| Сторінки (4/360): | « | 1 2 3 4 | » |
Вільний переклад твору Хайера Хельмута
*1952., ФРН.
Аби я міг перевернути час,
бо вехня склянка порожніє.
Утримує її отой пісок, що вже внизу
І не дає перехилитись ще раз.
Тож, сиплиться поволі, добігає краю,
мій час, що був задовгим, як здавалось.
А нині – мчить, неначе шторм
жене його, збайдуживши до мене.
Ось, вже і верхне скло лишається пустим,
а нижне стане вкрай важучим.
Масивність мертвого тепер піску,
хіба що смерть мою присипить.
І вже нема мені ні шансу, ні жалю
Бо мій годинник вичерпала доля.
Я можу сподіватись воскресіння,
якшо сам Бог торкне той час рукою...
https://www.youtube.com/watch?v=sOrDe3EhmPo&t=20s
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2020
"Tales of Kreia" - це третій повний реліз молодого українського гурту Midgard. Ця трупа трубадурів із берегів Дніпра співає широкий спектр тем, включаючи "вікінг", фентезі, битву, смерть та лють. На відміну від інших двох альбомів, це перший альбом, який розміщений у абсолютно фантастичному світі. Кожний, хто його прослухає, відчує 48 хвилин добротного рок-драйву.
Хто не вірить, пересвідчитись можна за посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=sOrDe3EhmPo&t=20s
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2020
И, дабы не ходить кругами, начнём с превосходного и свежего текста Е.Юхницы: "Морячка, только муж на берег"
«Морячка, только муж на берег,
Вся-вся в нём!
И - ни знакомых у неё, ни кавалеров,
Ни вечеринок, ни карьеры –
Дом-дом-дом!
…Ей не кивают на побывке офицеры», -
Батяня-мичман так не раз под шармт гостей
Нос корабля нам рисовал с толпой матросов.
А мама злилась: «Баста в пьяной трескотне
Подозревать несправедливо жён, и плоско…»
…И все, как правило, за маму ли́ли тостик.
19.10.20 г.
ID: 892273
ТИП: Поезія
Более реалистичнее и не сочинить... Правда, есть ещё люди, упорно нежелающие воспринимать реалии жизни, адекватно... Но, оставим им их восприятие как филослфское искажение. Автору -браво!
Продолжение следует...
А покуда -песня, драйв, что надо: https://www.youtube.com/watch?v=jqEci4AZj-4
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2020
...А всё вокруг, не сон ли это?
Если люди ( простаки и крутэлыки, политики, и олигархи, бездельники и трудяги, поэты и писатели) упорно не желают адекватно воспринимать реальность: искаженная, она исчезает в самых тёмных уголках сознания... И там пожирает нашу активность и способность созидать... А место отсутствия истинного созидания, заменяют мифы, агрессивность, безумие, сны...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2020
Олександр Апальков у програмі «На тему тижня» про свій журнал «Склянка часу» (ВІДЕО) - ТРК Ільдана | Свіжі новини і події м.Черкаси https://youtu.be/_ae_hRgqPrE
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2020
У день Віри, Надії, Любові та Софії - не вперше, не вдруге хочеться, аби дзвенів цей день тостами, поезіями і піснями... Попри дощі, вітри і різні години нашого життя.. Хай усім пощастить! А пісня мого товариша вдало ілюструє це.
https://www.youtube.com/watch?v=3ozVTmjMmic
(Малюнок Анжели Джеріх)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2020
Час от часу до мене пишуть автори КП. Звертаються за критичними порадами. Іх ел-листи я не збираю. Адже, я не критик. Не критик за освітою - (не кінчав Літінституту). Однак, відвідував літ-студію, змістовну. Звісно, нашвидкоруч, раджу одне: уникати дієслівних рим, для початку. Далі - коли є бажання творити - читати поетів. Найкращих. Різними мовами. Це обов*язково (за моїм світоглядом). Приклад: Максим Рильський багато зробив як блискучий перекладач. Він, поряд із своїми віршами-красенями, створив інвенції (незгублені за красою оригіналу) із польської, словацької і російської - найкращих творів багатьох літератур... Для чого це було йому? Звісно, й заробітку заради... Але, й у такий спосіб він муштрував себе словотворенням, словообразами, словоконструкціями та збагачував свою ж таки ерудицію. А вона, за твердженнями його сучасників, була променистою... Бо відсвічувала добротою гарячого поборника дружби культур і народів усього світу...
До чого це я веду?
А не можна написати великого твору, не будучі доброю людиною. Людиною, відкритою до усьго світу, людиною невтомної праці пошуку вірного слова... Одного, другого, третього...
(далі буде).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2020
Як стало відомо із нетрів і-нету: - на сторінках літературного альманаху #Скіфія, що видається окремою збіркою редакцією міжнародного літературно-мистецького журналу #Склянка_Часу_Zeitglas із 2000 року поспіль побачили світ твори 855 авторів із України, Росії, США, Німеччини, Азербайджану, Білорусії, Польши та інших країн світу. У тому числі представлено й публікації ряду авторів ресурсу КП. Слід зазначити, що цей альманах представлено в усіх наукових бібліотеках та презентовано, як сповіщає видавництво, (у відповідні роки видань) на відомих книжкових форумах та виставках. От і нині редакція готує новий випуск. А заодне й щиро дякує усім авторам (повний список подано на сайті: https://zeitglas.io.ua/s2744619/) Приємно, що ініціатори видання й ннині запрошують творців красного слова до співпраці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888965
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2020
Запрошують авторів до 10-го випуску музичного альманаху «ОКТАВА»
Альманах видається із травня 2015 року українською та російською мовами, із присвоєнням номеру ISBN, зареєстрований у міжнародних каталогах наукових видань та наукометричних базах даних: НБУ ім. В.В. Вернадського та інших.
Кожного автора публікацій забезпечено авторським примірникомї та сертифікатом, завіреним печаткою.
Окрім паперового варіанту, альманах "ОКТАВА" виходить у світ ще електронною книгою. Цей контент поширюється і-магазинами України, на іноземних ресурсах Amazon.com, Barnes and Noble, Tunes Dobra Book (США) тощо.
Більш докладно на сайті: https://zeitglas.io.ua/s723036/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888885
рубрика: Музика, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2020
Мій друг зробив поста...
Ділюся ним:
... Неначе нині ним, Толстим, сказано... Про_дистанційну_освіту...
"Сила уряду тримається на невігластві народу, і воно знає це, і тому завжди буде боротися проти просвітництва ..."
(художник Анжеліка Джеріх. Публікація журналу "Склянка Часу*Zeitglas" №67)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2020
Історія всієї римотворчої спадшини привела до того, що найбільш "насущним" її завданням стала боротьба за лайки... Причинне це слово можна й не перекладати із англійської... Завоювання домінуючого положення римотворця, тут автори чавлять одне-одного силоміццю свого доробку, щоденного.
Група "лідерів" так би мовити, сконцентрувалася. Утислася й виробила свій "стиль". Він тяжіє до римування дієсловами, тотально. Причому вже й самі дієслова беруться "сирими", не облицьованими навіть...
Даю "свіжу" ілюстрацію уривком із віршу "ВЕСНА", що написала Anna Hotenko, мабуть англійка...
...Горять огні з-за огорожі,
Настали довгі вечори.
Ніде ще зелені немає,
Дерева чорні прикрашає
Зазеленіє, розів’ється,
Мов юна німфа, посміхнеться...
ID: 886440
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
Головне (на думку чи переконаня авторки) що вид її твору ПОЕМА...
І їй у цьому не суперечать її прихильники. Ми - заперечуємо будь-який дотик цього "твору" до епоса...
Згадайте (ну, хто ще здатний згадати) рядки Гомера чи - на сам кінець - Сосюри... Ну, хоч рядки із поеми останнього "Мазепа". Я ж наводжу їх, навіть не для порівняння...:
...Співаю я в ці дні журби,
Коли лакеї йдуть угору
Й мовчать раби…
Німій, одуреній, забитій,
Невже не встать тобі від ран?
Москві та Жечі Посполитій
Колись жбурнув тебе Богдан...
А? Справжня поезія не потребує взаємодопомоги... Лайками... Чи не так?
А ось ще один "шедевр" выд Надіъ Гуржій (Свинар). Причому, він адресується її КОХАНОМУ! Моло того, авторка ще роз*яснює у дужках
(Присвячується моєму чоловікові )
...
З тобою мені, немає коли нудьгувати,
З тобою захоплююче цей світ пізнавати.
В розлуці з тобою, час довго біжить,
А поряд з тобою, мов мить, так летить.
Як тяжко мені – плече ти підставиш.
Як сльози біжать – ти їх витираєш.
Як бурі в душі, ти словом бадьориш.
Як розпач у серці, мене заспокоїш.
Ми разом йдемо, перешкоди долаємо,
Ми разом сумуємо, і разом співаємо.
Дітей ми разом на ноги здіймаємо,
Ми разом живемо, взаємно кохаємо.
ID: 886484
ТИП: Поезія
Тут підходить класичне від Корнея Чуковського: "И такая дребедень -целый день, целый день..."
Ми бачимо, що ніяке скасування всіх посередніх "податків" на дієслова і заміна рим справжнім бажанням творчої подяки навіть коханому не врятує текст... Велечезним полегшанням дев*яти десятим населення КП стають їх лайки та коменти під цим твором... Ніякі... Тим часом, авторка все пише вірші...
Насправді ж, не вона одна. Адже при вільному друку віршовіршителів, КП перетворюється у своєрідну "ощадну" касу пересічних...
Ось ще приклад. Новоспечений текст від кріптонима Eleonora Vesta під заголовком "заєць":
темний дім та темна тінь.
ти бредеш о третій ночі на зарядку.
заєць скаче на світанку.
заєць ближче-ближче до тополі.
кров зі скроні, заєць в полі.
заєць сірий та гладенький.
заєць має господиню,
а ночує попідтинню.
господиня – зла богиня.
в зайця стрілила вона.
заєць бігає від неї,
замітаючи сліди.
заєць падає від болю,
проклинає свою долю.
помираєш? ні, зажди.
ти стоїш у купі гною.
друже милий, що з тобою?
вийшов я о третій ночі
на зарядку
ID: 886514
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
При сучасному поширенні таких "ліричних поем" -труднощі із сенсом та стилем цілком вигадані... Єдина трудність - бескорисливість авторки, що опинилась, можливо, у кризі... Наростання цієї кризи -факт і факт ледве чи не безперечний... Мої співчуття.
Доволі влучний фрамент свіжого твору Анатолія Мельника підтверджує мої вищенаведені міркування:
...С тридевятых идет сторон
Смерч стиха по нагому полю.
Засевает сорняк-глагол,
И глаголит о том ветрам,
Что поэт, как соколик гол,
И что пишет он всякий срам....
Уривок узято за посиланням: https://www.facebook.com/profile.php?id=100001539109785
З одного боку, ще трохи, й будуть писати на кшталт мию ся, крию ся, любую ся... Це не випливає із минулого віршоплетіння галичини чи рутенії. Це коїться усьому всупереч... З другого боку, історія поетики показала, що на теренах України відірваність творчості маси поетеріїв від трудящих класів та звичайного читача далеко більша, ніж в інших країнах. ( Я буду робити порівняння із нинішньою поезією Німеччини, Австрії, Росії, США та Британії - бо саме державними мовами цих країн володію добре.)
Передчуваю, що накинуться на мене із дві три пригоршні затятих поеток (у першу чергу) - та їх письмові лементації засуджено на безсилля...
Та розпочну із відсіву та впорядкування основної лінії цього нарису. В урочистих випадках, я надто дбайливо буду подавати хороші і прекрасні (без усяких лапок) твори. Ось - перший з них, від Наталі Рибальської:
Вже скоро...
Кава,
Жовтень,
Тихий дощ
Наспівує романс під парасолю.
Фонтани сплять посеред тихих площ.
І я думки печальні всі знеболю,
Вдихнувши осінь, пріль лісів, туман,
Святковий спалах листя золотого.
І може з жовтнем станеться роман,
Ніхто ж від мене не чекав такого.
Я закохаюсь в пахощі дібров,
У шепіт вітру, оксамити ночі.
У передзвін малиновий церков,
Вертаючись у будні неохоче.
Тут серпень із серпанком золотим,
Тут полудень розплавлений, як лава.
Я мрії відпущу,
Спливуть як дим,
Допоки серпень,
Літо,
Спека,
Кава...
ID: 886442
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
І тут я, звичайно, цілком приєднуюсь до заклику, настрою і напряму цього твору, вдалого. Але, як твердить приказка німаків: "Вийняток лише підтверджує правило"... Поясню, хто не дуже знайомий із мовою Гьоте та Шиллера... У німецькій граматиці на кожне правило існує понад сто вийнятуків... Втім, мова чудова. Нею писані найбільш вагомі твори філософії, красного письменства, наук інших галузей. Та повернемося до творчості поетів КП...
Коли "наводиш" критику, здіймають галас творчі mediocrity. Та не вони утворюють сенс поетики, вони псують нерви собі і вбивають час читача...
Ось, "дивіться" (як нині модняво кажуть теле- і радіо (!!!) ведучі) на первісне замалювання-римування від автореси на титло НАСТУРЦІЯ.
БАЖАННЯ.
Бажаю чуда, радості, добра.
Бажаю трішки в мріях політати!
А черствість, яка в'їлась, як кора -
З душі і тіла швидко відідрати!
ID: 886455
ТИП: Поезія
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
Яка тут лірика? Яка поезія? Яка, заради "радості, добра" філософія?
This is drivel. І розмову про твір цей швидко прийшла до кінця...
Втім, почекайте! Незабаром у коментарях з*явиться якась пані... І "прямо" заявить про несправедливість...
І з*явилась таки. Й не одна.
Перша написала: "Eleonora Vesta, 21.08.2020 - 11:37 вельми тупа критика, ще й мова неграмотна"
Друга пішла ще далі, тільки вдумайся, читачу!!!
"Nafta, 21.08.2020 - 12:52 А автори вам дозволяють "критикувати" їхні твори?"
Як Вам?
Тут моя тема набирає ще ширшого розмаху. Адже вона вже збагачена досвідом, пересторогами, коментами і "порадами" жваво-зрілих поеток.
На жаль чи на щастя, такі авторки та схожі на них інші віршотворці ніяк не хочуть собі допомогти. Не мають сили збагнути, що солоденькі комплименти лише затримують розвиток молодих сил... Zum Lernen ist kein zu alt, - кажуть німці. Їм вторять анлійці і ті, що мову їх знають так: "One is never too old to learn...". Чи не правда, як схоже? Навіть за вимовою...
От і весь урок...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886441
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2020
Успішна публікація у знаному виданні - крок вдалий, ЗАВЖДИ.
Творчий світ поета, письменника, і в першу чергу початківця потребує непідробно-солодкого чи слащаво-гіркого, визнання. Творіння авторського запалу цінуватися мусять читацьким ставленням. А лайкування у і-мережі не стає справжнім показником успіху чи занепаду творчого обдарування. Здебільшого такі реакції - побіжні, миттєві й нетривкі у значенні співдії автору. Тут слід публікуватися у паперових, знаних виданнях. До таких я відношу літературний альманах "СКІФІЯ". Він видається із 2000 року. Видається стало, щоквартально, добротним накладом. Його примірники кожного випуску ( я перевіряв. Можете це зробити і ви) знаходяться у всіх наукових бібліотеках України... Отже, беручи участь особисто у його останніх виданнях, запрошую і колег по КП.
Між тим, видавництво на своєму сайті сомо нагадує авторам, що за 9 днів завершується термін подання творів до альманаху "Скіфія-2020-Літо"
(проза, поезія, есеї, критика). Наразі готується 34-й випуск.
До альманаху запрошуються автори України та країн зарубіжжя.
УМОВИ подання авторських творів на сайті: https://zeitglas.io.ua/s2740344/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886162
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2020
Художній образ там, де текст пройнятий мислю, чіткий і виразний. У цьому ще раз переконався, читаючи твори нової збірки. Це-довгоочікуване, принаймні мною, видання Віснику міжнародного конкурсу на кращий художній твір “Наше серце”. Конкурс відбувся з нагоди 170 ліття від дня народження французького письменника Гі де Мопассана. І поки триває ще оцінювання торів поважним журі, висловлю декілька своїх думок. Неупереджених. Простих. Почну із географії авторів... Завжи цікавить авторська активність областей нашої Батьківщини та закордоння. А фоліант віснику доволі об*ємний: 293 сторінки, формат книги А-5.
Найбільшу кількість авторів (проза, поезія) нарахував із Київщини: 33.
Волинська 10, Львівська 7, Одеська 6, Харківська 7, Полтавська 5, Хмельницька 4... Інші регіони -значно меньшу цифру показали. А Черкащина - й поготів представлена одним автором... І то, автором, якого я знаю по Харкову...
Невже "лани широкополі і Дніпро і кручі" не спромоглися??? Скільки знайдеш у переліку членів обласної спілки письменників шевченкового краю ПІБів... До сотні. А учасників - один... Панове, члени, можна довгі роки писати вірші і не бути поетом... Адже, як казав Андрій Малишко, кожна людина, хоч би з невеличкою освітою, уміє підбирати рими і складати віршики... Агов, поети Черкащини, чи створюєте ви ще справжню поезію???
Та перейдемо до суті, приємної.
Приємно вже те, що поміж 106 авторів я зустів імена колег по КП. Тож, вважаю цей допис буде вжитковим.
Труд письменника, поета може поєднуватися із красою словотворення у єдине ціле. У такому разі текст набуває філософського синтезу... Того, що давно хвилювало й хвилюватиме повік не одного художника слова, справжнього митця...
От і назву ряд авторів віснику, що справили на мене добре, почасти й незабутнє враження. Йду за алфівітом (я ще читаю вісника. Дійшов до половини книги) у переміжку прозаїків та поетів: Апальков О. (єдиний, доречі пердставник Черкащини), Біла Вікторія (Івано-Франківськ), Васильчук Віктор (м.Коростень), Вергеліс Олег (Київ), Вертієва Анна (Харків), Грицан Тетяна (Закарпатська обл.), Донець Денис (Одеса), Карпець Ярослав (Київ), Левіна Оксана (м.Хорол, Полтавщина), Лещинська Оксана (Івано-Франківськ)...
Дещо повернемося до прочитаного матеріалу. Неможу не подякувати Вергеліс Олегу за його нарис "Старая актриса на роль миллиардерши". Навіть не розмірковуючи над його літературними принадами, дякую авторові, знаному у світі театральної критики, за світлу, збережену пам*ять про Нону Копержинську... Водночас - рекомендую усім небайдужим прочитати цей нарис-портрет. Згадєте одразу і Рогнеду Карпівну із "Королевы бензоколонки" і Секлету Лемериху із "За двома зайцями"... Пам*ять - то великий скарб.
Молодь завжди "акселєрувала". От і у збірці якось вражають рядки Гризан Дар’ї, із простенького віршику "Искра". Не зразу, але - замислишся... Це пише дівчина у свої 10 років... "...Что мне делать, скажите, с любовью?/Может, просто уйти в никуда?"
Звісно, дитячі спроби варті похвали. Інща справа, коли вже зрілі поети і поетки "верзають" твори, захоплені однією строною руху пальців по тестатурі. На кшталт спроби піднести власну вузьколобість до особливої цноти... Ще гірше, коли дівки, чоловіки і чоловічиці римують дієсловами... Без совісті, стидання й міри. Тут, найбільш насущне завдання будь-якого критика - висміювати таку творчість. Що роблю і я, мірою сил і можливості...
Та, повернемося до першоджерела -віснику.
Киянка Маркс Марина у творі "Розлучниця" йде джеролом драматично-романичної пригоди. І їй це вдається. Образ розкриття людського характеру... Нині такий хід використовують автори (тексти яких я читав) рідше, ніж образ для змалювання суто подій життя...
Варто окремим абзацем згадати твір Анатолія Крима "Чорт". Це комедія для театру. За мотивами оповідання Гі де Мопасана, маститий автор створив чудовий привід для дійства у 5-ти сценах. Раджу всім прочитати. Гумор - б*є через край...
Мірою читання відкривається світ нових образів. Тож, раджу прочитати у збірці твори ще таких авторів як: Лілії Кузьменко, Юлії Левін, Олени Постнікової, Анатолія Сергієнка, Володимира Стасюка, Владислава Таранюка, Василя Харченка... Авторам вдається зачіпити читача, змусити його міркувати за текстовим дійством далі, самотужки...
Зрозуміло і те, що якась частина текстів вісника починається і кінчається халтурою. Однак і дешеві поробки, попри свою невгасиму малозначущість, теж становлять частину літературного процесу. І з огляду на це будуть ще написані критичні нарисі більш маститими спеціалістами ніж я. А я раджу усім авторам долучатися до подібних проектів. Адже, більшість класних (добротних) творів -стає прикрасою літературного змагання, змагання наживо. Тут і зараз. А це -мов бігти навипередки із чемпіоном... У буль якому разі побіжиш швидше, ніж біг би за таким як сам...
Щасти всім!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2020
Як мені стало відомо, вже запрошуються автори до міжнародного конкурсу «По-модньому»*
Цей конкурс запровадив міжнародний літературно-мистецький журнал
«Склянка Часу*Zeitglas», який має широкий досвід у проведенні літературних конкурсів аж із 1995 року. Я ж особисто долучився до таких живих літ-змагань лише позаминулого року. Шкодую, що не зробив цього раніше. Адже оцінюють конкурси знані та паважні письменники, поети, журналісти, телеведучі. Серед них не завадить назвати такі імена як: Сергій Лазо (автор пісні "Ні обіцянок ні пробачень" та інших), Євгенія Більченко, В*ячеслав Пасенюк, Микола Петренко, Юлія Авраменко, Оксана Щирба та інші... Під час конкурсі ніколи не змінюються умови його проведення та усі конкурсанти мають рівний шанс...
Новий конкурс «По-модньому»* включає прозу, поезію, есеї, нариси відбувається з нагоди 180 ліття від дня народження Михайла Старицького (1840-1904), письменника, драматурга, режисера, перекладача, культурного, громадського діяча.
Мета конкурсу: показ розмаїття сучасних авторів України та світу у царині гумористично-сатиристичного художнього тесту.
Умови конкурсу можна переглянути на на сайті: https://zeitglas.io.ua/s2743376/
Долучайтеся, хто надає преференцій змаганням наживо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2020
Не має значення де і в який час відбувається презентація нової пісні. І в Україні і у будь-якому закордоні, гармонійна модель внутрішнього світу людини, подана натхненням музикантів молодої рок-групи #Asterion, несе потужну силу. Ця енергія здатна змінювати навіть драматичні реалії. Справжні музиканти найвищим піднесенням духу народжують нові пісні і реформують навколишнє середовище. Навіть попри карантинний сум сьогоднішнього суспільства. І так відновлюються культурні сподівання і гармонізується наш життєвий простір. А філософія пісні спонукає до роздумів.
https://www.youtube.com/watch?v=aAW0aBkXR08&feature=youtu.be&fbclid=IwAR00h3ckJkDYSxTXsmaTGheMlvRFa9N0sB15Cvc9ur_ZTMdezLhYQjSXtNA
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880048
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2020
Спробую цим нарисом подати певні підсумки свого споглядання та сприйняття текстів, що розмістилися останніми днями... Я не зловживатиму кредитом вільного часу авторів.
Час треба витрачати на відпочинок. Саме тому, без усякого плану, довільно, працюватиму над цією темою з місяць..
Тож почнемо. Хай першою буде дама - Надія Башинська. Ось уривок із ії віршу:
...То ж майже все віддав Бог дітям і наказав цві-
сти, як квітам. Дорослим так сказав: «Втішайтесь.
Дітьми у душах залишайтесь. А якщо будете , як
діти – життю зумієте радіти.»
ID: 878186
ТИП: Вірші
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Оповідний
Мені подобається надолужувати такі ламентації римованих дієслів дореформеною епохою (1861), яка викликала появу торгівельного і лихварського капіталу не лише в економіці, а й навколо-літературній царині. Оповідній...
Народ не може мовчки терпіти примхи долі. І тут поглянемо на уривок із тексту криптоніму Yellow Flame "Ти знаєш?"
"Пройшли з тобою ми дорогу різну ось пролетіло вже 3 роки
І я не чую в голові емоції..."
ID: 878181
ТИП: Вірші
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
Мені подобається це "не чую в голові емоцій...". Це ж треба... Природнім результатом цього є, мабуть, непомірна поширенність можливості -отак - запросто публікувати все, що у голову спаде... І сунути його у "філософську лірику"... Я теж - сую цей нарис туди ж...
Залишки середньовічча подає твір "Гюррем" від Ivan Kushnir-Adeline.
...Я відаю, що перед нею тисячами
Замовкли б всі і впали долілиць
І зціпеніли би перед сумирними очами,
Тіпаючись в ярмі мережева зіниць.
ID: 878170
ТЕМАТИКА: Любовна лірика
Мені подобається - тут є слово "сумирними", трохи схоже на моє прізвище. Однак, думав-думав над речетативом "Тіпаючись в ярмі мережева зіниць". Прийшов висновку: станова замкнутість селянської общини, прикріплення селян до наділу, кругова порука - так -середньвічча передано...
Коли на дворі проглядає сонце - непомірно поширюються "ніжні" і "гарні" форми нищого і гіршого капіталу римарства ( тут - утворення рим). Не плутати, адже у моєму Харкові є прекрасна вулиця Римрарська... Несе зовсім інше значення слова. Так от, повернемося до наших римотворців. Візьмемо рядки із картини "Мелодія дощу", від Кордиш Уляни:
"...Оркестр музику сумну
Так мелодійно й ніжно грає,
В дивній мелодії дощу
У грудях серце завмирає..."
ID: 878245
ТЕМАТИКА: Інтимна лірика
Мені подобається ОЦЕ стімголове римування дієсловами... Все, що перше під пальці попалося -ген - через тестатуру - перегналося на сайт... Можливо, двісті років тому, нечісленні заможні селяни, перебуваючи серед маси "маломіцних" і прочиали б такі рядки із завмиранням серця, тулячи у свої голови слова по складам... Нині -неминуче - індефирентність...
Коли трапляється "шедевр", його слід подавати цілком. Ось - він зветься "Забуття", від авторки Тетяни...
Забуття, нема забуття
Шукати дарма. Нема.
Забуття і кров каяття
Проллється дарма. Катма.
Від буття втікати з життя
Стікає вина. До дна.
З небуття і до забуття
Дороги нема. Дарма.
ID: 878293
ВИД ТВОРУ: Верлібр
Мені подобається його обзивання верлібром... Тут не можна проігнорувати зв*язок літературного куркульства з розкладом мізків усім чтачам. Коли, здається, хто прочитає цей мантровий-верлібр-катма-життя-до дна, той перетворится на сільського лихваря-глитая та на щось, може, й інше... Мізерний наділ площі тканини тексту - бодай едина його принада...
Щастя коли попре, то вже попре... Раз - і натрапив на ще один шедевральний опус. Причому - із епіграфом, розлогим, біблійним. Підепіграфський твір мав би розширити та поглибити віковічний текст... Ну, так, задається, треба. Бо, навіщо цитування?
Тепер - поглянемо, якому розвою піддалася авторка Лілія Мандзюк
"Ти до церкви записався,
Добровільно приєднався.
З-зовні праведним здаєшся.
“Лицемір”, - у Бога звешся...
Друже, Бога не обманиш,
Бо Його найперше раниш.
Залиши своє лукавство,
Бо не ввійдеш в Боже Царство.
Досить сліпо шкутильгати,
Знаєш: треба щось міняти.
В цьому Бог тобі поможе!
Змінить серце зле й негоже.
ID: 878296
ТЕМАТИКА: Інша поезія натхнення
Мені подобається сама тематика "поезія натхнення". Може, букву "т" замінити на "д"? Експлуататори, а ще ліпше -експлуататарки біблейних уривків, закабаляють (від еврейского вчення "каббала") неміряний простір і-нету, роздачею у позику шику-римування a la записався-приєднався-маниш-раниш-кутильгати-міняти -поможе-негоже... Красота! c'est un chef-d'œuvre, як кажуть одеські французи...
От де твір, що охоплює усю нашу тему, водночас. "Шампань - партнёр-фигурист!" від Євгена Юхниці
К поспелой клубничке шампанское взял
Прихожу, и звоню.
---Не сорвана я ещё, значит, нельзя
Приближать болтовню, -
Такое послышалось через окно.
Дом её – прям стальной…
Тогда уже ей пишет сам мой айфон
В её ча́тельный комп.
«Клубничка, где спряталась ты под листочком,
Давай, покажись!
Шампань, фигуристке-клубничке в платочке -
Партнёр- фигурист!»
ID: 878503
ТЕМАТИКА: Любовна лірика
Мені подобається те, як Юхниця Євген дванадцятирядковиком ув*язує торгівльно-лихварський капітал міста із залишками селянської праці кустарного промислу - вирощення полуниць... І читач, приміром я, вбачає своерідний наріст на організмі вже вкрай запомороченого карантинованого життя - прояв народної непокори. Непокори народного виробництва: шампанського, полуниць і віршування (доволі вдалого, слід визнати...)
Аж - говть - і знову пішло на звуження творчого браншу - звужуючи тим самим попит на силу віршованого слова... Маю на увазі ось такі рядки опусу "Схилився ранок в роздумах при вході" від Вікторії Волі...
