуж...
Молитву Богу, в ту годину,
Шепочеш, щоб добро навкруг.
Щоби послав щасливу долю,
Тому, хто поряд, і в путі.
Щоб пережити злу сваволю,
Щоби настали мирні дні.
24.10.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2024
Сонця диск червоніє на небі,
День вкладається спати на ніч.
В тихім лісі осіннім, в безпеці,
Досипає сова ще, сиріч.
Хмарки сиві окутує темінь,
Перша зірка ясніє в імлі.
Осідлав місяць хвилечки гребінь,
Та й купає боки на воді.
Золотить осоку прибережну
Обмілілої трішки ріки.
Шану він віддає їй належну,
Бо вода в ній біжить крізь віки.
Сивочолість в повазі любому,
Як достойно її все нести.
До снаги вона теж й молодому,
Коли з розумом йде по житті.
Галайда лиш не буде в пошані -
Викликає він усміх сумний.
Відмахнеться рукою догані
У постелі холодній - хмільний.
21.10.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024807
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2024
Дощ холодний січе, що нестримний,
Все зміїться, стікає по склі.
День осінній короткий та зимний
Розцяцьковує скибки ріллі.
Падолистом вкриває землицю,
І рожевим і жовтим, й рудим.
Витинає барвисту петлицю,
Щоб крилом не була вороним.
Ще мережать з дощем лан пшениці,
Та на річку біжать навпростець.
Жебонять хвильки там щось вербиці,
То ж спішать до узлісь, де чебрець.
А під дубом кремезним з-під шапки
На них зирить й собі боровик.
Похопивсь день - шукає шпаргалки,
Правда, він бо до неї й не звик.
Кожен день новизну нам приносить,
І хорошу й яскраву, й терпку.
І таку, що душа, аж голосить...
Я лиш миру у Бога прошу.
14.10.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2024
Сидить білка на ялині,
Стереже горішки нині.
Прислухається до вітру,
Обмізковує палітру,
Як горішками смакує,
Та на сонечко любує.
Проживає те буття
У котрім є ти і я.
Вимріяні лад та воля,
Де відсутня геть сваволя.
Де гармонія й добро -
Невичерпне джерело
На майбутнє, на віки.
Господи, прости та збережи!
02.10.24
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2024
Похолонув місяченько на синьому небі,
Виглядає зорі ясні увсебіч, далебі.
Білий день, як пополудні, сонечко, мов лебідь,
Пливе тихо горизонтом, хоч кричи бо пробі.
Та дарма втрачає прудкість в пошуках, що марні,
Зачекались зорі ночі - принципи то давні.
Все повинно мати чіткість до твердої грані,
Час тягнути за собою, щоб не на аркані.
Де любов є звичним внеском в побуті життєвім,
Там панує мир щоденно в погляді миттєвім.
Там тепло родинне й радість у слові чуттєвім,
Й не, дай, Господи, відчути холод, що сталевий.
Що, неначе гострим лезом розрізає груди,
Що сипнули в стару рану солі чи отрути.
Та, нехай усе погане - щезне в світі всюди,
Вночі світить місяченько, й в щасті живуть люди.
24.09.24
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2024
Поклони осінь б’є зів’ялим листям,
Встеляє землю золотом рясним.
Шкребеться кішкою в душі розхристя,
Із поглядом сердечним - пожадним.
Занурюєшся внутрішньо у себе,
У серцевину спогадів в’язких.
Ох, скільки пережитого, далебі...
І жменька сміху промайне, і гріх...
Ніхто не застрахований напевно
Ні від біди в сльозах, ні від добра.
Як не старайсь усе зробити ревно,
Десь з’явиться ще клопотів сповна.
Так і біжить життя стежина в осінь,
На скронях полишає бабин слід.
Поміж пухнастих хмар, манить ще просинь,
Та й ліс сипне ще в пригорщу ягід.
Заманить сад горіхами смачними,
Покличе річка з вудкою прийти.
