| Сторінки (6/507): | « | 1 2 3 4 5 6 | » |
ЗАТИХЛИ й СВИНІ..
у День тиші...
Лише гризуть
Державу - МИШІ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831061
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2019
ДЕРЖАВА, ПРО ЯКУ МРІЯВ ГЕТЬМАН БОГДАН
Богдан Хмельницький хотів відродити древню до-київську ще Державу, на чолі якої мав стояти обраний князь. Таку державу колись називали Сарматією. Рід Хмельницьких мав на це право, бо з діда по матусі ( Ружинські – дід по матусі гетьман Богдан Ружинський ) він мав відношення до старовинних родів (Данила Галицького, Гедиміна), от і по батькові , що був з роду гетьмана Венжика Хмельницького, він мав право на це. Тож, ніякому царю князь український не міг й не бажав присягати( угода, якщо й була -лише тактична) . БО він був з роду, який вищий над царем Московським. А ота брехлива рада й так звана Переяславська угода – то історичний фейк.
В 1677 році гетьман Юрій Хмельницький підписувався на документах « Юрій Хмельницький Венжик, ксіонже сарматійський і гетьман усього війська запорозького.»
тож, навіть Юрій Хмельницький знав про задум батька, -Створити незалежну вільну та демократичну військову Країну..
Хмельницький же був отруєний, хитро й підло . Тому мали відношення як Росіяни, так і Західні "сюзерени" .. яким не вигідна була вільна козацька Держава з людиною на чолі , яка мала відношення до перших родів.
Нині Україна має пройти ізнову шлях, який ми не допрацювали. ( понад 300 років маємо здолати за кілька років. І не помилитися і не схибити . Маємо здійснити мрію пращурів.
А. Бук-стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830777
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2019
"ДУМА ТАРАСОВА".
Нема гірше, коли правда є «наполовину».
Коли батько любить «трохи» донечку єдину
Як шинками гроші щедро панство розкидає,
В час як мати, у хатині - в нужді помирає.
Ворог злий, - тоді й не горе,
Не біда тяжкая..
Бо у душу з України - брехня заповзає
Чорна кров тече.. тече.. з Києва мов плаче..
На Чорненій - душа моя владне бидо баче.
Ой… не часто, слава Богу, раз на рік «до свята».
Та й мені душа болить. -
Розривають мати!!!!
А хрести? Та віра, церква?
Добре що все маєм.
Тільки чому собі ярма
Інші одягаєм?
Аби ж воля в нас була
Бо на хрест розп’ята
Ще і досі «шинкарями»
Україна мати…
Ой ви діти..
Ой ви діти..
Шинкарі чи Вас споїли?
За що кров оту святую наче воду пили?
На майдані…
За що мати ще й сьогодні сина
Викликає із могили?
За що оті крила обрізаєш..
Владо-зрадо патріотам всюди?
Отака от … отака
Правда нині люде.
Люде люде.. прокидайтесь!
Досить.. досить! Досить!
Бо душа вже меч Арея
В Бога собі просить
Час настав козацьку
волю й силу розбудити!
Діточок - учіте правді
А не лоб хрестити!
Бо хрести є.. й так - уюди.
Тілько - Бог не всюди.
Де є гроші - немає волі,
Пам’ятайте люде!
вірш Анфіси Букреєвої-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830746
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2019
ПРОКЛЯТТЯ ХАРАКТЕРНИКА УПИРЯМ (фантазія)-
Ой я козацького роду,
Ще й вільного народу.
Ой я -душа простая,
Над ворогами -
Соколом літаю
Ще літаю вольно
Де моя родина,
Ой , де сонце сходить,
Де рідна Вкраїна.
А Ви ж - свині кляті,
Прийшли та й не туди.
Ой не ваша тут Мати,-
Чужії ви люди.
Йдіть геть звідси,
Щоб і сліду не стало!
та щоби вам та отая дорога -
Камінням зростала
А щоби на долі вашій
Була лише втрата
Ще й гроші криваві-
Пекли душі й хати
Щоб горілка горлянку
Вилами пекельними
З ранку й до вечора драла
А наша, козацька пісня -
Серце лякала
Щоби ваша мати
Та й Зріклася сина
А ота брехня й зрада -
Гірчила полином.
А як вас вестимуть
на суд Божий нашії діти,
То жінки щоби плювали
Вам, бидлоті, слідом.
Ой не дай же Боже
Вами народитись.
Ой не дай же Боже ,
Кров’ю дітей як ви, умитись
Ой не дай Боже
Вбачати ваші пики
Я – козацького роду
Характерник великий.)
Вас ,брехливі собаки,
Сим днем -
Кляну й закликаю.
Слід добрих у торбині
не шукайте - не маю.
А. Букреєва-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830496
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2019
ЗАГРАЙТЕ, ЦИМБАЛИ!
Ой цимбали, цимбалочки,
Струни чарівнії,
Так заграйте, щоб збулися
Українські мрії
Ой цимбали, цимбалочки,
Душі променисті,
Знов заграйте нам веселу,
Щоб почули й в місті
Так заграйте, Щоби воля
Шлях до серця взнала
А матуся за синочком
Вже не горювала
Ой заграйте щоби дух
Птахою полинув
В вир безмежний
І пролився сонцем
На Вкраїну.
Ой цимбали, з Вами правда,
В вас - народна сила.
Тож, заграйте щоб повстала
Ненька -Україна
Пробудіте край зелений,
Високу могилу,
Щоб в Карпатах, над Дніпром
Мали люди крила
Ой збудися, пісня вільна
Ще й злети над Світом,
Щоб заграли ще, цимбали.
Щоб всміхнулись діти!
Анфіса Букреєва-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830495
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2019
ДИВИНА
В любові( у долі) є незнана дивина.
В любові( у долі) є дорога чарівная.
Як серце серцю промовля «весна»
Коли душа кохає і чекає.
І я шляхом отим до тебе йду,
Там кожная хвилина - мов дарунок.
Бо відкриває нам весна сади
Квітковий шлях і сонця поцілунок.
Над містом заясніла вже блакить,
Ранкова птаха весело співає,
І серце серця хоче пробудить
Рука руки мов крилами тримає.
Туди йдемо, де є шляхи ясні
Де зустрічає чарівна веснянка
Туди йдемо, де тобі і мені
Наворожила доленьку циганка
Наворожила, чари розлила,
В пустелі міста душі поєднала
І в ліс чарівний, що прийшов із снів
Весняним сяйвом й квітом закликала
Анфіса Букреєва-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830458
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2019
ОЙ КІНЬ ЛЕТИТЬ..
Ой кінь летить, байраками,
Летить долиною.
А де ж той козак, брате,
Що був над тобою?
А той козак - вільний,
Додому вернувся,
Та й біля дівчини
На роки забувся
Ой заснув, заснув,
Там, де та дівчина,
Та й де хилить віта
Білая калина.
Прокидайся друже,
Побратим гукає.
Прокидайся, серце,
Мати бо благає
Як козак піднявся, -
Роки проминули.
Вітри кості білі
Коня зворухнули
-Ой вставай мій, брате,
Коню, вороненький,
Підемо у степ гулять веселенько
Гуляти та й вільно
На усю Вкраїну,
Щоби розлилася
Воля соколина!
Ой гуляли днів два
Ще й третій до ночі.
Вже той гордий кінь їхати не хоче.
Скам’янів під дубом,
Де біла хатина.
Де збирає раду
Нову, Україна
Анфіса Букреєва-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830451
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2019
ОЙ,ще більше "кандидатів"
В Україні стало!
Тільки де ж усе поділось
із комори сало?):
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830080
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2019
ЯК ЛИСА ОБИРАЛИ(гумореска)
Курка й Гуска, ще й індичка
Пішли обирати,
пана Лиса ...
Щоби він - боронив їх хати.
В пана Лиса - добре хутро,
Пика немаленька!
Може ,
й не усіх подавить
З доброго серденька..!
Каже ж він усе солодко
"Меди" розливає
-Буде МИР Вам, буде щастя..
Лис слів вдосталь має!
Тож, Індичка й пані Гуска
Аж ним зчарувались
Лише Курка трохи Лиса
У серці лякалась.
Та що зробиш..
ота курка вибору не має
Бо на Лиса, Півень
вже давно чекає!
Хоче радитися з ним,
Як жити родинам,
Куди дітися отим,
Птахам сиротинам..
Добру раду Лис провадить
Ласо йому й сито
А ще хоче він ввести
Птаству "щедре Мито"
Як ідуть додому
Курки - щоб йому платили.
А до лісу - безкоштовно
Щоб щодня ходили. Ан Букреєва-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830079
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2019
СПІВОЧА ДУША
Кіт, Васько ходив степами,
Ще й байраком - танцював.
А якими ж він піснями
Душу людям звеселяв!
Як весна - корить співати,
Ще й дівчатам підморгнуть
Як козацька в Вас душа, -
Завжди кличе серце в путь!
Ой, козацькая душа,
У кота мого, Васька!!!
Кожну ніч іде парканами,
До дівчатк, повз Лапка.
А Лапко дрімає міцно,
То й хропе - аж гай гуде.
Але як Васько співає –
То і пес - спать не буде.
Все собі баси виводить,
А ще тенором бува.
Теж співочая душа!!!
Інших душ у нас нема!
Анфіса Букреєва-Стефко
картина - Українского художника, Олександра Антонюка
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829725
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2019
ГРОЗА МИНУЛА,
Маків цвіт
Росою сяє Між колосся,
Немов Вкраїнський Оберіг,
Що дівчина вплела в волосся.
Вже довгі коси простягла
І заясніла Верба в свято,
І на зорі в степи пішла,
Весна знов зіллячко збирати
А теє зілля – чарівне,
А теє зілля - має сили,
Воно нам воленьку дало,
Орлинії міцінії крила
Вже тяжка хмара, дощ рясний
Грозою душу не злякає!
Бо серед степу маків цвіт
Нам щастя й долю закликає
Мине гроза, і сонця світ
Веселкою нам шлях осяєяє,
Туди, де стільки довгих літ
Вкраїна-мати нас чекає.
Анфіса Букреєва-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829498
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2019
Я ПРОСТО ГУК
Та я ніхто. Я просто гук..
Син степу, волі та порогу.
На Крилах вітру пролечу
Над Україною до Бога
З-під хмар дивитимусь собі
На шлях яким ведуть Вкраїну
Шляхом тим мати боса йде .
Несе малу іще дитину.
-О Боже, глянь.. Нога в крові..
Синочка ледь вона тримає!
А он попереду - брехня
Їй шлях до пекла розмітає.
Тягне замурзану, Святую..
Страждальну тую нашу мати!
Та й як же весело регочать
Із цього владні казнокради...
Ой.. смішно як.. -аж дурно їм.
Свята ж бо сила не карає!
Ледь помолилися – й гріхів,
Крові дітей немов немає.
Такі святі у нас мужі!
У райських землях відпочинить...
Ну А матусі? Діточки?
Чужі що діти? Хай загинуть!
Але й мені це не болить?
Я ж просто Гук!.
Як пощастить – ще погуляю та й,
степами
Як пощастить...
Медові вина
Та й потечуть !
Та я ніхто. То й не болить
Ніщо у серці не
сумує
Лише душа: летить летить..
Над тим шляхом,
ЩО правди меч завжди торує
Я гук я гук.. я мов би сон
Чи я живу? А може я отам, отам,
Дивлюсь на небо поз траву..
Як та дитина, що в бою,
Не знаючи як ще любити,
Навік упала.
Ні.. то не я.
Мені ж бо треба ще пожити..
Щоб задушити у руках…
Оте…свиняче сите рило.
Щоб та дитина піднялася ще:
доньку, синочка, народила.
Тоді вже ГУК - зірветься з рук.
Та й полетить у гори, зранку.
Бо десь отам він й народився!
Як Батько нам співав веснянку.
Анфіса Букреєва-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829466
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2019
СОНЦЕ ВЕСНЯНЕ
Засвітило ясно сонце,
Зранку над горами
Зчарувала серце пісня
Рідними словами
Зчарувала та й згубилась
У бескидах, схилах,
Виру квітка усміхнулась
А я - мов на крилах.
Ой танцюй ще ясна весна,
В травах, полонинах,
Ще всміхнися знов мені
Душенька єдина
Най зігріє край рідний
Воленька чарівна
І розбудить горде серце
Лісова царівна !
Сходить сонце, ніби вперше
Наче так не було,
А моя стежина швидко до
Тебе звернула
Ой звернула, щоб схилитись
До душі рідної
За якою ллє давно сльози
Дощ весною
Марно сльози ти не лий,-
Бо потік вирує
Ще на тому боці, серце,
рідне, не почує!
Знов веди мене у гори
Весняна дорога!
Щоб всміхнулася піснями
Душа одинока
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828804
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2019
То вставайте, щоби була в Україні воля!
Щоби мали наш діти і онуки долю.
БО вже підлії кнурі - затоптали Мати
Вони її душу й серце прагнуть розпродати
Нашу душу , наше серце, Нашу Україну.. !!
Ой вставите ж діти вільні, не йдіть на чужину!
