| Сторінки (11/1019): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Щоразу, як сонце знекровлює гами,
Заповнює небо образи мазками,
Життєві невдачі зростають до драми –
Стають кулаками
Нектаром наповнені пишні суцвіття.
Притягують бурю зажмурені квіти –
Суть слова зникає в наборі із літер.
Так жити?
Втікати щосили від фінішу-старту,
Губити волосся у сірості фарту,
Себе течії віддавати на страту –
Чи варто?
А, може, ударити квітом по світу –
Трояндові пахощі грози помітять,
І стане натхненною сонця сюїта
В усіх барвах літа.
В миттєвостях кислих журу тріть на соду,
Що вивільнить світло, розбурхає воду.
Є речі, які слід сприймати зі споду.
Цей світ – досить сталий, та в ньому погоду
Формуємо ми власноруч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791141
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2018
Розсипатися,
Як вогнетривке скло після падіння на бетон,
Стати
Сорок першим днем всесвітнього потопу,
Засіяти друзками океан спокути,
Вкорінитися мичкувато в сердечний ґрунт,
І
рости....рости......рости.......
Вродити щедро
Сяючим піском пустелі неба –
Щоб зірку провідну,
Одну єдину,
Із іншими не схожу близнюками,
Побачив пілігрим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790491
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.05.2018
Не цілує ливень вуст землі зашерхлих,
Плескіт не лікує зморених думок,
Сонценитку суша скручує уперто –
Світ вдягає в пилу сірий штучний шовк.
Вітер босякує, хмари розганяє –
В лондонських тавернах, певне, побував:
Козиряв на воду з дощерозгуляєм –
Хляпань краплемешти в запалі програв.
Спів птахів бадьорий кліпає на сонці,
Мружаться стакато трелі солов’я,
Луг їжакувато жде своїх покосів,
Втомлено чекає злив рясних рілля.
Тріщинками ґрунту твердь голосить ридма:
- Згляньтесь, о всесильні щедрі небеса.
Хай життю осанна трав буянням лине,
Й всесвіт напуває мрій земних краса!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790447
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.05.2018
Виклик.
Чи на біс,
Чи на дуель –
Всі в житті ми трохи дуелянти.
В сплеску розкриваються таланти
Пострілом творінь, думок, очей.
В кожного є лук,
Стріла і ціль, –
Як мастхев останнього героя.
День новий (борня себе з собою)
Виклики приносить звідусіль.
Сумніви –
Гойдання терезів,
Впевненість й вагання – рішень гирі.
Хто в своїх бажаннях серцем щирий –
Тяжби передужає усі!
І на біс.
Повір у власні сили!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790253
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2018
Моя невиплакане пісне,
Мій недоболений пороже,
Тебе в кулак затисла тісно –
У клітці птаху бути гоже?
Спинив ясир плачу повстання –
Що сила волі? Сліз в’язниця.
А ти співаєш, мов востаннє,
Вночі турбуєш – знов не спиться.
Моя ти райдужна гризото,
Скупе тобі дісталось сонце:
Ліміт – дощам, яснінню – квоти.
Чому ж лиснієш так пророче?
Це не розправа, рідна, – захист:
Уб’є тебе чужа нещирість,
Укриє слів байдужих настом,
Голодний світ поглине сірий.
Чому ж ти крила б’єш-ламаєш,
Скажи, з якої це причини?
Чому так прагнеш небокраю?
- Без сліз крилатість – половинна.
Дощить природа яблунь цвітом –
Роситься погляд.
Як же важко
Бутон долоні розпустити...
Лети! Співай, нестримна пташко!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790083
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2018
На спів сирени рухається пристрасть
Нестримана, осліплена жагою.
Судно величне в брані неспокою
Емоцій моря.
Днище рвуть ганьбою
Зубаті рифи.
Знаєш ти, Сізіфе,
Що камінь вкотре рухаєш нагору
Найвищих гір, минаючи Олімпу
Туманність мрій? Знеможений. Зупинку
Дозволить доля?
Дошки зойком скрипнув
Пробитий корпус.
Голос. Де той голос,
Що так манив шовковістю ілюзій?
І хто сказав, що пекло нижче раю –
Огень чуттів пекельний жар минає
У прагненні нестриманім вершин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789954
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2018
Дух насінини,
Теплом сповитий
(тісно),
Вологою наповнений чуттів весняних вдосталь,
Неспинним є у напрямку
Свободи, світла, сонця.
Душі плекайте зернятко -
Любов'ю проростатиме
Її стремління.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789936
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.05.2018
Крижини замість серця. Блідість шкіри.
У кроці студеніє все довкола.
Багряність почуттєва захолола
В тієї, що не йме коханню віри.
В наперстки грає. Де сльоза? Чи скельце?
В чім корінь гри? Закладений азартом?
Любов таїть, розпуки слід чи ватри?
Зимове і черстве у неї серце!
Не знає дат важливих, їхніх значень –
Одне думки турбує – слово "вічність".
Її байдужо-холодно-величність
Ніколи не радіє і не плаче.
Красу плекає, молиться на хрускіт,
Вбирає світ в мережива льодові,
Звучання обриває на півслові –
В сніжинки перетворює пелюстки.
Натхненість і любов – усе на друзки!!!
Криваво-білий
білий-білий цвіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789692
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2018
Не вірю зорям, німим душі сповідникам,
У тому, що вони ні в чім не винні.
Неправду кажуть цоканням розміреним секундні стрілки:
- Все короткочасно!
- Не все!
- Не всі!
- Не всюди!
- Не у всьому!
Стає скляним проміння сонця ясного, коли любов до нього не торкається,
Подібним до бурульки –
Розсипаються
На друзки митей,
Твердю збайдужілості в обійми прийняті.
Час – падінь відбитки?
Ні!
Не вірю!
Сходженння!
Обмежена душа лише народженням,
Освячена любові нескінченністю.
Це промінь, що в єднанні з іншим променем,
У точці спільній,
Зіркою іскристою
Стає новою.
Сяй, новонароджена!
Яскраво сяй!
І митей міріадами
Зростай в своїх об’ємах до безмежності!
Німе "амінь".
Натхненням озолочують
Ні в чім не винні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2018
В порожньому конверті – зойки тиші:
Спустошеність заповнює життя.
Буває в суголосся доля гірша,
Ніж зовнішня дозрілість й пустота?
Ні сповіді дощів, що напували,
Ні блискавок словесної грози.
Застиг сургуч – скріпив душі скрижалі,
З’єднавши у беззвуччя голоси.
В порожньому конверті – мить убивства
Останнього з десятка негритят,
Та пам’ять, що веде і суд, і слідство,
Вертає всіх, хто вижив після страт.
Не скинути мовчанням з серця туги,
Не схилить колос зріле почуття.
Стає безмов’я сфер тонких недугом
І б’є прицільно в зболені місця.
В порожньому конверті – спроба втечі
Від себе у нікуди, та навряд
Дорогою утрат свідомих й зречень
Вертаються до витоків назад.
В порожньому конверті – зміст послання,
Що криком виривається без слів:
Душевний щем, народжений коханням,
Уївся вглиб і ще не відболів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2018
Не
Заважайте жити!
Дайте спокійно вмерти!
Сам я собі художник,
Сам я собі сюжети –
Голкою мітко в вену.
Світ – то суцільні вади.
Світло різке!
Ну, вимкніть!
Боже, прошу, заради....
Светр на мені. Бабуся.
Петлі. Тепло. Примірка...
Зникни, стара, мочуся
Прямо під себе. Гірко.
Вістрям коси лоскоче
Те, що страшніше смерті.
Сміх роздира на клоччя.
Стерта свідомість. Стерта.
Дно у мені безодні,
Крики падіння в прірву.
Дайте спокійно вмерти!
Ноги з душею вирвіть!
Ти ж прирікаєш жити...
Запах мочі і светра
Глибше, ніж голка в’ївся.
Боже, який Ти впертий.
Нащо вертати? Нащо?!
Інші хай славлять Світло!
Сам я собі пропащий –
Дай мені чорну мітку!!!
Дай мені чорну мітку –
Днів засипаєш златом.
Звідки любов ця? Звідки?
- .................................
- Що залишу у спадок?
Так!
Заважайте жити!
Так!
Не давайте вмерти!
Светр набира прабабця –
Боже, який Ти щедрий!!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787960
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2018
Кавувати зі світанком,
Доки діти тихо сплять.
В теплій мові філіжанки
Відчувати благодать.
Пити день погожий серцем
І впускати в себе світ,
Що закрутиться ще швидше
Зі словами:"Мам, привіт!!!"
Насолоджуватись ритмом:
Темпи змінні: ларго* – мить.
