Сторінки (13/1275): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Мамині жоржини квітнуть на межі,
Там біжить стежина, ген, у спориші.
Блимають віконця осяйним лицем,
В сонячнім промінні відлив багрянцем.
В сонячнім промінні хвіртка від воріт,
Зачепився зайчик за дощатий пліт.
Там усмішка мами на губах бринить,
Де б не йшов, не їхав, - незабутня мить.
Де б не йшов, не їхав, - мамине тепло,
Ще маленькі зморшки бороздять чоло.
З під хустини пасмо сиве, мов туман,
Вузлуваті руки, ледь похилий стан.
Вузлуваті руки пахнуть чебрецем,
Хлібом, що із печі, запашним млинцем.
Кринкою зі смальцем, молоком, борщем,
Усім тим, що завше викликає щем.
Усім тим здобутком, що дає любов,
До чого ти завжди повертаєш знов.
Й мамині жоржини, як все, на межі,
Зустрінуть привітно на яву і в сні.
16.08.21
світлина: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2021
Щебечуть ластівки завзято,
У новім дні нові життя.
В гніздечку трійко пташеняток,
Радіють разом, бо сім’я.
Маленькі ротики розкриті
Чекають їсти не дарма.
Для мами й тата в цілім світі
Рідніших їх у них нема.
Ростуть швидесенько малята,
Міцніють крилечка слабкі.
Спустіє трішки скоро хата,
Покличе небо на зорі.
А поки що співають дружно,
Сил набираються в політ.
Серце заскімлить, певно, тужно
В прощання час біля воріт.
13.08.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2021
Змиває дощ з душі непевність,
Вростаю в землю деревцем.
Земля і сутність - дивна єдність,
Пускаю корені з дощем.
Цілющий сік потоком вгору
По венах стомлених тече.
Знаходжу в тім цупку опору,
Так, ніби друга то плече.
Дихання ґрунту в моїх грудях
Стабілізує серця стук.
Знаходжу свято в прісних буднях
До пізнання котрі ведуть.
Ось, тут, ромашка білолиця,
Там кущ жоржини майорить.
Поруч стоїть стара криниця,
Де журавель про щось скрипить.
Гупають яблука рум’яні
В некошену густу траву.
Розносить вітер запах пряний,
Ловлю його єством, - живу.
Живу в хмаринці, у пташині,
В розлогій грушці, в спориші.
Я є в повітрі, у видозміні,
Я - частка світу в прийдешнім дні.
09.08.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2021
Сколихує пам’ять минуле,
Де погляд ласкавий і теплі слова.
Розбурхане серце і чуле,
У щемі безмовнім пролита сльоза.
Недоспані ночі від думки,
Що присудом смерті у долі одна.
На друзки розсипались замки,
Між пальців пісок, де стояла стіна.
Стікає у вічність сердечність,
Короткого сну кольорова канва.
Пізнала душа канонічність,
Кохання, де кругом ішла голова.
Сплітались тіла і в цілунку
Зливалися губи в п’янкому танку.
І ніжність пилася до ранку...
Відійшов...Залишив мене він саму...
05.08.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2021
Галина зручно вмостилася біля вікна у кріслі автобуса Любешів-Луцьк. Вона любила сидіти саме біля вікна та спостерігати за краєвидами, що, хоч були давно знайомими їй із дитинства, та однаково хвилювали уяву. Згадувались розповіді бабусі про невеличке містечко Любешів, яке притулилося одним своїм боком до річки Стохід, котра несла тихі води у річку Прип’ять і бігло чепурними будиночками з господарськими приміщеннями до старовинного парку, де колись стояв замок Чарнецького. Кам’яні ворота у в’їзд до нього і донині стоять на сторожі спокою столітніх дерев, а доріжка, що веде через співучий тінистий парк, виводить до колишнього монастиря капуцинів, де розміщений відділ МВС, як прояв не так давно минулої радянщини, що намагалась стерти з пам’яті людей історію їхнього краю, насадивши свою, сатанинську ідеологію. От і польський костел у самому центрі містечка, що височів на десятки кілометрів і був дороговказом мандрівникам, при якому свого часу учився Тадеуш Костюшко, у 1969 році, за вказівкою з верхів, зірвали. Ницість, що болить своїм варварством й понині, бо та місцина так і залишилась нічим не забудованою.
По обличчі жінки пробігла тінь жалю, а автобус повагом набирав швидкість, просуваючись бічною вулицею у напрямку траси, що вела із Луцька і поєднувала захід України із Білоруссю, зокрема зі старовинним Пінськом, який з 1939 року, розчерком московського пера, після анексії цих земель, відійшов до Білорусі, хоч етнічно належав до земель Київського князівства.
А за вікном автобуса, з його правого боку, уже виднілося польське кладовище, приведене до ладу поляками після розпаду СРСР. У дитинстві Галина із подружками, так, як кладовище розташоване на краю Любешова, забігали туди, у бузкові зарості, справляти свою дитячу нужду. Діти якось і не думали, що вони роблять абсолютно недопустимі речі.
Скрушно хитнувши головою, що все вкривалась пасмами сивого волосся, Галя перевела погляд наліво до будівлі із вибитими шибами, де гуляв, завиваючи вітер. Ні, це не були свідки старовини, це були наглядні руїни сучасних людських душ. Це стояли голі стіни добудованого у 1990 році переробного молокозаводу, готового у той час прийняти відповідне обладнання та розпочати роботу із виробництва кисло-молочних продуктів. Та не діждались краяни побачити завод у дії. З тої пори так і стоїть пусткою. А, може, те обладнання і було завезене та тільки на папері. Он, примудрились же провести паперову залізно-дорожню вітку протяжністю у 75 кілометрів від Камінь-Каширського до самісінького Любешова і нічого собі, усе те дійство десь валяється на владних полицях, притрушене пилом. Отаке то воно життя, той, хто по-правді живе, виживає, а інший, роздобувши гроші нечесно, жирує.
Молодиця витерла рукою рясний піт із чола, прикрила повіками очі, і
заглибилась у саму себе. Чи ж то так вона уявляла колись дівчиною своє заміжжя? Гадалось, створить сім’ю із коханим чоловіком, народить дітей і стане найщасливішою у світі жінкою-матір’ю. Є, правда, нині і чоловік та двоє доньок, уже дорослі, мають власні сім’ї, он, їде до Луцька до них на гостину. А сама? Виходила начебто заміж по-любові. Хату побудували разом із чоловіком, стоїть що та писанка на заздрість зловтісі, а щастя десь поділось із прожитими роками під спільним дахом. У чоловіка коханок, як сміття у тому відерку, перебирає ними і сам такий гордий з того, а на неї, свою законну дружину і не гляне. Куди те родинне тепло зі щирим дитячим сміхом поділось, геть невтямки Галині. Адже була йому, Сидорові, гарною жінкою, чесною і господинею доброю, усе, до чого не прикладе своїх рук, горіло під ними і дітей виховала достойно, добрими та чуйними.
Терпка сльоза забриніла на вії і обрамленого світлим, жовтявим волоссям, миловидного обличчя торкнулася глибинна туга за змарнованими роками, а погляд безцільно заблукав довкіллям.
Вздовж дороги зміїлись окопи другої світової війни Сарнинсько-Ковельського укріпрайонів, вигулькували, покриті падолистом пащі кам’яниць, дотів. А кілометрів зо двадцять убік від траси, у лісах, куди вона ще дівчинкою бігала з подружками за грибами та чорницями, ще й дотепер збереглись окопи ще першої світової війни та вириті солдатами бліндажні ями.
Придорожні дерева то відбігали десь трішки убік від автобуса, то наближались до нього зовсім близько і тягнули до неї, Галини, як їй здавалось, свої віти-руки, ніби пропонували свої безмовні обійми, щоб забрати собі та віддати через коріння її страждання землі і послати із неба, через крони, котрі торкалися висі, Господню благодать. А автобус із розміреною швидкістю, шурхаючи колесами шин об розігрітий асфальт, простував далі до своєї кінцевої мети, зупинки.
Жінка стиха зітхнула, зручніше вмостилась у кріслі автобуса і усміхнулась, пригадуючи радісні личка онуків та приколисана монотонністю навколишніх звуків, відгородившись від примарного майбутнього, поринула у короткочасний, спокійний сон.
Ось і Луцьк. Він зустрів Галину звичною міською метушнею із шумом машин, котрі нескінченним потоком рухались гамірними вулицями, яскравими фасадами нових будинків і запиленими, місцями облупленими до своєї цегляної основи стін старих будівель, котрі увібрали у себе цілий пласт нашарованих часом людських відчуттів.
Ось, і будинок доньки. Він ласкаво блимає шибками вікон, ніби, привітно їй усміхається і, тільки Галина переступила поріг доньчиної квартири, відразу потрапила у теплі обійми малих рученят своїй онуків, котрі з ходу не хотіли її відпускати, засипавши щебетливими, яскравими враженнями, ще не приборканими життєвими обставинами, чистих душ. А донька із зятем, тамуючи теплі усмішки на обличчях, терпляче чеками своєї черги для щирих обіймів.
За дружнім сімейним столом час протікав непомітно та, якби того не хотілось Галині, щоб вів у безкінечність, жінка мусила вертати додому, назад у свою власну домівку, де на неї чекали довгі та марудні дні, котрі повільно стікали в на марність, полишаючи по собі шлейф уже призабутих своїх колишніх мрій.
Сидір на повернення дружини відреагував недбалою реплікою, яка з його вуст прозвучала холодно, без будь-яких емоцій на гарному чоловічому обличчі, на якому прожиті роки майже не залишили свого сліду:
- Приїхала? Так швидко?
І не чекаючи на відповідь Галини добавив звук у телевізорі, котрий і до цього гримів на всю кімнату, та втупив у його екран очі, а за деякий час і зовсім закрив їх повіками, щоб подрімати.
Поглядаючи на чоловіка, що мирно сопів на дивані, усе єство Галині роздирали невтішні думки про те, як же вона має жити далі, бо її внутрішні сили від такого нічим не заслуженого до неї ставлення її судженого, покидали її тіло, видавлюючи скупу сльозу, поринули у безвихідь.
