| Сторінки (11/1066): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Доброго ранку, сонечко!
Доброго ранку, синочка!
В снах залишились слоники –
З зорями водять піжмурки.
Ти не журися, радосте, –
Перші ясні промінчики
Хочуть з тобою гратися –
Тихо лоскочуть ніженьки.
Чудо моє ж ти чудечко!
Диво моє ти дивнеє!
Очки від світла мружаться –
Небо у них блакитнеє.
Ще полежи хоч трішечки –
Спинку тобі почухаю,
Ніжно торкнуся щічечки
Цьомчиком, понад вушками.
Пахнеш, моє ти золотко,
Світлом, любов’ю, мріями.
Хай же для тебе доленька
Шлях лиш добром вимірює!
Доброго ранку, сонечко!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765548
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2017
Що я маю зробити, скажи,
Аби день твій став трішечки кращим:
Не твоїм, не моїм – але нашим?
Щоб у серці озвалося маршем
Непоборне палке почуття,
Що зробити, скажи, маю я?
Позолочений поглядом день
У скарбницю твоєї наснаги
Я вкладу.
До життєвої саги
Що внести, щоб змістилися ваги –
Гирі спліну пішли в забуття,
Що зробити, скажи, маю я?
Що я можу зробити, скажи,
Щоб у зорі твоєму, коханий,
Зажили мною зболені рани,
І по ночі полярній світанок
Знов настав, світлом сповнив життя –
Що зробити, скажи, маю я?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2017
Як за дотиком дотик щоразу палкішим стає,
Хвиля вигинів котиться тілом до пірсу цілунків,
Розчиняє у ніжності темінь чорнило своє, –
Утікає реальність за миті п’янкої лаштунки.
Повисає на гребені хвилі небесна блакить,
Запромінює плесо, аж доки кипітимуть води.
У тропічні широти душа відчуттями летить
І танцює босоніж під співи дощу насолоди.
Вибух зірки єднання засліплює все навкруги –
Неосяжного всесвіту велич в зіницях палає.
Як у дотику дотик, жаріють арктичні сніги –
Це народження й смерть.
Це ключі та ворота до Раю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2017
Не відаю "за" всіх і "проти",
Не знаю ні дат, ні імен –
В собі я не можу, не в силах збороти
Уяви чітких мізансцен.
Не знаю, як втримати погляд,
Що мітить в ілюзії світ
Зав’язую в вузол довготи й широти
Й наосліп пускаю в політ
Натхненням окроплені стріли.
Емоцій туга тятива.
Усе,в чому серце палає та мліє,
Лягає на вістря-слова.
Прямують у пошуках цілі ,
Чуттєвості й тями земель ,
Влучають у роздуми внутрішні зрілі –
Взаємонаснаг карусель:
Окрилення муза підійме
Вкладе в інші руки, й за мить
Стріла в світ фантазій, тонкий та незримий,
В пориві душевнім летить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764300
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2017
Лист почорнілий,
Останній на дереві,
Долу злітає –
На полотні білому
Перший сюжету мазок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764121
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 05.12.2017
***
Коли блазні знімають маски, правителі їхні – корони.
***
Природними стали не зовсім природні речі:
Зі зменшенням місця все більше стає порожнечі,
Реальність свідомість квапливо готує до втечі –
Це сталим в нас стало у час "надприроди", до речі.
***
Слово ковзке – по відлизі морози:
В русі різкому – це травми та сльози.
***
Діряве сонце!
Діряве небо!
Діряві дні ллють із неба сум!
Та ні! Тут інше:
з дірками настрій, що все довкола бере на глум.
***
Поклони іконам – не змісту, а фарбам і рамкам,
серця розбивають
і душі
на сотні уламків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764101
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.12.2017
Щиро дякую за натхнення Анастасії Оніщук!
http://mail.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763226
Ти моїм нарікаєш ім'ям верхній бал урагану.
Я тебе віднайду, відірву - шкодувати не стану.
Ми не пара - ні пари із уст не промовить тяжіння.
Один одного слухаєм пульс, як господарів тіні.
Віднайду, відірву, віднесу на безлюдний мрій острів
І на вушко тобі розкажу:
- Шторм - це вітер лиш, просто
вітер,
але шалено закоханий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2017
Пора тужлива
листя перегнилого.
Вберусь яскраво!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763395
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 01.12.2017
Похмуре небо -
Земля чекає сіра
Сніжинок перших.
Вертає літа присмак
На мить яскраве сонце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763392
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 01.12.2017
У закоханих – ніч коротка.
У залюблених – ніч п’янка.
Із цілунком до тіла нотка
Потрапляє і ціль шука –
Доростає в мелодій стріли,
Долітає до всіх кутків,
Щоб вуста від жаги німіли,
Щоб небесний по тілу спів
Розливався, міг дамби знести,
Був луною сердечних струн,
Щоб тонула душа в блаженстві
Від любові – чуттів тайфун.
У замріяних очі – небо,
В зацілованих – зорепад.
Ти, мій всесвіте і потребо, –
Наймажорніший серця лад!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2017
Ти помилився, Колумбе –
я не принцеса спецій, що перцю червоного полум'я
помсти боїться.
Не лікую безсоння кориці тонким ароматом.
Я із племені тих,
що з’являються й миттю зникають –
не означити і не пізнати їх суті глибинної,
я із групи летких речовин.
Вись крилом розрізати не боязко.
Не жахаються блискавок фенікси:
їх займання – загибель/відродження,
поєднання з початком кінця.
Дух свободи – у серці гарячому
і в польоту орлиного прагненні –
птах багряний долає всі труднощі,
та спадають вогненними мітками
пера долі.
Ти знайшов з двох одне ним загублене,
інше – в косах моїх опинилося.
Чи ж воно тобі виділось-снилося,
Коли Індії землі шукав.
Дві третини утратив, мандруючи.
В тютюнову залежність потрапив ти.
Мрій своїх не побачив утілення -
помилився, чи...................
феніксом став?
Я не спецій принцеса! Не Індія,
не кінцева мета твоїх пошуків,
але та,
що перо, в коси вплетене,
мореплавцю,
тобі віддає,
аби пару для злету отримав і
все ж знайшов – чого щиро хотів.
Тонни прянощів?
Прошу,
лети!
Помилки вже чекають за обрієм –
від утрати і болю палатиму.
На жертовний вогонь не вертайся цей,
бо не Індія –
з роду я феніксів,
ти ж, Колумбе,–
із інших світів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762418
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.11.2017
Вітер осінній
Очерету сухого
Настроює звук.
Соло річки стихає
Під льодом тонесеньким.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762266
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 25.11.2017
Якщо всю палітру веселки
З'єднати у рівних частинах -
Сприймати, так знаючі кажуть,
У єдності білий повинні.
Якщо ж почуттів різнобарвність
В тотожних пропорціях взяти -
Знов білий, байдужості колір
І стін божевільні палати.
Любов - це червоний, не сірий,
Любов - це єднання й розлуки:
Усе геніальне так просто,
І складно - дві в парі сполуки.
Життя - це не рівність та чіткість,
На спалахи справжнє багате.
За мурами співи веселки.
Байдужість - само-себе-страта.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2017
Одна і та ж річ
під різним кутом зору -
Обриси різні.
Крізь повороти площин
Стежить Всесвіту око.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760195
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 13.11.2017
Убивці живуть
Для наживи та згуби –
Буття вік земний.
Йде на смерть життя ради
Дарів гідний Вічності.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760188
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 13.11.2017
Дай мені право назватися не ідеальною,
Дай мені змогу себе у собі віднайти –
Буду найбільшою світу очей твоїх тайною:
Вмію палити і зводити знову мости.
З берегом берег поєднані водами пристрасті –
П’ють, захлинаючись, спраглі в мандрівках серця.
Їх не спинили у пошуках болі та відстані,
Тільки не знають – кінцева зупинка оця.
З мосту стрибаю у воду бурхливу взаємності:
Не самогубство – трима еластичний канат.
Я надберу у долоні любові й натхненності,
Щоб окропити вздовж річки окрилення сад.
Права на вибір не прошу – завжди його матиму.
Ним заміновую відступ. За мною не йди!
Зви це як хочеш: упертістю, дурістю, фатумом.
Не дозволяю наземно трапляти сюди.
Знову стою. Банджі-джампінг постійний виснажує.
Я не спинюся, хоч важко цю ношу нести.
Йдуть подорожні – оазою стануть насадження,
Зрошені щастям і болем кохання води.
Дай мені мочі – я ледве тримаюсь за поручень.
Часу до вибуху менше, і меншає сил.
Ти лиш чекаєш у річці з піраньями – боляче.
Знаю, впіймаєш, якщо не розкрию я крил.
Крила розправлю! Природою птаха наділена,
Та не у вись від вогню – я до тебе шугну.
Крапля остання ти саду квітучого втілення.
В серця свого віднесу тебе вічну весну...