Звичайні будні, з діями простими, -
Бажається ж на згадку зберегти.
16.09.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022356
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2024
Ластівки щебетали на господі,
Крилечка розминали чи міцні.
Вже дозріли гарбузи на городі,
Осінні потекли спроквола дні.
Сонечко покотилося нижче небом,
Рання прохолода то́ркає пліч.
Думкою полоснуло, наче лезом,
Хто ж за кривди скоєні дасть одвіт?
Клином журавлиним у високості
Душі неупокоєні летять...
Щем у серці та злість у свідомості:
"Має вже бути розплата встократ.
Краю мій рідний, земле, згорьовані,
Кров’ю умиті та слізьми з очей,
В мирі засяйте, з Божого помислу!
Досить щоденно вже наглих смертей!"
12.09.24
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2024
Торкається промінь фіранки
Останньої літньої днини.
Від завтра осінні вже ранки
Освятять росою хвилини.
Триматимуть в пазусі безмір,
Що річкою часу ще зветься.
Життєво-безстрасний той простір -
Оновленим час не вернеться.
І лиш вервечка пам’ятних дат
Ітиме назирці зі снами.
Щемом, біллю, теплом ще стократ
Гляне в душу... Думи ж роями...
31.08.24
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021248
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2024
"Бабусю, дивися, он квітка жовтенька,
Яка ж вона гарна - тендітно-маленька.
Бабусечко, чуєш, я ту квітку поллю -
Без води бо зів’яне у спеку таку.
Хай тішить мій погляд - все ж навколо сухе
Й городина наша. Ну, й літо, баб, еге?
Травичка пожовкла, став змілілий ставок,
Не в силі тримати вже й садок холодок."
Маленький хлопчина із теплом жебонів,
Воду кухлем старанно під квітку носив.
"Рости, мила квітка, залишайся жива!"
Приказував щиро він про себе слова.
Усміхнулась бабуся, а щем на душі:
"Коли то, нарешті, впадуть з неба дощі...
Підставимо з внуком під краплі ми лиця,
Хай тільки той дощик до нас не бариться."
25.08.24
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2024
Спускається вечір на землю зімлілу,
Несе прохолоду спекотній порі.
Куйовдить в копиці солому зіпрілу
Вітрець, що поволі гуляє в дворі.
Гуде поміж листя осінньої грушки,
Ворушить присохлі, руді спориші.
Запах розносить крізь кватирку пампушки,
Що дбайлива ґаздиня спекла на плиті.
І сміх пустотливий малої дитини,
Що в спокої може щаслива рости.
Не має ж на світі бо гіршої днини,
Коли щохвилини біду стерегти.
Нехай вітер і дощ, нехай сонце, гроза -
Те по праву приходить в госпо́ду.
Земля рідна й родина для всіх дорога -
Лиш би мир у любую погоду.
21.08.24
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2024
Ллється світло крізь крони додолу,
Де вже осінню пахне сухий падолист.
В вереску, що медовий, спокволу,
Пестить гриб, під дубком молодим він сидить.
Десь кричить войовничо щось сойка,
Імітує пташині чужі голоси.
Між птахів вона та ще акторка,
Правда, спробуй нараз її крик розбери.
У природі все так гармонічно,
На усе є свій час, як приходить пора.
Вітер гілку гойдає ритмічно,
Та ламається та, що суха вже котра.
Все живе підкоряється завше
Всеземному закону - циклічність буття.
Снує думка події: "На краще б..."
Всякий хоче, щоб гарним велось бо життя.
17.08.24
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2024
Щебечуть ластівки заливисто-затято,
Вітають день, у котрім, кожному своє.
Ступає серпень знехотя, аж вайлувато.
Осінні перші нотки вже у ньому є.
Подекуди зруділе листя у горіха,
Скидає й вишня убрання із тонких віт.
Пашать червоні кетяги - очей потіха,
Що горобина нахиляє, геть до ніг.
Стиха шумлять дерева кронами між себе,
Ховаючи гриби під листям по лісах.
