| Сторінки (6/519): | « | 1 2 3 4 5 6 | » |
Дощем шумлять ліси і луки
Степи могилами сумні
Немов бандура обізвалась
І затужила на струні
І обірвалася дорога
Хмарками вогкими п'янка
З туману млин старий зявився
Чи млин? Чи тінь то Козака?
Впадає ніби на коліно
Здаля в Самарку задививсь
Чи не побачив Україну?
Дощем заплакав. Зажуривсь
І я заплачу й засумую.
Давно нема з ким розділить.
Чому душа моя у осінь
За Україною болить.
Коли, Коли степ оживиться?
Козак повстане із колін?
Коли почує вітер Вільний
Отой чарівний древній млин?
Оті думки то Мара ночі
І коні Перуна палкі
Та бачу я чумацькі мажі
І чую трави ті, п'ягкі
Неспішні, мудрії розмови
Поріг пала в яснім вогні
Над ним летять старої Мови
Козацькі січові пісні
Я тут удома.
І не треба брехати,
Душу продавать
Там, у селі, щаслива мати
Вкладе мене в колисці спать.
Насниться мені Україна
В квітках.
Птахів чарівних спів
Ріка Молочна!
вільні крила
Неси до Рідних берегів!
Ан. Бук- Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047535
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2025
Апофіоз війни
Мов небеса осипались на душі
Чи не щодня трагедії нові
Будинкі підривають.
Тільки не еліти!
Чомусь мажорні діти - всі живі.
Маєтки паханячі не палають
І синагоги - жодна не горить.
Бог береже ... по панству ж- не стріляють!
В них і в війну щаслива, райська мить!
Садом й Гомора теж так квітували.
Війна їх не торкалася крилом!
Та якось величь і пиха назавжди впали
Бо сонце не світило під вікном!.
І правди не було.
Лише розпуста й злато.
Пиха і зло яке вони несли.
І не один раз їх
Кляла та мати. Якої долю діток продали.
Мені Содому і Гомори - все ж теж шкода.
"Мир Дому їх. " -Донині гомонять.
Але нехай вони тоді в пустелі
До скону Світу, в чужині сидять!
Нам не потрібні тут пани величні!
Дістало нас Всевидяще Ярмо!
Бог береже.
Та є іще й Всевишній!
Його у поміч Ми , Сини звемо!
Ан. БУК-СТЕФКО
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2025
Ой НеСвято! Ой несвято...
Засипало Говерлу снігом...
чи то градом? Але щедро.
Мов савоном покрило...
Бо іуди Україні готують могилу.
Вже... гості пикаті.. землю розривають!
Жаби владні, нагороди їм щедро вручають.
Свято? Ні.
Бо щоднини, мами у скорбрті.
І бажаю я лише
Здохнути гидоті!
Отоді от прийде Свято на Всю Україну
Коли Зраду та й Народ вклале в домовину!
Ан. Бук- Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046665
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2025
Кабан рішив до влади йти.
І Лісом керувати.
Для цього він в калюжу ліг
І влігся м'яко спати.
Аби добряче виглядать
Щоб голоси віддали за кабана
Щоб його пику ще здалеку пізнали.
І що цікаво . обрали!
За пику й ситне рило!
І став величний Ліс мов хлів.
Калюжа все покрила.
І всі схилялось кабану.
Величний воєвода!
Лежав в калюжі і за те
Став ближчим до народа ..
Ан. бук-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2025
Були колися отамани,
Україну боронили.
Були колися й гетьмани.
Не лишили їх могили!
Бо ішли із козаками -
Разом воювали.
Єдну тетерю їли
Єдно кров проливали.
А тепер?
Під королями, раббе вляглися
-А ти , Іване... як дурень..
на них молися!
Молися.. Йване!
І Маруся - хай припадає
На повернення, коронного
Вигнанця
чекає!
Хай.. чекає.. !
Одуріли
Люди й продалися!
А чи може дурман-трави
Щедро обпилися?
Віра.. то страшна омана!
То велика втрата:
Волі й Себе, Душі правдивої
Бо за віру - плата:
Життя.
Долі молодої
Єдності Країни!
Коли платять генералам
Не за Перемогу..
За Руїну.
Тоді правда- помира.
Приспали , згноїли!
Продали і пропили...
Світом поділили...
Україну.
Завчасно.
Поки діти спали
Поки соколи- сини
Вмирали..
Ой, марно вмирали.
Бо усе те продала
Іллюзорна влада.
Маємо:
Колонія... а Була ж
Вільна, Своя Хата!
Скоро вибируть когось
Кого вже рішили.
Королі..
Та то не зросить росами могили!
Не розквітне з того квіт
В степах де вбивають
Не всміхнеться мати
тим... серця не зігрівають!
Ні.
Чужинське . Знов прийде!
Величне, пихате.
Та не довго вже Народу
В дурмані дрімати!
Прокинеться. Й потече
Кров свиняча знову.
Перемогу принесе
Вільне щире слово!
Ан. БУК-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2025
Родичці Муми присвята
Завила Баскервілі аж сказилась.
Перекусала лордів, королів
Й побігла в Україну
Аби здохнуть.
Серед широких не своїх степів.
Чужина знищила містичную тварину
Що стільки часу в Англії жила.
А висновок.. Не лізли б в Україну
То й трясовиця вас би не взяла.
Мума... та те ж. У сумі через втрату.
В обіймах з Путьманом,
в сльозинах по сестрі.
Та мають і вони. сплатити плату
За псячу душу віддаси борги!
У псів скажених різна є порода.
То східная то західна бува
Але всіх знищить сказ. Й важка негода.
Що шлях чужинців із землі змива
Ан. Бук- Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2025
Розрито могилу
Я на скіфській могилі
Кров свою пролила.
Коли тільки ще вперше
По землі рідній йшла.
Кров вона не водиця.
Чую, як гомонить!
Знову тая могила
Душу рідним ятрить
Мов би я там лежала.
Поруч лук і сідло.
Скільки років минуло..
А мов вчора було.
Поруч друг мій єдиний
Кінь гривастий, лежить
Пам'ятаю, ступав як -
То земля аж дрижить!
Металевого дзвону
Співу вітру в ярах
І дівочого сміху
Вже не чую в зірках.
А колись .., а колися!
Все моє тут було
Розсипалося степом
Золотеє руно
І оленя й грифона
Я з руки напоїв
Тільки ворог підступно
Той напій отруїв
Пали чари й кохання
На руках я тримав
Кров гаряча злилася
Й Поруч сам я упав.
Нема кому згадати
Як ховали колись,
Як вином умивались
Кров'ю як упились!
Не згадаю як звали.
Все копилом зросло
Та в дитинстві як добре
На могилі було!
Як же добре!
Додому, ніби знову попав
Але ворог не спав.
Ту могилу копав
Чую ...трактора рики
Не дають знову спать.
Час, бо землю рідную
Від орди захищать!
Час..прийшов смерть кагану
На мечі принести.
І ВЕРНУТИ КРАЇНУ ДО
СВЯТОЇ МЕТИ!
Ан. Бук-Стефко
.
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2025
БАРАНО-ЖАБИ
Злучилась жаба з бараном.
І партію.нову створила
Баран незгодних лобом бив
А жаба- воду щедро лила
"Співпраця Жаби й Барана
- народ у величі з"єднала"-
Про це Сорока, на всі боки,
Новини щедро розпускала.
Та як прийшов Час обирать
Хто під коритом першим буде.
Баран рогами жабу впхнув
А жаба- сцяла йому всюди.
На виборах за булаву
Так чубилися й так товклися,
Що блохи з барана на жабу
Упали й міцно обжилися.
Росталися як вороги
Та є у жаби "подарунок"-
Хоч мов дурна стриба болотом-
Від баранячих бліх -
Не знайде порятунок!
А висновок з того один
В політиці отак усюд буває
Єднаються як жаби й барани
Від бліх в болоті спокою немає
Ан. БУК- СТЕФКО
Щиро дякую за підтримку каналу!
Приват Банк 5168745604264090
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2025
Над Чортомликом
На березі високім є могила
Та берег той давно уже тріщить.
Вода його сльозою мов розмила.
Під ним бо цвинтар древній важко спить.
Жага грошей, навала скнар імперських
І внутрішняя зрада.. як завжди,
Виймає із грудей в матусі серце
І полягли величнії діди.
Ні. Не були вони старії скнари!
Діди..- бо мудрості навчить могли
Синів.. онуків.. та не мали часу
Їх упирі під води затягли.
Покрився цвинтар й Січа та велична
Бездушним морем.
Й сумом сивини припали тії браття, козаченьки
Що за Свободу й Воленьку лягли.
Немов би старість їх скувала душі
-Отаман! Де ти!
Мовили у сні.
А той, хто пробудити їх родився.
Ізнов в землі.Не на баськім коні.
Але.. ще є Надія, сподівання!
Є ще Душа хоча б одна, свята!
Чекайте,.козаченькі !
Ще вернуться!
Під гук Дніпра
СЛАВЕТНІЇ ЛІТА!
І Чортомлик озветься мов до сина
Так, наче було то із споконвік
Я знаю Мати горда, Україна!
Ще я побачу твій Величий Вік!
Я знаю. Бо для цього Ми й родились
Заради цього в нас вернулась Суть.
Якщо складу коли за Волю крила
Хай Боги знов на Січу повернуть!
АН. БУК-СТЕФКО
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2025
Заросла доріжка
До матусі хати
Проросло на даху
Золоте зерно
І зозуля плаче
Ніби стара мати
Зажурилась серцем
Загляда в вікно
Ой зозуле, птахо!
Не дивись в хатину
Діточок Світами
Виром рознесло
Ти сідай ізрання
На оту Калину
Заспівай , сестрице,
Як колись було..
Весело і щиро
Усміхалась хата
Перед ранком ніби
Серденьком цвіла
І на двір із сином
Молодая мати
Вийшла , усміхалась, -
Щастя бо несла.
Щастя й вольну долю
І козацьку Душу
Дарувала Сину, Доні
На Віки
Квітувала щедро
Ясная калина
Мов вернула згадка
Величі роки
Ан. Бук- Стефко
На світлині - хата у Суботові
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2025
Кінь Залугом
Ой у Лузі при потузі
Старая кобила
Та й лошадко кривобоке
Якось уродила
-Буде певно Рисаком...
Чи Торпаном стане... -
Обговорюють те диво
Два лихварних пана
І рішили заробити
На отій тварині.
Що із того, що лоша⅚
Кривобоке нині?
Головне..аби рекламу
Гарную зробити
Що той кінь - порода царська
Людям об'явити.
Тож.. криве оте лоша
Мили та чесали
Ноги ж, що нерівні були-
В черевики вбрали.
Спину, що була плюгава-
Добре намастили
А поверху лаком старим
Для дизайну вскрили.
Блещить кінь!
Гриву кудлату
Вітерець гойдає
А що клеєна вона-
Люд того не знає
На базар зрання вели
Ледь сонце вставало.
Та й швиденько диво-коня
Продавати стали
Багатенько назбиралось
Подивитись люду
Бо ж цікаво.. таке диво..
Царський кінь не всюди!
Тільки мацати не варто!
Гонор коник має!
За Лугами та й вільненько
Зазвичай стрибає.
Попередив продавець
Коника ж - хитає
Тож, беріть скоріш коня!
Давид - ім'я має.
Що одразу почалось!
Ізнову майдани
Б'ються за того коня
Селяни і пани.
Якась Сара в тітку Розу
Пазурі впустила
- Мій кінь буде!
Мій Давид!
Глеки аж побила.
Час обідній наступав
Сонце припікало.
Та навколо коня сварка
Все іще палала.
Кінь втомився, ледь стоїть
Ноги підгинає
Язиком від спеки ледь
Мухи відгоняє.
Обліпили.. з усіх боків!
Де й курви, взялися!
Врешті царський кінь Давид
На землю звалився.
Черевики поскидав.
Й видко тоді стало
Що криві він ноги мав
Й грива нп бік впала
Піт зливався з голови
І котивсь на спину
Змив всю фарбу
І на очах..
ЦАРСЬКИЙ КІНЬ і ЗГИНУВ
Сором впав на продавців
Добре їх побили.
Щоб Давидом , з-за лугів
Народ не дурили.
Ан. БУК-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2025
кіт- Городник По городу цілий день
В спеку і в негоду
Мій котко рудий, Івасик
Та й щоднини ходе.
Що ти робиш?
Яка праця,
В тебе час займає?
Пасіку.ж .я стерігу-
Котик промовляє.
Як прийду..гуде народ
Зустріча гурьбою.
Певно зірка я відома
Всюд летять за мною.
А оце хотів недавно
Меду накачати
Та як пасічник відомий...-
Довелось тікати
Ан. Бук-Стефкокіт- Городник По городу цілий день
В спеку і в негоду
Мій котко рудий, Івасик
Та й щоднини ходе.
Що ти робиш?
Яка праця,
В тебе час займає?
Пасіку.ж .я стерігу-
Котик промовляє.
Як прийду..гуде народ
Зустріча гурьбою.
Певно зірка я відома
Всюд летять за мною.
А оце хотів недавно
Меду накачати
Та як пасічник відомий...-
Довелось тікати
Ан. Бук-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2025
СКАЖЕНА
Скажена Галя все село
"Під владу" захопила.
Спочатку тільки чоловіка
За те що пив, побила.
А згодом зовсім розійшлась:
Щодня, як ще й негода,
В сільраду, владу що краде,
Контролювати ходе.
ШТОВХНУЛА " ПАНА ГОЛОВУ"
На зборах.
ще й вкусила
А секретарку,з пересердя,
За парика вхопила
Останнім часом на коні
Селом бува гарцює
А як побаче людоловів,
Скаженая, лютує
Про якусь волю говорить
Та про народні муки
Тікають ті що попадають
Паняночці у руки
Світ заочі! Торчма в яри
Така Жіноча Сила!
Нема управи на козачку
Бо має ніби крила!
Скажена.. каже та стиха
Пан Голова удома
Бо його жінку теж взяла
Від влади люта втома
Бо ота Галя вже усюди
Відомая і знана!
І кожен "владний "має щастя
Як в гуморі ..
його Кохана
Автор - Ан. Бук- Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043670
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2025
ВЕЛИКИЙ ЗАКОН (Гумореска)
"Великим і красивим"
Себе Козел назвав.
І маючи імя це
Він нахабніти став
Казав про себе тільки
Величнії слова
Який він геніальний
Розумна голова
Повірили в те кози
І навіть барани
І обрали Цапенка
Спасителем страни
Великий і пихатий
Козел ще дужче став
Усюди роги й пику
Обідрану він пхав
Капусту дер усюди
Що не поїв. Топтав
А що те бачать люди
На теє він плював
Відома особистість
Такеє кредо мав
Та бач за це бідака
Від вовка й постраждав
Почувши що Великий
Козел в селі завівсь
Вовчара на особу
Величную повівсь.
Та й хто ж не поведеться..
На цей піарний крок
Та тільки з того буде
Козлу "Велик - урок"
Ан.Бук-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2025
Літо в селі заясніло
Жатва степи сповила
Серце у волі раділо
Пісня козацька пливла
Як же жінки заспівли!
Рідні душею були!
А ми могилою тою
Мов би цигани ішли
Діти..розхристані , босі!
Гей! Де ви, ясні літа!
Трав пожовтілії коси
В душах свята простота!
Нині не те все. Зчорніло
Ні . Не від згарищ війни
Просто криниця зміліла
Серед сердець сивини!
Ой. Як же все посіріло!
Як же усе відцвіло
Там де козацька могила
Де Скільки волі було!
Дихали степом зірниці
Вири ревли ковила
З неба до Діда порога
Ясна веселка лягла
Де ж Ви, ой браття козаки!
Де Ви, співучі жінки !
Нині могили величні риють
Ізнов пацюки
Нищать минулого Славу
Степ у жидву продають
Нові койданки на руки
Соколу , Волі кують!
Тільки..у літнюю спеку
Казка стара ожива
Знаю я: Скоро Онук
ДІДУ ПОВЕРНЕ ДИВА!
АН. БУК- Стежко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042909
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2025
Вороги
Війна до хати ближче стала
А може вже давно ішла
Сусідка нашу курку вкрала
Про нас же брехні наплела.
І той сусід.. ще та паскуда
Приватизацію зробив
Під нашу стіну, білу хату.
Аби ж його Перун побив !
А поки ми з сусідом "пхались"
За тії метри два землі
На нас добряче заробили
Свої ж, привладні курвалі
То адвокату дай на руку
то Експертизу оплати...
Суд Український - то багнюка
Усі в сметані там коти.
Законодавча павутина
Над українцями лягла
Горбатить мати стара спину
Синів війна в раби звела
Така от правда. Як та влада.
Війна до хат.. що продали
Отії свині-казнокради
Де хряки волю. Пропили
Війна до хати ближче стала
Ракети, зради світові
На війнах щедро заробляють
Дивуються: "ще ми живі."
Ракети.. дрони.. ще ракети
Бджіл наших знов сусід травив.
І пес наш здох. Сусід регоче
Бо каже.."він так часто вив."
Сусід згада бува минуле
Як батько його воював
Як в спину дітям " чорним свиткам"
мов навіжений він стріляв.
