| Сторінки (6/507): | « | 1 2 3 4 5 6 | » |
ДУБ І КАЛИНА
Надію в серці заховав, кохання
Плекав його і від вітрів беріг
Зіркам лише гаряче своє серце
І мрії потаємні ти розкрив
І заясніли росами світанки
І мрія та мов весна розцвіла
Побачив ти : кохана до криниці
Доріжкою заквітченою йшла
Ти зажадав токнутися рукою,
Її волосся , золотом ясне,
Та дівчтна, зчарована весною,
Тебе,мій брате-дубе, омине.
І вкотре ти , засмучений козаче,
У тяжких думах, вітром загудеш
Нічого ти для для дівчини не значиш,
Якщо й на землю голову складеш!
І віти так хилило, мов востаннє,
І дівчина спинилася на мить
Здавалося, у промені світанку, козак,
До неї листям дуба, гомонить.
Зустрілися вони на мить очима
І діва погляд гордо відвела
І він торкнувся вітами волосся
Зачарував:
Під Дубом - Калинонька зацвіла!
Ан. БУКСтефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2023
Сурма вже душі заклика до Битви
Вже Сонце освятило булаву!
Могили ... материнськії прокльони-
Пробудять Славу у Віках живу!
Меча омиє Бог в Славути водах
Святую кару вчинить до свині!
І заяскріють ясно, чисті плеса
Карпатам Крим всміхнеться в Нові Дні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982947
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2023
А може я для того й народилась
Аби перед Народом Уклонилась
Аби його у СЛОВІ привела
ДО Правди.
Хоч вона в крові зросла,
Отая правда.
Іншої немає!
Та Воля й в Боротьбі
Квітки Збирає!
І Новий квіт побаче навесні!
І будуть ще ЩАСЛИВІ НАШІ ДНІ!
Й ТИСЯЧОЛІТТЯ ВОЛІ УКРАЇНИ!
ПОВСТАНЕ МАТИ СИЛЬНА ІЗ РУЇНИ
З"ЄДНАЄ ВСІХ ОКРАДЕНИХ ДІТЕЙ
І ВИЖЕНЕ ЧУЖИХ ДУШЕЙ ГОСТЕЙ!
ПІД ТРИ ЧОРТИ!
ІЗ ЇХНІМИ СВЯТИМИ:
ПРОРОКАМИ, ЛЯЛЬКАМИ І КАТАМИ
БЕЗДУШНИМИ, БЕЗПОЛИМИ,
ДУРНИМИ!
НЕХАЙ МАНДРУЮТЬ ЯК КОЛИСЬ,
СВІТАМИ!
ТА ПРО ЧУЖЕ, НАТХНЕННО СОБІ МРІЮТЬ
ТА Й МРІЮЧИ, ЗАГИНУТЬ НАЗАВЖДИ
БО ДОСИТЬ РАЙ НАШ ПО РУКАХ ТЯГТИ
І МАТИ ВІЛЬНУ ДОСИТЬ РОЗПИНАТИ!
І СИНА НА ХРЕСТІ В ВОГОНЬ КИДАТИ!
НАЙ КАРА ВАС НАСТИГНЕ ДЕ ЗНАЙДЕ!
БО СУД НАРОДНИЙ, БОЖИЙ СУД ІДЕ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981947
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2023
НАЩАДКАМ ЖУКІВ
Немов вернулися часи,
Що дід розповідав,
Як "чорні свитки" Жуков клятий
На бійню страшну гнав
Так.. форсувавали!
Якую ціну... лише прорив той мав?
Тепер знов воїнство в кайданки
Новий жук залигав!
Закони рабськії складає
Аби кайданки вдіть
Забороняти.. залякати.
і в спину підло бить?
Нові ікони пишуть швидко
Панівні таргани
На них собі на фоні бійні
Влягають ордени
Ан. Бук-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2023
Мазепі
За що Ти, Гетьмане старий,
Нащадків без душі родив?
Петро тебе бо проклинав?
Що в ярмах жити не зумів?
Кохання мав, живе, болюче -
Ним серце в кров зорав!
І що знов маєш?
Інтелектом штучним
Дітей, Іуда вкрав!
Вони в подвійній вже неволі
Над ними - Курвилі.
Над ними,
Безсоромно голі, підступні королі!
У штучнім світі, небораче,
Знайди душевну суть!
І людяне, і Українське,
Не дай в Собі забуть!
Рожденне дурнем,
у неволі,
Не зможе заясніть!
Ви придивіться!
Ви ж - теж Голі!
Душею...
Чи можна так бездушно
Далі жить?
То кара Божая незнана,
З пустельної землі!
Але Я Знаю: Воля збудить
Народнії Вогні!
Паде все штучне, безсердечне,
БРЕХЛИВА, ПІДЛА СУТЬ!
ДУША КОЗАЦЬКА ПРОБУДИТЬСЯ
Й ПОРОГИ - ЗАГУДУТЬ!
І Ти, Мій Брате, повернешся!
Щоб ватру запалить
І подивитись як Москва,
Іудів Вавілон - Згорить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2023
ОЙ ЗАВАРИЛАСЯ ЩЕ ТАЯ КАША!
Попід Дніпром ,бач сталося ще те
НАУЧНЕ диво:
Архьологі..Могилу черговую
рятували хтиво..
Та уявіть..Дитячу розкопали!
То певно вдачу таку пани мали?.
Хоча , місцеві триста років ,
могилу ту
Козацькою вважали!
Та фахівцям сучасним-
видно краще!
- Могила то дитяча! - гомонять.
Бо артифакт знайшли ми знаменитий:
Підмисник з кашею!
Та й нумо частувать
отою кашею
Всю владу заходились..
І кашею козацькою обїлись..
Що як ті воли стали ремигать
Не зупинити!
Висновок із того:
Як слід козацькую дитину
Пробудити..
То мисник з молочною кашею,
Не варто в неї забирать!
Розсипалася каша ..
Ніде діти!
Вже й не збиреш.
Така ото біда!
Козацькою... була ота могила.
Тепер дитяча стала..
Молода!
Зазеленіла! На всю Україну!
кричала, заридала! Ожила!
До Правди, Бога мову завела:
Дітей могили...
Зрада знов копає!
Козацьку Душу,
Серце розтинає!
Ой..ще копайте, далі!
Може, знов, якого глека
Знайдете..
Веретена чарівні?
Не забувайте тільки
Що могила та забере
Останні ваші Дні!
Ан. Бук-Стефко
Останнім часом архіологи ломатимуть собі голову над одним питанням..яка каша то була: рисова, гречана чи все ж булгарі..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980522
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2023
ЗА ЩО?
За що ж Ви, хлопці, помираєте,
Святі Козацькі діти?.
За що? За тії пики підлі ,
що знов керують світом?
ЧИ ЗА ОТУ ГИДОТУ КЛЯТУ,
ЩО РОЗРИВА МОГИЛИ?
ЧИ ЗА ОТОГО КНУРА ..
ТЕБЕ,
МІЙ БРАТЕ,
ОРКИ ВБИЛИ?
А може вмерли Ви тому...
Що Долі продали,
Вкраїнців,Ті, що за війну ,
Майно ще нажили?
ВОНИ ЩОДНЯ ЛОМАЮТЬ ХАТИ
І ЗЕМЛЮ ПРОДАЮТЬ
І ВИЖЕНУТЬ НА ХОЛОД НЕНЬКУ.
КАЙДАНКИ ЗНОВ КУЮТЬ.
ПІЗНАЄШ ТИ ЇХ ПО ЗНЕВАЗІ
ДО СЛАВИ ПРОБАТЬКІВ
ТА ДО МОГИЛ, ЩО СОТНІ РОКІВ,
СТОЯТЬ СЕРЕД СТЕПІВ!
МОВ ОХОРОНЦІ!
ПАМ'ЯТАЮТЬ ..ВЕЛИЧНІЇ РОКИ
ТА ПАМЯТЬ ТУ ПЕРЕРИВАЮТЬ
ВОРОЖІ БАЙСТРЮКИ.
ІЗНОВ! РОЗРИТАЯ МОГИЛА!
ТАРАСЕ! ПРОКЛЯНИ!
ОТИХ, ХТО ПАЛИТЬ НАШІ КРИЛА
З СПИНИ, В ЧАСИ ВІЙНИ!
НАЩАДОК Б.З.Х
АН. БУКРЕЄВА-СТЕФКО
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2023
Без Бога чуждого , нема, здається, тебе, Україно.
Але, я Вірю: оживе У Душах Воля Соколина!
Повсануть Правдою Святі, Величні Серцем, Нескоримі!
Засяє Слава: гордо, пишно, як квіт Весняний, на Калині!
Ан. Бук-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2023
Країна , де іуд панує влада,
Де в душах і серцях вирує зрада,
Де чужеродне ставить на коліна Страждальну Мати і Героя, Сина
Задурені, як вівці чи бидлота
Йдемо на панщину, керує де свинота
Тепер вона ще більше має сили
Вакциною весь розум загубили!
Та.. вільною не буде там людина,
Де всім керує шмундяка вакцина.
Де продають і ставлять на коліна
Твою Величну Мати...Україну.
Скажи собі, для чого той Майдан.
Як ти холоп ...господар твій .. Тиран...?
А. Букреєва- Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2023
Ріка тече , мов роси калинові,
Омита у крові святих сердець
Сльоза бринить у кожнім
Мамі слові.
І заклика синів в правдивий герць
Зорей закутий у чарівну силу,
Що повернулась із продавніх днів
Встає, руйнуючи стару могилу,
Душа народна, син вільних степів!
Дзвенить його бандура, невмируща,
І душу повертає з забуття
Зійде зима, дівча посадить мальви
І проросте крізь них нове життя!
Ан. Бук Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2023
Котиться мереживом сонця небокрай.
У тумані веснами зачарован гай.
І Душа здивовано стежечку знайшла,
В край, де казка батькова знову ожила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977557
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2023
Козацький хрест
А я мій брате, вже не вірю в бога
І якось легше стало на душі
Бо не молюсь я більше ні до кого
Зате точу щодня гострі ножі.
І в сяйві сліз матусь їх омиваю
І плачу теж над ними як дитя.
Бо лиш того у Всесвіта Благаю
Щоб на свиней упало каяття.
Свинячі пики маряться ночами
Ввижаються опудом мені,
Ще й гетьманів минулих,
Душі-плями, приходять
У пекельному вогні.
Для них як і для мене тут Чужина
Керують бо продажнії кнурі
Ми вмерли б...та жива в нас Україна.
Молитвами згадаєм лиш її.
У Пекло попадеш..попи шепочать
Бо хрест на себе здавна не кладеш.
А я собі кувать вже шаблю хочу
То хрест мій, з ним - КОЗАК. Не пропадеш!
Ан. БК-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2023
Ой зібралися три зайці,
Брати, погуляти,
Та й зачали Дударика,
Чумаченька грати.😘
Старший брат та й на бандурі,
Дзвінко виграває
В середущого, сопілка ніби
Птах, співає.
А найменший, куцихвіст,
В бубен та й вдаряє
Ще й в танку , так розходивсь,
Що весь Ліс гуляє!
Підхопились у гопак:
Лиси, Вовченята
Навіть старий Вуйко, став
Джміля відбивати
Отакі дива бувають.
Як музики грали!
Три зайці, брати рідненькі
В Лісі як гуляли.
Ан. Б
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2023
Мутна вода, з гори тече.
Де ж та й набралася?
Сидить зверху жаба сита
Крові обпилася.
Ледь не лусне, така стала,
А під нею люди
Ще й в могили, діточок,
Ховають іуди.
Звився сокіл над горою
Жабу оглядає.
-Поговоримо з тобою?
Рапухо, - гукає.
Поговоримо, близенько.
Як колись бувало.
Та як, над горою ,сонце
Й Воля панувала.
Вода мутна, розійшлася
Чиста заіскрила
Бо отая жирна жаба
У вир полетіла
Хоч та й раз , а крила мала
Жаба , на хвилину,
А потім на камень впала.
В трухлу домовину.
Живе істина свята:
От собі і маєш
Коли жаба
На Чорта, Орлів виглядаєш?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2023
Минуле і сучасне тут немов злилися,
Відбилися в очах Славетної Ріки
До каменів старих, мій друже, прихилися!
Відчуй Душей - Співають Козаки!
То Братчики вертають з потойбічного походу!
Сивий кобзар бринить душі струной
Розірве чайка темну, хмарну воду
І вийде до Дітей, оновлена Весной!
Подохнуть жаби у болотяній заплаві,
Втечуть світ за очі, продажні кабани
І Мати-Славі у яснім, квітчастім платті
Складуть Присягу Світославові Сини!
Давно вже Час їм Брати в руки Долю
Звести міцну, козацьку Січ Нову!
Щоби звільнити Неньку від Неволі
Душей Дитя, підніме Булаву!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976844
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2023
КРОКУС І БУК
Ще лежить на скронях гір
Талий сніг, мов сивина
Та вже чується у серці
Промовля нова весна
Ще старе пожовкле листя
З сумом дивиться в блакить
Та між ним, чарівним сяйвом,
Крокус до сердець спішить
Ніжна квітка, мов дівчина,
Що в коханні розцвіла
Заворожена стежина
В ліс чаклунський завела
-Де ти, рідний! Гей! озвися! -
Плаче квіточка - дівча,
Бук звисока задивився.