...Прокинсь людино, заблукана, далека
Від ніжності, легкості, краси,
Посміхнись, хай мрія злетить,неначе лелека
І розіллються довкола світла голоси
Не бійся поглядом торкнутися неба,
Нехай в душу загляни синьоока блакить,
Відкинь поспіх , бо найбільша в світі потреба –
Відчути як сенсом наповниться мить.
ID: 878506
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
І звернув я більше уваги на несамостійне оброблення матеріалу... У затінку лінощів автореси запали гарні наміри... У теоретичному відношені полягає сторона мого погляду, у практичному - шкода нерозвинутого сюжету, не мертвими словесами... А ще "філософська" лірика... Скоріше Фіхте у його німецькому текстолозі відповідає цій дирикторії...
А при хаотичному стані публікацій КП, - надзвичайні лови "перлів" поетотворень... Ось - ще одне. Знайшов, утнула Катерина Собова:
... Перестань всього боятись,
Пора уже знати:
Ти повинен намагатись
Хоч щось світле мати!
ID: 878601
ТЕМАТИКА: Іронічні вірші
Мені подобається сама іронічність до написаного! Насамперед дане текстотворення несе спільну порожнечу із словом "вірш", просто так. Нічого не можна заперечити проти вакууму. Мене дивують, неупинно - потуги авторів дієсловити за будь що... Зносного оброблення мислі у таких текстах - ані чичирк... Вони запруджують сайт, як пластикові пляшки русло річки... Такий от підсумок... Від слова сум...
У кожному творі переховується його автор. Коли б фіскальні установи не мордували заможне селянство і бідноту - у нас би не було пауперів. І це доводтить текст "БУРЯЧКИ" від Пісаренчихи.
Сапаю бурячки. Схотілось кави,
Какао, кісілю, кампоту ще.
І розумію ж, путає лукавий,
Нашіптує: "Побалуйся борщем"
Якби курила, то з розумним видом
Пускала б кільця диму в небеса.
А так, або сапай, або обідай,
Інакше ж не пробачиш собі сам.
Розумна жах - удачу обхитрила:
Сховалась в затінку й пишу вірша.
Що не кажи, мистецтво таки сила:
Радіє тіло, бавиться душа.
ID: 878839
ТЕМАТИКА: Гумористичні й жартівливі вірші
Мені подобається доволі вдалий пейзаж і жанр. От аби більшість авторів повернулася "обличчам" до сучасного суспільства несправедливості... Де про даних верств населення (тих, що самотужки сапають бурячки) не пишуть забронзовілі вже забужки, сняданки, дереши, кокотюхи тощо... А добре було б послаити цей клан на... на буряки, аби не вживати іншого слова...
Тематика села -життя на лоні природи та спогадів - благодатна нива. Нема жодного літератора, що обминув цю стежину, ностальгічну. У цьому бранші звернув увагу на дванадцять рядків "Заховані думки" від Наталі Косенко - Пурик.
Як вабили мене, оті стежки,
Що вилися, як ниткою до хати,
Бо там були заховані думки
І слід відчутний де стояла мати
Ось образ я малюю ніжно словом,
Біжить вже виглядати у віконце,
Так день розпочинається все знову,
Коли в висотах сходе миле сонце
І погляд вже направлений у світ,
Де розлетілись діти, ніби пта́хи
Та опадає той останній квіт,
Але завжди чекає рідна мати...
ID: 878832
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
Мені подобається самий початок і останні чотири рядки. У них - сіль і смак почуття. Розклад селянства -становище жахливе... Жихливе тим недбалим ученням наших керманичів-державників, яке довело до спустошення сіл... І це останніми рядками, як "той останній квіт" - передано природно, добре. Середина - знівечена римою-затасканою "віконце-сонце"( бо, багато авторів лінується таки пошукати іншу)... А банальна рима - банальний зміст... Мені очевидно. А чи бачить це авторка?
Напевно, хапаються за глову модератои КП... Та, нічого не вдієш: за хаотичного стану самопросування - ліпляться поробки на КП, як наприклад такий-собі перл:
Одна думка
Якже хочеться єднатись,
Дарувавати оті рідні слова.
У добрі завжди перемагати,
Щоб у нас була думка одна.
.......
Щастя зустрічалося щодня,
Подяка і краса у кожному слові.
Єднала нас думка одна,
Бо найкраща наша українська мова...
ID: 878932
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
автор: Валентина Ярошенко
Мені подобається відсутність хоч якогось зносного оброблення цих рядків... Неначе писане, як пальчики по тестатурі клацали й клацали... Поки не стомилися... Думаю, що подібні віршотворці ніколи не проводять і гадки у собі: "навіщо пишу?". Ось, мариться "добре" бажання: "Якже хочеться єднатись..." (далі - рима - незрима), а насамкінець - "Бо найкраща наша українська мова..." Коли наша мова така найкраща, то шукайте словоодяги для висловлення ваших і наших почуттів... Лише у вже застарілому трохи словнику синонімів Святослава Караванського подано близько 15 000 синонімів... Українська мова жива - як море, як океан, як безмежність фарб і тонів, і тканин, і тд... Ви ж, пані Валентино, думаю, не носите одне й те саме плаття... Доброта ж у Вас присутня... Аж он на цілу поему мали види... Хай пощастить наступного разу...
Обмежуючись наведенням коротких підсумків, де змішую матеріал порівняно вдалий із абсолютно, чи відносно недостославним, дивуюся...
Обчисліть середній оборот одного дня віршопояв на КП, аж дух запнеться... Такі є дні - плодовиті... Ось плодоносить і авторка Віра Торська "новизною" віршописа "Бывают дни когда…"
Бывают дни, когда не дышиш,
Бывают дни, когда поеш,
Моментами ты видиш и не слышиш,
Моментами ты чувствуеш, но лжеш.
И утром искренне приняв решенье,
К обеду изнываеш от тоски.
А к вечеру усильем воли,
Идеш и ищеш выход впереди.
Рожденная в сознанье бодрость
Вдруг устает... приходит лень.
Тогда уж никакая колкость
Не тронет.. хоть коли весь день.
Когда слова написаны под вялость,
Не верь им милый, добрый друг.
Тут в каждой букве лиш усталость
Пишу... а вдруг поможет, вдруг.
ID: 878929
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
Мені подобається визнання самоє поетеси про свої словопади: "Не верь им милый, добрый друг./ Тут в каждой букве лиш усталость /Пишу... а вдруг поможет, вдруг..." Такі сповідальні рядки ми читаємо, що аж у магазин піти хочеться. Узяти пляшку і заспівати, під п*янючий супровід фо-но старого Макаревіча: "Бывают дни, когда опустишь руки, и нет ни слов...". А, між тим, авторка носить таке живе ім*я ВІРА! Тож, зичу я їй - звести до купи всі розкидані бодрячки "сознания" і бути щасливою...
Аби схаменутися, досить прочитати останні чотири рядки із нового тексту "Зелен зелений", що утнула Оксана Батицька у тематику філософської лірики:
...Літо буяє
Знову душа
В благодаті чистилища
Духом Святим
запричастилася.
ID: 878963
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
Мені подобається, феноменально рядок "В благодаті чистилища...". Хоч, я і не католик... А кому ж це із католиків не сподобається... Он і папа Борджія і його наступні субсеквенти покинули б це розпливчате вчення про 40 днів..., аби прочитали цю флексаніму... Вітаю з продукцією!
А цей твір від Білоозерянської Чайки несе течіїю мислі - попри, під і через "МОСТ ЛЮБВИ". Він настільки стрімкий, що треба ставитися з огляду на його міражну стрімкість дуже обережно. Наведу лишень уривки. Хто захоче - перечитає увесь на сторінці авторки.
...Все мысли – в том далеком мираже,
в тех тропах счастья, часто нами хоженых.
Влекут волшебной силою
те берега
Что к солнцу в гости нас с тобой водили,
все чувства раскрывали донага,
Мы вместе все печали в них топили...
.... А мост влечет смятением –
душа к душе,
И чувства вечные - несет течением...
ID: 878954
ТЕМАТИКА: Інтимна лірика
Мені подобається спогад про пісню "Несёт меня течение". Чарівні, неповторно-простенькі, втім - вкрай щирі і вдверті слова якої написав Віктор Дюнін. Пісня та живе й понині - від далекого, вже минулостолітнього 1975 року. Цю цифру не мжна порівнювати із цифрами наших фабрично-кустарного виробництва пісняків Лісапетного батальйону, вінників тощо. Спасибі авторці "МОСТа ЛЮБВИ" за спогади про прекрасне. Врешті-решт література для цього й винайшлася нашими пращурами, коли у них вже відпадали хвости...
І дещо до теорії реалізації творчго задуму хочу навести на прикладі уривка із тексту "Я не заплачу від злослів*я", що виклала НАДЕЖДА М. Це зробила вона до Дня Друзів... У нас же нині, що не день -то якийсь день... Скоро ніхто й на роботу не ходитиме... А відтак, як заартачився свого часу Струве проти "письменників" - не стільки по суті, скільки помилковим уявленням про поезію...
...Не буду плакать я знечів"я,
Для сліз є приводи другі.
Я не заплачу від злослів"я,
Для цього сльози дорогі.
Чи дош, чи сльози знову ллються,
Сміюсь крізь сльози їм на зло.
Та головне, щоб не спіткнуться,
Найбільш боюся я цього.
Слова, як стріли металеві...
ID: 879055
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
Мені подобається визнання самоє авторки, що слова цього твору "як стріли металеві...". Колючі, холодні... І все "ллються..., щоби не спіткнуться"... Ще колись, давно, на початку пошесті модернового віршотворення, буржуї розпатякували: продукти обмінюються на продукти... І були праві... На який продукт може обміняти цей витвір пані НАДЕЖДА М? Адже, вірш - теж продукт. І, навіть, доволі непростий: бо ще учора його не було на всій землі, а сьогодні - він створений... І ось він є... З цього огляду я завжди дивувався і дивуюся "байдужості" авторів до кропіткого, сердешно-духовного творіння свого продукту... Як не критикуй, не аналізуй, не підказуй, навіть по-доброму, більшість віршописців не робили ніякого з цього аналізу висновку... А, навпаки, енергійно огризалися...
Коли цілком визнається беспомічність, її терплять. Свого часу Адам Сміт зробив навіть крок назад у порівнянні з фізіократами... Я ж приділю, однак, хоч і повтор - нетерпець.
Нетерпець публікації гнобить будь-який твір. І ось прикладом - текст "Час іде" від Вікторії Павлюк.
А час так стрімко йде, невпинно,
Лиш вперед у нього шлях .
Як вода він швидкоплинний,
Летить немов у небі птах.
Час робить величезні кроки, забирає наші роки ,
Щоб думати про після і згадувати доки.
Розміром з життя він має папірець,
На ньому є дорога лиш в один кінець.
Хоч шлях цей буде непростим,
Тернистим,повен бід ,печалей ,
Та головне йти не одним,
Щоби в дорозі зустрічали....
ID: 879040
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
Мені подобається тут те, щоб з*ясувати гарячку віршопису, перегляду пробілів між словом та комами (ставилися вони, певно одразу, як і писалися - прямо "на сайт") - просто прочитайте кінцівки т.з. рим... "навпинно-шивидкоплинний, роки-доки, папірець -кінець..." Як - не треба й Tableau poetic, аби пожаліти авторесу і побажати, дружньо "Щоб думати про після і згадувати доки" буде у неї бажання віршувати... Як писатиме молода авторка далі, поживемо-побачимо. Хай їй пощастить.
І безмена та площина вітіївитих віршів ні про що... І цитувати марно, втім - обіцяв - пиши... Ось, неначе у вже згадану дорефермену (1861) епоху забовванівся "новий" вірш "Душею прикипіла" від Калиноньки...
Я на хуторі родилась і зростала...
Душею прикипіла до полів,
Польових квітів врода чарувала
І тьохкання вечірніх солов'ів.
Сплітала я віночки в житі,
Де маки і волошки розцвіли,
Ранішними росами омиті...
До мене усміхалися вони.
Дзвеніло тихо золоте колосся
І ніжно лоскотало за чоло,
Легенький вітер цілував волосся...
Як гарно , і як затишно було !
Цей спогад й досі гріє, наче сонце,
Він такий світлий , теплий і легкий.
Хатинка біла, світиться віконце...
І мами погляд рідний й дорогий.
ID: 879041
ТЕМАТИКА: Пейзажна лірика й вірші про природу
Коли читаєш навіть дитячі твори Михайла Пришвіна відчуваєш пейзаж і настрій. Там усюди вимальовуються і природа і людина в ній... Пані Калинонька, розлучіться із середньовічними римами "колосся-волосся, сонце-віконце" і вірш виграє від того. Замисел у Вас є. Наповніть текст живими фарбами слів, а не шаблонами із "пісочніци". І все буде ладом!
І - невгасима жага у дівчат, особливо писати прямо у "філософську лірику"... Головне, аби - на люди... Туди ж і Ганка Поліска із риторичним ламентуванням "БЕРЕЖИ СВОЇ КОСИ". Подавати суцільне тло тексиу не стану, обмежусь уривком. Тут дієслівні римов*зи аж тріщать...
...Нехай бурі зловіщі кресають,
Нехай безсиль по швах тріщить;
Вони міці такої не мають,
Щоби справжню любов згубить.
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
Мені подобається як казав мій друг єфрейтор Журба: " Ну нахіба так писать?".
Бути живим - це динамічне, не статичне поняття. Ще психолог Еріх Фром помітив. Помітив і я, читаючи прожогом текст "Люблю життя…" авторки Катерини Мотуз. Наведу уривки. Бо треба дотримуватися регламенту, угорі ж мною і зазначеному.
...Люблю руками, щось робити,
Не можу, просто так сидіти,
Як маю час - пишу вірші,
На різні теми - для душі...
І дачу, дуже я люблю,
Хоч і чимало там роблю,
Але на втому, не зважаю,
Душею я відпочиваю...
ID: 879221
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
Мені подобається, що нині більшість дівчат у філософську лірикують рубрику. Не подобається байдужість до самовираження незатасканими словами... А ще тревіальне вживання дієслівних псевдо-рим - тягарем втягує будь-який твір на дно. На саме дно болота певних суспілтьних класів - початківців. Із цим слід боротися, шановна пані Катерино... Природнім результатом такої боротьби, повірте мені, буде Ваш успіх!
Серед усіх наук, здається, найважлівішою -наука про життя... Втім, антропологія немислима без поетики, ніколи. У кожному вірші, навіть самому незначному, присутня певна історія розвтитку людини. Чи то -фізична, фізіологічна, духовна, естетична... У цьому - той грунт, на якому народжуються таланти, творчі. Та - ближче до тіла, - як казав Мопасан, вустами Остапа Бендера... Ось коротка мережка із дванадцяти радків "Я не я", що з*явилася недавно під ніком Wicenta.
Я схожа на рослину
Мені потрібен дощ,
Людині потрібна людина
І мені здається також…
Я схожа на птаха
І хочеться літати,
Ця птаха-бідолаха
Лиш може щебетати
Я схожа на машину
В якій відмовили гальма,
Просто потрібно людину
Та поки її ще нема ….
ID: 879266
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
Мені подобається те, що у данному випадку все співпадає. Навіть філософічність і сама поетична безвідповідальність авторки до самої себе. Інакше поезія і не зветься цим совом. Будь-яка справжня література творится заради щастя. А щастя досягається діяльністю і прекрасними вчинками... Тож, сподіватимусь, альтер-его ліричної героїні, - Wicenta діятиме, прекрасно і з успіхом. Радий був прочитати і перечитати ці 12 - рядків, сповнені сенсу і почуття, справжнього. І, користуючись нагодою, раджу авторці узяти участь у нещодавно розпочатому (як мені відомо) літ-конкурсі "НАШЕ СЕРЦЕ". Я братиму! Докладно на сайті: https://zeitglas.io.ua/s2740391/ Думаю, тікий твір матиме успіх.
Внаслідок прогалини яскравих змін у житті країни, втрачається оптимізм. Це ми споглядаємо кожного дня. На вулицях, із екранів ТБ, моніторів PC, планшетів, просто - поглядом у вікно... Однак, далеко не кожна людина здатна висловитися про це лаконічно і влучно... І от тут я наведу меткий тівр "Безмежна синь: оптична далина…" авторки Надії Позняк.
Безмежна синь: оптична далина,
обмежена конструкцією фото.
Початок червня: пісня голосна
розлита вколо солодко і просто.
Поліфонія ранку, мов яса
для струдженого серця. Як відрада.
Для тебе сяє вранішня роса,
тобі співає армія перната.
Немає ні проблем, ані питань.
І нас немає... Ми були і будем!
Є світла мить про те, що відліта
єдиним спалахом і падає в нікуди.
ID: 879264
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
Мені подобається поєднання філософічного міркування та конкретного споглядання пейзажу, побачене струдженим серцем поета. Думаю, що пані Надія насамперед відрізнила однорідність начеб-то "відсутності проблем" і широчінь "оптичної далини" погляду й поміслів людини. Чи не ясно вже із першого прочитання, що тут йдеться про, нажаль, тривале падіння світлої миті в нікуди... Коли б я був радником нашого президнента, я приніс би й поклав цей вірш на зелене сукно коштовного робочого стола керманича найбільшої у Євпопі країни, за територією і потенціалом...
У продовж теми наведу уривок достойний уваги. Це - фрагмент із тексту "А ти?" Ольги Ратинської. ( Втім, раджу читачам перечитати увесь тівр на сайта авторки!)
Чому так радієш, доню?
Так гасне багато зірок,
Подію подія гоне,
Щурячий рік, миші в рок
Женуться за голим намистом,
Від сірості я вже пнусь,
Не знаю, куди глядіти...
Мамо, моя мамо!
Вже рутка розквітла.
З гори, ...і я не дивлюся,
Канали, в каналах отих,
Крім нори, ..і ви не ведіться,
Люба, ..
Читайте любовний роман!
Навіщо Вам серденько грубе!...
ID: 879272
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
Мені подобається щирість, вірність і показовість реалій, творчо-перегнана крізь мозок і серце. Причому, йдеться діалогом про звичайне... Звичайне безбарвно-сіре спливання нашого життя... Цей вірш, навіть в уривчастому моєму цитуванні, доводить НЕПЕРЕБОРНИЙ факт: людина - значно ширше культури, що нав*язує їй "колективна угода", виписана державниками: часто -звичайнісенькими дебілами... Вірш вартий найширшої читацьекої уваги. Вже, навіть з огляду на начеб-то несвідому мотивацію дитини: "і я не дивлюся, /Канали, в каналах отих, /Крім нори, ..і ви не ведіться,/Люба...". Такий твір - знахідка, у кращому розумінні цього слова. Хочеться ще писати про нього, але -обіцяв бути лаконічним... Дякую.
Декілька разів переглядав доробки, що викладали на КП Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський. І не знаходив полемічного характеру іх системи написання дуплетом. Щоправда, пригадувалося гоголівське: " А ти спробуй грати дуплетом, от доді б я подивився..." ( Ноздрьов до свого зятя Мєжуєва). Як відомо із подальшого - нічого із того дуплету не вийшло виграшного. Суперечність двоавторства - зв*язана з споживанням літератури пригодницького та гумористично-викривального напрямку.
Поглянемо на доктрину тексту "Пробачення і прощення" від вищеназваного дуету.
Приходимо малими в світ,
Кажуть - гріха тоді нема,
А він з"являється пізніш,
Людина ж бо грішить щодня.
Росте разом із нею й гріх,
Вона цього не помічає,
А найболючіше близьким,
Яких постійно ображає.
Вважає, що це все дрібничка
У душу ближньому плювать,
Як в тую чистую криничку,
З якої воду потім брать.
А згодом чується "пробач",
Буває ж боляче пробачить.
Наприкінці його життя
Тяжко без прощення вмирати.
ID: 879399
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
Мені подобається сам вальсоподібний ритм філософемних кінцівок "помічає-ображає-плювать-брать", а на сам цінець - сбивка "пробачить -вмирати". Чи не правда - схоже на хто в ліс, а хто по дрова... Можливо, цьому тандему було б краще танцювати, а вони вірувати заходилися? Хто зна... Однак, у кожної людини є можливість творчого зусилля, що дозволяє вибратися із тупика своєї невдачі. Тож, сподіваюся на це.
По мелодійно-ритмічності ще декілька речень. І тут поглянемо на 12-ть рядків псевдоніма Lana P. "-ЦЕЮ…"
Схилився вечір у садку чорни-
цею, вгорі запалює вогні.
Твої вуста пашіли полуни-
цею — солодкими здались мені.
Струнка постава видавалась гли-
цею — просканував сновида тінь.
Гаряче тіло пахнуло кори-
цею на фоні диких шамотінь.
Поласував тобою, мов суни-
цею, а очі — джерела глибінь.
Була для мене в миті ці зірни-
цею між пересічних мерехтінь.
ID: 879394
ТЕМАТИКА: Любовна лірика
Мені подобається приховане питання про зовнішню торгівлю переносами... Переносами там, де це немає ніякого, окрім зовнішнього зиску. Перевірте: чорни-цею так само римується із полуни-цею... Однак, запустивши уяву - можна припуститися що йдеться тут про якусь ницість... Спробуйте самі, читачі мого опусу, тим паче, що далі йтиметься про горяче тіло - та ще на "фоні диких мерехтінь" ... Уявляєте? До 16+. Свого часу писам Маркс - показати в так би мовити, ідеально середньому типі... Оттака вона -любовна лірика від Lana P...
Людина частенько дожидається теплого, веселого слова... Здебільшого, такі слова трапляються у привітаннях та некрологах. Останнє не чіпатимемо, поглянемо на перше. Прикладом слугуватимуть декілька рядків із " Привітання від "щирих" зусиль…", що написала Тетяна Рейне
Не забудь мені завтра сказати,
Привітання від "щирих" зусиль.
Знаю важко знайти, й побажати,
Побажання у "пів сотні миль".
Там здоров'я, удача, натхнення,
Доброти, вірних друзів, краси.
Мішок грошей, чи євро пойменно,
Дім, машину у двір завести.
І роботу, і яхту на морі,
Тепле сонце, пісок просівний.
Океан подарунків і зорі,
"Гаман.."лейбовий, шкіряний....
ID: 879390
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
Мені подобається ізнову філософство жіноче. Воно веде і приведе значно швидше до загибелі "ескадри" нового віршування за старими звичками... Вітання - немов тост, коли вже всі під добрячим шофе: лементуймо, що у голову взбреде, всі будуть раді... Головне -не забути згадати про "Гаман.."лейбовий, шкіряний... Справжнє куркульство. Массове ж розуміння якого неменуче веде до визнання...
Сьогодні слово "емансипація" звучить дещо старомодно. Однак, вимоги нового часу не цілком виконані... Це я так, "иносказательно". А по-суті хочу навести вдалий вірш, що написала Анна Шульке "Пророк".
Білі волоски на скроні днів,
Як на тілі застарілі шрами...
Ти, продутий усіма вітрами,
Якось мені в двері подзвонив...
Людяності склянку попросив
І тарілку добрих слів гарячих...
Ти, що, певно, все у світі бачив,
Може, крім камінної роси...
Втамувавши голод й спрагу, ти
Вийшов непоміченим з квартири.
Та ще довго чувся голос ліри,
Подруги твоєї самоти ...
ID: 879518
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
А тепер повернемося до емансипації... Маю на меті - показ цима 12-ма рядками тої потужної творчої сили авторки, що ДОВОДИТЬ справжній талант висловлення, чемність мислі, напругу події (хай і абстрактної, але - живої)... От, героїня твору стикається із тими ж проблемами, які стояли перед жінками і старшого покоління, й до того... Тоді, коли серце і душа починає задумуватися, як можна поєднати простий і безбарвний інколи навколішній світ із захватом поезії... І при цьому не втратити правди, сподівань і віри у добро. Щиро дякую авторці.
Що існують чисельні іманентні суперечності (коли все внутрішньо притаманно предметам або явищам, бо випливає з самої їхньої природи) відомо давно. Вони - усюди. Он і Зеленський обіцяв одне, чинить інше. Все виплило із його природи... Був "криворожаном", став "галичаном"... Се ля ви... Зберігаючи свою попередню думку про емансипацію як Sache in sich, отримую розширення діапазону у текстах "Приоритеты", які розставила на КП Eva1904.
Приоритеты расставляя,
Пренебрегать не стану впредь
И буду чувствовать - живая...
В миг жажды сердца умереть.
⠀
Внутри меня большая сила
На созидание и любовь.
Но боль ее - невыносима,
Порою так, что стынет кровь...
⠀
Извечно в топе хит-парадов
Мольба о счастье до небес,
Но по аллее променада
Поспешно двигается бес...
⠀
Танцует вальс на панихиде
Больших несбывшихся надежд
И возле склепов в «пирамиде»
Всех концентрирует невежд.
⠀
Душа порою укрощает
Бесовский неуемный нрав,
А, иногда, и так бывает,
Что он неоспоримо прав.
ID: 879528
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
Мені подобається жага дівчат до філософії. Шкода тільки, що справи замальовані у квартах при цьому зовсім не вигадані... Просто спрообуємо помоделювати будь-які рядки твору по-новому, наприклад так:
И возле склепов в «пирамиде»,
Поспешно двигается бес...
Танцует вальс на панихиде
Мольба о счастье до небес...
І знову - усе так, як у нашому сьогоденні... Співпадає?
Втім, найекспромтніше враження справляє невеликий текст на основній сторінці авторки (Там, де стоїть напис: Про себе:) Це - продовження, чи, може, самий початок приоритетів. Наведу його:
От страсти у мужчины кровь бурлила
И женщина с улыбкой на устах
Сказала, что себя бы разрешила
Поцеловать, Но только в двух местах
О мужики, святая простота!
Он к женщине подвинулся поближе
И попросил быстрей назвать места
Она сказала - в Риме и в Париже!
Якось мити Михайла Пришвіна скаржилася: "Свиней продавать стали. Раньше всё ели сами, а теперь продают, чаевой народ пошел, мертвый..." Вона мала свій погляд. Авторка Eva1904 має теж погляд свій. Цього я, звичайно, і не думаю заперечувати. А ви, читачу?
А на справжні суперечності і перепони вказує вірш "Музей залишився без музи", що подарував своїй коханій, нам і дійсно -всьому світу поціновувачів справжньої поезії Чорнобривець.
Музей залишився без музи
Тут стало порожньо тепер
Немов шарам більярдним лузи
Не вистачатиме тебе
Мені зосталися на пам'ять
Недомальований сюжет
«Остання битва з вітряками»
І твій чарівний силует…
ID: 879543
ТЕМАТИКА: Інтимна лірика
Мені подобається у цьому творі щирість, лекий сум крізь гумор та самоіронічність толкового письменника, який знає як писати і вміє це вбирати у живі слово-картинии кожного рядка. Тут немає поділу на "внутрішній" і "зовнішній" зиск. Є творча краса, стильна.
Третіми особами раніше називали селян-землеробів... Оскільки вони розкладалися, розкладаються і будуть розкладатися на кляті класи, підкласи, прошарки "нашого-ще" суспільства... Відтак, на матюки землеробів звертали увагу народники, соціалісти, марксисти, уклоністи, комуністи, націоналісти і різні ще істи... Втім - аж занадто приділяли цьму уваги - маоісти... Причому матюки у сьогоднішньму тлуміаченні й пішли із китайскої, самої звичайної мови... Їх ніхто й не придумував... Коли Тамерлан привів через пустелі і степи, подолавши і Дніпро і кручі, аж до берегів Москва-річки своїх активістів... Прийши й мовні з ними реформи реформи... Приміром, просто китайські слова, зовсім не матюки, - сентнції, назвемо це так: "Nahuiya" із китайскої перекладається просто, аж буденно: "цього не може бути!"... Не вірите, перевірте... І такі іразочки -ще "цветочки"... Втім, усе за смислом відповідає... Се ля ві.
Цю тему мені оновили рядки "Матюки", що утнула на КП Арі Кінлем-Задворна...
Матюки придумав той,
Хто ударивсь об двері мізинцем,
Розповів як у нього болить,
З особливим для того натхненцем.
«Обмежений словниковий запас»,
«Некультурно», «невиховано»…
Ох, часом краще матюками один раз!
Накипівше висказати...
ID: 879748
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
Мені подобається утискання подібних текстів у лоно філософської лірики... Я цілком приєднуюся до зауваження ще славно- і сумно-звісного пана Струве про те, що ніякої принципової різниці між внутрішнім і зовнішнім ринком для "натхненців" не існувало й не існуватиме..., як то утверджує необхідність третіх осіб... Адже, нагадаю, бути живим - це динамічне, а не статичне поняття. А матюки-завжди у русі... Наголос можна ставити на будь-якому складі останнього слова.
Якщо селяни - "треті особи" у сенсі землеробства і розпродажу земель олігархату, то звичайні домашні птахи - символи споглядання... Споглядання, озлобленого своїм же куркульством... Тому ілюстацією коротка замальовка-притча "Вільний лебідь" Тетяни Мош.
Кури лебедя образили,
Закудахтали красу.
Птах, підтятий злими фразами,
Змив у синю висоту.
Кури на землі лишилися
Щось шукати у смітті.
Промайнув щасливо крилами
Вільний лебідь в висоті.
ID: 879823
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
Мені подобається, вже традиціна тяга дівоцтва до філософського розділу, як відділку поліції... Якщо існують ортодоксальні учні, здатні вчитися на творах Езопа, Глібова, Крилова, то вина цілком на таких учнях - у їх диаметрально протилежному висновку. Адже, нічому не вчаться... А текст - попри його традиційність і риторизм - корисний. Мораль його, здається мені така: " Погані новини сьогодні, можуть перетворитися на добрі завтра..."