На чужині де і добре, - та не Ваша хата ,
Бо не ваша там чекає у віконце мати.
Ой вставайте, та беріте в руки добрі вила.
Добувайте дітям волю, з нею будуть й крила !
З нею прийде всім наука, хто серце виймає.
Хто народ у ярма тягне, хто у божім Раї
Душам вільним суд провадить.
Хто в оту могилу ... заховати хоче нашу
Україну милу .
Ой...
Забулися вони , хоч і славлять бога..
Що до Чортова корита йде брехні дорога.
Ой забулися вони, що судити буде.
Їх не божая рука - українські люди.
І на поміч в тім прийде мати нам Покрова,
А ще Спас та гостра шабля , пісня колискова.
Ой, тікайте, поки можна. Поки час ще буде..
З України упирі… Ви – пропащі люди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828803
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2019
ЗУСТРІЧ( зі сповіді знайомої людини)
Для чого я сюди вертаюся ізнову
Не можу зрозуміти до кінця.
Та ніби Янгол крилами підняв
І доторкнувся сонечком лиця..
Рідне побачилось в тобі у ту хвилину,
Коли додому йшла,
Здалося –молода.
Але усе минуло й думка засмутила:
Для чого весну гублять ті літа?
Літа, в яких розрада і омана ,
В яких прощення й радості печать.
Яка ж тяжка ота років могила
Де одиноко, одиноко сплять
Загублені літа..
І хоч весна згубила білі квіти...
Мені ти ще рідна,
Немов ота…ота… якою ти була
Коли прощалися давно…
Давно оте було..
Забулося, пройшло.
Життя немов би квіт,
Розірваний вітрами –
Землею рознесло.
Та знов оттут зустрілися
Раптово.
Мов зустріч та –то Всесвіту рука.
Яке то щастя, що ти нині є
Що ти кохана,
Що доля твоя зовсім не гірка.
ЩО в тебе діти і онуки,
ЩО ти щаслива в хаті
й у вікні
Нікого не чекаєш.
Бо то муки.
Щасливі будуть хай
Твої всі ночі й дні.!
Іде додому інша, вже не та
За що карає час , зриваючи квітки
Весняніії?
але ж душа жива.. Вона є вічно молода…
До тебе Бог вернув на хвильку , за гріхи.
Ту душу .
Та згадать нема чого їй.
Бо минули роки.
Тож буду я і далі рахувати
Хвилини
щоб почути
Твої кроки.
І добре щось тобі здалеку побажати.
А більш нічого.
Бо все інше то ніщо.
А Бук-стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828169
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2019
СОНЦЕ ВЕСНЯНЕ
Засвітило ясно сонце,
Зранку над горами
Зчарувала серце пісня
Рідними словами
Зчарувала та й згубилась
У бескидах, схилах,
Виру квітка усміхнулась
А я - мов на крилах.
Ой танцюй ще ясна весна,
В травах, полонинах,
Ще всміхнися знов мені
Душенька єдина
Най зігріє край рідний
Воленька чарівна
І розбудить горде серце
Лісова царівна !
Сходить сонце, ніби вперше
Наче так не було,
А моя стежина швидко до
Тебе звернула
Ой звернула, щоб схилитись
До душі рідної
За якою ллє давно сльози
Дощ весною
Марно сльози ти не лий,-
Бо потік вирує
Ще на тому боці, серце,
рідне, не почує!
Знов веди мене у гори
Весняна дорога!
Щоб всміхнулася піснями
Душа одинока
Анфіса Букреєва-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827917
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2019
СОБОРНІСТЬ ДУШ - ТО НАША ЗБРОЯ!
ВОНА ПАЛКІША ВІД ВОГНЮ!
НЕ ДАЙ ЗГУБИТИ СВОЮ ВОЛЮ,
ЯКОМУСЬ ЩУРУ ЧИ КНУРЮ!
ВІН МРІЄ - ЗЕМЛЮ РОЗТОПТАТИ
У ЗЛИДНЯХ ЗНИЩИТИ БАТЬКІВ…
СТАВАЙ НА ЗАХИСТ УКРАЇНЦІВ,
КОЗАЧЕ - СОКІЛ ЗІ СТЕПІВ!
ТО ЗНАК ВЕЛИКИЙ... СОТНЯ РОКІВ.
ЧАС ОЖИВАТИ БОРОТЬБІ
ОН, ЧУЄШ: ЗНОВ РЕВУТЬ ПОРОГИ
СКУЧАЮТЬ, БРАТЕ, ПО ТОБІ!
А ЯК СУМУЄ УКРАЇНА!
ВЖЕ Й СІЧ ВТОМИЛАСЯ ЧЕКАТИ.
КЕРУЮТЬ НАМИ КАЗНА_КРАДИ..
ЩО НИЩАТЬ ВОЛЮ, БІЛІ ХАТИ..
ТОЖ ЧАС - БРАТІВ В ПОХІД ЗБИРАТЬ!
І ПРАВДУ, ВОЛЮ ВИЗВОЛЯТЬ.
А З КОЗАКАМИ - БУДЕ МАТИ.
А З КОЗАКАМИ БУДЕ БОГ.
ЯК СВИНІ БУДУТЬ ПОГИБАТИ -
ТО ЗНАК ПОЧАТКУ ПЕРЕМОГ!
Ан. Бук-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827803
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2019
ПРОКИДАЙТЕСЬ, УКРАЇНЦІ!
«Радійте, більше, усміхайтесь». -
Порадив мені один брат.
А я ж …не можу там радіти,
Де нищать Батьків рідний сад!
Не зможу рабськи усміхатись
І «Рай», «Рай Божий» - голосить.
Та Богу свічки за гріхи.. гріхи страшні
Щодня носить
Ні, я.. не можу..
Не такая , душа прокята, -
Навпаки:
Вона всміхнеться, - мов ридає
І ті вірші - чогось гіркі,
До душ звертаюся у слові,
Вкраїнських душ, щоб ожили.
Не в тузі – у Великій змові
І в Силі Правди обрали
Той шлях, яким ішли «святії»,
Не на хрести - до Перемог..
Тож, прокидайтесь, Українці,
ІЗ ВАМИ – ПРАВДА! З ВАМИ – БОГ!
вірш А. Букреєва-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827497
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2019
СОНЦЕ УКРАЇНИ
Вже сад отой за крок від квіту,
І стежка травами ясна
І бігають в садочку діти
Як ми давно, прийшла весна
Я хочу знов в сади прийти
І мрію тебе там зустріти.
Мости містичні осягти
І зірку в небі засвітити
Як Ти побачиш її світ -
Торкнуться серця ніжно руки
І пропадуть, розтануть враз
Часи прощання і розлуки
Знов хочу я сюди прийти,
В сади, де квіти чарівнії
Де поєднала нас одна,
Ясна співоча, отча мрія.
Невже забавою була ,
Ота весна. І квіт той білий?
Бо яблуня так відцвіла,
Мов сивина весь квіт згубила
Нова прийшла не нам весна,
Та вабить зустрічі хвилина.
Шляхом батьківським за село
Знов кличе дівична- стежина
Якби ж вернути отой квіт ,
І сад отой і спів пташиний,
І те дитинство, наше що,
Душі - мов сонце України
Анфіса Букреєва-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827494
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2019
СТАРА МОГИЛА
Серед степу широкого на горі - могила,
Не така вже і висока, доля підкорила.
Тая Доля, що віками воленьку ламає.
Вже не встане той козак, що там спочиває.
Ой, не встане, та й не гляне, на степ, на долину
На те сонце, та на любу, рідну Україну
А якби ж він встав, чи радий був та й отой козаче,
Подивитись, як старенька, у хатині плаче?
Глянув в небо, на ті хмари, що пливуть високо,
Та здригнувся козаченко: щось Дніпро широкий,
Як раніше не гуде, до степів здалека.
Тихо плинуть його води, десь пропав лелека…
Канув, наче все минуло, все пішло за хмари.
-Ой, де ж Ви мої...брати - козаченьки, пани- отамани...!
Чи не кличе вас матуся, що в тяжкую днину,
У сучасній Україні - помина дитину!?
Замерзає, голодує, у рідній країні...
Лише місяць їй цілує руки лебедині,
Скільки зморшок на «отих», що світ годували!
Що у молоді літа зерна піднімали!
Усе поле почорніло, як Дніпро вирує…
Іде мати, та без стежки, бо правди не чує...
А той вітер край могили дуби вириває
Немов доля, що віками воленьку ламає
Непорушна серед степу висока могила ,
Наче чайка серед виру, розправляє крила
Розправляє, озирається: де ж душа рідная?
Де ж та доля, де ж те серце, що правди чекає.
Анфіса Букреєва-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827260
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2019
ЗАГРАЙ ІЩЕ!
Заграй, іще заграй, старий музика,
Заграй, коли засяють ліхтарі!
І в звуках оживуть чарівні ліки
Що душу й серце збережуть мені
Життя , Любов – звабливий шлях омани.
Та як Ти граєш – враз немовби, знов,
Загоюються всі сердечні рани.
І оживає весна і любов
Як ти заграєш, - вулиця зясніє,
Всміхаються квітковії вуста
Травневі ночі, і таємні мрії,
В них музики живе - Душа свята.
Забулося, що став ти непотрібен
Нікому у житті, що одинок,
Забулося, що молодість зваблива,
А ти - старий і сивий, наче Бог.
Заграєш – і душею змолодієш,
Бо пісні у душі не відібрать
Троянда тобі серденько зігріє
І пелюстками буде осипать
А вітер пелюстки ті розкидає
Овації, немовби чарівні.
Дощ стукає краплинами по скрипці
Замовк музика. Порожньо в вікні
Анфіса Букреєва-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827248
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2019
Чарівний ліс! Прокинься,
Чарівний ліс! Прокинься,
Не засинай, не завмирай!
Я хочу ще пройтися,
Де тихий гай, зірок де рай.
Вони мені шепочуть!
Оті зірки - Світів сльоза.
Що десь в небеснім краю
Гримить гроза, тепла гроза.
Зіркова колискова
Чарівнії краї,
Немов душі розмова,
Заграйте ще мені!
Веселу чи журливу
Не дайте сну прийти,
Бо ж я кохання своє,
Ще мушу віднайти.
Я мрію ще відчути
Оті ясні, душі вогні
І серцем прихилиться
До рук рідних у дні сумні
Чарівний ліс, прокинься!
Не засинай не завмирай,
Я хочу ще пройтися в зірковий гай
Батьківський край. А, бук-Стефко
композитор - Олександр Соколов
слова -Анфіси Стефко-Букреєвої
співає- Олександр Соколов
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825705
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2019
МАРА (композитор - Олександр Соколов
слова -Анфіси Стефко-Букреєвої
співає - Олександр Соколов)
Чом не спиться душі. Може знає,
Що когось вже чекає давно?
Чом у небі думками кружляє,
І летить мов та мара в вікно.
Але стій, то для тебе є згуба!
Заблукаєш десть там, вдалині…
Хай те серце, що справді полюбить-
Знов прилине до мене в вісні!
Мовби хмара на землю сідає..
Тиха ніч огортає серця.
А душа все гріхи сповідає,
Тулить зірку собі до лиця.
Де та доле, зчарована, мила
Що в травневі сади завела?
Де троянда, що серце згубила
І зимою на душу лягла?
Хоч квітучі сади засинають
Замерзають троянди в вікні
А мені оті очі знов сяють
Твої очі, і дні ті, ясні.
Анфіса Букреєва - Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825208
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2019
Ой голубе, голубе,
Далеко літаєш,
Де ж та стоїть мила хата,
Чи бува не знаєш?
Де ж та хата, де ж те серце,
Що давно чекає?
Де ж та доля, рідна душа...
Чи не за тім гаї?
Ой за гаєм, сонце сходить,
За горою сіло.
А де ж твоя та й голубка
Чи не залишила?
ой голубе, голубочку,
Далеко літаєш..
Ще й як серце любить кого
Оте добре знаєш
А. букреєвої-стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825046
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2019
ПОВЕРНЕННЯ СИНА НА УКРАЇНУ
Я вернувся, тату, в Україну!
Я вернувся, щоб тебе зустріть!
На шляху додому ще калину,
Біля хати хочу посадить.
Навесні, як обіцяв, поранку
Я прийду під хату, що в саду
Та тебе в весняному світанку
Там ніколи більше не знайду
Скільки років часу проминуло.
Враз весна наснилася мені.
Бо душа її ще не забула
Бо ятрять на серці наші дні.
Ті розмови, і весняна хмара,
Що сльозою засмутила сад.
У травневім, веснянім світанку,
Стільки років..-Мов життя назад.
Повернувся я, та пізно, пізно.
Нема саду, хата вже не та.
Золота рідна, пісень колиска,
Без пташок квітками відцвіта.
Засурмило серце, затужило.
Чи то я, а може вже й не я?
Повз дівчина мила, мов на крилах,
Поспішає. Сестра не моя.
Озирнулася.. Як теє сонце!
Усміхнулася, - немов давно.
І душею ожило віконце,
Батьківське, забуте те вікно
Молодість у серці заясніла
І весна в душі знов розцвіла
І батьківська лагідна усмішка,
У травневім квіті ожила.
