| Сторінки (9/846): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 | » |
В короткомитті світу зваб земних,
Споясаних спекотними думками,
Палає цвітом зір очей. Отих,
Що крізь кришталик сипляться сльозами.
Десь там, де є дико́винний алмаз,
Захований за листовинням міри,
Стоїть на варті обраних прикрас
Таємний квіт, в пахучих струнах ліри.
Марія Дребіт
20.11.2022 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2022
Ні. Дякую. Вже краще при землі.
Відчуюся у ній - в отій клаптині,
Що пахне пріло, що кривавить нині,
Що шнур січе в агатовій петлі.
В той зашморг не ступлю. Не дамся. Знай,
Хоч роду лист впаде до ніг коріння,
Відродить в ній, під силою проміння,
Міць насінини! Вже росте! ЧЕКАЙ!
Марія Дребіт
17.11.2022 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2022
Нависли хвилі яшми золотої
Над берегами роздумів живих.
Клубились тісно, мов у сховку Трої.
Плечем плеча торкаючись. Між них
Витав собор. Не вибрано. Невинно.
Вимощував у звивинах пішник.
Думки пелéнив і горнувсь дитинно,
А наостанку, визрівши, в щось зник...
Марія Дребіт
15.11.2022 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2022
Дрімотно. Тиша склалася в світання.
Кути загнувши гострого каміння
Застлала гладь. Вловила ритм зітхання
Отого часу, міряного рінням.
Зазвала колір в тон аквамарину,
У чан озерний влила води листу
І почала ззивати на гостину
Красу життя незаймано пречисту.
Марія Дребіт
15.11.2022 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2022
У винній пісні сині лазуриту
Звучали грона струнами гітари.
Лились під дотик в складки оксамиту
Його п'янкі, захмелені узвари.
У дикій бочці коркували силу,
Встеляли дно й тягнулися до вінець.
Блукавши в шклянці ароматом з тилу
Напій ігристий завершав свій танець...
Марія Дребіт
14.11.2022 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2022
Цитринив злотом тризуб між світами,
Двобій могутніх розсудити взявсь
П'ятьох безодень доторкнувсь зубцями,
У дно глибинне ланцами уп'явсь.
Суддею був - не гнувся у стихіях,
Міцна ж бо трійця! Непохитний жезл!
Пізнавши ВОЛЮ з мудрості софії,
Сміливо виклав український пазл!
Марія Дребіт
13.11.2022 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2022
В беззір'я вийшла оніксова ніч.
Останню в міх закинула планиду,
Вдягла в підрясник велич небовиду,
Віскозою обвивши спалах свіч -
Отих, небесних відчайдух-світил,
Що розкида́ли світло між пітьмою,
До Місяця торкаючись луною
Лавин гарячо-втомлених чорнил...
Марія Дребіт
11.11.2022 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2022
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.:
Заплакали осінні кольори.
Вже зовсім скоро всі вони зміліють,
У кришталевий дзбан Зими збіліють,
Впадуть на дно. Зітліють від жаги.
Х.:
А поки що... А поки не здаються
Настурції, жоржини, пізній квіт.
То серце просить лагідного сонця,
Щоб літо бабине продовжило політ.
М.:
І кличуть аромат навперебій
В солоних сліз гарячі перегони
Розкрапані між жовтих і червоних
Та між зелено-згублених надій.
Х.:
Меланхолія втраченого дива,
Де панна Осінь ще така вродлива,
У жовтім капелюшку набакир
Спішить чомусь судьбі наперекір.
...Ріку часу спинити неможливо.
М.:
Утішились осінні кольори,
Вдягли на ноги чоботи ґумові,
Плащі та парасольки із любові,
Шепочучи до сніжної: ,,Зажди..."
Х.:
Стрімкий, нестримний часу лет
Ув осмутнілої природи,-
Листок тихенько впав на води -
Й поніс збентежений Серет.
Марія Дребіт - Христина Яремчук
08.11.2022 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2022
Життя молилось тисячами слів.
В гарячий стяг блаженних ореолів,
Вкладало денний зміст у німбі флори,
В сутані хризоліту, що доспів.
І тим молебнем надихався світ.
Тремтів у стигмах, що стікали з Неба,
Поміж листків по променистих стеблах,
Осанну вклавши в слова заповіт.
Марія Дребіт
07.11.2022 Португалія
автор фото - Олег Суржок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2022
Бджолинно сотив солод сердолік,
Ярив собою мантрів щедрий припах,
Не вів рахунку, не виводив лік
Отим узорам в золотавих мапах.
Спекотно висів на очах в тепла,
Збивав з дороги спізнене проміння.
Вже не ловив його, бо йшла вона -
Та пізня пісня легкого успіння...
Марія Дребіт
07.11.2022 Португалія
вітор фото: Олег Суржок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2022
Лилась струною аметисту меса,
Уклавши спокій коливанням в час.
Землі торкнулась і сягла в небéса
Застлавши довкіл в супокою глас.
Трималася за руки з безгомінням.
На німо. Мовчки. Тишею світів.
Заплівши хвилі між міцним корінням,
Співалась серцем до останніх днів...
Марія Дребіт
07.11.2022 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964918
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2022
Котився світом туркусу кругляк -
Небесний камінь зі шляхів ацтеків,
Війною бився, виміром парсеків,
За бірюзовість зоряних зівак.
Не сталось. Впав на землю із висот.
Паломником. Прочанином шаленим,
Спинившись поміж синім та зеленим,
Розбившись в квітах три́кутом чеснот.
Марія Дребіт
06.11.2022 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2022
Віджовкла. Наче й зовсім не була.
Між сірих кварців шпиці нагострила,
Розправила шпилі неначе крила,
Повернуті у напрямку добра.
А в неба сині легінь-вітровій
Знайшов шпарину у безмежній клітці,
Віддав себе у мить, що вже по квітці,
Відбула до повітряних надій...
Марія Дребіт
04.11.2022 Португалія
фотограф Олег Суржок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2022
Розвиднілось. Густий туман віддав
Всю силу влади вранішній іконі,
Оздоблену у вибраний цирконій,
Би викласти дорогу що діждав.
І мали йти по ній думки святі,
Сльозою вмиті, визрілі, сакральні,
У чистій плоті та у чистім вбранні,
Не забруднившись в світу наготі.
Марія Дребіт
04.11.2022 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2022
У недоспіллі криється піроп,
Зачаєно вогнить в ще юнім збіжжі,
Розмитнює теплом шляхи в підніжжі,
Де зір кропивить блискіток галоп.
З низин багряних перископить світ.
У маківці згасив слід оксамиту,
Вдягнув зернисто-спочивальну свиту
І мліє в царстві невмирущих літ.
Марія Дребіт.
03.11.2022 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2022
Відколихавши незгасимість дня
Вечірній промінь стишив силу блиску,
Улігся у замісячну колиску
Спочити. А воркуюче життя
Набрало пензлем фарб з його дзеркал
І вкрапло синь в ранкове передсхіддя,
Фарбуючи опалове угіддя
Де між землі й небес звучав хорал...
Марія Дребіт
02.11.2022 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964551
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2022
Вже паморозь довкіл вдягла в шляхетний,
У благородно-зоряний жупан.
По нім торкоче, нитьми шов блакитний,
Карбункулово-лицарський тарпан.
Гаптує долю та голчить стихію,
У винятковій силі мчить у даль.
Ніхто не мож його спинити мрію -
Знайти під сонцем волі пектораль!
Марія Дребіт
30.10.2022 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2022
Магічне коло вечорових див
Колише спокій на нічних ліанах,
Краєчком світла тне шляхи туманам,
Зникаючи між тіней в перелив.
У фокусі - гарячість рандеву,
Звучить коханням, на піску, слідами,
Вібрує у привілля чудесами,
Із карнеолів пише піснь живу...
Марія Дребіт
29.10.2022 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2022
Промовисто чаклує чароїт
Поміж бузковим та рожеволиким,
Поміж холодним та гарячодиким,
Складає в пазли виваженість літ.
Неждано зимний іній їх вколов -
Два кольорових стержні злились в гроні,
Завінкувавшись в винограднім лоні,
Розливши аромат, що захолов...
Марія Дребіт
28.10.2022 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2022
Хтось вистелив рубіновий ліжник
У східній залі того піднебесся,
Де світ чека на сонячне пришестя,
Заламуючи промінь, що проник.
Ступає м'яко перший крок в килим.
У теплу вовну, де вогненна злива,
В палаюче шатро святого дива,
Гряде світанок та любов із ним!
Марія Дребіт
27.10.2022 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2022
День розлив карамель самоцвітів.
Та спливала життя рівчаками.
Застигала, не встигши зрідіти,
Ніжно зір борознила слідами.
Кожне пасмо трималося міцно
За кору перегонів, літами.
Тацю барв оновляло циклічно,
Розрізаючи фарби мечами...
Марія Дребіт
26.10.2022 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2022
( з циклу ,,ФАРБИСТІ ВІНКОПЛЕТИНИ")
В округлості долоні малахіт
Зібрався в кулю та чека на вирок -
Кренить тонке зап'ястя го у морок,
Не жде того, що врадить зимний світ.
Шульга? Правиця? Ніготь? Пазур? Що?
Кому належить? Світла? Темна? Руса?
Рука жіноча. Ї ім'я - спокуса,
Хоч й править нею обране НІЩО
Марія Дребіт
24.10.2022 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2022
Стікало срібло жолобом зимовим
Цівкуючи досонячні мережки.
Спливло узором вперто-загадковим,
Оздобивши покваплені сережки.
За мить до сяйва вибухло каратом,
Розсипавши у світ мільйон іскринок
І в повній шклянці, у воді із хати,
Правдивий діамант знайшов спочинок.
Марія Дребіт
22.10.2022 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2022
Закинув невід гранями сапфір.
Чатує на перлину небозводу.
Ковтнувши вись ковтає древню воду,
Щокасто оглядаючи довкіл.
У повній тиші мріється йому -
Навшпиньки підкрадається до плеса,
Краде з чужих обійм свої небеса
І різьбить з ними вінценосця сну.
Марія Дребіт
21.10.2022 Португалія
фото з нетуВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2022
Смеркає танець золотого дива.
Згораючи у тінях губить силу.
Намарно кличе святістю до чтива -
Вже не вловити швидкоплинну хвилю.
Ступив до фляги відблиск вечоровий,
За мить розлиє за нічні фужери.
Комусь ковтнеться, ну а хтось, восковий,
Відлиє в тому злоті блиск химери.
Марія Дребіт
20.10.2022. Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2022
Зустрілись в сонці Осінь та Весна -
Гарячостигла та Гарячоюна,
В післяморозних міжлисткових дюнах
Засипаних килимами добра.
Тепліли вдвох для пахощів рясних.
І байдуже на дивне неначасся.
У медовинні сяйного причастя,
Бурштинить сповідь тихістю між них.
Марія Дребіт
20.10.2022. Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2022
Упав із Неба визрілий смарагд.
Розбився гучно на шклянне намисто
І став чекати хто му буде рад,
Хто одягнеться в зелень урочисто.
А поруч біла ружа розцвіла.
Вбранням весільним кликала до шлюбу.
В підніжжі зелом блиснула роса
Втягнувши квітку в невідкупну згубу...
Немає більше білої краси.
Незайманість врочисто зеленіє
І тільки спогад, встигши розцвісти,
Вдягається у білосніжні мрії...
Марія Дребіт
19.10.2022 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2022
( з циклу ,,ФАРБИСТІ ВІНКОПЛЕТИНИ")
Тремтлива ніжність пахощами снить.
Тріпоче соком сновидінь медових.
Нектар рожевобокістю болить,
Спливаючи - лікує цвітоглови...
В рум'яних снах викупує шпінель,
Зануривши в пестливі сонця грози.
Прокинеться пахіллями шанель
З ковшів розлитих дикої мімози...
Марія Дребіт Португалія
18.10.2022
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963233
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2022
...Пес тихо доживав свого віку́.
Не мав кудлатих мрій, не бився зубом,
Покрехтував, ковтаючи їду,
За нюх тримав життя свого жагу,
Вітався, по собачому, із людом...
...А нині сам сидів між груд життя.
Старенький Крим виковтував гавчання.
З очей незрячих капала сльоза
І застигала, зболена й руда,
Серед руїн кривавого мовчання....
...Гарячі рани запеклись слідо́м,
Що залишився пережитим жахом.
Він вже оклигав під людським крилом
Та повертався поглядом в гніздо,
Щоб стерегти СІМ'Ю під рідним дахом...
12.10.2022 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962635
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2022
Над озером сидів старий Нарцис.
Вдивлявся вперто в каламутну воду.
Шукав в ній образ, що давно вже скис,
Закохано шукав в ній свою вроду.
Вода на нього глянула в одвіт
З застояної ряски та намулу
І відтворила невмолимість літ,
І показала яв життя набулу.
Підвищив голос. Тупнув до землі.
В нестримній люті вирячив очиці
І заходився в корені свої
Несамовито жбурить блискавиці.
Вода гасила. Не її ж вина,
Що в бідолахи вивищене еґо.
Не раз йому доводила вона:
,,Усе минає. Йди життям, як треба..."
Не слухав, лиш мінявся берегів
І вперто зирив на води дзеркалля,
Складав з каміння монотонних днів
Місток через непройдене провалля.
Незчувся, як літа взяли своє -
Шлях до води набив на лобі ґулі
Не зрозумів він за усі роки,
Що суть проблеми у ГНИЛІЙ ЦИБУЛІ...
Марія Дребіт
04.10.2022 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2022
Слова Марії Дребіт,
Музика Олександра Рожанського,
Аранжування Олександра Рожанського,
Виконання Тетяни Вітрук-Коваль.
https://youtu.be/SHQqsskBX9I
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2022
(пісня)
І
Через біль, через кров, через горе й страх,
Я несу міх життя на своїх плечах.
В нім усе, що змогла я серцем вберегти -
Боже, дай мені сил донести.
ІІ
Йду в світи між сирен та гарячих сліз,
Жде мене чужина сивиною кіс.
Заплету їх в вінки та вкраплю маками,
Боже, дай мені сил не плакати...
Пр.:
Ти зачекай, ти зупинись, моя дорого!
Дай озирнусь, дай поклонюсь рідним порогам!
Дай зачерпну в пам'ять вічну любов!
Дай в Україні побачити знов:
Неба блакить, жито в полях, зоряні зливи,
Птахи душі, сонця дощі, люди щасливі...
Все перейду на стежинах зневір!
Я повернусь! Ти мені тільки ВІР!
ІІІ
А ВОНА мене жде і кричить з руїн:
"Ти неси до людей серця передзвін!
Хай звучить у світах правда молитвою!
Кожен крок хай стане битвою!"
Марія Дребіт Португалія
16.09..2022
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2022
( з циклу " БЕЗ ПІДТЕКСТУ")
...Стан здоров'я його мами різко погіршився. Жінка вже не могла сама дати раду в чотирьохкімнатній квартирі. Син теж не міг надати матері ту увагу, в якій вона мала необхідність. А потребувала жінка постійний контроль, в доброму розумінні цього слова та безперервну допомогу, бо "Альцгеймер наступав на п'яти" різко та швидко. Багато причин передувало цьому - смерть чоловіка, старшого сина, серйозна хвороба молодшого... А скільки ще було їх, отих різних причин, знала лише сама жінка, та чи пам'ятала? Тому, молодший син прийняв остаточне рішення влаштувати матір в один з будинків для літніх людей, де вона знайшла те, чого не зміг дати їй він, через складність власного життя...
