| Сторінки (22/2119): | « | 21 22 | » |
Віршована розповідь
Попід балку, по - під лід,
Дід побачив свіжий слід,
Ой біда, зирк у ямку,
Там уздрів малу лапку.
Враз схопив та й потягнув,
То маленький зайчик був,
По снігу, біг скік та й скік,
Провалився, враз під сніг.
Його вчасно дід настиг,
А то б був зовсім застиг,
Під кожух швидко сховав,
Зайчик тихо запищав.
НадворІ давно смеркло,
Й до хатини, тут тепло,
Дід додому вернувся,
Зайчик вмить й й схаменувся.
Ледь- ледь вушка підіймав,
Бо ще силоньки не мав,
Та згадав,як десь скакав.
Все ж задумався - попав.
Добре зайчику, поспав,
Смакував, моркву й глипав,
НенасИтно пожував,
Й до віконечка припав.
Відчинилися двері,
За мить зайчик надворі,
Дід сміється веселий,
Утік зайчик, щасливий.
09.03.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650130
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2016
У лікарні всіх багато,
Молодих, а старих надто,
Чи хто й хоче захворіти?
Як вже сталось, то, мусить йти.
Лікар – жінка, нині зайшла,
Хутко ліки призначала,
Всім поради роздавала,
За столом сестра писала.
Жінка в білому халаті,
Як та пташечка літає,
Та й з палати, й до палати,
Усіх хворих оглядає.
І на шиї, є тонометр,
При собі тримає ліки,
Вже поклала свій термометр,
Одній хворій, літній жінці.
А відділення велике,
Чисті,затишні палати,
Вже дідусь, гучно гукає,
- Треба тиск нам виміряти.
Час ін’єкцій не оминеш,
Звук сирени, знов завивав,
Та відразу ж все не зробиш,
Із машини стогін тривав.
Час напевно, теж літає,
Із цією медсестрою,
Не оглянеться, обід є,
Притомилася до болю.
Ту сестричку, завжди ждуть всі,
Аж із ранку і до ночі,
Дістається, як білці тій,
Що на колесі, в роботі,
Догодити усім хоче.
Пішла вкотре по палатах,
Допомога знов потрібна,
Будьте вдячні мед сестричкам,
Тут вона, як ненька рідна,
Йде щодня людей спасати!
грудень2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2016
Баба з дідом рано встали,
До базару поспішали,
Гріє сонце, так тепленько,
Удвох йти, так веселенько,
Ціну взнали, купили все,
Ой пахне ж копчене сальце,
Сльози радості душили,
І додому поспішили.
А по дорозі магазин,
До баби дід ,- Ти відпочинь,
Сидить вона не дрімає,
Мов дід, охорону має,
В торбинці хліб, сальце лежить,
Куди й чого, нині спішить.
З пів години смакувала,
Та все діда виглядала,
Ну, кажись (нарисовался*),
Бабі в очі посміхався,
-Я …тут теє..Випив пива,
Мо» чим би, ти пригостила?
Дай трішечки закусити,
Так смокче, аж хочу їсти.
Баба йому, – Що то пиво,
От , якби ти, випив сто грам,
Посміхнувся дід й сміливо,
- То...зізнаюсь, я випив сам,
Стара до нього сердито
- Ах старе ти моє лихо !
На неї, лиш подивився
Додому йшли, все молився, .
Дід з торби все витягає,
Ще щось, напевно шукає,
- А де ж сало, що купили?
Тут нема і половини.
Баба хитро поглядала,
Вже до нього поспішала,
Ось, дідуся обійняла,
Вся собою, аж пишалась.
- Це ж коли тебе чекала,
Трішки сала скуштувала,
- Слухай, тобі пораду дам,
Ти сам не пий, оті сто грам,
Мене,все ж якби пригостив,
Тоді… й салом би закусив .
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649882
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2016
Гуде машина, враз застрягла,
Із - під коліс багнюка летить,
Почули звуки від снаряда,
Він так безжалісно гудить.
Куди сховатись, одне поле,
Де врешті захисток віднайти,
Одне твоє паск*до слово,
Не було б гібридної війни.
Чому такий, коли нажреся,
Та що ти хочеш,від всіх країн,
Приносиш людям, лиш нещастя,
Скрізь залишаєш гори руїн.
