| Сторінки (5/426): | « | 1 2 3 4 5 | » |
Сформовано склад журі Міжнародного літературного конкурсу
#Сонце_для_всіх
(Проза, поезія, п`еса, есеї, нариси)
з нагоди 90 річча від дня народження Миколи Сингаївського (1936-2013), українського поета, публіциста. (Автора пісні «Чорнобривці).
Докладно для цікавих:
https://www.facebook.com/journalzeitglas/posts/pfbid0WwYjXSaiZ5g6gGmhQx9AVBMeuo4stbizGeoHgewrPyjtcUytkdSUkoGxh12GDqJ7l?__cft__[0]=AZgfighn8ym0HQCG0LQz67vzkOkBr22W4QQJoutYAf_phWjLOIfeSfZ5Zhpyz6-Ra6ALzAWyDcnMnB3NUpt8QAQlVvdRsWXRL0ST9Pm1KQQQY-ni-88fzJBB7OAx7BpQAnhEIweOUoIpbgG0dgpqJ43NHIONNJRILRwJtvPq8fH91PDgk3eGR_LImK8&__tn__=%2CO%2CP-R
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2026
За п'ять днів ми зачинимо двері для подачі заявок, але зараз ваше слово ще може стати частиною цього великого розмаю!
Цьогорічний конкурс особливий — він присвячений 90-річчю від дня народження видатного українського поета та публіциста Миколи Сингаївського (1936–2013) — автора безсмертних «Чорнобривців», чия поезічна душа й досі озивається в серці кожного з нас.
Свого часу Микола Сингаївський ділився найпотаємнішим:
«В душі я відчуваю безмежну вдячність своєму краю. Там на все життя я відчув смак житнього хліба і джерельної води. Джерела, або живі кринички... Звідси витоки моєї творчості. Поезія — мистецтво, що вірить і вірує у звичайні і прості речі — в правду і любов, в радощі і страждання, в зустрічі і розлуки...
Тому автор глибоко впевнений, що вона, Поезія, живе і житиме від роду до роду, з віку до віку».
Сьогодні ці «живі кринички» чекають на ваші голоси. Якщо ваше слово б'ється з-під серця, якщо ви вірите у прості й вічні речі — не відкладайте на завтра!
Чекаємо на ваші доробки у номінаціях:
- Поезія
- Проза
- Есеї та нариси
- П'єси
Часу лишилося обмаль — лише 5 днів, аби ваше слово забриніло серед інших і знайшло свого читача.
Угледіть те, що зазвичай ми не помічаємо, та надішліть свої твори вже сьогодні!
zeitglas.kaniv@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2026
(Роздуми про феномен української літературної періодики та місію редактора як творця культурного простору)
Випускати часопис — це не просто друкувати тексти на папері різної якості чи на різній хвилі часу. Це — перш за все постійний пошук. Редактор, подібно до поета, шукає власний голос і своє місце в багатоголосому хорі всесвітнього мистецтва слова, де на першому місці завжди стоїть воно — рідне слово.
Ця тяглість української періодики сягає глибинних традицій. Свого часу Пантелеймон Куліш закладав основи нашої преси через «Основу», альманах «Хата» та часопис «Правда». Згодом Микола Сингаївський віддавав наснагу дитячому журналу «Піонерія», поєднуючи власну поетичну творчість із тонким відчуттям редакторського цеху, тугою за Батьківщиною та міжкультурними перекладами з грецької та китайської мов.
Для кожного прозаїка чи поета вихід першого числа часопису — це завжди одна з найвагоміших подій. Заснована у 1995 році «Склянка Часу» стала саме таким майданчиком, який відкрив шлях авторам і довів, що українське друковане слово має власний вишуканий стиль, який витримує перевірку часом і залишається справжньою естетичною цінністю.
А про вихід першого числа «Склянки» написала одна із найбільших газет Німеччини «Райніше Пост» у 1995 році… Затим пішла хвиля – публікації у ЗМІ України та тодішніх країн СНД. Навіть найвибагливіший на той час журнал «Новый мир» подав огляд нового українського міжнародного журналу…
Тож — попри те, що Микола Сингаївський та Олександр Апальков належать до різних літературних генерацій і працювали в різні періоди українського видавничого процесу, їхня редакторська діяльність містить чимало важливих спільних рис та висвітлює подібні пріоритети.
Поєднати їх можна за такими ключовими напрямами, як робота з часописами та багаторічний редакторський досвід. Обидва діячі присвятили вагому частину життя редагуванню періодики. Микола Сингаївський упродовж багатьох років очолював дитячий літературно-художній журнал «Піонерія» (нині «Однокласник»). Олександр Апальков від заснування у 1995 році й донині керує міжнародним літературно-мистецьким часописом «Склянка Часу/Zeitglas». А ще — пріоритет розвитку поезії в літературній періодиці. Особливістю «Склянки Часу» можна назвати широке подання поезій. Попри те, що Апальков не втручається в редагування віршованих творів, до підбору публікацій у своїх виданнях обидва підходили з виваженими літературними та естетичними критеріями.
Значна схожість єднає цих редакторів з огляду на культуртрегерство та підтримку нових авторів. Обидва редактори активно підтримували молодих та маловідомих письменників. Сингаївський у журнальній періодиці відкривав шлях до друку початківцям. Апальков створив на базі «Склянки Часу/Zeitglas» майданчик та конкурси короткої прози й поезії, які надають можливість друкувати перші твори новим авторам.
Сосни до чого вже ростуть прямо, — писав Олександр Мазуркевич, — та й ті не завжди рівні, а здебільшого лише тоді, коли обтесані на телеграфні стовпи…
Що таке літературний журнал? Це – не об’єднання за інтересами. Не заклад, ні профспілка. Це – нині бідна і майже позбавлена будь-якого впливу на суспільство організація… Тим паче – на суспільство споживачів та олігархів… І тут марно сподіватися на суттєві зміни… Це як все ще по-шкільному вірити, що атоми являються найдрібнішими буд-матеріалами матерії… Така от тавтологічність вислову… Нині ж це безнадійно застаріло. Застаріло так, як приміром вчення про чотири фундаментальні елементи світобудови: вогонь, воду, повітря та землю…
І допомогти налаштуванню на позитив у цьому безладі можна тільки одним: безперервними пошуками… Пошуками старих і молодих талантів, багато досвідчених і тих, хто нічого ще, здається, не вміє…
Ще цікавинка схожості — у поєднанні редакторської праці з перекладацькою та власною творчістю. І Сингаївський, і Апальков — це не просто функціонери або адміністратори, а письменники й перекладачі, які сприймають редакторський текст «ізсередини». Тож розуміння художнього перекладу й поетичної структури і дозволяє здійснювати тонке редагування перекладних та оригінальних матеріалів.
Велике діло — скорочування, стискання написаного, перетворення матеріалу із жидкого місива в тверді згустки. А ще — безліч спілкування з авторами… І з кожним слід врахувати характер, мову, менталітет, настрій врешті-решт.
Та насамперед обом редакторам вдалося збудувати свого роду літературний міст між культурами та сприяння діалогу різних націй і держав. Сингаївський редагував і впорядковував численні перекладні збірки, розширюючи горизонти української дитячої та юнацької літератури. Апальков реалізує цю місію через тримовний формат журналу «Склянка Часу/Zeitglas» (українська, німецька, мета-культура), виступаючи містком між українською та європейською літературою.
Таке єднання і бере у полон серця ясністю моральної позиції і духом толерантної справедливості.
І приємно, що творчість Апалькова була відзначена літературною премією імені Миколи Сингаївського.
Якщо ж говорити більш відверто, їх поєднує ще й суто «цехова» редакторська рутина… Із якою знайомий кожен, хто працює з книжковими та журнальними виданнями. Складне і нервове формування авторського цеху довкола часопису вимагає певного дару… І з цього огляду і «Піонерія» Сингаївського, і «Склянка Часу/Zeitglas» Апалькова спиралися не на одноразові публікації, а на розбудову постійної спільноти авторів, перекладачів та критиків. Просто уявимо собі хоча б так званий повний цикл підготовки випуску… Де редактор піклується не лише відбором текстів, а й технічно-видавничими моментами — від макетування й укладання номера до фінального контролю друку і розповсюдження… Останнє нині – особливо тяжкий процес…
Життя журналу – слід розглядати як художню творчість його головного редактора… І майстерність тут завжди особисте діло. І це видно. Видно через розкриття і водночас створення таїни єднання художніх творів під одною обкладинкою. Як свого роду в сім'ї. А в сім'ї не без урода. Тому і читачеві доводиться постійно роздвоюватися… Митарствувати та микатися між творчою задумкою автора, позицією редактора (навіщо він включив цей твір) з його умовною точкою відліку… Журнал він читає першим. Першим у світі! Але читач, не думаючи про це, і завдяки цьому вже бачить всесвіт. Розмаїтий. Адже редактор вірить в мислительні здібності читача.
І справжній читач підноситься в небо. За перепони атмосфери сьогодення, гнитючої… І дивиться звідти… Дивиться і на галактичні спіралі, і на круги, що розходяться по воді маленького ставка десь під канівським селом Бересняги…
І все це стає магічною метафорою творчого начала. Начала, яке живе у кожному з нас… І все це бренне, тимчасове, шатке… Бо швидко лопаються пузирі на воді життя… І ми ледь встигаємо угледіти те, чого зазвичай не помічаємо…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2026
...Наснилася мені Світлана. Вона летіла на мене на оленячій упряжці. І полози саней скрипіли по чавленій морошці й моху… А я лежав і не міг ворухнутися. Вона наближалася. Вона сміялася. Вона раділа. І Кола Бельди співав на вокзалі міста Лозова: «Єхарьо, єхор-йо…» От зараз, зараз вона розтопче мене копитами оленів… І роздавить полозами нарт… І умчиться у свій Самбург. У свою лікарню. І буде там умивати свої руки… А руки її були красиві, ніжні. Вони врятували мене…
Я отямився.
За вікном мерехтіли зорі.
І, дивлячись на них, згадував я… Згадував…
Ми підсипали укіс мосту. Залізниця уходила в свинцеву синяву неба. Але до того встигала час от часу губитися в хмарах комарів і мошки. А ми кидали й кидали пісок із платформи… І раптом Сверчок ударив мене лопатою під лікоть. Наче струмом прошило. Я висловив йому «дохідливі» слова. Він вибачився. Але руці від того легше не стало. До вечора вона розпухла. До ранку пухлина спала. Проте руки я не відчував. Я рухав нею. Але її наче й не було. І пальці занімілі всі.
І командир будзагону відправив мене в Самбург.
Це був найпівнічніший і найважкодоступніший пункт Пуровського району… Але туди було швидше дістатися. По річці Пур за п'ять кілометрів від нашого табору зупинявся на вимогу річковий мілкосидячий теплоходик. Ним, що занурювався під час руху по самі ілюмінатори у червоно-чорну воду, дістався я до стоянки.
Самбург постав занедбаним селом. Навалені колоди, бродячі собаки. Єдина вулиця. На ній ні душі. Ледве розшукав сільську амбулаторію…
У крихітному кабінеті дерев'яного барака сиділа дівчина. Нанайка в білому халаті.
— Дозвольте?
— Валяй!
Її звали негадано Світлана… І було в ній дійсно щось світле. Ясні очі. Ніжний голос. Чепурні руки.
Вислухавши й оглянувши мене, мовила: «Полагодимо!»
Вона дала мені якісь ліки. Ще — пігулки.
— А що, — здивувався я, — пігулка вилікує?
— Угу. І не тільки пігулка.
У неї було чуйне серце. Ми перейшли на «ти».
— Вибач, — сказала вона, — доводиться буквально рятувати життя. Особливо приймаючи складні пологи. Ось тут, — Світлана обвела поглядом кабінет, у якому стояло тільки саме гінекологічне крісло та стіл. — Ти тут побудь. Можеш і поспати в моїй кімнаті. Он там, за дверима. А мені треба летіти. Зараз буде вертоліт санавіації…
— Далеко?
— У найглухіший куточок…, пуровської тундри.
— Може, і я, — спалахнуло в мені завзяття, — з тобою? Викинете мене там над табором?
— Ні. Сиди тут. Руку треба вигрівати, і я ще зроблю пару процедур, коли повернуся. Усе одно кораблик твій відчалить тільки завтра…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2026
Двоє з гітарами і сакс
Усвідомлення власної сили дарував вигляд трави. Вона проросла крізь асфальт…
Я дивився на стебло. Цикорій. І думав: яким вітром занесло сюди цю квітку? Квітку мого степу. Зерно моєї рідної землі...
Але мої думки перебив Сверчок.
Сверчок — це Коля Сверчков, лауреат джазових та естрадних конкурсів. Він шпарив на саксофоні та кларнеті. Причому його геть не хвилювало, яка там система — французька чи німецька. Грав одразу, з листа.
Сверчок підтрунював над Гришею.
— Мені претить твоя категоричність… Провідниця йому не сподобалась… А мені — в самий раз.
Гриша, як і я, — гітарист.
І ми приїхали в Батумі відпочити. Приїхали після двомісячної каторги в Сивдармі. Там, за двісті кілометрів від Північного Льодовитого океану, ми вкалували на залізниці. Наш будівельний загін піднімав із болота просілу колію магістралі... Робили ми це вже друге літо поспіль. Нас там, на дикій півночі, уже знали. І роботою нашою були задоволені. До будзагону брали лише тих, хто вже відслужив в армії. Тому ніхто там не скиглив. Годував собі комарів та мошкару, підживлював власною шкірою та кров’ю тамтешній гнус...
Ми вгризалися ломами й лопатами в болотяну землю, під якою скреготіла вічна мерзлота... Ну, майже як у пісні...
І ось, заробивши там солідні бабки, ми вирішили відпочити. Розслабитися. Що нам ті рублі — пил...
Прилетівши з Уренгоя до Харкова, ми прошвирнулися ресторанами, прибарахлилися на Благбазі... На Благбазі ми навіщось купили ще й три однакові кепки-жокейки — круті та зухвалі. Вони й вирішили нашу долю. Їх слід було десь показати… І ми рвонули на море. Так, на пару тижнів. Перед заняттями. А вони розпочнуться восени, своєю солодкою чергою... Навчалися ми в Харківському державному інституті культури. І навчалися добре. Тут нас теж любили... І були ми на хорошому рахунку…
І ось ми в Батумі. Аби відкрити ще рахунок, новим здобуткам.
Шурхіт хвилі об гальку заглушав свист цикад. А грона зеленого винограду звисали просто над нашими головами. Рви — не хочу...
Буяло сонце... Воно гріло наші спини й животи. Його відблиски крізь листя дерев стрибали, наче киці на задніх лапках...
І ми рушили просто в перший ліпший санаторій.
— До королівства, — єхидничав я, — голих королев.
— Ех! — аж підстрибнув Гриша, утримуючи обома руками футляр із гітарою. — Ну тепер я погуляю, як сокіл на волі!
Гриша був родом із Соколово, відомого на Слобожанщині райцентру...
— Знатися, — поправив його Сверчок, — будемо, ради Грині, лише з тими, хто серцю наймиліший...
Дорогою нас обігнала шобла напівголих дівчат. І ми додали ходу.
На рецепції (яка тоді ще так не називалася, а йменувалася реєстратурою) сидів чолов’яга в кепці. Кепка — з величезним козирком. Ну, як і належить картинним грузинам.
— Місця, шановний, у наявності? — запитав Сверчок. Його рання лисина, блакитні очі та чорний кейс сподобались дядькові.
— Ага, — підвівся він, щоб краще розгледіти Сверчка та нас.
Ми підпирали небо, праворуч і ліворуч.
Розкішні джинси злегка клешилися над нашими взутими на босу ногу корами, блатні батники, недбало розстебнуті до самих пупків... А головне — наші кепі...
— Артисти, — ствердно, ніж питально мовив грузин.
— Ага, — кивнув Гриша.
— Так точно! — підтвердив і я своїм поставленим найкращими риторами міста Харкова голосом. Голос мій не просто говорив, він декламував. — Приїхали помилуватися феноменальною Аджарією. Перша згадка про неї та Батумі, — я примружив очі, переклав гітару з правої руки в ліву і вимовив: — а звучало це як Батус, зустрічається ще у грецького філософа четвертого століття Аристотеля.
Я закотив очі до стелі й плакатно тицьнув туди пальцем:
— До нашої ще ери…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2026
Блищить роса.
Поміж Стожарів та Гіад мерехтять й інші зорі. Вони, неназвані, ковзають собі вздовж Чумацького Шляху. Байдуже.
А ніч тиха.
Чинар над нами вітами чухає хмари, ледь шелестячи листям. Шумить собі річка Чорох, долаючи шелест листя…
І ми лежимо в нетрях вусатих трав. Мовчимо.
Я розумію всю двозначність нашого з нею зв'язку. І знаю, що хоч вона тут, зі мною… Для неї я — прохідний двір харківської Клочковки… Пролом у стіні, що виходить на коло чи перехрестя…
Але розірвати коло й хрест невічних блаженств злягання не хотілося. Та й не було таких сил…
І лежали ми, щільно одне в одного увійшовши.
А під нами бродили соки землі…
І тягнулася ніч… Ніч зірок, що падали в море… Зірок Стожарів та Гіад і ще інших, безіменних… Ніч зітхань та ахів, солоних… Ніч… Але й вона спливла. Упливала вздовж чорних скель… І вже десь там, у глибині Чорного моря, клекотіли й наші серця…
…
— Ну що ж, — кажу я тихо, — ти задоволена своїм маскарадом? Відповідай мені, безсоння…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2026
Без малого дванадцять років, як Ірина Апалькова започаткувала музичний альманах «Октава».
Випускниця Харківського державного інституту культури, диригент і хормейстер, вона володіє не лише фахом. Володіє непохитною волею і працездатністю. Недарма ж закінчила виш із відзнакою. Вже тоді вирішувалася її доля — вдихнути життя у новий видавничий крок.
Тоді ще існували музичні паперові видання. Нараховувалося їх декілька… Та з роками і з подіями у нашій країні ці видання захиріли спершу, а потім і перестали існувати взагалі…
Тож видавати паперовий музичний альманах — сміливе рішення. Нині вже можна говорити про «Октаву» як про реальну цінність. Те, що спершу здавалося абсолютною наївністю, стало подією. Подією, яку лише з часом (як це у нас і буває, на жаль) починають вбачати. Вбачати і прозрівати. А відтак і розуміти, що за цією багаторічною роботою приховано… Адже нині готується до друку вже двадцяте число книги… Ювілейне!
Альманах став унікальним друкованим органом інформації про розвиток сучасного українського музичного мистецтва, хорової культури та аматорського виконавства. І це саме тоді, як більшість подібних ініціатив давно перейшли виключно в онлайн-формат або закрилися.
Цінність «Октави» полягає ще й в його демократичності та широті охоплення. На його сторінках зустрічаються різні покоління й досвід. Публікуються матеріали, де поряд із фаховими музикознавчими розвідками знаходять простір дописи про знаних і зовсім маловідомих митців, диригентів, про аматорські колективи та регіональні традиції.
Так «Октава» зберігає зв’язок часів. А ще — видання живе не на державній підтримці чи кон'юнктурі, а на подвижництві окремих особистостей (редактора та дописувачів), зберігаючи те, що інакше розчинилося б у часі…
Влучно казав Василь Сухомлинський: «Книга — це трибуна, з якої людина промовляє до вічності».
А презентація першого випуску відбулася наче прем'єра…
Було це в Спілці композиторів України під час міжнародного музичного фестивалю «Фарботони України». І вимогливі присутні не змогли проігнорувати специфічний український погляд на стан та проблеми музичного життя нашої країни… Спеціалізоване джерело популяризації музичного, музикознавчого та етнічно-творчого розмаїття з самого початку кар'єри «Октави» стало провідною стихією Ірини Апалькової як редактора та упорядниці. Безумовно, наїтіє і ретельна продуманість деталей визначають характер її праці…
Все життя зв'язана вона з українською культурою.
У шістнадцятилітньому віці, після закінчення загальноосвітньої та музичної шкіл у Каневі, вона вступила до музичного училища. Отримавши диплом професійного піаніста, викладала цей фах декілька років. Затим — студіювання в інституті культури міста Харкова, де разом із спеціфікою диригента вдало опановувала психологію та педагогіку. Тож, згодом увійшла до складу кращих викладачів Канівського училища культури і мистецтв. Відтак її студенти посідають перші та призові місця на міжнародних та інших рівнів конкурсах виконавців, диригентів, хормейстерів. А її випускники працюють на теренах усієї України і за кордоном. Серед них — заслужені та народні артисти України…
Іриною Апальковою написано низку спеціалізованих навчальних підручників, посібників та науково-популярних книжок.
Але її головною пристрастю залишається все та ж «Октава».
Про видання нині пишуть, розповідають, сперечаються… Все як слід.
Пишу й я. Адже мені цікаво. А я пишу про те, що цікаво. От і зараз пані Апалькова формує нове число музичного альманаху «Октава» і запрошує до співпраці небайдужих… Дійсно, наїтіє і ретельна продуманість деталей визначають характер справжньої праці…
Адже бути видавцем нині — це не просто професія, це місія опору хаосу, де кожне надруковане слово чи збережена партитура — цеглинка у будівлі нашої духовної пам'яті…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2026
Перед нами мініатюра — всього 16 сторінок. Маленька книжечка канівського видавництва «Склянка Часу*Zeitglas» (2020 рік). Обкладинка: ніжно-рожевий тональний фон, басейни й пальми Шарм-ель-Шейха, силует жінки в графічній вечірній сукні та авторське прізвище: Олександр Апальков.
Що таке ця книжечка з погляду чистої формальної теорії?
Це стиснений до розміру тютюнової пачки короткий роман. Якщо у Френсіса Скотта Фіцджеральд «Великий Гетсбі» потребує сотень сторінок для розгортання ілюзій і катастроф, то Апальков робить це за 16 сторінок і чотири години перельоту «із зими в літо».
Форма чинить опір. Короткий текст вимагає точного удару. Тут немає часу на довгі роздуми, тому автор задіює принцип сприйняття через деталь.
Тверезий погляд на східний міф...
Подивіться, як починається фабула.
Герой летить у Єгипет. «У літаку спиртного не давали. Узяте в «дьюті-фрі» випити не дозволили... Тож Єгипет я побачив тверезим поглядом. Що трапилося зі мною вперше».
Це класичне осторонення! Канонічний туристський Єгипет із листівка-готелів «all inclusive» очищається від алкогольного туману.
Що бачить тверезе око героя?
- Засмальцьований балахон і арафатка керманича човна на Нілі;
- Ніл, брудний і запружений пластиковими пляшками;
- Каїр, де 23 мільйони людей управляються без жодного світлофора серед смороду й гудків;
- І страшні піраміди, під самими сфінксами яких копошаться трущоби Гізи.
Апальков оголює декорацію. Він розриває листівок-лиск туроператорів. Схід перестає бути казкою 1001 ночі; він стає галасливим, брудним, гашишним і дуже матеріальним...
Таємниця Жаннетт і ефект орнаменту...
І ось у цей прозаїчний простір входить Жаннетт.
Як зроблено портрет Жаннетт? Вона монтується з блиску. Персні на всіх пальцях, золото браслетів на зап'ясті, камінці у строкатому шовку волосся, гарячі чорні очі і повторюваний мотив-рефрен:
«Губи Жаннетт, — прикриті долонею, і блиск каменів її перснів».
Жаннетт з'являється як примара на брудному Нілі, вона називає себе жінкою з Шарм-ель-Шейха (де «жінки не живуть»), подає не руку, а лікоть, кидає афористичне «у мертвих не можна шукати любові» і зникає.
У цей момент оповідач (і читач разом із ним) піддається романтичній інерції. Він домальовує її: матір'ю фараона, сестрою Нефертіті, жрицею Клеопатри. Працює стереотип сприйняття: якщо жінка загадкова на Сході — вона мусить бути жрицею!
А от і ход конем і перетин двох сюжетних ліній...
Але Апальков — досвідчений конструктор сюжету. Він не залишає новелу в площині банального курортного зітхання. Він робить хід конем (зігзаг).
В останню ніч на «Наама Бей», у диму гашишу та торговельних провулків, герой зустрічає... свого колишнього штурмана Прохора Журбу.
Це зіткнення двох пластів часу:
1. Афганське (чи інше воєнне) минуле — збитий літак, цівка крові з-під шолома, госпіталь, клятви «не ступати на Схід».
2. Нинішнє сите, 50-річне похмільне сьогодення — бізнес в авіаконцерні, $20 для араба та намір одружитися з красунею-арабкою на ім'я Жаннетт.
Тут вмикається головний морально-психологічний важіль: мовчання. Герой здогадується, що це та сама Жаннетт. Але він вирішує мовчати: «Таїти в собі таємницю мені здавалося вище із умінь чоловіка».
Це винятковий сюжетний вузол. Мовчання стає скріпою, яка тримає чоловічу дружбу й водночас залишає простір для іронії долі.
Та ось і Фінал і прийом деструкції міфу...
Як розв'язується ця романтична таємниця? Не дуеллю, не пишним весіллям і не драматичним освідченням. Вона розв'язується газетною вирізкою!
П’ять місяців по тому, перед Новим роком, у сніжному українському місті герой отримує лист від Прохора. У конверті — три розмашисті розчаровані рядки і газетний клаптик із заголовком: «Єгипетська поліція заарештувала фатальну красуню».
Міф про «жрицю Клеопатри» моментально розпадається на сухі факти кримінальної хроніки:
- Жаннетт виявилася банальною «многомужицею»;
- За 10 років дурила 5 чоловіків;
- Народила трьох дітей від одного з них;
- Попалася лише тому, що хотіла черговий раз змінити прізвище, аби виїхати з новим «обраним» (Прохором) за кордон.
Це блискучий прийом розвінчання! Романтичний серпанок Сходу здирається брутальною реальністю каїрської поліції. Жриця виявляється спритною аферисткою, а фатальний погляд — професійним інструментом побутового шахрайства.
Що ж, пора і до висновку...
Новела Олександра Апалькова «Жаннетт із Шарм-ель-Шейха» — це зразок витонченої короткої прози, де на 16 сторінках вправно змонтовано:
- Контраст температур (гарячий Шарм-ель-Шейх і тихий сніг за вікном);
- Контраст жанрів (східна казка vs кримінальна хроніка);
- Мужність мовчання і неминучість розчарування.
На звороті газетної статті про заарештовану Жаннетт летять літаки єгипетського авіасалону, а за вікном українського письменника падає сніг, засипаючи смуток і золоте похмілля чужих іллюзій.
Форма закрилася.
Конструкція спрацювала бездоганно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070195
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2026
Про поезії журналу СЧ №117
Вірш Івана Потія «Із серії "ПРО..." Про Час» через поєднання філософської іронії та поетичного естетизму природи висвітлює тривоги сучасної людини, яка опинилася у вирі невпинного часу. Починаючись із мотиви марної погоні за часом, де тіло й фізична реальність не встигають за прагненнями душі, твір переходить до живописного весняного пейзажу. І це нагадує про цінність простих речей, живого зв'язку із землею та гармонії природи. У контексті сьогодення, сповненого хаосу та нестабільності, фінальні рядки вірша звучать як античний маніфест душевного імунітету:
А життя плете тенета,
Зле закінчується гра та...
Сила — в мудрості Сенеки,
І у спокої Сократа!
Бути мудрим — так не просто,
Але пробувати треба.
Це — не мірятися зростом,
А рости, ачей — до НЕБА!
Так заклик, спираючись на античну мудрість Сенеки та спокій Сократа, показує, що єдиний спосіб подолати невблаганний час — це внутрішнє духовне зростання, спроба піднятися над плинністю буття та зберегти людську гідність… Те, чого нині багатьом з нас так не вистачає…
Вірш Марини Чиянової «Сум за знаннями» — як болісна інтелектуальна елегія. Вона в контексті сучасності резонує гірким діагнозом культурній та духовній кризі суспільства. Соціума затопленого хвилею вульгарності, примітивізму й поверховості. Короткий текст змальовує тугу освіченої людини за високим словом, автентичною культурою та живим натхненням у часи, коли майбутнє здається хиткою примарою, а мовне середовище нівелюється покручами й втратою глибоких сенсів…
І тихо ти у них перепроси
За стежку мови, покручем сповиту,
За згаяне без рим та ритмів літо,
І за зневіри очевидний шквал,
Або за те, що зрадив Ідеал?
Водночас твір не занурюється у суцільний песимізм… Через мотив провини за зраду високих ідеалів поетеса підводить читача до надієдайного фіналу… І тут народження «нових апостолів» і плач немовляти символізують неперервність людської історії. І світить ще відродження святинь у свідомості нових поколінь та вічну здатність духу до самовідновлення попри всі зневіри й вагання.
Так трагізм, позбавлений героїзму, переходить у завершений відчай… А звідти — у сподівання. Майже за Лесею Українкою… Без надії сподіваюсь…
Коли трагізм позбавлений зовнішнього пафосу чи титанічного героїзму, він стає тихим, побутовим і від того ще глибшим. Здається, що відчай сягнув своєї межі й виходу немає — але саме в цій точці абсолютного дна й зароджується ірраціональне, майже метафізичне сподівання.
Плач немовляти наприкінці її вірша — це, здається, те саме «без надії сподіваюсь»: коли немає раціональних підстав для оптимізму в знівеченому світі, але саме життя через нове покоління заперечує зневіру й продовжує свій рух до світла, перпендикулярно…
Вірш Катерини Киричук «Так буває…» розкриває сучасну травму особистісної та сімейної кризи. А показ дано через пронизливу метафору Чорнобильської катастрофи. Саме так зруйновані людські взаємини уподібнюються до Зони відчуження. Автор філігранно простежує, як почуття, яу джерела тепла та безпеки, перетворюються на руйнівну «радіацію»… Так залишкова токсичність та отруєна порожнеча, подібні до вимерлої Прип’яті чи похованого Рудого лісу.
І у серці твоєму судин лабіринт, наче вулиці мертвої Прип'яті,
Ані сміху, ні співу, ні танців, ні мрій — обезкровлені, обездолені.
Серце пусткою стало, і ти в нім одна. Меблі винесли. Шибки вибиті.
На стіні календар. Ніби квітень, весна, а в тобі — тільки спогади зболені.
У контексті сучасності, коли українське суспільство щодня проживає масштабні зовнішні й внутрішні катастрофи, цей твір болісно резонує з відчуттям емоційного вигорання… Стану, коли втрачається спільна мова та спроба «звести саркофаг» над тим, що вже неможливо врятувати… Але водночас він дає чітке усвідомлення: іноді єдиним способом вижити й зберегти людську сутність серед руїн є вчасне дотримання безпечної дистанції…
Так закінчений відчай переростає в закінчену жорстокість перспектив… І, це не лозунг, а, нажаль, діагноз…
Це справді дійсний діагноз людським взаєминам, коли катастрофа стає непереборною фактурою буття, а єдиною перспективою залишається жорстока й холодна самоізоляція задля збереження залишків життя…
Ця тема простежується і наступним автором.
Так вірш Ольги Номерчук «Зимова (при)казка навиворіт» через деконструкцію класичного казкового сюжету Андерсена змальовує непомітне, але безповоротне зародження внутрішнього відчуження між близькими людьми. Зима постає не просто як пора року, а як тиха, підступна сила… І сила ця заморожує почуття вже в момент їхньої найвищої гармонії… Так, як непомітно підкидано крижину байдужості в душу Кая…, а можливо, й Герди.
У вікнах си́вів небокрай,
Кошла́тивсь горизонт вовня́ним пледом.
Дивилась довго, мружачись, на Герду
І як у сні їй посміхався Кай.
Мереживом шибки́ закрили зовні світ,
Кружляла вальси віхола в кімнаті –
Зима ж завмерла в білосніжнім платті
У головах обох – на сотні літ.