...Ще донедавна звичайна квартира його матері, сьогодні пахла свіжою фарбою, новими меблями та сяяла чистотою наґлянцованих вікон та підлоги. Мінімалізм сучасного оформлення кімнат пасував до загального інтер'єру. Аромат смаку та достатку п'янив очі. Чоловік окинув поглядом квартиру і, залишившись задоволеним, зателефонував у рієлторську агенцію...
...У його власному домі вже багато років працювала українка. Допомагала тримати в чистоті будинок, слідкувала за тим, щоб одяг господарів та їхніх дітей мав пристойний вигляд, доглядала за собакою. За всі ці роки між подружжям та домашньою робітницею не виникало ні сварок, ані непорозумінь, чи кофліктів. Завжди все було чітко, точно і вчасно. Одним словом - по серйозному.
Коли в Україні розпочалася війна, господарі часто розпитували в жінки про реальність тих подій. Вони дійсно переймалися ними.
Коли ж сталося повномасштабне вторгнення росії на територію України, ці молоді люди заходилися допомагати збором речей та їжі для біженців, а також передавали через українку все необхідне в Україну...
... Сьогодні молоде подружжя мало, для своєї помічниці по дому, гарну новину.
- А ми здали квартиру моєї мами молодій сім'ї з України. Біженцям. У них двоє малих діток. Хлопчик та дівчинка. Такі гарні та виховані діти! Батьки чудово володіють англійською, - захоплено розповідав чоловік, активно жестикулюючи та поглядаючи на свою дружину, а та ствердно кивала головою.
- До мене звернулися наші, місцеві, - продовжував чоловік, - та коли вони почали вихвалятися своїми докторатськими дипломами та зв'язками, мій інтерес до них зразу пропав,- сказав чоловік і з сумом опустив очі.
... Так, далеко від рідного дому, відбувся двосторонній маленький жест великої справи - відповідальність та серйозність звичайної українки в португальській родині допомогла португальцю надати перевагу українській родині...
...Було до сліз приємно...
Марія Дребіт
28.08.2022 Португалія
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2022
Як же ж дріт отой боляче колеться,
За котрим заховала хоробрість думок.
Лиш звидніється мислі околиця -
За печать заганяла. За сьомий кілок.
Тиша зв'я́зок іржею покрилася.
Голос стих і упав на схолоджений діл.
...Свіжі помисли буро світилися
Та назад повертались до пройдених кіл...
28.08. 2022 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957929
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2022
А я взяла і стала злюкою
І так добре мені від того -
Вже нікому в серця не стукаю,
Не шукаю в кому́сь святого.
Не потрібні живі непотреби,
Моя куля усіх нагнала.
Вільно йду, обтрусивши пил раби,
Із відкинутого забрала!
Марія Дребіт ( Голодрига)
25.08.2022 Португалія
малюнок з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957592
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2022
Слова Марії Дребіт ( заспіви) - Олександра Рожанського ( приспів),
Музика Олександра Рожанського,
Виконання Юрія Футуйми,
Аранжування Ігоря Ващишина,
Відеоряд Ярослава Стареправо.
https://youtu.be/4IawFxeHlkc
24.08. 2022 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2022
!!! Я не маю до них жалю
Не шкодую для них с м е р т и
Пожиттєве тавро смалю́
Поміж рогів москалю
Тим потворам вже час в м е р т и !!!
29.07.2022 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2022
Слова Марії Дребіт,
Музика Олександра Рожанського,
Аранжування Олександра Рожанського,
Виконання Олександра Рожанського,
Відеоряд Наталії Хаммоуди.
https://youtu.be/VFz2wlEMaCU
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2022
Слова заспіву Марії Дребіт,
Слова приспіву Олександра Рожанського,
Музика Олександра Рожанського,
Аранжування Олександра Рожанського,
Виконання Олександра Рожанського,
Відеоряд Наталії Хаммоуди.
https://www.youtube.com/watch?v=keFclmZ1wzc
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2022
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ)
Слова - Марія Дребіт - Галина Химочка,
Музика - Марія Дребіт,
Виконання - Анастасія Аверіна, Тетяна Вітрук-Коваль,
Аранжування - Юрій Майданик.
Португалія-Україна-Італія.
14.06. 2022
https://youtu.be/CicGEB7U68k
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950569
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2022
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ДРУГА")
І
М.: Тримайте мою руку!
В ній мого серця сила.
Ним вб'ю розмиру суку,
Що ріже ВАШІ крила!!!
Черпайте з мене віру!
До дна життя черпайте!
ВАС віддаю в офіру!
ТРИМАЙТЕСЬ! НЕ ВМИРАЙТЕ!!!
Пр.:
М.: Вдармо їх силою слова
Час бо прокинутись,
Справжніми стати!
Досить! Підбита підкова!
Кліті покинуті!
Зірвані ґрати!
ІІ
Д.: Птах вилітає із ґрат
Він обирає волю
Під звуки гармат
Треба мчати по полю
До власної перемоги
Обрано шлях
Наші з тобою дороги
На Скрещених шаблях!
Пр.: М.: Вдармо їх силою слова
Час бо прокинутись,
Справжніми стати!
Досить! Підбита підкова!
Кліті покинуті!
Зірвані ґрати!
Марія Дребіт - Дмитро Лінартович
03.06.2022 Потругалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950161
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2022
М.: А я знаю тебе й не важливо що ми незнайомі.
Відчуваю той Гімн, що возносиш з душі до Небес!
Дві енергії стрілись, витаючи в Божому Домі,
Дожидаючись в схронах сердець акведуків чудес.
О.: Я не бачу тебе, та шляхи Божі нам невідомі.
Ми незримо йдемо по околицях наших адрес,
Десь відлуння думок серед поглядів вулиць знайомі,
Переплетом ідуть в персефонах погідних словес.
М.: Словопад на вустах розторочить думки бахромою.
Порозкидує суть не залишивши й крихти сліду.
Тільки віра свята розіллється в нас святоводою,
Омиваючи світ Великодня між Зел в Коляду.
О.: Нас несе по світах та навічно ми разом з Тобою,
Виростає зерно, зупиняючи тлінну ходу,
Кривобокі серця Він бере на Могутню Долоню,
Віртуозно лікуюючи в кіптяві душу тьмяну́.
М.: Він розрівнює згини, що встелюють наші дороги,
Зашиває розірвану стежку від думки до діл.
Обіймає за плечі, вмиває нам втомлені ноги
Та шляхи відкриває вже збитих й не пройдених кіл.
О.: На життєвих ланах нам ще треба розбити пороги,
Подорожніми суть нам судилось пройти частокіл,
Та до Нього ведуть, лиш до Нього ведуть перемоги...
У понурих серцях ще засяє Промінням Престіл ...
Марія Дребіт - Оксана Пунда
30.05.2022 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949222
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2022
Я твоя дитина, Україно!
Неважливо скільки літ мені!
Б,ється в грудях серце воєдино
Від світанку й до захо́ду днів!
Я твій щебет, Нене, цвіт та корінь!
Я зернина, гілля, чорнозем!
Я твій вітер, хліб, дорога, промінь!
Я є голубінь твоїх озер!
Я твоє дитя, о моя Земле!
Я молитва, пісня, сон, поріг!
Я твій меч із лезом вічнотеплим!
Я народ - дитинства оберіг!
22.05.2022 Португалія
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2022
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: Вдих ... Видих ... Вдих ...
У нім млинує колесо життя:
Стібкує перші кроки несміливі,
Веде назустріч сонечку та зливі,
По злітній смузі обране дитя.
С.: Вдих ... Видих ... Вдих ...
У пошуку Тарасових стовпів.
Злітає ввись у небеса Арея.
Йде битим шляхом мужнього Енея,
Черпає сили з коренів дубів!
М.: Вдих ... Видих ... Вдих ...
В нім дух Мазепи, Орлика, Стецька,
Шухевича, Бандери і Богдана!
Сплелися міццю, в серці отамана,
Духовні плити в брами козака!
С.: Вдих ... Видих ... Вдих ...
Широкий степ для нього батьком став,
Вчив волю України боронити!
Не міг його свободи кат спинити,
В бою за Правду він на смерть стояв!
М.: Вдих ... Видих ... Вдих ...
Мечем та кульми, духом, нервом став!
Живим еланом одягнув весь простір!
Обвив свою ударну хвилю в постріл,
Краї орбіти мужністю порвав!
С.: Вдих ... Видих ... Вдих ...
А дух його - коштовний самоцвіт,
Вогнем в душі палає Перемога!
Зодягнений у обладунки Бога,
Безстрашності і силі заздрив світ.
М.: Вдих ... Видих ... Вдих ...
Розправив руки-крила та злетів
Над перстю та блакиттю неба й моря,
Відрікся страху, смутку, болю, горя
І феніксом вознісся над катів!
Вдих ... Видих ... Стих ...
Марія Дребіт - Ярослава Слободян
18.05.2022 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948151
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2022
ПОЕТИЧНА ВЕРВИЧКА складаєтьсяя з трьох частин, бо основа віри - це ТРИНАЧАЛО - Отець - Син - Дух Святий.
У ПОЕТИЧНІЙ ВЕРВИЧЦІ немає дотримання єдиного поетичного ритмо-метру чи інших канонів. В ній є СИЛА ВІРИ, СИЛА ДУХУ, СИЛА СЛОВА! І ЦЕ ОСНОВНЕ!
ЧАСТИНА ТРЕТЯ
ЗА АЗОВ!
ЗА ПЕРЕМОГУ УКРАЇНИ!
(Марія Дребіт):
Молюся. У тиші. Благаю у Бога,
Споко́ю та злагоди світу ...
Та бу́де для МИРУ ціна - ПЕРЕМОГА!
ВІДНИНІ Й ДО ВІЧНОГО ВІКУ!
( Ольга Донеччанка, письменниця, людина, що на собі відчула жахіття війни):
Хай в мирному небі птахи, в полі - коні.
У гривах заплуталась ВОЛЯ ...
І стяг на Донецькім моїм териконі,
Щоб синім та жовтим був - молю!
( Надія Козак, поетеса-піснярка):
Стаю на коліна:- О, Боже Єдиний ...
Ти - Небо, Ти - Зорі, Ти - Води ...
Впантруй і мою дорогу Україну
В прозахіднім колі народів!
( Олеся Чайка, берегиня Українського Козацького Війська, волонтерка):
Звуки кобзи, бандури і ліри, то ключі для воріт в Новий Світ,
Є Любов, є Надія, є Віра, тож воскресне козацький наш Рід!
Хочу вірити й вірю у Тебе, в Україну прекрасну мою!
Вознесу, неповторну, у Небо, на Землі у піснях возхвалю!
( Анна Власюк-Дініш, вчителька):
І згине ворожа сила,
І мати діждеться сина ...
В обійми впаде дружина
Й в колисці всміхнеться дитина!
( Наталя Борисовська, військовослужбовець, захисниця України):
Народжені в бою
Свободою жити -
Так нині ми звемось -
Такими і мусимо прожити ...
( Христина Яремчук, викладачка музичних дисциплін у ЧДПК):
Тепер, як ніколи - напруження тиші,
Всі нерви - в кулак і кипіння тривоги.
Вкраїна пита: ,,Ти мене не залишиш?,
Бо нині надія на тебе й на Бога!"
( Влад Якушев, український письменник, журналіст. Автор популярної книги «Карателі»):
Коли прийшли нас убивати
Ми не втікали від убивці!
Ми взяли в руки автомати
І довели, що ми не вівці!
( Олена Попова, письменниця-казкарка, поетеса):
У спішна!
К мітлива!
Р озумна!
А мбітна!
Ї нша!
Н езламна!
А втентична!
Україна - єдина у часі та просторі,
Піснею лунає у всіх світах!
( Василь Паламарчук, прозаїк, ветеран АТО, воїн-захисник):
Нас питають:,,Чи буде вторгнення?",
,,Куди бігти, як впаде ,,Град"?
А ти дзвониш своєму взводному
І питаєш чи візьмуть назад.
( Василь Ковтун, народний поет України):
Ми з духу козацького й плоті,
І ненька від роду одна,
Все інше - нехай буде потім,
Сьогодні - священна війна.
(Анна Кіщук, сестра Героя Небесної Сотні):
Земле наша Українська, земле життєдайна.
Чому ж ти так зеленієш, чому така файна?
,,Не дивуйтесь діти мої, що я зеленію...
Кров'ю, потом я полита, тому й зеленію.
Кров'ю, потом батьки ваші мене поливали,
Від ворогів чужоземців мене захищали.
Прийшла біда з опівночі, війнов наступала,
Щонайкращих моїх синів на війну забрала ..."
( Василь Погорецький, отець-доктор):
Що не день, то ближче до Раю ...
Та війнами й далі земними журюсь.
В руках я перо і тризуб тримаю,
За волю твою, Україно, молюсь ...
( Олена Соколова, військовослужбовець, матір та кохана жінка загиблих героїв України):
О, Боже єдиний, про одне молю я -
Дай сили і духу дійти до кінця.
Щоб справа, почата моїми синами,
Була перемогою, тільки Добра!
( Бережа Суржок, творча жінка):
Україна в огні! Кожен погріб ячить!
Молитви́ і пісні сотворяють нам щит!
І у небо летять Байрактари й Слова!
Україно моя! Ти жива! ТИ ЖИВА!
( ,,Лаккі", воїн-захисник):
... За мій рідний Ірпінь не прощу, не пробачу!
Тебе *** зродила, гієна зростила!
Бо того б не зродила МАТИ ...
Ти вже проклятий, знай!
Ти вже мрець і ти раб!
Ти убивця, ти кат супостатий!
( Роман Дребіт):
Злетіла птахом в сині небеса,
Крильми тремтіла, болем, щемом, шалом ...
Стікала кров.ю та долала жах -
До ПЕРЕМОГИ линула Началом!
( Дмитро Лінартович, актор кіно та театру, бард, воїн-захисник):
Стою на своїй землі,
Відчуваю міцну опору
І злість моя при мені
На тих, хто по трупах йде вгору!
( Василь Панцирєв, бард, поет):
Страшна війна, немає слів,
Одні думки високі -
Ми переможем москалів!
Настане мир та спокій!
( Мар'ян Дорогань, воїн-захисник):
Летять снаряди з горизонту,
Земля трясеться і кипить.
А на душі чистенький спокій,
Лише за родичів болить.
( Ярослава Слободян, вчителька):
Ми віримо - прийде весна до нас,
Зрадіє СОНЦЮ скривджена калина
Настане світлий довгожданий час,
І буде вічно жити Україна.
( Володимир та Сергій Гупал, фронтмени гурту ,,Брати Станіслава", воїни-захисники):
Стогне, реве, мішки під очима ...
Та в грудях лунає праведний спів!
У порваних латах, за доньку, за сина
Мати-країна рве ворогів!
( Христина Швед, творча жінка):
За Україну, за її синів та дочок!
Та за стареньких й немічних людей!
Бої ведуть дівчата й наймужніші хлопці
У пеклі.
З Богом у своєму серці!
Не знаючи страху!
В НИХ ПЕРЕМОЖНЕ СЯЙВО СВІТИТЬСЯ З ОЧЕЙ!
СЛАВА УКРАЇНІ!
ГЕРОЯМ СЛАВА!
