| Сторінки (9/859): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 | » |
М.: Про що ти мрієш, юна патріотко?
Які ж бо мислі ти довіриш нам?
Метаєш списи довгі та короткі -
Словами рвешся в бій вздогін думкам!
З.: Мої всі мислі, мрії лиш про те,
Щоб завтра ми пізнали нову перемогу!
Щоб з ран роздертих не лилась червона кров,
Бутони правди розквітали в бурю!
М.: Голубко мила, звідки ж в тобі сила,
Тримати брили велетів боїв?
Тебе несуть у світ батьківські крила,
Понад мільйонів втрачених умів!?
З.: Я донька свого тата -
Полеглого Захисника,
Таку високу планку
Вже підняло мені життя!
М.: Тамую подих ... Тілом - блискавиці!
Сльоза зірвалась. Біль нуртує кров.
Пишаюсь цим ДИТЯМ, що сніговиці
Долаючи, знаме́нує Любов!
З.: Я з гордістю продовжу його бій,
Щоб не топтали нашу землю супостати,
Щоб розквітала Україна-мати,
Щоб подвиг кожного солдата
Плекали ми в душі своїй!
М.: ТРИМАЙ ЗНАМЕНО, НАШ НАРОДЕ!
ДО ПЕРЕМОГИ СТІЙ!
Марія Дребіт - Злата Борозенець (13 років, донька загиблого Героя з Дніпропетровщини ( м. Кривий Ріг), Дмитра Борозенця).
10.12.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933506
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: Побач красу земну Всевишнього в буденнім.
Побач усе, що Ним сотворено для нас.
Милуйся зблизька непомітним в повсякденнім
І дякуй, подумки, за цей блаженний час.
О: Тамуй свій подих - слухай серцем,
Тягнися вгору всіма фібрами душі,
Відчуй все те, що не окинеш оком,
І вище із буденним поєднай в собі.
М.: Вклонися тишею. Не жди за це заплати.
Короткослів.ям випадь з почувань в псалми.
Шляхи Господні проведуть повз всі дукати,
Лише із Богом бачать очі срібняки.
О.: Ти тільки Вір! У себе та у Нього!
У собі Книгу книг - відроджуй та плекай!
Поміж її рядками помічай одвічне CЛОВО,
І душу з тілом в чистоті тримай.
М.: Вимірюй кожен крок дорогою проще́ння,
Витримуй кожне слово силою добра,
Живи Законами, із них черпай натхнення
Тоді відчинить Мудрість всі свої врата.
О.: Наш світ чекає Доброти від тебе.
Будь милосердним навіть у думках…
І своє серце, сповнене Любові,
Із музикою вищих сфер в собі Єднай!
М.: Звучи для всіх. Хто хоче, той тебе почує.
На роздоріжжі-перепутті руку дай.
У кожнім з нас краса Всевишнього вінчує.
У кожнім з нас дає плоди Господній Рай.
Марія Дребіт - Олена Попова
09.12.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: Ой, пов'яжу на голову квітчасту хустину,
А ще другу, барвистую, на рамено кину.
О.: Чобітки, та на підборах - і до церкви зрання:
Помолюся Катерині щиро про кохання.
М.: Попрошу́ в святої Катрі щастя сім'ї й роду
І за долю України та мого народу!
О.: Щоби мудрості і правди люди не цурались,
Щоб любов'ю і красою душі напувались!
М.: Хай по світу розіллються ярими фарба́ми
Візерунки живоцвіту тими хустина́ми
О.: Хай дарує доля милість, щедрі благостині
Жінці, сильній і вразливій, роду берегині!
Марія Дребіт - Ольга Мітченко
05.12.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2021
М.: Чи любиш ту, що бачиш в своїм люстрі?
Ти прагнеш змін та страх скував надії?
Почуй себе! Відчуйсь у вільнім вітрі!
Знайди у силі волі зміни бистрі,
Не боячись здійснити давні мрії!
Г.: Облиш мене ... Зламали мені крила ...
Зневірившись і втративши надію,
Пустила я за вітром ті вітрила,
Де страх їх поламав у буревії ...
М.: Я - ТИ! Я в Тобі! Я - ТВІЙ СЛІД ЖИТТЄВИЙ!
Ступаю поруч, йду вперед й позаду!
Відводжу вбік, не впала б ти!, миттєво!
Із крил складаю оберіг чуттєвий!
На них підношу ввись, як бачу зраду!
Г.: Так ти мій Ангел! Ангел-охоронець!
І як то я одразу не збагнула?
Бо хто б ще був той воїн-доброволець,
Що, попри все, рятує душу в путах?!
М.: Займись вогнем! Поруш закони тління!
Прокинься! Час відкрити брами, жінко!
Відчуй раменом меч мого проміння!
Безсилий той, хто ки́дає каміння,
Не той, в кого воно вдаряє дзвінко!
Г.: Вогонь борні ... У нього коні бистрі ...
Вогнем-мечем торуючи дорогу,
Хіба зростуть хати на попелищі
Каміння-слів, що силують тривогу?
М.: Усе, що вже було - давно відбу́ло,
Йому немає вороття. Це догма.
У люстрі не шукай, що проминуло,
Відкрий завісу того, що заснуло.
Злови за край, а з ним відпаде стигма.
Г.: З минулим я, мабуть, вже попрощалась:
У дзеркалі - нова людина! Звісно,
Із досвідом, бо терням обпікалась,
Та йду вперед, де світить Правди дійсність!
Марія Дребіт - Галина Шпік
03.12.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2021
з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: Зіткала Мрія з дива павутиння,
Обвила сяйвом сонячної цноти,
Теплом війнула з пригорщ у хмариння
І понеслась на них долати слоти.
О.: У схронах серця віднайшла надію,
З красою вінчану, освячену любов'ю -
Чуттями сповнена, злетіла Мрія,
Як щебетливе радісне солов'я.
М.: Сплела коралі із бажань та марев,
На човен-місяць вправно почепила,
Та стала ждати, би червоних зарев,
Мета бажа́на їй у глек налила.
О.: Замарена, лебідкою ступала
Широким плесом зоряної ночі -
Допоки аж крайнебо запалало
Рум'янцем ніжним, як щока дівоча.
М.: Назустріч їй котився віз небесний
Скрипів вітрами між метеоритів
По тім шляху, що нарекли Молочний -
Один-єдиний путь одвічних скитів ...
О.: Звила́ся Мрія, крил відчувши силу,
Крізь плин вітрів і дишля стогін сивий -
До зоряниць, що їх вже ллє Ярило
У глек бажань відвертих і цнотливих.
Марія Дребіт - Ольга Мітченко
01.12.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932615
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2021
М.: Біля столу сиділа жінка,
Похилившись над ним в задумі.
Погляд вкрила сльоза-пір`їнка,
Ним "ковтала" світлини в сумі.
І.: Замріяно дивилася мати на портрет сина ...
Не вберегла, не заступила ...
Твій погляд лагідний та ясний, в очах надія, радість та тепло.
Життя спокійне, сонце гріє ...
М.: Все ховала в тих фото погляд.
Розглядала ... Ось він маленький
На санчатах, із нею поруч,
А тут - в школі, її рідненький.
І.: Рано - вранці сина до школи мати проводжала,
Дитина, посміхаючись росла.
Щасливий, добрий, справедливий.
Але роки біжать невпинно, минають дні, неділі та літа ...
М.: Защеміло у грудях серце.
Юний красень глядів на матір.
Фото випало з рук ... І скерцо
Завело у неспокій. В ятір.
І.: Мій милий, любий та єдиний!
За все мене пробач:
- останнє слово не сказала,
- руки твоєї не тримала ,
- і не погладила чоло,
- і ворога не зупинила,
- навіть, соломки я тобі не підстелила. Пробач мені, пробач...
М.: Не картайте себе. Не варто.
Ви зробили усе, як треба -
Вишивали державу вперто
В серці СИНА - з Землі до Неба!
Марія Дребіт - Ірина Харчук, матір загиблого ГЕРОЯ з Дніпропетровщини, Андрія Цвітненка.
30.11.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932458
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ДРУГА")
М.: Намітає життя снігів.
Їх відкинути сили бракне.
Хтось лопату дасть, хтось підтакне,
Хтось натопче й піде, слідів ...
В.: Наливає життя дощів,
Тих пекучих, мов гіркі сльози,
Хтось збирає у серці грози,
Хтось спиває лиха повних ківшів...
М.: Випікає життя рубці,
Перед тим їх тамбурним зшивши,
По живому. Чи фальцом звивши,
Оперезує все в млаці́ ...
В.: Та цілує життя в чоло,
Обіймає так ніжно-ніжно,
Хтось забуде, як було сніжно,
Як тріщало кохання шкло.
М.: Хай сніжить. Го розтоплю серцем.
Хай дощить. Зберу краплі в душу.
Хай пече. Маю в грудях сонце.
Це ЖИТТЯ. Це ЛІХТАР у тишу.
Марія Дребіт - В`ячеслав Олійник
24.11.2021 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: А на рідній землі плинув час, розчинившись слідами.
Враз ударили в Небо, стривожені звісткою дзвони!
А в повітрі зависла напруга закута словами,
Та гойдались на віттях розпуки душевнії схрони ...
Л.: В клопотах і турботах пролетіло літо, опустіло гніздо ластів'їне. Сизими туманами впала осінь на землю, зачервоніла, запишалася гортензіями попід тином, замайоріла, зачарувала зір чорнобривцями та айстрами край городу, дорогими коралями червоніла калину біля перелазу. Розлогі старі яблуні в садку гнули своє віття до землі під вагою червоних соковитих плодів, і дух той яблучний покривав все село від хати до хати, проникав в кожну шпаринку. То господині сушили яблука на узвар.
Покрита жовтим листом, земля тихо збиралась зустрічати зиму.
Вже й Покрова минула, почалася пора весільна. Кожної неділі над селом лунали весільні передзвони. Якось одної осінньої днини посеред тижня задзвонили дзвони, і люди потяглися з усіх кутків на майдан біля церкви. Староста став читати якусь бумагу, щось про війну. Багато молодих чоловіків з їхнього села призвали того року до війська, багато з них так і не повернулися більше додому. То була осінь 1914 року.
М.: ... До снаги все Ярині. Роботи вона не боялась.
І з трудами щоденними звиклась. Уже було й мало.
В них ховала всю тугу та біль. В них вона забувалась.
Лиш на Бога та віру і силу свою уповала.
Л.: В далекому чужому краю тягнулися для Ярини дні, сповнені праці та турбот. Робота на фермі була хоч і важка, але звична для української селянки. Тільки туга за дітьми, за рідною землею лягала на серце, роз'їдала душу так, що іноді Ярина готова була кинути все і на крилах летіти до рідної домівки, до маленьких донечок. Тоді жінка хапалась за любу роботу, навіть за ту, що й не входила в її обов'язки, працювала з раннього ранку до пізнього вечора.
Одного такого вечора господиня, читаючи газету, підняла голову і пильно подивилась на молоду жінку. В новинах писали про бойові дії в далекій Європі.
М.: ... Це не знала Ярина, хоч серце й у грудях кричало.
Та вона все ссилалась на смуток, зпечалений часом.
Після втоми пекельного дня прилягла й задрімала,
А в далекій батькі́вщині сніг заріздвянював плесо.
Л.: Заколиханий вітрами-хуртовинами, засипаний снігом, дрімав старий садок яблуневий, аби з новими силами прокинутись навесні і далі радувати око своїм казковим цвітом, а восени дарувати господарям цілющі плоди. До садка, несміливо так, притулилась хатина стара. І тільки пишний кущ калини, наперекір морозам, снігам-хуртовинам, важкими червоними гронами звеселяв душу, додаючи яскравих кольорів до звичної зимової картини.
А в хаті білилось, квітчалось рушниками празниковими, в печі пеклося, шкварчало та булькотіло. Діти колядки нові вчили, та згадували торішні, родина готувалась до Різдва.
М.: Вже робота кипить готуванням Святої Вечері,
І повітря насичене звуком співців - колядою ...
А десь там, в кого се́рця зачинені вікна і двері,
Наповнялися ріки Харона, розлиті війною ...
Л.: Люди готувались стрічати Різдво. Про війну майже ніхто й не згадував, хіба ті родини, з яких призвали до війська молодих чоловіків. Ближче до весни почнуть повертатись додому поранені та покалічені односельчани, приносячи чорні звістки про тих, хто вже ніколи й не повернеться. Але то буде потім, а зараз... Зараз люди стрічали Різдво... Білими снігами вкривала зима поля, садки, притрушувала чепурні білі селянські хати під солом'яними стріхами. Засипаними снігом вулицями вервечкою ходили з Різдвяною Зіркою діти, співаючи колядок, прославляючи народження Сина Божого. Ближче до вечора молодь веселилась, водила "Козу".
М.: Час минав, акварелями плинув яскривши рутину.
Розкладав на полиці життя всіх надій уповання.
Вже у мріях жила́, ота жінка, що зветься Ярина,
Розцвіла в них, мов яблунька, в цвіт заховавши зітхання ...
Л.: А на чужині осінь змінилась зимою, непомітно якось наступила весна, не така пишна й квітуча, як у рідному краю. Там і літечко не за горами, вже Ярина думками додому, до рідного села линула, дні рахувала до від'їзду. Вже в мріях своїх нову хату бачила, світлу, велику, під черепицею, не під солом'яною стріхою. На початку літа попросила Ярина господиню аби та зв'язалась з агентом, який влаштував її на роботу і домовилась про повернення додому.
На другий день поїхала фермерша до міста, а назад повернулась з вербувальником. Той довго і плутано розказував Ярині про війну в далекій Європі, в якій бере участь і російська імперія, про німецькі військові кораблі, про свою сім'ю, яка залишилась в Україні. І хоч Америка не бере участі в тому кривавому божевіллі, та на корабель попасти неможливо, тим більше, що сюди вони припливли нелегально. Залишається тільки чекати, коли то все припиниться. І немолодий одеський єврей дав слово Ярині, що тільки-но закінчиться війна, вони разом повернуться в Україну.
Прибита горем молода жінка ще більше впадала в роботу, щоб хоч трохи забути тугу і печаль, що обступили її душу, і далі збирала гроші на хату, і чекала... Чекала закінчення тої далекої війни, чекала того часу, коли зможе додому вернутись, діток побачити...
( далі буде)
Марія Дребіт - Лариса Чоп
Португалія - Україна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: У Мрій є той, хто завжди йде за ними вслід -
Спиняє часу плин, його ламає брами ...
Нема кінця, нема початку Мрій тим літ -
Все так давно, все так недавно було з нами
,, ...Ой на горбі, на горбочку
Водять дівки ,,Гаївочку"
Раз, два ..."
Х.: Та небезпечним є замріяння таке.
Куди воно веде й для чого?
Бо треба діяти, щоб тих бажань політ
Здійснився наяву, а не плекав тривогу
Ти крок за кроком йди до цілі, до мети
Не відступай, не зупинись на півдороги
,, ... Як вони тоді водили,
Парубки також ходили,
Раз, два!
Парубки також ходили,
Тай з дівками говорили,
Раз, два!
- Чом ти, Галю, не танцюєш,
Чом від мене ти бокуєш,
Раз, два!
- Ой ти, Ясю ружавенький,
Знаю твої походеньки,
Раз, два!
- Не мов чорне на зелене,
Ставай, мила, коло мене
Раз, два!.."
М.: Без Мрій не мож. Ми їх натхненно прагнем. Ждем.
Малюєм диво з них. Вигойдуємо в серці.
