| Сторінки (11/1021): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
По крапельці,
граминочці
Звільняти не вмію печаль,
Аж доки у серці не спіниться,
Земля під ногами не здвинеться,
І темінь захопить проваль.
По вигляду,
по образу
Шукати негоди дарма –
А душу стрясає від холоду,
Жура ростить відчаю бороду,
Зневіри з’їдає чума.
Потоками
нестримними
Ламає повинності шлюз,
Розходиться смуток судинами
Сідає гіркою провиною
На денці сердечному фус.
Не слабкістю,
не силою
Емоцій є сиві дощі –
З собою відвертості мірою,
Чуттєвості серця офірою.
Сліз щирість – це сповідь душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751589
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2017
***
Плід-роздум точать сумніви – до неврожайності рішень.
***
Як добре, що є автобуси, які запізнюються – тоді люди, які запізнюються, не запізнюються))
***
Коли ваші права та обов’язки ідентичні, ви – піддослідний пацюк.
***
Якщо сміятися боляче,
Плакати смішно –
Затамуйте подих!
Яке бажання є першочерговим?
Дихайте! Глибоко дихайте!
Без повітря – і полум’я мертве.
Все інше – попіл.
***
Краще музика в тиші – ніж тиша в музиці: почуття в повітрі – а не повітря в почуттях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751208
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2017
Дякую за натхнення автору Olga Sydoruk http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=21336
У Музи крила – блиск сніжинки,
Два ефемерних волокна:
В теплі долонь розтане, зникне.
Її душа до волі звикла –
Стече між пальців мрій луна.
Звучання Музи – зору пісня,
Танок сльозинок поміж вій:
То в вись несе, то в грудях тисне,
То десь міжвимірно зависне
І серце кличе на постій.
ЇЇ гостини – свіч вечірніх
Тремтіння в закутках душі.
Нечутна річ - фантоми й тіні
І перелив відтінків дивних
На гранях снів та міражів.
Прилинь же , прошу, серця втіхо –
Нехай сніжить! Нехай пече!
Я не торкнусь – тобі на лихо.
Свобідна ти!
І Муза тихо
Любов’ю всілась на плече.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750899
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2017
Їм би тихо вдавати байдужість,
Їм би погляд здружити з землею –
Мрії ж сльози наснагою сушать,
Шлях до сонця торують крізь стелю.
Їм би йти туристичним маршрутом,
І збирати чуття-сувеніри –
Лабіринтовість серця збагнути
Прагнуть щиро по карті довіри.
Їм би в буднів пірнути рутину,
Попрощатись крізь біль і "не можу" -
Та, пізнавши емоцій вершину,
Чорна прірва розлуки тривожить.
Їм би кари боятись за злочин,
І не слухати співів у терні –
Проклинайте! Лише не зурочіть –
Ви земні! Почуття ж бо - надземні.
Їм би в рамки вмістити бажання,
І сховати зізнання прилюдні ,
Та безмежним є щире кохання –
Боже, вільні, тому й неосудні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2017
- Чому ти, серденько, не камінь?
Чому?
Як біль ногою б`є,
Не пил дорожній – кипень лави
Тобі покрівлею стає?
Чому не стихнеш попелищем
Перегорілих почуттів?
Виразний спогад й досі свище,
І час безвітрям не зцілив.
Чому ти, серденько, не нота,
Одна всього? Мелодій світ.
Мажор-мінорного польоту
Небесних ям вбираєш гніт.
Чому так прагнеш бути вільним?
Покірним розуму рабом
Тобі лічитись непосильно –
Хоч як би затишно було.
Чому ти, серденько, тріпочеш?
Чому страждаєш знову й знов?
Ну, хто, скажи, тебе зурочив?
- Любов....любов....любов....любов.......
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2017
***
Не сидіть склавши руки, якщо можна піднятися.
Не стійте стовпом перед дверима, якщо можна постукати.
Не тарабаньте без упину, якщо сказали "так!" - за вас двері ніхто не відчинить.
Якщо увійшли - не сідайте склавши руки.
Розірвіть замкнене коло!
***
Постійна непостійність - ознака стабільності?
***
Слова можуть сприйматися двояко, трияко, сяко-тако, - паузи між ними однозначні.
***
Додумувати - нудно.
Передумувати - марно.
Думайте до "до" і "пере" - щоб не змарудитися.
***
Критика - хороша річ! Після майстер-класу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746466
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2017
тремтіння нот душі
на самоті
реальність
відмежовую свідомо
я
водоспад
не входь в цю річку
йди
вздовж берегів
садів квітучих втома
до ніг твоїх нірваною впаде
аморфність
не в дощах
у ароматах
штормів печаль
край обрію
гуде
натхнення мить
політ
зеніт
утрата
в полоні звуків
я
уже не я
мелодія
мій світ
чуттєве русло
захоплює
емоцій течія
в падінні вільна
злет стрімкий
безумство
і піни білосніжної вуаль любові вкриє щемне хвилювання
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2017
– Рідне Дубно! – звертаюсь на "ти", –
Дев`ять сотень – це юність для міста;
Дух твій – сила живої води:
Непоборний, натхненний і чистий.
Славний граде! Мільйони доріг
Пролягають крізь тебе й до тебе –
Крізь віки найцінніше зберіг:
Віру в правду і віру у себе.
Ти – судини торгових шляхів
Із часів, коли "в греки– з варягів",
З серцем-замком Острозьких князів
В нездоланності ритмах й відваги.
Кобзаря, через гомін віків,
Пам`ятаєш задумливу постать –
Він десь тут, над Іквою, сидів
І вслухався як верби голосять.
Древнє Дубно з душею весни!
Пишноцвіт твій – це люди, їх справи, –
Хай подовжують юність вони
Неповторного міста й держави!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746162
рубрика: Поезія, Ода
дата поступления 15.08.2017
На вулиці - спека.
У будинку - задуха.
Єдиний порятунок - вода!
Знімаю з горища цинковий тазик - ну, не зовсім тазик, продовгувату балію (для дворічного сина вона справжній басейн).
За чотири години на сонці вода перетворюється на парне молоко.
Бризки!
Бризки!
Бризки!
Радість!!!!!!!!!!!
Радість вихлюпується на траву, стрибає на сестричку, що наглядає за невгамовним "Іхтіандром":
- Мам! Мам, подивись, який він щасливий!
- Для щастя багато не потрібно. Дорослі про це забувають.......
- Напевне, тому, що вони в тазик не поміщаються)))))))
Крутиться в голові побажання: трохи дитяче, трохи філософське, та нехай.....
МІСТКИХ УСІМ НАМ ТАЗИКІВ!!!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745780
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.08.2017
***
Споглядання - пасивна форма пошуку.
***
Глибоку застарілу пляму
важко
вивести,
легше -
замаскувати,
найправильніше -
позбутися речей, які з нею пов`язані.
***
Учіться слухати - навчитесь бачити.
***
Якщо бути легким важко - змініть силу тяжіння.
***
Якщо відповіді передують запитанням, це або ознака телепатії, або - апатії.
***
Хай думають: "Танцює нижній брейк!!!" - навіть якщо ви черепаха, що упала на спину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745676
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2017
Вбирає вись озер цілющу силу –
Тобою ж упиваюся до сліз.
Закохану й стривожено щасливу
Осінні не лякають сірі зливи:
Мені – угору, їм, нудним, – униз.
Чуттів ескіз:
Я сонце у тумані загубила.
Потоки теплі – компас мій і гід.
В тобі якась незнана досі сила
Любові, що дарує світлі крила.
Мого натхнення ти дзеркальний світ.
Думок зеніт:
Роса п`яніє мудрістю світанку –
Трава ховає цей солодкий гріх.
Лікують мрії душу-полонянку –
Здоровий глузд не вбити б до останку.
Дощі прикриють цей солоний сміх
Від всіх-усіх.....
та лише не від тебе,
всевидюче захмарне сьоме небо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2017
Щиро дякую за натхнення Ліні Ланській!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743635
Всесвітнього потопу чорну смугу
Переживу –
і солоно, і прісно.
Пустелі Гобі сонячну наругу
Пройду без сліз –
хоч опік мій наскрізний.
Утрату сну, думок колючу кригу
Переступлю –
літати вже несила.
Спустошеність від розпачу набігів
Душі ростки,
любові й віри, зцілять.
Вдихну - стерплю?
Повітря..... Обмаль.... Млію....
Шляхи до мрій сплітаються у вузол.
Здолати я, мій любий, не зумію
Очей твоїх удавану байдужість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2017
або сімковська нумерація
Один в полі не воїн, тому що хата скраю;
2 – пара нормальних;
3 – група метикуватих;
4 – один в полі не воїн, а гонець, якщо зустрівся з групою метикуватих;
5 – кількість посадкових місць у легковому автомобілі, та у нас – щира широка душа та гумова техніка;
6 – юрба, в якій у кожного хата скраю;
7 – сім`я: дудусь-бабуся, дідусь-бабуся; тато-мама, дітки.
8 – безкінечність, що дибки стає від нескінченності (чи кінченості) людських прагнень;
9 – 8+1
7+2
6+3
5+4
0 змісту та сенсу у цих трактуваннях......... але зліва від коми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743513
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2017
Посміхнися, благаю, крізь сльози,
Не для когось – для мене. Будь сильним!
Фотоспалахи – блискавок дози.
Червоніє за кроками килим:
Серце кров`ю стікає від болю –
Багряніє емоцій доріжка.