Біжить ріка, торкається водою стебел
Сухої осоки на впалих берегах.
На териконах вибухи снарядів, смерчі,
Смертний вогонь та кулі роєм, що дзижчать.
Невже ще мало, Боже, маємо пожертви,
Щоб мир настав? Чи не прийшов іще той час?
Неначе перекоти-поле, вітром гнане,
Дощем підбите й сонцем спалене з небес,
Душі людські, війною згублені намарне,
Летять увись... Кладу на грудях в щемі хрест...
04.08.24
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2024
Поміж хмар в вишині сонця лик
Шле проміння неспішно на землю.
Пахне пряно, цвіте базилік,
Поруч в грядочці кущики перцю.
Огірочки, квасоля й буряк,
Помідори і морква, й петрушка.
Причаївся між них й пастернак,
Поруч впала рожева пелюстка.
То із лугу вітрець, жартома,
Роздягнув квіточки до осердя.
А прохати його щось дарма -
Він не знає, що є милосердя.
В кукурудзі шумить вже бідак,
Пригинає бадилля додолу.
В картоплинні лягає навзнак,
Притихає, й знов чинить крамолу.
Трусить яблука рясні в садку
І медову, смачнющу ще грушку.
До малини летить нашвидку,
Та втрапляє дівчаті під блузку.
З несподіванки йойкнула та,
Засміялась небавом іскристо.
Що дається в житті - неспроста,
На душі тільки б хороше й чисто.
Попри все, хай панує розмай,
Боже слово, любов та повага.
Хай збирається гарний врожай,
І у тілі життєва наснага.
30.07.24
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018790
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2024
Гаснуть сутінки, тиша кружляє,
З кажаном хороводить танок.
Соловей у гаю не співає,
І не видно на небі зірок.
Хмари темні нависли патлаті
Над стернею, що впилась дощем.
Понад лугом, що вкритий картатим,
Різнобарв’ям квіток, мов плащем.
Ще нависли над лісом притихлим,
Що лисички жовтенькі приспав.
Ліхтарем - світлячком тим привітним,
Що прохожих усіх зустрічав.
Хто йшов здалеку втомлений й зблизька,
Хто життєвий ніс шлях на плечах.
В кого доля щаслива й сирітська -
Лиш би вогник в очах не зачах.
Прийде ж ранок, обрамлений сонцем,
З теплим подихом нового дня.
Залоскоче промінням осоння -
Обнадію пригорне душа.
26.07.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2024
Воркоче голубка
До голуба любо,
Немов незабудка -
Тендітна до згуби.
Кохання єдине
У грудях стукоче.
Серце, таке ніжне,
До ласки охоче.
Горнеться тихенько
Крилечком до крила.
Тільки б не лишенько
Кругом нього й біда.
Щоби все світило
Сонце красне з небес.
Укупі злетіти
На власний Еверест.
Нести те у вічність
Невидиме між двох.
Душею відчути
Поєднання місток.
19.07.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2024
На заході сонця згустилися хмари,
Нависли вороням над днем, що минав.
В небі блискавки й гнім затіяли чвари,
Цвіркун поруч в житі своє щось співав.
Туман над землею здіймався угору,
Повітря ще пахло вчорашнім дощем.
Стебло поруділе схилялось додолу,
У грудях невмисне вчиняючи щем.
Тягнулися руки до хлібного поля,
Маленькі зернинки лягали в долонь.
Вітер, що мчав із-за ріки, де роздолля,
Торкнувся легенько волосся та скронь.
Спускалася сутінь, впускаючи вечір,
У душу, що прагнула світла й тепла.
Душа усміхнулась примарній безпеці,
При складність щодення - любов’ю жила.
18.07.24
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2024
Збігає час, кудись, галопом в небуття,
Розмінною монетою цілодобово,
Де поруч смерть стоїть й зародження життя,
Комусь же радісно, добротно й гонорово.
Мотив, надія, зрада, біль, гірка сльоза -
Єднаються нараз у доторку, чуттєві.