Все питав: Чия? Чия?
Ой, ти брате, чи не бачиш,
Мій коханий, не шука?
Промовля до Бука квітка
Вогнем серце обпіка.
-Чи ти мила, не пізнала,
Відповідь луна сумна.
Мене теж зачаклувала
В лісі цім нова Весна.
Анфіса Букреєва-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2023
СИН УКРАЇНИ
Чому приходжу я ізнов на землю кляту?
І кожен раз її душей люблю
Чому свиня продажня і горбата
Псує мій рай, я кров її знов пю.
Стріла летіла й вдарила у серце.
І нині та стріла мене знайшла
Тримаю у руці .Старая згадка
Металом душу й серце обпекла
Вона є свідок тризни і початку
Життя нового, і поверень знов.
То я стрілу ту підніму на згадку
Аби пекла мені солодко коров!
То згадка про минулі наші роки!
Обпечені війною і брехней.
Але ізнову чую січі кроки
І голоси козацькі із Січей
Волає в мені скіфа лютий голос
Сиджу в траві немов би на крові
Братів через яких зріс новий колос
Козацький дух відбився в булаві
Я скіф старий з розритої могили!
Де поховав братів, і душить знов ярмо
А поруч кінь мій зовсім посивілий
Удвох ми з ним давно не живемо
Бо свідки зрад своїх дітей пропащих
БО свідки слабкостей володарів підлих!
Рабів ледачих та чинів гулящих
та неіснуючих святих, чужинських див.
Козак я .. що коня в степу пристерлив.
Аби не став дарунком ворогів
Аби на ньому дівчину кохану
Не віз ясиром турок між степів.
Тепер дівчина та сама по волі
Йде як ясир в чужий базар
Дуби спиляли взовж шляхів й тополі..
А я Січ Чортомлицьку не пізнав.
Нема її. і річок тих, що мов сльоза блищали
Село у обстілах, душа батьків в вогні.
Мені ж щоночі сниться та могила, пролятая..
Кріз стогін, біль ввижається мені!
Прокльони чую я Богів із потойбіччя
Мене в віках матуся знов кляне
Та вірю я , що прийде те сторіччя,
Коли згадають піснею мене
Душа козацька , сильна і Єдина!
Колися в чистий степ прийде твій син !
Веснянкою оживе він країну
Підніме мати з вікових колін
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2023
Що тобі, мій брате, сниться,
Між страхіттями війни?
Може Сокіл , волі птиця,
Приліта, козаче, в сни?
Сниться шлях зірок, над ставом,
Гайдамацьким, Звіддаля.
Висіка вогонь кресало
Ожива Рідна Земля!
Сниться, мати посивіла,
Батько в думах похиливсь.
Ще й кобзар сліпий, з ковилом,
На могилі зажуривсь.
Ще, насниться рідна хата
Комунальнії борги,
УКРАЇНОНЬКА РОЗП'ЯТА
Бо у владі вороги.
І заплаче мов дитина.
Увісні, козак від зла,
Від брехні, що знов Руїну
В Рай наш, Божий, принесла
ВІД СЛЬОЗИ ВРАЗ. ПРОБУДИТЬСЯ.
ПУГАЧ З ГАЮ ЗАКЛИКАЄ:
- ЧАС РОЗПРАВИТЬ, БРАТЕ, КРИЛА,
ВОЛІ В КАЙДАНАХ НЕМАЄ!
АН. бук- СТЕФКО
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2023
За викрття хабару у курей,
Рябого Лиса, Вовк нагородив.
І Лис ті гроші Півню,
На курятник, подарив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2023
Вже досить нам сліпих смертей
КАТ , стій! СПИНИСЬ!
" Ви - стадо!" -
Гарла і маше топором,
Все палить, Торквемада.
Він не людина, він межа
Брехні , блюзнірства влади
Всі душі на кінці ножа
Тримає Торквемада!
Він Божий суд, серед людей, що
Стали вже не люди
Бо зрада продає дітей
Бо і батьки - іуди
І Торквемаді всеодно
Кого тягуть на плаху
Та раз побачив ,очі чисті,
Дитини і заплакав.
Ан. БУК- СТЕФКО
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2023
-Ще той козел керує нами -
Шепочать вівці між ярами
Рогатий цап лише регоче.
Віддати вівць вовкам він хоче!
Але цапко й сам постраждав-
Вожак десерту забажав!
То що ж за висновок, малята?
козлів чека за все розплата!
Ан. Бук-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2023
Нащадки Берії
Хрести, могили.. котли, зради
Горять біляві, старі хати
Мобілізація ...кривава.-.
Над Українцями розправа!
А поруч на сніданку світовому
Англійську меле щедро.. Вова
Чому радіє ота влада:
Що Українці йдуть на страту?
Що землю нашу продали,
Що кров святу дітей пили
І нині п'ють,
аби ж та й впились!
У тій крові самі втопились!
Та й захлинулися з дітьми.
Чи ми Раби, холопи ми?
Щоб гнати нас , як вівці на страту?
Війна все спише..!?
Яку ж плату взяли за знищення Родів,
Останніх зі справжніх козаків,
Нащадків тих, хто волю дав?
Та півень її розкидав
і затоптав
Слуга народу..!
Якого тільки?
Бо мерзота все захопила у верхах!
Нема людей
Все в пацюках, у свинях клятих
Провладних упирях пихатих
Вони ж бо мріють в домовині
Побачить сина і батьків
Та знищить пам'ять про дідів.
Аби забули ми хто були
Аби тягли воза як мули
Та і очей не підвели
Вони ж..бо панувать прийши!
По кістяках святих героїв!
Корито владне протягли...
Та поки Ви дітей ховали,
Святую волю пропили
Жінок світами розігнали
Аби чужинці тут жили
Аби нас в землю закопали
Так Скіфи в небуття пішли
Історію переписали
Забули Скіфи, що були!
Що їх батьки тут панували
Забули й в хліві світовому
Чужинську віру несвідому
Діткам на душу накидали
Без права вибору.. аби вони
Мов вівці стали.
В Богів чужинських.
Та...були.
Були..
Щось я заплутано блукаю
Думками, мріями,
Пісні..от..теж..
Ви наші нині затоптали.
Війна.. все спише , тяжкі дні.
Усе, щоб ми лиш тугу мали,
Бо козаки в піснях жили
Піснями кобзарі будили до волі
Серце, душі з мли.
Але..для, чого нашій владі.
Яка продала душу зраді,
Аби прокинулись орли?
Ні! Їй орли , соколи ..кара!
Бо влада - клятая навала.
Все спише під оту війну...
Лиш не батьківську сивину!
Не сльози мам, жінок прокльони
Вверхах.. совєти... ті ж..закони!
Там діти Берії усюди.
Всіх продадуть! Бо то іуди!
Та янголи по них вже йдуть!
На суд пекельний поведуть!
Беріте Меч! З ним Правда Буде!
Най винні до землі впадуть
Най Меч свиняче знищить всюди!
Інакше...все тут продадуть.
За безцінь, підлії іуди.
Війна..у тому її суть.
Аби все зрозуміли люди.
Згадай, хто ти . Собою Будь!
Прийшов вже час.
Порокинся, Січа!
Тобі Клейноди вже Несуть!
Ан.Бук- Стефко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2023
Край Прута полонив чом душу?
Навік її десь заховав,
В тенетах лісової хащі
Серед смерек, кичері лав?
А може і сама згубилась,
Ота душа між вузьких плай,
А може птахою злетіла?
Аби відчути рідний край?
І нині ще вона у мандрах,
Ще чує вітер на крилі
То не душа, а Мати Слава,
Яка в тобі є і в мені!
Ан. Бук-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2023
Влада - Омана . За гріхи!
Горів місяць над вербою
Де стояли ми з тобою
Де хати зірки збирали
Мов за небом сумували
Небо ж там злилось з степами
І душа жила піснями
Кожен ранок у віконце
Усміхалось щиро сонце.
А тепер того немає.
Бо звели маєтки в гаї.
В нашім Раї все згноїли
Ті, що щиро не любили.
Не любили , не кохали,
Лише Волю закували,
Сина не свого згубили
Хати білені спалили!
У безодні небокраю
Діти не знайдуть їх Раю,
Лиш в грошах душа їх сита
А серця - мов те корито.
Їх Чумацький шлях степами
Проклина, словами мами
Тої неньки, України.
Що стоїть серед Руїни.
Катерина ...Катерино!
Чи яка друга дівчина?
Під вербою ти стояла,
Нащо серце відавала?
Нащо милого кохала,
Діток його зберігала?
Козаченька поховала,
Онучат любить навчала?
Онучата добре вчились
Закордоном загубились
Забулися ...вже й дорогу
До батьківського порогу!
Там ростуть маєтки влади
Де стояли біли хати.
Де верба колись хилилась -
Річка в яхтах загубилась
Верб нема, зірок немає
Місяць сумно споглядає
На Руїну Духу й Волі
На пекельні, душі, кволі.
То за що ж вмирали діти?
Чи за владне те корито?
За бездушні оті пики,
Чужорідні пейси й шлики?
Та й оте все лиш омана
Все ілюзія тиранів!
Що й самі не мають волі
Спокій в серці, дітям долі
Ан. БУК- СТЕФКО
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971749
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2023
ГЕНЕРАЛАМ УСІХ ЧАСІВ
А ненька виховала сина
Героєм став він на віки
А інша народила свина.
Щоб кидав зверху матюки
Щоб він забрав стареньку хату
Бо мати має бач, борги
У піджаку кабан пузатий
Йому всі люди - вороги!
Холодний вітер дме у вікна
А в душу - суму сивина.
Вона сама ростила сина
Його забрала та війна.
Забрала зрада віковічна
Оті всесвітні пацюки
КАБАН вверхах сміявся зично
Йому плювать.. Чужі батьки!
Йому начхать що мати сина
Сама збирала на війну,
І лікувала й поховала.
Кричала: Сину я помру..
Та руки сонце обхопили
Неначе сина обняла!
Мов ПТАХА БІЛА КРАЙ МОГИЛИ
ДО МАМИ КРИЛА ПРОСТЯГЛА!
Та не одна такая мати
Мільони, тисячі стоять!
На тих могилх де солдати
Ще з 41першого лежать.
Ой, Чоні свитки, зовсім діти!
Яких та Жукова Свиня ,
Не вміла серцем пожаліти,
Вбивала тисячі щодня!
Аби ж була та перемога!
Аби та й взяти висоту!
Тепер в багні такі ж дороги
Ті ж генерали навиду!
Ті ж генерали, ті ж погони!
Усмішка та ж, не їх сини..
Вмирають у котлі сьогодні,
Комуся ласої війни!
Бахмута пекло, Іловайське...
Авдівські важкі піски
Де ж Ви, провладні генерали?
Де ж ті, чиновницькі полки?
Бо іздоля чекає мати
Бо син вже кличе "на верхи"..
Вас, сучі діти, до розплати.
За всі гріхи..Страшні Гріхи!
Ан. БУК-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2023
Душа України
Хто Я? я з Роду Святослава!.
Бабуся Хельгою була.
Тоді, матуся - Птаха Слава
в Піснях І Душах ще жила!
Хто я? Я королева Ганна,
яка французьких королів
відмила бо була Європа
тоді не більш як старий хлів.
А ще нащадок я козацький,
Душа Гетьмана у мені!
Болить. Бо уверхах не ханське,
а хамське, Мати ж - У Вогні!
Сини Великі помирають,
А їх собачі розпинають.
І Світ собі в моїм Раю ,
собі й щеням своїм ладнають.
Та хто ж тут я?
Я Свідок змін.
ПРОРОК ТАРАС, ЯКИЙ ВЕРНУВСЯ.
СТЕПІВ Я ВОВК, Я ГОНТА, ДОБУШ!
В МЕНІ ВОГОНЬ СВЯТИЙ ПРОСНУВСЯ!
Я той, хто Від Богів Прийшов
.Навести лад, підправить спини...
Але ще є в мені любов.
Пробачить, Полюбить Дитину.
Ан. БУК-СТЕФКО
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2023
Кінець Старих Часів!
Тепер жінок не поважають.
Матусям рота закривають!
Най мерзуть, поки їх сини
Вмирають у котлах війни!
Якби не та війна..
, та б Зрада..
Чи мала б право нищить хати?
Матусь, дітей в них мордувать,
Зерно світами роздавать?
Як тії свині у корита..
Вони сидять. Жеруть засито
І знов кожух із нас деруть
І мами світом знов ідуть
З дітьми малими..німим світом!
Яким керують ті..корито
Які поставили в Закон.
Та вже по ним лунає дзвон!
Останній Дзвін.. Останній Час
Збирає Свині серед нас.
У Пекло.
Голосить той дзвін:
- Кінець усіх Усіх..Колін!
Свіча непалена згорить.