Анфіса Букреєва-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824943
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2019
ВЕСНЯНІ КРИЛА
Мабуть зоря вже так ніколи не засяє,
Як нам тоді світила навесні,
Та серце новим квітом закликає:
Не забувай, не забувай ті дні!
Не полишай шляхи, якими ми ходили,
І не засмучуй душу у жалю.
Ще подарує весна нові крила,
Знов прошепоче серцю: я люблю!
Ти чуєш, нам весна постукала в віконце!
Немов сопілка душу позвала
І усміхнулось з неба ясне сонце,
І молодість квітками розцвіла!
І річечка весело заясніла,
Остання крига – то зими сльоза
Зима поспіхом землю полишила,
Злякалась бо гримить нова гроза.
Та від грози знов хороше й весело,
Чарівна птаха, заспівай весні!
Даруй садам лист молодий, зелений
Кохання крила подаруй мені.
Принесла птаха крила золотії,
Мов душу п’янким сяйвом обняла
І заясніли мрії і надії.
І на шляху веселка пролягла
Прийди туди, де ми завжди гуляли.
Душа садів зустріне молода,
Тут щастя й долю знову закликає
Мені й Тобі,
Чиста, бистра вода
(вірш Анфіси Стефко-Букреєвої)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824742
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2019
ВЕСНЯНІ КРИЛА
Мабуть зоря вже так ніколи не засяє,
Як нам тоді світила навесні,
Та серце новим квітом закликає:
Не забувай, не забувай ті дні!
Не полишай шляхи, якими ми ходили,
І не засмучуй душу у жалю.
Ще подарує весна нові крила,
Знов прошепоче серцю: я люблю!
Ти чуєш, нам весна постукала в віконце!
Немов сопілка душу позвала
І усміхнулось з неба ясне сонце,
І молодість квітками розцвіла!
І річечка весело заясніла,
Остання крига – то зими сльоза
Зима поспіхом землю полишила,
Злякалась бо гримить нова гроза.
Та від грози знов хороше й весело,
Чарівна птаха, заспівай весні!
Даруй садам лист молодий, зелений
Кохання крила подаруй мені.
Принесла птаха крила золотії,
Мов душу п’янким сяйвом обняла
І заясніли мрії і надії.
І на шляху веселка пролягла
Прийди туди, де ми завжди гуляли.
Душа садів зустріне молода,
Тут щастя й долю знову закликає
Мені й Тобі,
Чиста, бистра вода
(вірш Анфіси Стефко-Букреєвої)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824447
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2019
СОБОРНІСТЬ ДУШ - ТО НАША ЗБРОЯ!
ВОНА ПАЛКІЙША ВІД ВОГНЮ!
НЕ ДАЙ ЗГУБИТИ СВОЮ ВОЛЮ,
ЯКОМУСЬ ЩУРУ ЧИ КНУРЮ!
ВІН МРІЄ - ЗЕМЛЮ РОЗТОПТАТИ
У ЗЛИДНЯХ ЗНИЩИТИ БАТЬКІВ…
СТАВАЙ НА ЗАХИСТ УКРАЇНЦІВ,
КОЗАЧЕ - СОКІЛ ЗІ СТЕПІВ!
ТО ЗНАК ВЕЛИКИЙ... СОТНЯ РОКІВ.
ЧАС ОЖИВАТИ БОРОТЬБІ
ОН, ЧУЄШ: ЗНОВ РЕВУТЬ ПОРОГИ
СКУЧАЮТЬ, БРАТЕ, ПО ТОБІ!
А ЯК СУМУЄ УКРАЇНА!
ВЖЕ Й СІЧ ВТОМИЛАСЯ ЧЕКАТИ.
КЕРУЮТЬ НАМИ КАЗНА_КРАДИ..
ЩО НИЩАТЬ ВОЛЮ, БІЛІ ХАТИ..
ТОЖ ЧАС - БРАТІВ В ПОХІД ЗБИРАТЬ!
І ПРАВДУ, ВОЛЮ ВИЗВОЛЯТЬ.
А З КОЗАКАМИ - БУДЕ МАТИ.
А З КОЗАКАМИ БУДЕ БОГ.
ЯК СВИНІ БУДУТЬ ПОГИБАТИ -
ТО ЗНАК ПОЧАТКУ ПЕРЕМОГ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822640
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2019
Я ВЕРНУСЬ У ВІЛЬНУ УКРАЇНУ!
ЗНОВ ШЛЯХОМ ТАРАСОВИМ ПРОЙДУ,
ПОСАДЖУ В ГАЮ ДУБОК Й КАЛИНУ,
І ЗІРВУ ТОБІ КВІТКИ В САДУ!
ВОРОГ НЕ ЗДОЛАЄ НАШУ ВОЛЮ,
І НЕ ЗДАТНА КУЛЯ ДУШУ ВБИТЬ!
Я ВЕРНУСЬ, ТИ ЧУЄШ, МАМО! - МУШУ!!
ТЕБЕ, РАЙ РІДНИЙ ЗНОВ ЗАХИСТИТЬ!
А. бук-стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822099
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2019
ДИВНИЙ СОН
Прийшов знов спомин болісний у сні
Стривожена душа завирувала
Лилася ніжна пісня у вікні -
Мене немов би в гості закликала.
Для чого ти знов душу позвала ?
Вже не вернуться наші дні колишні.
Але солодко так рида душа.
Бо там ізнову розцвітають вишні!
І крила наче виростають враз
Коли заходжу в хату ту, знайому.
Немов п’янію: не іду - лечу
І серце стугонить: «Я знову вдома».
Ще й пісня зве та душу полонить.
І хочеться побачить "хто ж там грає"!
Та вітер Білим Конем вже спішить
Від мене ту людину заховає
Чи то не Ангел в хаті тій живе?
Крилами закриває сумно очі.
Та грає так, немов ізнов у Рай
Забрати душу мою грішну хоче.
То забирай же, що тепер вдіяти.
Бо вже віддати я давно збираюсь
І душу й серце - хаті рідній тій,
В яку у сні ,мов в Рай , я повертаюсь.
Прийди до мене спомином у сні,
Бодай у сні , хоч на одну хвилину.
Заграй рідне, хороше щось, у дні
Коли весна розбудить Україну..!!!
Анфіса Букреєва-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821750
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2019
ЩЕ НЕ ЗНИКЛИ В УКРАЇНІ УСІ ВЛАДНІ СВИНІ...
Ще не зникли в Україні усі владні свині.
Ще не висить зрадник клятий в лісі на ялині.
Та вже скоро буде воля по степах гуляти
Прийдуть душі невмирущі прибирати хати.
Збудить дух прадавній, славний мати Україну,
І поверне додому із Чужини сина .
Станем браття в бій величний та й здобудем славу,
Захистимо Україну, волю та Державу!
Захистимо і над Світом станем панувати
Бо вже час стару систему, рабську, руйнувати.
Збудить дух прадавній, славний мати Україну,
І почує Світ великий мову соколину.
Буде Січ Нова.
Гетьмана - сонечко зустріне.
А та церква-домовина за Сибіром згине.
Запанує на віки Україна-мати,
ще й поверне власні землі від сестри і брата.
(А. Букреєва)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821646
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2019
СОКІЛ НАД МАЙДАНОМ
Як сокіл над Майданом
Злетить під вольний спів-
Розірвуться могили
І випустять синів.
І вшмалять вони щедро,
Весло Гопака!
І потече вже вільно
Бурхливая ріка.
Душа заплаче, щира
І правду оживить
І то початком буде
– Вкраїну пробудить!
(А. бук-Стефко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821645
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2019
Цілує вітер трави, мов волосся,
Вже листя жовте - ясно відцвіло
І нам з тобою наче все здалося:
Що там було, - ніколи не було!
Все відцвіло, лиш журавлі клекочуть
У сяйві листя, в небо летячи,
Немов зіркам розповісти щось хочуть,
Про ті далекі, ті весняні дні.
Пожовклі трави, мов осінні тіні,
Лягли на душу що чека тепла,
І папороть блукає у полині,
То чи любов ота коли була?
Була, була.. нам яблуні гайдають
Голівками, була .. була, була…
Але ж у травах роси опадають
Де сад отой, що молодість жила?
Той сад ясний, де у білявім квіті
Купалися ми з ночі до рання,
Здавалося тоді: любов’ю плине
Свята ота, батьківськая земля.
Де весна та, де руки ті знайомі?
Волосся трав мов хилиться мені,
Бо трави ті сухі – то часу хвилі,
У снах в них бачу квіти весняні.
(Анфіса Букреєва-Стефко)
Музика – Олександра Соколова
Слова – Анфіси Букреєвої – Стефко
Виконує пісню Олександр Соколов
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821527
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2019
Осіннє листя,- холодне золото ,
За що мене ти прокляло,
Ще сонце ясне, ще серце молодо,
А вже кохання відцвіло.
Для чого душу ти збудило,
Красою дивною Карпат,
Де осінь в буках задивилась
На сад, старий батьківський сад.
Тут спомин знову зігріває
Кохання золотая мить!
Сюди прийшло воно востаннє,
Ним листя ще душі бринить.
Я знаю, скоро все загине
Те листя, диво те святе
Але ж так прагне моє серце
Зустріть кохання золоте.
Там щось забуте ми згубили,
У тім окраденім раю,
Де буки з садом гомоніли
У хаті рідній на краю.
Чарівним вальсом закружляє
У горах серця дивина,
Вже сад старий сніг замітає
А може квітне то весна?
Музика – Олександра Соколова
Слова – Анфіси Букреєвої – Стефко
Виконує пісню Олександр Соколов
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821525
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2019
СКРИПАЛИК НАМ ПІСНЮ ЛИШИВ ПО СОБІ.
ГРАЙ, СКРИПАЛЮ! #НОВАПІСНЯ
Музика – Олександра Соколова
Слова – Анфіси Букреєвої – Стефко
Виконує пісню Олександр Соколов
Заплакала скрипка у тиші хатини.
І серце застигло немовби на мить.
Не смутком сповите, - душею дитини.
Скрипалик маленький серцями бринить!
Некошене жито застигло під снігом
Розбита хатина, - війни тяжка мить
Земля у розривах, на вражу утіху,
Та все ж не скорилась, - хатина стоїть!
І чується десь, між розкатами злими.
Між болем, прокляттями, смутком журби.
Хтось грає у тій, одинокій хатині..-
Скрипалик нам пісню лишив по собі!
То грай же, мій брате, щоб в пісні згадалось
Як отча хатина була молода,
Калина як квітом весні сповідалась
Верни нам, скрипалю, ті щедрі літа!
Я знаю, що зможеш той рай повернути
Чарівнії звуки живуть у тобі
Не можна душею нам рідне забути,
Віддати країну війні і журбі.
Тож, грай ще скрипалю,
Грай так, щоб збудилось
У серці кохання незраджене знов.
І вольна душа до рідного хилилась
Вернулись в хатину: весна і любов!
Анфіса Букреєва-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821282
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2019
Зачарувала серце птаха зранку,
У заметіль співала знов пісні!
Мов закликала під вікном веснянку,
Чи то будила, квіти весняні
А як душею птаха та дзвеніла!...
Немов бажала серце роздарить
Та зла рука зловить її посміла -
У клітку золочену посадить.
І птаха раптом в клітці засмутилась
Уже тепло, а в серденьку – зима.
Душею птаха весноньку любила
Весни ж у клітці не було й нема!
Пусти скоріш на волю, горду птицю!
Пусти її додому у сади!
Та не шукай у клітці щастя й правди!
У серці вільнім - силу віднайди!
Той спів весняний серце розтривожив
Калиноньку він сонцем зігрівав,
Немов серед заметів хтось веселу
На лірі пісню про кохання грав.
Зачарувала душу птаха зранку,
У заметіль співала знов пісні!
Чи закликала під вікном веснянку,
Чи то будила, квіти чарівні?
Анфіса Букреєва-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820752
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.01.2019
НІЧ РІЗДВА, ЗАПАЛЮЙ ВАТРУ!!
У зірковій далені.
Щоби чули Дніпро й гори,
Що Ми вільні і міцні.
Україно, українці!
Піднімайтеся з колін!
Закордоном Ви -чужинці.
Лише вдома - донька й син!
Досить вже ходити колом!
Святі душі розпинати.
Хрест тягти смиренно й кволо,
Булаву вже час Нам брати!
Ясно шлях Чумацький світить,
Пролунав Різдвяний дзвін.
Помолись за Україну!
За народ, козаче-син!
Помолись, до болі щиро!
Помолись, щоб загуло!
Якби доля усміхнулась,
Щоби вільно нам було!
На рідній землі пануєм,
На святій землі живем!
Отчу мову, рідну пісню,
Свою віру - бережем!
Ніч Різдва, запалюй ватру!
Освіти нам волі шлях!
Ліс шепоче мудру казку.
Де здолав чортів козак.
Анфіса Букреєва-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820432
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2019
СПІВАЙ, ПТАХО-СЛАВА!( Мова)
Ти !..Диво моє, незбагнене,
Чарівне, рідне і святе!