Подальше подружнє життя потягнулось у повсякденних господарських клопотах якось так безцільно, радували тільки телефонні розмови з дітьми та онуками, а ще безкрає небо, на котре Галя любила дивитись, коли виникала вільна хвилинка, або, коли пробігала вулицею у своїх домашніх справах. Небо манило своєю величчю, непідкупною синню чи чудернацькими хмарами, що, гнані вітрами, безперервно пропливали кудись у даль. Та даль заворожувала, хотілось стати пташкою, щоб поринути у ту неозорість, щоб на все позбутись своїх невидимих життєвих ґратів, котрі тримали її душу у постійному полоні і вищі сили, певно, почули той невимовний біль зраненого жіночого серця, бо у Сидора неочікувано сталася зупинка серця.
Чоловік помер так несподівано, що Галина деякий час ходила, ніби, не в собі, бо у її голові була повна пустка, життя нараз поділилось на дві половини, які вже ніколи не зцілиш, бо той час, коли можна було, бодай, хоч щось у їхньому подружньому житті змінити канув у Лету, адже, коли вони з Сидором вперше зустрілись, а згодом стали подружньою парою, між ними панували любов та злагода.
- І куди те все з роками поділося?
Жінка, якось із сумом, стенула опущеними долі плечима, криво усміхнулась та нараз внутрішньо стрепенулась, відчувши, що вона нині вже вільна від повсякденних принижень, вимовила вголос:
Я - сильна, я - все зможу, я зможу знову стати щасливою, щоб свій життєвий шлях, відведений мені небесами, завершити достойно, бо я - мати, бабуся, я - просто жінка, уособлення міці у крихкій тілесній оболонці, я - берегиня сімейного вогнища.
18.07.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2021
Ти ввірвавсь в затуманений ранок,
В мій тривожно-сполоханий сон.
Сипнув в груди цілунком жаринок,
Лоскотав сивину біля скронь.
Розтікався серпанком по тілі
У чутливому сплеску сердець.
І спадали окови несмілі,
Душі линули ввись, до небес.
І у щасті вмлівали все ціло,
Соловей їм услід щебетав.
Де кохання, - відсутнє мірило,
Там і крихкість, й гранітний кристал.
Там немає кордонів пізнання,
Глибина розсуває світи.
Чиста віра, прощання й чекання,
Божа поміч ту даність нести.
27.06.21
світлина автора: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917968
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2021
Що за життя поклала на вівтар, те добре знаю,
Як знаю й те, що очі не ховаю від людей.
За зло, спричинене, нікого я не проклинаю,
Кажуть, що прощення, то сильних духом привілей.
Правда, пробачити, не значить, що усе забути,
Вважаю забуття за безшабашності порок.
Скільки пролито крові за роки, згадаймо, - Крути
І Колиму, і Січ, Схід у вогні, - важкий урок.
Нашу історію шматують за прагнення волі,
Бо духом вільні зроду козаки й плугатарі.
Ми - нація, ми - Україна, на власній ми землі,
Наша слава, праведність і горе - опліч в борні.
10.06.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916409
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2021
Відійду, як в засвіти, то не сумуйте,
У колі дружньому згадайте за столом.
Коли ж теплом обійме, мене відчуйте,
За вас я перед Богом битиму чолом.
У житті всього буває, як ведеться,
Якось, нестримно, слово вимовиш невлад.
Та, якщо похопишся, добром вернеться,
Собі не позволяй тільки життєвих зрад.
Зради чорнота - скверна на чисту душу,
Тягар, котрий стискає груди день при дні.
Там, де оаза, не залишайте пустку,
Шумлять хай ниви колосками наливні.
Нехай схід сонця вже тим приносить радість,
Що змога бачити у всій красі цей світ.
Нізащо не впускайте у серце заздрість,
Як та, щоб не сталось, ідіть вперед! Живіть!
06.06.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2021
Першоцвіт відійшов, як буття,
У траві розгубились пелюстки.
До весни вже нема вороття,
Ще синіють малі незабудки.
Назбираю в пучечок квітки,
Заплету у вінок всі зізнання.
Кину погляд в заплаву ріки,
Прийміть хвилі мої віншування.
Ти пливи, мій вінок, крізь віки,
У сплетінні душі спектрограма.
Поєднає вода два світи,
Там кохання чудна панорама.
Помережані часом слова
І молитва сакральна, й надія.
Та, безмежно-свята простота,
У котрій непідкупна стихія.
02.06.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2021
Прихід літа у багатьох містян завжди асоціюється з теплом, щорічною відпусткою і відпочинком та на селі цей час знаменується розпалом польових робот і тільки діти, порівняно молодшого шкільного віку, правда, під пильним оком старших братів та сестер, мають достатньо вільного часу, щоб, при нагоді, поспати до полудня, а потім, попоївши, займатись своїми дитячими справами, такими, як гра з м’ячем, стрибки зі скакалкою, хованки і всі інші цікаві забавки, які здатний вигадати не засмічений
дорослими проблемами дитячий розум.
І мене сьогоднішній, перший літній день, мимовільно повернув у таке вже нині далеке моє босоноге дитинство. А поштовхом до цього стали маленькі білі квіточки садових суниць, що розсипом розбіглись поміж зеленої травички та польових квітів.
Зі щирою усмішкою пригадалась улоговинка посеред колгоспного поля, розміром, десь, метрів 50 на 30, на котрій росли декілька молодих беріз, осик та лозових кущів, а поміж ними у траві малесенькі лісові сунички.
Поле те було через дорогу, відразу за хутірським вигоном і ми, зграйка хутірських дітлахів, кожного літа протоптували до тієї улоговинки криву стежинку і скільки ж було тієї радості, коли вдавалось, чуть не на колінах, назбирувати цілісіньку жменьку запашних суничок.
Садові суниці біля двору тоді не саджали, певно, батьки економили кожен метр орної землі, якої для великих сільських родин просто не вистачало, бо, за тогочасними нормативними законами, на сім’ю виділяли 45 соток землі. Нерідко це ставало приводом до сусідських сварок, коли мимохідь доорювались одна чи дві борозни.
Люди викручувались, хитрували, як могли. Знаходили невеличкі клапті землі, котрі не оброблялись колгоспами і захоплювали їх собі. Ці земельні ділянки так і називались - захвати, хоча, це була вимушеність для виживання і, роблячи чималий крок у минуле, я, з кривою усмішкою на вустах, дивлюсь на нинішній державно-земельний грабунком, на абсолютну невизначеність майбутнього наших сіл, де, за нововведеними законами, селяни, які у своїй власності будуть мати більше ніж 50 соток землі, платитимусь за неї у державну казну великі податки і на ум нічого не приходить, як от Євген Гребінка:" Гай-гай, які ж шолопаї!"
01.06.21
світлина автора: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915570
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2021
Кохання - вічності вінець,
Звучить у серці знову п’яно.
Його приніс в ранок вітрець,
Він обійняв мене духмяно.
На вушко шепотів казки
Про цвіт рожевий - символ щастя.
Тьмяніли в небі вже зірки,
Душа вмирала від причастя.
Вмирала в щемі від снаги,
Текла рікою, стисла в грудях.
З тобою ми - два береги,
Думки клекочуть, пам’ять будять.
Хилюсь назустріч, як завжди,
Твоє тепло ловлю в долоні.
І не соромлюсь борозни,
Тече та сіль, пульсують скроні.
27.05.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915077
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2021
Каюсь я, я - грішниця, люди,
Хоч душею горнусь до Бога.
Ні, не б’ю я рукою в груди,
Не легка бо моя дорога.
Та дорога, що в долі маю,
Що зі стежки бере початок.
Від край хати роки гортаю,
Звідкіля дарувався статок.
Чудний статок життя давало:
Дрібку солі в сердечні рани.
Й провидіння не раз спасало,
І з нуля будувались храми.
Вірні друзі в скрутну хвилину,
Ще лукавство - злиденна покруч.
Чи родилась в таку годину,
Що і радість, і біль - все поруч?
Якби сонце, що в хмарах висне,
Та втрачає блаженну міцність.
Світ ясніє, - лиш промінь зблисне,
Так й життя віднаходить стійкість.
23.05.21
світлина автора: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2021
Зими на Україні, коли я ще була малою дівчинкою, були суворі, сніжні та довгі, а дні короткі. І цими довгими зимовими вечорами люди збирались на вечорниці.
Я добре пам’ятаю, як до нашої хати вечорами сходились жінки та пряли куделі із льону, вишивали. Між ними точились життєві розмови, як серйозні, так і смішні та веселі, співались народні пісні. Голоси у жінок були чисті та гарні і лились ті пісні високо, аж під саму стелю і, відбиваючись від неї, на все поселялись у наших дитячих серцях.
А ще мама ставила ткацький верстат і ткала на ньому чарівні узори. Деякі із них уже були придумані іншими. Такі узори ткались за допомогою човника, в середину якого ставилась цівка, зроблена із стебла сухої ожини, на неї, за допомогою потака, що нагадував собою дерев’яний ящик зі столярськими інструментами, тільки посередині ставилась ручка, на котру вставлялась цівка, і вже на цівку намотувались кольорові шерстяні нитки та мама також придумувала і свої узори, попередньо малюючи їх на папері у клітинку.
Такі узори перебирались пальцями і ці роботи були надзвичайно клопіткими, але, в кінцевому результаті, усі робити, виконані на верстаті, своєю неповторною красою милували погляд та зігрівали душу, бо несли у собі відображення духу наших предків.
21.05.21
світлина автора: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2021
Проминає весна у цвітінні садів,
Теплим дощиком святить землицю.
У зелених гаях чути спів солов’їв,
Що у небі вітають зірницю.
Й хлібні ниви шумлять вже високим стеблом,
З вітром стиха про вічне шепочуть.
Про життєві дороги, рідню за столом
І теплом дружнім груди лоскочуть.
Бо що спірність дає? "Суєта із суєт", -
Не відчуєш себе в ній безпечно.
Де постійна злагода - відсутній фальцет,
Те - завжди і усюди доречно.
18.05.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2021
Ой, у лузі-лузі баский кінь стоїть,
А на ньому верхи та й козак сидить.
Лівою рукою за повід держить,
Правою шаблюку, - військо сторожить.
Вслухається в тишу, в переспів пташок,
Зором соколиним лине за лужок.
Раптом, чує брязкіт ворога мечів:
Уставайте, браття, наш час зазорів.
Стали козаченьки плечем до плеча,
Завзяття й відвага не сходять з чола.
Слава лине степом, аж до наших днів,
Побороти волю ворог не зумів.