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947384
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2022
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: Де ти, крихітко? Як твої справи?
Чи спокійна твоя душа?
Чи палають у серці заграви?
Чи емоцій живих катма?
З.: Тугою нестерпною я в окови закована,
За тисячі кілометрів від дому мене заховано.
Матінка рідна сказала, що ми - насінинки,
Величної нації берегині - ми українки!
М.: Юна дівчинко, ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ!
Пуп `яниться життя весна!
Має мрії Вкраїна хоробра!
І маршує до них вона!
З.: Та серце моє назавжди в Україні!
Немає кращої від моєї Батьківщини!
Сльози всі виплакані, тужу за Тобою.
Щем за народ мою душу пронзає до болю,
Поки безславнії кати позарились на нашу свободу і волю.
М.: Ненависник зірветься в безодню.
І зостанеться там. Це знай.
Ти візьмеш сміло в руки СЬОГОДНІ
І у ЗАВТРА його вкладай!
З.: Я вірю, щоденно молюся,
Що на Вкраїноньку я повернуся!
Наші безтрашні воїни землю для нас збережуть,
Лихих ворогів із землі проженуть.
Ми повернемось і в ній проростемо
Корінням міцним, цвітом калини ми зацвітемо!
Марія Дребіт - Злата Борозенець, 13-річна донька загиблого Героя Дмитра Борозенця).
09.05.2022 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2022
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: На причілку хати
Жде-чекає МАТИ
Свого сина.
Ще вона не знає,
Що його ховає
Домовина.
I.: Ще вона не знає,
Що спіткало горе
Всю її родину,
Неньку - Україну.
Згорблена старенька
Не розправить плечі,
Затуманив очі
Біль її та сльози,
Все чекає сина
МАТИ на порозі.
М.: Поруч жінка стала,
Погляд заховала
В гіркі сльози.
Молода, вродлива,
Мала косу сиву -
Життя грози.
І.: В небо подивилсь
Руки підняла.
Сина народила -
Я ж була щаслива,
А тепер я сива,
Молода, красива,
Тільки й щастя мала
Та не вберегла...
M.: Обійнялись щиро,
Віддали в офіру
Синів Богу.
Молитвами вкрили
Душедайні сили,
Їм в дорогу.
І.: Бо життя, як грози,
Дощ і град стіною ...
Гірко стало МАМІ,
Сльози витирала.
Зранена, прибита,
Знищена вона,
Бо не дочекалась
Сина із війни.
M.: МАМИ СИВОБІЛІ,
МОЛОДІ та ЗРІЛІ
ВАМ ВКЛОНЯЮСЬ!
А СИНАМ СОКОЛАМ -
ВІЧНІСТЬ НАДОВКОЛА!
СХИЛЯЮСЬ ...
Марія Дребіт - Ірина Харчук, матір загиблого героя з
07.05.2022 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2022
М.: Вже перші кроки день новий зробив:
Відсунув ширму сірого туману,
Ступив на сцену непочатих див
У ясних шатах днинного сукману.
Т.: Я вдячна Богу за можливість дану:
Іти вперед за своїм щастям.
І руки опускать не стану,
Коли мені та щось не вдасться.
М.: Хай вдячність вийде та між берегів,
За межі слова хай вона ступає,
Хай не боїться грому батогів,
Не ко́риться, бунтарка, не згасає!
Т.: Я буду вірити в дива і казку
І даруватиму добро я людям.
Я вдячна Богові за ласку!
Нехай любов царить усюди!
М.: У кожній миті денного єства,
Відважмо час на шальках розуміння -
Щоб не ,,За що?,, звучало у словах,
,,Для чого - знаю!,, - сталося прозрінням.
Марія Дребіт - Тетяна Максимів, дружина захисника України.
03.05.2022 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2022
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
(пісня)
І
І знов мене хвилюють твої очі голубі,
Зволожені туманами надії.
Стоїш між двох перонів, посміхаючись мені -
Розлукою та променями мрії.
Пр.:
А я чекаю ніжних слів,
Гарячим подихом ловлю.
У візерунках булих днів
Шукаю сонце між снігів,
Бо досі лиш тебе люблю.
ІІ
Я в глибині блакиття мов у прірві знов тону,
В обіймах нескінченної любові.
Поміж розлук німих зловити мить хоча б одну,
Відчути дотик мріяно-шовковий.
Пр.:
А я літаю серед снів,
Твій подих і вночі ловлю.
Серед вокзальних вітражів
Шукаю слід жаданих слів,
Бо досі лиш тебе люблю.
Марія Дребіт - Наталія Простякова
17.01.2022 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2022
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: Українці, заплачемо потім -
Пересолимо слізьми святий чорнозем.
Нині ж биймось, бо в кожнім болоті,
Сіють ,,квакші" брехню та плюються вогнем!
О.: Та брехнею й вогнем нас не можна здолати!
Ми не згодні втрачати свободу свою!
Бо для кожного з нас Україна - це Мати,
Ми за неї повстанем у кривавім бою!
М.: Українці, обі́ймемомь завтра,
Нині кожного руки тримають свій меч!
І Стугнує роз` ятрена ватра,
І Вербою викошує ворога смерч!
О.: Тільки в єдності сила наша!
А ще маємо в серці любові дар ...
І його вже відчула раша -
Нищить орків з любов'ю наш байрактар!
М.: Українці, ми ще усміхнемось,
Через біль та розпуку гарячих думок!
Світе, знай, ми іще повернемось,
І до цього залишився тільки лиш крок!
О.: Всі чекаємо День Перемоги,
Як узимку всі мріють про цвіт навесні ...
Пил з воєнної змиєм дороги,
Втрати біль заховаємо гли́боко в сни!
Марія Дребіт - Ольга Донеччанка
29.04.2022 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946544
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2022
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: Плаче, квилить Україна, зболено голосить,
То заломить з болю руки, то рве в болю коси.
Прикриває зкривавлені оголені рани
Вишива́ними, хрестами, мальворушниками.
С.: Тліє серцем, наче мати, за дітьми своїми,
І кривавими сльозами омива руїни.
Заспівала пісню ніжну, що бринить туго́ю,
Та не стане на коліна, не буде рабою.
М.: Бо душа її свобідна і дух її вільний,
А під строєм, кріпить віру, хрест її натільний!
А між стонжок кольорових та хусток квітча́стих
Самостійна Незалежність йде шляхом шпилястим!
С.: Під ногами грань пекельна - багряне намисто,
Але Вічна Берегиня ступає врочисто.
Вибирає з жару квіти, у вінок вплітає,
Синів й дочок стяг священний від куль закриває.
М.: І заплівши ґердана́ми буршино́ву косу
Пішла в танець переможний берцями на босу!
Затягла на стані крайку, підібравши плахту,
В'яже ворогу, ґудзами!, соковиту плаху!
С.: Засміялася бандура над Дніпром рікою,
А в Карпатах відгукнулась трембіта луною.
І пронесла тризуб волі з Заходу до Сходу!
Благу вість несе Оранта нам про Перемогу!
Марія Дребіт - Ярослава Слободян.
27.04.2022 Португалія - Україна
на фото: картина української художниці Марти Пітчук
,,Перемога".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2022
Б `є по ліктях струм голодний,
Ловлять жмені піт холодний,
Тнуть зморшки го чоло.
Закусив від болю зуби,
Німо шиє зойком губи.
Рве голодом його.
Свище вітер у кишені -
Все що мав віддав дитині.
Тре совісті мозоль.
Наступає ним на думку,
Строчить погляд чиюсь сумку,
Він - вироку король.
Зблід. Ну й що? Немає мочі,
Заплітати коси ночі,
Хай журиться сама.
А його тривожать люди
Ті, що теж кусають губи ..
Зна, виходу нема ...
АЛЕ ЗІЙДЕ СОНЦЕ!
І ЗРАДІЄ СЕРЦЕ!
ВЖЕ ЯСНИТЬ ДОРОГА!
ЛИШ ДІЖДІТЬ ПІДМОГУ!
Марія Дребіт
23.04.2022 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2022
... Люди плакали й плакали стіни -
Слізьми, кров'ю, морозом і потом.
Голосились їх душі в руїни
І стирчали всі сховища дротом.
Кожну мить цвях новий забивався
У життя кровоносні судини,
Сатана двоголовий сміявся
В уготовані ним домовини ...
Залишається крик їхній німбом,
А наш стогін голгофить невчутим,
Закорковані янголи тромбом,
Боже, змилуйся! Стань мечем лютим!
Там очікують людськості люди
Й на, Тобою вготовану, купіль.
Освяти, Боже, зранені груди,
Що відкрив світу твій Маріуполь ...
Марія Дребіт
22.04.2022 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945741
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2022
Коли тіло стирає втома,
А зіниці без снів гудуть,
В моїх жилах чорнить червона
Невпокорена правди лють.
Час для мене спинився в Лютім.
Буревіє вогнем земля.
Вчора був я хлопчиськом в суті,
Нині воїн я - суть свята!
Я собою прикрию небо,
Впа́ду променем у жита,
А в калинові грона щедро
Заквітчаю моє життя.
Вчора байдуже думку множив:
"Без різниці" - собі казав ...
Вчора вмер "язиком" ворожим,
Нині захистом мови став!
А ще вчора не вмів молитись
Нині ж віра моя - граніт!
Вчора, щастям мав, зрозумітись,
Нині - числюся з тисяч літ!
Вчора думав, що знаю хто я -
Жив без гасел та кольорів,
Нині - честю - звання Героя,
Українець я нині! Вспів!
Марія Дребіт Португалія
20.04.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2022
(правдива історія, що трапилася минулого тижня зі мною)
... Португалія. П,ятниця. На годиннику десять на двадцять першу. Вже сутеніло. Я зачинила двері квартири в якій завершила прибирання і почала швидко спускатися з третього поверху, бо ще мала заїхати за одним з моїх вихованців, щоб забрати його з тренування, коли в одній з квартир другого поверху розчинилися двері і в них зупинився малий хлопчик, мабуть років п.яти, пильно глянув на мене, на мою сумку, з пов.язаних на ній двома стрічками синього та жовтого кольору, та вигукнув: ,,Ооо!".
Я привіталася до дитини та його матері і продовжила йти сходами вниз, коли хлопчик зупинив мене словами: ,,Espera, espera!" ( ,,Почекай, почекай!") і підсилив це жестами. Звичайно, що я зупинилася. Зупинилася і завмерла в невідомості та передчутті, яке защемило десь в глибині душі.
Малий швиденько підбіг до мене та міцно ОБІЙНЯВ РУЧЕНЯТАМИ. Обійняв незнайому йому тітку, яку вперше бачив. Обійняв, щоб надати підтримку людині, в якої на сумці пов,язані стрічки кольорів України. З моїх очей нестримно покотилися сльози. Гарячі і рясні. Я відповіла дитині міцними обіймами, цілунком в голову та щирими словами вдячності.
Вже втрьох ми наближалися до виходу, розмовляючи.
- Це в тебе прапор України! Я знаю! А українці дуже сміливі люди і вони переможуть! - сказав малий, з блиском в оченятах.
- Так, це кольори Українського стягу, - відповіла я. - Дякую тобі, хлопчику, від серця!
- А ти живеш в цьому домі? Я тебе раніше небачив. - Продовжував малий.
- Ні, я тут працюю. Приходжу, до твоїх сусідів, три рази в тиждень ...
- А чому в тебе ці стрічки на сумці? Ти теж підтримуєш Україну? - не вгавав цікавий співрозмовник.
- Я українка ...
Малий різко зупинився, по дорослому глянув мені в очі та знову обійняв. До нього долучилася й його матір. Тепер вже плакали ми всі ....
Марія Дребіт
02.04. 2022 Португалія
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2022
( пісня)
І
Побратиме, друже, брате мій,
Станьмо поруч і тримаймо стрій!
Україні, Україні присягнімо,
Супостатів, супостатів посічімо,
Нині йде наш вирішальний бій!
Нині йде наш вирішальний бій!
ІІ
Вже нема страху в моїх очах,
В серці маю синьо-жовтий стяг!
Лине славень, лине славень над світами,
Кличе люто, кличе в танець з ворогами,
Гопаком злітаймо до звитяг!
Гопаком злітаймо до звитяг!
ІІІ
Вдармо в струни кобзи та бандур -
Звиймо шаблі в неприступний мур!
Гей, до танцю, йдім до танцю сміло нині,
Козаченьки - вірні діти України!
Вояки, до зброї! Жде Савур!
Вояки, до зброї! Жде Савур!
ІV
Вже за першим другий йде удар!
Джавеліни кличуть байрактар!
Запалали, запалали московити,
Кров ворожу, кров ворожу не спинити!
Не спинити українців жар!
Не спинити українців жар!
V
Побратиме, друже, брате мій,
Станьмо поруч в цей останній бій!
Україну, Україну захищаймо,
Вільну волю, вільну волю здобуваймо!
Гей, Героє, вже тримаєм стрій!
Гей, Героє, вже тримаєм стрій!
Марія Дребіт
29.03.2022 Португалія
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943519
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2022
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: Між всіх небес шукаю синю птаху.
Душею жду її із далечіні.
З висот чекаю на стрибок із даху
В заквітчані думок глибини пінні.
Т.: Вдивляюся у небо, примружуючи очі,
Наповнююсь повітрям із запахом весни.
Далеко десь той птах, що так посеред ночі
Будив мене словами: "Лиш тільки не засни!"
М.: Весна ж гойдала Зиму птаством світу,
Їх співом зайняла усі усюди,
Забила змерзлість книґ пахіллям цвіту,
Запаморочила холодні груди.
Т.: А синя птаха десь собі літала...
Ковтала сльози я зі смаком гіркоти...
І ластівкою в синім небі я б ширяла,
Аби лиш дивну птаху віднайти ...
М.: Вона у нас! Вона у наших грудях!
Вогнем палає в синьо-жовтих венах!
Мала пташина у звичайних людях,
Політ веде між викликів шалених.
Т.: Вона - наш щит і меч наш, і забрала!
Вона - свободи нашої і вольності політ!
Щоб Україна квітла й процвітала,
Собою синя птаха знов закрила світ!
Марія Дребіт - Тетяна Камерістова ( військовослужбовець)
28.03.2022 Португалія - Україна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943509
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2022
Слова Марії Дребіт,
Слова приспіву Олександра Рожанського,
Музика Олександра Рожанського,
Аранжування Олександра Рожанського,
Виконання Олександра Рожанского,
Відеоряд Наталії Хаммоуди.
І
М.:
Безсоння пахне ароматом кави,
Всім мружить очі сон, лиш не мені.
Думки зерную. Кип`ячу словами
І лиш з достиглих вам наллю рядків.
Десь загірчить між них густим оса́дом,
Залишеним від запахів розмов.
Десь запарують, збиті зерноградом
Та із лимоном подадуть любов.
О.:
Пр.: Ранкова кава - життя забава,
А в ній цілунок кохання днів.
Ранкова кава - життя забава,
Любов шалена, без зайвих слів,
Ранкова кава - життя забава,
Любов шалена без зайвих слів!
ІІ
М.:
Кориці в крок чи кардамонним слідом
Запалять пінно згублені ковтки.
Пече вогнем нутро ходою гіда,
Солодить медом туркові містки.
Міцну. В пів чашки. Скраплену в догоду.
Із тангом з віскі в гострий каблучок.
У шоколадний ромб чи кубом льоду
Йдемо, життю назустріч, з нею вдвох.