Швидкість різна в слові "жити".
Час наповненням бринить.
В сонцесходженнях й в смерканнях,
У затишші, в сплеску дій
Вперше ми – але й востаннє.
Ранок. Діти. Час – живий.
Ларго - музичний термін; широко, протяжно, повільно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787906
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2018
Думаєш – зі мною пощастило?
Аркуш я без зайвих фарб та слів.
Можу в вись здійматись легкокрило
Й в мрій безвітря падати безсило.
Ти не лист – призначення уздрів.
Вправним рухам, легкості покірна,
Замислу натхненному корюсь –
Впадини усі й усі вершини
В дотиках твоїх – моїх царина
Зімкнених в блаженстві ніжних вуст.
Лінії. В єднанні світло й темінь.
Виросли з площинності рутин.
Щось в мені торкаєш сокровенне –
Все пласке умить стає об’ємним:
Світ новий народжується в згин.
Квіткою прокинуся чи птахом –
Тільки б у теплі твоїх долонь.
Я – папір, сукупність рівних складок
Іншим, що зімнуть вогню заради,
Ти ж в мені себе, прошу, боронь.
Серце у руках твоїх зігрілось.
Аркуш білий – сотні видозмін
Дотики чуттєвості відкрили.
Зміг пізнати світ в мені всеціло
Ти один.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2018
З часом розраховуватися часом стає надто дорого.
Ніхто нікому
Ні другом, ні ворогом
Не є.
Кожен бере своє.
З’їдає роки інфляція
До секунд просвітлень у пам’яті,
І "облі-" чи "аблігація"
Байдуже життєвій плинності –
Плату приймає готівкою
Відсутністі реверсу часу.
Ліміт золотого запасу
Підвищує цінність монет.
На аверсі – сходжень портрет,
На решці – цифри оплати:
Роки-миттєвості,
Дати –
Навчитися б їх цінувати,
Допоки розраховуватися часом
Із часом не стало наддорого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787125
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.04.2018
хвилю міжбрів'я
штормами важливих питань
роздуми будять
незримо
сколихують тіні
час
думка
вітер
споріднена вимірів грань
в дії вловимі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781945
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.03.2018
Не зникайте, будь ласка, негадано!
Хоч що-небудь, хоч щось, напишіть:
- Прощавайте! – або:
- Та ідіть ... !!!
Стрекотять запитання цикадами –
Рветься лунко невидима нить.
Стугонить
Неприкаяно серце, приручене,
Варіанти шукає "чому?",
З пліч знімає набиту суму
Слів та спогадів.
В озеро ключиком
Не жбурляйте, в пучину німу,
Мить ясну
на триста років очікування світла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778640
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2018
Жило у лісі одне непосидюче зайченя. Звали його Стрибунець. Всюди вухастик мав встигнути! Усіх та все хотів знати. Цілісінькими днями бігав у пошуках цікавинок:
- Де травичка зеленіша?
- Де водичка найчистіша?
- Де лисичка ходить нишком?
- Білки в що кладуть горішки?
- Хто до кого йде у гості?
Всім цікавивсь куцехвостик.
Матуся суворо наказувала Срибунцеві, аби той був уважним і не відходив далеко від дому, адже вечір ховає усі стежки. Можна загубитися.
- Вечір? – дивувалося маля, - хто такий цей Вечір, і чому я маю його остерігатися. Навіщо йому стежки? Куди та для чого він їх ховає? Я усіх і все знаю, а Вечора – ні. Хочу з ним познайомитися!
Мама лише посміхнулася. Поцілувала свого синочка та вклала спати.
Вранці, як і зазвичай, зайченя прокинулося, почистило зубки, вмилося, поласувало морквиною та вирушило до лісу. І так йому закортіло знайти того Вечора та запитати навіщо ж він стежки ховає, що знехтувало настановами матусі та пішло далі, ніж йому дозволяла неня.
- Де він? Ну, де ж? Я вже увесь ліс оббігав, а з Вечором так і не зустрівся! - у таких роздумах натрапив допитливий малюк на соловейка, що щебетав на гілочці:
- Агов, соловеку, вітаю! Ти так красиво співаєш! Про те, що довкола тебе відбувається, відаєш. Випадково не знаєш - для чого Вечір стежки ховає?
- Я співаю вранці й тоді, коли Вечір приходить – він спокій приносить, а про те, що щось ховає, не знаю. Вибач.
- Дякую! - сказав куцехвостик та й пострибав далі.
Обнишпорив усі галявинки, позаглядав за усі кущики - нічого: ніде і сліду Вечора немає. Втомився. Зупинився перепочити. Раптом у листі щось зашурхотіло:
- Вечоре! Це ти? - вигукнуло зайченя.
- О, мишко! Привіт, подруго! Ти маленька, всюди нишпориш - може, ти мені допоможеш? Чи не знаєш - куди Вечір стежки ховає.
- Я? - здивувалась сіренька, - звідки? Живу у нірці, широкими стежками намагаюсь не бігати - ними хижаки блукають: лисиці, вовки; навіть іжаки бідолашну з’їсти можуть. Моїх же стежинок не те що у сутінках, і вдень ніхто не помітить. Ні, не знаю! А ти піди до сови. Вона мудра. Допоможе тобі у пошуках.
- Проведеш до неї? Покажеш дорогу?- запитав зайчик.
- Ні, пробач. Я сови боюся – колись вона мене ледь на вечерю собі не упіймала.
- Спасибі! - сказав Стрибунець та рушив до мудрої пташки.
Довго-довго брів вухастик лісовими хащами – сова жила у дуплі стагезного дуба, майже на окраїні лісу.
Ось і її домівка!
- Здрастуйте, тітонько! – гукнув зайчик.
- Пу-гу, - відповіла вона спросоння та блимнула своїми величезними очиськами.
Стрибунець аж злякався, та йому так кортіло відкрити таємницю, що все-таки насмілився вимовити:
- Мудра пані, підкажіть, будь ласка, куди Вечір стежки ховає.
- А ти, пу-гу, сам запитай. Бачиш – він перед тобою, - злетіла з гілки та розчинилася поміж деревами.
А й справді. Все довкола стало трохи іншим. Вітер, що вдень рвучко гойдав гілля на деревах, заспокоївся – ледь чутно про щось гомонів. Птахи залили ліс мелодійним ніжним співом. Сонечко зарум’янилось та швидко пірнуло за обрій.
- Вечоре, я подолав таку дорогу, аби запитати – навіщо тобі стежки?!
Вечір промовчав, лише широко посміхнувся у відповідь – з’явився місяць.
- Ти ще й глузуєш із мене! - обурився Стрибунець, - як я тепер дорогу додому знайду, якщо ти всі доріжки позабирав? - В очах зайченятка забриніли сльози...
А Вечір тим часом почав діставати зі своїх кишень дрібні зірочки. Ось кинув на темне полотно першу, другу, п’яту - засіяв небесний лан дивним мерехтінням. Гарно довкола стало, затишно.
- Стежечки!!! Мої стежечки!!! Ви всі на місці!!! - зрадів вухастик.
- Вечоре, ти їх освітив. Тепер я знайду дорогу додому! Я всім розповім, який ти хороший, і що зовсім нічого не забираєш, а лише прикрашаєш-прихорошуєш, щоб Ночі передати! Я всім розповім! Всім! – вигукнув радісно пострибайчик та поспішив додому, де на нього уже зачекалася мама.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778085
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2018
зелений
без цукру
звичка помішувати
коловорот
чуттів центрифуга
міжстінковий вихор
у серці
в долонях
тепло
Вицокує ложечка – дивне звучання.
Спіральний у зору маршрут...
Ось трави шовкові... Казкове смеркання...
Мить "поряд". Мить "зараз і тут".
Захоплює темінь, і перші цілунки
Пробуджують тіла росу.
У зоряних перлах ніч сходить, чаклунка,
До тих, хто всіх вище внизу.
Ховає тихесенько обриси зайві,
Знімає намисто з грудей,
Спускає перлинку – освячує сяйвом
Взаємне кохання людей.
У дотиках – ніжність, у погляді – щирість,
А рухи – у парі танок.
Тіла розмовляють – наділені хистом
Без слів відчувати зв’язок...
Зелений без цукру.
На блюдечку ложка.
Терпкий.
Щось і досі звучить –
На денці лишилася нічки-ворожки
Намистом осяяна мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2018
https://www.youtube.com/watch?v=Oi-ixUoWAOU&feature=share
Немає в судинах блакитної!
Не солодко в ріках солоної!
Забарвленням крові невинної
Всі війни на світі окроплено.
Немає в живому холодної!
Гаряча – лиш норову виміри!