Прагне до зцілення згорьована душа -
Реальність й сон, аби в любові і не мстиві.
Щоб вирватись на все із мороку подій,
Котрі тривогою турбують чуле серце.
Чи ж на роду написано, вести двобій,
Коли життєвий шлях такий крихкий, як шкельце?
Двобій за власне я, за рідних і близьких,
Кого ти любиш та бажаєш щиро щастя.
Яка ж то благодать - чути дитячий сміх,
Й пташиний спів, як Божого ковток причастя.
07.07.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2024
Благословляю день за те, що я у ньому є,
Що я живу у світлім цім та розмаїтім світі.
Благословляю все, що є моє і не моє,
За море благодаті у квітковім й пишнім цвіті.
Благословляю сонце в чистих й хмарних небесах,
Що пестить все навколо ув усміхненім привіті.
Благословляю дощ, що кропить по моїх плечах,
Січе в обличчя та гойдається в саду на вітті.
Благословляю час, що дав мені в земнім путі
Хороших друзів й недругів, в тому числі, до пари.
Благословляю їх за ті уроки не прості,
Від котрих напилася я отрути та нектару.
Благословляю вечір й ніч, і місяць поміж зір,
Котрі на сон прийдешній забирають денну втому.
Благословляю думку, що у себе ти повір,
Щоби не краятись душею вже дарма потому.
05.07.24
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2024
Вже спускалося сонце на захід,
В полі трактор іще гуркотів.
Курка сокотала на насідку,
Щоби півень з подвір’я учув.
Бо яєчко знесла вона славне,
Щоб на нове життя, щоб було.
Щоб для всіх те життя стало гарне,
Щоби жито на ниві цвіло.
Щоб в прийдешнім, з налитим колоссям,
Гнулось в тязі стеблом до землі.
Щоби ночі спокійні й безсоння
В безвість кануло з лихом в імлі.
Щоби мир панував в Україні,
Щоби радість в родинах й тепло.
Щоб злагода довіку й від нині,
Щира дружба й пощезнуло зло.
21.06.24
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015950
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2024
Пахне липа духмяно-медово,
Перехоплює подих, п’янить -
Чарівна неповторності мить.
Щось замріявся й бусел, дрімає.
На палі у задумі стоїть.
Чарівна неповторності мить.
І купається сонце у річці,
Рій комашок над ним десь летить.
Чарівна неповторності мить.
Вітер гне верболіз, розшумівся.
Жабки квакають, кажуть, що цить.
Чарівна неповторності мить.
І лягає на серце цілюще
Рідно-краю невидима нить -
Чарівна неповторності мить.
17.06.24
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2024
Рясний дощ поливає землицю,
Кропить села з містами, гаї та поля.
Біжить в гори, шукає криницю,
Що чекає на люд, що приходить щодня.
Не минає ставки і заплави,
І впадає в обійми притишених хвиль.
Та питається в моря, як справи,
Пролетівши із вітром з півсотні ще миль.
І милується квітами в колі,
Залишає краплинки на них дощові.
При дорозі щось шепче тополі,
Що розкидала пух по зеленій траві.
Без різниці вмиває все суще,
Бо така є природа земного буття.
Щоб оновленим було прийдешнє -
Розверзаються громом й дощем небеса.
08.06.24
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2024
Скаче зайчик - битий шлях,
Не бере його ще страх.
Ще попереду пізнання:
Страх, біда, розчарування.
Ще попереду життя -
В нім і спокій й каяття.
Щира дружба та розрада,
В якусь мить ще й підла зрада.
І підтримка, де не ждеш,
Кожен бо несе свій хрест.
А, наразі, небезпечно -
Все ж він скаче, безперечно.
04.06.24
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2024
Вітер колише дзвінки і стебло -
Ніжно-тендітні й чарівні від роду.
"Дзень-дзелень", - щоб то усім й на добро,
Господом дане на всяку погоду.
Тільки би спокій в душі і кругом -
Пахнули трави, зігріті на сонці.