В тобі є вир Карпат зелених,
Тобі - душа в садах цвіте!
Ти ясна доле, вільна птиця,
Вогнів зорі священна мить!
Ти здатна піснею і словом,
Серця і душі пробудить!
Тебе не знають безталанні,
Лякаєш й нині ворогів.
Ти десь отам… де Мати-чайка
Летить з порогів до степів.
У тім краю, де скіфів згадка,
Де дихає курган в віках.
Ковил гойдає вітер вільний,
Де плаче дощ по козаках…
Ти - наша душе, наша сило!
Ой рідна мово, заясній!
Щоби збудив всю Україну
Твій гордий мелодійний стрій.
Щоби серця і наші душі
У єдності були міцні
Щоб Птаха-Слава заспівала
Вкраїнську пісню на Землі!
Автор - Анфіса Букреєва-Стефко. м. Дніпро-Січеслав, 2019 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820264
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2019
Вже ніч ступає вулицею стиха,
Вона казками душу сповила
І зірка задивилася із неба
На шлях, - немов когось давно ждала.
Із хати вийди! Озирнись, чи чуєш?
Серденьком, що на тебе я дивлюсь.
Як стукаю тихенько у віконце,
І до руки рідної прихилюсь.
Чи ти не змерзла чи не загубила,
Ту зірку що у молодості літ,
У мандри чарівні завжди манила,
Яка відкрила творчий, ясний світ
Не забувай, не оминай, благаю!
Той шлях то правда , - що спасіння путь.
Не можна його серцю загубити
Не можна в бік чужини повернуть!
Я вірю: що й через роки, згадаєш,
Де стежка та, що гомонять віки.
Яка була та слива молодая,
Які були ще молоді батьки.
Тепер усе снігами забіліло.
Та стане сніг - як на душі тепло.
Бо ти до зірки свічку засвітила
І щиро усміхнулася в вікно.
Анфіса Букреєва-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819220
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2018
ДУША ЯНГОЛА.(присвята нашим воїнам у Різдво)
Ви чуєте: у янгола душа радіє!
Бо розлилася казки таїна...
І в білім мареві - чекає хтось і мріє,
Хоча війна, триклята йде війна!
Та янголу щось душу зігріває...
Чи те дитя, що мріями живе?
Бо янгол мрії всі дитячі знає.
Хоч тая мрія серце йому рве!
Додому б, в Рай, де хороше і мило, -
У янголів душа за цим болить!
А та війна, знов палить душі й крила
Ой та війна нам душі знов ятрить!
Ой та війна, триклята й серцю люта..
Піди з моєї рідної землі!
Бо так чекають серцем батька діти
Бо янголи - знов правдою живі.
Ой ти зима, в різдвяній заметілі,
Верни рідного сина додому.
Аби душею мами заясніли.
Аби не плакав янгол у пітьму.
Ви чуєте , там янголи радіють!
Зійшла Різдвяна зірка у вікні.
Вернуться з нею хай дитячі мрії,
І мир, і щастя й дні, душі ясні!
автор -Анфіса Букреєва-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818864
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2018
МАРА
Чом не спиться душі. Може знає,
Що когось вже чекає давно?
Чом у небі думками кружляє,
І летить мов та мара в вікно.
Але стій, то для тебе є згуба!
Заблукаєш десть там, вдалині…
Хай те серце, що справді полюбить-
Знов прилине до мене в вісні!
Мовби хмара на землю сідає..
Тиха ніч огортає серця.
А душа все гріхи сповідає,
Тулить зірку собі до лиця.
Де та доле, зчарована, мила
Що в травневі сади завела?
Де троянда, що серце згубила
І зимою на душу лягла?
Хоч квітучі сади засинають
Замерзають троянди в вікні
А мені оті очі знов сяють
Твої очі, і дні ті, ясні.
Анфіса Букреєва - Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818569
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2018
КРИНИЦЯ
Ой у ярі, там криниця,
З вітром розмовляє,
Ще й джерельная водиця,
Швидко поспішає.
Там нам хороше було,
Серцю ясно, мило
Там тебе моя душа
На шляху зустріла
А тепер у серці сум -
Стежки замітає,
І криниці в заметіль
Ніби вже й немає.
Та мене ота криниця
Знову заманила,
Ой криниця, ой красуне,
Чарівниця мила!
Чи сховалася ти де
У ярах, долинах?
Може, ходжу та шукаю,
Не по тих стежинах?
Ой кринице, ворожила
Нам квітками м’яти,
Що все забудеться
Але, скільки ж ще чекати?
Шляхи снігом замело,
Серце розгубилось
А якби ж ота криниця,
Мені знов зустрілась!
Ходить можна поруч неї,
Та її не взнати,
Жити можна все життя.
Щастя лиш не мати.
Де криниця чарівна ,
Журчить, промовляє?
Де рідна мені душа,
На мене чекає?
А як весна знов прийде
У ліси, долини,
То знайду оту криницю,
До душі єдину.
Анфіса Букреєва-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2018
Чумацькая дорога між зірками,
Чумацькая дорога між зірками,
І ясний місяць в очі задививсь
Та знов дзвенить душа степів піснями
Дубочок до хатини прихиливсь.
Ти міцно спиш, в казковому полоні
Під хатою схилилася блакить
І сняться тобі степовії, дикі коні,
Страшна й велична і чаклунська мить
А може ми жили колись, мій друже?
І все оце що бачим вже було?
Бо ж над селом так сяє місяць ясно, -
Мов сотні років він світив в рідне вікно.
У те вікно, що світом незборимим
Вертає душі наші в рідний гай
У те вікно, де теплі були зими,
Серця чисті , де наш дитячий рай.
Не знаю, чи постукаю я знову,
Бо там вже не чекають як колись
Але ще чую, чую колискову,
У ній пісні чумацькії сплелись
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817568
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2018
Чарівний ліс! Прокинься,
Не засинай, не завмирай!
Я хочу ще пройтися,
Де тихий гай, зірок де рай.
Вони мені шепочуть!
Оті зірки - Світів сльоза.
Що десь в небеснім краю
Гримить гроза, тепла гроза.
Зіркова колискова
Чарівнії краї,
Немов душі розмова,
Заграйте ще мені!
Веселу чи журливу
Не дайте сну прийти,
Бо ж я кохання своє,
Ще мушу віднайти.
Я мрію ще відчути
Оті ясні, душі вогні
І серцем прихилиться
До рук рідних у дні сумні
Чарівний ліс, прокинься!
Не засинай не завмирай,
Я хочу ще пройтися в зірковий гай
Батьківський край. А, бук-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817457
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2018
З полониною в вітрах
Смерека співає
І веселий Черемош,
Сонце зігріває
Залишаю серце я
У казковім краї
Най впаде на нього сніг,
Суму в тім немає
***
***
Ой, Смугарський водоспад
Ти ведеш розмову.
Про чудовий, батьків сад,
Пісню колискову.
Під цю пісню до зорі.
Мольфара чекала,
Одинокая душа,
Що колись співала
****
****
З весни в гори я піду,
Через ту долину,
Де розквітне на весь Світ
Червона калина
Де чарівна дивина
В душі заблукала,
Де мене й тебе сопілка
Навік поєднала
Як вернеться додому,
Милая дівчина,
То й розквітне навесні,
Мати-Україна!
(Анфіса Стефко-Букреєва)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2018
СКРИПАЛИК НАМ ПІСНЮ ЛИШИВ ПО СОБІ.
Заплакала скрипка у тиші хатини.
І серце застигло немовби на мить.
Не смутком сповите, - душею дитини.
Скрипалик маленький серцями бринить!
Некошене жито застигло під снігом
Розбита хатина, - війни тяжка мить
Земля у розривах, на вражу утіху,
Та все ж не скорилась, - хатина стоїть!
І чується десь, між розкатами злими.
Між болем, прокляттями, смутком журби.
Хтось грає у тій, одинокій хатині..-
Скрипалик нам пісню лишив по собі!
То грай же, мій брате, щоб в пісні згадалось
Як отча хатина була молода,
Калина як квітом весні сповідалась
Верни нам, скрипалю, ті щедрі літа!
Я знаю, що зможеш той рай повернути
Чарівнії звуки живуть у тобі
Не можна душею нам рідне забути,
Віддати країну війні і журбі.
Тож, грай ще скрипалю,
Грай так, щоб збудилось
У серці кохання незраджене знов.
І вольна душа до рідного хилилась
Вернулись в хатину: весна і любов!
Анфіса Букреєва-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2018
ВЕРБА
Для чого верба ясна,
Ти в зиму зацвіла?
Немов би через серце
У небо проросла.
Чому душі, - весною,
Торкнулася на диво,
Стоїш, білява квітом,
Як дівчина красива.
Ой вербо, зачаруй,
Приклич нове тепло,
Щоб в душі і серця,
Воно ізнов прийшло.
Ой вербочко, білява,
Не дай серцям заснуть!
Забути волю й славу,
Святий батьківський путь.
Вже, коси твої довгі,
Морози заплітають
Чужі вітри нещадно
Знов душу розривають
І сумно задивився
Із неба місяченько,
Чи може закохався
У тебе він, серденьком?
Як ти всміхнешся щиро -
Мов холоду немає..
Невже ізнов, сестричка,
Журавка заспіває?
Ой вербо, наречена,
У заметілі біла,
А може то не сніг,
Весна вже заясніла
Анфіса Букреєва-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2018
КОЗАЦЬКА МОГИЛА ЗАПАЛЮЄ ВОГНІ!
Стоїть могила, травами сповита,
Немов чекає кого вдалині
З того села, де колосилось жито,
І де співала мати нам пісні.
Ой ті пісні, не можна їх забути
Мов квітом душу огортали враз,
Ой ті пісні, Вкраїнськая молитва,
Яка ще й досі захищає нас.
Стоїть могила серед степу, мріє,
Вже й сонце горне крила до землі.
І вся могила раптом зломеніє,
То козаки запалюють вогні!
Ой запаліть, щоб сяяло здалека,
І гучно щоб пороги загули
І зранку у село старе, лелекі
Дитячий сміх і волю принесли!
(Анфіса Букреєва)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816895
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2018
Ой маки! Зранку Ви змарніли,
Роса лягла на пелюстки,
І мов не роси то, а сльози,
То сльози дівчини гіркі.
Ой ти не плач, чому сумная?
У маків квіті ти зросла,
І ними бігала босая,
І мов сама між них цвіла.
Минуть оті холодні роси,
Ти станеш сильна в боротьбі,
І хтось всміхнеться душі щиро,
І засумує по тобі.
А. Букрева-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2018
СТРАШНИЙ СОН
Немов розстріляно дитину .
Ще й серце розіп’ято.
Стоїть одна серед села
Похиленая хата..
Стоїть, з зірками гомонить.
Їй очі заливає,
Сльоза гірка,
Ще й вітер дахом
-мов на сопілці грає..
Послухайте, прошепотіть,
Тій хаті добре слово,
Щоби цвіла отут весна
Й почулась колискова..
Ой леле.. леле… лебідка..
За що ти нас караєш?
Бо у очах тремтить сльоза
Ще й душу - мов виймаєш
А ті що хату продали..
Де вони? Не вбачали?
А ті що мати пропили...
І долю прогуляли?
Ой хато, зраджене село..
Реформи та могили..
За що тебе, душа моя,
Завчасно загубили?
Ой загубили , розстріляли,
У шлеях і ярмі,
Знов впав вкраїнець
Чорна свитка..
У пеклі, у вогні..
І вимирає Україна,
І їде Закордон.
Чи то все сниться,
Все це -мара,
Страшний, брехливий сон?
Анфіса Букреєва-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2018
ПРИЛЕТІВ ЯНГОЛ В УКРАЇНУ,
В ТЯЖКУ, ЗЛИДЕННУЮ ГОДИНУ,
ЛЮБОВІ, ПРАВДИ НЕ ЗУСТРІВ
І ВЕСЬ ВІД ЗРАДИ ПОСИВІВ
ПІШОВ ДО ЯРУ НАД ВОДОЮ,
АБИ ВТОПИТИ СВОЮ ДОЛЮ.
ТА ЯР НЕ ДАВ ЙОМУ ВТОПИТЬ.
БО ЯНГОЛ ВІЧНО МАЄ ЖИТЬ..
І ВІЧНО МУКИ ВІДБУВАТИ,
І ЗА СВЯТЕ ЗНОВ ВОЮВАТИ
І ОДИНОКІСТЬ ВІДЧУВАТЬ
А БОГИ .. БОГАМ НАПЛЮВАТЬ.
НА ЯНГОЛА ЩО У КРОВІ
ШУКАЄ ДУШІ ЩЕ ЖИВІ
ВІЙНИ ВІН ЯНГОЛОМ ПОВСТАВ,
ХОЧ МИРУ ПРАГУВ, ХОЧ ШУКАВ,
КОХАННЯ Й СВІТЛА В ТІМ РАЮ,
ДЕ ХАТА БІЛА, НА КРАЮ.
ЙОГО НЕНАЧЕ ВСЕ ЗВАЛА.