Усі рівноцінними роджені –
Людьми! Не богами! Не звірами!
Немає ґатунків за расами!
Землі однієї всі діти ми!
Розподіл кривавий – фугасами
Посів. Збір надгробними плитами.
Не знайдеш чорнішу від чорної!
Відсутнє гниліше зогнилого!
Наявність жаги непоборної –
Ознака буття озвірілого.
Яв піку сягнув отваринення –
Життя покарає за рангами.
Покута приходить з запізненням.
У часу – ефект бумеранговий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777251
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2018
Наповнене сонцем пісенних мотивів по вінця,
Не стримує серце стрімкого приходу весни.
Емоцій бурулька, теплом оповита, сльозиться –
Натхненням звучать краплепади на всі голоси.
Бубнявіють мрії. От-от і розпустяться крила –
Блакить залоскоче політ гостроверхих чуттів.
Підсніжним бажанням рости опиратись несила –
Вирівнює спину промінчик яскравий в стеблі.
Погоже всміхається небо мелодіям серця –
Простори свої відкриває для щирих зізнань.
Любов’ю душа на звучання весняні озветься –
Стирає наснага в польоті невидиму грань.
Свобода – найбільшого щастя означення вірне.
Для розмаху простір безмежний – живе полотно.
Весни відчуття – нотностаннословеснокартинне:
У люті морози хай гріє крилатих воно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776335
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2018
Є світла - є й темна в монет сторона.
Дарт Вейдер не вірив у силу причастя,
І в те, що усім по ділах їхніх дасться.
Підкинуто жереб - триває війна:
Гри(о)бними дощами змочило сповна.
Висушує душі в печах сатана.
Світ в пастці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775635
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.02.2018
Не проситиму сонця,
Смутком моїм обпеченого,
Землю ту,
По якій ти прямуєш,
Оповідками бити скорботними.
Мрій своїх не ховатиму заживо.
Тектонічні платформи свідомості
Не утримають крила гранітами –
Плити змістяться в прагненні розмаху,
Гори горя до сонця здіймаючи
І розпуки страшної хребти –
Піки складок – це "Я" проти "ТИ".
В небо синє думки відпущу –
Вимагають ілюзії простору.
Грозові оминаючи скупчення,
Надреальності сповнені величчю,
Крила спрагло шукатимуть сторону,
Де любов верховенством наділена,
Де прощення – це плата за зцілення,
Де з шматочків розбитого мармуру, –
Храм чуттів вже укотре розорено, –
Викладатимуть мрії мозаїку
Візерунками пульсів обірваних.
Зможе серце в зображенні світлому, –
В ньому місця немає для відчаю, –
Відблиск цінностей вічних знайти.
Не супроти!
"Я" – з часточок "ТИ".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775409
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2018
Земля світліша
Неба обважнілого.
Зимовий ранок.
З дерев сніжинки
Летять, злякавшись вітру.
Полохливий рій.
Хруп-хруп та й впала
Від важкості наметів
Найслабша гілка.
На міцність снігом
Зима перевіряє
Телефонний дріт.
Світ білий-білий.
Земля в єднанні з небом.
Думок чистота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775240
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 05.02.2018
В розуму й серця
Спільний у прагненнях шлях.
Вагання звідки?
Душа опирається.
Двоє проти одного.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773643
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 27.01.2018
Страхи поїдають сумління.
Обмани харчуються страхом.
Брехнею живляться біси,
такі невеличкі комахи,
що в тілі найменші шпарини
знаходять –
заходять,
живуть,
в нутро випускаючи ртуть,
що спрагла до кольору крові.
Зимові пейзажі
байдужість
у себе вбирає –
і, сита,
в очах проростає
холодних
порожністю світу дзеркал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773603
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.01.2018
За кадром кадр прокручує уява,
На постіль проектує ніч жагу,
У дотиках кипить емоцій лава,
Руйнує пристрасть скованості сплави –
Межу стирає з мріями тонку.
У темряві втрачає зір значимість,
До близькості торує шлях любов:
Сколихує чуттєвості дозрілість,
Взаємності лишає мить на милість,
Єства допоки запал не схолов.
Сповідується тіло поцілункам –
Здригається відвертістю бажань.
Ховає щастя сумнів за лаштунки.
Тінь – свідок поєднання. У стосунках
Святе і грішне – спільна серця грань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772749
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2018
***
Стадний інстинкт – не така вже й страшна річ, якщо чабан хороший.
***
Підсвідомо всі прагнуть жити за правилами – свідомість керується зразками успішності.
О, часе успіху неправильності!
***
Відповідальність – вакцина від байдужості.
***
Світла голова у темні часи – не маяк, а сторожова застава на межі здорового глузду.
***
Замкнене коло – найскладніший лабіринт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772297
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2018
Наповнені змістом в любові прожиті моменти.
Всі злети й падіння закохані ділять на двох.
Любов - це бажання зігріти: словами і......пледом.
Любов - не подяка, не плата емоцій за борг.
В любові ніхто і нікому нічого не винен.
Чуттів невагомість польотом думки окриля.
Вона нездоланна, душі як сягає корінням.
Що падає долу - поламане вітром гілля.
Любов - це потреба угору тягнутись натхненно,
Рости і рясніти на сонці наливом плодів.
В любові ніколи не буде самотньо і темно:
Душі це основа - безсмертям народжений спів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772014
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2018
Дай мені трохи свободи побути собою –
Тиснява шкодить, коли проростаю в тобі.
Кожен куточок, близький та далекий, освою –
Гроти сховає цілунків солодкий прибій.
З дна океану зберу найкоштовніші перли –
Вимощу берег піщаний яскравістю мрій.
Прісною бути не зможу – це спадок Венери:
Нервам оголеним дотик – палаючий біль.
Ніжно вбивають любові нещасної хвилі.
Спрагу форсують ковтками морської води.
Згубну солоність ти, любий, спинити у силі:
Просто довірся, дай трішки свободи й впусти.
Дякую за продовження та розвиток думки даного твору автору Батьківна!
Важко підібрати слова, аби описати відчуття, що виникли, та вони -
надзвичайні! Вірші - частини однієї картини, які повинні бути разом.
…нові життя сторінки.
Хочеться бути собою і дихати вільно...
Тиснява помислів стійко принижує дух,
Берег обмежень стіною зростає стабільно,
З-за барикади ледь чується серденька стук.
Дай мені, рідна, хоча б крапелинку свободи,
Шлях відпусти і я знову до тебе прийду,
Не захищай мого світу від неньки-природи,
Я ж розтоплю твої сумніви, наче смолу.
Воля на волі обмежена тільки вітрами,
Музика долі лунає крізь наші думки...
Гояться швидше на відстані рани і шрами
І відкриваються нові життя сторінки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771615
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2018
Впишіть, де Вам хочеться, власних два слова й поставте, будь ласка, свої розділові:
-----
ВСІ
-----
ЛЮДИ
-----
БРЕШУТЬ
-----
ЛЮДИ
-----
ВСІ
-----
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771448
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.01.2018
Наввипередки
Мчать потоки емоцій
До храму душі.
Береже від протягів
Свічок палання розум.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771420
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 15.01.2018
Прямую берегом піщаним.
У сяйві місячнім тону.
Торкають води океану
Душі натягнуту струну.
Лоскочуть кроки хвиль набіги.
Хапають мрії за поділ –
В такі моменти пишуть книги
Про колір маковий вітрил.
У мушлі чую спів ілюзій –
За обрій кличе їх мотив.
На неба зорянім обрусі –
Мелодій серця перелив.
З усіх усюд вершки емоцій
До крил пір’їнками збира
Й у світ омріяний відносить
Душі натхненності пора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771279
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2018
застоялися
ріками без витоків
зріли яблука
терпкістю айви
ми боялися
бути надто дикими
плоду райського
прагненням жили
замережили
мрії павутиною
щирі настрої
взяли у полон
та збентежені
вартістю потрійною
серця викупу
креслили кордон
руху плавністю
лінію виводили
віддалялися
мітили уділ
кроків кволістю
впертістю нашкодили
опинилися
в центрі різних кіл
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2018
Впустити біль – і втратити свідомість.
Як жити безсвідомо? Дійсно, як?
А як тоді? А що тоді натомість?
Збиратиме хто волю у кулак?
Хто сил надасть не витекти назовні,
Не стерти світом русел власних "Я"?
"Над Я" й "Воно" – всі поділи умовні,
Та біль реальний. Сутносте моя,
Чому тобі, свідомій й безвідомій,
Тягар на плечі вибором ляга.
Надмірний щем - душа у стані коми.
Хто біль долає болем – воскреса.