Поезія перегукується із проблемами прихованої емоційної замерзлості. У наш же час, коли зовні життя триває наче звичним плином… І збережено спільний побут і начебто теплі спогади… Втім внутрішній простір уже назавжди отруєно холодним заціпенінням. Замерзанням, що перетворює колись живі взаємини на викривлену казку навиворіт… Де той рай? Рай ладу між людьми, душевного ладу в нутрі людини…
Втрата цього раю — і зовнішнього, лагідного ладу між людьми, і внутрішнього спокою в самій людині — от та наскрізна тріщина, яка проходить крізь усю сучасну поезію… Це варто окремого дослідження… Це потрібно вкрай… І для нашого сучасника і для тих, хто може ще прийде за нами…
Коли зовнішній світ тріщить по швах, а внутрішній отруєно холодними крижинами відчуження, рай залишається хіба що у формі туги за ним — у спогадах, у дитячому «Та-то!», — як писав колись Микола Сингаївський… Себто — у тихій надії на відродження…
А дослідження тим часом триває…
Двадцять один рядок віршу Маргарити Уткіної «І день і ніч іде» змальовує тиху трагедію «непомітної» людини в умовах тривалої війни, де виснажлива рутина буденності переплітається з постійною смертельною загрозою. Читач бачить вигорання пересічного містянина, який серед ракетних обстрілів, перевтоми й безсоння змушений щодня ходити на роботу, тримати в руках каву й закривати поточні справи…
Міцно каву тримаю в руках,
І папери розкинуті вітром,
Я давно вже нормально не спав
Оголюсь і назавжди зникну …
Нині, здається, цей твір постає маніфестом хронічної психологічної втоми. Втоми тотальної, де почуття провини, загнаний усередину відчай і втрата орієнтирів часу витісняються у формальний автомат споживання новин та щоденної праці. Поет ( назву спеціально не поетка, а поет!) висвітлює внутрішню самотність особистості… Нашу сьогоденну втому. Втому всіх, чий щоденний подвиг виживання й збереження глузду лишається поза яскравими стрічками соціальних мереж та випусками новин…
Люди вже не оповиті ореолом показного героїзму... Наче над ними простягається непорушність вічності... Вічності втрат і недовговічності не мук, а життів...
А як ще?.. Показний пафос відпадає, як зайвий луб… Залишається лише тривалість буденності, гола, виснажлива… Провалля, де звичайний людський побут існує на межі з абсолютом. Адже межа між життям і небуттям стає такою тонкою, що самі муки здаються чимось тимчасовим проти непорушної вічності втрат і крихкості кожного людського подиху...
Поезія Віри Зозулі «Станьте потягу кимось далеким…» через залізничну атрибутику та експресивну заперечну ритміку відтворює неминучість розриву й емоційного чуження двох людей. тут розгортається трагедія неможливості спільного майбутнього… Простір пасажирського вагона виявляється занадто тісним для попереднього «ми»
…та поличка, де "ми", багажу не пасує — у вузькості чесна…
А марні спроби зупинити рух часу «всоте я натискаю на кнопку зупинки — вагони все їдуть» розбиваються об холодне усвідомлення чужості «ви — не щасливець мені й не знайомець, Mein Herr»…
У контексті сьогоденних реалій твір постає глибоким психологічним етюдом… Шкіцем про фатальний рух до абсолютного нуля стосунків — на метафоричну станцію з часткою «не»
«некохання-не-смутку-не-ночі, де б ми не стрічались ніколи»
А єдиною можливістю зберегти власний простір залишається остаточне прийняття незворотності розлуки…
Так, набуваючи звичайну в умовах міграції долю, житейську, гине все. І легко, однак дуже боляче, можна кожному стати таким персонажем… І не тільки літературного твору…
Екзистенція залізничної колії, перонів і вагонів стала для багатьох не просто метафорою, а повсякденною реальністю, де міграція позбавляє людей їхнього звичного коріння й дому.
Найжахливіше в цьому — саме легкість, із якою людина втрачає власне «ми», перетворюючись на випадкового пасажира без кінцевої зупинки. Це болісний процес, коли життєва драма з поетичного тексту сходить у реальне життя, і ти раптом усвідомлюєш, що сам став цим «обпаленим сонцем» персонажем, який натискає на кнопку зупинки в потязі, що вже не спиняється…
І знову день іде, і ніч іде…
Вірш Романа Солдатова без назви. Але через шевченківські мотиви плинності часу та традиційну поетичну форму висвітлює трагічний колообіг… Загнаність людського існування перед лицем жорстоких випробувань. Автор змальовує неминучість життєвої боротьби «Хвороби, ліки, радість, смерть — все поряд, все по колу»
А ще гірка трансформація суспільства під тиском виснаження і жадібності
«Колись вогонь в очах горів — тепер же маєм ікла»
І з огляду на день, що пливе за нашими вікнами, твір постає молитвою-благанням виснаженої душі:«Мій Боже, забери хоч чверть, не кидай нас додолу», де серед понівечених доль та етичного занепаду єдиною опорою залишається надія на відродження та духовне тепло…
«Надіюсь, сонце знов зійде, і стане нам тепліше».
Так у кожному літературному вартісному творі завжди говорить автор про чиюсь долю… І говорить від себе… Кожний по своєму. Справи лише у літературній техніці втілення…
Справжній твір — це завжди сповідь автора… За якими масками чи метафорами він не ховався. Зміст і біль лишаються людськими, а от майстерність і глибина враження залежать саме від ремесла: від вибору ритму, точності слова, відсутності банальних штампів та пластичності формальних прийомів.
Хтось обирає шлях класичної римованої строфи, хтось — складний авангардний верлібр чи залізничну атрибутику, але вирішальним завжди залишається одне: чи спроможна ця техніка передати живий нерв долі так, щоб він відгукнувся в читачеві…
Поезія Сергія Деревенця «Інший» змальовує марність спроб втечі від власної ідентичності. Автор калейдоскопічно перераховує ілюзорні атрибути «нового життя» — від філософських пошуків, ретритів і богемного віденського неону до суто побутових ритуалів… А що, а як висвітлити ще прагнення сучасного індивіда перезапустити власну долю. Сьогодні твір постає влучним психологічним портретом покоління. Покоління, яке намагається сховатися від внутрішніх руїн і травматичного досвіду за фасадом зовнішніх трансформацій…
Щоб їхати далі
у рай автостопом.
Проте неминуче зіштовхується з фантомним болем минулого
Але минуле — проходить стіни...
А єдиною константою залишається неможливість остаточно розриву з власним корінням. Думається і слова ці можна віднести і до самого автора у першу чергу. А його вірш до сого роду ненаписаної і не занотованої ще пісні в ім’я миру та злагоди… І тут вже черга за всіма нами…
Внутрішній злам, про який пише Сергій Деревенець, — це найперше його власний живий біль і спроба переосмислити себе, а не лише спостереження збоку.
Цей вірш справді звучить як неупереджена, ще не покладена на ноти пісня-сповідь про пошук утраченого миру — найперше миру із самим собою та з власним минулим. А коли автор доходить цієї межі щирості, черга й відповідальність справді переходять до кожного з нас: чи зможемо ми розірвати коло бігу від самих себе й знайти ту бажану злагоду…
Від бажання рушимо до опору…
Вірш Володимира Архипенка «Вистояти небо» постає вольовим маніфестом… Кредо запеклого опору й незламності перед лицем руйнівної сили війни. Автор змальовує граничне напруження людських сил у часи випаленого простору, де навіть тиша стогне раною, а морок намагається вивернути душу.
Нам протягти крізь холод до світання,
їдкий вогонь тримаючи в руках,
і кожний подих — зовсім не останній,
і кожний крок — як вибір, а не страх.
У нинішні дні твір перетворюється на карбування нашого щоденного вибору. Вибору долати темряву «і кожний крок — як вибір, а не страх»…
Так вогонь пам’яті, внутрішня правда й невпинний рух уперед стають єдиним способом утримати світ від остаточного падіння. Хоча, й іронічний, попри все…
Одного разу Рильке сказав «Він іронізує, як закоханий у некрасиву жінку…»
Чи не дивовижно точна паралель? Ця метафора Рильке абсолютно безпомилково розкриває природу такої іронії. Адже йдеться не про зверхність і не байдуже глузування, а особливу, болісну форму ніжності. Коли людина бачить усі вади, увесь невлаштований і скалічений світ довкола, але продовжує його любити — пробачаючи йому цю «некрасивість» і намагаючись захиститися від болю саме через легке, гіркувате усмішку.
У такій іронії немає зневаги — у ній прийняття й співчуття.
І наостаннє декілька думок про новітні переклади.
Перекладами Марії Шунь поезій Сергія Шабаліна з книги «Казненное солнце» завершуємо огляд не тільки поезій а й всього 117-го випуску часопису «Склянка Часу/Zeitglas». Бо саме вони демонструють нормальну цивілізаційну та стильову адаптацію російськомовного оригіналу. Що нині велика рідкість.
Перекладачка відмовляється від стерильної академічності й органічно відтворює авторський «сужиково-протестний жаргон»:
буйства гами нема в нім, але є ще тепло коренІв,
що транслює світлА суржиково-протестним жаргоном,
що відтворить по буквах спонтанний отой сад-проєкт,
де окремих чеснот, було так, вже намітилась спайка,
аби ті, хто мав пам’ять, прийшли на безликий проспект,
і уздріли там квіти в загорожі знеслого парку.
Так насичуюється текст гострою розмовною лексикою, жаргонізмами та експресивними маркерами тоталітарного й воєнного побуту. Зберігаючи синтаксичний злам, суху афористичність та іронічну ритміку першоджерела, Марія Шунь вдало передає анатомію суспільного конформізму… Сутінок душі, де спотворена реальність із «ракето-царем» на екрані зіштовхується з живою, непокірною паростю свободи.
Ця перекладацька добірка підсумовує наскрізну концепцію всього числа: збереження внутрішнього коріння та людської гідності в умовах викривленого часопростору…
Без завишених епітетів всі віршовані твори цього числа журналу володіють своєю власною дистанцією… Керують своїм простором… Але цей їх простір наближає, наближає…
Кожен із десяти творів цього числа не намагається штучно скоротити дистанцію пафосом чи екзальтованими закликами… Автори чесно будують власний простір… Простір залізничних колій, випалених міських вулиць, тихих кімнат чи протестних площ. І саме завдяки цій стриманій, часом болісній дистанції поезія досягає зворотного ефекту: вона не нав'язує переживання… Вона тихо наближає читача до самого осердя людської долі, хай і у викривленому спільному часопросторі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1070103
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2026
Проза журналу СЧ №117
Оповідання Василя Геца «Лист до ненародженої доньки» — це глибоко зворушлива, щемка та психологічно витончена новела. Новела про самотність, втрачені можливості та нереалізоване батьківство.
Головний герой Дмитро, вже досягнувши пенсійного віку, долає високий артеріальний тиск під час самітницької прогулянки весняним лісом. Поверхова розмова з сусідською дівчинкою-школяркою стає імпульсом для ретроспективних роздумів… Роздумів про власне життя, яке минуло в пасивному очікуванні щастя, неодруженості та самоті… Життя де єдиною істотою, що чекає його вдома, залишається сусідський кіт…
Занурюючись у мрії, герой подумки вибудовує альтернативну реальність і складає зворушливого, сповненого тепла та батьківської ніжності листа до 18-річної доньки Яринки. Віртуальної… У листі він деталізує спогади її дитинства, ділиться любов'ю… А ще висловлює нерозтрачену ніжність, яка так і залишилася нереалізованою через його життєву бездіяльність. Василю Гецу вдається майстерно поєднати побутовий реалізм із тонкою екзистенційною драмою «маленької людини»… Отак в висвітлюється трагедія пізнього усвідомлення змарнованого часу та самотності…
На одинадцяти сторінках журналу розмістився фрагмент роману Володимира Глущенка «Кондуїт і Шкереберть». Цей твір постає дослідженням дійсності Харкова 1952 року, екзистенційним і художньо-філософським. У центрі сюжету — син «ворогів народу» Андрій, який віднаходить архівний рукопис 1937 року «Маніфест Республіки Шкереберть» і намагається доповнити його власним досвідом оскарження системи. Поволі автор змальовує трагічне протистояння та моральний розкол між двома друзями: Андрієм, який прагне «бути живим» і протиставити тоталітаризму власну совість, та Дмитром Лантухом, що заради ілюзії безпеки й кар'єри обирає шлях конформізму та співпраці з МДБ.
Текст насичений яскравими діалоговими афоризмами й метафорами. Вони влучно розкривають психологію страху та систему цінностей Республіки Шкереберть:
Дмитро вичитує з рукопису нищівний діагноз абсурдному світові: «У нас вільний той, хто слухається, бо в підкоренні — найвища форма свободи… Щоб було світло, треба погасити всі лампи».
Виправдовуючи свій перехід на бік системи, Дмитро декларує: «Я хочу жити», на що Андрій відповідає вирішальною психологічною формулою: «А я хочу бути живим. Це різні речі».
І над ними сутінки зради та контролю. У кабінеті майора із майже гоголівським прізвищем Ситька цинічно формулюється суть бюрократичного насильства: «Арешт — це для дурних справ. Для важливих вистачає паперу» та «…той, хто заносить слова, живе довше за того, хто їх вимовляє».
Особливої інтелектуальної вишуканості творові надають історико-філософські ремарки та візії. Якто паралель із Лондоном 1509 року, де Томас Мор та Еразм Роттердамський розмірковують про «Утопію» та «Похвалу Глупству»… А ще сновидіння-діалог Андрія з Платоном про природу тіней та світла.
Кульмінацією поданого фрагмента стає акт рішучої дії: Андрій, задіявши знання з хімії, висаджує в повітря та спалює архів МДБ із тисячами фабрикованих справ. Цей учинок сприймається героєм не як акт помсти. Ні. А скоріше як символ морального очищення й підтвердження того, що внутрішньо вільну людина неможливо залякати…
Спогад Емілії Песочиної «Казковий кадр» — це зворушливе й тепле сповідання про зв'язок поколінь, родинну любов та чарівність світлопису. Розповідаючи про своє зростання під прицілом батьківського фотоапарата «ФЕД», авторка проводить читача від дитячих зйомок у байкових штанцях до глибокого усвідомлення фотографії як справжнього мистецтва. Описи домашньої фотолабораторії у ванній кімнаті під червоним ліхтарем, запаху шкіряного футляра, проявників і глянцювателя насичують текст сенсорною ностальгією за часом, коли створення знімка було таємничим ритуалом… А не те, що нині — швидким цифровим процесом. Історія переходить у глибоку ліричну розв'язку, де після відходу батька в засвіти, фотографія залишається для героїні містком між землею та вічністю. Фінальні терміни з фотосправи — «тривала витримка» та «відкрита діафрагма» — стають єдиною метафорою відкритості душі для світла й пам'яті…
Новела Анни Ларкін «Трава під снігом» — це тонка лірична медитація про прийняття втрати, зв’язок поколінь та віднайдення внутрішньої опори. Через образ тихого зимового лісу авторка розкриває переживання героїні, яка долає біль від відходу бабусі та хвороби батька. Злиття з природою стає для неї джерелом тихої стійкості: зелена трава, що пробивається крізь холодний сніг, символізує здатність жити й рости попри все… Так повертаються до героїні готовність прийняти реальність та бути поруч із рідними.
Оповідання Федора Чужі «Світ мого дитинства» сповнене глибокої ностальгії та щему… Інакшою вона і не могла бути… Адже це історія повернення військового до батьківського обійстя після багатьох років розлуки. Через чуттєві спогади, торкання до стін рідної хати й обійми зі старими деревами в саду автор розкриває болісний процес переживання втрати… І фізичної втрати батьків і відчуження рідного дому, який тепер належить іншим людям. Та, омитий раптовою грозою простір села стає символом духовного очищення… І знову видива минулого, дитячий сміх і родинне тепло повертають героєві внутрішню силу. Так перетворюється біль розлуки на вічне джерело любові та пам’яті ...
Новела Любові Кисельової «Орбіти мовчання» насичене психологічною напругою й сумною поетичністю… Через це художній етюд і торкає душу читача. Адже він про відчуження, побутову байдужість та згасання почуттів у шлюбі. За допомогою космічної метафори двох планет, що рухаються паралельними орбітами, письменниця контрастно протиставляє яскравий спалах юнацького кохання й теперішнє мовчазне існування пари в «бетонних сотах» міського масиву… Кульмінацією твору стає несподіване й символічне дзеркальне відкриття: невідправлений лист героїні із болісною рефлексією знаходить свою точну текстову копію, написану рукою її чоловіка. Цей фінал залишає героїв у крихкій темряві перед вирішальним кроком — на межі між остаточним розривом і крихітним шансом бути почутими…
Оповідання Сергія Храпчука «Портал» — сюрреалістична психологічна притча про трансформацію свідомості, віру та пошук духовної опори в абсурдному й знедуховленому світі. Події розгортаються на тлі постпандемічного спотворення реальності, де головний герой через призму травмованого сприйняття бачить покинутий парк, цвинтар та старий храм («портал»). І все це разом — перехрестя двох вимірів. Знайшовши й урятувавши покинуту, понівечену ікону Богородиці, він проходить крізь фізичне й духовне випробування (жорстоке побиття та очищення)… І відроджує святиню та повертає її до храму. Завдяки багатій метафоричності твір протиставляє страх і духовне виснаження безмежній силі любові та віри, яка і здатна відновлювати спотворену реальність.
Новела Freya Stern «Я покажу тобі Донецьк» — це автобіографічний етюд про любов, ніжний і водночас болісний. Короткий текст про світлу ностальгію та перетин внутрішньої географії двох людей. Через імпульсивну нічну поїздку з Києва автор відкриває власний, шляхетний і світлий Донецьк — місто троянд, бібліотек, пам'ятника Шевченкові та дитячої інтелігентності. Зіткнення її глибокого особистого бачення з чужим, відстороненим поглядом коханої людини («Мордор», туман, недобудована «Донбас-Арена») стає психологічним випробуванням. Іспитом який підкреслює, наскільки рідне місто залишилося частиною її власної ідентичності. А сам твір залишає світлий, але тужливий після смак… Адже любов до людини й любов до втраченого у часі рідного Донецька співіснують у різних вимірах пам'яті…
«Новий Коледж» Тетяни Плихневич — це гостра соціально-сатирична повість про руйнування класичної освітньої традиції під гаслами «процесів стандартизації та реформування» (впізнавана пародія на Болонську систему).
Після пожежі в рідному «Старому Коледжі» студенти та викладачі опиняються в «Новому Коледжі», де панує бюрократія. Тут, зараз і відтепер — глухе зубріння, формалізм, відсутність живої практики та нищення індивідуальності. Плихневич переконливо показує, як за помпезними гаслами про «новітні методики» ховається звичайна економія ресурсів, їх розтринькування, витіснення найкращих педагогів і перетворення навчання на «царину сірості».
Ось як опис згарища створює тривожну й зловісну атмосферу з перших рядків:
«Великий натовп навкруги будівлі, багато яскраво-червоних машин. Вони підбігли ближче і заклякли. Четвертий поверх коледжу став чорним. Вікна з відбитими шибками зловісно дивились на світ. Від них чадило.»
І далі сценічний момент, де за розмитим бюрократичним лексиконом ховається справжній зміст реформ, які студенти сприймають на слух по-своєму:
«Весь світ зараз вчиться за новою системою. (Він назвав її якимось дивним ім’ям. Наталя почула – Болоцька, а Маріанна – Оболонська.) Усі навчальні заклади у Києві – інститути, й технікуми, й коледжі, і навіть середні школи – навчають за цією Оболонською-Болоцькою системою. Єдине місце, де її вперто відмовлялися застосовувати – це сумнозвісний Перший (Старий) Коледж.»
Напруга твору зростає. І от настає найбільш драматичний момент — це мовчазний протест найкращих викладачів, які відмовляються працювати за новими «оптимізованими» стандартами:
«Вчителів ніхто не виганяв і не звільняв – вони йшли самі. Пішов математик, заявивши, що п’ятнадцять годин на предмет за семестр – це наруга над царицею наук. Поклала заяву на стіл вчителька англійської – вона не уявляла, як можна вчити іноземній мові групу у сорок осіб... Йшли геть найкращі вчителі, не згодні з Оболонською системою, приниженням власної гідності. Йшли ті, що були обличчям коледжу.»
І роззявляє свою пащу абсурд нової методики… Де лише загибель сенсу: Ось, приміром, діалог, який ілюструє заміну практичних знань формальною здачею тестів:
«– А задачі? – не втрималася Маріанна. – Ми їх будемо розв’язувати?
– Навіщо? – здивувався лектор.
– Як – навіщо? Я задля чого тоді теореми?
– Щоб бездоганно скласти тест. А задачі – нащо вам задачі? Ви ж не математики – філологи.»
За цим і фінальний акордно-пейзажний підсумок. Він в описі атмосфери та внутрішнього стану студентів, де похмура груднева погода зливається із загальним знеособленням:
«Ні зимової погоди, ні зимового настрою не відчувалося. Ті ж самі нудні та тоскні пейзажі: голі дерева, сіре небо, сірий асфальт під ногами, сірі коробки непоказних будівель. Сіре життя. Сірий настрій. Царина посередності та сірості.»
Отака нині проза…
Щож її єднає?
З цього огляду «Портал» Сергія Храпчука, «Я покажу тобі Донецьк» Freya Stern та «Новий Коледж» Тетяни Плихневич — об’єднані кількома глибокими наскрізними темами та смисловими мотивами Втрати та руйнування рідного простору… У кожному з творів персонажі переживають фізичну або духовну втрату важливого для них місця. У Храпчука це занедбаний храм і понівечений парк; у Freya Stern — рідний, доглянутий Донецьк, який опиняється під загрозою відчуження через чужий погляд і війну; у Плихневич — згарище «Старого Коледжу», де згоріла не лише будівля, а й дух справжньої освіти. Так занотовано художнім словом, вдалим і професійним, сум за тим, що вже не повернути… Ніколи?...
Тексти просякнуті відчуттям туги за втраченим гармонійним станом. Повторюся: — це проза про внутрішній опір сірості, байдужості й руйнуванню, де єдиною опорою для людини залишаються її власні цінності, пам'ять і любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069992
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2026
Про есеї та критичні нариси міжнародного літературно-мистецького журналу «Склянка Часу*Zeitglas» (№117 за 2026 рік).
Ключовим і найобсяжнішим художньо-критичним текстом числа виступає журнальний варіант літературознавчого дослідження-есе Олександра Апалькова «Еміль Золя і гулке читання в Україні (з позицій натуралізму)». Автор переплітає власні автобіографічні спогади про студентські роки у Харкові 1980-х років, особисті драматичні стосунки з дівчатами (Урсулою, Свєткою) із глибоким аналізом творчості французького класика Еміля Золя та його 20-томної епопеї «Ругон-Маккари». Занурюючись у рефлексії щодо натуралізму, Апальков цитує класичні переклади: описуючи похмуре цвинтарне тло з «Кар'єри Ругонів», він наводить уривок у перекладі Костя Рубинського: «Земля, більш віку годована донесхочу трупами, переситилася смертю, і довелося відкрити новий цвинтар по той бік міста...» (стор. 5). Розмірковуючи про юнацькі поривання, автор цитує Василя Симоненка з його вірша «Тиша і грім»: «Пройдуть вітри, замовкнуть грози, / Задрімають вітри на ланах...» (стор. 17), та аналізуючи соціальну проблему митця у повісті Золя «Пані Сурдіс», наводить переклад Тетяни Жарко: «Вона зневажала його. Але вглибині цієї зневаги була пекельна ревність до друзів, до жінок...» (стор. 22). Думка про війну в сучасній Україні 2025–2026 років перетинається в есе із питанням громадянської позиції письменника та справою Дрейфуса.
Есей Тоні Твіст «Діжка. Сліпучі плями» — це медитативне занурення у дитячі спогади та роздуми про людську ідентичність. Авторка зіставляє глобальні космічні уявлення із затишним побутом у двоповерховому комунальному будинку.
У центрі твору постає двір дитинства з його особливим устроєм: розмовами з дідусем, який підбадьорливо пропонує «починати відчувати смак життя», бабусиними пуховими хустками, традиційними посиденьками сусідок із веретеном і прядками, а також спільними походами до міської лазні та ситними вечерями зі смаженою картоплею й шкварками. Авторка описує власну дитячу допитливість, яка спонукала її шукати в товстій енциклопедії справжні назви для кімнатних «калачиків» (пеларгонії) або намагатися осягнути природу раптового епілептичного нападу в сина місцевого вчителя.
Паралельно через увесь текст проходить філософська думка про Чумацький Шлях як таємничий дороговказ, адже «всі ми напівсвідомо рухаємося тим таємничим дороговказом туди, де зорі віддзеркалюються в морі». Еволюційні здобутки людства та наукові знання розглядаються крізь призму звичайних речей і натурних спостережень, адже авторці імпонує «блукати науковими лабіринтами й знаходити їхні феєричні підтвердження у звичайному житті».
Усі ці деталі минулого стають спробою складаня власного «п'ятикутного спогаду, як пазлу власної ідентичності», а повернення до витоків дозволяє віднайти втрачену легкість буття та внутрішнє тепло рідних людей…
Лист Марини Чиянової до редакції журналу «Склянка Часу» під назвою «Глобальний Хронос позначки» слугує інтелектуальною, трагікомічною та глибоко відвертою сповіддю сучасної творчої особистості, яка шукає своє місце в складній і суперечливій дійсності.
Авторка розгортає перед читачем і видавцем широкий панорамний ретроспективний огляд власного життя та досвіду. Вона рефлексує над викликами та упередженим ставленням, з якими стикається її покоління у професійному й культурному середовищі, де панують «святенницька пасивно-агресивна відмова з ледь не неприкритою зневагою в жестах». Чиянова описує свої спроби балансувати між викладацькою діяльністю, проєктами на стику gamedev-індустрії та арткритики, освоєнням технологій штучного інтелекту, а також особистими випробуваннями та проблемами зі здоров'ям.
Крізь увесь текст проходить висловлення глибокої поваги до засновника видавництва «Склянка Часу» за його непохитну мудрість, сміливість та унікальну місію — розбудовувати «міжцивілізаційний книжковий міст» і роками підтримувати шукачів унікальних голосів у поезії. Авторка наголошує, що, попри всі зовнішні перепони, її мета — вибороти своє унікальне місце «між, поза та над» обставинами, аби залишатися не лише самобутньою творчою одиницею, а й послідовно надійною та успішною особистістю.
Не можу пропустити й погляд на свій власний твір. Бо, як кажуть: "Він того вартий". Тож - мій есей «Дим “Index prohibitorum”» порстає гострою філософсько-публіцистичною рефлексією на тему державної цензури, свободи слова та історичної марності будь-яких заборонних списків.
Приводом для роздумів автора стало поповнення Реєстру видавничої продукції, у чому він вбачає реанімацію середньовічного ватиканського списку заборонених книг: «Держава, що запроваджує подібні списки, фактично реанімує середньовічний Ватиканський “Index prohibitorum” — похмуру спадщину сутінків європейської історії». Спираючись на широкий історичний контекст, автор нагадує, що крізь цензуру свого часу пройшли Еразм Роттердамський, Вольтер, Декарт, Кант, а також класики української літератури — Тарас Шевченко, Іван Франко та Максим Рильський. Автор наголошує, що «штучне обмеження свободи слова приносить гіркі плоди», оскільки воно позбавляє суспільство книжкового інтересу, породжує неуцтво й штовхає людей до сліпого споживання медіаконтенту замість глибинного мислення.
Підсумовуючи, текст нарису застерігає від повторення історичних помилок і підкреслює, що «чиновники та цензори всіх епох мислять однаковими категоріями, а справжнє мистецтво завжди виявляється довговічнішим за будь-які заборонні списки». На його думку, хоча доля подібних обмежень історично зумовлена, «кострище від його вулкану продовжує диміти», нагадуючи про необхідність відстоювати права особистості та вільний інтелектуальний вибір.
Нарис Олександра Апалькова «Золоте конфеті молодості» постає глибоким і водночас витонченим критичним оглядом книги Олесі Пащенко «Вінницький блюз» (Вінниця, 2025). Автор рецензії розглядає цей 148-сторінковий фоліант не лише як художню збірку, а як «своєрідний путівник по внутрішньому світу сучасної людини… особистості творчої, що живе в ритмі затишного, але сповненого прихованих драм міста».
Крізь призму музичної аналогії Апальков підкреслює блюзову природу прози Олесі Пащенко, де кожна новела чи п’єса сприймається як емоційна імпровізація, а сама Вінниця постає не просто декорацією, а «повноправним персонажем, живим», який поєднує родинні перекази, мультикультурну історію та дрібні естетичні деталі — від «запаху кави на Соборній» до «відблиску світла на воді Бугу». Аналізуючи долю головної героїні Ольги (і її літературного двійника Віри), критик відстежує її шлях від 25-річної вчительки з розбитим серцем, яка ремонтує квартиру й малює на стіні «кільця Сатурна» як символ відновлення, до підприємниці та модельєрки, що виборює власне місце в жорстоких соціальних реаліях. Особливу увагу в нарисі приділено центральному оповіданню «Видовище» — переможцю конкурсу «Проблема свободи» часопису «Склянка Часу'Zeitglas», яке Апальков характеризує як соціально-психологічну фантасмагорію, де гострий побутовий реалізм переплітається з містичним відчуттям тотального цифрового контролю, «матриці подій» та технократичного «комп’ютера-режисера».
Підсумовуючи, Олександр Апальков наголошує на метафізичній та антиутопічній глибині книги, де за локальним вінницьким колоритом і тривожним «невидимим куполом думок» проглядаються універсальні філософські питання свободи, надії та невичерпного прагнення людського тепла, а саме читання твору перетворюється на плавне блюзове smorzando — поступове згасання звуку, що залишає по собі світлий і щемний спогад.
Есей Євгенії Павліщевої «Осмислення глибин людських почуттів крізь призму метафоричного світу В’ячеслава Пасенюка» постає проникливим та узагальнюючим літературним портретом поета, прозаїка, перекладача й педагога.
Авторка розкриває художній світ Пасенюка як «складну метафоричну систему», де самобутня архітектура людського духу вибудовується без гучних ефектів, а через тишу, підтекст та тонке мереживо образів. У його творах звичайні буденні деталі — від осіннього листка до скрипу хвіртки — стають провідниками у світ глибоких психологічних переживань, де «самотність не постає як трагедія — це простір для самопізнання», а час розглядається як жива істота, з якою можливий діалог. Особливу увагу рецензентка приділяє гуманістичній та педагогічній місії митця: його словесна майстерність і перекладацький талант постають як уроки емпатії, що вчать читача «відчувати підтекст» і повертають сучасній людині здатність до глибокого співпереживання.
Підсумовуючи свій аналіз, зокрема й через поетичні рядки («Не в голосних словах, а в тиші між рядків, / Будує він собори із надій»), Євгенія Павліщева наголошує, що метафоричний світ В’ячеслава Пасенюка слугує містком між реальністю та ідеалом, доводячи: доки живе художнє слово, доти й «“мовчазні” глибини людської душі матимуть свій голос».
Рецензія Святослави «Слово про “Голос її вітру” Олександра Апалькова та з нагоди 30-річчя часопису “Склянка часу”» — це імпресіоністичний огляд та щирий омаж творчості засновника видавництва і часопису «Склянка Часу», написаний через призму сприйняття його оповідання та ювілейних здобутків видання.
Авторка відверто описує свій складний шлях до тексту, зазначаючи, що незвична літературна форма спочатку зупинила її, проте повторне звернення відкрило глибину імпресіоністичної прози: «увімкнуло відчуття опису чогось інтимного, глибинного, у спалахах думки автора, його влучних фраз, зворотів про вистраждане, але не забуте за багато років». Через художні замальовки Харкова та рефлексії юності письменника рецензентка висвітлює центральну тему твору — становлення особистості, вибір життєвого шляху та значення Музи-дружини, яка стала справжнім «дороговказом і спрямовувачем Життя», диригентом його творчого розвитку. Текст оповідання порівнюється з «витриманим вином, що відіграло, увібрало сонячні промені», поєднуючи філософські роздуми, заперечення війни та «одкровення неприйняття війни, як безглуздого знищення безневинних людей».
Окрему увагу Святослава приділяє 30-річному ювілею часопису «Склянка Часу»... Вона підкреслює, що створення видавництва, журналу та проведення численних літературних конкурсів стало справжнім подвигом у часи розкрадань та обмеженого державного фінансування культури. Підсумовуючи, авторка називає твір прикладом народження нового стилю в українській літературі та віддає шану за «потужний творчий потенціал», чесність і непохитну підтримку культурного життя України у найскладніші часи.
Видавниче анонс-повідомлення «Поезія Маші Калеко українською» презентує двотомне білінгвічне видання творів відомої німецькомовної поетеси Маші Калеко (1907–1975) у перекладах харківської дослідниці, доктора філологічних наук Лілії Силіної.