Бо у волі сила, мов криця тверда,
Кров, - гаряча зроду, кров, - то не вода.
Не займайте волю, свободу та честь,
Зазнаєте кари в пізнанні безчесть.
13.05.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2021
Синь розлита тече в високості
Та торкається ніжно весни.
На цім світі, по правді, ми гості,
Не минути утрат й без війни.
А війна - туз козирний піковий,
Смерть ховає його в рукаві.
Материнство ж лежить у основі,
Карта ж бита вогнем - на столі.
Божий промисел, чистий від роду,
Перекреслює владний мотив.
Параноїк тасує колоду,
Глузд здоровий він геть загубив.
Та імперій було вже немало,
Що втопили себе у крові.
А в свободи відкрите забрало,
ЇЇ вибір, то мир на землі.
09.05.21
світлина автора: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2021
Я - журавка з підбитим крилом,
Ввись піднятись немає більш сили.
По житті не звивалась в’юном,
Хоч не раз надривалися жили.
Крик німий пестив біль у душі,
А цілунок торкався розп’яття.
Не судіть, не пізнавши вини,
Каяття чи чужого прокляття.
Благородства людського й дарма
Порятунку в холодній пустелі.
Зникне ніч, як затрубить сурма,
Тінь розміряє відстань дуелі.
Дуелянтом є внутрішній стан
І окреслене коло дієве.
Майбуття – чисто-білий екран,
В нім залиште величне, суттєве.
07.05.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2021
Сьогодні йому виповнилось би 55-ть років та рівно 5-ть місяців тому, 28 листопада 2020 року, серце бувалого воїна дало збій і душа "Бабая" Михайлова С.Є. Ангелом полинула у небо.
Вічна пам’ять та Слава Герою!
Прокидалась земля вже від сну,
Ніжна зелень встелилась лугами.
Теплий промінь бадьорив весну,
Веселив гамірними піснями.
Десь над полем ще вився туман
І парив видноколом лелека.
Груди стиснув безжально капкан,
Що піймав мою душу в тенета.
Чи у тому провина душі,
Що до світла бездумно летіла?
Що кохання плекала вночі, -
Осінь враз надломила їй крила.
Зустрічає сльозою весну,
День квітневий печалиться в серці.
Мій журавлику, - небо хрещу,
Що тебе прихистило посмертно.
28.04.21
світлина: лютий 2015 р.
напередодні відправлення на Схід
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2021
Кричить сойка: ти де?
Луна гаєм іде.
Осідає на цвіт
Перших квітів і лист.
Ніжність в очі, де вись,
Голубінь ледь тремтить.
Хмарки гонять вітри,
Що їм є до весни...
До того, що в душі,
Що на серці... На дні
Пів-свідомості край,
Де межа? Відгадай,
Що турбує думки,
Що лягло між рядки,
Що вслухається в ніч,
Що так прагне ще свіч?
Відгоріло, либонь,
Що торкалось долонь?
Неповернення крок,
Мов намиста разок,
Що упало до ніг,
Що присипав був сніг.
Що теребить так жаль,
В грудях варить крохмаль,
Щемом повнить єство,
Бо воно - божество.
Та любов, що п’янить,
Що, як жайвір, летить
В піднебесний зеніт
Й крила палить вогнем.
Ще впадемо дощем,
Милий мій, ми у двох,
У землицю, хай Бог
Нас пробачить за все
І зерно проросте,
І наповнить серця
Тим вогнем, що життя
Невмирущим рече
Й розіп’яте живе
На хресті у ім’я
Та на славу Отця.
09.04.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910511
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2021
Розповім вам, добрі люди, чесно, без секрету,
Як ходила в Любешові я до туалету.
Є таке містечко славне у нас, на Волині,
Там живуть хороші люди, бережуть святині.
Древні пам’ятки, культуру, фольклор із піснями,
Тільки все ніяк не можу я прийти до тями,
Як в такому гарнім місці забули про яму?
Ну, та це на крайнє буде, ліси в нас навколо,
Я ж поверну до старого, зроблю назад коло.
Йду я центром Любешова, випивши пігулки,
Роздуває мій живіт, забулась і про гульки.
Роззираюся, кручуся, мов дзиґа на місці,
Чи та білка захекана у тісній бо клітці.
Прикладаю дашком руку, може, щось побачу,
Лиш уздріла, в магазині дають людям здачу.
Ноги самі вже танцюють, ведуть краков’яком,
Розпашілась, кров в обличчя, боки вихилясом.
Де ж шукати ту вбиральню, не згоріла, часом?
Чи украв хто? Крий же, Боже! Біжу, кривлю шляхом.
Ось, і гребля вздовж містечка, річечка хлюпоче,
А міхур мій всередині, аж нерви лоскоче.
Укрилася під вербою від очей сторонніх,
Простіть мені, добрі люди, той гріх безборонний.
23.03.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2021
Можливо, я, колись, забуду про кохання,
Але не в час, як душі мертвих поруч нас.
У поминальні дні немає сподівання,
Є те, котре здіймало в грудях резонанс.
Та згадка, що триножить серце і понині,
Рве куснями події, образи, слова.
Тремтять у пам’яті, немов у павутинні,
Чарівні миті, я ще, я ще не вдова.
Печаль і щастя, й сльози, тепла поволока
Під бій церковних дзвонів, в погляді, - одна.
Яка ж безтямна мить кожнісінька солодка,
Що я її з тобою, милий, провела.
Зникає звичне все, що є мирським по праву,
Коли Господь благословляє на любов.
Присяду поруч тебе на новеньку лаву,
Шляхів багато, тут - вічний спокій, ти його знайшов.
06.03.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2021
Догорає весняний вже день,
Ополіскує ноги в долині.
Котить час падалицю з вишень,
Вітер має роботу й донині.
Шарудить у зіпрілім листку,
Розбудив аж крота, спав у тиші.
Снивсь тому житній сніп в сповитку
І, здалося, підкралися миші.
Каркнув й ворон в польоті, й злякав
Жовтогруду синичку з зайцями.
Вечір в темне довкіл фарбував,
Усіх змусив прийти враз до тями.
Лапку кріт під голівку підклав,
Позіхнув й, ну, вкладатися спати.
Поруч ворон на дубі дрімав,
Полетіла й синичка до хати.
Зайці збились до купки під кущ,
Щоб у спокої ніч пережити.
Їх собою прикрив старий плющ,
Кожен має знайти з ким дружити.
01.03.21
світлина автора: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2021
Моя Волинь - колиска мого роду
Від діда-прадіда й донині.
Я тут живу, красу цю п’ю
Й ховаю в серця скрині
Всяк новий день.
Пташок гучних пісень
І тишу у гаю зимовім,
Де сніг іскрить, з морозом в змові,
На обважнілім вже гіллі.
І так від цього любо,
Так радісно якось мені.
Дашком до неба руку
У ту далеку, сірувату синь,
Що манить, кличе, що поринь
У неозору вись, хай і без крил
Та з чудним трепетом в душі,
Відозвою в щирім вірші
Про край озер, заплав й лісів,
Де поклик крові ще не змілів
Й тече рікою почуттів
По здутих венах в тілі,
Бо ми не зубожіли
І, як завжди, натягнемо жили
І вистоїмо, на противагу, злу
Та всім життєвим негараздам,
Міцна по духу наша кладка.
10.02.21
світлина автора: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2021
Знову ніч розгорнула обійми,
Свище вітер своє щось в пітьмі.
Напросились думки нараз в прийми
Та вони невблаганно німі.
Час завісу підняв у минуле,
Там роки за роками біжать.
Прокидається те, що заснуле,
Що у пам’яті ставить печать.
Що у серце вселяло надію
Та душі дарувало політ.
Без любові я жити не вмію,
Бо вона для життя живокіст.
Живить тіло і розум, і волю,
На безвіллі малює хрести.
Якби в грудях позбутись ще болю,
Компроміс із собою знайти.
Власний суд мені знижки не зробить,
Він карає за промахи всі.
Разом з тим, паралелі проводить,
Щоб радіти духовній красі.
07.02.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2021
На високому небі багряно
Малював захід сонця панно.
Зблиснув промінь останній прощально,
Черкнув кінчиком хатнє вікно.
Там мороз закінчив візерунок
Дивних квітів холодних зими.
Не жалів білокрилих сніжинок
І до скла прикріпляв назавжди.
Вийшов місяць з-за хмари рогатий,
Про сльозивсь, споглядаючи вниз.
Рій зірок кинув розсип строкатий,
Те для місяця з золота приз.
Заіскрились сніжинки казково
Діамантами в сотні карат.
І здалося мені враз раптово,
Що знайшла для душі я дукат.
18.01.21
світлина автора: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2021
Вже не чекаю, раптом серед ночі,
Прокинуся зі сну в тривозі, як там ти?
Не виплакані в грудях рясні сльози
Печуть осиротілістю в моїй душі.
Вже не чекаю на дзвінок щоранку,
Як сонця схід замріє знову у вікні.
Лиш зимний вітер торсає фіранку
Та навіває спогади, з теплом, сумні.
Вже не чекаю зустрічі, коханий,
На сповіді у Господа твоя душа.
Вготоване там кожному придане,
Моє, - полишити римовані слова.
Крізь заметілі спів і солов’їний
Нести щиру любов, як щит, як укриття.
Хоч із душі і рветься крик чаїний,
Іти вперед, хай що, дорогою життя.
Дорогою, крокують де герої,
Де воля й перемога головна є суть.
Бо не зреклися істини святої
Й любов до України у серця несуть.
10.11.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2021
Темний вечір спустився на плечі,
Навіть вітер на хвильку притих.
Пахло хлібом гарячим із печі,
Кіт, учувши, мурликав під ніс.
Пробивався крізь хмари зорею
Блідий місяць, щоб стати у стрій.
Обмінявся із сонцем стезею,
Бо незмінний космічний устрій.
І притягував погляд магнітом,
Вабив очі холодним вогнем.
Жаль, горів у віках пустоцвітом, -
Без вироку суддів став в’язнем.
Свічка тепла в душі, що у грудях,
Має гріти серця багатьох.
Ще слова почуття нехай будять,
Щоб вписати в різницю епох.
28.12.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2020
Рік за роком іде у рахунку із днів,
Тільки що народивсь, а вже старість зустрів.
Навкруг тебе товпа із чужих голосів,
А де твій? А він був чи в пожарі згорів?