Світ Україна Пробудить!
Системи знищення гряде.
І Мати Світом Проведе!
Своїх дітей з мечем і словом
І вивче Світ Продавню Мову!
І буде те Повік Віків.
Над Всіма Влада Козаків!
Ан. БУК-,Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2022
ЗАГАДКА
Зерно вивозять з України.
Нагодувать "голодний " Світ.
Що наші мами голодають(замерзають)?
На те начхав.Державній ...🤔!?
На скільки вистаче нам хлібу в умовах
Зради і війни? Про це турбуються чи владні?
Неукраїнськії сини?
Голодомор святкують щедро.
І так же хліб вивозять знов,
Як комуняки оті підлі
Не дивно це. Бо тая ж кров!
Все те ж до влади привело їх!
Вогонь війни їм гріє суть!
Дарують Бога, Боже ж Слово
І божу правду не несуть!
Яка там правда!
Землю ділять.
Воює..
За яку той, син, той Батько..
Змова..клята Змова!
Як був українець один.
Так є.
А то все шоу політичне
Театр любові на брехні
Перемогти нам Час всю Змову!
Ганебну владу від Свині!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2022
Україно..Україно..
Хто там над тобою?
Хто вважа велику націю
Вівцями, юрбою?
Нищить хто бібліотеки,
Медицину, культуру?
Чому бачиш над собою
Знову...знову кнура?
Матюками твої діти
Як мхом поростають
Від смартфонів зомбі наче,
Душі пропадають!
Воля гине! А земля..
В продаж, на Риночку
Полонини..Ліси..кручі..
Отак
.Козачі..синочки..
З одним бємося, а таке ж!!!
Керує над нами!
Придивіться! Свині стали
Ізнову панами!
Щодня мову до народу
Ведуть , ..та в могилу
Кладуть стиха , підло ,
Хитро, Україну Милу!
Але..ж Буде!
Скоро Буде Знамення
. Всім, Всюди!
ЯК РЕВУЧИЙ ПРОБУДИТЬСЯ
З НИМ УСІЇ ЛЮДИ!
Ан. БУК- Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2022
Начорта оті молитви, коли боги вже глухі?
Коли сита, жирна пика нищить
Душі молоді?
Коли мами замерзають, а Свині на це плювать!
І Боги на зраді сяють золотом..
На крові так міцно сплять.
Що їм до тебе, Іване, що їм до тебе, Павло?
Їм потрібні наші рани, кров святу віддаємо
Отим ідолам чужинським , що поставили рабам!
Українцю..-Українське!
Де наш дійсно отчий храм?!
Де та Воля, що проспали?
Тисячу років тому?
Де та міць, яка буяла в душах наших,
У корчмі, в шинку лишили?
По церквах в свічках злили?
Оселедці поголили та під паперть залягли,
Під чужії важкі пута, під чужинськії хрести?
І тепер ..нова отрута. Але та ж..
Бо ті ж..Кати!
Під Стіною Плачу тихо
.Так же тихо й у Кремлі.
Грім не вдарить..!
Але Час здолати Лихо
. Ми ще Є,
Ми Всі Живі!
Що надумали ті скнари,
світовії пацюки
Та немитії бояри..
Знище Дух та міць, Руки!
Ан. Бук- Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2022
Вже осінь скоро нас зустріне,
В зажурі верба у саду ,
І дихають сухим полином,
Шляхи якими в степ я йду.
Там дика груша осипає,
Свої терпкі лісні дари,
І вітер пісню нам співає
І гомонять стиха яри.
Здається, тиша вже усюди
І казки , мрійна таїна.
Але я вірю, ще зустріне
Тебе й мене нова весна!
А. бук
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958676
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2022
Шлях у гори
Знов загубилася серед лісів дорога
Що в сонці світла осявала нас
На мить життя спинилось й сумно трохи,
Невже розлуки зустрічає час?
Та не забути вже той ліс, ті гори
Те серце рідне, весняну блакить!
Тож кожен рік немов вогнем розлуки
Моя Душа на сповіді горить.
Тече вода між лісові коріння
Здається, велетні сміються вікові
Що в річці часу миють свої ноги
І витирають їх в густій траві
Агов.. чи чуєте! Я сюди повернуся!
Пройду між Вами у ясній весні
Душі рідній ізнову поклонюся
Послухаю нові птахів пісні!
Навіки, як колися, покохаю
Того, хто поруч йде у таїну
Лісів і гір, хто слухає в розмаї
Як пробудився водограй від сну
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2022
Під знаком Слави
Місяць світить на курган,
Де спить Батько отаман.
Наверху сидить старий,
Козарлюга дідуган.
У волоссі сивину,
Місяць лагідно гортає,
Вдарить струни кобзи дід, ̶
Душа хмелем проростає!
Заспівай та розкажи,
Про величні ті літа
Чому молодість твоя
Сивим орлом відліта?
Чому правда заховалась,
Рідна ненька плаче знов?
Нащо землю нашу любу
Омиває юна кров?
У зірках небесне коло,
Молоко - чумацький шлях,
Ніби все так, як колися,
Та душа - немов в вітрах.
Залили холодні води,
І могилу й козака,
Бліда мати, від негоди,
Вогонь серце висіка
Стугонять вітри ярами,
Від могли на Пороги
Прокидайтесь, Вільні Браття!
Бо поснули неначе й Боги
Нам прадавні заповіти
Час! Вернути на Віки!
Слава з Вами, Вої Світла!
Українські козаки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953567
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2022
Ой у полі, попід дубом,
Ой у том полі,
Стояла козацька Воля,
Плакала козацька Доля.
Чом ти плачеш, за чим тужиш,
Воленька козацька?
Чом ти, мати, похилилась,
Чом тобі так тяжко?
-Ой, не знаю, - промовляє
Воленька до Дуба.
Ой не знаю, серцю - тяжко,
Своя нищить згуба!
Дубе, дубе, Батько рідний!
Старий козаченько!
Розповім тобі про горе,
Чом болить серденько
Тяжко мені, ой як тяжко!
На Світ цей дивитись,
Сліпить очі людська заздрість,
Хочеться схилитись.
Свої свого ж обдирають!
Де ж та Божа кара?
Україно, Україно!
Ой, Чорна ти Хмаро!
Нищать мати, нищать діти,
Аби не бувало
Вже на землі козаків…
Ой, клята навала!
Отака війна іде -
Зрада захопила нашу душу.
І Розрита! Знов стара могила!
Не одна! Мінялів плем’я
Нищить все і всюди.
А Ви вірите у правду, -
Дурні, бідні люди?
Мрійте, вірте! Поки діти
Ваші помирають
Вірте в добру «вакцину».
Дуріть себе! Бо вже знають
Ті що колють, хто тут жити
Має й панувати:
Плем’я рабів!
Горде ж, вільне
- Мусить вимирати!
Забувайте рідну мову
Та йдіть знову Світом!
А китаєць та барига
Буде вашим житом
Умиватися, радіти,
Сором, стара мати!
Що таких дітей на землю
Стала ти роджати!
Продали, як дуб на Хортиці,
Волю, небораки
Та й у рабство поспішаєте?
Нещасні бідаки!
Зазомбовані в імперіях,-
Рабів породили
Ой, схитнулися б пороги,
Великі могили!
Ті могили, що розрили
Й досі розривають
Копачі провладні, підлі
Що ж вони шукають,
У могилах тих?
Може свою Долю?
Не по них Кобзар співав,
На могилі в полі!
Не по них! Вони ж бо й раді,
Що не буде де співати,
Кобзарям українським!
Гірко стогне мати Січа.
Дуб старий схилився.
Як у думах козаченько
Міцно зажурився.
І я ляжу на могилі, поруч..
Та й заплачу? Ні! Не буду!
-Вставай, Байда, ледачий козаче!
А може серденько, заспокоїться?
Та й будеш ти багатіти,
Та усе навкруги як оті упирі, красти
Ще й - правду душити?
Спокійно буде серцю, немов і не має.
Ані серця, ані душі.
Мов барига гроші пхає у кишеню.
Ой, як то добре. Йти собі світом!
Та й душею торгувати,
Та жити - мов не жити.
А боротися — то погано.
-Мовчіть, схиліть спини!
Вимога того «система».
-А крила?
-Для чого рабам крила!
Обрізають.
Така от наша доля!
Але, є ще в нас і сила,
І вітцівська воля!
Є, козаче! Пробудися!
Серце запали! Діти ж твої
То не вівці, - то гірські орли!
Степові соколи!
Серце їх - Дніпро!
Ще порогами озветься,
Вернем, що було!
Час вставати, Рід Будити!
Досить гнути спину!
Святослава Діти славні -
Єднайтесь в ДРУЖИНУ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2022
Пророцтво
На могилі трави плачуть,
В козака душа болить.
Плем’я клятеє, собаче,
Україну полонить!
Знов вогню прохає серце
І душа чека вогню.
Ой засмажить би, із перцем,
На нім жабу і свиню!
Дайте ж браття, меч у руки,
Як не сила Вам тримати!
Я не можу жити в рабстві ‒
Мушу правдоньку шукати!
Бо вже правдонька закута,
Бо вже воля ‒ у ярмі,
Та розчавить нашу Долю
Не дамо гидкій свині!
Кує Бог нам нову крицю
Стане шабля до руки!
Будуть в пеклі довго сниться
Свиням, наші береги!
Кров ота ж бо - не водиця,
Сльози неньки – не моря!
Най пече ворожі душі
Українська земля!
Тут народжена Свобода,
Розіллється на весь Світ!
Збудить Всі Святі народи,
Що дрімають сотні літ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2022
Волохатий кандидат (Гумореска)
Багацько слів та мало діла
Слина летить проміж зубів,
В Бровка таланти є великі
Стать депутатом він схотів.
А я кажу йому: «Ти , Бровче,
Запам’ятай, що депутат ..
Повинен мати не що небудь –
А свій рідний електорат".
Як не надибав , він - невдаха.
А ти ж не маєш, бачу я ..
Бровко від злості так загавкав,
Що вже й Сірко підняв виття.
А за Сірком – село собаче.
О, Бачу, - є електорат!
Та це . Бровко, усе ж не значить,
Що ти – народний депутат
А от, чи маєш ти проекти?
На обіцянки – є талант?
Бо з цього треба починати.
Який без цього кандидат!
Бровко, бідака, занедужав.
Ковбаси жер - що й пухнуть став...
"Якби ж він був тим депутатом!
Кістки б народу роздавав!
І кожен день скавчав завзято,
Тягав котів би за хвости.."
Що вже не зробиш за мандатати..Час певно й в президенти йти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2022
Промова до ворогів
Ворогам Народу Зичимо:
Аби добре їм гикнулося, та так:
Щоби їхня пика, свиняча
Тричі до власної Ду-* повернулася!
Най горло ненажерливе – пір’ям поростає.
Саму ж горлянку - гаряча смола обпікає!
Смажені цвяхи – язика брехливого прибивають
А як хто тілько упирів отих побачить –
Плюються та ще й каміннями кидають!
Щоби їх на золоту сковороду,
Та голою сракою, Братове Козаки посадили!
Ще й так, аби очі рогульками на лоба покотили!
На кінець – зичимо, аби ж Вам було так добре,
Як тій рапусі у гарячій пустелі,
Щоб Вас блохи й гниди зжирали у власній оселі
Щоби волочили свою долю, як блазень порожню торбину
Щоби мати рідна кляла на смерть, щодня й щохвилини!
А щоб било об землю як щурів, не менше як тричі!
Бо ще позавчора поставили Ми вам поминальні свічі!
В церквах замовили останню промову. Та таку,
Аби не було жодного доброго слова!
Най ворогам буде погано,
А українцям - вільно й ладенько.
Щоби козаків - доля любила,
Навік звільнилася від упирів народних,
Славна Мати, мати горда, - Україна-Ненька!
(ДО 100 річниці Вільного козацтва в Холодному Яру)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2022
Україно
Як смеркалося на весні, на весні,
То наснилася дівчинонька мені.
Ой наснилась, чорноброва, молода:
Сидить біля річки косу запліта.
-Ти скажи, дівчино, скільки років є?
Та чи вільне серце, співоче твоє?
Ой, чи маєш батька, мати не лиха?
А чи твоя доленька: щедра, не тяжка?
Озирнулась дівчина - нікого немає.
Тільки вітер вербоньку над Дніпром хитає.
Озирнулася ще раз, серденько-дівчино.
І розквітла у гаю білява Калина.
Ой розквітла ще й її - вітерець гойдає
Мов козак то! Дівчиноньку міцно обіймає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2022
Де ти, мій друже бойовий?
Згадай, коли оті драгуни,
Казали нам: «Ми, брате - гній»
Тепер свої ж бува, так мовлять!
Не сумно, ні! Лише болить,
Душа, бо отче, рідне слово
Навчила мати нас любить.
Для чого це було? Не знаю.
Мандруємо в чужі світи.
Німі ж брати, у отчім раї,
Який спиячили кати:
Одні вакциною сповиті
Другі - в канабісі немов
А мати: стогне, мати - плаче
І ллє дитина чисту кров.