Етика, як вже зазначалося, - це прикладна психологія. Поетичний твір завжди частина етики. Хоча б, самого автора. Я ставив собі задачу, починаючи цей нарис, не повчанням чи критикою творів, скоріше - вивченням (для себе) певної еволюції "сучасного стану" публікацій на КП. А те, що нарис мій дещо деформувався - то не його слабкість, то - втручання самих текстів у моє життя. І в цьому - знову-таки - етичний вплив... Такий, приємний вплив відчув я у творі Тетяни Ященко "Спокій"
Я – спокій.
Коли згубились ключі від минулого.
Коли зупинились вітри і потоки.
Коли помилки і провини обнулені.
Я просто вода в озері.
Не видно дна, так глибОко.
Це десь поза вітром і грозами.
Уяви? Безкінечний спокій.
Нібито від підлоги відклеєні стопи.
Нібито нема ні часу, ні строків.
А спробуй так само відчути?
Ти – спокій.
ID: 879929
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
Мені подобається дійсне відчуття того слова, яким озаглавлено цей невеличкий за обсягом, але об*ємний текст. Його можна й слід перечитувати декілька разів. А можна й запам*ятати. Останнє - це сама вірна ознака поезії.
Коротенька правда часто виявляєтьсь простим "мещанством". Але й такий підхід -свого роду внутрішня ідеологія. З цього приводу за ілюстративний матеріал подаю текст Наталії Косяк "Тебе желаю счастья"
И пусть сгорает сердце до конца,
Пусть душу жжёт невидимая сила,
Я помню очертания лица,
Того,с кем жизнь уже не раз сводила.
Пусть пишет он другой по вечерам,
И так же как и мне в любви клянётся,
Воспоминания свои я не отдам,
Быть может,в нем когда-то тоже отзовётся
Укроет пусть его любви волна,
Ну...или,бьёт ручьём,безумной страсти,
Пусть жизнь теперь у каждого своя,
Ему желаю я простого счастья.
ID: 879970
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
Мені подобається философський натяк на щастя: "Укроет пусть его любви волна,/ Ну...или,бьёт ручьём,безумной страсти... Коротенька правда не хитає велику, а лише саму себе... І, все ж, вона відповідає правді прообразу жінки, яку вигнали із Раю..., щоправда, разом із чоловіком... Можливо, й під пісняка: "Мы желаем счастья вам, счастья в этом мире большом..."
Слово "проза" йде від грецької "вперед". Слово "вірш" ("стих") - від "ряд", "порядок". За цією градацією поглянемо на вірш "Уже дощі записані" від Лани Сянської
Уже дощі записані до word (у)
Вірші про щось замовчують з шухляд,
Торішніх злив дзвінку веселу воду
Скупий поглинув прілий листопад.
Ба, кажуть літо справді календарне,
У місті йдуть трамваї за дощем,
Загляне вечір нишком до кав’ярні,
Сховавши сум під захисним плащем.
Вікно обіч трамвайних паралелей -
Комусь на згадку знімок «про було»,
Портрет з дощем в насидженій оселі,
В якій чи я, чи просто лише тло?
ID: 880129
ТЕМАТИКА: Вірші, що не увійшли до рубрики
Мені подобається самовизначення авторки про те, що такий вірш складно обмежити... Адже, із наведеного 12-ти рядковика видно, як мова художнього тексту поділяєтьс на дві частини, внутрішньо й зовні. Із самого початку розмова йдеться вільно-організована, а дедалі - певна (виправдана) підкоренність помислу (внутрішнього погляду-згадки) -відповідному строю і ритму: у яких, здається, оглядаєються і повертаються схожі одна із іншою частини... І навіть, слова ... Весифікація споглядання-спомину, дуже вдала! Відчутно музичність замальовки, поетичнї.
Приємно, коли натрапиш на, навіть самий нескладний вірш, мова якого відповідає нормам живої говірки. І, здається, що твір такий - дитячий. А чи не згадуємо ми наше дитинство, як найкращий час... Чому найкращий? Брехали менше... Ось там, мені здається, і виник текст твору Тетяни Горобець (MERSEDES) "Літо в гості кличе"
Доторкне твого обличчя,
Промінець ласкавий.
Літо, літо в гості кличе
І шовкові трави.
Берег, річка, ліс казковий,
Птахи голосисті.
І твої слова любові,
Ніжні й такі чисті.
Підніме хмаринка в небо,
Де гуляє вітер.
І приго́рне день до себе,
Всі пахучі квіти.
Ми неначе одне ціле
І кохання з нами.
Лиш би сонечко світило,
В небі над ланами.
Лиш би мир у вьому світі,
А війна - ніколи.
Щоб завжди раділи діти,
Пахли матіоли...
ID: 880133
ТЕМАТИКА: Пейзажна лірика й вірші про природу
Мені подобається перехід від оспівування природи та ритму рухів нейтральних - до заклику загально-громадянського значення, вселюдського. Цей текст можна покласти на піню, будь якого жанру. І вона піде в люди...
Здається, найближче завдання прихильників карантину -тепер у перехідному періоді... На нього мало хто зауважує... Однак, все відбивається, бодай і несвідомо, у творах КП-шників. От, прогляньмо текст "Я не боюся…" від Далекої Зірки
Я не боюся більше самоти.
Із нею я недавно подружились.
До стану цього треба дорости.
У ньому - тиха радість особлива.
У ньому бачу я себе і світ.
І пізнаю з натхненною жагою.
Яке це диво - ЖИТИ на землі.
Яка утіха - згода із собою.
ID: 880627
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
Мені подобається, що ліричнна героїня не перестає існувати, вона тільки заглиблюється у себе... Може, для того, аби зібратися з силами і поставити справу об*єднання всіх само-занурених на твердий грунт доростання...
Коли жіноцтво, цнотливе, не боється того чи іншого, міцне чоловіцтво дає задки. Так буває. Особливо із огляду на загальний стан життя... Даю окремого текста: " От ще би дим від сигарет…", що уклав у філософську нішу КП Андрій Толіч:
От ще би дим від сигарет і був би справжній сплін
А на стіні мертвий поет завмер, чекає рим
В душі свідомий чоловік втікає від подій
Життя біжить за ним одним та стадо гонить з ним
Усі біжать у майбуття якого вже нема
Сьогодні лиш одна гроза втішає, як слова
А на стіні ожив поет з відразою в очах
В душі свідомий чоловік враз розуміє страх...
ID: 880666
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
Мені подобається - контрастування до тексту попереднього - раз. Кустарним виробництвом -два. Боротьбою думок із самим собою -три. Теоритичною і практичною біганиною втечі від подій - чотири... Тут самий рух і дух - дуже небезпечний щодо будь-яких алюзій та ілюзій. У значенні як зразка для всієї стадії стогнації мертвого поета, що завмер... Цей твір, на мою думку, прийшовся б до вітальної адреси будь-якому із мерів нашої державно-самоврядувальної ланки... Без стану остраху перед мертвими поетами, місцева робота лишатиметься вузьким кустарництвом... Пробачте загрубіле старезне слово... Але ж, воно живе із нами...
Критик не може обійтися без грубощів. Про це ще Бернард Шоу писав... Адже, критик бореться з усіма, а всі - борються із ним. До того ж останні - ведуть "боротьбу" даремно.... Поясню. Критикуючи той чи інший твір, критик тим самим уже доводить, що текст твору не лишив його байдужим... А це в літературі красного слова чогось-то й варте...
Так само й мені - безпристрастність не властива.
Зазачу на втіху всім, чиї тексти я тут піддав розгяду, що непересічні поети (від Есхілу до Юхниці) - були і є музично-чутливими... А це означає, простою мовою, звертали увагу і повагу до уяви про їх творчість, напряму. Філософічно це? Можливо...
Ми можемо зустрічатися із своєрідним явищем втрати епітетів... На КП -таке - праворуч і ліворуч. Але, повернуся до конкретики. Ось твір -із всього одним постійним епітетом: "Тревожный" чемоданчик. За авторства псевдо Птица Радость:
"Тревожный" чемодан мой собраный стоит.
Всё, что по жизни нужно, в нем так давно лежит:
Книг стопка самых лучших,
Тетрадь и карандаш,
Гитара шестиструнка
Альбом, мелки, гуашь...
Букетик незабудок, что с Родины моей,
И фото самых близких, родных моих людей.
И если вдаль дорога меня вдруг позовет
"Тревожный" чемоданчик возьму с собой в поход.
Там все есть, что для счастья в далекой стороне.
Там все моё богатство. Там всё, что нужно мне.
ID: 880728
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
Мені подобається не ригоризм тексту. Тут - усе, як завжди. Але, "тривожний" - настільки тісно зростається із прив*язаним спершу до нього казенним словом, що під кінець стає невіддільним... Хоча, за конкретним сенсом поетичного життя-буття його героя - несумісний із ним... Герой не рятується, а йде "в поход"... Може, стильове й традиційно співвіднесене написання не яскраве... Але рядок "там всё моё богатство" -тягне на повагу, коли це чесні слова...
У міркуваннях кожної людини є частина ітин... А ще більше - помилок. Втім, очі (справжні, не п*яниці і не політика) промовлятимуть істинами. Простий зразок -в уривку з тексту "В глазах…", що подала, "не мдрствуя лукаво" Марина Чиркова:
...Глаза скрывают все, что есть в душе,
но мы так редко смотрим прямо в душу.
Мы все боимся что-то не прочесть,
боимся не огонь, увидеть - стужу...
ID: 881008
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
Мені подобається намагання висловитися про внутрішній присуд... Ці рядки написані неквапно з огляду на клас гри літературної, однак - умотивовано щиро...
Я не намагався надати характеристики всій творчості КП. Вона - багатолітня. Вже складає у посторі і часі певний бранш. Отже, ресурс став реальністю. Водночас хотів і хочу "нагнати" авторів, чиї твори розглянуто у цьому нарисі, аби їх потуги набрали поетичних образів. Як казали раніше "пройнялися мислю", стали чіткими й виразними. Адже - мірилом ставлення до художнього слова був і залишатиметься труд автора, його дерзання і його активність зв*язку із читачем - народом...
Хочеться, як казав Андрій Милишко, аби написана поезія - палала у серці... Земною любов*ю до всього хорошого і живого... Була богатою і чесною...
Дещо філософічно... Ну, що ж...
А з огляду на те, що більшість розглянутих текстів (все ж таки) подавалося у рубрику "філософська лірика", хочу звернути увагу молодих талановитих авторів КП на, як мені здається, справжнє втілення філософської лірики через рок-виконання: https://www.youtube.com/watch?v=aAW0aBkXR08&feature=youtu.be&fbclid=IwAR0ZV0TcjU5kBkgNCJKlb5LebCu1NCuTTE53-ynOE-oqLKvVlrcXnXMieQQ
З огляду на те, що мій нарис "Про куркульство та лихварство аторів КП" узято до друку одним із українських часописів, я завершив короткі оглядини.
Остаточний варіант публікації буде дещо розширено й поновлено. Втім, сама суть нарису лишатиметься...
У нарисі я не намагався характеризувати творчість усіх авторів КП. Вона - багатолітня. Вже складає у посторі і часі певний бранш. Отже, ресурс став реальністю. Водночас хотів і хочу "нагнати" авторів, чиї твори розглянуто у цьому нарисі, аби їх потуги набрали поетичних образів. Як казали раніше "пройнялися мислю", стали чіткими й виразними. Адже - мірилом ставлення до художнього слова був і залишатиметься авторський труд, його дерзання і його активність зв*язку із читачем - народом...
Щиро, до нових зустрічей, І.Сумирний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2020
Був криворожанин,
став галичанин.
Хто це?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873484
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 26.04.2020
Вийшла в світ книга Олександра Апалькова "Дружба ± Фройндшафт"
(проза, нон-фикшн). Тож, декілька слів і про ней. Адже сталося те, чого я довго чекав від цього автора. З одного боку, ми знайомі, вчилися в один час разом... З другого боку, раз полеміка почалася, як кажуть, вона буде продовжена. Саме тому, сподіваюся, що нова книга, на 347-ми сторінках якої розповідається про взаємини українців і німців, викличе жваве обговорення.
Попри те, що загальний сюжет її побудовано на прикладі офіційного партнерства між українським містом Каневом та німецьким Фірзеном. Із того, що довелося мені вже прочитати, вимальовуються чіткі різнохарактиерні історії про справжню дружбу й про дружбу заради вигоди... І все це розгортаються на фоні історичних та соціальних подій 1991-2018 років... У книзі згадано понад тисячу особистостей. Представлено образи як «пересічних» громадян, так і «сильних світу цього». Подано нізіку щоденникових записів, першоджерел та документів (більшою мірою таких, що публікуються вперше)...
Автор припускається твердження, що більшою мірою усі політики – злочинці. Втім, світ не звертає уваги і на це, і надія не вмирає, а продовжується рядом життєдайних прикладів та мотивацій про те, що без моральної сили та свободи розуму – не буває ніякого прогресивного поступу. А творча енергія – за всіх часів і обставин – перебуватиме смислом і Богом будь-якої справи, потрібної людям…
Більш розлого на сайті: https://zeitglas.io.ua/s2702062/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871487
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.04.2020
Як повідомляється у соц-мережах вже "Зроблено ще один внесок у подолання епідемії карантину - відбувся міжнародний літературний конкурс «коли наблизитися…» з нагоди 110- ліття від дня народження Марка Бараболі,українського письменника-сатирика. ✌
Редакція щиро дякує учасникам. І мені, у тому числі...
Я так загорівся, переглядаючи на сайті конкурсу список авторів такого веселого Спец-видання-ВІСНИКУ ... Сподівався, побачу там бодай ще когось із сонму віршувальників, прозотворців та есеїстів Клубу Поезії...
Та, марно...
Сміливців із КП не виявилося...
Розумію так: усім легще скніти у самозволоженні похвальби один-одного... Певно, остерігаючись від конкурсної спроможності, переймаючись шаблонностю розуміння примату існування в одноманітних формах... А шкода... Адже і на КП є талановиті, а подекуди - й дуже обдаровані майтри красного слова...
Та, поїзд вже пішов... Еге-й, бики, чого ви стали?
А, між тим, міжнародний конкурс #коли_наблизитися…
був оголошений 03 січня 2020 року та тривав до 1 квітня 2020 року.
За вказаний термін до редакції надійшло 217 творів. Із них було допущено до конкурсу 56, вони подаються у ВІСНИКУ конкурсу за алфавітним принципом.
Вісник видано малим накладом. Примірники можна замовити у редакції: zeitglas@ck.ukrtel.net
Більш розлого: https://zeitglas.io.ua/s2664286/
Саунд-трек: https://www.youtube.com/watch?v=3ozVTmjMmic
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870563
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2020
Всем, кто служил - для славного отдохновения послезастолья и размятия ног - песня моего друга из служилых наших лет https://www.youtube.com/watch?v=UT8lvAVzWY8
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865755
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2020
Доброго дня, колеги по КП.
Я отримав цікаву для всіх нас інфу про те, що за 2 дні збігає термін подання авторських робіт на розгляд редакції по укладанню 17-го випуску «Антології сучасної новелістики та лірики України-2019»
Книгу буде презентовано у рамках 25-ліття міжнародного
літературно-мистецького журналу "Склянка Часу*Zeitglas" на найбільшому в Україні книжковому форумі "Книжковий Арсенал" навесні цього року.
Докладно на сайті: https://zeitglas.io.ua/s2664562/
Мені також позичили, а я, у свою чергу, зичу Вам гарного настрою. Хай реально мир і злагода пануватиме у нас!
А водночас я ЩИРО долучився сам, і, як кажуть, і вас усіх запрошую до участі у нових літературних конкурсах, як на мій погляд, вкрай добротного журналу:
«ЖІНОЧІ ПРИМХИ» з нагоди міжнародного жіночого дня 8-го
березня! Докладно на сайті: https://zeitglas.io.ua/s2665117/
«КОЛИ НАБЛИЗИТИСЯ…» з нагоди 110- ліття від дня народження Марка Бараболі,
українського письменника-сатирика. Докладно на сайті: https://zeitglas.io.ua/s2664286/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865291
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2020
Была пассия
в депрессии...
И она худела -
страшное дело...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865194
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.02.2020
Усім авторам КП не втрачати оптимізму у Новому 2020 році.
Щиро ваш друг!
Ось -проникайтеся й дійте, віруючи лише у свої сили і талант, як молода українська рок-група, що валить нині увесь старий світ:
https://www.youtube.com/watch?v=VzjSk-N3gmc
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859951
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2020
Міністр розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства Тимофій Милованов зізнався на своїй сторінці у Facebook, що не читає книги, бо йому нудно...
Тепер кілька б слів у відповідь. Та, хіба що "непечатних"...
Для меломанів -справжній хіт: https://www.youtube.com/watch?v=VzjSk-N3gmc
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858701
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2019
Щиро бажаю усім друзям на КП гарного настрою та здоров*я. І не лише на день Святого Миколая!
Водночас інформую, що термін подання авторських робіт на літературний конкурс «Свято Різдва» збігає 12 днів.
Мета конкурсу: показати розмаїття сучасних авторів України та світу у царині святкового художнього тесту.
Опісля 30 грудня планується видання ВІСНИКУ конкурсу.
До віснику буде включено усі твори авторів ЛОНГЛ-ЛИСТУ.
Я беру участь, адже - оцінювати твори буде журі, до складу якого увійдуть письменники, сценаристи, журналісти, літературні редактори.
Про що писано докладно на сайті: https://zeitglas.io.ua/s2662357/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858372
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.12.2019
Сегодня был я на базаре.
Там бухают даже бабы-продавщицы.
Вне возраста и статуса...
Тотальная пьянка идёт.
По случаю, оказывается,
Великого праздника Андрия.
Я спрашивал, ничтоже сумняшися:
-Это первозванного, православные, аль второстепенного?
- А нам усьо одно, - отвечали мне пьющие...
Ото ж бо, как говорится, и Вас всех, КПешников, поздравляю.
На всякий случай.
Желаю крепкого здоровья и сил. Да...
(Хотя и нескладно, зато правда)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857810
рубрика: Поезія,
дата поступления 13.12.2019
Приємно, . Приємніше, коли друкуються у виданнях міжнародного конкурсу. Ось, як мій скромний твір "Про виборну гру" у віснику міжнародного конкурсу ДО ДНЯ СТУДЕНТА (поезія, коротка проза), книжку якого щойно отримав.
Ось він:
Про виборну гру
( Із зошита мого товариша)
Попросили мене заграти на органі.
Я сів у кірхі там, на верхотурі,
і споглядв на месу й громадян Європи.
Заграв я хвацько, виборно, адже я вмію...,
та й що мені ті гімни Генделя й Скорлатті,
коли навчався я у консі Харкова буремній.
І як багато хто з музиків,
хильнувши перед тим добряче пива й грогу,
бо тут прохладно-таки, у притворі,
поцмокавши, поївши самогонки люто, заграв...
і сквернословив вголос...
Адже мене ніхто не чує...
Бо Європа...
Приємно взяти до рук та гортати вдало, по-європейськи зроблену книгу. Бачу, тут є ще декілька авторів, знаних мені по клубу КП. Вітаю щиро колег по перу. Тож, наразі маю змогу перечитати уважно усі твори конкурсантів. А на додаток - ще й -в такий спосіб долучитися до обговорення усіх допущених до конкурсу творів на конкурсному сайті:
https://zeitglas.io.ua/s2661222/zaversheno_mijnarodniy_konkurs_do_dnya_studenta
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856305
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2019
Если даме нет дела
до моего тела,
то ей нет дела
и до моего дела.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855730
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 24.11.2019
Художня література - це перед усім можливість говорити про морально-етичні проблеми. А що ж спостерігаю я у валовому віршо - і прозотворінні "будівничих" Клубу Поезії??? І відстежую вже роками...
У неодно-авторових, та однорідних втім за слабкістю та текстовою убогістю навалою, губляться дійсно цікаві й талановиті митці. Число їх мале. Твори їх - великі. Не за об*ємом рядків, за змістовністю та внутрішнім складом, цінностним.
Я назву число таких. Адже, саме вони можуть підвищити нове число самоврядовуваних творчих одиниць... Свого роду автономних систем із неоднорідним національним складом...
Не буду наводити тут порівняльні тексти (вдалі і безталанні), аби не постити нездар - представників різних професій. Доречі,вважаю, що коли людина береться писати погані у літературному відношенні тексти, то поганить так само вона й свої професійні справи...
Між літературою минулого століття і сьогодення - прірва. Такя, мов письменність домоонгольської Русі та старофранцузська поезія. Із цього приводу я не буду тут деьатувати. А розпочну огляд та похвалу тим текстам, заради яких і затяв цей нарис.
Ось - і перший пішов...
Tanita N не так давно розмістиоа вірш "Лишень жди…" Новожу його фрагмент. Цілком хто захоче -прочитає на сторінці авторки, аби і у такий спосіб поширити коло справжніх поціновувачів поетики...
Місто Лева запалило ліхтарі.
І, містичним все зробилося навколо.
Перехожі поспішають, хто куди.
Я займу в кафе десь вільний столик.
Накриває ніч знайомий силует
шпилів привокзального собору.
Пахне свіжоспечений багет,
що купив напевно, хтось собі додому....
ID: 847258
Мені подобається незатяганість римо-слів. Вдало які передають сум про радість. Про зустріч і розставання, неменуче... Перехідним етапом дисципліни самого буття нашого... І пряма мова, умащена поетизмом непідробним, про реальне життя, навіть сторонньї людини, що несе собі додому багет, свіжоспечений... Невже, читачу, ти не відчуєш запаху того хліба....
Гарна поезія - приют під старість. Тому, знову і знову, чаруюсь диво-рядками, котрі трапляються мені. Ось - ще один твір. Він увесь причудовий. Втім, як і спершу, наводжу (умовно-кажучі) уривок. Хай читач відкриє сайт автора, затамувавши подих.
Автор, чи, скорше авторка Rekha, подала свіжий, як подих вірш "Вот такого…"
Я хочу тебя касаться... дико-искренне,
чтобы знал ты, что в моей судьбе единственный,
чтобы кожей ощущал, что... ненаглядный мой,
и другого никого совсем не надо мне...
Чтобы звёзды растворялись так... смородинно,
среди ночи окружали хороводами,
чтобы мог ты что угодно им загадывать,
да и я - одно, и только - ненаглядного,
бесконечно, словно свет и воздух, нужного,
и кого давно своим считаю суженым,
вот такого... как ты есть. Тебя, единственный!
Близко-близко... Жадно-жарко... Дико-искренне...
ID: 855733
Мені подобається тут настрій, що підіймає дух. І не тільки. Творіння, зроблене силами абстракції талановитого поета, ( а поетками називали раніще суто невдах), без промоушингу критика, нажаль, може залишитися обабіч торного шляху... Я не хочу, аби цей вірш загубився у нетрях І-нету, я його пропагую! Адже, читаючи справжні твори, ми перевіряємо себе...
Коли у 1929 році почав з*являтися у кіно звук, настало нове його життя. Не тільки живі картинки, але й відчуття справжного дійства. Втім, не всі одразу в*їхали у це... Приміром, Чарлі Чаплін заявив: " А я не знаю який голос у мого Чарлі...". Вірш, від автора Infantis, уривок з якого наводжу нижче, схожий за вище мною наведене порівняння справжнього дійства. Пересвідчитися спробуйте, ризикніть:
Я бачив Вас ще в час малого Сходу,
Як розводив у глеках мідну хну,
Коли дививсь у дзеркало, як в воду,
І бачив Вас, тоді коли без згоди,
Свою любов розмарену вдихнув.
Я бачив Вас, здається, поза часом,
В пливких дрижаннях сонця на воді,
І хвилювались образи невчасні,
Коли і сліз не розбереш в цій чаші,
Яку подали випити Тобі.
Я бачив Вас, і не в числі забутих,
Потоплених у пам’яті моїй...
ID: 855944
Рубрика: Вірші, Лірика
Мені подобається свідома відвертість спроби пливких дрижань усоього тексту. Схожість до марення у пустелі байдужості часу. Все тло тексту неначе сам успіх альтернативних можливостей образотворення.
(Далі буде)
А поки що - нова пісня від молодої Рок-групи:
https://www.youtube.com/watch?v=LTCmY_2NVnU&feature=youtu.be&fbclid=IwAR3APKiHQKqE8WqHCO3Prgf7OqehIVUbnj9JcLc5k8UvTILj5NxyW2ASn4A
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855617
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2019
Молоде робітниче покоління
шурує по уламкам вчорашніх
історичних утворень
повторюючи
новели
ліквідаторства.
https://www.youtube.com/watch?v=1Np9tIcHX5U&feature=share&fbclid=IwAR2YxThCh6wqEQJmj_nSl12dAEXHHJiI77SPzBgfgvIm6PH3VcEmimuqjqU
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854134
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.11.2019
Як мені стало відомо, міжнародний журнал #Склянка_Часу_Zeitglas оголосив літературний конкурс «Свято Різдва».
Метою конкурсу зазначено: показ розмаїття сучасних авторів України та світу у царині святкового художнього тесту.
Умови конкурсу подано на сайті: https://zeitglas.io.ua/s2662357/
Сам долучився і вас запрошую, звісно -самих талановитих, сміливих і здібних. Адже, як зазначено організаторами "Твори переможців буде перекладено німецькою мовою та надруковано..., а дипломи переможцям буде надіслано на вказані авторами поштові адреси УКРПОШТОЮ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853525
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2019
И тогда сказал я:
- В литературе, как и в музыке, стоит заменить одну ноту, как меняется смысл всего... Вот я напишу: "А мир такой радостный, куда только ни взгляни.." А теперь замени только одну букву "р" на "г"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853103
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 30.10.2019
Руки-крюком.
Морда-ящиком.
И спросил он меня
по-немецки:
- Мuss es doch mehr
als alles sein?*
-Чем больше
у женщин свободы, -
ответил я бойко, -
тем бездарнее они
ею распоряжаются.
А перед нами, нога на ногу,
восседала деваха,
а за её телом
поднимал свои кресты
покинутых церквей
Ерфурт.
*Должно же быть больше, нежели всё?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852351
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2019
Мой друг и его песня. Рекомендую.
https://youtu.be/UT8lvAVzWY8
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851029
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2019
Це буде коротко-коментований нарис-огляд. Його мета - у загальних рисах окреслити які ж наміри мають автори україномовних текстів цього сайту.
Я не буду претендувати ні на вичерпність переліку імен, тим більше на професійну оцінку з огляду на їх якість чи адекватність...
Хочу посприяти розвитку всього найкращого, що трапиться мені у творах, які розглядатиму. Повторюся: це буде лаконічно й несумно. Із творів подаватиму фрагмени, що справили на мене, як читача особливо приємне враження.. Звісно, буду радий доповненям та уточненям, коли такі хтось висловить у коментарях до цього нарису.
Намір, що виказує Юхим Гайовий у вірші "Просто осінь"- заримоване наближення осені із її красотами. Із всього віршу типологічна відповідність і вдалість аипадає на такі рядки:
"...Вчепить павутину
До дерев і тину..."
ID: 846308
Про що б не писали оглядачі та критики, а перше-ліпше, поети пишуть про любов. Адже доба витворення таких текстів ніколи не скінчиться. Тут і наведу рядки Наталі Косенко-Пурик із її твору " Розлуку скажеш, ну за що люблю?":
"...Я подарую ласку і добро,
Яку весь час плекала і плекала..."
ID: 846457
У цих простих рядках - утаємничено всю жагу, всю сповідь коханої до її обранця. Між літературою домонгольської України-Русі, через французську поезію до нинішньої, - цей місток бажання відданості не розривається... Тому, що і його плекають серця авторів, серця живих людей.
Коли ж додати до кохання переживань, взаємини між читачем і автором набувають невимовної схожості... Адже, кожний щось подібно відчував, принаймні, перебував у такому стані бажання, аби його покохали... От, як приміром бажає героїня твору "Ніколи ми не були з тобою такими близькими", що написала Альона Хомко. Навожу уривок:
"...Так сильно,
так ніжно,
так палко,
сміливо,
беззастережно…
А поки я буду сміятися
І під дощем танцювати!
На самоті. На самоті, що стала моїм затишним домом.
А ти, як завжди, будеш мені усміхатися…"
Такі рядки можна розглядати поза будь-якими типологічними відповідностями, не звертаючи зайвої уваги на несуттєве у цілому творі. Бо сама суть палкого бажання вже виражена у самій вірогідності й доброті сподівань. Сподівань, які стануть реальністью, обов*язково...
Потрібність мотивів у творах я не поділяю за жанрами і хронологією, однак - є тексти не тільки "із пилу-жару" нашого життя кипучого, алей й взаємовплинного ходу часу. До таких належить "жартівливий" вірш-сумлінність" Євгена Юхниці "Ти дитину забиратимеш? --Ні-ні…" Наведу його цілком. Він того вартий.
Перші заздрощі на першому дзвінку.
Хто одягнений як? Хто дасть перший дзвоник?
…В мо́го, вчителька, дивлю́сь – ….студентка Тоня,
Із якою рік тому, на пікніку…
--Це – Ваш син? Дружина Ваша? Як приємно!, -
В мене в шиї пересохло, аж звело́.
--Мама сина, Ви заходьте ж…
--Він в нас чемний, -
--Хто?
--Синочок наш.
--Ну звісно, батьків клон!
Я сказав, що відійду… Тут всі – як митники…
Ще й навколо – мамці, молоді, рясні…
Он, й дружина йде:
--Яка в нас класна вчителька!