Попелище душі на догоду комусь,
Легше тінню іти, чим піднятись увись.
І гукати з гори: я - людина зовусь
І тобі я кажу, - задарма не хились.
Голос май свій завжди, щоби там не було,
Аби в серці добро, що ростить джерело.
Сонцедайність життя, де тоненьке стебло,
Сил додай ти йому, щоб в путі берегло.
Оберегом від зла совість власна стає,
Не губи, то не гріш, що заробиш іще.
У відміряний час, що нам доля дає,
Не вчорни ні за що родоводу кліше.
20.12.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2020
У мовчанні німім я простягаю руки,
До Господа щиро душею молю.
Вбережи тих, хто любить, в житті від розлуки,
Із серцем відкритим я до Тебе іду.
Я - жінка, я -покритка, я - донька, я - мати,
Сльозою стікаю, вклякаю, кричу.
Чи не кожна людина бажає зазнати
Раю земного на віку досхочу?
Щоби мир у родині і діти щасливі
У ласці зростали, у дружнім теплі.
Щоби ранки стрічати і сутінки сиві
Із вдячністю в грудях, в поклоні землі.
15.12.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898296
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2020
Не залишайте розмов на потім,
Десь до кращих чи інших часів.
Для душі може бути, як злочин,
Як не мовиш того, що хотів.
Для душі у смиренні спасіння,
У любові, в теплі двох сердець.
Мати мужність знайти, те прозріння,
Де в житті є й терновий вінець.
Де служіння добру й благочестя
На кону, де зміліла душа.
З’їсть гординя, якщо не зречешся,
Неправдивості, згіркнуть й слова.
Не іди по житті необачно,
Відкидаючи сутність буття.
Може стати тоді тільки лячно,
Як не буде назад вороття.
13.12.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2020
В жмутку з літер сховаю кохання,
Квилить в тузі поденно в душі.
Пече в грудях пропаще надбання,
Дань проклятій, жорстокій війні.
Нас на віру війна поєднала,
Наші долі, гарячі серця.
Нас назавжди вона роз’єднала,
Смерть забрала тебе, я - одна.
Стрепенуся від тиші раптово,
Поруч ти, ні, те тільки здалось.
Гладить вітер волосся грайливо, -
Відчуття твоїх рук збереглось.
Ніжність вуст і м’який поцілунок,
Свіжі зморшки на мужнім чолі.
Так гірчить полином хижий трунок,
Б’є поклони в молитві землі.
Тій землі, де знайшов ти спочинок,
Де кривавиться схід на зорі.
Де війна свій веде підрахунок
Та за волю вперед йдуть бійці.
13.12.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2020
Постелила зима покривало,
Гаптувала морозом й слізьми.
Небо хмарки повільно гойдало,
Підпирав дужий вітер грудьми.
Падав дощик краплистий додолу,
Діамантом блищав на плечах.
Гнув із квітів тоненьку підкову,
Що стояли на пізніх чатах.
Золотив собі звично доріжку,
Котра бігла вздовж берега в даль.
Зачепив необачно маніжку,
Зашумів очерет, мов скрипаль.
Тихий шелест зливався у звуки,
Дивна пісня торкалася хвиль.
Понесла їх вода аж за луки,
Вздовж Стоходу на сотенну з миль.
12.12.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2020
Підкрадається вечір здалека,
День зимовий маліє в вікні.
Звід махає крилом, мов лелека,
Що поніс літо в інші краї.
Нам залишив на згадку пір’їну,
Що згубилась на чорній ріллі.
Перейшла осінь повагом в зиму,
Забіліло сніжком на землі.
Підморозило щоки та носа
Дітворі невсидючій в дворі.
Позирає на них галка скоса,
Відчуває неспокій в гнізді.
Граб скрипить щось гіллям біля неї,
Задрімав, певно, міцно - старий.
Правди він не розкаже своєї,
Зрозуміти усе - вік малий.
11.12.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2020
Розкраяне серце надвоє
Холодить морозом зима.
Думками минулого всує
Теребить невтішно слова.
Обійми, цілунки і цноту,
І пригорщі сміху твого.
Життя виставляло нам квоту
Та брало не раз на "слабо".
Роки за роками збігали
Та все в паралелі вели.
А душі спочинку чекали,
Щоб поруч набратись снаги.
Та доля була невблаганна,
За двох я віднині живу.
У Бога прошу подаяння,
Щоб спокій знайшов ти в раю.
А я стану сильною знову,
Між люди з любов’ю піду.
Кохання візьму за основу,
Нужденним нестиму весну.
09.12.20
світлина автора: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897676
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2020
Дрімає дуб глухий у листі,
На день, що згасає, глядить.
Заплутавсь вітер у намисті,
На кущ калини ліг, та й спить.
Берізка посплітала коси,
Прикрила ними тонкий стан.
Трава лягла в сухі покоси,
Старий прикрасила паркан.
Побігла в даль доріжка криво,
Немовби, долі полотно.
Хотів би жити всяк красиво
Та то - не кожному дано.
Комусь любов, тепла доволі
І ріки ласки, щоб сповна.
Не відречеться хтось недолі,
Доки не вип’є всю до дна.
Не загубити б тільки душу,
Який не мав земний ти шлях.
Щоб не нести повік покуту,
На сповіді, на небесах.
08.12.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897581
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2020
Не долюбив, не до кохав ще ти,
Не додивився білий світ в вікні.
Ще автомат в руках тримав у сні,
Відходила душа у засвіти.
Видих останній у темінь ночі,
Із вуст, з криком сови, на мить завис.
Упав в саду на білий падолист,
Ангел запалив на небі свічі.
І сльоза скотилася повільно
Із-під закритих на усе повік.
Без шуму в повітрі лився потік,
Душі побратимів стали щільно.
Прощання...Хрест в рушнику...Узори...
Червоно-чорні нитки - знак війни.
Він не дожив в ім’я України,
Щоби ми вільно жили на землі.
06.12.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2020
Недоспані ночі, тривоги, печалі,
Усе відійшло в небуття назавжди.
Калина в снігу і душа, і скрижалі,
Притрушені снігом, де зниклі сліди.
У хмарах згубились, в високому небі,
Голубить лиш погляд орлине крило.
Зайшлося так серце у щемній жалобі
Тінь смутку раптово лягла на чоло.
Прости, я прощаю, ніщо не змінити,
Хоч сотні разів перетрушуй життя.
Сил вистачить скільки, я буду творити,
Складати, мов пазли, у рими слова.
02.12.20
світлина автора: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2020
Пам’яті "Бабая"
Михайлова Сергія Євгеновича
(28.04.1966 р. - 28.11.2020 р.)
Родом з Черкащини, м. Чорнобай. Воював на Сході з лютого 2015 року по березень 2020 року, спочатку добровольцем у складі Правого Сектора, з березня 2017 року у лавах ЗСУ, у складі 53-третьої ОМБР
Тебе нема... Пливуть слова
І скапує сльоза додолу.
Повільно мерехтить свіча,
Не осягнути злу недолю.
Твоя душа на небесах,
Хай спочиває в вічнім мирі.
Земний короткий мав ти шлях,
Тужу я за тобою щиро.
Ти без вагань одяг броню
І став на захист України.
Відвагу всю віддав свою
За нації святі доктрини.
Ти вистояв у цій борні,
Інфаркт скорив тебе підступно.
Думки...Думки...Вони сумні...
На серці холодно і пусто...
29.11.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896643
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2020
Минає ніч, приходить день
І так стікає час між снами.
Скидає листя з віття клен
І ми міняємось з роками.
Душа зоріла кожну мить,
Коли ти поруч був зі мною.
При згадці серденько тремтить,
Кохання б’є ключем, стіною.
І не моя у тім вина,
Що у цілунку вир, цунамі.
Справжня любов є неземна
І не приспати її снами.
Пр.
Твої очі бездонні в осінній імлі,
Як зустрілась з тобою, коханий.
Утопилась в очах, в кароокім теплі,
Був для мене єдиний, жаданий.
25.11.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896155
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2020
Під завісу морозного дня
У душі просиналось кохання.
Хмарки в небі пливли навмання,
Із грудей виривалось зітхання.
Серце билось у ритмі з твоїм,
На губах заблукала усмішка.
Міцно пальці схрестив херувим,
Щоб любов поміж двох була вічно.
Опускавсь сонця диск за гілки,
Переливами грав наостанок.
А у душах з’єднались містки,
Щоби разом стрічати світанок.
23.11.20
світлина автора: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2020
Перший приморозок, іній,
Угорі шмат неба синій.
У осінню цю годину,
Йде Михайло на гостину.
У руці тримає меч,
Щоб добра було без меж.
Бо поборник Святий зла,
Всім бажає він тепла.
Щоб і в серці, і в душі,
Щоб до столу калачі.
Щоб була дружна родина,
Щоб з війни діждались сина,
Брата, батька та сестру,
Щоб відкинули журу.
Щоби матір мали діти
І коханий був, і квіти,
Щоб цвіли попри усе,
Щоб усміхнене лице
Мали старші і малі,
Щоби мир був на землі.
21.11.20
світлина автора: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2020
Вслухаюся у тишу за вікном,
Вже заколихану, аж до світанку.
Накрила землю темним полотном
Циганка-ніч, її я вічна бранка.
В полях минулих днів блудять думки,
Де пережите уляглось в покоси.
Від снігу в серці крок до теплоти
Й душа прагне зігріти ноги босі.
Убратися в любов раз й назавжди,
Підставити плече, коли потреба.
Господь щось розгубив щастя листи,
Здаюсь, - у сіті піймана амеба.
Життя повільно красить світ в пітьму,
Лиш пересмішник у гаю голосить.
Мені б своє - чужого не візьму,
Із чим злечу оновленою в просинь.
18.11.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895416
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2020
Чи у сонячну днину
Чи у північ холодну,
Коли вітер гойдає гілки,
Я шукаю твоєї руки.
Крізь роки перегуком
Перша зустріч зі стуком
В грудях серця живого мого,
Де милую тебе одного.
Поглядом та душею
Іду поруч стезею
Усупереч, а чи навпаки, -
Сивочолі срібляться роки.
Власного часу ждучи,
В очах твоїх тонучи,
Ласки повні, спокійні ззовні,
У щирих думках сокровенні.
15.11.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2020
Дощ осінній холодить обличчя,
Бороздить слізну змійку в серцях.
В німім порусі вчулось: змирися,
Впале листя лежить в озерцях.