Мені сказав один бідака:
Що я багно. Так! Я - багно!
Землі байстрюк. Як той собака,
Чи ми по волі живемо?
Не віриться вже щось у сили!
Від молитов – нудить, немов:
Могили, точаться могили!
І сняться маки, - ніби кров,
З землі із ними проростає!
І вже новий Богдан сідає
На свого білого коня.
Та це не ти, Богун й не я!
Ми вже потрухли навіки
Нас вітром брехнів загубили
Брати, простіте! У ці дні,
Ридають наші знов могили.
Що розкопали ви колись,
Що знов розкопують іуди
Візьміть же з нас хоча б кунтуш.
Порвіть його, вільнії люди!
На частини.
Бо вже забрали булаву,
І шаблю деся загубили
І лист отой, що зберігав для вас!
Та й душу мою, підпалили.
Горить, мов грамота, свята.
На волю дана! Діти. Діти!
Знов з рук зійшли важкі літа
І проросло з них нове жито!
Задумливо сидить козак
Чи привид козака? Здається?
На тій могилі, що в недолі,
І плаче мов би і сміється!
Кінь кістяком вітрам тріщить
І вороння чорне літає
Який старий ти друже став!
Ніхто тебе не привітає.
Та я, як друга обійму.
Ще пам’ятаю що бувало
Повстанем, брате, на коні!
Ще викрешем вогню з кресала!
Ще викрешемо, Друже мій!
Яке то щастя мати сили
І жити!
Але ми, Богуне, Для тих синів, -
Лише козацькая могила!
Остання!
Стиха гомонить із нею
Соловейко з Гаю
Де та могила не кажи,
Співочий друже, Розкопають!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2022
Заблукала воля та й далеко в полі .
Заховалась правда в чужині- неволі,
Ой, де ж славні діти, хто ж буде будити,
Тебе Україно від тяжкого сну?
Прийшла нова зрада, запалала хата,
Заплакала мати у ясну весну,
Розпинають душу, закликати мушу:
Отамане, Йване, пробудись від сну!
Візьмем вірні коні, нагостримо шаблі
Наведем де зрада, гарного ладу!
Крила волі горді, Ненці повернемо,
Душу України, звільнем, молоду!
А потому ляжем, Батько, відпочинем.
На отій могилі, між квіток, трави
Тільки б Україна заясніла сонцем
Тільки б мала вдачу, силу Булави!
ан Букреєва-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2022
Великий суд
Наснився мені якось сон,
Що раптом вмерли всі іуди
От ..уявіть.. такеє буде!
Такі от стануться дива!
Були іуди - і нема!
Тому прийшла страшна подія -
Явивсь до всіх іуд Месія.
Та й їх у свиней перетворив.
Ще й добре спини підшмалив.
А українські добрі люди
Свинину продали усюди.
Нагодували нею Світ,
Що зголоднів за стільки літ
Тої брехливої війни
Де гинули твої сини..
Твої доньки, Матусе, Україно!
Поки ховала щедро.. сина,
Той СВИН.. привладний, заробляв.
І землю рідную здавав і пропивав.
І мості ради.. ділили твої білі хати
Та бач, урвалося!
Спинитись.. свиня, бо вчасно не зуміла
Здорова стала й те корито
на себе ж гучно завалила!
Збудися, плем'я Святослава!
Є меч в руці,
З НИМ ВОЛЯ ПРИЙДЕ
Й - ДІТЯМ СЛАВА!
Сіки отих катів й свиней, що
Нас не бачать як людей!
Недарма ж їх всі звуть - іуди
Бо то гидота, а не люди!
Та все завершиться ураз.
ВЖЕ СВЯТОСЛАВ НАМ МОВИТЬ:
"НАСТАВ, БРАТОВЕ - ЧАС!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2022
Що палять нам ізнову крила
Ті ж що палили їх завжди.
Як звати їх, - те знаєш ти!
Але вони тепер усюди:
В чинах і наче зовні люди,
Лише обличчя - прикриття
Нема душі! Одне дрантя!
Зупиниться таке абищо
Десь біля бідної хатини
Та хтиво гляне на дівчину -
Бажає знищить Україну
Почне із хати, а потому
Піде все далі руйнувать:
Оту страждальну нашу неньку.
Так от діється, серденько!
Де правда в брехнях і душа.
Війна.. війна. Та правда - спить.
Що діється? Ким продається?
За що матуся в сльозах гнеться.
Як та вербиця над могилою
За що тебе, мій брате вбили:
Аби землею торгувати,
Та Українців розпорошить ізнову світом?
Хтось спитає:
- Чи де є правда в Божім раї?
Та я скажу:
-Нема, нема!
І Бога, брате, все пітьма.
Бо ті Боги з отих же йдуть
Хто меч кривавий нам несуть!
Але відродиться ще Сила!
І Правда Божая і крила,
Нові, отримає дитя!
І буде ВЕСНА І ЖИТТЯ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951949
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2022
Стара криниця
Села старого, чарівна криниця,
В задумі степовій одна стоїть,
Колись джерельна, чистая водиця
Її співала, а тепер мовчить
Розносить вітер спомин про минулі
Величні і вируючі літа
Коли козацький кіш стояв тут літом,
Коли була душа ще молода
І хочеться Криниці ще дівчат усмішок
Козацьких жартів, гомін чумаків,
Травневих злив і калинових квітів
І мариться їй далечінь віків.
Тож стиха засумує ще й заплаче,
З душі злітають кригою слова
Криниця нам душею не пробачить, гріха,
Що правда в серці, воля не жива.
Немов учора тут кобзар будив піснями
Народну душу від ганьби і сну
Колися в спеку сивий характерник
Дощ закликав і правду, і весну
А нині геть розбита, мов в неволі,
Дітьми покинута, між згарища, одна
Криниця мріє, що здалека в полі
Ізнов побачте козака-орла.
О Боже, нам верни оту криницю!
Яка текла з старого джерела
Знов хочеться її води напитись,
Щоб в серці воля й правда ожила.
І хочеться присісти біля хати,
Яка, мов мара, видиться у сні
Згадати, як пісень співала мати
І щастя дарувала в дні ясні.
В дитячі дні, не сповнені тривоги,
Вогненні дні, як душу берегла!
А нині — мов криниця біля хати
У забуття столітнє знов лягла.
Збудися, Січнева, жива Кринице!
І пробуди окрадене село,
Щоб не один раз тут ще нам родиться,
Щоб душі знов додому привело.
Села старого чарівна криниця
Одним одна серед степів стоїть,
Так хочеться їй Волі ще напитись
І мариться їй далечінь віків.
Анфіса Букрєва-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2022
І знову мені сниться дім рідний
І батько й мама і чарівна птиця.
Що прилетіла мов з дитячих мрій
І хоче з рук рідних води напиться
А може то й не роси, не вода..
А сльози неньки, батькова сльозина..
Все випий, пташе, душе золота!
Аби не плакала вже більше Україна!
І випив птах і запалав умить
І попелом осипався в долоні
Та теплий дощ грозою оживив
Злетіла птаха, тільки сиві скроні.
В батьків..
Тримайся, мамо, буде знов весна
Не поспішай сивіти, крила не згорають!
Дивись, у вирії над нашим отчим раєм
Знов душі, вольні, праводою живі,
Соколи з вирію, додому повертають!
Несуть на крилах Силу Булові!
Всміхнися, мамо діти всі живі!
Живі всі ті, хто правду в серці мають!
Ан Буреєва-Сетфко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2022
(У пам'ять синам, загиблим за Україну)
Знов прокидаюсь серед ночі
І бачу батьковії очі
В вікні, де все свіча горить
Кричу, стучу, а він мовчить.
Не чує! Ніби у задумі,
Чи уві сні, у мареві доріг.
Років, дощів,
А може, у пустелі душ людських?
У безвісті пустих сердець?
- О тато, тато, я вернувсь!
До тебе вітром доторкнувсь,
Дощем грози, сльозу пролив,
На руки твої.
Як ти вчив, до серця серцем притулюсь.
Я птах! Та скоро повернусь, людною.
Аби діждався. Того,
Хто сподівався тобі, матусі дарувати
Чарівну квітку в Божім раї.
На Україні.
Та немає!
Нема тут раю!
Бачу я, як і тепер ота змія
На серці тих, кого кохаю.
Чи Бог є там ? А чи немає,
Його у Раї, на землі?
А може Бог, як ми, малі, ‒
Малий, заляканий в неволі?
О тату, тато! Я ще тут.
Перед тобою на колінах!
Та час ізнов летіти в путь.
Піднять на крилах Україну!
Дивацький сон. Бо він не мій.
Він того сина, що загинув!
Ота, скривавлена дитина
У нім озвалась до батьків.
До душ людських, почуте спів!
Відчуйте душу, щире слово.
А то загралися у змову. Та зраду
Й думаєте знов, що то вода, тече,
Не кров!
Дітей святих,
Що віддали,
Життя своє за Україну!
Яку ви з Світом пропили..
Та з Путіном, яку в Руїну
Своєю підлістю звели
Та хоч велика ота змова
Та прийде більший їй кінець
Зруйнує Вас народне слово
І воля душ і міць сердець!
Ан. Бук-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2022
ВІНОЧОК
Сплела дівча вінок Із квіток і зірок
І подрузі Луні наспівує пісні
Сльозиною жива у росоньках трава
Мов казкою зі сну Ліс пробудив Весну
В задумі річки плин, старий гойдає Млин
Ой Котику … ясний… - то Гай шепоче з вій.
Дитинонько засни.
І серце, і душа торкнеться таїни.
Най сплетений вінок – полине до зірок.
А звідти над ярами, над білими хатами.
Впаде тобі до рук, мій давній, щирий друг.
Щоб серце розцвіло, Чумацький шлях знайшло.
Ти зранку пробудилось, росиною зросилось.
Ще й сонечком засяй і щастя зустрічай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947859
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2022
Ой чини, ой добрі люди,
Де ж таке іще існує:
Наче – зовні патріоти,
Та в думках і діях – грошівя панує!
Земля народу буде,- кажете ?
Вмієте брехати!
– Якби могли би,
У цю ж хвилю, розірвали,
Україну –мати!
Поки, щедро, на землю Святу,
Вино молоде, гаряче виливаєте
Народ – пошили у дурні ,
На обіцянки чхаєте..
Так от, зрадники ..привладні...
Чи вас матуся на горе нам родила?
Що вирили нову та свідому Україні могилу?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2022
І Січеслав, І Україну-Мати,
Позбавили від брехнів і орди
НЕ ручкалися б з вбивцями дитини
НЕ продавали честь і воленьку свою
І Січеслав би мав козацьку Душу
І син не впав від зради у Бою
І хати білі наші б не палали,
І ВОРОГ Би Аес не захопив.
Якби козацьку душу владні мали
То не було б отих ...живих могил
АЛЕ розірвемо Велику Змову!
Вакцину вколемо баригам ми нову
Розбудить Україну Віще слово
І Сокіл Подарує Булаву!
Анфіса Букреєва-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2022
ОСТАННІЙ БІЙ
Таємно стука в душу вечір.
І вабить мрія : мир, трава
Верби дівочі, ніжні плечі,
Чумацький шлях знов обійма
Здоров, Братове гайдамаки!
Серед смеркання запалю
Я люльку нову разом з Вами
І шаблю й серце закалю
Вогнем , чарівним що палає
Вночі у лісі Чорнім тім
Душа де моя все блукає,
Шука братів , рідних братів.
Шука та де вони, чи чують?
Горить земля, рідні хати
І роздуває вітер дуже
старий барига
Ще й чорти. Всесвітні
На вогні танцюють!
І по церквах щури готують
Нове розп’яття для Хреста .
Але яка ж його мета?
Бува згадаєш оту плаху
І плачеш серцем як дитя
Бо над Голгофою собаки
Вже підняли нове виття
Горять ізнов батьківські хати
Бо кодло блазнів та Іуд
Все в Раї нашім захопило.
Аби все знищить там і тут!
Остання битва в цілім світі!
Безправ’я й Воля в герц зійшлись!
А кволі люди, душі биті
Щось там шукають у кориті,
Чужому й, в мандри подались
Світами… з дітками малими
І все б нічого та святими
Криваво палаче та земля,
Яку люблю так гірко я.
Колись в козацькую колиску
Клали матусі квіт земний,
Мак й чорнобривці
Ще й любисток..
Кладіть ще й шаблі
ЙДЕ ОСТАННІЙ БІЙ!
Родиться птаха в ньому, Слава
Зміцніє криця у вогні
Нова, козацькая Держава
Засяє Сонцем в Новім Дні!
Анфіса Букреєва-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2022
Вмер за Україну, було двадцять років.
Гарний був хлопчина ще й блакитноокий
Любив він дівчину та не цілував
Навесні в калини квіт не обривав
Вмер... бо ворог клятий, калину спалив
Ту, яку ще батько на щастя, садив
Жив би син Вкраїнський, на рідній землі
Та бидло ординське десь отам, у Кремлі,
Здичавіло й душу вогнем обпекло
І ота дитина… що в неї було!!! Лише бідна мати,
Хата край села.. Батьківська калина,
Мрія ще була!