Ти самотньо прямуєш юрбою –
Голос натовпу – внутрішня тиша.
Посміхнися....
Слугою овацій
Ти не є! Ти не був і не будеш!
Наче триста сміливих спартанців
Відсіч боєм даєш пересудам.
Що говорять, напевне, ти правий ,
Не важливо! Вони за межею
Розуміння – їм просто цікаво,
Чом мене називаєш своєю.
Посміхнися – чуттєво та щиро:
Лицемірству – "Гарбуз" а не "Оскар".
Відчуваю тебе я підшкірно,
Але сплін твій – важкий надто посаг.
За лаштунками снів та ілюзій
Нам з тобою не стрітись ніколи:
Не знайомі, далекі, не друзі –
Кожен ходить по власному колу.
Посміхнися – спини ці потоки.
Хай у погляді грає веселка.
Ти на сцені. Поглянь – ось твій "Оскар":
Я – близька і водночас далека.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2017
Вважала, що вивчила власні глибини,
І знаю всі схови лохнеських чудовиськ,
Що можу в уздечці утримати совість
Тверезістю мислення в межах "ось так".
Поверхню чуттєвості крига провини
Укрила холодним байдужості настом:
Здавалось тремтіння масивним баластом –
Чатує в безодні голодний хижак.
Та лунко крізь лунку доносився голос –
Пірнула наосліп у себе крізь тебе:
В печерах далеких – зазорене небо.
Де монстри жахливі? Де боязні слід?
З чуттями даремно так вперто боролась –
З`єднались у ціле підводне й захмарне.
О, як же то тепло! О, як же то гарно
В собі відшукати загублений світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2017
Скільки відтінків у слові "вологість"
від бажання потонути – до стремління ходити по воді;
від сердечного евкаліптового лісу – до триквадратової пліснявої кімнати у закинутому, забутому Богом і людьми, будинку;
від прагнення близькості – до готовності перебувати по той бік неокрайого океану;
від внутрішніх гейзерів – до відчуття, що от-от відбудеться всесвітній потоп, а квитка на Ноїв ковчег ти так і не отримав;
від спітнілих долонь – до вологоємності почуттів;
від відносності – до абсолюту;
від розігрітого погляду – до розумового туману;
від першого "привіт" – до останнього "прощавай";
від думок – до мрій;
від мрій – до думок;
від мене – до тебе;
від тебе – до мене
скільки відтінків?
Скільки відтінків у "ми"?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2017
***
Якщо компромісу досягнуто з допомогою компромату, чи можна угоду назвати двосторонньою?
***
Правшу гріх тягне наліво; лівшу - направо.
Як шкода амбідекстрів.
[quote]Амбідекстрі́я (від лат. ambi — «обидва» і лат. dexter — «правий») — термін, який вказує на відсутність явно вираженої мануальної асиметрії; проявляється тим, що людина в рівній мірі володіє обома руками. Амбідекстрія може бути зумовлена генетично або вироблена у результаті тренування.[/quote][/i]
***
Люблю! І це непояснювано -
Не можу чуття підкорити.
Найдужче тоді, коли тебе
Зникає бажання убити.
***
Усі люди брешуть!
Брехня - ознака людськості?
***
Хвали себе і не пасуй, як взявсь за гарне діло,
Та думай в чому промахнувсь, як хвалять лицеміри.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743027
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2017
Між сірих днів, звичайних буднів
Натхнення й творчості грааль –
Із року в рік в славетнім Дубно
Живий музичний фестиваль.
Хто скинув маски й вірить свято
У силу волі, драйву, мрій,
Хто шляхом істин йде завзято,
В цім дійстві – свій, а не чужий,
Бо "Бульба-фест" - для впертих духом,
Для вільних й вічно молодих.
Якщо у серці рок, косуха –
Ласкаво просим на поріг!!!
https://www.youtube.com/watch?v=wKxgW3KTcHw
https://www.youtube.com/watch?v=4hEAicfBGYU
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742915
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.07.2017
А я живу на два квартали далі
Від темені нічної й прохолоди –
До сонця ближче,– може, і нашкодить
Таке сусідство крилам надтонким,
Та
Разом з тим,
Я помахом уяви роздуваю
Вогню кипіння в кулі променистій:
Не опіком – промінням світлим чистим
Емоції лунають серед рим –
Любові гімн.
А я живу на розі мрій і буднів,
Де сутінки з світанками граничать.
Хай спадень сонця барвами не кличе
Метелика, життя якого – день.
Між одкровень
Душа співа – теплом пульсує небо,
Оселя серця – тут, поміж рядками:
Здійма натхнення крилами-чуттями
За обрій. Вабить –
Заходу лишень
Метелику, – згориш-бо, не торкнися:
Чуттів смеркання – гибель, одноденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2017
Щиро дякую за натхнення автору БЕЗ!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741017
Серед слабкостей власних тебе віднайти намагалась:
Де найтонше ж – порвалось, під натиском райдужних слів.
Я у пошуку істин до центру вібрацій пірнала –
За собою крізь мене до себе закохану вів.
За проміння надії вхопилась й тримаюсь завзято:
Полум`яні вервечки – паланням народжені сни.
Ти блаженство чи розпач? Дарунок чи долі прокляття?
Обпікаю долоні. Держуся! Чому? Поясни!
Я шукала – де мілко: між слабкостей власних й пороків;
В лабіринтах ілюзій гріховність – стіна тупиків,
Та змінила маршрути у напрямку "дуже" й "високе",
Адже ти – найсильніше з усіх потаємних чуттів.
...і знайшла!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2017
***
Вершина людських незрозумілостей – зарозумілість:
Вітри збайдужілості труться об пік пофігізму.
***
Ми любим жарти! Вмієм жартувати!
???????
Одне й те ж саме втриста двадцять п`яте.
***
Можна оголити тіло – та душі, по-осінньому вбраної, навряд чи засмага торкнеться.
***
Спостерігати за людьми, чи спостерігати людей?
або
Позичте смолоскип – вилізу із бочки.
***
Ми нехтуєм вділеним часом -
Розводимо згодом руками:
- Було ще ж багато, з запасом?!
Взаємно час знехтував нами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740980
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.07.2017
Найбільше лихо на Землі – людська жорстокість,
І диво з див – самопожертва (як любов).
З вітрами зла душі врата завжди боролись –
Споконвіків незримий бій запекло йшов.
Незримий бій добра і зла, життя і смерті,
Одвічна рать думок і дій, – душі тягар.
Наш рід людський з доріг земних не буде стертий,
Допоки жевріє в серцях любові дар.
Любові дар – один із тих, які Всевишній
В наш перший подих при народженні вмістив.
У пух і прах стираєм світ – незрячі й грішні:
В душі легенях проростає хрипом пил.
Душевним хрипом відкриваємо шлях вітру:
Впустити легко, а позбутися – ніяк,
Лише любов, як посланець Добра та Світла,
Лихим потокам обірве до серця шлях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738871
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.06.2017
Щиро дякую за натхнення Маркіяні Рай!
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=18872
Я ніколи не звикну до хвилі відлуння,
Що слова твої будять у серці моїм –
Розквітають садами вишневими будні,
І ховають в затишші наболений сплін.
Я у затінку сіла і слухаю весни,
Що окрилену душу гукають в політ –
В цій дорозі мелодій чуттєвість воскресла,
За тобою, мій гіде, іду слід у слід.
Я ніколи не звикну – а значить не зникну,
До відлуння у серці натхненних рядків.
У тобі – неприборкане сонячне світло,
І звучання між вишень дзвінких солов`їв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738595
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2017
Я не русалка,
та залоскотати
тебе так хочу ніжністю цілунків.
Волосся хвилі в руслі водоспаду - на твоїх грудях
губ моїх дарунків
зітруть сліди.
Очей води
не пий так спрагло – в них забутись можна,
і миттю берег стане дном піщаним.
Солодка пісня в паузах тривожна.
Не вір блакитним – щирість і оману несе той зір.
Не вір!
Не вір!
Не вір!!!
У те, що зорі
оду нам співають
й холодним світлом голі гріють плечі,
коли тебе собою огортаю –
взаємоповні
наші порожнечі
в єднанні душ -
колючість руж.
Мій світ глибинний -
скель підводних леза.
У руки течій кликати не стану.
Я не русалка – муза безтілесна,
хоча мій погляд – пісня океану,
Яку ти чуєшшшшшшшшшшшшшшшшш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738233
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2017
Після виснажливих мандрів так хочеться затишку,
Радості щирої, що проростає з грудей,
Після розлуки – свій сплін розчинити без залишку
В рідних обіймах і сяйві коханих очей.
Після зими затяжної – потреба у ніжності,
В силі тепла і натхнення у паростках мрій.
Сонця відсутність пригнічує райдужність іноді –
В тубу байдужість ховає веселки сувій.
Після жорстокості віри в добро всім нам хочеться,
Світла й надії опісля зневіри і тьми.
Будьмо уважні до тих кому сумно чи боляче,
Будьмо наснагою іншим, для себе – людьми!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738230
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2017
Щиро дякую за натхнення Олені Жежук!!!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737527#com3212226
Не заплачу!
Які б усередині зливи не бились у шибку,
Які б блискавиці не рвали небес цілини –
Стерплю збайдужілості погляд, його стусани!
Ніхто не почує беззвучно про себе як схлипну.