Скоро воду скують злі морози,
Вкриють землю колючі сніги.
Схилять голови ніжні всі флокси,
Від троянд теж на спомин шипи.
Світ в природі не знає благання,
Круговерті підкорено все.
В людських душах є путь до пізнання,
Доторкнутись до свого есе.
Щоб відчути в осінню ту мряку
В грудях теплий весняний посів.
Скласти Господу щиру подяку,
Що в житті не позбувся ще снів.
13.11.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894895
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2020
Похилилася калина в сум’ятті додолу,
Налетів поквапний вітер, лишив її голу.
Прикривалася, як вміла, кетягом червоним,
Гілочками, мов руками, з тілом безборонним.
Плакала з туманом сивим, сонце мріло, мліло,
Ворухнулося серденько, в душі зазоріло.
Усміхнулася калина, до дуба схилилась,
На поставу його горду з любов’ю дивилась.
Пригорнув її до себе, шепотів ласкаво:
- Не сумуй, моя миленька, глянь, навкруг жовтаво.
Головне, що ми з тобою поруч і байдуже,
Що подумають, що скажуть, на те вони й люди.
11.11.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894670
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2020
Хризантеми мої, хризантеми,
Присмак осені, запах весни.
Ніжних крапель дощу діадеми,
Де любов накриває крильми.
Де світанок у співі пташинім,
Коли сонце веде марафон.
Що ми є, живемо в ці хвилини,
Що тримаємо в руці телефон.
Граємо в піжмурки з місяцем в хмарі,
Що на небі завис, мов у сні.
Та вишукуємо вихід покарі,
Де проблеми земні - навісні.
У молитві, у дружній підтримці,
У родиннім теплі всіх сердець, -
Притулитись до кожного в думці,
А обійме на часі вітрець.
05.11.20
світлина автора: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2020
Скільки раз говорила кохаю
Все просила, щоб жив, хай там що.
Як життя підводило до краю,
Я молилась, вдивлялась в вікно.
Може раптом на стежці побачу
Так до болю знайоме лице.
І від щастя безмовно заплачу,
Бо розлука у серці пече.
А душа дні та ночі рахує,
Коли щастям наповниться дім.
У любові душа душу чує
Та бажає відчути те всім.
Той вогонь, що вирує тілами
З голови і до кінчиків ніг.
Лиш кохання повнить почуттями,
Що розтопить теплом в грудях сніг.
01.11.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893663
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2020
Я тебе відпускаю...Кохаю!
Як же серце від болю щемить...
Кожну зустріч в душі зберігаю,
В грудях згадка про тебе теплить.
Якась дивна випроба на міцність,
Що, як осінь й весна, й навпаки.
Щось лепече нечутно безгрішність,
Вітром гнані гуляють піски.
Та крізь пальці стікають роками,
А пожива, як казка, стара.
Лиш примари надій вітряками
Й до землі припадає душа.
Б’є поклони до істини й віри,
Догма вперто мурує стовпи.
Ніжно пальці торкаються ліри,
В струннім співі вчувається - ми.
18.10.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2020
А душа, що та пташка, тріпоче,
Хоч безкрила та прагне небес.
Увібратись в тепло твоє хоче
І не треба для цього словес.
Що слова, коли серце шалено
Так у грудях само стукотить.
І, хай сонце на захід червлене,
Сльоза щастя на вії бринить.
І до тебе коханням говорить,
Для любові не треба слова.
Поцілунок єство упокорить,
Піде кругом нараз голова.
І торкнеться плеча у довірі,
Те для двох неоціненний скарб.
Те, як чистий листок на пюпітрі,
Ноти вписуєш в ньому ти сам.
10.10.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2020
Скручений лист шурхотить під ногами,
Тонка павутина в нікуди летить.
Бабине літо ллє світло снопами
І тепле проміння в повітрі тремтить.
Вітер гойдає миттєвість життєву,
У душу заглядає час та мовчить.
Серце сховало від пра в собі Єву,
Спокуса любові тримає за нить.
Кохання у тілі, в мізках, у крові,
Як щастя чи кара в осінню добу.
Поклін б’ю чолом небесній покрові:
Без нього знімію, засохну, помру.
08.10.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891147
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2020
Плаче хмарка сива у небі високім,
Каменем додолу сокіл гостроокий.
Ширить зір по травах, а в душі неспокій,
Косий дощ розкраяв під ним увесь окіл.
Квітку запізнілу полоще й листочок,
Ягідку калини, що вплелась в разочок.
Поміж берегами річечки шнурочок,
Що біжить неспинно повз старий місточок.
Рік за роком плине в задумі сердешній,
Що понесе в зиму, що ще дасть Всевишній?
Радість чи печалі в трапезі похмільній,
Ніж в грудях наруга, хто по духу вільний.
02.10.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890506
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2020
Багряна заграва закрила край неба,
На пару з зорею спускалася ніч.
А в серці в цю пору зібралась жадоба
І гнала від себе тривоги всі пріч.
Жадоба любові плекала хвилини,
У часі чекання збирала слова.
Немає на світі такої людини,
Котра би була сто процентів права.
Та є сподівання, довіра і мудрість,
Щоб визнати, власне, помилку свою.
Та, зрештою, завжди лишається справжність,
Відчуй це душею, - на тім я й стою.
Щоб ніч не бродила по колу в безсонні,
А тиха усмішка блукала чолом.
Щоб поруч сопіння і теплі долоні,
Щоб так до світання за темним вікном.
27.09.20
світлина автора: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889995
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2020
Сховаю сум у жмутку листя,
Що осінь сипле залюбки.
Хай забере моє розхристя,
Наповнить радістю думки.
Стою на перехресті долі,
Розмову з місяцем веду.
Ти, знаєш, місяцю, доволі
Всього пізнала на віку.
Таку ж холодність, як від тебе,
І сонячну палку любов.
Чи то такий вже випав жереб -
Нести кохання без розмов.
Збирати в серці ніжність й ласку,
І там всечасно берегти.
Дивився місяць у кватирку
Та в кожного свої хрести.
22.09.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889472
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2020
Рясні зорі сховалися в верби,
Прошкував світлий ранок здаля.
Як прожити, щоб в щасті померти,
Як в утробі вже грішне маля...
Кволе серце ще б’ється повільно,
Третє око замінює зір.
Невідомість здається теж спірна,
Дитя ж кличе життєвості вир.
Перший крик, перший крок у безмежжя
І тепло материнське в руці.
І любові невичерпне збіжжя
В кожній зморшці на ріднім лиці.
І невидимі ґрати, де доля
Ставить вибір пекельним ребром.
І душа, мов тополя край поля
Та для інших горить світлячком.
21.09.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2020
Осінній ліс зустрів мене тривожною тишею, запахами прілого листя та пахучої хвої, яка, неначе, через дрібне сито, просіювала сонячне проміння, що лилось із небесної сині і зігрівало прохолодне повітря та гілки соснових крон, котрі злегка погойдувались, коли налітав легенький вітерець і зривав суху галузку, недбало кидаючи її додолу на вкриту подекуди зеленим мохом чи травою, уже позначену золотистими барвами, землю.
Між усім цим осіннім розмаїттям виглядали шапки грибів, як отруйних, так і їстівних. Ось там, під густою гілкою молодої сосни, заховалась родина коричневих маслят, поруч череда червоних, у білу крапинку, небезпечних мухоморів, а трішки далі, під осикою, жовтенькі, як світло вуличного світлофора, сироїжки. А під величним дубом, котрий статечно нахилив аж до самої землі дужі віти, знайшла собі прихисток красива пара білих грибів.
Білі гриби сивими голубами прихилили голови один до одного та споглядали навколишній світ, а він не радував ні їх, ні інших грибів, бо поруч них уже лежали спиляні дерева та скинуті на велику купку обрубані гілки.
Краялось від внутрішнього болю і моє серце, я йшла понівеченим лісом і не спізнавала знайомої мені з дитинства місцевості, а той ліс, котрого ще не торкнулась нищівна рука людини, щиро обдаровував мене грибами і я від душі дякувала йому за його щедрість до мене та до інших людей і навіть до тих, хто так бездумно-жорстоко позбавляв його одвічного простого права - дихати і жити.
18.09.20
світлина автора: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889096
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2020
Ловлю сонця промінчик в долоні,
Щоб відчути ще трішки тепла.
Не втримати коней на припоні,
Аби осінь на них не прийшла.
Золотиться листок, що край хати,
Стоїть вишня принишкла в саду.
Як подружку її б обійняти,
Тільки, що на розраду скажу.
Он, прив’янув букет горобини,
Бринить поруч тривожно оса.
І стікають повільно хвилини,
Є у всьому одвічна краса.
В хмарнім дні, ясній ночі, що в зорях,
У прощальнім польоті птахів.
У химерних квіткових узорах,
В споришах між пустинних полів.
Переорюють зморшки обличчя
Та вибілюють скроні роки.
Десь зникають гіркі протиріччя,
Дивний спокій приходить в думки.
Все минає: пориви, бажання,
Тихо час ллє на млин почуття.
Життя іспит складає даяння,
Де на шальках любов й каяття.
30.08.20
світлина автора: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2020
Час невсипно малює журбу
На червоному кетязі знову.
Наливається кров’ю в лужку,
Тягне вітку униз калинову.
Лине стогоном в димнім степу,
Де розстріляна воля миттєво.
Закарбовує пам’ять сліпу
Безпринципність жорстоку життєву.
Чорним горем ворушить стебло
Вітер соняшник мертвий віднині.
Серце мами - чаїне крило,
Син, мов Ангел, лежить в домовині.
"Мамо, мамо, я птахом лечу,
Чуєш, мамо, той крик журавлиний.
Я інакше не міг! Тож, прошу,
Посади у ногах кущ калини.
Хай цвіте наді мною віки
Символ волі моєї Вкраїни.
Вахту вірності буду нести,
Поруч друзі - усі побратими."
28.08.20
світлина автора: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2020
За вікном розігралась гроза,
Аж лопоче крильми водяними.
Б’ється в шибку із вітром сльоза,
Дужий грім нависає над ними.
Раптом тиша, що аж нічичирк,
Стала дзвоном в вухах стоголосо.
Та назирці вертається грім,
Дощ повторно лягає знов косо.
Шкряботить по стіні, наче кіт,
Та гостині такій я не рада.
В радість бачити зірки політ,
Не змовкає ж потужна блокада.