Нарешті трохи потемніло,
Машина в ямі, ще б хвилину,
У хлопця серце заболіло,
Невже для них прийшла година?
Погано видно та хтось повзе,
Хлопці змарнілі, не стогнуть,
Здається трос, один волоче,
За мить машину дружно тягнуть,
Шото, як разом, миру хочуть.
лютий 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2016
Ранкові роси, ще не сплять,
Бо приморозки вмить ляжуть,
Птахи у небі не кричать,
Тож зимно, у гніздечках снять.
Весну рішили не пускати,
Поки, всюди не спаде іній,
Але ж важливо стрічати,
Зима й весна мають цілі.
Хто переможе у борьбі,
І хмари з неба прожене,
Удвох неначе на війні,
На поміч вітерець війне.
Але ж тепло ніс до землі,
Веселий промінь допоміг,
Він теж потішився весні,
Серпанком золотим приліг.
Моя земля звеселилась,
Весна, не вступила зимі,
Квітками ранніми вкрила,
Зима, зникла у вишині.
Весна, як жінка навесні,
Дарує тепло й світлі дні.
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649291
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2016
Ніжно тримаються за руки, щасливі,
Сяючі очі, вже відчуття тремтливі,
Це день надій, зібралася вся родина,
Роки буремні, давно не бачив сина.
Ніхто й не думав, що розлучить їх війна,
На рідну землю прийшов ворог, скрізь журба,
Діаметрально,чому однакі на зріст?
Сумлінь немає, у них зовсім різний вік.
Сину дванадцять, татусеві сорок два,
Ніхто й не думав, що прийде така біда,
Війна жорстока, зробила інвалідом.
Ви скажіть хто відповість? Надія меркне,
Зблідла жіночка, тримається за серце,
Ніхто не зможе, змиритись з цим усім,
Земля святая, скільки років у крові.
Летять лелеки… як покласти край війні?
Погляд у очі, ледь всміхнувшись, до рідні,
Із хвилюванням, син підійшов ще ближче,
Сльоза скотилась, міцно - міцно обійняв,
Здригнулись плечі… - Батьку, так тебе чекав!
Лютий 2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2016
Ясне, золотисте сонце,
Заглянуло у віконце,
Із святом усіх вітає,
Здоров`я, миру бажає.
Всміхнулись, сяють промінці,
Розвіялися по красі,
Підсніжники білі стоять,
Усім, очі повеселять,
У них, шапки,мов надуті,
Чомусь до землі пригнуті.
Ану, швидко піднімайтесь,
І ясне сонце стрічайте,
ВеснОньки, первістки прийшли,
Поглянь і крокуси зійшли.
Радійте милі жіночки,
Таку, красу де ще знайти?
Яскраві, знов промінці,
Затрималися на вікні.
І там побачили квіти,
Чому й справді не радіти,
Вони жваво заглядали,
Усіх жінок привітали.
2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2016
На костилі, йде, шкутильгає,
І жодна душенька не знає,
Який то біль, огорта журба,
Йти далеченько, ще до села.
Втомивсь, присів, попалив трохи,
І знов подався до дороги,
Спина вся мокра, зіщулився,
Ледь- ледь до квітів, нахилився.
Це для дружиноньки, обніме,
Може пробачить не так сприйме,
Хоч йти й далеко, серце мліє,
Світлі думки, душа радіє.
Кохана вибачить і діти,
Що він не зміг вдома сидіти,
До військкомату, йшов сам, летів,
Адже війни, ні де не хотів.
Село побачив, течуть сльози,
Своя стежинка, вже й городи,
Біля хатини жінка й діти,
Уже уздріли, стали бігти.
Яке то щастя, костиль кинув
Вмить у обійми, мов птах линув
У очах радість, доньку несе,
Забути хоче усе страшне.
Стежина в`ється до порога,
Серце тремтить, нарешті вдома.
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2016
Хіба це щастя Україні,
Що народ знову у війні?
І, як витримує земля,
ЇЇ долини і поля?
Врешті коли ж, час настане,
Країна вільною стане?
Щоб оті гради й снаряди,
На землю нам - не лягали.