Дівча цілувати. І міцно любить.
Та ні .. нині ..той соколе На землі лежить..
В боротьбі за хату та за рідний край,
За руки матусі, за зелений гай…
Вмер, в бою кривавім, не встиг все сказати
Що хотів дівчині..
Не встиг маму обійняти..
Мами теплі руки могли б врятувати!
А сльози оживити, з землі підняти...
Та ненька - далеко, в хатині одна,
Не плач так рідна. Ще буде весна!
Синок повернеться у квітках, додому
Ординська ж держава загине в диму.
Той.. упир триклятий, хозарин тупий..
Ще буде благати – убий.. хоч убий..
Та ні..буде кара йому більш страшна...
Вічне прокляття, пекельна тьма
Душі його й серцю - російська зима.
Анфіса Букреєва-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2022
Заплуталися вівці у старому житі
Некошене воно, на землю опада.
Але ж зерно, копитами прибите,
Ще краще навесні, міцніше пророста!
Бажають, розпорошити Рід Великий -УКРАЇНЦІ,
Частину розстріляти, іншую - погнать
В поневіряння тим великим Світом,
Де вчать і волю, й правду - все продать
Та попри забаганки світових бандитів
Загарбницькі змагання чергових братків
Прокинуться сини Сварожі... на Велике свято
Засмажать внутрішніх і зовнішніх катів..!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2022
А вже весна, мій друже, Вже Весна!
А вже весна, мій друже, Вже Весна!
Ніхто її забрати в нас не сила!
Хоч, Україна-Мати у Вогні
Але над згарищем -
Парять пташині крила!
То знов вертають додому птахи,
Щоб пробудити піснею країну
І закликають в ріднії степи
Козацьку Славу - Берегиню Миру!
Вона весною ясно розцвіте
Серед могил, на згарищах тих, лютих
Весна іде! Най згинуть вороги!
Бо Україна є і завжди буде!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941785
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2022
ТАРАСОВА МОГИЛА
Могила моя, світле, душе..
Побачити тебе я мушу
Заплакать й думами блукать
І мріями вночі не спать
Ти ж нині , спи, ще весна буде
Прокинуться з тобою й люди!
Їх душить нинішня неволя!
Бо Українська
наша доля,
Розтоптана..
у час біди!!!
Іуди знов прийшли сюди
І розпинають нашу мати
А діти її мов ягнята
Вже і не знаю, як назвати
Оту юрбу, що свою неньку
Бажають за безцінь продавати
Та й все пропити пораненьку
Чи серденько їх не болить?
А чи душа не пламенить,
Коли усе орда руйнує,
Собі ж... хороми знов будує.
На нашій, на святій землі
О Боги.. Боги .. чи малі
Ви ще, не виросли і сили
Не маєте, бо вже б спалили усе оте
Прокляте рило,
Та й, потім попел той...в могилу
Одну засипати й забули
Де місце те. Де сплять ті мули.
З душею з попелу й брехні
Бо віслюки не королі...
А. бук-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2022
До тебе
До тебе на весні вернуся квіткою,
Зеленим гаєм стиха усміхнусь
Ще й піснею пташок і теплим вітром
До серця рідного, крилами прихилюсь
До тебе я вернусь дощем весняним
Постукаю в віконечко стиха,
Та це усе омана, все омана!
Бо в далину тече років ріка.
Повз те вікно і руки оті милі,
Тече ріка у хвилях таїни
Якби ж нам повернули оті хвилі
Бодай краплину нашої весни!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2022
До тебе
До тебе на весні вернуся квіткою,
Зеленим гаєм стиха усміхнусь
Ще й піснею пташок і теплим вітром
До серця рідного, крилами прихилюсь
До тебе я вернусь дощем весняним
Постукаю в віконечко стиха,
Та це усе омана, все омана!
Бо в далину тече років ріка.
Повз те вікно і руки оті милі,
Тече ріка у хвилях таїни
Якби ж нам повернули оті хвилі
Бодай краплину нашої весни!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2022
Благослови, свій рай любить,
Не обмінять за злата ..
Крові народної не пить,
Не зраджувати брата
Благослови, день Перемоги ,
І нашу Україну,
Аби синів вона своїх
Не гнала на чужину
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2021
Чумацькая дорога між зірками,
Чумацькая дорога між зірками,
І ясний місяць в очі задививсь
Та знов дзвенить душа степів піснями
Дубочок до хатини прихиливсь.
Ти міцно спиш, в казковому полоні
Під хатою схилилася блакить
І сняться тобі степовії, дикі коні,
Страшна й велична і чаклунська мить
А може ми жили колись, мій друже?
І все оце що бачим вже було?
Бо ж над селом так сяє місяць ясно, -
Мов сотні років він світив в рідне вікно.
У те вікно, що світом незборимим
Вертає душі наші в рідний гай
У те вікно, де теплі були зими,
Серця чисті , де наш дитячий рай.
Не знаю, чи постукаю я знову,
Бо там вже не чекають як колись
Але ще чую, чую колискову,
У ній пісні чумацькії сплелись
Анфіса Букреєва-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2021
Тепер нема й Божої сили,
Над всим лише Владна брехня.
Медичну реформу зробили? -
Медичная яма з дрантя!
І колять шмурдяк і отруту..
Щоб менше вкраїнців жило.
Щоб стали порожніми Душі
Ріднеє , батьківське село .
Анфіса Букреєва-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2021
Заблукала Осінь у очах блакитних
Смутком таємниче думи сповила
Та всміхнулась тобі, серед листя, квітка.
Що у осінь з весни, мов любов прийшла
І від того очі твої заясніли,
Чарівнеє сонце в травах ожило
Мов гірська цариця, квітку ти зігріла
І надію серцю на весну дала .
Я ту дивну осінь, загойдаю вітром,
Я ту ніжну квітку в серці віднайду
Подивись на мене, як весна, привітно ,
Та й верни мені, Весну молоду!
Ан.Букреєва-Стефко
-ЗАБЛУКАЛА ОСIНЬ-
Музика, виконання - Олександра Соколова
слова - Анфiси Букреєвоi-Cтефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932295
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2021
«МВФ» - усе горлають..
Гроші .. гроші.. знов чекають
Україну продають,
Ще й свободу всю проп’ють
В ресторанах та з бабами..
Бо керують свині нами..
Ой керують.. пан на чині,
Але ж гляньте – то ж все свині..
Хоч і всі у піджаках,
Але ж хвіст – у реп’яхах!
Бідна мати Україна,
Що родила свина сина,
Ще й до влади обрала
Право керувать дала..
Він тепер – іде й горлає:
-Нічого народ не має…
Все нам з Заходу дадуть..!
Так.. за це ще й обдируть!
Не один а тричі, Мати
З ким отут нам воювати?
Вже й не знаю..
Із собою..
Бо їмо ж -себе гурбою..
Душу собі затовкли!
Совість свою пропили.
А рідная наша мати ..?
На хресті з брехні розп’ята..
Розпинайте, подавайте..
Все в офшори заганяйте…
В рестартах пропивайте..
Тільки от що: добре знайте,
Існував завжди закон:
Дзвонарю вернеться дзвон!
Ан Букреєва-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2021
Бузковеє намисто
Розсипалось на місто
То дощ гуляв уночі,
Мов лив на землю очі.
А те ніжне намисто
Квітками вкрило місто
І ти ідеш між квіти
З весни у ясне літо
І те намисто біле,
Тебе немов зігріло
Здавалося що нині,
Ти десь на полонині.
Ідеш поміж квітками
Зеленими стежками
І вирами гірськими
І мріями ясними.
Бузковеє намисто
Розсипалось на місто
То дощ чекав уночі,
Побачить рідні очі.
Ті очі, що ясніють,
Як про Карпати мріють,
Ті очі: мрійні, сині,
Мов небо в полонині
А. Бук-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2021
"УКРАЇНСЬКИЙ РЕ-П..."
КОЛИ УКРАЇНСЬКУ ЗЕМЛЮ ПРОДАЛИ, -
У Рабство ми попали
Не наші вже степи були!
Й Могили – розікрали…!
Оті могили, де співав кобзар
Ще за Тараса,
Байраки й душі - розпахала..
Провладна та Зараза!
Що нас з землею продали, -
Про це нам не сказали
Що українців по Світах
«За Планом» розганяли...
Ідіть, ідіть! - Великий світ!
Раби бо Ви, безликі!
Нащадки Скіфів, козаків?
– Зомбовані каліки!
Смартфони швидко роздали,
І керувати стали,
Щоб бидлом діти, - бездуховним
Безроднім виростали!
Ідіть. Ідіть в «Великий Світ»!
Ідіть, - немає Неньки!
А ми на Вашій ще …землі
Донищимо стареньких!
Всіх вакцинуємо аби,
Жиріть не заважали.
Вертають воїни.. сини..-
А землю вже продали!
За що ж.. скажіте, Полягли,
Оті святії діти, -
Аби чуже отут жило?
Щоб ворогів - родити?
У нацменшинах утопає
Моя рідна країна.
А українців - мов немає.
Та й «Мова соколина»… -
Забита досі, пропада
Наш квіт у Чорнім гаї
Та й Гай той – нищать
Лободу.. усюди тільки маєм!
Мистецька нива …- в забутті
Де ти, Червона Рута?
Де солов'ї нові, оті?
Пісні вкраїнські в путах!
Ричать.. риплять та без душі!
Чуже, бездушне - миле!
Ой… Шоу бізнес України -
Мистецька ти могила!
Куди йдемо…
Нащо йдемо?
Хто нас веде на страту?
Коли прокинемось, Брати?
Побілимо хоч Хату,
Вона давно на нас чека,
На доньку і на сина!
Чом відцвіта, у забутті
Червоная Калина?
Вставайте, Браття..
До Борні,
За Славу й Нашу Волю!
Най Вершник на баськім коні
Оживить душі, кволі!
Копитом зіб’є ворогів
Ще й стопче в пил всесвітній
Щоб вже ніколи не зустріти
Щириці в ЧИСТІМ ЖИТІ
автор - Анфіса Букреєва-Стефко,
нащадок гетьмана Б-З Х.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2021
Там зоряне вікно!
Крилом торкнеться вись
І ніби прочиняю його я
Здається, увійде туди зоря,
Здається ми літали тут колись.
Знов сонцем рідне серце озвалось,
Торкнулося, всміхнулося здаля
Невже збулось, таємне щось збулось?
Оте, про що так довго мрію я .
Зігріло ніжно душу, обняло
Покликало з собою у Світи
Чарівними шляхами привело
Додому, де давно чекаєш ти
Знов ніжну квітку тобі я зірву,
І покладу в зірковому вікні
Ти знаєш для кого вона й чому
Так солодко І гірко так мені.
Анфіса Букреєва-СТЕФКО
ЗОРЯНЕ ВІКНО музика - Олександра Соколоваслова - Анфіси Букреєвої - Стефковиконує - О. Соколов
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912955
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2021
Немов ти Мавка лісова
В ясну весняну днину,
Ідеш лісами й ожива
З тобою Україна.
Втекли із серця назавжди
Дощі і хуртовини.
Веди скоріш, в щасливі дні,
Квітучу Україну!
Іди шляхами, де пісні
Між вітами, буяють,
Де у кохання солов'ї
Серцями закликають!
Де є чарівна дивина,
Де буки і долини,
І чутно голос віддаля
Веселий, полонини.
І ніжно серце защемить
Обіймеш як калину,
Роса зірками упаде,
Із гір, на Україну
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912864
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2021
Там зоряне вікно!
Крилом торкнеться вись
І ніби прочиняю його я
Здається, увійде туди зоря,
Здається ми літали тут колись.
Знов сонцем рідне серце озвалось,
Торкнулося, всміхнулося здаля
Невже збулось, таємне щось збулось?
Оте, про що так довго мрію я .
Зігріло ніжно душу, обняло
Покликало з собою у Світи
Чарівними шляхами привело
Додому, де давно чекаєш ти
Знов ніжну квітку тобі я зірву,
І покладу в зірковому вікні
Ти знаєш для кого вона й чому
Так солодко І гірко так мені.
Анфіса Букреєва-СТЕФКО
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2021
ВЕЛИКА ЗМОВА
Чи що накинув Біс тяжке на очі...
Не бачу я вже правдоньки ніде.
Гуде й рипить церквами ще й регоче,
Колись святе, та нині не святе
Тепер це все у згубі та задумі
За гроші правду й віру продають
За золото й маєтками, не видно,
Як сина розпинають, мати - б’ють..
Отак .. отак.. живуть розумні люди!
Намордники рабські вже одягли
Та це не все! Душити ще нас будуть!
Бо землю України пропили
Оті, що біля храмів у молитві ,
За гроші знов... замолюють гріхи
І піп благословля, і руки чисті
А під ногами - кров тече з ріки.
Та юна кров, яку вони сточили.
У жерла , мов ті упирі пили
Юнь знов кричить, ворушаться могили
І стогнуть над могилами батьки
той Гріх..не можна відмолити знову!
Та Ви плювали на усе святе.