Текст висвітлює культурну й художню цінність цього проєкту, адже окремими збірками у форматі білінгви (німецькою та українською мовами) твори Маші Калеко надруковано в Україні вперше саме у міжнародному видавництві «Склянка Часу*Zeitglas» (перша частина вийшла у 2022 році, друга — нещодавно). Рецензент акцентує на високій перекладацькій майстерності Силіної, якій вдалося уникнути мовної штучності та зберегти асоціативний підтекст і глибоку образність оригіналу, притаманні літературній течії «Нова діловитість». Уривок підкреслює складну етичну та творчу місію перекладача — «взяти на себе труд перекладу поетичного — це взяти на себе подвійну ношу», а також відзначає, що в часи історичних випробувань цей спільний голос двох жінок-поеток акумулює в собі найгостріший ліричний, соціальний та людський зміст…
Тож «Дзеркала» , як їм і належить, відбивають глибинний внутрішній світ людини, її психологічні стани, метафізичну пам'ять та емпатію... «Маски» відсилають до рольових моделей, театральності життя, соціальних протистоянь і захисних бар'єрів особистості в умовах зовнішнього тиску чи цензури… «Часопростір» об'єднує локальні та глобальні координати — від конкретних вулиць Вінниці чи Харкова до середньовічного «Index prohibitorum», занурюючи читача в плин і виклики Хроносу…
А увесь номер міжнародного літературно-мистецького журналу «Склянка Часу*Zeitglas» (№117 за 2026 рік) зберігає свій традиційний формат та подає багату палітру літературного і соціально-культурного життя сьогоднішньої України у першу чергу. Число №117 гармонійно поєднує глибоку літературознавчу та філософську аналітику з сучасною рефлексійною прозою та поезією. І у такий спосіб виступає важливим і чесним майданчиком для осмислення буття, культури й війни. Тож, огляд творів буде продовжено….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069830
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2026
Коли у 2014 році диригент і хормейстер Ірина Апалькова започаткувала музичний альманах «Октава», це був сміливий виклик часові. Сьогодні, коли готується до друку вже 20-й ювілейний випуск, видання стало абсолютним феноменом — єдиним в Україні паперовим часописом про музичне мистецтво, що живе, дихає та звучить попри всі бурі!
«Октава» — це не просто сторінки й ноти під однією обкладинкою. Це жива історія української хорової та вокальної школи. Історія від академічних класичних традицій до новітніх пошуків сучасності. А історія ця розвивається у просторі, де досвідчених майстрів і молоді таланти об'єднує любов до чистого звуку. До творчого голосу! Можливо, так і тримається культурний опір та віра в майбутнє…
Слід задуматися й збагнути, що паперовий формат у цифрову добу — це свідомий вибір на користь якісного, ґрунтовного та довговічного.
Це справді велика та вагома праця для української музичної культури.
20 випусків — це ціла епоха подвижництва, фаховості та відданості своїй справі.
Вітаю Ірину Апалькову та команду альманаху з цим потужним рубежем!
«Октава» тримає високу ноту української музики і запрошує авторів до подальшого звучання – голосно та натхненно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1069595
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2026
(Декілька штрихів стсовно праці Ірини Апалькової «Фольклор та обрядовість України» (Вид. «Склянка Часу / Zeitglas», Канів, 2025, 106 с.).
Книга Ірини Олексіївни Апалькової «Фольклор та обрядовість України», яка побачила світ у канівському видавництві «Склянка Часу / Zeitglas» у 2025 році, — вагомий внеск у сучасну вітчизняну етномузикологію, народознавство та культурологію. Поява цієї праці саме в Каневі — серці українського Дніпрового узбережжя, символічному центрі національної пам’яті — надає їй особливого геопоетичного звучання.
Автор проводить читача крізь багатовіковий лабіринт народної культури. І висвітлює фольклор не як застиглий музейний експонат чи релікт минувшини, а як живий організм, фундаментальний код національної ідентичності та концентрат духовної історії людства.
Культурологічна концепція Ірини Апалькової спирається на глибинний аналіз походження мистецтва. Авторка підкреслює, що біосоціальна еволюція людини в епоху верхнього палеоліту (близько 40 тис. років тому) поступилася місцем еволюції соціальній. Саме тоді, в умовах ускладнення суспільних взаємин, виникла потреба в особливих інструментах регулювання поведінки й передачі досвіду, які впливали не стільки на розум, скільки на емоційно-почуттєву сферу первісної громади.
У праці докладно розкрито дві засадничі риси первісного мистецтва, що частково унаслідувані фольклором:
1.Біфункціональність — неподільність художнього (естетичного) та нехудожнього (утилітарного, магічного, прагматичного) елементів.
2.Синкретизм — початкова нерозчленованість мистецтва на окремі види (поезію, музику, танець) та жанри.
У книжці показано трансформацію первісного світогляду крізь три послідовні міфологічні стадії:
Фетишизм — віра в магічну силу предметів (що пізніше трансформувалася у шанування весільного короваю, рути-м’яти чи вишиваної хустки);
Тотемізм — усвідомлення кровного родинного зв’язку між спільнотою та природою;
Анімізм — одухотворення довкілля, населення його духами та персоніфікованими силами.
Значна цінність праці полягає у поєднанні культурологічної широти з високою музикознавчою та етномузикологічною точністю. Авторка спирається на класичні здобутки вітчизняної фольклористики, віддаючи шану працям М. Максимовича, М. Лисенка, Є. Ліньової, С. Людкевича, Ф. Колесси, а також методологічній спадщині засновника українського етномузикознавства Климента Квітки та його послідовників (В. Гошовського, Б. Луканюка).
У книзі наведено чітку типологію засобів художньої виразності та музичної мови українського фольклору:
Поетика: розкрито функціонування паралелізмів (зіставлення людини й природи), постійних епітетів («козак молоденький», «вороненький коник»), символіки (калина — дівоча честь; сокіл — козак) та гіперболізації.
Мелодика та ритміка: виділено три типи наспівів — кантиленний (наспівно-ліричний), речитативний (декламаційний, найдавніший, притаманний думам і голосінням) та моторний (притаманний танцювальній та обрядовій сфері).
Ладові системи та фактура: від трихордів і пентахордів у веснянках до визрівання мажоро-мінору й специфічного багатоголосся (гетерофонії, підголоскового співу, антифонарію).
Книга подає розгорнуту панораму календарно-обрядової поезії, де кожен сезон виступає як етап священного коловороту Життя.
Зимовий цикл: світло у пітьмі
Зимова обрядовість (колядки та щедрівки) розглядається крізь призму солярних культів та аграрної магії. Авторка пояснює глибинне коріння звичаїв — від язичницького поклоніння Дажбогові до християнської радісті Різдва. Особливу культурологічну увагу приділено семантиці словесного заговору (вербальної магії), де побажання добра, добробуту та краси є не просто веселою формальністю, а вищою формою закликання благополуччя.
Досліджено також унікальні явища українського новорічного дійства — вистави «Коза», обряд «Маланки», а також дитячі речитативні вітання як релікти давньої ініціальної магії («першого полазника»).
Весняний цикл: вивільнення радісного моторизму
Веснянки та гагілки (гаївки) постають у праці як сфера найвищого збереження синкретизму — нерозривної єдності наспіву, художнього слова, гри та руху (хороводів). Аналізуючи архаїчні пантомімічні сценки (закликання птахів, випікання «жайворонків», гру «Кострубонько»), Ірина Апалькова виявляє в них прадавній культ Рожаниць (Лади й Лелі) та міфологічну ідею вмирання й воскресіння природи.
Літній цикл: русалії, купалії та петрівки
Окремі розділи присвячені Русальним, Купальським та Петрівчаним пісням.
Русалії постають як архаїчне свято зв'язку з предками та вшанування "берегинь" (русалок-мавок, що дбають про врожай і дощ). Авторка детально змальовує драматизм і поетичність обрядів «Куст» та «Проводи русалок».
Купайло (Собітка) висвітлюється як кульмінація літнього сонцестояння, поєднання магії вогню й води, а також прадавніх шлюбних церемоній праслов'ян.
Висновки. Науково-просвітницьке значення праці
Праця Ірини Апалькової «Фольклор та обрядовість України» є системним, глибоко структурованим і водночас виразним культурологічним дослідженням. Вона слугує містком між академічною фольклористикою та широким колом читачів, які прагнуть осягнути витоки власної духовності.
Видання навчає сприймати українську обрядовість не як випадковий набір побутових звичаїв, а як високоорганізовану, цілісну філософсько-естетичну систему, у якій кожне слово, поспівка чи хороводний крок мають своє прадавнє, глибоке семантичне обґрунтування.
Праця Ірини Апалькової переконливо доводить: фольклор — це вічно живе джерело, з якого українська нація черпає наснагу, силу та самоусвідомлення у мінливому сучасному світі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068840
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2026
Не можемо спинити глобальну безвідповідальність? Значить, карбуємо власну — крізь творчість. Запалюймо це Сонце для всіх!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2026
(про твори переможців та лауреатів одного літературного конкурсу)
Міжнародний літературний конкурс «Свій біль, свій жаль, свої пісні» був оголошений 22 травня 2026 року з нагоди 170-річчя від дня народження видатного українського письменника, публіциста й мислителя Івана Яковича Франка (1856—1916). Прийом творів тривав до 15 серпня 2026 року. За цей час до редакції надійшло 75 текстів, з яких до конкурсної програми було допущено 62, оскільки інші не відповідали встановленим вимогам. Жюрі визначило лауреатів та переможців у двох ключових номінаціях — прозі та поезії. Варто зазначити, що в номінації «Поезія» перше та третє місця не присуджувалися взагалі через високу вимогливість до віршованого слова, адже поезія традиційно вважається однією з найскладніших форм літературної творчості.
В прозовій програмі конкурсу відзначено роботи п'яти авторів. І це заслуговує на окремий нарис. Хоча б тому, що всі вони несуть в собі окрім виховного значенні «уроків історії» — добротну літературу. І читач, разом із авторами, оцінюючим поглядом дивиться на ситуації… Ситуації, виписані художньо. І про далеке минуле. І про не таке вже й далеке. І про те, що все минуле живе в сьогоденні…
Один із яскравих прозових творів — оповідання Миколи Голубенка (м. Київ) «Шурка».
Це зворушлива історія про дитинство в евакуації під час Другої світової війни. Головний герой — хворобливий і голодний хлопчик Шурка, який намагається допомогти родині, заробляючи торгівлею лісовою малиною:
«Шурка опановував ази "торгівлі"... Цю нерадісну роль Шурці довелося прийняти вже цієї зими, разом з отриманою ними "похоронкою" на батька».
А хворобливий хлопчик Шурка, чий біологічний стан («двадцять один кілограм замість... двадцяти шести») перебуває на межі згасання. Проте сюжет твору тримається не на жалі, а на внутрішній гідності дитини, яка прагне бути годувальником:
«Дбайливо поклав малину за пазуху — найкраще місце — і, обережно ступаючи, почвалав до вокзалу».
Кульмінація твору — зіткнення виснаженої дитини із заскорузлим, п'яним патрульним, який б'є хлопця за торгівлю ягодами. Жорстокість тилового побуту компенсується прихованою солідарністю: старший патрульний, який карає обидчика, таємно підкладає в кишеню напівпритомного Шурки шматок хліба, цибулю та два шматочки «білосніжного цукру».
Але автор уникає фальшивого пафосу… Він завершує твір концептуальним P.S., де минуле перетинається із сьогоденням:
«Та лише тепер, коли відлуння тієї далекої війни так несподівано озвалося в нашому сьогоденні, знайшов у собі сили її розповісти».
Творчість взагалі, по його справедливісті, виникає із необхідності висловити дещо особливе… Те, що відкрилося автору у його житті, чи в житті інших людей, але до того людям невідоме… А скоріш — недостатньо зрозуміле… І у всякому випадку — ще не оцінене ними… Саме про це і оповідка Олександри Дудко (м. Київ) під назвою «Новий вимір». Вона переносить читача у магіко-реалістичний Львів, де у ветеринарній клініці лікують дивовижних істот, а серед пацієнтів з'являється сам Каменяр зі своїм пораненим птахом:
«Пане Франко, не мені Вам казати, не Вам слухати, але у Вашому літературному депо забагато пафосу. Якщо письменник сорок років лупає сю скалу без вихідних, його алегорії матеріалізуються й починають гнити прямо в повітрі».
Цей твір не просто текст. Це свого роду постмодерна метафракція та реабілітація духу… Як це теж пафосно не звучить…
Адже він — інтелектуальний, якравий зразок міського фентезі та химерної прози… А постать Івана Франка вдало інтегровано в простір чарівної ветеринарної клініки. Майстерно деконструються Франкові образи. І в такий спосіб перетворюються і самі художні метафори Каменяра на фізичні об'єкти. Так класичний «Беркут» постає пораненим птахом, що потребує хірургічного втручання:
«— Це не просто алегорія, пані лікарко, — тихо заперечив письменник. — Це дух, який не дає заснути моєму Бориславу... Якщо цей птах не летітиме, усе надармо».
Текст насичений блискучими алюзіями на доробки письменника: у кошику звиваються «боа констриктори» (символи нафтового капіталізму), анестезією слугує відвар із «Зів’ялого листя», а у суглобах Каменяра відлунює «заржавілий засув» з того ж «Захара Беркута». Проза Олександри Дудко вражає стилістичною вправністю, поєднуючи цинічний гумор некромантки Ярини з високим прагненням Франкового служіння народно-просвітницькій справі…
А фантазії у творах самого Івана Франка ще під впливом фантастичних оповідань Гофмана находили широкий простір… Згадаймо хоча б «Петрії і Добущуки», тощо…
Шкода, що нині дуже мало проповідується єдність етики та естетики…
Однак, досить привабливим з цього видається твір Ярослава Сидоренка (м. Кропивницький) «Музей загублених "Дякую"». Це причта про цінність людської вдячності та непоміченої доброти. Головний герой якої Марко знаходить таємничі двері до музею, де зберігаються невисловлені слова:
«Усі ці "дякую" так і не долетіли, — тихо сказав доглядач. — Ми мусимо їх берегти... Бо якщо люди забувають "дякую", вони перестають бути "дякую" і стають "навіщо"».
Твір вирізняється кришталевою чистотою етичного посилу. Це міська казка… Сидоренко будує драматургію на протиставленні «золотавих» (живих) та «чорних» (згаслих, забутих) баночок. Образ Доглядача музею постає архетипом мовчазного хранителя людської чуйності:
«— А ви... хто? — Доглядач не відповів одразу... — Той, кому вже давно ніхто не дякував».
Головна думка твору розкривається через переосмислення буденних дій: вчасно мовлене слово подяки здатне зцілювати та змінювати реальність довкола. Автор підводить читача до філософського висновку, що вдячність — це не просто формальний етикет, а тонка матерія, яка тримає світ від розпаду…
І я додаю:
Скласти б всі мушкети в музеї, всі, скільки їх набереться на світі…
Збереження в людині людини…
Здатність піддатися захопленню — чисто письменницька здатність…
Ближче триматись до пережитого… Хіба це не якість людських відносин? Не добро і зло там переховується. Там — пам`ять… Твори про таке знаходять своє шанування. І це справедливо.
I місце виборювала Анна Другова (м. Бровари) з оповіданням «Вклонюся». Це глибокою психологічна новела про зустріч колишніх закоханих через шістнадцять років і переживання внутрішнього відчуження:
«Не буває більш чужих людей, ніж ті, що були колись найближчі... Наша чужість виросла з найбільшої близькості — зі спільних ночей, з холодних ступнів під коліном, із родимки за вухом...».
Новела написано у витонченій, стриманій манері. Тау наявний лаконізмом і кінематографічна точністю деталей. Автор спирається на «речові» та фізіологічні маркери пам'яті (гаряча кава, холодні ступні під колінами, родимка за вухом). І так весь текст будується на грі контрастів — внутрішнього монологу, сповненого емоційної напруги, та зовнішньої статичності («нерухома» зустріч на вулиці). І хоча поведінка персонажів підкреслено стримана, проте за зовнішньою «холодністю» приховано драматизм, що створює ефект внутрішнього надриву. Мова твору багата на влучні метафори («чужість, яка виросла з найбільшої близькості», «любов висохла, тихо, як висихає калюжа»).
І я собі думаю, а що як істинна цінність людини у тому, якою її утримала пам`ять…
Література художня зберігає і примножує можливість долучитися до індивідуальної свідомості кожного з нас. Кожного, звісно, хто читає книги… Так сила слова, в її незбагненній зверненості до того, хто його вмії прочитати й збагнути. Розумом, серцем, душею…
II місце здобула Yana Tet (м. Вінниця) за твір «Створені — щоб жити». Події розгортаються на Сімферопольському вокзалі під час перших днів окупації Криму, де перетинаються долі біженців та безпритульних людей:
«Зал очікування із замиранням спостерігав за дійством на підлозі. Чітко розуміючи, що для від’їжджих усе, що з ними трапилося — не кінець... А в цих двох — котрі опустилися на саме дно — немає жодної надії з дна піднятися...».
Інколи автор виступає і перекладачем, а краще тлумачем минулого життя. І стає незримим провідником, створюючи читача співучасником читаного… Так література воскрешає давнішні… і …вічні проблеми. Показуючи їх по-новому, переосмислюючи стереотипи мислення… Це і зробив Володимир Гануліч (м. Львів) з повістю «Помідори».
Повість і автор отримали від журі II місце. Твір — колоритне занурення у повоєнне сільське життя 1950 року. У ньому йдеться про пригоди хлопчаків-пастушків. Акцентується вдало на їхній першій спроби скуштувати дивовижний «заморський овоч» з колгоспного городу:
«Дивно про це тепер казати, але тоді про помідори і справді ніхто з сільських дітей навіть не чув... Того року вони вперше з'явилися у селі на оточеному муром городі давно зниклого монастиря...».
Жорсткому випробуванню нині підвергається моральний бік життя, гуманізм, доброта, щирість. Люди мечуться по всій нині планеті Земля… І не знаходять притулку. Не знаходять… Адже — Батьківщина і рідне гніздо — одне… Всього одне… І не всім вдається залишатися на висоті… На висоті людської гідності… Тут прикладом — ілюстративний твір, що відзначено III місцем… Його створила автор під псевдонімом Руде Лихо (м. Харків) і назвала «Нічия Р». Перед читачем емоційна драмо-ісповідь дівчини… Героїня чи негероїня повертається до порожньої рідної квартири через сім років… Іі шукає сили… Сили подолати дитячі травми та самотність…
«Ось я і вдома. Не вірю. Сім років минуло... Колись усі ці слова починалися на "р": родина, рід, родичі. Тепер теж. Тільки тепер це просто я. Р. Нічия Р».
Чи всі нині усвідомлюють небувалу ситуацію? Ситуацію для всього людства…
Широко взяв?
Анітрохи.
У номінації «Поезія» II місце посіла Людмила Коротич (м. Конотоп, Сумська область) із проникливими рядками «Матіоловий рай». Поезія, яка відкривається ніжними спогадами про матір та рідну домівку
Знов у серці моїм тихо лине матусина пісня.
Увірвався в життя гоноровий, веселий розмай.
Забарилась на зустріч зі мною любов моя пізня,
десь блукає по світу і жде, як усе, зазвичай.
Окремої уваги серед конкурсних робіт заслуговує оригінальна віршована драма Анатолія Каретного (м. Кропивницький) під назвою «Пані у червоному».
Динамічна, сповнена тонкого гумору та глибокої лірики п'єса-етюд розповідає про складні й водночас зворушливі взаємини 60-річного Поета консервативних поглядів та його Музи — загадкової жінки в червоному вбранні, яка уособлює його внутрішній стан та… творчій дух.
Сюжет розгортається довкола творчої кризи митця… Він шукає потрібну риму… І водночас сперечається із Музою…
У пошуках ідеалу виявляються штрихи самої долі творця…
Да… Писати поезії — складна річ. Раніше (у середині 18 століття) вважалось, що поезій — сама складна наука. Я тут процитую трохи працю Григорія Теплова «О качествах стихотворца» (1755): «Сие подлинно, что стихотворство должно почитаемо быть за самую труднейшую науку между многими другими...”
Через діалоги й поетичні імпровізації автору вдалося показати різнобарв'я творчого пошуку. Пошуку від легких кумедних рим про «креветки, пахлава і пиво» та модернових експериментів до трепетної філософської лірики… Лірики, присвяченої пам'яті матері, рідному дому й вічним людським почуттям…
«Співай мені, Толю, / Про те, що болить. / Чи зоряна доля? — / Листва гомонить. / І в небо здійнялись / Два білих крила…»
П'єса Анатолія Каретного додає конкурсному доробку особливої драматургічної пластичності, демонструючи, що поезія — це не лише застиглі на папері рядки, а й живий, пристрасний діалог митця зі своєю душею.
Тож хай буде світло. Світло чудової літератури. Літератури сучасної. Вічної Світло крізь що завгодно! Світло попри будь яку темряву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2026
АНОНС
Міжнародний літературно-мистецький журнал
«Склянка Часу*Zeitglas»
оголошує міжнародний літературний конкурс
«Сонце для всіх»*
(Проза, поезія, п`еса, есеї, нариси)
з нагоди 90 річча від дня народження Миколи Сингаївського (1936-2013), українського поета, публіциста. (Автора пісні «Чорнобривці).
.
Умови конкурсу:
поетичний - обмежується “повними” тридцятьма
рядками.
Прозовий - до 10 000 знаків.
Твори, які перебільшують зазначений розмір, до
конкурсного розгляду НЕ БЕРУТЬСЯ!
вік учасників - не обмежений.
кількість творів - ОДИН!
Термін подання творів до: 12 листопада 2026 року.
Після 12 листопада заплановано видання ВІСНИКУ
конкурсу.
Твори переможців буде
надруковано на сторінках міжнародного журналу «Склянка Часу*Zeitglas» у 2026 році.
Дипломи та призи буде надіслано на вказані
авторами поштові адреси УКРПОШТОЮ.
Текст твору разом із короткою біографічною довідкою та адресою автора (одним файлому програмі TXT) надсилати на ел-скриньку: zeitglas.kaniv@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1068380
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2026
Пишеш поезію, прозу чи драматургію? Годі тримати тексти в шухляді — час показати їх світу! Завтра вичерпується дедлайн міжнародного літературного конкурсу «Свій біль, свій жаль, свої пісні», присвяченого 170-річчю Івана Франка!
У тебе буквально лічені години, щоб встигнути!
КОРОТКО ПРО ГОЛОВНЕ Й ЖОРСТКЕ:
Жанри: проза, поезія, п’єса, есеї, нариси.
Ліміти (НЕ ПЕРЕВИЩУВАТИ, інакше робота вибуває!):
Поезія — до 30 строчок.
Проза / драма / есеї — до 10 000 знаків.
Вік: обмежень немає!
Кількість: ЛИШЕ ОДИН найкращий твір від автора.
Твір, разом із короткою біографічною довідкою про автора надсилати на скриньку: zeitglas.kaniv@gmail.com
ОБОВ’ЯЗКОВА УМОВА УЧАСТІ:
Замовити та придбати на адресу в Україні книгу або журнал видавництва «Склянка Часу*Zeitglas». Обирай позиції зі списку на офіційній сторінці.
Обирай книгу та подавайся прямо зараз:
https://www.facebook.com/groups/2923307054599867
Не відкладай на останню хвилину — тисни на посилання й дій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2026
Уявіть: маленька річечка вашого таланту впадає у повноводну ріку визнання. А та, своєю чергою, несеться прямо в море слави! А там, за горизонтом, вже підстерігає безкрайній океан споживання та... забуття (але про це ми сьогодні не будемо!). ?
Літо в розпалі! Жарко. Навіть пісок часу стікає до води. Він оголює коріння дерев: високих і низьких… Дерев прямих і подагрично скручених там, де їх гнув вітер… І біля кожної водойми стоять люди — рибалки! Так це схоже на мисливців за словом — рибалок душ!
Хтось витягне дебелу рибину – справжній бестселер, хтось – дрібного піскаря на один укус, а хтось... ну, самі знаєте, дулю з маком, але з гордо піднятою головою!
Тож, щиро вітаю всіх із Днем рибалки!
Хай сьогодні святкові голоси лунають усюди, відбиваючись потужною луною у кожному творчому серці! Адже ми всі рибалки – навіть ті, хто просто бреде по пляжу вздовж кромки прибою, шукаючи свою ідеальну хвилю... або хоча б гарну мушлю! ?
Зі святом! Усім ні хвоста, ні луски! ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065519
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2026
Будемо відверті: поезія здала свої позиції. Вона зникає з нашого життя, втрачаючи роль його головної прикраси. Інтерес «широкої публіки» впав до нуля. Люди все рідше заглядають у поетичні рядки. Ба більше — поезія майже зникла як аргумент. Її не почуєш ні на галасливих ток-шоу, ні в звичайних щоденних розмовах.
Спробуйте згадати: які вірші за останні шість років обійшли всю країну? Доведеться добряче напружити пам'ять, аби згадати бодай щось...
А як щодо цього: «…дух, що тіло рве до бою… Рве за поступ, щастя й волю…»? Пам’ятаєте? Якщо так, то хто автор?
Адже поезія за будь-яких часів викарбовувала місткі й потужні формули нашого духовного та морального буття. Особливо це емоційне, щемне та лірично-ніжне світло завжди було притаманне українському слову. А що ми бачимо сьогодні «неозброєним оком»? Чи зустрічали ви останнім часом людину з книжкою в метро чи під час тієї ж обідньої перерви?
Що читаєте ви самі? Що в руках у ваших знайомих? І чи є там місце для віршів?
Саме тому — час діяти! Запрошую сміливих та небайдужих до участі у літературному конкурсі «Свій біль, свій жаль, свої пісні» (проза, поезія, п`єса, есеї, нариси), присвяченому 170-річчю від дня народження Івана Франка.
Доведіть, що наше слово — живе!
Тексти твору разом із короткою біографічною довідкою автора (одним файлом у програмі TXT) надсилайте на ел-скриньку: zeitglas.kaniv@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2026
(із публікацій мого товариша)
Інколи отримую від авторів дивні листи…
От наприклад, один пише про те, що зичить нашому літературному конкурсу до ювілею Івана Франка успіхів… Але… Але сам брати участь у змаганні не бажає. Це для нього, як уже досвідченого, якось мілко... І так далі…
Між рядків листа одразу впадає в око такий собі нарцисизм, згубний для душі. Для творчої — й поготів. Прагнення майже відкритої пози стає очевидним… Та це ж прирікає автора на певну замкнутість, обмежує простір його поезії чи прози… Простір, одним словом, творчості. Якщо автор намагався викликати в собі почуття туги та зневіри, то він свого досяг…
Сама по собі висока самооцінка — справа непогана. Але ж у конкурсах якраз і відбувається більш-менш реальне оцінювання тексту. Журі складається з півдесятка впливових літераторів, редакторів журналів, критиків… І тут зовсім інша енергія живить почуття і розум. Енергія граничної щирості — у пошуку й поціновуванні творів, натхненних почуттям, думкою та талантом авторів-учасників…
А між тим «Склянка Часу*Zeitglas» — вже 30 років відкриває нові імена!
Видання для тих, хто цінує якісну літературу.
E-mail: zeitglas.kaniv@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2026
(критичний огляд ключових творів журналу «Склянка Часу*Zeitglas» (№116, 2026 рік)
Тексти цього номера дають багатий матеріал для роздумів. Вони без прикрас… Чесно, і часом, болісно фіксують наше сьогодення. Живий нерв часу відчувається у рядках поезії, репліках героїв п'єси та прози…
Тож з прози і почнемо. Як на мою думку – добротна проза нині самий необхідний ланцюжок в історії руху мистецтва красного слова. Руху від минулого до майбутнього… І тут новелістика 116 – го випуску демонструє якісний баланс між глибокою, терапевтичною художньою прозою (осмислення втрат, кохання, війни через призму пам'яті) та гостроактуальним нон-фікшном, фіксуючи живі зміни в українській культурі прямо зараз. І тут – одразу сповідь, містика та географія пам'яті у новелі, яка і відкриває число журналу: Олександр Апальков «Голос її вітру». І хоча ця публікація – як зазначено – лише журнальний варіант, твір пробирає… Можливо, мене як харків‘янина по-особливому… Адже дія розгортається у Харкові, поєднуючи дві часові площини: спогади про студентську молодість у 1985–1986 роках та рефлексії ліричного героя наприкінці 2025 року. Автор створює емоційну карту міста через знакові, як нині кажуть «локації» – Нову Баварію, сад Шевченка, вулиці Сумську, Пушкінську, Отакара Яроша та річку Лопань. В основі твору – драматична історія кохання з музою-диригенткою (символічний образ жінки із синьо-зеленими очима). Романтична лінія оповіді тісно переплетена з філософськими роздумами про свободу, мораль і совість, а також із трагічним контекстом сучасної війни, яка руйнує Харків та змушує переосмислювати цінність людського життя. Стилістично текст побудований як фотоколаж або кінематографічний монтаж фрагментів пам'яті («павутиння пам'яті»), де ліричні монологи зшивають провали минулого. Ритміку прози підсилюють інтертекстуальні вкраплення – вірші Леоніда Первомайського та рок-цитати із Dire Straits. Читаючи так і відчуваєш історію як живий рух. Рух, що сам по собі виповнений глибокого змісту. Змісту кохання і любові.
На залишає байдужим і доволі коротка, але ємка новела Віктора Палинського «Повернення золотого».
Ту, як і в творі Апалькова йдеться про людей мистецтва. А саме про львівського художника Штефана та його модель (і згодом дружину) Нюсю. Історія розгортається навколо містичного повернення втраченого автором золотого медальйона. У Штефана унікальний дар – матеріалізувати через художні проєкти (за допомогою сонця, місяця та акрилу) втрачені речі… Так він рятує навіть знищений пожежею дерев'яний гуцульський будиночок на Чорному озері… Читаючи твір, занурюєшся в атмосферу мистецького середовища («Загадки вечірнього Лемберга»). Автор балансує на межі побутового напів-романтизму (вояжами на мотоциклі Harley-Davidson) та магічного реалізму. І у такий спосіб досліджує природу творчого дару, де матеріальні трансформації виявляються «божою нагородою» і не підлягають раціональному поясненню.
Поетичний добірка №116 журналу – надзвичайно потужний, живий і текстуально цілісний зріз сучасної української поезії, де кожен автор безкомпромісно рефлексує над травмами війни, езистенційним вибором та пошуком ідентичності особистості.
Так кількома рядками виписується Географія болю та історична пам'ять у вірші Рунельо Вахейко «Я НЕ ХОТІВ».
Це наче вірш-плач і водночас вірш-захист, присвячений розп'ятому війною Вовчанську, що на Харківщині. Автор порівнює трагедію зруйнованого міста з «Гернікою» – всесвітнім символом жаху війни та знищення цивільних.
Так контраст між мирним минулим (місто як приватна «Мекка», куди приїздили в гості) та теперішньою «кривавою довбнею», де «пращури перевертаються в могилах». Образ «стада динозаврів», яке виродки погнали на місто, уособлює первісну, сліпу руйнівну силу агресора. Твір завершується відкритим, болісним питанням про те, як оновити й повернути до ладу понівечену душу міста.
До справи оновлення, принаймні духовного закликає і Оксана Пасічник у вірші- варіації «Акерманські степи…» Тут поєднуються витончена класична алюзія та діалог із культурною спадщиною. Авторка переносить читача на південь України, створюючи заворожуючий пейзаж вечірнього степу дорогою до старого Акермана (Білгород-Дністровського). А метафора автобуса, що пливе крізь соняхи й сою, «наче корабель, що розрізає хвиль зелені гриви», вдало перегукується з класичними зразками мариністичної та степової лірики. Образи лиману, тиші цикад, «сухого моря» та ліхтаря старої фортеці створюють відчуття вічності, яка тримається корінням за рідну землю, попри марево…
Екзистенційний тунель та психологічні стани – теж ланцюжок історичного руху – змальовує Сергій Деревенець у шести поетичних стовпчиках твору «Плацебо». Це глибоко урбаністична та клаустрофобічна лірика внутрішньої кризи. Герой якої перебуває у стані «квартирної коми», де стіни з думок тиснуть, як «лещата брудні», а майбутнє бачиться «в закритій труні». Автор використовує різкі, майже деструктивні образи (пігулки, стероїди, скелети потвор), але виводить вірш у площину оптимістичного подолання. Втеча від самого себе та самонавіювання («працюй, моє миле плацебо») стають інструментом для того, щоб вийти з коми, повернути голосу дзвінкість, а сірість неба розбавити фарбами життя… Да… Ніякий жанр, як і ніякий поза жанровий твір за словами В. Білінського «гроша не вартий без таланту»… У творі Сергія Деревенця відчувається серце… і життя…
«Життя, прекрасне ти!» констатує Євгеній Кузьменко… Але будує свій твір на гострому оксимороні… Бо сама назва «Життя, прекрасне ти!» контрастує з суїцидальним, депресивним настроєм ліричного героя. І проймає «холод та жах», а під ногами зростає «негативна висота» – метафора перебування на краю прірви (мосту). Бажання ліричного героя «дістати маківкою дна» та занурення у сни, які ведуть «тихенько під сніги», передають граничне емоційне вигорання та психологічну втому людини… Особистості, душа якої розривається від навколишнього жаху.