Гуртуймось люди, вас прошу,
Не віддамо неньку нашу,
Ми українці по душі,
Веселі любимо пісні,
Та хліб вирощувать завжди,
Колись навчали нас батьки.
Жита квітучі, махрові,
Розляглись широко в полі,
Нам життя світле, давали,
І рідний край прославляли.
На сході, воїни кріпіться,
На вас надії.Залишіться,
Борцями краю, ви станьте,
Землі і метра не дайте.
Потрібні нам усі живі,
Ніхто не радий цій війні.
У житті маємо долю,
Завжди боротись за волю.
Гуртуймось ми - разом сила,
Тож щоби славна країна,
Пісень всякчас скрізь співала,
Щоб на вікИ процвітала !
лютий 2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2016
Повсюди розтанули сніги,
Із кров`ю, чорною водою,
Із слідом страшенної війни,
Спливуть струмки стрімко рікою.
І дуже, так хочеться мені,
Щоби струмки щойно забрали,
Все- все, що є погане в житті,
Нарешті поїхать до мами.
Не можу, бо ж зараз на війні,
І часто згадую уві сні,
Ласкаві, ті погляди твої,
Та ніжні колискові пісні.
Ще я, пам`ятаю казки,
Увечері часто читала,
Коли ж готувалися спати,
У очі погляд, цілувала.
Матусю, скоро свято весни,
Я хочу тебе привітати,
Щасливою, будь нині й завжди,
Щоб більше воїн не зазнати.
Вітаю, щиро жінок землі,
І цих, що поруч у бліндажі,
Я щиро бажаю любові,
Щодня були в рідному домі.
А хлопцям, щоби війн не знати,
Жінкам букети дарувати,
Щоб перші ласкаві промінці
Поклали край кривавій війні !
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648584
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2016
Зібралось нині, усе село,
Стоїть громада зажурено,
Чекають, ще одного сина,
Війна - украла чорна сила.
Забрала молоденьке життя,
На жаль,, він не стріне майбуття,
Село в журбі. Що народ дума?
Під серцем щем, аж пече туга.
Синочків, ще скільки поляже,
І сиротами діток стане,
Чи ж скІнчиться нарешті війна,
Зупиниться бісова душа?
Уже на коліна упали,
Поклоном його шанували.
Жаль слів немає, лиш печалі,
Коли бандюгани повсталі,
Утілять наші побажання?
У тих очах лише страждання.
Та скільки треба горя, гробів?
Щоб цар, лихий - Путін полетів,
До неба, сам порохом злетів,
Щоби без втручання прожити,
Свої закони утвердити.
Знов розпач, крики, гіркі сльози,
Чиїсь ми чуємо погрози,
На мить, всюди тиша прилягла,
Нема, забрала його земля,
Та чиста, благодатна душа,
Злетіла, високо в небеса.
Два роки музика не грає,
Село сумує та страждає,
Зібрались, вкотре несуть вінки,
Чиєсь життя летить у світи.
2015 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648583
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2016
Ой, мабуть, зимонці кінець,
Думки мудрі, мав горобець,
Почав весело скакати,
Крильця вміло очищати.
Сонце землю золотило,
Сніг холодний розтопило,
І текла, швидка водиця,
Пробудилася землиця.
Поглядає із даху він,
Бачить тут, зовсім не один,
Друзів правда, є багато
Усі миються завзято.
Сонце вище, підіймалось,
Все сімейство вже пишалось,
Тож ласкаво пригріває,
Теплий вітер повіває.
Як прекрасно, врешті весна,
Тож всім радості принесла,
І довкола, чуть цвінь – цвірінь,
Політ дружній у височінь.
02.03.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2016
Малятам добре надворі,
Зима нарешті, всі раді!
Хочеться діткам гуляти,
Та й всім у сніжки пограти.
Хтось поспішав на ковзанку,
Лунає сміх - на горбочку,
Гайда санки розставляти,
Та й веселенько кататись!
Сніжок м’якенький, біленький,
Посміхнувсь хлопчик маленький,
Із гірки швидко, так летить,
У очах блиск, все мерехтить.
Сіє сніжок, вже густіший,
Став морозенько міцніший,
Не зупинивсь, щічки кусав,
А сніг доріжки засипав.