ТА ПРАВДА Й ТАМ ВЖЕ НЕ ЖИЛА
І ТАМ НІХТО ВЖЕ НЕ ЧЕКАВ
НА АНГЕЛА .
І ВІН УПАВ
НА МЕЧ, ЩО ЗА НАРОД ПІДНЯВ
БО СВІТЛА САМ в ДУШІ НЕ МАВ.
послухати виконання автора - https://www.youtube.com/watch?v=gi32JVPvbrM&t=6s
А.Букреєва-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2018
Гей, Вітер вільний , чуєш мене, брате,
Як чуєш - з гір скоріше прилети,
Сопілкою, трембітою крилатою
Те, що завмерло в серці розбуди.
Роса сльозою стигне на калині,
Усмішка сонця сяє у вікні,
Які ж ті очі твої сині-сині,
Для чого сняться часто так мені.
Вони - блакить рідного мого краю,
Вони душа його, ще молода ,
І спокою на серці я не маю
Бо все тече сльоза- гірська вода.
Тече, спішить, а я кричу «спинися»,
Бодай на хвильку, час би повернуть..
Та шлях рідний у травах загубився,
Забуть, -шепоче серце, все забуть.
Але забути що було несила .
Є серце ще рідне удалині.
Бентежить воно мене. Та чи зможе
Хоч усміхнутись приязно мені.
Роса сльозою стигне на калині,
Усмішка сонця сяє у вікні .
Моя душа отам, на Україні
Де серце ще сумує по мені
(Анфіса Сефко-Букреєва)
музика -Олександра Соколова, виконує - Олександр Соколов
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816000
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.12.2018
КРИЛА
Ой, Орле Брате, крила маєш..
Тож..- не складай їх - а лети!.
Ще й долю свою: волю, силу,
Рідній землі Ти присвяти!
Нема у мене крил, - то, шкода.
Не можу злету я відчуть.
Ще й над Вкраїною народу
Крилами весело змахнуть
А ти ж, мій Брате, все це маєш.
Ще й… може…
бачиш
там, здаля:
Як відродиться Україна,
Народу вільного земля..
Як душу нашу вже не будуть
Топтати упирі тупі,
Коли ж Вкраїнці зрозуміють,
Серця ОТУТ лише живі..-
У ріднім краї,
Де калина,
де мати стежку провела..
Для тої доньки і для сина.
Яким лебідкою була..
Та й полетіла в гай далекий..
Той гай зрубали, продали..
І душу мами-України
І волю діток пропили..
Завчасно.
Ой ти, лебідко, душа мила,
Злітаєш десь та б’єш крилом..
Чи чуєш.. старая могила
Про волю плаче над селом.
Ту наша волю, нездоланну.
Розриту, зорану,
Оту..
Ой де ж ти, де .. Богдан, Іване..
Ой де ж.. Тарас..
Святу мету
Неправда в серці задушила,
Свобода - в пекелі, у вогні
Позич, мій Брате-Орле крила,
На років 30 хоч мені..!
Анфіса Букреєва-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815998
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2018
[img][/img]ПРОРОЦТВО ОТАМАНА, ІВАНА СІРКА
-Ой підкажи, Іван Сірко як знищить ту падлюку,
-Допоможи нам, Отамане, розчавить ту гадюку!
Козак всміхнувся – а тиран у пеклі вже палає,
- Скажи ж ще, Батько-отаман, Чи є де є щастя в Раї?
Як сонце у степу, святе, над річкою сідало:
Де козак йшов – там смерть страшна. На ворога чегала
Ой де козак пускав коня, - там травоньки хилились,
А де дівчину обіймав - лелеченьки гніздились.
Сів на могилі, раду мав з вітрами та ярами,
З байраками глибокими, та з Дідами–дубами
Орел у небі закружляв, як люлька закурила
Душа ж отамана, мов чайка, заплакала, занила.
То..
як заплакала душа
- грім вдарив над рікою:
«- Нема мені
на цій землі
століттями спокою!
За що боролися? – оте «міняли» зруйнували!
Аби ж вони
бодай повагу до України мали…!
Керують Вами не оті, що керувати мають.
У самоті
і бідноті
матусі помирають..
А Слава де?
Вона отам – де молоді могили!
Її в могилах
у котлах,
від світу схоронили.
Ой не сховати,
не забрати Вам тую Славу, Волю..
Шкода лише мені падлюк.
Не чуть свою долю..» -
Сказав отаман та й замовк, лиш чайки реготали.
"Прокинься, Діде, пробудися!" - Ревучий, закликали!
А хто це чув чи заспівав, чи прочитав тихенько -
Той щастя матиме ,
якщо...
пече від слів серденько.
Автор Анфіса Букреєва-Стефко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2018
ШЛЯХ ДОДОМУ
Співай душа, як скрипка грай,
Вертаюся додому!
У рідний, серцю милий рай,
На вулицю знайому.
Сумна троянда під вікном
Замріяно шепоче
Що « все минуло», та мене
Ще манять рідні очі.
Ой тії очі, мов зірки, -
Чумацький шлях додому.
Де так чекали нас батьки
І усмішка знайома.
Родинна правда і свята
Матусина молитва…
І мов під тим будинком сонце
Лише мені розлито.
Ні не мені, давно, давно,
Було щось тут. минулось.
Та те вікно, рідне вікно
Душі знов усміхнулось
Озвися спомином здаля,
Засяй мені зорею
Ще й запали вночі свічу
Щоб не блукать землею.
Бо рідне серце там живе,
І до душі озвалось
Бо нова молодість весною
З віконечка всміхалась.(Анфіса Стежко-Букреєва
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2018
ШЛЯХ ДОДОМУ
Співай душа, як скрипка грай,
Вертаюся додому!
У рідний, серцю милий рай,
На вулицю знайому.
Сумна троянда під вікном
Замріяно шепоче
Що « все минуло», та мене
Ще манять рідні очі.
Ой тії очі, мов зірки, -
Чумацький шлях додому.
Де так чекали нас батьки
І усмішка знайома.
Родинна правда і свята
Матусина молитва…
І мов під тим будинком сонце
Лише мені розлито.
Ні не мені, давно, давно,
Було щось тут. минулось.
Та те вікно, рідне вікно
Душі знов усміхнулось
Озвися спомином здаля,
Засяй мені зорею
Ще й запали вночі свічу
Щоб не блукать землею.
Бо рідне серце там живе,
І до душі озвалось
Бо нова молодість весною
З віконечка всміхалась.(Анфіса Стежко-Букреєва)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2018
Діти мої нерозумні,
Вільні соколята!
Зажурилася за вами
Україна-мати
Де ж Вас вітер та й розкидав
По ярах, могилах?
Де ж Ви мої хлопці рідні?
Ой розправте крила!
Кричить душа мов та чайка,
Літа над ярами.
А внизу Ревучий-Дід,
Стогне за синами.
Не тужи, не плач, козаче,
Хоч серце з полину.
Бо великий грім розбудить
Синів, Україну.
Як розбудить -щезне кат,
Запанує воля.
В Дніпрі втопляться щури
І стара тополя
Змолодіє навесні.
І заколоситься
Ярим сонцем, усміхнеться
Світові пшениця.
Тож повстаньте з-за Дніпра,
Сини-соколята.
Бо втомилася чекати
Правди горда мати!
(Анфіса Букреєва-Стежко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2018
Закохалася зоря в роси вечорові,
І шепоче ніжно Вітру пісні колискові.
А той Вітер – розбишака: не вщухає, не чує,
То танцює гопака, то в клунях ночує.
То на кобзі, мов сліпий, страждальне, заграє,
Ще й дощами сльози ллє,
Й верби у гаї, до землі все пригинає,
Та про щось своє, стиха в них питає.
Ой ти , Вітре - небораче, що спокою не знаєш,
Певно когось від душі давно ти кохаєш?
То іди за край землі, з нашої країни
Може там кохану свою знайдеш серед чужини.
Задумався Вітер, сумно тополею хитає.
- На чужиночці коханої моєї немає!
Живе десь у цьому краї мила дівчина,
Люба мені від душі тільки Україна!
Ще здавна так повелося, Як Дніпро ревіло,
Як порогами Воля виром дужо гомоніла
Як степами до сонця сокіл злітав височенько
Покохав тоді України ріднеє серденько!
За душу її добру та веселу, таланти від Бога,
Та за те, що у Світі стоїть вона гордо та одиноко,
Усі на неї із заздрістю палко зазирають.
Не кохаючи до шлюбу силою закликають.
Утомилася від зради та в селі сховалась.
Та дівчина-Україна й в мене закохалась.
Волю мою й силу духу відчула душею.
І за те я Україну підніму над Землею!
А хто буде перечити – силу мою відчує
Як не буде правди в серці – в землі заночує
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2018
ВКРАЇНСЬКА МОВА
Мов ластівка, мов пісня колискова,
В душі народній ти завжди жила.
Бо несла невмирущу силу слова,
Таку, що серце вільним берегла
Та час минув і вдома безталанна,
Як та жебрачка – владні знов чужа,
Ти ходиш десь селом, та й то омана
Болить – серденько і пече душа.
Що сталося з тобою, рідна мати
Забута дітьми, знову, мов полин,
Гірчить та кров, бо за тебе розп’ятий
Не один раз вже був соколе-син.
Так давить серце.. чи пекельна зрада ?
Не чую я з екранів рідних слів!
Газети і журнали ще й естраду...
Немов верстат москальский захопив!
Ні, я не проти руського «язику»,
Але скажіть мені, за що іде війна ?
Коли душею стали ми безликі?
Коли матуся мовби не рідна…
Вже й в школі – в кут окраїни затисли .
Рахуєш безталанні свої дні
О мово, золота душі колиска!
Відкрий що буде далі хоч мені
О мово, мати волі та єднання,
Душа твоя у істині свята,
Повстань над Світом із Зорею ранньою.
Бо в серці ще живе свята мета.(Анфіса Букреєва-Стежко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794410
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2018
Музика: Олександр Соколов
Вірші: Анфіса Букреєва-Стежко
Виконує пісню Олександр Соколов
Грав рояль старенький так , що сміявсь, і плакав.
Грав ,немов душею він з горами балакав.
То й душа, як його чула, – розквітала чарами
З неба сонечко всміхалося співаку за хмарами.
Іще, грай, старий мій друже,
Так, щоби згадалося,
Як весна нам зрання, квітом,
Щедро усміхалася,
Як текла швидка вода
Повз рідную хату,
Як була ще молода
Україна-мати.
Ой заграй та й загуби
Пісню між степами,
Горде серце полони
Вольними піснями
Ще й пороги розбуди,
Звесели Карпати
І додому поверни
Сина в рідну хату.
Грав рояль старенький так , що сміявсь, і плакав.
Грав ,немов душею він з горами балакав.
Грав немов, мені в сльозах, серцем сповідався.
А на нього зверху Янгол, дивись, усміхався
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794250
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2018
Знов загубилася серед лісів дорога
Що в сонці світла осявала нас
Немов життя спинилось й сумно трохи,
Бо тут розлуки зустрічає час
Вітрами змін оголені навіки
Пішли шляхами різними в життя
Та чи забуду як птахи співали,
Та чи забуду двох сердець биття?
Ні, не забути вже той ліс, ті луки.
Те серце рідне, тую весняную блакить.
Тож кожен рік немов вогнем розлуки
Моя Душа на сповіді горить
То сповідаюсь тобі, лісе,
Велична отча таїна,
Десь тут згубила свою душу
Чиясь квітучая весна.
Отак.. згубила та й вернулась
Себе додому повернуть.
та ліс шепоче , ліс благає:
«Забуть, що було. Все забуть.»І
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2018
Вертайся додому, українець!
Душа твоя мов птаха яснокрила
На волю все очікує давно
Та у клітину раптом залетіла,
В чуже, вороже, темнеє вікно.
Ой гайда птахо.. залетіла ти зарано!
Ще вітер нам пісень не відспівав
За сонцем, за старим циганом
Час босоногий в стернах мандрував.
Лети за ним, танцюючи з вітрами,
Співай над хмарами, сонечком - засяй
Та повертайся до рідного дому
На Україну, в батьків, милий серцю край!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2018
ЗБУДИСЯ, ДОВБУШЕВА КРИНИЦЯ!
Наснився мені Довбуш,
Чарівная, стара криниця,
З якої йшла колись у гори чистая водиця.
Текла наверх, коли велике колесо крутилось
Допоки воля України не згубилась
Ой снився мені Довбуш
ще й у вісні - зізнався,
Як у Карпатах він та й закохався.
Як на весіллі розірвав калину,
З того мав на душі великую провину.
-
Ой, позбирай, розсипану Калину,
І порятуй оту мою дівчину..-
До мене, гірко, сумно промовляє.
Та на коня, ледь ходить, та злітає
Бо там...
- вже їдуть у село, гурбою,
Провладні посіпаки, та й водою.
Та враз ріка під ними мов збуріла
Бо колесо старе я закрутила
Чарівної та древньої криниці. -
І потекла на гору чистая водиця.
І мовби враз Карпати заспівали,
Ще й вири закрутили, сонечком заграли
І мов шокова хустка на квітки упала -
Та, що дівчина хлопцю дарувала.