Між хмар розвішуємо, ллєм на них дощем
Тоді ж чекаємо, коли обсохнуть в сонці
,, ... Поведемо той тано́чок,
Заплетемося в віночок,
Раз, два ..."
Х.: Все так давно, все так недавно було з нами:
І ми до них ішли. І мрії йшли до нас ...
Де все воно? Десь там: за горами й морями
Куди зове, нам непідвладний час.
,,... Та дівчата у Чорткові
Такі були гонорові
Раз, два!
Що би нам таке утнути,
Щоб в ті роки повернути
Раз, два!
Треба всім поприїжджати,
Щоб "Гаївочку" згадати
Раз, два!
В коледж наш педагогічний,
А потому в "Пан Чортківський"
Раз, два!.. "
Марія Дребіт - Христина Яремчук
18.11.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2021
М.: ... Ішов Мудрець дорогами земними.
Стрічав людей. Їх відчував душею.
Мовчав з собою. Він мовчав і з ними.
Думками визрівав до світу з лжею.
Г.: Мовчав і думав, що і де казати
Про істину, про сутність дня і ночі,
Кохання, моду, нелюбов до влади,
Манірність, гоноровість, дух пророчий...
М.: У тій німо́ті дух йому спирало,
Слова втікали, гублячись від болю,
О, люди! В вас розірване Начало!
Заблудлі вівці, вибравші неволю!
Г.: То ж скільки лжа вам буде найрідніша?
Чого в пітьмі блукаєте, незрячі?
Що блудний вітер в вуха наколише,
Ви все за правду бачите, ледачі!?
М.: Хоч слухали та слів його не чули,
Втинали крила тим словам провісним.
Самі в собі́ загублені поснули,
Обманом, огорнувши світ, облесним.
Г.: Аж раптом небо знітилось вітрами,
На зсохлу землю падали сніжинки,
Заклякли люди - вкрилися снігами,
По пояс вгрузли в льодяні стежинки.
М.: Знов не почули Мудреця. Вже вкотре.
Стояли в тій пороші знавіснілі,
Ревли в безтямі, розумом промокли,
В серцях порожні та закам `янілі ...
Г.:Та зжалився Господь, бо то й'го діти,
Дозволив їм відтанути душею,
А на тім місці - чудо!- Білі квіти -
Сліди Господні квітнули стезею-
М.: ... Пішов Мудрець. Вуста тримав в спокої.
А перли слів, розсипавшись, упали,
В зелені трави землиці благої,
Та проросли у білосніжні кали.
------------------------------------
Г.: Можливо, так і є у цьому світі,
Де білі квіти рясно розквітають,-
Там мудреці у щирім заповіті
Добра і щастя людям всім бажають.
Марія Дребіт - Галина Шпік
Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2021
У Осінь пови́лась з плечей Літо скинувши знову.
Вгріваюсь, вбуваючись, в тихих тонах хризантем.
Я келих наповню п `янким оксамитовим словом,
Та ним смакуватиму, вкутавшись мови дощем.
08.11.2021 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2021
М.: Очима босими ступаю й дивлюсь в світ,
Гамую болю дзвін в вухах від слів байдужих.
Для чого Бог дав розум, ви мені скажіть,
Коли довкола стільки душ в тіле́сах хижих?
Д.: На цій землі живуть не тільки люди,
Хто серцем і душею наземний бачить світ.
Вищий Розум їм змальовує етюди,
Де Мудрість проростає й Добра буяє цвіт.
Бредуть життям й сліпці, хто очі взув в полуди,
Блискучої, холодної, мов крига, мішури.
Жадоба до наживи їм розпирає груди.
У хижих тілеса́х - бездушні тіні мрок-пори.
М.: В клубок замотую усі мої думки.
Між них так мало тих, що людство зве шовкові ...
Усі армовані. В трифазні сповитки.
Вони заховують від лютості людської.
Д.: О, лютості людській немає меж сьогодні…
Однак, думки свої не варто сповивати…
У них Душі пориви чисті, благородні…
Їх СЛОВОМ маємо між люттю засівати.
На те Творець поцілував нас у чоло,
Дав Розум, щоби суть глибин ЖИТТЯ пізнати.
Те, що в серцях і душах наших розцвіло,
Ми мусимо в жорстокий світ цей передати.
М.: І не мовчатиму, допоки маю міць
Складати пазли думки в потаємні строфи.
Дам хижакам до рук всі стріли блискавиць.
Хай самотужки розтинають апокрифи.
Д.: Та скільки б не метали стріли блискавиці,
(Котрі знаходяться під владою Перу́на),
Для сліпців хижих апокрифи - небилиці.
Їм не здобути світла «золотого ру́на»…
Блиск сухозлі́тки сліпить їх… манить в небуття…
Бредуть сновиди хижі… туди, де прірви край…
А в «золотому ру́ні» - ЕНЕРГІЯ ЖИТТЯ,
Злотий ПРОМІНЧИК СОНЦЯ того шляху, що в РАЙ!
Марія Дребіт - Дарія Склярик
06.11.2021 Португалія - Англія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: Зима ,,жнивує" і ,,жнивує" Осінь,
І Літо ,,жне", і рання ,,жне" Весна,
Вже посивіли в України коси,
А тим ,,жнивам" усе кінця нема ...
С.: Але я вірю, що ,,жнива" минуться,
Що Перемогою засіють всю країну,
І наші Ангели рідненькі посміхнуться,
І зафарбують сиві коси України.
M.: І заплетуть Їй в них, Сини та Доньки,
Блавати сині з краплями роси,
Колосся стигле, маків голіво́ньки,
Та пагін виногардної лози
С.: І буде пам'ятать оновлена країна
Всіх тих, хто за неї життя віддав,
В останню мить перед польотом в Вічність,
Мов рідну матір, землю обіймав.
М.: О, скільки сліз тих заросили землю,
Гіркі й солоні розчинялись в ній.
Приймала їх у лоні чорнозему,
Би проростали паростком надій ...
С.: А хтось не зміг обнять, перехреститись-
Зв'язали руки міцно вороги.
І не судилося, на жаль, їм залишитись ...
Висить нестерпний розпач навкруги ...
М.: Дай, Боже, сили нам врага здолати!
Дай, Боже, відродитись в тих сльозах!
Хай усміхнеться Україна-мати,
А з нею вся Земля та Небеса!
Марія Дребіт - Сталіна Чубенко, матір закатованого ворогами Народного Героя України, 16-річного Степана Чубенка, Донеччина)
05.11.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930079
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2021
( стиль використаний з дозволу пані Неоніли Гуменюк)
(написано на основі реальної історіїї з життя)
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: А вони повернулись і зболене серце ожи́ло.
Їх чекало, в надії вдивляючись в неба висо́ти.
Ті маленькі пташини Життя в тому серці відкрили,
Зачепившись за струни душевні розгойдали ноти ...
Л.: Вони повернулися... Маленькі чорно-білі птахи з гострими крильцями, здолавши тисячі миль понад морями, перетнувши океан, повернулись до рідного гніздечка.
Ярина побачила їх вдосвіта, коли вийшла на подвір'я. Вони облітали довкола хати, кружляли над садком, над подвір'ям, здіймались високо в небо, водночас співаючи одвічну пташину пісню. Ярина, мов зачарована, дивилась на дивний пташиний танок, ловила на слух неземні переливи, що виливались у небо з цих крихітних горлянок, і десь, глибоко в серці відроджувалось давнє, давно забуте відчуття, торкалось глибоких струн її зболеної душі, накривало спогадами. Наче й не було півстолітньої розлуки з рідним краєм, наче вона молода стоїть на подвір'ї, і чекає, коли по зеленій траві побіжать маленькі донечки, збиваючи ніжками діаманти роси...
М.: І залили ті роси слізьми спрагле серце Ярини.
Заридала, ховаючи біль у солоних потоках.
На коліна упавши вустами торкнулась стежини -
Цілувала ту землю, загублену в обраних кроках ...
Л.: Вони прилетіли, маленькі чорно-білі птахи, як і тоді, тим далеким світанком, коли Ярина покидала свій дім, дітей і матір, покидала на рік, а вийшло на вік.. І роси тоді грали діамантами, сріблились на сонці, переливалися, чарували зір. А маленькі дівчатка в куценьких спідничках, збиваючи ті роси маленькими босими ноженятками, бігли за нею... І мати, давлячись сльозами, хрестила її на дорогу. Серце її розривалось від болю, німим криком кричало... На якусь мить материнська сутність переважила і Ярина повернула було назад до свого подвір'я. Аж погляд її упав на стару, напіврозвалену хату. Саме тоді, тим далеким світанком, запхнула Ярина і відчай, і сльози в найпотаємніші глибини свого серця, і дала собі обітницю не плакати, щоби не сталось в житті.
Розбурхали, розколихали давні рани маленькі чорно-білі птахи, і, наче скинувши з душі важкий тягар, немолода, елегантного виду жінка, зовсім не схожа на наших сільських жіночок, впавши на коліна у росяні трави, ридала вголос, неначе виливала біль, що тримала в душі понад півстоліття...
М.: Бо виходила з дому на рік, вийшло ж - ,,роком" осілим.
Впала часу завіса, собою накривши всі мрії.
Розпанахане серце металось між чорним та білим;
,,Ластів,яче" гніздо вимирало під стогін надії ...
Л.: Ранньою весною з далекої Америки повернувся сусід, дядько Антон. Хвалився, що за рік важкої праці на чужині заробив на нову хату. Багато односельців їздили тоді на заробітки за океан; хто на рік вербувався, хто на три роки...
Не один вечір сиділи на призьбі Ярина зі старою Киричихою, і думали-обдумували, що його робити, на які гроші хату будувати. Стара вже геть вгрузла в землю мало не по самі вікна. Вирішили, що мати буде глядіти дітей, а Ярина завербується на рік на роботу до Америки. Грошей, що залишилися в Ярини після лікування і похорону її чоловіка, тих грошей, що збирали на нове гніздечко вдвох з Мироном, якраз стане, щоб оплатити дорогу і послуги вербувальника.
Збиралась Ярина в далеку дорогу, а мати тихенько пішла до ворожки в сусіднє село.
,,Дуже довга дорога буде, довга і далека. Дорога ця життя твоїй доньці врятує. І гроші гарні привезе , хату велику купить. Внуки і правнуки будуть в ній жити. Тільки в серці спокою буде мало, буде метатись воно між тугою і надією, межи чорним і білим."
М.: Розійшлася стежками, обвитими сумом, дорога,
Для обох - непосильна! Для кожної - горем розбиту!
В час, коли від гріха матір стрімко кидалась до Бога,
Поривалась донька залатати життя рвану свиту ...
Л.: Довга і важка дорога була в ту далеку Америку... Їхали заробітчани спочатку на підводах до станції, потім потягом до Балти, далі провідник ночами вів якимись плавнями, очеретами. Так як їхали вони всі нелегально, то вдень нишком сиділи в тих очеретах, трохи спали.
Коли однієї ночі пристав до берега корабель, і провідник по черзі перевіз усіх човном до корабля. Більше двох тижнів зайняла дорога через океан. Ярину дивували, захоплювали, безкрайні морські простори, чарували душу своїм мінливим кольором від світло-голубого вранці, при сході сонця, до темно бірюзового, а іноді майже бірюзово-чорного, коли псувалася погода. Одного, вже літнього ранку українські селяни зійшли на берег тої омріяної Америки, зайшли зі своїми мріями та сподіваннями кращої долі. Америка потребувала робочих рук, особливо їх не вистачало в сільських районах. Ярина попала на молочну ферму, разом з хазяйкою доїла корів, доглядала за ними, годувала.
Далі буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ДРУГА")
М.: Очима йду до того Неба,
Що кріпить дух на вістрі думки.
Знайду - пірну в блакитні пера,
Напишу ними візерунки -
Душі потреба ...
В.: Словами добрими вмиваюсь, мов росою.
Ключем Кохання відчиняю Серця двері.
Милуючись небесною красою,
Блакитні пера пишуть на папері
Чистою сльозою …
М.: Дощу збираю мокрі квіти,
Що свіжо впали на обличчя.
У них скупаю пер обіти.
Не перетнути б протиріччя,
Та ген летіти ...
В.: Візьму з собою вітру силу,
Яскраве сонячне проміння,
Хутчіш, гайда, до небосхилу,
Де пер блакитних жебоніння,
Душа просила…
М.: ... Просила тиші й буревію,
Жадала спокою та віхол,
Плекала рими ностальгію,
Би збудувати ду́мки купол.
... Та чи зумію?
В.: Зусиллям волі ріжу тишу,
Діяти, то значить - жити!
Ще матиму удачу ліпшу!
Плекаю довгі долі віти,
...А що залишу?
Марія Дребіт - В `ячеслав Олійник
01.11.2021 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2021
( пісня)
І
Спадає день до срібної зорі,
В колиску котить обрієм невинно,
А за вікном, загублений в журі,
Стоїть Скрипаль, засмучений полинно ...
Пр.:
Ридає Скрипка ніжним тремом чистої роси,
У струн, від тих ридань, боліли звуки.
Розплів смичком маестро пасма ніжної туги́
І у самого затремтіли руки ...
Старий музи́ка обіймав мелодію жале́м,
Палало соло над вечірнім небом,
А у серцях, що слухали, зайнявся світ вогнем
І танув воском, бурштиновим медом ...
ІІ
Звучала ніч до ранньої пори,
Неслася в душі лебединно в парі,
Роздавши людям музики дари,
Закрилися у Вічному футлярі ...
30.10.2021 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: Я йду до Вас з відкритою душею!
Я йду за Вами в цей шалений світ!
Світімо людям сонцем та зорею!
Додаймо фарб життя в щоденний цвіт!
О.: Додаймо фарбу вдячності у вранішну молитву,
І фарбу щирості в стосунки між людьми,
Додаймо дрібку радості у кожну днину,
І милосердя, щоби далі йти…
М.: Додаймо іскор в почуттів малюнки,
Хай спалахнуть натомлені літа.
З душі озимі відгорнімо трунки,
Засіймо серце зернами добра.
О.: Нехай ростуть під серцем, мов дитина,
Народжуються тихим словом та бринять,
Най з їх появою малюється картина…
І майбуття облагороджується враз.
М.: Подбаймо нині про прийдешнє завтра,
Воно ж бо юне, сповнене надій.
Усе віддаймо тим, у кому ватра
Палає в серці вогнищами мрій!
О.: Єднаймося! В єднанні наша сила!
Серця розкриймо величі життя .
Нам усміхнеться квітами Вкраїна,
І сьогоденням стане майбуття!
Марія Дребіт - Олена Попова
29.10.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929336
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: Зробивши перший будуть і наступні -
Невпевнені, несмілі, боязкі,
Під ними діл - дороги невідкупні,
Засолені, знекровлені, терпкі ...
Т.: А перший був на польовій стежині
Під зводом невимовної краси.
В цвітінні різнотрав `я і шипшини,
Між золоті пташині голоси.
М.: Той другий вів мене на чисті води,
На бистрі хвилі ніжної роси.
Ним юності пізнала небозводи,
Там зачерпнула щастя та снаги.
Т.: А третій ... Третій був таким болючим -
Привів у нерозділену любов.
Той біль був гострим та скороминучим
І він знайшов собі у вірші схов.
М.: Не довго ждала я на крок четвертий.
Ступила сміло в круговерть причин.
Пізнала світ болючий та вірдвертий,
Захований за вивіски вітрин ...
Т.: Життя міняло барви крок за кроком.
Та всі трафунки - і найкращі, й гірші -
Не вироком ставали, а уроком,
Й рядками укладалися у вірші.