З вітер здійнявсь, замітало,
Тож й дітвори мало стало,
Нащо така, ти холодна,
Чарівна зимонька - зима?
Із вікон знов, виглядали,
Вони з думками, бажали,
Мерщій хай віхола геть йде,
Знов дітвора надвір вийде.
01.03.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648042
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2016
Ой, та хто ж, скаче справно?
Швидко з гілки на гілочку,
Метка з хвостиком, славна,
Знаю точно, це ж білочка.
Очі хитрі, лапки спритні,
Вже уздів, була тільки тут,
Не минуло, навіть миті,
Спромоглася змінить маршрут.
Йду до неї, а вона скік
Така жвава і руденька
За секунду, по інший бік
І на мордочці гарненька.
Я приніс, смачні горішки,
Налюбуюсь, я нею сам,
Подивлюсь, поскаче трішки,
Лиш тоді, їй усі віддам.
29.02.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.02.2016
До синочка, в гості приїхала мати,
Він не думав, не гадав її зустрічати,
Каже зайнятий, якось доберись сама,
А на тебе,буде чекати дітвора..
Ледь з торбами по тих східцях, все ж піднялась,
Світ не близько, дякувать Богу дісталась,
Відчинились двері, онуки стрічають,
Здивувались, зирять, боюсь не пізнають.
Як малими, були, в бабці підростали,
Все на кухні, крутились, стіл накривали,
Син у місті, вже у офісі працює,
Тож не бачить онуків, дуже сумує.
Викладала з торби онукам гостинці,
Між собою шепчуть - Хто це буде їсти?
На плиті вже чайник, гучно засвистів,
Розложили гостинці, заклали весь стіл.
Усміхається бабуся до онуків,
А вони, цураються, щоб не торкнутись,
- Ми самі вдома, - мама у відрядженні,
Роздивися, все тут, ми ж дуже зайняті.
Виглядає, довго сина, пізня пора,
Ясні зорі в небі, давно спить дітвора,
Тож приїхав, майже опівночі синок,
На матусю глянув,здивувався чогось.
- Не поїхала, - ледь шепоче під носа,
Я машину, завтра дам, тобі з офіса,
Здивувалась мати, чекала світанку,
Розчаровано, йшла на автостоянку.
Із думками всякчас, що ж не так зробила?
Начальник у офісі, не дарма вчила,
Мабуть син зазнався, бідкалася мати
Зрозуміть не могла, як черствим міг стати?
грудень2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.02.2016
Верби, тополі, рівненько стоять у ряд,
За ними видноЮ зовсім оголений сад,
Пора зимова, вже до нас завітала,
І покривалом , скрізь землю застеляла.
Дерева снять, у сріблясто - сніжній красі,
Ледь-ледь сіріли, сухі трави, між снігів,
Зима срібляста, аж у очах мерехтить,
Із верб до снігу, все ж сміло, пташка летить.
Вітрець повіював, ніжненько холодком,
Вона зненацька, щось шукала під снігом,
Злетіла хутко, вже й крила розпустила,
Декілька зерняток і вона щаслива.
Пороші зимні, знов вітриськом принесло,
Ще є там зернятка, на жаль, їх замело,
Попід горбочком, молодий кущ шипшини,
Близенько зовсім, є деревце калини,
Весела пташка, радісно поглядала,
Зима для неї, вже не страшною стала.
Уже смеркалося, хмари потемніли,
Підкралась паморозь, сніг засяяв синім,
Зима чаклунка, землицю чарувала,
У гнізді пташечка, тихо засинала
2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2016
Це не було село
А селище в якому підростала
В сім’ї багато нас було
Аж семеро зростало.
Розказували, що в дитинстві
До року з хворобами в битві
Коли всі старші були в полі
Одну лишали у коморі.
Та мабуть доля, вже така
Вона мені дала життя
Ненька навіть не сподівалась
Хоча й з мухами, на вустах
Знов з комори виповзала.
Пройшли роки, літа мої
Літаю часто… є мрії
Туди, додому, в сімейний рай
Полину знову у рідний край.
Тут річка Лопань протікає
І навкруги все прикрашає
Місцянам насолоди придає
Згадаю, як риба клює.
Далеко губилась в полях
Широка вулиця моя
І чорні брили, як в вугіллі
Все розстелялись по ріллі.