Тримай же, скрипалю, натягуй обірвані струни,
Я арфи каркас – серцевину дарую тобі.
Душевні вервечки для скрипки занадто тугі –
Скривавлені пальці заради мелодій відлуння?
Чотири з десятків ти можеш обрати, не більше –
Наосліп, на дотик відчути тремтіння у них,
Чотири подібних до інших, але головних –
Усе потаємне, найтонше, найвище, найглибше.
О, як ти, скрипалю, впізнав ті пошкоджені струни?!
До болю, до крові мотиви сердечні шукав –
Ти всі мої грози коханням безмежним здолав.
Мелодії сонця й любові умить спалахнули.
Ти граєш – я плачу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2017
Завтра!
Точно завтра!
Візьму віжки в руки,
Руки – в ноги,
Ноги – на плечі,
Плечі – у плуг,
І гайда розорювати своє недолуге "вчора"
Ніякої кави! Ніякого........когось-чогось-чогось-когось.
Все!
Усе по-новому!
Напишу ці слова у переліку справ на завтра, у першому рядку щоденного графіка; цифру "1" поставлю; обведу 10 разів, ні - 110!
!
На добраніч!
Доброго ранку!!!
Що там у нас на "сьогодні"?
Ага!
"Завтра! Точно завтра!......................"
Ну, завтра так завтра.
Кави випити, чи що?
Колоситься жито –
Вже й життя прожито,
А пшеничне "завтра"
Так і не зрослось.
Щоб вродила рясно
Доля нам прекрасне –
Треба щоб те "завтра"
Зараз почалось.
Так-так!
Саме в цю мить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737789
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2017
***
Холодний вітер
Насвистує осінню
Для червня пісню -
Мелодією літа
Все ж пахнуть квіти в полі.
***
Невже і вітер
Душі вбира неспокій -
Рветься врізнобіч.
Дощі в собі тримає
Скупе на сльози небо.
***
Під тиском вітру
Сухі гілки втрачають
Кущі й дерева -
Для віття молодого
Дає негода простір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737754
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 14.06.2017
Почуватись безпечно, ділитись тропічним теплом,
У обіймів палких океані загублено мліти –
Я до скронь твоїх ніжно торкнулась вологим чолом.
Губ солоність і спрагле бажання
Любити!
Любити!
Без вагань і обмежень, без компасів течій і хвиль
Поглинати всю велич безмежних чуттєвих просторів,
І на сотні пірнати твоїх ще непізнаних миль,
В ті місця, де кохання купають співаючі зорі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2017
Життя – двобій
Блаженства і зневіри,
Веселки гра,
Небес в калюжах бунт.
Хай буде все –
Лишень не буде сірим
Життя – це мить:
Вбирає воду грунт.
Життя – це грим
І зміна декорацій.
Життя – театр,
Антракти, пил реприз.
В чеканні всі
Захопливих овацій,
Та страх пройма
Опущених завіс.
Життя – це сон.
Світанок вб`є, напевне,
Картатість барв
Емоцій, почуттів –
Ахроматизм,
Розподіл: біле – темне.
Живеш – радій
Палітрі кольорів!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737135
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.06.2017
Дала життя і відпустила
Стихія ваша – не Земля.
У слові – воля, в слові – сила,
У кожнім слові вільна я.
"Я" - не зозуля, що з оселі
Дітей по світу розкида,
"Я" – дух свободи в віршах, з скелі
Жива для зцілення вода.
Палким вогнем, потоком чистим
Ніхто не в силах керувать.
Прозрінням душ, безсмертям істин
Прорве обмежень сірих гать.
Крилатим воля – ключ до сили,
Душі – політ, натхненню – вись.
Добро, що з словом відпустили,
До Вас повернеться колись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736731
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.06.2017
Небо втомою
На чутливі повіки
Падає зранку.
Перші краплини дощу
Повертають бадьорість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736527
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 05.06.2017
Ти відчуваєш,
Як ніч скапує з підвіконня,
Заповнює простір,
Ховає квапливі сліди?
Спокійно і тихо,
І це опівнічне безсоння
Мене не бентежить.
Йди, милий, до мене.
Іди.
Твоя, безумовно,
Без спротиву магії миті.
Ніч дихає нами –
Ми серце й легені її,
В бажанні єдині –
Взаємно себе розчинити
І витекти пінно
За тіл поєднання краї.
Ти чуєш, коханий,
Наповнились майже по вінця:
Кімната – жагою,
Грайливістю - погляд,
"я" – "ти".
Єдині в бажанні,
Єдині в цій миті з тобою.
Чого ж ти чекаєш?
Іди ж бо до мене,
Іди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2017
Життя – картина,
Лінія, сюжет:
Яскраве й тьмяне,
Є падіння й злет.
Того, хто світло
В темряві зберіг,
Негода жодна
Вже не зіб`є з ніг.
Малює доля
Вам життєвий злам –
А Ви у відповідь –
Свій сонячний "фігвам".
Хтось тихо заздрить,
Хтось бурмоче вслід,
Та Ваше кредо –
То душі політ.
Хай повнить серце
Сяйво світлих дуг:
:))))))))))))))))))))))))))))))))))))!!!!!
Пишаюсь щиро:
А. Мазан – мій друг!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736272
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.06.2017
***
Одне "разом" може протистояти сотням життєвих "нарізно".
***
Якщо підкорили вершину, не дивіться на світ згори вниз - сплячі вулкани прокидаються несподівано.
***
Надійний засіб від ниючого болю - гострий. Чим вищі больові пороги, тим важче душі байдарку вцілілою лишити.
***
Смерті не бояться лише ті, кому немає заради кого жити.
***
Не плюйте проти вітру - він безрукий месник.
***
Не сприймайте того, що йде попереду, як супротивника - можливо, він протоптує для вас стежку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736234
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2017
Не минай у мені, і мене не минай,
Незабутня мелодіє сонця!
Пам`ятаю ті дні, коли щастя за край
Так натхненно і світло лилося.
Не минай! Не втікай! Сірий спогадів пил
Вкрив нові, але різні стежини.
Наш загублений рай дух любові зростив,
Двох сердець об`єднав половини.
Дивний сад не лишай! Білий цвіт облетить –
Та наповняться соком черешні,
Прийде літній розмай, листопадова мить,
Співи віхоли будуть сердечні.
Цю душі карусель посезонно прийму:
І тепло, і розлуку, й страждання, –
Нехай станеться все! Лише пустки чуму
Не впускай до Едему кохання!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2017
граційно кішка
іде у справах власних
весняним полем
стрибок миттєво в лапках
метелик опинився
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735980
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 01.06.2017
Бездомна кішка.
Колись пухнаста шубка
В клубочки збилась.
Чи вчили, проганявши,
Законам виживання?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735979
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 01.06.2017
На абордаж
Чуттєвість, без сумніву, внутрішній скарб,
Що світ може сяйвом залити,
Та розвідку-боєм проводить пірат,
Не давши до сонця дозріти.
Монолог Робінзона
В п"ятницю з"їли п"ятницю –
В суботу кусають лікті.
Плачуть, ридають з радості –
Помисли ж - нібито світлі.
Скільки часу існує світ?
Звички й дороги - підземні.
Ясна мета - душі політ;
Засоби й досі ще темні.
За що боролись?
За що боролись – на те і напоролись
Убивці власної шляхетної мети -
В інтригах щезли сумління, честь і совість.
У ницих підступах немає чистоти.
А все ж мало бути не так
Сидить край берега вночі
Чуттєвість тихо,
Списи виточує з брусів
На щастя – лихо.
Відкрила потайки до мрій
Колись портали
На острів райський, острів свій,
Та канібали
(голодні ігри навісні)
і тут дістали.
Сидить чуттєвість і гострить палі –
На воду тирса,
Що мали б бути,
та не збулося,
Небесним пірсом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735858
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2017
Дякую за натхнення автору БЕЗ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735644
колір
плями крові
невиведеної
застарілої
серце має залізне
що в контакті з водою солоною
на постійних умовах живе
живе – неживе
заживе
чи стигматами ржі наскрізної
хапатиме
рватиме
братиме
за живе
мертве
чи лиш заковане
в металу холодного кому
відреченістю свідомою
аскетичністю від чуттів
залізо
не камінь
слів
порятунок у печі доменній
у самім її серці захований
кохання вогненного спів
плавить олово
злато
титан
відділяє від серця обман
філософський камінь
любові
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735713
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2017
Під час дороги нелегкої,
Як холод злий торкався спини -
Лишався вершник на постої
І душу грів теплом чарчини.
Дива творила медовуха -
Студенний дух пускав лещата.
Пірнав наїзник у кожуха,
Та не ішов відразу спати.
Мороз вночі лютує грізно,
І завірюха не вщухає...
- Плесни, шинкарко! Грітись, звісно,-
Коня натерти я ще маю.
Щоб не замерз вночі в конюшні,
Не пошкодуй іще налити,
Бурхни, прошу, великодушно -
І на коня, і на копито!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735455
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2017
Невеликого зросту офіціант підлетів до столика:
-Вітаю у нашому закладі! Будете щось замовляти?
Він:
- Так.
Вона:
- Думаю, що так.
- О........... Гаразд. Ось Ваше меню, особливе – для тих, хто іще вагається. – Дістав чисті аркуші паперу.
Він:
-Це такий жарт?!