Й птахи.. бо ж я зерном годую
Сусідам спати не дають
А вороги вже підступають..-
У напад вороги ідуть
Бо вороги вже оточили
У наступ вороги ідуть
Ан. Бук-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042584
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2025
Плаче Дощ троянди квітом
З листям щастя опада
Чи то сніг. упав на Літо
Лебідь білий уліта?
Зупинися.. озирнися!
Друже милий! Не спіши!
Ще вернеться наше Літо
І з"єднає Дві Душі!
Ан. бук- Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2025
СВІТОВИМ ЦАПАМ(гумореска)
Старезний цап все в хліві засмердів.
Він думав тим..Що всюд у шані буде.
Що за його задрипану спину
І задницю - боятимуться люди.
Так. Дійсно, що не день.
Хто йде повз хлів:
То Чхає , то плюється.
Ще й проклина:
От курво.. цап все засмердів..
Коли вже те життя його урветься!
-
Та й це б ще не біда.
Біда вже далі сталась
Той сморід в лісі Вовче зачував
І раптом , вночі, обірвалось
Життя цапине
Бо Бровко в ту ніч - дрімав
Ніхто цапка не пом"янув як треба
Господар в хліві лиш поприбирав
Одначе , в Лісі - Вовк добряче відгикався
Чим цапа...
присмак вивести не знав!
Та й те минуло. Квітом всюд пахтіло
Повітря мов би Волею цвіло
Нема як цапа
- більше не смерділо.
Отак би всюди в Світі
Керівнім було!
Ан. Бук-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2025
#Майбутщина)
Попали на той Світ, у Пекло:
Пуйло, Зеленуха та Трьоп.
Сидять , як любили за життя, за столом переговорів.
На іншому боці стола сидить Диявол, приязно всміхається.
Проти стола - купа хмизу палає, що чорти назбирали, горить.. великий казан з смолою вже закипа.
Мовчання за столом порушує Диявол.
Кива з усмішкою у бік казана.
Промовля до присутніх:
Ваші пропозиції. Щодо сдєлки...шановні)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2025
СТРАШНА БІДА(гумор)
Здох жирний Лис.
У курятнику - всюд горе,
поминають.
Як жити далі
півники не знають.
У НЕКРАЛОЗІ ЗГАДКА ВЕЛИЧЕНЬКА:
"ЗДОХ ЛИС. ТА ХТО Ж ЯК ТИ..
НАС ДРАТИМЕШ.. СЕРДЕНЬКО!"
Ан. Бук- Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2025
М'яко стелеться трава
У зеленім гаї
Там суниця лісова
Здавна проростає
Зачаклована вона
Лісова дівчина!
На красуню звіддаля
Дивиться Калина
Мов би мати то доньку
З лісу виглядає
Та дівча не слуха неньку-
Козаку моргає
У траві заплутались
квіточки біленькі
Бо не слухала донька
Та й рідної неньки!
Ой не слухала, в квітках
Навесні кохала
Козаченька та як звуть
Навіть не спитала.
А як літо вже прийшло
Вся почервоніла
Між травою дівчинонька
Серденько лишила
Ой то Вітер - не козак!
Придивися, доню.
Поклади свої квітки
На ніжну долоню.
Та й закрий від всього Світу
Аби не зірвали
Аби в кров та ізрання
Душу не стоптали!
М'яко стелеться трава
Роса мов сльозина
Ой жалій ніжні квітки
Милая дівчина!
Ой ховається здавна
Суниця у гаї
Тільки сонечко її
Серце й зігріває
Ан. БУК-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2025
Щуряча Сварка(гумореска)
Побилися, ще й потовклися два щури у клунку.
Один щур був вже старезний.
Другий - на поготунку.
За яйце удвох вхопились
зубами кривими
Поки борстолись й пищали -
Кіт й ковтнув живими.
Отака біда бува й в політичнім полі.
Якщо щур. Це ще не значить.
Житимеш на волі.
Бо на всякого щура хитрий кіт знайдеться.
А як сваряться щурі.
Хтось з них й попадеться!)
Ан. БУК-СТЕФКО
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2025
Господь - чужинець . Іудей.
Чи ж дивно, що чужинська й влада.
Чи дивно ж, що хова дітей
Вже років з тищу ,
Бідна Мати?
У неї.. Чорної вдови
Вже сліз нема -
Роса сльозина!
Коли ж відчує захист знов
І Правду, Мати-Україна?
У маках , у крові земля!
Чи ще твоя вона, мій Брате?
Біс - попереду. Але й він
Не забувай, давно - Позаду!
Горять хати. Торгівля йде
Душей і тілом України!
Війна ... базар.
Най попадуть
Всі торгаші у домовину!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039887
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2025
Вишивала серцем ще й Душей співочей
Сорочку для сина
Мати, серед ночі.
За вікном дрімала
Білена калина
Ще й в степах всміхався
Чарівник із млина
Закурив він люльку
Говорив з зірками
Простеляв шляхи
Білі між Світами
Борошном засипав
Степи та стежини
І туманом зранку
Обійняв калину
А ота Калина -
загляда в віконце
- Ой там вишиванка
УКРАЇНИ СОНЦЕ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2025
Я тобі серце в скрипці подарую
Струна струні весною заспіва
В ній чарівні, зіркові отчі мрії
І перші мамині, рідні слова
Та скрипка зачарована піснями
Квітками Весняними розцвіла
Вона у горах .. чуєш.. між плаями
Веселу душу пращурів знайшла.
Ан. Бук- Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2025
Ішла Весна дорогою
Повз милого вікна
Де сонечко всміхалося
Душа рідна жила
Йшла Весна, зачарована
В батьківськії краї
Де білая лебідонька
Всміхнулася мені
Ан.бук- Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2025
Одеський Базар
Два щури на очах гусей побились
За майже цілеє, Гусячеє яйце.
А на наступний ранок
Засмутились.
Один піарився на бійці
Другий- під шапкою..ховав жовте лице.
Аби очей не бачили у сумі
Такі от. Сталися у курнику дива!
І поки перший звітував про бійку у російській Думі...
Англійськую Корону приміряв
отой.. в якого
Вже Яйця давно нема!
І сміх і гріх!
Як на Одеськім ринку.
Де тітка Сара яйця продала
Одразу двом .
Одні й ті ж.
Вельми швидко...
Усе , що бачите - базар !
Раніш -політика була.
Ан. Бук- Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2025
"ВИГІДНА" ДОМОВЛЕНІСТЬ(гумореска)
-Нас врятують!-
Щур пикатий із горища,
в ніч гарлав.
Пробудилися всі курки
Гуси, кнур лише дрімав
Тож нараду для народу
Щур одразу й розпочав
- Лис обіцянку дає:
Захищати - Обіцяв!
Він..Ваш батечко, спаситель!
Й, Варіантів в нас нема -
Бо хортяка.. та щоночі
Рід наш, браття, убива.
Це промовив артестично
Щур
І аж сльозу пустив
Тож.. єдиний, вихід, браття -
Лисів в хлів би я пустив!
При солодкій цій промові
Дехто в хліві аж гикнув
Й Кнур в президії збудився -
Гуску за хвоста куснув
Боже.. Що то за бідаки:
Все понищать.. продадудуть!
- Загугняв з кутку, тихенько,
Правовий, старезний гусь.
Що Ви мелете..дурненькі!
Про які такі права?)
- Додав Щур і зреготався
Майже хліва он нема!
Нас щодня вбивають, браття!
Чого гірше нам чекать?
Лис у хліві жити буде,
Він за нас життя віддасть!
Нема чого нам лякатись
Він порадник, захисник!
Та й, з хортами домовлятись
За яйце і курок звик!
Та й за захист і роботу
Небагато зажадав:
Зранку яйця буде дерти
А поночі б - мясо м'яв!
Отака от..правда нині
Та вона - не новина
Доки лиси заробляють -
Хортам вигідна війна!
Ан. Бук- Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2025
"де Жабе" ( гумореска)
Жаба спала на болоті.
В вранішню годину.
Й її хтось замалював,
Жабу-сиротину
Той малюнок, невідомо
За якого дива,
Та й попав до кабінету
Важного комдива
От бува ж такі дива -
Й Жаба тая стала мов рідная,
Мов та муза,
серцю генерала
Тож повісив той вояк
Жабячу світлину
Замість пана та й гетьмана,
Собі у гостину.
Як же справно й гармонійно
Разом виглядали!
Що одразу їх портрет
Митці й написали
Кажуть..гарно зобразили-
В Луврі вже чекають
Монну Лізу переносять
Жабу бо чіпляють!
Отакі нині новини.
Іще , певно, буде.
Поки жаб шанують так
Культурнії люди...
Ан. БУК- Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2025
ПРОБУДЖЕННЯ
Знов перший сніг упав.
Таємна сивина.
Туманом позіхають
Сиві гори
Мені ж немов би чується Весна:
Зеленая, квітуча Чорногора.
Я Довбуша в цю Весну пробуджу
Давно Трембіти Правду закликають...
Нехай же Бартки на спині свині
Не раз - мільон ..Аркана відбивають!
Я кличу Час
- ..Навіки зупини
Серця бездушні серед мряки ночі!
Чугайстре, Брате, їх у безкид скинь
Аби всміхнулися в Карпатах
Зірки - очі!
Прозряться й люди!
Зрозуміють
Хто тут Свій.
Хто ж по чуже приліз
На нашу спину.
Най змиє Черемош і Прут
Той гній..
Дніпро - скарає Zраду за провину!
Ан. БУК- Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2025
ЗАСНІЖИЛО
Засніжило. Мов із небес
Хтось пір'я осипає
А може то летять птахи?
Весни душа чекає.
І хоч сніги все замели
І мов нема дороги
Та я вернусь в рідне село.
Де чутно мами кроки!
Душа там квітом ожива
Вогонь в пічі співає
І людяні, прості дива
Люб'ю зігрівають
І мов би казкою веде
Додога в рідну хату
Хоч сніг іде..весну вже зве
Лебідонько крилатий!
АН. БУК- Стефко й
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2025
Отак..з підступності і зради
З спини накидують оркан
Знов розпинає козаченьків
На радість ж-ду , свинопан
Європа ж - хвойда з потойбіччя
Як Жучка та повна гріха
Для чого їй людина вільна?
Вона чека на батрака.
Та козаки не всі із глини!
Не всіх розп'яття поглина!
ЧЕКАЙТЕ! Встане Україна!
Над Світом, Волею, Ясна!
Ан. БУК- Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2025
Грішник
Аби ж то знав, кому молився
То до хреста б так я схилився
Та й так жаданно обійняв
Що всі б хто то бачив - повтікав):
Голгофа..повниться народом
Роти роззявили , стоять
А лавкарі вже поспішають
Час пиріжки всі розпродать!
Фіміда пообід спочила
Об'їлася вона маци
Та й добре собі захропіла..
У Золотім пекуть Тільці*
Якогося Івана знову
А може.. звали .Василем?
Та не турбує це нікого
Бо не цікавлять вівць котли
Їм до душі пишні вистави
Що маревом на Світ лягли
Брехня - то ласий заробіток
Й Апостоли - пішли брехать
Та й з "нові вівці " по Світах ..
З три шкури "за Хреста"..здирать.
Аби ж я знав.. Кому молитись...
До кого правдою хилитись?
У кого правдоньки шукать?
То ліг би на Голгрфі й спать
Та так добряче захропів
Що й трястя хрест отой вхопив.!)
А з ним усіх хто заробляв
На тім , що людство розіп'яв
(* так вбивали непркірних)
Ан. Бук- Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2025
За Ворогів!
Хай їм Добре гикнеться та так, що їх свиняче сурло та й з дупою обійметься!
Щастя най позичають у тої жабини, яку лелека прибив до драбини!
Аби по життю лиш Плазували ще й рачкували!
Спокою і в землі українській до пуття не мали!
А як здохнуть - щоб ховали, у тім, як родилися
Поки ж ще рачкують, та щоночі
біси й чорти снилися!
Характерники товкли в повнолуння спину
Ще й тягли поміж яри, в крапиву, тернину..
А як їх таки в землю, швидко, поховають..-
На тім місці хай гниле люди викидають!
Отакі от побажання!
Ще знайшла в торбині..
Їм кілки
Аби забити в дупи, в домовині!)
Та.. якого ж дня писала теє..
Я не знаю!
Лише те іще додам.. Здохнуть їм бажаю!
Напишу їм особисто ,
Текст на поховання
А потому влаштуємо Народні гуляння!
Ан. Бук-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030059
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2025
А по Мінорі все не попада.
Чи береже її Свята десниця?
Тече з-під граблі кров,
немов вода.
Святая кров, з народної криниці.
Скажений кнур натужно верещить
Заліз по куций хвіст він сам в болото
Бо дурень розпальцований
Рулить
Підсвічника трима -
Гидка робота.
Усе в крові і бруді керівнім
Дніпро аж посивів від того бруду
І славлять цербери за кістки, тельбухи...
Немов святого, підлого іуду
Соромна лайка мов би сніг кружля
Холодним вітром у віконце б'ється
Старої хати, де жила любов,
Будило світлом, материнське серце
Немов окрадено Дитячий Світ
Казки розкидано і стоптано катами
Та характерник лиш, старезний дід,
Дим з люльки стелить хитро, над панами
Свинячі пики чхати почали
І сірий кнур навік пірнув в болото.
Нестало й дурня. Задавив, бо Вій!
І той коваль, який прозвавсь Людота.
У нас достатньо міцних ковалів!
Мамай ізнов вернеться до Народу.
І меч гострий всіх винищить катів
І поверне нам Славу і Свободу!
Мінора... на металобрухт піде
І свічники усі поприбираєм
Бо Час Новий, Закон Старий верне
І Мати тих, хто винний, покарає!
Ан. БУК-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2025
Ой співай, Кобзарю,
На отій могилі,
Яку в заздрості людській,
Топлять чорні хвилі!
Ще співай, Мій Брате Любий,
Про Щастя і Долю
Та про нашу Бортьбу
За Народну Волю!
Може, тую пісню, знов,
Та й зачують Люди?
Може, Друже мій єдиний,
ЩИРІСТЬ, Правда Буде?
СЛАВА, Воля ТА Й РОЗКВІТНУТЬ
Знов, ВЕСНЯНИМ КВІТОМ?
І МОГИЛИ НАШІ, В ТРАВАХ,
Помандрують Житом?
КОЗБЗАРЬ ПРИЙДЕ НАС БУДИТИ..
БУДИ.., ДЗВІНКО БРАТЕ!
БУДИ , ОРЛЕ!
ДРУЖЕ МІЙ!
ХОЧУ ЗНОВУ ВСТАТИ
ХОЧ БИ ЩЕ РАЗ ..
ОТ БИ ТРОХИ
З РІДНОЮ ДУШЕЮ,
ТА Й ПРОЙТИСЯ
СІЧОВОЮ, ОТЧОЮ ЗЕМЛЕЮ!
І ПОБАЧИТИ КОЗАЦЬКУ,
МАТИ, УКРАЇНУ
ДІТЕЙ ГОРДИХ, ДОБРИХ,
ВІЛЬНИХ, ЄДНУЮ РОДИНУ
ЩИРІСТЬ МІЦНО ОБІЙНЯТИ,
РІДНІ, ТЕПЛІ РУКИ
І ЗАСНУТИ ПІД КАЛИНОЮ
ПІД БАНДУРИ ЗВУКИ.
ТА КАЛИНА ЩЕ РОСТЕ
НА ОТІЙ МОГИЛІ
ЯКУ НИНІ ПІДМИВАЮТЬ
ЧОРНІ, ЗРАДИ ХВИЛІ
КОЛИ Ж ВДОСТАЛЬ БУДЕ НАМ
ЗНУЩАННЯ ТЕРПІТИ?
МОЖЕ , БРАТЕ , КОБЗАРИКУ,
ЧАС ДУШІ БУДИТИ?
ЧАС...ТИ ЗНАЄШ!
ТИ ОДИН. ТОМУ ЗНОВ ТУТ ГРАЄШ
ПОПРИ ВИРИ, СЛАБКІСТЬ ДУШ
СОКОЛІВ ЗБИРАЄШ!
І МЕНЕ ТИ РОЗБУДИВ
І МОЇ ТИ КРИЛА
СОНЦЕМ ЯСНИМ ОСВЯТИВ
В СТЕПУ, ДЕ МОГИЛА
Ан.Бук- Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2025
ЗІРКОВА КАРА
І Знов... ті пси завили дико!
В єднанні псячому харчять
ЩЕНЯЧИЙ рід знов захищають.
ЗА ГРАБЛІ - ЛАДНІ НАС ПОРВАТЬ
ВОНИ..БО СПРАВЖНІ УКРАЇНЦІ
А МИ - ТО ГОЇ..
БАЙСТРЮКИ
ВВЕРХАХ УСЮД -
ЛИШЕ ЧУЖИНЦІ
І ПСИ, а Ми для них
- Кістки!
Так...Діти твої, Україно,
Слов'янські, Славнії Сини-
То їхня жерва
Саваофу.
Жерці його - вогонь війни!
Жертовники палають,
Світло, Родів..Чужинських,
-на крові
Горить..
Мов серце материнське.
Живі.. серця.. іще живі!
Кривава проща!
Ще й у цирку регоче дурень
Керівний.
В європу він
Розпащив
хвіртку.
Та з неї тхне
Смердючий гній!
У політичному двобої
Ревуть скаженнії щюрі
Та Світовий продажній рінг
Вже й сам палає у вогні.