Щоби родина за круглим столом
Й голуб у небі в відкритім віконці.
Щоби на серці у грудях тепло,
Тихо струмилось, любов’ю зігріте.
Повагом вилось думок полотно:
" Старість усім би достойно зустріти.
Що не кажи, а є крайня межа
Й долю свою не обійдеш нізащо.
Все ж, нехай буде й чужа сторона -
З хлібом щоденним, якщо не ледащо".
26.05.24
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2024
Сьогодні, на ранковім Богослужінні, я поминала свою маму. Минає уже сорок днів, як моя матуся, залишивши усі земні клопоти, відійшла у вічність.
Мама була доброю, роботящою, порядною людиною, завжди відкрита душею назустріч іншим людям, з теплою, приємною усмішкою на лиці. Закохана в життя, мама була життєрадісною людиною, любила танці, а ще, маючи дзвінкий та сильний голос, вона любила співати, любила гостину, та завжди радо, і, у своїй господі, приймала гостей. І лилась тоді за столом душевна пісня, і, здавалось, що тій пісні ставало замало у кімнаті місця, і пісня виривалася назовні, та, підхоплена вітром, злітала увись...
А нині світла душа моєї матусі скоро сама порине на Небеса, на сповідь до Господа.
Спочивай з миром, рідненька!
19.05.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013592
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2024
Земле моя рідна! Україно, краса мила!
Чорні круки в високості -
Суне вража сила.
Весна весну заступає умиту сльозою.
Одинадцята в рахунку -
В битві із ордою.
Рік за роком за свободу йде війна й за волю.
Не одна дитина стала
На вік сиротою.
Не одна родина в горі весну зустрічає,
Лиш із гаю соловейко
Співом розважає.
Та ще сонечко із неба пестить усі рани,
Правда, важко щось шукати,
Коли війна, прани.
Тисне груди біль глибинний, серце у тривозі.
Дай нам захист, Божа сила,
Вдома хто й в дорозі!
14.05.24
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2024
Невтішні клопоти залишились позаду...
Збираюсь з силами...Іде весна...
В довкілля розквіті шукаю я розраду,
П’янить пробуджена краса земна.
П’янить...Живе із мертвим резонансно...Вічно...
Шумлять на вітрі ленти на хрестах...
Пташки співають на гілках дерев так дзвінко...
В душі любов...Стікає в безвість час...
Вклонюся до землі біля могил, що поруч,
Із вій змахну непрошену сльозу.
"Спочиньте в мирі, рідні тату й мамо, в горі,
Не полишайте ви мене одну."
Піду по стежці, цвітом встеленій рожевим,
Тиху печаль у серці понесу...
Хлюпнеться в грудях пам’ять промінцем миттєвим -
На все тепло батьківське збережу...
22.04.24
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011615
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2024
Люблю тебе, мій краю рідний,
За неповторності красу.
За місяць, що, буває, зблідлий,
За нічку тиху й чарівну.
За хор птахів, що безперервно,
Славлять життя й весну нову.
За "кум" та "кум" від серця - ревно,
Зелених жабок у ставку.
За крик сови у лісі з ляку,
Де вітер гілочку зірвав.
За дичину, що там, усяку,
За хащі, що павук запряв.
За луг та річку з карасями,
За хлібний лан і спориші.
Тендітність квітів з пелюстками,
Що припадають до душі.
За люд, від роду роботящий,
За стійкість духу в час біди.
Мій краю рідний, ти - найкращий,
Неси ж незламність крізь віки!
08.04.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010572
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2024
Летіли лелеки з далека,
Кругом там була небезпека.
Та все ж вони вперто летіли,
Допоки в них вистачить сили.
Присіли у лузі спочити,
Спочивши, щоб в небо злетіти.
У небо злетіти в тривозі,
Жадаючи спокій в дорозі.
Дорога ж до рідного краю,
У серці любові без краю.
26.03.24
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2024
Блимав місяць між хмар,
В небі виснув - султан.