О.:
Пр.: Ранкова кава - життя забава,
А в ній цілунок кохання днів.
Ранкова кава - життя забава,
Любов шалена, без зайвих слів,
Ранкова кава - твоя уява,
Ми вдвох з тобою п.ємо її.
Марія Дребіт та Олександр Рожанський
2022 Португалія - Україна - Італія
https://youtu.be/5LQz3ICLCuQ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2022
Бусліє небо вістками. Крильми бунтує груди.
У вив,язаній стрічками побачать Землю люди.
Вбрунькована, заквітчана віночком щастя юнка,
Взове тепло, невінчана, незваблена в цілунку.
Стоїть в Зими на ґаночку, постукуючи Сонцем
Замріяна паняночка - Весна глядить в віконце.
Вкладе у кожне серденько пташині переспіви,
Струмки розлиє з глечиків в, гарячих днів, посіви.
Розчахне навстіж на́віски захмарених долівок.
Із пролісків та крокусів нанизає гаївок.
Бурульки зтеплить золотом, їх вилиє між цвіту ...
Весна поспіла молодо, всміхнулась знову світу!
04.02.2022 Португалія
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2022
Друга частина ПОЕТИЧНОЇ ВЕРВИЧКИ, не боюся знову повторитися, як і перша - це не просто слова, це енергія, яку передаємо силою нашого внутрішнього світу в простір. Це посил, яким несемо віру та надію в перемогу!
Кожен з нас писав ці рядки, вкладаючи в них часточку себе.
Тут немає канонів. Тут немає строгості дотримання ритму чи рими. ТУТ Є ТЕ, ЩО ВІДЧУВАЄ СЕРЦЕ!
ДЯКУЮ ЛЮДЯМ З ВІДКРИТИМИ СЕРЦЯМИ, які ДОЛУЧИЛИСЯ до її написання!
Хто читає, ДОЛУЧАЙТЕСЯ СВОЇМИ ДУХОВНИМИ ХВИЛЯМИ!
ЧАСТИНА ДРУГА
ЗА ВСЕ ВІЙСЬКО УКРАЇНСЬКЕ
( Марія Дребіт, творча жінка, Португалія, Тернопільщина):
СИНИ наші й ДОНЬКИ! В щоденних молитвах
Благаємо в Бога ЖИТТЯ -
Для ВАС, для ДЕРЖАВИ! А покручів битва
Хай з ними піде в небуття!
( Ірина Харчук, матір загиблого ГЕРОЯ Андрія Цвітненка, Дніпропетровщина):
Там в раю - безхмарне небо, там в раю - квітучий сад,
Райські пташки все літають, спів стоїть на небесах,
Спокій, тиша благодать. На землі усе не так -
І небо хмарне, і вітер гуляє, і шумно, ще й дощик поливає.
А тебе на цій землі так мені, синочку, не вистачає.
( Галина Химочка, поетеса-піснярка, викладачка у ЛНУ імені І. Франка, Львів):
О Боже Єдиний, зціли наші рани,
І світлом Любові усіх обійми.
Най біль наш розтане. В молитві єднаймось:
Дітей, рідну землю від війни вбережи.
( Злата Борозенець,13 років, донька загиблого ГЕРОЯ Дмитра Борозенця, Дніпропетровщина):
А тих, хто у бою загинув,
До себе, Господь,пригорни.
Вони до кінця всі стояли,
Во ім’я Твоє й Батьківщини
Геройськи життя віддали!
Вони - України бо дочки й сини,
В своєму серці славу карбували,
Щоб їх нащадки пам’ятали,
Що Україна - наша мати,
За неї нам повік стояти
І вічну славу берегти!
( Надія Думанська, творча жінка, Тернопільщина):
Ми хочемо миру у рідній Україні,
Щоб більше не знали жахіттів війни,
Щоби сини повернулись живими додому,
Щоби до дітей повернулись живими батьки!
( Костянтин Климчук, волонтер, директор видавництва ,,Час Змін Інформ", Київщина):
Перед очима досі ті картини, коли скажена ватяна юрба
Терзала прапор на дві половини, кричала нашим воякам: "Ганьба!".
Ми не забудем зрадників обличчя, ми віримо, що недалекий час,
Коли війська прийдуть на пограниччя, вогонь в серцях вкраїнців не погас!
(Ольга Мітченко, поетеса, Дніпропетровщина):
Низький уклін тобі, наш Воїне відважний!
Від нас усіх тобі - подяка щира
За героїзм щоденний, дух звитяжний,
За шлях, що прокладаєш ти до миру!
( Володимир Балух, український громадський активіст, політичний в,язень путінського режиму, Крим):
Та я не знаю миру іншого,-
Для мене він у Справедливості,
Що цілком, а не «здебільшого»
Базується на ЧЕСТІ й ГІДНОСТІ!
( Галина Британ, поетеса, Львівщина):
Зимова ніч, морозом прирікає,
Стоять бійці у боротьбі за мир
В серцях горить любов до свого краю,
Горить любов, зимі наперекір!
( Лариса Чоп, дружина загиблого Героя з Київщини, Сергія Чопа):
Вкраїну прикривають від чуми
І взимку й восени, і літньої пори й весною!
Немає вчинкам їхнім цим ціни!
Молюсь за них! Моліться й ви зі мною!
( Галина Онацька, поетеса, Донеччина):
Вони обрали у житті свободу й волю,
За правду й честь вони ідуть у бій.
І маки їм вклоняються у полі,
На цій землі і рідній, і святій.
( В'ячеслав Олійник, брат Сергія Гнатюка, який поклав своє здоров’я й життя в ім'я Перемоги, Луганщина):
Слухай, братику, а чому так тихо?
Чому не чутно, як здригається земля?
Невже кінець? Не буде більше лиха?...
Лише мовчання серце спопеля...
Німий Сергій... Бо сон його окутав,
Той Сон, що забирає раз на вік,
Немов чаклун шляхи всі переплутав,
Війна триває вже которий рік ...
( Галина Чабанова, поетеса, Дніпропетровщина):
Народжена Людина, щоби жити,
З любов'ю в серці Землю прославляти.
Найголовніше в матері - то діти,
Ніщо не може ту любов відняти .
Отож, помнож на два усіх загиблих,
Бо, разом з ними матері вмирають.
І то вже янголи із крилами сліз застиглих
Країну від нашестя захищають.
( Анжела Ярмолюк, журналістка, Заслужений діяч мистецтв України, волонтер, Крим):
Впадуть сніги. Не стане ран
На цій замлі, що встигла посивіти.
Та пам, яттю про тих, хто воював -
Калина буде кров `ю багряніти.
( Петро Войт, прозаїк, поет, Вінничина):
І душить серце ця пекельна мука,
Що хід історії не можу я змінить,-
Бо винуваті ми, а дітям та онукам
Судилося за Україну кров `ю заплатить.
(Олена Степова, Луганщина):
Не зраджуйте захисників. Не бийте в спини,
Не плюйте в очі, бо опинитесь в руїні.
Бо той, хто захищає, має знати,
Що за спиною є в них місто, батько й мати,
Є син, дочка, а ще в них є країна -
Не зраджуйте захисників, не бийте в спини.
(Валентина Попелюшка, письменниця, Закарпаття):
Цвіти, Україно, хоч знову розп'ята,
У вулиць твоїх - не за горами свято.
Твій кат захлинеться кривавою грою,
Повернуться з бою сучасні герої,
І пісня твоя ще дзвінкішою стане -
Розвіється ніч, і настане світанок.
( Володимир Гонський, ведучий сцени Євромайдану, бард, публiцист, волонтер, заслужений дiяч мистецтв України, Івано-Франківщина):
Братику мiй, ти пробач, що не змiг сховати тебе вiд цих бiд.
Тут, на Майданi, i там, у Пiсках, ти врятував цiлий свiт.
А ми, живi, принесем їхню кров
У душi новi, спраглi чести.
Хай там воскресне новий герой,
Бо лиш тодi ми станемо вiльнi!
( Наталія Вовчук, директор
Народного Дому с-ща Єзупіль, Івано-Франківщина):
З любов'ю в серці, з вірою у Бога,
Схиляємось в пошані низько вам, сини і доньки нашої Вкраїни-,
За мирний сон, за колосистий лан,
За ту жертовність, відданість і силу духу,
Наперекір всім нашим ворогам!
( Тетяна Камерістова, військовослужбовець, Рівненщина):
Укради Ти мене лиш на танець.
Від війни Ти мене укради.
Як і я Ти - війни вічний бранець,
Що пішов воювать у світи ...
( Галина Щербань, творча жінка, Львівщина):
Вервичка моя із молитви й благань,
Щоби нарід наш в мирі проживав
В Україні вільній де її сини - воїни герої і захисники
Господи, благаю спаси і сохрани українські родини.
Не допусти війни.
( Вікторія Шинкаренко, волонтерка, військовослужбовець, ветеран російсько-української війни, Рівненщина):
Клята війна
Змінила життя,
Забрала найкращих
Залишила справжніх
( Наталія Простякова, поетеса, співачка, Миколаївщина):
Хай замість пострілів лунає грім травневий,
А замість сліз хай ллється дощик теплий.
Та замаскує рани цвіт вишневий,
Червоний мак засіє на полях криваве пекло ...
( далі буде заключна частина)
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2022
(поетичний проєкт, який об,єднає 69 творчих людей, що вболівають за долю України)
ПОЕТИЧНА ВЕРВИЧКА - це не просто слова, це енергія, яку передаємо силою нашого внутрішнього світу в простір. Це посил, яким несемо віру та надію в перемогу!
Кожен з нас писав ці рядки, вкладаючи в них часточку себе.
Тут немає канонів. Тут немає строгості дотримання ритму чи рими. ТУТ Є ТЕ, ЩО ВІДЧУВАЄ СЕРЦЕ!
ЧАСТИНА ПЕРША
ЗА УКРАЇНУ ТА ЇЇ НАРОД
( Марiя Дребiт, творча жінка):
Тобі, мій ГЕРОЮ, тобі, ПОБРАТИМЕ,
Складаю уклін доземний!
Мені ти стіною, за мене ти гинеш,
Для мене твій вчинок - святий!
( військовий Богдан Гирич, Вінничина):
Для мене твій вчинок -
То шана безмежна.
Знаю... чекає тебе поєдинок.
Будь ласка, будь обережним.
( Наталiя Хаммоуда, письменниця, Італія, Тернопільщина):
За тебе, герою, я молюся Богу,
Щоб він тебе завжди беріг.
Аби твої рідні не знали тривоги,
Живим щоб вернувсь на поріг.
( вiйськовий Олег Бородай, поет):
Безмежно я вдячний за вашу підтримку,
За теплі та щирі сердечні слова -
Які, мов обійми, так гріють узимку.
Допоки ви є - Україна жива!...
( Галина Мороз, поетеса, з вiдгуком власного вiрша ,,Коли закiнчиться вiйна!", поетеса, письменниця):
"Коли закінчиться війна,
Зрадіє Україна - мати ,
Синів , братів буде стрічати
І зникне горя пелена!"
Евія Колотун ( дружина загиблого ГЕРОЯ Сергія Колотуна, Луганщина):
І встане з коліна
Ненька Наша Україна!
Й ріки забурлять,
Й поля зацвітуть,
Блакитно- жовтим кольором!
( Світлана Бояркевич, поетеса):
Колиска Янголів Душа Планети...
Попереду твої високі злети.
На згарищі постане Світло Боже ...
На рай небесний чимось схоже ...
( Тетяна Федорова, дружина загиблого ГЕРОЯ Сергія Федорова, Луганщина):
Де всі щасливі будуть і багаті!
Де мир і спокій в кожній хаті!
Які життя свої, заради них, поклали на полі бою,
І пам'ятатимуть нащадки наші - Своїх Героїв!
( Оксана Литвин, багатодітна матір, Португалія, Івано-Франківщина):
Казав:,,Повернуся!''- рідній матусі,
Що слізьми вмивалася в тузі.
Казав:,, Повернуся!' й коханій дівчині,
А згодом обидві стояли у чорній хустині.
( Світлана Бабенко, дружина загиблого ГЕРОЯ Олега Бабенка, Львівщина):
У маковім полі, із вітром грайливо,
У бій ти відважно ступав.
В руці кулемет, а у грудях - молитва,
Життя за Вкраїну віддав!
( Оксана Млодзяновська, поетеса, Тернопільщина):
Хай Україною Слава Героям все лине,
І для мене СИН СВІТЛА - ЖИВИЙ!
Ось ключ журавлів в небо плине,
Життя у Жертву віддавши - Святий!
( Альона Павлова, донька загиблого ГЕРОЯ, полковника Ігоря Павлов, м. Київ, майбутній віськовослужбовець):
Пригорне обіймою Ангел ,
І з неба подасть благодать,
Бо воїни наші хоч й в небі,
Завжди будуть нас захищать!
(Тамара Морошан, журналістка, поетеса, Португалія, Буковина):
Попри бої криваві, жахи й болі,
Ти збережи життя своє, солдате.
Звичайно, все в святій Господній волі,
Але тебе чекають батько й мати.
( Яна Пашалик, майбутній військовослужбовець):
Нехай ворожі кулі згинуть в автоматах!
Хай Гімн полине на Землі!
Вернуться люди до своєї хати,
Та ,,Ще не вмерла!'' заспіваймо ми!
( Дарія Склярик, громадська діячка, волонтерка, поетеса, казкарка, Лондон, Тернопільщина):
Розцвітає України і СЛАВА, і ВОЛЯ!
Усміхається нам добра, щасливая доля...
Душу й тіло ми гартуєм в борні за свободу,
Пам’ятаєм - МИ нащадки ВЕЛИКОГО РОДУ!!!
( Тетяна Максимів, дружина добровольця, ветерана АТО Миколи Максиміва, Львівщина):
Козацького роду! Могучої сили!
Цінили свободу і нас не скорили!
Гартувались в бою!Перешкоди минали!
За землю свою Життя віддавали!
( Олександр Бригас, поет, Португалія, Житомирщина):
Хлопчино безвусий, дідусю "зі стажем",
Сестричко, тобі й поготів, -
Ми голову схилим, молитву прокажем
За вчинок ваш, гідний ВІКІВ!
( пані Наталія, матір воїна-захисника України Максима, Тернопільщина):
Молитви свої промовляли щомиті з надією, болем, слізьми...
Аби Хоронитель, бува, не покинув ! Щоби захистив вас крильми...
Ми вірили щиро, що Бог допоможе, й поверне додому живим! Бо Ви наші Ангели, наша надія, Герої Вкраіни і наші Сини!
( Н. Барановська, вчитель, поетеса, Португалія, Тернопільщина):
Хай навіки замовкне у полі
Канонада ворожих гармат!
В мирне русло життя хай поволі
Поверта захисник наш, солдат.
( Сталіна Чубенко, матір Степана Чубенка, закатованого Народного Героя України, Донеччина):
Добре знати, коли захищаєш
Батьківщину від ворогів,
Що в тилу патріотів ти маєш,
А не зрадників і сепарів.
( Світлана Маланка-Баліцка, письменниця, поетеса, Львівщина):
В тихім смутку споглядаю я на синє небо...
Журавлі летять, лишивши гнізда на землі...
Тихо всюди, біль в душі і звуків чути слáбо...
Не забуду, Воїне, як рідний край беріг!..