В його кривавій, чорній ватрі
Оті щури і пси згорять
Мільони років їх потому
Матусі будуть проклинать
Хоча ще й нині кров вирує
І наче її не спинить,
Та Сила Правди Все Рахує!
Їй кожна крапля - кари мить!
За Древнім, Світовім законом
Що ти посієш - ті й жнива
Чумацьким шляхом поспішають
Вже ті , в кого страху нема!
Ан.бук- Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029521
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2024
ЗІРКОВА КАРА
І Знов... ті пси завили дико!
В єднанні псячому харчять
ЩЕНЯЧИЙ рід свій захищають.
ЗА ГРАБЛІ - ЛАДНІ НАС ПОРВАТЬ
ВОНИ..БО СПРАВЖНІ УКРАЇНЦІ
А МИ - ТО ГОЇ..
БАЙСТРЮКИ
ВВЕРХАХ УСЮД -
ЛИШЕ ЧУЖИНЦІ
І ПСИ, а Ми для них
- Кістки!
Так...Діти твої, Україно,
Слов'янські, Славнії Сини-
То їхня жатва
Саваофу.
Жерці його - вогонь війни!
Жертовники палають,
Світло, Родів..Чужинських,
-на крові
Горить..
Мов серце материнське.
Живі.. серця.. іще живі!
Кривава проща!
Ще й у цирку регоче дурень
Керівний.
В європу він
Розпащив
хвіртку.
Та з неї тхне
Смердючий гній!
У політичному двобої
Ревуть скаженнії щюрі
Та Світовий продажній рінг
Вже й сам палає у вогні.
В його кривавій, чорній ватрі
Оті щури і пси згорять
Мільони років їх потому
Матусі будуть проклинать
Хоча ще й нині кров вирує
І наче її не спинить,
Та Сила Правди Все Рахує!
Їй кожна крапля - кари мить!
За Древнім, Світовім законом
Що ти посієш - ті й жнива
Чумацьким шляхом поспішають
Вже ті , в кого страху нема!
Ан.бук- Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029361
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2024
ДАНИНА ХАЗАРАМ!(Легенда старовинна)
Хазарський цар, одного разу
Послав данину з тих збирать,
Кого він з Рабіном, падлюка,
Звик та щоднини , обдирать.
ТО НА ВІЙНУ БЕРУТЬ
ДАНИНУ,
ТО НА ЖИДІВСЬКІЇ ХРЕСТИНИ..-
ТАК ЗВИКЛИ БІДНИХ ОБДИРАТИ
ЩО ВЖЕ Й НЕМА БУЛО ЩО ВЗЯТИ!
ПОДАТКАМИ Й ПОЛЯН ОБКЛАЛИ
А ТІ УСМІШКУ ЛИШ ТРИМАЛИ
ТА Й ЇМ "ЩО МАЛИ", ВІДДАЛИ..
ЩО ЗА ЦІ РОКИ НАЖИЛИ..
ЩО КОВАЛІ, ЩОДНЯ, КУВАЛИ:
МЕЧІ... й ШАБЛІ ..
І ПОТЯГЛИ,
ОТЕЄ ВСЕ
ЖИДИ ..ДОДОМУ,
ЦАРЮ ХАЗАРСЬКОМУ В ПАЛАЦ!
ЦАР СПАВ ІЩЕ..ЩЕ Й ПИВ.
З ПРОСОНЮ
ВСТАВ.. ДАНИНУ Ту - "МАЦЬ!
Й ДОЛОНЮ, ДО СЕРЦЯ
ТРУХЛОГО ПІДНЯВ -
БО МАЛО ІЗ ЖАХУ НЕ ВПАВ:
ВЕЛИКАЯ ГОРА ЗІ ЗБРОЇ!
ТА ЩЕ Й ЯКОЇ..БОЖЕ ПРАВИЙ!
З УСІХ БОКІВ, БАЧТЕ,ГОСТРОЇ!
-ТАКІ МЕЧІ..В НАС НЕ КУЮТЬ!
АБИ ЗАТОЧЕНІ ВСІ БОКИ -
ЗАВИВ ЯК ПЕС , ХАЗАРСЬКИЙ ПАН.
ВІДЧУВШИ СМЕРТІ ВАЖКІ КРОКИ
ХОЛОДНИЙ МОРОК ВРАЗ НАПАВ
НА ЙОГО СИТНЕ, ПІТНЕ РИЛО
СХОПИВСЬ ЗА СЕРЦЕ Й НИЦЬ УПАВ -
ДАНИНА Ж БО КОГАНА ВБИЛА!
Й ПОРХАТІ , ЦАРСЬКІ МУДРЕЦІ
З ЖАХУ НАВІКИ ЗРОЗУМІЛИ -
ЩО ТІ МЕЧІ, ОТІ НОЖІ
НА НИХ Й ЗКУВАЛИ,Т І ГОСТРИЛИ!
І ПОКИ БУДЕ ТОЙ НАРОД
ТАКІ МЕЧІ СОБІ КУВАТИ,
НЕ САНЕ СПОКОЮ ХАЗАРАМ
НЕ БУДЕ ЇМ СОЛОДКО СПАТИ!
Ан. БУК- СТЕФКО
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2024
Ой нема вже кобзаря
На моглі грати
Ой немає козака
Неньку захищати
Обдиють ще й вбивають
Зі спини стріляють
Дітей славних, українських
Світом розгоняють!
Бо ж і правдоньки нема
Ніде її брати
Сидять уверхах - кнурі
Розпинають хати!
То й казали ж знов прийдуть
Клятії Совєти..
Плем'я підлеє іуд.
Москальські валєти..
А вже вітер завива
Де могила зрита
Ой, заждіть кляті кнурі
Буде Вам несито!
Як пробудяться Сини
Й доньки з сну чумного,
Навіть пес по вас не звиє
В останню дорогу
А коли тягнути будуть
Та ще й волочити.
То згадвєте в жаху -
Треба Кобзар вчити
А Ви його не знали
Добре не читали
Що із вами люди зроблять
Тоді б раніш знали
Звідки ви до нас прилізли
Туди і вертайте
Та усі свої щеня
К Бісу, забирайте!
Українців тут Земля!
Слава наша Мати!
Кучерявих кабанів -
Вилами та з хати!
Ан.Бук- Стефео
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2024
Як зранений птах,
Ти, моя Україна!
Душа у вогні
І серце - в крові
Не сплять у степу
Козаки в домовинах
Мов вирватись прагнуть
З вогкої землі
Вже сонце червоне
Ту хату збудило
Де дівчина мила
Козака ждала
Ровіяло вітром
І шибки розбило
Барвінком та хата,
Стара, розцвіла
І стукають ставні -
Немов лине дзвоном
До серця гетьманів
Що колись були
За що ж розтинали й
Тепер розпинають
Козацькі тіла
Під змову , імли?
За що ті ікони
Брехнею сповиті,
Золочені кров'ю
Соколів - дітей?
І знову при владі -
Усюд - кнурі ситі
І серце матусі
Знов рвуть із грудей
Скажи мені правду,
Великий гетьмане
Чому мої руки
Немов у крові?
Чому так болять мені
Мамині рани
І вівці безвольні,
Дурні і німі?
Чому булава та тяжка і кривава
І сонце давно вже спалило крило
Та ще наша Воля, Весна не зів'яла!
Бо кінь вороний заклика за село
Злечу я на нього
Гривастого друга
І виїду в степ, де козацькі краї
Щоб здалеку дівчина,
З білої хати,
Старенької хати,
Всміхнулась мені
Ан. Бук- Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2024
Як зранений птах,
Ти, моя Україна!
Душа у вогні
І серце - в крові
Не сплять у степу
Козаки в домовинах
Мов вирватись прагнуть
З вогкої землі
Вже сонце червоне
Ту хату збудило
Де дівчина мила
Козака ждала
Ровіяло вітром
І шибки розбило
Барвінком та хата,
Стара, розцвіла
І стукають ставні -
Немов лине дзвоном
До серця гетьманів
Що колись були
За що ж розтинали й
Тепер розпинають
Козацькі тіла
Під змову , імли?
За що ті ікони
Брехнею сповиті,
Золочені кров'ю
Соколів - дітей?
І знову при владі -
Усюд - кнурі ситі
І серце матусі
Знов рвуть із грудей
Скажи мені правду,
Великий гетьмане
Чому мої руки
Немов у крові?
Чому так болять мені
Мамині рани
І вівці безвольні,
Дурні і німі?
Чому булава та тяжка і кривава
І сонце давно вже спалило крило
Та ще наша Воля, Весна не зів'яла!
Бо кінь вороний заклика за село
Злечу я на нього
Гривастого друга
І виїду в степ, де козацькі краї
Щоб здалеку дівчина,
З білої хати,
Старенької хати,
Всміхнулась мені
Ан. Бук- Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2024
Ясна Пані, Калинонько,
Та й на Сонці сяє
За Калиною в хатині
Дівчина співає
Що на серці молодому
Сповіда піснями
Як зустріла козака
Та й у лісі, днями
Ой зустріла, усіхнувся,
Очі опустила.
Бо украла в хлопця серце
Та й занапастила
І не зна той козаченько
Ані дня, ні ночі
Знов побачити у лісі
Ту дівчину хоче
А де ж милая живе
Він того не знає
Бо дівчина молода
Стежку оминає.
Ой скажи, де загубилась
Милая дівчина?
А, де в хати під вікном
Дубок і калина!
Отам хата білена
Весела, мов в свято
А дівчина, як та пташка,
Ой не наздогнати!
Та дівчинонька душа
Сонце мені миле
Забрала у мене серце,
Дарувала крила
Ан. Бук- Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024580
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2024
КОБЗАРЮ, БУДИ УКРАЇНУ!
Ой співай, Кобзарю,
На отій могилі,
Яку в заздрості людській,
Топлять чорні хвилі!
Ще співай, Мій Брате Любий,
Про Щастя і Долю
Та про нашу Бортьбу
За Народну Волю!
Може, тую пісню, знов,
Та й зачують Люди?
Може, Друже мій єдиний,
ЩИРІСТЬ, Правда Буде?
СЛАВА, Воля ТА Й РОЗКВІТНУТЬ
Знов, ВЕСНЯНИМ КВІТОМ?
І МОГИЛИ НАШІ, В ТРАВАХ,
Помандрують Житом?
КОЗБЗАРЬ ПРИЙДЕ НАС БУДИТИ..
БУДИ.., ДЗВІНКО БРАТЕ!
БУДИ , ОРЛЕ!
ДРУЖЕ МІЙ!
ХОЧУ ЗНОВУ ВСТАТИ!
ХОЧ БИ ЩЕ РАЗ ..
ОТ БИ ТРОХИ
З РІДНОЮ ДУШЕЮ,
ТА Й ПРОЙТИСЯ
СІЧОВОЮ, ОТЧОЮ ЗЕМЛЕЮ!
І ПОБАЧИТИ КОЗАЦЬКУ,
МАТИ, УКРАЇНУ
ДІТЕЙ ГОРДИХ, ДОБРИХ,
ВІЛЬНИХ, ЄДНУЮ РОДИНУ!
ЩИРІСТЬ МІЦНО ОБІЙНЯТИ,
РІДНІ, ТЕПЛІ РУКИ
І ЗАСНУТИ ПІД КАЛИНОЮ
ПІД БАНДУРИ ЗВУКИ.
ТА КАЛИНА ЩЕ РОСТЕ
НА ОТІЙ МОГИЛІ
ЯКУ НИНІ ПІДМИВАЮТЬ
ЧОРНІ, ЗРАДИ ХВИЛІ
КОЛИ Ж ВДОСТАЛЬ БУДЕ НАМ
ЗНУЩАННЯ ТЕРПІТИ?
МОЖЕ , БРАТЕ , КОБЗАРИКУ,
ЧАС ДУШІ БУДИТИ?
ЧАС...ТИ ЗНАЄШ!
ТИ ОДИН. ТОМУ ЗНОВ ТУТ ГРАЄШ
ПОПРИ ВИРИ, СЛАБКІСТЬ ДУШ
СОКОЛІВ ЗБИРАЄШ!
І МЕНЕ ТИ РОЗБУДИВ
І МОЇ ТИ КРИЛА
СОНЦЕМ ЯСНИМ ОСВЯТИВ
В СТЕПУ, ДЕ МОГИЛА
Ан.Бук- Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020570
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2024
Жаба кваче, ворон кряче.
А матуся в хаті плаче.
-Сину... сину.. гей, дитино,
Я в країні рідній гину.
Бо усюди лиш іуди.
Бо керують там паскуди...
Зрада серце спопелила.
Мати сину говорила...
А той син не чує неньку.
Спить, герой, ой спи, серденько..
Спи... бо мати породила на нещастя.
І могилу сама тобі застеляла
А тепер от.. горювала...
Як та чайка...
Не плач , мати...
Бо тобі ж...час воювати... за синів.
Та ту могилу розірвати
А ту милу, ту дитину відкопати.
А в могилі поховати оту зраду
Ті іуди, ті паскуди ...
Так-то мамо,. сльози сушать
Твою душу, вільну душу.
А ти встань та усміхнися та
і від зрадоньки звільнися.
Розірви її руками
Та розвій отам, степами.
затопчи, спали зрадливе..
Владне, підле та брехливе.
А потому змий сльозами
І розвій в віках вітрами. Анфіса Букреєва-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2024
Божим вівцям
Яке то щастя, жити в Раю,
Коли матуся десь ридає.
Коли калина у вогні, а душі сплять.
Та це ж мені не так цікаво!.
Бо у Раї ,моїм..
чортяка розпинає
на тім хресті - доньку і сина .
Та я ж в Раю!?
Хоч Домовина -те все життя.
Та спочиваю у ній з коханою).
Й гуляю,на повну..
Бо ж - я мов в Раю.
Кров , як вино, свячену п'ю.
Еге.. та я ж Святий..
хрещений!
У Вавілоні , в Чаші злата.
Марія, трястя б її мати,
Мене як сина, визнає,
Іуда хоч імя моє!
Іуда..бо нема там Раю,
ДЕ мати сина поминає!
Нема!
БО правди там нема,
де всім керує лиш пітьма.
І Бог глухий та ще й німий
І Рай - не Рай.
Свинячий гній!
АН. БУК-СТЕФКО
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2024
Свиняча історія
У селі сьогодні галос -
Тцк "шмонають"
В десятьох, поважно ходять
В хати зазирають
Та у пані Северини-
Іншая турбота -
Кабана зарізать "Час..."
Тож кипить робота.
Дід Василь, напівпідпитий,-
Ледь ножа
тримає
Северина ж.. зі спини ,
До свиняки пхає
Дід аж плаче, бач, сердеха,
Жаль йому тварину..
- Ой вбивати я не можу..
То тяжка провина..
Гріх..
Та й штрик, аби куди,
Бідную свинину
Чи попав йому в хвоста
А чи під хвостину
Та кабан заверещав
кинувся тікати...
Стриб, та з дідом на хвості.
БІДА! Трястя Мати!
ВИСКОЧИВ та аж за ДВІР,
МОВ ЗЛЮЧИЙ ВЕПРИЩЕ
А НАЗУСТРІЧ...ДЕ Й ВЗЯЛИСЯ
ТЦК...БРАТИЩА..
Кабан зразу їм зрадів
Захиста благає
За ним пані Северина
З ножом.. поспішає:
- НЕ ВТЕЧЕШ, ХОЧ Й З ТЦК..КЛЯТАЯ ТВАРИНО!
Я ТЕБЕ ДІСТАНУ...
ШВИДКО.
СЯКИЙ, СКУРВИЙ СИНУ...
Очі в пані Северини мов вогняні стали
Ніж в руках - немов би шабля.
ЗУБИ,,ЯК кресало.
Швидко хапа Кабана
За свиняче рило
Та під панством з Тцк
Ножа й устромила
Хоч жіночая рука..
Ніж завершив справу
А де ж браття з Тцк?
Хто на ліво, хто на право..
Геть розбіглися усі
Хто ж Українку знає,
Чи ж та новую свиню
Вона не шукає?!
Анфіса Букреєва- Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2024
Війна..
чи у тебе є душа, якеєсь серце?
У єдності ти зради зачата.
Пейс_ая ворона серце в кров зорала
Війна... ракети, дрони..-
біднота..
І в золоті Мінори і равіни.
Он. свято в Умані, де Гонта в забутті..
Де скіфи, де сармати, готи, гуни, алани, кімерійці, козаки?
Воюємо за Що?
З вівцею ..вівці...
Збираємо хазарам
Жертву на алтар?
Де Україна, Мати Українців?
Чому над нами знов ярмо хазар?
Мов в Вавілоні клятії блудниці
Політикани - хвойди, плазуни
Вже продали і хату, й удовицю
І ліс і степ, в тяжчі часи війни!
Усе.!
. вже лізуть
Ті, що Палестину захопили
На Україну.. лізуть!
Мов би таргани
І розривають
Скіфськії могили
Проклятії, чужинськії сини
Москаль ..то є біда.
Але ж під u-дів блазнем
Керована такими ж..та ж Москва
Чекать на Перемогу ..?
То рабівська ласка
В якій надії для дітей нема!
Дітей, яких вивозять на чужину
Яких отам як цуциків здають
Привладі ті, що нищать Україну
І кров козацькую нещадно л'ють
Аби героїв мами не родили
Аби Душа у квіті не зросла
Війна ота - замовна
І якщо ти маєш сили..