Не Ваша кров.. не Ваші діти гинуть
Не жаль й землі, бо душі Ви їсте..
І золотом засипалися добре,
Криваві та бездушні ще й німі
Всесвітня гадюча нині змова.
А Ви немов живі, вже не живі.
Анфіса Букреєва-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2021
Влада нині у дилемі:
Як народ знищіть системі?
Від вакцини не вдається!
Тож, на війні тоді хай б’ється..!
Україна вимирає, а земличку заселяє, інший хтось...
Такі в Вас мрії... Дуруватії Месії...?
Та хоч мрія розумненька,
Тільки, владнії опеньки,
Вам навряд чи вдасться справа.
Бо вже
повстала тая лава,
Що ще має Міцні сили
Вас дістать, хоч і з могили.
Тож, не варто трусить пір’я,
Та горлати на подвір’ї.
Наче Ви ще із народом
Даємо ми Вам свободу
Далебі йти, під три Чорти.
Хреста на пупі протягти
Та й у пісках
Пустельних.. там,
Грать дурня хвойдам, шинкарям
А. бук- Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2021
ВАКЦИНАЦІЯ
На щоці росте пір’їна,
З язика сочиться слина
Навіжені очі стали
Вчасно нас вакцинували!
Але це ще - Перша доза,
Бо існує знов погроза
У повернення людини, -
Можуть випасти пір’їни,
Перестане бігти слина,
Та.. для чого їм людина?
Бач, простіше керувати
Де тупі лише телята.
Де немає волі й сили,
Де політика - могили...
БАТЬКО
Вівці щастя тепер мають
Вовка "Батьком" називають!
Любить їх він як тварину.
І готує їм вакцину.
Щоб здоров’я добре мали
В темнім лісі заблукали
Як у "Батька" - гладка спина -
Добра вовчая вакцина!
Вівці вчасно похворіли,-
Аби.. їх Вовки поїли?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2021
СИСТЕМА КЕРУВАННЯ
Блазні дурнями керують,
Барани вовків годують
Свині знов закон складають
Вівці вівців убивають
А гадюки - всіх лікують
Ще й отруту пропонують.
А в зірки ... поки всі спали,
Блазні бочку запускали
Не в чужі світи літати -
Баранами керувати!
Та керуйте, хай поможе,
Вам у тому З Пекла, Боже!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2021
В Україні виявили новий, український штам COVID! Він особливо небезпечний: викликає стійку нудоту
В Україні виявили новий, український штам COVID! Він особливо небезпечний: викликає стійку нудоту при перегляді новин, активне блювання, перемішане з щедрою українською лайкою та гострими побажаннями які завжди починаються словами:« А щоб Вам, кляті щури та й …»
На другий день хвороби, заражені просто маніакально ненавидять владу, а при наближенні до її представників, регочачи, кидають їм під ноги маски, шмаркають і плюють прямо у обличчя нардепам, - причому, якимось дивним зеленим слизом усе заляпують! Також, хворі складають живі ланцюги країною, вимагають вакцинації українською піснею, українською культурою єднаються у ватаги й, беручи у руки вила, тухлі яйця, жваво поспішають до Києва.
Головний лікар країни, Степашкін, дуже занепокоєний ситуацією, вважає, що це справжній «Зомбіапокаліпсис», а розповсюдником хвороби є українське сало, його хворі навіжено поїдають, іменуючи зарізану свиню не інакше як «пане головнокомандуючий».
«Дуже прошу при найменших ознаках хвороби, а саме: неповага до влади, любов до українського фольклору, і блювота від новин, ні у якому разі не усамітнюватися… Бо такі випадки хвороби відзначаються особливою гостротою – люди починають складати план Нової Коліївщини, відчувають у собі дух Богдана Хмельницького, чекають на нового Олексу Довбуша і готуються до Державного Перевороту, під гаслом «УКРАЇНА – ЗЕМЛЯ лише для УКРАЇНЦІВ!»
Тож отакі справи… Відомі Інфекціоністи Світу вивчили ситуацію та розводять руками, вважаючи стан безнадійним не тільки для влади України, а й Світу…
Предстаники ВООЗ – загалом не наважується щось коментувати. Та й вони нині заняті іншими, більш важливими питаннями – готуються у Марсіанську експедицію з метою «Вилікувати марсіанське населення від Холерної свинки…».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909783
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2021
Для чого воля Вам, німі, Німі заляканії люди?
Дітей хаваєте.
В ярмі.. Вам добре , далі жити буде?
Так. Добре, бо думок нема і серце як трава билина.
Була собі... та й понесло, кудися вітром,
Сиротино! ти Українцю у віках!
Аби стояти на колінах, перебувати в байстрюках,
То звично.
Так? Собачий сину!
Колися був ти мужній Скіф,
Сарматів хист мав соколиний,
Козацьку душу колись мав,
І серце правди,
та... загинув.
Забув хто ти, поплазував,
Ще й досі десь в багні плазуєш
В Світах безмежних,
Ти не птах, й не черев..
Бо землі не чуєш, своєї,
у свої ногах.
Себе призирливо питаєш,
- Чи батько мій не той жебрак,
Ще й свині спину підставляєш...
Той.. той...як швикдо ти пізнав..
Якого роду та коліна.
Але ж твій батько якось встав
Та й заколов оту тварину!
Чи зможеш ти оце зробить?
А чи знімів, як пень, навіки?
Вакцина від брехні одна -
Ти знаєш добре оті ліки!
Анфіса Букреєва-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907720
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2021
У ярі криниця
Ой у ярі, там криниця,
З вітром розмовляє,
Ще й джерельна водиця,
Швидко поспішає.
Там нам хороше було,
Серцю ясно, мило
Там тебе моя душа
На шляху зустріла
А тепер у серці сум —
Стежки замітає,
І криниці в заметіль
Ніби вже й немає.
Та мене ота криниця
Знову заманила,
Ой криниця, ой красуне,
Чарівниця мила!
Чи сховалася ти де
У ярах, долинах?
Може, ходжу та шукаю,
Не по тих стежинах?
Ой кринице, ворожила
Нам квітками м’яти,
Що все забудеться
Але, скільки ж ще чекати?
Шляхи снігом замело,
Серце розгубилось
А якби ж ота криниця,
Мені знов зустрілась!
Ходить можна поруч неї,
Та її не взнати,
Жити можна все життя.
Щастя лиш не мати.
Де криниця чарівна,
Журчить, промовляє?
Де рідна мені душа,
На мене чекає?
А як весна знов прийде
У ліси, долини,
То знайду оту криницю,
До душі єдину.
2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2021
Конвалії зустрілись у старому саді.
Таємничі феї, мавки лісові!
Дівоча ніжність і весни зізнання
Але схилились ніби у журбі.
Чи Ви від сонця красеня сховались?
Чи давні згадки в квіті ожили?
Знов ті конвалії тобі й мені всміхались.
Тебе й мене додому привели!
Як ті конвалії тобі й мені всміхались
Твоє й моє дитинство берігли...
музика - Олександра Соколова
слова - Анфіси Букреєвої - Стефко
виконує - О. Соколов
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2021
Птахи над дзвонами кружляють.
Птахи у небі мов пливуть
Бо дзвони до душі благають
І дзвони правду в серце звуть
А правда та, де ті могили,
А правда та, де в полину,
Лежить дитина, що любила
Життя! Не зраду, не війну!
Героєм стати не бажала
Але так мати сповила,
Коли синочка ще чекала -
Козацьку душеньку дала
Ой мамо, мамо!
Дзвін лунає...
Ним птаха-Слава заклика
Підняти меч за щастя в Раї
Де крила зрада обпіка
Де у закличнім передзвоні
Ще чутно клекіт вороння,
Де знов заплакала ікона,
Почувши гетьманів ім’я.
Почувши мову соколину,
Розпяття зникне на віки,
На крилах волі Україні
Повернуть Славу козаки
Анфіса Букреєва-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2021
ВСТАВАЙ, УКРАЇНО, ЗАГАРБАНА КАТАМИ!
ВСТАНЬ, ВЕЛИКА МАТИ!
БО З ТОБОЮ БОГ ЗАПЛАКАВ,
БІЛЯ ТОЇ ХАТИ..
БО З ТОБОЮ ПРАВДА Й ВОЛЯ,
ХОЧ І У КАЙДАНАХ
БО З ТОБОЮ ДУША МОЯ,
СИНИ-ОТАМАНИ...
ВСТАВАЙ МАТИ!
ДОСИТЬ СПИНУ ГНУТИ
ПІД КАТАМИ,.
ДОСИТЬ СИНІВ ВЖЕ ХОВАТИ
ТЕМНИМИ СТЕПАМИ
ЗЕМЛЮ ТВОЮ, ТВОЮ ВОЛЮ
ЗА ГРОШІ ПРИДБАЛИ
ТА Й ВОГОНЬ ХВОРОБ, ПЕКЕЛЬНИЙ
В ХАТИ ЗАКЛИКАЛИ..
ТІЛЬКИ.. ВАТРА ОБПІКАЄ
НЕ СВІЧКИ - А СПИНИ,,
ЗНІМЕ МЕЧ ..УСІ ШАПКИ..
ЧОРНІ.. З УКРАЇНИ!
нащадок Б -З А . Бук-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2021
Ходить мати в степ за хати,
Ходить де могили,
Чом не спиш, матусю сива?
Спи. Вже все пропили!
Все програли, прогуляли,
Вже й душу змінили
На корито, а колися —
Ворога ми били!
Були крила. Та бач, трохи
Пір’я наростало,
На крилечках, тож для злету —
Міці все не мали.
Час вже тобі, сива мати,
Проклинати діти
Пропили усе що мають
Та й пустили Світом.
А паскуди Світові
Дурнів з дурнів взяли
Та й поставили в верхи
Щоб ті керували.
Залякали, щоб в хворобах
Тебе, Україно!
Плаче мати, плаче душа,
Бо ховає Сина!
Бо вже скоро голод новий
Принесуть, паскуди.
Чуєш, чуєш.. вже ідуть снігами
Іуди!
До твоєї, Нене хати,
До тої могили,
Де ще квітне по весні
Червона Калина!
А як квітне, так і родить.
Щедрі має грона!
От тобі малюй, Малюй!
Боже, як – ікона:
Мати плаче над могилою,
Де ховає сина
Мов зі сліз отих зродилась
Нова калина!
Сів на неї сокіл гордо,
Та й стріпнув крилами
Оце Вам і Нова Трійця!
Ставай, Брате, з нами! 2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2021
МОГИЛА
Серед степу широкого на горі ‒ могила,
Не така вже і висока, ‒ доля підкорила.
Тая Доленька, що віками волю ламає.
Тож, чи встане той козак, що там спочиває?
Ой чи встане, та й чи гляне, на степ, на долину,
На те сонце, та на любу, рідну Україну
А якби ж він встав, чи радий був би той козаче,
Подивитись, як старенька, у хатині плаче?
Глянув в небо, на ті хмари, що пливуть високо,
Та здригнувся козаченко: щось Дніпро широкий,
Як раніше не гуде, до степів здалека,
Тихо плинуть його води, десь пропав лелека.
Канув, наче все минуло, все пішло за хмари.
-Ой, де ж Ви мої, брати-козаченьки, пани-отамани!
Чи не кличе Вас матуся, що в тяжкую днину,
У сучасній Україні ‒ помина дитину?
Замерзає, голодує, у рідній країні,
Лише місяць їй цілує руки лебедині.
Скільки зморшок на «отих», що світ годували!
Що у молоді літа зерна підіймати!
Ой ти, Мати, чому плачеш, що ‒ негожі діти
Твою душу, твоє серце нині захистити?
Прости сина, пробач доньці!
Слабкі та ледачі!
Клич отого, що лежить у степу,
— Гей, душе, козаче!
Вставай, серце, що ти спиш! Досить, Батько, спати!
Вже шакали чужорідні нищать твою мати!
Пройди степом: он хрести ‒ Діти молодії!
А здаля ‒ ростіть хороми, чекають Месію.
Довго тільки щось чекають. Не приходять Боги
Та й до храмів де з костей, виклали дороги!
Та де золото панує замість правди й волі,
Де розп’яттям віковим розпинають долі.
- Розпинайте, ми вже звичні!
От тільки могили, б’ють крилами
Бо там душі, що ще мають крила!
Поле – чорне, степи – море,
Трави, як ті хвилі. І стоїть немов на чайці,
Козак на могилі.
Озирається навкруги, ще й пісню співає:
- Ой кружляє орел над степом, гніздечка шукає,
Ой на коні вороному ‒ козак вільно скаче,
А дівчина молоденька, за ним в гаї плаче…
Вітер хилить сиві трави, поле почорніло,
Іде мати та без стежки, де стара могила.
Ой той вітер, край дороги, дуби вириває!
Немов Доля, що віками Воленьку ламає.
Непорушна серед степу, «Висока могила».
Наче чайка серед виру, розправляє крила.
Розправляє, озирається, до Душі – шепоче.
І почув Козак молитву, розкрив Орел очі!