Вже на нове весілля кличуть гори Україну!
Вплітає у намисто дівчина калину.
Впілтає у намисто ніжною рукою,
Озвися, Україно, Долею ясною!
(Анфіса Букреєва)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784293
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.03.2018
Грав рояль старенький так , що сміявсь, і плакав.
Грав ,немов душею він з горами балакав.
То й душа, як його чула, – розквітала чарами
З неба сонечко всміхалося співаку, за хмарами.
Іще, грай, старий мій друже,
Так, щоби згадалося,
Як весна нам зрання, квітом,
Щедро усміхалася,
Як текла швидка вода
Повз рідную хату,
Як була ще молода
Україна-мати.
Ой заграй та й загуби
Пісню між степами,
Горде серце полони
Вольними піснями
Ще й пороги розбуди,
Звесели Карпати
І додому поверни
Сина в рідну хату.
Грав рояль старенький так , що сміявсь, і плакав.
Грав ,немов душею він з горами балакав.
Грав немов, мені в сльозах, серцем сповідався.
А на нього зверху Ангел, дивись, усміхався
(журналіст Анфіса Букреєва-Стежко. )
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784291
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 25.03.2018
УКРАЇНСЬКА ВЕСНА
Коли ж нас перестануть зневажати?
Коли ж лякатимуться, вражі вороги?
Коли врятуємо свою стареньку неньку?
Бо й досі обробляємо, на пана, буряки!...
Та все не солодко від того душам вільним. -
БО загорнули в брехні правдоньку сумну.
Тож, із-за пічка нам прийдеться, Браття, вийти -
Аби почати Українськую Весну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784218
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2018
З ЧЕРНЕЧОЇ #ПоверненняТараса
Стою.. над прірвою на чорній тій горі
Брехня з’їдає душу, бо не знаю:
Чи я живу, чи стигну на вітру ,
Чи з Україною, у муках, помираю
Он, подивіться хто керує там:
Собі, величний, храми хто мурує!
На кістяках дітей…
а Вам, а ВАМ -
Могилу під горою лиш готує..
Он.. бачите: вже
землю українську – продали,
Вже села нищать і дітей зганяють
У Світ..
В Світах, мов ті безхатченки, вони блукають ..
Мов ті сліпі - з поводирями із сліпців.
Годованих, пихатих кабанів.
А ті вже вирішили - йдіть собі по Світу..
Слабкі, безвольні українські діти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2018
Прилетів Сокіл
Ой на горі та й тополя
Вітром гойдається.
Мати сина із війноньки
Давно дожидається!
Дожидається, плаче,
Не знає, де дитина.
Що із ним, яка спіткала доля,
Любого сина?
Куди лишень не зверталася -
Відписки має!
-Де той син, її герой?
Ніхто не знає!
Втомиться вже плакати
Дивитися новини,
Може хто отам згадає,
Про її дитину?
Та ніхто не мовить
Наче, вже синочка немає.
Того сина, молодого!
Лишень, вітер в гаї.
Щось співає,
Чи ж то стогне,
З нею, бідака, Душею?
Вийде мати за село -
Мов вітром, злітає над землею.
Плаче, молить, сердешна:
-Де, моя дитина?
Ой, завіщо, Боже правий,
Дарував ти сина?
Чи для того щоб пропав,
Аби я й не взнала,
Яка доля чи недоля,
Дитинку спіткала?
Загриміло, загуло,
Мати ніби чує,
Бог їй мовить:
Син твій, вдома цю ніч заночує!
Повернеться він ізнову,
В рідну країну
Йди, зустрінь його раденько,
Єдиного сина!
Не побігла - полетіла
Забула, що не мала крила.
Степ - позаду, наче море
Старая могила.
Все село, і ота хата рідна -
Здалека, мов сяє.
-Сину, сину!
Та й у хату.
-Ні. Нікого немає!
Нема сина! Нема й долі!
Ожила й знов - душею вмирає!
Серце мамине немов
Хрест розпинає,
Брехня владна і зневіра!
Ледь дійшла та й впала
На постіль, безсила, в муках
Бога проклинала
Як могла. Як зла та люта
Матуся - вовчиця!
Ніч упала на село,
Щось там метушиться,
За вікном. Щось стукотить,
В хату заглядає.
Визирнула –та то ж сокіл!
Б’ється, розбиває собі крила молоді
Об вікно, ту хату,
-То впусти ж свого синочка,
Україно-мати!
І враз сонечко в ту ніч
Зайшло у хатину –
З ним прилетів назавжди
Сокіл в Україну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2018
Ой у Дніпрі, в широкому,
Вири розливалися
Ще й до острова, Кодак
Пташечки зліталися
Літали, гомоніли,
Весело співали,
Щоби українці щастя
В рідній землі мали
Та щоб в неньці- Україні,
Ворогам не спалось,
Та й зрадлива голова -
До землі згиналась
Ой вируй же, Дніпре-Батько
Та омий козацьку могилу!
Тоді весна та й пробудить
Україну милу!(Анфіса Стежко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783030
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2018
ПОВЕРНЕННЯ УКРАЇНИ
Знеславлена, розхристана, розп’ята,
На самій кручі над Дніпром стоїть
На бік похилена, стара дідівська хата
В дірках очей від сонця аж горить
Вона задумана, як одинока мати
Повз дах уже тополя проросла.
І вітер розриває тую хату,
І дощ її мов сльози, залива.
І сонце золотить холодні роси,
Трави некошеної і Дніпра блакить,
Немов у віковій дрімоті хата..
Та раптом пробудилася:
Стоїть боса дівчинка на старім порозі!
-Гей мамо.. подивись які дива!
Оця хатина та така красива..
А може тут яка душа жива?
-Та ні , маленька, порожньо, нікого !-
Матуся донечку за руку потягла
Давно колись тут бабця одинока
У оцій хатині над Дніпром жила.
Але тепер її уже немає..
Над дахом і лелека не злетить
Лише тополя в небо споглядає,
З вітрами листям стиха гомонить.
Отак.. матуся з сумом проказала,
І донечку з собою повела
Та дівчинка до хати повертала, обличчя
Хатина їй немов рідна була
Як та бабуся тепло усміхалась
І росами, мов сльозами злилась.
Бо серцем до дитини потяглась отая хата..
А ота дитина -то й є майбутнє, - Мати Україна!
(анфіса Букреєва)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779102
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.02.2018
Чумацькая дорога між зірками,
І ясний місяць в очі задививсь
Та знов дзвенить душа степів піснями
Дубочок до хатини прихиливсь.
Ти міцно спиш, в казковому полоні
Під хатою схилилася блакить
І сняться тобі степовії, дикі коні,
Страшна й велична і чаклунська мить
А може ми жили колись, мій друже?
А може все колися вже було?
Бо ж над селом так сяє місяць ясно, -
Мов сотні років він світив у ріднеє вікно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2018
МАЙДАН-КОБЗАРЕ, РОЗСТРІЛЯНИЙ ПІДСТУПНО!
Майдан- кобзаре, молодий…Розстріляний підступно.
Мов на хресті розп’ятий, у воленьки мольбах…
Чи сняться твої вої, Тим панам пихатим
Що йдуть до влади По крові, кістках?
Як спиться їм вночі, Як вдень живеться?
Коли отам, в могилі «Ангели святі»…
Коли матуся, сина не діждеться,
Живе в хатині, В холоді, біді..
За що боровся? За отії пики?
Продажу рідної, батьківської землі?
Чи за реформи, рабські, безликі?
Народ злиденний, ярмлений в багні…?
То за оце ота дитина пала?
Розстріляна вогнем як птаха на злету,
А скільки ж мати йому та й казок читала,
О мати, мати… бачу я тебе немов святу..Марію
Ти хорониш сина..і все мовчиш.. все терпиш..
Ти свята!
Але.. коли ж візьмеш та й тії вила?
Та що це я? літа.. літа..Літа..
Немає сил..
А ви тут..
Панувати вже прийшли навіки ...!?
ТА... чуєте: вже здалека Сова кричить!
ОН, бачите-
ворушуться могили..
Хто вас від них зуміє захистить?(А. Букреєва)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777832
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2018
Вмирає дітьми Україна...
Не хочу я того вбачати!
Як бліда мати, свого сина
В сирую землю йде ховати
Не можу я на це дивитись
Не ладно серце це сприйнять!
А як на тому.. та й скажіте,
Грошей ще собі зроблять?
А, заробивши, - та й гуляти
В далеких світових морях?
Й при цьому... ще повчать любити
Свою Україну...
В словах - яка любов..!
Якая сила...
Аж захарчались, зайнялись
Любові спалахом.
На крилах - злетіли
ІЗ Сонцем -золотом злились
А я. не маю крил осяйних
Не вмію цвинтарем літати!
Й не відчуваю в душі свято
Коли ховає сина мати!(Анфіса Бук. Стежко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2017
ДЕ АНГЕЛ ГРАЄ
Прийшов знов спомин болісний у сні
Стривожена душа завирувала
Лилася ніжна пісня у вікні -
Мене немов би в гості закликала.
Для чого ти знов душу позвала ?
Вже не вернуться наші дні колишні.
Чому солодко так рида й співа, душа.
Коли цвітуть в саду старому вишні?
І крила наче виростають враз
Коли заходжу в хату ту, знайому.
Немов п’янію: не іду - лечу
І серце стугонить: «Я знову вдома».
Ще й пісня зве та серце полонить.
Як хочеться побачить "хто ж там грає"!
Та вітер Білим Конем вже спішить
Від мене ту людину заховає
Чи то не Ангел в хаті тій живе?
Крилами закриває сумно очі.
Та грає так, немов ізнов у Рай
Забрати душу мою грішну хоче.
То забирай же, що тепер вдіяти?
Бо вже і так давно віддать збираюсь
І душу й серце - хаті рідній тій,
В яку у сні ,мов в Рай , я повертаюсь..(Анф. Бук
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2017
Летять птахи в далекі далі,
Летять високо від землі
Обіймуть душу враз печалі
Забуті давнії жалі.
А ті печалі –одинокі,
А ті жалі – як сивина
І хочеться благати в долі
Аби вернулася весна
Весна, яка нас так любила,
В яку ми щастя віднайшли
Та у саду вже листя жовкне,
Кружляє, мов казкові сни
І у серцях живе прощання,
Вітри холодні та сумні
І мов навіки, мов востаннє
Летять птахи в чужі краї.
Та ще, вернуться наші весни,
Не зможуть навіки заснуть
І зашумлять веселі плеса,
Пороги вільно загудуть
І сад наповниться птахами
Душа співатиме пісні
І ми зустрінемося знову
В травневі дні, у дні ясні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2017
Душа плаче що не бачить
Себе у тім раї.
А як бачить -то розп’яття
Тричі проклинає.
Ой розп’яття Українське-
гіршого не знаю
Хто полюбить рідну Мати.-
Кару за це має.
Хто полюбить та й не зрадить
Того й розпинають
З того душу як ту шкуру
Тричі ізтинають.
Та й то ще не так тяжко...!
Страшно - рідні люди.
кревні брати,
кревні сестри - розпинати будуть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2017
Вже снігами замітає
Вижниці долину,
І Чугайстер мусить спати
Там, де Соколина
Лише серце не засне,
Край цей покохало,
Тут для тебе і мене
Сопілонька грала.
З полониною в вітрах
Смерека шепоче
І веселий Черемош,
Сонцем сліпить очі
Залишаю душу я
В цім казковім краї
Як впаде на гори сніг,
Суму в тім немає
Бо Смугарський водоспад
Ще веде розмову.
Про чудовий квіток сад,
Пісню колискову.
Під цю пісню до світанку
Зутрічі чекала,
Одинокая душа
Що колись співала
Та знайду ще в горах я
Втрачене кохання
А як час прийде лишу -
Душу тут поранню(Ан. Бук)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2017
Не бачу тобі я прощення , кате
За те що рай,
народ святий -розіп’ятий
Дітей ти за кордони відсилаш
А українську землю -
все очима пожираєш:
"Яка частина кому дістанеться?"
Невже та й доля знов оце сміється?
І вкотре обрали ми «щось».
Й заганьбило
те «щось»
святі, живі іще могили.
Он... ллється кров
Немов проста водиця.
Вже кров’ю сповнилась
Стара, гетьманськая криниця.
Не бачу тобі я прощення, кате!
За те що рай й народ
Розтоптаний, розіп’ятий
А ти ... -мов та свиня:
жирієш і панієш.
Та, врешті в крові:
захлинешся, захірієш.
І здохнеш як ... тупа,
бездушна тварино...
Лише Тоді повстане Вільна Украна!(А. букреєва)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760267
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2017
Ой , Чугайстре, Чугайстре
Брате-чугайстрочку...
Розшукай мені в Карпатах,
Диво-Барвіночку
Розшукай на Чорногорі
Таємну Калину,
Ще й Веселку , що осяє
Мати-Україну!
Ой а десь там, де Над Прутом
Сонце світить дивно
То живе душа весела
Народу царівна.
Поверни нам її з каменю
Ще омий водою.