Знищ Корінь той продажній,
Рід пихи і зла..
Ан. Бук-Стеф
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2024
Zрада знищує країну
Бо працює на руїну
І іудам рай будує
Тож, дітей Святих мордує.
Їй війна - то заробіток
Для чорнячих пейсів й свиток
Вчора ще в Москві стрибали...
Нині ж - Україну вкрали
Та всім Світом продають
З кумом.
Кров козацьку, святу п'ють.
З Путьманом
Аби ж вдавились!
Та й у діжці всі втопились!
Кляті..
руки потирають!
Поки мами біду мають-
Синів , доньок хоронить..
Гнида... Бо вверхах сидить!
Гнида... та свинячі пики!
Та й у Раді - політичнії коліки!
Беззаконня всюд буяє
ТЦК- люд викрадає!
Мов хазарськая орда...
БО в Дніпрі - труйна вода.
Бо Дніпро весь в пейсах звився!
Бандюками знапастився.
Всюд одне єдине - Зрада.
І попереду й позаду!
Що робити?
Як же жити?
Святослава слід Збудити!
І собі не спочивать
Конганат Час в пекло пхать!
Всі його роди - на Вила!
Буде Дія - Буле й Божа Сила!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2024
КОБЗАРЮ, БУДИ УКРАЇНУ!
Ой співай, Кобзарю,
На отій могилі,
Яку в заздрості людській,
Топлять чорні хвилі!
Ще співай, Мій Брате Любий,
Про Щастя і Долю
Та про нашу Бортьбу
За Народну Волю!
Може, тую пісню, знов,
Та й зачують Люди?
Може, Друже мій єдиний,
ЩИРІСТЬ, Правда Буде?
СЛАВА, Воля ТА Й РОЗКВІТНУТЬ
Знов, ВЕСНЯНИМ КВІТОМ?
І МОГИЛИ НАШІ, В ТРАВАХ,
Помандрують Житом?
КОЗБЗАРЬ ПРИЙДЕ НАС БУДИТИ..
БУДИ.., ДЗВІНКО БРАТЕ!
БУДИ , ОРЛЕ!
ДРУЖЕ МІЙ!
ХОЧУ ЗНОВУ ВСТАТИ!
ХОЧ БИ ЩЕ РАЗ ..
ОТ БИ ТРОХИ
З РІДНОЮ ДУШЕЮ,
ТА Й ПРОЙТИСЯ
СІЧОВОЮ, ОТЧОЮ ЗЕМЛЕЮ!
І ПОБАЧИТИ КОЗАЦЬКУ,
МАТИ, УКРАЇНУ
ДІТЕЙ ГОРДИХ, ДОБРИХ,
ВІЛЬНИХ, ЄДНУЮ РОДИНУ!
ЩИРІСТЬ МІЦНО ОБІЙНЯТИ,
РІДНІ, ТЕПЛІ РУКИ
І ЗАСНУТИ ПІД КАЛИНОЮ
ПІД БАНДУРИ ЗВУКИ.
ТА КАЛИНА ЩЕ РОСТЕ
НА ОТІЙ МОГИЛІ
ЯКУ НИНІ ПІДМИВАЮТЬ
ЧОРНІ, ЗРАДИ ХВИЛІ
КОЛИ Ж ВДОСТАЛЬ БУДЕ НАМ
ЗНУЩАННЯ ТЕРПІТИ?
МОЖЕ , БРАТЕ , КОБЗАРИКУ,
ЧАС ДУШІ БУДИТИ?
ЧАС...ТИ ЗНАЄШ!
ТИ ОДИН. ТОМУ ЗНОВ ТУТ ГРАЄШ
ПОПРИ ВИРИ, СЛАБКІСТЬ ДУШ
СОКОЛІВ ЗБИРАЄШ!
І МЕНЕ ТИ РОЗБУДИВ
І МОЇ ТИ КРИЛА
СОНЦЕМ ЯСНИМ ОСВЯТИВ
В СТЕПУ, ДЕ МОГИЛА
Ан.Бук- Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2024
ТАРАСОВІ ЖНИВА
Ізнов вітатимуть Тараса.
На тій горі, де вже нема...
Душі його.
Де в серці з часом -
Лиш туга й злість.
Бо знов пітьма
Керує всюд :
щури.
Не люди!
Бо мати плаче.
Мов усюди.
Ні. Не побачить ту сльозу,
Ота пархата, курвів,
Зрада...
І Не почує.!
Знов розпята бо правда нею,
На хресті..
Повзуть ,мов гади.. до Тараса
Отії підлі,не святі
Повзіть! Навколішки..
Чи босі..
Вклоніться , в пафосі, ганьбі!
Ви є ганебні. !
Ваше плем'я
Останні кроки добива...
Я вже прокинувсь!
На могилі ж..,
Тараса в Каневі - нема!
Мої вірші вам яму риють.
І слово Будить Святу Рать!
Померлі, Пращури,
з Народом -
Вже Зачинають..
Жито жать!
В Жнивах отих візьму я участь
Бо Маю Право Вас карати
Очищення прийде тоді лиш
На Україну,
коли почнем
щурам стинати..
Отії голови дурні..
Для вас несу я суд!
Останнє слово.
І дощ Пекельний..
Вмится в крові..
Свинячій. Вже душа готова.!
Я Шабля
й Сонце в Булаві.!
Ан. БУК- СТЕФКО. від Т.Г.Ш
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2024
Мама-Ай)
На президента свина знов готують.
Він в орденах з крові твоїх дітей...
Чи вівці за свиню проголосують?
Чи стануть трохи схожі на людей?
На Українців я Надію маю,
Що кабана і жабу розіпнуть
Вже Душі невмирущі ,Суд народний,
І Божий Суд у Світ Новий несуть!
Я хочу прокричати Вам прокльони,
Тупі, нікчемні, щуро - королі..
ГенераЛиси -муси, пейсові потвори
Пузаті жаби, п'яні у крові
Ви...кабаняче тухлеє болото!
Злиденне курво, без сердець, душі
Аби ж заслабли ви й втопилися в кориті
Ще й зжерли вас свої ж
провладніі , криваві вші!
Ото б було мені тоді весело!
Поминки ваші , курви, готувать...
ЗАРИТИ Б ВАС РАЗОМ, В ОДНУ МОГИЛУ
ТА СІСТИ ЗВЕРХУ Й НА БАНДУРІ ГРАТЬ.
Ан. БУК-СТЕФКО.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2024
Побратиму
Душа моя. Я так втомилась!
Так довго я тебе ждала.
І знову ..знову..
загубилась.
Рідний, тебе Не вберігла!
І ти , і я - ми знов в неволі.
А діти наші ..ще малі
Ми душі чисті були, голі
пали нас , пекли вогні
Жадоби, підлості людської
Любові чистої блакить
В очах твоїх, бриніла болем
Мій друг рідний
В руках лежить!
Мов у бою, загинув, знову..
Склянії очі ..клята кров..!
Боги продажні, серед ночі
За що ви забрали любов?
І віру?
А надія ..
...знаєш.
Та, що
матуся берігла
Дитина то..
Нерожденна..!
За волю, -серце віддала.
На тую плаху, пекло люте
Де всі іуди-копачі...
Коли помру, най стане диво
Зіллються в єдне Дві свічі!
Я,знаю, маєм часу трохи
Ще Бог лишив для боротьби
Пустили знов на землю Боги!
Ми в єдності, в бою лихі!
Мій побратиме, моя душе!
Кожне життя разом.в бою
Шкода, що я тебе ховаю
Чи може меч отим кую?
Ой, краще б та китайка вкрила
мене,
Не тебе, сокіл мій!
Ще станем поруч, в Єдні крила!
Немає смерті,
Ще оживе Весна Надій!
Ти поруч, знаю.
Не покинеш!
Ще років 20 і один.
В палкеє літо , друг єдиний,
Мене додому проведи!
Ан. БУК-СТЕФКО
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2024
Побратиму
Душа моя. Я так втомилась!
Так довго я тебе ждала.
І знову ..знову..
загубилась.
Рідний, тебе Не вберігла!
І ти , і я - ми знов в неволі.
А діти наші ..ще малі
Ми душі чисті були, голі
пали нас , пекли вогні
Жадоби, підлості людської
Любові чистої блакить
В очах твоїх, бриніла болем
Мій друг рідний
В руках лежить!
Мов у бою, загинув, знову..
Склянії очі ..клята кров..!
Боги продажні, серед ночі
За що ви забрали любов?
І віру?
А надія ..
...знаєш.
Та, що
матуся берігла
Дитина то..
Нерожденна..!
За волю, -серце віддала.
На тую плаху, пекло люте
Де всі іуди-копачі...
Коли помру, най стане диво
Зіллються в єдне Дві свічі!
Я,знаю, маєм часу трохи
Ще Бог лишив для боротьби
Пустили знов на землю Боги!
Ми в єдності, в бою лихі!
Мій побратиме, моя душе!
Кожне життя разом.в бою
Шкода, що я тебе ховаю
Чи може меч отим кую?
Ой, краще б та китайка вкрила
мене,
Не тебе, сокіл мій!
Ще станем поруч, в Єдні крила!
Немає смерті,
Ще оживе Весна Надій!
Ти поруч, знаю.
Не покинеш!
Ще років 20 і один.
В палкеє літо , друг єдиний,
Мене додому проведи!
Ан. БУК-СТЕФКО
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006552
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2024
Боже.. боже, невже люди не бачуть
Тії генерали -
Такі ж , із того ж кубла гадів,
Що вже обирали...
ОЙ, ПРОКИНЬТЕСЬ!
РОЗДИВІТЬСЯ!
ВСЮД одна РЕКЛАМА
ВСЮД ПРО ОДНОГО ГОЛОСЯТЬ..
СЛАВЛЯТЬ, МОВ ВІН ПАВА
МОВ ВЖЕ ПЕРЕМОГУ ПРИНІС ,
А НЕ ПОХОРОНКИ
ДУРНІ ЛЮДИ.. ЧИ ЧУМНІ?
НОВА МОВ ІКОНКА
КИНУЛИ,
ЯК КІСТКУ ТУ
СПАСИТЕЛЬ.. НЕРОЗП'ЯТИЙ
І ПІШЛИ ГЕРОЙ.. СПАСИТЕЛЬ..
ЩЕДРО ВСЮД СПІВАТИ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2024
СЕРЦЯ НА СНІГУ
Ой Чому, рідная, засмутилася,
Чом сумна Колино, молода?
Нащо до землиці ти схилилася
Квіт твій білий, ніжний, опада?
-То не квіт Калини, ще не Весна!
Заметіль, хурделиця згина!
Але, чуєш, мила моя Сестро,
Ще заквітчає тебе Весна!
Повернеться, той, хто чисто любить
Хто квітки біляві цілував
Не дарма ж він кров"ю сніг холодний
За рідную землю поливав
І здалося що калини грона
Червонії, схилені, ясні
То серця отих простих героїв,
Що повернуть Весну цій Землі.
Калинове розірвав намисто
І розипав вітер на сніги
Та батьківське серце доторкнулось
Ніжної дитячої руки.
Та розцвіте скоро знов калина
Мріями дівочими ясна,
І торкнеться серденька дитини
Українська щедрая Весна!
Ан, Бук-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2024
ЛИСИМУС
Один Лис другого звільнив з посади
Охоронця курятника
Та кури і качки за лиса єдно встали
ВІН БАТЕЧКА..- КУРЯТНИКА , - ГАРЛАЛИ
ЩО ТУТ КАЗАТИ? ВСЬОМУ ЧАС І МОДА!
ТОМУ, ТЕПЕР УСЮДИ НА ПОСАДАХ -
ЯК НЕ СВИНЯЧА, ТО ЛИСЯЧАЯ ПОРОДА.
НЕ ДИВНО Й ІНШЕ -
ЩО В ЗУБАХ ГОСТРИХ-
ЗАВЖДИ СТИРЧИТЬ ПІР'ЇНА.
ТА ЧИ ПОБАЧИТЬ ЇЇ УКРАЇНА?.
АН. БУК- СТЕФКО
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2024
У ляльковому театрі
Один актор грає.
Всіх ляльок він політичних
Швидко оживляє.
Акт війни ..-
.то головний.
Тож з останніх сил
Запуска ракети, дрони
Він...
ізнов Один.
Гинуть люди від ракет.
І Палають хати
Всюд рида над сином
Тяжко, посивіла мати
То все фон..
спектакля того
Де один лише грає
Тільки от.
Біда..
Що й сам лялька..
Чи про це актор знає?
Його голос , усі рухи -
Не вільні, свідомі..
Вже й останній Акт прописан -
Рівняється Комі.
Отаке життя в ляльковім..
Отака от "Доля"
Вихід є. Спалить театр
Тоді встане Воля!
Оживится змарніле
Душа душі озветься
І всміхнеться , заясніє
Козацькеє серце!
Лише так.
А поки діти ще малі
Не знають
Що спектакль кривавий
Ті ж.. ляльки над ляльками..
Століттями грають
Ан. БУК-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2024
Буковиночко
Знов душа і серце лине
В край чарівний, Буковину,
Де у горах сонце крила
Заховало осяйні
Там Совиця в росах сяє
І до казки закликає
І про шлях таємний в гори
Розповість лише мені
І таємними шляхами
Я піду поміж ярами
Щоб розтали під ногами
Всі замети і сніги
Щоб туманами сповита
Весняним всміхалась квітом
Знов закохана у небо,
Буковиночко, мені.
Ан Бук-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2024
СТИХА НІЧКА НАСТУПАЄ..
ЗІРКА З НЕБА ЯСНО СЯЄ.
І ДЗВІНКАЯ ПІСНЯ ВСЮДИ
СПОВІЩА: ВАМ ЩАСТЯ БУДЕ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2024
Фрагмент оповідання. Таємниця хутора. У згадках козака Василя
Хутір наш огорнув спокійний зимовий вечір, - синій, наче прикритий казковим покривалом. Аж душа боліла від тої таємничості віковічної. Такі от вечори з дитинства люблю, бо вони змушують замислитись над минулим, сучасним та неквапливо споглянути у далечінь майбутнього, чи то у його безодню..
Приходять думки: «Що там буде? Та чи буде? Чи побачити доведеться бодай раз ще любі очі, весняний квіт зірвати, трави зеленої відчути запах?» Та досить вже, що ви кляті думи уп’ялися , - йдіть геть! – відмахуюся від думок та йду собі за хутір, - у серце степу зазирнути.
Я - Чоловік…тож соромно зізнатися, що здавна моя душа у такі часи сумує а деколи й - плаче. От тільки цей раз не вдалося їй, бо ж приїхали здалека гості. Позаду, з нашої довгої біленої хати линуть голоси, там, у великій кімнаті, весело палають вогні, зазирають пекучими язиками у почорнілі ікони , й мов оживляють їх святі та засушені обриси. А який регіт лине з тої нашої хатини! Аж земля хитається…
Так, сьогодні до нас у гості мов чорти увірвалися – бо ж запоріжці приїхали.
«Ой, не буде святим мощам спокою!» – певно скаже не один раз моя сива бабця. А мати – перехреститься, мов замислившись про щось своє, усміхнеться.
Я люблю козаків, розумію їх душу,та не поспішаю цей раз до гостей, - бо ж сердечні думки не дають спокою.
Досі переді мною – буяє степ… Ой, той степ.. Як же я любив його, як же болів ним тодіу той вечір… Мабуть народився у степу чи що ще(ця думка завжди викликає тепло якесь). Батьків не запитую де народився, соромлюся. Загалом дехто каже, що мене знайшли вони під копицею, у заметіль чи то у дощ. Та що ті дурні перекази! Батьків - поважаю. Поважаю, бо знаю, що ота повага й їх любов – ладні захистити у бою, а зневага – мов крила обрізає козаку.
Тяжко йти без благословення батьківського у бій, ніби у останній раз йдеш. Та й мені вже - доводилося. Мати моя - жінка з добрячим перцем.
Та загалом, мені пощастило з батьками. Батько – знаний вояка, мовчазний, спокійний, не пияка, мудрий та виважений чоловік. Його поважають люди. А мати? Як згадаю, як вона мене добряче драла, - й зараз лячно навіть. Хоч , усе це –пусте. Мати… тут вже якось і любов була й іньше. Сильна душею людина, та втомлена від долі, яка припала на її життя. Прости мене, матусе… Роси висихають, віки йдуть, а ти усе мов та чорна тополя стоїш перед моїми очими та сумо на мене поглядаєш. … Як боляче тобі було..- тоді… тоді як горіла наша земля... ТИ вже пробач. Не міг інакше, не встиг закрити від того вогню . Хоча, може й брешу, бо усе ми можемо інакше , та обираємо не той шлях, та не вернути вже того дня.