Лив холодний він жар,
Де літав вже кажан.
На дерева й двори,
На гнучкі явори.
На сліди дітвори,
На піску, й на сади.
На молочний туман,
Що стеливсь по землі.
На озерця ще дзбан,
Що блищав у імлі.
Там купались зірки
Поміж хвильок малих.
Вітер їх залюбки
Колисав з боку в бік.
Тиха нічка пливла,
Прикликаючи сон.
Раптом, зла сарана,
Замигтів в небі дрон.
Хижа паща війни
Несла смерть...Упирі...
Боже! Збав! Борони!
Ворогам все верни!
26.03.24
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2024
Щось тривожне скрипить
Дуб кремезний в гаю.
Неповторності мить
Я душею сприйму.
Спів на вітті пташок,
Перших квітів кружок.
Ще пожухлий лужок,
Де малий потічок.
Дзюркотить поміж трав,
Та й біжить в далину.
Щоб в путі не блукав,
Біжить в шир, й в глибину.
Горизонт перед ним
Загорівся вогнем.
Вечір крався між тим,
Баским нісся конем.
Стелив сутінь кругом
На принишклій землі.
Зір приніс під крилом,
В світі ми не одні.
23.03.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2024
Хмари темні накрили довкілля,
Світ фарбують у сірі тони.
Начіпляли краплинок на гілля,
Дощ неквапно спадає згори.
Пил із брудом змиває зі стежки,
Що в’юниться у даль поміж трав.
Не минає й червоні сережки,
Що берізці Творець дарував.
Щось шепоче своє в ніжних вітах,
З вітром тихим змагання веде.
Хто із них є щедрішим в привітах,
Кого любим берізка назве.
Так, спокійно, без умислу злого,
Що ненависть нести день при дні?..
Силоміць же не брати чужого,
А, як візьмеш, чи в користь собі?..
Краще мирно, у бесіді дружній,
Розв’язати непроханий спір.
То життєво-проста, стара мудрість,
Що для кожного свій є кумир.
19.03.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2024
Стелиться морок ночами,
Степ гоготить у вогні.
Шлях, що біжить між полями,
Дань віддає цій війні.
В тихій пошані тополі
В даль проводжають кортеж.
Люди схиляються в горі,
Біль у серцях, що без меж.
Долі криваве осердя
Вкотре вриває життя.
І не знайти милосердя,
Там, де нема співчуття.
Там, де розриви снарядів,
Кулі, де роєм дзижчать.
Де воював іще прадід -
Рать у бою йде на рать.
Там, де й "один в полі воїн"
Перед десятком русні.
Гнівний лиш окрик чи стогін
Чутно в часини скритні.
Поклик нуртує у тілі,
Волі жадоба в крові,
Щоб вороги озвірілі
Щезли на нашій землі.
Щоб на схід сонця зірниця
Тонким стеблом проросла.
Щоби край шляху пшениця
Колосом пишним цвіла.
Щоб соловей на світанку
В мирнім садку щебетав.
Й сон був спокійний до ранку
У переливі октав.
13.03.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2024
У трепеті листя сухого
Згубився веселий промінчик.
То в кроні, у дуба глухого,
Заплутавсь між віт його кінчик.
Між віття там й вітер гуляє,
Він про себе складає пісень.
На листі зруділому грає,
Щоб той шелест нести в новий день.
Зіллятись з "курли" журавлиним,
Що повільно по небі пливе.
Край шляху дістатись калини -
Весни поступ гряде по при все.
03.03.24
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007392
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2024
У холодну днину
Вітер дме в грудину,
Вітер дме у спину
В цю гірку годину.
Рве на кусні думку
В пошуках рятунку,
Де ревуть снаряди
Й свищуть кулі градом.
Фосфор світляками
Літає роями
І нуртує в тілі
Злістю в ратнім ділі.
У бою за волю,
Щоб змести сваволю.
Щоб був мир та спокій,
Щоб смуток глибокий
Не тривожив душу
І не рушив тишу.