Марія Дребіт - Тамара Морошан
27.10.2021 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929133
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2021
М.: Не йму спокою. Він ми ні до чого.
Ловлюсь проро́стків слухом із висот.
Сім нот зі мною - Вільного й Святого,
Сім вічних смутків - сім щасливих нот!
А.: Сім нот, то сім чеснот, що їх я прагну
Й шукаю в цій життєвій метушні.
Благаю в Бога стриманість. Ося́гну
Терплячість, лагідність, даровану мені.
М.: Впиваюсь тими звуками органно,
Звучу в блаженно сплетених думках.
Єдине Кредо свідчу неустанно,
Лечу у Всесвіт ним, як вільний птах!
А.: З смиренністю приходить доброчесність,
Що множена на щедрості душі.
Укріпить в серці істини одвічні,
Що стрінуть нас на вічності межі ...
М.: Зачеплю струни кожного. Невмисно.
Нехай звучать молитвою сімох.
І знову власним спокоєм зависну
На чорно-білих клавішах епох ...
Марія Дребіт - Анна Власюк - Дініш
25.10.2021 Португалія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2021
М.: Не питай скільки літ мені,
Я й сама цього точно не знаю ...
Засинаю в близькому дні,
А в далекому дні прокидаюсь ...
Г.: Мандрувала вночі душа,
Де матусині теплі долоні,
Наспівала мені вірша
Про бабусині сиві скроні.
М.: Наспівала тих літ рокам,
Часом вірю - їм ці́ла вічність ...
Осягнула і ТУТ і ТАМ,
Огортаючись в канонічність ...
Г.:Так і є, ти співай собі,
Хай молитва летить до Бога,
Доки сонце сходить в добі,
Та сплинає нічна тривога.
М.: Сповиваймо в собі́́ той плин,
Він ж бо святістю кличе до дії,
Зазиває у світ глибин,
Що корінням сягає мрії.
Г.: Запитай, чи щаслива я?
Та які є на те причини?
Відповім - просто я жива,
Тут і зараз, тепер, щоднини.
Марія Дребіт - Галина Чабанова
24.10.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928887
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2021
М.: А давайте пройдем босо́ніж!?
Як колись, по росі дзвінколистій!
Навперейми! Й трав чистих лупіж
Не впиняв ли́тва мрії пречисті ...
О.: Сонцесяйно зітхне виднокрай -
Зсушить промінь криштальнії роси.
Серед збіжжя волошок розмай
Ясно-синім лягає в покоси...
М.: Заарканить крайнеба вічі,
На го вістрі та клаптиком сходу.
Дотяглися до нього двічі,
Опріч цього не бачимо споду ...
О.: Чом, як коні стриножені, мрії
Зупинились у тихій покорі?
Онде схід полум'яно яріє -
І душа відкриває затвори...
М.: Щоб напитися того злата,
Ним залити просвіток довкружжя,
Та віддатися в день крилато,
Замінивши сильце на безмежжя!
О.: І полинути вільно степами,
Дух блаженний здійнявши на крила -
Закохатись у світ до нестями,
Упізнавши прозріння і силу!
Марія Дребіт - Ольга Мітченко
23.10.2021 Португалія - Україна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ДРУГА")
М.: Хочу сховатися ...
Дуже ...
Сховатись від себе,
друже.
Може у пригорщах
Неба?
Від звиклого :
,,Знаєш, так треба ..."
В.: Так мені в світі
Тісно…
Кличе-голосить
Пісня…
Я ж бо мовчати
Мушу…
Як врятувати
Душу …
М.: Може розбитись
В зорі?..
Може розлитись
В морі?..
Впасти в солоні води
Краплями
Небозводу ...
В.: Чи просто лиши́тись
Тінню,
Сплетену
Сновидінням ,
Ступаючи світом
Босо
Зливаючи сльози
В роси?
М.: В Серце!
В гарячо-
Вперте!
Сховаюсь у нім
до смерти!
А далі вже будь
Що буде –
Пірну з головою
в люди ...
В.: І буду між них
Блукати
Вдягнусь у весільні
Шати
Журбою на мить
Розбитий
Дозволю собі
Любити!
Марія Дребіт - Василь Ковтун
22.10.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2021
... Тлумила сє я по тім неті і вздріла м се фото ... Дохтори файні люди. Єно би писали капку розбірливіше ... Тра Нептуна шукати, аби тотi хвилі розшифрував ...
Без почуття гумору тут ніяк, а тому, ЯКИЙ РЕЦЕПТ, ТАКИЙ І ВІРШ ...)))))
/////// чого // ж //// ви
до /// мене ///////
приперлися //// знов? ////
///// ну що ж ////
то є ///// з вами ////
// за горе /////// ?
тут //////// чітко /////
///// написано - ////
лікар //////// Петров ////
// відправив /// вас ///
нинi ////// на /// море // !
Марія ////// Дребіт /// /// Португалія //
// 22. 10. 2021 ////
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2021
С вітило сонце золотом проміння,
Л етіли пта́хи зграями в небе́сах,
А ВІН виходив з дому - рвав коріння,
В далеку, ВОЇН, путь рушав сумлінням,
А би наш ворог пригубив го леза!
У леті вітру набирався сили,
К рилато рвався в бій під шаблі й кулі,
Р ішуче дихав ним, напнувши жили,
А ркан" заводив за братів могили,
Ї х ,,Гопаком" посік під лік зозулі!
Н ебесну Матір кликав у покрову,
І м `я Її - в його вустах мольбою!
Г аряча кров бурлила в пурпурову,
Е кліпсом впавши, в пору вечорову -
Р евниво нісся до врагів жагою!
О чима ,,їв" надвечір та світання,
Я дучий підступ ждав у кожній миті,
М огутній ЛИЦАР, на зорі кохання -
С тояв варто́вий вічного змагання,
Л юбов `ю оповивши небо в житі!..
А ЩЕ Й ДОНИНІ ПНЕМСЯ З ТОГО ҐНІТУ!
В ЕЛИКА БИТВА ВЖЕ НЕ ЗА ГОРАМИ!
А ТАМ І ДЕНЬ НОВИЙ БУДЕ ЗА НАМИ!
14.10.2021 Португалія
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2021
Чи могла я відчути, що доля тобі готувала?
Завмирало, у щемі життя, моє серце не раз.
Братик ,,кликав" тебе, ну а я все ніяк не пускала ...
Не зуміла, синочку, тебе вберегти, не сховала,
Від отої, що спокій викошує в душах у нас.
Марія Дребіт
12.10.2021 Португалія
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2021
Дві сестрички, дві горлиці, по́други дві, берегині,
Над світами летіли, тримаючись в парі крильми.
У єдиному серці долали вітри й хуртовини,
А зустрівши війну, понеслися назустіч лавині ...
І розбилося серце єдине на двоє, людьми ...
Марія Дребіт Португалія
05.10.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2021
І нема, Сину, дня, щоб про тебе в собі́ не згадала ...
Всюди бачу тебе. Всюди чую твій голос, твій сміх ...
На листках виливаю, у букви, словами печалі
Недопиту любов материнську, відпущену в далі,
Та спокутую зболеним серцем не скоєний гріх ...
Марія Дребіт Португалія
05.10.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2021
В наших дітях живий! Ти витаєш у наших дитятках!
Їх же троє у нас, як ти й мріяв - три ЩАСТЯ в гнізді -
Два синочки-соко́ли та доня, мале ластів`ятко ...
В кожнім їхньому жесті, у русі, у думці, в очатах,
Я щоденно стрічаю, коханий, відтінки твої ...
Марія Дребіт Португалія
05.10.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927188
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2021
І
Г.: Колихає вечір колоски, волошки...
Притомився промінь, загубивсь в житах ...
І знайома стежка кликала додому,
Мак в своїй замрії тихо вслід зітхав ...
II
М.: Йду по тій доріжці мріями сповита,
Нахилюся серцем у квітковий рай,
Та вдихну на повні, ніченькою вкрита,
Віднайду душею любо-милий край.
Пр:
Г.: Дорогий і рідний,
Мому серцю милий,
Де волошки сині
І цвіте розмай...
Із доріг далеких
На крилі лелеки
Лину я до тебе,
Край, мій рідний край.
ІІІ
М.: Доле моя, доле, виплетена серцем..
Звуками мелодій обійму свій край.
По стежках та полем, виспілим зеренцем,
Повертайся, доле, у квітковий рай.
Пр.
Галина Химочка - Марія Дребіт
08.08.2021 Україна - Португалія
https://www.youtube.com/watch?v=_DZPU_wlw8o
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2021
сл. Марія Дребіт муз. Марія Дребіт
І
(Він):
Очима я загубився, відтепер,
Між двох смарагдових озер, очима. Очима.
Причина мого неспокою у них -
У оксамитах мрії зник - причина. Причина.
Вустами торкнуся імені Твого,
Ночами в шовках молитиму його - 2 рази
Моя любове, Тобою повен мій світ.
ІІ
( Вона):
Зникаю в гарячім келиху вина,
З Ним випиваючи до дна, зникаю. Зникаю.
Кохаю, вже стільки літ люблю Його,
Сама не знаючи того, кохаю. Кохаю.
В долонях лелію двох сердець ключі,
На скронях від них срібляться дві свічі ... - 2 рази
Життя минає, а в нас палає Любов ...
17.09.2021 Португалія
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2021
(небилиця)
Селоооо .......
Хто не був в селі, той не знає шо таке житє .... То я вам ґарантую! Аво дивіццє ...
Жиє си на білім сьвіті єден круцьок. Файний такий хлопака! Моцний! А казали жи сє вродив такий підлонький, єно шкіра і кости! Ніц мнєса не було на ті дитинині!
А теперичка - замашний! Теньґий! Гиливатий! Дуб, а не хлоп! В него кулак, як довбнє!
Та ним хоч город вори! Но добриииййй......, хоч го до рани прикладай. І нема на то ні спасу, ні ратунку!
Чось му дали мама з татом мнє Білотур. Чи то від того жи такий мнєгкий серцем, чи жи такий клецок, чи якої холєри? Ніхто того не знає.
А ше повідали єдна цьотка, жи він має фест крепкий голос, бо як зворикне, то аж сє стіни холітают ... Проповідали жи колисьдичка, як вони сиділи на стільци в єдній хаті, а Білотур зачив затєгати сумної в другі, то цьотка аж з того стільцє злетіли до ґрунту! Та се вам не горобців лапати! Але то такевово ...
А ше вам маю сказати, жи має сей хлоп мозолу, яка хтіла би ї кликали ПАНІ ....
Всєких трафунків було в житю того клецка і його Поважної Пані.
То сє тулєт, як голуб,єта, то сє чублєт як ... Але слухайте далі.
Єдного разу забаглосє його Пани пуканих вишиньок ...., бо ,,добра" була нендза! І шо ви си думаєте??? Не мусів Білотур - та двометрова хлопицє пукати вишні, єно би догодити свої любови?
Сів си на стілец перед баньков з вишиньками, взєв межи коліна поливану миску і зачив.
Ну а сусіди, так як і сє належит поридним колєґам, бо, зарази, тоже ,, добрі" були, посідали си на лавки і давай зирити в два вока на тото кіно. Мармуліка грали! Нє би хлопови поміч дати ... Причікували, коли він зачне виводити тої сумної ...
...А колька би го сколола!!! Білотур як затєгне тої, жи про вишні і черешні, то ті ґунцвоти аж попадали з лавок, а по тому дерли, аж сє курило за ними.
Такаво була оказія. Я там була. Звідта м дерла.
Бо м тоже була ,,добра" ....
Марія Дребіт.
Серпень 2021р. Португалія
Автор ідеї - Марія Дребіт,
Ляльки-носульки - Олена Лузяніна,
Фото - Олена Лузяніна,
Відео - Олександр Бригас
Читає - Марія Дребіт.
https://www.youtube.com/watch?v=77gN24QZKZI&t=8s
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922972
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2021
Творчий проєкт, приурочений 30-ти літньому ювілею Незалежності України від тридцяти поетів професіоналів та аматорів, вкладений у трицять фраз тридцятьма літерами.
Автор ідеї - Марія Дребіт,
Авторка ляльки-мотанки - Олена Лузяніна,
Автори відео - читці своїх власних фраз,
Автор зведеного відео - Олександр Бригас.
Автори вірша:
Марія Дребіт: Україно моя, ти у серці єдина! До скону!
Світлана Бабенко: Золотаві поля, полонини, ліси - це душа!
Оксана Литвин: Вишива́ний рушник - мов дорога додому!
Надія Барановська: О, яка насолода, як вчую я мову знайому!
Назар Яцишин: Тебе я, та й народ мій у піснях возвиша!
Наталія Хаммоудв: Я стеблина твоя, я твій пагін далекий!
Оксана Млодзяновська: Нескоре́на віками, Укра́їно рідна моя!
Галина Химочка: У калиновім цвіті та у кроні смереки!
Світлана Маланка: Оберіг, наче символ на крилах лелеки!
Надія Дкманська: Сонця промінь ласкавий, спів солов’я!
Тамара Морошан: За твою незалежність боролись віки!
Дарія Склярик: Ген, сяють єднанням сакральні зірки!
Наталія Грицан: Ми в помислах щирі, в молитві, в піснях!
Альона Павлова: Народжені вільні й сміливі в серцях!
Тетяна Федорова: Бо пам’яті нашої крила-сторінки живі!
Олександр Бригас: Ти - колиска Шевченка та Лесі й Франка!
Тетяна Максимів: Тебе нищили, ламали, а ти далі струнка!
Богдан Гирич: Незламна, сильна, як Книга віковічна!
Анна Власюк-Дініш: Ти є для нас священна, о магіє велична!
Евія Колотун: Нездоланна, могутня ненька-писанка!
Галина Онацька: Ти слава і віра, правда, і честь, і надія!
Лариса Чоп: І воля, віками в думах, піснях та мріях!
Олеся Гордій: За тебе - плече до плеча - доньок й синів!
Сталіна Чубенко: Тихої колискової та барвистих снів!
Валентина Попелюшка: Тобі я бажаю перемоги омріяних днів!
Надія Козак: О, Русь-Україно, прадавняя доле віків!..
Тетяна Сонько: Наплітаєш у серці із волошок вінків!
Галина Британ: У тобі - весна, любов і молитва батьків!
Василь Піддубний: Голос твій, то є пісня тужливих дітей!
Наталія Вовчук: О, Україно, а в тобі незламність людей!
Серпень 2021 рік. Португалія.
https://www.youtube.com/watch?v=ZIK6k4fa3-Y&t=81s
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921241
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2021
Мчав повз кухню ослик Ося,
Все, що гостре, оминав.
Раптом:«Хто це?... Чи здалося ...?» -
Хтось на нього позирав!
Підійшов до столу тихо,
Так, що й сам того не вчув,
А із чашки, от так лихо,
Зирив «Ууу». Він й дременув!
Хто то був не знає Ося,
Та вже жде нового дня,
Щоб спитати в дядька Лося,
Що ж то є за дивина!
20.07.2021 Португалія
на фото: авторська лялька «Ослик Ося», виготовлений майтринею з Кропивницького, що проживає в Португалії, Оленою Лузяніною;
фото: Олени Лузяніної.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920078
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ'')
М.: Відкрию мого серця думи вірчі. Сьогодні. Вам.
Вкладу чотириряддям їх у вірші. Чи вдасться нам
Зі слів зіткати полотно довіри? Гадаю так.
І хай єднає правду, світ без міри, в міцний кулак!