Стою… переді мною –степ, далекий , вільний, травами вкритий високими, снігами заметений. Мов великі хвилі вони білені, здіймаються над хутором, - до нього линуть, наче ковтнути бажають наші хати, церковку невеличку… та не вхоплять… ні! Відіб’ємо- приходить думка…А з нею, мов відповідь мені приходить з-за байраків – далека, тужна вовча пісня. Ой, сумно . як же сумно тобі брате… «Чую! Чую!» – кричу вовку через степ, голос лунко летить, від землі до неба. Мов почувши мене, волохатий співак замовкає. Таємно, з хмар сивих, світить місяченько.. на мене, на мою велику довгу люльку сипле світло, одинокі сніжинки кидає. З хати виходить батько, гукає…»СИНУ!» Де ти ходиш..! " Ой тато... Хоч іще побчимося.."Прощавайте, люди добрі… степ, вовк…Вимушений йти до хати… йду повз криницю, мов із майбутнього вертаюся у минуле…нахиляю голову й заходжу у двері. ДОбрий вечір, батько, здраствуй, мамо! О… дядько, Петро, який ви, велетень- козарлюга! Мені б отаким бути!
Ан.бук-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002756
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2024
Отара йде до ополонки.
Мов навіженії стрибають!
На це наглядачі з хрестами,
Стиха з усмішкой, споглядають.
Ховають мами діточок
А піп в молитві щось белькоче
Про іноземних фарисеїв
Мама не чує. Плачуть очі!
Ще й душа плаче, бо ж не чутно
Рідного слова та й про сина.
Якого знову розпинають
І плаче з мамою калина.
А поруч панство ...зади голі
У ополонку закликають.
Попарилися.. і червоні
Мов тії свині.
Бо сорома не мають!
Стрибай отаро, в скляну воду
Радій оголеним ціцькам!
Володьки правлять...бо
Народом,
Що зруйнував сам Божий храм!
Природи храм і волі силу -
То Боже, істене , вовік.
Отії вівці знапастили
І затоптали перший сніг
Отаро.. нині хоч прокинься!
Чи пробудися з брехонь, сна!
До правди, волі пригорнися!
В кім воля є , в тім є Весна!
В тім Бог живий,він на коліна
Не ставить Доньку, Україну!
Скара він , втопить ворогів
З пустель чужинських, берегів
Ан. БУК- СТЕФКО
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2024
НАРОДЖЕНІ, РОЗП'ЯТІ У БРЕХНІ. (Сумний вечір. ) вірш- роздум
Смиренно, мов тіїї вівці. Люди..
Молитви читають.
А між ними - вовки ,хижі ,
Жертву обирають.
Коли Бог родився?
Знов в верхах "порішали" -
І забекали усі..
"Різдво" - загорлали.
- А чи правда, а чи ні?
Хто коли родився?
Чому правлять знову ті,
Що кров"ю омився?
Чиї діди : розкуркулювали,
Реформи робили,
Різдво інакше ...міняли,
Зерно - гноїли..
Тепер вони знову
Нами управляють...!
Війною , свій крок
Кривавий ,
Вміло прикривають.
Отак.Отак!
І Ісусика, бідаку,- самі не шанують.
Вівцям лише -
Трухле розп'яття
На Душі - дарують!
Колися Леніна..
ті ж..
"Підготували"
Й , Катрусю - хвойду,
ЩО Січ зруйнувала.
Тоді набожного Калнишевського,
Цяцянками .. купили
ТА й В ЯМІ потому ..-
МОЛИТВІ
ДОБРЯЧЕ НАВЧИЛИ.
МОЛІТИСЯ й ви.. гетьманові, ДІТИ!
РАДІЙТЕ - бач.. ДИВО!
НАРОДИТЬСЯ БОГ Провладний -
ПОДИВИТЬСЯ ХТИВО:
НА ТУЮ ДІВЧИНУ,
НА ТОЙОГО СИНА
НА ТУЮ БІЛЯВУ,
РІДНУЮ ХАТИНУ..
ТОЙ БОГ МАЄ СЕРЦЕ
ЧУЖИНСЬКЕ, ПОГАНЕ
КОЛИ ж ВІН РОДИВСЯ?
ТО ЧАС БУВ ТИРАНА!
РОЗП'ЯЛИ КОГОСЯ,
А ІНШОГО- ВБИЛИ
НА ВІРІ Ж - ДОБРЯЧЕ
ВЕСЬ СВІТ ОДУРИЛИ!
Я ВІРИЛА ТЕЖ!
Я КАЗКУ
У СЕРЦІ ТРИМАЛА!
АЛЕ , НИНІ БАЧУ..
ЯК В БРЕХНЯХ
ЗАВ'ЯЛА .
ОТА , МОЯ КАЗКА, ТЕ ДИВО
ВЕЛИКЕ. ..
ЗА БОГОМ СТОЯТЬ БО -
СВИНЯЧІЇ ПИКІ!
ЗДАЄТЬСЯ МЕНІ, ЩО
НАМ ВСІМ "ПОРОБИЛИ.."
В КРИНИЦІ БАТЬКІВСЬКІЙ
МИ
НОГИ ПОМИЛИ!
ПОПИЙТЕ ж ВОДИ,
ТОЇ,
МУТНОЇ , ЛЮДИ!
СВЯТОЮ ПРОЗВАЛИ..
ДЛЯ ВІВЦІВ, ІУДИ.
А Я пить не буду.
Бо темна водиця!
Копатиму Нову,
Батьківську Криницю!
АН. БУК-СТЕФКО
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2023
ТИМКО. СИН НЕВМИРАКИ(розповідь на реальних подіях)
Він біг так, що вітер свистів у вухах, а серце мало не вистрибувало з грудей, чи то в них билося як у сполоханої пташки, яка врешті вирвалася з отої неволі і, маючи ще малі, слабкі крильця, усе ж з останніх сил летіла до чогось рідного, світлого, правдивого.
Він чимдуж поспішав разом з морозним, холодним вітром, біг напівбосими ногами по крижаній землі, й не знав наперед, чи стане сил добігти, чи його не наздоженуть раніше... Бо ж і бабуся могла згадати. От і мати, як дізнається, що втік – зупине. Але ж, може пощастить? Може ж він дістанеться того, хто щоночі, а деколи й удень – кличе рідним голосом, хто промовляє ніжно у вітрах дерев за вікном будинка, до кого серце і душа весь час линуть, попри те, що є матуся і бабуся.
Так! Він, - тато.. Тато.. Таточко!
Він так кличе, кличе тепло, рідно. Деколи вночі приходить у снах, шепоче казки, гладить по голівці, торкається тепло рукою. Як колися торкався. Тато був найріднішим і обіцяв вернутися з тої клятої війни, яку ведуть пихаті дядьки – так він казав, ведуть аби найбільше людей загинуло, аби рідну їх землю, оте море, яке ніколи ще він, малий Тимко, не бачив, - аби оце все собі «захапати».
Але ж Татко обіцяв що усіх ворогів переможе! Обіцяв! Та останній раз як вернувся додому, був чомусь дуже засмучений. І, прощаючись з синочком, гірко, ой як гірко, до нього, як до дорослого , промовив:
- «- Тимку, козаче мій рідний! Ти знаєш все, все бачиш, хоч і малий ще. То запам’ятай: будь чоловіком, буть сильним! Не плач, гірко так, бо ти – козак! Я відчуваю, що ти мене розумієш, попри те що ще малий. Ти ж бо вже великий козак. Таким народився. І тобі, моя дитино, ще припаде доля побачити розквіт України, тобі ще пощастить карати ворогів й дарувати квіт добра гідним людям!
А ті свині...»
І Батько - замовк.
-"Які татко, сині? - здивувався Тимко, не зрозумівши до кінця, до чого тут оті пикаті тваринки.
-Та то ти вже знатимеш згодом. Як виростеш. - Промовив Тато і обійняв міцно синочка та й в той же день поїхав знову у військо, поїхав…поїхав - назавжди.. Назавжди!
Мати було шкода найбільше. Як вона плакала і стогнала того дня! А бабуся - та зовсім ніби втратила розум. Лише він, Тимко, не плакав, тримався. Насуплено сидів у куточку, біля вікна, де полюбляв чекати на татка з роботи і, тримаючи у руках подарунка батькового, ляльку - Вовченя, усе шепотів оскаженіло, не по -дитячому зле:
«-Я - козак. Я великий козак! Таким народився. Не плачу. Я не плачу.. не плачу.
Але той шепіт врешті схожий ставав на скиглення малого вовченяти, що втратило будь-який сенс життя і ніби на змерзлу холодну землю, у якусь вогку підступну вовчу яму, раптом впало.
Впало туди з того Раю, з тої Волі, в якій народилося, жило до того щасливо.
Там, у його дитячому Раї, були всі ще живі.
Але ж він, малий козак, ще тоді не відав, що жив у Раю і от, з втратою батька, ніби у Пекло потрапив. Де обрубали йому ще незміцнілі, янголячі крильця.
- Я до тата.. я до тата.. ! – Шепотів хлопчина, швидко пробігаючи повз напівсліпого діда Василя, що так і не зрозумів що ж то пролетіло повз.
- Хлопчик біг майже босий, у вдягнених на голі ноги капцях, без шапки, тож волосся дитини вільно гладив вітер, щедро осипав на нього перший зимовий сніг.
Не на всі гудзики застібнута кофтина ледь прикривала груди.
Вечоріло. Та темрява не лякала п’ятирічного козака, бо ж він біг до батька…
До Батька – на могилу. На цвинтар.
Тимко вже не раз таке втинав: втікав з хати, - лишень бабуся чи мати відволікалися справами. Хлопчик одразу ж біг на цвинтар, дорогу на нього добре запам’ятав.
Батько колись возив його цією вулицею на велосипеді, а ще раніше вони ходили поз цвинтар на велику гірку , де взимку можна було весело кататися на санчатах. Тато обіцяв тоді, що як він, Тимко, стане трохи дорослішим, -навчить ще й на лижах їздити!
Але, вже понад рік як тато воював і навіть на Тимкове день народження його не відпустили до синочка!
А як останній раз , лише на два дні приїздив, - то такий був втомлений, що навіть не погрався з Тимком, як то колись.
Мовчазний був та зажурений.
Багато курив та все сумно дивився на сина й дружину.
А стара мати, бабуся Тимкова, мов відчуваючи лиху долю, не відпускала годинами, гарячі, грубі, обморожені степовими вітрами синові руки.
Батькова мати усе того дня стиха плакала. І Тимко, не бачучи такою раніше свою бабцю, час від часу її за рукав смикав й казав здивовано:
- Бабуню! А ти що сумуєш, що стара вже зовсім стала?
Чомусь Тимкові так здавалося тоді, що бабуся саме через це й сумувала, що постаріла дужо за рік і син її вже не пізнає.
Бо якось вона сама ж і сказала, що «сумно восени квітам, деревам як старіють. Тому вони й плачуть – листячко осипаючи на землю.»
От так і бабуні певно сумно! Бо стара.. стара як те листячко.
Добре змерзнувши від холодного вітру, втомлений від швидкого бігу, Тимко врешті полегшено зітхнув – а от і цвинтар.
Він дістався! Встиг!
Ані бабусі, ані матусі ще не видно вулицею. Вони певно замешкалися в хатніх справах, оповиті своїми тяжкими думами й врешті забули за хлопчика.
-Тато!! ТАТОЧКО! Я тут! –
Закричав малий мандрівник, поривчасто, дзвінко, мов ластівкою весняною, злетів над землею, підбіг до таткової могили, над якою вже здалека видно було прапор.
Той прапор висів гордовито й здавалося здалека, у темряві ночі його тримає сам татко, чи ще якийсь воїн несе свою почесну варту над батьковою могилою.
Емоційно, по-дитячому радісно, яскраво, співав, мов щебетав голос Тимоковий до татка, сповідаючи йому, усе що болить, що за цей тиждень відбулося у житті: що мати казала, про те, як бабуся нервувала, як вночі їй серце боліло і як вона п’є часто нині ліки.
А ще розповідав Тимко про те, як неньку образили вчора у маршрутці - висадили на зупинці, бо не було у неї грошей на проїзд, безкоштовно ж їхати, як сказав водій, - «місць не лишилося». І ще той водій казав багато лайливих слів, а головне, що «Він сам її чоловіка на війну не посилав».
Тому водієві було всеодно, що «Вона – жінка героя.».. Всеодно!
Та найдовше Тимко розповідав Таткові свою останню найтяжчу образу, свій великий дитячий біль – вчора сусідський хлопчик, у якого батько живий і не воює, бо той тато «на посаді» -так казала бабуся, тож їздить на великій красивій машині…
то той сусідський хлопчик, образив Тимка, бо сказав, що його, Тимків татко, - «ніякий не герой, бо ж Герої – вони не вмирають, як той же людина-павук.
А його татко – вмер, бо жебрак і невдаха!».
При цій згадці, - гарячі, палкі сльози, щедро полилися на щічки Тимкові.
Хлопчик не ладен був тоді стерпіти такої образи й вдарив малого сусіда у лице та так, що у того з носа потекла кров.
Побитий заревів мов бугай на усю вулицю і пожалівся батькам. Того ж вечора до Тимка приходив поліцейський. Як до справжнього злодія чи вбивці розмовляв. Отак! Казав, тимковій матусі, що «син виросте бандюком, виродком, як так далі буде, що його, Тимка, треба у заклад спеціальний , «для таких детей»…»
А вітер на цвинтарі ще більш став, він засипав снігом хлопчику голову..
Тимкові пекло руки, голову, здалося навіть що він сам замерзає.
Та раптом "малий козак" побачив свого татка, що підійшов до сина з-за великого строго дуба, який вивищувався поруч, серед старих і чисельних, нових могил.
Тимко не зміг втримати радості й закричав голосно на весь цвинтар:
«Тато! То ти живий! Живий ! Я ж бабусі й матусі казажу, що ти живий. А вони не вірять! А я чую твій голос, ти снишся мені кожну ніч, говориш зі мною, навчаєш. Чую й як ти шепочеш до мене, з могили й от – врешті! Ти вибрався з того пекала, про яке кажуть люди, що воно існує.
Ти вернувся! Ти живий!
Я знав це! Знав!»
Здається радості, щирості любові не було меж у серці Тимковому.
Оте його дитяче серденько палало й зігрівало усе навколо й ніби навіть сніг на старому дубі почав танути в цей холодний вечір.
Капав на лице хлопчика веселим росяним весняним дощем. І дуб раптом вбрався зеленим листячком, під ним розквітли й жовтенькі медові квітки, ніжні весняні фіалочки підняли свої крихітні голівки.
І над цим усим квітучим дивом, у ясному сонячному небі заспівали птахи, – весело, радісно.
Татко ж підійшов і погладив хлопчика по голівці. І руки у тата були теплі, - не руки як ото у мерців, кажуть холодні, а теплі, навіть дуже гарячі.
Вони зігріли Тимкові тіло й душу, а найбільше слова батькові додали радості:
«-Тимку, синку, - Тимку, не сумуй, я завжди з тобою.
І лижі от, я тобі привіз. Як обіцяв. Бо ти вже дорослий стаєш, а зранку - буде усе в білому снігу. Яка гарна буде гірка! Як добре з неї кататися!"
І хлопчик в цю хвлилину від щастя і втоми, заснув. Обійнявши батькові коліна.
Прокинувся лише на хвилину Тимко , від плачу бабусі. Від сумного голосу мами, яка намагалася заспокоїти бабцю, говорячи:
«Та він переросте, минеться, забудеться..»
Рідні вчасно знайшли замерзаючого хлопчика, міцно спав, обійнявши старезний дуб. Дивно, що у руках малого козака, мати знайшла (вже вдома) крихітне зелене листячко – ніби весняне.
«Звідки? –здивувалася й бабуся.
А Тимко і далі спав міцно, бо йому снився Тато.
Зранку хлопчик прокинувся від жвавих голосів.
Ввійшов у гостьову й мало не закричав від радощів.
В гості до мами приїхали батькові побратими з війська! Вони привезли Тимкові обіцяний батьків подарунок, - гірські лижі.
Чоловіки розповіли мамі і бабусі дивне – наче батька Тимкового бачили позавчора й він попросив їх купити синові лижі та подарувати. Бо ж сам не встиг…
Отаке от диво!
Мати й бабуся не знали що й міркувати з тої розповіді. Лише Тимко гордовито промовив:
«Я ж казав, що мій Татко живий! Він же справжній козак! НЕВМИРАКА! Козаки - не вмирають!»
«Так… Синку. Так!» - Зі здивуванням почули раптом усі присутні голос батька Тимкового.
Почули й заціпеніли мов, у здивуванні.
Лише Тимко хитрувато, по-козацькі всміхнувся та кіт любимий татків, Мартин, щасливо замурчав, мов до когось невидимого, рідного мовив древню казку.
А може вона була про те, що нема над козаком смерті. Лише безкінечне життя заради Родини, на захисті від всебічних ворогів СЛАВЕТНОЇ МАТУСІ, КОЗАЦЬКОЇ - УКРАЇНИ!
Анфіса Букреєва-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2023
Зима . Тебе ми не чекали, бо ти холодною була
Та зранку все зачарувала і казку в гості привела:
Забілені стоять дерева, задумливо бредуть птахи
Зима.. немов снігами вкрила: війну оту, людські гріхи
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000519
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2023
А може то і є "Шлях України".
Роздати все міняловим родам і шинкарям?
Свічки весело палять, поруч же - горять хатини..
Не їх.!
Синів не їх -
вбивають по степах!
І нудно плакати вже на отих могилах
І славити героїв, що пішли
- За що Ви, мамо, тато, нас убили?
-З землі, кричать, розстріляні Орли.
Будяк вже на могилах проростає
Осот, несполотий, знов душеньку скував.