Метафорами війни та мовної деколонізації пронизаний вірш Василя Клименка «Колекція». Це міцний філософський текст про колекціонера старовини (манускрипти, кераміка, одяг людей, які давно в землі). Ключовий злам відбувається тоді, коли герой усвідомлює: немає сенсу палити манускрипти, адже «справжня суперечка – лише всередині мови», а той, хто намагається диктувати умови як пан, внутрішньо вже мертвий («давно вже у сирій землі»). Це вірш про довготривалу інтелектуальну та культурну боротьбу. Боротьбу, яка триватиме довше ніж одне людське життя…
Поетика плакату повертається. І в цьому номері журналу вдало таки втілилася у 16 рядках майже верлібру Любові Карташової «Обережно: пофарбовано!» Хльосткий, сповнений болю вірш-набат. Буденне попередження «Обережно: пофарбовано!» авторка переносить на страшну метафору сучасної України. Бо рідна земля не просто змінила колір – вона «кров'ю фарбована». Червоні поля від снарядів, пошматовані ліси, зґвалтовані жінки, катовані бійці та неціловані вуста хлопчиків під завалами – цей страшний мартиролог кричить крізь текст, не дозволяючи відвернути очі від української трагедії.
Загалом поетичний блок №116 номера позбавлений штучного пафосу. Це гранично відверта, подекуди страшна, а подекуди неоромантична мозаїка людських станів під час війни – від тотального відчаю (Кузьменко, Деревенець) до запеклого осмислення ворога (Клименко) та щемливої любові до своєї понівеченої землі (Вахейко, Пасічник, Барвінок).
Драматичний фінал поетичного розділу логічно переходить у жанр драматургії. Вона представлена у журналі одноактною п'єсою Валентина Бугрима «Кохання у вогненній гавані...». Це камерна, але надзвичайно емоційно щільна річ, яка досліджує феномен почуттів на межі життя та смерті. Дія відбувається в замкненому, клаустрофобічному просторі – підвалі зруйнованого будинку на березі лиману. Цей підвал слугує водночас і укриттям, і тимчасовим медичним пунктом, і символічною «гаванню» для двох закоханих… Атмосфера тривоги створюється через контрасти світла (тьмяна лампа від акумулятора, яка після вибуху замінюється червоним світлом налобного ліхтарика) та звуковий супровід (гуркіт артилерії, танку, ворожі кроки, що заступаються шумом моря та криком чайок у фіналі). П'єса Валентина Бугрима – це класична «лейтенантська проза» у драматургічній формі. Як зазначає Голос із-за сцени, твір поєднує «звитяжну напругу бойових дій та інтимність щасливих почуттів». Хепі-енд (прихід нашої артилерії та порятунок) не виглядає штучним, адже герої «виграли собі ціле життя» завдяки своїй відвазі. Поєднання воєнного реалізму з романтичним фінальним метафоричним світлом справжнього Маяка робить п'єсу доротним матеріалом для театральної сцени.
Есеїстика – то авторська проза. Без якої немислима сама картина будь якої літератури. Нашой, нинішньої – й поготів. Яскравий приклад цьому – це простори дитинства і… аналітика книжкового ринку у творах Тоні Твіст і Тетяни Плихневич…
Ліричний есей Тоні Твіст «Діжка. Малинові кола» побудований на просторовій геометрії спогадів (фігури трикутника, ромба, п'ятикутника), де кожен кут наповнений дрібницями минулого… Авторка порівнює досвід подорожей літаком (швидке переміщення у часі) та потягом (де час розтягується). Центральна частина д розказана історія з дитинства, тепла (героїні 10 років). Йдеться про літні канікули у провінційному містечку в дідуся-машиніста та бабусі. Образи даху, банди із сімох дітей, збору нескінченної малини у дідусевому жакеті та жаби в дощовій діжці створюють щемливу атмосферу втраченого, але назавжди збереженого особистого космосу.
Тетяна Плихневич у нарисі «Плодова Книжкова Країна» подає професійний репортаж та критичний аналіз нинішнього українського книжкового процесу… Вона висвітлює у порівняннях елітарний «Книжковий Арсенал» та демократичний фестиваль «Книжкова Країна на ВДНГ». Так на осінньому фестивалі вперше винесено на публічне обговорення професійні теми взаємодії у трикутнику «письменник – видавництво – читач», а також йшлося про виклики штучного інтелекту. Зроблено й акценти на читацьких смаках молоді… Виявляється молодь обирає розважальну жанрову літературу… Обирає як інструмент ескапізму або переживання травм. Попри популярність похмурих жанрів (хорор, Dark Romance), фіксується сплеск інтересу до позитивного контенту – ромкомів та Romantasy (романтичного фентезі), чіткі дефініції яких наведено в тексті. А поруч з цим відбувається й страшне… Криза дитячої книги… Через масову евакуацію дітей за кордон дитячі видавництва переживають занепад і змушені переорієнтовуватися на підліткову (YA) та молодіжну аудиторію…
Відмова від себелюбства та наказних художніх і філософських доктрин, якщо вони прийшли у протиріччя із життям – от та Альфа і Омега успіху авторського колективу 116 –го випуску журналу «Склянка Часу*Zeitglas». А самовідверте критичне ставлення згаданих авторів (це відчувається між рядками) наділило їх тексти могутньою спроможністю – глибиною їх творів. За що їм і редакції журналу щире спасибі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064710
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2026
Названо переможців та лауреатів
XVI-го Міжнародного літературного конкурсу
«Чатує в століттях Чернеча гора»
https://www.facebook.com/journalzeitglas
Конкурс був оголошений
10 березня 2026 року та тривав до 22 травня 2026 року.
За вказаний термін до редакції надійшло 73 твори. Із них було допущено до конкурсу 37. Решта надісланих творів не відповідала вимогам конкурсу.
Автори трьох найкращих текстів будуть відзначені дипломами. Іх твори буде опубліковано на сторінках міжнародного літературно-мистецького журналу «Склянка Часу*Zeitglas».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2026
... Прикраса будь якої колективної збірки у тому, що розділяє її авторів. Розділяє у сенсі стилю, манери, напрямку, думки у слові.
Тож хочу висловитися про деякі тексти. Звісно – не одразу. Я не буду відточувати у нарисах якусь соціальну гостроту творів. Мені ближче їх пошуки…
Створення літературних творів скидається на постійне повалення старих міфів… І – створення нових… І в цьму якась, здається, закономірність літературного процесу, живого. І, окрім того, чесна правда… Звісно, різного масштабу дару…
Тож. Почнемо…
Yana Теt «БАБУСИНІ РОЗМОВИ ПРО ЖИТТЯ»
Психологічна новела… Літературне дослідження трансформації людських взаємин… Щемна розповідь про зцілення дитячих травм та віднайдення справжньої родинної єдності… Єдності через спільні випробування і трагедію війни…
Твір приваблює емоційною щирістю, реалістичністю та ще – майже кінематографічністю. Він геть позбавлений штучного пафосу.
Шарм віршу Сергія Деревенця «Інший».
Своєрідний калейдоскоп вигаданого… Там герой приміряє на себе абсолютно різні соціальні та духовні маски… І автор занурюється у внутрішній монолог-медитацію… Тема - про спробу втечі від самого себе.
Але минуле — проходить стіни,
і досі кличе мене колишнім.
Так пошук нової ідентичності поверне до власних витоків, неминуче … Да… Отож такі твори і додають збірці ліричного шарму та філософської глибини.
пронизливий вірш Марини Чиянової «Сум за знаннями».
Твір у 16-ть рядків сповнений болючих роздумів про долю культури. Перестороги щодо збереження духовних ідеалів серед хаосу й засилля буденності…
Сум за знаннями - невгамовний біль,
Коли вульгарність лине звідусіль…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2026
Дещо про Вісник XVI-го Міжнародного літературного конкурсу «Чатує в століттях Чернеча гора»
Світло розуму і щасливих сподівань несуть твори Шевченка. І вони — рушій його поезій, прози, живопису, малюнку і графіки.
Невтомний мислитель живе серед нас.
У своїх творах.
А насамперед — у своїх книгах. А у книг — своя доля…
І нинішні автори продовжують цю справу. Так чи інакше всі талановиті йдуть за Кобзаревими словами, зверненими до Бога:
«Не дай знущатися лукавим
І над твоєю вічно-славой
Й над нами, простими людьми!…» [1]
Не йдуть протореним шляхом нові автори. Але шукають те, що шукали генії до них…
І коли Ліна Костенко казала, що «гуманітарна аура українського соціуму так і не сформована…» [2], вона своєю творчістю намагалася виправити це…
Намагаються йти цим шляхом і сорок авторів нового вісника XVI-го Міжнародного літературного конкурсу «Чатує в століттях Чернеча гора». Вісник щойно побачив світ у видавництві «Склянка Часу * Zeitglas».
Спрагою гуманності опікуються і автори збірки. Попри війну і її втрати… Хто безпосередньо, хто опосередковано… Але всі — про зцілення людської душі…
Адже справа художнього слова полягає не у проповідях чи вихованні, а у своїй правді, без остраху. Навіть коли її боїться увесь світ…
Головне, аби тексти дійшли до свідомості суспільства… Суспільства, яке у багато чому й відповідальне за те горе, що спіткало Україну.
Зупинюся лише на кількох прикладах із збірки. Теми, нагадаю, актуальні…
Але — відчувається — вони справді пройшли крізь серця авторів. Жорстокий час, коли можна навіть «розлюдитися». Зневіритися і відмовитися від людського у самому собі. Така вона — зрима вагомість нашого сьогодення…
Так психологічна сповідь поезії Вікторії Чугурової — про внутрішній перелом людини, спричинений війною. Не залишить байдужим читача і вірш Маргарити Уткіної. Її ліричний герой чітко означений у чоловічому роді… Така от художня спроба передати внутрішній стан молодого чоловіка, який намагається вижити у великому місті під час війни…
У короткій ліричній новелі-медитації Анни Ларкін «Трава під снігом» йдеться про прийняття невідворотності життєвих втрат… Де споглядання зимової природи допомагає людині віднайти внутрішні сили для життєстійкості та прийняти прості цінності буття…
В іншому емоційно насиченій прозі Яни Тет «Бабусині розмови про життя» розповідається про сімейні травми та побутовий вимір війни… Цей невеличкий текст відзначається високою емоційною щільністю та гуманістичним фіналом. Така от справжня сучасна проза про зцілення людської душі через спільний біль.
Додає гостроти модерна лірика Віри Зозулі. Складний твір із потужним пластом метафор. Роздуми, роздуми… І над ними — інтелектуальна деконструкція теми розлуки… А чи можлива ще любов?
Про це вже кожний читач міркуватиме сам…
Розгорніть вісник.
І прочитайте книгу, де раптом люди стають людьми… Без усяких масок, навіть ритуальних. Аби не почалась деградація особистості, так само як і здичавіння суспільства…
Всього декілька публікацій, але вже наявний привід для розмови…
Хоча б і розмови із самим собою…
[1] Тарас Шевченко, Псалом 117.
[2] Л. Костенко «Гуманітарна аура нації, або дефект головного дзеркала», К. 1999. — 32 с.
Примірники паперового ВІСНИКА XVI -го Міжнародного літературного конкурсу #Чатує_в_століттях_Чернеча_гора
Можна придбати, замовивши у редакції: zeitglas.kaniv@gmail.com.
Вартість: 250 грн (оплата при отриманні на пошті).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2026
Доведено, що ніде так чітко й своєчасно не відбивається стан розвитку суспільства, як у поезії. Поет реагує миттєво: інколи гарячково, втім відверто… Восени 2013 року міжнародним літературно-мистецьким журналом «Склянка Часу*Zeitglas» було започатковано поетичний конкурс «Чатує в століттях Чернеча гора». Це літературне змагання поетів присвячено висвітлення проблем духовного минулого, нинішнього та майбутнього розвитку України. У такий спосіб редакція журналу «Склянка Часу*Zeitglas» знайомила і знайомить нині широке коло читачів з найкращими зразками новітньої поезії, котра не знає кордонів та утисків цензорів.
Адже Шевченкіана – царина давня і дуже вагомий творчий простір, а інтрига конкурсу полягає у необхідностісті кожного автора вибрати з того, що ним написано на цю тему – один вірш.
Згідно умов конкурсу, вірші переможців перекладаються на німецьку мову – річ вкрай важлива і потрібна, оскільки, це уможливлює німецькомовному читацькому простору краще зрозуміти і відчути, хто такий Шевченко, яка його доля і чому він такий близький серцю кожного українця… Тож, у період із 2013 по 2026 роки відбулося шістнадцять конкурсів. Конкурси спонукають авторів до художнього осмислення українського життя. Через велику кількість учасників та неосяжні можливості павутиння інтернету, змагання поетів набули міжнародного статусу. Тож нині вийшов друком черговий вісник. З чим і вітаю його авторів і читачів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2026
Міжнародний літературно-мистецький журнал
«Склянка Часу*Zeitglas»
оголошує міжнародний літературний конкурс
«Свій біль, свій жаль, свої пісні»*
(Проза, поезія, п`еса, есеї, нариси)
з нагоди 170 років від дня народження Івана Яковича Франка (1856-1916), українського прозаїка, поета, публіциста
.
Умови конкурсу:
поетичний - обмежується “повними” тридцятьма
рядками.
Прозовий - до 10 000 знаків.
Тврори, які перебільшують зазначений розмір, до
конкурсного розгляду НЕ БЕРУТЬСЯ!
вік учасників - не обмежений.
кількість творів - ОДИН!
Термін подання творів до: 15 серпня 2026 року.
Опісля 15 серпня заплановано видання ВІСНИКУ
конкурсу.
Твори переможців буде
надруковано на сторінках міжнародного журналу «Склянка Часу*Zeitglas» у 2026 році.
Дипломи та призи буде надіслано на вказані
авторами поштові адреси УКРПОШТОЮ.
Тексти твору разом із короткою біографічною довідкою та адресою автоа (одним файлому програмі TXT) надсилати на ел-скриньку: zeitglas.kaniv@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2026
«В Україні оновили Реєстр видавничої продукції антиукраїнського змісту й додали 61…» (З матеріалів культурно-видавничого проєкту «Читомо»)
Тож торкнемося однієї з найбільш чутливих та болючих тем сучасності — меж державної цензури в часи історичних потрясінь.
Держава, що запроваджує подібні списки, фактично реанімує середньовічний Ватиканський «Index prohibitorum» — похмуру спадщину сутінків європейської історії.
Проте, як каже влучна народна приказка: «Усе це вже було та загуло». Життя нікого не просить і не вмовляє. Воно просто йде собі далі, тримається на рівних із чиновниками та зрештою заганяє бюрократичні вигадки у глухий кут. «Честь народжує розум» — ладні й толкові колись побутували прислів’я. Такими вони й залишаться попри будь-які часи.
Історія суворо свідчить: заборона завжди виявлялася безсилою проти справжньої думки. У різні епохи до папського списку потрапляли твори таких мислителів, як Еразм Роттердамський, Лоренс Стерн, Вольтер, Даніель Дефо, Джордано Бруно, Миколай Коперник, Оноре де Бальзак, Жан-Поль Сартр. Повний перелік авторів, затаврованих цензурою, наводить фундаментальна праця «J. Martinez de Bujanda, Index librorum prohibitorum, 1600—1966», видана у Женеві. Майже всі видатні західні філософи опинилися там — зокрема Рене Декарт, Іммануїл Кант, Джордж Берклі.
Навіть славнозвісний вислів Томаса Джефферсона нагадує нам про марність подібних дій: «Катувати тіло — менший гріх, ніж зв'язувати думку». Цікаво, що деякі відомі атеїсти, як-от Артур Шопенгауер та Фрідріх Вільгельм Ніцше, не увійшли до переліку лише на підставі загального правила Ватикану, за яким будь-які праці із критикою католицької віри вважалися забороненими автоматично, за самим фактом свого існування. Подекуди туди потрапляли й нацистські тексти, зокрема писання ідеолога Розенберга, хоча книга Гітлера «Майн Кампф» у списку чомусь була відсутня...
Тут, як слушно зауважував Абрам Терц: «Одним сумнівним епітетом не обійтись…»
Поява реєстру забороненої літератури у наші дні — це надумана «нова історія». Подібні штучні вигадки рано чи пізно збуваються, відбуваються та остаточно забуваються. Справжній письменник ніколи не постає полоненим у казематах кон’юнктурників та чиновників. Заручником обставин стати може, але не бранцем духу. Без ризику просто не існує мистецтва, адже боягуз не грає у карти чи хокей. За словами Вольтера, який сам зазнав переслідувань: «Заборонені книги повертають собі волю, бо перешкоди лише подвоюють їхню силу».
Штучне обмеження свободи слова приносить гіркі плоди. Позбавлення можливості читати ту чи іншу працю веде, вільно чи мимоволі, до повної втрати книжкового інтересу як до духовної потреби людини. У людському розумі утворюється пустка. Минає час, і там починають гуляти протяги рідних просторів неуцтва та невігластва. Постає закономірний наслідок: ані прощення, ані зречення… Ця тема видається позбавленою правоти, вона обходить стороною прості права громадян та залишається без відповіді. А коли прощення відсутнє, то воно вже й непотрібне.
І хто вносить назви книг у заборонні? Чиновні люди, твердо переконані у своїй розумовій вищості над іншими громадянами… Якось важко позбутися відчуття, що від періоду середньовіччя нас відділяют не сотні років… А середньовіччя присутнє в кожну епоху…
Коли книга перестає забавляти очі, то зникають і горизонти, а сторінкові береги стають непомітними. Тоді людині залишається лише дивитися в екран телевізора, смартфона чи комп’ютера, де за слюдовим або скляним краєм нас нібито не шукатимуть злоба та обман. Що, полегшало? «А що ж поробиш? — розведе руками пересічний читач, — слід пристосовуватися…» А в очах при цьому — натужність та внутрішня невідвертість. Хіба за цим стоїть реальний патріотизм, вихований у масах державою та часом? Як писав колись Генріх Гейне, чиї книги згодом палили на площах: «Там, де спалюють книги, в кінці спалюватимуть і людей». Цей вислів яскраво підкреслює, куди веде шлях заборон.
Проведення чи співдія політиці отупіння… Така от політична потреба чи що… Але, політика не статичний стан, а динамічний процес. І він може різко змінитися під впливом відповідних обставин…
Згадаймо заборону поезій Кобзаря… Вона розпочалася за царату і тривала десятиліттями. Навіть після його смерті царські цензори пильно стежили, аби гострі політичні вірші не потрапляли до друку. «Поезії Шевченка «Кавказ», «Іржавець», «Великий льох», «Розрита могила», а також інші твори, що відзначаються неприхованим антидержавним спрямуванням, визнаються абсолютно неприпустимими до друку та поширення серед публіки. Вилученню підлягають будь-які згадки про колишню волю Малоросії» .
Не уник утисків і Каменяр Іван Франко. Він перебував майже під постійним наглядом як австро-угорської, так і російської цензури. Його вірші конфісковували, а самого автора неодноразово заарештовували…
«Наклад збірки підлягає арешту та вилученню з огляду на наявність у поезіях закликів до порушення громадського спокою, підриву авторитету закону та пропаганди соціал-демократичних ідей, що загрожують чинному державному устрою» .
Не минули заборони і творчі здобутки Максима Рильського.
Поет опинився під жорстоким тиском сталінської цензури. Його звинувачували у «буржуазному націоналізмі» та відірваності від пролетарської дійсності, змушуючи переробляти або зовсім ховати у шухляду цілі поетичні цикли.
«У поезіях Максима Рильського виявляється замилування минулим, відсутній пафос соціалістичного будівництва. Натомість автор концентрується на інтимних переживаннях та неокласичних мотивах, що чужі робітничому класу. Такі вірші не знайдуть місця на сторінках радянських часописів».
Рильського звинувачували у тому, що його поетична мова занадто витончена, а образи — надто далекі від колгоспних буднів. Справжні шедеври оголошувалися ідеологічним шкідництвом, а деякі його книжки пускали під ніж ще у друкарні…
Чиновники та цензори всіх епох мислять однаковими категоріями, а справжнє мистецтво завжди виявляється довговічнішим за будь-які заборонні списки.
Понад століття тому Лев Шестов у праці «Філософія трагедії» зазначив, що найважчим виявляється запитання, яке на перший погляд здається найпростішим — запитання самому собі, запитання про себе. Для людини нашої доби це особливий виклик.
Трагедія людини… Людини, яку закликають бути собою лише заради офіційних жертвоприношень, позбавляючи при цьому права на вільний вибір, інтелектуальний…
Сьогодні бути «собою» закликають лише тоді, коли треба чимось жертвувати. А коли земля іде з-під ніг — приносити жертву вже немає кому. І куди ж діватися?
Можливо, та нова предметна мета, яку нам усім ще належить усвідомити на шляху історії, лежить саме в етичній сфері. Адже кожна особистість — неповторна.
Такими постають і справжні книги, які нині намагаються вносити до індексацій.
Історія вкотре демонструє парадокс: до Ватиканського «Індексу» свого часу потрапили і праці Еразма Роттердамського. При цьому сама ідея європейської єдності, сучасного толерантного гуманізму та культури бере витоки саме в його творчості.
То як же на це подивиться сучасна Європа?
Та й чи подивиться взагалі?
Та в історичному плані доля «Index prohibitorum» вирішена. Але кострище від його вулкану продовжує диміти… Про цей дим і нагадують нам заборонені книги…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063021
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2026
…Коли, як редактор, знайомишся із надісланими на конкурс віршами — перше, що привертає увагу — прагнення вийти за межі трагічності нашого часу. Ну, хоч на якийсь термін… Навіть, якщо в текстах і йдеться про втрати, війну та горе… Коли «На матерії світу сіяють латки...» Це не означає, що відсутні не пов'язані з таким колом думок поезії... Присутні і такі, що лише реєструють тему…
Але почекаємо із критикою таких авторів…
Не все спроможен змінити в собі і в житті поет... «Не суддя — поет. Заступник і посередник, Душа, що на край любові заблукала»[1].
От і постають вірші та проза в безперервному життєвому потоці... Потоці, однак — творчому, небайдужому. Часто без гучних слів та епітетів. Бо високим словам хочеться вірити лише тоді, коли відірвати їхнє звучання від реального буття поета, пережитого ним особисто, породжених ним думок, тривог та почуттів просто неможливо...
Адже світ природних людських почуттів вічний. Він значно стійкіший за глобальні гіркі нещастя... Хоч би як потрясали вони нашу країну, нашу планету... І який би болісний слід не залишили в душах...
Здатний-таки істинний поет «Хоч на три стогони полегшить муку, Хоч вислухати і відпустити прощення...»
Із книги: «Незворушні професіонали та схвильовані дилетанти». Читати онлайн можна: https://booknet.ua/apalkov-oleksandr-u10604644
-------------------------------------
Тож – надсилайте твори до 16- го літературного конкурсу #Чатує_в_століттях_Чернеча_гора
Запрошую авторів до художнього осмислення сьогодення, пошуку глибинних сенсів та відтворення ритму сучасності у слові...
Олександр Апальков,
редактор міжнародного літературно-мистецького журналу #Склянка_Часу_Zeitglas
Цитування за віршами Ольги Бешенковскої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2026
...до 16- го літературного конкурсу #Чатує_в_століттях_Чернеча_гора
…Так, ми живемо у складному світі. І чим далі минають роки, тим більш несвідомою та залежною від держав робиться людина. Це факт. Спостерігаючи за історією великої біди в Україні, важко не відчути твердої переконаності в тому, що панування несвободи та брехні і зветься прикладною даністю… Даністю елементарною та неприборканою… Свого роду — екзистенційним середовищем… Середовищем нашого життя, у якому теперішня людина заклята й вимушена існувати в кращому разі до смерті…
Звісно, це відчувають автори, які вже надіслали свої твори на конкурс… Яка до біса маска!!! Історія — вічне руйнування. Не вистачає ані болю, ані злості… І ключовими за такого світосприйняття постають запитання виживання та самозбереження… От їх і доводиться вирішувати кожному особисто. І покладатися на когось чи на щось марно… Кожному доводиться приймати рішення самотужки, що начисто виключає сенс будь-якої діалектики… Особливо в країні, де змінюється історія, дати, герої, назви і — навіть — течії річок… Світ змінюється на очах. А поети бачать це першими. Першими й висловлюються. Кому дано слово, тому слово не утримати…
А тим часом навколо нас приділяється найбільше уваги не людині. Ні. Найбільшу увагу сконцентровано на війні та на розвитку «робочого місця майбутнього». Якого? І в якому напрямку? У напрямку сенсорів, оптики, доповненої реальності з пристроями… А понад усім цим — інтернет речей та цифрові технології…
Та все ж, найглибший песимізм письменників і поетів щодо ситуації та людини долається (у талановитих) явищем катарсису…. І якого кольору наш час — з’ясується лише згодом…
Так, час іде. Квітне весна, розквітає душа... І цінніше за безсмертя — наша земля...
Із книги: «Незворушні професіонали та схвильовані дилетанти». Читати онлайн можна: https://booknet.ua/apalkov-oleksandr-u10604644
-------------------------------------
Тож – надсилайте твори до 16- го літературного конкурсу «Чатує в століттях Чернеча гора» …»
Запрошую авторів до художнього осмислення сьогодення, пошуку глибинних сенсів та відтворення ритму сучасності у слові...
Олександр Апальков,
редактор міжнародного літературно-мистецького журналу #Склянка_Часу_Zeitglas
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2026
.. Доведено, що ніде так чітко й своєчасно не відбивається стан розвитку суспільства, як у поезії. Поет реагує миттєво: інколи гарячково, втім відверто… Восени 2013 року міжнародним літературно-мистецьким журналом «Склянка Часу*Zeitglas» було започатковано поетичний конкурс «Чатує в століттях Чернеча гора». Це літературне змагання поетів присвячено висвітлення проблем духовного минулого, нинішнього та майбутнього розвитку України. У такий спосіб редакція журналу «Склянка Часу*Zeitglas» знайомила і знайомить нині широке коло читачів з найкращими зразками новітньої поезії, котра не знає кордонів та утисків цензорів.
Адже Шевченкіана – царина давня і дуже вагомий творчий простір, а інтрига конкурсу полягала у необхідності кожного автора вибрати з того, що ним написано на цю тему – один вірш.
Згідно умов конкурсу, вірші переможців перекладаються на німецьку мову – річ вкрай важлива і потрібна, оскільки, це уможливлює німецькомовному читацькому простору краще зрозуміти і відчути, хто такий Шевченко, яка його доля і чому він такий близький серцю кожного українця… Тож, у період із 2013 по 2025 роки відбулося п`ятнадцять конкурсів і оголошено шістнадцятий. Конкурси спонукають авторів до художнього осмислення українського життя. Через велику кількість учасників та неосяжні можливості павутиння інтернету, змагання поетів набули міжнародного статусу...
Цьогорічна тема — «…І день іде, і ніч іде…». Запрошуємо авторів до художнього осмислення сьогодення, пошуку глибинних сенсів та відтворення ритму сучасності у слові.
📌 Умови участі:
• Жанри та обсяг: * Поезія — до 30 «повних» рядків.
• Проза — до 10 000 знаків (без пробілів).
• Кількість творів: лише ОДИН від кожного автора.
• Вік учасників: без обмежень.
• Термін подання: до 22 травня 2026 року.
Важливо: Твори, що перевищують зазначений обсяг, до розгляду не приймаються!
Текст твору разом із короткою біографією та поштовою адресою автора надсилайте одним файлом (формат TXT) на електронну скриньку: zeitglas.kaniv@gmail.com (У темі листа обов’язково вказуйте: Конкурс ЧВСЧГ).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1062321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2026
Сформовано склад журі Міжнародного літературного конкурсу
#У_житломасі_згасального_кохання
(Проза, поезія, п`еса, есеї, нариси)
з нагоди 77 ліття від дня народження
В’ячеслава Пасенюка – українського поета, прозаїка, есеїста, перекладача, літературознавця, педагога.
Більше інформації:
https://www.facebook.com/journalzeitglas/
https://booknet.ua/apalkov-oleksandr-u10604644
Щиро дякую поважним рефері. 🤝
Слова поваги і всім авторам-учасникам конкурсу. Нагадую – за два дні збігає термін подання авторських робіт. Наразі готується паперове видання ВІСНИКА конкурсу. Саме за цим виданням і працюватиме журі.📓
Хай всім щастить, таланить і здоровиться!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2026
Творча варта триває! Нагадуємо, що термін подання робіт на Міжнародний літературний конкурс до 77-річчя В’ячеслава Пасенюка добігає кінця.
Часопис «Склянка Часу*Zeitglas» чекає на ваші твори до конкурсу «У житломасі згасального кохання». Подія присвячена ювілею знаного українського письменника, перекладача та педагога.
Стисло про головне:
• Жанри: поезія (до 30 рядків), проза, есеї чи нариси (до 10 000 знаків).
• Суворий ліміт: обсяг важить багато — тексти понад норму не розглядаються.
• Кількість: від одного автора приймаємо лише ОДИН твір.
• Умова: обов’язкове замовлення книги чи журналу зі списку на нашій сторінці: facebook.com/groups/zeitglas.
Терміни та нагороди:
• Дедлайн: до 05 травня 2026 року.
• Видання: після цієї дати вийде друком ВІСНИК конкурсу.
• Публікація: найкращі роботи з’являться на сторінках «Склянки Часу» протягом 2026 року.
• Відзнаки: дипломи та призи надішлемо Укрпоштою.
Як надіслати твір?
Ваш твір, коротку біографію та поштову адресу одним файлом (txt) надсилайте на e-mail: zeitglas.kaniv@gmail.com.
Поспішайте! Лишилося всього два дні, щоб стати частиною цієї літературної події!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2026
Творча варта триває! Нагадуємо, що термін подання робіт на Міжнародний літературний конкурс до 77-річчя В’ячеслава Пасенюка добігає кінця.
Часопис «Склянка Часу*Zeitglas» чекає на ваші твори до конкурсу «У житломасі згасального кохання». Подія присвячена ювілею знаного українського письменника, перекладача та педагога.
📌 Стисло про головне:
• Жанри: поезія (до 30 рядків), проза, есеї чи нариси (до 10 000 знаків).
• Суворий ліміт: обсяг важить багато — тексти понад норму не розглядаються.
• Кількість: від одного автора приймаємо лише ОДИН твір.
• Умова: обов’язкове замовлення книги чи журналу зі списку на нашій сторінці: facebook.com/groups/zeitglas.
🗓 Терміни та нагороди:
• Дедлайн: до 05 травня 2026 року.
• Видання: після цієї дати вийде друком ВІСНИК конкурсу.
• Публікація: найкращі роботи з’являться на сторінках «Склянки Часу» протягом 2026 року.
• Відзнаки: дипломи та призи надішлемо Укрпоштою.
📩 Як надіслати твір?
Ваш твір, коротку біографію та поштову адресу одним файлом (txt) надсилайте на e-mail: zeitglas.kaniv@gmail.com.
Поспішайте! Лишилося всього два дні, щоб стати частиною цієї літературної події!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2026
(на вихід 116-го числа часопису «Склянка Часу*Zeitglas»)
Міжнародний літературно-мистецький журнал «Склянка Часу*Zeitglas» відзначив своє тридцятиліття. Це поважна дата для видання, що за роки праці згуртувало понад 10 000 авторів із різних куточків світу.
Головна особливість часопису полягає в його цілковитій незалежності. Від самого початку, з 1995 року і понині, журнал ніколи не спирався на державну підтримку, гроші професійних чи письменницьких спілок, гранти або допомогу меценатів. Видання тримається на засадах самофінансування. Усі кошти, що надходять від реалізації номерів, продажу книжок та листівок, спрямовуються виключно на підготовку нових випусків. При цьому вся редакційна робота виконується волонтерським чином, безоплатно, що засвідчує справжню відданість літературній справі.
Новітнє число журналу пропонує читачам знайомство з творчістю сучасних майстрів слова.