Ділилось навпіл, моє селище
Його роз`єднувала залізниця
Це полотно,доволі широке
Козачья-Лопань, станція велика.
Тож добиратись в школу далеко
По залізниці йти небезпечно
По коліях ми прямували
І потяги всі оминали.
Йдучи, аж у вухах лящало
Товарний потяг проїжджав
Часом страх брав й таке бувало
Здавалось станеться завал.
Зимою йшли через посадку
Кущі казкові , білі - білі
Закутані в хустку пухнасту
Здавалося, вони всі в сріблі.
Залазячи під кущ, дуріли
Ми всі, зимі дуже раділи….
Від холоду ноги німіли
Взуття та одяг весь сушили.
До школи треба завтра йти
Не буде, що нам одягти
Швидко до пічки підбігали
Тулились, тіло зігрівали.
Ще матусю згадую, свято
Пиріжків напекли багато
Радо друзів, я пригощала
Мама тихо,– Тож самим мало -.
І в недостатках та обдерті
Та були горді й надто вперті
На городі всіпрацювали
Так батьки - нас праці навчали.
Згадаю дім, свій невеликий
У якому всі підростали
Біля нього садок великий
Який ми завжди шанували.
А попід межі вишні - вишні
Весною розцвіли в садку
Всі у біленькому намисті
Згадаю, вже розвіяли нудьгу.
Та не в кожної ж родини
У сім’ї дітей багато
Коли всі йдуть до хатини….
Це було незрівнянне свято.
Мабуть на світі найдорожче
Дитинство…літаю думками
Рідна земля, яскраве сонце
Минуле… життя із батьками.
Сорок років, не була там
Думки… ніби шаленію
Рідний край - батьківська земля
Моє серденько, аж мліє.
грудень2015р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2016
Пізнає́те, та це ж я,
У калюжці порося,
Ой здається міленька,
Й така гарна, маленька.
Цю калюжу я люблю,
У ній ратиці мию,
Ще й хвостом поляпаю,
Хай я тішусь, плаваю.
Тож полежу на боці,
Ой вже рильце в болоті,
Зовсім чорне, все пузко,
Одне чистеє вушко,
Залюбки спочиваю,
Весь час мрію, дрімаю.
Заболів, щось дуже бік,
Із калюжі швидко втік,
Бачу взнали, так це я,
Мале й хитре порося…
Мабуть довго спочивав,
Бо вже зовсім чорним став.
27.02.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647248
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2016
Колиска гойдалась тихенько,
Сопів синочок, так миленько,
Музика скрипки, так скрип лунав,
Матусі спати він не давав.
Яке гарненьке янголятко,
І його батько, як малятко,
Яка ж то схожість, такі ж вуста,
Чоло високе й його брова.
Одна до одної тулились,
То батько з сином поріднились,
А на комоді, поруч фото,
Погляд на хлопчика, щасливий.
Не зрозуміло, що єднає,
Та рученята протягає,
Хоч татуся іще не знає,
Мабуть рідню, все ж відчуває.
Мати маля на руки візьме,
Вкотре до фото підійде,
Плеще синочок у долоні,
І їй погладжує по скроні.
Сльози непрохані, по щоках,
Надія десь, далеко в думках,
Хай закінчиться страшна війна,
Мій любий знай, я народила,
Приїдь, побачиш свого сина,
Зроста без тебе, вже майже рік,
Вдвох сумуєм, то ж молодий вік.
Хто розділяє сім‘ї наші?
Прийшли війною орки кляті,
ВОрони чорні та алкаші,
І зруйнували, нам мрії всі.
Погладить сина, поцілує,
Ніжно голубкою воркує,
Зігріва думка, нехай синку,
Може приїде на хвилинку,
Сина на постіль, вже покладе,
На фото гляне й мрійно засне.
Попросить Бога серед ночі,
Хай не летить куля в бліндажі,
Щоб було легко, всім на війні,
На мить уздріє його у сні.
Нарешті ранок і, як завжди,
Все ж добре тут, немає війни,
Погляне знов, ніжно на сина,
Літає мрія, я щаслива,
Діждемось тата, є надія.
січень2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2016
Прилетіла, побула трішки,
Срібляста зима,
Хоч зраділи та не тішились,
Водою стекла.