Ти дитину забиратимеш?
--Ні-ні…
Мені подобається у тексті потаємне запозичення і типологічна спорідненість із переживаннями не одного татка... Адже, трапляються події, що неначе аж закликають до лицарсько-дружинної поетики... Поетики на близьких стадіях до сміху й гріху ходу життя... Сімнадцять рядків, а вимисел кожного читача вже будує романне тло, значним, як на мою думку...
Коли обридне (і таке буває) читачу засушені квіти поезій про минуле чи вмираюче кохання, зверніть поглЯд на твір "анкор" від Котигорошка. Він не великий за обсягом, та -за наповненням і драйвом - ТАК!
сімдесят дві конячих дужих сили,
в перерахунку - енність кіловат
втирають гуму, як в мочалку мило,
в похабно кимсь постелений асфальт
іще у трубці не застиг твій голос,
та вже натиснув Бозя "контрал-шіфт"
і я реву з мотором в один голос,
кому то помста - дурнуватий дріфт?
і усміхаюсь саркастично-криво,
вкидаю срібне тіло у потік
а стрічні, знай, підморгують глузливо -
не втік... не втік... не втік... не втік... не втік...
Мені подобається ця надмірно дещо чутливо-хуліганська поезія. Поезія, як кажуть, не для хворих і вічно розслаблених інтеректуалів. Браво!
Найліпший шлях до серця і розуму читача - правдивий текст, добротний і неквапний. До таких я відношу твір від Kuzinatra "Ом". Навожу і його цілком.
І гасне день
Так погасатимуть наші великі й малі надії
Коли ми всоте у стільниках потреб
Не знайдемо найменшого вільного простору для простого себе
Для простого: нічого не треба, я маю все
Для спокою під блакитним небом недільного ранку
Без телефонних дзвінків з регулярною звітністю друзям, що все є ніщо
Що неділя дійде до кінця так само, як розпочалась із початку
І що треба її рятувати нещасну музикою і шашликом
І без зайвого спротиву визнавати, та ні - приймати
Чергову потребу у забуванні себе
У зловживанні собою і знову ж таки шашликом
Без вільного простору
Просто затісно раптом
Серед людей
Гасне не день
Гасне невидиме щастя
Чути себе
Пальцями м'яти прохолодну траву
Віями сонце збирати
Мовчати мовчати мовчати
І проводжати метеликів просто над власним носом
Плекати надії
Доки ніхто і ніщо не зруйнує цієї ідилії
Вільного простору
ID: 847076
Мені подобається хай хоч що - несподівана розв*язка. Кожний з нас має одного дня право запитати себе, чи поезія верлібру буде жити? Чи даватиме поживу душі, що спрямовує працю свого розуму й тіла у русло діяння.... Прочитавши цей 24-рядник згуртованого бажанням добра, знаходжу для нього значне місце у сучасному ресурсі КП, а, відтак, і на своїй віртуальній закладинці - із абсолютним узгодженням (за вийнятком критики у напряму шашликів) власного сумління. Дякую автору.
А поки готую чергові оглядини, розважся, читачу:
https://www.youtube.com/watch?v=10If3H8G5sY
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846306
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2019
У букіністиці набрів я на книжку Едуарда Асадова. Тоненьку, в 32 сторіночки. Хтось свого часу умикнув її... У ній красуються чонильні штампи і номери Центральної бібліотеки міста Тореза... Умикнув, напевно, тому, що, прочитавши її, не утримався... На останніх (технічних) її сторінках гарячково почав писати лист своїй коханій... Він, ця невідома мені людина, пояснювався... У своїй неправоті, помилці... " Я б ніколи, - дозволю процитувати фрагмент листа (І.С.) - не написав тобі цю сповідь, якби ти була так далеко від мене..."
Ось так, велика сила поетичного слова...
І вічна слава перебуватиме доброті таланту дійсного поета Едуарда Асадова... Читайте, друзі, ВЕЛИЧНІ ВІРШІ!!!
"...Когда мне встречается в людях дурное,
То долгое время я верить стараюсь,
Что это скорее всего — напускное,
Что это — случайность, и я ошибаюсь..." Э.Асадов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843994
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2019
Відсутність простору вільного часу унеможливлює щоденні огляди творів поетичного сайту. А так, як заняття поезією нині стало майже індустрією вбивства вільного часу, то і підходитиму до цього розділу моїх критичних есеїв, більш-менш оригінально. Аби ланцюжок продавження оглядин не скидався на занудну марудність мудрогельства... Бо без такої справи критицизму, бачу, усілякі прихильники віршування задухою швидко отрують спільноту... Однак, я знаю - і переконаю у цьому багатьох читачів цього нарису - що у кожного поета можна віднайте дещо шедевральне, від слова шедевр (із французьської chef-d'œuvre)... Таке, що зможе зазвучати музикою, ритмом, словом і зачарувати, бодай і вразити приємно....
Тож, треба братися до роботи... Треба. Хто сміливий - за мною!
І першим вдарить рацухою автор Witer із лаконізмом "Твій голос"
Твій голос ніби пісня десь лунає...
ID: 843060
Хай цей рядок буде нашим поводирем...
А щоб було вже зараз несумно - раджу налаштуватися на нашу спільну роботу. Виглядатиме вона так драйвово, як пісня цієї талановитої української рок-групи на Рок-Булаві цього року: https://www.youtube.com/watch?v=10If3H8G5sY
Якщо хтось утворив свій шедевр, він готовий його Виконати. Як кажуть гали -...a inventé son chef-d'œuvre, lui seul peut l'exécuter. І хай це буде Оля Тимошенко із ії творм "Поза простором"
Поза простором кружляють пам'ятні цінності
Про виразні та непримітні події.
Вони залишають у цій мінливій рівності
Всі ці стійкі та хиткі взаємодії.
Поза простором фонтанять враження,
Зближують минуле та майбутнє,
Різних сфер, структур, глибин та важення,
Несуть щось звичне чи незабутнє.
Поза простором трансформуються шари науки,
Черпаються інноваційні та найстародавніші знання.
Для них проводяться змагання, зустрічі й розлуки,
Виводяться, доводяться, анулюються рівні пізнання.
Поза простором вібрує душа,
Ув'язнюється проблемами чи вивільняється мріями,
Названого світогляду, коша,
Прокладає власну стежку чи слідує за подіями.
Поза простором розходиться всесильний точний час,
Не повертається та не спиняється ніколи,
Споглядає, генерує незліченну кількість трас,
Наповнює, пронизує та зрівнює проколи.
ID: 843064
Темі цінностей було навіть цього літа присвячено II- міжнародний форум Ukrainian ID, який свытова спільнота вже охрестила Українським Давосом. Тож, у європеському просторі і поза ним дійсно "кружляють пам'ятні цінності". Чинним я рішуче відкидаю всяку спробу ослабити затушувати революційність задуму авторки. Навпаки, закликаю -читайте цей твір! А я піду далі висвітлювати теоретично-неускладнені питання, підняті на ПЛОЩИНУ ресурсу КП, із зазначеними ідеями розвитку творчої уяви. Намагатимусь у такий спосіб зв*язати всі прояви талановитого руху ВДАЛИХ авторів у відображення самополеміки...
Не лише задля розбурхання уяви про світогляд як явище, але й про його споглядання йдеться у доброму вірші Ірини Кохан "Літо"
Хтось у ступочці літо розтер
і воно розлилося
Ніжно-синім жабо волошкових
пахучих суцвіть,
Пряним хлібом, що зріє
в утробі важкого колосся
І зозулиним "ку", що зривається
із верховіть.
Перегуками гроз і кармінними
хвилями маків,
Веселковим тату між хмаринностей
неба м`яких
І нестримним теплом, що викрешує
з зоряних злаків
Десь незримий мірошник
і сяйво складає у міх.
Прохолодою м`яти і соняхом
жовто-гарячим,
абрикосовим сонцем і яблуком
стиглим в траві.
Літо в крапельці кожній,
воно зовсім поряд, я бачу -
Мальвовухим зайчам
причаїлось в моїм рукаві.
ID: 843660
Тут відчувається і творче світосприйняття і, навіть, присмаки дійсно літні, незабутні. Незатьмарені ще дощовими днями осені та забуття. Такий твір здатний закликати й утримати читачів у єдності і, можливо, якомусь своєрідному братерстві... Ефектне виховання смаку зарахував би я авторці.
Насупротив агітаційним віршам більшої частини кон*юнктурних римачів, що намагаються відвернути увагу читачів до цькування інородців, хочу навести декілька чесних рядків Андрія Бабича із його віршу "Мова":
...Запитавши себе: Хто я – є?
Та, не знаю… І хто його знає,
Про той камінь, що тягне до дна…
Як Вітчизна, то в мене – одна!
А як мова, то зразу – дві маю…
А хотілось би, може б, і – п’ять,
Щоби заздрили нам всі сусіди!
Щоби нас оминали всі біди...
ID: 843851
Він розмістив 14 рядків у рубриці: Вірші, Громадянська лірика. Я вибрав те, що мені у них сподобалося. Адже угледів у них і своє переконання в необхідності повного і остаточного відмовлення від будь-яких самоізаляційних мовних рамок та національних привілеїв.
Нідочого хитрувати. Звісно, далеко-далеко не всі твори ресурсу КП зачіпають "за живе". Далеко не все визріле й неповторне у рядках, про які я тут пишу... У того рима, у іншого слово кульгає... Але, коли у них є хоч що небудь, що співає, як душа молодої людини, я писатиму про це... Адже справжня поезія живе з нами повсякчас. Ось, приміром, нещодавно у букіністиці набрів я на книжку Едуарда Асадова. Тоненьку, в 32 сторіночки. Хтось свого часу умикнув її... У ній красуються чонильні штампи і номери Центральної бібліотеки міста Тореза... Умикнув, напевно, тому, що, прочитавши її, не утримався... На останніх (технічних) її сторінках гарячково почав писати лист своїй коханій... Він, ця невідома мені людина, пояснювався... У своїй неправоті, помилці... " Я б ніколи, - дозволю процитувати фрагмент листа (І.С.) - не написав тобі цю сповідь, якби ти була так далеко від мене..."
Ось так, велика сила поетичного слова...
І вічна слава перебуватиме доброті таланту дійсного поета Едуарда Асадова... Читайте, друзі, ВЕЛИЧНІ ВІРШІ!!! І складайте сової ВЕЛИЧНІ!!!
Ось вам маленька ілюстрація у продовження теми любовної сповіді. Перечитаймо вірш від Олени Марс "А в полі житніх зерняток багато"
Поглянь на запашне зелене жито.
Яка краса отой майбутній хліб,
В якому майорять червоні квіти...
Ти в мене про кохання не запитуй,
Хіба не все промовила тобі?..
З'єднала доля нас - в єдине ціле.
Довгий подарувала нам маршрут.
Тернистий, та лечу, немов на крилах,
До тебе, хоч метелики зотліли,
Бо я щаслива бути саме тут -
З тобою поруч, милий, чи не знаєш?
До себе приручив мене навік.
Хоч мало в нас бувало того раю,
Та серце не обдуриш. Відчуваю,
Що ти мені - від Бога чоловік.
А в полі житніх зерняток багато!
Ось так в моєму серці - почуттів:
Спокійних і бурхливих, наче свято,
Яких у віршах не переспівати,
Напевне, і за декілька життів.
ID: 843983
Чи не схожий він на маленьку енциклопедію... У якій взяли участь і душа і тіло, і поле, і зорі, і доля, і любов... В оглядинах нашого громадського життя, давайте зупинимося й поміркуємо разом над вічністю вдалої поетики. І подякуємо авторці, за радість спілкування...
Але заслуги кожного поета є заслугами його виховання та оточення. Їх неможна, завдяки різного роду бездушності чи пропагандистським провмовам очей ганебними, принизити або зробити непомітними.
Без сумніву творче розуміння любові долатиме усіляки перепони. З цього приводу, подам вірш Олени Ольшанської "Дивиться сум очима малого щеняти…"
Дивиться сум очима малого щеняти.
Час усміхається, ніби пита: «Ну що?»
Мені стільки всього тобі хочеться розказати,
Стільки всього…
Час уплітає в коси стрічки і квіти.
Ось тобі, дівчинко, мрія, дорога – йди!
І хтось на ґанок вийде мене зустріти,
Тільки не ти.
Всяке буває: і радість, і біль судомний.
Хтось мене хвалить, плескає по плечу.
А я уві сні повертаюсь до нас додому
Й немов лечу.
Знала, що буде важко. Я не просила
І не прошу у долі легких шляхів.
Хай тільки береже тебе Божа сила
Во вік віків!
ID: 844092
У ньому авторка не затушовує і не заплутує читача "казенно-оптимістичними" реляціями, а викриває своє почуття, глибинне й чисте... Аби ми всі вчилися, навіть і на непозитивному досвіді, любові:"Хай тільки береже тебе Божа сила /Во вік віків!"
Чого б такий твір не перечитати декілька разів? Не переслати його дорогим людям, друзям? Наслідувати треба й зберігати ДОБРО у ПОЕЗІЇ. За що і дякую авторці!
Ніякими законами не можна припинити жаги творчості. Інколи сама креативність стає заручницею у боротьбі із буденщиною. Ось ілюстація - вірш Уляна Яресько "Світолюбне"
Міняються маски - душ опівнічне травесті,
(аж мітки звірині ниють міським гербам.)
Дури, світе мій, та не потони в ненависті!
Болиш у мені ти, гориш, наче Нотр-Дам.
Бо множить хтось нині хрестики, плодить нулики,
знелюднені сквери тінями заселив.
Гудуть побрехеньки в головах, ніби вулики,
заглушують навіть зву́чне контральто злив.
До білого вже нізащо тебе не висвітлиш...
і так ти болиш-гориш у мені, хоча
я попри усе люблю тебе, мій дурисвіте,
за світло в його очах.
ID: 844096
І допоки маса людей перебуває в руках у свавілля рутини плину днів, творчі натури всевладно змінюють, хай і не дуже помітно, знелюднені сквери, висвітлюють навіть старовинне, майже кріпосне хазяйнування побрихеньок в головах, схожих на вулики... Дуже вдале на мій погляд порівняння: " Wulyk" - за діалективним старонімецьким і голландським означає "зум у голові"... Ймовірно й саме українське поняття ВУЛИК - там де гудуть бджоли... Адже, мертві бджоли вже не гудуть... І резюме шикарне вводить пані Уляна: "я попри усе люблю тебе, мій дурисвіте..." Браво!
Вирішення простору КП вже само по собі неначе згенеровано до дискурсу. Коли пишеш про своє сприйняття того чи іншого твору, не знаєш, та і не гадаєш, як то сприйме те автор(ка). Адже моя "структурна" політика огляду мене зовсім не засмучує зворотньою реакцією. Це не головне, для мене. Головне - аби втілити (хоч приблизно схоже до власного сприйняття текксту) прості речі роздумів із прочитаного... Гипотетично розвиток усієї спільноти Клубу Поезії запросто існував, існує та існуватиме і без моїх письмових оглядин... Але чи дасть таке жевріння творче зростання самим авторам?! Зроблю наголос - відповідальність поета за свої слова - часто буває більшою за відповідальність слюсаря чи сантехніка... Поміркуймо разом і над цим. А поки що наведу цікаві, на мій розсуд, рядки Єгорової Олени Михайлівни із її твору "Золотий захІд…"
Там, де сонця схід –
Золотий захід,-
Молодість немає вороття…
Від заграв всіх слід
Та казковий світ
Збігли геть струмком у забуття…
.....
Світлий без примар
Працетворчий скарб,-
Шляхолюбної сорочки вишиття
З веселкових барв,
Де яскрить стожар,
Ще віщує гарне майбуття!
ID: 844529
Погоджуюся 100-відсотково із авторкою. Ніяка красота не врятує наш світ, врятує праця.... І тому "Працетворчий скарб" і творить "Шляхолюбної сорочки вишиття...".
Пропорційна незабезпеченість сайту добротними творами спонукає на певні розшуки. Ні одна ще людина не сумнівалася, здається, у тому, що новітня "епоха" римотворення характеризується не тільки крайнім посиленням аткивності нездар, але й ядучої реакції з їхнього боку... Тільки зачіпи якимось критичним зауваженням, заїдять... І це очевидний факт. Та попри такий фактаж, приємно натрапити на живий, добротний віршований пейзаж... От, приміром, у вірші, що написала Інна Рубан-Оленіч "Морський вітер".
Вітер, як досвідчений бариста,
Змішав моря різні кольори,
Піднімав увись кошлаті хвилі,
Й грізне небо притискав згори...
ID: 844608
Мені подобається такий погляд художника, неначе на влучному пленері. Адже, кожний вдалий погляд поетичної душі - то і є полювання на свіжому повітрі невмирущої творчості, справжньої... Свідомий розвиток сайту поетів неможливий без такого визначення.
Об*єктивної істинності не існує у критичних нарисах. Тож вдаємося далі до суб*єктивниго аналізу затямливого світосприйняття. І тат наведу рядки псевдоніма, що підписується Ки Ба 1 із твору "білі руїни /recovery/", збірігаючи стилістику письма:
ранок_ білі руїни_
рана скупого сонця_
тиснуть порожні стіни,
іскра тривожна в оці_
>
.....
>
стриманих церемонних
поглядів мимобіжжя_
тихо пульсують скроні,
сутінь проміння ріже_
>
подобова оаза_
слів несумісних пута_
на врожаях відрази
награних сліз отрута_
ID: 844590
Сам автор відніс групу чотирирядників до теки: Вірші, що не увійшли до рубрики... Мені подобається такий підхід до визначення стилістичного та жанрового гатунку вищепнаведених словосполучень та словоутворень. Адже, цілком слушно, що справжній поет просто забов*язаний утворювати нове. Не дарма ж, заголовок через слеш, зазначено імпортним словом, що означає не тільки "одужання", але й ще "поновлення"... Багато, дуже багато дописантів КП як не могли, так і не можуть піддатися цьому розпалу творчого вогня. Тому, ми їх і облишаємо поза увагою.
До недавніх днів, зроблений на дев*ять десятих продажною пресою та іншими мас-медіями тренд віни ще тяг за собою конюнктурників. Однак, аналіз розладу, розвалу і стімкого розпаду партії правлячого олігархату настільки стає самозакінченим, що мимоволі сподіваєшся на світле майбуття нашої країни... Звісно, швидко лише казка розповідається, діло йде повільніше... Щоб оцінити суспільне значення поезії, наведу уривки із твору "Стелилася доля" від Ганни Верес (Демиденко).
Двома стежками бігла моя доля,
І кожна з них гірчила полином.
Одна – відома, інша – невідома,
Здавалась ненастояним вином.
Стежки ті об’єднали перевесла,
На мир надію в себе уплели,
Стрічаю з нею зими я і весни,
Благаю світ, щоб жив той без війни...
ID: 844679
Скрізь і неминуче тисячами перехідних никок осмислення безумства будь-якої війни, переживає жіноче, материнське серце, сильніше і триваліше за чоловіче. Це явище у різні часи набирало різних форм висловлення. Але, попри залежності від історичних та економічних обставин, було невтішно-чесним.
Чесним намагається (намагався) адже вірш, судячи за датою, написано ше 2002 року, бути й Олег Мінгальов у тексті "Химери".
Химери, топчії і тюхтії
Над муднями здригаються поважно.
Панують і шануються вожді.
На непокірних дивляться уважно.
Хапають за грудки – й за грати.
Тюхтію не сподобалося щось.
Повіям теж – на нервах грати
Не треба більше ніж вдалось…
У муднів злидні прижилися
Принишкли з ними заодно.
Бояться, мруть – нащо здалися?
Та й опускаються на дно.
Бомжів дратують; ходять тоскно
На вибори, чи то здавать сміття.
Давним-давно хтось мозок їм відтяв
Життя тече в багнюці млосно.
2002
ID: 844676
Напрочуд скидається що віршував художник, вирішивши у такий спосіб додати руховості зображеним об*єктам. Можливо, я помиляюся. Втім не це важливо. Тут варто уваги саме тло твору та наявність у ньму вдалих словотворень та викладених думок. І, хоча час іде, натура людська, здебільшого, не змінює стрижням, що засіли по різних закутках людського сумління і тепер... За це - респект.
Незалежно від об*єктивності чи суб*єктивності, всі передові течії поезії прихильно ставляться до критичних оглядів. Це і є ознака справжнього письменства. А вже відвертість та лаконізм мене зачаровує. Як от вірш "НА ЗАХИСТ БОГІВ" від Infantis
Все вірно з характером часу богів,
За ширму ховається Пульхр Публій Клодій,
І весталки в хітонах такі ж шахраї,
Як народний трибун злодій.
ID: 844715
Усі політики, - зазначав я повсякрік, повсякчас, повсяксекундар,- злодії. Не вийнятком був і патриціанського роду Клавдіїв Пульхр Публій Клодій... Але мова у вірші не так про дядька, як про тенденцію, тренд, звички, ганебність... Не менш природно, однак, що серед сучасної української політезованої маси, що вбачає вихід з партії ліквідаторів честі й порядності бувшого презика як панацею, їх втеча з омертвілих його осередків - панує паніка й перевзуванка у зелене... Втім їх ренегатське мурмотіння -ніщо. Бо вже прицвящила їх всіх до дубка позору проста чотирирядка, що я навів угорі. Браво авторесі, коли вона жінка...
О, як успішно обдаровує інколи КП. І замість одного огляду, виявляється декілька, - що виявляє окремий риф в океані суцільних гольфстримів і обіцяє рішуче відпадіння від затхлості віршоплетного захлання. Зосереджу увагу на неабиякому вірші "ЩЕ ДОЩ НЕ ПЛАЧЕ" від Лани Ланської.
Ще дощ не плаче, літо кленучи,
Та Осінь серпню в очі зазирає.
Побралися веселка з небокраєм,
А день сумний натомлено мовчить.
От підрости б, хай на хвилину лиш!..
Шукає, де б за обрій зачепитись.
Закинувши пісок в діряве сито,
Час невблаганний знічено принишк.
Ще дощ не плаче, сліз не назбирав.
Медовий Спас частує всіх зухвало.
Спекотні ночі виснажені шалом.
В обіймах Осені скипає звабник Ра -
Спокуса нині наймодніший крам.
ID: 844712
Адже дійсне життя, дійсна історія - це і є спосіб об*єднатися із всесвітом. Тим простором, де є міце всьому важливому, непреривному (дощам, Спасу, піску, сльозам, веселці...) Була серйозна і дійсно вдала спроба втілення спогляду життєплину у твір. Добре.
Серед тривог і хвилювань, що їх, як писав свого часу Ленін, завдає боротьба за існування, зачіпився поглад за останні чотири рядка твору Олександра Подвишенного "Глибоко… Туго… Вплітає у вирій"
...Курю у кулак, сиджу на нулі,
Пишучи вірші коханці.
Так болю багато на грішній землі,
Та за щастя прокинутись вранці.
ID: 844751
Оттак і замислишся: у всьому світі триває боротьба за існування, за шматок хліба, за новий магазин Рошену - адже українські робітники та селяни не повинні забувати про те гноблення, під ярмом якого перебували, принаймні останні п*ять років, десятки і десятки мільонів, що населяють нашу Батьківщину... І раптом - все це поставлено в умови нормального життя поета... Із простим і просторим відчуттям радості від цигарки, вірша для коханки та радого щастя прокинутися ранком - живим і здоровим. І тому - цілком правильно головне місце у вірші (який я навів фрагментарно, хто хоче -хай перечитає увесь твір на сторінці автора) приділяється ЩАСТЮ. А чого ще й треба поетові та читачеіві...
Продовжуючи тему боротьби, наведу рядки віршу - майже фільму малого метру "Об'ява Трактор-Телефон в кущах рибалок" від Євгена Юхниці.
Дорогу, «Мазді» до рибалкових прикормлень,
Якщо Десну урвисту маєш за мету,
Поет назвав би – крутоярові поло́ни.
…В кущах – об’яви: «Трактор-телефон. Стій тут»
Ми так погупали, коли пірнали в ями,
Що риба стукіт чула мабуть – в Чорнім морі.
І встигла, капосна, втікти на океани,
Де сіль їй очі, бідній, роз’їдає хлоркою.
Підвіску, втрьох, ремонтували аж до ранку.
Перв,язали паском – колінвал, як мій живіт.
…Хтось, без автівок, ніс повз нас плотву і раків.
І жартував: «Як справи знизу, їздові?»
ID: 844894
Сам автор подав 12 рядків у рубриці: Вірші, Сюжетні, драматургічні вірші. Звісно, мастак вдалого погляду у світ, що саме нас оточує і такого ж вдалого словопереказу не пише для обраних. Його словоутворення та слово-відтворення здебільшого виказують майстерну вдачу. І тут ніякі ліквідатори гонитвеного руху на імпровіз нічого не вдіють. Ось, приміром, повернувшись до шмату тексту: "Ми так погупали, коли пірнали в ями,/Що риба стукіт чула мабуть – в Чорнім морі./І встигла, капосна, втікти на океани...", всіма силами старань не вичавити подібного якомусь патріотично-фанатично налаштованому римачеві... Від цього факту не відпишуться теж всіма силами жодні епігони, травестуни тощо... Я навів лише маленький шматок із тексту. І він вартий вдвічі довшого рецензування, літературного. А перечитайте, панове і панянки увесь текст ще раз!!! І ніхто з вас не залишиться нейтральним. За що спасибі авторові!
Сентенційне продовження візьмемо у лаконізмі "Не хваліть…" від псевдоніма Святослав_
Не натужуйтесь хвалити людей за добрі справи,
для початку перестаньте їх за це ненавидіти.
ID: 841324
Без усякого сумніву з яким не посперечаєшся, але замислишся все-таки... І той же автор заявить, можливо, на допомогу роздумам, в іншому дворяднику:
Навкруги все так, як мовчить кожне "я",
та може стати тим, як скажуть і зроблять "ми".
ID: 844897
І прилине сподівання - наскільки забавно заплутують чари слова в оцінці будь-яких рішень, що приймаються розумом та ваганнями його гри...
Філософського спрямування твори писати здається інколи легко. Втім, без усякого сумніву, це так лише здається. Переглядаючи названу рубрику КП, зверну увагу на твір Сергія Рівненського "ТИХ, КОГО ГАНЬБИЛИ МИ"
І свічки з кадилами,
І поклони били ми,
В Бога все просили ми
Сили.
Іншим слали килими,
А когось ганьбили ми.
Ще когось ловили ми
Й били.
Раптом остовпіли ми
Бо в калюжу сіли ми -
Бач, не тим годили ми...
Й згнили
Оди, що творили ми...
Хвалим, хоч несміло ми...
Тих, кого ловили ми
Й били...
ID: 844973
Я навів текст цілком. Так, як він викладений на сайті. Адже, не дарма у ньому панує відповідна структура. Читай як розумієш (маю на увазі структуру). Переосмислення наступає першими кроками непокою сумління, затим йде певне вагання, хворобливе, а далі - щось схоже на прозріння. І саме це, останнє й вселяє віру у розумність людини. Чи помиляємся ми - поживемо побачимо. А вірш таки, усуперіч вартностної нерівності його фрагментів, вартий поступового осмислення та висновку.
Аби змінити тематику, припустимось кохання. А в даний момент зосередимось на вірші "В твоїх очах…" , що виклав Daemon Sander
В твоїх очах є так багато моря
Чи може то бурхливий океан?
Ти не ховай від мене свого горя
Зануривши зіниці у екран
В твоїх очах є так багато неба
Коли вони горять немов зірки
Забувши все, що згадувать не треба
Поринь зі мною у свої думки
В твоїх очах є так багато світла
Що зігріває м'яко так мене
І що б не сталось - ти мені вже рідна
Хай навіть тисячу життів мине
ID: 844969
У творі присутній один розділовий знак запитання: "...то бурхливий океан?"... У вагляді уривчатих описів страждань двох сердець, за змістом тексту, час не має значення: "Хай навіть тисячу життів мине". Тут навіть статути психологістичних інтституцій та товариств справедливості Америки, нічого не вдіють. Що особливо цікаво - автор не вдається до вичурності слововиспіву почуття туги та тяжких митарств сумління. Однак, така пряма мова зворушує душу: "Забувши все, що згадувать не треба/ Поринь зі мною у свої думки...". Один епізод. Надзвичайно ємкий змістом. Повчальний та безнадійно безжальний... Адже оповідь йдеться про найдорожчі стосунки, про кохану - не про першу зустічну...
Не про політичну та конституційну кризу піднімає знамено поетичного транспатанту Іванюк Ірина у восьми рядках "Я думала, що вік - людська межа…", а знову-таки про любов. Про ту любов, що йде від серця, крізь сумніви та перестороги:
Я думала, що вік - людська межа...
Коли вже "не", "недо"... Коли - запізно...
Ми в цих химерах губимось щодня!
І губимо. Втрачаючи... Не пізно!
Не пізно зустрічати серця день!
Закинуту, колись, дістати книгу...
Не пізно слів любові з повних жмень,-
розсипати! Посіяти... Не пізно!
ID: 845070
І хоча вже так багато говорено, писано, співано про це, втім користь від таких творів завжди відчутна. Адже саме любов робить таємне явним, розкриваючи обійми щастю... Показуючи наочно (коли вчитуєшся та уявляєш читане) так би мовити те, що є найдрагоціннійшим серед людей...
Шляхи "неисповедимы". Цьому приклад життєвий у двох рядках трьох зіркового віршу, що розмістила в інтимній ліриці КП Тетяна Ященко
...Я годую бездомних котиків,
зачиняюсь на всі замки...