Офіціант посміхнувся. Ледь-ледь повернувши голову вправо, дмухнув на своє плече, ніби там осіли слова гостя. Здійнявся вітер – дивний протяг нізвідки в нікуди. Гардини у залі піднялися до стелі, двері повідчинялись всередину, столові прибори витанцьовували румбу.
Як з`явився, так і зник – миттєво. Усе затихло.
-І це теж не жарт!– тишу розірвав знайомий тембр.
Приголомшена пара, що спостерігала за дійством, забула і про офіціанта, і про те, де вона знаходиться.
-Так ви будете робити замовлення? – запитав той же голос.
Обоє перевели свій погляд на...............на тому місці, де стояв низенький кельнер, очікував на відповідь крилатий велет.
-Так, - промовила Вона.
- Напевне, так, - ошелешено- Він.
- Добре!
Закинувши руку за спину, офіціант висмикнув з крила дві пір`їни – наче стріли з колчана, вправно, різко:
-Так, для тих, хто іще вагається.... Зробіть, будь ласка, ваші замовлення – усе, чого забажаєте.
-Усе-усе?- запитала Вона.
-Так! – кивнув крилатий, – усе, що напишете, з`явиться на папері – усе, чого ви бажаєте у стосунках.
-Не жарт? – поцікавився Він.
-Не жарт! – підтвердив велетень.
-Гаразд!
Із написаного:
На Його аркуші – щоб любила.
На Її – взаємність.
Хтось із них – щоб моглось.
Інший – щоб хотілось.
Збудження – ніжність.
Пристрасть – адреналін.
Кохання – секс.
Достаток – затишок.
Покора – свобода.
Діти – спадкоємці.
...............................................................................................
Щастя – щастя.
Офіціант, тримаючи в руках два списаних аркуші, зник за дверима кухні.
-Чуєш, – пошепки промовила Вона, – яка красива мелодія звучить: повільна, ніжна солодка, весняна....
-Мелодію? Чую. Та де ж повільна? Вона схожа на водоспад: стрімка, бурхлива, енергійна, навіть спекотна!
Доки чекали на страви, мимоволі почали розглядати присутніх у залі. Вільних столиків не було. Сиділи парами, поодинці. Хтось смакував страву від шеф-кухаря, хтось тільки робив свій вибір. І музика. Ця дивна музика – одна для всіх, та в кожного своя.
-Замовлення виконано! – прозвітував знайомий голос.
-Та де ж воно? Поцікавився Він.
-Ваше – за четвертим столиком, а Ваше, пані – за восьмим.
Насолоджуйтесь.
Смачного!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735235
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2017
Блакитне сонце,
трава кольору сицилійського апельсина,
зелені думки, -
усе змішалося й переплуталось.
Вузлики,
вузлики,
вузлики -
не макраме,
відсутності відповідей.
Чому на запитання "чому?"
звучить - "тому що гладіолус",
чому?
для краси,
для сльози
купірують голос?
і що?
і коли?
і де?
Я люблю ромашки,
і золото сонця в них
у травах свобідних густих.
Важко
втримати думку в межах блакитного,
коли довкола - одні гладіолуси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734913
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2017
Найбільший біль –
Це болю завдавати
Тому, хто світ
До ніг твоїх кладе,
Тому кого
Несила не кохати.
Найбільший біль –
«ніколи» і «ніде».
Страшенний гріх –
Впускати в серце пустку.
Весняний сад.
Оголена душа.
Трава – мов скло.
Любов блукає. Хрускіт.
Кривавий слід
Байдужість залиша.
Пелюсток дощ,
Обпалених морозом, –
Боїться лід
Солоної води.
Нехай любов
Усупереч прогнозам
Квітує всім,
Усюди і завжди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2017
Моя хата стоїть скраю – там, за найвіддаленішим хутором.
Не бачу – не знаю, що відбувається у гамірному селищі.
Подорожую рожевим трамвайчиком –
заходжу з вікна сьомого поверху.
Надземний транспорт.
Хмари-колії.
Їду.
Ні, не з роботи на роботу –
уява кондуктором працює:
квитки за проїзд (не більше двох за день на одні руки),
спілкування з пасажирами,
музика з динаміків.
Люблю слухати http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=18872
А, забула сказати – я ще й маляр-штукатур за сумісництвом : грунтую, шпаклюю, за(об)грунтовую.
Можу з легкістю пояснити вартість проїзду – не мною встановлену, вирівняти нерівності, замазати невеликі дірки в корпусі.
Салоном розноситься: «Василино, Василино, файна Василино.......»
Клац-клац-...............ац – компостую квитки.
Підтанцьовую.
..............ац-ац-ац
Раптом музика зникла.
Клац-клац-........ець............ець................ець.
Чому?
Куди?
Ой..................
Корпус тріщить – тріщинами пішов – музика щілинами витікає.
Шпаклівка з грунтівкою скінчились.
Йой.
Розвалиться рожевий трамвайчик, перетвориться на
пі......пі.....пі....пісок – це від хвилювання.
Обгрунтування.
Терміново.
У великій кількості.
Корпус навпіл ділиться.
Аби ж то додому доїхати –
..............ець.............ець..............ець......................
Далеченько.
А,
що нам молодим......
Піду пішки,
на хутір,
наспівуючи:
"Василино, Василино, файна Василино!!!!!!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734777
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2017
Гарний тесля, гарний столяр, гарний дядько дід Панас:
Як баляси* точать хлопці – підсобляє їм не раз;
Має око яструбине – хоч уже й під сімдесят,
Любить з деревом роботу й побалакать завжди рад.
Він розкаже про походи і у гречку, і у Рим –
Животи рвуть всі довкола – не буває сумно з ним.
Мовить:
- Якось повертався я додому ледь живий:
З кумом так наспілкувався – кум у мене золотий,
Пес здійняв спросоння лайку. Чи ж бува ти не здурів,
Чи розлючену дружину розбудити захотів?
Як мене прогонить з хати – ляжу в будці і просплюсь,
Ти ж, Сірко, підеш по світу, як у буді оселюсь.
Чи то пес такий розумний, чи то я на чотирьох
(по-собачому віщати научив переполох),
Та заліз назад у буду, я ж у сіни тишком "шмиг" –
Так що в мене і у нього пречудовий був нічліг.
Легко йде така робота, й посміятись стане сил –
Наточили побрехеньок і балясів для перил.
Гарний тесля, гарний столяр, гарний дядько дід Панас,
Гарний майстер з ляс точіння і з точіння баляндрас.
*Баляси, баляндраси – виточені фігурні стовпчики поручнів балкона, сходів і т. ін., а також поручні, що відгороджують одне місце від іншого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733652
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2017
Червоні чоботи зі шкіри
Багаті з гордістю носили,
Хто коштів менше назбирав -
Той жовті шкарби купував,
А бідняки, як змогу мали,
Простецькі чорні узували
На свято, в путь, а в будні дні
Ходили босі по землі.
Пани взуття коли стирали -
Чоботярам перепивали.
Щоб зі старих нові сточить -
Вцілілий верх зрізали вмить:
Робилась чорною основа,
Ну а халява - кольорова,
М`яка, червона показна, -
Ще й значно менша в них ціна!!!
Та хто взуттям цим хизувався,
Й великим паном почувався -
Узятий був на сміх, на глузд:
Мотав хвалько смішки на вус.
- В кишенях вітер злий гуляє,
І шапку міль ген догризає,
В дірках сорочка і каптан,
Та по халявах видно - пан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733651
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2017
За старих іще часів,
Якщо хтось чогось хотів,
То до всіх прохань і справ
Подарунок гарний брав:
Наречений у свати
Мусив з викупом іти -
Ще й дарунком, окрім слів,
Мав задобрити батьків;
Щоб чиновник дав добро,
І усе гаразд було -
Брали люди гарний дар,
По-простецькому - хабар.
Та якщо казали "ні" -
Відмовляли данині.
Поверталися підноси:
Хто приніс - лишався з носом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733502
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2017
Чому непокоїть твій погляд
І серця паланням бентежить?
Ти ближче – ніж тепло, ніж поряд.
Не хочу гасити пожежі.
Без права відчути тактильно,
Уява плете візерунки,
Чуттєво, грайливо, повільно
Малює пастеллю цілунки.
Чому в міжребер’ї так тісно,
Чом тіло – на вітрі листочок?
Пришвидчений пульс – передвісник.
Пір’їнка по шкірі лоскоче.
Чому? Бо з тобою я інша:
Закохана, ніжна, жадана.
Я – мрія.
Ти – мрія, та лише:
В ній всесвіт – крупинка піщана.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733501
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2017
Розділяй та владарюй:
Домішки – порода.
У руках твоїх – цінуй!
У руках твоїх – цілуй!
Згода?
Так не тисни – не втечу
Полохливим птахом.
Ти купуєш – я плачу,
Плачу серцем і плачу
Дахом,
Що поїхав різко ввись –
Сонце ставить мітку.
Ти не примха, не каприз,
Ти не сон, та прошу – снись
Зрідка.
Будь хоч іноді моїм
Полум’ям і киснем.
Не запитуй хто я, з ким –
Будь й для мене….неземним,
Звісно.
Поряд. Разом. Ближче ніж
Непристойно близько.
Час і простір – не рубіж,
Над реальністю злетиш
Й вище –
Як розділиш. Владарюй,
Не соромся мрії!
Обіймай, люби, цілуй,
Мить окрилення цінуй!