Дай мені змогу побачити титри до сну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2017
абрикос низький
опирається жовтню
листом зеленим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759710
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 10.11.2017
риби скелетом
гола дерева гілка
в стовбур пірнає
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759709
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 10.11.2017
Ти думаєш, що хвора безнадійно:
У гніві стримана чи зважено різка,
Хронічно нерішуча, непостійна –
Навіщо ж я тобі, скажи, така?
Морів моїх окреслюєш затоки –
Теплом наповнена прозора мілина.
Для інших – легкопінна, ти ж глибокий
Побачив погляд – й вмить торкнувся дна.
Гадаєш, що вже вивчив течій норов,
Гарячі напрямки та айзбергів сестер –
Я мушля, що ховає перли штормом
І плаче за всіма, кого він стер.
Тобою хвора, хвора безнадійно:
То в жар, то в холод серця наспіви кида,
Та розум цих душі стихій не звільнить –
Потопить, захищаючи, вода
твій корабель.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759511
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2017
В цей день ви поєднали власні долі
Обітницею вірності на вік,
Щоб паросток взаємної любові
Міцнішав і зростав із року в рік.
Життєві примхи вашу спільну стежку
Заметами ховали під сніги –
Долалися всі труднощі нелегко,
Та в єдності усе вам до снаги.
З занепадом далеких дев’яностих
Боролися з останнім часом сил –
А ми, малі, проблем усіх дорослих
Не відали й щасливими були.
Дістався шлюб коралових позначень,
Та вищий рифів рідних душ зв’язок:
У радості й достатку, крізь невдачі
Робили разом ваш життєвий крок.
Ви паросток взаємної довіри
Крізь роки й негаразди пронесли.
В любові нас і злагоді ростили,
Щоб власним дітям все передали.
Хай вас тепло, що серця половинки
У день цей об’єднало, береже
До золота подружнього ужинків!!!!
Бо 35 – це "лише", а не "вже"!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2017
Вчорашні здогади стали сьогоднішнім спогадом – та ні, це не проводи, та дай я тебе проведу...
Я підійматимусь, а ти – падай!
Падай з висоти своїх "хочу – та не можу", "вмію – та не буду", "вірю – та не в себе".
Падай!
Страхи, залишаться
десь там –
не срибнуть за тобою антиподи сміливості.
Сміливість, зрілість, сила волі, мудрість, відповідальність, вірність, рівновага - само.......самодостатність? Само..........самотність!
Десь там,
на ілюзорному пікові твоєї само.......
тобі не вистачало мене.
Я – відповідь, полярна твоїм запитанням .
Я – стрілки годинника, що завмерли в мить нашої зустрічі.
Я – музика, ввібравши яку твоє серце співатиме.
Я – сонце твоя приналежність.
Я підіймаюся!
Падай!
На рівні одного поверху.
Навпроти один одного погляду.
На відстані одного подиху.
На бажанні палкого цілунку
ти зрозумієш – ми стали вищими, ніж були.
Де ми?
На даху мрій.
Гайда збирати зорі у пригоршні!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2017
Якщо ти потрапив в глибокий колодязь
У темних задвірках своєї душі,
Минатимуть крик твій щасливі – та горді:
Стискатимуть горло образи вужі.
Солоністю сліз роз’їдатиме стіни,
Ставатиме ширшою чаша біди –
Митарства сердечні злих демонів звільнять,
Що спрагло бажають печалі води.
За твій порятунок проситимуть віру –
Канати байдужості спустять у грот.
Ти думаєш добрі, ти думаєш щирі –
Та ні! Лиш голодні до решти чеснот.
У відчаї стануть немилими друзі,
Що віття кидають в криницю на дно –
Гадаєш ховають, бо став зайвим грузом?
Обличчя подерли – а їм все-одно?!
Та гілка – на гілку, за камінь, на виступ –
Так міст викладають нагору тобі,
Все виріши сам – де тут поміч, де підступ,
І хто в тебе вірить у цій боротьбі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759154
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.11.2017
*** у чому сила, брат?***
Образити, щоб плінтус видавався Еверестом – із легкістю зробить це може кожен.
Шануйте тих, хто пік проблених квестів у плінтус перевести допоможе – таких одиниці.
***а шо мені***
- А шо мені? А шо мені?
Сиджу собі на комині –
Із верху видно шо мені
Покласти до кишені.
- А що мені? А що мені?
Вже дрова заготовлені!
Горять штанці гаптовані –
Настали дні студені.
*** відсутність страху***
Нічого не бояться дУрні й божевільні – гримуча суміш єдності понять в Верховній Раді.
Неосудність недоторканності.
***
На вдячність заслуговує той, хто дяки не чекає.
***
Поваги гідний той, для кого слова та дії – однієї ваги.
***
Прагнення віддавати більше, ніж маєш сам – ціна довіри.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758067
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2017
Бринить в мені мелодія дощів,
Гойдає вітер рвучко серця ноти,
Солоність думки вийшла з берегів –
Наповнює вода усі пустоти.
Малює небо сірістю цей день:
Не точечно, мазками – фон пастеллю.
На тлі душі асфальтних одкровень
Багряний лист дарує шанс натхненню.
Вогню краплина між жовтневих сліз –
Послання світу:
Вір!
Люби!
Надійся!
Несе премудрість осені ескіз –
Всьому, що не мовчить у серці, тішся!
У блиску віч – окрилення мотив:
Він сонцем став в проекції крізь себе,
Усе єство багряним полонив –
І зникло вмить похмуре сіре небо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758038
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2017
Повторюю всоте, утисячне:
- Я буду!
- Не буду!
- Забуду!
Черговість увімкнень та виключень
В маяк обернула споруду:
Будинок, заселений мріями,
Знеструмлює докором мозок.
Уяву настінними тінями
Воскових свічок гріють сльози.
Приглушене світло – ледь видиме.
Приглушені звуки – ледь чутні.
Фантоми в нічнім перевтіленні
Сприйманню диктують присутність:
Мандрують по шкірі мурашками,
Пульсують кипінням у венах.
Б’є осуд тверезості гаслами
У світло – безжально, студено.
- Із чого свічки тії вилито?
У чому безсмертні воскові?
Чого вітру злому не знищити?!
- З любові!
В любові!
Любові!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757859
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2017
Дякую за натхнення Андрію Мазану!
http://mail.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757453
Ти мій центр земного тяжіння.
Ти ядро всіх таємних бажань.
Я з тобою розкута і вільна,
І готова ступити за грань.
Ти колиска солодких ілюзій –
Поринаю думками у сон.
Не знайомі, далекі, не друзі –
Почуттям віддаємось в полон.
Про тебе в мріях загораюся миттєво –
Любллю тебе! Все інше – не суттєво!
Ти обитель тепла і натхнення.
Ти неспокій: і щастя, і біль.
Потяг сильний – ця сила взаємна.
Опір серцю – намарність зусиль.
Ти мій гріх і спокута за грішність.
Ти мій шлях до свободи чуттів.
Ти ніколи не станеш колишнім.
Ти – вогонь, що мене народив.
Про тебе в мріях загораюся миттєво –
Любллю тебе! Все інше – не суттєво!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2017
Люблю цей світ!
Світанки і смеркання,
Шум вулиць вдень, затишшя перед сном.
Нічого так життя не прикрашає,
Як щире серце й віра у любов!
Люблю цей світ!
Крізь болі і печалі,
Крізь холод слів і дій людських полин,
Що цю любов відверто часом жалять:
Чого нема – здіймається на кпин.
Люблю цей світ!
У спеку і у стужі.
Люблю коли у літню зливу грім.
Усе у нім для мене не байдуже –
Впускаю світ в душі моєї дім.
Люблю цей світ!
Відверто і натхненно.
Життя земне – всього лиш тільки мить.
В любові хто – той диха не даремно.
Люблю за те, що можу так любить!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757384
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2017
Я не журналіст, який веде репортаж із центру подій,
Не лідер, що кличе вперед за собою захоплений гаслами натовп,
Не той, хто у зграї, світ ділить на "свій" та "чужий",
Не той, хто в дорозі до цілі стирає все цілі заради,
Не той, що слізьми крокодила ридає впіймавши обід,
Не той, чиї "руки нічого чужого не брали" -
Я той, чиє серце розбили на друзочки, вщерть,
Коли
учергове!
брехнею!
надію!
людську!
гвалтували.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757363
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.10.2017
Я страшенно боюсь висоти –
Світ йде обертом й тисне у грудях,
А ти просиш:
- Зі мною лети!
Понад хмарами вільними будем!
Нас потужність гарячих сердець
Донесе аж до сьомого неба,
Буде так, як ніколи й ніде –
Я повірю й притиснусь до тебе.
Стане ритмом єдиним на двох
Стук шалений між ребер й у скронях.
Відчуваю довіри зв’язок
На краю – у гарячих долонях.
Дух захоплює мить, окриля
Неповторність у в(сп)ільнім падінні.
Знизу вгору дивися земля –
Поєдналися небом дві тіні.
Дріб’язкове усе, що внизу –
Ні обмежень! Ні болю! Ні страху!
Над реальністю мрії несуть –
І дарують любові наснагу.
Ну, а поки ми зараз і тут –
Мій склади у рюкзак парашут!