О, будьте милосердні, Небеса!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770702
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2018
Посмішка сяйна.
Очей імла видає
Сирість душевну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770576
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 10.01.2018
В океані людських почуттів
Загубився малесенький острів.
Був причалом життя кораблів –
До емоцій з’являлися в гості.
Тут Любов та Ненависть жили,
Лінь та Сором, Бажання багатства,
Заздрість й Гонор – сусіди Хули,
Тут і Щастя ходило між братства.
Сповістило їм небо вердикт:
Для життя – Ви не надто важливі:
У пучину солону води
Забуття Вас і землю цю прийме.
Рятувалися всі хто як міг:
Кілька суден в порту дрейфувало –
Хтось просився, хтось падав до ніг,
Та й щуряче нутро рятувало.
Лиш Любов до останніх секунд
Залишалась – прощалась із домом,
Та зірвався нізвідки тайфун –
Затопило весь острів раптово.
Пропливали важкі кораблі,
Поспішали в далеку дорогу.
Ось Гординя – просила її
Порятунку Любов.
– Ти убога!
Забрудниш мені палубу й трюм,
Власним виглядом всіх налякаєш,
Візьмуть друзі за тебе на глум –
Все спокійно – якщо не кохаєш!
Ось і Щастя зібралося в путь –
На Любов не звертає уваги.
Лінь й Байдужість вітрила несуть –
В них свої у житті переваги.
Вже по груди Любов у воді –
Ось Багатства бажання - надія!
- У потребі я стану тобі:
Той багатий, любити хто вміє!!!
- Та невже? Обізвалась Жага,
Що з Багатством ділила дорогу, –
І яка в тебе проба? Вага?
Не сміши ні людей, а ні Бога!!!
Безнадія накрила гірка –
Захлиналась Любов у знемозі,
Та чиясь дуже сильна рука
Потягнула крізь болі і сльози.
Непритомну на човен Любов
Хтось поклав і доправив до суші –
Той, хто вірить в основу основ,
Той, що в світі цім – самий тямущий.
Почуття повернув до життя –
Знав і бачив жевріння ознаки.
Сивочолий пішов в майбуття,
Не спинився на мить для подяки.
Запитала Любов у Знання:
- Хто, скажіть, мій здійснив порятунок,
Хто не глянув на вигляд, вбрання,
Вів сердечним ударам рахунок?
- Він живе не залежно від нас,
Бачить цінностей справжніх обличчя.
Носить ймення хранитель цей Час:
Мить буття – в ньому ми. Сам же –
Вічність!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770561
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.01.2018
Доведи мене,
Як не до пуття,
То хоча б до пут,
Щоб в гордіїв сплівсь
На віки віків мрій наших маршрут.
Долікуй мене,
Як не до весни,
То до снів вина,
Щоб твоя душа
У моїй душі виграла сповна.
Долюби мене,
Як не до удвох,
То...
до бачить Бог –
Щирість почуттів
Вища темних сил й всіх пересторог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2018
Цей твір уже викладався на моїй сторінці, та у зв'язку із подією, що сталася напередодні, прибрала - було не до жартів.
Викладаю повторно. Усім - позитиву!
1.
Любашо моя люба,
Ти стала дуже груба!
Чом смикаєш за чуба
І больно-больно б’єш?
Ой, люба моя Люба,
Ти вибила ми зуба.
Чом жить мені спокійно
Ти Люба не даєш?!
ПРИСПІВ
Люба! Люба! Люба! Люба!
Люба! Люба мила!
Шо сі з моїм бідним серцем
Люба наробила?
Люба! Люба! Люба!Люба!
Мучусь із тобов.
Б’єш копитом мене в груди –
Шо ти за ЛЮБОВ?!!!!!
2.
Покірна в Кольки Ірка,
У Вовки – просто Зірка!
І навіть Стас та Ігор (тьху ти)
Гарують в унісон,
А ти - така скотина:
У мене мокра спина –
Вже три підряд години
Тримаюсь, як Самсон.
ПРИСПІВ
3.
Тебе просив всіляко:
Кричав і гірко плакав,
Та ти, моя коняко,
Ні «вйо» ні «тру-ля-ля».
Ну, шо ти за хвороба –
У мене піт із лоба,
Та в нас, Любов, до гроба
Одна на двох рілля.
ПРИСПІВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769510
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 03.01.2018
Душа та серце -
У прагненнях подібні.
А чи тотожні?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769374
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 03.01.2018
Святковий настрій
Полонила сирість днів.
Морозу – волю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768798
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 30.12.2017
світло яскраве
космічну ріже темінь
падає зірка
робити світ яснішим
буття мета людського
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768624
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 29.12.2017
час поспішає
наздогнати у русі
крила колібрі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768295
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 27.12.2017
В твоїх володіннях – тиша.
В твоїх володіннях – спокій.
Забудь про вагомість рішень:
Безсоння – великий клопіт.
Най снить тобі, мій королю,
Духмяність степів розлогих –
Наповнені мрій луною,
Затихнуть душі тривоги.
Здуватиму з вій утому,
Зцілую із пліч напругу –
Теплом, що веде додому,
Я завжди для тебе буду.
Зірок опівнічне сяйво
Заправлю у голки вушко –
Оздоблю думок звучання
Сріблястим взірцем подушки.
В твоїх володіннях – тиша.
Присяду на ліжко, скраю.
Допоки ніч сон колише –
Цю пісню тобі співаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768294
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2017
***
Люди, які вміють сміятися над собою, плачуть(ся) рідше за інших .
***
Хто є хто?
Яке це має значення, якщо знаєш відповідь на запитання: "Ким є ти?"
***
Відшукати центр гравітації – перемогти страх злетіти з орбіти.
***
Еволюція людського тіла – прямоходіння.
Еволюція спілкування –
прямолінійність?
***
Тепло та світло при виникненні асоціацій – сонце почуттів до того, з чим (з ким) вони пов’язані.
***
Сьогоднішній зміст вчорашніх сюжетів може мати зовсім інше забарвлення. Не поспішайте обирати рамку за кольором!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767991
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2017
Міо, мій Міо,
Діамантове серце – лиш камінь:
Ні розпачу стріли, ні щастя луна не оживлять його.
Лиш те тріпотіти від болю чи радості стане,
В котрого є крила – натхненне, живе, полум’яне,
В котрому, як в дзеркалі, бачиш частинку свого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767783
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2017
Глянь, Сашко!!! – кричить Орися, –
Що за жінка! Що за срам!
Із сусідами новими
Пощастило, бачу, нам.
Подивись, білизну сушить –
Наче прала у піску.
Це у неї щось з руками,
Чи причина в порошку?
Чоловік чомусь промовчав –
Правда, трохи спохмурнів.
Через тиждень чує знову
Він дружини сольний спів:
- Треба їй пораду дати!
Розпирає груди гнів:
Люди ж будуть пліткувати,
Що живем між лайдаків.
Та одного разу вранці
У Орисі – справжній шок:
- Глянь, Саньок, білизна сяє!
Диво!!!!!!
Інший порошок?
Тяжко видихнув мужчина:
- Та нема ніяких див –
Просто я нарешті, мила,
Наші вікна став й помив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767780
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2017
Сніг під ногами.
Струмки під снігом білим -
Земля сльозиться?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767437
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 22.12.2017
Прокидатись щоранку і бігти, і бігти, і......бігти –
Необхідно укластись в прописаний розкладом ритм,
Дотягнути до норми! Ще краще – сягнути зеніту!
Ціль у хрестику й рухи по колу – глухий лабіринт.
Проминати красоти, що душу наповнюють світлом,
Відчувати мандрівку положенням "фініш" та "старт"
Де ж згубилася, люди, скажіть мені кнопочка "жити",
Що всіх інших важливіша, певне, – ні, точно, в стократ.
Віршування, живопис, прогулянки, танці, природа...............
Божевільна спонтанність, натхнення, що сходить з небес,
Уповільнення часу і швидкість, що з розуму зводить,
Бо життя –лише з ними, душі клітковміщення – без.
Алгоритмів щоденних порядок раптово забуду –
Перед святом святкового настрою хочеться так.
Кожна мить не прожита іде незворотньо в нікуди
( а у ній, нерозкритій, втрачається зернятко чуда) –
Поспішаймо відчути секунди життєві на смак!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767434
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2017
Кажу – що думаю,
та
думаю – кажу.
Ні! Не безумна я, хоча зірвало стріху.
Закони логіки – я вийшла за межу:
Собі – на сльози, глядачам "кіно" – на втіху.
Рідкого полум’я потоки б’ють ключем –
Нутрують магмово емоції в двобої.
На грані вибуху секунди лічить щем,
В очей вологості вицокує луною.