Г.: Я серцем Ваші думи зустрічаю. Такі тремкі.
Хай правди світло душі нам єднає. Біжать рядки…
І не торкнуться їх слова фальшиві. В час непростий,
Та не злякають ні вогонь, ні зливи, ні буревій.
М.: Січуть мене вітри палючі. Й добре. Таке життя.
Пісок засипав серця вічі. Вкотре. А дум лиття
Наповнить глек душі по самі вінця. Несу його,
Щоб не пролити - на шляху ж полінця, буття мого ...
Г.: Я знаю, як воно буває в житті, і як пече.
Коли ніхто не підставляє в бутті своє плече,
Коли далеко край коханий, твій світ, твоя рідня.
Коли ятрить на серці рана, від бід, гірка щодня.
М.: Плечей багато, вірних та надійних. Могутніх крил.
На них зіпруся. На черлено-рідних. З останніх сил.
Себе впізнаю. Зачерпну наснаги зі слів простих.
Залишу на листках відбиток саги. В словах живих.
Г: Ні, не зміліє джерело наснаги, як крила є.
Вам - моє вірне серце, і повага, й плече моє:
Нехай слабке воно не буде зайвим у грізний час,
Хай слово щиросердне поєднає у дружбі нас.
Марія Дребіт - Галина Онацька
19.07.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2021
(присвячено 30-літтю Незалежності України та всім тим, хто її відстоював у всі часи та відстоює досі)
( пісня)
І
Станьмо поруч, вірний побратиме,
Дай відчути дружнєє плече!
Може й тіло моє нині згине,
Та не згине дух, що кров пече!
Може й тіло моє нині згине,
Та не згине дух, що кров пече!
ІІ
Йду до бою без страху та суму,
Маю в серці віру та любов!
Україні, наріду святому,
Присягаю вкотре знову й знов!
Україні, наріду святому,
Присягаю вкотре знову й знов!
ІІІ
Мчали кулі понад головами,
Рвали землю вибухи гарант,
Ніс знамено серцем та руками,
України СИН-ТОВАРИШ-БРАТ!
Ніс знамено серцем та руками,
України СИН-ТОВАРИШ-БРАТ!
ІV
Впали краплі крові на сорочку,
Нахилився до землі припав ...
Склав молитву Богу за синочків,
Та за матір й жінку, що кохав!
Склав молитву Богу за синочків,
Та за матір й жінку, що кохав!
V
,,Дай ми руку, вірний побратиме,
Станьмо поруч в цей останній бій!
Нині моє грішне тіло згине,
Та ніяк не згине в нім дух мій!
Нині моє грішне тіло згине,
Та ніяк не згине в нім дух мій!"
VI
Лине світом ген в усі країни,
Вірне гасло, що бентежить люд -
Вічна слава - СЛАВА УКРАЇНІ!!!
Та усім ГЕРОЯМ СЛАВА будь!!!
Вічна слава - СЛАВА УКРАЇНІ!!!
Та усім ГЕРОЯМ СЛАВА будь!!!
12.07.2021 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2021
З Неба впала Зіронька в човник до рибалки,
Розлетілась, срібонька, на дрібненькі скалки.
Сім частинок Зірочки у водичку впали,
Та на хвильках річечки по воді помчали.
На шляху стрічалсь їм рибки чудернацькі,
Дарували пташки спів: диво-трелі хвацькі,
Тож, набачившись краси та начувшись чуда,
Вийшли Семеро з води і пішли у люди.
Йшли між квітів та між трав, в барвах потопали,
Від безмірної краси їх серця співали!
А коли настала ніч – прилягли у лісі,
Не запалюючи свіч, розчинились в тиші.
Ранком вмили личенька у дзвінких росинках,
До листків вербиченьки витерли краплинки.
Знову рушили у путь, йшли та не спинялись,
Щоб роздати ту красу, що з усюд набрались!..
...Мчало по камінчиках Сонце – жовтий м`ячик.
На п'ятьох промінчиках зав'язало ключик.
Освітило тих Сімох, у обійми взявши,
Та між хмарки утекло, ключик їм віддавши.
Розселилися вони на промінні тому,
Та ізнизу догори почали розмову,
Що не гоже без імен в Божім світі жити –
Так повелось із давен. Треба це зробити.
Перша часточка була ДОброю до всього,
Тож її назвали «ДО», щоб велось й чужому!
А над нею зажила́ РЕвна трудівниця –
Ніжна, лагідна вона, щедра, як пшениця!
Понад неї оселилась частка МІзковита,
Добре в людях розумілась – берегла від лиха!
Між промінчиків одна частка поселилась,
Світлом для усіх була – ФАкелом світилась!
Другий промінь зайняла СОЛЬная частинка –
Тепла, склінна, осяйна, радісна теплинка!
Радо всілася наступна частка між проміння,
Заспівала: «ЛЯ-ЛЯ-ЛЯ», – показавши вміння!
Як остання із Сімох часточок усілась,
Ключик втрапив у замок й скарбівня закрилась!
Понесли скарбничку ту до людей хмаринки,
З неї в холод, чи в жару, звуки линуть дзвінко!
Звесляючи усіх, в кольори вдягають
Та іскринками з небес у серцях палають!
04.07.2021 Португалія
на фото: ляльки-мотанки Олени Лузяніної, Кропивницький - Португалія
фото: Олени Лузяніної
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2021
Бігло полем Літечко,
Нагубило квіточок:
Жовтих, червоненьких,
Білих і синеньких!
Хочу Літо наздогнати,
Квітів в кошик назбирати,
Їх роздати людям,
Хай палають ЩАСТЯМ в грудях!!!
Марія Дребіт Португалія
24.06.2021
на фото : ляльки Олени Лузяніної, нею й сфотографовані
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917783
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2021
Слова - Марія Дребіт - Галина Химочка,
Музика - Марія Дребіт,
Аранжування - Олександр Рожанський,
Виконують - Тетяна Вітрук-Коваль та Анастасія Аверіна
https://www.facebook.com/100000617402282/videos/4390836040946933/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2021
Бігло Літечко у Осінь,
Швидко мчало через ліс,
А втомившись по дорозі,
Забажало йти навскіс.
Заблудившись поміж ранку
Тихо сіло на пеньок,
Під котрим, під діда шапку,
Заховавсь малий Грибок.
Він нікому непомітний -
Ні Промінчику, ні Дню,
Поряд з ним ніхто не квітне,
Зовсім сумно малюку ...
Навіть люди оминають -
Чи не бачать? Не хотять?
Завжди погляд відвертають,
Повз проходять, гомонять ...
А помітивши гукають:
,,Обережно! Він лихий!
Він отруйний!", - та шукають
Інший гриб, що не такий.
І розплакався маленький.
Літо ж, вчувши дзенькіт сліз,
Нахилилося, тепленьке,
Вбравши в колір все та скрізь!
ОДЯГЛО ГРИБОЧОК В ШАПКУ
НАЙКРАСИВІШУ ЗА ВСІ -
У ЧЕРВОНУ, ЩЕ Й У КРАПКУ,
ЩОБ РАДІВ ТАКІЙ КРАСІ!
16.06.2021 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2021
( з циклу ,, ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
(пісня)
І
М.: А калина мамина під вікном зацвіла,
На душі оскомина забринить, мов струна.
Нагадає серденьку цвітопад тихих слів,
Що заклала матінка у калиновий спів.
Пр.:
Г.: Ти прийди, матусю, хоч на мить рідненька,
У свій сад розквітлий, глянь яка краса! 2рази
Заспівай зі мною, засвіти серденько
І розтане в квітах та гірка сльоза.
ІІ
М.: Заспівали дітоньки з ними й кущ заспівав,
Загойдались вітоньки, цвіт у грона упав.
Червоніє полум'ям на весь світ під вікном.
Тихо лине з полудня мамин слід над селом.
Пр.:
Г.: Ще не йди, матусю, залишись, рідненька,
І яскраві зорі вкриють Небеса ... 2рази
Разом заспіваєм у саду тихенько ...
Зросить спілі грона серденька сльоза ...
( програш)
Пр.:
Г.: ... Лине-лине пісня ген за небокраєм ...
У яскравих зорях квітнуть Небеса ...
Кетяги калини ніжно пригортаєм ...
Росить спілі грона серденька сльоза ...
Марія Дребіт - Галина Химочка
09.06.2021 Португалія - Україна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2021
Читання десятої новели, першого тому( Львівщина) Наталії Хаммоуди з літописного, багатотомного. колекційного видання ,,Соло надірваних струн".
https://youtu.be/wgLGQbDB2Eg
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2021
Читання дев`ятої новели, першого тому( Львівщина) Наталії Хаммоуди з літописного, багатотомного. колекційного видання ,,Соло надірваних струн".
https://youtu.be/q-txs-hOsX4
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2021
Читання восьмої новели, першого тому( Львівщина) Наталії Хаммоуди з літописного, багатотомного. колекційного видання ,,Соло надірваних струн".
https://youtu.be/dQfmLfPY_I8
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: Випливала Лебідонька на синю водицю,
Вигинала голівоньку, як вітри пшеницю.
Виглядала, кликала, дивлячись усюди,
Лебедя коханого, що убили люди.
Н.: Тугою сльозилося серце Лебідоньки ...
У воді відбилися згорнені крилоньки ...
Як же то без пари їй у нелюдськім світі
З долею змагатися — в безнадії жити?..
М.: Сподіванням в тиші плине серденько маленьке,
Що побачить, що зустріне того, хто миленький.
Та відчувши лиха слід, тугу свою вмила,
До небес здійняла літ, сміло склавши крила.
Н.: Заячала з високості — та й грудкою впала.
Хвиля хвилю наздогнала, мов заспівчувала ...
Покосили пшениці безсердечні люди,
Залишивши на стерні скровавлені груди ...
Марія Дребіт — Надія Козак
04.06.2021 Португалія — Канада
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915976
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: Бути із Миттю на ТИ.
Серцем її ловити.
Подихом мрій дотягтись -
Затамувати. Влитись.
Вибрати вірний момент,
Загальмувавши волю.
Нині - розбита вщент,
Завтра - буде святою ...
Т.: Миті не ждуть. Вона
Данністю падає з неба.
Злитися з нею сповна -
Вічна душі потреба.
Можеш у мить ясну
Вищим і кращим стати.
Можеш її саму
В душу закарбувати.
М.: Втримати фокусом блиск,
Що струменить крізь погляд -
Вибухне сяйвами диск,
Мить перевівши в спогад.
Випаде в білий листок,
Спектрами барв життєвих,
Свіжих емоцій ковток,
Із об`єктивів миттєвих ...
Т.: ,,О, зупинися, мить!" -
Люди волають безсило.
А вона далі летить,
Подарувавши нам крила.
Що вибираєш - політ
Без будь-яких застережень,
А чи задушливий гніт
Із заборон і обмежень?
М.: Знову із МИТТЮ на ТИ.
В фотожиття вдивляюсь.
Бачу всіх кроків сліди,
Бачу і з ним вітаюсь.
Нині для се́бе - чужа,
Ним ще себе́ ламаю ,
Через десяток - своя,
Тільки тоді сприймаю.
Т.: Є сонцесяйні миті,
Що виграють кольорами,
Є чорно-білі, вмиті
Болісними сльозами...
Кожна світлина радує
Спогадами буття.
Кожна світлина нагадує:
Мить - це краплинка життя.
Марія Дребіт - Тамара Морошан
04.06.2021 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2021
Я там, де ще ніколи не була -
В новому дні. Його торую вперто.
Щось принесе, чогось він недодасть,
Усе прийму відкрито та відверто.
Нову дорогу у старім взутті
Пройду, промчу, а чи прошкутильгаю
Не відаю. Не ві́домо мені.
Як і ніхто я теж того не знаю.
Лиш дочекавшись стрілок двох в одній,
Що стрімко в'ються в небо циферблатом
Закрию двері гавані подій,
Піду у ,,завтра" вільним ,,адресатом".
03.06.2021 Португалія
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2021
( з циклу ДО ПО́ДРУГИ")
М.: Куди ж воно біжить оте життя?
Ще юне Завтра - вже поважне Вчора.
Прикрило Сонце золоті врата,
Відкрив бо Місяць срібнії затвори.
А.: А нам би зупинить його на мить,
А нам би повернутись на світанку
Туди, де образ на стіні висить,
І Мама нас очікує на ґанку...
М.: Туди, де заплітала ще косу,
А не вкладала пасма під хустину,
Де біле личко кликало росу,
Де стан гнучкий ховався в берестину.
А.: Туди, де навіть й гадки не було,
Що доведеться мандрувати світом ...
Вже й постать мамина сховалася в імлі,
Й стежки дитинства занесло вишневим цвітом.
М.: Із серця в світ зірчить червоний глід,
Зеленолисто накриває в тузі,
Бо десь далеко квітне милий рід,
А я несу спіраль життя по крузі ...
А: Спіраль життя... То часу вічний плин ...
Його не зупинить ніяк й нікому ...
Лише зорить над ним Чумацький шлях,
Котрий пташину з вирію веде додому ...
М.: Світає ранком та заходить в ніч,
Себе гартує сонцем та дощами,
Складає все, що йде йому навстріч,
В шафарню, зачиняючи ключами ...
Марія Дребіт - Анна Власюк-Дініш
28.05.2021 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2021
У спекотний день серпневої пори,
Поміж жита та зеленої трави,
Нагинаючи стеблинки до землі
Грався Вітер, видуваючи пісні.
Веселився, дмухав, гойдав, пустував,
То спинявся, то він віяв, гнався, мчав.
Ще недавно колосочки колихав,
Враз зірвався, крикнув:,,Гайда!" і ....пропав!
Цю новину Горобець ніс на хвості,
Щоб повісти мудрій стриманій Сові,
Та злякавшись гулу й шуму літака,
Загубив її десь, давши драпака.
Розлетілася та звістка полем вмить!
Вже нічхто не їсть! Ніхто уже не спить!
В русі весь пташино-комашиний світ,
Щоб знайти того, хто не залишив й слід!
Вдарив в Дзвоник Лісовий старий Павук!
Позліталося все птаство на той звук!
В гамаку із павутиння спав Мотиль,
Аж підстрибнув та забув про повний штиль!
Під землею Землерийки та Кроти
Вітру пошуки старанно почали!
Засурмили в соломи́нки всі Жучки,
Б `ють тривогу їхні ріжки та гачки!
Осідлала Гусінь Коней-Стрибунців,
А Мурашки - Богомолів й Тарганів!
Бджілки, Оси, Мушки й Сонечка малі
Ждуть команди:,, Відірватись від землі!"
Дятли, Ластівки, Сороки та Граки
Облетіли береги всі, вздовж ріки!
Дві старих Ворони та поважний Крук
Ловлять кожен шелест! Ловлять кожен звук!
А Лелеки-чорногузи й Журавлі
Вже ключі збирають в теплії краї!
МОЖЕ ТАМ ЗНАЙДУТЬ ОТОГО ПУСТУНА,
ПОСТРИБУНЧИКА ТА ЩЕ Й ВЕСЕЛУНА?
25.05.2021 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
АКРОВІРШ
М.:
М огутня зброє, що тя так бояться!
О ранто вічна сонячно-блаватна!
В огненно крешеш кожнослів'я браття,
О рлина моце! Дулеви́но ратна!
М анкуртів серпом жнеш під корінь люто!
И накшим кроком їх не подолати!
Л елечиш світом без обав розкуто!
А ркан сокочеш бéзкраєм Аратти!
Н.:
М инуть віки, часи, літа і пори,
О дна ти - неминуча, нездоланна!