......а я твій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757218
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2017
Серце квилить та проситься в літо –
А довкола вже, майже, зима.
У руках твоїх солодко мліти
Я надію плекала дарма.
Пробирає до ниточки холод
Збайдужілих до сонця очей.
Туга подихом вітру говорить:
– Cosa sei, сosa sei, сosa sei.
Змовкли музи-, о музи-, о музи-,
Змокли музи-ки ноти гучні,
І тяжким залишилися грузом
Мрій мелодії в тихій луні.
Серце квилить та проситься в літо,
Неприкаяно блудить в дощах –
Я ламаю осінні завіти!
Повертається в червень душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756879
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2017
Що за пошесть серед мас?!
Не дивує слову зрада.
Чом дволикість – між прикрас?
Підлість, в профіль і анфас –
Вада.
Борщівник не родить слив:
Впізнають біду по плоду.
Дожили до чорних злив:
Світ до кісточки прогнив –
Шкода.
Перемир’я – пустоцвіт:
Зрешетило серцевину
Градом. Меч в руках і щит!
Воля! Віра – як граніт,
В Україну!
Зі щитом, чи на щиті –
Дух нескорений народу!
Все, що маєм на меті,
Все, що буде в майбутті –
Це свобода!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756233
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.10.2017
Як я в цю річку потрапила?
Хвилі несуть горілиць.
Стане ця подорож стратою
Блиску у ночі зінниць,
Чи воскресінням-народженням
Світла у світлій душі,
Шляхом до центру походження
Зітканих з мрій міражів?
Сплін притискає до берега –
Лікті збиваю у кров,
Віття втонулого дерева
Ранить в основу основ.
Шкіру шматками, мій світоче
Соме, рвеш нащо, скажи.
Тану. Прозора вже. Боляче.
Хвилі – немовби ножі.
Ніжно вбиваєш цілунками –
Губи дістались хребта.
Ранами, як візерунками,
Вкрита моя нагота.
З криками дикими, хрускотом
Дуги між ребер зросли.
Щоб подолати безумство це
Крила потрібні були?
Шкіру до м’язів здираючи,
Стиснені в тілі знайшов.
Зорі виспівують, сяючи:
- Аве воскресла любов!
Як я в цю річку потрапила?
Лину над плесом – не сон!
Крила натхненно розправила –
Тихо всміхається сом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755771
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2017
Каміння жбурляйте –
не підняти ним хвилі на озері, що кригою вкрите товстою.
Давіть валунами –
ні тріщини, ані подряпини:
навала кінноти не стане льодовим побоїщем.
Таїться глибинно,
від зору чужого прихований холодними спокою водами, внутрішній гейзер –
вулкану кипіння в основі життя його міститься,
вулкану Помпеї.
Маленької в днищі шпаринки
душі потаємного прагнення
стовпу для народження вистачить всесвітньої повені.
Чи знаєте ви
розбудити кого намагаєтесь,
весни посланці?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755109
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2017
Один навпроти одного стоять
Німі сліпці в калюжисту негоду.
Ім плач стихії – Божа благодать:
Маскує дощ очей солону воду.
Один навпроти одного – лиш крок
Роз’єднує взаємності обійми,
Та доля цей невидимий зв’язок
У свій контент, як дар небес, не прийме.
Один навпроти одного – німі,
Німі сліпці по різні боки прірви.
Коріння голе тягнеться з землі.
Чатує вітер: вже от-от – і вирве.
Один навпроти одного – ще мить,
Й злетять в безодню важкістю каміння.
Не пік грози нестерпно їм болить –
Тартар між доль масивів гір тяжіння.
Один навпроти одного. Любов
В місток з'єднала їх коріння мову:
Цей дотик слів над прірвою умов –
Душі безсмерття ніжне щемне соло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754807
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2017
Сполотнілі рядки засипають алею розлуки,
В передмісті дощів заблукали солоні думки -
Ми любов прирікаєм,себе прирікаєм на муки,
Бо на справжнє кохання не роки чекають - віки.
Серед тисячі слів порозсіюєм щирі зізнання,
Через сотні життів розпорошимо зоряну мить.
Ця любов - наче перша, уперше з'явилась востаннє -
То чому ж так нестерпно вона, неповторна, болить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2017
Чи бачили ви, як риба, що потрапила на берег, бореться за життя?
Дрібне бездумне створіння б‘ється об землю, пружинно вигинає хребет, смикається до останнього удару серця, до останнього подиху змагається зі смертю.
Чи знає вона, що таке любов? розчарування? приреченість? зневіра?
Холоднокровність.
Чому ж тоді кити, велети того самого середовища, повелителі океанів, володарі співу, що здіймає хвилі, викидаються на сушу?
Чому жадають загибелі?
Що їх вабить тут?
Що лякає там?
Самотність?
Тіснота?
Холод?
Тепло?
Чистота?
Бруд?
Шум?
Тиша?
Що?
Що примушує китів свідомо йти на загибель?
Гаряче серце, що здатне розділяти тепло та холод.
Хочу бути рибою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754137
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2017
Не думай так голосно –
мої вуха посипані перцем,
гостроти чилійської.
Не цілься наосліп –
ахілесові
тяжіння до тебе п’яти.
Не чекай на стовп палаючий
магматичний –
течу в тобі тихо,
навколоядерно.
Не струмени зітханнями
по тіла ніжних обрисах
в шовках напівпрозорих
теракотових -
вдихай мій світ,
ромашково-любистковий від пахощів волосся золотавого.
Рабом не будь
очей, блакиттю сповнених –
раби не відають
у чому суть безмежності
їх глибини.
Та будь моїм
всесвітлом і всетемінню -
не сірістю,
що ночі з днями змішує
у колір попелу,
крихкого зозулястого.
Не бувши – будь!
Як зможеш все збагнути – тоді і я твоєю зможу бути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2017
***
Той, хто зрікається своїх мінімумів, про максимуми може і не мріяти.
***
Дійти до легкості важко, якщо міх гніву за спиною - всі пожитки.
***
Луна чується там, де просторо, а не там, де порожньо.
***
Не травмуйте творчу особистість
Запитанням про закоханостей лік.
Бухгалтерія - це рамки, облік, звітність,
А митець - в безмежність провідник.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753874
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2017
знання та мрії
погляд
ідеал
виразний контур
леза гострі часу
вивчають в русі
стик
напівовал
душевних прагнень
форма
розмір
пазли
шаблон потреби
пошук співпадінь
заповнення чекає вільний простір
хвилює контур
дії світлотінь
статичний кадр
неточність
промах
досить
плете байдужість ширму з павутин
ні виходу із серця
ані входу
без ідеалу
точних співпадінь
картина в ранах
шкода
дуже шкода
душа
неспинність
ритмів
мрій
танок
окружність трафарету
точка мертва
життя рухоме
внутрішній зв’язок
відчує той
хто грані в силах стерти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753802
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2017
- Ти плачеш?
- Та, ні, – то все осінь.
Сльозиться нахмурене небо,
Лист долу летить та голосить:
- Не треба! Не треба! Не треба!
Не треба
дощами збивати
В відрізки спіральні маршрути –
Вицокують бризки стакато:
- Забути! Забути! Забути!
Забути
про пестощі вітру,
Проміння обійми тремтливі,
Наснагу, теплом оповиту,
Не в силі! Не в силі! Не в силі!
Не в силі
здолати тяжіння:
У прожилку долі – волога.
Злітають униз обважнілі –
Тривога...Тривога...Тривога...
Тривога
у дугах калюжі
Луною здіймається наче –
Дощ човники топить байдуже.
Все плаче.... Все плаче.....Все плаче.....
- Ти плачеш? Замерзла? Не треба!
Минуться і холод, і сльози.
- Так, плачу. Я плачу із небом –
Всередині мене ця осінь.
Ця осінь... Ця осінь... Ця.......осінь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753607
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2017
Багряні акценти розставила осінь,
У гами вплела новизну.
Веде вздовж алеї окрилення компас –
У барвах вогненних тону.
Втішається погляд дарами природи,
Теплом у задвірках споруд –
Просиджує радість в метало-бетоні
Понурий і втомлений люд.
Між листом пожовклим – наснага і спокій,
В червоному – вир почуттів.
Бере у обійми, сповільнює кроки
Осінніх мелодій мотив.
Душа відчуває луну камертону
Завершення й підсумків справ.
В руках золотого натхнення сезону
По-іншому світ зазвучав.
У шепоті листя молитва і мрії –
Єднає їх вітер в танку.
Чуттєвість минути ніяк не зуміє
Величну миттєвість таку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752935
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.09.2017
Дякую за натхнення автору геометрія
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752419
ДЗВІНОК сина 1
- Спасіба тату й мамі –
Живу я у Маямі,
Нормально все з друззямі,
Життя – шикарне!
Круть!
Тусуюсь часто в клубах –
Мене всі дуже люблять,
Свіркаю у "Ютюбі" –
Зі мною чікси жгуть!
ДЗВІНОК сина 2
- Набралось трохи люті:
Без взяток в інституті!
Знаходжуся у скруті –
Декан відчислив!
Сноб!