Щоби перемога
Торкнулась порога
Кожної оселі
Й прийшли дні веселі.
"Господи Всевишній,
Будь в молитві втішний.
Пошли свою силу
Здолати вражину.
З славою Героям
Збережи Вкраїну!"
21.02.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2024
До 45-ї річниці випуску нашого 8-го класу Березичівської восьмирічки, присвячую
Нанизує пам’ять думки, мов намисто,
Сколихує вкотре подій полотно.
В’юниться стежина у далеч врочисто,
Ой, як же давно те дитинство було.
Портфель за плечима, заплетені коси,
Неслухи пасма тріпають по чолі.
І перша лінійка, й не ясні запроси,
Й дзвінок соловейком "дзень" у повітрі.
Допитливі очі вивчають училку,
Та ловлять нові ще для себе слова.
І мають, натомість, п’ятірку чи двійку,
Що сам заслужив, те й отримав сповна.
Гулкі коридори наповнені хором,
В перервах, дитячих дзвінких голосів.
Когось таки вгледиш з задумливим зором,
Той учень у мріях вже в небо злетів.
Життя ж швидкоплинно лишало позаду
Шкільні безтурботні, щасливі роки.
Учительські щирі та мудрі поради,
Що прийдуться в пору, в путі, залюбки.
Дорога в майбутнє, що нива у літі,
Десь пусто й без цвіту, а десь земний рай.
Для когось коротка, для когось в суцвітті,
Та в серці назавше любов й рідний край.
18.02.24
світлина: наш 8-й клас
я у першому ряду з лівого краю (уже без бантів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006154
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2024
Розшумілись вітри,
Розгулялись вгорі,
Поміж хмар ясне сонце зникає.
Щось тривожно мені,
Темінь тисне в душі.
Біда смертна в напрузі тримає.
Був би мир на землі
Й Україна в добрі,
Було б літепло в серці безкраю.
"Дай же, Господи, нам
Пережити війну,
Я прошу тебе, Боже, благаю!
Сили з вірою, дай,
Хай розквітне наш край.
Хай у мирі він щастя зазнає.
У любові й добрі
Проживались, щоб дні.
Вороги, хай же кару пізнають."
04.02.2024
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2024
На вічну пам’ять Крату Василю Євгеновичу,
котрий на 71-му році свого життя відійшов у вічність
Коли сходила в небі зоря,
Вечір темний спускався на землю,
Обривалось людське вже життя,
Обіймалось з холодною смертю.
Ще б пожити йому, таки б ще,
Походити розважно подвір’ям.
Перетерти з сусідом слівце,
Скоротити святкове дозвілля.
Був господар Василь не який,
У руках всяке діло горіло.
І до танців був вдатний, й на спів,
З ким у воду й вогонь ідеш сміло.
Він родину любив, був добряк,
Та, на жаль, душа нині у висі.
Закінчився земний його шлях
Вічним спокоєм в смертнім затишші.
31.01.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2024
Час трактує рішення
До кращого чи погіршення.
Хто та, як порозуміється,
Щоб розібратись у тому, що діється.
Страх забирає розсудок,
Тверезість холодить розум.
Біль розриває груди,
Горе слідує всюди.
Впасти, сховавшись в шпаринку,
Хоч би і на хвилинку,
Не приведе ні до чого,
Доля не любить слабкого.
Потом вкривається тіло,
Якби навколо й зоріло.
У мурашковім єднанні
Будеш в душевнім вигнанні,
Десь на межі, на грані,
Розуму помутніння,
Сила волі додасть лиш мужніння.
Вижити, коли важко,
У боротьбі нелегко.
Мусиш зібратися з духом,
Стати в собі відчайдухом,
Аби іти вперед,
Якщо випав такий уже жереб.
28.01.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2024
Нависають бурульки зі стріхи,
Щоки щипає аж морозець.
І не треба простої зловтіхи,
Коли серце торкає різець.
Долі віти схилила калина
До прикритої снігом землі.