ID: 845226
Мені подобається. Адже не дарма я запевняв у самому зародишу цього нарису - що у кожного поета можна віднайте дещо шедевральне, від слова шедевр (із французьської chef-d'œuvre)... Таке, що зможе зазвучати музикою, ритмом, словом і зачарувати, бодай і вразити приємно....
А коли нині більшість критиків висловлюється доволі млосконо, замудрокручено або й млаво про новітню поезію, вони мають рацію. Втім - не завжди. Є доволі приємні твори, що своїми текстами й схованими у них елексирами доброти позитивізму доводять протилежне. До таких я відношу 12 рядків лірики "А мені здається" , поданих на КП авторкою на ім*я Крилата:
Вже роки відганялись риською.
Осінь жовтим малює клени.
А мені здається, дівчисько я-
Недосвідчені і зелене.
Десь позаду прихильців гвардія.
В ирій крила несе лелека.
А мені здається, на старті я,
І до фінішу ще далеко.
День моргає мені так знаюче.
Каже, пізно іти на кастинг.
А мені здається, піймаю ще
І удачу свою і щастя.
ID: 845289
У провінції, де живу я і більшість населення України, переживання руху часу дещо уповільненіше ніж у метрополії, менш значне у цьому сенсі. Однак від цього не перестають бути фактами. Дякуючи натурі - не фатальними. Єдність і волю цієї більшості народонаселення, спавжнього, а не гламурно-мальовничого-столичного і передає цей вірш.
Будь-який огляд поетичних новин - це погляд у далечінь. Природа творчості безжалісна і тому потребує непредвзятого до неї ставлення. Адже справжні поетичні надбання вдаються тим авторам, хто має дар боротьби із неупинною катастрофою всесвітньої ходи історії... І, навіть коли той чи інший віршований текст не дотягує до майстерного, буває забарвлюється щирою прямотою, бодай і кульгавою. Погляньмо це на прикладі віршоспроби "Можна і посачкувати", від автора dashavsky:
Життя лишилось мало уже,
Та що про те тепер гадати...
Не помішало б може мені
Та й хоч трохи посачкувати.
Хату і стайню я збудував,
Сад невеликий доглядаю.
Для дітей і онуків старав,
Для себе нічого не маю.
Проживаю як Бог наказав,
Буває в гріхи залітаю.
Долари в руках ще не тримав,
Тому і щастя притягаю.
ID: 845334
Звісно, впадає в око недолугість рим, розміру та ритму, одначе - присутнє саме головне - реалізм із перших рук. Мені, як затятому читачеві, вже давно нецікаве будь-яке авторське розчарування через вигадані чи вичавлені теми віршоплету. А живе відчуття та передача у тексті невеличкого формату бажання і змісту особистого сенсу життя - ціную. От і у цьому творі напріч відсутній прокурорський - щогольський і скаржницько-страждальний тон засудження життєвого збігу. А натомість, неначе для наочного роз*яснення ліричний герой робить заяву, схожу таки на останнє слово засудженого: " Проживаю як Бог наказав,/Буває в гріхи залітаю./Долари в руках ще не тримав,/
Тому і щастя притягаю... Це не не скидається на промову, надану засобам ЗМІ якимось лібералом-ліквідатором щастя людського. Тож, - мені подобається. Будемо розвивати цю тему надалі...
На далі маю тут ще одну знахідку. Саме те, що треба - вірш "Й зараз знаєте Ви щось, єдині в світі" Євгена Юхниці. Наведу твір цілком:
Чари: чулить, гріє, коли раптом я
Опиняюсь в середовищі – майстрів!
Як і в тих, у кого настрій від - «сім’я»,
Чи, хто дружбу ніжить на маківці мрій.
…Як стьмяніє, й ополонки, мов чорти,
Манять завидками у сліпу глибінь,
Я радію за дизайнера води,
Що з психологом маскують «хап» на дні.
Люди винайшли багато вправних справ,
Які -з роду в рід, в професіях – смаки́!
Завмираю – й з читача й від бджоляра:
Кожен з нас – криниці вправності віків -
…Й зараз знають щось так, як ніхто ніде!
Ви згадали теж за себе? Смик?.. Гуде́?..
ID: 845393
Чотирнадцять рядків - і філософська лірика до тренування розуму і почуття. Тут, зачепившись за перші два рядки, вже непросто відірватися від певного підпілля "вправних справ" та домагань слово-навантажень. У чому ж полягають ці домагання? Розбурхати у кожному з нас, читачів ( а, певною мірою і творців - адже, всі ми створені за божою подобою, як то вчить святе письмо, - значить - творцями...) креативними суб*єктами. Мислителями, що прагнутимуть "з роду в рід" творчості до смаку. Недарма ж введено слово "бджоляр" - смисл якого із глибин віків - утворювати єдність сім*ї, сімей... Аби з того була користь, зиск і сподівання на майбутні здобутки, СМАЧНІ, КОРИСНІ, ПОТРІБНІ людям!!! Отакі я вгледів у творі домагання, хай і непомірні для деяких "теоретиків"...
Фактором впливу на очі і сепце коханої запросто можуть стати декілька рядків. Таку вимогливу якість, на мій погляд, утілено ось у цьму фрагменті віршу "А із ними…" , що розмістив на КП П.БЕРЕЗЕНЬ
...У очах цих мій біль і мій світ,
В їх блакиті живуть небеса,
Я без них, наче птаха без крил,
А із ними... Із ними б літав!..
ID: 845410
Мені подобається у цих рядках жага злету! Потреба прав усіх закоханих громадян у бородьбі за свої кохання... Навіть найбільш недогадлива і нерозвинена людина може зміркувати, що окремі відчайдухи, які належать до творчих, не рівня простим віршописам...
А віршописці -люди не доброзичливі бувають... Вони мстиві, нерозуміють і, навіть, не збагнуть того, що зла людина не може бути ПОЕТОМ, апріорі... Їх і чіпати не слід, як на водолажчині кажуть "не замай гі-но, воно воняти не буде".
Між тим, кидаючи в масу через ресурс КП безліч творів, кожний автор сподівається, що його твір не лишатиметься нечитаним... І читаю я, мірою вільного часу й сил, нові і нові тексти. Адже трапляються серед їх сонму непогані роботи. Хоча аторам слід вести більш кропіткі викреслення зайвих рядків, недолугих.
Впливає на уяву твір "Внутрішній космос", що виклала Міра Мальська.
Це більше, ніж потяг...
Сила твого тяжіння
Розкладає мене по нотах,
Проростає у мене корінням.
Доторки твої ніжні
Струмом своїм бентежать.
Ти вдихаєш у мене вірші,
Розкриваєш у мені стержень.
Дихай своїм прекрасним -
Губами ловитиму голос.
Коли все навколо нас згасне -
Лишиться внутрішній космос
ID: 846261
Мені подобається тут спроба самовисловлення простими значеннями. Без усіляких масок і розхолоджень епітетів, проводить лірична героїня всої переживання-міркування до космічної уяви. І це добре.
А до поки я напишу продовження нарису, послухайте і погляньте на виступ ТАЛАНОВИТИХ молодих українських музикантів на Рок-Булаві цього року: https://www.youtube.com/watch?v=10If3H8G5sY
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843052
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2019
Коли помирає друг, світ гине увесь.
Адже справжніх друзів менше, ніж пальців на руках.
Та, у пам*яті, у подальшій ході життя, перебуватиме він, повсякчас,
Допоки й світу буду бачити і відчувати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842935
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.07.2019
Завжи цікаво писати про новітні речі, прем*єрні. А ще приємніше, коли молоді українці задають драйву крутіше ніж західняки із старушенції Європи. Не віриться, прересвідчиться самі:
https://www.youtube.com/watch?v=10If3H8G5sY&feature=youtu.be&fbclid=IwAR1I-b3NMVeyVnz6tX5q2NpXO3UCZ-nNmgE_OnByssJRocyl8vIuCdacb8E
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842423
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2019
Ей нравились мужчины?
Наверное, нет.
Ей нравилось нравиться мужчинам.
Без различия по росту и чину.-
Был день. Был обед...
Увидев в глазах её проблески слёз.
Я взял её, да и завёз.
https://www.youtube.com/watch?v=-9bRJ5VzCcM
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842101
рубрика: Поезія,
дата поступления 16.07.2019
Яке місце посідає рок-музика у суспільстві? Надзвичайно важливе місце.
Організуйтеся! , повторює саме життя...
Попри самодержавство політиків та заклики їх біл-бордів. Де сама лжа...
А у пісні та її драйві - сонце + місяць+зорі+молодість+сили помножені на відверті почуття...
Ось така-собі вийшла заміточка до питання про стан сучасної музики для байкерів та ринків у капіталістичному становленні України
https://www.youtube.com/watch?v=6106uKKegkk&t=2143s
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841681
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2019
Цим нарисом, невеличким я аж ніяк не претендую на всеохопність огляду. Втім, зверну увагу на важливе для мене особисто й, сподіваюся, для інших співгромадянам, що не цураються слідкувати за розвитком літератури у сьогоднішній Україні. Адже вихід у світ -безупинний вихід - журналу із 1995 року поспіль всже сам по собі вартий уваги, непересічної.
Хто зичить собі ширшої уяви, хай перегляне дайджест цього номеру на сайті: https://zeitglas.io.ua/s2649573/
Приємно, що рамки нашої бувальщини, нині засміченої політичною агітацією до натхи, розріджує літературна аура високого гатунку. Адже автори цього числа СЧ просто й майстерньо розтрощують ці політ-економічні вузькості. Іх тексти (проза, поезія, есеї) напріч звільняють читача від тягомотини ідеологій бранців майбутньої Верховної Ради та їхніх посіпак із телеканалів, газет та і-нетної віртуальності...
Назву авторів ювілейного випуску. Сподіваюся, серед них є і кращі представники ресурсу Клубу Поезії.
У прозі подано твори Олександра Волкова, Романа Шилуцького, Влада Наслунги.
Поезіюпредставили: Сергій Лазо, Анна Соболева, Марґо Ґейко, Єлена Дорофієвська, Ирина Сон, Ярослав Костюк, Денис Голубицкий,
Марія Луценко, Олег Клищ, Влад Лоза, Наталія Віленська, Юрий Крыжановский, Вячеслав Рассыпаев, Николай Проценко, Юрій Шеляженко.
Надруковано літературні та соціологічні есеї Антоніни Остролуцької, Олександра Апалькова, Миколи Скрипця.
Щоб закінчити короткий огляд, поглянемо (погляньте і ви, шановні читачі цього допису) на вміщені у номері роботи мисткині Олі Рондяк. Напрочуд дивними і в той же час надзвичайно характерними (наголос можна ставити будь-де) для всього сгустку зашорхлих у "Profession de foi" вони, прикрашають увесь випуск, розширюючи будь-який обрій доступних розумінню широких і нешироких мас.
І нова пісня https://www.youtube.com/watch?v=nOxkU2TOuNw&feature=youtu.be&fbclid=IwAR350L4f90_4A-5XNlrnuUpyGg9sDbl4YF1CdIIU38sPuYT6_0BQ2c1aNbU
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840832
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2019
Звичайно, я цілком приєднуюся до ВАЖЛИВОГО посту одного з редакторів літ-журналу, якого я знаю і журнал якого мені добре відомий. Адже друкувався там і я.
Ось що пише між іншим редактор у фейсбуці:
"...Сприяти розвиткові журналу, який публікує авторів прзи, поезії та есеїстики сьогодення незалежно від їх приналежності до письменницьких спілок та інших творчих організацій - головне завдання редакції... Та чи не головне це і завдання самих авторів? Всякий, хто відкладає цю роботу ( написання відгуку про той чи інший випуск, про той чи інший свіжо опублікований твір) на другий чи ще подальший план, той стає на хибний шлях і неумисно завдає серйозної шкоди виданню... Так вже загинула ціла "армада" літературної періодики України... Часописи, що надають простір високомайстерним публікаціям художніх текстів та інших образотворчих робіт - вимиратимуть... Від нестачі зворотнього зв*язку - головного кровооббігу, що забезпечує життєздатність журналу... Тож, хто ще не зовсім зледачів, долучайтеся до обговоення! Журнал #Склянка_Часу_Zeitglas чекає на Ваші дописи. І ніяка кількість матеріалів не стомить нас..."
І ще хочу додати, звертаючись до авторів ресурсу КП, організовуйтеся не тільки у спільноту віртуального ЗМІ, але й у товариство, що бажає публікації у паперових виданнях, вищого рангу. Без цього не можна піднестися до свідомої, важкої, напруженої творчої роботи по самовдосконаленню. А сама писанина і щоденна легко-доступна її публікаційність на і-ресурсах засуджена на безсилля...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840753
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.07.2019
Хіба не ясно, що у цьому нарисі не піде мова про "поправляння"... Такий підхід більше, ніж невдалий. Поглянемо не оком суворого критика, а при певних умовах, ВІДЧУТТЯМ степняка із Слобожанщини... Адже, цінність порізнених творів може зовсім не входити в суцільну цінність спільного ресурсу... Тож, хто охочий, за мною!
Життя -як дим. То і почнемо з автора на цей кріптонім, що пише:
Хіба їх підрахувати
зірки на липневому небі,
згаслі незбутні надії...
ID: 840545
Як зазначав свого часу вождь світового пролетаріату -це все залежить від соціально-економічних умов... Надії клану олігархічного не згасають приміром так швидко, як роботяги заводу ім.Малишева чи трударя КСП "Смерть капіталізму". Поки товстий схудне -худий помре... А трирядок Диму дає таки привід порозмислити... Дякую авторові.
Коли говорити про розмаїття віршованого текстоутворення, цілком природно, посилати читача до першоджерел. Тож розглянемо, незанудно, вірш із філософемою Марата Школьника "Око всюдисуще".
Друже! Подивись ще раз
Чи закрив ти вікна й газ,
Воду, чи усе як треба?
Бути пильним - це потреба!
Зачиняй все, не лінуйся,
Про своє майно піклуйся.
В житті - це як на довгій ниві...
Пильнуймо й будемо щасливі.
Живемо ми не віртуально,
То ж все сприймаємо реально.
А над усім, усім живущим,
Пильнує Око всюдисуще!
ID: 842224
Терміни тексту використовувався досить влучно й просто. Ну, як думки кожного з нас, коли ми вирушаємо з домівки, скажимо на роботу, або ж у гості. У філософській літературі це б навали запитами на позначення основного положення, філософської ідеї, що лежить в основі будь-якого повчання. А вікна, газ, вода... Це майже той самий матеріал, із якого складається спокій, лише коли ми знаємо, що вони закриті... Адже: Пильнуймо й будемо щасливі. Корисний твір, нема де правди діти...
Зауважу на вірш ТРОЯНДА псевдоніма Infantis
- Зів’яла троянда не пахне та в’ялість не тхне, -
Так бачила смерть непоспіла червона троянда.
- В руках молодих чи в старечих опинюся я, -
Чи справді важливо хто запах мій серцем вдихне?!
ID: 840549
Це такий-собі своєрідний погляд з приводу кризи не лише галузі квіткарського виробництва, а й галузевої панелі кохання. Викладене у чотирьох рядках, втім нітрохи ще не дає права говорити ані про загибель сільського господарства, ані про консервативний характер автора твору, що твердими (думаю) руками набирав цей текст... Тхне-дихне... Може когось він і надихне...
А чого ще треба поетичній душі? І на це запитання рефлектує павторка Калинонька просто:" Нічого більш не треба!"... Хоча, по ходу розлогості тексту, з*ясовую - чогось їй бракує... Поміркованості у підборі словобудов: "... Перли роси ... Яка краса!..". У мене запитання -то кого ж таки перли роси???
Втім, творів присвячених питанню природи, що нас оточує, доволі задля конкуренції... Ось - більш позитивний приклад віршоутворення із побаченого демонструє Євген Юхниця у замальовці "Екскаватором вітер кидає повітря"
Мов кида́є ковш повітря екскаватор -
Такий вітрище по провулоньках столиці.
Не причинив балкон – й зриваються злітати
Стільці й канапки, і планшети-вислівни́ці.
…Одна проблема: теж злетіти, поки тяга?
Чи заземляти речі, їх утримувати м’яко?
ID: 840345
Здавалося б, усі ці рядки такі ясні, що не можна не зрозуміти їх. І все-таки, очевидно, позавчорашній буревій справив враження, сильне... І не лише на поета. Відомо, природній прояв так чи інакше пояснює зростання творчої наснаги митця й чатача... Добре!
Шалено-приємне враження справляє вірш від Wiggily "Компот"
Кісточки черешень на тарілці
височіють купкою останків,
через соломинку відпиваю літо,
свіжовичавлений сік світанків.
Розрізаю кавун червоного сонця
і обличчям падаю в рихлу м'якоть,
цукрові сльози стікають лицем -
солоним негоже улітку плакать.
Закочую в банки тілесні соки -
кров і слиз, а найбільше - поту,
вкладаюся тім'ячком у пісок і
очікую... очікую компоту.
ID: 840743
Я навів текст твору цілком. У такий спосіб не стану на хибний шлях шматування і не завдам серйозної шкоди усьому тілу цього живого, абсолютно живого дванадцятирядковика високого класу поетичної гри. Хай і буду я, може, першим, хто поставив 5 балів і, звичайно, констатую: мені подобається!!!
А от поет Infantis ініціював розмову про Шарля Бодлера... Я дуже радий. Нічого особливо нового або оригінального у такому дискурсі не виявиться.. Більш-менш відомі основні фанти та факти його життєтворчості усім, хто віршує. Без цього і неможна називатися поетом... Немає жодного твору ЖОДНОГО Бодлера, який би я не прочитав... Навіть прозу й нариси. А поезію, приміром Альбатрос можу цитувати на пам*ять... І все ж - його твори просякнуті сумом й мороком гашишу...(У Бодлера, є книга "Поема гашиша". Це слід хнатит, осоюливо тим, хто не верзе... У тій книзі Бодлер розглядав, як він вважав, з науково-історичного і культурного боку вплив гашишу...) Цікаво, як одного разу німецький критик на мої захвати поетикою Ш.Б. заявив: - Фу, яким він був Bode-ler... По-німецьки, із викрутасом, це зазвучало як той, що немає дна... А тим часом це питання має теоретичну вагу, доволі велику...
Щоб я не складав у рядки, а прагматична Європа, підвищена попереднім історичним розвитком, вже поглинає Україну... І поети стають теж, коли не зовсім прагматиками, то - лаконістами. От хоч біи й захований хтось під п*ятибуквицю Witer із соїми (нашими) мріями: "А мрії мої все до тебе повертають"
ID: 840565
Оттакої - і ніякої там аграрної чи конституційної кризи... Молодець! А Дніпро гомонить, а життя не вщуха...
Продовження теми життя - це читання книг. Я люблю маленьки книжки (не товсті) поетів, провінційних, наче б то забутих вже давно... Дивуюся і самому плину часу і сталому його ж опіру... У мене в руках збірка поета-самоука Андрія Забоєнка (народився 1909 року у селі Курилівка на Канівщині, помер 1992). Звісно, не всі вірші його - вірші. Втім, коли читаєш деякі рядки, здається - сам автор виходить на кін... І в його серці клекочить закличний попіл Клааса:
"Хто лізе в партію"
Поліз би в другу, може в третю,
Так вибору йому нема!
Куди не глянь - в любі газети -
Яку навряд хто перелізе,
Та все ж лазійку у стіні
Охочий знайде і пролізе,
Оюнюханий зо всіх сторін..."
Кожний поет, письменник -є апробованим талісманом своєї батьківщини. Не слід їх забувати..
Вдалі рядки розбурхують уяву. І затим діяльність мізків читача, прогресивного може прагнути тільки до того, щоб посилити власними роздумами та силою уяви дію поетового словоігрища. До такого гатунку яб відніс текст від BABA "Захмарюйся":
Захмарюйся чистими влучнями,
очеретинко.
Посміховисько вбивцевих спізнень
бодай спонукає
кожного злотого дзеньку
на срібню тацю.
Оце твоє свято.
Завтра снігів настане,
коли твоя втеча сягне досконалості.
А щастя гострого дихання
злиже попутні поранення.
ID: 840643
Автор неабияково наполягає ритмом і конструкцією словоходу на особисто залежне, пережите... Мені сподобалося.
Так само - із приємністю перечитував твір, що написав Richter "Рожеві фламінго"
Рожеві фламінго
летять у рожевім промінні,
мінору рожевого линуть
рожеві пісні.
На крилах рожевих
у неба рожевім склепінні
рожеву несуть вони ніч
у рожевому сні.
Рожеві фламінго –
рожева прийдешнього мрія,
рожевої квітка пелюстка,
рожевий листок…
Рожевими ранками
завжди нехай рожевіють,
дарують повітря
із запахом ружі
ковток!
ID: 840648
Тут наведено все, неначе мости розуміння й спраги пізнання світу, чарівного. Тут, хоч до Цюріха переїдь, з розкритими широко очима, - тягтиме поглянути у небо... А чи не летітимуть "на крилах рожевих" рожеві фламінго... Ці загадкові птахи щирої розмови поета із самим собою та світом фарб, мрій, відродження надій - вічного... Відчуй, як тебе заворожує обрій... Браво!
Та наближаємося до тема мого нарису... Хліборобсіькому щастю та праці присвячено твір Неоніли Гуменюк та Олега Требухівського "Душа співає хліборобська".
Поле моє, полечко,
Восени ти зоране,
Весною засіяне,
Влітку колосилося...
Руки працьовитії,
Душа добра й чистая,
Радісна, щасливая,
Бо будемо з хлібом ми.
...
ID: 840720
Текст навожу скорочено. Хто бажає - прочитає самостійно на сторінці авторів. Я не заглиблюватимусь у коментар художнього його гатунку. Мені вже приємно те, що люди пишуть про хлібороба... Без праці якого, не жив буде ніхто. Вже само звернення до сільського сосподарства у той час, як з усіх екранів ТВ і-нетних-різновидів ресурсу віртуального болота та фейсбучних моніторів на нас суне сила-силенна одноманітних політиків, лоскучих міністрів, хамуватих телеведучих та гламурних нероб усяких напрямків та папівгендерних унісексуалів... А он де - у полі, хоча, вже твердою залізячно-хімічною ногою став сучасний спосіб виробництва злаків, утвоюють хліб ТРУДАРІ. За це щире спасибі їм. Спасибі і аторському тендему за тему!!!
Не існує нічого великого у житті без любові. Який же урок подає нам відповідна тематика КП? Історія розвитку ліричних рим і не рим (принаймні яку я тут спостерігаю) првела до того, що найбільш насушним завданням цього напрямку стала боротьба... Ось візмемо новий вірш авторки, що йменує себе ЯСЯ "Хочеш жити - вчись боротись"
Кохання наше не приспати
І не заговорити.
Воно є і буде.
Розчинене в повітрі,
І несе його вітер,
І торкається воно небес,
Щоб світ із темряви воскрес.
О! А кохання оте
Завжди у борні.
І немає спочинку йому
На землі.
І ми одержимо
Перемоги вінця,
Якщо тому коханню
Не буде кінця.
ID: 840745
Ненароком випливає те завдання, яке покликана здійснити фата моргана поетична: вкоренити ідеї боротьби за любов у свідомість, понад усе. Мені подобається такий підхід, ясний від Ясі. Браво!
Прагнення скинути обмеження тяжіння-важкості усякого роду втілено у вірші Вячеслава Кондратюка "Сонцем розпечена земле"
Сонцем розпечена земле,
Дай доторкнутись до тебе,
Щоб у траві зеленій
Злитись з палаючим небом.
Розум пусти мої мрії,
Дай їм могутні крила,
Щоб пригорнутись до хмари,
Сонця відчути силу.
Вітер сухий і гарячий,
Висуши сльози на щоках,
Дай хоч на мить заховатись
В твоїх невидимих потоках.
ID: 840781
Навіть певна агітаційна наявність приводів до художнього переосмислення суті цих 12-ти рядків вже варта того, аби перечитувати цей твір декілька разів. У цьому й полягає завдання поета. Таке, нажаль, не часто доводиться "почути" (прочитати) від представників форуму КП... Тим приємніше.
І ще хочу додати, звертаючись до всіх, без вийнятку, авторів ресурсу КП, організовуйтеся не тільки у спільноту віртуального ЗМІ, але й у товариство, що бажає публікації у паперових виданнях, вищого рангу. Адже у "товстих" журналах працює редакція. Тому є відбір текстів, якісний. Є зворотній зв*язок із авторами та читачами. Без цього автору, особливо початківцю, не можна піднестися до свідомої, важкої, напруженої творчої роботи по самовдосконаленню. А сама лише писанина і щоденна легко-доступна її публікаційність на і-ресурсах засуджена на безсилля...
На безилля засуджують людей і політики-злочинці...
Втім, поети не завжди підтявкують таким паріям, не перетворюються у конюнктурників і дають іншим надію, як от і нині автор Рости Слав у вірші "Пану видно-махне рукою".
Патріотом не буду, браття
Поки сльози течуть до долу
Бо нема за що воювати
Годувати пуза престолу
Толерантність ознака честі...
Потерпи, друже, стане ліпше
Почекай, мамо, бурний плеще
Той струмок має колір вишні
Герби, служба, то кров лиш правда
Заливала, текла рікою
Не чекайте того солдата
Пану видно-махне рукою...
Та й розкаже, що важко жити
Хто тут, як і кому повинен
Стане ліпше, звичайно ж, краще...
Та тісна, сира домовина
ID: 840806
В галузі майбутньої політики, що сприятиме власному народові, загальну ідею засвоїть тільки інтелігентна людина. Можливо, за такою колись піде маса, коли вже до самого кінця відчує свою політичну безправність, і найбезпосередніші повсякденні та вічні інтереси цінності людського ЖИТТЯ, що дається ОДИН раз, раз у раз стискатимуть її серце... Як от у вищенаведеному творі, за який я дякую.
Любові до книжки вчить дотепний вірш "Яблуко сміється", що написала Юлія Еней:
Дивлячись на мене
Яблучко сміялось.
Жовте,не зелене
Дуже вже пишалось.
Не могла я з'їсти
Яблуко жовтеньке -
То малюнок з книжки
Що придбала ненька!
ID: 840830
Наразі дуже мало друкується коротеньких віршованих текстів для дітей. Перебуваючи днями на творчій зустрічі з аналітиком літературно-книжкового ринку та Костянтином РОДИКОМ, автором книжки «Сізіф ХХ. Книжка vs. політика» (К.: Балтія-Друк, 2019) та продюсером, а водночас і літературним агентом та ще й, тренером, журналісткою Юкою КРАСЮК, що має (за її словами) 35-річний стаж керівництва культурними проєктами, ще раз переконався у дифіцітності дитячого читання. Адже, далеко не все, що автори називають "дитячим" підлягає цій категорії. Дитя не здатне брехати. Тож, слухає, а коли вміє вже, й читає лише цікаве й зрозуміло-уявне. Ось, приміром, як вищенаведений вірш від пані Юлії. Мої вітання! Такі твори слід не лише вітати, а й просувати далі у виданнях книжок...
А от про практичні поради з авторського права, просування продукту, спілкування з медіями, залучення коштів – для письменників, видавців, культурних менеджерів погоговоримо в окремому нарисі...
Наразі посмакуємо лаконізмом і влучністю хоку від автора Юхай:
Я руки к солнцу
И все сухие ветки
Тянут тополя.
ID: 840904
Мала азіатська форма, якою і понині користуються поети - привід вдалого випаду прроти усякого гніту формалізму та поштовх для заохочення всіляких проявів тренування уміння сприймати себе у всесвіті. Такі твори дбають не про те, щоб одержати похвали, а про те, щоб уладнати суперечки між самотністю та всеосяжностю... Дякую поетові.
Про кохання та про щастя мріють усі. Тут ніхто нікому не суддя. І у робочу (трудову) книжку не зробить ніхто запис про велич цього діяння. А шкода... Насамперед слід завжди ставити питання, прочитавши вірш: чим він мене змінює на краще??? Здається спробу відповіді, чи фрагмент відповіді знаходимо у рядках поезії, написаної зовсім недавно I.Teрен "Головна подія":
І ти, і я у сазі житія
ще ідемо одною колією.
Яких поезій не писав би я,
аби і досі ти була моєю!?
Ані твоє, ані моє ім’я
не ореол цієї «одіссеї».
Я ще нічий, і ти ще нічия
у цій юдолі долі однієї.
Але які невидимі путі
або яка нечувана дорога
від отчого до Отчого порога
і різні цілі при одній меті!?
Та є іще надія у житті –
це ти і я, а зайвого – нікого.
ID: 840905
Яке ж значення мають такі твори? Всеохопне. Ажде навчає розуміти, в чому сила любові, учить ненав*язливо і не багатослівно думати про головне. Браво!
Філософський підтекст придає цікавості будь-якому творові. Особливо вдалий такий прийом у текстах невеликого за обсягом слів іформату, як от у автора Sukhovilova "Задивилась…"
задивилась під дощем на ліхтарі,
що горять, немов чиїсь самотні душі,
їх мільйони на твердій земній корі,
у задумі золотять брудні калюжі.
пахне свіжістю і квітами земля,
теплу шкіру огорнув вологий одяг,
місто солодко сопе, мов немовля,
і по вулицях летить холодний протяг.
розсікає простір в світлі ліхтаря
сильна злива срібно-сірими нитками,
і здається, що з небес течуть моря,
і стають невдовзі чистими струмками.