А ще от – неудачка:
Побив учора тачку,
Немає вже заначки –
Праблєми б'ють у лоб.
Друззя втікли в Європу,
Мене послали в ....опу,
Чкурнули всі галопом –
А я ж нормальний чєл!
Работать – дуже тяжко...
Пришліть якусь бумажку –
Спасітє бідолажку....
Ну, повний бєзпрідєл!!!
СМС сину 1
"Ти, п'яная скатіна,
Це шоста вже машина!!!
Розориться родина!!!
Шикарно жити звик?!
А тато наш в запарі –
Замучили кошмари,
Щоночі сняться нари.
Ну, що ти за мужик?!"
ДЗВІНОК до сина 1
- На нас, прикинь, умора,
Присіли прокурори:
Питають про офшори (в Офшорів про офшори?)
Ти чув цю новину?
А батя: "Ніц не знаю,
І грошей вистачає
На бублики до чаю..."
- Що, ну, – баранки гну!
СМС сину 2
"Тримайся, буся-мася,
Вже буря уляглася –
Халява почалася:
Усе буде пучком".
СМС сину 3
"У нас в країні клято
Всі стогнуть й при зарплаті,
Та в тебе мама й тато –
ОФШОРИ!!!
Сина, цьом!"
Переказ № ...... 12345 вийшов сина погулять......
позачерговость черг, завищена держзакупівля, дозвільно-будевельна, землерозкрадальновидобувальна діяльність.........
P.S.
ех!!!!!((((
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752474
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2017
Закохатися в сонячні промені,
І забути, що опік – то рана,
Загубитись на плоті маленькому
У безмежжі очей океану,
Перемовити недопромовлене
У німих діалогах із небом,
У печалі, в спокої, у радості
Відчувати у комусь потребу,
Червоніти намистом калиновим,
Наливатись достиглості соком,
І ходити навшпиньки тихесенько –
Не сполохати б мрій ненароком,
Розчинятися в зорянім мареві,
Стати щастя дзвінкою луною, -
Все можливо!
Як душі споріднені
річ любові ведуть між собою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752461
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2017
Заплуталась осінь у іграх:
То "ні", то "не знаю", то "так",
То сонце, то вітряна злива –
Емоції в кошик достиглі
Збирає за певних ознак:
- розквітлі у золоті весни;
- благання у місяця сну;
- "Вбираю твій внутрішній всесвіт – та погляду вир омину";
- у одах сердечний щоденник;
- чуттєвість – оголений нерв;
- солоність пульсує по венах із силою в сотні Ампер;
(вбиває 5А)
- блаженність троянди уколів;
- колючість пелюсток розлук;
- звучання сердець – світанкове;
- смеркання – акордовість мук;
- на волю відпущені мрії;
- страхи полонені в кулак;
Любов поєднати зуміє суттєву полярність ознак!
Заплуталась осінь у іграх:
То сонце, то зливи рясні –
Тепла і вологості сила
Врожай надбагатим зробила
Й зібрала насіння весні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2017
***
Дати чуттєвості волю?
Віжки у руки – і в путь?
В упряжі з розумом, в парі,
Надто прицільно вже б’ють.
Доза найбільша наркозу,
Навіть якщо це любов,
Не урятує від болю
Й сліду на серці підков.
***
біль душевний
у точці критичній
відчуттєво
фізичним стає
прокидаються виразки спиці
тінню мук
на блідому обличчі
віддає
***
Інтроверти не плачуть на людях –
Роздавати не вміють печаль:
Мовчки стогнуть, сміються і люблять,
Ім самотність – життєвий грааль.
Поміж натовпу, шумного свята,
У самісінькім вирі подій,
До останку себе розчиняти –
Мікрокосмос порушити свій.
***
"Недосяжної,
Заповітності"
Величаємо мрій наших храм,
Бо живемо у світі повинності,
Де обов’язків вітер й неспинності
Не дозволить горіти свічкам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752019
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2017
По крапельці,
граминочці
Звільняти не вмію печаль,
Аж доки у серці не спіниться,
Земля під ногами не здвинеться,
І темінь захопить проваль.
По вигляду,
по образу
Шукати негоди дарма –
А душу стрясає від холоду,
Жура ростить відчаю бороду,
Зневіри з’їдає чума.
Потоками
нестримними
Ламає повинності шлюз,
Розходиться смуток судинами
Сідає гіркою провиною
На денці сердечному фус.
Не слабкістю,
не силою
Емоцій є сиві дощі –
З собою відвертості мірою,
Чуттєвості серця офірою.
Сліз щирість – це сповідь душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751589
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2017
***
Плід-роздум точать сумніви – до неврожайності рішень.
***
Як добре, що є автобуси, які запізнюються – тоді люди, які запізнюються, не запізнюються))
***
Коли ваші права та обов’язки ідентичні, ви – піддослідний пацюк.
***
Якщо сміятися боляче,
Плакати смішно –
Затамуйте подих!
Яке бажання є першочерговим?
Дихайте! Глибоко дихайте!
Без повітря – і полум’я мертве.
Все інше – попіл.
***
Краще музика в тиші – ніж тиша в музиці: почуття в повітрі – а не повітря в почуттях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751208
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2017
Дякую за натхнення автору Olga Sydoruk http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=21336
У Музи крила – блиск сніжинки,
Два ефемерних волокна:
В теплі долонь розтане, зникне.
Її душа до волі звикла –
Стече між пальців мрій луна.
Звучання Музи – зору пісня,
Танок сльозинок поміж вій:
То в вись несе, то в грудях тисне,
То десь міжвимірно зависне
І серце кличе на постій.
ЇЇ гостини – свіч вечірніх
Тремтіння в закутках душі.
Нечутна річ - фантоми й тіні
І перелив відтінків дивних
На гранях снів та міражів.
Прилинь же , прошу, серця втіхо –
Нехай сніжить! Нехай пече!
Я не торкнусь – тобі на лихо.
Свобідна ти!
І Муза тихо
Любов’ю всілась на плече.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750899
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2017
Їм би тихо вдавати байдужість,
Їм би погляд здружити з землею –
Мрії ж сльози наснагою сушать,
Шлях до сонця торують крізь стелю.
Їм би йти туристичним маршрутом,
І збирати чуття-сувеніри –
Лабіринтовість серця збагнути
Прагнуть щиро по карті довіри.
Їм би в буднів пірнути рутину,
Попрощатись крізь біль і "не можу" -
Та, пізнавши емоцій вершину,
Чорна прірва розлуки тривожить.
Їм би кари боятись за злочин,
І не слухати співів у терні –
Проклинайте! Лише не зурочіть –
Ви земні! Почуття ж бо - надземні.
Їм би в рамки вмістити бажання,
І сховати зізнання прилюдні ,
Та безмежним є щире кохання –
Боже, вільні, тому й неосудні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2017
- Чому ти, серденько, не камінь?
Чому?
Як біль ногою б`є,
Не пил дорожній – кипень лави
Тобі покрівлею стає?
Чому не стихнеш попелищем
Перегорілих почуттів?
Виразний спогад й досі свище,
І час безвітрям не зцілив.
Чому ти, серденько, не нота,
Одна всього? Мелодій світ.
Мажор-мінорного польоту
Небесних ям вбираєш гніт.
Чому так прагнеш бути вільним?
Покірним розуму рабом
Тобі лічитись непосильно –
Хоч як би затишно було.
Чому ти, серденько, тріпочеш?
Чому страждаєш знову й знов?
Ну, хто, скажи, тебе зурочив?
- Любов....любов....любов....любов.......
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2017
***
Не сидіть склавши руки, якщо можна піднятися.
Не стійте стовпом перед дверима, якщо можна постукати.
Не тарабаньте без упину, якщо сказали "так!" - за вас двері ніхто не відчинить.
Якщо увійшли - не сідайте склавши руки.
Розірвіть замкнене коло!
***
Постійна непостійність - ознака стабільності?
***
Слова можуть сприйматися двояко, трияко, сяко-тако, - паузи між ними однозначні.
***
Додумувати - нудно.
Передумувати - марно.
Думайте до "до" і "пере" - щоб не змарудитися.
***
Критика - хороша річ! Після майстер-класу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746466
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2017
тремтіння нот душі
на самоті
реальність
відмежовую свідомо
я
водоспад
не входь в цю річку
йди
вздовж берегів
садів квітучих втома
до ніг твоїх нірваною впаде
аморфність
не в дощах
у ароматах
штормів печаль
край обрію
гуде
натхнення мить
політ
зеніт
утрата
в полоні звуків
я
уже не я
мелодія
мій світ
чуттєве русло
захоплює
емоцій течія
в падінні вільна
злет стрімкий
безумство
і піни білосніжної вуаль любові вкриє щемне хвилювання
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2017
– Рідне Дубно! – звертаюсь на "ти", –
Дев`ять сотень – це юність для міста;
Дух твій – сила живої води:
Непоборний, натхненний і чистий.
Славний граде! Мільйони доріг
Пролягають крізь тебе й до тебе –
Крізь віки найцінніше зберіг:
Віру в правду і віру у себе.