Проза
Розділ прози у 116-му номері вражає розмаїттям голосів та тем. Свої твори представляють:
• Олександр Апальков
• Віктор Палинський
• Анатолій Крим
• Yana Tet
• Ольга Елісєєва
• Лідія Яцкова
• Антоніна Остролуцька
• Юлія Етімгер
• Ольга Качкар
• Всеволод Паталаха
• Зоя Гурбанова
• Freya Stern
• Микола Голубенко
• Ганна Конончук
• Лариса Гожула
• Інна Максимович
• Тетяна Мошковська
• Валентин Бугрим
• Ірина Трижичинська
• Федір Чужа
Поезія
Рубрика поетичних творів дарує витонченість образів та глибину почуттів від таких авторів:
• Ронельо Вахейко
• Сергій Деревенець
• Василь Клименко
• Любов Карташова
• Евгеній Кузьменко
• Оксана Пасічник
• Анна Барвінок
Есеїстика та літературна критика
Аналітичний погляд на літературний процес та філософські роздуми пропонують:
• Тоня Твіст
• Тетяна Плихневич
• Святослава
• Евгенія Павліщева
Вихід 116-го номера — це черговий крок у тривалому діалозі між письменником та читачем, який триває вже тридцять років завдяки спільним зусиллям волонтерів та відданості справжньому мистецтву.
Художник журналу: Світлана Полякова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2026
Різні слова
Я хотів справити на неї враження…
І своїм виглядом.
І своїми думками.
А для цього я шукав різних гожих слів, якнайбільше.
Я прогулювався з нею вуличками Харкова, мовчки. Я чекав підходящого моменту…
Яке слово краще взяти? Дуже просте, але життєво важливе. Чи метафоричне?
Бо вже знав, як хвилює перше слово. Одне слово може стати одразу особистим, навік.
І вона йшла мовчки.
Вона цікавилася моїми думками. Цікавилася вона і моїм походженням. І вміло слухала мої історії.
У моїй кишені лежала її записка. В одне слово. Елегантний почерк, до драматичності.
«Стрінемося?»
Легкість нашої першої зустрічі перетворювалася на дилему. Мені ще треба було розлучитися зі своєю пасією. Їй — з ухожером.
Тому слова були на вагу золота.
Інакше — поїзд відходить… І тільки блискавки вітру її очей, в мою божевільну гонитву…
І кожний залишається один, класично… І полин розставання, гіркий і ядучий.
Полин, що колотиме серце. Шпинятиме даремністю надій і довіри. Довіри самому собі… І сила того, що згубив, перейде у печальну силу.
А вітер, між тим, нас розтина, надвоє — люто і молодо. Німотно. Геть без слів…
Незабутні дороги кохання…
Тут рятують сни. Сни, в яких і пристрасті минулі, і дні, і ночі…
І колишуться зорі над садом Шевченка. І шумлять знов трамваї, десь там, на Клочковке. І все це тут — крізь перетин часу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2026
"...Він був справді знаменитістю. – видихнув хмару диму Фріц, – Тією особистістю, увага якої вже здається визнанням твоїх власних якостей. І багато хто хотів домогтися тої уваги. Його запрошували, нарозхват. І то було того варте. Розмовляти з ним цікавіше ніж дивитися телевізор, корисніше. Тлумач видавався наче з іншої планети. Доброзичливий, дотепний. А головне – поважав співрозмовника. Щирий із друзями, ніжний із жінками. Він втілював у собі людяність, саму звичайну. Він ставав популярним. Читав лекції по гімназіях, робив доповіді ротаріям…
– Що таке ротарії, – поправляла вушка ведмедику Паулінхен.
– Такий закритий клуб. Гурт впливових дядьків. Вони об`єднуються аби творити добро, допомагати людям, ділитися власним досвідом та розвиватися, постійно. Тож ротарії ті намагалися залучти і його до співпраці. Давали рекомендаційні листи до магістрів. Але він не вівся на це… Висловлював свою думку, часто найрізкішу. А незалежну і впевнену в собі людину недолюблюють. Бо викликає роздратування... І поступово багато хто, із тих, що його розхвалював і навіть підлещувався перед ним, вже чекали його зривів…
Старий глибоко втягує повітря. Воно аж сичить через його сигару. Затим струшує попіл. Той падає долу. Повільно падає, наче не хоче того падіння…
– От і я запросив його до своєї гімназії. Я був тоді її директором. І разом з цим ще викладав історію та математику. Була алгебра у старших класах. Він сів просто за парту. На вільне якесь там місце. Сидів мовчки. Я пояснював біном Ньютона.. Записували всі… Писали, поглядаючи на новенького… І його сусіда писав. А тлумач щось йому підказав. І закортіло мені над ним пошуткувати. Призупиняю урок. Кажу про те, хто завітав до нас у гості, назвавши його ім`я. Про те, що він тлумач. І запрошую до кафедри. Кепкую, що може він краще пояснить тему…
Фріц замовк, неначе щось побачив над полем… Та продовжив:
– І ти знаєш, він вийшов. Привітався, як слід німецькою. І раптом спитав, чи розуміють учні англійську… І розповів про Ньютона дослівно таке: «Isaac Newton served two termes in the Britisch Parlament. During the two years he spent in the House of Commons, he never opend his mouth except once, when he asked semeon in the gallery to open a window…»
Фріц знову замовк, наче зачаївся. Потім підморгнув Паулінхен хитрим оком:
– Я тобі перекладу. «Ісаак Ньютон два терміни служив у британському парламенті. За два роки, що він провів у палаті громад, він жодного разу не відкрив рота, крім одного разу, коли попросив когось там, на галереї відкрити вікно…»
Даль бурякового поля виблиснула. Над нею пролетів птах, гулко.
– Бачила б ти що утворилося в класі… Мої неслухи й порядні учні піднялися. Всі як один. І зааплодували. А тлумач підійшов до дошки. І розклав біном ньютона, рвучко постукуючи крейдою. За шкільною програмою формула бінома вивчається із степенями N, що дорівнює 2 та 3. Його ж (а+b) був розкладений з добутками десятих степенів до його доданків аж до четвертого ступеню. Бездоганно. Була німа сцена. І я брав у ній участь… Я начеб то рухався, не рухаючись з місця. Наче плив течією загальної тиші, що запала. Як завмерла течія річки. І тут словами не допоможеш... Я відчував шкірою ту поважну увагу, що струменіла з усіх очей йому навстріч… Дивно було те, що він не міг наперед знати про урок математики. Про те, що темою буде саме біном Ньютона. Все вийшло спонтанно.
– Звідки ти все знаєш? – запитав я його, аби розрядити всіх. – А ми тут думали, що в школах соціалізму вивчали суцільний Марксизм-Ленінізм…
– Як раз із тої школи. – посміхнувся він, – у нас була з біса гарненька вчителька. Викладала математику і англійську. Заставляла нас сумлінно вчити і багато читати. От ми й вивчали за ради неї… Аж на пам`ять різні лемерікси про дівча із довгим носом та вірші Бернса, про прекрасний світ, неповторний. Звісно ж – про любов …
– Багатство його душі, – провадив далі Фріц, – і було у знанні, що світ прекрасний. Поганила світ влада грошей і влада людини над людиною. А це якраз і був наш світ. Світ при владі грошей йому здавався хибним і невірним. Кому це сподобається?
– А чому він був таким?
– Вихований іншим суспільством, соціалістичним. А ще – голос крові заявляє свої права, завжди…
Старий потягнув в себе повітря, забувши про сигару. Вони диміла в його схиленій правиці, тоненькою цівочкою вицвілого диму.
– І багато років згадую я наші розмови та наші мовчання...
... Вечір згасає. Скоро пітьма. І вже незабаром настануть дні, коли і сонце схолодне. Схолодне у хмарах. А хмари сунуть і сунуть. Із сходу, невпинно. Ще трохи і вітри заколишуть у тих хмарах дощі. А потім знову затамують свій подих ті вітри… Чекатимуть сонця, що десь там блукає… Як іноземний біженець.
– Ми всі, – казав тлумач, – іноземці у цьому світі… І вже з цього повинні вивчати чужі мови… Непохитно. У непохитних сила. Але вони дратують інших…
І наново наповнювали ті розмови безмір часу. І заповнювали, здавалося саму формулу ночі, що насувалася.
– Звізно буде цього вечора, – дивився у небо тлумач. – І падатимуть, падатимуть зорі…"
--------------------------------------------------------------------
Із книги: "Останній тлумач"
Більше - онлайн:
https://booknet.ua/apalkov-oleksandr-u10604644
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061241
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2026
... Писати листи — непросто. Адже робота над словом завжди потребує часу… А нині й поготів…
Та, все ж таки… Листування, попри стриманість, виконує важливу місію — нагадувати світу про живу душу, що прагне волі та щирості, а не лише сухої прагматики. Це допомагає жити й краще сприймати оточення. А світ став жорстокий надмірно. Політики загнали народи у стійло страху та безнадії. Замість зусиль задля миру, вони обирають зброю та схвалюють вбивства. Згадуються рядки Мільви Prigioniera del suo film... Точно, наче у фільмі жахів чи кошмарному сні. Коли ж настане пробудження?
Розумієш: життя — це структуроване зростання. З роками в нього вдивляєшся, наче в картину або кінострічку, що крутиться доволі довго. Добро й зло часто ходять під ручку. І вже не збагнеш: ти дивишся ту картину, чи вона споглядає тебе. Так минає слава світу...
Та годі марнувати час на скарги. Наша дорога йде далі, хоч і нагадує лабіринт. Цей образ — влучний підсумок роздумів про складні часи, у яких ми опинилися...
А що думаєте ви?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061151
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2026
Стан такого високого піднесення, який дарує гальдр, надзвичайно важливо зафіксувати у слові.
Про що свідчить нова копмозиція "Снор" від рок-групи
MIDGARD
Звуки цього твору пронизують простір. Як голос давнини та волі духу… І відчуваєш дивовижну єдність із кожним, хто колись ступав по цій землі. Це не просто пісня — це відгомін прадавніх ритмів, що пробуджують пам'ять роду. І приходить усвідомлення: твоє життя — частка величезного людського потоку, де кожен пов'язаний із кожним невидимими нитками спільної долі. Виникає непереборне прагнення дихати на повні груди. Це жага справжньої волі — жити, даруючи і свій світ кожній людині. Така свобода позбавлена хаосу; вона гармонійна, бо спирається на фундамент, закладений від самого початку. Це істинна основа людськості, де гідність виступає головним мірилом помислів і вчинків. Отак, мабуть, ми і опиняємося у центрі магічного кола — закону буття, що триває від витоків до самого краю. Цей шлях і визначено згори… Визначено — як головну умову нашого існування. Слухаючи гальдр, ми повертаємось до самих себе, знаходячи спокій у розумінні: бути вільним — означає жити згідно із всевишньою волею, зберігаючи чистоту душі у цьому чарівному колі життя.
Послухаймо! https://youtu.be/Ft0Lg4HHHTQ?si=bInaVwGG3kNNbALz
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1061062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2026
... Як нині живе людина?
Якою філософією?
Звісно, мова не стосується професійних сфер.
Чи моральна грань теперішнього життя прагне виправдання добра?
На цьому запитанні я беру паузу…
І згадую Харків...
І бачу його вулиці, як пальці власних рук.
За вулицями – обличча людей. Вони не засмучені.
І серед людей – ми.
Ось і ми з нею йдемо. Йдемо Пушкінською. Дерева нахилились. Вони слухають нас.
– Ти відчуваєш, – запитую я її, – любовну силу? Енергію, – ухмиляюсь я криво, – до затьмарення розуму?
– Оригінально! – зупиняється вона, обіймає мене і цілує.
Перехожі уповільнюють ходу. Якесь авто подає сигнал. За вікном трамвая бачу веселі посмішки. І вагоновожата дзеленчить нам…
І звеличується душа… І виходимо на площу...
Я бачу, здається мені, увесь світ. Світ добра…
Вулиця, люди, трамваї, машини, дерева вбачаються в доброму сяйві... І здається бачене панорамою, епічною.
І ми дивимося у небо, разом. Там пливуть хмари, розкошлані. І усміхаються нам своїми вітрилами небесними. Вони спливають, бавлячись харківським вітром, за обрій...
https://youtu.be/8aSswqbFjqI?si=tGwY7MS1OF-zWJ-r
----------------------------------------------------------------------
Із книги: "Голос її вітру"
Більше - онлайн:
https://booknet.ua/apalkov-oleksandr-u10604644
--------------------------------------------------------------------
(колаж до твору А. Леонтьєва)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060859
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2026
Час невблаганний, а слово — вічне…
Нагадуємо авторам: до завершення прийому творів на XVI міжнародний літературний конкурс «Чатує в століттях Чернеча Гора» залишилося два тижні.
Це ваш шанс долучитися до масштабного культурного проєкту, зафіксувати власне бачення нашого сьогодення та отримати можливість публікації творів у перекладі німецькою мовою.
Основні умови:
• Тема: «…І день іде, і ніч іде…».
• Дедлайн: до 22 травня 2026 року.
• Куди надсилати: zeitglas.kaniv@gmail.com (позначка «конкурс ЧВСЧГ»).
Не зволікайте. Творіть історію сьогодення разом із «Склянкою Часу*Zeitglas»!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1060446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2026
ОСТАННІЙ БАСТІОН СВОБОДИ: ЧОМУ ГИНУТЬ КНИГАРНІ?
Сьогодні ми спостерігаємо трагічний фінал: книгарні закриваються, а бібліотеки стають пусткою. Причина не тільки в грошах, а у відсутності популяризації читання як такої.
Що ми, поклавши руку на серце, бачимо зараз?
Спустошення читалень: Замість живих людей — стоси списаних книг.
І над цим — зрада покликання: Бібліотекарі, які забов`язані берегти кожну сторінку (особливо рідкісні видання), власноруч нищать літературний фонд під виглядом «чистки».
А «Кожна книга — зазначав Герман Гессе, — це живий дух, що прагне спілкування. Бібліотекар, який нищить слово, подібний до того, хто гасить вогонь посеред холодної ночі».
А як сприймати індекси та заборони?
Введення списків «небажаних» книг остаточно вбиває інтерес до слова...
«Без слів, без письма і без книг немає історії, не може бути й самого поняття людства». (Герман Гессе, есе «Магія книги», 1930 р.)
Коли народ позбудеться звички читати — настане духовна темрява. Література — це наш останній бастiон свободи духу.
Книга ще живе, поки ми гортаємо її сторінки.
Дякую тобі, КНИГО, за те, що ти ще з нами!
Із книги: "Незворушні професіонали та схвильовані дилетанти"
Більше: https://booknet.ua/apalkov-oleksandr-u10604644
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2026
Вихід у світ «Антології сучасної новелістики та лірики України-2025» став знаковою подією для сучасного літературного процесу. Це видання постає як панорамний зріз думок, почуттів та творчих пошуків українських митців у складні часи випробувань.
Головна особливість збірки — її масштабне охоплення: до видання увійшли твори 41 автора. Докладно на сайті: https://www.facebook.com/groups/344547475970040
Кожен із них привносить власну стилістику, створюючи багатогранний портрет нашої культури. Важливо, що учасники цього літературного проекту, що видається щорічно із 2023 року представляють всі регіони України — від затишних куточків Заходу до незламних міст Сходу, від північних лісів до південних степів.
Така широка географія підкреслює духовну монолітність нашої країни. Твори, що увійшли до антології, демонструють високу майстерність слова та глибинне розуміння викликів сучасності.
Примірники книги можна придбати післяплатою 300 грн., замовивши їх у редакції:
zeitglas.kaniv@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2026
Міжнародний літературний конкурс «У житломасі згасального кохання»
Міжнародний часопис «Склянка Часу*Zeitglas» оголошує творчий конкурс, присвячений 77-річчю від дня народження В’ячеслава Пасенюка (1949–2023) — видатного українського поета, прозаїка, перекладача та педагога.
Запрошуємо авторів долучитися до осмислення глибин людських почуттів крізь призму метафоричного світу Пасенюка.
📝 Жанри та обсяги:
• Поезія: до 30 рядків (включно).
• Проза, есеїстика, нариси, драматургія: до 10 000 знаків із пробілами.
Важливо: Твори, що перевищують зазначений обсяг, до розгляду не приймаються.
📌 Умови участі:
https://litcentr.in.ua/news/2026-05-05-15547
• Кількість творів: ОДИН від одного автора.
• Вік учасників: без обмежень.
• Дедлайн: до 05 травня 2026 року.
🏆 Відзнаки та публікація:
1. За результатами конкурсу буде видано спеціальний ВІСНИК.
2. Твори переможців з’являться на сторінках журналу «Склянка Часу*Zeitglas» протягом 2026 року.
3. Дипломи та призи будуть надіслані лауреатам Укрпоштою.
📧 Як подати роботу?
Твір, коротку біографічну довідку та поштову адресу автора надсилати одним файлом (формат .txt) на електронну скриньку: zeitglas.kaniv@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2026
Кожному з нас потрібні люди, здатні прикрасити життя… Із вдячністю згадую жінок, які дарували мені усмішки, любов та дружбу. Часто — цілком щиро. Адже, навіть одна жіноча посмішка здатна осяяти найтемніші часи... Добра всім та здоров’я. Особливо у Міжнародний жіночий день.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1058736
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2026
Міжнародний літературний конкурс до 220-річчя Левка Боровиковського
Міжнародний журнал «Склянка Часу*Zeitglas» запрошує авторів долучитися до творчого діалогу крізь віки. Ми вшановуємо пам’ять Левка Боровиковського — поета, що відкрив магію українського фольклору та навчив світ чути голос народної душі.
Сьогодні «На білім світі» шукаємо ваші сенси, вашу оригінальність та здатність перетворювати реальність на Слово.
Простір для творчості:
Ми приймаємо твори у жанрах прози, поезії, драматургії (п'єси), есеїстики та нарисів.
Жорсткі рамки — для досконалої форми:
• Поезія: лише 30 рядків. Кожне слово — на вагу золота.
• Проза та есеїстика: до 10 000 знаків. Твори, що долають цей поріг, залишаються поза межами розгляду.
• Кількість: подаємо лише ОДИН, найкращий текст.
Жодних обмежень для таланту:
Вік учасників не відіграє ролі. Головне — творча спроможність та щирість вислову.
Левко Боровиковський творив історію нашої літератури. Сьогодні ваша черга залишити слід «на білім світі».
Умови участі та визнання:
Для підтримки книговидавничого руху авторам пропонується замовити та придбати видання «Склянки Часу» (книги або часописи на вибір). Ознайомитися з актуальним переліком видань та цінами можна на нашій сторінці у Facebook: facebook.com/groups/Zeitglas.
• Крайній термін подачі творів: до 22 лютого 2026 року.
• Результати та Вісник: Одразу після завершення прийому робіт розпочнеться підготовка спеціального ВІСНИКУ конкурсу.
• Нагорода: Твір переможця буде перекладено німецькою мовою.Найкращі твори побачать світ на сторінках міжнародного журналу «Склянка Часу*Zeitglas» упродовж 2026 року.
• Дипломи: Ми надішлемо відзнаки переможцям Укрпоштою на вказані вами адреси.
Контакт для довідок: zeitglas.kaniv@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057324
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2026
Тридцять років у дзеркалі «Склянки Часу»:
Тридцять років — це ціла епоха для літературного видання. Журнал «Склянка Часу*Zeitglas», який відзначає свій ювілей, став не просто медіа-майданчиком, а справжньою творчою орбітою, навколо якої згуртувалися таланти різних поколінь. Заснований Олександром Апальковим, цей проєкт довів: справжня література не знає кордонів, якщо в її основі лежить пристрасть і віра у Слово.
Біля витоків: Енергія засновників
Історія часопису — це насамперед історія особистостей. Олександр Апальков, письменник, перекладач і видавець, став тим деміургом, який зміг втілити сміливу ідею створення міжнародного літературного простору в провінційному, але сакральному Каневі. Разом із однодумцями він заклав фундамент видання, яке не просто «друкує тексти», а формує сенси. Роль засновників полягала у створенні особливої екосистеми, де автор почувається частиною великої європейської родини.
Галерея імен: Хто тримає небо «Склянки»
За три десятиліття на сторінках журналу сформувалося унікальне коло авторів:
• філософська глибина В`ячеслава Пасенюка та експресивність Володимира Цибулька;
• драматургічна гострота Анатолія Крима та ліризм Сергія Левченка;
• влучне слово В. Дмитрика, Сергія Лазо, та інтелектуальна проза Т. Плихневич;
• самобутні голоси Тоні Твіст, Юлії Етімгер, Лілії Силіної, Святаслави та багатьох інших майстрів.
Міжнародний резонанс: Міст між культурами
«Склянка Часу*Zeitglas» — це унікальний прецедент культурної дипломатії. Двомовність видання (українська та німецька) відкрила двері для безпрецедентного діалогу. Завдяки міжнародній діяльності редакції:
• Українські автори отримали змогу бути прочитаними в Німеччині, Австрії та Швейцарії.
• Німецькомовні письменники відкрили для себе Україну не через політичні новини, а через живу тканину літератури.
• Журнал став регулярним учасником міжнародних книжкових виставок, представляючи Україну літературну як інтелектуальну та модерну націю.
Проєкти, що змінюють ландшафт
Видання ініціювало та запровадила масштабні проєкти, що стали орієнтирами для авторів:
• Альманах «ОКТАВА» — майданчик для музично-поетичного багатоголосся.
• Альманах «Скіфія» — амбітне видання, що збирає кращі зразки сучасної прози та поезії.
• Щорічні антології та конкурси (зокрема на краще оповідання чи вірш), які стали професійним ліфтом для сотень літераторів.
Філософія витривалості
Назва — «Склянка Часу *Zeitglas» — сьогодні звучить як символ стійкості. Протягом тридцяти років редакція, попри всі виклики — від економічних бур до воєнних штормів, — продовжує вимірювати час не хвилинами, а якісними текстами.
Замість висновку
Сьогодні ювілей «Склянки Часу» — це вдячність кожному автору та творцю. Нехай наступні десятиліття будуть сповнені нових імен, а міжнародні зв'язки міцнішають, перетворюючи літературний діалог на нездоланну силу.
Бажаємо редакції, щоб ваш журнал та видання «Скіфія» і «Октава» продовжували звучати переможно, а пісок у вашому часовому склі був золотим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2026
(уривок із роману)
– Три-п’ятнадцять! – кивнув лисуватою головою Сверчков і підніс тростину саксофона до губ. П’ятеро музикантів створювали цілий світ. Зі своїх емоцій і за гроші.
Івлєв грав на підміні. Як казали лабухи: «На фікс». Він споглядав кавалькаду, що під’їхала. Дві білі «Волги» у квітчастих стрічках та кільцях і довгий шлейф автівок скромніших. Назустріч приїжджим рушили старенькі батько-мати. На їхніх зосереджених обличчях народжувалися сльози.
Сверчков, прикривши очі, заливався паульсівською мелодією «На біс». З верхотури реготало сонце кінця вересня. Пахло пронизливими шашликами та збитою курявою.
Уся в рожевих тонах наречена і чорний жених йшли. Йшли прямі, наче лома проковтнули.
Жениха звали Захар, він був циган. Чорнота його відповідала байкам про табори, довгі кочівлі та пристрасне кохання.
Наречена, Женічка, була м’якотілою сільською родичкою бас-гітариста Жори.
– Скільки того щастя, – хмикнув на вухо Івлєву Жора, – ну та поглянемо, що буде далі... – стулив уже п’яні очі-щілинки і пішов «валити слепами».
Над довгими у чотири ряди столами в’янули грона калини. Було тісно наїдкам і тим, хто їх споживав. Намет-шатро розкинувся на пів городу. Гостей було до пів тисячі. Окремо сиділи цигани. Справжні. Кривоносі та витрішкуваті. У жилетках та оборках. Було урочисто і трохи моторошно. Під ногами в’янув чебрець. Від духоти та випивки Івлєву ставало сумно. – А ти чого качумаєш? – набитим рибою ротом уже варнякав Жора. – Приободрісь. Заціни, скільки «трахалки» навколо. Одне асорті. Навіть «жорсткокучеряві». Цілим табором. А он, – Жора ткнув виделкою поверх каламутної сулії, – і нівроку собі. Прямо Забаржада. Бачиш, пампушки їсть. Екземпляр!... Для любителів гострих відчуттів. Типу кинджала в гузні.
– Думаєш?
– Ну-у... Дикий вітер! – Жора потягнув носом, – ти от що, я вже не буду грати, вже підчипив одну. Он товстом’яса, біля тазика з вінегретом.
– Да, «крєпка броня».
– «І танкі наші бистрі». Візьми,будь другом, бас. На пару годинок? Все одно тепер тільки циганочки шпарити.
– Хрін з тобою.
– Оце по-дружньому. Тільки штекер поправляй. Випадає, стерво. Як в’ялий з мокрого. Спробуй карасиків. Просмажені так, що з кісточками вплітаються. З любов’ю смажили.
Коли вже давно сіло сонце і втомилися пити, про музикантів призабули. Івлєв сидів біля невеличкої копиці. Він дивився на зорі. Поруч посапував Сверчков, обійнявши пляшку недопитого вермуту. Спати не хотілося.
З іншого боку копиці хтось сів. Відкинувся на спину. Розкинув руки на боки, шурхотячи сухою травою.
Івлєв підвівся.
Місяць заходив у хмару. І неяскрава була поруч із ним зірка. Десь далеко брехав собака.
Кроки Івлєва були нечутними. Збоку він дивився на циганку, що лежала. Вона і за столом сиділа, вродлива… І танцювала дивно. Ніби знехотя. Ніби у пів ноги... Івлєв споглядав її. І вона йому подобалася. Її волосся розкидалося. Груди не рухалися. Руки, ноги, здавалося, спали. Але вона — ні.
— Вам подобається ніч? — запитав її Івлєв.
Усе її тіло раптом зірвалося. Вона не встала, вона звилася змією. Їх розділяло пара кроків. Івлєв бачив, як запалали її очі, як заходили груди.
— Не підходь! — її голос був сухим, — я буду кричати.
— Навіщо? — знизав плечима Івлєв, — спить усе навколо. — він окреслив півколо рукою. — Я не заподію вам зла. Хочете, я піду. Тільки от не знаю куди. Я не тутешній.
— Ти п'яний?
— Ні.
— А я п'яна. Мені не можна.
— Не можна що? — він зробив крок.
— Не підходь, — відступила вона, — ти музикант?
— На кшталт того.
— Добре граєш. Я тебе слухала. Чому ти не спиш у хаті?
— А ти?
— Так просто.
— Хочеш, вип'ємо вина?
— Нам не можна пити з чужими.
— Чув таке.
— А у тебе є дівчина? — вона зробила до нього крок. Заходила фалдами її довга спідниця.
— Із собою немає.
— А взагалі?
— Теж.
— Ти мені подобаєшся, — вона зробила ще кілька кроків до нього. І її обличчя прихилилося щокою до його грудей, — а ти не боїшся?
— Ні.
Усе, що Івлєв думав про циганок, бачив у кіно, виявилося нічим порівняно з її пестощами. Пестощами дикої кішки, готової будь-якої миті пошкрябати в кров, відплигнути і зникнути. Вона не дозволяла йому бути на ній. Сама возсідала на ньому. То відкидаючись назад, то впиваючись у його рот, закриваючи місяць шатром волосся. То раптом завмирала, дивилася в його очі допитливо. І він бачив у них малюнки зірок.
— Я ще не наситилася, — повіки її напливали на розкосі очі, потім сполохано відкривалися, — тільки ти не заплющуй очей, і я встигну.
Між темних яблук її грудей бився на мотузочці якийсь камінець у тонкій оправі. Ніби вистукував: «Навіщо порожні слова...»
Коли вона затягнулася провалами щік і закотила очі, настала пітьма. Небо зробилося незатишним. Потягнуло туманом… І знову він думав про одну, а пестив іншу. Вже знехотя. Покусуючи мляво її набряклі губи. Чужі.
— Очі у тебе невеселі, — сказала вона, відкинувшись на спину, — хочеш, я скажу тобі правду. Про тебе. Поворожу. А?
— Цікаво.
— Тебе заворожили.
— Та ти шо?
— Закляли. Ти, — вона дивилася на Івлєва збоку, лежачи, навскіс. — Видно, ти образив когось. Раніше. І забув.
Івлєв думав і мовчав.
— Ось, — сказала вона, підвівшись на ліктях, — візьми, — і кладе в долоню Івлєву циганську голку.
Звідки вона її взяла, думає він. Але мовчить. Голка під місяцем виблискує, довга, біла.
— Затисни в кулак, — каже вона пошепки, — Міцно затисни! Тримай щосили. І не розтискай. Поки я не звелю. Зрозумів?
— Добре.
— Добре то добре, — опускає вона голову, вкриваючи волоссям його кулак, — хвилину мовчить і додає, — Та нічого хорошого.
Івлєв мовчить. Його тягне розсміятися. Він стримується.
— Я спробую зняти закляття, — бурмоче вона, не піднімаючи голови. Волосся її ворушиться. Як змії.
Івлєву стає не по собі. Дихання її. Тепле. Вітер. Теплий вітер. Зріє нове бажання.
— Мені, — продовжувала вона говорити, — люди і по сто, і по двісті рублів дають. Але ти дай що-небудь. Інакше не можна. Розумієш? Але кулак не розтискай.
— Розумію, — Івлєв хотів додати щось дотепне, але осікся. Вільною правою він помацав у кишені. Дістав першу-ліпшу купюру, — ось!
— Кинь на землю.
Івлєв кинув. Під місяцем лисніла десятка.
— Уже найшла коса на камінь, — говорила вона, не піднімаючи голови, — і камінь той червоний. І не бути разом. Ти подаруєш їй те, що їй потрібно — свободу. І два гранати. Але не з рук у руки. І багато часу мине. І ви зустрінетеся. Але високо. Дуже високо.
— У літаку, чи що?
— Не перебивай, баро. Мені люди і по сто, і по двісті рублів дають. Ти ж дай ще що-небудь.
Поруч із десяткою лягла двадцятип’ятирублівка.
— Ти зустрінеш багато жінок. Усі вони будуть гарні. Дуже. Вони будуть на мить. Вона — навік. І серце твоє не вгамується. Голка вийнята. Але її не забудеш. Хочеш далі?
— Так.
— Мені люди і по сто, і по двісті дають. Ти ж дай ще що-небудь. Найменшу дрібницю.
П'ятірка покрила десятку. Грошей більше в Івлєва не залишилося. Усе, що заробив на цьому весіллі, лежало перед ним: гроші, циганка, доля.
— Шукати будеш. А вона буде поруч. Завжди. Але далеко. І шукатимеш її сорок років. А вона — ні. Доля розведе її з ким не треба, і зведе з ким треба. Два камені. На піску. Розтискай! — підняла вона голову і відкинула своє волосся. Воно заходило зліва направо, крилами птаха. Чорне, навіть під місяцем. І очі її — ніч.
Голка почорніла.
— Закляття я зняти не можу, — наблизила вона своє обличчя до голки, — вона не розпалася. Але тепер вона тобі несмертельна. Дивись. Бачиш? Перетворилася на вугілля. Зола. Зло перейшло в золу. І я заберу його собі. Воно ще мені знадобиться. І вона злизує чорну стрілку з його долоні.
— У тебе, — обводить вона язиком чорноту своїх губ, — у тебе, між іншим, буде два сини. А може, і три, — сміється вона і перекидає Івлєва на спину.
Її поцілунок гірчить. Це попіл, думає ще Івлєв. І розум його меркне.
... У сизій далечіні ранку шумів двір.
— Встань, і тебе знудить, — Сверчков стояв, заступаючи собою схід сонця.
— Чому?
— Цигани винесли простирадло молодят. І розвісили його. Посеред двору.
— Ну?
— Усе в крові дівочої цноти. Чуєш, гелготять усім табором. У них це найвища честь. Циганське щастя!
— Послухай, Сверчок, дограйте без мене.
Івлєв підвівся. І, непричесаний, пом'ятий, пішов уздовж городів лугом у бік станції.
— Як її хоч звати? — крикнув йому в спину Сверчков.
— Кого?
— Циганку твою.
— Не знаю. Не спитав…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2026
(Роздуми про роман Діка Френсіза «У пастці», Київ, 1984., 190 стор.)
Рубріка «Сторінками старих книг…»
Роман написано англійцем у 1976 році. А переклав його українською Дмитро Грицюк, майже через 10 років…. Втім, переклад відбувся..
В україномовному виданні 1984 року роман поданов одній книзі з романом Май Шеваль та Пера Вале «Замкнена кімната». Про інший роман поміркуємо згодом…
У романі ж «Пастка» герой відновлює справедливість. На свій страх та ризик. Ну, як і належить - останньому герою... А що робити, коли офіційне розслідування вбивства пішло не тим шляхом...