В елична й ніжна. В радості і горі,
О дна з дитинства. Мова наче мама.
С иленне щастя - жити й не вагатись,
О д першої хвилини і до скону,
Л иш нею повсякденно розмовляти,
О дпір чинити ворогу лихому.
В її словах шукати ціль і Віру.
Ї ї одну нести в собі по світі.
Н а неї в час останній уповати,
А по собі лишити в спадок дітям.
М.:
Р али́це сна́ги! Зе́рнице одвічна!
О крайче духу, що святився Небом,
З аймись світінням, купино́ велична!
П алай життям! Повстань Завітним хлібом!
Р оздай міч сили в корені утробні,
А би заговорили генні коди,
В ідкрито свідч, здолавши мислі згубні,
К алини жаром та із вуст народу!
Р розлийся сонцем у очах вкраїнців -
И ч, ще не всі відчули зов сакральний,
Л юбов до тебе, їх, не повна вінців
А недопито б`є набат прощальний ...
H.:
І злийся в тіло міццю та снагою
У дні спекотні будь холодним вітром.
С льозою в боротьбі зроси живою,
В ростайся в душі з уроди́н до віку.
І жий у нас до другого Пришестя,
Т обі одній - одвічна вірність й слава!
Л юбов'ю присягаючись і честю:
Е гоїстично встанемо за право
Т ебе, о рідна найдорожча мово,
И ни́ми не змінити. Криго, скресни!
М.:
Щ едри собою всі уми щоденно,
О, пісне вільна, знов кують кайдани
Б езжальні орди! Ти ж в отвіт, блаженно,
Д звениш із вуст, живі прикривши рани.
З авіт старійшин виповняєш сміло,
В итаєш ниттю в вишитті священнім,
Е клічне тло рутенії ожи́ло
Н ам правдоречить виклики щоденні.
І що б ти, враже, не вчиняв та діяв:
Л ихе, ганебне, нице, осоружне,
А мова українська надпотужна!
Н.:
Щ асливий усміх най вуста торкає,
О зветься серце хай веселим дзвоном,
Б о вчувши у чужім далекім краї
Т аке своє з колиски рідне слово,
В єстві вогонь зродивши - запалає.
О горне тіло радість і тривога,
Ї ї під стягом неба і пшениці,
В еличну, волошково -барвінко́ву,
І з днів Трипілля, від часів Дажбога,
Т и є для нас - цілющая водиця,
Р оса ранкова. В бурі дні тяжкії
И ржу із душ змиваєм рідним словом.
Л еліємо дітей. Плекаєм мрії.
А ворог в хату - в бій зовемо знову!
М.:
В ібруй життям, як води Борисфену,
П аши́но Божа, що уми нам живиш!
Е мпірій путь долаєш суверенну,
Р озп'ята, вкотре, каїном ... Повидиш!!!
Т воя прийде пора! Вона настане!
О, ольвіє, готуй до лету крила!
Й отуй врага святими словесами!
С поглянь - вже жде його сира могила!
М іри́ло світла, речеш кожну букву!
І з них складаєш слів міцну підкову!
Л учи́ш в серця, азів заклавши крокву,
О дна між тисяч - українська мово!
Н.:
Д арована усім нам небесами
О, щедрий скарбе, із основ - осново,
С вятися у віках. Пануй над нами,
Я сній, брини, вируй, о, рідна мово!
Г орджусь, що із хвилин життя найперших
Л ице́рствуєш понад усі щедроти!
И удам не убить тебе, не стерти
М анкуртам не здолати, жити доки
Е нергії твоїй, о, сило вічна!
Т и вервичка у небуття від лона,
И скрі́й над тисяч мов, о мово рідна!
Марія Дребіт - Наталія Хаммоуда
16.05.2021 Португалія - Італія
фото з нету
читає вірш Анна Власюк-Дініш
https://youtu.be/C6lPMpWLOcA
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
(В пам `ять про бабусю Катерину. 40 днів)
М.: В той день моє життя вдяглось в жалобу.
Металось в грудях серце в чужині.
Неслась думками-хмарами додому,
Аби вклонитись рученькам її ...
О.: Аби вклонитися тобі, зібралась вся родина.
Дорогу Неба встелили слізьми всіх квіток.
Ворота Раю одягли в вінок.
В той час, вдягнувши чорную хустину
... Я, на прощання, лиш увімкнула відео-звязок ...
М.: Слізьми залилась ... В них втопила погляд.
Зайшлась в риданні - цьому свідок Бог.
Чому, коли не можеш бути поряд,
Пече в душі вогнем той ґніт тривог ...
О.: Прости мене, моя рідненька за розлуку,
Що не ступала я на твій поріг давно.
Прости й за правнуків маленьких,
Яким відчуть твою любов і ласку, з веління Бога, не дано ...
М.: Пробач моя галубко, сизокрила,
Бо ж ти чекала ... та життя - ріка.
Вступивши раз у течію, згубила
Весь відлік часу, що без вороття ...
О.: Добігла до кінця, твоя земна дорога.
На Небеса сьогодні відлітаєш Ти...
Прошу, стань Ангелом для Мене,
А Я Любитиму і Пам'ятатиму Тебе ЗАВЖДИ...
Марія Дребіт - Оксана Литвин
21.05.2021 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2021
Читання сьомої новели, першого тому( Львівщина) Наталії Хаммоуди з літописного, багатотомного. колекційного видання ,,Соло надірваних струн".
https://youtu.be/BpBgXoivyAo
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
М.: Пряде Весна. Собою світ барвує,
Всиляє в землю трави гладді швом.
Проміння блиск у квіти пелюсткує,
Печатить до́вкіл сяючим тавром.
Н.: Мережить цвітом, листом і травою,
І вишиває, чим раз вдалий взір!
Так лиш Весна уміє синявою
Зіграть з природою симфонії нові ...
М.: Приспала вечір на своїх колінах,
Його гойдає співами сонмів,
І виграє на арфах й віолінах,
Згубивши смак невизначених слів.
Н.: Щипає струни і дощем гаптує,
І залишає барвінковий слід,
Який лише тонка душа відчує ...
Ту неповторність, запах, мрій політ ...
М.: Пряде Весна. Серця собою живить,
Чарує, прянить леліт́ок бескид ...
Когось зламає, а когось окрилить,
Весна пряде життєвий сонцевид ...
Марія Дребіт - Наталія Грицан
18.07.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
М.: Весніє світ, весніє кожна хата.
Навили гнізда ластівки під стріху,
А як твої маленькі ластів'ята?
Ти повна щастя, радості та сміху ...
Т.: Весніє світ, весніє кожна хата.
Моя весна сумна і тридцять п'ята.
Навили гнізда ластівки під стріху.
Мої вже підростають ластів'ята.
Без тебе нема щастя, радості та сміху...
Весна пройде, пройде і літо,
Усе піде по-колу, як завжди,
І моє серце спогадом зігріте.
А ти про себе трішки розкажи.
М.: А я спішу, в цім русі моє кредо.
Таким я був, таким я є та буду,
НЕСПИННИЙ ЧАС - це ймення дало Небо,
Його нестиму доки будуть люди.
Т.: Шепочу у думках: ,,Не йди, спинись"
Живемо тут і зараз - моє кредо.
Що наробити встигли, подивись:
Недоцінили, недолюбили, недо...недо...
М.: Я завжди поруч. Вірний твій супутник.
Мою ходу узгоджую з твоєю.
І мовлять, що відлюдник я. Самітник.
То й хай. А ти для мене стань зорею!
Марія Дребіт - Тетяна Веремчук
16.05.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
М.: Знову тишу порушив дзвін, не заклавши у звуки здогад.
Не питався у Неї він, чи болить їй у серці спогад.
Запитаю у Неї я, підбираючи кожне слово:
,,В чому сна́га твого життя, сильна жінко? Де є той сховок?"
Т.: Я не знаю звідки Вона!
І не вірила, що існує...
Аж допоки страшна війна
Нам хрести на полях малює...
І від сліз я немала сил...
І від розпачу рвалося серце...
В ті хвилини був поряд СИН,
ДОНЬОК очі - карі люстерця!
М.: Жінко, силу з любові п`єш, а вона джерелом вирує!
Нею вір`я та мури б`єш, ситиш нею хто самотує!
Жінко, в дітях твоя є міць та у правді життя палкого!
Завжди - ,, разом", ніколи - ,,я", навіть в часі болю терпкого ...
Т.: Були смуток і відчай був,
Серце й душу в лещатах тримало...
Гнів тоді мій сенсу набув!
Помста в скронях моїх вирувала!
В ці хвилини - була сама,
Не давала на зовні вийти.
Бо моя особиста війна,
Найдорожчих могла зачепити...
М.: Сильна жінко, із сліз твоїх напувалися буревії!
Люто вихрами гнали хмиз, що спадав спопелявши вії.
Берегине свого вогню, ти в долоні збираєш волю,
Нею молиш новому дню, нею дітям встеляєш долю!
Т.: Воле, воленько ти моя,
Доля смутком навік покрита...
Україна - Святая земля,
Безневинною кров'ю полита!
Скільки виміряв мені час,
Головне щоб не згаять й хвилини,
Завжди буду молити за вас,
Сини й доньки моєї Батьківщини!
Марія Дребіт - Тетяна Федорова, дружина загиблого Героя з Луганщини Сергія Федорова.
15.05.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
М.: В жертовній тиші ВІН ішов на страту.
Хода без страху. У очах – любов.
Крізь мудрість Божу Син віддавсь Пилату,
Прийняв наш хрест. Ніс. Падав, знову й знов ...
Г.: І небеса заплакали дощами,
Заголосили, громом заревли
І маловіри мов прийшли до тями:
«Він Божий Син... О Господи прости...»
М.: А Бог Живий прощав усім й прощає
Розп `яття Сина за чужі гріхи.
Ісус Воскреслий кожного чекає
Відкрити душі в промнях краси.
Г.: То ж час відкрити серце всьому світу
Любов’ю обійняти тих хто йде,
Нехай наповнять душі наші діти
Добром, яке невдовзі проросте…
М.: І кожен рід відродиться насінням,
Закладеним у віри чорнозем!
Сурмує Небо Боже Вознесіння,
Відкривши двері у Ветхи́й Едем!
Г.: Зникає злоба, як туман осінній,
Відроджується, оживає світ,
Любов у душах, у серцях – цвітіння
У кожнім домі – Божий заповіт!
Марія Дребіт – Галина Британ
14.05.2021 Португалія – Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
М.: Обснував час обличчя моє павутинкою зморшок,
Та насіяв у коси сріблястого блиску роси.
Стишив темп лету днів, а роки, заховавши у кошик,
Накривав осамитовим шаликом вкрадених снів ...
Д.: Беззупинний часу плин - де мед солодкий є й полин
несуть незнаними стежками…
На крилах споминів повернуть, на мить, в дитинство босоноге…
Та не зупиняться, не звернуть… з Кола одвічного Свароги…
Так непомітно, тихо… припорошили сріблом мої скроні…
Вкривають борознами часу моє чоло, лице, долоні…
Хвилини радості то смутку у душу засівають.
Бентежні зустрічі… розлуки… вразливе серце крають…
Проте Священного Вогню ніколи не гасили –
Того, котрий дає снагу… життєві кріпить сили…
М.: Приголублює час, непомітно втікаючи в думку,
Там вичікує миті, в потім кружляє між мрій.
І немає кінця тому танцеві, ані рахунку
Безконечним секундам, обвитих намистом надій...
Д.: Летять роки… летять … мов невгамовні перелітні птиці…
У снах… і на яву… гартують струни нервів в твердість криці…
Проносяться вітрами над шляхом, де печалі…
То мчаться через весни, в котрих злоті скрижалі…
Як зустрічають темінь – дають дзвінкі кресала,
Коли ж той шлях вогненний - сльозу, щоб гартувала
Розм’яклі струни-нерви, знов до твердої криці,
А спраглим душі й серцю – живильної водиці –
Із ДЖЕРЕЛА ЖИВОГО, САКРАЛЬНОГО, СВЯТОГО…
Коріння ДРЕВА РОДУ цілющу цю п’ють воду!!!
Марія Дребіт – Дарія Склярик
12.05.2021 Португалія – Англія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
М.: Спішиш з очей моїх відплакатись сльозою,
Зронитись в простір вільний спогадом німим.
В житті так важко залишатися одною,
Коли ще так недавно світ наш був живим...
Е.: І цi слова твої:,,Я так тебе кохаю!..'',
,,Все буде добре, мила, не переживай!
Я поруч з вами, я отут з тобою ... ,"
Живуть і досі в серцi й iнодi лунають ехом вдалинi.
Але, на жаль, тепер чужi,
Для мене вже не є живi,
В самотньому моїм життi ...
М.: І спогад цей уже ніколи не приспати.
У серці житиме допоки мого ,,я''.
Часо́м притихне, а то знову оживати,
З новою силою почне любов моя...
Е.: О, Господи, як боляче. Яке важке буття.
Нести тягар ізболений усе своє життя.
Як хочеться забутися в тому́.
Радіти й посміхатися життю.
На віки вічні обрана нести цей біль крізь доленьку мою...
Марія Дребіт - Евія Колотун( дружина загиблого Героя з Луганщини Сергія Колотуна)
12.05.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913651
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2021
М.: Ой, насію в поли лену, багацько насію,
З него виткати рубатку Україні мрію.
Т.: Відбілю́ ту полотнину, легонько підсиню,
Та мережку-павутинку по краєчку кину.
М.: Назбираю барвіночку, много назбираю,
Ним тай вишию сорочку для рідного краю.
Т.: А ще маки, півонії та ружу червону,
А для серця - воронії винограду грона.
М.: Нагаптую колосочків, китиців калини,
Волошок та фіялочків в пагінцьох лозини.
Т.: Із любов'ю ї розшию гладдю та шовками,
Буде файна, доки жи́ю, вишиванка в МАМИ!
М.: Україно, повна с цвітом, багата с квітками,
Жи весніют білим світом доньками-синами.
Т.: Ой, до лиця Україні вишита сорочка.
Несуть світом код родини сини її й дочки.
Марія Дребіт - Тамара Морошан
08.05.2021 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
М.: Коли в моїй душі живе ЛЮБОВ, квіткує небо й медоносять ріки!
Коли в моїй душі цвіте ЛЮБОВ, весною любо повнять серце звуки!
Коли у ме́ні дихає ЛЮБОВ, бузкує до́вкіл не вмістившись в космос!
Коли в мені́ коли́хає ЛЮБОВ, співає пісню тембром сонця голос!
Ю.: Коли в мені вирує ЛЮБОВ, то все на світі зробити під силу.
Коли живе в мені ЛЮБОВ, усе стає світлішим й щирим.
Коли просякує нутро ЛЮБОВ, наповнюється нею кожна клітинка тіла.
ЛЮБОВ дарує нове життя, про яке кожна людина мріє.
М.: В моїй душі завжди живе ЛЮБОВ! - любов до всього вічного й живого!
В моїй душі завжди цвіте ЛЮБОВ!, незримі стелить пелюстки до Бога.
Завжди у ме́ні дихає ЛЮБОВ - невидимо, нечутно, непомітно.
Завжди в мені́ коли́хає ЛЮБОВ. У ній черпаю силу духу й світло.
Ю.: Завжди в мені вирує ЛЮБОВ, рятує від проблем і окриляє,
Завжди в мені живе ЛЮБОВ, яка на зміни надихає,
Завжди просякує нутро моє ЛЮБОВ, нагадуючи, що нічого неможливого немає.