Ти – судини торгових шляхів
Із часів, коли "в греки– з варягів",
З серцем-замком Острозьких князів
В нездоланності ритмах й відваги.
Кобзаря, через гомін віків,
Пам`ятаєш задумливу постать –
Він десь тут, над Іквою, сидів
І вслухався як верби голосять.
Древнє Дубно з душею весни!
Пишноцвіт твій – це люди, їх справи, –
Хай подовжують юність вони
Неповторного міста й держави!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746162
рубрика: Поезія, Ода
дата поступления 15.08.2017
На вулиці - спека.
У будинку - задуха.
Єдиний порятунок - вода!
Знімаю з горища цинковий тазик - ну, не зовсім тазик, продовгувату балію (для дворічного сина вона справжній басейн).
За чотири години на сонці вода перетворюється на парне молоко.
Бризки!
Бризки!
Бризки!
Радість!!!!!!!!!!!
Радість вихлюпується на траву, стрибає на сестричку, що наглядає за невгамовним "Іхтіандром":
- Мам! Мам, подивись, який він щасливий!
- Для щастя багато не потрібно. Дорослі про це забувають.......
- Напевне, тому, що вони в тазик не поміщаються)))))))
Крутиться в голові побажання: трохи дитяче, трохи філософське, та нехай.....
МІСТКИХ УСІМ НАМ ТАЗИКІВ!!!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745780
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.08.2017
***
Споглядання - пасивна форма пошуку.
***
Глибоку застарілу пляму
важко
вивести,
легше -
замаскувати,
найправильніше -
позбутися речей, які з нею пов`язані.
***
Учіться слухати - навчитесь бачити.
***
Якщо бути легким важко - змініть силу тяжіння.
***
Якщо відповіді передують запитанням, це або ознака телепатії, або - апатії.
***
Хай думають: "Танцює нижній брейк!!!" - навіть якщо ви черепаха, що упала на спину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745676
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2017
Вбирає вись озер цілющу силу –
Тобою ж упиваюся до сліз.
Закохану й стривожено щасливу
Осінні не лякають сірі зливи:
Мені – угору, їм, нудним, – униз.
Чуттів ескіз:
Я сонце у тумані загубила.
Потоки теплі – компас мій і гід.
В тобі якась незнана досі сила
Любові, що дарує світлі крила.
Мого натхнення ти дзеркальний світ.
Думок зеніт:
Роса п`яніє мудрістю світанку –
Трава ховає цей солодкий гріх.
Лікують мрії душу-полонянку –
Здоровий глузд не вбити б до останку.
Дощі прикриють цей солоний сміх
Від всіх-усіх.....
та лише не від тебе,
всевидюче захмарне сьоме небо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2017
Щиро дякую за натхнення Ліні Ланській!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743635
Всесвітнього потопу чорну смугу
Переживу –
і солоно, і прісно.
Пустелі Гобі сонячну наругу
Пройду без сліз –
хоч опік мій наскрізний.
Утрату сну, думок колючу кригу
Переступлю –
літати вже несила.
Спустошеність від розпачу набігів
Душі ростки,
любові й віри, зцілять.
Вдихну - стерплю?
Повітря..... Обмаль.... Млію....
Шляхи до мрій сплітаються у вузол.
Здолати я, мій любий, не зумію
Очей твоїх удавану байдужість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2017
або сімковська нумерація
Один в полі не воїн, тому що хата скраю;
2 – пара нормальних;
3 – група метикуватих;
4 – один в полі не воїн, а гонець, якщо зустрівся з групою метикуватих;
5 – кількість посадкових місць у легковому автомобілі, та у нас – щира широка душа та гумова техніка;
6 – юрба, в якій у кожного хата скраю;
7 – сім`я: дудусь-бабуся, дідусь-бабуся; тато-мама, дітки.
8 – безкінечність, що дибки стає від нескінченності (чи кінченості) людських прагнень;
9 – 8+1
7+2
6+3
5+4
0 змісту та сенсу у цих трактуваннях......... але зліва від коми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743513
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2017
Посміхнися, благаю, крізь сльози,
Не для когось – для мене. Будь сильним!
Фотоспалахи – блискавок дози.
Червоніє за кроками килим:
Серце кров`ю стікає від болю –
Багряніє емоцій доріжка.
Ти самотньо прямуєш юрбою –
Голос натовпу – внутрішня тиша.
Посміхнися....
Слугою овацій
Ти не є! Ти не був і не будеш!
Наче триста сміливих спартанців
Відсіч боєм даєш пересудам.
Що говорять, напевне, ти правий ,
Не важливо! Вони за межею
Розуміння – їм просто цікаво,
Чом мене називаєш своєю.
Посміхнися – чуттєво та щиро:
Лицемірству – "Гарбуз" а не "Оскар".
Відчуваю тебе я підшкірно,
Але сплін твій – важкий надто посаг.
За лаштунками снів та ілюзій
Нам з тобою не стрітись ніколи:
Не знайомі, далекі, не друзі –
Кожен ходить по власному колу.
Посміхнися – спини ці потоки.
Хай у погляді грає веселка.
Ти на сцені. Поглянь – ось твій "Оскар":
Я – близька і водночас далека.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2017
Вважала, що вивчила власні глибини,
І знаю всі схови лохнеських чудовиськ,
Що можу в уздечці утримати совість
Тверезістю мислення в межах "ось так".
Поверхню чуттєвості крига провини
Укрила холодним байдужості настом:
Здавалось тремтіння масивним баластом –
Чатує в безодні голодний хижак.
Та лунко крізь лунку доносився голос –
Пірнула наосліп у себе крізь тебе:
В печерах далеких – зазорене небо.
Де монстри жахливі? Де боязні слід?
З чуттями даремно так вперто боролась –
З`єднались у ціле підводне й захмарне.
О, як же то тепло! О, як же то гарно
В собі відшукати загублений світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2017
Скільки відтінків у слові "вологість"
від бажання потонути – до стремління ходити по воді;
від сердечного евкаліптового лісу – до триквадратової пліснявої кімнати у закинутому, забутому Богом і людьми, будинку;
від прагнення близькості – до готовності перебувати по той бік неокрайого океану;
від внутрішніх гейзерів – до відчуття, що от-от відбудеться всесвітній потоп, а квитка на Ноїв ковчег ти так і не отримав;
від спітнілих долонь – до вологоємності почуттів;
від відносності – до абсолюту;
від розігрітого погляду – до розумового туману;
від першого "привіт" – до останнього "прощавай";
від думок – до мрій;
від мрій – до думок;
від мене – до тебе;
від тебе – до мене
скільки відтінків?
Скільки відтінків у "ми"?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2017
***
Якщо компромісу досягнуто з допомогою компромату, чи можна угоду назвати двосторонньою?
***
Правшу гріх тягне наліво; лівшу - направо.
Як шкода амбідекстрів.
[quote]Амбідекстрі́я (від лат. ambi — «обидва» і лат. dexter — «правий») — термін, який вказує на відсутність явно вираженої мануальної асиметрії; проявляється тим, що людина в рівній мірі володіє обома руками. Амбідекстрія може бути зумовлена генетично або вироблена у результаті тренування.[/quote][/i]
***
Люблю! І це непояснювано -
Не можу чуття підкорити.
Найдужче тоді, коли тебе
Зникає бажання убити.
***
Усі люди брешуть!
Брехня - ознака людськості?
***
Хвали себе і не пасуй, як взявсь за гарне діло,
Та думай в чому промахнувсь, як хвалять лицеміри.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743027
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2017
Між сірих днів, звичайних буднів
Натхнення й творчості грааль –
Із року в рік в славетнім Дубно
Живий музичний фестиваль.
Хто скинув маски й вірить свято
У силу волі, драйву, мрій,
Хто шляхом істин йде завзято,
В цім дійстві – свій, а не чужий,
Бо "Бульба-фест" - для впертих духом,
Для вільних й вічно молодих.
Якщо у серці рок, косуха –
Ласкаво просим на поріг!!!
https://www.youtube.com/watch?v=wKxgW3KTcHw
https://www.youtube.com/watch?v=4hEAicfBGYU
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742915
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.07.2017
А я живу на два квартали далі
Від темені нічної й прохолоди –
До сонця ближче,– може, і нашкодить
Таке сусідство крилам надтонким,
Та
Разом з тим,
Я помахом уяви роздуваю
Вогню кипіння в кулі променистій:
Не опіком – промінням світлим чистим
Емоції лунають серед рим –
Любові гімн.
А я живу на розі мрій і буднів,
Де сутінки з світанками граничать.
Хай спадень сонця барвами не кличе
Метелика, життя якого – день.
Між одкровень
Душа співа – теплом пульсує небо,
Оселя серця – тут, поміж рядками:
Здійма натхнення крилами-чуттями
За обрій. Вабить –
Заходу лишень
Метелику, – згориш-бо, не торкнися:
Чуттів смеркання – гибель, одноденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2017
Щиро дякую за натхнення автору БЕЗ!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741017
Серед слабкостей власних тебе віднайти намагалась:
Де найтонше ж – порвалось, під натиском райдужних слів.