Розливає небесний потік,
Прибиває пилюку із брудом.
Хилить голови верб та смерек,
Укриває асфальт листопадом.
Все освячує грізно кругом,
Щоб й думки залишилися чисті.
Божий глас осягає хрестом
Всіх підряд, в кого й шлях є тернистий.
26.08.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2020
Розчинюсь у ранковім тумані,
Заховаю там внутрішнє я.
Єство має незвідані грані,
В кулачок в нім зібгалась душа.
Серце б’ється у такт беззупинно,
В грудях щемом нестерпно пече.
Почуваюсь в тумані дитинно,
Мимовільно шукаю плече.
Ту рушійну підтримку в майбутнє,
Що, як сонце, ясніє вгорі.
Що завжди є в кінцевому сутнє,
А без нього ми так - митарі.
Правда, - в борг не дається кохання
І любов не приходить сама.
Правда й те, то - надія остання
І Господь її дав недарма.
25.08.20
світлина автора: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2020
Заколисує вечір утому,
Перша зірка ясніє вгорі.
Час біжить, ставить пляму чи кому,
Крапку ставити важко в житті.
Б’ється погляд в тонкій павутині,
Де тремтить перший впалий листок.
З теплотою: довіку від нині, -
То небесної волі квиток.
Не кори, не кажи, щось невтішне,
Я прийму всі, що скажеш, слова.
Що прийшло із гріхом, тим вже грішне,
Та любов, що в душі, теж права.
Потерпає під тиском обставин,
Залишається вірна собі.
І ріка має безліч заплавин
Та не змінює хід течії.
17.08.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886207
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2020
В понеділок, з ранку рано,
Два куми, аж два Івани,
Взяли пилку, в торбу сала,
Щоби жінка не спитала,
Заховали під хліб пляшку,
Запрягли у воза Яшку
Й подались у ліс по дрова,
А погода ж гонорова.
Сонце світить, аж пече,
Вже в кумів і піт тече.
Зупинились в холодочку,
Розіклались на пеньочку.
Прив’язали коня поруч,
Десь узявся овід-покруч.
Вжалив коня попід круп,
Той ногами з жахом туп
Та прожогом до села,
Лиш зостались куми два,
А ще віз один на двох.
Зчинивсь в них переполох.
Запряглись куми в огноблі
І посунули до греблі.
До села три мірки з гаком:
"Доповземо, аби і рачком."
Щось підспівують під ніс,
Тут один Іван кричить:
"Куме, гать, дивись під ноги!
Пррр! Чи не бачиш ти дороги?"
Кум Іван, що важко дихав,
Тягне цоб й не чує лиха,
Що лежить товсте поліно.
"Йой, пропаща, моя спина."
Зупинились, набрались сил
І в сільський гомін влились.
Кричать кури, поросята,
Під парканом пахне м’ята,
Вже й година скоро п’ята,
У кумів душа затята.
До знемоги тягнуть воза,
Позирають з під брів скоса.
Добрі ж куми, два Івани,
Не шукали б в лісі прани,
Як поїхали по дрова -
То вечеря не холола б.
10.08.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885594
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2020
Знову день добігає кінця
І тьмяніє багряна заграва.
Коса тінь ледь торкнулась лиця,
То для вітру весела забава.
Шелестить у грушевім листку
Та колише достиглу вже грушку.
Від кохання душа в сповитку,
Не лишай, вітре, спомином пустку.
Бо розквітлий у серці розмай,
Має силу терпку й виняткову.
Горобинну наливку спізнай,
Де втрачаєш і волю, і мову.
Так з роками дозріле вино
Б’є фонтаном у грудях гарячим.
Пий до денця ненаситне єство,
Що в чеканні є ніжно-тремтячим.
09.08.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2020
Нічне світило у холодній повні
З зорею ясною так манять зір.
Із серця виривається назовні
Щемливий трепет й ллється на папір.
Принишклий вечір падає повільно
На першу позолоту на листку.
Малює час узір теплом безжально,
Життєву лінію в років витку.
Утому лиць, де зморшки з сивиною,
Збирають мудрість у нічні думки.
Течуть повіками в безсонь рікою,
Рвучи з душі кодовані замки.
Десь кривда муляє, десь дружня мантра
Цукеркою сповідувань, мечем.
Гарячий спір, ким увійти у завтра,
Чи світочем, чи вічним втікачем?
03.08.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2020
Ледь видніється сонце в тумані,
Теплий промінь заплутавсь в дротах.
Старий клен теж у димній пошані,
Він стоїть на довічних чатах.
Сторожить дощем вмиті віконця,
Раптом вчується сміх дітвори.
Там живильна притихла криниця,
В ній гудуть заблукалі вітри.
Деревій схилив голову білу,
Шаль імлиста йому до лиця.
Закохавсь в паперівку несміло,
В унісон б’ються їхні серця.
Ще стерня пахне впалим колоссям,
Тим достатком, здобутим в трудах.
Щоб добро у родині велося,
Щоб в очах іскри щастя - не страх.
27.07.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2020
Тихий сум твій тривожить мене:
"Як ти, любий?" Гукаю, дивлюся...
Теплий погляд на рідне лице:
"Я за тебе щоденно молюся.
Хай відхлинуть печалі й слова
З вуст почую твоїх я гарячі.
Я без тебе жива й нежива,
Думки линуть до тебе тремтячі.
Терпне серце в полоні подій,
В сонце-заході шлях в невідомість.
Дослухаюсь в далекий прибій
Твого серця троїстих рингтонів.
Де на сході надії зоря
Мріє птахом крилатим у висі.
Залишаюсь на все я твоя,
На те воля богів в цьому світі."
26.07.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884052
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2020
Петька розпочинав свій ранок голосним кукуріканням, а коли відчинялись вхідні двері хліва, поважно виходив. Молодий красень, впевнений та прудкий, зупинявся на мить на порозі, чекаючи своїх курочок, і вже дружним гуртом бігли шукати у траві черв’ячків та іншу курячу поживу.
А ще Петі дуже подобалась сусідська біла кралечка та так сильно, що півень полишав на деякий час своїх курочок і поспішав до чужого обійстя, щоб співами здобути прихильність білявки. І це йому вдавалось, бо чужа курочка ішла за ним до його чорняво-зозулястої спільноти, і вже більшим гуртом хазяйновито обходили усі свої володіння.
Коли ж наступало надвечір’я і сонечко хилилось на захід, до хліва Петька заходив останнім, а, якщо котроїсь курочки ще не було на місці, ішов її шукати і тільки потім, умиротворено-ситий та задоволений, злітав на сідало.
25.07.20
світлина автора: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883936
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2020
В час вечірній, як падають роси
На зігріту від сонця траву,
Розчешу перед дзеркалом коси,
Враз відчую, - тобою живу.
Пливе місяць в осяйнім серпанку,
Серце в грудях лоскоче любов.
Пий тепло вуст моїх до останку,
Підкорюся тобі без розмов.
Говоритимуть душі коханням,
В блиску внутрішнім вогник очей.
Упиватимусь близьким диханням
У полоні солодких сітей.
Схилить ніч позолоту над нами,
Ведмедиця, щоб сили дала.
Щоб міцнішав наш дух із роками,
Та любов, що від смерті спасла.
19.07.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2020
Не ходіть, дівчата, заміж на село,
Там комарики гудуть й зело.
І не буде на городі урожай,
Як не прополоти, то ж зважай.
А буває тепла дружба два:
Тачка, граблі, вили, плюс коса.
Ніжне сонечко пече вгорі,
Бо в зеніті вже о цій порі.
Йой, спина болить і голова,
Пахне базилік, укріп - дива.
Поруч десь гуде мала бджола,
Витру піт рясний з свого чола.
Ось метелик тріпотить крильми,
Кіт дрімає перед ворітьми.
Сокотять сороки на хліві,
В ластівок також гучні пісні.
Все навколо дихає, живе,
Хмарка в небі човником пливе.
Яблуко неспіле "гуп" в траву,
Дістаю, - мізинець в кропиву.
Так в перемішку біжать й роки
Йдуть за горизонт, лиш розбери,
Неважливе - то є лушпайки,
Важливе - у вічність - назавжди.
18.07.20
світлина автора: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2020
Хмарки в небі, де присмак грози,
Хлібний лан неквапливо колише.
Крихкий образ завис бірюзи,
Птах у ній слід невидимий пише.
Чорно-біле крило, мов життя,
Клекіт з горла таврує свідомість.
Хоч немає назад вороття
Та є те, що дає невагомість.
Світла пам’ять, любов, каяття,
Дім, родина, монетка на щастя.
Друга давнього тепла рука,
Щире слово, що все іще вдасться.
Лиш зумій не позбутись себе,
Не втопись у потоці безликім.
Написавши лиш власне есе,
Станеш тим недосяжно-великим.
14.07.20
світлина автора: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2020
Ловлю сонце в усмішку й встаю,
Новий день зустрічає піснями.
Відчуває душа, що в раю,
Трави в росах відчувши ступнями.
У вишневім саду благодать,
На вустах смак дозрілої вишні.
Свіжі кісточки з рук в сіножать
Пацьорками лягли, мов намисто.
А на серці терпець з кислицем
Та ще солод пахуче-рожевий.
Чудні ягоди, дані творцем,
Дивували світанок липневий.
Легкий вітер гойдав аромат,
Відзивався теплом в моїм тілі.
Зблиснув слізно загуслий агат, -
Сік вишневий в печалі знімілій.
13.07.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2020
Заховаюсь від грому в розмові з тобою,
В час вечірній у бесіді тихій є суть.
Хай лякає природа швидкою грозою
Та у серці тепло й крила в небо несуть.
Гріє чашка гарячого чаю уяву
І душа у чуттєвість, назад, робить крок.
В ту єдино-бездумну, не в кори́сть, заставу,
Де сплетіння двох тіл хороводять танок.
Я і ти, і схилялася вічність над нами
В неповторності доторків вуст, трепет рук.
Омивалось єство у нетлінні гріхами,
А з грудей виривавсь торжества твого звук.
І так щемно-солодко ставало відразу,
Притихала щаслива, ти поруч сопів.
В порталі зі світла подавали трапезу,
Порційне кохання, де не треба і слів.
11.07.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2020
Стук-тук дятел на сосні,
Сипле шишки до землі.
Ще суха галузка тихо
Полетіла вниз на лихо.