я дізналась, чом зігнулись ліхтарі,
мов поглянула в самотні їхні душі,
це вони шукають світло від зорі
у маленькій, дощовій, брудній калюжі...
ID: 840891
Що поробиш, але розбирати суперечки доводиться часто. І робити це треба добре, з свого досвіду. Адже іноді роздуми спокійнісенько лишаються рядками на папері, чи на сторінці і-нетівській, а на ділі - їм треба йти в люди... І я вітаю цей твір і його творця...
Даремно тільки говорити про вічнний сумлін. Це випливає неминуче із віршу авторки, (коли я не помиляюсь у статі), на кріптонім Катка " Той, хто говорить - не Бог"
Стрілка хитається п'яно,
північ - як півнячий крик.
Тіні зникають над ранок,
тільки чому ти не зник?
Все це таке наче літо
виплескалось аж за край.
вдарити боляче лікоть -
щоби ти не забував
страх, що на відстані тиші,
в нас проросте, наче мох.
Той, хто мовчить - не Всевишній
той, хто говорить - не Бог.
ID: 841037
Тож, робимо ще один крок далі. Всім тим сильним людям, яких нестримно вабило до того, щоб скинути ярмо старої моральності і дати нові закони, нічого не залишалося іншого, як зробитися або здаватися божевільними, якщо вони не були насправді такими, - і таке було положення новаторів у всіх областях життя, а не тільки жерців і політиків! – навіть філософ Ніцше про це волав... Понад сто років до нині. Та й у наші "цивілізованіші часи" за поетами ще зберігалася репутація божевілля... Хто зважиться поглянути в пустелю гірких і страшних душевних мук, в якій тужили найплідніші люди всіх часів! Мерсі кажу авторці. За її вдали поштовх до роздумів...
(далі буде)
Якщо "діячі" старої школи віршувань зуміли вже відіграти своє на полі сучасного, молода парость авторв - розпочинає, незважаючи на декотру візькість тих словобудівничих підмурків, на які спирається... Вважаю, тимчасово. До поки не ляже на власний фундамент творчого досвіду, що дається працею над кожним словом текстового візерунку.
Для ілюстрації -вірш "Як я могла…" від авторки Svitlana_Belyakova
Як я могла, та як посміла,
Душу свою відокремити від тіла?
Я розучилася мріяти усмак,
роки нелегкі здобули свою владу.
Як примудрилася на твоє "пора"
кричати поспішно "ні", замість "так".
Адже кожна клітинка усередині,
нудьгує без твоєї любові.
Що ж це за війна усередині така,
між так і ні, між Серцем і Душею,
між розумом і мрією?
Чому досі ти не завоював мою довіру,
хіба мало було тобі часу?
Рвуть почуття тіло на шматки,
розносячи в пух і прах, мій перед тобою страх.
Не могла собі придумати більшої страти,
чим слово "ні" у відповідь.
Я люблю свій біль по тобі сердечний,
угамовую спрагу в ньому безкінечну.
ID: 841022
Тут не сліл полемізувати, а просто й уважно читати. Отримати певне задоволення, поміркувавши над кожними групами рядків. Полеміка тільки в тому разі принесе користь, коли вона вияснить,в чому власне полягають незгоди і наскільки вони глибокі... І маємо "Як примудрилася на твоє "пора" кричати поспішно "ні", замість "так".... . Один і той же рецепт був і у індусів для того, щоб зробитися фокусником, і у Гренландцев – щоб зробитися ангекоком, і у бразильців – щоб зробитися пайе: пости, тривала статева стриманість, життя в пустелі, на горі, або просто не думати ні про що таке, що могло б хвилювати або турбувати. А твір, що подала до КП Svitlana_Belyakova мені сподобався. Дякую авторці.
І знову про кохання та про щастя пишуть і повчають автори, здебільшого один-одного... Так вже ведеться. От і вірш Наташі Бруснікіної "Так жаль" провадить наріжну тему суму й мудровання:
Я думаю про тебе в тишині
І в спогади щоразу поринаю.
Я згадую тебе і наші дні,
Я думаю... але тебе немає...
Я згадую тебе, як не крути,
Й від цього в серці мальви проростають,
Ти в ньому був й зали́шився цвісти́.
Так жаль, що поряд лиш тебе немає.
ID: 841531
Не сумуйте, пані Наталко. Все йде, все минає... Вчив ще Тарас Шевченко... Настануть інші часи, кращі... А з ними прибудуть й позитівно-творчі помисли. Адже усіляка мудрість відносна, а вічної правди немає...
Ан, є і правда вічна... Бо у цьому ЧУДОВО переконує настільки бадьорий вірш, наскільки вистачає широти небес, що літо розпустило над нами, свіма... Вірш, який вправно втілиоа авторка на псевдонім majra "Посеред літа!"
А я собі сиджу посеред літа,
Метелики літають в голові.
Кругом цвітуть такі барвисті квіти,
І коники стрибають у траві!
Гойдає липень небо, мов колиску,
А серпень зорі висипить з ковша.
я серцем відчуваю - щастя близько!
І спокій випромінює душа!
Тому й сиджу собі посеред літа,
Плету Петрів блакитний батіжок.
Планета квітів мною вже відкрита,
Поміж найкращих в Всесвіті зірок!
Із спілих вишень дорогі коралі,
Сьогодні, мов на свято одягну.
...Сміється літо і прямує далі,
І я його ніяк не здожену.
ID: 841530
Колись у школах Ірландії обдаровані вчительки молодших класів писали червоною крейдою на дошці вдалий вірш. Він був один. Нескладний і невеликий за форматом. Але такий, який дітлахи вивчали залюбки, читаючи його у перервах цілий тиждень... Допоки навіть самі нетямущі завчали його на пам*ять... Я сам читав у книжках знаних тамтешніх письменників про такі речі... Корисні. ( Наприклад John McGahern "The Leavetaking"). Адже, навіть у віці, що схиляє поволі наші плечі додолу, ми згадуємо вірші, вивчені у дитинстві... Перевірте себе, хто захоче, 99 процентів поетичних рядків ми зберігаємо у пам*яті із школи... Браво авторці! Моє шанування.
А поки збіговиська політичних посіпак злодіють на вулицях: сумуючи у наметах різних партій та мажоритарників, виловив на КП людський віршик Анатолія Розумного "А я гуляю під дощем"
А я гуляю під дощем…
Сміється сонце крізь хмаринки…
На серці в мене ніжний щем,
Немов малий ловлю краплинки…
Мов той хлопчак собі біжу,
Серед калюж шукаю глибшу…
І не вві сні, а на яву
Я мокрий весь… Промок до нитки…
Біжу босоніж по траві,
Здіймаю свої руки вгору…
І легко… Легко так мені,
Немов вернувсь в дитинство знову…
ID: 841655
Мушу зізнатися, шукав щось путне нині довго, гортаючи марно ріних патріотично нашпигованих дієсліними римами нетям... І раптом: "... босоніж по траві..." Живе слово -не якась апоферма, заскорубла... "І в серці в мене ніжний щем...". От так слід складати слова, що приходять самі у душу - у душу поета, у душу читача... Браво! Дякую за приємно проведений пошук доброго ВІРША...
Та, ба. Добро не ходить на самотині. Вчепився за лаконізм тексту
"Вечір" від Гната Меренкова:
Медузи небесні, прозорі хмаринки!
Злітайтеся всі до моєї хатинки!
Вікно відчиню вам, і двері, і комин —
Надвечір хай стане усе загадковим.
Крім вас мені нікого більш запросити —
У гості не йде до голодного ситий.
ID: 841641
Попри меланхолійність відчувається правило таланту - пиши по-своєму. Із любов*ю до соглядання життя, навіть у самотній вечір, із любов*ю до слова рідного. Адже де не має любові, там немає і душі... Дякую авторові, щиро...
На моє запитання (з якого почалася ділова частина цього нарису) вдало відповідає Наталка Долинська у новому вірші "На мапі країни маленька краплина"
На мапі країни маленька краплина,
Для мене ж у ній помістився весь світ,
Де золото нив, рідний дім, і родина,
Земля на якій народився мій дід.
Масний чорнозем, мій народ працьовитий,
Садки у дворах, і пташок переспів.
Солодкий баштан: запашний, соковитий.
А ще найчарівніший шепіт степів.
Тут сонячне зернятко впало із неба,
І тисячі сонць проросло із землі.
Міцніють і пнуться до сонечка стебла,
І тягнуть до нього голівки свої.
Перлина в степах, поміж жита колиска,
Де небо високе і зорі ясні.
Моя батьківщина маленька – Долинська
В ній щастя і радість, і болі мої.
ID: 841734
Чому часом мало хто хоче оспівати рідний край??? Свій. Отой малий, де "поміж жита" гойдалася колиска його дитинства??? Авторка відповіла на це питання. Вдало, з повною рішучістю. Тут немає високопарних закидонів сального патріота, зате є САМЕ ГОЛОВНЕ: талант висловлення. Висловлення із психологічною вірністю і настрою, і римі, і небу із сонцем... Дякую, пані Долинська.
Зачепивши зараз питання про повчання, наводжу прекрасну ілюстрацію віршем Ганни Верес "Коли замовкає"
Коли замовкає слово,
Гармати тоді стріляють,
Й синів матері ховають,
Бо смерть бенкетує знову.
Коли ж замовкає пісня,
Народу душа міліє,
А згодом вона німіє,
Й народ той зника опісля.
ID: 841716
Як представник громадянства, поет - перший трибун громадської думки. Це не суд присяжних і не суд скорених (продажних) суддів... Це - концентрат думки. Лаконічної. Животворної. Тому -актуальної повсякчас. Поглянь, читачу, якої безлічі тем сягають наведені вище вісім рядків... Шкода, що українські "можновладці" не трудаються навіть вияснити чим живуть поети...
Без пошуку шляхів розвитку, мрачніє наше буття. Екзистенційна складова будь-якогї творчої душі. Оттаким чином напруженісь духовних пошуків виявляє себе у новому творі "Дивлюся в осінь" від авторки, що підписується як Світла(Світлана Імашева). Наводжу вірш нижче, цілком:
Стигле літо моє, наспівай ту мелодію щастя,
Стрепени почуття, що поснули в криниці душі...
Десь там осінь-сновида у чашу гіркого причастя
Вже назбирує роси й пронизливо-довгі дощі...
Ще тріпоче на вітрі смагляво-червона калина,
Пахне сонце медами і папороть в лісі цвіте,
Ще кохається літо в копицях ромашкових сіна,
Та здалека стернею рудава мольфарка іде.
Я ще вся у тобі - у теплі, моє лагідне літо,
У щедротах твоїх - на цвітіння, на біль, на любов...
Осіянням твоїм я пронизана наскрізь, зігріта,
Та дивлюся ув осінь - вона мене кличе ізнов...
Задивляюся в осінь: вона пригощає плодами...
Ці плоди пізнання - ви буваєте часом гіркі.
Літо долі згасає - ніхто вже не стане між нами:
Я і осінь гортаєм альбому життя сторінки...
ID: 841847
Відповідна до поетичної сповіді, позатаємничена у рядках есхатологія, спонукає читача замислитися про закінчення літа (простої пори року) як про кінець світу... За яким настає нове царство. На відміну від мурмотіння церковників, не царство небесне, а царство пізнання..., що вже започатковане своєрідним гортанням альбому сторінок життя. Браво!
Продважуючи філософство, зроблю невеличкий акцент на новому творі, що подала Lana P. "Як зберегти відносини хороші?"
Як зберегти відносини хороші,
Яких не купиш ні за які гроші?
Свою присутність правильно додати
У простір іншої людини, й знати
Тонку межу, невидиму нікому,
І не спіткнутись на шляху слизькому?..
ID: 841827
Шестирядка в*язанки простеньких, на перший погляд римоутворень, запрошує до спільних із авторкою роздумів. Роздумів про саме найголовне у житті суспільства людей - про те, як зберігти хороші відносини... Погодьтеся, скільки разів кожний із нас у житті, втрачав друзів, знайомих, навіть рідних людей через прості, здавалося непорозуміння. А між тим, із таких реальних фактів (суперечок, образ, невігластва випадкового, нетерплячки тощо - "шляху слизького") людського життя, саме життя і складається... То, чи відповідають "хороші відносини" кожного з нас подобію божому??? Вірш вартий уваги... Дякую.
Цій же невичерпній темі взаємовідносин присвятив твір "Верни Своє, і віднайди Себе!" автор за схованим підписом VISKAS.
Будинки із красивою ліпниною,
Горгуйлі видно, а дверей - нема.
Ось так і ти з наукою та вірою
Забула, що хотіла від життя.
Ти між теорій розміняла душу.
З дискусій пилу загубила меч.
Без них життя, як непосильну ношу,
В зусиллях знайти "істину", несеш...
І ось життя летить без парашуту!
Страховки ноль, і виходу нема!
А ти, сліпець, у пошуках маршруту
Вчиш карту та інструкцію керма.
Відкинь усе, цей сон не має вигоди,
Там правда своє щастя не знайде.
Вернись за тим,що втратила дорогами!
Верни Своє, і віднайди Себе!
ID: 842100
Доволі сумбурна суміш словосполучень та утворених ними дій неначе вводить читача у сон. Сон, що наснився колись кожному з нас. Коли наше сумління сперечалося із усім світом через непорозуміння із коханою... А тому ігнорування інтересів нашої душі, серця та тіла (попри перестороги розуму) виривається римами і ритмами назовні... І запитів цієї передової верстви "робітників" кохання не зупинити і не опустити до рівня розуміння свідомості холодносердних... Тож хай неминуче мусить цей твір справити глибоке враження і для тої, кому адресований конкретно, і для тої, яка ще з*явиться... Життя ж бо не вщуха...
І ми запитуємо тепер, коли все у житті стає минулим: що ж внесло нового коханя? Першим воно було, чи останнім - не має значення. Значення має його зміст, рушийний чи руйнівний... З цього приводу наведу новиий вірш "РАБИНЯ СЛІВ" Валентини Голубівської:
Рабиня слів. І Ви мене купили.
О шарм отой очікувань, розмов!
Як зорі у словах отих світили
І як від щастя плакала любов!
Яким глибоким те було мовчання!
Як блискотіли діаманти фраз!
Спасибі, друже, за весну кохання,
Назавжди в серці збережу я Вас!
І біль росте : безжальна ця розлука.
Цей біль кипить : зрослися ми удвох!
Сплелись назавжди душі наші й руки.
Нас роз'єднати може тільки Бог!
ID: 842246
Тут теорії "оновлення" сюженту не грають. Адже перед читачем - громогласна сповідь. Серед якої пропостає біль розлуки... І аж нічого не здатне її приспати... Бо "зрослися удвох" двоє... А роз*єднати хто ж їх в силах... Мені здається, навіть останній ІМЕННИК тут безсилий...
За відступ від догм, завжди слід подякувати, як і за всяку самостійну думку... Тож поглянемо разом - із цього міркування - на фрагмент нового тескту "Вітер пише твір про нас" від Євгена Юхниці.
І зелено й похмуро – дисонанс:
Мов – рання осінь, та за відчуттями – літо.
Здається, вітер пише твір про нас,
Які могли б йти - поруч, але – лабіринти...
ID: 842230
Кожний художній твір мусить рухати роздуми читача далі. В усіх напрямках... Звісно, коли сам читач, як і автор твору, не хоче відстати від життя потоку... І якщо це вдається - вірш можна вважати твором мистецтва. За що подяка його творцю.
Яким чином слова, поєднані у рядки, стають цінністю показує Серго Сокольник у вірші "Дощ кохання"
На побаченні зли-
ва... Укриті кохання плащем,
Ми сандалі зняли
І за руку мандруєм дощем
(хай змиває сліди
Босих ніг цей чаруючий дощ)
Рідним містом сміли-
во озерами вулиць і площ
По зображеннях влас-
них фігур... І питання луна-,
Хто у світі найкрас...
НайкрасИвіший? Він? Чи вона?
Нам у відповідь до-
щик абеткою Морзе дзвени-
Вам підтвердить хто хо-
чеш- вони!!! Це, звичайно, вони!!!)))
ID: 842306
Автор не хоче змішати в одну купу різні теми. Тому ми ЗАВЖДИ на всіх 16-ти рядках бачемо ДВОХ під ДОЩЕМ... І нам НІЧОГО зайвого не треба... Адже не багатотемність і багатослів*я визначає вартість створеного продукту. А вірш - теж продукт. Продукт духовного вжитку. І коли він написаний майстерньо, він має необмежений у часі термін придатності. Із чим і вітаю автора та усіх відвідувачів сайту КП.
- Усі брешуть, - ділиться із нами свіжими враженнями Президент... Ібагато людей із ним погоджено кивають головами. Я не киваю. Поети, що сприймають своїми очами, душею світ і висловлюють бачене й пережита добротними рядками - не брушуть... І далко не треба ходити. Ось розкрив і прочитав новий текст Оксани Дністран "Передгзроззя"
Громовице, посе́стрице, вдарим,
Пошматуєм людський супокій,
Змиєм радісні дні і невдалі
У життєвий потік гомінкий!
Розтривожим, роз’ятримо землю.
Хто це зробить наразі, крім нас?
Як закінчиться завтра буремне,
При́йде сонцю всміхнутися час.
ID: 842310
Мені подобається. І я віддаю свій голос їй першим нині.
Цю зміну, навіть у зазначеному вище вірші "буремного завтра" вже нині змиває нова течія, бурревій свободи. Але ж тепер мова йтиме про "Епіфанію" від киянина Сергія Кузіна
У затемненому куточку метро
я бачу, як хлопець проводжає поглядом дівчину,
що проходить повз нього.
Його руки вдягені у суцільне татуювання.
Вона у великих навушниках, стає до нього впівоберта.
Згодом підіймає погляд та впізнає його.
Вони навіть обіймаються.
На біґборді написано "Зустрічай нове покоління...".
ID: 842279
У нашому суспільстві вже не рахують своєї праці поети. Час минає за хвилини. Як поїзди у метро. Запізнився, й не побачив. Не угледів цілого кіно про кохання нового покоління... Кіно, яке вчасно побачив, цілком визнав і, вірно оцінивши, вдало передав автор. Моє шанування...
Кожного за нас відвідують спомини. І хтось згадає, може й нас... Хотілось, аби не якимось капризним та зверхнім спогадом. А по-доброму. Ось, як це просто і хороше зроблено у вірші Руслани Сапронової "Я ПАМ'ЯТАЮ"
Я пам'ятаю, як бабуся говорила,
Що в мене ручки ніжні і тонкі
І щось зробити в мене мало сили,
Бо ручки ці міські, а не сільські.
Нема давно коханої бабусі,
Й матусі вже п' ять років, як нема,
І тонкі ручки загрубіли в русі,
Бо вже давно минула та весна,
Коли живі були всі і здорові,
Й здавалось, що так буде з року в рік,
Минали дні щасливі, кольорові,
Але такий короткий людський вік.
19.07.2019
Тут не йдеться розлога оповідь із довгими й гнитющими охами й ахами. Все, начеб то, дуже просто. Виявляється, зовсім і не треба найдужчого збільшення емоційного піднесення... Але щем душі присутній... Дякую авторці.
На жаль, час, можливості, місце на ресурсі і сам задум мого письма не дозволяє мені докладно спинитися ха розлогій характеристиці різних форм і стилей творів, що мені особисто сподобалися. Чи, буду відветрішим, творів, що мене зачіпили - не полишили моє бажання читати марним... Відзначу, що найбільшу увагу хотів приділити віршам про кохання. І тут, здається, все зрозуміло. Поезія без живого кохання унеможливлена вже апріорі... Більш нерозвинені твори я полишав поза увагою читачів. Адже ХОЧЕТЬСЯ зосередитися на ГАРНИХ текстах. От і нині - раджу новий вірш "Осінні ілюзіі" від псевдоніма Сонячна Принцеса
А що, коли завтра — зима
постукає в наші вікна,
мій пане, а Вас нема?!
До холоду я не звикла...
Летітиме білий сніг,
тремтітиме небо сіре,
згаснуть поволі дні
наших прямих ефірів.
Чи будуть ще сни про Вас?
Чи будуть порожньо-чорні?
В каміні вогонь погас,
мов нас не було сьогодні.
І завтра не буде, і
вчора не було, просто -
намарились Ви мені
з любові, а чи зі злості...
А за вікном туман -
ми нині найкращі друзі.
Тліють в сумних димах
осінні мої ілюзії.
ID: 842396
Лірика кохання - то і є миттєва віртуалізація почуття й перестороги... Так, що перший рядок б*є у саме серце: "А що, коли завтра — зима..."
Поезія вкрай вдала! Поглянь, читачу, усі низьки слів такі ясні, що не можна не зрозуміти їх... А втім, критики ресурсу КП, очевидно, не зрозуміли їх, поки що... Я вирішив цю критичну прогалину позитивно. Браво, Сонячна Принцесо!!!
Хорошим зразком короткого віршу може бути твір "Вуха горять" від псевдоніма Мандрівник (а)
Вуха горять -
хтось пліткує про мене,
перебирає до кісточок
кожен мій крок на Землі.
І пожежна частина дрімає,
сплять її вартові.
Лиш прохолодою дощ накрапає -
гасить пристрасті.
ID: 842504
Ось якого "вшанування" вогнегасимого можна очікувати кожному з нас... Звісно, коли на поміч прийде дощ... Дощ, що своєю, майже святою водою, полегшить, а, може, й змиє людського злобажання перебирання кісток лихослів*ям прагнення... Дуже кмітливо про пожеників... Браво!
А теритрія кохання все ж бере своє. Із прошарку новорозміщених віршів, у цій царині уподобав собі "Дощовий вірш" від Анни Клименко
А дощ звучить бентежним камертоном.
І кожна крапля - це сумне знамення,
Що знов мовчатиме мій телефон.
Неначе ти забув моє імення.
А може, це не я шукаю твої рими?
Не я так вогко дихаю тобі в потилицю.
Не я чекаю опівнічну зливу,
Аби під парасолями дерев
Чи під одним з байдужих ліхтарів
Тебе, мов дивне марево, зустріти.
ID: 842502
Тож, бажаю талановитій авторці аби її відкрита заява не залишилася без позитивної відповіді того, хто блукатиме у пошуках свого кохання під байдужими ліхтарями...
Як стало мені відомо цей твір буде оприлюднено на сторінках журналу "ДНІПРО". Поживемо, побачимо...
А задля розрядки літньої напруги - можна послухати пісню мого товариша: https://www.youtube.com/watch?v=3ozVTmjMmic&t=23s
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840546
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2019
Де натовп -
там кінець культури
шукає втрачену
стежину...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840346
рубрика: Поезія, Панегірик
дата поступления 29.06.2019
Невже ми просто свідки
загибилі людської:
споглядачі того,
як покидьки
чіпляються за нас,
як за корито влади,
дароване їм нами ж -
через бестямство волі,
майже тридцять років вже...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840147
рубрика: Поезія, Панегірик
дата поступления 27.06.2019
А на землі
самі знедолені селяни.
І в цьому трагедійність хмелю
в тілах у тих, що живляться
землею...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840080
рубрика: Поезія, Панегірик
дата поступления 26.06.2019
- Ты как раз тот друг, которого я искала всю жизнь.
- Я не друг.
- Почему?
- Я твой любовник. Я перешагнул границу дружбы
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839834
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 24.06.2019
Гарна новина - назавжди. Тож, щиро вітаю колег із КП, які брали участь у фестивалі ВДП (Всемирный день поэзии ЮНЕСКО), із розлогою публикаціею у ювіленому 90-му номері міжнародного журналу "Склянка часу*Zeitglas"! До рубрики "Стихи лауреатов “ВДП” потрапили: Анна Соболева, Марґо Ґейко, Ирина Сон / Ира Солнечная, Єлена Дорофієвська, Ярослав Костюк, Денис Голубицкий, Марія Луценко,Олег Клищ, Влад Лоза, Наталія Віленська, Вячеслав Рассыпаев...
Як зазначив редактор журналу на facebook:
Як і було обіцяно. Сказано - зроблено. Адже журнал#Склянка_Часу_Zeitglas ніколи не видавався за рахунок держави, проф-та письменницьких чи інших спілок,
грантів, «добрих дядьків». Із самого початку 1995 року й понині він видається на засадах самофінансування.
Усі кошти, що надходять від реалізації журналу, продажу книжок його авторів, листівок, спрямовуються на видання
чергових номерів. Причому вся редакційна робота виконується волонтерським чином, безоплатно... Долучайтеся!
Дайджест журналу на сайті: https://zeitglas.io.ua/s2649573/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839626
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.06.2019
І в пружному потоці часу,
І в леготі шовковісті пісенній,
Новітня молодь творить світ.
https://www.youtube.com/watch?v=Hrb2YeVIq0w&fbclid=IwAR02ZCy9f_76P0E4Q0h8rVeRe02n0SK-xVkOj0GISwbpANFonUdJ1S-_JJY
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839166
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2019
І, хоча, нелегко зрозуміти різницю між поетичним світосприйняттям і приватною думкою, у співвідношенні з життєвою правдою, у будь-якої людини є покликання – бути свідомим громадянином і мислячою істотою.
Тож,і я щиро запрошую таланти КП до участі у десятому міжнародному поетичному конкурсі “Чатує в століттях Чернеча Гора”.
Тема якого - творче ставлення до сьогодення.
Більш доокладно на про цей проект можна дізнатися сайті:
https://zeitglas.io.ua/s2639795/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838759
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.06.2019
Хто марно брів серед червневих злив,
Той, певно, десь когось не долюбив.
https://www.youtube.com/watch?v=EGNSYICvaDs
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838332
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2019
Затор в системі брехлів ряснотою
Керманичів-жадіб сортирні посліди,
Ти прагненням своїм і спавою крутою
збагни, здолай, і мимо не пройди.
Бо голос твій і слово бунтівниче
Вітчизни біль - змінити брехунів - на помічь кличе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833184
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2019
Листопадом 1999 року Німецька консультативна группа з питань економіки при уряді України запросила мене до Києва. У столиці тоді відбулася презентація розроблених вищеназваною інституцією заходів економічної політики для України на наступні 1000 днів. Де зазначалося між іншим, що курс невідкладних реформ матиме болісні наслідки. Однак було б нечесно, та навіть безвідповідально й надалі робити вигляд, нібито Україна ще має що втрачати. Люди, котрі часто мають добрі політичні або особисті контакти, будуть змушені втратити дещо з своїх теплих та доходних містечок і почнуть від імені трудових колективів голосно протестувати. Однак самим трудовим колективам та виборцям — вони, власне, й становлять основну масу людей — нема вже чого втрачати крім перспективи на подальше сповзання в бідність, в економічний стан, що ледь забезпечує засобами існування. Майбутнє без реформ напевно навряд чи можна буде порівняти з сучасною добою, оскільки без кардинальних реформ ситуація української економіки буде лише погіршуватися, перспектива, яка заслуговувала б на таке визначення, повністю зникне з поля зору…
Пройшли роки... Їх минуло аж 20. А хіба щось змігнилося???
Почитате, ДРУЗІ, уважно ще раз текст!!! А 21 -го зробіть вірний вибір.
https://www.youtube.com/watch?v=Hrb2YeVIq0w
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833061
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2019
І будуть зміни,
коли потрібно світу
життя нове,
не "по-новому".
Це так, як сіяти ранкової пори,
"в блакитний степ, де мріють явори"...
https://midgard1.bandcamp.com/album/book-of-fate?fbclid=IwAR0Kog0-2DnabqNob2UDeZ5XtTW2dXAzIe3sP2eMoveJV1XlV8TlcWqNwRY
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832968
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2019
Чем больше узнаёшь Европу,
тем больше хочется домой...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832789
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 15.04.2019
Голою, як стрижений пудель,
бадьоро виглядає свобода,
а красота - в одежі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832062
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 09.04.2019
Чим більше людина
має грошей,
тим більше
моралі
дозволить...
собі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831979
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 07.04.2019
Волосы тянутся
к зубам.
Иначе зачем
они в супе?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831722
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 05.04.2019
Поезія не робить ситим,
втім набиває рот
квітками кактуса.
(інвенція за твором Ф.Ройтеманна)
Ось і приклад: https://www.youtube.com/watch?v=me8ptkyj3tA
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831520
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2019
Когда наскочу на хороший текст,
даровитый и простой - радуюсь.
И при чтении такового мой,
обычно рассеяный взгляд
екс-студента гуманитарного вуза
и долго-практикующего лекаря-критика,
как-то успокоительно становится нетороплив...
Спасибо Вам, поэты и прозаики КП!
P.S.
Отношения с литературой, подобно воспоминаниям о женщинах - словно трезвый взгляд... Даже в тарелку с окурками... Без них, что ни говори, но и очень одарённый художественным воображением разум, меркнет...
А песня моего старого друга -тому подтверждение: https://www.youtube.com/watch?v=3ozVTmjMmic&t=13s
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831394
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2019
Лісовоз
нам з лісу
ліс привіз...
І пішов увесь
той ліс
за бугор - без віз.
https://www.youtube.com/watch?v=J5pohMGo0Ts
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831387
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 02.04.2019
Маша любит Сашу,
Саша любит Пашу,
Паша любит Колю,
А Коля - никого.
https://www.youtube.com/watch?v=EGNSYICvaDs
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831078
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2019
А гуси потягли між тим уже із півдня.
І, захопивши чвертку неба,
під крила дикі, як писав поет,
- молоді й напругі, -
в полон беруть весняний
всіх і вся...
Так..., гиси потягли уже із півдня...