Тож, головний герой роману, Чарльз Тодд покидає береги тихої Англії. І вирушає у далечінь Австралії… І починає власне розслідування, яке заводить його в небезпечні ситуації…
А в Австралії п`є вино із друзями…
«Переважна більшість австралійських вин не мають собі рівних» .
І спонукає подружню пару допомогти йому в розслідуванні… Ті погоджуються…
Чарльз вміє переконувати…
А ще – у нього купа грошей…
Йому дала її одна із жертв бандюків. Аби помститися…
Адже тіло вбитої людини належить державі…
Взагалі то Чарльз Тод художник.
«Такі картини – водночас і зарозумілі, і зроблені на належному рівні – були моїм хлібом. Вони добре розходяться, звичайно з мого конвейера сходило принаймні по картині за десять днів: душі у них я не вкладав. Усе було справою голої техніки…»
Спеціалізується Чарльз на малюванні коней… Тож і події розгортаються на тлі світу кінних перегонів… І починається шлях, як лабіринт…
І по ходу роману вчитаєшся – наче вдивляєшся (я приміром) в картину. Не завжди і збагнеш: художник в картині, чи вона в нім…
О тут і пішли в хід імена і роботи таких художників-анімалістів як: Меннінгс, Стабс, Гейнсборро, Гокні…
Альфред Маннінгс згадується найчастіше… Адже саме його картина «Виїзд коней на старт», викрадена у кузена головного героя, стає ключовим елементом сюжету…
І незвичайне почуття реальності і нереальності починає переплітатися, бентежно…
Книга – це не газета…
І хай там що пишуть газети.. «…а газети продаються завдяки поганим новинам, і якщо репортери не постачають своїм власникам потрібного товару, то втратять роботу…»
Романіст досліджує теми людського життя в пастці… Причому пастка – не однозначна. А – свого роду – символ.
І читач опиняється у світі почуттів і думок різних героїв… І занурюється у світ психології… Психології людей-творців і людей-шахраїв. Шахраїв, які не поступляться нічим, заради грошей, навіть рядом вбивств… Вбивають за картини… Причому, підробні…
А злочинців – повний світ. І не тільки простих і непростих бандюків… А й усіляких грошоголиків…
«Грошоголік. Я сам придумав це слово на означення того, хто любить гроші так, як алкоголік спиртне… У світі донесхочу пияків, а алкоголіки –це одержимі. Їм ніколи не досить. Вони не можуть вдовольнитись. Скільки б вони не мали, вони однаково хочуть ще. Я маю на увазі не тих пересічних заробітчан, котрі збивають собі маєток, а справжніх шаленців. Гроші, гроші, гроші. Як наркотик. Грошоголіки підуть на все, щоб дістати гроші… Викрадення людини, вбивство, крадіжка файлів ЕМО, пограбування банків – та вони власних бабусь продадуть… Усе що завгодно.»
Зглянемося ж на можновладців та керманичів… Чим не пересувна банда…
В решті-решт герой повертається, усміхнений: «Для мене не мало значення, що буде за сорок років. Те, що майбутнє зробить з минулим, – це його власна трагедія. Важить інше: що ми робимо сьогодні…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2026
(Роздуми про книгу Анатолія Хорунжого "Три верби", Київ, 1964, 102 с.)
Рубріка: Сторінками старих книг.
Повість «Три верби» (вперше видана окремою книгою у 1964 році)…
Того 1964 року джазовий критик Вілліс Конновер розповідав, що поряд з головним продуктом своєї експорту-кави – Бразилія стає найбільшим постачальником «нових речей» у музиці... Нова річ португальською "Босса Нова"…
І цей музичний стиль принесла Аструд Жільбето... Така гарненька дівчина, запальна і стильна…
І ні гуркіт електрогітар тодішніх біт-ансамблів, ні несамовиті стогнання соул-співаків не змогли заглушити тихі пісні Аструд Жільберто... Бо в них голос матері, що заколисує дитину і розмову закоханий... Вічна тема життя нашого...
Ну, це так – для атмосферності мого нарису…
А книга Хорунжого розповідає про сільське життя, його виклики та побут, зображуючи героїв у часи соціальних змін. Твір є прикладом української радянської літератури, що фокусується на життєвих питаннях та пошуку сенсу існування героїв.
Головні герої книги живуть коханням та роздумами про справедливість. І не в останню чергу – про справедливість кохання… І все це відбувається на фоні виконання обов'язків перед рідними та громадою…
Захар Ступак повертається в рідне село. Повертається після навчання і практики. Він — майбутній архітектор. Що робити архітектору в селі 1960-х років, минулого вже століття… Село лежить біля пристані «Три верби»…
«На узвозі, де здавна ростуть три верби, де всі люблять стояти, дивлячись на Дніпро в далечінь… Може, перші вербички посадили тут двоє закоханих і третій – свою…»
І одразу зустрічається поглядом із дівчиною…
Вона була його коханням…
Тепер їх шляхи розходяться…
Вона виходить заміж. За бакенбардника, моднявого…
І покидає село разом з людиною, яку вона не кохає…
«Я віддалася за іншого з розпуки, у відчаї, на злість Захарові. Ніхто цього не знає, крам мене самої, та й кому до того діло, що у мене тут, на серці?...»
Захар – персонаж, через образ якого автор розкриває тему праці на землі та морального вибору.
«Ми вкладаємо свої сили в будівлі, дерева, шляхи, і вони залишаються після нас. Як хороше будувати, творити для людей! Тим, що ти зробиш для інших, ти продовжуєш життя з усіма, хоча тебе й не буде тут, не буде на світі…»
Він же і символ зв'язку поколінь та відданості рідному селу.
На ньому тримається вся композиція цього оповідання, ліричного
І вся сюжетна основа повісті тримається на психологізмі людських стосунків. А сама назва книги «Три верби» – символічна образу рідного дому, пам’яті та коріння,. Саме ці коштовності, разом із любов`ю і тримають людину на рідній землі. Це – як питна вода…
І так було до тогочасного суспільства...
Так було у ті шістидесяті…
І так буде повік…
Адже: «Кожен з нас, людей, живе з турбот і доброти іншого, і саме це ставить усіх нас, гідних імені людини, в одну, безкрайню шеренгу. Добро не забувається. До кінця життя…»
Отже і пісня Аструд Жильбетро «Agua De Beber» неначе супровід книги «Три верби»…
«…У мене завжди була впевненість
Яка просто розчаровувала мене
У тому, що кохання – смуток
Багато болю, надто багато для серця
Питна вода
Вода для пиття, мій друже
Питна вода
Питна вода, товаришу…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2026
Декілька слів про книгу Владимира Дмитрика «Книга»
видавництво «Еврика», Хмельницький, 1999 р.
Книга ця дивовижна вже тим, що видана вона паралельно в двох версіях: у двох мовах...
Цей факт особливо приємний мені, адже видаю журнал на трьох мовах. Взагалі володіння мовами – один із найбільших серед «перманентних» скарбів.
Навіть любов (у вигляді пристрасті) минає...
«Все минає» написано було на перстні царя Соломона.
Лише знання мов, схоже на уміння плавати, залишається до самої смерті джерелом радості. Джерелом вправи розуму...
Я прочитав книжки. Обидві. Обидві добрі, добротно зроблені і... головне – «доброчувственны». Доброта, особливо нині – не так вже і багато її ...
Автор книги – поет. І хороший поет.
Друга визначність «Книги» у тому, що вона видана у формі «книжок-метеликів». Такі випускали в період війни... Коли немає ні часу, ні сил читати довгі твори у товстих палітурках...
Книга Дмитріка, наче адресована дітям (відмінно ілюстрована Михайлом Андрійчуком), в той же час пробуджує відчуття дитинства у дорослого читача. (Адже дитинство – це, з роками, ще краще, ніж любов...)
Хто з нас, що вже грунтовно подорослішав тепер, не стояв у містечках свого дитинства «при вході в парк», де не підносилися б та, що «фарбована бронзовкою фігура матері-годувальниці з однорічною дитиною на руках і фігура не менш угодованої волейболістки...» Але, відверто кажучи, шкода, що навіть подібні статуї зникли із теперішніх парків...
Зникли разом з дощатими книжковими будками «забарвленими в короткозоро-зелений колір...»
Немов народ тепер і читати розучився...
І у кого з нас, хлопчиськ, не був Шерлок Холмс у голові?..
І яке це було диво (але вже не сильніше за любов) із роками відкривати «розсип книг»...
І як ми крали книги; ті, затерті і обірвані, немов картинні Гавроши, книги, про які навіть бібліотекарки жартували: «квіти і книги – це не крадіжка...»
І, мабуть, багато хто абсолютно випадково відкрив для себе Шолома Алейхема, з його Тевье... (Я, наприклад, спершу зі сцени Харківського театру... у 20-ть своїх років...)
І дай Бог, щоб більше людей змогли сказати, переступивши поріг пост-зрілості:
«Все вже пройшло.
І дитинство, і юність, і зрілість. Але!
Ось ця Книга зі мною..»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055940
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2026
Роздуми про Вісник міжнародного літературного конкурсу «Доброю любов`ю», Канів, 2025, 100с.
І лише любов сяє... І, здається, от от переможе. У чистоті та непорочності замислів авторів творів цієї збірки, оригінальної.
Конкурс відбувся з нагоди 90 ліття Дмитра Чередниченка (1935-2021) українського поета, перекладача, мистецтвознавця, педагога.
Тридцять сім текстів знайшли своє місце під одною обкладинкою. І книга вийшла у світ, огрядною і читабельною. Тут і проза, і поезії, і критичні нариси. І всі твори – твори дня нашого.
Твердість і природність авторських поглядів – немов фортеця утримує літературний процес від падіння. Якби ситуація в нашій країні була іншою, були б і тексти інші…
І, однак, яскраві типажі творів роблять усе, що може кожний з них…
Хто бореться зі зброєю в руках, хто бореться за наближення кінця цієї війни своїми творами. Словом, образом, сюжетом...
Ось і в книзі – ті художні засоби, якими письменники та поети змушують просуватися крізь підступності… Підступності доль простих людей, підступності політиків.
Так одні герої перетворюються майже на гітлерів, другі – на одержимих владолюбством, треті – на надлюдину... Та, понад усе панує любов…
І, таким чином, вся книга представляє читачеві шалених, але не чужих героїзму, іронії та кохання сучасників...
Щире спасибі авторам!
Дякую чемно членам конкурсного журі – за неупереджене і скрупульозне оцінювання творів. Слова подяки читачам, які взяли участь в читанні та обговорені творів Вісника.
Це – теж – право кожного на Любов!
І залюбки запрошую всіх творчих людей на міжнародний літературний конкурс «На білім світі».
Цей конкурс проводиться з нагоди 220 ліття Левка Боровиковського – українського поета, перекладача, фольклориста, етнографа.
Навіть на мій, дещо відсторонений погляд, – це буде цікаво і корисно, всім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2026
(Роздуми про книгу Мирослав Крлежа «Хорватський бог Марс», Київ., 1981. 398 с.
Переклав із сербськохорватського Семен Панько.
Серія «Зарубіжна сатира і гумор», №14.)
Книжку видано тиражем 65 000 примірників.
Я купив цю книжку у Харкові 1983 року. Вже відслуживши в Армії.
Перечитуав її взимку 2025... Перечитував суцільно. Не минаючи жодного абзацу... В час коли...
Нічого не вдієш! Безсилі люди, позбавлені будь-якої змоги разом боронити себе, сплутані ланцюгами і віддані на милість чи немилість долі...
До збірки (а це збірка новел) увійшло шість творів. Всі вони пов`язані однією темою.
Тема, що болить кожному. І, особливо, у теперішній час...
І хоча нині книг читається все менше і менше, ця варта прочитання.
Тоді ще югосласький письменник показав криваву бойню 1914-1918 років. Показав у всі її антинародній суті...
У Першу світову війну загинуло близько 10 мільйонів військових та мільйони цивільних. Загальні втрати сягали 20 мільйонів осіб, включаючи близько 21 мільйона поранених, що робить її однією з найкривавіших в історії людства…
– Було ж таке, що жили без війни, от і знову настане час, коли її не буде.
– Жінки вкрай розбестились, та й чоловіки в казармах і лікарнях теж стали не кращі.
– Кожному своє. Хто житиме – побачить, як воно буде. На все свій час...
Героїв новел багато. Вони представлені всіма верствами населення... І всі вони... мов потопаючі, що опинилися в швидкому потоці, бо те, про що вони думають, ніхто їм ще чітко не сформулював, і те, про що вони мріють, ніхто ще не зробив своєю політичною програмою... ...Ось вона, філософія людей, що біжать ротою...
Хоча книгу видано в серії «Зарубіжна сатира та гумор», гумору в ній обмаль.
Сама сатира. Сатира, писана кров`ю фронту, муками населення, стражданнями всіх... Навіть читача. Таке читати тяжко. Але й вірші Тараса Шевченка читаються без посміху...
Тож читач бачить перш за все і над усе солдата. Звичайного. Простого трударя. Трударя, якого вдягнули в однострій. І якому доводиться вмирати... От очима, розумом і душею такого бійця автор і викриває війну. Виявляє її у всі її жорстокості і нелюдскісті...
Герої новел висловюють позицію автра. Безапеляціну. Позицію письменника, що непіддався шовіністичному угару... Запоморочееню мавпячого індивідуалізму тої Європи...Індивідуалізму, що пролив останнім часом океани крові по всій земній кулі, розпустив легіони зла і страждань, і все це заради
Віденських графів, графських коханок і їхніх крамниць...
І тому, – зазначає авто в останній оповідці книги, – в хмарах диму, в задусі, у кривавій імлі танцює якийсь шалений слов`янський бог, бенкетує і славить славне слов`янське життя...
А один на наймення Сумирний зі сльозами на очах приказує. Так! Як усе це розповісти? Неможливо! Розповідь – це одужання. А ми хворі. Усе це тільки корчі. Патетичний, героїчний трепет, безглуздя, мрія, але не розповідь. Це порпасниця...
Підбиває своєрідні підсумки безіменна жінка, скрушно... О, досить було й вина, і калачів, і меду, і молока. Всього, чого тільки душа забажає. А ми сміялись, і грішили, й не знали, що то мир на землі...
Жінку втішають люди...
Заспокойтеся, отямтеся, сестро! Тут нема ради. Настав такий час, і люди гинуть...
Сам Крлежа пройшов крізь ту війну. Пройшов не офіццером. Хоча міг би...
Бо майбутній письменник Мирослав Крлежа в Загребі, у заможній родині... Учився в гімназії. Потім – в кадетській школі. Далі в Будапештській військовій академії. Але офіцером Австро-угорської армії він не став...
Через свій бунтарський характер... Тож, довелося бути простим солдатом... Воював на галицькому фронті рядовим… І в Крлежі відбуваються зміни, якісні. Від абстрактного бунтарсва він переходить до аналізу дійсності, копіткого аналізу. З цих позицій і написано у 1922 році один із найсильніших його творів – цикл новел «Хорватський бог Марс».
Про викривальну силу цієї книгисвідчить і той факт, що коли в 1941 році до влади в Хорватії прийшли фашисти, вони заборонили її...
Письменник сприймав війну як стихію зла, як «кривавий Абсурд»…
Твори книги звісно перегукуються із антивоєнною літературою окопних авторів Барбюса, Ремарка, Гарді... Але книгу не завадить прочитати кожному... Аби залишатися людиною... Палким поборником правди... І в час, коли йде війна, і в час, коли її не буде...
«Ми кажемо: після війни…
Та ще не можем зрозуміти,
Які нам снитись будуть сни,
Які народяться в нас діти…»
/Використано цитування за зазначеним виданням. /
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2026
Про користь читання старих книг...
Здобуто на тій війні...
Про роман Леоніда Первомайського
«Дикий мед», вид. Дніпро, К. 1966., 512 стор.
Мету життя слід знати.
Це точно.
А читання книг – всякій справі наука...
Поет писав роман шість років...
І книга стала подією.
І не тільки того року, коли вийшла в світ...
Ім`я її автора відомо кожному поціновувачу поезії. Поезій справжньої. Тої поезії, рядки якої проникають у душу, серце і пам`ять читача. Проникають без насильного заучування.
Їм віриш. Бо вони напоєні українським ліризмом, непідробним. А віра – як ліки.
Леонід Первомайський – мій земляк. Ми із Слобожанщини...
Він народився у Краснограді, а я – за 30 кілометрів, у Старовірівці. Нас розділяють ті кілометри і роки...
Ми не стрічались особисто.
Ніколи.
Але я читав його твори.
Читав вже у зрілих роках...
І сприймав їх по-дорослому...
Особливості життя Леоніда Первомайського склалися так, що у молоді роки він спромігся скінчити лише чотири класи...
Однак, він став широко освідченою людиною, вдумливим і глибоким знавцем художнього слова. Бо все своє життя виховував в собі інтерес до самого життя і культурних надбань. Інтерес той був жадібний, постійний...
Та повернемося до роману!
Це, можливо, перший «гендерний» роман. Головна героїня Варвара Княжич. Яке прізвище...
Роман починається обороною Києва 1941 року і розвивається у 1943...
І там, на нічийній смужці землі, зтолоченій снарядами і бомбами, вгруз підбитий нашими танк... Модернова надпотужня броньована потвора, появу якої не завжди витримували навіть наймужніші бійці...
Фотографування цього танка зблизька, на тій смузі, випадає на долю фотокореспондента Варварі Княжич. На смузі, де вдень і вночі розгулює смерть...
Досить сказати, що вже готовий роман «Дикий мед», автор коректував та передруковував шість разів! (У ті часи це робилося не на комп`юторі, а на машинці друкарський)...
І лише після чисельних правок та виправлень роман було передано до видавництва...
В робочій кімнаті Первомайського, – згадував Сава Голованський, – висів невеличкий плакат із латинським висловом «Nulla dies sine linea» (тоб то жодного дня без рядка) – девіз, якого він суворо дотримувався...
Під час війни (1941-1945) він Леонід Первомайський був військовим кореспондентом. Тому, й зосередився у післявоєнний час на літературній обробці свого життєвого досвіду, здобутого на тій війні...
Так образи героїчних людей – простих і непростих стали літературним їм пам`ятником...
Картини, побачені автором на кривавих полях битв, вже не вмішалися в тісних рамках ліричних віршів. А він був майстер саме в ліриці. І саме за збірку віршів «Солдатські пісні» отримав державну премію. Ще під час війни...
Після циклу оповідань – великий роман. Один, єдиний на його рахунку! Але який! Він і нарічений не романом, а баладою...
Одразу по виходу в світ і по сей день твір цей належить до кращої прози. Прози про війну. І не тільки в українській літературі...
Наведу лише один уривок:
«Щастя – те саме, що правда. Не існує половини, трьох четвертей, дев`яти десятих правди, – в такому разі одна десята буде брехнею і вся правда рушиться в прірву...» (с.7)
Тож, щиро раджу прочитати!
Знайдіть, може в бібліотеках, може, у букіністів... Не пожалкуєте...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053829
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2025
[i](роздуми про твори вісника Міжнародного літературного конкурсу «Доброю любов`ю»*з нагоди 90 ліття від дня народження Дмитра Чередниченка - українського поета, перекладача, мистецтвознавця, педагога). [/i]
Чуття співу крізь тексти. Особливо поетичні. Не поступається тут й проза.
Адже мета письменника, у якій би області літератури не працював, донести багатство. Багатство духовне.
Щоб там хто не казав, справжні твори виховують. Виховують смаки.
Розв'язання цього завдання не просте. Воно передбачає наявність відповіді - для чого? Виразної відповіді. Відповіді самому собі…
Твори 37-ми авторів і дають таку відповідь. Її лише ствердять, або заперечуть члени конкурсного журі. І зроблять це своїми оцінками. До журі ж бо входять спеціалісти своєї справи, поважні. Їх повага не в похвальбі чиєїсь. Вона в їх заслугах, літературних.
Як розвивається духовне наповнення творів під обкладинкою - це вже справа редакції. Тут упорядник - не останній. Але ж він не ставить оцінки.
Аби стало більше не тільки ілюзій, але й візій.
Як оцінити той чи інший твір? Як визначити, яке значення має сьогодні? Бо конкурс про сьогоднішній день... Чим той чи інший художній текст допомагає?
Чи допомагає читачеві вирішити завдання, які ставить перед нами сьогоднішній день?
Адже (для порівняння) пісні допомагають… В них відображене життя кожного з нас…
І тут, різноманітність текстових стилів «Вісника» відіграє роль дзеркала. Дзеркала, в якому відбивається-таки наш погляд. Відблиск нашого дня. Відблиск відображення життя та свідомості авторів. А отже, людини! Тут і трагіка, і героїка, і сатира, і критика, і лірика. Причому остання: і за стилем, і за виконанням - якісна, музична…
Мовне і змістове наповнення збірки – повна спраги і сили!
Тож, конкурс вдався. 👍
Щире спасибі авторам. Спасибі за їх правдиву таїну!🤝
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2025
Міжнародний літературно-мистецький журнал
«Склянка Часу*Zeitglas»
оголошує міжнародний літературний конкурс
«На білім світі..»*
(Проза, поезія, п`еса, есеї, нариси)
з нагоди
220 - ліття Левка Боровиковського (1808 - 1889) - українського поета, фольклориста, етнографа.
Умови конкурсу:
поетичний - обмежується “повними” тридцятьма
рядками.
Прозовий - до 10 000 знаків.
Твори, які перебільшують зазначений розмір, до
конкурсного розгляду НЕ БЕРУТЬСЯ!
вік учасників - не обмежений.
кількість творів - ОДИН!
Термін подання творів до: 22 лютого 2026 року.
Опісля 22 лютого заплановано видання ВІСНИКУ
конкурсу.
Твори переможців буде
надруковано на сторінках міжнародного журналу «Склянка Часу*Zeitglas» у 2026 році.
Дипломи та призи буде надіслано на вказані
авторами поштові адреси УКРПОШТОЮ.
Довідки за тел: 04736-36805, або zeitglas.kaniv@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2025
(роздуми про твори вісника Міжнародного літературного конкурсу «Наука Осені» з нагоди 100-ліття Марка Богославського)
Ідеї часто приходять і в образах зорових. Так з'являються поезії. Вірші сильні, а іноді великі.
Потім вони, обдумані чи відчуті, втілюються у словах. Слова в'яжуться в поетичну тканину тексту. І на виході - шедевр.
Поетичних шедеврів у ході цього конкурсу не виявилося. Шість членів журі розійшлися у своїх думках... А люди вони гідні та досвідчені. Редактори, поети, митці.
Тож на них навіть накинулися деякі поетеси та поети... Дивно не розуміючи чи не бажаючи розуміти, що поет не може бути злим, апріорі!
Випади та ескапади скривджених оцінками вгризлися у простори інтернет-спільнот. Тут пішли в хід уже й не літературні лексикоми... Іноді навіть соромно читати. Адже члени журі читали їхні твори. Обмірковували, зважували... А творів у книжці на 260 сторінок багато.
Ну, тут справа у вихованні.
Можна все змити із лиця, не можна змити лише виховання…
І не буду про це тягти резину моралізації.
Так чи інакше, поети шукали свій шлях…
І призери були визначені.
Хоча перше поетичне місце не дісталося нікому…
У цьому нарисі не називатиму жодного імені. Кожний справжній поет надає віршам своє звучання, оригінальне... А саме ця відсутність і бентежить поціновувачів літератури. І, якщо автор, цього не розуміє – треба зайнятися іншою справою.
Проте твори прозових текстів порадували. І принесли помітні результати, вагомі. Важливі, як в літературному значенні, так і у загальнолюдському.
Усі вони, маю на увазі, твори переможців конкурсу та деяких інших авторів, присвячені пошукам ідеалу любові... Кохання у найширшому значенні. Ці пошуки іноді призводять і до розчарування. Але, наприкінці твору читач зазнає катарсису. Перевірено.
Одні автори, так я міркую, творять у хвилини смутку і замовкають у хвилини радості. Інші навпаки. Це особливо цінно в наші дні. І пояснювати тут нічого не треба. Література – не догма.
Філософські роздуми, сатиричні замальовки, любовна та громадянська лірика, сюжетні історії на військову тему, що наближаються до балад чи новел – ось наповнення цієї нової в Україні книги.
Всі - абсолютно всі - твори збірки змушують читача задуматися і спробувати розібратися в нашому житті. А іноді й розібратися в історичному процесі, розглянути проблему співвідношення зусиль народу та його особистостей, героїчних, не героїчних…
Тож, конкурс вдався. І збірник його творів видався живим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2025
Тоді смуток супроводжував мене.
Як сталість.
І дощ все капав і капав.
Неначе мені на мізки.
А над моєю головою вже висіла ніч. А я шльопав тротуарами Харкова. Похмуро. І забрів у сад Шевченка. І, раптом дихнув вітер… Але, з глухою байдужістю...
І ось, меду тим, як сорок років зникло. Але все – як тоді... Он ліхтар, біля пам'ятника Каразіну... І дівоча тінь... Її тінь. І я проходжу знову пліч-о-пліч. Повільно й сумно... Тієї ночі, сирої. І падає жовте листя кленів. І падіння їх триває. Безцільно. Жовтим вогнем тієї осені... І спалює той листопад мій розум…
Ми розійшлися. Як у морі кораблі...
Із провалу тепер уже вічності, встає тодішній Харків. І я, споглядаючи його, знову оживаю. Повільно. Усвідомлюю торжество мого міста. І мій розум, очищаючись від наносного сороковником років, смикає душу. І, душа, перед злиденною гіркотою спомину, беззбройна.
Так, на відльоті листопадового дня 2025, знову насолоджуюсь ...
Але, вже під іншого жовтого листя шум...
А небесне склепіння зберегло-таки її. І рот її, жорсткий. Останній поцілунок… І палець, що вперся в мої груди. І, навіть, шепіт її «Ідиш – йди…»
Так, тоді і настала та хвилина. Хвилина, яку я хотів... І яку злякався. Адже я міг тим поцілунком відштовхнути розлуку. Міг!
Проте, вона подивилася тим щемним поглядом. Поглядом, затуманеним від сліз. І я подумав: вона слабка…
Я ще не знав того, що слабким жінкам під силу те, що сильним непідвладно….
Там, за пам'ятником Тарасові, здавалося, і був притулок голосу того вітру, глухого. І ось він знайшов слух і повернувся сюди, до мене. І ніби покликав, із сорокарічної далини…
З того року, коли щоки її горіли, губи звали, очі палали … Сині очі з під русявого волосся. Погляд у мою душу, без міри... І ось я ступаю, за примарою...
У те, прекрасне далеке минуле...
У якому ні її ні мене вже нема...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050802
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2025
Фольклор спецефічний усністю, колективністю і анонімністю. Це явна ознака, різноваріантності, імпровізаціі та синкретизму (поєднання різних видів мистецтва: слова, музики, танцю).
Саме ця лінія простежується у новому навчальному посібнику Ірини Апалькової «Фольклор та обрядовість України». Книга щойно вийшла друком у видавництві «Склянка часу*Zeitglas».
Нове видання приваблює ризикованими подорожами до ближніх та далеких часів і країв нашої нинішньої духовної ойкумени. А ще воістину енциклопедичним розмахом. Двадцять сім розділів увібрали досягнення, накопичені народною культурою та її дослідниками за декілька століть.
Подані в книзі матеріали розкривають народні погляди на красу, на самий характер народної творчості. Тому автор наголошує, що скарби фольклору – луна масових настроїв. А ще підсилює гіпнотичну силу її впливу на підсвідомість. І, сторінка за сторінкою, широке охоплення подробиць сенсу обрядовості минулих часів та нашої епохи, нашої національної історії, і нашого повсякденного побутового життя – утворює такий глибинний зріз духовного буття, що залишається лише читати, мислити і засвоювати викладений матеріал. А засвоївши – втілювати на практиці. Принагідно авторка робить стільки найцінніших творчих відкриттів, що вже цим намічає перспективи розробки даної теми завтрашнього дня.
А тим часом зростає асоціативне сприйняття культурного набутку минулих поколінь нанизане на своєрідний стрижень логіки – логіки розуміння сенсу і парадоксів фольклорних досягнень. Здобутків нашої духовної скарбниці аж до сьогодення. Фольклор та обрядовість України постає у всій багатомірності, багатоскладності, різномаштабності, дратівливій суперечливості і – дивовижній цілокупності.
Це бенкет діалектики багатогранного усного народного мистецтва. Нероздільність роздільного, злиття незлиття. Сукупність традиційних звичаїв із покоління в покоління, що сліпучим блиском своїм вихоплює з непроглядної темряви старожитності найважливіші, подекуди й найстрашніші, але водночас і найнадійніші, рятівні зваби сенсу нашого минулого, нашого сьогодні і, навіть, нашого завтра.
Здобутки, які ще можуть приректи нас сто разів на ганьбу і на жах. Але щоб крихітний світик у темряві сердець не згас, нам дає свій вінок минуле, нинішнє і – нічого не вдієш – вічність. Адже вся творча сила народу не стоїть на місті, а розвивається. І все далі веде – нічого не поробиш – Дух.
Тому надбання фольклору та обрядовості України живуть і житимуть у просторі світової долі та вселюдської культури.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048660
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2025
За сім днів збігає термін подання авторських творів на міжнародний літературний конкурс
«Наука осені»
(Проза, поезія, п`еса, есеї, нариси)
з нагоди 100 років від дня народження Марка Богославського (1925-2015) українського поета, прозаїка, літературного критика, мистецтвознавця, педагога.
.
Умови конкурсу:
поетичний - обмежується “повними” тридцятьма
рядками.
Прозовий - до 10 000 знаків.
Твори, які перебільшують зазначений розмір, до
конкурсного розгляду НЕ БЕРУТЬСЯ!
вік учасників - не обмежений.
кількість творів - ОДИН!
Термін подання творів до: 1 жовтня 2025 року.
* авторські тексти ( у програмі Word або RTF 12 кегль, з чіткою різницею тире від дефісу, перевіреною орфографією, без усяких обрамлень і довільних форматувань) надсилати до редакції журналу «Склянка Часу*Zeitglas», на електронну скриньку: zeitglas.kaniv@gmail.com
із позначкою : Конкурс Наука осені»
умови конкурсу подано на сайті:
https://litcentr.in.ua/news/2025-10-01-15275
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2025
Ще про ПОЕЗІЮ... Щиро дякую всім, хто відгукнувся у коментарях. Звернення було на моїй сторінці, учора. Дякуватиму й тих, хто ще відгукнеться... Допоки ми можемо потиснути один-одному наші руки... Бодай і через ФБ... Се ля ві...
... Яка користь мерцеві з того, що мародери його роздягнуть, роззують, обшукають кишені і скористаються вкраденим у нього добром?
Ось де заритий собака, ось у чому питання: поезія, бідолаха, безповоротно зів'яла, зачахла, дихає на ладан? Смертний вирок їй підписано та оскарженню не підлягає? Або ..?
Подивимося гіркій правді у вічі. У наші дні поезія жива ще турботами вузького кола снобів, яким вона потрібна не стільки навіть як вишукана духовна їжа, інтелектуальні ласощі, скільки як підтвердження, переконливий доказ їхнього культурного первородства, витонченості, обраності.
Тож, і запитання стояло: чи до поезії сьогодні людині маси, стурбованій своїм біологічним виживанням?
Не залишається часу на поезію і в тих, у чиєму житті вона в минулому займала помітне місце. Не до віршів сьогодні ні лікареві, ні вчителю, ні інженеру.
Все говорить за те, що настав час ставити на поезії хрест, точніше вбити в її могилу осиновий кілок.
Грубувато? Сумно? Але така реальність!
Однак підійдемо до питання про історичні долі поезії, її перспективи з іншого кінця.
Поезія - гранична концентрація духовної активності людини. У ній злиті, сплавлені, стиснуті всі людські пристрасті – від найнижчих, тваринних, фізіологічних до найвищих філософсько-релігійних.
У ній згущено весь історичний досвід людства – біологічний, життєво-побутовий, любовний, сімейний, клановий, становий, класовий, соціально-політичний, народно-національний, космополітичний, ремісничо-професійний, науковий та містичний… Чи не так?...*
-----------------------------------------------------------
*Уривок із книги: "Марк Богославський і наука осені".
Кому більш цікаво, читайте на сторінці:
https://booknet.ua/apalkov-oleksandr-u10604644
Водночас запрошую до міжнародного літературного конкурсу "Наука осені", з нагоди 100-ліття видатного поета Марка Богославського.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2025
[i]Хто знає, скільки у новій зустрічі горя.
Хто відає кількістю втрат?
[/i]
І знову не спалося. І так – уже яку ніч. Перед очима він бачив знову і знову низькорослу дівчину, що підняла руку біля краю траси. Було те в Німеччині. На перегоні Дюсселдорф-Мьонхенгладбах…
– Мій батько, – казала тоді вона йому, – ґвалтує мене вже п'ять років. І ніхто мені не поможе.