Свічник курний, кірпатий чорт гойдає
Вже й піп завчасно, ще живих, за гроші, відспівав.
Закон - на захисті бісівського і блуду,
Судова правда - то одна брехня!
На троні розпальцований іуда
Твій Рід винищує, світле твоє ім'я!
Все продає.
І землю й твою волю...
За що ізнов, - питаю.. Ти упав?
Отам, попід курганом,
В українськім полі,
Де й скіф, козак
Своє життя поклав?
Тобі віддав. А ти - кому ?
Хто житиме тут далі ?
Чи хоч синочка на землі лишив?
Чи донечку маленьку ти любити
Рідную землю, отчу, тут навчив?
Хоча.. її навчають нині "чужі люди"
Там, закордоном.. "неньку пропивать"
Що українка є,- вона забуде.
Англійську буде рідною вважать.
Горить свіча... горить в вікні одненька..
І скільки тих свічок таких простих!
Чиясь над свічкою схилилась ненька
Не серед площь, хоромів золотих!
Не на свічник, у золоті та статках!
Слова пусті бездушні вимовля..
Ні.. Мати сидить тиха у кімнаті
Чи серед степу, "сину.." промовля..
І гіркоти тих слів не можна вже терпіти!
Бо ж сліз її не ладна я зібрать!
Та мрію всю ту "Zраду" в них втопити
Їх душі спопелити, між світами розкидать..
Я знаю, все під владою Bсесвітнього Закону
Що дарували Пращури у спадок навіки
За ним,- отримають НАй кару скору
Всі підли зрадники, бариги і ділки.!
Ан. бук-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2023
СТРАШНА ВТРАТА(Гумореска)
Пішла Маня в магазин.
Ківі купити.
Але кажуть, вже нема.
Маня горем вбита.
Ти чого ж сумна, кума?-
Петре їй гукає
- Бачиш,куме. Ківі - був
А тепер немає.
Здивувався кум Петро
Вдарив аж в долоні
- То за кого ж ти сумуєш:
Бандюка в законі?
Було б чому горювати
Не трать , Маня сили!
То ще той, кумасю, фрукт.
За те його й вбили!
Ой..та що ти ,кум верзеш..
МАНЯ АЖ СКРИВИЛАСЬ
Я НА НЬОМУ СХУДЛА Аж
Та ще й ЗМОЛОДИЛАСЬ.
Лисий хай , зелений тілом,
Трохи волохатий.
ТА Й ПОЛІТИКИ ЙОГО
ЛЮБЛЯТЬ СПОЖИВАТИ!
ВІН УСЮДИ БАЧЕШ, СВІЙ:
ЧИНАМ, ДЕПУТАТАМ
БЕЗ ТАКОГО ЯК ТОЙ КІВІ
ЯК ЇМ СИЛИ МАТИ?
Ан. БУК-СТЕФКО
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2023
РІДНА МОВА - ЙДЕ ВІД СЕРЦЯ, ЧУЖИНСЬКА - ВІД МОЗОКА..!
Я нині багато розмірковую над тим, чому треба розмовляти й навіть думати українською мовою.
Цим роздумам сприяє передусім велика увага ворогів до теми мови. Чому ворогів? Бо часто вороги використовують для контролю за ситуацію у країні такі болісні теми як мова.
Насправді вони не завжди говорять що ви не маєте розмовляти, часто просто підтримують думку, що треба розмовляти.. але..в якусь хвилину Так.. лунає оце знамените «Але…» То і є ворожим каменем, який завжди знаходиться у кишені ворогів для вас, для усієї Нації.
Що ж вкладають у це «Але» супротивники – будемо так далі називати тих, хто грає не один рік на темі мови, але врешті нічого не робить для популяризації й активного поширення Україною.
Так от, вони часто кажуть що «важко вивчити».. Що не так воно й потрібно для спілкування патріотів, тих хто любить Україну та бореться за її перемогу. Бо ж мова наче то вже «друге» , то вже «потім, як війна завершиться».
В принципі я не проти того аби всі ми говорили на тій мові, яка нам ближче до душі. Але.. тут я, як і опоненти , хочу зауважити сказати вкотре «Але».
Справа у тому що треба любити країну за яку борешся. Що таке любов до країни і її народу?
Це можна порівняти з закоханістю чоловіка в жінку, - справжньою закоханістю, а не зіпсованою, яку нам часто нині подають як ознаку любові чи євро-Пейськості..
Так от, якщо увити собі ,що Ми маємо приклад справжнього чоловіка: гарно вихованого, розумного, мудрого, сміливого та чутливого при цьому до прекрасного. Тож, такий чоловік не обере собі погану дівчину. Ні! Він матиме до неї певні критерії, передусім йому має подобатися щось у ній, щось запалювати його пристрасть і велике кохання у серці.
Що ж це мало б бути? Що ми запам’ятовуємо з дитинства найбільше, коли бачимо вперше матусю..
Так! Її очі, її голос…Її ніжні теплі руки! Навіть глуха людина відчуває коливання звуку , у русі повітря, якихось небачених оку, променів емоцій. Кажуть, глуха й одночасно сліпа людина може відчувати голос, особистість, бо вона «бачить, чує» їх передусім як енергію. Ця енергія йде до серця!
Тож, голос коханої, чи то матусі, чи то дівчини, чи то дружини – то перше, що лине у серці чоловіка. А вже потім приходить інше. Як ви говорите, так і живете, так і мислите.
Як нині говорять сучасники? Як раніш говорили наші пращури?
Вони говорили так , що кожне слово йшло від серця! Не розкидалися словами українські дівчата, як нині це часто бачиш, чуєш. От і хлопці не були пустомелями, а якщо й казали веселі та пустотливі слова – то вкладали них чисті емоції, душу й серце!
Що ж сприяло цьому? Чому нині українці , слов’яни втратили цей талант – «мови, від душі, серця..»?
Бо говорячи на чужинському «язиці», чи просто копіюючи українську мову та не люблячи її «від душі», не спілкуючись щодня та не маючи глибокого знання її з дитинства, Ми, сучасники, стаємо пустомелями та поступово деградуємо як люди, як нація.. переходимо у табір «рабів», «чужих васалів».
Бо ж розмовляючи на мові чужинській, - не тій, якій говорили наші пращури, яку чули: кургани, степи, ліси.. озера..- ви стаєте загарбником, ворогом цієї місцини і землі.
Але навіть не це є найбільшою проблемою і вашою помилкою. Відомо кожному, що серце то є орган , який качає кров по організму… І якщо раніше кожне слово і думку українці пропускали через своє серце - так би мовити й через душу.
Таким чином , задіюючи ці органи у розмові, думці.. А якщо щось задіююш – значить тренуєш, тримаєш у тонусі, робиш міцнішим!
До того ж є духовні практики розвантаження органів людини… за рахунок звуків.. зацікатеся ними.
Були у воїнів –характерників певні звукові практики, коли завдячуючи єдному слову чи звуку, який вони спільно застосовували, чи пісні.. козаки енергетично впливали на ворога. Деколи, заставляючи його втікати, без бою.
Дорече, українська пісня вона мала і досі має лікувальну властивість.. Особливо багатоголоса пісня, народна! Тому наші пращури й жили довго, попри війни і доволі складні життєві умови.
І у старості мали розум міцний. Та не втрачали у серці людяності.
Тому що.. повторюю.. Вони – говорили від серця.. рідною Мовою, яку любили, як козак дівчину любив, - від душі, чи як « свою душу»!
А тому, хто любить від душі , від серця – тому Бог, кажуть, помагає.
Тому і Українцям , якщо вони врешті «полюблять себе», - себто свою мову, пісню… мистецтво, культуру..
Їм Боги поможуть… ! і у Перемозі над ворогами .
Бо Ми і нині забули про себе , замінили свою віру, свою пісню, свої емоції, мову –чужинським. І навіть в українській мові нині йде насадження нерідних, неслов’янських слів. Тих же англомовних, що не несуть нам нічого доброго. Бо вони є ознакою мови , яку сприймає людина лише рептильним мозком.
Загалом, мозком ми сприймаємо усе чуже, вороже .А серцем – рідне. Тож, не дивуйтеся що вашим діям так часто важко вчити чужинське.
Памятаєте два образи козака у творі Гоголя «Тарас Бульба» -старшого сина Остапа та Андрія, молодшого, якому легко навчання у семінарії давалося.. мови.. чужинські, віри..
А старший вчився добре, але він сприймав тяжко чужинську інформацію.
А далі? Хто став на бік України з синів? Так.. історія доволі складна, але в ній відображено головне – сила духу і серця вільного, яке вчить нас передусім сприймати «рідне».
Бо для того, аби вивчити чуже, треба навчитися його бодай трохи сприйняти серцем. Але це неможливо , якщо ти не відчуваєш любові. Це як життя з нелюбим, народження дітей, зведення будинку. І врешті.. твої діти будуть схожі на його рід, кинуть тебе на самоті, а чоловік тебе зненавидить і ти його зненавидиш лише за те, що врешті ви зрозумієте, які ви різні. Ви не зможете доповнити один одного енергією, яка так потрібна на старості. І будете єдине що робити – руйнувати вашу родину, підпадаючи під вплив сусідів, друзів, тимчасових коханців. Яким від вас лише те і треба – що ваша швидка смерть. Бо вони мріють про вашу хату, ваших дітей та ваше майно.
Все це відбувається, як не живеш від серця , як не говориш серцем, як усюди керує холодний розум. Але , розум то добре для робота, раба , що служить господарю. Живить же душу, родину, - любов , кохання , живить країну – чисте слово, сердечна розмова, рідна душа. Рідні енергії, звуки…
Так і мова українська лише в тому оживиться, розквітне і тому допоможе, - хто її полюбить щиро, кому вона заясніє , заспіває сонечком теплим, весняними джерельцями. І це, таке ставлення – врешті змінить Країну , викує з населення оту Велику Націю, яка буде жити і дихати Єдним серцебиттям – співучим, квітучим, щирими душевними барвами , Українським словом!
Поміркуйте над цим. Дякую.
Ще хочу додати, що ті хто не відчувають у серці любов до українського, краще не силуйте себе марно.
Просто пошукайте іншу землю, бо на цій землі не можуть вижити ті,що не чують серцебиття її душі.
А як не їдете, то готуйтеся до того, що ваші онуки будуть іншими і Вам прийдеться від них полюбити Україну, або вони Вас зненавидять і старість ваша буде у забутті.
Бо діти нині, попри забаганки монополістів і винищувачів України, народжуються з великими душами, - більш міцними і дорослими, ніж у батьків. Народжуються українцями. Такі діти вкажуть куди йти Нації! Такими дітьми керувати і золотою палкою не вдасться..!
Ті ж, хто не відчує у серці поваги бодай до українського – готуйтеся до того, що Ваші Роди знищить ця земля. Так було вже не один раз. Неможна керувати Серцем. Можна лише ним жити!
Так і Україною керувати без любові до українського тривало не будеш.
І тут питання навіть не у національності чи генотипі того хто розмовляє, а у його українськості образа і духа, думки, поступків, гідності, якої були сповнені наші пращури, яку заповідали нам.
Поміркуйте над цим. Будьте українцями! Лише у цьому Ваше спасіння.
Усі інші загинуть. Те ж стосується у росіян, що попри заклики партій, забувають що таке росіяни. Бо руська людина має бути сповненою душевності , простоти. Згадайте про це. І прибиріть ві влади тих, хто робить з Вас рабів.
Росія лише тоді матиме шанс на існування. Дорече, цей шанс є лише під керуванням України. Козацької у майбутньому Світової Вільної Країни!
Поміркуйте над цим. І вже нині починайте вчити українську. Це не значить забули російську, це значить мати майбутнє.
Ан. Бук-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2023
РІДНА МОВА - ЙДЕ ВІД СЕРЦЯ, ЧУЖИНСЬКА - ВІД МОЗОКА..!
Я нині багато розмірковую над тим, чому треба розмовляти й навіть думати українською мовою.
Цим роздумам сприяє передусім велика увага ворогів до теми мови. Чому ворогів? Бо часто вороги використовують для контролю за ситуацію у країні такі болісні теми як мова.
Насправді вони не завжди говорять що ви не маєте розмовляти, часто просто підтримують думку, що треба розмовляти.. але..в якусь хвилину Так.. лунає оце знамените «Але…» То і є ворожим каменем, який завжди знаходиться у кишені ворогів для вас, для усієї Нації.
Що ж вкладають у це «Але» супротивники – будемо так далі називати тих, хто грає не один рік на темі мови, але врешті нічого не робить для популяризації й активного поширення Україною.
Так от, вони часто кажуть що «важко вивчити».. Що не так воно й потрібно для спілкування патріотів, тих хто любить Україну та бореться за її перемогу. Бо ж мова наче то вже «друге» , то вже «потім, як війна завершиться».
В принципі я не проти того аби всі ми говорили на тій мові, яка нам ближче до душі. Але.. тут я, як і опоненти , хочу зауважити сказати вкотре «Але».
Справа у тому що треба любити країну за яку борешся. Що таке любов до країни і її народу?
Це можна порівняти з закоханістю чоловіка в жінку, - справжньою закоханістю, а не зіпсованою, яку нам часто нині подають як ознаку любові чи євро-Пейськості..
Так от, якщо увити собі ,що Ми маємо приклад справжнього чоловіка: гарно вихованого, розумного, мудрого, сміливого та чутливого при цьому до прекрасного. Тож, такий чоловік не обере собі погану дівчину. Ні! Він матиме до неї певні критерії, передусім йому має подобатися щось у ній, щось запалювати його пристрасть і велике кохання у серці.
Що ж це мало б бути? Що ми запам’ятовуємо з дитинства найбільше, коли бачимо вперше матусю..
Так! Її очі, її голос…Її ніжні теплі руки! Навіть глуха людина відчуває коливання звуку , у русі повітря, якихось небачених оку, променів емоцій. Кажуть, глуха й одночасно сліпа людина може відчувати голос, особистість, бо вона «бачить, чує» їх передусім як енергію. Ця енергія йде до серця!
Тож, голос коханої, чи то матусі, чи то дівчини, чи то дружини – то перше, що лине у серці чоловіка. А вже потім приходить інше. Як ви говорите, так і живете, так і мислите.
Як нині говорять сучасники? Як раніш говорили наші пращури?
Вони говорили так , що кожне слово йшло від серця! Не розкидалися словами українські дівчата, як нині це часто бачиш, чуєш. От і хлопці не були пустомелями, а якщо й казали веселі та пустотливі слова – то вкладали них чисті емоції, душу й серце!
Що ж сприяло цьому? Чому нині українці , слов’яни втратили цей талант – «мови, від душі, серця..»?
Бо говорячи на чужинському «язиці», чи просто копіюючи українську мову та не люблячи її «від душі», не спілкуючись щодня та не маючи глибокого знання її з дитинства, Ми, сучасники, стаємо пустомелями та поступово деградуємо як люди, як нація.. переходимо у табір «рабів», «чужих васалів».
Бо ж розмовляючи на мові чужинській, - не тій, якій говорили наші пращури, яку чули: кургани, степи, ліси.. озера..- ви стаєте загарбником, ворогом цієї місцини і землі.
Але навіть не це є найбільшою проблемою і вашою помилкою. Відомо кожному, що серце то є орган , який качає кров по організму… І якщо раніше кожне слово і думку українці пропускали через своє серце - так би мовити й через душу.
Таким чином , задіюючи ці органи у розмові, думці.. А якщо щось задіююш – значить тренуєш, тримаєш у тонусі, робиш міцнішим!
До того ж є духовні практики розвантаження органів людини… за рахунок звуків.. зацікатеся ними.
Були у воїнів –характерників певні звукові практики, коли завдячуючи єдному слову чи звуку, який вони спільно застосовували, чи пісні.. козаки енергетично впливали на ворога. Деколи, заставляючи його втікати, без бою.
Дорече, українська пісня вона мала і досі має лікувальну властивість.. Особливо багатоголоса пісня, народна! Тому наші пращури й жили довго, попри війни і доволі складні життєві умови.
І у старості мали розум міцний. Та не втрачали у серці людяності.
Тому що.. повторюю.. Вони – говорили від серця.. рідною Мовою, яку любили, як козак дівчину любив, - від душі, чи як « свою душу»!
А тому, хто любить від душі , від серця – тому Бог, кажуть, помагає.
Тому і Українцям , якщо вони врешті «полюблять себе», - себто свою мову, пісню… мистецтво, культуру..
Їм Боги поможуть… ! і у Перемозі над ворогами .
Бо Ми і нині забули про себе , замінили свою віру, свою пісню, свої емоції, мову –чужинським. І навіть в українській мові нині йде насадження нерідних, неслов’янських слів. Тих же англомовних, що не несуть нам нічого доброго. Бо вони є ознакою мови , яку сприймає людина лише рептильним мозком.
Загалом, мозком ми сприймаємо усе чуже, вороже .А серцем – рідне. Тож, не дивуйтеся що вашим діям так часто важко вчити чужинське.
Памятаєте два образи козака у творі Гоголя «Тарас Бульба» -старшого сина Остапа та Андрія, молодшого, якому легко навчання у семінарії давалося.. мови.. чужинські, віри..
А старший вчився добре, але він сприймав тяжко чужинську інформацію.
А далі? Хто став на бік України з синів? Так.. історія доволі складна, але в ній відображено головне – сила духу і серця вільного, яке вчить нас передусім сприймати «рідне».