( Тетяна Сонько, матір загиблого Героя з Херсонщини, морпіха Сергія Сонько):
У Матінки Божої прошу я захисту
Для тебе Герою, щоб ти переміг!
Щоб вільною Ненька наша була
І щоб закінчилась війна!
( Галина Шпік, творча жінка):
Кожен подих - то наша молитва,
Щоб скінчилася клята війна,
І зі словом загарбника - битва!
Слава Богу, в ній я не одна!..
(далі буде)
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2022
М.: Коли День починає свій огляд,
Сонця диск визолочує з зір,
Я очима торкаю го погляд,
В нім вчорашній заховую спогад.
В ньому тепло і затишно. Вір.
Т.: Він промінням торкає волосся,
Осяває іскринками враз.
Майже все, що я мрію - збулося,
І я впевнена - буде не раз.
М.: Виграє День дзвінким водоспадом,
На полях вистеляє стежки,
Усміхнувшись землі щедрим градом,
Зродить плід, обцілований садом
І відійде у ніч навпрошки ...
Т.: Він по збитих стежках крокуватиме знову,
Посміхаючись всім і цілуючи кожного в ніс.
Він підслухав таки цю розмову,
Проспівав ніжно десь колискову,
І краплини дощу й нам приніс.
М.: А на ранок, прочнувшись з дрімоти,
Та наслухавшись дзвону дощу,
В День новий, повен світла і цноти
Увійду, під його теплий дотик,
Та набудусь у нім досхочу.
Марія Дребіт - Тетяна Камерістова, військовослужбовець
02.02.2022 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2022
М.: У напрузі рука. Ще лиш мить і постукає в серце.
Чи відчинете? Хтозна. В цій спробі іду навмання.
Буду вдячна сповна, якщо й навіть спитаєте: "Що це?"-
Заколоситься щастям душа і від цього зерна.
О.: Так тепло на душі - адже кожному серцю я рада
Відчиняю своє, хай і тут проростає зерно.
Цінним буде врожай: Ваша посмішка, досвід, порада
Кожне слово, як з щедрого серця полине воно.
М.: Я й сама наві́д жду, бо у цьому житті безпорадна.
Все шукаю чогось, озираюся серцем довкі́ль.
То замерзну в душі, а то, раптом, дивлюсь - вже відтала ...
Закружляла у вихорі танцю мене заметіль ...
О.: Краще танок душі, ніж болот незворушливий спокій...
Навіть якщо веде у тім танку мене в заметіль...
Хай кружляє життя, мов сніжинку у бурі жорстокій!
Може втрачу в кружлянні затиснутий пам'яттю біль...
М.: Все минеться. Пусте. Зарубцюється білими нитьми.
Вже видніється світло у темнім тунелі подій.
Відбиваю у серці пульсуючо-стримані ритми.
Загорну́ в сухозлотицю, що спричинило двобій.
О.: Щастя - вітер співа, ледве арфи торкає стру́ни-
Не в житті, а в тобі, у душі твоїй долі скарби.
Тільки ти зрозумій Проведіння вкарбовані руни.
І надію свою не втрачай в зіркопаді журби...
М.: ... У напрузі рука. Ще лиш мить і постукає в серце.
Чи наважусь? Не знаю. Відчула грядущі слова.
Розміркую життя. Ті думки повкидаю в відерце
Та піду роздавати, допоки не стерпне рука ...
Марія Дребіт - Ольга Донеччанка
01.02.2022 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2022
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: Лляніє думка білою канвою,
Чекає барв від обраних словес.
Вам віддаю всі пензлі із сувою.
Творіть! Малюйте фарбами чудес!
Г.: О, пензле мій, я намалюю щастя,
Щоби лягло узором в полотно канви,
Щоби творили фарби ці чудові
Велику радість у людській душі.
М.: Душа крихка ж бо, стан її - метелик
Літає вільно між усіх палітр -
То мчить увись, а то розтане в келих,
Шукаючи відтінковий скіпетр.
Г.: Я першим вибираю колір неба
З його відтінками, що з ранньої зорі
Блакитним буде, далі буде синім,
Блаватовим й ультрамарином буде
Аж до вечірньої зорі.
М.: А потім? В що відчинитеся потім?
Куди Вас поведуть ті кольори?
Знайдетеся між срібла? В позолоті?
Чи серед світла денної пори?
Г.: Душа моя так прагне розмаїття
В отій палітрі кольорів і відчуттів
Їй хочеться веселки в спектрі сонця
І сріблі місяця на полотні оцім.
М.: Вдихаю по́вів ремесла живого,
Душі не йметься вснути в почуттях.
Жадає руху, плину барв святого,
Їй хочеться збагачених зася́г.
Г.: Я вас запрошую у лет разом зі мною
Зануритись у творення краси.
Візьміть свій пензлик і додайте свого,
Того, що рветься в простір із душі.
М.: Прийму. Відточу кисть у вправнім русі,
Накину пару обраних штрихів,
Розве́ду гаму у спокійнім дусі
Утрапивши нежданих берегів.
Г.: Тепер я оберу зелений колір
З відтінками від ранньої весни
Туди насиплю квітів, щоб душа між колій
Спочила, як порине тіло у солодкі сни.
М.: Засну і я, упавши в розмарині.
Землі торкнуся. Вигріюсь між трав.
Залишуся в тім витканім хустинні,
Розправлю власні крила без обав.
Г.: Для контуру я вибираю чорний,
Чіткими стали щоб яскраві кольори -
Людських переживань, політ фантазій,
Кохання і бажання взорів до канви.
М.: Війну душею протилежність цвіття,
Розлию серцем фарби на усіх.
Хай білий ширить мир та довголіття,
А чорний хай не перекрестиль сміх.
Г.: А ще тому, що чорний є шляхетним
І з білим він утворює контраст
Уро́чистим стає, коли у чорнім фраці
На чорному роялі грає музикант.
М.: Канву заповним вщент. Вона готова.
Вже не біліє! Повна дивини!
Яскріє сяйвом обрана основа,
Тонована відчутими людьми!
Г.: Та ще про сірий, що у суті білий,
Лише розмитий дивом чорноти.
Танок цих кольорів такий шалений,
Що розчинив їх порухом одним.
А із того разючого контрасту
Возвівся спокій та гармонія життя,
Що заспокоює серця.
М.: Звучи безмежжям, беззупинна пісне!
Рисуй в уяві дзеркало бажань!
На скронях сірий. Мудро Часом тисне,
Штовхаючи до спокою пізнань!
Марія Дребіт - Галина Щербань
30.01.2022 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2022
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: Я вплету у косу донечці волошок -
Синім дивом заквітчаю їй голівку.
Як же ж личить їй, той неземний віночок,
Полецвітом впавши в дівчинку-гаївку.
С.: Вплітаю струмочок я синьо-блакитний -
Незламною будь, мила, в долі своїй.
У світлу голівку ці квіти влилися -
Як річка бурхлива по світу крокуй.
М.: А ще маків я додам і колосочків!
Хай життя дорога в кольорах квітує! -
Білолицього рум`янку та дзвіночків
І суничок вкрапну! Барв не пошкодую!
С.: Маки на кохання, в колосках - надія,
Що у краї вільнім, доню, будеш ти щаслива.
Із дзвіночком в серці, хай лунає пісня.
В полум'ї бажань своїх - ти є вільна птиця!
М.: Серед квітів, серед трав, птахів та сонця,
Розквітай життям, цвіти, моя веснянко!
Я зірниці піднесу тобі в гостинці,
Запали їх, мила дівчинко-іскринко!
Марія Дребіт - Світлана Бабенко, дружина загиблого Героя з Львівщини Олега Бабенка.
28.01.2022 Україна-Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2022
(з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: Йдуть люди. Йдуть.
В`яжуть крок. В`яжуть.
Пнуть груди. Пнуть.
Кажуть щось. Кажуть.
Суть нищать. Суть!
Гво́здять світ. Гво́здять.
Ртуть! Лиють ртуть!
Гудять всіх. Гудять.
Г.:Завжди хочемо
чогось кращого;
прислухаємся,
придивляємся …
Йдемо в натовп.
Хтось позказує,
щось доказує,
всім розказує як нам жить
М.: В путь кличуть. В путь.
Радять лиш. Радять.
Ждуть вчинків. Ждуть.
Блудять всім. Блудять.
Труть руки. Труть.
Зрадять вмить. Зрадять.
Гнуть! Словом гнуть.
Вадять плід. Вадять.
Г.: Ми не знаємо правди
справжньої,
бо завжди було і у Кожного …
Вона бачиться так як вигідно,
або видно лиш Йому…
А чи знаємо його досвіду
його напрямку і мети ?
М.: Пруть. Вгору пруть.
Зв`яжуть рух. Зв`яжуть.
І тільки та людинонька почне вирівнюватися в колінах,
а її тими язиками-ножицями
Тнуть! Ріжуть! Тнуть!
Ріжуть! Тнуть! Ріжуть!
Г.: От прийде якось мить натхнення
і радіємо - є мета!
Є куди вірно рухатись!
Так і хочеться щоби з кимсь.
Щоби радістю поділитися ну і рухатись далі вдвох,
та не знаємо що підступний світ
і розбещений
і лихий.
Що не любить люд
ні окрилених, ні вдоволених, ні талант
Тільки й думає як спаплюжити,
очорнити все
і тоді …
Щось надумати,
розповісти всім …
А тоді уже потішатися, над очорненим …
М.: Б`ють. В серце б`ють.
Студять кров. Студять.
Лють сіють. Лють!
Узять ум! Узять!..
...а "ножиці" торують крок -
цок-цок, цок-цок, цок-цок ...
Марія Дребіт - Галина Щербань
19.01.2022 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2022
М.: ВОЇНЕ,
а чим для ВАС є ТИША?
Ота,
що опiсля пострiлу
проникає в нейрони
сірого півострову.
Заселяє його дрібним порохом
покроково:
то осяйним світлом,
то обпаленим мороком ...
Усамітнений жде
в надії
свіжого атому дії...
Б.: Тиша моя - зоряне небо,
Що під свистом куль,
Ніби так треба,
Тривожить мелодії зозуль.
М.: ВОЇНЕ,
а час бо є мисливець.
Чекає,
полює на того,
хто його не боїться -
ні повільного, ні швидкого.
Крокує ним чітко,
влучає мітко
у виклики ...
ВИ звикли
до його лету.
До берету.
Б.: Тиша моя - коли без вітру,
І чути постріли всюди,
Чорно-білу палітру,
Проливають ворожії люди.
М.: ВОЇНЕ,
а хто вони, ті люди?
Зайди.
Заблуди.
Непрошені.
Випотрошені.
Безколірні.
Хоч і люди.
Вони повсюди.
Змарновані.
Заблоковані.
З вироком, вказаним долею.
Не знайомі з волею,
бо ...
живуть в повній "тиші" ...
Б.: Тиша моя - білий сніг,
На обрії двох світів.
Між тими світами він ліг,
Як лягають тисячі життів.
М.: ВОЇНЕ!
Всі ми чекаємо
на тишу.
Справжню!
Здобуту, а не виклянчену,
Переможну, а не побачену в очах ...
Хай вона БУДЕ
в пам`ять про тих,
хто заради
ВОЛІ, СВОБОДИ,
ТИШІ та СПОКОЮ
В ДУШІ
СЕРЦІ
ВІДДАВ ЖИТТЯ ...
Б.: Тиша моя - то війна,
Така гучна, що ріже слух.
Та не зламає вона,
Мій непохитний дух.
Марія Дребіт - Богдан Гирич, воїн-захисник
15.01.2022 Португалія-Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2022
М.: В яке життя крокуєш так рішуче та сміливо,
О, дівчино, з очима молодого амаранту?
Ходу карбуєш впевнено, безстрашно, не грайливо,
Здобувши срібно-злотий наконечник аксельбанту.
А.: Ти віриш в Україну
У її майбутнє
Стараєшся сама підняти до вершин
Бажаєш кращого своїй ти Батьківщині
Та б’єш душею всіх тих ворогів
Що крають серце неньці рідній
Через яких полягли всі твої брати
На сході сонце зійде з прапором єдиним
Жовто-блакитний стяг підніметься колись!
М.: О, дівчино, з очима стиглих трав та розмарину!
Муруєш кам`яниці де ступав твій мужній батько!
Його слідами йдеш! Стоїш на варті Батьківщини!
Куєш твердинне слово! Ділом - ти вітця дитятко!
А.: Що буде далі?
Збудуться чи мрії?
Якщо злі язики кричать слова лихії
А ти говориш:
"Героям Слава
Слава Україні!"
Живеш єдиним в серці, пам’яттю про те
Що з нами дух тих воїнів у небі
Які завжди чатують уночі
Не видно їх, вони стали птахами
Літають в небесах, серед таких як ми
Що захищали й захищають свою землю милу
Що душу віддають за спокій й сни дітей,які чекають батька або брата
Що знають він повернеться колись
Зігріє обіймаючи ту картку,де він писав:
"Рідненька, я тебе люблю
Чекай мене колись
Не забувай, благаю
Адже я буду завжди в сердці, доки пам’ятаєш
Я буду оберегом та теплом твоїм
А ти тепер будуй та не зважай на клятих
Бо поки серце б’ється у вогні
Дух не зламати бридким
Не плач
У небі я, прийми
Вдягай військову форму
І дивлячись на себе, пам’ятай мене ..."
М.: О, дівчино, з очима повних іскор малахіту!
Метаєш їх, мов стріли з наконеччям супроти́ву!
Щасливі! Україна повна-рясна щедроцвіту,
Що перейме, вже напнуту, століттями тяти́ву!
Марія Дребіт - Альона Павлова, курсант ІСЗЗІ КПІ ім. Ігоря Сікорського, донька загиблого Героя України, полковника Ігоря Павлова, м. Київ.
08.01.2022 Португалія- Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2022
Слова Наталії Хаммоуди,
Музика Марії Дребіт,
Виконання Юрія Майданика,
Аранжування Юрія Майданика,
Звукозапис Юрія Майданика,
Відеоряд Наталії Хаммоуди.
https://youtu.be/Ov48iFWmN6g
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2022
Слова Марії Дребіт та Петра Войта,
Музика Василя Панцирєва,
Виконання Василя Панцирєва,
Запис на студії ,,РАДІО-ЛАДА" ( м.Ладижин) за сприяння Ігоря Шевченка,
Відеоряд Наталії Хаммоуди.
https://www.youtube.com/watch?v=fEKCT1znJ8Q
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2022
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ДРУГА")
І
М.: Голубить вечір квіти матіоли
Їх лагідно вколисує у ніжні аромати,
А в нього плачуть звуки, як ніколи,-
У гітариста, що ціну тим звукам може знати.
М.: Пр.: Співай, моя гітаро, поки струни серце п`ють,
Тобі одній повім свої тривоги,-
Спішу-лечу до пари, бо думки словами б`ють,
Оті, душею стоптані пороги.
ІІ
П.: Вториш акорди з пісні солов`я,
В небеснім морі зорі купаються, дивують.
У всісвіті усьому ти і я
І місяць молодий радіє, нас вітає.
М.: Пр.: Співай, моя гітаро, поки струни серце п`ють,
Тобі одній повім свої тривоги,-
Спішу-лечу до пари, бо думки словами б`ють,
Оті, душею стоптані пороги.
ІІІ
П.: Тобі чарівні звуки дарувати,
Коли береш гітару ніжно із любов`ю
Добро у серці людям віддавати.