1998 - 2021 р.(вірш Анфіси Букреєвої -Стефко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903220
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2021
Мов прокидаюсь серед ночі
І бачу батьковії очі
В вікні, де знов свіча горить
Кричу, стучу.. а він мовчить.
Не чує. Ніби у задумі ,
Чи уві сні, у мареві доріг.
Років, дощів,
А може, у пустелі душ людських?
У безвісті пустих сердець
О тато, тато… я вернувсь..
До тебе вітром доторкнувсь..
Дощем грози сльозу пролив.
На руки твої. Як ти вчив,
До серця серцем притулюсь.
Я птах.
Та скоро повернусь, людною.
Аби діждався. Того,
Хто сподівався тобі і мамі дарувати
Чарівну квітку в Божім раї.
На Україні.. Та немає. Нема тут раю.
Бачу я, як і тепер давить змія
На серце тих, кого кохаю.
Чи Бог там є? А чи немає його у Раї на землі…
А може Бог, як ми .. Малі..
Малі й залякані в неволі.
О тато.. тато..Я ще тут.
Перед тобою на колінах.
Та час ізнов летіти в путь.
Піднять на крилах Україну.
Дивацький сон.
Бо він не мій.
Він того сина, що загинув.
Ота.. скривавлена дитина
У нім озвалась до батьків.
До душ людських, почуте спів!
Відчуйте душу, серце, слово.
А то загарлися у змову. Та зраду
Й думаєте знов, що то вода, тече.. не кров.
Дітей святих..
В вікні, де знов свіча горить
Кричу, стучу.. а він мовчить.
Не чує. Ніби у задумі ,
Чи уві сні, у мареві доріг.
Років, дощів,
А може, у пустелі душ людських?
У безвісті пустих сердець
О тато, тато… я вернувсь..
До тебе вітром доторкнувсь..
Дощем грози сльозу пролив.
На руки твої. Як ти вчив,
До серця серцем притулюсь.
Я птах.
Та скоро повернусь, людною.
Аби діждався. Того,
Хто сподівався тобі і мамі дарувати
Чарівну квітку в Божім раї.
На Україні.. Та немає. Нема тут раю.
Бачу я, як і тепер давить змія
На серце тих, кого кохаю.
Чи Бог там є? А чи немає його у Раї на землі…
А може Бог, як ми .. Малі..
Малі й залякані в неволі.
О тато.. тато..Я ще тут.
Перед тобою на колінах.
Та час ізнов летіти в путь.
Піднять на крилах Україну.
Дивацький сон.
Бо він не мій.
Він того сина, що загинув.
Ота.. скривавлена дитина
У нім озвалась до батьків.
До душ людських, почуте спів!
Відчуйте душу, серце, слово.
А то загарлися у змову. Та зраду
Й думаєте знов, що то вода, тече.. не кров.
Дітей святих..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2021
#ЗІСТАРИХЗАПИСІВ 2014 року
22 січня була в Києві. Приїхала ранком, о 6.20… Зустрів щедрий сніг і ще - страшна звістка про першу криваву жертву Майдану – дніпропетровського хлопця, . З тим прийшла у серце зима, яка панує досі.
Ще Перед очима: чорні клуби диму з вул..Грушевського, - пливуть вони величезною хмарою над центром столиці вільної України, аж до статуї архангела Михайла … А той святий воїн- захисник Київу ніби бється над майданом з нечестю…
Та й він,нажаль, не здатен захистити юних та чистих серцем українських хлопчиків та дівчаток, мужніх жінок та чоловіків, що там, внизу дихають пилом і зневагою української еліти. Тяжко. Київ вже не той: натхнений та творчий, духовний та велично-пихатий центр, яким бачився мені ще пів року тому…
вже по-обіді,
ще дужче Йде сніг і … здається : статуя Володимира у мареві заметілі повертає обличчя у бік пожежі народної, що там…..на вул.. Грушевського. «Кривавий Володимире»… «Хрестителе Русі» …!!! – кричать голосно з верхівок дерев чорнії ворони, літають над статуєю, ніби знущаються, намагаються зачепити крилом... І сніг раптом стікає з обличчя велетня…мов сльози. Невже…Навіть колись проклятий народом, величний та пихатий, звеличений літописцями у віках, князь гірко плаче?
Та що до його сліз тим дівчаткам і хлопчикам на Мадані, на грушевського, тим козакам…Наразі над Україною височіє не владне обличчя князя, а клуби диму, кров, що застеляє милі дитячі очі…очі, що вже стали серйозні, завчасно подорослішали та навіки набралися суму….
Хто бачив хоч раз , як твій товариш за хвилину вмирає від кулі – того назавжди лишить молодість! Того усмішка стане суворою..
Як же помиляються ті , хто своєю зрадою та неповагою до народу роздмухав вогонь революції на нашій землі…
Ті, хто доклав у українське вогнище дрова, бажаючи на цьому «заробити»….
Панове! Отямтеся! Україна змінюється, росте, набирає сили, вже Змінилася! Вже виросла! - бо має патріотів, що заставлять змінитися й владу і устрій , закони,, що повернуть владу у трудящу, правдиву руку!. Обличчя гідне славетному князю повернуть! Заставлять поважати себе у власні країні!
От і на барикадах- бачили? Працюють як одна родина! Душа радіє! А який вогонь у цих мужніх , вірних рідній землі серцях? Прислухайтеся! Бо втратите багато… передусім повагу від своїх нащадків!
Поважайте свій народ!
Час прийшов вклонитися своєму народові, замислитися на тим, чи не з своєю совістю розпочатий кривавий бій, чи не в свою дитину стрілятиме завтра снайпер, не свою матусю поб’є до смерті палею хлопець-Беркутовець… «Ой беркути кружать країною. Бідні діти!»- промовляє старенька бабуся на майдані, страждально дослухаючись вибухів на Грушевського…
« Та що тих хлопців жаліти!… -Хай , вони повиздихають …Бо ж вони - з Галичини, не наші..»- відмахується від неї якийсь дід.
«За ці слова хочеться плюнути старому у обличчя! Як так можна казати? Це ж усе - Україна, наші, Українці! Чому така зневага, зловісність? Не буває біди на пустому місці!
Та добре, що не у кожній душі подібне, більшість Киян – підтримуюють. На барикадах ввечері бум – кияни, разом з приїжджими носять у мішках сніг, кригу … Та натхненно співають гімн, патріотичні пісні…
Так, сьогодні майдан з’єднав народ! І мабуть час зрозуміти це.
Час!Почути голос свого народу тим, хто мітить на п’єдестал Володимира.. Не можна кривавою хвилею панувати над нащадками козаків та славетного Довбушу, не можна знущатися владі над мужніми шахтарями, які кожен день йдуть на роботу у забій, мов на смерть, а отримують за це - копійки .
Час вклонитися власному народу та спинити криваву бійню , яка може перетворити Україну у пекельну браму не на одне століття… Досить страт! Досить зради! Досить беззаконня! Досить брехні та набивання кишень!
Думайте не про себе, а про Свою Україну , Свій народ! А вже потім – складайте власні статки… Бо будете прокляті у віках. Закликаю нашу владу до миру! Закликаю народ до єдання! Землі Українські нікому не віддамо! Ані ближньому бртику, ані Китаю, якому нас бажають підкласти у дарунок, ані ще кому…Хай навіть ціною власних портфелів…Складіть свої повноваження! Змініть себе ! Спасіть Україну!
22.01.14… вже біля 16.00… на Грушевського, майдані чекають на штурм… чути вибухи, … дим виїдає очі… Та на хвилину панує тиша. І ось як диво якесь - у Михайлівському зриваються дзвони… там, під куполом , серед темряви , таємничого сяйва свічок, до українців , української влади священик промовляє незвичну молитву… , закликає до захисту України, припинення кровопролиття та просить Бога не дати зруйнувати нашу волю народну, Державність, захистити українських патріотів. ….дякую, святий отче, за ці правдиві , гідні слова! Може вони будуть нарешті почуті… Прошу за це на колінах!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902327
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2021
Вже снігами замітає
Гори і долини
А я все не відшукаю
Милую дівчину
А я все та й не знайду
Рідні ніжні руки
Ще й сопілку чарівну,
Що дарує звуки
Ой сопілочка заграй!
Серце заспіває..
Бо мене у рідний край
пісня повертає
Ще, кохання таїна
І зіронька рання
Що зійшла поруч хатини...
Де живе кохання..
Вже снігами замітає
Гори і долини
А я квіти чарівні
Несу для дівчини
І Чугайстер з Чорногори
Нам веслу грає
У хатині рідне серце
На мене чекає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2021
Вже снігами замітає
Гори і долини
А я все не відшукаю
Милую дівчину
А я все та й не знайду
Рідні ніжні руки
Ще й сопілку чарівну,
Що дарує звуки
Ой сопілочка заграй!
Серце заспіває..
Бо мене у рідний край
пісня повертає
Ще, кохання таїна
І зіронька рання
Що зійшла поруч хатини...
Де живе кохання..
Вже снігами замітає
Гори і долини
А я квіти чарівні
Несу для дівчини
І Чугайстер з Чорногори
Нам веслу грає
У хатині рідне серце
На мене чекає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2021
Прокинься месник України!
Луна вже спить, пора нічная,
Туман повзе, рай засинає,
І мов життя нема, - спинить
Так хочеться отую мить,
Коли ще вірили у долю.
Коли були ми молоді.
Та на крилах у рай літали
Й ходили босі по воді.
А ніч зірками вже ридає.
І пес завив як вовк у раї.
І цвинтар січовий мовчить.
Там отаман старезний спить.
Птахи кричать, немов з хмарини
Прокинься месник України!
Прокинься, козаків збуди
Та рай святий знов захисти!
А. Букреєва-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901764
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2021
*ВОГНЕННИЙ КІНЬ*
Проміння сонця у степах блукає
Вогненну гриву ‒ вітер упіймай!
Спіши, мій коню, де брехні немає
Лети ж мій коню, там, де волі рай!
Старих дубів-дідів чарівна сила,
Схитнулась вітру-брату недарма
Вже кінь козацький відчуває крила
Рука знов шаблю батьківську трима
Тобі зірковий шлях мов другу підкориться!
Разом по ньому доля нас вела
У ті степи, де дихають могили
У ті степи де правдонька жила
Де браття брата зустрічали щиро
Де Сили ‒ «Пробудити час», давно!
Спинись отут, мій коню, де могилу
Вколисує зірковоє вікно!
Спинись,
Скупайся у Чумацькім, яснім світі!
Намрій щось, думи в серці пробуди!
Тоді прокинуться ті воїни столітні
До них озвуться весняні сади.
Лети мій коню, чистим білим степом
Копитом бий душі холодне скло!
Не час руїни величі будити
Збуди, що вольного у них жило!
Прокинуться і вийдуть подивитись
На той курган: Великі та Прості
Борці за Правду, Воленьку народу
І Збудяться Пророцтва на Житті
2020 січень .Анфіса Букреєва-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2021
Ой у полі холодна завіса…
То хурделиця йшла погуляти
І луна, нахилилась до ліса,
Заходилась собі спочивати
Замітає задумливі віти,
Пориваючи тугою дні…
І неначе веселії діти в небі
зірки гойдають сумні..
Підпалили вогняні кресала,
Заходилися світ дивувать…
Та... дорога снігами припала…
Вже й санчата здалека дзвенять
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2020
Задзвеніли дзвони!
Задзвеніли дзвони!
Чуєте, ізнов – Здаля!
У полоні білім,
Мовби на свічу
На луну,
Задивиться земля.
У гріхів спокуті,
у душевній скруті,
У полоні почуттів!
Діва зашарілась,
Серцем заяснілась,
Бо Різдво - то диво з див!
Задзвеніли дзвони,
І немов ікони усміхнулися, здаля
Бо перша ікона - там де біла хата
Там де рідна є земля!
Там де: ночі чари,
Де гортають хмари
Волоси дівча-верби,
Де калини грона,
Де старі могили,
Огортають мрій сніги
Ой землице-діво..
Сотвори нам диво
Чом задумана стоїш?
На оту ікону,
На луну холодну,
Дивишся, усе мовчиш?
Не ламай знов руки,
Не чекай розлуки -
Піднімай у Бій синів!
Най Різдвяні дзвони,
Визволять з полону
Душу українську -диво з див!
Ан. букреєва-Стефжко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899141
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2020
Задзвеніли дзвони!
Задзвеніли дзвони!
Чуєте, ізнов – Здаля!
У полоні білім,
Мовби на свічу
На луну,
Задивиться земля.
У гріхів спокуті,
у душевній скруті,
У полоні почуттів!
Діва зашарілась,
Серцем заяснілась,
Бо Різдво - то диво з див!
Задзвеніли дзвони,
І немов ікони усміхнулися, здаля
Бо перша ікона - там де біла хата
Там де рідна є земля!
Там де: ночі чари,
Де гортають хмари
Волоси дівча-верби,
Де калини грона,
Де старі могили,
Огортають мрій сніги
Ой землице-діво..
Сотвори нам диво
Чом задумана стоїш?
На оту ікону,
На луну холодну,
Дивишся, усе мовчиш?