– А ти матері скаржилася, – спитав він, відчуваючи зростаючу хіть.
– Звісно!
– Ну, а та що?
– Мати нічого не зробила, щоб захистити мене. Навпаки, – Тереза посміхнулася, крізь сльози, - мати забирала мій гонорар, як вона говорила, про гроші, які батько всовував мені в руку.
– І як же все почалося? – Поцікавився він.
– Коли мене зґвалтував сусідський хлопець, я прибігла до батька та все розповіла. Я сподівалася, що він поспівчуває мені і помститься. Але тато сказав: «Тож тепер ти можеш цим зайнятися і з батьком». Голос його був холодний…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2025
– Я переконаний прихильник простоти, природності, – говорив Марк Богославський, і додавав, – класичної ясності...
Ми, студійці слухали його слова, як одкровення. Панувала тиша.
– Але, – продовжував наш учитель, – вистраждав своє розуміння тієї важкої і радісної істини, що кожен справжній поет приречений виробити свої особливі варіанти простоти, а не повторювати учнівські властиві чудових художників минулого, копіюючи їх…
У тиші я спостерігав Аллу. Вона писала розкішні вірші. Вони мені подобалися. Здавалося, були про мене. І сама Алла теж… Подобалась… Он вона тепер… У власті ілюзій…
Із кутка аудиторії, куди падало косе світло ще слабкого сонця квітня, на мене дивилася Алла. Її, з прищуром зелені очі, відбивали те світло.
«Колись ти їх взнаєш» – майнуло в моїй голові…
– Послухай, – після студії зазирнув я в її лице. Вона йшла вже до виходу, – давай підемо в тир.
– Серйозно? – Перепитала Алла, розчісуючи на ходу волосся. Стрижені в пів-обличчя. Попелясті.
– Як на духу, – закотив я зіниці до неба. Там хмари, ще сірі та холодні гналися за вітром.
– Отакої.
– Давай твій кульок. Понесу.
Алла була майже одного зросту зі мною. За рахунок підборів. І вона дивилася мені в очі.
А сонце вже гріло наші спини та руки. Вже тюльпани гойдалися на клумбах Бурсацького узвозу. Роздарювали свій запах, на всі боки.
– Скільки тобі років? – запитала Алла. Зупинившись, запалюючи сигаретку. Її довгі пальці з блідим лаком нігтів спритно орудували сірником.
– Двадцять і чотири, – загинав я поволі пальці вільної руки, – через чотири місяці буде.
– Виразно, – видихнула вона хмаринку диму. І та розтанула відразу. – Мені двадцять шість. Я вже роведена. І у мене чотирирічна доця. Ну? – хитнулася вона з каблуків на носки, – де твоє стрільбище?
– Одне на Сумській у підвалі, а ще на Римарській, і на Пушкінській у вагончику. Куди хочеш?
– У вагончик. Як у Ремарка. – у її тонких ненафарбованих губах ховалися кпини. Не приховані. – Іронія, – промовила вона поспіхом, – ось чого тобі не вистачає. Іронія завжди ставить запитання. Сама. Пограйся словами. Знайди ті, різноманітні. І тоді до тебе потягнуться…
У вагончику було ще холодно. Тирщик був п'яний. Він відраховував у долоню мені дев'ять дробин. І слинив косими очима Аллу.
— Друга рушниця «під яблучко», крайня «під обріз», — видихнув він перегаром, і, видихнувшись, осів на обдертий табурет, – старію.
За п'ять кроків горіли дві свічки, кругляками дивилися три мішені незаймані. Бігли на місці бляшані покоцані зайчики, ведмеді, лисиці з чорними п'ятаками на задніх лапах.
– Кого вбиватимеш? – подав я їй рушницю.
– Усіх…
– А ти – вмілий стрілець, – посміхалася вона, і сонце сліпило очі на виході з тиру. І вона їх жмурила. Зморшки тулилися по кутках. Від цього обличчя її лише вигравало.
– Давай вип'ємо! – Зупинив я її за руку.
– Давай, – рука її притисла мою, – мені треба пити. Червоне. Від нього швидше утворюється кров. І вона б'є у голову і далі…
За спиною кам'яного Подвойського стояла крамниця. У ньому «Ведмежа Кров». Її ми пили в під'їзді єврейського будинку на два поверхи. Наполовину згнили половиці нили під нами. Пушкінська гуділа за вікном. Вікно подзенькувало…
– До пальця п'єш ти, – обіймав яскраву етикетку мій кулак, – від пальця – я.
Потім ми сміялися. Ганяли голубів Шевченкового саду. Тикали пальцями у пам'ятник Каразіну і висміювали перехожих…
…У напівсплячому гуртожитку ми пішли на чорний хід. І посадивши її на підвіконня, я гладив вже її груди, невеликі та м'які. Вона мої губи покусувала. За вікном вогнями гас Харків. Я пустив руки до її живота. Далі нижче. І вона зігнула коліна. Обм'якла.
– Не треба, – голос її мляв, – не тут.
Хтось промчав із верхнього поверху. З прихованим диханням.
– Йдемо! – я тяг її за руку. Вона повисла на ній.
У бойлерній стояла пара. Ще топили. Гула вода, під обертами насосів. І стогнала Алла, утримуючи себе в нахилі, руками за мої голі ноги...
– Ще! Ще! Я чую музику. Я завжди в оргазмі чую музику. Немов у мені там струни. І ти граєш на них своїм смичком…
– Спасибі тобі. І за вино і за ласки,— казала вона, прощаючись,— мені потрібна енергія. Я живу за рахунок крові.
– Усі так живуть.
– Ні, я її здаю раз на тиждень. За це отримую гроші. Мені ж себе і дочку тримати треба. Кров із мене беруть, віджимають, а плазму вливають назад. Аби я не загнулася…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045339
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2025
За тиждень збігає термін подання авторських творів на розгляд редакції альманаха «СКІФІЯ»*. Будь ласка, читайте весь текст! Наразі ми готуємо 54-й випуск. Він побачить світ у кінці серпня 2025 року. «СКІФІЯ-2025-Літо» видається без залучення коштів авторів. До нього запрошуються автори України та країн зарубіжжя.
Умови: прозові та поетичні тексти до 5-ти* сторінок формату А-5, (12-й кегль, електронної версії в програмі Word) публікуються безоплатно. Термін надсилання творів: до 10 (включно) серпня 2025 року.
Автор надсилає на ел-скриньку: zeitglas.kaniv@gmail.com
текст твору та короткий біографічний нарис (українською мовою), зазначаючи рік народження, публікації, книжки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2025
... Бути художником – значить бути самоуком, обов'язково. Я вчився шукати свій стиль.
– Є стиль – є людина, немає стилю – немає людини, – казала мені одна німецька модниця, відома.
Да… Кожна творча особистість створює свій стиль, свій космос, власний. Я це вперше відчув, читаючи поезії Марка Богославського. Відчув раптом і назавжди... У ньому, в цьому космосі, й перебуває мистецтво. Оте поняття, невідоме лише матеріалізованій обивательській душі та її примітивним мріям…У райському куточку болота байдужості, під блідим місяцем, або червоно-сяючою кулею сонця – як на картинах Анрі Руссо, – час зупиняється... І життя у багні тоді розтягується у просторі, нескінченно... Це світ, який нічого не вимагає, крім споглядання... Споглядання-байдужого, європейськи-цінного… Картина історичної необхідності… Чернозем, небо, війна… Якого кольору слова…
Та у кожного творця повне право самому вкладати фарби у своє буття, так, як складати мову свого стилю, від початку до кінця. Від А до Я.
Тому поет не лізе у болото. Може, хіба що розгорне над ним крила. І злетить у небо, чи на дерево… Що теж розгорнуло крила своїх віт… Бо кожне дерево має свої, як власне нюансування. Де важливим стає кожен листок.
Поет роздовба і кору минувшини і стіни лабіринту занудства. І прилетить сова… Він скаже їй, нехай покличе дятла… Так відбувається «приемственность поколений»…
Забудьте про зраду людей… Прийміть душу, у дарунок...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2025
…Ще раз нагадаю! Ця книга не про політичних отруйників. А про поета та літературу. І, навіть, мова не тільки про поета та його твори. Але – про ідеали любові... Нехай, утопічних часом. Але ідеали. Адже тільки в коханні ми відчужуємося від свого «я», егоїстичного. Ми його втрачаємо. Випускаємо, зрозуміло на час... Але, на який час!
Масштабною глибиною кохання виглядає зовсім по-іншому, ніж життя... Навіть якщо в ньому й правлять хаос еросу та випадковість соїтій...
Серце, – кажу, – хоч ти не злись…
… У поета Богославського творчі інтереси лежали у різних сферах... У різних сферах були й мої інтереси. Це об'єднувало ще сильніше. Відточеність мови його віршів спонукала вдосконалювати і мою мову. Нею я «розкидав сітки»… Аби ловити дівчат. Аліна ж бо виїхала до столиці… Її танцювальна майстерність зростала… Вона набирала злет, кар`єрний…
Я лишився у Харкові. Сам. І сіра неміч була моїм прихистком. І серце здавалось зробилось сірим… І навіть ангели Благовіщенського собору вбачалися мені сірими… І над Харковом сірі хмари пропливали і пропливали, кудись… Наче кораблі…
Та народжений із прози харківського життя, я любив своє місто. Хоча ще не вмів висловити свою до нього любов. Слова мої були скупими. Через це й парадоксальними. Але це і подобалось дівчатам… Я розповідав, а ще й співав… Співав про ті небесні кораблі… Дівчата ж люблять «вухами»…
– Звучання твоїх кораблядських пісень, – казала мені Валетта, – навіює асоціації з надломленими літерами готичного шрифту...
Валетта була чешка. Але говорила наче й народилася у Харкові. Навіть жаргон прикрашав її… Вчилася вона в інституті мистецтв. У Харкові казали: «у консі».
Валетта загрожувала мені, не знаючи пощади. Схиляла свою симпатичну маківку набік. Волосся її кудлате і рудаве гойдалось. Туди-сюди. Очами синіми кидала вона жмутки сміху…
– А пасажі твоїх спокусливих промов, – вигинались хвилею її чарівні губки, – майже парафрази середньовічної музики. Ти що, охмурити мене хочеш... Я справді твій ідеал? Чи просто збираєшся виїхати зі мною до Богемії? Ти так і скажи. Не ображусь. Я дівка проса, як двері….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2025
Над Харковом свіжий вітер ламав обрії. Я тинявся містом. Складав рими. Ламав їх. Складав знову. І розумів: я не поет. Відкриття це не бентежило. Адже знав: поет тоді поет, коли без цього жити не може. Я міг. Тож, йшов собі і мурмотів: «Поэтом можешь ты не быть, но девок трахать ты обязан…»
Попутно я пригадав ще вірша із журналу «Перець». Мати виписувала разом із «Барвінком», «Огоньком», «Робітницею» та ще із кількома жіночими журналами… Там, у моєму дитинстві.
«Сходив з поетом у буфет,
І думав, що і він поет.
Хоча поетом він не став,
Ходить в буфет не перестав…»
Тож я посміхнувся у вітрину якогось фотоательє. І підтюпцем звівся сходами… У кафе-бар «Вітерець».
І так осяйно пішли рими… Опісля другого бокальчика пивка під воблу… Рибо, рибо… Рубаю, рубаю. А душа лютується… І хочеться Раю. Хоч у сараю…
Мені закортіло з кимось поділитися своєю творчістю. Негайно! І стрімголов побіг навпрошки, через Советскую на Клочковку. До Свєткі. До моєї давнішньої зазноби… Прибіг до її будинку, прожогом, злетів через два сходи до її арки, запиханий. Давив кнопку дзвінка, імперативно. Вона розчахнула двіері.
– Я шо тобі, – всміхнулася блискучою золотою фіксою вона, – громотвод?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2025
... Вчитися можна і заради втіх.
І навчання і втіхи приносять розкіш думок. Так, здавалося мені у тому 1985 році й народжувалося сонце. Я дивився на його схід. Крізь тюль Валеттиної кімнати. Ще спросоння. Ще блукаючи манівцями сновидінь…
То вже були наслідки занять на літературній студії Богославського… Наслідки, значною мірою філософські. Вони водночас і припускали і розвивали самомислення. Без цієї властивості і не можна піднятися у високі ступені прози, – міркував я собі, – а тим більше поезії, цієї творчості, незупинної.
Усяка зупинка, половинчастість вже не годилася, коли розвиток йшов уперед…
– Будь гарячий або холодний, – казала Валетта, заплющивши і відривши очі немов та Варлей в «Кавказької полонянці» – А головне, будь консеквентен.
– Яким?
– Таким! – вона піднесла свій кулачок угору над ліжком, – Мггг! Вмій переносити істину у всьому її обсязі…
І голос Вілетти кружляв над її ліжком, тріпався навколо неприбраного ще звечора столу і падав на кришку піаніно... І жаром горіли її щоки...
…Удень я блукав Харковом. Він заряджав мене новими силами. І для мого тілесного господарства Валетти, і для господарства духовного…
Тож, гуляючи, сидячі у кафе чи барі, вже тоді помічав – масам зовсім недоступні безтілесні умогляди… Переконувався і переконувався… У розріз із вченням про маси – як рушія історії…
А небо над містом чистіше слюди…
А люди втрачали і втрачають дух за подробицями матеріального життя… Тоді і нині, нажаль… Бо чи всі люди?
А люди всі, час від часу відчувають потребу пофілософствувати... Але, філософствувати між іншим, легко і приємно, і у визначених межах...
Тоді молодому студійцю здавалася його душа ніжною, мрійливою. Таким було й творче оточення… І Валетта теж… Ображене повільністю прогресу, воно прагнуло здійснення своїх фантазій... Втілення. Тут і зараз. Це не завжди виходило... І, зосередившись у тісних сферах особистих сподівань і надій, все прямувало в туманну далечінь поезії, музики, одним словом – гри…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2025
Сила музики в доповнені поезії. Вона доповість те, що словами вже не вимовити. Я припинив складати слова у рими. І повернувся до безпосередньої мови душі – музики. Якби можна було втілити у слові все, музики не було б…
Я грав у ресторанах, на свадьбах. Грав на фікс, по-заміні. Не жениха, – а когось із музикантів.
Грав і споглядав, як пристарілі функціонери тупцяли із дівками. Як гойдалися жіночі плечі, та пливли собі перед естрадою. Пливли кудись, Бог його знає куди… Як човгали вже ногами кавалери, вкрай сп`янілі. Як на свадьбах дубасили жінок їхні чоловіки, з ревнощів. Як змінювалася послідовність контрастних п'єс... Сарабанда махалівки кулачних боїв поступалася куранті під зад коліном. Як різні голоси грали одну ту саму мелодію теми вибитих зубів – свого роду фуги... І хороше темперований клавір темних синців і білих гуль утворював вже знайому октаву, розділену на дванадцять полу тонів…Тут вступало й цнотливе жіноцтво… Баби видряпували волосся, доводячи правоту… Дівки волочили дорогих подруг курявою танцмайданчику, за модняві зачіски… Коду домінанти, с форте на п`яно, вчиняла вже міліція, розтягуючи за коміри, вже фактурно заюшених гостей… Як смеркався у сяйві місяця й зірок Чумацького шляху блиск заголених задів… Як… Та багато чого бачив…
Так музика виконувала свої функції: Просвітницьку, комунікативну, виховну і гедоністичну... Тож і привела та музика і мене до нових відкриттів, творчих … Згодом я взнав – що це називається евристикою…
Тож музика і привела мене до нових відкриттів, творчих … Згодом я взнав – що це називається евристикою…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043389
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2025
Міжнародний літературно-мистецький журнал
«Склянка Часу*Zeitglas»
оголошує міжнародний літературний конкурс
«Наука осені»
(Проза, поезія, п`еса, есеї, нариси)
з нагоди 100 років від дня народження Марка Богославського (1925-2015) українського поета, прозаїка, літературного критика, мистецтвознавця, педагога.
.
Умови конкурсу:
поетичний - обмежується “повними” тридцятьма
рядками.
Прозовий - до 10 000 знаків.
Твори, які перебільшують зазначений розмір, до
конкурсного розгляду НЕ БЕРУТЬСЯ!
вік учасників - не обмежений.
кількість творів - ОДИН!
Термін подання творів до: 1 жовтня 2025 року.
Автору слід ЗАМОВИТИ в редакції та ПРИДБАТИ на адресу в Україні книгу / книги, або журнал видавництва "Склянка Часу*Zeitglas", які можна вибрати із списку, що надається (із зазначенням цін) на сайті: https://www.facebook.com/groups/2923307054599867
Опісля 1 жовтня заплановано видання ВІСНИКУ
конкурсу.
Прохання до авторів:
Будь ласка, дотримуйтеся умов конкурсу. Дбайте про ретельність Ваших творів.
Твори переможців буде надруковано на сторінках міжнародного журналу «Склянка Часу*Zeitglas» у 2025 році.
Дипломи та призи буде надіслано на вказані авторами поштові адреси УКРПОШТОЮ.
Довідки за тел: 04736-36805, або zeitglas.kaniv@gmail.com
Оцінювати твори буде журі, до складу якого увійдуть письменники, перекладачі, сценаристи, журналісти, літературні редактори.
* будь-який автор може надіслати лише ВЛАСНИЙ текст на предмет конкурсного
розгляду.
редакция журналу СЧ приймає до розгляду авторські тексти за обов`язкової наявності:
- короткої біографії автора (із зазначенням року народження, поштової адреси, номеру мобільного телефону).
* авторські тексти ( у програмі Word або RTF 12 кегль, з чіткою різницею тире від дефісу, перевіреною орфографією, без усяких обрамлень і довільних форматувань) надсилати до редакції журналу «Склянка Часу*Zeitglas», на електронну скриньку: zeitglas.kaniv@gmail.com
із позначкою : Конкурс Наука осені»
*надаючи свої твори, автор погоджується з подальшим публікуванням чи використанням їх тексту в рамках літературних проектів журналу.
Автори трьох найкращих оповідань будуть відзначені нагородами.
Інші цікаві роботи, за рішенням конкурсного журі, будуть опубліковані на сторінках нашого журналу та літературного альманаху «Скіфія».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2025
Щиро вітаю авторів і читачів із виходом у світ чергового, вже 113 випуску міжнародного літературно-мистецького журналу #Склянка_Часу_Zeitglas
У номері 113 міжнародний літературно-мистецький журнал «Склянка Часу*Zeitglas» публікує оповідання Михайла БУДЖАКА «ПОЗИЧЕНІ КРИЛА», Олександра АПАЛЬКОВА «ОСТАННІЙ ТЛУМАЧ» (початок), Тетяни ПЛИХНЕВИЧ «ЗАБУТІ МІСТА МАЙЯ».
Розділ Альтернативна проза представлений творами Світлани СТОЛЯРЧУК «Я ПЛИВУ ПО РІЧЦІ», Тетяни ФІНКЕВИЧ «ХЛІБ, ЩО ПАХНЕ РАКЕТНИМ ПАЛИВОМ». Та інші твори сучасних українських авторів.
Рубрика Драматургія представлена п`єсою Тоні ТВІСТ «ТРАМВАЙ-ПРИВИД»
ПОЕЗІЯ презентує нові твори Сергія ДЕРЕВЕНЦЯ, Володимира ГАНУЛІЧА, Рунельо ВАХЕЙКА, Серго СОКОЛЬНИКА, Наталки СЛОБОДЯНЮК, Ольки ГРОМОВОЇ, ПОПІЛ-ПТАШКИ.
Розділ Критики та есеїстики друкує нариси Алли БОЙКО «СПОСТЕРІГАЮЧИ ЗА ШВЕЙЦАРЦЯМИ», Юлії ЕТІМГЕР «НЕ ЗДАВАТИСЬ, БУТИ»,
.
У Галереї журналу представляє свої нові роботи Ірина ХІБЛІНА.
Більш докладно про авторів цього випуску на сайті: https://www.facebook.com/groups/344547475970040
Примірники журналу можна придбати післяплатою (200 грн.), замовивши у редакції журналу: zeitglas.kaniv@gmail.com
-----------------------------------✍-----------------------------------
Журнал «Склянка Часу*Zeitglas» - відкритий форум для друку новітніх творів як знаних так і авторів-початківців. Журнал ніколи не видавався за рахунок держави, проф-та письменницьких чи інших спілок,
грантів, «добрих дядьків». Із самого початку 1995 року й понині він видається на засадах самофінансування.
Усі кошти, що надходять від реалізації журналу, продажу книжок його авторів, листівок, спрямовуються на видання
чергових номерів. Причому вся редакційна робота виконується волонтерським чином, безоплатно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2025
Декілька слів про альманах «Скіфія»
.. У єдності текстів цього (вже 54 випуску) альманаху «Скіфія-2025-Весна» провесна думка сягає досконалості, філософської. На тлі квітучої природи - несприйнятливої до різних лжевчень - людина осягає життя... Серед тридцяти чотирьох авторських публікацій нема жодної проформи-заради, а трапляються шедеври... Вони насичені мислями, оригінальними. Випестовані внутрішньою афористичністю потоку свідомості. Свідомості справжньої, творчої…
Хочете переконатися самі, - розгорніть книгу. І від першої до останньої сторінки Вас захопить цей потік. Де не стільки чуже життя, вигадане чи переосмислене творчо, скільки Ваші особисті переживання поведе неповторними пейзажами... Крізь реалістичні, фантастичні, ліричні, драматичні та фантасмогоричні події... Події цієї весни... Неповторної...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040614
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2025
За два тижні збігає термін подання творів на міжнародний літературний конкурс #Проблема_свободи
(Проза, поезія, п`еса, есеї, нариси)
Конкурс проводиться з нагоди 150 ліття від дня народження Томаса Манна (1875-1955), німецького письменника, сценариста, публіциста, лауреата Нобелівської премії з літератури.
Умови конкурсу:
поетичний - обмежується “повними” тридцятьма
рядками.
Прозовий - до 10 000 знаків.
Твори, які перебільшують зазначений розмір, до
конкурсного розгляду НЕ БЕРУТЬСЯ!
вік учасників - не обмежений.
кількість творів - ОДИН!
Термін подання творів до: 6 червня 2025 року.
Після 6 червня заплановано видання ВІСНИКУ
конкурсу.*
* авторські тексти ( у програмі Word або RTF 12 кегль, з чіткою різницею тире від дефісу, перевіреною орфографією, без усяких обрамлень і довільних форматувань) надсилати до редакції журналу «Склянка Часу*Zeitglas», на електронну скриньку: zeitglas.kaniv@gmail.com
із позначкою «Конкурс Проблема свободи»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040388
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2025
... Літературна спадщина великого митця включає і опір. Спротив, який він викликає проти самого себе. І це не завжди питання простого непорозуміння…
Навіть несправедливий напад іноді може дати нам усвідомлення більш плідне, ніж похвала. Наприклад, що найбільше цікавить читача у запереченнях, висунутих Новалісом проти Гьотівського «Вільгельма Майстера»? А проймаюче неприйняття всього Гьоте філософом К’єркегором? А критика «Фауста» іншим мислителем Джорджем Сантаяною? А застереження, висловлені Ортегою-і-Гассетом у його відомому есеї «Просування Гьоте зсередини»…
Отак і трапляється, що тлумачення такого роду цілком здатні покращити наше розуміння... Як це не парадоксально…
За будь-яких обставин важливо одне: перспективи!
Так, це вони піддають наші судження найгострішому випробуванню. Випробуванню саме там, де ми сприймаємо щось бездумно, на віру...
Тому і звертання до опонентів праць Томаса Манна дає надію отримати глибше їх розуміння. Я тим більше схильний до такої процедури, оскільки Томас Манн можливо – найбільш суперечлива постать у німецькій літературі ХХ століття… Та, зважаючи на майже неперевершений потік критичних спостережень і полеміки, слід накласти на себе обмеження…
Примітно, – зазначав Бернхард Блюме , – що найрішучіші опоненти Томаса Манна знаходяться в Німеччині. За її межами Томас Манн займає майже позицію німецького класика. Цей дисонанс ефекту стає ще більш примітним, якщо врахувати, що німецька література в іншому випадку страждає від доволі зворотної долі: раз у раз трапляється, що німецькі поети високого рангу, такі як Гельдерлін, Кляйст, Айхендорф, Штіфтер, з тих чи інших причин не виходять або майже ніколи не виходять за межі Німеччини. У Томаса Манна однак презентаційний статус за кордоном; Разом із Рільке та Кафкою він представляє німецьку літературу ХХ століття. Але саме в цій представницькій посаді йому вдома часто відмовляють… Великі дебати, що точилися і точаться про Томаса Манна в Німеччині, аж ніяк не брали до уваги особливий, важкий і, можливо, сумнівний характер його романів…
А чому не можна, аби різні, навіть протилежні істини однаково, якщо не одночасно, підлягали пошані?... Коли моя свідомість захоплена однією не менш сильно, ніж іншою…
Далі йтиметься лише про невелику кількість критичних роздумів, які виникли протягом багатьох років і які не можуть претендувати на репрезентативне чи симптоматичне значення. Це – нотатки, які не викликатимуть сліз…
--------------------------------------------------------------------
Уривок із книги: "ТОМАС МАНН І ЖИТТЯ НА ЧАРІВНІЙ ГОРІ".
Кому більш цікаво, читайте на сторінці:
https://booknet.ua/apalkov-oleksandr-u10604644
--------------------------------------------------------------
До міжнародного літературного конкурсу #Проблема_свободи
з нагоди 150 ліття від дня народження Томаса Манна (1875-1955), німецького письменника, сценариста, публіциста, лауреата Нобелівської премії з літератури.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2025
АНОНС
Міжнародний літературно-мистецький журнал
«Склянка Часу*Zeitglas»
оголошує міжнародний літературний конкурс
«Проблема свободи»*
(Проза, поезія, п`еса, есеї, нариси)
З нагоди 150 ліття від дня народження Томаса Манна (1875-1955), німецького письменника, сценариста, публіциста, лауреата Нобелівської премії з літератури.
Умови конкурсу:
поетичний - обмежується “повними” тридцятьма
рядками.
Прозовий - до 10 000 знаків.
Твори, які перебільшують зазначений розмір, до
конкурсного розгляду НЕ БЕРУТЬСЯ!
вік учасників - не обмежений.
кількість творів - ОДИН!
Термін подання творів до: 6 червня 2025 року.
Після 6 червня заплановано видання ВІСНИКУ
конкурсу.
Прохання до авторів:
Будь ласка, дотримуйтеся умов конкурсу. Дбайте про ретельність Ваших творів.
Твори переможців буде
надруковано на сторінках міжнародного журналу «Склянка Часу*Zeitglas» у 2025 році.
Дипломи та призи буде надіслано на вказані
авторами поштові адреси УКРПОШТОЮ.
Довідки за тел: 04736-36805, або zeitglas.kaniv@gmail.com
Оцінювати твори буде журі, до складу якого увійдуть письменники, перекладачі, сценаристи, журналісти, літературні редактори.
* будь-який автор може надіслати лише ВЛАСНИЙ текст на предмет конкурсного
розгляду.
редакция журналу СЧ приймає до розгляду авторські тексти за обов`язкової наявності:
- короткої біографії автора (із зазначенням року народження, поштової адреси, номеру мобільного телефону).
* авторські тексти ( у програмі Word або RTF 12 кегль, з чіткою різницею тире від дефісу, перевіреною орфографією, без усяких обрамлень і довільних форматувань) надсилати до редакції журналу «Склянка Часу*Zeitglas», на електронну скриньку: zeitglas.kaniv@gmail.com
із позначкою «Конкурс Еміля Золя»
*надаючи свої твори, автор погоджується з подальшим публікуванням чи використанням їх тексту в рамках літературних проектів журналу.
Автори трьох найкращих оповідань будуть відзначені нагородами.
Інші відзначені роботи, за рішенням конкурсного журі, будуть опубліковані на сторінках нашого журналу та літературного альманаху «Скіфія».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037263
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2025
Ділюся новиною.
Сам подав твір. Раджу небайдужим. Завжди цікаво брати участь у змаганні. Особливо - у творчому!!!
За тиждень збігає термін подання творів на міжнародний літературний конкурс #Істина_в_дорозі
з нагоди 185 років Еміля Золя - французького письменника,
драматурга, літературного критика, публіциста
Конкурс оголосив і проводить літературно-мистецький журнал
«Склянка Часу*Zeitglas»
До розгляду беруться твори у жанрах: проза, поезія, п`еса, есеї, нариси…
Оцінювати твори буде журі, до складу якого увійдуть
письменники, перекладачі, сценаристи, журналісти, літературні
редактори.
Умови конкурсу:
поетичний - обмежується “повними” тридцятьма
рядками.
Прозовий - до 10 000 знаків.
Твори, які перебільшують зазначений розмір, до
конкурсного розгляду НЕ БЕРУТЬСЯ!
вік учасників - не обмежений.
кількість творів - ОДИН!
Термін подання творів до: 2 квітня 2025 року.
Автору слід ЗАМОВИТИ в редакції та ПРИДБАТИ на адресу в Україні книгу / книги, або журнал видавництва "Склянка Часу*Zeitglas", які можна вибрати із списку, що надається (із зазначенням цін) на сайті: https://www.facebook.com/groups/2923307054599867
Після 2 квітня заплановано видання ВІСНИКУ
конкурсу.
Твори із позначкою «Конкурс Еміля Золя»
надсилати на вказану електронну адресу:
zeitglas.kaniv@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036255
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2025
Я знову кинувся пам`ятью геть. У Берлін 2008 року. Я читав там свої тексти. Відтак запросили на форум у Ганновер. І, на вокзалі, в очікуванні поїзда, надибав дівку. Верніше вона сама стояла вже поруч. Була освітлена туманом люмінесцентних ламп, холодним, блакитняво-білим. І сама вона здавалася такого кольору.
– Сумуєш? – попала вона в царство самоочевидного.
Втеча від дійсності очікування ще шести годин смикнула мене. Я згорнув «Западню» Еміля Золя. Сунув книгу в свій кейс. Прокотив його на коліщатах трохи пероном. Стук-стук-стук… Її підбори йшли поруч.
– Може, – сказав я не зупиняючись, – трохи вип`ємо?
– Можна, – голос білявки дещо засіп. І вона сховала запалену цигарку в кулаці.
Біля кіоску я подав їй кухлик гарячої кави. Всипав туди дві ложечки цукру. Помішав своєю рукою.
– Бітте!
– Данке.
Ми – дві абсолютно різні людини. Дві особи, які ще не знають, як підступитись один до одного... Але поспішають змінити ситуацію...
Тож ми випили ще по два коньяки. Маленькі швенкери, але дорогі. Стало веселіше… І, якось опинилися у Ліхтенберзі.
– Ходім до мене! – пирснула вона. – Тут усе мертве.
– Далеко? У мене, – хотів я дати задню, – не так багато грошей… На таксі…
Я прикинув ще 50 євро. На потязі – десь 10-20. Плюс на двох…
– Пусте. – наче збиткувалася вона наді мною, – можна й пішки… Тегель.
Як відомо від Ліхтенберга до Тегеля шлях не близький. Особливо пішки. Але, ми рушили. До трамваю ще посміхалися. У метро сиділи тихо, наче незнайомі. Потім знову йшли, але вже обійнявшись. Вона, ця драна кішка, вже й не йшла, а висіла на мені. Не роняючи й словечка…
Я власними очима стежив за цим духовним розкладом. Я наче знову, як колись у Харкові, душив свої чесноти. Душіння – то найдовше вбивство, яке знає світ… Втім, у Харкові я чогось прагнув. У Берліні робив помилку… Тому й ненавидів себе…
Я вмію писати. Писати про будь що, легко… Але… Легкість завжди оманлива, а в моєму випадку тим паче.
У Берліні, поки що, думав я, дівкам треба таких, як я… У ясному сяйві призахідного сонця чітко вирізнялися фасади… І раптом пішли страшні й занедбані будинки… Невже я повертався на Клочковку…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035832
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2025
Як сповіщається на сайті:
https://www.facebook.com/journalzeitglas/
названо переможців та лауреатів XIV Міжнародного літературного конкурсу короткої прози ZEITGLAS-2024
Конкурс був оголошений 18 серпня 2024 року та тривав до 30 січня 2025 року.
За вказаний термін до редакції надійшло 73 твори. Із них було допущено до конкурсу 20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2025
Як сповіщається на сайті:
https://www.facebook.com/journalzeitglas/
вже названо переможців та лауреатів Міжнародного літературного конкурсу #ЦЕ_ВСЕ_БУЛО
(Проза, поезія, п`еса, есеї, нариси)
З нагоди 90 років Василя Симоненка.