Підпис: ТЕРАПІЯ
́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733386
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2017
Близько до кордонів свого серця
Не пускай предвісницю дощу,
Мокрих вулиць, злив мінорних терцій.
У валізах райдужних ношу
Вістря голки в ніжності краплинах,
У цілунків пристрасних росі.
Не впускай - отрута ж це, підшкірно,
І вколоти серце не проси!
Бо заснеш, і доки світ уявний
Бачити ти будеш в стилі ню –
Звичок стертість я латати стану,
Час довкола тебе зупиню.
В зарослях трояндового лісу
Бажане, жадане віднайдеш;
Квіти ці вбивають дуже ніжно –
Краплі крові вздовж прозорих меж.
Мрій кордон з реальністю граничить –
Знаю я де двері, де ключі.
Істину шукаєш в протиріччі,
В запустах колючих уночі,
В грозах безпросвітних, в довгих шлейфах
Музики невиплаканих сліз –
Вхід таємний. Все кладу до сейфу
Райдужних із вигляду валіз.
Не пускай до серця надто близько –
Сам себе в заручники не став:
В цім саду так солодко,
Та тісно.
Сон - реальність. Замкнений портал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2017
Сьогодні сусідам шибки ледь не винесло,
Хоча ми у різних дворах,
Вітатися будуть зі мною неприязно:
- Допоки терпіти цей жах?!
- Допоки терпіти? ,- у мене питаєте?
А дійсно, ну, скільки іще?
Чи ви не любили,
Чи знати не знаєте,
Як в грудях розлука пече.
Затоплює простір оглушливе стерео,
І вітер шумить децибел –
Він вирвав із серця завіси і дерево,
Та образ коханий не стер.
Заклеєно скотчем всі спроби вербальності –
Нехай оніміє навік!
Та серденько квилить, кричати старається.
Навіщо на муки прирік?
Що буде, не знаю, як вимкнеться музика,
І стрічка порветься клейка.
Любов убивати за щирість так боязко –
Здригнеться, напевне, рука.
Сусідам набридло просити і лаятись –
Я здалеку бачу їх лють –
Ти чуєш свободу, моє неприкаяне,
Колонки трощити ідуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2017
Працював у понеділок,
У вівторок працював,
Середа - займався ділом:
День весь клято гарував,
У четвер не йшла робота -
Взявши волю у кулак,
Вигнав лінь четвертим потом
Найзатятіший з бурлак;
І у п`ятницю до діла
Руки полум`ям горять,
Бо свята скоро неділя -
Це аж сім, а нині - п`ять.
Не присів і у суботу,
А втомилось сонце як,
То до сьомого аж поту
Витанцьовував гопак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733162
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2017
Спалахом мільйона світлячків
Ніч світанком серце нарікало.
Тіл звучанням простір пломенів –
Ми відкрили зоряні портали.
Пристрастю позводили мости
в інший вимір –
Світ розширив простір.
Слід цілунків – глибоко-густий.
Зайві речі – скованість і постіль.
Місяця на тілі пелюстки –
Їх росою ніжності вкриваєш.
Змінимо раптово полюси.
Я тону, а ти в мені – літаєш.
Спрагло один одного пили
Аж до ранку, збуджено-сп’янілі.
Зон тремтіння спільно досягли.
Вогкість
на очах,
шибках,
на тілі.
Зітре сонце музику й мости,
Я забуду – як твоєю бути,
Цей фантом розгубиш з часом й ти.
Спалах лиш
не зможемо
забути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2017
У кожній місцині
любов господині
вкладали одвіку у смак калачів.
У полі роботи -
до сьомого поту,
до рук почорнівших, до згорблених днів.
Духмяну хлібину
з душею людини
руками не брали: брудними - то срам.
Пекли хлібну дужку -
тримали за вушко,
Калач смакували, а ручку ту - псам.
Хто ж їв все до решти,
Казали: "Сердешний,
невже зголоднів, бідолахо, ти так,
що дужку брудную
так щиро смакуєш?
Дожився сердега до долі собак".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733007
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2017
А ти просто слухай.
Слухай –
немовби тобі шепочу я на вухо,
немовби єдині ми тілом і духом.
Слухай...
Вагання в повітрі?
Витри.
Далеко іще нам з тобою до титрів.
У позику візьмемо сонця палітру –
хитрі.
Шалені й гарячі –
наче
весь всесвіт у грудях навприсядки скаче.
Шукають цілунки на тілі позначень
здачі.
Знайдемо оазу
разом –
там відлік втрачає означення часу,
Сягнемо вершини блаженства, екстазу –
разом.
А ти просто дихай.
Дихай,
потрапивши серцем у зоряний вихор –
коли я так ніжно, тремтливо, так тихо…
Дихай...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2017
Не буду ділити на 8, на 3, на 16 –
Себе розділивши, неціле в остачу іде,
Зеленою міддю на серці лишається здача.
Усім і усюди – це значить нікому й ніде.
Прокляттям здається чуттєвість народжена скарбом,
Ховати – наруга, в далекі і темні кутки –
У чистому полі виходить це дуже незграбно.
Я сонячні ванни розставлю в душі залюбки.
Проміння наснаги утворює рівну засмагу.
Частинки любові з`єднаю в єдиний сюжет –
Не задля "спрайтбалів", успішних прогресій, уваги,
А просто для цього дозрів необхідний момент.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732968
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2017
***
Гнів - це сталактит на шляху до мети. Не тупцяйте гучно, як щось не виходить.
***
Якщо у вас жбурляють камінням - ухиляйтеся! Встеляйте бруківкою шлях свій життєвий, багнюку лишаючи цілячим.
***
Якщо калюжі темні теплом лоскочуть ноги - водиці з них не пийте:
чекають, що замекаєте.
***
Пускаючи у вічі пил - самі вдихаєте отруту.
Невже легенів не шкода?
***
Якщо ви постійно набиваєте гудзя на одному й тому ж самому місці - будьте обережніші. Єдинороги, звичайно,- красиві створіння, та життя - далеко не казка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732708
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.05.2017
***
В очах малюків
Любов до світу сяє.
В дітей навчайтесь!
***
Уміти треба
Сваритись щиросердно
І пробачати.
***
Дитинства роки -
Найпрекрасніша пора!
Дорослі знають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732694
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 10.05.2017
Не повернуся я, коханий. Важко. Вперше
Прошу пробачення з таким у серці болем.
Страшніших слів нема для мрії, як "ніколи".
Ми лиш заручники життєвих долі звершень
Кволі.
Солоно стеляться слова на аркуш білий,
Вмостились поруч обійнявшись шепіт з криком,
Лишилось серце неприрученим і диким,
Хоч сила волі так приборкати хотіла,
Та не зуміли
Сумління, принципи, обов`язки і совість
Здолати внутрішніх невидимих магнітів.
Ти будеш завжди тут, ліворуч, пломеніти –
Невипадкова найдрібніша випадковість,
Мій світе.
Прошу тебе я, це багато, а чи мало,
Ні зір із неба, ані променів ранкових
Опісля ночі, ані довгої розмови, –
Єдине слово – щоб у вічність проростала
Ця мить любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2017
***
Єдиний вихід - здатися?
Нізащо!!!
Нехай минають Вас думки пропащі -
Закриють негаразди хижу пащу.
Якщо Ваш дух - рішучий, не ледащий,
Він носить із собою завжди пращу -
"НІЗАЩО!!!!!!!!"
***
Кап - перша краплина.
Кап - прямо на ніс.
Кап - світ зупинився.
Кап - наперекіс.
Кап - друга і п`ята.
Кап - сота якась.
Кап - під парасолю.
Кап!
Змокнути?
Зась!
***
Темніш найтемнішого темного -
Так мало у цьому приємного,
Та світлом світлішим ніж ясно
Здадуться маленькі гаразди.
***
Розпочинають - з початку.
Енергетична зарядка.
Тепло і світло - в достатку.
Природа й серце - у такт.
Життя - картина, де-юре.
Малює світ нас з натури.
Стирайте в сОбі похмуре!
Життя - прекрасне!
Це факт!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731949
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2017
Намарно шукати прихованих знаків,
На центри тяжіння впливати вітрами:
В туманах словесних – бажання палати.
У серці світанок народжує гами.
Тепло розлилося полями емоцій –
Багряно рясніють нетоптані маки.
Ці пахощі мрії, солодкі та млосні,
Любові п`янкої – типові ознаки.
Заграли на сонці росою мелодій
Фантазії трави густі й соковиті,
А вітер вагання – полоханий злодій:
Збиває незграбно окрилення миті.
Намарно шукати прихованих знаків –
Кохання не має зображень, тотемів.
Зникають на сонці тумани і ляки
В любові єдиній, в любові взаємній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2017
Плигнув м`ячик у тюльпани -
Ох, дістанеться від мами,
Поламав листочки й стебла:
- Все це, Ремчик, через тебе! -
Бубонить під ніс Марічка, –
Ну, така у неї звичка –
Завжди винного шукати.
Нумо цуцика повчати:
- Ти крутько і непосида,
А такий чемненький з виду.
Скільки можна вчити й вчити!
Я кидала – міг зловити.
У квітник пішло дівчатко,
Не по стежці, через грядки.
Потоптала кріп й редиску –
-Ось де м`ячик! Близько-близько!
Хап у ручки – і навтьоки.
Слід залишила глибокий.
Песик Рем від щастя плига –
Знову! Знову бути іграм!