Осінь довго хазяйнувала,
У ясній красі,
Але в березні весна слала,
Вітри запальні.
Закоротка сніжна зима,
Немає біди,
Та не вимерзла б озима,
ЦьогОріч хліби.
Березень 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2016
Зимовий місяць лютий,
Щось трішки задрімав,
Веселий вітер теплий,
У гості завітав.
І сонечко ігриво,
Засяяло яскраво,
Вже хмари розтопило,
І стали всі туманом.
Сніги зимні розтали,
Стекли, зовсім водою,
Їх промені дістали,
Пригріли, так раптово.
І чорна вся земля,
На сонечку блистіла,
Але вона, ще спала,
Збудитись не хотіла.
Під вечір насипало,
Повсюди білосніжно,
Вернулась зимонька,
Це віхола летіла.
І знову заіскрило,
Під зорями вночі,
А місяця не видно,
Блукав у темноті.
Полотна срібно – білі,
На землю полягали,
Теплом, своїм покрили,
Морозу не пускали.
Зима заворожила,
Скрізь ковдри розкидала,
Землиця міцно спала
Вона весни чекала.
січень2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2016
Другий рік, зима вже зараз,
До сих пір, ота зараза,
На кордоні сів чорний птах,
Свої крила, хутко розклав.
А кордон, то був же, чи ні?
Всі ходили по стежині,
А по межах телевежі,
Росіяни розмістили.
І звучав, знов із екрану,
Пропаганди гучний голос,
Покликав всіх до союзу,
Поселян, що живуть поруч.
Ще пісні, звабливі чули,
Про солодкі, п’янкі сто грам,
Та що краще, закусити,
І як, добре, поруч жити,
Не спішити за океан.
Та й дослухались, раділи,
До союзу захотіли,
Замість нього, палять гради,
Вже по всіх, скрізь відстріляли.
Хто заможніший, повтікав,
Україна, то ж рідний край,
До Росії хто захотів,
На Камчатку, швидко летів.
Скрізь хати, стоять розбиті,
Лише морди, всі набиті,
Що ніяк не наїдяться,
До Росії їм податься.
Пропаганда до сих пір,
Чи позбудемося її,
Шкода лягла, аж на сніг,
Коли птах,той відлетить.
Привезуть гуманітарки,
Люд підтримати простий
Все закрили на затвірки
Тож тримають на час лихий.
У Криму давно концерти,
Пропаганду знов заведуть,
Роздають якісь цукерки,
Ще консервів певно дадуть.
Задоволені ви, люди?
Чи цього ви так хотіли?
Щоб отой, птах повсюди,
Нам лишив одні руїни?
Не дивуйтесь пропаганді,
Бо в Росії добре завжди,
Щоб любили тільки її,
І щоб наша Україна,
В очеретах та болотах,
Все життя щоби прогнила.
Тож почуйте, хто на сході,
Ви ж завжди є українці,
Не коріться пропаганді,
Й не живіть, немов у клітці.
Проганяйте злого птаха,
Та й поранте чорні крила,
Збереглась, щоб Україна
У єднанні, вся родина.
Тоді разом заживе́́мо,
У сім`ї, нашій щасливій
Радо й дружно заспіваєм,
Рідний гімн, наш - України.
грудень 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2016
Сидить матуся, зранку за столом,
Синок поїхав, уже так давно,
До військкомату й не вертається,
Вона до вікон придивляється.
У селі мало, стало мужиків,
То кого можна, забрали усіх,
Щоб Незалежність врешті зберегти,
Треба до війська, всім негайно йти.
Син до частини щойно під`їжджав,
По телефону мамі написав,
« Матусю, поспішаю дуже,
Мені ж ніяк, все це не байдуже,
Щиро люблю, неосяжні поля,
Бажаю серцем, щоб моя земля,
Навіки вічні та й процвітала,
І як мене, ще когось плекала,
Колись я бігав, тут босоногим,
А було часом і майже голим.
Я насолоду, як мед, тоді мав,
До ставу нашого, уже втікав,
Трава зелена, аж по коліна,
Мене сховала, так ніжно гріла.