Як маєш, то ділись, тобі добро вернеться.
Марія Дребіт - Петро Войт
02.01.2022 Португалія- Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2022
Обережно
зовсім нечутно
прочиню двері в тишу
Там залишусь
На скільки?
Не знаю
Може в ній засну
а може ...
може лише подрімаю
Би спочити від себе
і від злоби
заздрости
обмов
корисливости
що не перестають людей точити
а ті й не протестують
милуються абиякістю
любуються собою
ненаситні нарциси
розклавші
від самозакоханости
гілляки безмірности
мов кипариси ...
їм так добре
то і хай
а я в стендбай ...
А потім
обережно
зовсім нечутно
прочиню двері в тишу
Там залишусь
На скільки?
Не знаю
Може в ній засну
а може ...
01.01.2022 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2022
( Різдвяна казочка)
Розпочалася ця історія ще восени, коли пшеничні зернятка були засіяні в пухкий чорнозем, проросли в ньому, зійшли, вкоренилися, випустили перші пагінці, а тоді спочили до весни, щоб потім відновившись, продовжити свою подорож.
- Привіт, друзі!- звернулося одне Зернятко до своїх сусідів, таких же зерняток, як і воно, що тісненько тулилися одне до одного в домівці-колосочку, - а давайте гайнемо на прогулянку, а то мене вже боки болять! Та і скучно мені!
- Е ні!, - відповіли інші зернинки, більш спокійніші та врівноваженіші.- Куди ж це ти надумало йти, коли ще таке мале, зелене та нерозумне? От заблукаєш, пропадеш і що тоді? Не годиться так, друже!
Давай почекаємо ще трішки і тоді всі вирушимо в дорогу.
Пововтузилося те Зернятко в колосочку, покрутилося в своїй оболонці тай заспокоїлося.
Наступного тижня знову Зернятко спробувало підбурити друзів до втечі з теплої та затишної домівки, бо бач, Сонечко занадто нагріло та підпікає його боки! Та добрі товариші знову його втихомирили і заспокоїли. Ще через тиждень, мале й непосидюще Зернятко, втретє спробувало збунтувати колоскове товариство, бо бач Дощик намочив його, а Вітерець обдув та розгойдав колосок, що, мовляв, йому аж запаморочилося в голові від того.
- Ну й капризне ж ти, Зернятко, - докоряли малому його родичі. - Все тобі не так!
Нахмурило Зернятко брівки, але послухалося інших.
А наступного досвітку, ще й Сонечко не зійшло, розбудила Матінка-Земля своїх діточок словами:,, Прокидайтеся, мої милі! Прокидайтся, дорогі серцю дітоньки-колосочки! От і настав ваш час вирушити в дорогу! У кожного з вас вона буде своєю. Дуже важливою! Одні з вас впадуть з колосочка, після збору, та удобрять собою землю, що з часом допоможе новому поколінню зернинок у зростанні! Другі - підуть в засіки на зберігання, щоб восени бути засіяними для збереження та продовження вашого роду! Треті стануть запашним хлібчиком та годуватимуть собою людей, котрі піклуються про них! Четверті потряплять до медичних закладів, щоб допомагати людям в боротьбі з недугами! П `яті нагодують собою тваринок, які так полюбляють смачненькі та соковиті колосочки, багаті на вітаміни та мінерали!
А багато з вас потраплять в руки майстринь та майстрів, які зроблять з вас Дідухи-обереги, віночки та інші, неймовірної краси вироби, що прикрашатимуть оселі українців!
- А куди потраплю я? - запитало Зернятко в Матері-Землі.
- А з тобою станеться справжнє ДИВО, бо твоя дорога, хоч і буде довгою, але вона особлива! Ти перейдеш через багато перероджень і знову народишся, малюче!
Потрапиш ти на Різдвяний стіл до вашого господаря і вся його родина смакуватиме Кутею з медом, маком, горішками та родзинками.
Зрадівши такій важливій місії, Зернятко остаточно заспокоїлося та з нетерпінням стало чекати на свою РІЗДВЯНУ ПОДОРОЖ!
Марія Дребіт Португалія
2021 рік
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2021
( Різдвяна казочка)
Малий Остапчик дріботів ніжками по прогорнутій, між кучугур снігу, стежці. Він поспішав додому, де його чекали мама з татом. Це нічого, що йому лише шість рочків! Він для батьків маленький, а для друзів, Василька та Петрика - дорослий та всезнаючий велетень, адже їм лише по три рочки.
От сьогодні вони втрьох вперше ходили колядувати. Не далеко від дому. По своїй вулиці, де всі всіх знають, чекають та довіряють. Остапчик, крім того, що мав відповідальність за тих двох малючків, то ще й мусив пам` ятати слова колядок, бо що там ті малі наспівають, коли вони ще й говорити добре не вміють?
Та вони справилися! Кожен пішов додому з повною торбинкою гостинців та добрячою купою копійок і навіть паперових грошей!
Отож, порозводивши маленьких друзів по домівках, Остапчик повернувся до своєї та розповів батькам про пригоди, що трапилися з ним та його сусідами.
Вмившись та повечерявши хлопчик пішов відпочивати, бо завтра малі колядники мають йти на сусідню вулицю, щоб прославляти народження Ісусика своїм співом.
Помолившись, Остапчик вмостився в своєму ліжечку та заснув ...
... - Де це я? - широко розплющивши очі від здивування, запитав малий невідомо в кого, бо був там сам-самісінький.
Перед ним розкинулося багато-багато білосніжних хмаринок і кожна намагалася потрапити під його ніжки, коли хлопчик ступав на них. А ступивши, відчував ніжне тепло, яке огортало його маленьке тільце. Крок за кроком Остапчик долав ту безкінечку хмаринкову доріжку.
Раптом всі хмаринки щезли, розчинившись, невідомо куди і перед хлопчиком з `явилися яскраві двері у формі небесної веселки. У малого перехопило подих! Такого він навіть уявити собі не міг! Двері-веселка почали повільно відчинятися, наповнюючи все довкола, неймовірної краси звуками. Яскраве світло залило все довкола і вдарило малому в очі, на якусь мить засліпивши. Та хлопчик, швидко звикнувши до цього сяйва, побачив поруч з собою високі постаті в білосніжних вбраннях та з крильми за плечима. Від цих істот йшов такий приємний аромат, що у Остапчика аж у голові запаморочилося. І нагадував цей запах той, який панує в мами на клумбі, коли зацвітають лілії. Так, здається, мама називає ті квіти.
- Хто ви такі?.. Де я?.. А чи можна до вас доторкнутися?.. Чи я тут довго буду?.. Коли я повернуся додому?.. Чо ...
Ангел не дав малому ще більше розхвилюватися, а, поставивши на його голівку свою руку, заспокоїв теплом, яке вона випромінювала.
- Не хвилюйся, Остапчику, скоро ти будеш вдома. Все гаразд, малий. За те, що ти дуже слухняний та чемний хлопчик, за те, що допомагаєш батькам та шануєш їх, за те, що ти є добрим другом для одноксаників, за те, що взяв на себе таку велику відповідальність за маленьких сусідських хлопчиків та ходив сьогодні з ними прославляти Новонародженого Ісусика, ми, з дозволу нашого БАТЬКА, взяли тебе сюди, щоб показати Небесні красо́ти та подарувати, на згадку про цю подорож, срібну шкатулку. Що в ній, ти дізнаєшся лише тоді, коли повернешся додому.
А тепер, - сказав Ангел, - наші срібні коні віднесуть тебе додому.
Все довкола закрутилося з такою швидкістю, що Остапчик не встиг отямитися. Коні, хмаринки, сніжинки, двері-веселка, Ангели ... Все так швидко змінювало одне одного ...
- Що це було?- звернувся сам до себе хлопчик, сидячи на ліжечку, витираючи спітнілого лоба. Та заспокоївшись, малий знову заснув. А прокинувшись вранці і вже забувши про нічні переживання, швиденько встав з ліжечка, гарно його застелив, як і належить, та збирався йти на кухню, коли сонячний промінчик впав на щось, що яскравим світлом привернуло його увагу.
- Що це таке?- хлопчина підійшов до стола і побачив срібну шкатулку! І тут Остапчик все згадав!
- Значить це був не сон! Мамо! Тату! Ходіть сюди! Я сьогодні був на Небі! Я був серед Ангелів! Дивіться! Дивіться, - схвильовано промовляв малий, - що один з них мені подарував!!
Батьки здивовано, але спокійно вислухали синову розповідь, глянули на ту дивовижну, неземної краси шкатулку.
- Синочку, ми віримо кожному твоєму слову і впевнені, що цей дарунок є особливим, як і те, що сталося з тобою цієї ночі, бо і ти є особливим хлопчиком. Не бійся відчинити цю шкатулку. Ми тут, поруч. Та давай, перед цим, складемо Богові подячну молитву. Ставши на коліна, сім `я помолилася і тоді Остапчик сміливо відкрив шкатулку.
Вся кімната засяяла яскравим світлом, надзвичайної краси музика полинула у всі її куточки, а ніжний аромат лілій наповнив все довокла. Це була БОЖА БЛАГОДАТЬ, ЯКА ЗІЙШЛА НА ЦЮ СІМ `Ю.
Остапчик не знав, що якби він не повірив в справжнє Різдвяне чудо, то шкатулка була б розчинилася так само, як і ті хмаринки, по яких він йшов НА ЗУСТРІЧ З ДИВОМ!
Марія Дребіт
2021 рік Португалія
малюнок з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2021
( пісня,
з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
І
М.: Вже коні запрягає Час,
Різдвяну Ніч везе з Небес до нас
Тай засвітить Зірку Вифлеємську там,
Де сонячно вітрам.
А я біжу йому навстріч,
З відкритих брам усе скидаю з пліч,
Щоб зловити течію його за край -
Гори! Не догорай!
Гори! Не догорай!
Пр.:
М.: Життя летить, розгорнувши крила
І мені несила зупинити й мить.
Біжать літа, із долонь втікають,
Скроні огортають в золоті жита.
ІІ
Н.: Настала ця жадана мить,
Вогонь святковий у душі горить.
І сіяє Зірка радістю з небес,
Летить промінь чудес.
Ловлю в долоні благодать
І відчуття в словах не передать.
Мов на крилах щастя мчу за небокрай -
Гори! Не догорай!
Гори Не догорай!
Пр.:
М.: Життя летить, розгорнувши крила
І мені несила зупинити й мить.
Біжать літа, із долонь втікають,
Скроні огортають в золоті жита.
ІІІ
Н.: Лунають дзвони по землі,
Розсіявся нічний туман імли.
Все осяялось в яскраве торжество,
До нас прийшло Різдво!
Щаслива, мов мале дитя,
Втішаюсь миттю поміж хвиль життя.
Ти, Зірнице Віфлеєму завжди сяй!
Гори! Не догорай!
Гори! Не догорай!
Пр.:
М.: Життя летить, розгорнувши крила
І мені несила зупинити й мить.
Біжать літа, із долонь втікають,
Скроні огортають в золоті жита.
Марія Дребіт - Наталія Простякова
2021 рік Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2021
( із циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
Слова Марії Дребіт - Наталії Простякової
Музика Марії Дребіт
Виконання Олени Червінчук та Наталії Простякової
Аранжування Олександра Рожанського
ЖИТТЯ ЛЕТИТЬ - БІЖАТЬ ЛІТА!
І
М.: Вже коні запрягає Час,
Різдвяну Ніч везе з Небес до нас
Тай засвітить Зірку Вифлеємську там,
Де сонячно вітрам.
А я біжу йому навстріч,
З відкритих брам усе скидаю з пліч,
Щоб зловити течію його за край -
Гори! Не догорай!
Гори! Не догорай!
Пр.:
М.: Життя летить, розгорнувши крила
І мені несила зупинити й мить.
Біжать літа, із долонь втікають,
Скроні огортають в золоті жита.
ІІ
Н.: Настала ця жадана мить,
Вогонь святковий у душі горить.
І сіяє Зірка радістю з небес,
Летить промінь чудес.
Ловлю в долоні благодать
І відчуття в словах не передать.
Мов на крилах щастя мчу за небокрай -
Гори! Не догорай!
Гори Не догорай!
Пр.:
М.: Життя летить, розгорнувши крила
І мені несила зупинити й мить.
Біжать літа, із долонь втікають,
Скроні огортають в золоті жита.
ІІІ
Н.: Лунають дзвони по землі,
Розсіявся нічний туман імли.
Все осяялось в яскраве торжество,
До нас прийшло Різдво!
Щаслива, мов мале дитя,
Втішаюсь миттю поміж хвиль життя.
Ти, Зірнице Віфлеєму завжди сяй!
Гори! Не догорай!
Гори! Не догорай!
Пр.:
М.: Життя летить, розгорнувши крила
І мені несила зупинити й мить.
Біжать літа, із долонь втікають,
Скроні огортають в золоті жита.
2021 рік.
https://www.youtube.com/watch?v=c0Zt5zWPSS8
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2021
М:
Якщо навіть на серці хмари,
Якщо вперто ховають сонце,
Загубившись на мить між марив,
Відчиняю душі віконце ...
Г:
Хай у нього проникне вітер,
Той, живильний, прозорий, чистий,
Що приносить з собою світло,
Щоб життя набувало змісту.
М:
Океанний і з піднебесся,
З надр земних і просторів вільних!
Повернутися б із безчасся,
Де пливла між хрестів натільних ...
Г:
Де була і травою, й листям,
І молитвою, і прощенням,
Босоногою йшла по вістрю,
Оживаючи в сьогоденні.
М.: Вчуся бути новим століттям.
Бережу інкунабул сутність.
Вкрапнуть спогади розмаїттям,
У прийняту єством присутність ...
Г:
І нехай не прості дороги –
Повороти змішались з болем.
Вперто вірю не в застороги.
Знов мене ти обрала, ДОЛЕ!
Марія Дребіт - Галина Онацька
21.12.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2021
Менше б огуди в люди -
Може б і горе - в море.
Всюди бо груди юди -
Зрада простори оре.
Якби ж то в зграю - Раю,
Вміли б любити-жити.
Звичне - сідаю скраю,
Звідси - судити, вчити ...
Кажуть уміти тліти -
І ти вже ясен-красен.
Де ж то подіти ґніти?
Ними світ рясен-спа́сен!
А їх толочуть. Хочуть
Дощем сірчаним, званим,
Змити. І ждуть. Скрегочуть ...
Регочуть ... Шепочуть ... Тчуть ...
Чуть ... ть .... ь ....
Марія Дребіт Португалія
20.12.2021
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: Вони стікали з її віч.
Не витирала, а звільняла.
Їм вільно литись дозволяла
По схилах витомлених пліч.
Т.: Життя моє ...! А чи моє?!
За що страждання ці і муки?
За що навіки ці розлуки,
І втрати дорогих людей?!
М.: Палає думкою вінець,
Горить стражданням біль відкритий ...
Помірний, стиглий, недопитий -
Де є початок - є кінець ...
Т.: Але немає звідти ходу,
Закриті всі дверцята світу!
В душі частішає негода,
Життя спливає непомітно ...
М.: Ключі від всіх дверей у Вас.
Їх сховок в відданому серці,
Вогнем випалюють, бо вперті,
Лиш Божі відстані і час.
Т.: Десь в тому небі є душа,
І не одна, їх так багато ...!
Які ведуть мене завзято,
Тихенько кажучи : - Рушай!