Душевна лінія – двох точок спільний шлях.
Кровлять зап’ястя – обриваються маршрути:
Життя артерії – в розведених мостах,
Та тільки пульсу у річок таких не чути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767276
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2017
вбити
потребу гріти
світе
навіщо вклав
літо
чуттів зеніту
стрітень
двох душ сягав
очі
то є ваш злочин
ночі
торкатись вдень
Отче
любові Зодчий
мочі
прошу лишень
світло
щоб в серці квітло
літо
в снігах зима
цвіту
даруй ми
світе
стихне
тривог сурма
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2017
Між четвертим і п’ятим щаблем зупиню ескалатор –
Гіпнотично впливає на мене спіральний маршрут.
Я тебе не зречусь!
Хоч мене прирікаєш до страти.
Серце в центрі циклону, захоплене вихром покут.
У знеструмлену мить володіння моєї уяви
Заполонить звучання раніш невідомих частот –
Несподівано вільною в виборі напрямку стану.
Приростання до східців – це руху й душі ешафот.
Коловерть розімкну – що чекає, не знаю, за краєм:
Чи затишшя, чи буря, чи вакуум голосу мрій.
Я тебе не зречусь!
Серце щиро й натхненно кохає,
Та відчути я маю, що крок на цю сходинку – мій.
Ескалаторе, стій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2017
Цуцика гавкіт
Сповіщає про вечір -
Господар прийшов!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765914
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 14.12.2017
Дякую за натхнення Валентині Ланевич
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765626
Нарікай мене тихою гаванню –
Захищатиму світ твій від бурі.
Буду хвилею теплою самою,
Щоби шторми в тобі всі поснули.
Іменуй мене місячним маревом –
Серед ночі безсонням прилину.
Один одного відблиском станемо,
Поєднаєм сердець половини.
Номінуй чемпіоном з зухвалості –
Я сміятимусь щиро та лунко.
Ти не зможеш чуттям опиратися –
З п’єдесталу зійду поцілунком.
Проганяй, називаючи згубою,
Ототожнюй із соком цикути.
Блискавиці в повітрі напругою
Я в уяві твоїй можу бути.
Окриляй ніжно лагідним іменем.
Убивай всіх пороків званнями.
Одного лиш, прошу, не кажи мені:
"Ти – ніхто, бо нічого між нами!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765807
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2017
Доброго ранку, сонечко!
Доброго ранку, синочка!
В снах залишились слоники –
З зорями водять піжмурки.
Ти не журися, радосте, –
Перші ясні промінчики
Хочуть з тобою гратися –
Тихо лоскочуть ніженьки.
Чудо моє ж ти чудечко!
Диво моє ти дивнеє!
Очки від світла мружаться –
Небо у них блакитнеє.
Ще полежи хоч трішечки –
Спинку тобі почухаю,
Ніжно торкнуся щічечки
Цьомчиком, понад вушками.
Пахнеш, моє ти золотко,
Світлом, любов’ю, мріями.
Хай же для тебе доленька
Шлях лиш добром вимірює!
Доброго ранку, сонечко!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765548
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2017
Що я маю зробити, скажи,
Аби день твій став трішечки кращим:
Не твоїм, не моїм – але нашим?
Щоб у серці озвалося маршем
Непоборне палке почуття,
Що зробити, скажи, маю я?
Позолочений поглядом день
У скарбницю твоєї наснаги
Я вкладу.
До життєвої саги
Що внести, щоб змістилися ваги –
Гирі спліну пішли в забуття,
Що зробити, скажи, маю я?
Що я можу зробити, скажи,
Щоб у зорі твоєму, коханий,
Зажили мною зболені рани,
І по ночі полярній світанок
Знов настав, світлом сповнив життя –
Що зробити, скажи, маю я?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2017
Як за дотиком дотик щоразу палкішим стає,
Хвиля вигинів котиться тілом до пірсу цілунків,
Розчиняє у ніжності темінь чорнило своє, –
Утікає реальність за миті п’янкої лаштунки.
Повисає на гребені хвилі небесна блакить,
Запромінює плесо, аж доки кипітимуть води.
У тропічні широти душа відчуттями летить
І танцює босоніж під співи дощу насолоди.
Вибух зірки єднання засліплює все навкруги –
Неосяжного всесвіту велич в зіницях палає.
Як у дотику дотик, жаріють арктичні сніги –
Це народження й смерть.
Це ключі та ворота до Раю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2017
Не відаю "за" всіх і "проти",
Не знаю ні дат, ні імен –
В собі я не можу, не в силах збороти
Уяви чітких мізансцен.
Не знаю, як втримати погляд,
Що мітить в ілюзії світ
Зав’язую в вузол довготи й широти
Й наосліп пускаю в політ
Натхненням окроплені стріли.
Емоцій туга тятива.
Усе,в чому серце палає та мліє,
Лягає на вістря-слова.
Прямують у пошуках цілі ,
Чуттєвості й тями земель ,
Влучають у роздуми внутрішні зрілі –
Взаємонаснаг карусель:
Окрилення муза підійме
Вкладе в інші руки, й за мить
Стріла в світ фантазій, тонкий та незримий,
В пориві душевнім летить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764300
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2017
Лист почорнілий,
Останній на дереві,
Долу злітає –
На полотні білому
Перший сюжету мазок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764121
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 05.12.2017
***
Коли блазні знімають маски, правителі їхні – корони.
***
Природними стали не зовсім природні речі:
Зі зменшенням місця все більше стає порожнечі,
Реальність свідомість квапливо готує до втечі –
Це сталим в нас стало у час "надприроди", до речі.
***
Слово ковзке – по відлизі морози:
В русі різкому – це травми та сльози.
***
Діряве сонце!
Діряве небо!
Діряві дні ллють із неба сум!
Та ні! Тут інше:
з дірками настрій, що все довкола бере на глум.
***
Поклони іконам – не змісту, а фарбам і рамкам,
серця розбивають
і душі
на сотні уламків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764101
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.12.2017
Щиро дякую за натхнення Анастасії Оніщук!
http://mail.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763226
Ти моїм нарікаєш ім'ям верхній бал урагану.
Я тебе віднайду, відірву - шкодувати не стану.
Ми не пара - ні пари із уст не промовить тяжіння.
Один одного слухаєм пульс, як господарів тіні.
Віднайду, відірву, віднесу на безлюдний мрій острів
І на вушко тобі розкажу:
- Шторм - це вітер лиш, просто
вітер,
але шалено закоханий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2017
Пора тужлива
листя перегнилого.
Вберусь яскраво!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763395
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 01.12.2017
Похмуре небо -
Земля чекає сіра
Сніжинок перших.
Вертає літа присмак
На мить яскраве сонце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763392
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 01.12.2017
У закоханих – ніч коротка.
У залюблених – ніч п’янка.
Із цілунком до тіла нотка
Потрапляє і ціль шука –
Доростає в мелодій стріли,
Долітає до всіх кутків,
Щоб вуста від жаги німіли,
Щоб небесний по тілу спів
Розливався, міг дамби знести,
Був луною сердечних струн,
Щоб тонула душа в блаженстві
Від любові – чуттів тайфун.
У замріяних очі – небо,
В зацілованих – зорепад.
Ти, мій всесвіте і потребо, –
Наймажорніший серця лад!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2017
Ти помилився, Колумбе –
я не принцеса спецій, що перцю червоного полум'я
помсти боїться.
Не лікую безсоння кориці тонким ароматом.
Я із племені тих,
що з’являються й миттю зникають –
не означити і не пізнати їх суті глибинної,
я із групи летких речовин.
Вись крилом розрізати не боязко.
Не жахаються блискавок фенікси:
їх займання – загибель/відродження,
поєднання з початком кінця.
Дух свободи – у серці гарячому
і в польоту орлиного прагненні –
птах багряний долає всі труднощі,
та спадають вогненними мітками
пера долі.
Ти знайшов з двох одне ним загублене,
інше – в косах моїх опинилося.
Чи ж воно тобі виділось-снилося,
Коли Індії землі шукав.
Дві третини утратив, мандруючи.
В тютюнову залежність потрапив ти.
Мрій своїх не побачив утілення -
помилився, чи...................
феніксом став?
Я не спецій принцеса! Не Індія,
не кінцева мета твоїх пошуків,
але та,
що перо, в коси вплетене,
мореплавцю,
тобі віддає,
аби пару для злету отримав і
все ж знайшов – чого щиро хотів.
Тонни прянощів?
Прошу,
лети!
Помилки вже чекають за обрієм –
від утрати і болю палатиму.