І як показує мені життя, ЛЮБОВ приходить до тих, хто вірить щиро і чекає!
КОЛИ У НАШИХ ДУШАХ Є ЛЮБОВ ...
Марія Дребіт - Юлія Блаженко
06.05.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
М.: Назбираю вітрів повні жмені, би стишити бурю,
Їх на повні вдихну, потонувши між неба та хмар.
Стану птахом. Безкрилим. Собою весь світ переорю,
Зачепившись за срібний серпанок дорогу проторю;
Крізь горнило пройду, щоб припасти пред Вічний вівтар.
А.: Візьму в жменю роси барвінкові,
Простягну по всій стежці, дорозі моїй.
Одягну вишиванку та стану весною,
Хоч би мир наступив в нашій рідній душі.
Я не хочу вже птахом літати, хочу бачити сміх я дітей,
Що кричать: «Вже війни в нас немає»,
Що радіють, бо батько прийшов,
Та не чують стрільбу з автоматів.
Засинають під пісні, не шум,
Хочу бачити - все оживає?!!
Вся природа, птахи і ліси,
Лиш тоді в мені буря затихне
І піду у туман, крізь степи.
Хай і зараз я птахом літаю,
Все ж я хочу весни без війни.
М.: Ненаситний тиран знов бряжчить закривавленим лезом,
Вириває з грудей ще живими гарячі серця!
Ми для нього - ніхто, світ для нього - намріяне плесо,
На яке двоголово глядить, загребущо та ласо.
Вже немає початку, немає вже тому кінця ...
А.: Нехай воїни наші в окопах чатують,
Ворог наш не малий, але гніть
Те, що виросло ти вже не зірвеш людино,
Що пожнеш, те і будеш давить
Як раніш часто ми говорили: «Волю нашу, вам не зламать»,
Тільки знайте, що треба спочатку
Починати з себе в перший ряд ...
Я молюся і вірю всім серцем,
Що прийдуть наші воїни живі,
Обіймуть довгожданну дитину
Та дружину, що вдосвіта спить.
Та, на жаль, як на фото не буде
І дружина вже рік як одна,
Та чекає що милий ще прийде,
Поцілує її як раніш.
Бачить фото де всі хлопці разом,
Пліч о пліч стоять до кінця.
Поцілує те фото й заплаче,
Бо забрали їх там небеса.
Вони стали птахами над нами,
Захищають від загрози та бід
Знають, що треба з себе починати,
А вже потім міняти і світ!
М.: І співає душа українська наш Славень сміливо!
В його силі черпають, живці поколінь всіх, снагу!
Годі, браття та сестри, мовчати і плакать журливо!
Гляньмо в вічі цим Воїнам! Разом здобудьмо ЩАСЛИВО!
Вже пророчить нам Небо та світ звістку чисту й благу!
Марія Дребіт - Альона Павлова ( донечка загиблого полковника Ігоря Павлова з Києва, яка продовжує батькову справу!)
30.04.2021 Португалія - Україна
фото з нету: картина худжниці Беати Куркуль
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
М.: Освітив стиглий Місяць безмежність,
Обережно повирівняв тіні.
Котить колесом снів обережність,
Срібним кольором стле в мерехтінні ...
Г.: Зодягнувшись в сріблястії шати,
Всі мережки-стежки освітив,
Заходився Молодик шукати
Зірку ту, що так вірно любив...
М.: Роззирнувсь навкруги круглолиций,
Закупав сяйвом тисячні милі,
Не обрав, між мільйонів, Зірницю
Та поплив, не рахуючи хвилі ...
Г.: Пливучи у небесних просторах,
Бачив лиш віддзеркалля своє..
Огортала все дужче самотність,-
Де ж єдина у світі цім є?
М.: І повіла йому легка Хвиля,
Загойдавши в обіймах сонливих:
,, Не бануй, друже, знай, твоя мила
Спочиває у водах манливих ..."
Г.: Та не може змиритись - Уповні
Виривався з холодних хмар...
До води простягав долоні
І над хвилями чарував...
М.: ... Тепла нічка у мріях спливала,
Юний старець спочинку не знавши
Досі котить, від світу начала,
Сині води, в них Зірку шукавши ...
Марія Дребіт - Галина Химочка
29.04.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912361
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
М.: Вечірній час закликав на молитву.
Миряни линуть в лоно храмних стін.
Відкинь і ти свою земну гонитву,
Прийди туди, де жде на тебе ВІН.
О.: А Він у серці кожному, хто зрячий.
Духовний меч й шолом спасіння — Слово Боже на устах,
Усе це у душі свої несімо Богу,
А Він дарує миру стяг з котрим лише до неба світла Перемога,
Хто проти нас, яко є Бог у Ньому вічнеє горіння,
Він, хто віддав життя за нас — Спасіння,
Отож вперед до святості до повних радості звитяг.
М.: Бог — промінь душ, Світило дня і ночі,
Ліхтар життя, Бог — жнець учинків й слів.
Бог Судним днем погляне нам у очі —
Відчинить Рай, зачинить морок-гнів.
О.: Молімося завжди про прощення гріхів, про переміну серця.
Живімо так, щоби не ранити Ісуса — Вічную Любов.
Живімо так, щоб чистим серцем бачить Бога - душа - люстерце.
Сьогодні розважаємо у Страсний тиждень про Рани Господа, Його Святую Кров.
Поранений жорстоко тричі падав...доніс хреста ...Γολγοθᾶ ...
Велика мрія Бога здійснилася сповна,
Відкриті двері в небо нам, Адам піднесений пророки...
І ми стремімо, дорогенькі, у Світле свято Воскресіння легкою ходою увійти.
Розквітли, вірю, немов пахуче миро наші молитви ,покути,
Хресні дороги і усі благання наші ...Очікуємо Божий мир.
Нехай Ісусова Любов жертвенна й радість осяє душі світу — маленькі світлячки, Одягнені у Світло Перемоги, нехай сяють на земних дорогах,
Щоб жити вільно, любити вірно Бога та людей,
Й у небо — нашої вічної домівки усім дійти...
М.: Минеться все. Закінчиться дорога.
Усі діла до Книги покладем.
Ми в світ прийшли, аби пізнати Бога.
Його пізнавши в Ньому відійдем ...
Марія Дребіт — Оксана Млодзяновська
27.04.2021 Португалія — Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912253
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2021
( з циклу ,, ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
М.: Зацвіли тюльпани дикі при долиноньці.
Тішить зір Землі та Небу цвіт в краплиноньці.
Загубилися між трав у чистім полечку,
Виграю́чи дзвоном сонячну співаночку.
Враз черленії голівки похилилися,
У задумі тихим сумом зажурилися:
,,Прийдуть люди, ласо глянуть - закохаються,
Чи життя у нас забрати не спитаються ..."
Не ламайте ...
Не зривайте ...
С.: Глянь, мій друже, в світі милім, Богом створеним,
Все росте в теплі, у кольорі чудесному…
Потурбуйсь про розквіт, щоб не став загубленим,
Щоб жили ми в крáю дивному, чарівному!
Пробіжися по долині, красним полечком,
Другом будь із краєм, єдністю душевною!
Бережи цей світ і дбай про нього з серденьком!
Те, що маєш всереди́ні – будь ЛЮДИНОЮ!
Не ламай, ти ...
Не зривай, ти ...
М.: Зберігаймо, що для нас не нами створене!
Хай захланністю не буде переоране!
Не спотвормо світ, бо тільки це й уміємо -
Нищим, жнемо, гасимо, розруху сіємо!
Чистоту душевну та залили злобою!
Ненаситно дні харчуємо жадобою!
Схаменімося, бо час земний минається!
А людина, поміж тим, життям не кається ...
Не ламаймо ...
Не зриваймо ...
С.: Глянь, мій друже, на землі, що стала Ненею,
Ми на ній живемо, ми ж і їй віддячимо:
В єдності засіймо скрізь поля пашницею,
Ви́рубати ліс наш не дамо – зупинимо.
Посадім дерева, щоб квітчалась квітами,
Щоб пташки злітались, щебетали радісно.
Дбаймо про річки й наповнимо їх рибами...
Щоби за майбутнє нам не було совісно...
Бережімо...
Разом дбаймо...
Марія Дребіт – Світлана Маланка-Баліцка.
26.04.2021. Португалія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
М.: Розбудімо Весну добром,
Серця світлом її розбудімо,
Розтопімо сніги теплом
Щирих вчинків, теплом розтопімо.
Н.: Завруниться від цих щедрот:
Кожна гілка оздобиться цвітом...
І прийде благодать з Висот,
І зійде Благодать над світом...
М.: Мирославмо блаженний час!
Всі відтинки його любомирмо!
Не проґавмо воскресний шанс,
Скиньмо з себе зазимну ширму!
Н.: І пантруймо
Вночі й удень,
Щоб не змерзли тендітні сходи
І зійшов Благодатний Огень
Живодатним прозрінням народів!..
Марія Дребіт- Надія Козак
27.04.2021 Португалія - Канада
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2021
Я маленький ослик Ося,
За копитце скубнув Лося!!!
Думав то моя матуся!
Тож тепер у поле мчуся.
Заховаюся в траві,
Дуже соромно мені.
........................
Ні! Повернуся назад!
Наведу у серці лад!
Попрошу пробення
В Лося на побаченні!
14.02.2021 Португалія
Віршик написаний на основі виготовленої іграшки майстринею-лялькаркою з Кропивницького, яка проживає в Португалії, Оленою Лузяніною.
Фото Олени Лузяніної.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2021
(з циклу ,,ЛИСТ ДО ДРУГА")
М.: В той день фейсбучив люд польотом вільним.
Усе, як завжди...Раптом впало в зір -
Його шукали за хрестом натільним
Та хусточкою у квітчастий взір.
О.: У світі байтів, пікселів, вай-фаю
Тканини клаптик – мамин оберіг –
В кишені біля серця був… «Благаю!
Знайдіть бійця у мареві доріг!»
М.: Той клич рознісся на вітрах печали,
Врізався в пам'ять, клинив хід думок ...
... Його знайшли вже, тільки ми не знали,
Не відали про долі щемний крок.
О.: А серце рветься: «Ну, чому, мій Боже,
Ці хлопці гинуть в, ніби, мирний час?!
Чому ніхто приборкати не може
«Братів» потворних, що з’їдають нас?»
М.: Ще більше рвалось серце від новини -
Нема кому віддати оберіг!
Не витримало серце материне,
Пішла вслід сину за життя поріг ...
О.: Туди, де рани гоїть Вища Сила,
Де син-Герой, де погляд дорогий…
Тож хай хустинка, що матуся шила,
Врятує всіх, хто Край боронить свій!
Марія Дребіт - Олександр Бригас
13.04.2021 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2021
Вже дзвонять дзвони Великодні! Сягають святості Небес!
Осанна лине в світ Господній - Христос Воскрес! Христос Воскрес!
Цю вість голосять всі дзвіниці! Хвалім Воскреслого і ми!
Святкуймо вкупі, наодинці; радіймо з усіма людьми!
Несімо мир, добро та щастя, даруймо милість, благодать,
Нам по ділах усе воздасться - чесноти ці впервах стоять!
Хай милосердям шлях ваш слеться, хай благовістить вами Бог,
У чистих помислах ідеться шляхом житейським без тривог,
А якщо й навіть хрест упаде на ваші плечі - йдіть мети!
Несіть його, Христос покладе у серце силу, щоб нести!
Вклякнімо в щирості душевній до прийняття усіх тривог -
Христос Воскрес і ми воскреснем, на це віддав го людям Бог.
12.04.2021 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
М.: Ми спраглі Світла, спраглі Усмішок, Надії,
Емоцій спраглі, спраглі Білих почуттів,
Живих Обіймів спраглі, Дотиків та Мрії,
Ми спраглі Справжнього, ми спраглі Щирих слів...
Н.: Не бійтесь поділитися любов'ю,
І щирістю, й теплом сердечних слів.
Допоможіть позбутись туги, болю,
Тривоги, сумнівів, тривожних снів.
Як світле сонце спраглу землю гріє,
Так щастям зігрівається душа.
І ніжне слово розтопить зуміє
Холодний погляд, відчай і печаль.
М.: Страху́ немає. Йду відкрито до будення.
Ділюся серцем, із душі виймаю ґніт,
Його вкладаю в тих, хто жде вогню спасення -
Кому забракло сили світла в силі літ.
Н.: Для цього ж бо потрібно небагато,
Щоб світ навколо раптом прояснів.
Зробіть для себе і для інших свято -
Не бійтесь справжніх, щирих почуттів.
Так нам Господь заповідав робити -
Свою любов віддати ближнім до кінця:
Нагого - одягти, спраглого - напоїти, -
Потрібна всім так допомога ця.
М.: Замало йти до світу в щирості обіймів,
Не доста вчинків, не достатньо сильних слів,
Крокуєш зречено поміж густих шоломів
Та ждеш, щоб світ твоєї спраглості захтів ...
Марія Дребіт - Надія Барановська
12.04.2021 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910864
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2021
Милий синку, привіт ...
Я, як й завжди, до тебе надовго.
Під портретом присяду, щоб бачити очі твої,
Та читатиму вголос, словами ридання німого,
Ті рядки, що написані болем ще серця живого,
В оксамит огортаючи спогадів струни живі ...
( для МАТЕРІ закатованого Героя України Ігоря Брановцького, пані Ніни Брановицької)
Марія Дребіт
2020 рік Португалія
фото пані Ніни Брановицької з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ'')
М.: Часто...
Часто думаю...
Чим живете?
Про що мрієте?
Бо ж не просто,
За тугою,
Відновити себе
Надією ...
С.: Ніч. Небо. Зорі.
Вдивляюся в безодню!
Вона для серця вже своя,
А біль і туга затягли імлою.
З надією шукаю відчуття!
М.: Дайте Часові час.
Він послухає
Підлікує
І настане для Вас
Переміною
Прилетівши
Піснею солов`їною;
Хоча й не просто...
С.: Не просто, втративши надію,
Життя до ладу привести.
За втратою ми обтинаєм крила,
Які так легко нас несли.
Та ніч мина...Світанок. Мрія!
М.: За неї
За неї тримайтеся!
Не відпускайте!
Не здавайтеся!
Бережіть, що було.
Нове прийміть, би ...
Розцвіло!
Живучи ЖИВІТЬ!
С.: У день новий ступаю вільно,
Із посмішкою біль мина.
Той проблиск спогадів у серці
Із "мрією" вертають до життя.
Бо з нею легше в світі жити,
Вона ж за двох тепер - Одна!
Марія Дребіт - Світлана Бабенко (дружина загиблого воїна з Львівщини Сергія Бабенка)
11.04.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910783
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: Стоїть зі старшим МАТІР на порозі.
Він тут, аби підставити плече.
Молодший вже покоїться у Бозі,
Розмова слізьми серденька пече:
Т.: Синочку, рідний, дякую тобі
За те, що в тяжку днину
Ти з нами поруч був,
Ти з нами поруч й нині ...
Як важко нам тоді було
Й тепер все тяжче
Пробач нас з батьком, сину!
Війна такими нас зробила,
Бо серце те одне було
Для ВАС обох, а нині,
Воно розколоте на половини,
Бо ніби й на землі живем —
Життя це маривом зоветься.
І тяготи того буття
На тебе впали сину ...
Я Богу дякую й тобі
За четверо онуків, синку,
І за любов твою до нас
Й до братика, що там на Небі...
М.: ... Вмивала слізьми душу тая МАТИ,
Словами рвала Землю й Небеса
Відвела погляд й ..... почала ридати ...
На мить спинилась ... й далі повела.