У дворі з`явилась мама:
-Ой, квітник! Мої тюльпани!
Потоптав хто кріп й петрушку?
Червоніють в доні вушка.
-Це не я! Це Рем наш шкоди
Понароблював в городі.
Він пустун та забіяка –
За м`ячем гонивсь і гавкав.
-Сором! Сором цуценяті!!!
Треба, певне, покарати:
На ланцюг посадить тато –
Вже не буде так гасати,
І засмучений ганьбою
Не гулятиме з тобою,
Не радітиме, маленький....
-Не карай, матусю!!! Ненько,
Я в квітник ходила, - плаче, -
Діставати жовтий м`ячик.
Посміхнулась щиро мама,
(все ж засіяно слідами
від маленьких черевичків)
Ох, дитинко! Ох, Марічко!
Знай: брехня – така недуга,
Що прогнати може друга,
Та любов і добре серце
Їй, лихій, не піддається.
Як сльоза зійшла остання –
Всі взялись за прибирання.
І дорослі знають, й діти:
Чесно в світі варто жити.
Страх, обман – то зайві речі:
Тягарем стають на плечах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731865
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2017
є миті
коли здається
ось-ось
небо впаде на голову
голова на землю
земля на
на
на
накриє світ
страшно
атланти стають гномами
хмари
дощами
птахи
рибами
моря
пустелями
пісок
подразненням в горлі
голос
хрипотою
зусилля
"Титаніком" під кінець перегляду
атлант
гном
титанік
бульк
мить
повітря
повітря
повітря
легені
небо не над головою
небо в голові
не заплющувати очей
сонце над хвилями
випірнути
негномічні зусилля
повітря
ковток
ковток
ковток повітря
атланти
віра
надія
любов
голос зверху
це лише мить
небо в голові
буль
к
а
скінчився піщаний дощ
дякую, Господи
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731653
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2017
А що є "Я"?
Краплина в океані?
Мелодія застуджених дощів?
Згубилось щось - живе і полум'яне.
Що станеться, як час вкраде останнє,
Останнє з див....
О!
Злодій - час.
Над нами владарюєш:
Втрачати боїмося, і тому -
Неволиш нас, в тілах паралізуєш,
Прожиті дні за кольором сортуєш -
Ховаєш в тьму.
Та знай одне:
Забравши все до решти,
Піщинка як остання долетить -
Ти звільниш дух,
Минуле і тутешнє.
В майбутньому сонатою воскресне
Блаженна мить.
Тож не спіши,
О злодію могутній,
Позбавити теперішнього див.
Тебе боятись - "Я" не досягнути.
Наш страх - то рабство. Солод п'єм цикути,
Що ти зростив.
А що є "Я"?
Краплина в океані -
З народжень "Я" бере наснагу світ,
В якім нема ні перших, ні останніх,
В якім життя - між тишею й звучанням
Душі політ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731333
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.05.2017
Відсьогодні із першої ночі,
Вже не буде того, що колись –
Мирний атом біду напророчив.
Божа Матір, за нас помолись!
Транспаранти. Колони святкові.
Першотравень. Червоний колор.
Сніжно-біло в пожежників крові.
У Канаді оленів йде мор.
Палить сонце. Маленьке дитятко
Радо кульку за нитку трима –
Через день її люблячий татко
На гасінні – вже татка нема.
Стало пусткою затишне місто.
Владарює просторами смерть
І висмоктує мозок із кістки.
Утікайте!
Рятуйтеся!
Геть!
Ліквідатори, в вічі що смерті
Подивились без скарг, зайвих слів,
Ви ніколи не будете стерті
Із поваги людської листів!
Вас, сміливці, життя, що поклали
За життя на цій грішній землі,
За науки амбітність й держави,
Хай колишуть небес кораблі!
Все на світі ми прагнемо знати –
Доля рідко навча без різок.
Чорний біль, жаль розлуки і втрати –
Надвисока ціна за урок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730632
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2017
Цей вірш виник як коментар до твору Шостацької Людмили "ЗНОВУ ЛІЛЕЇ ЦВІТУТЬ"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730371
Щиро дякую за натхнення!
Вона його любила?
Так. Любила.
Тендітна, юна, ніжна, як весна -
Всі примхи долі винести зуміла,
Коханню підкорилась, серцем мліла:
Його -
Вона.
Чи він її любив?
Любив, напевне,-
По-іншому не може садівник:
Довкола нього затишно й приємно -
Була любов! Любов була? Взаємна?
Чи просто звик.
Коли ставало в домі сумно й тісно -
Яскраву і прекрасну обирав,
Вона - його, його лиш тільки, звісно -
Тремтіла листом солодко первісно,
Коли зрізав.
Шипами негараздам опиралась -
В його ж руках покірною була:
Бутон тримав - піднесено сміялась
І доля їй дарунком видавалась -
Ножем стебла
Торкнувся дуже вправно,
Зрізав квітку
Тендітну, юну, ніжну, як весна....
Самотня в домі – він в саду улітку:
Не знала, що потрапила у сітку
Його -
Вона.
Летить пелюстка, змучена, змарніла.
Останній погляд....
О,
Мій садівник.
До вази цвітом інша вже дозріла -
Душа ж троянди в хмари полетіла,
Стебло - в смітник.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2017
Промовлю стиха:
- Втікай від лиха.
Розталим снігом біжи від мене –
Відпала гучно
Сердечна крига –
Тепер гаряче; тепер шалене.
Промовлю ніжно:
- Обходь несніжну.
Тонкий підсніжник пробив поверхню.
Не я вже – інша.
Забудь колишню.
Цілунок магми – покірно-зверхній.
Промовлю згодом:
- Так. Дуже шкода,
Що у негоду –
та все ж весна.
За нею літо –
Як нагорода,
За всі циклони
воздасть сповна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2017
Ясніє небо.
Сонця не дістатись для
рукостискання.
Всміхаючись навзаєм,
Вітаю день погожий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729728
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 21.04.2017
Сонце сідає.
Торкається обрію
Колесо світу -
Дорогою сновидінь
До світанку прямує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729726
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 21.04.2017
Пишу до тебе.
Диво дивне світ:
В нас спільним був з тобою пра-пра-…..дід.
Планета неосяжна – лиш гніздо.
Не знаю, що там після, але до…
До того, як сяг неба Вавілон,
До того, як потрапили в полон
Пунічних воєн, поділу земель,
Високих мурів, стін, кордонів, стель,
До того, як затьмарив очі страх,
Носили ми любов в своїх серцях
До ближнього, що братом рідним був,
Та брату брат у спину ніж уткнув,
Пізнання до спокути і гріха.
Повторення.
Годинонька лиха!
Ми різні рівні рідні – подивись:
Одна у нас на двох небесна вись,
Тотожний колір мають біль і кров.
Невже себе в мені ти не знайшов?
Були ми рід(в)ні пра-пра-пра-пра-там.
Тобі себе частиночку віддам,
Щоб щось моє в твоєму ожило.
Я так бажаю після, але до…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729468
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2017
Відпустив врешті-решт – стала вільною,
Боже-вільною, вільною птахою.
Мрій пісок обростає перлиною –
Лоском перлів зіниці спалахують.
Океани небесного простору,
Що кохання безмежністю піняться,
Поринають у крила без дозволу
І здіймають прибоєм до місяця.
Не тримають мотузки повинності,
Ні веління немає, ні докору –
Я злітаю за контури дійсності ,
Віддаюся пориву високому.
Відпустив врешті-решт. Стала вільною –
Повернуся чуттів нагородою:
Упаду в твої руки перлиною,
Що довіри ясніє свободою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2017
Кути глухими не бувають - недорозгорнутою буває цілеспрямованість.
Струс мозку іноді наднеобхідний - для його виявлення.
Часто стаціонарність - це єдиний порятунок у пошуку кудись закинутої мобільності)))
Лякає те, чого не розуміємо.
Відсутність страху - поприще всезнайок?
Одна й та ж сама точка на планці може бути як Вашим "міn" - так і "max".
Все залежить від кута її підкорення.
Лімбо!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727079
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2017
Ланцюги ланцюгових реакцій
Все бряжчать - їх із серця скину я,
Бо ж гаряче - не привид. Хімія:
Після дотику - спалах вібрацій.
Спрагло-пристрасно вип`ю отруту .
В перспективі насиченість - тьмяна,
Глибина мілиною світиться.
До засмаги під сяйвом місяця
(хоч і місяця сяйво - омана)
Сновидіння і мрії прикуто.
В світ фантомів рушає свідомість,
Птаха шлях імітує дикого,
До свободи безмежної звиклого -
Окриляє п`янка невагомість.
Чинить будням закоханість спротив.
На світанні зникає засмага
Сновидінь. День диктує правила.
Ланцюги на душі зоставили
Недописану любощів сагу.
Вразив опіком місячний дотик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2017
Говори зі мною,
непізнана,
Розливайся сердечними нотами,
Снів володарко. Схожі й різні ми –
Не чиню я тобі уже спротиву.
Шовк тече крізь перстень
із легкістю –
В нім розніжене серденько гріється,
На папір одкровенням стелиться –
Із тобою так солодко мріється.
Розмовляй зі мною,
приглушена, –
Розпускаються руни душевнії,
Що колись були непорушними,
Що на сонці здавалися темними.
Струмени річками венозними,
Відбивайся у кожному погляді,
Проростай чуттєвості лозами.
Ти не гріх –
то чому ж я на сповіді.