Тож як мені, забути ласку ту,
Й мою земну, неосяжну красу,
Квітучі вишні в моєму садку,
Пахкого хліба у світлім кутку.
Що на всю хату, аж пахтіли,
Їх смакувати, дуже любили,
Прошу прости, нині свого сина,
Але настала страшна година.
Дуже не хочу, щоб прийшли сюди,
Оті вонючі,( братські) пах*ни,
Побережись, люба, знов благаю,
Знай повернусь до рідного краю.
Не віддамо свою Батьківщину,
І мову славетну, солов`їну,
Лиш одну маємо, ми єдину,
Як треба мамо, то я загину,
Та не віддам ніколи русинам.
Лише благаю, не плач матусю,
Я обіцяю, жди, повернуся.
грудень 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2016
Сидить жінка на порозі,
Якийсь лист держить у руках,
Із очей потекли сльози,
Її руки надто тремтять.
Що це діється на світі,
До нас знову прийшла війна,
Бідна жінка, українка,
Сина рідного, вже нема.
Проминули, ті тридцять літ
У Чорнобилі чоловік,
Від чуми, горів, помирав,
Та про сина він завжди дбав.
Бережи, казав дружині,
Залишились удвох нині,
Ви за мене не журіться,
Часто - часто буду сниться.
Рік за роком проминав,
Син, як тато, мужнім став,
Мов гроза, війна прийшла
Спокій ненька не знайшла.
Росли квіти при дорозі,
Син прощався на порозі,
Мати плаче надто дуже,
Де ж те щастя, скажи Боже?
Все ж надію, вона мала,
У віконце виглядала,
Тож не спалося ночами
Умивалась сльозами.
У чорній хустці, знов жінка
Під серцем щем, аж до болю,
- Як же жити,скажіть люди
Ось таку, маючи долю?
грудень 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2016
Ти кохана, жінка, привітна,
Є повага, до тебе завжди,
Але ж ти й нині непохитна,
У цю пору, в умовах війни.
Любиш землю і ясне сонце,
Що тебе, зігріва, як дитя,
Та ліси, луги, щедре поле,
Що засіяне, в пишних хлібах.
Чи спроможна спокійно спати,
Як стоїть на порозі ворог,
Ти землицю йдеш захищати,
Із бійцями, на варті поруч.
Мир і щастя - це твої мрії,
Дати рідним й іншим діточкам,
Захистити від негараздів,
Ризикуючи навіть життям.
Маєш долю, війни навчатись,
Щоб сусідові не вклонятись,
Пістолет, автомати вивчати,
Незалежність, йдеш захищати.
Автомат, хоч занадто тяжкий,
Та цей одяг, що є на тобі,
Не завада, йдеш сміло у бій,
Щоб відстояти мир, свободу.
Знову вибух, надто чорний світ,
Враз десь чутно, здається поряд,
За мить впав, від кулі чоловік,
Знепритомніла жінка поруч.
Та нарешті відкрила очі,
Як дійшла, здавалось до тями,
Вмить почула, що хтось шепоче,
Його швидко тягла із ями.
І вже добре, перев ‘язавши,
За мить сяяли його очі,
Усі сили, значно напрягши,
Щось сказати поспішно хоче.
Її теплі і ніжні руки,
То це ж є жадана надія,
Тепер він, побачить онуків,
Та дружину й усіх обійме.
***
Ти незламна і в умовах війни,
Допоможеш, сердечно, як завжди,
Не впадеш, ніколи на коліна,
Бо ти жінка - донька України!
грудень 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2016
Україно моя ненько,
Що з тобою, тепер стало?
Налетіли знову чурки,
Колись так, уже й бувало.
Моя люба Батьківщина,
Збери сили свої нині,
Я прошу, тебе рідненька,
Хіба ж люди не єдині?
Старший (брат)- наш сусід зветься,
Тож страшенна ненажера,
Та коли ж, він вже нажреться?
Ота путінська холера.
Спішить взять всю Україну,
Як назад, за всі століття,
Нас і мову солов`їну,
Заченити наче в клітці.
Люди добрі, українці,
Маєм бути у єднанні,
Хай не думають чужинці,
Погуляти, в сподіванні.
Розірвавши на шматочки,
Як куски, свіжого сала,
Не вдавитись, проковтнути,
Така мрія, тліє в хана.