Бо для того, аби вивчити чуже, треба навчитися його бодай трохи сприйняти серцем. Але це неможливо , якщо ти не відчуваєш любові. Це як життя з нелюбим, народження дітей, зведення будинку. І врешті.. твої діти будуть схожі на його рід, кинуть тебе на самоті, а чоловік тебе зненавидить і ти його зненавидиш лише за те, що врешті ви зрозумієте, які ви різні. Ви не зможете доповнити один одного енергією, яка так потрібна на старості. І будете єдине що робити – руйнувати вашу родину, підпадаючи під вплив сусідів, друзів, тимчасових коханців. Яким від вас лише те і треба – що ваша швидка смерть. Бо вони мріють про вашу хату, ваших дітей та ваше майно.
Все це відбувається, як не живеш від серця , як не говориш серцем, як усюди керує холодний розум. Але , розум то добре для робота, раба , що служить господарю. Живить же душу, родину, - любов , кохання , живить країну – чисте слово, сердечна розмова, рідна душа. Рідні енергії, звуки…
Так і мова українська лише в тому оживиться, розквітне і тому допоможе, - хто її полюбить щиро, кому вона заясніє , заспіває сонечком теплим, весняними джерельцями. І це, таке ставлення – врешті змінить Країну , викує з населення оту Велику Націю, яка буде жити і дихати Єдним серцебиттям – співучим, квітучим, щирими душевними барвами , Українським словом!
Поміркуйте над цим. Дякую.
Ще хочу додати, що ті хто не відчувають у серці любов до українського, краще не силуйте себе марно.
Просто пошукайте іншу землю, бо на цій землі не можуть вижити ті,що не чують серцебиття її душі.
А як не їдете, то готуйтеся до того, що ваші онуки будуть іншими і Вам прийдеться від них полюбити Україну, або вони Вас зненавидять і старість ваша буде у забутті.
Бо діти нині, попри забаганки монополістів і винищувачів України, народжуються з великими душами, - більш міцними і дорослими, ніж у батьків. Народжуються українцями. Такі діти вкажуть куди йти Нації! Такими дітьми керувати і золотою палкою не вдасться..!
Ті ж, хто не відчує у серці поваги бодай до українського – готуйтеся до того, що Ваші Роди знищить ця земля. Так було вже не один раз. Неможна керувати Серцем. Можна лише ним жити!
Так і Україною керувати без любові до українського тривало не будеш.
І тут питання навіть не у національності чи генотипі того хто розмовляє, а у його українськості образа і духа, думки, поступків, гідності, якої були сповнені наші пращури, яку заповідали нам.
Поміркуйте над цим. Будьте українцями! Лише у цьому Ваше спасіння.
Усі інші загинуть. Те ж стосується у росіян, що попри заклики партій, забувають що таке росіяни. Бо руська людина має бути сповненою душевності , простоти. Згадайте про це. І прибиріть ві влади тих, хто робить з Вас рабів.
Росія лише тоді матиме шанс на існування. Дорече, цей шанс є лише під керуванням України. Козацької у майбутньому Світової Вільної Країни!
Поміркуйте над цим. І вже нині починайте вчити українську. Це не значить забули російську, це значить мати майбутнє.
Ан. Бук-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000133
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2023
ВОВЧИЙ ЧАС
Серед зайців усі пересварилися.
Бо між двома вовками
Кращого обрати не змогли.
Більш зайцелюбного..
Тож вже вухаті й билися.
Лише маленьке зайченя сказало:..
- То ж вовк! Я вовків не люблю..!
Та що з нього візьмеш.
"То ж нерозумная дитина!"
Бо той, що прикартузі -
Патріот.Зайців.
При ньому буде розквіт,
Хто не вірить в те..
Той продає Країну.
КОЛОБОРАНТ , відлюдок,
Ідіот!
Ан. БУК-СТЕФКО.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000077
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2023
ПОСПІШАЄ ВЕЛИКИЙ СУД!
Чи Правий Суд на Світі є?
Бо ж, пращури за що вмирали,
За що отую кров святу
Сини нещадно проливали?
І лиють щедро, знов і знов.
Чи щоби упирі раділи?
Аби чужинці на кістках
Собі маєтки городили?
Така от панщина у нас!
Останній син лишень загине,
Як вівці владні , вража кров,
Знов роздиратимуть країну
Собі припишуть всі звання...
"Учасниками перемоги "себе назвуть!
А ледь живу, Матусю твою,
Край дороги, затопчуть
Разом із дитям!
Аби не виріс, та не скинув,
Твій син,козацький
Отого щура..та щеня
Що чавлять рідну Україну..
Одне тобі іще скажу.
Чи прошепочу, - щоби знали:
Що про безсмертя душ щурячих
Ніде в пророцтвах не писали!
Нема безсмертя для щурів
Тому й казяться щохвилини.
Бо відчувають:
Нині Час -
Останньої для них години!
Прощання Суд не визнає
Правдива ж кара більш сувора
За все отримають в свій час
Нащадки: Троцкого, Берії, Єжова...!
Ан. БУК-СТЕФКО
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2023
ВЕЛИКИЙ ПРОЕКТ( ГУМОРЕСКА)
У свинарні - знов нарада
З хряків та підсвинок
На кону питання стало
Кнурячих поминок
Помер головний кнуряка,
От біда якая!.
Хто промову
Та й про нього
Вимовить, бажає?
Та що ж скажеш..
- з- під корита щуря верещало:
-Мав свинячий ситий писок,
Жер щодня чимало.
Під собою чавив менших
Кволих із народу,
Лиш на виборах гарлав
Про якусь свобрду.
А як щось та й не по ньому,-
Риє, розкидає...
Перекине, переверне
Чи повидирає.
Нині він для нас - герой
Був найбільшим кнуром!
Заснував нове поняття -
Свиняча культура!
І помер ж, як та свиня.-
Під фундамент пхався.
Хтів всю ферму завалити!
Та, бач, надірвався!
Завалився і розчавив свинарник ...
Кнуряку.
І лишив від нього в згадку лише
Жирну
..Ску.
Ан.Бук-Стефко, екмпромт
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2023
Дивацьке, - скажите життя,
Війна.. комусь мов мати
Якби ж то нині не вона..
Змогли б чи керувати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2023
ЩОСЬ ЗАХОПИЛО УКРАЇНУ
Щось захопило Україну:
Колотить ,
розривають
ЇЇ,
Сердешну,
Зсередини!
Синів, доньок ховають.
Панівна влада!
Ой, "пани"..
Ви всі - одного роду!
Чи не з отих, що за Совєтів..
Робив брудну роботу?
Каган.. усюди!
В тих же Змі..
В чинах - на одну пику.!
Тортури вже готують нам
Нові,
тюрму ...Велику!
Всім номери вже "прописали"
За кожним з нас сдідкують!
Вбивають стиха, а частину -
На суд , щурам готують
Які то будуть ті суди!
На них, на паторіотів
Накинуть натовп несвідомих,
Тупеньких ідіотів!
Законність - хвойда
Блазні всюд!
Ще й дурник заправляє
Та вірю я, проснеться Люд
І морок подолає.!
Бо як не станеться того,
За що козак вмирав?
За що Майдан той, проти банди...
Весь юний квіт - повстав?
Омитий кров'ю..
Боротьбою
Опалений в вогні
НЕ за Європу ж він.
Боровся..!
Він встав Проти Свині!
За Україну, українців !
Задзвонить ДРЕВНІЙ дзвін!
Зберуться Братчики веселі
Вільні, з усіх сторін!
Піде луна від дзвону ген..
Далеко, над Світами
І встане Суд , Правдивий Суд
Над підлими катами.!
То буле Суд серед Судів!
Його запам'ятають!
І викрешуть вогнем імя
Отих, яких скарають.
Така от доля у паньків
Що Україну Мати
Під час війни рішили швидко
З народом розпродати...!
Та матимуть один кінець -
Як смажена свинина.
Бо , Встане Мати , Батько поруч
І Юна Україна!
Пробудять Світ вони від сну
Почистять душі й спини
ПІДЕ ОЧИЩЕННЯ ВІД БЛАЗНІВ
І курв та й з України!
Про козаків хочу згадать
Вони повстануть знову
ВЖЕ Січ нову звести їм Час!
ДО Гетьмана промови!
Ан. БУК-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2023
Коти щурів вважали за людей.
Так бач...в котів здавна велося.
З тих днів, коли якомуся з щурів
Та й за Васьків, загинути прийшлося.
Не пам'ятали вже що й як було
А чи й було , чи не брехня остання?
Та років з тисячу, молилися коти ,
На щура. Відчуваючи страждання.
Ан. БУК-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2023
У передзвоні листя золотого
Блукають сутінки осіннього дощу.
Задумливо, ідеш сама додому,
А я до тебе листям мов лечу.
Квітками, всі дороги устеляю
Зчаровано, у соромі мовчу
Бо що сказати серцю ?
Ще не знаю.
Під сповідь осіні і музику дощу
Пропахло листя вітром і полином
Зірки шепочуть:
- зупинись на мить!
ГОДИННИК Я, В ВІКНІ СТАРОЇ БАШТИ
КОХАННЯ ДЗВОНОМ
ХОЧУ ПРОБУДИТЬ!
У тої, що у осінь покохала,
Але на серці сум лише знайшла
Йшла одиноко,
Мов би заблукала.
У думах.
ТА ВІД ДЗОНУ, - ОЖИЛА.
Здивовано на башту подивилась
ГОДИННИК ВДАРИВ ЛУНКО ЗНОВ І ЗНОВ
І мов з годинника хтось
Усміхнувся ніжно,
І в СЕРЦІ розбудив ОСІННЮЮ ЛЮБОВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2023
Місяце, кобзаре сивий!
Про що стиха граєш?
Чи шепочеш колискову,
А чи закликаєш
На розмову душі вільні?
Палке серце , слово?
Запалюєш..
От і я до тебе, Батько,
Йду на розмову.
Тиху, наче з побратимом
З рідною душею
Освіти ж ти Дніпро, старе,
Душі, над земдею.
Душі козацькії, серця!
Верни в рідну хату!
Та й позбав отого ката,
Що
Мордує Мати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2023
ВАСЯ-КОВІД-ДІАГНОЗ
Тричі вколатий Василь,
Намордник вдягає
З переляку, від людей тіка,
Аж стрибає
Коли вулицей іде,
котів научає:.
-Чого пику витріщов..
Де намордник ? Немає!
отака от біда "впала"
Василю на Долю.
З переляку "козак"
Втік у широке поле.
Але й там намордник міцно
Аж до брів вдягає.
Бо казали ж у новинах...
Вірус й вівць вбиває!
Анфіса Бук-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2023
НЕ НА ЧАСІ!
Лис вирішив провести зустріч із курьми
З нагоди неподобства, що настало
«Хтось – У часи тяжкі
краде в курей зерно
Та й те не все!
Того ще, браття, мало!
Ви тільки уявіть який нахаба вдавсь!
В тяжку народную, страждальную годину,
Щоночі обдирає, а деколи – і вдень -
З грудей в курей останню пір’їну!»-
Заголосив при усіх Лапко глухий.
-Отак… О Боже! Яке ж то праве слово -
Лис голос втнув і свій
Яка палка собача то промова!
Й у курнику - нарада заревла
Горлав найбільше Лис
Так навіжено і завзято
Та й Півень йому добре підспівав:
«-Як можна так …Це ж треба..
У такі часи! Так птаство обдирати!
І хто б це міг таке скажіть робить?
Яка це скурва, навіжена пика?
-Най буде скараний скоріш злодій!
- Собі біду на душу він давно накликав!»
- А як же виглядав отой, що пір"я драв? -
- Питає Лис у курки, що забилася в куточку.
- Ой, пишний був такий.. такий.. Як Ви!
І курка заховалася за бочку.
-Та Досить вже.. Як бачу тяжко Вам!
- Заскиглив Лис, - Шкода й мені
- Як вам, оту пір’їну!
- Та не на часі нині,- знаю й сам
- шукати ворогів …
Боронимо країну!
Тож Рада в курнику в той день
Проголосила.
І видала на всіх один наказ:
Поки війна – пір’їну драти можна, хоч останню
Ще нарасте!
Карать же - ще не час!
Ан. бук- Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2023
Ізнов я тут у цьому раї.
Де мати плаче, де ховає
Свого єдиного !
в багні..
Де Біси судять,
Де Свині - на пику ордени чіпляють
Де Землю нашу викупляють
І продають під час війни
Той Рай немов із сивини
Сердець кривавих
І блукає в нім правда
Чи її й немає у цьому раї на Землі?
Бо льорви тут всі -королі
У кожного вже й псарня є
Своя.
А хто ж в тім Раї
Нині я?
Ніхто.
Породження гріхів!
Бо не вважаю Раєм хлів
Кривавий хлів,
І псарню ту
Не буду править за Святу
Еліту..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995986
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2023
ЗА ЩО?
За що ж Ви, хлопці, помираєте,
Святі Козацькі діти?.
За що? За тії пики підлі ,
що знов керують світом?
ЧИ ЗА ОТУ ГИДОТУ КЛЯТУ,
ЩО РОЗРИВА МОГИЛИ?
ЧИ ЗА ОТОГО КНУРА ..
ТЕБЕ,
МІЙ БРАТЕ,
ОРКИ ВБИЛИ?
А може вмерли Ви тому...
Що Долі продали,
Вкраїнців,Ті, що за війну ,
Майно ще нажили?
ВОНИ ЩОДНЯ ЛОМАЮТЬ ХАТИ
І ЗЕМЛЮ ПРОДАЮТЬ
І ВИЖЕНУТЬ НА ХОЛОД НЕНЬКУ.
КАЙДАНКИ ЗНОВ КУЮТЬ.
ПІЗНАЄШ ТИ ЇХ ПО ЗНЕВАЗІ
ДО СЛАВИ ПРОБАТЬКІВ
ТА ДО МОГИЛ, ЩО СОТНІ РОКІВ,
СТОЯТЬ СЕРЕД СТЕПІВ!
МОВ ОХОРОНЦІ!
ПАМ'ЯТАЮТЬ ..ВЕЛИЧНІЇ РОКИ
ТА ПАМЯТЬ ТУ ПЕРЕРИВАЮТЬ
ВОРОЖІ БАЙСТРЮКИ.
ІЗНОВ! РОЗРИТАЯ МОГИЛА!
ТАРАСЕ! ПРОКЛЯНИ!
ОТИХ, ХТО ПАЛИТЬ НАШІ КРИЛА
З СПИНИ, У ЧАС ВІЙНИ!
НАЩАДОК Б.З.Х
АН. БУКРЕЄВА-СТЕФКО
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2023
Мариться мені що то не пір'я, -
Справжні крила,
Вронила осінь в листя золоте
І тії крила сонцем обпалило
Безкрилий янгол під дощами йде
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995586
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2023
ТЕПЛОЇ, МИРНОЇ ОСЕНІ!
вірш - А. Букреєвої-Стефко
Осіннє золоте багаття
Немов волосся чарівне
Душі Весни палке розп'яття.
Проміння, сонечка ясне!
Милується тобою Небо
I степ, і гори звіддаля
Те листя розмітає вітром
Як шлях, який торую я.
Куди мандруєш, вільний брате? -
Птахами оклика блакить.
Летів би в вир, краї далекі,
Пожовклий лист. Та Дощ бринить!
І Душу вільну не пускає
Далеко від рідного краю
Забувся сном пожовклий лист.
Заснув, з землі вже не злітає!
Та поруч, інший вже листок
У вальсі птахою кружляє
Отой тривкий, веселий злет -
Прощання Літа, вальс останній
І згадка про весну, любов,
Про те палке, ясне кохання
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2023
І знову мені сниться дім рідний
І батько й мама і чарівна птиця.
Що прилетіла мов з дитячих мрій
І хоче з рук рідних води напиться
А може то й не роси, не вода..
А сльози неньки, батькова сльозина..
Все випий, пташе, душе золота!
Аби не плакала вже більше Україна!
І випив птах і запалав умить
І попелом осипався в долоні
Та теплий дощ грозою оживив
Злетіла птаха, тільки сиві скроні.
В батьків..
Тримайся, мамо, буде знов весна
Не поспішай сивіти, крила не згорають!
Дивись, у вирії над нашим отчим раєм
Знов душі, вольні, праводою живі,
Соколи з вирію, додому повертають!
Несуть на крилах Силу Булові!
Всміхнися, мамо діти всі живі!
Живі всі ті, хто правду в серці мають!
Ан Буреєва-Сетфко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2023
Гуляють в Умані...-
Славно гуляють.
Бо їх слуги на посадах
Більшість нині мають.
А колись то в Умані
Козаки гуляли..
Добре.
Тому діти Україну
Від них в спадок Мали
Та забули Справу Славну
В дім Свиней пустили
Чорні ворони ,,трикляті,
Все занапастили.
Та.. Гуляйте ж..!
Який сором?
..
Коли поруч Ненька
В тій же Умані
У вогку землю,
Ховає, сина, серденько.
Чи на цвинтарях у Умані
Теж Ж-КЕ... Свято?
ТАК .
Вкраїну їм солодко
Нині розпинати!
Та , не дуже бенкетуйте!
ГОНТУ ЩЕ ЗГАДАЙТЕ!