Т.: А пам'ятаєш, любий синку,
Які щасливі ми були?
З дитинства ви були подібні в всьому,
Сергійко завжди з тебе приклад брав.
Він так хотів на тебе бути схожим ...
Чомусь запам'ятала я його слова,
Коли ішов від нас в останню путь ...
Як заперечив ти йому,
Щоб вдома він зостався
,,Не можу, брате", — він сказав,
Бо побратими там його чекали.
А день народження його ...
Сергійку 23 ми відзначали.
Як з фото дивиться на нас,
Очима він прощався з нами ...
В Небеснім легіоні братик твій.
В серцях навічно він у нас
Такий усміхнений зостався,
Як сонечко теплом своїм
Обігріває душі наші ...
М.: Кровить та рана, болем гне судини,
Живцем ховає МАТЕРІВ й БАТЬКІВ,
Прийняти тіло воїна-дитини —
Це вище Раю, нижче всіх гріхів ...
Марія Дребіт — Тетяна Сонько (Матір загиблого воїна з Херсонщини, Сергія Сонько).
09.04.2021 Португалія — Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2021
Читання шостої новели, першого тому( Львівщина) Наталії Хаммоуди з літописного, багатотомного. колекційного видання ,,Соло надірваних струн".
https://youtu.be/RT32T68Q2C8
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ'')
М.: А у неї на вікнах колишуться вітром завіски,
Золотистими квітами тішачи матір й дівчаток.
В час вечірній, свої заплітаючи коси та кіски,
Їх охоплює ніжністю спогад про милого й татка...
Е.: В сонячному промiннi
В пусі нічних поду́шок ,
Татко за нами бiгав ,
Ми втiкали, стрибаючи з ліжок.
Татко: ,,Ось попались!''
Обiймав нас, пригортав до себе....
...Любий ти мій! Коханний,
Як тебе нам не вистачає.....
М.: А сьогодні прибилась до шибки маленька пір'їна.
Зазирала крізь шкельце, у рамі шпарину шукала.
Непомітна для світу. У білості мрій полум' яна,
Виглядала несміло свого найріднішого цвіту...
Е: Вiдчинила я вiконце ,
Посмiхнулась радо сонцю,
А дiвчатка ще у лiжках,
Мов ранковий цвiт в росi.
Ось пiр'їна крізь шпарину
У кiмнаті оселилась ,
Закружляла та припала,
Притулившись, в рiдний цвiт...
М.: Всі затихли. Кімната наповнилась дзвоном мовчання.
В павутинні думок загубились слова серенади.
Потягнулись дівчата до тої пір'їнки зітханням,
Не змогли вгамувати солоність рясних сльозопадів...
Е.: - Мамо, Мамо! - зiскочила доня із лiжка,-
Чуєш, мамо, як татком запахло в кiмнатi ?!..
Я стояла бiля вiкна ,
Аж захиталась пiд ногами земля ,
Сло́ва вимовити не змогла
Тiльки з опухлих очей котилась гiрка сльоза....
М.: У маленькій пір'їні вмістилась великість Героя,
В тім опахалі - мужність, відвага, хоробрість та сила.
Для дружини - він спогад, її оберіг, її зброя!
Він є кожним пером, що складають для донечок крила!
Марія Дребіт - Евія Колотун ( дружина загиблого Героя з Луганщини Сергія Колотуна).
06.04.2021 Португалія- Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910248
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2021
(із циклу «ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ»)
( пісня)
М.: Яка ви квітка? У яких пелюстках
Заховуєте серця жар-вогню?
Допевне, рута, що в червлених нитках
Гаптуєте чорнозему броню...
А може — біла айстра чи жоржина?
О, ні! Ви у волошок взяли міць!
Синіє ув очах свята стежина
Додому, що веде між шовковиць...
Н.: У снах бреду поміж неземським раєм,—
Єство леліє Божа благодать...
Душею рвуся — серцем поспішаю
Крізь долю і недолю в юний сад...
Там я не рута, а любисток-зваба,
Бо цнота ця в мені не на виду.
Я ще — в ромашках смарагдових габа,
Що не наснилась -- завше наяву...
Н: Пр-в:
Квітка Марії...
Квітка Надії...
Сплели віночок
Жіночі мрії...
Нагаптували милі принади —
Взори розкішні рідного саду...
М.: Життєвий солод, що проріс думками,
Квітує в мріях, борознить буття...
В букети щастя ті роки вітрами
Наскладує, вкладає в них чуття...
Барвистим цвітом пагонів буттєвих,
Напнувши обшар тремом громовиць,
Яснить шляхетність, розістлавши видих,
Вдихнути хоче силу вільних птиць...
Н.: І я лечу, долаючи омани,
До світла весен через самоту;
На крилах долі хижі вітрюгани
Сповільнюють мій лет і висоту.
Але ж яка- то радість долетіти!
І, сівши обезсилено від літ,
Нектар цілющий молодости спити ...
Й завершити свій непростий політ.
Н.: Пр-в:
Квітка Марії...
Квітка Надії...
Сплели віночок
Жіночі мрії...
Нагаптували милі принади —
Взори розкішні рідного саду...
Марія Дребіт — Надія Козак
01.04.2021 Португалія — Канада
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2021
Читання п`ятої новели, першого тому ( Львівщина) Наталії Хаммоуди з літописного,
багатотомного , колекційного видання ,,Соло надірваних струн".
https://youtube.com/watch?v=z48Eczif6hI&feature=share
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
М.: Схлипує ніченька зорями- слізьми.
Блиском тих крапель соло́ніє світ.
Чуєте, плаче Вкраїна за дітьми?
На́рід ж мовчить. Він ,,втомився'' від бід.
Т.: Ловить Вкраїна озе́рець очима
Риси знайомі в обличчях нових:
Де ж він подівся - чорнявий хлопчина?
Десь заблукав на стежках світових?
М.: Стежка його вся прошита війною,
Кульми зрешечена в граді боїв.
Зречено вчиться ,,зустрітись з собою",
Нині, вже вдруге, си душу ,, скроїв"...
Т: Знов на екрані зображення мами -
Чорна хустина, скорботні вуста...
Той, хто "втомився", міняє програму -
Серце байдуже, сутність пуста.
М.: ,,Що ж ... хай так бу́де", - сказав він й підвівся,
Внутрішню тишу молитвою вкрив,
Ринувся в бій, недарма ,,ГРАДом" звався.
"Втомлених", вкотре, собою прикрив..
Т.: "Втомлених" справді дуже багато.
Їм лише хліба й видовищ давай.
Скраю стоять їхні душі і хати.
Осторонь тих, хто боронить свій край.
М.: ...Схлипує ніченька зорями- слізьми.
Блиском тих крапель соло́ніє світ.
Черствіють люди, зачинені клі́тьми,
В душах клепу́ть заіржа́вілий слід...
Марія Дребіт - Тамара Морошан
29.03.2021 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2021
Читання четвертої новели, першого тому ( Львiвщина) Наталiї Хаммоуди з лiтописного, багатотомного, колекцiйного видання ,,Соло надiрваних струн".
https://youtube.com/watch?v=WVy5QCyMb78&feature=share
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909422
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2021
(з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
М.: Мандрую вулицями речень.
Спішу... дрейфуючи спиняюсь...
Слова турбую. Не цураюсь.
Ціною зречень...
Г.: Гарячим подихом натхнення,
Латаю виснажені крила,
І слова таємнича сила
Душі спасення...
М.: В моїх же крилах люті жала
Печуть вогнем до зводу вилиць.
Не можу йти - берусь до милиць;
Лише б бажала...
Г.: Світанок сонцем обіймає,
І розчиняє люті жала,
Щоби душа моя світала,
І знов літаю...
М.: Словами, фразами, думками
В полотнах білих хмар небесних,
Кружляю в ритмах перехресних
Із букв стіжками...
Г.: Торкнувшись світлом подорожніх,
Змиваю попіл буднів сірих
Даруючи любові крила
Спасибі Боже!
Марія Дребіт - Галина Британ
28.03.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909381
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2021
(із циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
М.: Цього́річ зустрілася з нею, того не чекавши,
Тією, що серцем хвилює, що млiє думками –
Квiтучою юнкою, вкотре про мене згадавши,
Завзято чаклує собою у ме́нi.
А з Вами? Чи трапилось з Вами?
Г.: Скажу Вам відверто, Маріє..
Цього́річ Весна обійшла стороною..
Чи в піджмурки грає,
Розминулась зі мною..
Чи, може, блукає по іншій дорозі...
Сніги не пускають, злякалась морозів...
А я все чекаю -
Не втрачаю надію:
Вона неодмінно загляне –
Зрадію!
Всміхнуся їй щиро,
Розкрию обійми -
Запрошу до серця
По́другу вірну!
А що Ви відчули, як зустрилися з Нею?
М.: Мов бли́скітка сонячна серце моє розітнула.
Знайшла відображення, в погляді мо́їм, промінням.
Зняла над землею, би в пахощах світу відчула
За спи́ною крила, убравши їх в сяйво цвітіння...
В думок шелестіння...
Г.: О, як мені, по́друго, все це знайомо!
Ті пахощі світу торкають, хвилюють,
Усю твою душу ураз набрунькують..
Й вона завесніє рясним первоцвітом...
Народжені мрії наповняться світлом...
В пташиних піснях, їх дзвінких переливах
Почуєш акорди...
Її легкі кроки...
М.: Ті кроки, в ажурні сліди, надземелля зашклило,
О, як не розбити б ту крихкість прозорості легку!
Крилато полину думками над Вічним Світилом,
Торкнуся Весни й босоніж помандрую далеко...
Неначе лелека...
Г.: І де б не ішла, –
У її життєдайних долонях
Зігріється серце,
Заквітнуть п'янкі почуття.
У барвистім вінку
По блакитно-зеленому світу
Йде Чаклунка- Весна
І дарує усім нам
Життя!
Марія Дребіт - Галина Химочка
28.03.2021. Португалія -Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909337
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ)
М.: В руках альбом з пожовклими світлинами.
Життя гортаю, дивлячись на них.
Згадала все за митями й хвилинами,
Хоч час давно відміряв нот триптих...
Н.: А кажуть - щоб минуле відпустити,
А кажуть - все залишити десь там...
Та ні, минулим треба жити,
Бо пам'ять не підвладна є рокам.
М.: Живий ланцюг - що бу́ло, є та бу́де ще,
Обвив думками визрілі літа.
В замкне́ний круг тих фото, спогад ллє дощем,
По нім - веселка! Кращого нема!
Н.: Привіт з минулого моє СЬОГОДНІ передало,
Згадало друзів, юність, безтурботні дні,
І на душі так ніжно й тепло стало,
Гортаючи ці фотографії старі.
М.: Листки відда́вні пахнуть цвітом юности,
Ворушать пам`ять та хвилюють згад -
Виши́вано вдивлявся ОСОРУЖНОСТИ -
У очі влади, наш музичний сад...
Марія Дребіт - Надія Думанська
26.03.2021. Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: А СЛОВО - меч!
Воно навпі́л рубає,
Якщо му дати волю.
В руках Предтеч
Пота́йний зміст ховає -
Землі пророчить долю.
В руках співців -
Хоро́брить, надихає
На боротьби початок.
В руках сліпців -
Жорстоко убиває
Тавром звірськи́х печаток...
Н.: А слово - КРЕМІНЬ!
Воно в руці митця -
Хоробра зброя,
У задумі творця -
Будови є основа,
фундаментом міцним
Стає для майбуття,
Тим складником одним
Для вільного життя.
М.: А СЛОВО - МIЦЬ!
Го кожен крок - твердиня,
Якщо голосить правду!
Воно не має лиць,
Як ві́стить в нім гординя,
Чи покриває зраду.
А СЛОВО - МІСТ!
По нім здіймаєм мислі,
Буквуючи складами
У повен зріст! -
Скупі, розлогі, стислі,
Достиглими плодами!
Н.: А слово - КРИШТАЛЬ!
Прозоре та гостре,
Міцне, неначе сталь,
І крихке наче крига.
Розле́титься іскрами
Захопивши простір
Від серця до серця
І зродить ІСТИНУ!
Марія Дребіт - Наталія Хаммоуда
26.03.2021 Португалія - Італія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2021
(з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
М.: У Небі багато місця, би вкласти людські молитви
Смиренних, що благовістять, чи й тих, що гостріші бритви.
Безмежжя усі приймає, вони ж бо сердечні стигми,
Шифрує в КЛЮЧІ й чекає, чи визріють в парадигми.
О.: У серці чистім - Небо
У ньому все пробуває Бог.
Творець усе знає,
Бачить,
Чує...
Від сліз покутних лик промок,
Отого, що іде до Нього.
М.: Забули дорогу люди, уквітчану вченням Божим,
Крокують шляхом облуди і впевнені в перемозі.
Зухвало КЛЮЧІ ламають, кидаючи їх під ноги,
В гордині не залишають надії для рук підмоги!
О.: Ту єдність віднайти із Богом
Злетіти легко
Страждання перейти,
Отримать прощення
Це так важливо!
Отая в Бозі повнота лиш із хреста Спасителя черпати силу
І не здаватися ніколи
Все вперед
То дух до первозданності все лине
Звідки на нас ізійшов ...
М.: Святиться дорога в Небо словами у покаяні́.
Їх приймуть, та знати треба, що слово в живім діянні -
Іти за Христом з хрестами. Нести без жалю та скарги.
А Бог усіма КЛЮЧАМИ, відчинить нам Судні брами.
Марія Дребіт - Оксана Млодзяновська
22.03.2021 Португалія - Україна
на фото -полотно художника Олега Шупляка
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2021
( з циклу ,,ВIРШ ДО ПО́ДРУГИ")
М.: Як Вам живеться на чужи́ні?
Чи пахне хлібом хліб чужий?
Чи тішить очі цвіт калини?
Чи мовить серця зов святий?
Д: На райській цій землі - для мене чужини немає…
І хлібом пахне хліб святий - дар Божий…
І тішить око цвіт калини, і розмаєм
Весна чарує душу в день погожий…
Та поклик крові в думах серце повертає
До отчого порогу, що в душу вхожий…
М.: Хвалiмо Бога, що вiдчули
Себе своєю в тих краях,
Життя на повнiї вдихнули,
Не ведете́ ліку́ в літах.
Д.: А як живеться Вам в світах далеких?
Чи прилітають з краю РІДного лелеки?
Чи квітнуть мальви, чорнобривці під вікном?
Чи в Україні «Птах» із захисним крилом?
І чи в «Анге́лів милосердя» є нові плани у руці?
Чи поетичне Слово Музи уже в «Подільській толоці»?
М.: Лелечий ключ в душі лелію,
Ним відкриваю всі світи,
Словами ж.....в думці тихо мрію
У чорнобривцях зацвісти...
Д.: Людина - наче пташка перелітна…
Зерно і хліб – пожива життєдайна,
Дає їй сили, щоб стезя завітна
До РІДного гнізда була реальна…
М.: Думками мчу, лечу, кружляю,
Долаю брами часовi...
Вдаряюсь серцем в землю краю
Та знову щемлю в чужинi...
Д.: ЗЕМЛЯ – цей райський диво-світ –
Вона для всіх Творцем тут да́на…
Єдиний Всесвіту ЗАВІТ…
А «чужи́на» - лиш гео-брама…
То ж кличе ПОКЛИК СЕРЦЯ СВЯТИЙ,
Як з вирію пташку… і знову в вирІй…
Марiя Дребiт - Дарiя Склярик
19.03.2021 Португалiя - Англiя
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
М.: Сьогоднi Вас запрошую на чай...