Я у пошуку істин до центру вібрацій пірнала –
За собою крізь мене до себе закохану вів.
За проміння надії вхопилась й тримаюсь завзято:
Полум`яні вервечки – паланням народжені сни.
Ти блаженство чи розпач? Дарунок чи долі прокляття?
Обпікаю долоні. Держуся! Чому? Поясни!
Я шукала – де мілко: між слабкостей власних й пороків;
В лабіринтах ілюзій гріховність – стіна тупиків,
Та змінила маршрути у напрямку "дуже" й "високе",
Адже ти – найсильніше з усіх потаємних чуттів.
...і знайшла!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2017
***
Вершина людських незрозумілостей – зарозумілість:
Вітри збайдужілості труться об пік пофігізму.
***
Ми любим жарти! Вмієм жартувати!
???????
Одне й те ж саме втриста двадцять п`яте.
***
Можна оголити тіло – та душі, по-осінньому вбраної, навряд чи засмага торкнеться.
***
Спостерігати за людьми, чи спостерігати людей?
або
Позичте смолоскип – вилізу із бочки.
***
Ми нехтуєм вділеним часом -
Розводимо згодом руками:
- Було ще ж багато, з запасом?!
Взаємно час знехтував нами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740980
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.07.2017
Найбільше лихо на Землі – людська жорстокість,
І диво з див – самопожертва (як любов).
З вітрами зла душі врата завжди боролись –
Споконвіків незримий бій запекло йшов.
Незримий бій добра і зла, життя і смерті,
Одвічна рать думок і дій, – душі тягар.
Наш рід людський з доріг земних не буде стертий,
Допоки жевріє в серцях любові дар.
Любові дар – один із тих, які Всевишній
В наш перший подих при народженні вмістив.
У пух і прах стираєм світ – незрячі й грішні:
В душі легенях проростає хрипом пил.
Душевним хрипом відкриваємо шлях вітру:
Впустити легко, а позбутися – ніяк,
Лише любов, як посланець Добра та Світла,
Лихим потокам обірве до серця шлях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738871
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.06.2017
Щиро дякую за натхнення Маркіяні Рай!
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=18872
Я ніколи не звикну до хвилі відлуння,
Що слова твої будять у серці моїм –
Розквітають садами вишневими будні,
І ховають в затишші наболений сплін.
Я у затінку сіла і слухаю весни,
Що окрилену душу гукають в політ –
В цій дорозі мелодій чуттєвість воскресла,
За тобою, мій гіде, іду слід у слід.
Я ніколи не звикну – а значить не зникну,
До відлуння у серці натхненних рядків.
У тобі – неприборкане сонячне світло,
І звучання між вишень дзвінких солов`їв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738595
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2017
Я не русалка,
та залоскотати
тебе так хочу ніжністю цілунків.
Волосся хвилі в руслі водоспаду - на твоїх грудях
губ моїх дарунків
зітруть сліди.
Очей води
не пий так спрагло – в них забутись можна,
і миттю берег стане дном піщаним.
Солодка пісня в паузах тривожна.
Не вір блакитним – щирість і оману несе той зір.
Не вір!
Не вір!
Не вір!!!
У те, що зорі
оду нам співають
й холодним світлом голі гріють плечі,
коли тебе собою огортаю –
взаємоповні
наші порожнечі
в єднанні душ -
колючість руж.
Мій світ глибинний -
скель підводних леза.
У руки течій кликати не стану.
Я не русалка – муза безтілесна,
хоча мій погляд – пісня океану,
Яку ти чуєшшшшшшшшшшшшшшшшш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738233
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2017
Після виснажливих мандрів так хочеться затишку,
Радості щирої, що проростає з грудей,
Після розлуки – свій сплін розчинити без залишку
В рідних обіймах і сяйві коханих очей.
Після зими затяжної – потреба у ніжності,
В силі тепла і натхнення у паростках мрій.
Сонця відсутність пригнічує райдужність іноді –
В тубу байдужість ховає веселки сувій.
Після жорстокості віри в добро всім нам хочеться,
Світла й надії опісля зневіри і тьми.
Будьмо уважні до тих кому сумно чи боляче,
Будьмо наснагою іншим, для себе – людьми!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738230
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2017
Щиро дякую за натхнення Олені Жежук!!!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737527#com3212226
Не заплачу!
Які б усередині зливи не бились у шибку,
Які б блискавиці не рвали небес цілини –
Стерплю збайдужілості погляд, його стусани!
Ніхто не почує беззвучно про себе як схлипну.
Тримай же, скрипалю, натягуй обірвані струни,
Я арфи каркас – серцевину дарую тобі.
Душевні вервечки для скрипки занадто тугі –
Скривавлені пальці заради мелодій відлуння?
Чотири з десятків ти можеш обрати, не більше –
Наосліп, на дотик відчути тремтіння у них,
Чотири подібних до інших, але головних –
Усе потаємне, найтонше, найвище, найглибше.
О, як ти, скрипалю, впізнав ті пошкоджені струни?!
До болю, до крові мотиви сердечні шукав –
Ти всі мої грози коханням безмежним здолав.
Мелодії сонця й любові умить спалахнули.
Ти граєш – я плачу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2017
Завтра!
Точно завтра!
Візьму віжки в руки,
Руки – в ноги,
Ноги – на плечі,
Плечі – у плуг,
І гайда розорювати своє недолуге "вчора"
Ніякої кави! Ніякого........когось-чогось-чогось-когось.
Все!
Усе по-новому!
Напишу ці слова у переліку справ на завтра, у першому рядку щоденного графіка; цифру "1" поставлю; обведу 10 разів, ні - 110!
!
На добраніч!
Доброго ранку!!!
Що там у нас на "сьогодні"?
Ага!
"Завтра! Точно завтра!......................"
Ну, завтра так завтра.
Кави випити, чи що?
Колоситься жито –
Вже й життя прожито,
А пшеничне "завтра"
Так і не зрослось.
Щоб вродила рясно
Доля нам прекрасне –
Треба щоб те "завтра"
Зараз почалось.
Так-так!
Саме в цю мить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737789
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2017
***
Холодний вітер
Насвистує осінню
Для червня пісню -
Мелодією літа
Все ж пахнуть квіти в полі.
***
Невже і вітер
Душі вбира неспокій -
Рветься врізнобіч.
Дощі в собі тримає
Скупе на сльози небо.
***
Під тиском вітру
Сухі гілки втрачають
Кущі й дерева -
Для віття молодого
Дає негода простір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737754
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 14.06.2017
Почуватись безпечно, ділитись тропічним теплом,
У обіймів палких океані загублено мліти –
Я до скронь твоїх ніжно торкнулась вологим чолом.
Губ солоність і спрагле бажання
Любити!
Любити!
Без вагань і обмежень, без компасів течій і хвиль
Поглинати всю велич безмежних чуттєвих просторів,
І на сотні пірнати твоїх ще непізнаних миль,
В ті місця, де кохання купають співаючі зорі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2017
Життя – двобій
Блаженства і зневіри,
Веселки гра,
Небес в калюжах бунт.
Хай буде все –
Лишень не буде сірим
Життя – це мить:
Вбирає воду грунт.
Життя – це грим
І зміна декорацій.
Життя – театр,
Антракти, пил реприз.
В чеканні всі
Захопливих овацій,
Та страх пройма
Опущених завіс.
Життя – це сон.
Світанок вб`є, напевне,
Картатість барв
Емоцій, почуттів –
Ахроматизм,
Розподіл: біле – темне.
Живеш – радій
Палітрі кольорів!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737135
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.06.2017
Дала життя і відпустила
Стихія ваша – не Земля.
У слові – воля, в слові – сила,
У кожнім слові вільна я.
"Я" - не зозуля, що з оселі
Дітей по світу розкида,
"Я" – дух свободи в віршах, з скелі
Жива для зцілення вода.
Палким вогнем, потоком чистим
Ніхто не в силах керувать.
Прозрінням душ, безсмертям істин
Прорве обмежень сірих гать.
Крилатим воля – ключ до сили,
Душі – політ, натхненню – вись.
Добро, що з словом відпустили,
До Вас повернеться колись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736731
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.06.2017
Небо втомою
На чутливі повіки
Падає зранку.
Перші краплини дощу
Повертають бадьорість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736527
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 05.06.2017
Ти відчуваєш,
Як ніч скапує з підвіконня,
Заповнює простір,
Ховає квапливі сліди?
Спокійно і тихо,
І це опівнічне безсоння
Мене не бентежить.
Йди, милий, до мене.
Іди.
Твоя, безумовно,
Без спротиву магії миті.
Ніч дихає нами –
Ми серце й легені її,
В бажанні єдині –
Взаємно себе розчинити
І витекти пінно
За тіл поєднання краї.
Ти чуєш, коханий,
Наповнились майже по вінця:
Кімната – жагою,
Грайливістю - погляд,
"я" – "ти".
Єдині в бажанні,
Єдині в цій миті з тобою.
Чого ж ти чекаєш?