КРИВОНОСА..
ТА БОГДАНА!
ДОДОМУ ВЕРТАЙТЕ!
ЗАБЕРІТЬ З СОБОЮ
ТОГО, КОГО СХОРОНИЛИ
НЕ У ВАШІЙ ЗЕМЛІ..
В УКРАЇНСЬКІЙ..
ТАМ ВИСОКА МОГИЛА
ДО КОЗАКІВ РОЗМОВЛЯЄ
ЧУЄТЕ ТУ МОВУ?
ВИРУЮТЬ ДУШІ..
КОЗАЦЬКІЇ
ПАДЕ ВАША ЗМОВА!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2023
І знову мені сниться дім рідний
І батько й мама і чарівна птиця.
Що прилетіла мов з дитячих мрій
І хоче з рук рідних води напиться
А може то й не роси, не вода..
А сльози неньки, батькова сльозина..
Все випий, пташе, душе золота!
Аби не плакала вже більше Україна!
І випив птах і запалав умить
І попелом осипався в долоні
Та теплий дощ грозою оживив
Злетіла птаха, тільки сиві скроні.
В батьків..
Тримайся, мамо, буде знов весна
Не поспішай сивіти, крила не згорають!
Дивись, у вирії над нашим отчим раєм
Знов душі, вольні, праводою живі,
Соколи з вирію, додому повертають!
Несуть на крилах Силу Булові!
Всміхнися, мамо діти всі живі!
Живі всі ті, хто правду в серці мають!
Ан Буреєва-Сетфко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2023
З метою захисту курей від розкрадання,
"ОХОРОНЯТЬ!"- ОТРИМАВ ЛИС
Провладнеє Завдання.
Рудий, старанно , дужо працював:
Щоночі курок, поіменно,
Годину, кожну! Рахував!
За " Плідну працю" ,
Лис отримав нагороду.
Дарма, що в Курнику закінчилась робота...
Нема вже кого там охороняти!
Та Лиса ..
"Батечком ПТАШИНОГО НАРОДУ ",
Усюди стали називати!
АН. БУК-Стефко в
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2023
Збоченці усім керують
В війську - кацапи панують,
Суддить - лиси та свиня
На місцях чини - тупі ягня
Поліцаї - ховрахи,
В соц політиці - Бровки.
Гади нищать медицину
А культура - то руїна
Церква то одна бісота
Козаки! Вам є Робота!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2023
БЕКОННА ВЛАДА
Тепер про владу лише добре.
Зізнаюся: "Її Люблю
Як їсти хочу, - то дужіш
Вона нагадує свиню.
ЇЇ з любов'ю озираю
І бачу: сало,
холодець
Вночі ж у снах вона пророчих
Ввижається, як гарний зельць!
Нажаль, невчасно сон минає
ВИДЕЛКУ Й НІЖ ЛИШЕ Беру
АЛЕ У СЕРЦІ МРІЮ МАЮ..
Бекона вдосталь Обдеру!
ТОЖ, Славлю Нашу Добру Владу!
НАРОДЖУЄ ВОНА ЛЮБОВ
ПРОБУДЖУЄ З ОТАРИ -ЗГРАЮ
ГОЛОДНУ, ВОВЧУ, ВІЛЬНУ КРОВ!
ЄДНАЙМОСЯ! У "ВОВЧУ СОТНЮ"!
ДАВНО ВЖЕ БРАТТЯ ЧАС НАСТАВ!
БЛАГОСЛОВИ НАМ МЕЧ АРЕЯ
СВЯЩЕННИЙ, ГАЙДАМАЦЬКИЙ СТАВ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2023
Повстань з колін
іудами розп'ята мати!
Згадай як ти меча за сина підняла!
Як Єдність болю
Нації Козацької
до Перемоги
Славу привела!
В тобі , я знаю,
Є Велична сила
Задавиш ницу гідру і свиню!
Розправиш знов
Орині, горді Крила!
Ще й упипирям додаш
Пекельного вогню!
Нехай не мріють
Нами панувати!
Тут Святославова
повік земля Свята!
ВСТАВАЙ З КОЛІН,
Велична горда Мати
ТОБІ ПЕРУН ВЖЕ
коси запліта!
І
І
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2023
Нині смак змінивсь культури,-
Бо керують нами Кнури?
Попуярні тому стали
Товстом"ясі ідеали!
Ото б, ще..
якийсь " митець" -
Створив статую на тему
" Холодець"!
Бараняча " шаурма"?
Бо в мистецтві без душі
- меж і гідності нема...?
Ан. Бук-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992122
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2023
Зачарована сопілка. Закоханй Чорт
Жив собі в одному великому лісі та й під скелястою горою, старий лисий чорт. Усіх й усе що було добре та світле на Землі він ненавидів та ні з ким не товаришував й зазвичай людям робив капості. Одне лише в Чорта й було з доброго, що чарівна сопілка. Ото бува сяде та й награє на ній.
А як грає, все враз навкруги змінюється: і сам Чортяка стає як чоловік та ще й гарний зовні, приємний у спілкуванні та до справ добрих схильний. Дії сопілки вистачає на день. Ото як зранку заграє бува чорт, то цілий день добрі справи робить.
А як вже година дванадцята настає ночі, то перетворюється знов у злого, вередливого рогатого розбишаку.
То люди, яких бува чорт, перебуваючи з виду як гарний господар чи то козак, заведе до себе у гості, то ті бідолахи, як побачать бува чорта у справжньому його виду, то аж вилиці з переляку у них вилазять!
Та й швидко кидаються навтіки – хто у двері ломиться(а вони ж бо чомусь у інший бік закривалися в чорта – майже так, як нині у сепермаркетах..), а хто й у вікна стрибає, а ті війкна стають схожі на колючі терни.
Отак! Добре, коли людина врешті до тями приходить. Та й то з переляку тривалий час ще й поранню блука лісом, горами а бувало що як дитина плаче.
Так було одного разу з одним попом, що ледь не втратив розум від побаченого Чорта та й дременув лісом а коли вгледів величезний дуб то швидко видерся на саму його верхівку. Так ото злякався, панотець страшно, що гедь забув що попи деревами не лазять!
А як до тями з першими півнями прийшлов священик, то мов пес завив на усесь ліс : « Ой.. ой..!Людоньки! Рятуйте! Спустіть мене з того клятого дерева! Чортяка мене сюди посадив! Ой Боже.. Боже!»
А чорт йому наздогін знай регоче та з гумором додає пісні:
Лисий чорт п’є водичку
Обіймає молодичку
Ще танцює..Гей..
На сопілці добре грає,
Ще й на коника сідає
Вороженків добре бє
А потім горілку п’є
Гей..
Ой, Заходьте, на гостину,
Ще скоштуєте полину!
Ой скуштуєте, добряче
Бо Чортяка - душу баче!
Ото так бува співа Чорт та й засне міцно до самого ранку. А гості його з переляку біжать собі лісом чи то як отой піп на дереві стогнуть.
А бували й страшні випадки – хто так біжить, що перечепиться де чи то й втопиться.
«Та то вже не чортяча справа рятувати дурнів!» - так міркував собі Бісяка та й далі робив свої чорні справи. А коли й добрі, як на сопілці заграє. Бо ж та сопілка як ми й казали раніше, була чарівною: з злого робила доброго. Отак!
Та от одного разу сталося диво з чортом. А яке –то ми далі розкажемо.
Прийшла на Україну весна, зійшли сніги та й чорт знову прокинувся від сну, який його оповивав зазвичай взимку.
-Ой.. добре б оце мені розважитися – сказав якось Чортяка , слухаючи співи пташок.
- А чого ж бо то й мені не заграти – згадав він про сопілку та й витяг її з старого дупла , де ховав зазвичай.
А як заграв тільки, то чарівна музика враз торкнулася зеленого листячка та й осяло його дивним світлом, а потім полетіла далі, аж до високої Чорної гори, що вивищувалася над яром, де жив чорт.
А звідти, з патшиним співом, музика вернулася до чортяки та й сяймом в очі йому впала . Та й враз сталося диво – чорт гойкнув і перетворився на гарного чоловіка.
А щоби від нього й чортом не тхнуло , одразу пішов купатися у водоспаді, що поруч спадав з гуркітом з гори.
- Ой .. і холодна ж вода сьогодні,аже пече.. аж пече! – заметушився Чортяка, стрибаючи у водоспад.
- Гей, водограйчику! Братику! Помий мене водою!
Щоби ще гарніший я був собою!
І тут водограй зареготав, вхопив чорта міцними руками та й почав добряче мити то спину йому натерає, то груди, то у обличчя плює. Лише хочче чортяка вилізти, але водограй не випускає.
«Ще помийся! – регоче.- А от.. обличчя диви, немите! А потилиця.. а шія.. а А хвіст? Хвіст..
- Та нема в мене вже хвоста! – репетує Чорт, дляпаючись по вогкому камінню. –Нема! Я ж бо козак нині а не чорт! Отак!
І Водограй, побачивши що то дійсно козака топить, враз відступив від чортяки та й лише здивовано вирячивши очі зачмокав губами, витягши їх у приязну усмішку, врешті промовив:
- Ого.. які дива бувають! Справді! Козак! То дівку обіймай! А від відьми – тікай.
-Та на чорта вони мені здалися, оті жінки- зареготав чортяка та й, вдягши на себе одяг козацький( який завчасно поцупив у січовиків), вирішив собі помандрувати у сусіднє село.
А було те село бідним -бідним аж у самий край. Бо ж годувало воно не когося, а самого короля. Уявіть собі короля прогодувати!
Та й не тільки, а й його чисельну челядь, що складалася аж з 350 відданих слуг та під служників та ще 50 писців, та ще 80 глашатих та й іншого без числа панства.
Мешкали у селі здебільше удовиці та їх діти , а чоловіки як не воювали за короля, як не погинули безвісті, то деся на заробітках побивалися.
Та попри того, були чи не були у родині чоловіки,за кожного мали віддавати податок королю і як дитина коли народжалася хлопчиком – то за малого платити вдіче більшги й податок у казну ніж за дівку.
Отакі правила були!
Та Чортяка про те й вухом не чув. Та й для чого ото Чортячому синові ті королі та їх дурні закони?
Але мав би наш Чорт знати, що потрапив у небезпеку.
Бо, як який чоловік у те село заходив , то те завжди королю першим докладали наглядачі королеві слуги, пикаті та пузаті.
І одразу того чоловіка саджали у місцеву буцегарню, аби він не псував своєю появою села та не дай Боже не став на захист місцевих жінок та їх слабких діточок.
Зачарована сопілка. Закоханй Чорт (ч 2)
Про те розповідь, як чортячий син та до пикатого старости дістався
-Ого.. які тут оце садочки, а які млиночки! А які ж овечки білі, а які ж пишні курочки!
- Чортяка аж застрибав з радощів на одній нозі, коли побачив неподалік мальовничого озерця, невеличке ладне село з білявими хатками:
-Певно я оце сьогодні та молока нап’юся! А може й у шинку місцевому ще погуляю? Бо щося давно не розважався! - розмірковував рогатий.
Але, врешті згадав що він нині не аби який драний чорт, - а вже козак.
Тож витяг чортяка чарівну сопілочку та й заграв на ній якусь дивну стару мелодію. І швидко перекинувся на козарлюгу.
І от вже йде селом справдешній січовик! Та ще такий міцний поставою, що аж земля під ним згинається й танцює, - бо ж і козак собі не йде а дорогою гопака відбива!
А яка одежа вправна на козакові, а як шабля при боці його та й коштовними каміннями сяє!
ОГО!
Але, чекайте! Який же козак та й без коня? Та ніякий! Це ж Вам скаже усякий, хто зна що таке козак! Бо ж кажуть вірно: «козак без коня – усюди сирота!»
А в нашого ж чортяки - коня та й не було! От він й вирішив його знайти. А оскільки одразу гарного не забачив, то швидко перетворив на коня жваве молоде порося.
Так! Козак ж бо міг добре чаклувати!
То ото, як перетворилося порося на коня, то одразу й всівся на нього чортяка та й швидко, з хрюканням(бо ж кінь лише зовні виглядав конем, а голос мав як порося), поскакали вони у село.
- Будьте здорові, красуне, я оце козак, з Луга.. А Ви чи не підкажете де у Вас тут Шинок? – ледве зупинивши свого баського коня , лунко запитав козарлюга пузату старезну бабу, що мов вогка від дощу копиця сіна, стояла на краю села та неквапливо випасувала кіз.
-
- А? – лише відгукнулася бабця на запит, спершу нічого не второпавши. Вона ж бо була деколи глуха та й до того - не мала бажання відповідати незнайомцеві.
Загалом бабу Дерту, - а таке було прізвище нашої нової знайомої(бо у неї усі кози були дуже вередливі, а сама баба полюбляла вдягати кожуха волохатого, з козиної, так би мовити «дертої» шкіри), то ця баба дуже здивувалася виглядом козака та ще й кінь його їй видався дивним…
Тож Дерта Баба одразу замислила щось підозріле. Тому одразу стала глухою .
-Та, кажу, дорогенька моя, кралечка, квіточко осяйна, - де ж тут шинок ото такий, де музики грають, де багато їжі та питва?
- А? Сарости хата? – лишень промовила хитра баба.
- Так. Хата. – погодився козарлюга. Хата весела!
- А он -, всміхнулася косо стара, - ото де будинок за церквою! Ото там, бачиш, добрий козаче? – голосно промовила напівглуха як треба було, баба й швидко погнала кізочок у інший бік, до ставу.
-От бісова мати, що то за баба така клята мені стрілася? – розмірковував собі козак, намагаючись підкрутити ще дужче довгі вуса, бо ж міркував що має добре виглядати, коли зайде до шинка.
Одначе, Козарлюга не дочув останнього слова й не второпав, що баба послала його не у шинок, а до будинка старости. Не знав чортяка у образі козака, що шинку ніколи у цьому селі не було, як і свят, як і козаків вже років мабуть з десяток, сюди не заходило.
Місцеві чули, що загалом вже на Україні козаків не лишилося, тому й не чекали вже на цих визволителей зневоленого людства.
Тож, за якусь хвилину козак дістався місцевої церкви, а за нею побачив величенький, доволі заможний будинок, пана-Старости.
В порівняні храмом, який, як відомо, не дуже люблять чорти, будинок старости був набагато пишніший, а сам староста , що мешкав у ньому, видався чортові, що нині був як ми знаємо козаком, занадто пикатим та пузатим та й душі коазацькій, щирій, вільній - не рідним.
Бо ж чорт як перетворювався на козака , то ставав справді козаком і тілом і душею!
Тож не терпів усіляких упирів української землі!
-Доброго здоров’я , господарю! А чи не тут шинок? - запитав козарлюга, та так гучно гепнув кулаком у двері дерев’яної брами, що та небезпечно захиталася та одним боком аж перекосилася.
Двері брами рапитом прочинилися та й вхід до двора пана Старости - відкрився і для коня, й для вершника.
-Ой! – лише гойкнув староста та й тупнув ногою зі злістю, побачивши що без його дозволу на двір заїздить якийсь незнайомець.
Ан Бук-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991949
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2023
Там лежить чиясь дитина,
Серед степу, де могила...!
Скіфська де могила вітру
Сповідає, "як було"
Там над степом, над ярами
Літа чайка - душа мами.
ой літає.. ой літає, -
Мов до сина говорить
-Піднімайся, мое серце!
Піднімайся, пробудись
І додому , мій синочку
молоденький, повернись!
І додому повернися,
На годиночку яку...
Бо не знаю, як же жити
Та без тебе на віку.
Та не чує син те слово,
І не чує сльози ті
Йому трави колискову
Заспівали на житті
Ой ті трави, віковічні!
І ота Земля Свята!
Пробудився б син
Та душу сніг від Зради заміта.
Ан. Бук-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991535
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2023
Серед гадюк
Шукають " яка краща"
Та не з краси -
Із гостроти кликів!
В якої - ширше усмішка
Язик у кого важчий
Так обираємо на виборах
Катів!
Ан. Бук-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2023
Щедро вродила Калина
На могилі сина
Ой яка ж.! А Як цвіла!
Ніби душу гріла!
Піде Мати на могилу -
Сина пригадає.
А Калина, мов сестра,
Ніжно обіймає
А як дощ весною збив
Квіт той, перший білий
То немов би птахи крила
Впали на могилу
Ясні крила, України
Сестри тої неньки
Що свої крила поклала
Сину на серденько
Вже осіння щедра днина.
Червонії грона
Запалали на могилі
Мов жива ікона!
То Вкраїнськая ікона -
Мати і Калина!
На могилі в росах плачуть
Виглядають сина.
Ан. Бук- Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2023
Свиня у суд на ферму подає.
Бо з ожиріння, на ноги не встає.
Вона ж бо мріяла на хвермі,
музеєм,
керувати!
Як пухла в голод,
Світу розказати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2023
Чорні гуси прилетіли
Під біляву хату.
Серед них та й лебідь білий.
Мов шукає мати.
А навколо темні хмари
Вітер гне тополю.
І немов би похилась
Мати та й від болю
Ой ти мамо, моя мила
Не хилися, люба
Повернуся я додому
Як впаде та Zгуба!
Як розквітуть МАЛЬВИ
Степом, чистими Ярами
Як торнеться сонця
Птаха вільними крилами
Ан. Бук-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2023