Вже наїхало солдатів,
У руках є автомати,
Хто ж тебе та й народив?
А чи знаєш, хто та мати?
Боже, Боженько спаси,
Рідний дім,це ж Україна,
Надто гірко, так на душі,
Тож на серці зла журбина.
Є у кожного родина,
Донька й син, миленькі,
Це ж твої, країно діти,
Їм не дай, біди, щоб вмерти.
Ми гуртуймось, українці!
Тільки разом дужа сила,
Збережемо Україну,
Бо вона одна єдина!
грудень 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2016
Ятрить серця, знов сіра пелена,
Прийшла кривава ця війна,
Де глянь повсюди, є зради,
Від вікової нам зарази.
Сотнями літ, наша Держава,
Своїм життя була цікава,
Русня хотіла, розділяти,
Увесь народ, щоб землю взяти.
Душі щодня, гноблять тривоги,
Народ же мріє стать на ноги,
Відсіч упевненіше дати,
Бо ж так навчала рідна мати.
Та жаль продажні депутати,
Усе поповнювали статки,
Аби собі розбагатіти,
Все більш ставало безробітних.
Так, економіка вже стала,
Жаль, олігархи, розікрали,
Заводи, фабрики останні,
Уже й зневіра у бажанні,
Щоби спокійно, мирно жити.
Порозрізали і покрали,
Щоб Україну занедбати,
Не дати ненці процвітати,
І на коліна знову впасти.
Просніться люди, не дрімайте,
Пізнайте добре, роздивляйтесь,
За ким іти, та вибирати,
Всякчас їм душу не продати.
Чи то за гривники, за гречку,
Не продавайте свою неньку,
Коли і як голосувати,
Щоб Україні з колін встати.
Варто подумать, схаменіться,
Тож поспішайте незабаріться,
Відповідальності заради,
Не піддавайтеся на зради.
Проголосуйте задля життя.
Ваші батьки підростали тут,
Диво - каштани, гарно цвітуть,
Ліси, поля, гай, долини, сад,
Це наше рідне то ж буде лад!
Вже революцій скільки було,
До влади чесних, не прибуло,
Тих лише кілька, що зробити,
Вони спроможні поділити?
Простому люду, як вже бути?
Серед своїх , продажніх збутись?
Питань багато, відсіч одна,
Так за що нам, проклята війна?
Заради чогО, хлопці гинуть?
За що стоїш, ти рідний сину?
За Батьківщину, свій рідний край,
Прошу народ, не смій, не продай!
Ти вкотре неньку Україну,
Вона свята, твоя, єдина!
грудень 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645973
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2016
Вийде в поле, кине оком,
На дорогу поглядає,
Все застелено туманом,
Мати сина виглядає,
Його там, все ще немає.
Сину - сину, мій рідненький,
Надто гірко плаче мати,
Скажи нащо, сину любий,
Чому йдеш, ти захищати?
Як згада малого сина,
Жодну нічку недоспала,
Свою душеньку вкладала,
Пісні ніжні, все співала.
Плекала і колисала.
У ріднесенькій хатині,
Вже підріс, спостерігала,
Як гуляв, там у долині,
У війну частенько грався.
І просила і сварила,
- Краще в руки бери книжку -
І ласкаво говорила,
Та й бувало надто ніжно.
А, як школу вже закінчив,
На жаль, час, його настигав,
Та пора - до війська іти,
Ось так син і військовим став.
Як наїхало солдатів,
Тих чеченців, кадировців,
Що не мали рідних батьків,
Росли мабуть у притулках.
Другий рік, війни минає,
Туман часто із росою,
Сина й досі виглядає,
Вже волосся сивиною.
Все ж, надіється на свято,
Що кінець, може війні,
Синів згинуло багато,
Але бачить вдалині.
Сльози радості рікою,
Зустрічає мати сина,
Тиск піднявся, б’є у скроні,
Тепер любий, я щаслива.
Враз у очі заглядає,
Це лише, на день, матусю,
Поцілунки, обіймає,
Я туди, знов повернуся.
Зорі щастя в його очах,
Та ще трішки, шепоче син,
Блиск сльозин, на віях, щоках,
Ти не плач, я вернусь живим.
22.02.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645971
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2016