То, із тої криниченьки,
Що там під горою....
Пив із неї воду Довбуш,
Пили козаченьки.
Хто поп’є тої водиці
Звільнить нашу неньку!
Ой Чугайстре, Чугайстрочку.
Любий рідний брате,
Розведи мені багаття.
Гріти буду хату!
(Анфіса Букреєва)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2017
Ой , Чугайстре, Чугайстре
Брате-чугайстрочку...
Розшукай мені в Карпатах,
Диво-Барвіночку
Розшукай на Чорногорі
Таємну Калину,
Ще й Веселку , що осяє
Мати-Україну!
Ой а десь там, де Над Прутом
Сонце світить дивно
То живе душа весела
Народу царівна.
Поверни нам її з каменю
Ще омий водою.
То, із тої криниченьки,
Що там під горою....
Пив із неї воду Довбуш,
Пили козаченьки.
Хто поп’є тої водиці
Звільнить нашу неньку!
Ой Чугайстре, Чугайстрочку.
Любий рідний брате,
Розведи мені багаття.
Гріти буду хату!
(Анфіса Букреєва)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2017
У рай вернутись - оце диво.
Та що там , браття, в тім раю?
Тут свою душу-сиротину
За п’ять копійок продаю.
Аби прожити... заробляю.
Аби не здохнути,живу.
А вас на волю закликаю.
Та то брешу. собі …
не знаю.
Куди ж то вас оце зову?
Куди???
Куди йдемо ? Ведуть як вівці.
Яка мета у тій ході?
Коли вмирають молоді .
А там жиріють їх убивці.
І німби їм уже чіпляють
Та дурнів в раї народжають
Та несвідомих вчать мичати.
Та гроші, гроші заробляти.
Аби вже вдосталь заробили
Аби вже душу всю пропили
Таке от в раї нині
заправляє.
Он...Бог , бідка, все шукає
"Кого б як сина та розп’ять…"
Аби ж тім вівцям бога дать,
розп’ятого..
Та все немає…
Того хто буде їх навчать
На кому будуть зароблять
в віках.
І кого... в тому раї
Матуся сивая чекає
І тая любая дівчина.
Що зваеться досі - УкРай- іна.
Яку бажають у могилу
В раю…у Божім, заховати
Тож час архангелам вставати
Та йти з мечами виручать!
Та й Вам вже ДОСИТЬ. Досить спати.
Та в ярмах голови тримать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2017
Ой прокинься, Україно,
Синів вільних мати!
Скільки можна ще у шлеях
Дітей сповивати?
Тож – ПОВСТАНЬ, Велика Нене,
Бо ти маєш сили
Такі, що як Божа правда,
Розірвуть могили!
Душі звільнять, соколині.
І вже запанують
Сини вільні в Україні.
Й неправду зруйнують.
***
Влада грошей проковтнула
Нині наші ДОЛІ
Син - розп’ятий, а матуся –
Стогне у неволі.
Плаче й дивиться як хату
Розривають люди.
Чужі люди!
бо душею
Та серцем -іуди.
За скільки ж вони продали
Нашу Україну?
За скільки ж діжок пропили
Волю Соколину?
Он рахують…та в кишені
Гроші вже ховають!
У офшорах, кров гарячу , кров Святую,
Дужо відмивають!
Продають, запродають,
Мов стару могилу,
Розкопують, розривають,
Душу нашу милу.
Голубоньку сизу, душу!
Якби ж вони знали,
Що і свою:
Капшуру діряву
Навіки запродали!
***
Ой щоб же вас та й недоля била
Блискавою в боки!
Щоб не мали сили зробити
Бодай малі кроки!
Бо ж…
Ті садочки,
ті озерця,
річечки ,
білявії хати
Ті, звичайні наші хати,
-не олігархів палати…
За що їх знов руйнуєте?
За що отая дитина
Вмирає на Сході?
За землю? З правду гине?
Та ви ж її вже продали,
Ногами затоптали!
А мати старую завчасно
Та й в домовину поклали.
Та гуляйте, все пропивайте!
А мати – най плаче.
-"Яка мати, на чорта?
Не чую, не бачу…
За гроші й владу
Продамо , затопчемо. оту стару хату!
І вас -знищемо
Бо ми – упирі, бо кров людську
Народжені смоктати!!!
То що нам та Україна?-
Дітей вільних мати…
«А хто та й лишиться в живих –
підріжемо крила…»
Отака то твоя доле,
Україно мила?
Он диви:
–Тобі кайдани несуть
Пани-«всюди-кради»!
Будеш, мати, в своїй хаті
Знову замерзати.
Невже то –тебе Бог із злиднями
навіки вінчають?
Молилася, молилися, діти…
А щастя не мають.
Може довго молилися?
Та занадто часто поклони били?
Краще б взяли та ворога
Вночі задушили!
Та й рвали його тіло жирне,
Та ногами топтали.
Добре ж МИ із з козацтвом
Колись погуляли…
Святослава згадайте,
Нащадки великі.
Та Богдана Згадайте.
Не рятівні якби ліки…
То не зради б - а ради ми
З вами вже мали.
Та над Світом як щит
Правди й Волі стояли.
(А. Букреєва )
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2017
Золочені Церкви, та панськії палати,
Та всюди ради… ради.. ради..
Порадилися – розійшлись,
Мов гади ситі розповзлись.
Бо крові щедро обпилися,
Людської,
упирі трикляті…
А як тій мамі, у тій хаті?
А як їй в ніч страшну заснуть?
Коли весь мороком окутий
Десь там синок її лежить?
Та може вже повіки спить..
Над ним кричать, ревуть гармати
А ви отам – про рай та пекло
Нам знову будете співати?
То досить вже давно –начхать…
Яке ж то пекло отце чути,
Коли не ладен ворухнути
Хлопчина тілом, молодим.
Коли десь там – вогонь та дим..
А Ви гуляєте Ви ситі..
Знов пику мочете в кориті, у злотім
Ваш рай для вас .. Для нас святим
Те пекло стало.
Бо під час зради
не входить рай у білі хати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752398
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2017
Твій син в крові. А ти де, бідна мати?
Де ти була, коли він, знов розп’ятий
Кривавими очима мати виглядав?
А натовп варварів
Все камені кидав, в обличчя…
Де ти була, матусенька,
та не одне сторіччя,
Коли на синові розпятому
хтось добре заробляв?
І місяць як його зрадливо обпікав
Пекельною ворожею гранатою.
Де ти була, коли він помирав?
Страждальная, Вкраїна-Мати?
Невже він тебе марно там чекав,
На тій могилі?
Серед тої зради?
Невже він марно в бій пішов,
Та меч підняв святий ,
ЩОб захистить твою старезну хату.
Та ворог твою душу розпрадав...
Верни її собі, пекельна мати...
Щоб із хреста орел синочка зняв.
І душу відпустив додому, в хату.
На віки-вічні волю дарував.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2017
Чи я діжду...
того Величного моменту,
Коли не будуть президенти
Народу зверхнє віщувати?
Коли на площі . не в палатах
Виходитимуть говорити,
З народом…
Та не так як з бидлом.
Не так.. на рівних, як з душею.
А то...літають над землею,
Та зверху на усіх плюють
А як же з Господом проп’ють?
І продадуть, що не родили,
За що сини в страшні могили
Лягають молоді, невинні
На нашій, рідній Україні?
Коли ж то я діждусть, коли?
Невже не вдостоль попили
Ви крові нашої, людської?
То лиште Мати у спокої..
Вже досить душу розривати.
Солодкі брехні розливати
На радах… бо існує в Бога
Одна для всіх на верх дорога.(А. Букреєва-Третьяк)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750594
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2017
МИ ВСІ В НЕВОЛІ, ВСІ В НЕВОЛІ...
ЛИШЕ ЗДАЛОСЬ, "ЩО ЖИВЕМО"
Бо ЗАМІСТЬ ПРАВДИ, ЗАМІСТЬ ДОЛІ
-БРЕХЛИВИЙ МЕД ЩОДНЯ П"ЄМО..
ДУШЕй В ЯРМІ,СЕРЦЯ – НА СТРАТУ...
ЗА ЗРАДУ МАЄМ ЩЕДРУ ПЛАТУ?
-ПО СВІТУ З ТОРБОЮ ЙДЕМО!
РАБИ... ХОЛОПИ,.. ЛЯКАНІ БАЙСТРЯТА!
ЩОДНЯ...П"ЄТЕ З ДІТЕЙ ГОРЯЧУ, ЧИСТУ КРОВ!.
РУЙНУЄТЕ НЕЩАДНО БІЛУ ХАТУ...
НЕМОМ ВЖЕ ЗДОХЛИ, - ОТ ЯКА ЛЮБОВ
У ВАС ДО НАЦІЇ, УКРАЇНИ.
Отак… а як ЖЕ ще казати,Кляті Свини...
А може й не родила МАТИ?А може, придивіться…
лежиТЕ ВЖЕ в Домовині?ТАК І Є!
ТРУХЛЯВІ, ПАНСТВО, МАЄТЕ ПАЛАТИ..
ВАМ ЧОРТА ЖІНКА ЗВАННЯ РОЗДАЄ,
МІНІСТРИ, ГЕНЕРАДИ… ВЛАДНІ ДЕПУТАТИ…
ЧИ Є ДУША В ВАС , КРАПЛЯ ПРАВДИ Є?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2017
СПІВРОЗМОВНИКУ
Ви не безушні. Ви німі.
До першого дитини звуку.
На щастя, не дитина я.
І не тримаю вашу руку..
Тож... не впаду.
А як впаду – то певно вже
Не на коліна.
Живу я тут і тут пишу –
Щоб піднялася Україна.
Мені начхать на те що Вас
Це не зачепить..
Бо кайдани
для одних
То як Божий храм…
Для мне ж злидні і омана.
Я не ображена ..
Ні.. ні..
Мене образити не в змозі.
Так, трохи горісно мені.
Бо тяжко втатить друга на дорозі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2017
І знов тебе, мій світлий раю,
Душа моя з пітьми впізнає
Не мала спокою ніде,
А тут на сповідь знов іде
Оголена..
Як народилась.
Мов до матусі прихилюся,
До тебе, білена хатина.
Прийми ж мене!
я мов дитина,
На руки голову кладу,
І душу свою і мету
І правду–все у тім раю
Я тобі, нене , віддаю,
Складу стиха, на той вівтар..
Святий вівтар!
Бо в вирі мар
Над ним хтось плаче і сміється.
-Хто тут?
Та він не признається.
Не хоче мені розказати
За що отут щомить розп’ятий..
Святий народ, що жив й співав
Бо птах під серцем вільних мав.
ТА триста років вже не має…
За що його на суд страшний,
Веде обідраний, сумний
Сліпий й старий бідака- чорт?
Чому та біла хата і земля…
оТ -ОТ ВЖЕ буде не моя?
І не твоя, мій світлий Раю..
ЗРАДЛИВІ душі народжує
Свиня стара
Не дивно ж Рай -
В пітьмі .
Дніпро-… У забудовах та
в кайданах..
Тяженько спить.
Ой отамани... Ні я не смію вас згадать...
Хай сплять, хай міцно, діти сплять!
Вже й місяць кволо світить там,
Де був душі величний храм..
Та що це я ? Уже світає.
І соловейко знов співає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2017
І знов тебе, мій світлий раю,
Душа моя з пітьми впізнає
Не мала спокою ніде,
А тут на сповідь знов іде
Оголена..
Як народилась.
Мов до матусі прихилюся,
До тебе, білена хатина.
Прийми ж мене!
я мов дитина,
На руки голову кладу,
І душу свою і мету
І правду–все у тім раю
Я тобі, нене , віддаю,
Складу стиха, на той вівтар..
Святий вівтар!
Бо в вирі мар
Над ним хтось плаче і сміється.
-Хто тут?
Та він не признається.
Не хоче мені розказати
За що отут щомить розп’ятий..
Святий народ, що жив й співав
Бо птах під серцем вільних мав.
ТА триста років вже не має…
За що його на суд страшний,
Веде обідраний, сумний
Сліпий й старий бідака- чорт?
Чому та біла хата і земля…
оТ -ОТ ВЖЕ буде не моя?
І не твоя, мій світлий Раю..
ЗРАДЛИВІ душі народжує
Свиня стара
Не дивно ж Рай -
В пітьмі .
Дніпро-… У забудовах та
в кайданах..
Тяженько спить.
Ой отамани... Ні я не смію вас згадать...
Хай сплять, хай міцно, діти сплять!
Вже й місяць кволо світить там,
Де був душі величний храм..
Та що це я ? Уже світає.
І соловейко знов співає.
Так хороше, немов давно.
То може вернем що було?
І заживем у волі знову?
І дітям рідну колискову
Будем співати, не чужинську..
А вільну, нашу, українську?(А. Бук)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745575
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2017
То для чого життя мені
Дарували Боги?
Щоб я впав ще молоденький...
Та й серед дороги?
Поки рука волохата
Гроші заробляє,
Моя мати та й по мені
Сльозоньки втирає.
-Ой не падай, молоденький,
Най гинуть- генерали..
Щоб на смерть синів бездумно
Та й не відсилали!