Під сосниною грибок,
Полюбляв він холодок.
І слимак горне траву,
Не відвернеш дежавю.
Сойка щось кричить гаркаво,
Сонце світло ллє лукаво.
Крізь гілля пряжу пряде,
Павутиння золоте.
Шле тепло всьому живому,
Забирає з душі втому.
Джміль в дзвіночку разом "дзень",
Веселять піснями день.
Верес пахне так медово,
Над ним небо бірюзово
Парусиновою парасолькою
Розпростерлось, мов пором,
Що єднає береги,
Щоби сила й до снаги.
Щоб життя не в борг було
Та луною в ліс не йшло.
09.07.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2020
Падав вечір в обійми до ночі,
Поволока пливла угорі.
Малювали у темне світ зодчі
І не видно в захмар’ї зорі.
Блимав вогник теплом у віконці,
Подорожньому вказував путь.
Й кароокі малі охоронці,
Що в кімнаті на щастя цвітуть.
Лив артуріум запах дурманний
Ароматом південних ночей.
Ввів свідомість у смуток туманний
І дощем проливався з очей.
Душа плакала тихо в любові,
Що у серці плекали роки.
Трепетала при кожному слові,
Ще б торкнутись твоєї руки.
І заснути, вмостившись на грудях,
Безборонним спокійним дитям.
Бо без тебе думки мої блудять,
У безсонні зчиняючи гам.
08.07.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882193
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2020
Утопилось серце в погляді твоїм,
Пташкою тріпоче, ти, - єдиний мій.
Манить у бездонність щиро пілігрим,
В глибині темній не злічено стихій.
Воля і відвага, ніжність і краса,
Усмішка душевна торкає лиця.
Промінчик лукавий в кутику згаса,
Іскорки в зіницях ловлять на живця.
Задивилась в очі, в них життя виток,
Хитнулась на зустріч, туди б, хоч на крок.
Наливає хлібом в полі колосок,
А любов у грудях - в терпимість зарок.
30.06.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2020
В кожнім звукові нового дня,
Що так горнеться сонцем сердечно,
Учувається рідне ім’я
Й на душі стає щемно-безпечно.
Горло тисне тремтяча сльоза,
І тепло розливається в грудях.
Хоч у прядках легка сивина,
Та думки радість зустрічей будять.
Твоя усмішка, мужнє лице,
Ласка в голосі простір колише.
Хіба можна забути все це,
Світ навколо тобою лиш дише.
Образ твій у ранковім вікні,
В солов’їнім невтомному співі.
Гріють душу ім’я позивні
І в веселості щирій, і в гніві.
28.06.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881050
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2020
Відбуяла весна, відгоріла тюльпанами,
Залишила у серці тепла світлий жмут.
Запалила троянди червневі з фонтанами,
Щоб душа відпочила у спокої тут.
Та химерний спочинок, як утомлені плечі
Ще несуть на собі відголоски боїв.
Все, що грайливістю доказу, муляє очі, -
Протилежність разюча без будь яких слів.
Мовлене слово нараз на вустах завмирає,
Клекіт в грудях притишує гірка печаль.
Що забрала у нього війна, сам він і знає,
Та є те, що у пам’яті міцний скрижаль.
26.06.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2020
Полоснув тишу вечора дощ,
А на серці поріз від мовчання.
Цілувала б слід від підошви,
Якби стукнув у шибу з старанням.
А натомість шумить за вікном,
Розливає струмки сильна злива.
Б’ю до Господа вкотре чолом,
Лиш з тобою я буду щаслива.
Хай проблеми, на те є буття,
Все минає у змиві водою.
Викресається іскра з тертя,
Як душа гомонить з теплотою.
Не чекай у ваганні ночей,
Пригорни словом ніжним, жаданим.
Витри сльози печалі з очей,
Ти ж для мене завжди був коханим.
Охоронцем зіркових доріг
Галактичного простору висі.
На двох доля сплела оберіг,
Ним пов’язані душі і досі.
23.06.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2020
Поміж крон пробивавсь малиновий світанок,
Майорів у краплинах прозорих з дощу.
Дзвенів поклик коси у покосах між бранок,
Різнобарвних квіток й польового хвощу.
Десь кричала ворона про привиди ночі,
Веселив небо жайвір у пісні дзвінкій.
Задивлявсь у волошкові очі дівочі,
Любувавсь їх поставі тендітно-стрункій.
Золотилось колосся на полі пшеничнім,
Де край шляху в розпачі схиливсь маків цвіт.
Крокував в небуття ранок в русі вже звичнім
Та за вчинки життя мало скласти ще звіт.
21.06.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2020
Я торкаюсь твого чола,
Я торкаюсь твого зап’ястя.
Затремтіла моя рука,
Напилася душа причастя.
Захмеліла духом твоїм,
Припадаю на любі груди.
Я кохаю, хай в небі й грім, -
Спраглі з ніжністю мовлять губи.
Прохолода ночей дарма
Босі ноги в росі полоще.
Доля вибрала нас сама,
Ми для неї духовна проща.
Не втечеш, ще ніхто не зміг,
Хоч доріг навкруги багато.
В спину ж штурхає часу біг,
Він за все виставляє плату.
15.06.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2020
Сьогодні я ходила до лісу у пошуках грибів. Грибів я не знайшла, якщо не рахувати одного красивого підосичника, або, як його називають у нашім краї, красноголовця та підсушеної старої бабки чи підберезника, - це вже, як кому до вподоби називати цей гриб. Зате отримала масу позитивний емоцій, дослухаючись до шуму вітру у кронах дерев, до тріску та падіння, зірваної тим же вітром сухої галузки. А ще птаство, котре, на усі голосисті лади, звідусіль брало мене у свій чарівно-співучий полон та мимовільно додавало настрою до роздумів про плинність часу, роль та місце нас, людей, у цьому, такому непостійному у своїх різних проявах світу, а ще про те, що нічого постійного не буває, бо усе живе підпорядковується циклічній круговерті.
Прожиті роки залишають печать змужніння, а згодом зморшки на обличчі та сивину у косах, а там, де раніше було поле, дивись, уже ростуть молоді дерева, як на тій місцині під лісом, куди я забрела у пошуках грибів. Колись там було, як я ще була дитиною, наше поле, або захвати, так між собою селяни називали ті клапті землі, які вони розорювали незаконно, бо за часів Радянського Союзу дозволялось мати в користуванні тільки 45 соток землі, а те, що сім’ї були в основному багатодітні, а заробітки у колгоспників мізерні, до уваги ніхто не брав.
Пробираючись поміж молодими деревами я вийшла на ледь помітну полянку, де колись ми дітьми пасли корови та грали у старому окопі у хованки, що за більш, як сторічний проміжок часу перетворився на ледь помітний рівчачок із зеленим чорничником. Місцина має назву Вкопи і у Першу світову війну, тут, на Волині, там було чутно брязкіт зброї, курився із самокруток дим та із вуст солдатів вилітало круте слівце з приводу і без. Нині ж з усіх боків підступала природа і роки ховали останні видимі знаки колишнього перебування тут солдатів та залишилась пам’ять, котру вони на все вписали в історію нашої землі.
Так за роздумами, згадками, спогляданням навколишньої природи, я вийшла на узлісся і трішки втомлена та внутрішньо умиротворена повернулась додому, щоб приготувати зі свого красноголовця смачний грибний суп.
14.06.20
світлина автора: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2020
Ще тремтів на покосах серпанок,
Соловей у гаю щебетав.
Сонця промінь спустився на ґанок
І мене навскрізь скло лоскотав.
А душа дослухалася ранку,
До тепла, що у ній все жило.
Відгорнула рукою фіранку,
А до ніг - неба синього тло.
Заясніло у серці любов’ю,
Молодим виноградним вином.
Що відчула, у голос не мовлю,
Що звучало у грудях псалмом.
За вікном билась в шибку пташина,
Тріпотіла в утомі крильми.
Здалась вічністю збігла хвилина,
А душа умивалась слізьми.
12.06.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2020
Щаслива з тобою
В коханні без міри.
Світлина на згадку
В буремні роки.
Пройшли ми багато
Шляхів, що пліч-о-пліч.
Випробувань долі
Нелегкі ходи.
Здригалась душею
В час грізної скрути.
Схилялась в молитві,
Хрест-навхрест вогні.
Котилися сльози,
Лиш стукало в грудях.
У ритмі сердечнім:
- Господь, збережи!
Змінялися весни
На літо та осінь,
Хурделиці зимні,
Скрипучі мости.
А біле і чорне -
Усе в перемішку.
І спокій життєвий
У слові - прости.
09.06.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2020
Умите літечко рясним дощем
Цвітінням трав пахло духмяно.
Пишним, калиновим, старим кущем,
Що, аж у грудях стало п’яно.
Нестиглим колосом зелен-хлібів,
Де зайчик вкляк і тільцем знімів.
Ще душу полонив пташиний спів,
Клин ромашок польових білів.
Вервечкою над берегом ріки
Молоді верби величаві.
Шептались між собою про роки,
Як захід сонця проводжали.
Що весни проминуть, як не тужи,
І віти зашкарублі стануть.
В житті незмінні часові сліди,
Вони у безвісті не кануть.
04.06.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878570
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2020
Дощик падає "кап-кап",
Поливає виноград.
"То його законна квота", -
Бусел сокотить з болота.
Сойка вторить на калині,
Що у цвіт ввібралась нині.
Півень кукурікає в хліві,
Він підспівує свині.
А телятко крутолобе
Цицьку цмокає безроге.
Шум та гам стоять в дворі,
Дощ радіє дітворі.
Чобітки в калюжу шльоп,
Краплі мочать з сміхом лоб.
Не стихай, дощик, іди,
Змий пилюку із душі.
Те жебрацтво посівне,
Що гризе тебе й мене.
Освяти водою з неба,
Є в душі у тім потреба.
02.06.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2020
Дикий голуб, дикий голуб,
Прилетів до хати.
Сів смиренно на бузок,
Та й став токувати.
Про любов свою довіку,
Про дітей та втіху.
Ти, додай, зозулько, ліку,
Щоб на старість тиху.
Воркуватимо в пожарі,
Захід сонця поміж хмар.
Бо найкраще бути в парі,
А в серцях кохання дар.
01.06.20
світлина автора: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2020
Чом ти, моя доля, скапуєш сльозою,
Із душі безмовно проливним дощем?