Розкажи мені…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726581
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2017
Каже гуска:
- Га-га-га!
В гусака болить нога!
Де ж ти, гуся, гуль-гуляв?
Де ж ти ніжку травмував?
- Я надворі, гуль-гуляв,
Та сказав собачка:"Гав!" –
Дуже-дуже налякав.
Я на ніженьку упав.
Котик мовить:
- Мур-мур-няв,
І на мене він гарчав:
Полював на мишку я –
Їжа шусьнула моя.
Курка квокче:
- Ко-ко-ко!
Покараємо його!
Чом такий лихий на всіх –
Не пускає на поріг.
А собачка каже :
- Гав!
На поріг вас не пускав,
Бо дитиночка мала
Щойно спатоньки лягла.
Ходить тихо гусачок,
І не чути курочок,
Вже дитинка досі спить,
Ну, а котик нявкотить:
- Каже гуска: "Га-га-га"……….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726411
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2017
Мураха дрібна
Неспинна у пошуках
Стоптує ніжки.
В камінь ходою ростуть
Спотворені величчю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726191
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 29.03.2017
Крик чайки гучний
Перехоплює погляд
Втуплений в землю -
Неба цілюща блакить
До життя повертає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726190
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 29.03.2017
Тільки встали на світанку - кажем всім:
- Доброго ранку!
За котлетки й борщ із хлібом – мамі мовимо:
- Спасибі!
В школу ген іде сусід – всі гукнем йому:
- Привіт!
А до діда Миколая ми говоримо:
- Вітаю!
В класі дзвоник "дзень-дзелень" – дружно кажем:
- Добрий день!
Щоб до дошки взять указку – ми попросимо:
- Будь ласка.
Як упав додолу зошит – підняли:
- Спасибі!
- Прошу.
Слів усіх ми знаєм значення:
Йдемо – кажем:
- До побачення!
За вечерю смачную мамі щире:
- Дякую!
Спать лягаєм на ніч – мовимо:
- Добраніч!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725920
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2017
Зрада, як помста за зраду,
Як покарання за гріх -
Душі посічені градом.
Хто почорнів більше з них?
Сіллю посипані рани -
Ніби уже й не печуть.
Крові у венах не стало -
Холодно бігає ртуть.
Біль затихає помітно,
Муки заміщує злість,
Тільки від себе огидно -
Щось усередині їсть.
Зрада, як помста за зраду,
Спалить до нитки нутро,
І почуття безпорадні
Кинуть здихати добро.
Темне прокинеться чорним,
Світле обернеться в ніч -
Демоном злим і потворним
Помста злітає з облич.
Зрада - це підлість і кволість,
В спину застромлений ніж.
Гідність - це те, що дозволить
Помсти минути рубіж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725874
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2017
"Тільки сила, байдужість і норов,
Та слова, що кусають за душу!" –
Ти доводиш – це все, що знайомо
Твому серцю.
Я вірити мушу?
Вічно мариш творінням шедевру:
Розливаєш та змішуєш фарби,
Наполегливо, палко, химерно –
Й рвеш полотна.
Спочатку все!
Правда?
Та душа захворіла тобою.
Жар застуди так сушить.
Запізно –
Пневмонію нічим не загою.
Відспівають любові цій тризну.
Коли впаде останній листочок
Із осіннього древа кохання –
Я піду, хоча, знаєш – не хочу,
За тумани. Назавжди. Востаннє!
Небо грізно сварилось громами,
Блискавиці кидало у люті.
Я прощалась з любові гріхами,
І гадала – померли. Забуті!
Після зливи страшної із вітром
Повтікало з дерев усіх листя –
Як же мій, що давно мав злетіти,
Залишився жовтіти на місці.
Вже зібрала думки і валізи
Та чекала падіння додолу –
Не зірвався осінній донизу,
Не злетить він ізвідти ніколи.
Ця гроза обіцяла прощання –
Ти не слухав і змішував фарби,
Малював так, неначе востаннє,
Цей листочок любові заради.
Ожило почуття сокровенне,
І приречені мрії не вмерли.
Став спасінням пожовклий для мене.
Став шедевром він справжнім у тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725676
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2017
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=10998
***
А я усе...усе іще чекаю -
Повернеться з далеких полонин
Поет, якого знаю і не знаю:
Пастух-філософ жовтих субмарин.
***
Я довго вивчаю свій внутрішній світ,
Свій власний, у світі довкола.
Не хочу збивати наснаги з орбіт
Нікому, нічим і ніколи.
Тримаю на прив"язі важкість думок,
Уява втіка - невагома,
Аби лиш з натхненням не рвала зв"язок
Ніколи, нічим і нікому.
***
Той, хто словом посіяв - безсмерттям збере,
Хто зійшов небайдужістю в серці,
Хто зумів запалити гіляччя сире, -
Той не раз у тім серці озветься
Полум"ям натхнення!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725613
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.03.2017
Прокинуся десь о…
посеред ночі –
Приходить несподівано натхнення,
Уява неприборкано лоскоче.
Допоки спиш – малюю твій портрет.
Зціловую всі контури обличчя.
Наснага диха постільно-пастельно.
Тобі моє кохання дуже личить.
У лініях приховано сюжет.
Немов сліпці, вивчають губи зморшки,
У дотиках – чуттєвості акценти,
Шукає погляд, кольору волошки,
В твоєму сні мій сонячний мотив.
Давно не спиш та хитро мружиш очі,
Маршрут рукам відтінками простертий:
Рожево серце й солодко тріпоче,
Червоний – нижче, жаром охопив.
На стелі гра метеликів барвистих,
Поглинуло зображення всеціло –
Мелодія веселки променисто
У лялечку закутала нас двох.
Не вийшов портретист з мене художник –
Моїм мольбертом стало твоє тіло.
Клітинка промовляє, кожна-кожна:
- Як добре прокидатися десь о….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2017
Пробито днище.
Водами із сіллю
наповнились відсіки всі і трюми.
Утечею рятуючись, пірнають
розважливість і чіткість рубежів
за борт чуттів.
Не айсберг знищив –
пляшкою з-під рому
діру зробила хвиля, що безумні
послання в тарі долями носила,
допоки не знайшла співзвучних слів.
Пробій.
Прорив.
Ховає плесо
з атласу вітрила.
Душа судна, що темряви боїться,
невіданих і замкнених просторів
у жолоб Маріанський порина.
Страхів луна.
Так буде легше:
біль тамують болем.
Розгубленість колюча блідолиця
у мороці байдужістю здається.
Любов невинна – розпачу вина.
Торкнувся дна.
Самотність. Тиша.
Скелі оточили.
Нема ні радості, ні муки, ні вагання.
У трюмі закоркованим лишився
до суші недовезений напій
надій.
Та біль колише,
п`є душі запаси,
історію трагічного кохання
згортає обережно, і у пляшку
ховає серцем списаний сувій.
Не кидай!
Стій!
З-під рому…
Хвилі….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2017
Ох, дівчино!
Так квапишся дістатись суті-істини,
та все про все давно уже написано
великими друкованими буквами,
а ти укотре (бачиш, знаєш) стукаєш
у місце "для удару головою".
Скажи чому?
Ну, що не так з тобою?
Ух! Дівчино!
З "Rammstein" і "Rasmus", справді, добре бігати;
Тренуєшся - немов плануєш вибити
у ніжність вхід, та сила - у непевності,
у серці ж то любові - повні ємності,
по вінця.
Не хвилюйся без потреби.
Знай - двері відчиняються "на себе"!!!
Ах, дівчино!
Та вимкни цю прокляту стронгів музику,
в саду бажань забудь про зони ризику.
Душа вбирає пахощі натхненності,
та знов чомусь лякають неприємності.
Ти - сонця спів!
Мелодія чуттєва!
Життя відчуй!
Себе!
Ти - королева!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725271
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2017
Сьогодні в мені так багато сонця!!!
З сонячним настроєм я приготою тобі сонячну вечерю.
Ми не вмикатимемо світла.
Сонячні зайчики від сонячних посмішок
сонячних підсвічників перетворять
ніч на день,
сум - на радість,
буденність - на казку,
реальність - на сон,
питання "як справи?" - на обійми.
Який сон?!
Не буде у нас сну,
адже всередині -
ТАК СОНЯЧНО!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2017
це не мова звуків
і не мова жестів
рухи підсвідомі
внутрішніх частот
дивне поєднання
згоди і протесту
хаотичність тактів
мелодійність нот
це не мова рішень
не врожайність знаків
влучна безприцільність
небо відчуттів
шифр твоєї мови
символи й ознаки
розумію серцем
без цитат і слів
зустріч паралельна
не завжди насправді
що говорять очі
скажуть те вуста
почуттів розмова
для душі розрада
погляду звучання
істина свята
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724728
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2017
***
Куди ж ви, люди?
Чому поспішаєте зникнути?
Чому так підло втоптали у землю любов?
Завжди й усюди
У лідерах значитись звикли ви –
В ряди останні загнали основу з основ.
***
Дикі закони на дикій місцевості;
Дикі стосунки:
Конфлікт – на ножі.
Чом слово "дико" і досі не стерлося,
В час надпрогресу.
Душа – в спориші.
***
Хаотичність образливих слів.
Опонентів стирати – закон.
Слабкість людства укотре зміцнив
Агресивний у венах дракон.
***
Не трагедія.
Не відносини.
Не політика.
Не вина.