(Для порівняння -пісня мого товариша про антонімічне явище:
https://www.youtube.com/watch?v=-9bRJ5VzCcM
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830264
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2019
Вітаю талановитих клубників, хто своїми текстами надає преференції красному художньому слову, а не брутальній лайці... І зичу ВСІМ брати приклад творців найвищого мистецтва поезії, - навіть у часи мерзоти біл-бордів народних обранців, бути непідкупними і непроданими, як совість ПОЕТА! Із днем ПОЕЗІЇ, міжнародним, незаангажованим святом!
І радо сповіщаю новину, про те, що у свіжому №89 міжнародного літературно-мистецького журналу «Склянка Часу*Zeitglas» опубліковано мій нарис «Роздуми про алюзії сайту “Клуб Поезії”», де розгорнуто рецензії на твори авторів «Клубу Поезії», які публікуються під власними прізвищами та ніками:
Coin Gualter, Женьшень, Оксани Осовської, Протоієрея Романа, Ольги Берези, Ulcus, Ганни Верес, І. Терен, Патара, Інфант, kristin, Міли Перлини, Євгена Юхниці, Маг Грінчук, Ніни Багатої, Наталі Кривун, Справжній, Юлії Ебервейн, Тетяни Прозорової, Олени Брикси, Анатолій В., Richter, YarSlav, Серго Сокольник, Яноша Бусела, Шон Маклех, Ти не осліп, Оксани Батицької, Лесі Утриско, Lana P., Крилата, Сергія Дунаева, Окрилена.
У цьому ж номері орилюднено критичний допис Юрія Шеляженка, де йдеться про твори авторів:
Ірини Згут, Лідії Коваленко, Ніни Корець, Миколи Ложко, Михайла Луцюка, Петра Масляка, Раїси Обшарської, Миколи Проценка, Анни Слезіної та інших.
Як сповіщає сайт часопису, примірники журналу можна придбати післяоплатою, замовивши їх у редакції. Докладно:
https://zeitglas.io.ua/s2644972/viyshov_drukom_89_literaturno-misteckogo_jurnalu_sklyanka_chasuzeitglas
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829953
рубрика: Поезія, Поетичні маніфести
дата поступления 22.03.2019
У цей день згадалося, як навесні далекого вже тепер, минуловікового 1994 року мені потрапила до рук маленька книжка-метелик. То були вибрані твори Тараса Шевченка німецькою мовою... Згодом я дізнався, що видання те здійснили за принципом самвидава небайдужі працівники музею Т.Шевченка у Каневі. Саме тоді Україну відкривали для себе і соїх держав європеські іноземці. Я пригадую той час, коли і я відвідував Тарасову гору - було багато туристів із Німеччини, Австрії, Швейцарії... Вони привозилися пароплавами класу ріка-море... Були такі блискучі лайнери, із музикою, гідами, ресторанами, класом...Думається, що книжка добре йшла у світ широкий, закордонний. А нині взнав із і-нету і про те, хто ж саме дотичний був до такого нині раритету: О.Апальков підібрав розлогу вибірку вдалих на його погляд перекладів, котрі інверсовані були українськими поетами та культуртрегерами, що добре володіли мовою Гьоте, написав коротку біографію Тараса та декілька слів про значення його поетичного таланту, Людмила Чорна віддрукувала тексти, у свої вихідні дні, на друкарській машинці із латинським шрифтом (це було напів легально, адже, як сповіщає джерело https://www.facebook.com/zeitglas , така машинка була лише у природничому заповіднику м.Канева), а Мар*ян Піняк ( він нині дирекствує на музеї) відбив достатню кількість світокопій та уклав їх до книжковвої форми... Усе робилося "вручну"... Правду, знати кажуть, що добра справа - завжди була у пошані... А книга, навіть сама простенька за візуальними показниками, - шлях до сприйняття вічного плину життя! Тож, подякуємо її творцям і промоуторам...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828535
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 10.03.2019
Коли весняні небеса дарують сердцю живучого соку,
Я покидаю всіх днів моїх невігластво й мороку
Аби до ладу пригадати юність - радість вічну..
Бо грає р*яно неба синь обічна...
А самодіяльна пісня мого друга студентських років хай потіше доброзичливою посмішкою: https://www.youtube.com/watch?v=3ozVTmjMmic
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828191
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.03.2019
Шановні друзі, знайомі та незнайомі мені автори,
радо вітаю вас усіх із міжнародним днем письменника! Зі святом, яке святкується нині 3-го березня, і, яке пов`язано працею всіх письменників, поетів, майтстрів пензля - творців доброго і прекрасного.
Адже дотримуватися звичаю - шанувати злагоду, сободу і мир - ось приоритети високого мистецтва. Це ГОЛОВНЕ і для письменників і для споживачів їх творів!
Хай усім пощастить, поталанить та здоровиться нині і присно і повсяк час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827585
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 03.03.2019
Кажуть, що остання фарба, коли зникає світло, червона.
Вечірня, чи то ранкова зоря.
Перший колір, що бачиш – він червоний.
Це материнська кров.
(Переклад з німецького оригіналу вірша К.Шелнбергера)
Ich sehe rot
Man sagt, als letzte Farbe, wenn das Licht verläuft, sieht man rot.
Abendrot. Morgenrot.
Die erste Farbe die man sieht ist immer rot.
Ist Mutterblut.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827270
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2019
( Із зошита мого товариша)
Попросили мене заграти на органі.
Я сів у кірхі там, на верхотурі,
і споглядв
на месу й громадян Європи.
Заграв я хвацько, виборно,
адже я вмію...,
та й що мені ті гімни Генделя й Скорлатті,
коли навчався я у консі Харкова буремній.
І як багато хто з музиків,
хильнувши перед тим добряче
пива й грогу,
бо тут прохладно-таки, у притворі,
поцмокавши, поївши самогонки люто,
заграв... і сквернословив вголос...
Адже мене ніхто не чує... Бо Європа...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826577
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2019
-От, розумієш, - наливаючи склянку по самі вінця, зиркнув очима ректор, - твої фізики такі знахабнілі.
-Чого це? - перепитав я, давлячи гикалку.
- Весь час просять грошей на апарати та досліди. А, приміром, кафедра математики, подає заяви лише на папір та сміттєві кошики. А от, кафедра філософії - так та і на кошики не просить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826202
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 20.02.2019
Стояла вранішя пора,
а поряд - канівька гора...
Під чисте небо за Дніпром і далі...
хтось тяг дорожний знак подалі
у яр - на схованку, мав дужі, певно, плечі...,
І промовляв патріотичні речі
до бога і самого неба...,
Неначе ніс хреста, усе - як треба.
А там - в металобрухт, де рожі приймачів пурпуроволикі,
дадуть грошей... ото ж, і топче патріот дороги серед каміння, дикі...
(Натисніть курсором на фото, аби перейнятися самим текстом!!!)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825789
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2019
Приятная новость для всей страны - та, что рок-группа MIDGARD, единственная из Украины (г.Черкассы), ошеломила поклонников фольк-металла Белоруссии... Посудите сами, из куска статьи в крутом METALHEADS.BY: "Бешеная энергетика, исходящая от группы, лилась на публику неиссякаемым потоком, заставляя вновь и вновь находить в себе силы, чтобы не упасть от изнеможения на танцпол..."
METALHEADS.BY
Сделали люты лютым: Fabiant, Адарвiрог, Midgard, Sakarmant, Alfar, Percival Schuttenbach
Подробности:
http://metalheads.by/reports/luty-fest-2019.html?fbclid=IwAR2mSnWIhVlgqIjTYhA_exUKf9euS3tS-vsCPp0QbcSK3IEDyiryQcYzz-I
Живе виконання группи можна переглянути й прослухати, бажано в навушниках:
https://www.youtube.com/watch?v=Hrb2YeVIq0w
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825010
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2019
Автори не тільки «викладають» свої твори на сайтах. Де, як здається мені, вони, наче грають у різноманітні вистави … Очікуючи хто їх похвалить. Скільки хто збере «переглядів» своїми текстами? А, дійсно – на КП вони, усі автори, завдячуючи можливостям, водночас ще й сценографісти, художники-декоратори та режисери… При цьому швидко й дуже помітно більшість деградує… Не розвивається. Адже, коментарі-оплески, що збираються, здебільшого зводяться до таких, як «добре», «сподобалось», «приємно», «круто», тощо…
Зовсім про іншу любов до авторів і читача веду я своє...
Адже, пропоную перемкнутися на справжню прем*єру… І долучитися до, на мій погляд, вдалого й виправданого часом книжкового видання «Антологія сучасної новелістики та лірики України». Антологія ця видається із 2003 року неупинно один раз на рік. Тож, не випадком я приділяю увагу свою й звертаю на неї погляд самих талановитих інших авторів… Ось, пані та панове – ще один простір для втілення і поетичних творінь і прозових у їх різноманітних жанрах, окрім поганих і слабких… Хто бажає – ділюся посиланням на сайт: https://zeitglas.io.ua/s2641156/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824625
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2019
УВАГА!
Нижче подано ЛИШЕ конспект нарису, який у розгорнутому вигляді (із посиланнями на ресурс КП) буде опубліковано на сторінках міжнародного літературно-мистецького журналу "Склянка Часу*Zeitglas" у березневому його номері 89.
Продовження /початок нарису див. http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822715
Мобілізувавши свої спогади та досвід, дарую усім креативщикам самодіяльний музичний твір мого товариша юнацьких ще років, задля бадьорого й вдумливого настрою, творчого:
https://www.youtube.com/watch?v=-9bRJ5VzCcM
Ото ж бо, зупинившись на власному слогані "Переглядаючи десятки, начеб-то абсолютно різних авторес, дивуєшся їх одноманітності слово-одягу. Такими ж і приходять до них коменти: куцихвостими, недолугими на кшталт "чудово", "класно", "супер". Нащо й поетеси відповідають: "дякую", " приємно", інколи навіть ширше - "дуже приємно"... ( Хто не вірить, запросто - погляньте навіть декілька коментарів нижче ( думай як хочеш) унизу цього нарису... За невеликим, втім удвічи приємним, вийнятком... Ось про таку вийнятковість й поведу далі мову...
...Із цікавістю читаю нові дописи. Адже - цікавість - то шлях до комори знань...
Замислити хочу адміністраторів сату, чи мають право взагалі такі соплі у вигляді "рим" на цьму ресурсі? Шедевровач на титул Coin Gualter із воїм розкошним пам*ятником дієслівного віршотворення гімназисткам - колежанкам Проні Прокопівні Сєркової "Кохання зле"
Кохання зле,
Знущається над нами
Руки викручує,
І очі зав'язує
Ми дивимося,
Через тканину не бачимо
Сліпо ідемо,
Все забуваємо
Мучимось, думаючи,
Все ще налагодиться
Мене полюбить,
Життя закрутить
Но її все немає,
Любові не відчуває
І здається живеш,
Але по трохи вмираєш
Не дивно, що такий сурдо-панегирик подобається 0 голосів... Адже ця "поеза", навіть у неуявімім конкурсі псевдодискуссії у межах одної стотисячної, буде дорівнювити величині із мінусами.... Перефразуючи Льва Толстого про те, що всі люди щасливі одинаково, але нещасні по-різному, зазначу - віршописець Coin Gualter -занадто щасливий. Адже його витвір оприлюднено... Посміхаючись, на одному промені із прийдешньою колись то пасхою, можна все пробачити... А чи треба???
Лаконічним панегіриком багатостраждальникам любові адресовано й рядки "Кохання - любов" від автора Женьшень... Себто коеня життя... Ядрьоний корінь такий любові не відчуває, про що і зізнається... З роками невмираючий римоутворювач, зовсям незаплутано і безо всякої ізотерики...
Кохання - любов
Вітри поміж нами
Думки - почуття
І сльози ріками
І грає струна
Про вічне й святе
Про те що у душах
З роками не вмре
От і міркуйте "про вічне і святе"...
Туди ж і соннік Оксани Осовської із двома вболівальниками такого класу гри у футбол словами...
Може, буває на світі любов без печалі –
Радість чиясь досягає постійних висот,
І рівновага приность плоди небувалі –
Рай на Землі. А в раю не буває турбот !
© Оксана Осовська
Зовсім про іншу любов мріється, навіть героїням Одрі Хепбборн, незамислуватим... На знак великого запитання, а, може, на знак вибачення, що я й про такі речі живописую, із піднесеною посмішкою, задля годиться... Тут кожен робить свої висновки...
І добиттям вищеописаного лунає вірш якогось там Протоієрея Романа
під палким титлом "Нам гордість коштує дорожче!"
Ранкове місто дощ полоще,
Встромилась в небо телевежа...
Нам гордість коштує дорожче,
Ніж голод, холод і пожежа!
Гірку вона віщує повість,
Вона — нутро людей зрадливих,
Вона зрікає на самотність
Насамперед жінок вродливих!
Гординя спокою не знає
І не дає очей зімкнути,
Вона жорстоко заважає
Любити і любимим бути!
На час мого коменту твір цей набрав 0 голоса(ів). Але - у ньому є суть. Щоправда, розгледіти та упритомнити нею мое не кожнний, особливо - не кожна. Будь-яка поетка від такого несподіваного ( втім, сподіваного й знаного) ставлення до себе, ледь стерпить нитиск чоловіка ( а чи чоловіка?, коли він якийсь там протоієрей, можливо й католицького ухилу...), неначе змія скине із себе шкіру... та як укусить, у саме болюче....
Одначе, ніде правди діти... Довершеність створених образів більшості поеток КП безперечно млява... Здебільш-поголовно -то віршики дієслівних витребеньок, вони не зрушують поезії сьогодення із місця...
Про такі тексти далі не вестиму й мови... Мій супровід їх страчено...
Із вкрай значних творів зазначу вірш Ольги Берези, уривок з якого приведу нижче:
Мені бракує стежки до села,
гори до неба,
тріщини у скелі.
… щоб но́ги лоскотала ковила,
а небо розчиняло акварелі.
А ще — води живої із криниці,
старої хвіртки,
мого Бровка-пса…
І молока, й жаркої косовиці...
Такий вірш не може стати спамом. Ніколи. І мало знайдеться йому рівних коротких творів на усьому ресурсі КП. Адже, при читанні таких рядків, все забуте з дитинства - постає перед очима, картиною, живою, яскравою, дорогою... Тому, я сприймаю таке віршоване творіння як своє... За що - вдячний авторці... Втім, ми продовжимо наш розгляд...
Напрочуд вдалі короткі, але влучні рядки І. Терен у "ляпасиках наугад"...
Навожу фрагмент:
А мутанти дуже неуважні, і у декларації – бомжі, вірні пси у будь-якої влади, ради зради і наїдку ради – слуги у народу і ...чужі.
Далі йдеться, між іншим і про повсякчасних "Неронів"... Що виказує неаби-який обрій автора. Приємно це зазначити... І ці Нерони не здатні повік спинитися напівдорозі і отямитися... У автора І.Терен талант приникливості у суть речей... Вітаю всіх прихильників вдумливої сентенціальної поетики із таким членом КП!
Аж раз - і натрапив на ще один талановитий вірш... Автор (чи авторка) його Ulcus... Дивно утаємничений псевдонім. Такий перекласти може дохідливо лише латиніст добрячий, скінчивший факультет медицини. Я навчався у берлінському закладі подібному. По-німецьки Ulcus означає "tiefliegenden Substanzdefekt“. Тобто глибокоприхований дефект субстанції, дохідливіше "вада тіла"... Одначе, повернемося до самого твору. А зветься він теж досить таємниче-авантюрно "Про "кишенькову" любов. Ось рядки із нього, аби мене не обізвали невігласом:
ще мить - і ми розійдемося по кишенях
я - у твою, а ти затихнеш у моїм пальті
це так, як сонце потримати в жмені
і відпустити... щоб лишитися на самоті
І напівзабуті почуття пригадаєш, коли натрапиться майстерні рядки. Про які я наразі пишу. Хотів це зробити в окремому нарисі. Але "Окремо" мені щось не кортить. А у зв*язку із розглядом інших вдалих віршів на КП.-варта справа. А, як про сонце у жмені... Це, приміром, на морі - простягеш долоню під схід світила, і воно на ній.... А ти - у воді. А сонце -у тебе... І ціле життя попереду... Аж, прибрав руку - й нема... Як і не було... А далі -вже сам читач хай домислює... А я поки що, ДЯКУЮ за приемний спогадів асоціативний ланцюжок....
Розпізнати істину можна досить швидко. По її простому викладу і привабливості, ха хоч і відаленій. Це, на мою думку й доводить короткий твір "Чому так довго?", що виклала читачам авторка Патара:
Чому так довго ти до мене йшов?
Можливо заблукав десь по дорозі
В чужій, яскраво-виписаній, прозі,
Де за сюжетом вирувала кров.
І ось нарешті вирвався з полону,
Пірнув з розбігу в вир моїх очей...
Мене ж лякає знатний цей трофей,
Бо якось все у нас поза законом.
Довгі часи залишався усілякий зв*язок у природі поза законами... Втім, сама натура (природа) завжди уникає того, що занадто... І не тільки із економічних ( у сенсі нерозбазарювання) вигід... Текст твору - вправа для мізків.
Спорідненої вдачі і текст "А хотілося б навпаки", що виклала Патара:
Нас розводить у різні бо́ки
Невблаганний та мудрий час,
Це було не один вже раз
І просвітку не видно поки.
І задумаєшся таки:
Так, напевно, все має бути...
За вікном гірко плаче Лютий,
А хотілося б навпаки —
Щоб було досить снігу нині,
Щоб мороз завітав сюди
І траплялись твої сліди
Дорогій по життю людині.
Однорідний туман нерозділеного навіки кохання та сподівань і невблаганність законів життя - чи не є все це потроєним надміром життєдайності творчості? Бажання часто не відповідають навіть нашим намірам..., коли пригадаєш деякі з них, зустрівши раптом іншу - нову "по життю" людину. Поміркуймо разом...
У проміжку міжтематики подам, задля помсіху, - а то усе веду наче академіст, - фрагмент метаморфозуючого тексту від псевдоніма tosikosan "Валентина".
Яскраве свято Валентина
І мріям геть бракує меж
В феєрії кожна клітина
Летить із квітами кортеж
....
Флюїди пруть неначе праска
Весна чатує, день бігцем
Мрієш тюльпанами? Будьласка!
Бо ж вани пахнуть чабрецем!!!
Яскраве свято Валентина
Ще ожеледиця й мороз
На думці та... - одна єдина
Шалений день метаморфоз"
У тексті я жодної букви не чіпав. Це - вважаю - мій приклад незлобливості, адже і я переконаний у тім, що благотворна влада розуму колись то одержить гору над сизим невіглаством...
Як справедливо підмітив з приводу свята Св.Валентина один мій друг - Вдаримо добим старим рок-доробком по св. Валентину!!! Адже той, бідолажко, занадто постраждав від днів закоханих..., так постраждав, аж до святців західнянських угемселився... Однак і католицька церква схаменулася - бо у 1969 році, переглянувши загальний літургічний календар, св. Валентина геть виключила із списку святих, чия пам*ять обов*язкова до літургійного славословія... Оттакої! Хоча, кожна доброчинність - має свої зиски і, певно, його пісні, а може, й віршоскладанням він, сердега, грішив, билися у його серце... і б*ються із епохи в епоху, дедалі... Ну, як і у псевдоніма tosikosan. Адже, матерія та енергія не зникають, повчав невмирущий Ленін та довів-таки теоретично Енштейн... Тож, терпіння...
Бувають і твори, де сама суть знервованої осообистості проривається криком незмоги подальшого терпіння. От, приміром, у рядках "Плем*я" автора на нік Інфант ( себ то "підліток"), зверніть увагу, вдумливим читанням, пробачаючи огріхи розміру:
Люди - плем'я. Споконвічно.
І не парився ніхто.й ніде.
Люди-пари - не логічно,
Люди-тварі - саме те...
Ситій захланності цей твір саме у пику. Втім, не всі люди - тварі... Трапляються й філософи... До таких і перейдемо у настпному фрагменті...
Не далеко шукаючи, натапляю на текст, за авторством kristin "Віртуальні люди",
Як хочеться розбити телефон
Й всі гаджети аби не було інтернету
...
Порою вимкнути "продвинутий" андроїд
Оком поглянути навколо не завадить,
А може потребуючий хтось поряд
Саме без тебе не знаходить ради.
...
Твір подано під грифом "Громадянська лірика". А дарма. Це - життя у стислім сурогаті. Саме на сурогатах жиріють політичні вурдалаки. Вони то вже знають, що через айфони, смартфони та інші рідери - вже утворено ящика тюремного... Електрон, вчить наука фізика, вийде із закритого ящика за принципом так званого тунелюання, а коли вийде людина із лабет перманентних політичних злодіїв?... Та чи вийде взагалі?...
А почнемо із простенької на перший погляд притчі Міли Перлини Кошеня "Сніжок" із підзаголовком (оповідання для дітей). Текст маленький за розміром, втім - не за змістом, наповненям і символікою. Я наведу його цілком:
Вітер жбурляв сніжинки у вікно. Закрутила, завертіла снігову карусель хуга.
Катерина не могла спати, бо думки про малого пухнастика мучили.
"Де зараз кошеня? Холодно? Завтра погодую його... Надворi зима", - вона міркувала, ховаючись під теплу ковдру.
Кожний день кошеня її зустрічало, даруючи котячу пісню...
Увечері Катерина до кишені сховала шматок ковбаски, а зранку шерстяну хустку ще приготувала, щоб тепло було йому. Але матуся запитала:
- Для кого все, дитинонько, приготувала?
- Для кошеняти, яке зі школи зустрічає та додому проводжає...
- Бачу, що це справжній друг, а справжнім друзям варто допомагати, тож заберiмо його...
Так здружилися назавжди дівчинка Катерина й пухнасте кошеня Сніжок.
Що може бути більшим у світі людських взаємовідносин ніж дружба. Це заради неї поет Андрій Малишко готовий був писати стоси віршів. Наведу лише фрагмент одноно, по пам*яті. Бо пам*ять утримує суто головне:
...Щоб друг -
як брат,
Бо у тім потреба...,
Та хліба шмат, Та хустина неба!...
Не зрівнятися у філософському просторі жодним прагненням із ДРУЖБОЮ...
Філософію нині замішують із мораллю, ідеологією, політичними плітками... А вона залишається сама-собою. Найвищим набутком роумових здібностей людини. Для цього не обов*язкове читання моральних постулатів Канта, а можна натрапити і у новому чотирьох рядковому рефераті Євген Юхниці. Ось - нате:
Сьома ранку. Лютий
Ху́хкає снігами.
Вийшов не зітхнути –
Дихати світами.
Саме так - "дихати світами" здатний справжній поет. Й незавадить назвати його філософом, у самому доброму розумінні цього терміну...
До сперечання із несправедливістю, що залива Вкраїни береги належить твір "Жадібні тролі", що подав на КП Маг Грінчук
Кровавим мороком сповита вся українська земля.
В годину чорну зрадники мозок точать, неначе тля.
Кому потрібна ця братовбивча, ненаситна війна,
Вписавши свинцем на віки полеглих синів імена.
Зневажена і зраджена ктистами наша країна.
У пам*яті правда Майдану. Всюди зрада понині.
Гнітить звіряче зло гідність людську до рабської долі.
Калічать, труять, знищують народ ці жадібні тролі.
На поверхні ( із врахуванням псевдоніму атворського) наче щось фентезійне... Але якщо копнути глибше -відкривається багатошаровість твору... Де запитання, що переходить у вічне, креше довготривалий конфлікт, закликаючи дати відповідь...
Навіки вкарбовано в історію філосфії ім*я гуманістів-природолюбів. До таких я б відніс і твір Ніни Багатої "Сосни". Пересвідитись може кожен читач, неупереджений:
Здрастуйте, матусі любі – сосни
У незвично білих куфайках!
Що за вісті вам вітри приносять?
Вас куди хурделиця гука?
Блудить сон уже не перший місяць
Поміж липових, дубових віт.
Тільки вам не спиться на узліссі,
Мудрі берегині вікові.
Заздрю я зеленій вашій силі…
Розкажіть, чим славен в лісі день!
Це ж бо вам дерева доручили
Зустрічати сонце і людей?!
Без природолюбства немає справжньої поетики. Тому, моя пошана авторці!
Інколи твір всотується очима, попри бажання. Тоді він стає частиною нашого єства. Така діалектика - що миле серцю, мило й світогляду. Тим паче, коли так вдало подані рядки, як у Наталі Кривун, пересвідчитися? - будь ласка:
Вже й зима не зима, то пелюстки вишневі в траві.
То серпанок ранковий, що ліг відпочити за горами.
На морозі, як згадка про літо, висять кептарі.
А весна вже дзюрчить попід льодом глибокими зворами.
Цілком вдале тлумачення поезії. Тут у повній тиші, зосереджено увагу на звучних інструментах самого слова, влучного, простого, поетично-правдивого. А самий лаконізм викладу - безмежжя простору уяви читачеві... Я думаю, що такі твори здатні прикрасити найліпші поетичні антології.
Коли вже йшлося про лаконізм, слід навести (цілком) і твір автора нід псевдо "Справжній", а зветься римований чотирирядник
"Та, ні…"
Та, ні... Не скинули ярмо.
І зовсім не самі ми ідемо.
Нас впевнено туди женуть,
Де ми забудем свою дійсну суть.
Є у тлі твору декілька пауз. Хто їх відчує, збагне їх неочікуваний смисл, новий. Інформацію для роздумів. Оттак і виникає основне, заради чого й творяться вірші - авторська оцінка того, про що йдеться... Втім, не нав*язлива й доволі психологічно нейтральна...
До кагорти віршів нестерпного крику я б додав твір Юлії Ебервейн "Ми звикли до хрестів на вікнах"
Ми звикли до хрестів на вікнах,
Що кожен другий клеїв скотчем,
До вулиць ввечері принишклих,
До канонад посеред ночі.
Ми звикли до тремтіння стелі
І до сирен швидких тривожних,
Але до випадків смертельних
Нам звикнути ніяк не можна.
Не можна чути ті новини,
Де "тиша і без втрат сьогодні",
Коли "таблетки"* мчать невпинно
Бійців в крові, важких, безногих;
Коли дитина не добігла
Півметра, щоб сховатись в льосі,
В очах жага життя застигла
І мати нам не вірить досі...
Війни немає, кажуть люди,
Яким не чути мінометів.
Війни немає. Поки в груди
Не вдарить біль від втрат і смерті.
Авторка подає слушне роз*яснення: "Таблетками" називають УАЗ-452, які часто використовуються військовими медиками у зоні АТО.
Простір інформативної ідеології, як і сама будь-яка ідеологія, завжи відстає від розвитку світу, його реалій і перспектив. А те, що відбулося і, нажаль, продовжує відбуватися на Сході України - наслідок безтямності держаних керманичів... Щож лишається поету і громадянам - робитися апокапаліптичними нігілістами? Виходить наявно лише одна аксіома: усі політики - злочинці! І за великим рахунком, їм байдуже - кому і де вдарить в груди біль від втрат і смерті... Адже, їм особисто та їх оточенню це не загрожує... А простому смертному ( із сторослав*янської -смерду) лишається хіба що есхатологічна втіха одкровіння про кінець світу та царство божеє... Багатогранність думок, а найбільше - переживань вжатих у названий твір - буде достатнім для філософських та соціо-моральних монографій... Є, паі та панове, над чим поміркувати... Є...
Саме такі креативні тексти і здатні уримувати доволі високу планку ресурсу КП, на відміну, скажімо від ГАКу (при всій повазі до останнього й братів його Капранвих). Тому перебіг моїх думок та можливих подальших критичних варіацій маю намір продовжити. Адже, що не кажи, а ресурс КП почасти радує ідеями, а подекуди й справжніми відкриттями. Про що, я ще хочу написати... Думаю, хто захоче переконатися, буде цікаво...
Аж ось і приклад, свіжий - вірш Тетяни Прозорової "А в сильної жінки душа – незабудка…"
***
А в сильної жінки душа – незабудка...
Турботлива й щира, щаслива й щемка!
Вона усміхнеться – й теплішає всюди,
В засніженім обрії чиста ріка.
У крешаній кризі надію зігріти
Для долі, дітей, запашної весни.
Вона розуміє мелодію вітру,
Вона заколисує сонячні сни.
У сильної жінки – прозорі вітрила,
Легкі і надійні, бентежні й стрімкі!
І втримають Всесвіт її щедрі крила
(Ах, що за дрібниці, адже ми – жінки!)
У вирі подій – недосліджений острів,
У спрагу –твій трунок спасіння терпкий,
І мріється й сніжиться, складно і просто,
Такі незабутні ці сильні жінки!
Я наваів тут текст цілком. Адже не знайшов у ньому жодногого слова, яке здавалося б мені зайвим чи недолугим... Дивує лишень прізвище авторки "Прозорова"??? Невже це псевдонім??? Коли так?, - досить влучний. Вірш цей світиться. Не переховуються думки за апофегмами, а викладені так, наче виспівані, правдиво, ясно, душевно. І це у той час, коли натовпи "гомосапієнсів" злодійствують, нашорхані політичними прихвостнями та тіньми жупелів минулого... А вірш, вищенаведений, то дійсно соєрідний "трунок спасіння терпкий"... І розумієш: де немає любові жіночої, там немає душевності... Моє шанування, пані Тетяно!
І контрастом згадаю верлібр-неверлібр, одначе талановитий текст Олени Брикси "Ти це відчуєш"
Дорости, дожити, вистраждати,
Щоб стати нелюбленим
У своєму краю.