Не ламай знов руки,
Не чекай розлуки -
Піднімай у Бій синів!
Най Різдвяні дзвони,
Визволять з полону
Душу українську - диво з див!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899135
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2020
Мені здається, все брехня.
Оббрехані тим блудом люди.
Схиляють голови чумі,
Яку готують нам іуди.
Таке неначе вже й нема,
Нема моєї України.
Пітьма в душі, в житті пітьма.
І стіни, стіни… стіни…стіни…
Отої страшної тюрми.
В яку вмирати посадили.
Сади неначе десь вродили,
чи зацвіли.Та не мені!
Ні не мені.
Бо знов кадило кидають в очі..
Як пече!
Аж серце від його палає.
Мовчить народ.
та на плече
Недоля руки простягає.
За горло душить німота.
Бо знов зігнута на коліно
Ота проклята і свята ,
Могила моя, Україна.
Чи тобі стане сил повстать?
Бо час прийшов - брехні година!
Вже кодло те... cлід розкидають
І розтоптати,
Україно...!
Анфіса Букреєва-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2020
ПОВІє ВОГОНЬ З ХОЛОДНОГО ЯРУ...
І знов тебе, мій світлий раю,
Душа моя з пітьми впізнає
Не мала спокою ніде,
А тут на сповідь знов іде
Оголена..
Як народилась.
Мов до матусі прихилюся,
До тебе, білена хатина.
Прийми ж мене!
я мов дитина,
На руки голову кладу,
І душу свою і мету
І правду–все у тім раю
Я тобі, нене , віддаю,
Складу стиха, на той вівтар..
Святий вівтар!
Бо в вирі мар
Над ним хтось плаче і сміється.
-Хто тут?
Та він не зізнається.
Не хоче мені розказати
За що отут щомить розп’ятий..
Святий народ, що жив й співав
Бо птах під серцем вільних мав.
ТА триста років вже не має…
За що його на суд страшний,
Веде обідраний, сумний
Сліпий й старий бідака- чорт?
Чому та біла хата і земля…
оТ -ОТ ВЖЕ буде не моя?
І не твоя, мій світлий Раю..
ЗРАДЛИВІ душі народжaє
Свиня стара
Не дивно ж Рай -
В пітьмі .
Дніпро-… У забудовах та
в кайданах..
Тяженько спить.
Ой отамани... Ні я не смію вас згадать...
Хай сплять, хай міцно, діти сплять!
Вже й місяць кволо світить там,
Де був душі величний храм..
Та що це я ? Уже світає.
І соловейко знов співає.
Так хороше, немов давно.
То може вернем що було?
І заживем у волі знову?
І дітям рідну колискову
Будем співати, не чужинську..
А вільну, нашу, українську?(А. Букреєва-Стефко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2020
СОТВОРЕНЕ ЖАБАМИ .. У БОЛОТО Й МЛИКНЕ...
Панують всюди жаби ті.
Ганебні жаби.На Хресті
Вони Свободу розпинають
І рабські маски одягають
Аби як вівці всі були.
Аби вже волі не знайшли шляху.
І пекло породжають
У світ Великий..Бо гріхи
То гроші на крові затяті..
І в пеклі душі не багатті
Їх не горять, бо душ нема
Щось там було та пшик лишили.
Безладдя сіяли й ярмо
Та й втім ярмі самі душили
Своє ж дитя.. Їмо.. їмо...
Та й здохли...
От біда велика!
Яка біда.. бо від свині
Єдина користь - добра пика..
Та сало, смажить на вогні
нащадок Гетьмана Богдана, Анфіса Букреєва-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2020
Припадає падолистом,
Падолистом, падолистом
Та дорога, що йде містом,
Наче кличе у віки
Ой гуляє козак містом,
Розбишака- вітер, містом,
І рахує жовте листя,
І гортає він квітки
Хмари - думи розмітає,
Квіт осінній обіймає
Сипле листя мов на душі.
Ясне листя, запальне
І старим чарівним містом
Хтось танцює танго бистре
Зачарований тим танцем
Лист у вікна зазирне
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2020
Співай, тихо Вітре,
Співай під віконцем,
Приходять мій миленький
Як вже сяде сонце..
Бо як сонце сяде,
Мати засинає,
Бо як вітер стихне,
Серце завмирає
А я ж тебе ждала,
З ніченьки до ранку..
Ой де ти подівся,
Любчику Іванку..
А чи не звернув
До чужої хати
Вітер тужно плаче,
Кличе доню мати
анфіса букреєва-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2020
Ой вронило та й відерце.
У криницю, моє серце
Ой вронило ще й ту душу
Що робити тепер мушу?
Гілля гуси.. пролітайте
Ту криницю окликайте
Під калиною криниця.
Там холодна водиця…
Ой та вода як сльозина
А калина як дівчина…
Гілля гілля.. гусенята..
Час на весноньку чекати.
Бо як весна та й вернеться,
Та дівчина усміхнеться..
В серця весна повертає,
Як Калина розцвітає....
Анфіса букреєва-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2020
В ГОСТЯХ у #ZZАРАЗКИ
Червона Шапка// тяжко хекаючи, човгала лісом у волохатвій від часу медичній масці старої бабусі.. та червоних( для чистки вбиральні) маминих рукивичках...Від побаченого Сірого вовка схопив інсульт. Медики записали - загинув "Від ZZАРАЗКИ". Добре хоч до пенсії не дожив,невдаха, бо усі роки офіційної не мав зарплати. Тож став би Вовчисько жебраком у колись Казковому, своєму лісі.. Тож.. ZZАРАЗКА - ДІЄ..
переказано казкаркою АнХРИСТЕЮ)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2020
#ЗГУМОРОМДІДОВАСИЛЬ... "ВСМІХАЮСЯ 44 ЗУБАМИ
Зуби випали.. Один лишився.! Вставляти нема за що, усі гроші віддаю двом бабам – аптеці та комуналці. Та знайшов вихід…Одягнув маску , дякую «Короні» та щедрій владній рекламі оцього вірусу..Тож,.. вдягнув маску, та не просту -. з малюнком зубів - 44 х у один ряд. Онук, рокер подарував. Каже, «діду.. тепер ти будеш у дівок популярний…» Не знаю як щодо дівок.. А от поліціяни мене побачили.
Стали спиняти. Кажуть... «-Чого це діду.. Ви там всміхаєтеся, так дивно аж на 44 зуби….. наче щось надумали недобре!"
. А я кажу...
-«То ще я дідки, це добре всміхаюся, бо як відкрию маску та всміхнуся насправді, тим що лишилося від чесно прожитого життя..То тоді Ви .. щонайменше - заховаєтеся й у машині."
Так що краще не доводити людину.. пенсійного віку до короно вірусного сказу. Бо хоч і останній та один зуб та у мене є. Можу й вкусити… Дістало оце усе.. що у Світі діється...
спілкувалася з дідом А. Букреєва.-Стефко
ще буде
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2020
#ЗГУМОРОМДІДОВАСИЛЬ... АМЕРИКА: ВИБОРИ КАНДИДАТА НА ВОЗНЕСІННЯ?
"Ой.. кажете.. пенсія.. пенсія.. Але ж скільки ще зробити можна!
Он...В Америці ділять владу між двома пенсіонерами. Той, що виграв - майже однією ногою.. Короче.. Вибори претендента на Вознесіння.. Колися у СРСР теж так було.. То. Андропов, то Черненко.. один за одним йшли у Світ... А замість мультиків - концерти класичні та Лебедині озера.. Не дивно, що Діти тоді хотіли стати музикантами. усе через політичні витрибеньки! А ще багато хто пішов працювати у Ритуалку. Зрозуміли - у цьому є добрий заробіток. Ти завжди у напрямку з владою"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2020
Знов додому повертаюсь,
Знов додому повертаюсь,
Де мене вже не чекають,
Хоч пройдуся ріднім гаєм,
У якому не пізнають.
Ще душею прихилюся,
Де ота, моя земля,
І заплаче, засміється
Серце..
серце щире, скрипаля.
Той скрипаль - ізнову грає,
Там, на вулиці рідній,
Де в травневому розмаї,
Залишилось стільки мрій.
Має він чарівні ноти,
Має скрипку чарівну.
Як заграє – враз поверне
Сад батьківський і весну.
Зазивай у рідну хату,
Знов скрипалику, гостей.
Щоби додому вернути
Українських, Всіх , дітей.
Анфіса Букреєва-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2020
Тобі й мені наснилася блакить.
Дніпрова. В Світі ...-чарівна, єдина.
В ній казкою, озвалася на мить,
І задзвеніла птахами, країна.
Те диво я не знаю як назвать -
Немов розмова серця з серцем в Раю,
І я блакить очей іду шукать
В яких мов сонце хвилі зігріває.
Тобі й мені наснилася блакить.
І чайка що над хвилями літає
Мов пароплав рікою все спішить.
Веселкою у мандри закликає.
Ті мандри, наче стежка у Раю,
Та згадка серцю – мов стара билина.
Бо очі ті, мов води чисті п’ю,
В часи коли гірчить душа полином.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2020
ВЕЛЕСОВА НІЧ!
Хто там ходить за стіною?
Лячно виє у дворі?
У осінньому садочку,
Та в нічній тяжкій імлі?
Ой скоріш тікай на піч...
Бо то Велесова ніЧ!
(А. бук)
За старовинним Звичаєм,у ніч Велесову, на Україні дівчата та жінки (й чоловіки) співали пісні про зірки та про Велеса.
Йшли гуртом до перехрестя доріг й закликали щастя та волю. Хода складалися з окремих груп ( зазвичай трьох) , що йшли окремо й сходилися у перехресті села чи то на розі доріг. Мали зійтися разом ,у один час! Бо то означало Єднання людей та стихій! По-переду кожного з переважно жіночих гуртів йшов переодягнений у Велеса чоловік( у кожуху, з рогами), що ніс символ Велеса: його роги, булаву, топірець, посох тощо. Коли ж три групи, співаючи , сходилися разом на перехресті чи то на майдані у селі, то вони піднімали на високому гаку(до зірок) атрибути Велеса й неподалік розпалювали багаття. танцювали та розважалися усю ніч. Не можна було аби вогнище те затухало а веселість вщухала! Тож вогонь тримали до ранку . А від нього брали й собі вогню - запалювали печі та свічки у хатах люди. Той вогонь вважався особливим, таким, що зігріватиме усю зиму до весни. Цікаво, що у цих святах та у ході зі піснями брали участь й домашні та навіть дикі тварини, яких приручили господарі. Вважалося, що оці всі дійства( три групи людей, що єднаються на перехресті) є символом трьох стихій. То символізувало єднання людини й природи, та Землі й Всесвіту. (Під час співу використовувалися дзвоники - аби Добро панувало)
Бути жорстоким на Велеса не дозволялося. Бо тоді людина була б покарана Долею. Також насилля та агресія були неприпустимі. «На Велеса визначалося: чи ти людина чи ти тварина ..."
МОЛОДА, ЗІРОНЬКА, ЯСНА.
Та й НАД УКРАЇНОЮ ЗІЙШЛА,
РАДІСТЬ, ЩАСТЯ Й ВОЛЮ
ПРИНЕСЛА!"
Le Demon du Bien
ДЕМОН ДОБРА.
підготувала Анфіса Букреєва-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2020
В травах прокинулась неба блакить,
В травах прокинулась неба блакить,
Травами дихає сонце ясне,
Річечка бистра у бескид біжить
Згадуй мене, згадуй мене!
Я тебе теж пригадаю, в ці дні,
Коли в травневому квіті зоря,
Знову всміхається ясно весні
Тоді згадаю тебе серцем я!
Ранком зчаровані ліс і блакить
Мовби приходиш у спогадах сна,
Казкою з гір у очах чарівних,
Серця торкнеться квіткова весняна.
Папороть лісом у мандри спішить.
Може живу у чарівному сні?
Тільки чому знову вітер мовчить
Ще заспівай.. і заграй ти мені!
Заколисую я мрію між хмар
Ще й зачаклую неба блакить
Тільки б зустрілося серце рідне
Тільки б вернулася зустрічі мить.
Чується серцю, як серце болить.
Вільна душа, знов у бескиди зве
Хочу у мандрах вернути ту мить,
Де твоє серце зігріло мене.
Анфіса Букреєва-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2020
КВІТКОВІ ЗАМЕТІЛІ
Немов мені здалося
Чи то усе було?
Як трав гірських волосся,
У серці залягло.
Лилося, наче води,
Ясніло на Зорі,
Рідне Душі не вроду
Всміхалося Весні.
А та Весна – чаклунка,
Сестра мені була.
Душі всміхнулась лунко,
Додому позвала.
Задумою легкою
Поглинула в той день,
Де тужно, неспокійно
Без Весни і пісень
Лісів таємна змова
Мов казки дивна мить
Як серце заспокоїть,
Як Душу не згубить?
А та Весна – чаклунка,
Сестра мені була.
Душі всміхнулась лунко,
Додому позвала.
Ой та Весна, сміється..
Ще й травами дзвінка
В квіткові заметілі
Дорога заклика.
Травень 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892976
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2020