Марія Дребіт - Тетяна Федорова, дружина загиблого Героя з Луганщини Сергія Федорова.
18.12.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2021
Слова Марії Дребіт та Галини Химочки,
Музика Марії Дребіт,
Виконання Анастасії Ааеріної та Тетяни Вітрук-Коваль,
Аранжування Юрія Майданика,
Відеоряд Галини Химочки.
https://www.youtube.com/watch?v=VrU2TQoWIYs
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2021
Слова Галини Химочки та Марії Дребіт,
Музика Марії Дребіт,
Виконання Тетяни Вітрук-Коваль та Анастасії Аверіної,
Аранжування Олександра Рожанського,
Відео Галини Химочки.
https://www.youtube.com/watch?v=_DZPU_wlw8o
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2021
Слова Петра Войта та Марії Дребіт.
Мелодія Василя Панцирєва,
Викоання Василя Панцирєва,
Запис на студії ,,РАДІО-ЛАДА" ( м. Ладижин), за сприяння Ігоря Шевченка.
Відеоряд Наталії Хаммоуди.
https://www.youtube.com/watch?v=-bg0xgHRrLE
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ДРУГА")
( пісня)
І
П.: Десь ти, доню, в світах забарилася ...
Першим снігом до нас завітала зима,-
Замітає сліди, де барвінки стелилися,
А тебе все нема. А тебе все нема...
ІІ
М.: Вже і літечко вбралося квітами,
Зайнялось пелюстками батьківських надій.
Тихо плачуть серця їх печальними квінтами -
Чи повернеться донечка? Час бо - крадій.
П.:
Приспів: Лети , доню, пташкою-перепілкою,
Білою лебідкою в рідний край,
Де дзвенить цимбалами і сопілкою,
Де під сонцем гріється водограй.
ІІІ
П.: Восени полетіла з ключем журавлиним
Під журливі прощальні, пращальні пісні...
Тато й мама на тебе чекають щоднини,-
Що до них прилетиш, прилетиш навесні.
ІV
М.: А з весною розлилися ріками
Всі печалі, надії спіймавши крило -
Повертає додому в мелодіях звуками,
Заспівавши батькам про безмежну любов.
П.:
Приспів: Лети , доню, пташкою-перепілкою,
Білою лебідкою в рідний край,
Де дзвенить цимбалами і сопілкою,
Де під сонцем гріється водограй.
Петро Войт - Марія Дребіт
10.12.2021 Україна- Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: Затанцювало небо вітром хмарам коси,
Їх завило́, закучерявило весняно.
Вплело у них стрічки веселки й перли-роси.
Ті не пручалися, лиш слухали слухняно.
Г.: Пухнасті ніжились, замріяно не спали,
Та, зустріч із Весною споглядали.
Стрімка, строката, різнокольорова,
З бузком повінчана прийти була готова.
М.: У тім чеканні зав'язались блискавиці.
Звідкіль взялись вони, неждані небом, зайди?
Вже й не знайти ладу отим хмарни́м копицям,
Згубився й гребінь і ніхто його не знайде ...
Г.: Чекай но, Весно, бережи нове цвітіння!
Не розплескай скарби своїх цнотливих снів,
Уже в дорозі, майже тут момент прозріння,
А в блискавицях - іскри праведних вогнів.
М.: В палкім чарльстоні вже ніхто не має стриму,
З глибин безмежжя виринають свіжі пари,
Вже не фарбовані, не вплетені, без гриму,
В танку шале́ніють, відчувши волі чари.
Г.: А небо всім тим диригує віртуозно,
Та вже вогонь пробудження палає.
Дарма, що ще подекуди морозно,
Серця відкриті весну зустрічають.
М.: Рум'я́нець хмарам, зпідтишка, услід моргає
Із вітром-легінем до танцю їх бентежить.
Серед зими заклично в весну зазиває,
Щоб не втекли із неба сам пильнує й стежить.
Г.: Та то все - гра, розплакались дощами,
Земля в обійми прийняла, вона чекала!
На поле впали, проросли хлібами,
Веселка з неба посміхаючись, вітала.
Марія Дтебіт - Галина Чабанова
15.12.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2021
М.: Різдво вже скоро й скоро Новий Рік,
В усі оселі свято завітає,
В серцях людських відтане крига-лід,
Спімне сімейство родичів та рід ...
А Матір СИНА досі виглядає ...
Т.: Пам'ятаю, як ти маленький,
Сором'язливий такий, курносий
І на носику ластовиннячко.
Ти у формі гусара, з фото,
Посміхаєшся гордовито.
М.: Вона жде СИНА наяву й у снах,
Хоч серце правду прийняло і знає.
Вглядається у глиб, що в ручаях,
Між хмар та трав, шукає у житах ...
А потім тихо знов альбом гортає.
Т.: Новий рік, ти біля ялиночки ...
У костюмчику індіанця
Біля файної ялиночки.
Хороводиш ти з дітками весело
Ось з горбочка, як той горобчик
Ти щось весело так говориш
А на небі хмаринка весело
Пропливає на небі синім.
М.: В шовковий спогад Матір одягла
Свої думки, свої гіркі чування.
Відте́плила, зігріла почуття,
Занурила у них своє дитя
Та обігріла силою чекання ...
Т.:А ось із хвильки ти з Чорного моря
Виниряєш, як ніби дельфінчик
І щось знову говориш весело ...
А ось з братиками на качельці
Посміхаєтесь безтурботними...
М.: Та невблаганний час, а з ним ява́.
Все суще має межі та кордони.
Якою б не була її туга -
Постійна, вічна, прийнята, одна,
СИН відійшов у Вічні легіони.
Т.: 28 сьогодні синочок...
Вже шостий рік минув, як відмічали ...
Твої ми 23 рідненький
Як гомоніли ми, сміялися
Як сумно ти дививсь на нас і все мовчав ...
М.: Мовчав, бо знав ... СИН знав на що ішов.
Ніхто не в силі був його спинити -
За волю, за державу, за любов,
За те, щоб не топтався чобіт знов
Проклятих зайд, по рушниках землиці.
Т.: І Новий рік пройшов, і та ялинка
Яку із Сашею в останній раз вдягли
Якби ж я знала, сину, мій рідненький
Що то були щасливі миті...
М.: ...Якби ... То полетіла б вслід за ним!
Крильми-руками розвела б всі хмари
Й прогнала пріч, в геєнну, дух орди,
Із духом Марса- Ареса- Чуми,
Сама здолала б ті гібридні чари!
Т.: І на вокзалі фото ...
подивись на батька,
Як очі видають його.
А братик, братик, немов хотів сказати, та несмів
Бо ти сказав, що побратими там...
М.: Не міг, Матусю ... Син уже не міг.
Він виріс, Мамо. В нім палав вже пломінь!
Одну він вибрав з тисячних доріг -
Віддавши серце людям в оберіг!
А Ваші крила гріє його Промінь!
Т.: Ти справжнім чоловіком став, синочок,
Бо захистив свою Вкраїну ти!
І там, в Небеснім легіоні
Ти Захисник своєї Неньки України!
М.: Різдво вже скоро й скоро Новий Рік.
В усі оселі свято завітає,
Можливо ще в серцях відтане лід,
Можливо спалахне вкраїнський рід,
Отим Промінням, що в Синах палає!
Марія Дребіт - Тетяна Сонько, матір загиблого Героя в російсько-українській війні, морпіха з Херсонщини Сергія Сонько.
16.12.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2021
Сьорбав воду Чобіток із болота зранку,
Загубив бо, у прискок, дівчинку Меланку.
Не шукав її. Дарма. Не знайшов би. Знає.
Те дівчисько вже хто зна де собі ганяє!
Бо ж не вперше губить він свою господиню:
То в калюжах, то в ріллі, то в багнюці нині.
Так набігався, що все! Годі! Крапка! Баста!
Більше цій малій його взутися не вдасться!
Він роззявив свій носок, багви нахлебтавшись,
Зручно влігся на бочок й спатки там зостався.
Хай здійснить тепер дівча свою забаганку -
В калабаню, без взуття, стрибнути із ґанку!
Ще й підмовить утекти брата до світанку,
Раз не вміє берегти чобітки Меланка!
Марія Дребіт
15.12.2021 Португалія
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2021
Безсоння пахне ароматом кави.
Всім мружить очі сон, лиш не мені.
Думки зерную. Кип`ячу словами
І лиш з достиглих вам наллю рядків.
Десь загірчить між них густим оса́дом,
Залишеним від запахів розмов.
Десь запарують, збиті зерноградом
Та із лимоном подадуть любов.
Кориці в крок чи кардамонним слідом
Запалять пінно згублені ковтки.
Пече вогнем нутро ходою гіда,
Солодить медом туркові містки.
Міцну. В пів чашки. Скраплену в догоду.
Із тангом з віскі в гострий каблучок.
У шоколадний ромб чи кубом льоду
Йдемо, життю назустріч, з нею вдвох.
Марія Дребіт
14.12.2021 Португалія
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933900
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2021
М.: Про що ти мрієш, юна патріотко?
Які ж бо мислі ти довіриш нам?
Метаєш списи довгі та короткі -
Словами рвешся в бій вздогін думкам!
З.: Мої всі мислі, мрії лиш про те,
Щоб завтра ми пізнали нову перемогу!
Щоб з ран роздертих не лилась червона кров,
Бутони правди розквітали в бурю!
М.: Голубко мила, звідки ж в тобі сила,
Тримати брили велетів боїв?
Тебе несуть у світ батьківські крила,
Понад мільйонів втрачених умів!?
З.: Я донька свого тата -
Полеглого Захисника,
Таку високу планку
Вже підняло мені життя!
М.: Тамую подих ... Тілом - блискавиці!
Сльоза зірвалась. Біль нуртує кров.
Пишаюсь цим ДИТЯМ, що сніговиці
Долаючи, знаме́нує Любов!
З.: Я з гордістю продовжу його бій,
Щоб не топтали нашу землю супостати,
Щоб розквітала Україна-мати,
Щоб подвиг кожного солдата
Плекали ми в душі своїй!
М.: ТРИМАЙ ЗНАМЕНО, НАШ НАРОДЕ!
ДО ПЕРЕМОГИ СТІЙ!
Марія Дребіт - Злата Борозенець (13 років, донька загиблого Героя з Дніпропетровщини ( м. Кривий Ріг), Дмитра Борозенця).
10.12.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933506
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: Побач красу земну Всевишнього в буденнім.
Побач усе, що Ним сотворено для нас.
Милуйся зблизька непомітним в повсякденнім
І дякуй, подумки, за цей блаженний час.
О: Тамуй свій подих - слухай серцем,
Тягнися вгору всіма фібрами душі,
Відчуй все те, що не окинеш оком,
І вище із буденним поєднай в собі.
М.: Вклонися тишею. Не жди за це заплати.
Короткослів.ям випадь з почувань в псалми.
Шляхи Господні проведуть повз всі дукати,
Лише із Богом бачать очі срібняки.
О.: Ти тільки Вір! У себе та у Нього!
У собі Книгу книг - відроджуй та плекай!
Поміж її рядками помічай одвічне CЛОВО,
І душу з тілом в чистоті тримай.
М.: Вимірюй кожен крок дорогою проще́ння,
Витримуй кожне слово силою добра,
Живи Законами, із них черпай натхнення
Тоді відчинить Мудрість всі свої врата.
О.: Наш світ чекає Доброти від тебе.
Будь милосердним навіть у думках…
І своє серце, сповнене Любові,
Із музикою вищих сфер в собі Єднай!
М.: Звучи для всіх. Хто хоче, той тебе почує.
На роздоріжжі-перепутті руку дай.
У кожнім з нас краса Всевишнього вінчує.
У кожнім з нас дає плоди Господній Рай.
Марія Дребіт - Олена Попова
09.12.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: Ой, пов'яжу на голову квітчасту хустину,
А ще другу, барвистую, на рамено кину.
О.: Чобітки, та на підборах - і до церкви зрання:
Помолюся Катерині щиро про кохання.
М.: Попрошу́ в святої Катрі щастя сім'ї й роду
І за долю України та мого народу!
О.: Щоби мудрості і правди люди не цурались,
Щоб любов'ю і красою душі напувались!
М.: Хай по світу розіллються ярими фарба́ми
Візерунки живоцвіту тими хустина́ми
О.: Хай дарує доля милість, щедрі благостині
Жінці, сильній і вразливій, роду берегині!
Марія Дребіт - Ольга Мітченко
05.12.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2021
М.: Чи любиш ту, що бачиш в своїм люстрі?
Ти прагнеш змін та страх скував надії?
Почуй себе! Відчуйсь у вільнім вітрі!
Знайди у силі волі зміни бистрі,
Не боячись здійснити давні мрії!
Г.: Облиш мене ... Зламали мені крила ...
Зневірившись і втративши надію,
Пустила я за вітром ті вітрила,
Де страх їх поламав у буревії ...
М.: Я - ТИ! Я в Тобі! Я - ТВІЙ СЛІД ЖИТТЄВИЙ!
Ступаю поруч, йду вперед й позаду!
Відводжу вбік, не впала б ти!, миттєво!
Із крил складаю оберіг чуттєвий!
На них підношу ввись, як бачу зраду!
Г.: Так ти мій Ангел! Ангел-охоронець!
І як то я одразу не збагнула?
Бо хто б ще був той воїн-доброволець,
Що, попри все, рятує душу в путах?!
М.: Займись вогнем! Поруш закони тління!
Прокинься! Час відкрити брами, жінко!
Відчуй раменом меч мого проміння!
Безсилий той, хто ки́дає каміння,
Не той, в кого воно вдаряє дзвінко!
Г.: Вогонь борні ... У нього коні бистрі ...
Вогнем-мечем торуючи дорогу,
Хіба зростуть хати на попелищі
Каміння-слів, що силують тривогу?
М.: Усе, що вже було - давно відбу́ло,
Йому немає вороття. Це догма.
У люстрі не шукай, що проминуло,
Відкрий завісу того, що заснуло.
Злови за край, а з ним відпаде стигма.
Г.: З минулим я, мабуть, вже попрощалась:
У дзеркалі - нова людина! Звісно,
Із досвідом, бо терням обпікалась,
Та йду вперед, де світить Правди дійсність!
Марія Дребіт - Галина Шпік
03.12.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2021
з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: Зіткала Мрія з дива павутиння,
Обвила сяйвом сонячної цноти,
Теплом війнула з пригорщ у хмариння
І понеслась на них долати слоти.
О.: У схронах серця віднайшла надію,
З красою вінчану, освячену любов'ю -
Чуттями сповнена, злетіла Мрія,
Як щебетливе радісне солов'я.
М.: Сплела коралі із бажань та марев,
На човен-місяць вправно почепила,
Та стала ждати, би червоних зарев,
Мета бажа́на їй у глек налила.
О.: Замарена, лебідкою ступала
Широким плесом зоряної ночі -
Допоки аж крайнебо запалало
Рум'янцем ніжним, як щока дівоча.
М.: Назустріч їй котився віз небесний
Скрипів вітрами між метеоритів
По тім шляху, що нарекли Молочний -
Один-єдиний путь одвічних скитів ...
О.: Звила́ся Мрія, крил відчувши силу,
Крізь плин вітрів і дишля стогін сивий -
До зоряниць, що їх вже ллє Ярило
У глек бажань відвертих і цнотливих.
Марія Дребіт - Ольга Мітченко
01.12.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932615
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2021
М.: Біля столу сиділа жінка,
Похилившись над ним в задумі.