Не пророч про майбутнє,
Розкажи, чи скоро
Йтиме дощ.
Нам треба знати
Від імені землі.
У неї сили
Повно,
Вона усе прийме...
Твір подаю фрагментарно. Не тому, що решта - слабка, ні. Просто й наведеним уривком мої думки вже розбурхано. А це -основне, заради чого утворена поетика... Здавалося б, чого страждати молодій дівчині, котра (так за змістом) вступає в дорослий світ, а вже їй (її героїні) довелося зазнати гіркоти... А далі - домислює вже читач...
Знову нуртує душа, неначе степ. Безмежжя самотності простору, по якому несе до краю автора, прихованого за логіном Анатолій В.
Вірш названо "Не привчай мене жити без тебе"
Наведу декілька рядків, адже і вних розкрито рушій всього тору. Розкрито, наголошую, вдало. Тут відчувається гармонічність, закладена у текст дійсно творчою людиною.
Не привчай мене жити без тебе,
Бо я звикну, і що тоді буде?
Жовтий місяць і зоряне небо
Тягарем розірвуть навпіл груди...
Вже зима зачиня свої двері,
Засинає в мереживній льолі,
Та крижинками сплять на папері
Мої вірші-надії схололі.
Нажаль, зараз бракує (втім, як і повсякчас) таких творів, здатних свого роду пришвидшити розуміння справжнього красного словотворення. Діяльності якої потребує живе суспільство...
Жити у суспільстіві й лишатися від нього вільним - неможливо. Цю істину опісля Marx(а) ще раз, майже афористично, у текксті "Все важче" справедливо доводить Richter. Такий дотепний (з огляду на тівр нік). Переконаймося:
Суспільство перекисло, ніби бражка,
гірчить все більше батьківщини дим…
Усім останнім часом жити важко:
одним – брехати, вірити – другим!
Сам автор відніс ці рядки до ліричного розділу. Я б - до драматичного. Правда завжди була із присмаком цибулі. Нині й поготів, вичавлюється сльози самотужки, киньте погляд на дійсне наше оточення. Тільки не додавайте добавки загляданням на телеекран. Телебачення сьогодні - розкладання совісті й притомності людей...
Не йме віри перевертням-політикам та їх пасіпакам й текст автора YarSlav(а) "Стадо"
Для нас видумують
іконостаси
(сьогодні - чорні
і червоні - вчора )
Та ті хто
так співав Хвалу
Москві й Союзу -
Сьогодні каже -
"Геть нам від Москви "
Загадкові кульбіти верхівки за принципом "бреши більше, щось та й осяде" зворушують не лише мізки довірливого електорату, але й тривожать письменників, поетів. З огляду на вищенаведений твір - не всі переймаються довірою варіаціям високозлетілих "обранців", що вже давно одірвалися від народу і його довіри - найбільншого скарбу будь-якої демократичної країни. Респект авторові YarSlav (у)!
Бадьоро і проникливо. А за своїми драматично-соціальними реаліями навіть – героїчне віршування подає Серго Сокольник у стислому сатиро-епосі "Тенденція одначе, як чукча казав"
В інтернеті «висять» до зорі літератори. ...
щойно подумав
Про тенденцію, як «лайкарі»
Тичуть смайли- за дурість! За дурість!..
- Одне одному і верещать
Під трембіту, чи під балалайку Кон"юнктуру...
Ось виклав на сайт Твір художній.
Бо - жодного лайку.
Погоджуватись чи ні із автором -справа читацька. Але я сподіваюсь, що у "гастрольний тур" по ресурсам і-нету цей твір таки вирушить... А, може, й дасть поштовх розвитку подібного ін-лайк-креативу, на кшталт штурхану під зад чоботом...
Прогалини соціального просвіту, певно, не скоро надибаються... Про це думають маси нашого люду. І цей "тренд" проривається у творі Яноша Бусела "Смерть пенсіонерки…"
Ти жила як умiла,-
Утiкла iз села,
В цеху вiкна ти мила
I пiдлогу мела.
....
I пiшли - полетiли
Швидкоплиннi лiта...
Десь розтринькались сили,
Стала постать не та.
....
...
Втягнув вiчностi вир...
Трусять гiлки зеленi
На запльований двiр.
Гiлки тi замiтає
Снiжно - бiла зима -
I ялини немає,
I людини нема...
Тут ніякою громадянською лірикою не відбудешся... Тут - хочеться щезнути..., зробити, подібно кванту, стрибок через неодолимі перепони рідної спільноти... Громади трудящих людей, із роботящими руками та полум*яними серцями, ошуканих політичними гебельсами та фюрерами різних розливів... Оці, останні живуть жируючи, а такі, як героїня цього твору-реквієму (хоч автор додав до тла тексту гіркоти гумору - у рядках, що я примостив крапками скорочень) -втягуються у вир вічності..., із запльованих дворів, де топчуть чоботи таких-самих трудяг зелень гілок ялини у прощальній ході, мовчазній, за труною... Коли ж "вічна пам*ять" переросте у щось позитивне для народу, пересічного, трудящого, бідолашного, не втікаючого із рідної землі по закордонню...
Пам*ять перебувається випадками. У той час як руйнували Берлінський мур, я міркував про волю перехожих... Вони саме тоді тинялися туди-сюди, у захваті та хмелю... Часи пройшли... І натрапив я, теж випадком, на добротний текст автора на ймення Шон Маклех. Рядки згрупувалися у верлібр під назвою "Перехожий". Подаю фрагменти під зазначений самим автором епіграф Гійома Аполінера
«… Ти сумний Перехожий
Перехожий, що бідний так само як я…»
(Гійом Аполлінер)
Я би відчинив сіру вулицю,
Як відчиняють ковані двері
....
Відчинив би для перехожих
Не зайд, не пророків і не жебраків,
А саме для перехожих у капелюхах,
Перехожих - бідних як я.
....
Наче наше життя сірою.
Я писав би на хмарах слова Істини,
Щоб перехожі (сумні особливо)
Інколи споглядали Небо
....
Аби якось його розрадити,
....
Я би розрадив його сонячними зайчиками
До пори в скриню мою схованими,
Якби в місті цьому
Не було так порожньо….
І жодного перехожого…
Жодного…
У свідомості (можливо й мільонів) людей відбуваєтся справжній переворот перехожих ( від бомжів до політичних злодюг), повсякчас... Світ ошалешується щодня випадками... Аж ось з*явився і поет на КП, що зумів зімпровізувати прагнення людської участі до смутку навіть незнаного перехожого... Вочевидь, як на мене, - це здобуття усього ресурсу Клубу Поетів, із чим всіх його учасників і вітаю.
У цей бранші додаю і суперечливо-вірогідний опус криптоніма Ти не осліп із його "Жорстокою грою"
Ти припустився помилок,
Коли ступив на хибний шлях,
На мить здалося, що надія
Тебе покинула на час.
Коли безжальна кров пролилась
За боротьбу сліпого щастя,
Ти похилився на коліна
І став вблагати допомоги.
Зі мною хочеш ти зіграти
У гру понуру на землі,
У світ поринути жорстокий,
В якому я прожив життя?
Де мрію в нас у всіх забрали,
Давили все собі згрібали,
Коли упали до землі,
Шукаючи собі дорогу в тіні
Усі блукали в забутті,
Коли ступили у те пекло,
У гру жорстоку на землі.
У ритмованій грі є все, що необхідне для роздумів. Втім, дещо замало для зв*язку із депресивною тенденцією дійсності. Одначе, дуже дієво йде на підкуп читачевої уваги сама відвертість твору. І це вже його виправдовує, як занчимість.
Актуальною перебуває і тривога кожної мислячої людини про спад тенденції читання книжок. І тут не дієве - чи то паперових носіїв, чи то -електронних...
Любов до читанки прищеплюється змалечку. А із цим у нашої держави -невпереливки... Тому, із позитивом, повідаю і про твори для дітей. А на КП є, хвала небу, й такі. Живий приклад - Оксана Батицька із віршем "Підприємниця зима"
Запустила всі артілі
Підприємниця зима.
Вся при ділі, вся у ділі.
Розкрутилася сама.
Гобелени, покривала,
Ковдри, коци, хідники,
Скатертини, пледи, шалі,
Шуби, шапки, кожухи…
Сріблом, сріблом вишиває,
Прикраша і прикраша.
І до себе промовляє:
"Хай натішиться душа!"
Вдалий вірш-промовка. Лаконічний. Образний. Простий. Нині не часто зустрінеш корисне й нетупе віршоукладання, придатне для дитячих розваг, і у такий спосіб - задля популяризації бажання читання, завчання на пам*ять, декламування. Одним словом - для розвитку творчого сприйняття світу й себе у ньому, як частини його, з самого малечку...
До цієї полички творів, які б я сам прочитав дітям, щоправда, - дещо старших років, відношу й твір "Білі ґудзики" Лесі Утриско.
Нашила білих ґудзиків зима,
Гіллям казково холод прикривала
І марила, і світ свій доживала,
Така чудна - що іншої нема.
Спіймала тінь старого горобця -
В ній оживала, марила, сміялась,
У білій свиті гордо милувалась-
Здавалось світ вдягнула до вінця.
І забавлялась променем на тілі,
Той по весняному їй душу лоскотав,
Мінливим днем їй весело співав,
Де ґудзики казково білі, білі...
Сама авторка розмістила вірш у розділ лірики. Та одне іншому не завадить. Адже, написати твір для дітей - то непроста задача. Дуже мало, навіть видатних красномовців літератури упоралася із нею. Тим приємніше привітати авторку із удачею!!!
Не хочу оминути добрим словом і вірш, що розмістила Lana P. під назвою "ВИШИВАЛЬНИЦЯ НАСТУСЯ"
Притомились в мене ніжки,
Наберусь терпіння трішки,
Полотно візьму у ручки —
Гладдю ляжуть закарлючки.
Протягну крізь вушко нитку,
Білу вишию лебідку,
Що над озером літає,
Де латаття розцвітає.
Вправна голка гостозуба
В зелен-листя вдягне дуба.
Чарівні в Настусі п’яльці —
Не вколоти б тільки пальці!
Не маю ніякого сумніву, що такий твір сподобається багатьом молодим батькам. І по праву! Таких простих за формою, втім - розлогих і змістовних за наповненям (виховним -прищеплення, ненав*язливе, до праці - "відтягування" від комп*юторних ігриш вбивчого характеру тощо) тлом поетичних навчань нині обмаль. Тож, привітаємо ресурс КП із новим здобутком.
У цім сенсі хочу назвати й твір "Вона прийде вже скоро", що розмістила пані Крилата. Подам уривки:
Зима ще. Лютий. Все довкола біле –
Сиди, ліси і ниви, і луги.
Льоди у грудні ще на ріки сіли
І думають, тут житимуть віки.
Її зірковий час ось-ось настане –
Ведмідь чекає, пролісок, боцюн.
Ще трохи – сніг зійде і лід розтане,
Зустріне радо край красуню цю.
Хтось, як і сама поетка поначить такі рядки терміном "Пейзажна лірика"..., але - ніякого пейзажу тут немає. Зате присутнє більше, гіж пейзаж... Якийсь утончений зв*язок між словами та почуттями бажання приходу теплих днів... І мимоволі вириться, що "ще трохи – сніг зійде і лід розтане..."
До певноі мірою пророцтв, чи точніше, просвітництва я зазначаю коротенький твір " Человечек-дурачок…" Сергія Дунаева із присвятою
Ларисі Міллер. Через його ужатість, наводжу цілком:
Человечек-дурачок,
у Земли крутой бочок,
и к тому ж она кругла:
нет ни норки, ни угла.
Чуть покрутишься на ней
и слетишь в один из дней.
А она и не заметит,
и не крикнешь ей: «Приветик!»
Опус цей подано у рубриці "Філософська лірика" і я не стану сперечатися. Однак, ще раз зроблю наголос на тому, що далеко не кожному авторові КП властиво укласти таку аппеляцію до наївності неосвідчених ( а таких нині, за нової системи освіти - хоч греблю гати), аби заоохочити читача поміркувати над читанним... А тим часом із швидкістю 370 кілометрів на секунду чимчикує наш всесвіт у відношенні до галлактики... Навіть попри кількість біл-бордів кандидатів у президенти... Тут вже точно, не встигнеш і "приветик" вигукнути... Доречний твір.
Дедалі більше втім захоплює пристрастність самих невід*ємних почуттів -кохання. Це вівковічний діалого двох, до якого нині додався твір, що подала авторка Окрилена. Він так і зветься "Di (алогічне)".
Привіт!
Я знову
в турбулентній зоні.
Пасок безпеки?
Він не рятівний.
Порушую
повітряні кордони
прозорі і невидимі.
Земні
услід тяжіють
кроки і зусилля,
немов фантоми
чуються дзвінки.
зима дахівкам
снігу натрусила ,
обдало плечі
холодом мені.
І я стою
на чорно-білій
смузі,
і сумнівів
нависли кажани.
Вуста твої
в усміхненому прузі?
Скажи мені...
нічого не кажи.
Тяжко уявити ситість у коханні, де смуток мілких непорозумінь часто й густо домінує над величчу проблем закоханих. Адже кохання, мов трунок, увесь час (поки бродить і зріє) у темних бутлях наших сердець... Аж допоки не розірве їх мовчанням... звички...
Далі буде.
А поки що, мобілізувавши свої спогади та досвід, дарую усім креативщикам самодіяльний музичний твір мого товариша юнацьких ще років, задля бадьорого й вдумливого настрою, творчого:
https://www.youtube.com/watch?v=-9bRJ5VzCcM
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824244
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2019
Перифраз на шедевр "огонь и лед. ." О.Саміра
Не вижу неба я и солнца
До боли ноет голова
С утра я потянул до донца
Зубровки - пошлая трава
Все чувства как-то наизнанку
Обычный бульк, и все дела
Но по-другому спозаранку
И взгляд другой, да и слова
Быть может, это все погода
И жизни мерзкой суета
Как аномалия – природа
Зудят на теле все места
С утра 100 грамм - такая щедрость
Подарок задом наперед
Я не отдам тепло и нежность
Люблю тебя... хлебнул... - не прёт...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824240
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2019
Він, притулившись до стіни, стогав якийсь момент.
До нього причіпивсь прохожий мент.
Я зупинив мента того, сказавши стражу істину:
Не заважайте бомжу сцяти на стіну,
він скріплює тим фундамент...
А мент сказав мені "... воістіну..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824084
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2019
Роздуми про втрачені ілюзї кохання - це у жіночої половини, здебільшого. Адже ліричний їх герой-самець виявлявся поганцем, із дуркуватими закидонами. А чоловіча половина Клубу навзаєм переймалася поетичними спогадами про чарівні стосунки еротично-теоретичного ухилу... Одним словом - віршовані й не віршовані рефлексії про минуле життя, статево-душевне..., яке, так здавалося б із більшості мною прочитаних творів, вже втратило свою принадність, та всеж-таки гучно й навалисто нагадувало про себе увесь минулий 2018 рік поспіль... Причому, в кращому розумінні цього мого словесного пассажу. Я не залучаю до цієї оцінки хиряві твори- такі, що животіють на самих паразитарних римах дієслів... Втім, чи варто пояснювати, що для поета і поціновувача поезії, цінне... Відповіддальна й кропітка праця творця красного слова - ось альфа і омега творчості.
Тож, мобілізуйте свої таланти та посидющість над рукописами, чи то кнопкодавленням, дорогі друзі. І все буде плідним і вдалим у новому 2019 році, творчому.
А я, мобілізувавши свої спогади та досвід, дарую усім креативщикам самодіяльний музичний твір мого товариша юнацьких ще років, задля бадьорого й вдумливого настрою, творчого:
https://www.youtube.com/watch?v=-9bRJ5VzCcM
Поступово перейдемо до розгляду деяких творів.
Тутешні панночки -наче маленькі дівчата - й до зрілих років продовжують бешкетувати... Як у дитинстві, за відсутності батьків... Тобто - достойної критики. Переглядаючи десятки, начеб-то абсолютно різних авторес, дивуєшся їх одноманітності слово-одягу. Такими ж і приходять до них коменти: куцихвостими, недолугими на кшталт "чудово", "класно", "супер". Нащо й поетеси відповідають: "дякую", " приємно", інколи навіть ширше - "дуже приємно"... За невеликим, втім удвічи приємним, вийнятком... Ось про таку вийнятковість й поведу далі мову...
Із цікавістю читаю нові дописи. Адже - цікавість - то шлях до комори знань...
Із вкрай значних творів зазначу вірш Ольги Берези, уривок з якого приведу нижче:
Мені бракує стежки до села,
гори до неба,
тріщини у скелі.
… щоб но́ги лоскотала ковила,
а небо розчиняло акварелі.
А ще — води живої із криниці,
старої хвіртки,
мого Бровка-пса…
І молока, й жаркої косовиці...
Такий вірш не може стати спамом. Ніколи. І мало знайдеться йому рівних коротких творів на усьому ресурсі КП. Адже, при читанні таких рядків, все забуте з дитинства - постає перед очима, картиною, живою, яскравою, дорогою... Тому, я сприймаю таке віршоване творіння як своє... За що - вдячний авторці... Втім, ми продовжимо наш розгляд...
Аж раз - і натрапив на ще один талановитий вірш... Автор (чи авторка) його Ulcus... Дивно утаємничений псевдонім. Такий перекласти може дохідливо лише латиніст добрячий, скінчивший факультет медицини. Я навчався у берлінському закладі подібному. По-німецьки Ulcus означає "tiefliegenden Substanzdefekt“. Тобто глибокоприхований дифект субстанції, дохідливіше "вада тіла"... Одначе, повернемося до самого твору. А зветься він теж досить таємниче-авантюрно "Про "кишенькову" любов. Ось рядки із нього, аби мене не обізвали невігласом:
ще мить - і ми розійдемося по кишенях
я - у твою, а ти затихнеш у моїм пальті
це так, як сонце потримати в жмені
і відпустити... щоб лишитися на самоті
І напівзабуті почуття пригадаєш, коли натрапиться майстерні рядки. Про які я наразі пишу. Хотів це зробити в окремому нарисі. Але "Окремо" мені щось не кортить. А у зв*язку із розглядом інших вдалих віршів на КП.-варта справа. А, як про сонце у жмені... Це, приміром, як на морі - простягеш долоню під схід світила, і воно на ній.... Аж, прибрав руку -й нема... Як і не було... А далі -вже сам читач хай домислює... А я поки що, ДЯКУЮ за приемний спогадів асоціативний ланцюжок....
В півнеба інколи трапляється погляд і у молодих поеток. Приміром у рядках Ганни Верес, вірш "Не навчена"...
Я щастя в долі і в людей просила
І мріяла, що стрінуся із ним,
Та поруч щастя інших колосилось,
Моє ж було на дні аж борозни...
Є відчуття здатності на політ за обрії у такій, навіт не занадто оригінальному словотворенню. Є... І це гріє душу...
Далі буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822715
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2019
Знаю, знаю,
як складно жити і писати вірші...
Не усякі. А для коханих, єдиних, вічних, оммріяних...
Тож, для вас, дорогі БЕРЕГИНІ чоловічих сердець, чесна пісня:
https://www.youtube.com/watch?v=3ozVTmjMmic&t=65s
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822441
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2019
- Капітане, якщо наш корабель піде на дно, ви покинете його останнім?
- Так. коли він потопатиме повільно. А вибухне, то разом із усіма й одразу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822295
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2019
И власть ума, благотворного,
против сизего невежества, тошнотворного,
отступает, уходя в апофегмы,
ибо где нет любви,
там нет души..
Остаётся флегма...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822066
рубрика: Поезія, Панегірик
дата поступления 20.01.2019
ВІН ( себ то Witer)
Сумую дуже за тобою, й слів немає
Бракує те́бе —сонця, променів твоїх та дивовижного тепла
Немов те дерево, що без води в пуселі — засихаю
Без тебе мучиться моя душа...
ГЛАС, сумирний із пустелі:
Немає слів і журавлиних в небі криків,
Засохла у пустелі навіть сон-трава...
Отак й поет не дуже і великий
Без тебе мучиться... Йому минуле ожива,
мов всохле дерево під сонцем, голе,
стоїть, стоїть, стоїть... в журбі...
нема, нема її ...
а навкруги саме піщане поле...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821582
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2019
Із цікавістю прочитав і от нині ділюся із колегами по Клубу Поезії новиною, гарною і корисною для зростання творчого потенціалу кожного літератора. Адже оголошено запрошення авторам до IX-й міжнародного конкурсу на краще коротке оповідання «Zeitglas-2019» (проза)*
Цей конкурс виявляється триває вже дев*ять років поспіль. Усі його переможці отримали видання власних книг та їх популяризацію серед читатьських верств України та закордоння...
Докладно: https://zeitglas.io.ua/s2642397/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821458
рубрика: Анонс, Лірика
дата поступления 15.01.2019
Надо меньше пить...
Пить надо меньше...
Меньше пить надо...
Пить меньше надо...
Если надо, значить надо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821361
рубрика: Поезія, Поетичні маніфести
дата поступления 14.01.2019
Прийши надвечір я і Слава,
не стільки п*яні і лукаві,
а заспівати колядки відрадо,
і долучитися власним приклАдом,
бажати щастя і добра,
а йшли з рибалки, із Дніпра...
Схиливши чуба до ноги,
ми заспівали до снаги:
Дайте холодцю, звареному
с ратиці,
Отоді й ми зможемо до свята
долучатися...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821359
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 14.01.2019
І в тиші вчорашнього дня, вечоровій
отримав я звістку - весна з-під громів,
що надрукували мій твір - сумирновий
у збірнику прози й поезій... тож, я щось зумів...
Прекрасно сабе почуваю я там,
серед творів смачних і різних,
веселих-мужських, і жіночих - капризних
слвес-кучерям-завиткам...
*а більш розлого про збірку на сайті:
https://zeitglas.io.ua/s2640399/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821049
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2019
-Це що, - перепитав мене Іван Степанович, - справжні живі німці?
-Та ні, - відповів я, - не зовсім живі, після вчорашнього...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820976
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 11.01.2019
Рік 2018 став історією. Тож, шановні автори красного слова, впишемо найяскравіші літературні твори минулого року до Антології.
https://zeitglas.io.ua/s2641156/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820404
рубрика: Анонс, Лірика
дата поступления 07.01.2019
-Да, - подумал президент, - жить в нужде плохо.
Но нет нужды жить мне в нужде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818780
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2018
АНОНС
Міжнародним літературно-мистецьким журналом «Склянка Часу*Zeitglas» оголошено X-й міжнародний поетичний конкурс
“Чатує в століттях Чернеча Гора”. Це літературне змагання поетів має відбуватися відповідно темі «Хіба самому написать…» та полягае у художньому осмисленні сьогодення України
Умови конкурсу:
мова написання – українська або російська;
обсяг твору – обмежується “повними” двадцятьма рядками
( п‘ять класичних чотиривірши). Тврори, які перебільшують зазначений розмір, до конкурсного розгляду НЕ БЕРУТЬСЯ!
вік учасників – не обмежений.
кількість творів – ОДИН!
Термін подання творів до 10 березня 2019 року.
редакция СЧ приймає до розгляду авторські тексти за обов‘язкової наявності: короткої біографії автора ( із зазначенням року народження та вірно поданої поштової адреси автора: Прізвище та ім‘я по батькові, вулиця, номер будинку та квартири, місто, поштовий індекс, номер телефону).
* тексти мають надсилатися е-поштою zeitglas@ck.ukrtel.net
та у роздруковці на папері з доданням електронної версії /CD, або по е-пошті/ в програмі Word або RTF (з чіткою різницею тире від дефісу, перевіреною орфографією, без усяких обрамлень і довільних форматувань)
*прозові твори не приймаються.
*надаючи свої твори, автор погоджується з подальшим публікуванням чи використанням їх тексту в рамках літературних проектів журналу.
Тексти надсилалися на електронну адресу: zeitglas@ck.ukrtel.net
із позначкою Поетичний конкурс «Хіба самому написать …»
Пересилка роздрукованого тексту на папері обов‘зкова за адресою:
«Склянка Часу*Zeitglas»
вул. Шевченка, 31/32,
м. Канів,
Черкаської обл.
19003
Докладно про конкурс на сайті: http://zeitglas.io.ua/story
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818041
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 18.12.2018
На парадигму "На ней я тучно колыхался сверху, ужином"
А слову стих от греческого тоже "к Крещатику" склоняться не впервой... Отсюда выросли и вирши, от польского, ещё тогда...
и расползлись Подолом, потихоньку, "дужо-дужо"
версификацией стихосложения творя...
И, даже, иногда под ужин...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817730
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 16.12.2018
...Если даме нет дела до моего тела,
Ей нет дела и до моего дела…
P.S. Саме цей вірш я подав до міжнародного конкурсу гумористичного твору «Чудака, їй-богу!» з нагоди 130 річча народження Остапа Вишні.
Хто бажає - приєднуйтеся:
https://zeitglas.io.ua/s2640400/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817636
рубрика: Поезія, Поетичні маніфести
дата поступления 15.12.2018
Автурі КП напевно буде цікаво дізнатися про вдале поєднання нових видань осінньої "Скіфіі" та зимової "Склянки Часу" -№88 міжнародного літературно-мистецького журналу СклянкаЧасу*Zeitglas. На сторінках якого (українською, німецькою та російською мовами) представлено твори 27 авторів (проза, поезії) сьогодення.
Натомість, у літературному альманасі Скіфія-2018-Осінь" оприлюднено поезії, прозу, нариси 64 -х митців красного слова + подано твори
авторів ЛОНГ-ЛИСТУ IX - го міжнародного поетичного конкурсу Чатує в століттях Чернеча гора. Серед яких є і завсігдатаї КП.
Як сповіщає редакція обох видань: " примірники журналу та альманаху можна замовити та придбати післяоплатою..."
Ціни на нинішній стан -цілком помірні. А видання буде надіслано бажаючим
на вказану ними поштову адресу Укрпошти.
Докладно на сайті: https://zeitglas.io.ua/s2640873/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2018
Інколи і спогади утворюють майбутні плини повз осінні береги життя.
І у дарунок - пісня, навіяна вітром ще теплої осені: https://www.youtube.com/watch?v=-9bRJ5VzCcM&feature=share
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2018
В усьму світі, цивілізованому "товсті" літературно-мистецькі журнали виконують незамінну функцію рушія національної та міжнаціональної культури красного слова, популяризаторства творів самобутних художників та аналітичних поглаядів професійних критиків і мистецтвознавців. Завдячуючи систематичному й оперативному оприлюдненю найкращих зразків новітньої культурної генерації, часописи і є тими мостами між авторами та читачами, де останні відкривають для себе незнані художні світи, простори для роздумів та збагачення власного духовного життя.
Тож, редакція журналу СЧ закликає усіх небайдужих долучитися до визначення кращого автора міжнародного літературно-мистецького журналу "Склянка Часу*Zeitglas", який безупинно й вчасно для передплатників, видається із 1995 року трьома мовами.
Ваші міркування надсилайте, будь ласка, до розділу КОММЕНТАРИИ. Тут, facebook, або на сайті: https://zeitglas.io.ua/…/viznachamo_krashchih_avtoriv_jurna…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796404
рубрика: Інше, Нарис
дата поступления 20.06.2018
Приємна новина: Міжнародний журнал та видавництво "Склянка Часу*Zeitglas" було урочисто відзначено чотирма дипломами переможця на конкурсі-огляді видавничих організацій Черкащини.
Причому, в усіх чотирьох номінаціях.
Тож, як повідомляє офіційний сайт журналу: "Редакція СЧ висловлює велику подяку і вдячність всім авторам і волонтерам нашого видавництва і журналу. Адже у нагородах ЗАВЖДИ присутня ЗАГАЛЬНА заслуга, яка рано чи пізно, знаходить визнання... Долучайтеся ще більш активно до співпраці на ниві нової красної літератури, друзі, колеги, читачі!!!"
Докладно на сайті:
https://zeitglas.io.ua/s2634133/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795959
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2018
Почнемо із Ольги Калини. Є у неї вірш "Чом же, вітре, ти буяниш...".
Він набуянив багато відгуків. Я ж висловився так: "У нашім краї вірші писати, що з гори котитися..." Вона запитала "... А чому Ви так говорите?"
По-перше, я нічого не говорив, нікому. Я написав комента, малого. А вітер то однозначно - слово, хоч і не кероване.
Мені вбачається пані Ольга такою поеткою, з сумом причистим в очах та наголосами на дієсловах, від журного весни цвітіння до наступного... Сумує і сумує. Про що свідчать і її останні вірші про абрикоси, листи, події в країні. Пані Ольго, не слід завжди жити уподобаннями назв своїх творів.
Життя гомонить, воно не вщухає...
(далі буде)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789103
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2018
Ми сиділи у крутім ресторані.
Поетка із гучним іменем погукала офіціанта:
- Любчику, - замурмотіла вона колупаючи мизинцем у своєму роті, - принесіть зубочистку, чи шо!
- Потерпіть хвилинку, - відповів він чемно, - наразі всі у вжитку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788696
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 23.04.2018
Пока человек не выучился прыгать выше головы своей, до тез пор достоинство произведений будет равняться могуществу их производителей... - писал ещё в 1844 году неистовый Виссарион Белинский.
Задумайтесь, уважаемые поэты!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788290
рубрика: Поезія, Панегірик
дата поступления 20.04.2018
Одяг – дещо вічне,
так само, як мистецтво.
Тож, мусить вдіванка робитись знов мистецтвом,
аби покласти край
моднявим суто трендам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787531
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2018