Ось, двi пiа́ли на святнíм обрусi,
Лимон та мед; усе, як зазвичай,
Лиш при розмовi не буде матусi...
Н.: Полине наша бесіда сумна,
Схолоне чай у щирій тій розмові...
Так порожньо... Матусі вже нема.
І як тепер нам без її любові?
М.: Вона ж отут, вiдчуйте її трем
У теплiм вiтрi, шелестiннi листя...
Вдихнiть - вона запахла чебрецем...
Погляньте в небо - це вона iмлиста...
Н.: Так хочеться поринути на мить
У сни, коли вона іще із нами,
Коли ми разом всі
(так серденько щемить),
Зігріті ласкою, любов'ю мами...
М.: Матуся в краплях ранньої роси,
У співі птахів, в сяєві проміння...
На мить пішла у іншії часи,
Зігрівши чаєм плід свого коріння...
Н.: Вслухатимусь у звуки й голоси,
Які буду із трепетом вдихати
З надією, що хоче донести
Мені привіт моя кохана мати.
М.: З жадобою за кожним звуком йдіть,
За тих вібрацій хвилями тонкими.
Вбирайте тембру схожого політ
В словах невмисних, сказаних чужими.
Н.: Відчую маму в сонячнім теплі,
Почую голос в кличі журавлинім...
Немає мами тут, на цій землі -
Навічно в серці житиме віднині.
М.: Вона у всьому та ні в чім вона.
Відбулась духом за Законом Божим.
Така далека і така близька
Ввійшла у погляд, що так з Вашим схожий.
Н.: З молитвою до Господа спішу,
За неї, рідну, хочу попросити,
Щоб душу її люблячу, благу
В саду Едемському навічно оселити.
Марiя Дребiт - Надiя Барановська
17.03.2021 Португалiя
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908392
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
М.: В менí зайнявся звуком пташий спів,
В тих солоспівах пам'ять воскресала -
Вже двадцять з лишком непокірних літ
З тобою я в дуеті не співала...
Н.: О, люба по́друго! Так, збігло стільки літ,
Пахучі весни й юність відбуяла!!!
На жаль, життя розвело нас... та пісня наша жива!
Коли про себе знову нагадала.
М.: А й справді, пісня вічна та свята -
Запавши в серце повнить його миром,
Вкладає сокровенне у вуста
Та плаче звуком непомірно щирим...
Н.:А знаєш? Пригадалося мені,
Як ми з тобою життя пізнавали!!!
Людей вивчали, вірити чи ні,
Жіночу мудрiсть, слабкiсть приміряли...
О, Боже, як же швидко сплинув час,
Мені здається, що у сон попали...
М.: А так i є. Життя - яскравий сон
I ми снимо в нiм мрiями й явою...
Давай спiвати серцем в унiсон,
Так як тодi, коли були ВЕСНОЮ...
Марiя Дребiт - Наталiя Грицан
16.03.2021 Португалiя - Україна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908200
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ДРУГА")
М.: В мою шибку вдивлялась ніч. Спокійна. Тиха.
В мерехтінні небесних свіч не чутно лиха.
А там, вдома, палає Схід вогнями смерти.
Як ти, СИНКУ, у цвіті літ? Не смій вмерти!
Б.: А небо, МАМО, у вогні..
Земля від вибухів гуркоче.
Хоч бродимо ми по землі,
Душа до неба, як додому хоче.
І зорі мерехтять так радо,
І хмари линуть де-не-де..
Нехай з останнім снігопадом,
Журба моя печальная піде...
М.: Відійде, СИНОЧКУ! Вір! Бо я молюся.
Не спіши до святих небес. Ще тут набудься!
Напувай собою свiт...,а мою душу
Вороняччя ґвалтує лiт. Го гнати мушу...
Б.: Не спішіть, МАМО, не спішіть.
Ще так багато теплих днів.
Мов сон про сто жахіть,
Мине війна, і не буде лихих снів.
Ще так багато мусимо зробити,
А час на місці не стоїть..
Нам потрібно далі жити,
І ви, МАМО, будь ласочка, живіть.
Марiя Дребiт - Богдан Роменський ( учасник бойових дiй на Сходi України)
15.03.2021 Португалiя - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ'')
М.: Стою перед дверима власних мрій.
Вже скоро їх наважусь відчинити.
Довірся, жінко. Осторонь не стій.
Твої ж бо вже чекають сеї мити.
С.: А скільки ж їх у мене власних мрій?
Один Ти, Боже, знаєш в цьому світі!
Ти ж знаєш, правда, що в душі моїй?
Дай сили й духу двері відчинити!
М.: Господь, Всесильний Добрий Вічний Бог,
Відмірить сили по твоїх потребах.
Ти лиш наважся на той перший крок
І вмить відчуєш все могуття Неба!
С.: Як важко йти до здійснення цих мрій!
На кожну з них у Бога Свій сценарій,
Хоч падаю – встаю і, знову в стрій!
Іду до мрій молитвами Розáрій.
М.: Ти сильна! Це вiдчутно всюди й скрiзь -
Тендiтна жiнка з воїна рубцями!
Молитва - вiра - твого креда вiсь!
Пiдкажуть вiрний шлях, не манiвцями.
С.: Пора відкрити двері власних мрій!
Рука Господня відкриває простір.
Це Він розмо́тує життя сувій –
Ми в цьому світі тимчасові ГОСТІ!
Марія Дребіт - Світлана Маланка-Баліцка.
15.03. 2021 Португалiя
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
М.: Поміж плетива аркушів білих я поглядом зникла...
Поперечні думки не вкладались в клітинок квадрат.
Надсилаю їх Вам - ті листки, до котрих вже так звикла.
Знаю, в силі здолати оту закодованість ґрат!
Т.: Я в дитинстві, Маріє, любила незайманий сніг.
Чистий-чистий, без сліду й малої пташини.
А тепер чистий аркуш люблю, щоби почерк мій вільно проліг
На незайманість білу без жодних квадратів і ліній.
М.: Почерпну сеї мудрости з Вашого серця глиби́ни.
Відкладу поміж звивин. Хай зріє. А поки, візьму
Олiвець. Ним напишу чернеток черговi почи́ни.
Якщо знов не вкладуться, то ґумкою ду́мки зiтру...
Т.: Маєш мудрість свою. Вона в кожній клітині живе.
Володієш словами і думка у тебе глибока.
Я твій вірш впізнаю, все у ньому відбите ТВОЄ: Філософія, судження, погляд, що бачить широ́ко.
М.: Цього вчуся в життя, цього вчуся в людей повсякденно,
Не марнуючи днiв, не втрачаючи мрiй та жаги -
Помиляюсь, знаходжу, втрачаю... i це невблаганно
Заґратує, з роками, моєї душi береги...
Марiя Дребiт - Тамара Морошан
Португалiя
13.03.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: Слухала.
Сама себе.
Про тебе.
Нинi щиро слухала
Думки.
Розкладенi мiж звивин.
Ними рухала.
Вже не чужими.
Майже рiдними...
Таких важко знайти...
А ти?
Н.: Чула я.
Крізь відстань,
Крізь світи розчулено
Серцебиття твоєго ритмами,
Тебе відчула я
Молитвами,
Обіймів теплотою - ніжністю.
Немов нема між нами відстані.
Якби ...
М.: Є вона.
Та невидима.
Невловима,
Бо жнивуємо весни
Осінніми кригами -
Словами,
Книгами
Світом розкидані
Мрією з'єднані
...вільні...
Н.: Вільні ми!
В змозі творити разóм,
І радіти, і мріяти,
Наперекір перепонам
Й дорогам незміряним -
Віримо,
Ще наша зустріч відбудеться,
Так, як намріяна,
Усмішки будуть і сльози, і радість розділена,
Бо ми навіки об'єднані словом і
Долею.
М.: І так тому й бути.
Марiя Дребiт - Наталiя Хаммоуда
11.03.2021 Португалiя-Iталiя
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2021
́( з циклу ,,ЛИСТ ДО ДРУГА")
М.: Як ся маєте, друже? Гартуйтесь! Гуртуйтесь! До праці!
Влучне слово підкиньте у вогнище втомлених днів!
Запалiть смолоскипом багаття, що витлiло в мрацi,
Би живилися люди ним в часi життєвих ,,вiтрiв"...
О.: Ще ж бо мається якось… Гартує нас «курс пандемії"
(Хто б подумати міг, що й на нашу це долю впаде!)
Та здаватись – ніколи! У вогнище, ко́тре ще тліє
З оптимізмом рука моя бульбу в мундирах кладе!
М.: Це ж чудово, що розум та руки не знають спокою,
Бо життя - боротьба i ми в ньому протоптуєм путь!
Ратоборцi встеляють дорогу живою iскро́ю,
Нею живлять себе, нею грiють знеможений люд!
О.: Мусить користь якусь дати навіть остання жарина,
А як скрута мине, назбираємо й слів і дрівцят!
Не діждеться ніхто, щоб пропала моя Україна!
І на «вулиці нашій» ще гамірно буде від свят!
М.: Так i буде, поете, iз вiрою йдiть до костри́ща!
Ваша ватра палає та буде ще довго горiть!
I не вмерти нiколи державi, не впасти до днища,
Коли має людей, що умiють ii так любить!
О.: Коли разом візьмемося всі через милі за руки,
Не чекатимем «дядька» - роздмухаєм спільний вогонь.
Милосердя і правда: це дві головні запоруки,
Донести щоб нужденним тепло розпростертих долонь!
Марiя Дребiт - Олександр Бригас
08.03.2021 Португалiя
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
М.: Веде життя дорогами стрімкими,
На них когось втрачаючи стрічаю.
Її ж відчула хвилями тремкими -
Ішла назустріч книзі! Певно знаю!
О.: До зустрічі я бу́ла не готова.
Зніяковіло линула на музику пера.
Усмíшка там сяяла барвиста; доброта
І ,,Соло" у моє життя внесла - Вона!
М.: Кричить мій спогад вдячності словами
За ту жагу до Вічності читання,
За чисту душу визрілої мами,
Що передасть синам святе бажання!
О.: Що доля нас звела - я вдячна Богу!
За рій думок, який в мені ожив.
Колись ми знову станем на розмову,
Сповиту словами мудрості віків.
М.: Колись...., а поки мрій спокійні плеса,
Гойдають нас на буруна́х життєвих,
Тримаймо міцно, глеєм вкриті весла -
Вони нас віднесуть до днів щасливих...
Марiя Дребiт - Оксана Литвин
04.03.2021 Португалiя
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2021
СИН! Єдиний в батькiв! СИН народу свого! СИН держави!
За усiх, до останку, вiн Левовим гартом стояв!
Йшов смiливо фарватером, вказаним долею, слави -
Непiдробної, щирої, вiрної духовi справи!
Маяком запалав i промiння за волю вiддав!
17.02.2021 Португалiя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2021
А у грудях твоїх, брате, билося серце ЛЮДИНИ -
Полум́яно-гаряче, живе, непомiрно святе,
Що ЖИТТЯ помiчало усiх та у всьому щоднини,
Не боялось згорiти за променi правди єдинi,
А боялось не встигнути iншим вiддати себе...
01.02.2021 Португалiя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2021
М.: Привідкрилась вiконниця в пам́ять, припорошена давністю літ.
Як живеш, моя по́друго давня? Шлю тобі з мого серця привіт.
Поділися життєвим напо́єм , як у юності було між нас -
Чи солодким, чи згірклим настоєм... пригадаймо, смакуючи, час.
Н.: Так, подру́го, а пам'ять ожила...щемним спогадом давності літ,
Наша молодість да́ла нам крила, наша мудрість нам да́ла політ.
А життя... плин думок безупинний, сірість буднів, радість свят, шлейф турбот,
Друзі, рідні... І все це неспинне, що вирує, як коловорот.
М.: А менi пригадалось навчання...безтурботне, щасливе, п́ янке,
Звуки музики, перше кохання, римування несмiле, хитке...
Пригадалися першi невдачi, пригадався i смак перемог -
Пам́ятаєш, пiзнали удачi, коли пiсню створили ми вдвох?
Н.: Це були наші мрії, бажання, наша юність - прекрасна пора.
Хоч і важко було у навчанні, та ти поруч, подру́го, була.
Час злетів, залишив теплий спомин. Все розставив в житті на місця.
Але дружба не зникне ніколи, бо занадто міцною була.
М.: ...Знову сонце заходить за обрiй. Час закрити вiконниць стежки,
Заховати пахучий гербарiй, що зiбрали у пригорщi ми.
А колись, знову музики чари, принесуть на вiтрах його дух
Ми вiдбудемо в пам́ятi хмари, заповiльнивши спогадiв рух...
02.03.2021
Марiя Дребiт - Надiя Думанська
Португалiя - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906608
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2021
( iз циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
М.: Скажи...,
А з тобою буває так,
Що між літа тріщать морози,
В небі сонце, а в серці грози,
Серед Лютого квітне мак?
Н.: Зажди...
Іще й не таке бувá:
Розділюю сон та дійсність.
І серцю у грудях тісно,
І нерви мов тятива.
М.: Вкажи,
Як зустріти себе в собí,
Щоб ні втратитись, ні пропасти,
Щоб не зле́тіти і не впасти...
Подаруй ці слова живі.
Н.: Якби ж...
Я часто сама себе
До цих запитань підводжу.
Та відповіді знаходжу,
В молитві й серед Небес...
М.: Завжди́,
Буду вдячна за мудрiсть слiв,
Простотою життя сповитих,
В глек сердечний нектаром влитих,
Роздiливши вагання спiв...
Марiя Дребiт - Наталiя Хаммоуда
27.02.2021 Португалiя - Iталiя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2021
Читання третьої новели, першого тому (Львiвщина) Наталiї Хаммоуди з лiтописного, багатотомного, колекцiйного видання ,,Соло надiрваних струн".
https://youtu.be/QM02iha4skE
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2021
Читання другої новели, першого тому ( Львiвщина) Наталiї Хаммоуди з лiтописного, багатотомного, колекцiйного видання ,,Соло надiрваних струн".
https://youtu.be/fMtrc_8FywI
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905785
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2021
Читання першоi новели, першого тому ( Львiвщина) Наталiї Хаммоуди з лiтописного, багатотомного, колекцiйного видання,, Соло надiрваних струн".
https://youtu.be/MTnEWCshu3Y
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905729
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2021
Сонце заховалось в морi
З хвиль, ясне, склалось.
В нiм коханням влилось в зморi
I до ранку позосталось.
Напилось п́ янкого трунку
З бiрюзових вод бездонних,
Розчинилось вiзерунком
Там, де є переливом сяєв сонний рай
Та сказало нам обом:,, Бувааааайййй....."
21.02.2021 Португалiя
https://www.facebook.com/mariya.drebit/videos/2781949238722112
Музичний твiр ,,СОНЦЯ РАЙ". Виконує композиторка Галина Стеценко.
Фото Галини Стеценко. ,,Захiд сонця". Острiв Мадейра. Португалiя.
Читає вiрш авторка Марiя Дребiт.
Монтування Олени Лузянiної.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2021
Вбирали в себе світло дня Анге́ли.
Захо́ду сонця блиск між крил складали.
Кришталем сяйва переспіви ве́ли -
Ним колискову людям награвали.
Дзвеніли снами. Лагідно та ніжно.
В солодких митях кольорами мліли,
А уловивши перший промінь, спішно
Зняли́ся в небо й тихо відлетіли....
14.02.2021 Португалiя
https://www.facebook.com/mariya.drebit/videos/2777504462499923
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904945
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2021