Втислась в землю й маленька хатина,
Сповідаючи вітру жалі.
Потьмяніли від часу віконця
Вже повільно вбирають тепло.
В шпарки лізе, гуде студениця,
Вирувало життя та й пройшло.
Зруйнувала війна людські долі,
Кому смерть, кому шлях в нікуди.
І жнивує життєві недолі,
Замітає пороша сліди.
Простягає незайманість в простір
Сніжний витвір красуні зими.
Скупе сонечко все ж дає моці,
Щоб діждати нової весни.
17.01.2024
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2024
Толочить час років надбання,
Піском збігає у щілину.
Життя шукає виправдання,
Тому, що піддається плину.
Від кроку першого земного
Маленької іще дитини,
До поступу, що від порога,
Веде в майбутнє по стежині.
В майбутнє, що стає минулим,
Та плечі муляє, товчеться.
Серце болить, коли є чуле,
Не все ж задумане вдається.
А час летить, мов вітер в полі,
Роки гортає за роками.
Біжить шляхами, де тополі,
Спадає пилом поміж снами.
Щоб відродитись, як зуміє,
В новому тілі, в дні прийдешнім.
Та, доки сонце ще зоріє,
Своїй порі всміхнись тутешній.
09.01.2024
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002690
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2024
Білий, лапатий сніг, повільно, ледь погойдуючись від подиху легенького вітру, що вирішив, певно, і собі насолодитись спогляданням срібнокрилих сніжинок, падав на промоклу від нещодавнього дощу землю, поступово вкриваючи собою весь довкіл.
Чутливо-ніжні сніжинки чіплялись за крони дерев, паркани, дахи будинків, зникали у сизих клубках диму, що вився із димарів, обсідали собою лінію електропередач, обліплювали придорожні пологі схили та низини, закриваючи даль молочним серпанком.
Здавалось, що сніг, хоче закрити собою, вибілити усі земні рани, біль від котрих витав у повітрі, бо надто багато горя, сліз та відчаю вже випало на людські долі. Прикрити, затулити світ від ненависті, пожадливості та нечуваних донині звірств, звірів у людській подобі.
Якось, з особливим трепетом, сніг вкривав молоденькі вишні, що, обійнявшись віттям, зростали одиноко, окремо від інших, та, попри свою уроджену тендітність, мали гнучкість та стійкість, інакше ж і бути не може, якщо, не зважаючи на усі зимові злигодні, хочеш вижити, щоб розвитись весною, забуяти пишним та ніжним ліловим цвітом. Вишні стали для нього уособленням чистоти, уособленням надії та віри на краще завтра, завтра, сплетене із теплого сонячного проміння, любові, миру та добра.
02.01.24
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002156
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2024
Ясним овалом
Між хмар пелехатих
Місяць по небі пливе.
Кидають тіні
Дерева мохнаті
На землю засніжену.
Грудки замерзлі
Чорними цятками
Манять погляд собою.
Здавлює груди,
Зі щемом у серці,
В думці життя прожите.
Стишує кроки
В розмові душевній
З внутрішнім власним бо я.
Як не спішися,
Щоб всюди добігти,
Богу звітує душа.
23.12.23
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2023
Темний вечір умитий холодним дощем,
Краплі виснуть сльозою на голому гіллі.
Жовтувато-рудий, геть розмазався крем,
Трав прив’ялих ще з осені, що на подвір’ї.
Потічками біжить по доріжці вода,
Поспішає забіг свій подовжити в далеч.
З новим дзюркотом кожним стихає хода -
Не втримати силу законові всупереч.
Як не скажеш і вітрові, щоб не шумів,
Бо дитина мала засинає в кімнаті.
Не зупиниш і вервечку, скручену з днів,
І думок, що, бувають, п’янкі й пелехаті.
Надбігають під стукіт дощу у вікно,
По кутках розповзаються всіх похвилинно.
Крутить час із минулого веретено,
Шепотить щось, повіки стуляючи сонно.
20.12.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001247
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2023