На жертовний вогонь не вертайся цей,
бо не Індія –
з роду я феніксів,
ти ж, Колумбе,–
із інших світів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762418
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.11.2017
Вітер осінній
Очерету сухого
Настроює звук.
Соло річки стихає
Під льодом тонесеньким.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762266
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 25.11.2017
Якщо всю палітру веселки
З'єднати у рівних частинах -
Сприймати, так знаючі кажуть,
У єдності білий повинні.
Якщо ж почуттів різнобарвність
В тотожних пропорціях взяти -
Знов білий, байдужості колір
І стін божевільні палати.
Любов - це червоний, не сірий,
Любов - це єднання й розлуки:
Усе геніальне так просто,
І складно - дві в парі сполуки.
Життя - це не рівність та чіткість,
На спалахи справжнє багате.
За мурами співи веселки.
Байдужість - само-себе-страта.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2017
Одна і та ж річ
під різним кутом зору -
Обриси різні.
Крізь повороти площин
Стежить Всесвіту око.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760195
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 13.11.2017
Убивці живуть
Для наживи та згуби –
Буття вік земний.
Йде на смерть життя ради
Дарів гідний Вічності.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760188
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 13.11.2017
Дай мені право назватися не ідеальною,
Дай мені змогу себе у собі віднайти –
Буду найбільшою світу очей твоїх тайною:
Вмію палити і зводити знову мости.
З берегом берег поєднані водами пристрасті –
П’ють, захлинаючись, спраглі в мандрівках серця.
Їх не спинили у пошуках болі та відстані,
Тільки не знають – кінцева зупинка оця.
З мосту стрибаю у воду бурхливу взаємності:
Не самогубство – трима еластичний канат.
Я надберу у долоні любові й натхненності,
Щоб окропити вздовж річки окрилення сад.
Права на вибір не прошу – завжди його матиму.
Ним заміновую відступ. За мною не йди!
Зви це як хочеш: упертістю, дурістю, фатумом.
Не дозволяю наземно трапляти сюди.
Знову стою. Банджі-джампінг постійний виснажує.
Я не спинюся, хоч важко цю ношу нести.
Йдуть подорожні – оазою стануть насадження,
Зрошені щастям і болем кохання води.
Дай мені мочі – я ледве тримаюсь за поручень.
Часу до вибуху менше, і меншає сил.
Ти лиш чекаєш у річці з піраньями – боляче.
Знаю, впіймаєш, якщо не розкрию я крил.
Крила розправлю! Природою птаха наділена,
Та не у вись від вогню – я до тебе шугну.
Крапля остання ти саду квітучого втілення.
В серця свого віднесу тебе вічну весну...
Дай мені змогу побачити титри до сну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2017
абрикос низький
опирається жовтню
листом зеленим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759710
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 10.11.2017
риби скелетом
гола дерева гілка
в стовбур пірнає
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759709
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 10.11.2017
Ти думаєш, що хвора безнадійно:
У гніві стримана чи зважено різка,
Хронічно нерішуча, непостійна –
Навіщо ж я тобі, скажи, така?
Морів моїх окреслюєш затоки –
Теплом наповнена прозора мілина.
Для інших – легкопінна, ти ж глибокий
Побачив погляд – й вмить торкнувся дна.
Гадаєш, що вже вивчив течій норов,
Гарячі напрямки та айзбергів сестер –
Я мушля, що ховає перли штормом
І плаче за всіма, кого він стер.
Тобою хвора, хвора безнадійно:
То в жар, то в холод серця наспіви кида,
Та розум цих душі стихій не звільнить –
Потопить, захищаючи, вода
твій корабель.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759511
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2017
В цей день ви поєднали власні долі
Обітницею вірності на вік,
Щоб паросток взаємної любові
Міцнішав і зростав із року в рік.
Життєві примхи вашу спільну стежку
Заметами ховали під сніги –
Долалися всі труднощі нелегко,
Та в єдності усе вам до снаги.
З занепадом далеких дев’яностих
Боролися з останнім часом сил –
А ми, малі, проблем усіх дорослих
Не відали й щасливими були.
Дістався шлюб коралових позначень,
Та вищий рифів рідних душ зв’язок:
У радості й достатку, крізь невдачі
Робили разом ваш життєвий крок.
Ви паросток взаємної довіри
Крізь роки й негаразди пронесли.
В любові нас і злагоді ростили,
Щоб власним дітям все передали.
Хай вас тепло, що серця половинки
У день цей об’єднало, береже
До золота подружнього ужинків!!!!
Бо 35 – це "лише", а не "вже"!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2017
Вчорашні здогади стали сьогоднішнім спогадом – та ні, це не проводи, та дай я тебе проведу...
Я підійматимусь, а ти – падай!
Падай з висоти своїх "хочу – та не можу", "вмію – та не буду", "вірю – та не в себе".
Падай!
Страхи, залишаться
десь там –
не срибнуть за тобою антиподи сміливості.
Сміливість, зрілість, сила волі, мудрість, відповідальність, вірність, рівновага - само.......самодостатність? Само..........самотність!
Десь там,
на ілюзорному пікові твоєї само.......
тобі не вистачало мене.
Я – відповідь, полярна твоїм запитанням .
Я – стрілки годинника, що завмерли в мить нашої зустрічі.
Я – музика, ввібравши яку твоє серце співатиме.
Я – сонце твоя приналежність.
Я підіймаюся!
Падай!
На рівні одного поверху.
Навпроти один одного погляду.
На відстані одного подиху.
На бажанні палкого цілунку
ти зрозумієш – ми стали вищими, ніж були.
Де ми?
На даху мрій.
Гайда збирати зорі у пригоршні!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2017
Якщо ти потрапив в глибокий колодязь
У темних задвірках своєї душі,
Минатимуть крик твій щасливі – та горді:
Стискатимуть горло образи вужі.
Солоністю сліз роз’їдатиме стіни,
Ставатиме ширшою чаша біди –
Митарства сердечні злих демонів звільнять,
Що спрагло бажають печалі води.
За твій порятунок проситимуть віру –
Канати байдужості спустять у грот.
Ти думаєш добрі, ти думаєш щирі –
Та ні! Лиш голодні до решти чеснот.
У відчаї стануть немилими друзі,
Що віття кидають в криницю на дно –
Гадаєш ховають, бо став зайвим грузом?
Обличчя подерли – а їм все-одно?!
Та гілка – на гілку, за камінь, на виступ –
Так міст викладають нагору тобі,
Все виріши сам – де тут поміч, де підступ,
І хто в тебе вірить у цій боротьбі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759154
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.11.2017
*** у чому сила, брат?***
Образити, щоб плінтус видавався Еверестом – із легкістю зробить це може кожен.
Шануйте тих, хто пік проблених квестів у плінтус перевести допоможе – таких одиниці.
***а шо мені***
- А шо мені? А шо мені?
Сиджу собі на комині –
Із верху видно шо мені
Покласти до кишені.
- А що мені? А що мені?
Вже дрова заготовлені!
Горять штанці гаптовані –
Настали дні студені.
*** відсутність страху***
Нічого не бояться дУрні й божевільні – гримуча суміш єдності понять в Верховній Раді.
Неосудність недоторканності.
***
На вдячність заслуговує той, хто дяки не чекає.
***
Поваги гідний той, для кого слова та дії – однієї ваги.
***
Прагнення віддавати більше, ніж маєш сам – ціна довіри.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758067
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2017
Бринить в мені мелодія дощів,
Гойдає вітер рвучко серця ноти,
Солоність думки вийшла з берегів –
Наповнює вода усі пустоти.
Малює небо сірістю цей день:
Не точечно, мазками – фон пастеллю.
На тлі душі асфальтних одкровень
Багряний лист дарує шанс натхненню.
Вогню краплина між жовтневих сліз –
Послання світу:
Вір!
Люби!
Надійся!
Несе премудрість осені ескіз –
Всьому, що не мовчить у серці, тішся!
У блиску віч – окрилення мотив:
Він сонцем став в проекції крізь себе,
Усе єство багряним полонив –
І зникло вмить похмуре сіре небо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758038
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2017
Повторюю всоте, утисячне:
- Я буду!
- Не буду!
- Забуду!
Черговість увімкнень та виключень
В маяк обернула споруду:
Будинок, заселений мріями,
Знеструмлює докором мозок.
Уяву настінними тінями
Воскових свічок гріють сльози.
Приглушене світло – ледь видиме.
Приглушені звуки – ледь чутні.
Фантоми в нічнім перевтіленні
Сприйманню диктують присутність:
Мандрують по шкірі мурашками,
Пульсують кипінням у венах.
Б’є осуд тверезості гаслами
У світло – безжально, студено.
- Із чого свічки тії вилито?
У чому безсмертні воскові?