Іди ж бо до мене,
Іди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2017
Життя – картина,
Лінія, сюжет:
Яскраве й тьмяне,
Є падіння й злет.
Того, хто світло
В темряві зберіг,
Негода жодна
Вже не зіб`є з ніг.
Малює доля
Вам життєвий злам –
А Ви у відповідь –
Свій сонячний "фігвам".
Хтось тихо заздрить,
Хтось бурмоче вслід,
Та Ваше кредо –
То душі політ.
Хай повнить серце
Сяйво світлих дуг:
:))))))))))))))))))))))))))))))))))))!!!!!
Пишаюсь щиро:
А. Мазан – мій друг!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736272
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.06.2017
***
Одне "разом" може протистояти сотням життєвих "нарізно".
***
Якщо підкорили вершину, не дивіться на світ згори вниз - сплячі вулкани прокидаються несподівано.
***
Надійний засіб від ниючого болю - гострий. Чим вищі больові пороги, тим важче душі байдарку вцілілою лишити.
***
Смерті не бояться лише ті, кому немає заради кого жити.
***
Не плюйте проти вітру - він безрукий месник.
***
Не сприймайте того, що йде попереду, як супротивника - можливо, він протоптує для вас стежку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736234
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2017
Не минай у мені, і мене не минай,
Незабутня мелодіє сонця!
Пам`ятаю ті дні, коли щастя за край
Так натхненно і світло лилося.
Не минай! Не втікай! Сірий спогадів пил
Вкрив нові, але різні стежини.
Наш загублений рай дух любові зростив,
Двох сердець об`єднав половини.
Дивний сад не лишай! Білий цвіт облетить –
Та наповняться соком черешні,
Прийде літній розмай, листопадова мить,
Співи віхоли будуть сердечні.
Цю душі карусель посезонно прийму:
І тепло, і розлуку, й страждання, –
Нехай станеться все! Лише пустки чуму
Не впускай до Едему кохання!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2017
граційно кішка
іде у справах власних
весняним полем
стрибок миттєво в лапках
метелик опинився
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735980
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 01.06.2017
Бездомна кішка.
Колись пухнаста шубка
В клубочки збилась.
Чи вчили, проганявши,
Законам виживання?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735979
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 01.06.2017
На абордаж
Чуттєвість, без сумніву, внутрішній скарб,
Що світ може сяйвом залити,
Та розвідку-боєм проводить пірат,
Не давши до сонця дозріти.
Монолог Робінзона
В п"ятницю з"їли п"ятницю –
В суботу кусають лікті.
Плачуть, ридають з радості –
Помисли ж - нібито світлі.
Скільки часу існує світ?
Звички й дороги - підземні.
Ясна мета - душі політ;
Засоби й досі ще темні.
За що боролись?
За що боролись – на те і напоролись
Убивці власної шляхетної мети -
В інтригах щезли сумління, честь і совість.
У ницих підступах немає чистоти.
А все ж мало бути не так
Сидить край берега вночі
Чуттєвість тихо,
Списи виточує з брусів
На щастя – лихо.
Відкрила потайки до мрій
Колись портали
На острів райський, острів свій,
Та канібали
(голодні ігри навісні)
і тут дістали.
Сидить чуттєвість і гострить палі –
На воду тирса,
Що мали б бути,
та не збулося,
Небесним пірсом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735858
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2017
Дякую за натхнення автору БЕЗ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735644
колір
плями крові
невиведеної
застарілої
серце має залізне
що в контакті з водою солоною
на постійних умовах живе
живе – неживе
заживе
чи стигматами ржі наскрізної
хапатиме
рватиме
братиме
за живе
мертве
чи лиш заковане
в металу холодного кому
відреченістю свідомою
аскетичністю від чуттів
залізо
не камінь
слів
порятунок у печі доменній
у самім її серці захований
кохання вогненного спів
плавить олово
злато
титан
відділяє від серця обман
філософський камінь
любові
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735713
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2017
Під час дороги нелегкої,
Як холод злий торкався спини -
Лишався вершник на постої
І душу грів теплом чарчини.
Дива творила медовуха -
Студенний дух пускав лещата.
Пірнав наїзник у кожуха,
Та не ішов відразу спати.
Мороз вночі лютує грізно,
І завірюха не вщухає...
- Плесни, шинкарко! Грітись, звісно,-
Коня натерти я ще маю.
Щоб не замерз вночі в конюшні,
Не пошкодуй іще налити,
Бурхни, прошу, великодушно -
І на коня, і на копито!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735455
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2017
Невеликого зросту офіціант підлетів до столика:
-Вітаю у нашому закладі! Будете щось замовляти?
Він:
- Так.
Вона:
- Думаю, що так.
- О........... Гаразд. Ось Ваше меню, особливе – для тих, хто іще вагається. – Дістав чисті аркуші паперу.
Він:
-Це такий жарт?!
Офіціант посміхнувся. Ледь-ледь повернувши голову вправо, дмухнув на своє плече, ніби там осіли слова гостя. Здійнявся вітер – дивний протяг нізвідки в нікуди. Гардини у залі піднялися до стелі, двері повідчинялись всередину, столові прибори витанцьовували румбу.
Як з`явився, так і зник – миттєво. Усе затихло.
-І це теж не жарт!– тишу розірвав знайомий тембр.
Приголомшена пара, що спостерігала за дійством, забула і про офіціанта, і про те, де вона знаходиться.
-Так ви будете робити замовлення? – запитав той же голос.
Обоє перевели свій погляд на...............на тому місці, де стояв низенький кельнер, очікував на відповідь крилатий велет.
-Так, - промовила Вона.
- Напевне, так, - ошелешено- Він.
- Добре!
Закинувши руку за спину, офіціант висмикнув з крила дві пір`їни – наче стріли з колчана, вправно, різко:
-Так, для тих, хто іще вагається.... Зробіть, будь ласка, ваші замовлення – усе, чого забажаєте.
-Усе-усе?- запитала Вона.
-Так! – кивнув крилатий, – усе, що напишете, з`явиться на папері – усе, чого ви бажаєте у стосунках.
-Не жарт? – поцікавився Він.
-Не жарт! – підтвердив велетень.
-Гаразд!
Із написаного:
На Його аркуші – щоб любила.
На Її – взаємність.
Хтось із них – щоб моглось.
Інший – щоб хотілось.
Збудження – ніжність.
Пристрасть – адреналін.
Кохання – секс.
Достаток – затишок.
Покора – свобода.
Діти – спадкоємці.
...............................................................................................
Щастя – щастя.
Офіціант, тримаючи в руках два списаних аркуші, зник за дверима кухні.
-Чуєш, – пошепки промовила Вона, – яка красива мелодія звучить: повільна, ніжна солодка, весняна....
-Мелодію? Чую. Та де ж повільна? Вона схожа на водоспад: стрімка, бурхлива, енергійна, навіть спекотна!
Доки чекали на страви, мимоволі почали розглядати присутніх у залі. Вільних столиків не було. Сиділи парами, поодинці. Хтось смакував страву від шеф-кухаря, хтось тільки робив свій вибір. І музика. Ця дивна музика – одна для всіх, та в кожного своя.
-Замовлення виконано! – прозвітував знайомий голос.
-Та де ж воно? Поцікавився Він.
-Ваше – за четвертим столиком, а Ваше, пані – за восьмим.
Насолоджуйтесь.
Смачного!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735235
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2017
Блакитне сонце,
трава кольору сицилійського апельсина,
зелені думки, -
усе змішалося й переплуталось.
Вузлики,
вузлики,
вузлики -
не макраме,
відсутності відповідей.
Чому на запитання "чому?"
звучить - "тому що гладіолус",
чому?
для краси,
для сльози
купірують голос?
і що?
і коли?
і де?
Я люблю ромашки,
і золото сонця в них
у травах свобідних густих.
Важко
втримати думку в межах блакитного,
коли довкола - одні гладіолуси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734913
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2017
Найбільший біль –
Це болю завдавати
Тому, хто світ
До ніг твоїх кладе,
Тому кого
Несила не кохати.
Найбільший біль –
«ніколи» і «ніде».
Страшенний гріх –
Впускати в серце пустку.
Весняний сад.
Оголена душа.
Трава – мов скло.
Любов блукає. Хрускіт.
Кривавий слід
Байдужість залиша.
Пелюсток дощ,
Обпалених морозом, –
Боїться лід
Солоної води.
Нехай любов
Усупереч прогнозам
Квітує всім,
Усюди і завжди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2017
Моя хата стоїть скраю – там, за найвіддаленішим хутором.
Не бачу – не знаю, що відбувається у гамірному селищі.
Подорожую рожевим трамвайчиком –
заходжу з вікна сьомого поверху.
Надземний транспорт.
Хмари-колії.
Їду.
Ні, не з роботи на роботу –
уява кондуктором працює:
квитки за проїзд (не більше двох за день на одні руки),
спілкування з пасажирами,
музика з динаміків.
Люблю слухати http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=18872
А, забула сказати – я ще й маляр-штукатур за сумісництвом : грунтую, шпаклюю, за(об)грунтовую.