Аби штані у владних кабінетах
Не стирали марно!
Най ВОНИ ідіть у бій,
ПОПЕРЕДУ..
Іздалека
Видко буде гарно!.
Йдіуть вперед, та
Захищають: Пузом УКРАЇНУ:
Генерали,
президенти,
міністри...
Чи Віддасть бодай один з них
життя своє
за отого
хлопчину?
За маминого,
любимого сина?
#ВІРШІАНФІСИБУКРЕЄВОЇ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745409
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2017
Ховають знову в Домовину
Мою єдиную дитину,
Мою Україну святу.
Такую: чисту, молоду
Ховають й гроші вже рахують.
І гніва Божого не чують..
Немов пани на всій землі.
Немов всесвітні королі.
Не хороніте..
Україна..
Дивіться, люди,
Ще живая!
Відкрила очі,
Та й до сонця
До неба руки простягає.
Тож, не закопуйте,
Нова весна, новеє слово,
В її душі, мов квіт, буяє.
Он, сина, мати на дорозі
З зрадливої війни чекає.
Війни продажної гидкої,
Яку нам влада дарувала.
Аби вмирали там синочки,
Аби країна вимирала.
Ой та.. війна, війна, біда…
Хрести хитає вітер волі..
А тії діти...
під хрестами.
мов квіти,
В’ялі,
в Краснопільськім полі !
На тому цвинтарі старому.
Не на одну!
Спочивають.
Не пожаліютсья нікому
Що душі помсти їх чекають.
Невмерлі душі козаків.
Вони ще вернуться Додому!
І нагострлять страшних кілків,
Поставлять вже на зраді кому,
Наведуть лад серед панів…
Панів продажних , в домовину
Які надумали покласти
Страждальну мати, УКРАЇНУ
ТАРАСІВ ЗАПОВІТ 2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2017
Ворогам Народу Зичимо:
Аби добряче їм гикнулося, та так:
Щоби їхня пика, свиняча
Тричі до власної Ду-и повернулася!
Най горло ненажерливе –
Пишним пір’ям поростає.
А саму горлянку - гаряча смола обпікає!
Смажені цвяхи –
Язика брехливого прибивають
А як хто упирів тих владних побачить –
Плюються та каміннями кидають.
- Щоби їх на золоту сковороду
Та голою сракою
Братове Козаки посадили!
Та так, аби Очі рогульками
На лоба покотили!
На кінець – зичимо…
Аби:
Владних кнурів підняло та й гепнуло,
- не менше як тричі!
Бо ще позавчора ...
МИ поставили їм поминальні свічі!
Най ворогам буде погано,
А нам – добре й ладенько.
Щоби козаків доля любила,
Щоби звільнилася від Упирів Україна-Ненька!»
(ДО 100 річниці Вільного козацтва в Холодному Яру)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2017
Не сипле степ теплом а жаром..
Не віє вітер а гуде,
Хоч жалить серце все помалу,
Та туга в душу знову йде.
Ой, не тужи, мій брат названий,
Над нами – вічная блакить
Гайда у бій з панами- хамами,
Не дай їм волю задушить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2017
ПРИСПАЛИ ПРАВДУ МОЛОДУ
Приспали правду молоду,
Народну волю підмінили
І потягли на страшний суд.
Там на хресті ще й заробили!
Так, так... - заробите іще...
Не один хрест буде стояти!
А мати, стара наша мати,
Вас буде вічно проклинати,
І дощ вас буде омивати
Ще й ворон душі - виривать
Та не дістане душ поганих..
Бо не було, не нажили.
Одне - величнії палати!
Де гроші правдою були
Де пропивали нашу волю,
Де маму нищили тоді,
Як умирали молоді, як умирали ті герої...
Як у котлі вони пеклися...
Та Вам це що?
Ти нахилися...
До мене , Боже..
Чи ти є?
Чи ж правду хтось нам продає
Чи щастя в брехнях заквітчає?
Нас в домовині зуістрічають
На цій землі
Тяжкі... Літа...
Та хто ж те знає,
Хто ж те знає,
Які нам Бог відвів літа?
Чи доля нас на них пізнає?
Чи поцілує Молода?
А не стара з косою, в гаї...
Така от правда , (мов свята).
Хоча нічого тут немає, Святого.
В нашім підлім Раї.
Де воля гине , молода .
Де батько сина проганяє,
Де брат та й брата убиває.
Де святу землю продає,
Первісне бидло, проклинає
Ту землю ,
В церквах з попами добре п’є..
За упокій.
Святая ступо!
Тобі лишень молюся я .
Бо до ікон як тягну руку..
То гірко так мені стає.
Що замість спокою й молитви
Мені деколи підпалити
Храми муровані кортить
Та на тім попелі спочить
На золоченій домовині !
Так хочеться...
Таке бува.
Мабуть старіє голова.
Бо раю бачити не хоче,
На цій землі , і в небесах.
Душа моя одне шепоче..
Одне кречить:
Якби ж то жити так,
Щоб Україну та й підняти
Над миром всім
Якби ж то так... ?!
Якби ж... себе не нудьгувати
Та упокоїтись в літах
На тій землі
Де Воля розлилася.
Де Доля щастя обпилася.
Де вільний правди
Гордий птах.
І мама сина де стрічає,
В тім хочеться померти Раї.
А більш ніде.
Чи дорий знак?
Віками жити й не вмирати?
Віками з Богом нудьгувати
Та мед кривавий попивать
Та досить вже..
ТоЖ, дайте спати
моїй душі бодай хоч трохи...
Нудні, химернії пророки
ТОж дайте ж спокою в Раю
Бо в Пеклі я добряче пю...ой добре пю...
Ворожу кров.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738690
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2017
Ой Ти ворог вороженько,
Клятий та завзятий…
Чекай в гості, йдуть вже морем,
Козаки гуляти!
Чорне Море, комусь горе,
А нам – мов родина.
Дніпро – іншим смерть
А нам – батько то єдиний.
Повертай же шлях далекий
Додому у хату
Сядуть брати біля столу,
Веселу співати.
Ой стрічай же сестро мила,
Колосиста ниво…
Та й всміхайся дівчинонько,
Люба, чорнобрива..
Як роса холодна стане,
Як калина гнеться,
Розбуди мене із рання,
Люба моя серце.
Ой сідлай мені коня,
Коли не сідлала
Вже братове та й лугами
В Січу виступали
Луг Зелений, вольна доля
Широка далино,
Ще й порогами дорога
Все те Україна…
Над рікою - Січа- мати,
Дітей привітає,
Ой вже шабля, жінка люба,
Серце зігріває.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2017
Стоїть серед степу зсохлая травина,
Плаче на могилі русява дівчина.
Пугач, на суремі про минуле грає.
А у Чорнім гаї – козак помирає.
Ой степи, шляхи, - немов почорніли.
Хлопці, як ті трави, зсохли та змарніли.
Вітри кості білі, на руках гойдають
Душі безталанні ярами блукають.
Ой душенька –душе, чиста та розп’ята,
Плаче Україно, Пресвята Мати
Плаче, безталанна, сльози утирає
А могилу серед степу Дніпро розмиває.
Ан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2017
КОЗАЦЬКИМ КАРТАМ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ(можно під..Полтавський соцький)
Якби в карти та й не грали,
Долі б власної не мали.
Не співали, не всміхались
Під бідою б Ми схилялись
Та й не знали, що робити,
Як нам в світі новім жити.
От було б як, От було б як!
Тепер знають добрі люди,
Що по картах далі буде
Що колись було, як жили,
Як Ми, Браття, турків били.
Як Ми ворога душили,
Як горілку з медом пили…(Ой пили ):…)
Та ще й яку, та ще й яку!
І про нас у Світі взнали,!
Ще й до себе зазивали.
Отамана Сірка Йвана,
На «хрестини» до Султана
Із братами, козаками,
Із шаблями та киями…
Ось Вам як, ось Вам як!
Заживемо як багато
Не забудьмо карти в свято.
Будем в карти щодня грати,
Та пісень таких співати,
В Піснях щастя Вам бажати,
Ще здоров’я, творчі сили,
Підняли щоб Вас на крила,
Щоб Вам доля козирилась,
Щоби смутку не лишилось,
Та й в душі –буяло свято,
Щоб тепленька була хата!
А на столі – Хліб і Сіль!
Щоб не чули серцем біль!
Ось воно як, Ось воно як!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2017
Ой там при долині ,
Стогне Яворина.
Та й згадай же, мене, серце,
Кохана дівчина!
Як згадаєш, над рікою,
Низько нахилися,
Ще й води під бережечком,
Чистої напийся.
Мов сльоза тая водиця
Як весняні роси.
Заплети ж душа- дівчино,
Лілею у коси!
А як місяць підійметься -
Пливи за водою,
Поговоримо у плавнях
Тихенько з тобою.
Болить серце, душа стогне,
Русалонька плаче:
-Десь козак мій там лежить...
Серденько гаряче!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723083
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.03.2017
Продай же душу , владний, сину,
Мені, Сатані, та й за копійчину!
-Ой радий би, Сатаночку…
Тілько, вже продав зрання,
За це й п’ю кров-дітей , як тую горілочку!
-То продай же мені тоді Україну…
Мов, душу свою, - за копійчину!
Продай, скурвлий сину ,
У тяжку годину,
Мати, Бідну Україну!
Ще й …Допоможи її:
В яму, живою, покласти,
А землю, та й, «Святкую»…
(Без народу вже),
– Світом, розікрасти!
-Ой, та я би хотів теє задіяти!
Тілько, поспішив, - продав, завчасно, Вороженькам…:
сліпу, старую мати..
Аби Сліз її гірких, не бачити,
Стогону - не чувати.
Та як мрію я , Сатанонько,-
Ще раз, вже тобі, Україну продати!
Тоді би підпалив я, матусину хатину…
А попіл – розвіяв, а отую квітучу калину….!
-Віддай же тоді мені
Своє чорне серце, -
У Пеклі настромлю на вила…
Аби душа твоя , підлая ,
Ще дужче: пекла та боліла…
-Ой… віддав би я , Батько рідненький,
Ой відав би тобі своє гниле серденько!
Тільки, жити заможно бажаю –
З свого серця, чорного,
Грошей велику купу маю!
-Не хвилюйся, кнуре владний,
Грошей - багато буде!
Бо ж.. із ними й закопають, в ямі тебе, Українські,
вільні серцем люди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2017
Продай же душу , владний, сину,
Мені, Сатані, та й за копійчину!
-Ой радий би, Сатаночку…
Тілько, вже продав зрання,
За це й п’ю кров-дітей , як тую горілочку!
-То продай же мені тоді Україну…
Мов, душу свою, - за копійчину!
Продай, скурвлий сину ,
У тяжку годину,
Мати, Бідну Україну!
Ще й …Допоможи її:
В яму, живою, покласти,
А землю, та й, «Святкую»…
(Без народу вже),
– Світом, розікрасти!
-Ой, та я би хотів теє задіяти!
Тілько, поспішив, - продав, завчасно, Вороженькам…:
сліпу, старую мати..
Аби Сліз її гірких, не бачити,
Стогону - не чувати.
Та як мрію я , Сатанонько,-
Ще раз, вже тобі, Україну продати!
Тоді би підпалив я, матусину хатину…
А попіл – розвіяв, а отую квітучу калину….!
-Віддай же тоді мені
Своє чорне серце, -
У Пеклі настромлю на вила…
Аби душа твоя , підлая ,
Ще дужче: пекла та боліла…
-Ой… віддав би я , Батько рідненький,
Ой відав би тобі своє гниле серденько!
Тільки, жити заможно бажаю –
З свого серця, чорного,
Грошей велику купу маю!
-Не хвилюйся, кнуре владний,
Грошей - багато буде!
Бо ж.. із ними й закопають, в ямі тебе, Українські,
вільні серцем люди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2017
ЯК ДЕПУТАТИ "ЛЕЩА ДАВАЛИ"...(Гумореска Анфіси Букреєвої)
-Ой там в з Раді України сталась знов біда…
-Пики – биті, Око – синє?
Та ні! То вже «єрунда…»!
Новий «тренд» крокує владою:
– «Піджаки риплять!»
-В них нардепи почали «правдоньку шукають»!
А мо й щось таке шукають, що «від народу заховали?»
Невже..._ Правду?...?
Чи, не дай Боже.., знову:
« Як залазить до кишені виборців - докладно вивчали?
Від думок оцих, страх вхопив за серце та й «пересічні люди.» Однак тут:
Патріот зі З ради заспокоїв : «Не хвилюйтесь, панове, Все Окей буде!»,
«Оце так Ми вирішуємо «доленьку країни»!:
Тож, як «піджаки риплять » - то на користь народу, бо значить:
« корупція гине»!
Додам висновок власний до цього сюжету..
Чи не значить оце Що:
Корупція мешкає нині
не тілько у владних кабінетах…
Придивіться: он вона, «клята відьмо» вже
В кишенях нардепів, рукавах піджаків
Оселилася… !
Маємо сили, маємо волю, розум..
Та… 25 років як Миша « на Горі оженилася…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717509
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.02.2017