Чого вітру злому не знищити?!
- З любові!
В любові!
Любові!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757859
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2017
Дякую за натхнення Андрію Мазану!
http://mail.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757453
Ти мій центр земного тяжіння.
Ти ядро всіх таємних бажань.
Я з тобою розкута і вільна,
І готова ступити за грань.
Ти колиска солодких ілюзій –
Поринаю думками у сон.
Не знайомі, далекі, не друзі –
Почуттям віддаємось в полон.
Про тебе в мріях загораюся миттєво –
Любллю тебе! Все інше – не суттєво!
Ти обитель тепла і натхнення.
Ти неспокій: і щастя, і біль.
Потяг сильний – ця сила взаємна.
Опір серцю – намарність зусиль.
Ти мій гріх і спокута за грішність.
Ти мій шлях до свободи чуттів.
Ти ніколи не станеш колишнім.
Ти – вогонь, що мене народив.
Про тебе в мріях загораюся миттєво –
Любллю тебе! Все інше – не суттєво!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2017
Люблю цей світ!
Світанки і смеркання,
Шум вулиць вдень, затишшя перед сном.
Нічого так життя не прикрашає,
Як щире серце й віра у любов!
Люблю цей світ!
Крізь болі і печалі,
Крізь холод слів і дій людських полин,
Що цю любов відверто часом жалять:
Чого нема – здіймається на кпин.
Люблю цей світ!
У спеку і у стужі.
Люблю коли у літню зливу грім.
Усе у нім для мене не байдуже –
Впускаю світ в душі моєї дім.
Люблю цей світ!
Відверто і натхненно.
Життя земне – всього лиш тільки мить.
В любові хто – той диха не даремно.
Люблю за те, що можу так любить!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757384
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2017
Я не журналіст, який веде репортаж із центру подій,
Не лідер, що кличе вперед за собою захоплений гаслами натовп,
Не той, хто у зграї, світ ділить на "свій" та "чужий",
Не той, хто в дорозі до цілі стирає все цілі заради,
Не той, що слізьми крокодила ридає впіймавши обід,
Не той, чиї "руки нічого чужого не брали" -
Я той, чиє серце розбили на друзочки, вщерть,
Коли
учергове!
брехнею!
надію!
людську!
гвалтували.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757363
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.10.2017
Я страшенно боюсь висоти –
Світ йде обертом й тисне у грудях,
А ти просиш:
- Зі мною лети!
Понад хмарами вільними будем!
Нас потужність гарячих сердець
Донесе аж до сьомого неба,
Буде так, як ніколи й ніде –
Я повірю й притиснусь до тебе.
Стане ритмом єдиним на двох
Стук шалений між ребер й у скронях.
Відчуваю довіри зв’язок
На краю – у гарячих долонях.
Дух захоплює мить, окриля
Неповторність у в(сп)ільнім падінні.
Знизу вгору дивися земля –
Поєдналися небом дві тіні.
Дріб’язкове усе, що внизу –
Ні обмежень! Ні болю! Ні страху!
Над реальністю мрії несуть –
І дарують любові наснагу.
Ну, а поки ми зараз і тут –
Мій склади у рюкзак парашут!
......а я твій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757218
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2017
Серце квилить та проситься в літо –
А довкола вже, майже, зима.
У руках твоїх солодко мліти
Я надію плекала дарма.
Пробирає до ниточки холод
Збайдужілих до сонця очей.
Туга подихом вітру говорить:
– Cosa sei, сosa sei, сosa sei.
Змовкли музи-, о музи-, о музи-,
Змокли музи-ки ноти гучні,
І тяжким залишилися грузом
Мрій мелодії в тихій луні.
Серце квилить та проситься в літо,
Неприкаяно блудить в дощах –
Я ламаю осінні завіти!
Повертається в червень душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756879
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2017
Що за пошесть серед мас?!
Не дивує слову зрада.
Чом дволикість – між прикрас?
Підлість, в профіль і анфас –
Вада.
Борщівник не родить слив:
Впізнають біду по плоду.
Дожили до чорних злив:
Світ до кісточки прогнив –
Шкода.
Перемир’я – пустоцвіт:
Зрешетило серцевину
Градом. Меч в руках і щит!
Воля! Віра – як граніт,
В Україну!
Зі щитом, чи на щиті –
Дух нескорений народу!
Все, що маєм на меті,
Все, що буде в майбутті –
Це свобода!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756233
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.10.2017
Як я в цю річку потрапила?
Хвилі несуть горілиць.
Стане ця подорож стратою
Блиску у ночі зінниць,
Чи воскресінням-народженням
Світла у світлій душі,
Шляхом до центру походження
Зітканих з мрій міражів?
Сплін притискає до берега –
Лікті збиваю у кров,
Віття втонулого дерева
Ранить в основу основ.
Шкіру шматками, мій світоче
Соме, рвеш нащо, скажи.
Тану. Прозора вже. Боляче.
Хвилі – немовби ножі.
Ніжно вбиваєш цілунками –
Губи дістались хребта.
Ранами, як візерунками,
Вкрита моя нагота.
З криками дикими, хрускотом
Дуги між ребер зросли.
Щоб подолати безумство це
Крила потрібні були?
Шкіру до м’язів здираючи,
Стиснені в тілі знайшов.
Зорі виспівують, сяючи:
- Аве воскресла любов!
Як я в цю річку потрапила?
Лину над плесом – не сон!
Крила натхненно розправила –
Тихо всміхається сом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755771
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2017
Каміння жбурляйте –
не підняти ним хвилі на озері, що кригою вкрите товстою.
Давіть валунами –
ні тріщини, ані подряпини:
навала кінноти не стане льодовим побоїщем.
Таїться глибинно,
від зору чужого прихований холодними спокою водами, внутрішній гейзер –
вулкану кипіння в основі життя його міститься,
вулкану Помпеї.
Маленької в днищі шпаринки
душі потаємного прагнення
стовпу для народження вистачить всесвітньої повені.
Чи знаєте ви
розбудити кого намагаєтесь,
весни посланці?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755109
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2017
Один навпроти одного стоять
Німі сліпці в калюжисту негоду.
Ім плач стихії – Божа благодать:
Маскує дощ очей солону воду.
Один навпроти одного – лиш крок
Роз’єднує взаємності обійми,
Та доля цей невидимий зв’язок
У свій контент, як дар небес, не прийме.
Один навпроти одного – німі,
Німі сліпці по різні боки прірви.
Коріння голе тягнеться з землі.
Чатує вітер: вже от-от – і вирве.
Один навпроти одного – ще мить,
Й злетять в безодню важкістю каміння.
Не пік грози нестерпно їм болить –
Тартар між доль масивів гір тяжіння.
Один навпроти одного. Любов
В місток з'єднала їх коріння мову:
Цей дотик слів над прірвою умов –
Душі безсмерття ніжне щемне соло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754807
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2017
Сполотнілі рядки засипають алею розлуки,
В передмісті дощів заблукали солоні думки -
Ми любов прирікаєм,себе прирікаєм на муки,
Бо на справжнє кохання не роки чекають - віки.
Серед тисячі слів порозсіюєм щирі зізнання,
Через сотні життів розпорошимо зоряну мить.
Ця любов - наче перша, уперше з'явилась востаннє -
То чому ж так нестерпно вона, неповторна, болить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2017
Чи бачили ви, як риба, що потрапила на берег, бореться за життя?
Дрібне бездумне створіння б‘ється об землю, пружинно вигинає хребет, смикається до останнього удару серця, до останнього подиху змагається зі смертю.
Чи знає вона, що таке любов? розчарування? приреченість? зневіра?
Холоднокровність.
Чому ж тоді кити, велети того самого середовища, повелителі океанів, володарі співу, що здіймає хвилі, викидаються на сушу?
Чому жадають загибелі?
Що їх вабить тут?
Що лякає там?
Самотність?
Тіснота?
Холод?
Тепло?
Чистота?
Бруд?
Шум?
Тиша?
Що?
Що примушує китів свідомо йти на загибель?
Гаряче серце, що здатне розділяти тепло та холод.
Хочу бути рибою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754137
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2017
Не думай так голосно –
мої вуха посипані перцем,
гостроти чилійської.
Не цілься наосліп –
ахілесові
тяжіння до тебе п’яти.
Не чекай на стовп палаючий
магматичний –
течу в тобі тихо,
навколоядерно.
Не струмени зітханнями
по тіла ніжних обрисах
в шовках напівпрозорих
теракотових -
вдихай мій світ,
ромашково-любистковий від пахощів волосся золотавого.
Рабом не будь
очей, блакиттю сповнених –
раби не відають
у чому суть безмежності
їх глибини.