Можу з легкістю пояснити вартість проїзду – не мною встановлену, вирівняти нерівності, замазати невеликі дірки в корпусі.
Салоном розноситься: «Василино, Василино, файна Василино.......»
Клац-клац-...............ац – компостую квитки.
Підтанцьовую.
..............ац-ац-ац
Раптом музика зникла.
Клац-клац-........ець............ець................ець.
Чому?
Куди?
Ой..................
Корпус тріщить – тріщинами пішов – музика щілинами витікає.
Шпаклівка з грунтівкою скінчились.
Йой.
Розвалиться рожевий трамвайчик, перетвориться на
пі......пі.....пі....пісок – це від хвилювання.
Обгрунтування.
Терміново.
У великій кількості.
Корпус навпіл ділиться.
Аби ж то додому доїхати –
..............ець.............ець..............ець......................
Далеченько.
А,
що нам молодим......
Піду пішки,
на хутір,
наспівуючи:
"Василино, Василино, файна Василино!!!!!!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734777
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2017
Гарний тесля, гарний столяр, гарний дядько дід Панас:
Як баляси* точать хлопці – підсобляє їм не раз;
Має око яструбине – хоч уже й під сімдесят,
Любить з деревом роботу й побалакать завжди рад.
Він розкаже про походи і у гречку, і у Рим –
Животи рвуть всі довкола – не буває сумно з ним.
Мовить:
- Якось повертався я додому ледь живий:
З кумом так наспілкувався – кум у мене золотий,
Пес здійняв спросоння лайку. Чи ж бува ти не здурів,
Чи розлючену дружину розбудити захотів?
Як мене прогонить з хати – ляжу в будці і просплюсь,
Ти ж, Сірко, підеш по світу, як у буді оселюсь.
Чи то пес такий розумний, чи то я на чотирьох
(по-собачому віщати научив переполох),
Та заліз назад у буду, я ж у сіни тишком "шмиг" –
Так що в мене і у нього пречудовий був нічліг.
Легко йде така робота, й посміятись стане сил –
Наточили побрехеньок і балясів для перил.
Гарний тесля, гарний столяр, гарний дядько дід Панас,
Гарний майстер з ляс точіння і з точіння баляндрас.
*Баляси, баляндраси – виточені фігурні стовпчики поручнів балкона, сходів і т. ін., а також поручні, що відгороджують одне місце від іншого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733652
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2017
Червоні чоботи зі шкіри
Багаті з гордістю носили,
Хто коштів менше назбирав -
Той жовті шкарби купував,
А бідняки, як змогу мали,
Простецькі чорні узували
На свято, в путь, а в будні дні
Ходили босі по землі.
Пани взуття коли стирали -
Чоботярам перепивали.
Щоб зі старих нові сточить -
Вцілілий верх зрізали вмить:
Робилась чорною основа,
Ну а халява - кольорова,
М`яка, червона показна, -
Ще й значно менша в них ціна!!!
Та хто взуттям цим хизувався,
Й великим паном почувався -
Узятий був на сміх, на глузд:
Мотав хвалько смішки на вус.
- В кишенях вітер злий гуляє,
І шапку міль ген догризає,
В дірках сорочка і каптан,
Та по халявах видно - пан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733651
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2017
За старих іще часів,
Якщо хтось чогось хотів,
То до всіх прохань і справ
Подарунок гарний брав:
Наречений у свати
Мусив з викупом іти -
Ще й дарунком, окрім слів,
Мав задобрити батьків;
Щоб чиновник дав добро,
І усе гаразд було -
Брали люди гарний дар,
По-простецькому - хабар.
Та якщо казали "ні" -
Відмовляли данині.
Поверталися підноси:
Хто приніс - лишався з носом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733502
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2017
Чому непокоїть твій погляд
І серця паланням бентежить?
Ти ближче – ніж тепло, ніж поряд.
Не хочу гасити пожежі.
Без права відчути тактильно,
Уява плете візерунки,
Чуттєво, грайливо, повільно
Малює пастеллю цілунки.
Чому в міжребер’ї так тісно,
Чом тіло – на вітрі листочок?
Пришвидчений пульс – передвісник.
Пір’їнка по шкірі лоскоче.
Чому? Бо з тобою я інша:
Закохана, ніжна, жадана.
Я – мрія.
Ти – мрія, та лише:
В ній всесвіт – крупинка піщана.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733501
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2017
Розділяй та владарюй:
Домішки – порода.
У руках твоїх – цінуй!
У руках твоїх – цілуй!
Згода?
Так не тисни – не втечу
Полохливим птахом.
Ти купуєш – я плачу,
Плачу серцем і плачу
Дахом,
Що поїхав різко ввись –
Сонце ставить мітку.
Ти не примха, не каприз,
Ти не сон, та прошу – снись
Зрідка.
Будь хоч іноді моїм
Полум’ям і киснем.
Не запитуй хто я, з ким –
Будь й для мене….неземним,
Звісно.
Поряд. Разом. Ближче ніж
Непристойно близько.
Час і простір – не рубіж,
Над реальністю злетиш
Й вище –
Як розділиш. Владарюй,
Не соромся мрії!
Обіймай, люби, цілуй,
Мить окрилення цінуй!
Підпис: ТЕРАПІЯ
́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733386
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2017
Близько до кордонів свого серця
Не пускай предвісницю дощу,
Мокрих вулиць, злив мінорних терцій.
У валізах райдужних ношу
Вістря голки в ніжності краплинах,
У цілунків пристрасних росі.
Не впускай - отрута ж це, підшкірно,
І вколоти серце не проси!
Бо заснеш, і доки світ уявний
Бачити ти будеш в стилі ню –
Звичок стертість я латати стану,
Час довкола тебе зупиню.
В зарослях трояндового лісу
Бажане, жадане віднайдеш;
Квіти ці вбивають дуже ніжно –
Краплі крові вздовж прозорих меж.
Мрій кордон з реальністю граничить –
Знаю я де двері, де ключі.
Істину шукаєш в протиріччі,
В запустах колючих уночі,
В грозах безпросвітних, в довгих шлейфах
Музики невиплаканих сліз –
Вхід таємний. Все кладу до сейфу
Райдужних із вигляду валіз.
Не пускай до серця надто близько –
Сам себе в заручники не став:
В цім саду так солодко,
Та тісно.
Сон - реальність. Замкнений портал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2017
Сьогодні сусідам шибки ледь не винесло,
Хоча ми у різних дворах,
Вітатися будуть зі мною неприязно:
- Допоки терпіти цей жах?!
- Допоки терпіти? ,- у мене питаєте?
А дійсно, ну, скільки іще?
Чи ви не любили,
Чи знати не знаєте,
Як в грудях розлука пече.
Затоплює простір оглушливе стерео,
І вітер шумить децибел –
Він вирвав із серця завіси і дерево,
Та образ коханий не стер.
Заклеєно скотчем всі спроби вербальності –
Нехай оніміє навік!
Та серденько квилить, кричати старається.
Навіщо на муки прирік?
Що буде, не знаю, як вимкнеться музика,
І стрічка порветься клейка.
Любов убивати за щирість так боязко –
Здригнеться, напевне, рука.
Сусідам набридло просити і лаятись –
Я здалеку бачу їх лють –
Ти чуєш свободу, моє неприкаяне,
Колонки трощити ідуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2017
Працював у понеділок,
У вівторок працював,
Середа - займався ділом:
День весь клято гарував,
У четвер не йшла робота -
Взявши волю у кулак,
Вигнав лінь четвертим потом
Найзатятіший з бурлак;
І у п`ятницю до діла
Руки полум`ям горять,
Бо свята скоро неділя -
Це аж сім, а нині - п`ять.
Не присів і у суботу,
А втомилось сонце як,
То до сьомого аж поту
Витанцьовував гопак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733162
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2017
Спалахом мільйона світлячків
Ніч світанком серце нарікало.
Тіл звучанням простір пломенів –
Ми відкрили зоряні портали.
Пристрастю позводили мости
в інший вимір –
Світ розширив простір.
Слід цілунків – глибоко-густий.
Зайві речі – скованість і постіль.
Місяця на тілі пелюстки –
Їх росою ніжності вкриваєш.
Змінимо раптово полюси.
Я тону, а ти в мені – літаєш.
Спрагло один одного пили
Аж до ранку, збуджено-сп’янілі.
Зон тремтіння спільно досягли.
Вогкість
на очах,
шибках,
на тілі.
Зітре сонце музику й мости,
Я забуду – як твоєю бути,
Цей фантом розгубиш з часом й ти.
Спалах лиш
не зможемо
забути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2017
У кожній місцині
любов господині
вкладали одвіку у смак калачів.
У полі роботи -
до сьомого поту,
до рук почорнівших, до згорблених днів.
Духмяну хлібину
з душею людини
руками не брали: брудними - то срам.
Пекли хлібну дужку -
тримали за вушко,
Калач смакували, а ручку ту - псам.
Хто ж їв все до решти,
Казали: "Сердешний,
невже зголоднів, бідолахо, ти так,
що дужку брудную
так щиро смакуєш?
Дожився сердега до долі собак".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733007
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2017