Вигод не шукала, ішла за тобою,
На вузенькій стежці стрілась з вітерцем.
Обіймав за плечі, лоскотав обличчя,
Осідали в серці пристрасні слова.
Задивлялась в очі, ось, вона - дещиця,
Від щастя й любові кругом голова.
Навпіл із коханням ділила розлуку,
Єднала молитва два різних світи.
Дарувала доля радість мені й муку,
Тяжка ж моя ноша та маю нести.
Приспів
Вітре, ти, мій вітре! Вітре, мій коханий,
Забери з собою в політ, не впусти.
Біля тебе завше в сонце день убраний,
Ти, для мене Сонце, лиш єдиний ти.
30.05.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877971
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2020
Не зрікаюсь тебе, не зрікаюсь,
Відпускаю на волю, іди.
Що пізнала з тобою, не каюсь,
Повернулася б знову туди.
У ті миті тривожно-ласкаві,
В стогін крові, що тілом біжить.
Не судилось в житті переправі
Почуття нанизати на нить.
Одиноко пливе човен плесом,
Тільки хвилі хлюпочуть в боки.
Не буває реваншу із часом,
Хоч сльоза ще торкнулась щоки.
А ще сон відсторонить реальність
У зірковім коханні сердець.
Лоскотатиме душу та даність,
Полосне ж груди ранком різець.
27.05.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2020
Ви приїдьте, добрі люди,
На Волинь у гості.
Розпирає захват груди,
Птах у високості.
В небі парить звагом ястуб,
Обід видивляє.
Дід схопив похапцем заступ,
В руках потрясає.
Квочка щось кричить тривожно,
Курчат прикриває.
Баба хреститься набожно,
На милість вповає.
Ластівка щебече, жайвір,
Журавлик жартує.
Битий шлях сторожить явір,
Де вітер ночує.
Соловей в пориві ніжнім
"Віть-тьох" собі дзвінко,
Щоб не було подорожнім
На сердечку гірко.
Веселково край їх стріне
На порозі хати.
Хай війна та напасть згине,
Будемо співати.
І веселої, й сумної,
Як душа підкаже.
Не раби - ми, не - ізгої,
Стережися, враже.
26.05.20
світлина автора: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2020
Нема того броду, де п’явок ловили,
Як йшли з братом зі школи, малі ще були.
Все змінилося з часом, змінилися й ми.
Лиш стежка дитинства у спомині слідом,
У купі строкатих, наївних думок.
Учителька перша і буковка перша,
І клякса чорнильна до дірки підтерта,
П’ятірка та двійка, "коза" і лінійка,
І шеренгою школа - настав випускний.
Малиновий дзвоник і квіти та сльози,
І перший бар’єр із життєвої прози.
Ранці за плечима, йдуть діти до школи,
Їх кроки вбирають нові коридори,
Як і до нас, - шлях, - верби та осокори.
22.05.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2020
Душа співає в тремтливім леті,
Із вуст гарячих слова палкі.
Немає кращих на всій планеті
За ті, що в серці, як мед, п’янкі.
Ти мій коханий, ти мій єдиний,
Як легкокриле ім’я твоє.
Пухом кульбабки, зором незримим,
Ніжно торкаєш, щастя, - ти є.
Дякую долі за зустріч ранню,
В осінню пору тепла посів.
Вливавсь у мене новою гранню,
Вулканним вихром із почуттів.
Пила всеціло твою нестримність
Та віддавала свою до дна.
Вплітаю стрічку у часу плинність,
Зоріють букви - любе ім’я.
19.05.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876506
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2020
Каштанова свіча мліє на сонці,
Бринять скрізь бджоли, збираючи нектар.
Зі свічкою кохання наодинці
Прямую в літо, стримую в серці жар.
А в тілі б’ється патока любові,
Її голублять у спомині думки.
Міцні обійми щирі вечорові,
То були ми з тобою, а чи не ми?
Падала зірка ясна стрімко з неба,
Іскристий розсип у грудях раював.
Жити в гармонії всіх душ потреба,
Хто та що б про те у голос не казав.
16.05.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2020
Душа з сумом у щемі писала,
Проливалась рядками на чистий папір,
Що на вірність собі присягала
Та лишалася завжди твоєю без слів.
Що слова, то лиш звук з відголоссям,
Що підхоплене вітром на листя злетить.
Може, щось, по житті й не вдалося
Та, послухай, як серце у грудях тремтить.
Незрадливісь нести украй важко,
Коли доля розлукою повнить чашки.
Душа в грудях невільниця-пташка,
Жде від милого свого доброї звістки.
Щоб заснути щасливій до ранку,
А у сні поруч бачити тільки його.
Щоб рука у руці до світанку
І цілунок спросонку у ніс та чоло.
12.05.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2020
Зашарівся світанок рум’янцем
В димній шалі з туману тихцем.
Був жаданим для зір він коханцем,
Залишився на згадку лиш щем.
Розпорошує вітер надії,
Що у серце закрались на мить.
Поповзли у душі раптом змії,
Їх кохання ніяк не приспить.
Обізвалась зозуля із гаю,
Кукувала на довгі роки.
Шугнув вгору, як жайвір, літаю,
Вдень ступлю, щоби світло нести.
Пр.
Ой, туман мій, туман, ти туманочку,
Не ховай ранок з перед очей.
Дай, зустріну його я на ґаночку,
Хай торкнеться з любов’ю плечей.
06.05.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2020
В ріднім серцю, у дворі,
В’ють гніздо лелеки на стовпі.
Щастя в дім несе весна,
Порадіймо: ти і я,
Що живі, що друзі є,
Цвіркун в травах задає
Ритм веселий при ходьбі,
В естафетній боротьбі.
В боротьбі з самим собою,
Не глумись над чистотою.
Світ дитинства у душі
Крізь роки ти пронеси.
Рай земний у серці май,
Яму іншим не копай.
Впасти легше, аніж встати,
Краще долю навертати
В лоно матінки природи,
Де віками сталі сходи.
Там любов, тепло, краса,
Жита клин, крик журавля.
Нескінченність висоти,
Неба синь в собі неси.
Де б не йшов, щоб не робив,
Не цурайся власних крил.
06.05.20
світлина автора: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874844
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2020
Білим цвітом заквітчався рідний дім,
Зичним клекотом лелечим із лугів.
Щось завзято цокотіли, вився дим,
Стежка сиза розросталась з коминів.
І пливла по небі синім в старий сад,
В вуликах бриніли бджоли невпопад.
Краєм хмарка зачепилася за ряд
Та й побігла цілувати виноград.
Там з пір’їнкою у дзьобі горобець,
Між гілок мостив гніздечко молодець.
Шпак шукав в траві жучків, ще той ловець,
Кріт землі нарив, старання нанівець.
На черешні соловей співав пісень,
Бігла колом тінь на поле у ячмінь.
Сонце сипало проміння з повних жмень,
Заясніло в серці від весни творінь.
28.04.20
світлина автора: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2020
Ой, гуляє козак в лузі,
У даль задивився.
Має серденько в напрузі,
Дивний сон приснився.
Що зустрів в путі далекім
Дівчину чарівну.
Розігрався в грудях клекіт,
Пісню вчув наївну.
Щебетала соловейком
На містку на річці.
Виливала тугу зойком
Молодій смерічці.
Я ж його кохала вірно
З року в рік, як вміла.
Ласк в душі було безмірно,
Віддати не сміла.
Інша милого любила,
Інша цілувала.
Її ж тепло хвиля змила,
Річка в вир забрала.
25.04.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873423
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2020
Моя земля, Волинський краю рідний,
Люблю тебе у всій твоїй красі.
Люблю я ніч, де приморозок срібний,
Розкидав діаманти по траві.
Й сторожить час із місяцем у парі
Незриму тишу спокою зірок.
Аж доки ранок в сонячнім пожарі
Підійме гам, там, де стоїть дубок.
Нестиме хвилі Стохід вздовж Березич,
А з коминів у небо сивий дим.
Зайдеться криком при дорозі галич,
За лісом зникне спомином одним.
Як те дівча, з портфелем за плечима,
Котре шукало відповідь в книжках.
Знайшло сліди з роками пілігрима, -
Мудрості дань, заховану в словах.
23.04.20
світлина автора: Валентина Ланевич
Любі друзі! Вітаю вас з Всесвітнім днем книги та авторського права.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2020
Через кладку, через тин,
Йшла весна до всіх родин.
Задзвеніли голоси,
Парувались голуби.
Йшла весна, любов несла,
Від крила та до крила.
Солов’ї, синички, чиж,
Танцювали в парі твіст.
А зозуля на гіллі
Щось задумалась вгорі.
Потопталася несміло
І у поле полетіла.
В небі хмарки, мов граки,
Чудернацькі гамаки.
Сонце там по колу ходить,
Спів пташиний хороводить.
А внизу бобри й загати,
Пізнанням кожен багатий.
Тим, що в серці, у душі,
Лиш зумій те зберегти.
22.04.20
світлина автора: Валентина Ланевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2020
Розпеченими струмками
Думки з водою стікали
По оголеному тілі донизу.
Тіло здригалось,
Дрібно тремтіло,
Пропускаючи крізь себе
Усю людську сутність.
Заздрість і немічність,
Ненависть і спокусу,
А ще раптовий гнів,
Які перетинались, зливались
У один нероздільний потік
Та враз змінювались
Відчаєм і криком болю,
І так пекли у тім’я,
Свердлячи собою свідомість,
Що на мить кам’яніли,
А по хвилі змінювались теплом,
Поступаючись прощенню
І вуста ледь чутно шепотіли:
Я відпускаю, відпускаю в ім’я,
В ім’я спокою й любові.
В ім’я подолання темряви
В середині нас,
В ім’я чистого світла,
В ім’я Ісуса Христа,
Блаженність,
Заради спасіння душі.
20.04.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872757
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2020
Не вмовкає душа у розтерзанім слові,
Неповернення відлік притишує крок.
В тілі збурена кров у потоці любові
І пульсує висок, наче, поруч курок.
А весна наливає бруньками дерева,
В небі чути веселиків збуджений крик.
Мліє зніжена піснею тінь полубнева,
Заховала в картатість тремтіння осик.
В’ється змійкою стежка вздовж сивого яру,
Пробивається парость на дні молода.
Вириваю із серця надбіглу зажуру,
Попри все в нім панує жага до життя.
14.04.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872050
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2020