Погляд вкрила сльоза-пір`їнка,
Ним "ковтала" світлини в сумі.
І.: Замріяно дивилася мати на портрет сина ...
Не вберегла, не заступила ...
Твій погляд лагідний та ясний, в очах надія, радість та тепло.
Життя спокійне, сонце гріє ...
М.: Все ховала в тих фото погляд.
Розглядала ... Ось він маленький
На санчатах, із нею поруч,
А тут - в школі, її рідненький.
І.: Рано - вранці сина до школи мати проводжала,
Дитина, посміхаючись росла.
Щасливий, добрий, справедливий.
Але роки біжать невпинно, минають дні, неділі та літа ...
М.: Защеміло у грудях серце.
Юний красень глядів на матір.
Фото випало з рук ... І скерцо
Завело у неспокій. В ятір.
І.: Мій милий, любий та єдиний!
За все мене пробач:
- останнє слово не сказала,
- руки твоєї не тримала ,
- і не погладила чоло,
- і ворога не зупинила,
- навіть, соломки я тобі не підстелила. Пробач мені, пробач...
М.: Не картайте себе. Не варто.
Ви зробили усе, як треба -
Вишивали державу вперто
В серці СИНА - з Землі до Неба!
Марія Дребіт - Ірина Харчук, матір загиблого ГЕРОЯ з Дніпропетровщини, Андрія Цвітненка.
30.11.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932458
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ДРУГА")
М.: Намітає життя снігів.
Їх відкинути сили бракне.
Хтось лопату дасть, хтось підтакне,
Хтось натопче й піде, слідів ...
В.: Наливає життя дощів,
Тих пекучих, мов гіркі сльози,
Хтось збирає у серці грози,
Хтось спиває лиха повних ківшів...
М.: Випікає життя рубці,
Перед тим їх тамбурним зшивши,
По живому. Чи фальцом звивши,
Оперезує все в млаці́ ...
В.: Та цілує життя в чоло,
Обіймає так ніжно-ніжно,
Хтось забуде, як було сніжно,
Як тріщало кохання шкло.
М.: Хай сніжить. Го розтоплю серцем.
Хай дощить. Зберу краплі в душу.
Хай пече. Маю в грудях сонце.
Це ЖИТТЯ. Це ЛІХТАР у тишу.
Марія Дребіт - В`ячеслав Олійник
24.11.2021 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: А на рідній землі плинув час, розчинившись слідами.
Враз ударили в Небо, стривожені звісткою дзвони!
А в повітрі зависла напруга закута словами,
Та гойдались на віттях розпуки душевнії схрони ...
Л.: В клопотах і турботах пролетіло літо, опустіло гніздо ластів'їне. Сизими туманами впала осінь на землю, зачервоніла, запишалася гортензіями попід тином, замайоріла, зачарувала зір чорнобривцями та айстрами край городу, дорогими коралями червоніла калину біля перелазу. Розлогі старі яблуні в садку гнули своє віття до землі під вагою червоних соковитих плодів, і дух той яблучний покривав все село від хати до хати, проникав в кожну шпаринку. То господині сушили яблука на узвар.
Покрита жовтим листом, земля тихо збиралась зустрічати зиму.
Вже й Покрова минула, почалася пора весільна. Кожної неділі над селом лунали весільні передзвони. Якось одної осінньої днини посеред тижня задзвонили дзвони, і люди потяглися з усіх кутків на майдан біля церкви. Староста став читати якусь бумагу, щось про війну. Багато молодих чоловіків з їхнього села призвали того року до війська, багато з них так і не повернулися більше додому. То була осінь 1914 року.
М.: ... До снаги все Ярині. Роботи вона не боялась.
І з трудами щоденними звиклась. Уже було й мало.
В них ховала всю тугу та біль. В них вона забувалась.
Лиш на Бога та віру і силу свою уповала.
Л.: В далекому чужому краю тягнулися для Ярини дні, сповнені праці та турбот. Робота на фермі була хоч і важка, але звична для української селянки. Тільки туга за дітьми, за рідною землею лягала на серце, роз'їдала душу так, що іноді Ярина готова була кинути все і на крилах летіти до рідної домівки, до маленьких донечок. Тоді жінка хапалась за любу роботу, навіть за ту, що й не входила в її обов'язки, працювала з раннього ранку до пізнього вечора.
Одного такого вечора господиня, читаючи газету, підняла голову і пильно подивилась на молоду жінку. В новинах писали про бойові дії в далекій Європі.
М.: ... Це не знала Ярина, хоч серце й у грудях кричало.
Та вона все ссилалась на смуток, зпечалений часом.
Після втоми пекельного дня прилягла й задрімала,
А в далекій батькі́вщині сніг заріздвянював плесо.
Л.: Заколиханий вітрами-хуртовинами, засипаний снігом, дрімав старий садок яблуневий, аби з новими силами прокинутись навесні і далі радувати око своїм казковим цвітом, а восени дарувати господарям цілющі плоди. До садка, несміливо так, притулилась хатина стара. І тільки пишний кущ калини, наперекір морозам, снігам-хуртовинам, важкими червоними гронами звеселяв душу, додаючи яскравих кольорів до звичної зимової картини.
А в хаті білилось, квітчалось рушниками празниковими, в печі пеклося, шкварчало та булькотіло. Діти колядки нові вчили, та згадували торішні, родина готувалась до Різдва.
М.: Вже робота кипить готуванням Святої Вечері,
І повітря насичене звуком співців - колядою ...
А десь там, в кого се́рця зачинені вікна і двері,
Наповнялися ріки Харона, розлиті війною ...
Л.: Люди готувались стрічати Різдво. Про війну майже ніхто й не згадував, хіба ті родини, з яких призвали до війська молодих чоловіків. Ближче до весни почнуть повертатись додому поранені та покалічені односельчани, приносячи чорні звістки про тих, хто вже ніколи й не повернеться. Але то буде потім, а зараз... Зараз люди стрічали Різдво... Білими снігами вкривала зима поля, садки, притрушувала чепурні білі селянські хати під солом'яними стріхами. Засипаними снігом вулицями вервечкою ходили з Різдвяною Зіркою діти, співаючи колядок, прославляючи народження Сина Божого. Ближче до вечора молодь веселилась, водила "Козу".
М.: Час минав, акварелями плинув яскривши рутину.
Розкладав на полиці життя всіх надій уповання.
Вже у мріях жила́, ота жінка, що зветься Ярина,
Розцвіла в них, мов яблунька, в цвіт заховавши зітхання ...
Л.: А на чужині осінь змінилась зимою, непомітно якось наступила весна, не така пишна й квітуча, як у рідному краю. Там і літечко не за горами, вже Ярина думками додому, до рідного села линула, дні рахувала до від'їзду. Вже в мріях своїх нову хату бачила, світлу, велику, під черепицею, не під солом'яною стріхою. На початку літа попросила Ярина господиню аби та зв'язалась з агентом, який влаштував її на роботу і домовилась про повернення додому.
На другий день поїхала фермерша до міста, а назад повернулась з вербувальником. Той довго і плутано розказував Ярині про війну в далекій Європі, в якій бере участь і російська імперія, про німецькі військові кораблі, про свою сім'ю, яка залишилась в Україні. І хоч Америка не бере участі в тому кривавому божевіллі, та на корабель попасти неможливо, тим більше, що сюди вони припливли нелегально. Залишається тільки чекати, коли то все припиниться. І немолодий одеський єврей дав слово Ярині, що тільки-но закінчиться війна, вони разом повернуться в Україну.
Прибита горем молода жінка ще більше впадала в роботу, щоб хоч трохи забути тугу і печаль, що обступили її душу, і далі збирала гроші на хату, і чекала... Чекала закінчення тої далекої війни, чекала того часу, коли зможе додому вернутись, діток побачити...
( далі буде)
Марія Дребіт - Лариса Чоп
Португалія - Україна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: У Мрій є той, хто завжди йде за ними вслід -
Спиняє часу плин, його ламає брами ...
Нема кінця, нема початку Мрій тим літ -
Все так давно, все так недавно було з нами
,, ...Ой на горбі, на горбочку
Водять дівки ,,Гаївочку"
Раз, два ..."
Х.: Та небезпечним є замріяння таке.
Куди воно веде й для чого?
Бо треба діяти, щоб тих бажань політ
Здійснився наяву, а не плекав тривогу
Ти крок за кроком йди до цілі, до мети
Не відступай, не зупинись на півдороги
,, ... Як вони тоді водили,
Парубки також ходили,
Раз, два!
Парубки також ходили,
Тай з дівками говорили,
Раз, два!
- Чом ти, Галю, не танцюєш,
Чом від мене ти бокуєш,
Раз, два!
- Ой ти, Ясю ружавенький,
Знаю твої походеньки,
Раз, два!
- Не мов чорне на зелене,
Ставай, мила, коло мене
Раз, два!.."
М.: Без Мрій не мож. Ми їх натхненно прагнем. Ждем.
Малюєм диво з них. Вигойдуємо в серці.
Між хмар розвішуємо, ллєм на них дощем
Тоді ж чекаємо, коли обсохнуть в сонці
,, ... Поведемо той тано́чок,
Заплетемося в віночок,
Раз, два ..."
Х.: Все так давно, все так недавно було з нами:
І ми до них ішли. І мрії йшли до нас ...
Де все воно? Десь там: за горами й морями
Куди зове, нам непідвладний час.
,,... Та дівчата у Чорткові
Такі були гонорові
Раз, два!
Що би нам таке утнути,
Щоб в ті роки повернути
Раз, два!
Треба всім поприїжджати,
Щоб "Гаївочку" згадати
Раз, два!
В коледж наш педагогічний,
А потому в "Пан Чортківський"
Раз, два!.. "
Марія Дребіт - Христина Яремчук
18.11.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2021
М.: ... Ішов Мудрець дорогами земними.
Стрічав людей. Їх відчував душею.
Мовчав з собою. Він мовчав і з ними.
Думками визрівав до світу з лжею.
Г.: Мовчав і думав, що і де казати
Про істину, про сутність дня і ночі,
Кохання, моду, нелюбов до влади,
Манірність, гоноровість, дух пророчий...
М.: У тій німо́ті дух йому спирало,
Слова втікали, гублячись від болю,
О, люди! В вас розірване Начало!
Заблудлі вівці, вибравші неволю!
Г.: То ж скільки лжа вам буде найрідніша?
Чого в пітьмі блукаєте, незрячі?
Що блудний вітер в вуха наколише,
Ви все за правду бачите, ледачі!?
М.: Хоч слухали та слів його не чули,
Втинали крила тим словам провісним.
Самі в собі́ загублені поснули,
Обманом, огорнувши світ, облесним.
Г.: Аж раптом небо знітилось вітрами,
На зсохлу землю падали сніжинки,
Заклякли люди - вкрилися снігами,
По пояс вгрузли в льодяні стежинки.
М.: Знов не почули Мудреця. Вже вкотре.
Стояли в тій пороші знавіснілі,
Ревли в безтямі, розумом промокли,
В серцях порожні та закам `янілі ...
Г.:Та зжалився Господь, бо то й'го діти,
Дозволив їм відтанути душею,
А на тім місці - чудо!- Білі квіти -
Сліди Господні квітнули стезею-
М.: ... Пішов Мудрець. Вуста тримав в спокої.
А перли слів, розсипавшись, упали,
В зелені трави землиці благої,
Та проросли у білосніжні кали.
------------------------------------
Г.: Можливо, так і є у цьому світі,
Де білі квіти рясно розквітають,-
Там мудреці у щирім заповіті
Добра і щастя людям всім бажають.
Марія Дребіт - Галина Шпік
Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2021
У Осінь пови́лась з плечей Літо скинувши знову.
Вгріваюсь, вбуваючись, в тихих тонах хризантем.
Я келих наповню п `янким оксамитовим словом,
Та ним смакуватиму, вкутавшись мови дощем.
08.11.2021 Португалія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2021
М.: Очима босими ступаю й дивлюсь в світ,
Гамую болю дзвін в вухах від слів байдужих.
Для чого Бог дав розум, ви мені скажіть,
Коли довкола стільки душ в тіле́сах хижих?
Д.: На цій землі живуть не тільки люди,
Хто серцем і душею наземний бачить світ.
Вищий Розум їм змальовує етюди,
Де Мудрість проростає й Добра буяє цвіт.
Бредуть життям й сліпці, хто очі взув в полуди,
Блискучої, холодної, мов крига, мішури.
Жадоба до наживи їм розпирає груди.
У хижих тілеса́х - бездушні тіні мрок-пори.
М.: В клубок замотую усі мої думки.
Між них так мало тих, що людство зве шовкові ...
Усі армовані. В трифазні сповитки.
Вони заховують від лютості людської.
Д.: О, лютості людській немає меж сьогодні…
Однак, думки свої не варто сповивати…
У них Душі пориви чисті, благородні…
Їх СЛОВОМ маємо між люттю засівати.
На те Творець поцілував нас у чоло,
Дав Розум, щоби суть глибин ЖИТТЯ пізнати.
Те, що в серцях і душах наших розцвіло,
Ми мусимо в жорстокий світ цей передати.
М.: І не мовчатиму, допоки маю міць
Складати пазли думки в потаємні строфи.
Дам хижакам до рук всі стріли блискавиць.
Хай самотужки розтинають апокрифи.
Д.: Та скільки б не метали стріли блискавиці,
(Котрі знаходяться під владою Перу́на),
Для сліпців хижих апокрифи - небилиці.
Їм не здобути світла «золотого ру́на»…
Блиск сухозлі́тки сліпить їх… манить в небуття…
Бредуть сновиди хижі… туди, де прірви край…
А в «золотому ру́ні» - ЕНЕРГІЯ ЖИТТЯ,
Злотий ПРОМІНЧИК СОНЦЯ того шляху, що в РАЙ!
Марія Дребіт - Дарія Склярик
06.11.2021 Португалія - Англія
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2021
( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.: Зима ,,жнивує" і ,,жнивує" Осінь,
І Літо ,,жне", і рання ,,жне" Весна,
Вже посивіли в України коси,
А тим ,,жнивам" усе кінця нема ...
С.: Але я вірю, що ,,жнива" минуться,
Що Перемогою засіють всю країну,
І наші Ангели рідненькі посміхнуться,
І зафарбують сиві коси України.
M.: І заплетуть Їй в них, Сини та Доньки,
Блавати сині з краплями роси,
Колосся стигле, маків голіво́ньки,
Та пагін виногардної лози
С.: І буде пам'ятать оновлена країна
Всіх тих, хто за неї життя віддав,
В останню мить перед польотом в Вічність,
Мов рідну матір, землю обіймав.
М.: О, скільки сліз тих заросили землю,
Гіркі й солоні розчинялись в ній.
Приймала їх у лоні чорнозему,
Би проростали паростком надій ...
С.: А хтось не зміг обнять, перехреститись-
Зв'язали руки міцно вороги.
І не судилося, на жаль, їм залишитись ...
Висить нестерпний розпач навкруги ...
М.: Дай, Боже, сили нам врага здолати!
Дай, Боже, відродитись в тих сльозах!
Хай усміхнеться Україна-мати,
А з нею вся Земля та Небеса!
Марія Дребіт - Сталіна Чубенко, матір закатованого ворогами Народного Героя України, 16-річного Степана Чубенка, Донеччина)
05.11.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930079
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2021