Частку "не"
Так люб’язно підносять нам.
Розпишіться.
Кур’єр:
Сатана.
***
Щоб усі були здорові –
Більше крові!!!
Більше крові!!!
Щоб дожити до світання –
Кровопускання!!!
Кровопускання!!!
Так війни не подолати –
Знову втрати…
Біль і втрати…
Ця чума до гнилі душить:
Тіло й душу.
Тіло й
ДУШУ!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724498
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.03.2017
Дощу гардини
Не хоче відкривати
Ранок похмурий -
Настроєм окриленим
Знаходить шпарку сонце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724144
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 18.03.2017
Сніги розтали.
Набралися вологи
Грунти весняні.
Зігнувшись під землею,
Тепла чекає квітка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724142
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 18.03.2017
- Вкрала курку! Вкрала!
- Я ж кажу – НЕ БРАЛА!!!
- Щоби тобі моя курка поперек горла стала!!!!
Аж за край села було чути, як воюють між собою дві кумоньки-сусідки. Об`єкт суперечки – молоденька несучка ("Чому ж молоденька? Я просто вигляд такий гарний маю",- думала чубата, спостерігаючи за усім, що відбувається, з сусідніх корчів).
- Та нащо мені твоя курка?! Тьху на тебе!
Тупе нелітаюче створіння. Я займаюся виключно голубами: воркують собі тихенько, зайвого галасу не здіймають, літають високо, - одним словом, очі милують. А твоє оте, кістляве – юшки з нього не звариш, яєць в не сезон не несе, тільки жерти просить та грядки, з-під контролю виходячи, роздирає, а як світло зникає – зовсім тупа стає: дороги додому знайти не може.
Тьху!Тьху! Тьху!
- А як же вона паркан двометровий переплигнула?
- Ха-ха! Підкоп зробила.
- Цікаво-цікаво. Хто ж їй лопату підкинув з ломиком – всі паркани на цементній основі.
- Та нема в мене ніяких лопат та ломиків. Я ж кажу – в мене тільки голуби та любов!
- Ага! Знаю я ту Любов Володіну, Володимирівну. Та – всім несучкам несучка: без лома ніде не ходить – думає, що проти нього ніякі прийоми не діють.
Вкрала – поверни.
- Хі! Дивись, кума, бачиш курява полем пішла – то я побігла.
- Ех, сусідонько, як по селі дізнаються чим ти промишляєш – ніхто вітатися не буде.
- Ой, налякала! Мої ж голуби не тільки високо літають – вони ще й влучно цілять. Хто помічений голубиною любов`ю хоче бути – нехай голову відвертає і не розмовляє.
- Стара школа на новий лад? Моя курка, хоч і кістлява, і недалека, і не літає так високо, як твої пернаті, та люблю її - не інкубаторська вона в мене, своя, рідна. На юшку-асорті, яку ти з превеликою насолодою заварюєш та їси ( з бараниною, молодою телятиною, курятиною на сокові винограду – що за безглуздий рецепт?), пускати не буду.
Так що віддай по-хорошому….
А курка тим часом, наслухавшись вдосталь про своє гастрономічне майбутнє, вирішила полетіти в обійми господині.
От, дурне створіння – кури ж не літають, та й голуби-винищувачі миттю перекриють їй шлях.
ПУРХ.
-Як ви гадаєте? Долетить?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724026
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2017
Чи кину рукавичку на арену,
де лев голодний,
зацькований юрбою
на хліб чекає –
натовп жде видовищ.
Нема сміливіших й відважніших від тебе.
Твоє кохання не зрівняти з почуттям,
яке всі інші
кличуть голосно любов`ю –
хоч золотом всипають і дарами,
та це лише частина їх достатку;
ти ж найцінніше віддаєш, що є у тебе –
гаряче серце.
Ні! Пробач! Не хочу!
Тебе не прирікатиму на муки.
Мене не чуєш
і не слухаєш благання:
я лева приручу –
тебе не можу;
шукати йдеш ту кляту рукавичку –
Ну що ж. Корюся.
Впала білосніжна.
Її ти повернеш під ликування
юрби гучної.
Холодно всміхнуся.
"Жорстока" скажеш –
кинеш попід ноги
із пари другу.
Йди!
Іди, коханий!
Любов там не живе де грають в ігри.
Я жінка.
Я душа арени-кола.
Господарка театру божевілля.
Сьогодні лев наївся,
як ніколи –
я цілу ніч із рук його кормила,
бо знала:
попри всі мої прохання,
всі заборони й виплакані очі,
мені ти рукавичку принесеш.
Голодний лев,
Зацькований юрбою.
Лягає білосніжна на арену.
Болить у шрамах
серце
й передпліччя.
Одне втішає – ти
уже ніколи
на смерть,
кохання ради, не підеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2017
Вогнепальна зброя травмує тіло; слово, випущене зопалу – душу.
Який біль минає швидше?
Перед тим, як вигукнути: "Щоб тобі…!!!",- киньте бумеранг і почекайте кілька секунд.
Щоб порозкладати думки (сірі натільні), в які зодягнене світове сьогодення по поличках – шафи-купе замало. Краще була б одна шухлядка у комодику, але з світлими та яскравими речами.
Заблоковані входи автоматично стають перекритими виходами.
– Хто-хто в хатинці живе?
Якщо після першого запитання відразу, без очікування відповіді, слідує 2…..,5………,10……..,47, воно – або риторичне, або безглузде.
Весняне сонце – гарний лікар:
скальпелем-променями
зимову тугу відсікає у минуле.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723818
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2017
Між крапкою та комою –
Амплітуда мого невагання,
Дорогою свідомою
Я прямую (укотре) востаннє.
В палаючої свічечки
Віск – крапками на серці в горошок,
Та, полум`ям освячене,
Знову комами душу тривожить.
Прямую не підрядними
І завершую думку логічно,
Та розум все ускладнює –
Відчуття, що іду по зустрічній.
Вагання відмежовую –
Слід глибокий болючий у точці.
Без знаків диво-мовою
Щиросердно спілкуються очі
Співає воском свічечка
Як вогню довіряє чуттєво
Безрозділово-іншими
У любові зростають миттєво
Між комою та крапкою
Невагомість долає вагання
Коли її ознакою
Є натхнення і щире кохання
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2017
Сонце промінням
В землі березневої
Про весну пита -
Та не раніше квітня
Відповідь отримає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723415
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 14.03.2017
Сонце сідає.
Диха спокоєм вечір -
затишний, теплий.
Сидить на ослінчику
Дід - правнуки бігають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723412
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 14.03.2017
Когда твоей душе
Не чуждо сострадание,
И боль сердец других
Ты внемлешь, как свою,
Когда добро внутри –
Основа мироздания,
Откроются врата –
Окажешься в Раю.
Но коль душа твоя –
Картонная коробочка,
И всех помоек смрад –
Ее земной уют,
Пиши на коробке
Хоть "Кремль",
Хоть "Рублевочка" –
Чертям ведь все равно:
В костре бумагу жгут.
Костлявых жадных рук
Не видно из-за кровушки,
Что с огненных из глаз
Течет на мир ручьем.
В Аду за беды все,
От проклятой головушки,
Расплаты, по счетам,
Не создали еще.
И будет вечность днем,
И станет ночь терзанием,
Прогонит жизнь долой,
Не примет мир иной –
И в вакууме чувств
Злой демон подсознания
Одно оставит – боль,
Сильнее адской.
Боль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723051
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.03.2017
Ігноруй
мою впертість і звички.
Не торкайся вустами печалі.
Не змальовуй байдужість обличчя –
це серпанок,
омана вуалі.
Уникай полохливих маневрів:
Руки в крейді – ховаюся в коло.
Ти ж, напевне.
Ні! Точно,
угледів –
не зійшлися кінці.
Випадково?
Ігноруй
надзвичайну звичайність.
Із мовчання не зчитуй образи –
поза межами, знаю, безкрайність,
та безмежно караюсь щоразу,
коли ніжність послаблює норов
доторканням шовкових мелодій,
коли серце із розумом хором
віддаються чуттів насолоді.
Не питай
про причини й причетність.
Не шукай –
на дні озера ключик.
Самотужки повинна віднести
я на плаху отруйну колючість.
Випадково забувши забути
про усі невіднайдені весни –
я позбудусь своєї цикути,
неба синню легкою воскресну.
Розіллюся у тиші звучанням,
постираю незамкнені межі.
Легкокрило здіймає кохання
На найвищі у всесвіті вежі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2017
Байдужість - ознака в`янення душі.
Дитячі ігри часто мають дорослі наслідки - а як шкода, що все не навпаки.
Сила творчої людини - у її слабкості:
якби чуттєвість виражалася у силі,
не крила -
штанги з гирями носили б.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720781
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2017
Дякую за натхнення авторам:
Польова Ромашка http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=27496
dominic http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720608
Янголи – в демонах,
Демони – в янголах:
Світ затісний, щоб нарізно жилось.
Час випробовує
(зміцнює, сковує) –
Скільки у кому відсотків когось.
Норми моралі,
Закони прописані
Фільтрами дій й недіяння стають –
Рано чи пізно
Вбудовані істини
Шлях на поверхню під тиском проб`ють.
Світло – у темряві,
Темінь – у світлому:
Змішані барви, відтінки, тони.
В світі двоякому
Й дуже дволикому
Надто вже схожі сьогодні вони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720765
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.02.2017