Конкурс був оголошений 2 грудня 2024 року та тривав до 9 січня 2025 року.
За вказаний термін до редакції надійшло 69 творів. Із них було допущено до конкурсу 45.
Автори найкращих творів відзначено дипломами. Твори переможців буде опубліковано на сторінках міжнародного літературно-мистецького журналу «Склянка Часу*Zeitglas».
Інші, відзначені рішенням конкурсного журі роботи, – на сторінках літературного альманаху «Скіфія».
Вітаю переможців та лауреатів! Щире спасибі членам почесного журі! Їх робота була складна, але безпристрасна і неупереджена!
Дипломи буде надіслано на вказані авторами поштові адреси УКРПОШТОЮ.
Приєднуюсь до вітань і я. Брав сам участь у конкурсу. Радив іншим колегам КП. Всім тим, у кого душа відважна і палка...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2025
АНОНС
Міжнародний літературно-мистецький журнал
«Склянка Часу*Zeitglas»
оголошує міжнародний літературний конкурс
«Істина в дорозі»*
(Проза, поезія, п`еса, есеї, нариси)
З нагоди 185 ліття від дня народження Еміля Золя (1840-1902), французького письменника, драматурга, критика, публіциста. Це літературне змагання присвячене темі сьогодення.
Умови конкурсу:
поетичний - обмежується “повними” тридцятьма
рядками.
Прозовий - до 10 000 знаків.
Тврори, які перебільшують зазначений розмір, до
конкурсного розгляду НЕ БЕРУТЬСЯ!
вік учасників - не обмежений.
кількість творів - ОДИН!
Термін подання творів до: 2 квітня 2025 року.
Після 2 квітня заплановано видання ВІСНИКУ
конкурсу.
Прохання до авторів:
Будь ласка, дотримуйтеся умов конкурсу. Дбайте про ретельність Ваших творів.
Твори переможців буде
надруковано на сторінках міжнародного журналу «Склянка Часу*Zeitglas» у 2025 році.
Дипломи та призи буде надіслано на вказані
авторами поштові адреси УКРПОШТОЮ.
Довідки за тел: 04736-36805, або zeitglas.kaniv@gmail.com
Оцінювати твори буде журі, до складу якого увійдуть письменники, перекладачі, сценаристи, журналісти, літературні редактори.
* будь-який автор може надіслати лише ВЛАСНИЙ текст на предмет конкурсного
розгляду.
редакция журналу СЧ приймає до розгляду авторські тексти за обов`язкової наявності:
- короткої біографії автора (із зазначенням року народження, поштової адреси, номеру мобільного телефону).
* авторські тексти ( у програмі Word або RTF 12 кегль, з чіткою різницею тире від дефісу, перевіреною орфографією, без усяких обрамлень і довільних форматувань) надсилати до редакції журналу «Склянка Часу*Zeitglas», на електронну скриньку: zeitglas.kaniv@gmail.com
із позначкою «Конкурс Еміля Золя»
*надаючи свої твори, автор погоджується з подальшим публікуванням чи використанням їх тексту в рамках літературних проектів журналу.
Автори трьох найкращих оповідань будуть відзначені нагородами.
Інші відзначені роботи, за рішенням конкурсного журі, будуть опубліковані на сторінках нашого журналу та літературного альманаху «Скіфія».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031401
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2025
За три дні збігає термін подання авторських робіт на розгляд редакції...
Наразі ми укладаємо 53-й випуск. Він побачить світ у середині січня 2025 року. «СКІФІЯ-2024-Зима» .
Умови: прозові та поетичні тексти до 3-х* сторінок формату А-5, (12-й кегль, електронної версії в програмі Word) публікуються безоплатно.
Термін надсилання творів: до 25 січня 2025 року.
Аби надіслати свій твір, автору слід замовити і придбати (будь-яку) книгу на сайті видавництва
https://www.facebook.com/groups/2923307054599867
Придбані книги можна читати самому. Можна дарувати друзям. Можна підтримувати бібліотеки.
Автор надсилає обов`язково короткий біографічний нарис (українською мовою), зазначаючи рік народження, публікації, книжки.
Довідки за тел. (04736) 36805, або zeitglas.kaniv@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2025
Міжнародний літературно-мистецький журнал
«Склянка Часу*Zeitglas»
проводить міжнародний літературний конкурс
«Це все було»*
(Проза, поезія, п`еса, есеї, нариси)
З нагоди 90 років із дня народження Василя Симоненка (1935-1963), поета, письменника, журналіста. Це літературне змагання присвячене темі сьогодення.
Умови конкурсу:
поетичний - обмежується “повними” тридцятьма
рядками.
Прозовий - до 10 000 знаків.
Тврори, які перебільшують зазначений розмір, до
конкурсного розгляду НЕ БЕРУТЬСЯ!
вік учасників - не обмежений.
кількість творів - ОДИН!
Термін подання творів до: 9 січня 2025 року.
Після 9 січня заплановано видання ВІСНИКУ
конкурсу.
Автору слід ЗАМОВИТИ в редакції та ПРИДБАТИ на адресу в Україні книгу / книги, або журнал видавництва "Склянка Часу*Zeitglas", які можна вибрати із списку, що надається (із зазначенням цін) на сайті: https://www.facebook.com/groups/2923307054599867
Прохання до авторів:
Будь ласка, дотримуйтеся умов конкурсу. Дбайте про ретельність Ваших творів.
Твори переможців буде
надруковано на сторінках міжнародного журналу «Склянка Часу*Zeitglas» у 2025 році.
Дипломи та призи буде надіслано на вказані
авторами поштові адреси УКРПОШТОЮ.
Довідки за тел: 04736-36805, або zeitglas.kaniv@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030251
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2025
.. – Поезії справжні, – казав тлумач, – пишуться талановитими і добрими людьми. Людьми, розуму яких надав Бог крила. Як це не пишномовно звучить. Але, тільки ставши в чин пророка поет і може мовити. Віщати з богом, як із братом, без побоювання. Звичайно, коли автор не блукає разом із читачем у міжрядді непотрібних слів. І нехай всесвіт стає догори дном. Хай собі летять похвальба та прокляття, як каміння в прірву... Паперовий грім поета буде життєздатнішим. Його поезія переможе все. Адже кожен талановитий твір – це новий паросток. Паросток на місцях минулих подій. І ці події проростають і в сьогодення. Ростуть далі у майбуття. І весь час квітують і приносять плоди. Плоди добра. Даючи сили жити не безбарвно. У поезії теж нуртує кров. Як нині – кров нашої землі. Землі, що бореться всіма своїми силами. Силами молодими, літніми й пожилими. Римовані й неримовані рядки дають, по суті новий тип сподівань і прагнень. Прагнень людей чистого серця і палкої душі. Бо справжня поетика зливається із найсучаснішою стилістикою життя. Життя творчого, неупинного, вільного! Саме тому й блукають читачі сторінками кожної поетичної книги. І нової і старої, і стародавньої…Так люди навчилися із подивом мислити. І кожна думка наводить їм масу порівнянь. Так живиться мозок і насичується серце. Ну, звісно, якщо й до читання підходити творчо.
– І після такої ламентації, – прокашлюється Фріц і запалює нову сигару, – тлумач продекламував ще кілька віршів. Він знав їх безліч. І, хоч, читав їх неважно, проте вкладав у своє читання стільки задушевності та щирості, що викликав захоплення...
------------------------------------------------------------------
Із книги "Останній тлумач"
Кому більше цікаво, читайте - на сторінці: https://booknet.ua/book/ostanni-tlumach-b430127
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2025
Вифлеємська зірка, обіцянка особистої відповідальності і свободи, прав людини і людської честі, є водночас слідом людської несправедливості та цинічної неволі. Обидва починалися з надії на вічність людства.
Подолати безмовність розлуки, знову висловити спільну історію з усіма розмежуваннями письма і слова, — ось бажання #Zeitglas_Cклянка_Часу, єдиного і об’єднуючого літературного журналу.
Потреба світу не тільки в наданні голодним матеріальної допомоги, а й допомоги бідним і заможним духовними вчинками. Старі, хворі та діти вимагають милосердя, але й душа, розірвана до крові, беззвучно розірвані вуста мови, мертві лінії, що розливаються кольорами, бажаючи бути почутими знову, все це робить «Склянку Часу» проектом надії, незламної віри - європейського культурного усвідомлення того, що тисячолітній жах брутальності й сваволі неможливо стерти водночас.
І тому зірка жаху знову є зіркою надії, яку вона викликала і знову зрадила, щоб тепер зійшла зоря, за якою завжди хотілося б йти, зірка справедливості, братерства, людяності, зірка, про яку тихо сказали дві тисячу років тому, «слідуй за мною не буквою закону, а любов’ю до своїх ближніх і довіряй батьківській любові того, хто створив тебе…»
«Zeitglas*Cклянка Часу» видається із 1995 року, стабільно. Отже і здобула репутацію в літературній пустелі. Виклик, який шукав, шукає і знаходить талановитих авторів і щирих абонентів.
Канів на Різдво 2025.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2025
Названо переможців та лауреатів Міжнародного літературного конкурсу
«ДИВНО ВЛАШТОВАНА ЛЮДИНА»
(Проза, поезія, п`еса, есеї, нариси) З нагоди 165 років Кнута Гамсуна.
Конкурс був оголошений 15 вересня 2024 року та тривав до 1 грудня 2024 року.
За вказаний термін до редакції надійшло 95 творів. Із них було допущено до конкурсу 71...
Більш розлого на сторінці:
https://www.facebook.com/journalzeitglas
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029977
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2025
За тиждень збігає термін подання творів на міжнародний літературний конкурс
«Це все було»*
(Проза, поезія, п`еса, есеї, нариси)
З нагоди 90 років із дня народження Василя Симоненка (1935-1963), поета, письменника, журналіста. Це літературне змагання присвячене темі сьогодення.
Умови на сторінці:
https://www.ukrlib.com.ua/pub/article.php?articleid=3244
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029976
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2025
Отек, мені здається, і оновлюються творчо старі істини, вічні. Аж серце клокоче.
https://www.youtube.com/watch?v=cXJHa_tEsH4
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2025
Головна мета цього конкурсу полягає у висвітленні проблем сьогодення та ознайомлення читачів з найкращими зразками нинішньої художньої літератури, написані у 2024 році, без кордонів та утисків цензорів.
Умови конкурсу:
мова написання — українська або російська;
обсяг — до 16000 знаків. (Не більше!)
вік учасників — не обмежений.
кількість творів — ОДИН!
тематика — сьогодення...
Термін подання твору: до 14 січня 2025.
обов‘язкової умови: автору слід замовити і придбати (будь-яку) книгу / книги, або журнал видавництва "Склянка Часу*Zeitglas" -книги можна вибрати із списку, що надається на сайті: https://www.facebook.com/groups/2923307054599867
Докладно: https://www.facebook.com/journalzeitglas/
Довідки за тел. (04736) 36805
zeitglas.kaniv@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029622
рубрика: Анонс, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2024
АНОНС
Міжнародний літературно-мистецький журнал
«Склянка Часу*Zeitglas»
оголошує міжнародний літературний конкурс
«Це все було»*
(Проза, поезія, п`еса, есеї, нариси)
З нагоди 90 років із дня народження Василя Симоненка (1935-1963), поета, письменника, журналіста. Це літературне змагання присвячене темі сьогодення.
Умови конкурсу:
поетичний - обмежується “повними” тридцятьма
рядками.
Прозовий - до 10 000 знаків.
Тврори, які перебільшують зазначений розмір, до
конкурсного розгляду НЕ БЕРУТЬСЯ!
вік учасників - не обмежений.
кількість творів - ОДИН!
Термін подання творів до: 9 січня 2025 року.
Після 9 січня заплановано видання ВІСНИКУ
конкурсу.
Автору слід ЗАМОВИТИ в редакції та ПРИДБАТИ на адресу в Україні книгу / книги, або журнал видавництва "Склянка Часу*Zeitglas", які можна вибрати із списку, що надається (із зазначенням цін) на сайті: https://www.facebook.com/groups/2923307054599867
Прохання до авторів:
Будь ласка, дотримуйтеся умов конкурсу. Дбайте про ретельність Ваших творів.
Твори переможців буде
надруковано на сторінках міжнародного журналу «Склянка Часу*Zeitglas» у 2025 році.
Дипломи та призи буде надіслано на вказані
авторами поштові адреси УКРПОШТОЮ.
Довідки за тел: 04736-36805, або zeitglas.kaniv@gmail.com
Оцінювати твори буде журі, до складу якого увійдуть письменники, перекладачі, сценаристи, журналісти, літературні редактори.
* будь-який автор може надіслати лише ВЛАСНИЙ текст на предмет конкурсного
розгляду.
редакция журналу СЧ приймає до розгляду авторські тексти за обов`язкової наявності:
- короткої біографії автора (із зазначенням року народження, поштової адреси, номеру мобільного телефону).
* авторські тексти ( у програмі Word або RTF 12 кегль, з чіткою різницею тире від дефісу, перевіреною орфографією, без усяких обрамлень і довільних форматувань) надсилати до редакції журналу «Склянка Часу*Zeitglas», на електронну скриньку: zeitglas.kaniv@gmail.com
із позначкою «Конкурс Василя Симоненка»
*надаючи свої твори, автор погоджується з подальшим публікуванням чи використанням їх тексту в рамках літературних проектів журналу.
Автори трьох найкращих оповідань будуть відзначені нагородами.
Відзначені роботи, за рішенням конкурсного журі, будуть опубліковані на сторінках нашого журналу та літературного альманаху «Скіфія».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2024
В Україні вийшла нова книга Олександра Апалькова «Зрозумілою і доступною мовою». До книги увійшли нариси, коротка проза, літературні критичні статті та авторські переклади творів німецьких та австрійських письменників таких як: Ханс-Мангус Енценсбергер, Хундертвассер, Одьон фон Хорват, Хольгер Гумпрехт, Гюнтер Ульман, Мануела Штанге, Клеменс Шитко, Арне-Віганд Баганц, Мартін Кірххофф, Карл Шелнбергер, Юрген Бергер.
Есе книги про маловідомі події на Тарасовій горі у Каневі (1941-1944 років), про видатного художника Миколу Костирю, про утаємниченого поета сорока віршів Віктора Забілу та суперечливу особистість Пантелеймона Куліша.
Літературно-критичні нариси про твори сучасних українських авторів, серед них: Володимир Дмитрик, Євген Бруслиновський, Сергій Левченко, Володимир Єременко, Станіслав Стеценко, Юлія Етімгер, Амаль Шахін, Соломія Томашук, Любов Василик, Галина Яцина, Оксана Дзюба, Олексій Ганзенко, Тарас Федюк, Олег Корнієнко, Михайло Ісаєвич, Дмитро Дроздовський.
Всі публікації пов`язано наскрізною темою «що означає бути вдома»
Про автора книги:
Апальков Олександр Володимирович.
Народився 1961 року на Харківщині.
• Публікується з 1987 року в перiодичних виданнях України, Нiмеччини, США. Зокрема в часописах «Радуга», «Київська Русь», «Свобода», «Дніпро», антологіях та альманахах. Пише українською, російською та німецькою мовою.
• Автор книг: «Два оповідання» (1998), «Нравы города Ка» (1998), «Не Боварі» (1999), «Deutsche Texte» (2000), «Львів-Луганськ-Біс» (2003), «Разложи танец» (2004), «Нотатки про дружбу» (2005), «Кизилови пропілеї», (2007), «Гришатин гріх», (2007). «Колючі дерева (2012)» , «Право на дорогу (2016)» «Вечно (2017)», «Маша и Наташа (2017)» , «Іродіада і дзеркало революции», 2018. (книгу також перекладено і видано у німеччині «Irodiada und der Spiegel der Revolution» (2020) (Kater Literaturverlag) BRD. Там же видано і наступну книгу автора «Brief an einem deutschen Freund» (2023) Iris Kater Verlag BRD.
У 1994 році написав і видав першу на території ФРН книжку вибраних творів Т.Г.Шевченка в перекладах німецькою мовою українських культуртрегерів початку 20 століття. (Julian-Verlag 1994).
У 1995 році започаткував видавництво та редагує міжнародний літературно-мистецького журнал «Склянка Часу*ZeitGlas». (Передплатний індекс 41507)
Член Спілки журналістів України.
Лауреат літературних премій:
2018 р. - літературна премія імені Олекси Кобця,
2022 р. – Міжнародна літературно-мистецька премія імені Миколи Сингаївського.
Корисна інформація про книгу
• Книжка містить 190 сторінок та 5 розділів.
• Ціна – 210 грн.
• 10% з кожної реалізованої книги йде на донати ЗСУ.
Примірники книги можна замовити післяплатою в редакції:
zeitglas.kaniv@gmail.com
[b]Про видавництво:[/b]
Міжнародне видавництво «Склянка Часу*Zeitglas» спеціалізується на виданні художніх книг маловідомих і знаних авторів, краєзнавства, учбових посібників, мемуарів та новітніх перекладів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2024
Степ (уривок)
Одного разу вони ходили у степ. Там, на батьківщині толмача… Стояла спека. А у безкраїм полі, і навіть у самій, здавалося йому тоді голові, дзвеніли цвіркуни… Стрекотали коники. Гули якісь бджоли, маленькі, майже прозорі у променях…Ні на хвилину не мовкала пісня про жагу життя, пронизлива... І все це під палаючим майже вогняним сонцем, гибельним…Здавалося, ще трохи і все навкруги розплавиться… І зостанеться самий жар… Ан, ні! Степ жив, дихав, буяв…
- Скільки поколінь прожило і проживе ще на цих землях. Скільки людей! Їм нема числа. І як тисячі років до нас, так і після нас… Хто би не посіяв у цю землю зерно, воно зійде. – говорив тлумач, – були пожежи, революції, війни. І будуть, напевно, ще…
- Будуть! – сказав депутат Ландтагу, – будуть. Люди не можуть існувати без воєн.
- Спересердя. – тлумач відмахнувся від якоїсь мухи, – а земля залишається. Вона завжди тут, і нічого їй не вдіється… Плодитиме і годуватимє людей.
- І тврин, – мовив Фріц… І замовк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2024
Прочитав в нетрях і-нету нарис мого друга. Сподобався. Вирішив поділитися із друзями КП. Може, комусь буде цікаво... Хто зна...
...Майже все велике стверджує себе «всупереч»... Всупереч горю, хворобі, стражданням... Всупереч крутості часу, занедбаності, тілесним недугам, старості та тисячам перешкод...
Чи може читач побачити автопортрет письменника у його творах? Може.
А портрети не ікони –
на портретах не святі.
Не молитви, а прокльони
на тих, чий лик на полотні.
І автор пише автопортрет все життя. Покращуючи, прояснюючи фарби з роками... Може, й не зовсім автопортрет, але образ. Образ, створений у тій самій лабораторії творчої уяви.
А ви проклясти свого «бога»
За Україну, люд її,
Божка, якого там святого
Змогли б ?.. Куди вам, славні холуї.
У текстах, прямо чи опосередковано, завжди є постать, що узагальнює справжній портрет автора... Хоча, крім нього самого, творець використовує також інші прототипи. Але й ці прототипи, що склалися з різноманітного житейського та літературного матеріалу, пропущені через серце, розум і душу письменника. Вони стали чистиною його самого…
…Було гірко, буде гірко,
Несолодко й тепер.
В голові від кулі дірка.
Пам’ять протяг стер.
Такий ти, мій народе,
Засіявсь в темну ніч.
Надіюсь, колись вроде
Була ж в нас Мати-Січ
А батько з Гуляй Поля
по вірі анархіст.
Ото була в нас воля…
Собаці все під хвіст…
Да… Справжній письменник — виснажливо інтенсивна особистість. Тут тисячі конфліктів, внутрішніх. Бо вони не вичерпуються зіткненням гідності, статечності, розважливості з темною стихією почуттів. Від своїх почуттів нікуди не дінешся… І конфлікти ці закінчуються смертю письменника.
Каюсь, люде, я грішив.
Каюся. Було лукавив,
Коли катів у риму славив.
Та більше все-таки смішив.
Й не ради благ, не ради слави.
--------------------------------------------------------------
Триває прийом творів на літературний конкурс "Сила Землі", з нагоди 110 ліття Павла Ключини...
Кому більше цікаво - будь ласка-читайте:
https://booknet.ua/book/okreme-msce-u-dush-b428124
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2024
На Україні здавна побутують веселі пісні. Побутують і їх варіації. Але такої, нестирмно-молодої, ще не було. Хто хоче, переконайтеся.
https://youtu.be/mp-SX2v3528?si=GmQRI0Dx8sUEBsJK
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2024
... Спостерігаючи невігластво, недосконалість і злість своїх сучасників, Куліш не сподівався, що їхнє потомство відразу стане освіченим, справедливим і досконалим. Сам Куліш був бездітним…
Однак, він і не втрачав надії, що майбутнє подолає чвари... І не залишиться байдужим до його думки. Для цього й писав...
Звичайно, він знав, що посередніх людей охоче підносять і звеличують навколишні посередності... Бо в них бачать і прославляють себе. Слова пересічної людини нікого не зачіпають... Куліш таким не був…
Судження Куліша, особливо в його програмних творах, проникнуті водночас зневагою та доброзичливістю…
І тому – як мислитель, поринув у прірву захопленої самотності...
https://www.youtube.com/watch?v=UoybgWIsVmA
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2024
Процитую уривок із твору мого друга:
Зусилля розуму плодять не стільки знання, скільки незнання. Зловіщий парадокс... Люди забавляють себе. Але, як казав Володимир Тендряков, – будь який спалах розуму – це спалах всього всесвіту…
У Куліша неможна встановити чітких кордонів між особистими та суспільними темами. У його ліричних, епічних, прозових та драматичних текстах втілено історичну гіркоту. Гіркоту, рясно замішану із надіями, сподіваннями, вірою, попри будь що... Народжені гнівними чи скорботними роздумами (особливо в останні роки життя) над чим? Над проявами байдужості й лінощів співгромадян... Страждати – доля видатних людей... Хандра та скорбота – чи не найзатята властивість виваженого світогляду, загартованого характеру… Це і було свого роду новий погляд порівняно із примітивним оптимізмом буржуазії, що тоді вже народжувалася, стрімко… Та, все ж – у творах його звучить тема свободи, як необхідної умови для щастя людини, навіть особистого!!!
Особливо, як на мене, це відчутно у вірші «Lago Maggiore»
Хожу берегами,
Та й не нахожуся;
Дивлюсь на сади зелені,
Та й не надивлюся,
Сади-виногради
В воду поринають;
Поуз берег ясні смуги,
Як срібло, сіяють.
Шукаю-питаю
Зеленої рути,
Щоб тебе, мій рідний краю,
Навіки забути.
В тобі, рідний краю,
Люди туманіють;
По степах твоїх розлогих
Будяки красніють.
Тобі, рідний краю,
Не дав Господь долі.
Розкинулась твоя доля
Могилами в полі.
Зійду на могилу,
Гляну на Вкраїну…
Помандрую в чужі землі,
Та там і загину.
Разом із цим нагадаю моїм колегам по КП. Триває прийом творів на міжнародний літературний конкурс «Слово правди»* (Проза, поезія, п`еса, есеї, нариси)
з нагоди 205 років від дня народження Пантелеймона Куліша (1819-1897) українського прозаїка, драматурга, етнографа, перекладача, літературного критика і культурно-громадського діяча, автора першої
фонетичної абетки української мови «кулішівки», яка лежить в основі сучасного українського правопису та мовлення.
Це літературне змагання присвячене темі сьогодення.
Умови конкурсу:
поетичний – обмежується “повними” двадцятьма
рядками
( п‘ять класичних чотиривірши).
Прозовий – до 10 000 знаків.
Твори, які перебільшують зазначений розмір, до
конкурсного розгляду НЕ БЕРУТЬСЯ!
вік учасників – не обмежений.
кількість творів – ОДИН!
Термін подання творів до: 1 серпня 2024 року.
Опісля 1 серпня заплановано видання ВІСНИКУ
конкурсу.
Твори переможців буде перекладено німецькою
мовою та надруковано на сторінках міжнародного журналу «Склянка Часу*Zeitglas» у 2024 році.
Дипломи та призи буде надіслано на вказані
авторами поштові адреси УКРПОШТОЮ.
Довідки за тел: 04736-36805, або zeitglas.kaniv@gmail.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2024
Інколи хочеться...
прочитати щось
із нових публікацій.
Рядки невимушених слів
про славних людей краю.
Хто серце моє зачепив.
Людей минулого,
але й потрібних
нашому часу...
І таки -знайшов... Кому більше цікаво - будь ласка-читайте:
https://booknet.ua/book/bez-nadmrnogo-egozmu-b426801
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2024
Слухати можна без кінця. При цьому розумієш і навіть відчуваєш як енергія пісні проникає в душу. Енергія така, що навіть формує оточуючий світ і тебе у ньому по новому - за принципом дієвого добра, глибинного... Адже герой - без надмірного егоїзму.... А якщо дієш щиро та від усього серця, ввесь світ поступиться, аби звільнити тобі дорогу... Дякую МІДГАРДУ!!!
https://youtu.be/GGrehOn1274?feature=shared
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2024
"Склянка Часу*Zeitglas"
2024, № 109
У номері 109 міжнародний літературно-мистецький журнал «Склянка Часу*Zeitglas» публікує оповідання Валентина УСОВА «ЧЕРЕМХИ ПІЗНІЙ ЦВІТ», Олександра АПАЛЬКОВА «ІРОДІАДА І ДЗЕРКАЛО РЕВОЛЮЦІЇ», Ангеліни КИСИЛЕВСЬКОЇ «НІЧ НА ХОККАЙДО», новели авторів XIII–го Міжнародного конкурсу короткої прози:
Буджак Михайло «ФЕДЕВА ХАТА»
Воротнікова Олена « РІЗДВЯНА ЗІРКА»
Голубенко Микола «ВИКТОРИЯ»
Дедюра Євгенія «ПІСЛЯ РІЗДВА»
Дмітрієва Тетяна « МОЯ БАБУСЯ»
Зіміна Юлія «СОНЯЧНІ ЗАЙЧИКИ»
Карабин Ольга «УЖГОРОД- КИЇВ»
Переверзєва Вікторія « СУМЩИНА У ВІЙНИ»
Підвисоцька Лідія «TENEBRAE ET LUX»
Федишин Володимир «НОТАТКИ ОБЕРЕЖНОЇ ЛЮДИНИ»
Фролова Тетяна «ЧУТИ НЕБО»
Черкай Ольга «ЧЕБУРАТОР»
Шапран Олена « ЛЮДИНА НА СВОЄМУ МІСЦІ»
Юлія Етімгер « НАРАДЧА КІМНАТА»
Янчук Людмила «КАЗКА ПРО ДРАКОНА Й МУЖИКА»
Розділ Альтернативна проза представлений оповіданнями: Тетяни ПЛИХНЕВИЧ «ЛЕГЕНДА ПРО ТАПІРАГРОМОВИЦЮ», Володимира СТРАШНЮКА «VIVAT ACADEMIA!».
Розділ СТОРІНКИ ПАМ`ЯТІ
подає твір Перегуди Вадима «ВИЩЕ ВИШГОРОДА — ТІЛЬКИ НЕБО!!!»
ПОЕЗІЯ презентує нові твори Дмитра АТАСОВА, Лариси МАГЛЬОВАНОЇ, Сергія НАБЕРЕЖНИХ, Михайла ПАВЛЮКА.
Німецькомовний розділ знайомить читачів із новими перекладами поезії Петра ПАЛИВОДИ у перекладах з української Бенуа Філіпа та Губерта М. Швайцера.
Розділ Критики та есеїстики друкує нариси Володимира ГАНУЛІЧА «ПОГИНІ», Володимира ДАНИКА «З ПИСЬМЕННИЦЬКОГО ЗОШИТА», Івана СУМИРНОГО «ПРО КРАСУ У ВІРШАХ ПОЕТІВ КЛУБУ ПОЕЗІЇ…».
.
Галерея журналу друкує серію флористичних робіт АННИ БІЛОУС.
Більш докладно про авторів цього випуску на сайті: https://www.facebook.com/groups/344547475970040
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014992
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2024
Саме земне і піднімає... Про це Пантелеймон Куліш писав і пропагував, у своїй творчості. Я люблю цього письменника. Так, саме -полюбив, прочитавши перший його славний роман "Чорна Рада". Ще у минулому столітті... Одразу ж кинувся до МБА. Листами. І, в ті часи, як іх не гудять, отримав інші його книги. Поштою!!! Без усіляких застережень. Книги, видані ще у 19-му столітті... Адже, після невдалої спроби видання ПЗТ Куліша (планувалося 50 томів) у 1930-1950 роках, до 1969 року панувало майже повне видавниче мовчання... Лише Харків не здавався... Видавав, хоч потроху...
"Він боре тупість і муругу лінь..." - писав про Пантелеймона Куліша Микола Зеров, у тому ж таки Харкові, 1925 року...
І були серйозні заміри опублікувати всю спадщину видатного письменника та історика. Проте з*явилося у Харкові лише три -1-й, 3-й і 6-й томи...
Приємно що нині інтерес до Куліша росте. І я ділюся новиною про літературний конкурс, міжнародного рівня до 205 ліття цього непересічного майстра осмисленого слова.
Куліш вірив, що слово - то велика культурно-будівнича сила... і що в майбутньому в воно розів*ється в могутнє дерево національної культури...
ТОЖ!!!
Міжнародний літературно-мистецький журнал
#Склянка_Часу_Zeitglas
оголошує міжнародний літературний конкурс
#Слово_правди *
(Проза, поезія, п`еса, есеї, нариси)
з нагоди 205 років від дня народження Пантелеймона Куліша (1819-1897) українського прозаїка, драматурга, етнографа, перекладача, літературного критика і культурно-громадського діяча, автора першої фонетичної абетки української мови «кулішівки», яка лежить в основі сучасного українського правопису та мовлення.
Пантелеймон Куліш. – автор, який створив перший україномовний історичний роман – легендарну «Чорну раду»...
Це літературне змагання присвячене темі сьогодення.
Умови конкурсу:
поетичний – обмежується “повними” двадцятьма
рядками
( п‘ять класичних чотиривірши).
Прозовий – до 10 000 знаків.
Твори, які перебільшують зазначений розмір, до
конкурсного розгляду НЕ БЕРУТЬСЯ!
вік учасників – не обмежений.
кількість творів – ОДИН!
Термін подання творів до: 1 серпня 2024 року.
Опісля 1 серпня заплановано паперове видання ВІСНИКУ
конкурсу.
Твори переможців буде перекладено надруковано на сторінках міжнародного журналу «Склянка Часу*Zeitglas» у 2024 році.
Дипломи та призи буде надіслано на вказані
авторами поштові адреси УКРПОШТОЮ.
Довідки за тел: 04736-36805, або zeitglas.kaniv@gmail.com
Оцінювати твори буде журі, до складу якого увійдуть письменники, перекладачі, сценаристи, журналісти, літературні редактори.
редакция журналу СЧ приймає до розгляду авторські тексти за обов`язкової наявності:
– короткої біографії автора (із зазначенням року народження, поштової адреси, номеру мобільного телефону).
* тексти повинні надсилатися до редакції журналу СЧ в електронній версії на е-пошті: zeitglas.kaniv@gmail.com / у форматах Word або RTF (12 кегль, з чіткою різницею тире від дефісу, перевіреною орфографією, без усяких обрамлень і довільних форматувань)
*надаючи свої твори, автор погоджується з подальшим публікуванням чи використанням їх тексту в рамках літературних проектів журналу.
Тексти надсилати на електронну адресу: zeitglas.kaniv@gmail.com
із позначкою «Конкурс Куліша».
Можлива й пересилка роздрукованого тексту оповідання на папері за адресою:
«Склянка Часу*Zeitglas»
Вул. Шевченка, 31/32,
м. Канів,
Черкаської обл. 19003
Автори найкращих творів будуть відзначені нагородами.
Відзначені роботи, за рішенням конкурсного журі, будуть опубліковані на сторінках журналу та літературного альманаху «Скіфія».
* За назвою твору П. О. Куліша.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014688
рубрика: Анонс, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2024
-Перекрийте сарай, діти.
-Та Вам вже, батьку 87 років.
-Я, діти, буду помирати, гляну - сарай перекритий...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2024
- Сарачка, я больше так не можу, давай розведьомся.
- Ізя, так не пойдьот. Ти мєня брал вдовой, вдовой і оставіш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2024