Та будь моїм
всесвітлом і всетемінню -
не сірістю,
що ночі з днями змішує
у колір попелу,
крихкого зозулястого.
Не бувши – будь!
Як зможеш все збагнути – тоді і я твоєю зможу бути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2017
***
Той, хто зрікається своїх мінімумів, про максимуми може і не мріяти.
***
Дійти до легкості важко, якщо міх гніву за спиною - всі пожитки.
***
Луна чується там, де просторо, а не там, де порожньо.
***
Не травмуйте творчу особистість
Запитанням про закоханостей лік.
Бухгалтерія - це рамки, облік, звітність,
А митець - в безмежність провідник.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753874
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2017
знання та мрії
погляд
ідеал
виразний контур
леза гострі часу
вивчають в русі
стик
напівовал
душевних прагнень
форма
розмір
пазли
шаблон потреби
пошук співпадінь
заповнення чекає вільний простір
хвилює контур
дії світлотінь
статичний кадр
неточність
промах
досить
плете байдужість ширму з павутин
ні виходу із серця
ані входу
без ідеалу
точних співпадінь
картина в ранах
шкода
дуже шкода
душа
неспинність
ритмів
мрій
танок
окружність трафарету
точка мертва
життя рухоме
внутрішній зв’язок
відчує той
хто грані в силах стерти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753802
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2017
- Ти плачеш?
- Та, ні, – то все осінь.
Сльозиться нахмурене небо,
Лист долу летить та голосить:
- Не треба! Не треба! Не треба!
Не треба
дощами збивати
В відрізки спіральні маршрути –
Вицокують бризки стакато:
- Забути! Забути! Забути!
Забути
про пестощі вітру,
Проміння обійми тремтливі,
Наснагу, теплом оповиту,
Не в силі! Не в силі! Не в силі!
Не в силі
здолати тяжіння:
У прожилку долі – волога.
Злітають униз обважнілі –
Тривога...Тривога...Тривога...
Тривога
у дугах калюжі
Луною здіймається наче –
Дощ човники топить байдуже.
Все плаче.... Все плаче.....Все плаче.....
- Ти плачеш? Замерзла? Не треба!
Минуться і холод, і сльози.
- Так, плачу. Я плачу із небом –
Всередині мене ця осінь.
Ця осінь... Ця осінь... Ця.......осінь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753607
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2017
Багряні акценти розставила осінь,
У гами вплела новизну.
Веде вздовж алеї окрилення компас –
У барвах вогненних тону.
Втішається погляд дарами природи,
Теплом у задвірках споруд –
Просиджує радість в метало-бетоні
Понурий і втомлений люд.
Між листом пожовклим – наснага і спокій,
В червоному – вир почуттів.
Бере у обійми, сповільнює кроки
Осінніх мелодій мотив.
Душа відчуває луну камертону
Завершення й підсумків справ.
В руках золотого натхнення сезону
По-іншому світ зазвучав.
У шепоті листя молитва і мрії –
Єднає їх вітер в танку.
Чуттєвість минути ніяк не зуміє
Величну миттєвість таку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752935
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.09.2017
Дякую за натхнення автору геометрія
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752419
ДЗВІНОК сина 1
- Спасіба тату й мамі –
Живу я у Маямі,
Нормально все з друззямі,
Життя – шикарне!
Круть!
Тусуюсь часто в клубах –
Мене всі дуже люблять,
Свіркаю у "Ютюбі" –
Зі мною чікси жгуть!
ДЗВІНОК сина 2
- Набралось трохи люті:
Без взяток в інституті!
Знаходжуся у скруті –
Декан відчислив!
Сноб!
А ще от – неудачка:
Побив учора тачку,
Немає вже заначки –
Праблєми б'ють у лоб.
Друззя втікли в Європу,
Мене послали в ....опу,
Чкурнули всі галопом –
А я ж нормальний чєл!
Работать – дуже тяжко...
Пришліть якусь бумажку –
Спасітє бідолажку....
Ну, повний бєзпрідєл!!!
СМС сину 1
"Ти, п'яная скатіна,
Це шоста вже машина!!!
Розориться родина!!!
Шикарно жити звик?!
А тато наш в запарі –
Замучили кошмари,
Щоночі сняться нари.
Ну, що ти за мужик?!"
ДЗВІНОК до сина 1
- На нас, прикинь, умора,
Присіли прокурори:
Питають про офшори (в Офшорів про офшори?)
Ти чув цю новину?
А батя: "Ніц не знаю,
І грошей вистачає
На бублики до чаю..."
- Що, ну, – баранки гну!
СМС сину 2
"Тримайся, буся-мася,
Вже буря уляглася –
Халява почалася:
Усе буде пучком".
СМС сину 3
"У нас в країні клято
Всі стогнуть й при зарплаті,
Та в тебе мама й тато –
ОФШОРИ!!!
Сина, цьом!"
Переказ № ...... 12345 вийшов сина погулять......
позачерговость черг, завищена держзакупівля, дозвільно-будевельна, землерозкрадальновидобувальна діяльність.........
P.S.
ех!!!!!((((
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752474
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2017
Закохатися в сонячні промені,
І забути, що опік – то рана,
Загубитись на плоті маленькому
У безмежжі очей океану,
Перемовити недопромовлене
У німих діалогах із небом,
У печалі, в спокої, у радості
Відчувати у комусь потребу,
Червоніти намистом калиновим,
Наливатись достиглості соком,
І ходити навшпиньки тихесенько –
Не сполохати б мрій ненароком,
Розчинятися в зорянім мареві,
Стати щастя дзвінкою луною, -
Все можливо!
Як душі споріднені
річ любові ведуть між собою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752461
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2017
Заплуталась осінь у іграх:
То "ні", то "не знаю", то "так",
То сонце, то вітряна злива –
Емоції в кошик достиглі
Збирає за певних ознак:
- розквітлі у золоті весни;
- благання у місяця сну;
- "Вбираю твій внутрішній всесвіт – та погляду вир омину";
- у одах сердечний щоденник;
- чуттєвість – оголений нерв;
- солоність пульсує по венах із силою в сотні Ампер;
(вбиває 5А)
- блаженність троянди уколів;
- колючість пелюсток розлук;
- звучання сердець – світанкове;
- смеркання – акордовість мук;
- на волю відпущені мрії;
- страхи полонені в кулак;
Любов поєднати зуміє суттєву полярність ознак!
Заплуталась осінь у іграх:
То сонце, то зливи рясні –
Тепла і вологості сила
Врожай надбагатим зробила
Й зібрала насіння весні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2017
***
Дати чуттєвості волю?
Віжки у руки – і в путь?
В упряжі з розумом, в парі,
Надто прицільно вже б’ють.
Доза найбільша наркозу,
Навіть якщо це любов,
Не урятує від болю
Й сліду на серці підков.
***
біль душевний
у точці критичній
відчуттєво
фізичним стає
прокидаються виразки спиці
тінню мук
на блідому обличчі
віддає
***
Інтроверти не плачуть на людях –
Роздавати не вміють печаль:
Мовчки стогнуть, сміються і люблять,
Ім самотність – життєвий грааль.
Поміж натовпу, шумного свята,
У самісінькім вирі подій,
До останку себе розчиняти –
Мікрокосмос порушити свій.
***
"Недосяжної,
Заповітності"
Величаємо мрій наших храм,
Бо живемо у світі повинності,
Де обов’язків вітер й неспинності
Не дозволить горіти свічкам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752019
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2017
По крапельці,
граминочці
Звільняти не вмію печаль,
Аж доки у серці не спіниться,
Земля під ногами не здвинеться,
І темінь захопить проваль.
По вигляду,
по образу
Шукати негоди дарма –
А душу стрясає від холоду,
Жура ростить відчаю бороду,
Зневіри з’їдає чума.
Потоками
нестримними
Ламає повинності шлюз,
Розходиться смуток судинами
Сідає гіркою провиною
На денці сердечному фус.
Не слабкістю,
не силою
Емоцій є сиві дощі –
З собою відвертості мірою,
Чуттєвості серця офірою.
Сліз щирість – це сповідь душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751589
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2017
***
Плід-роздум точать сумніви – до неврожайності рішень.
***
Як добре, що є автобуси, які запізнюються – тоді люди, які запізнюються, не запізнюються))
***
Коли ваші права та обов’язки ідентичні, ви – піддослідний пацюк.
***
Якщо сміятися боляче,
Плакати смішно –
Затамуйте подих!
Яке бажання є першочерговим?
Дихайте! Глибоко дихайте!
Без повітря – і полум’я мертве.
Все інше – попіл.
***
Краще музика в тиші – ніж тиша в музиці: почуття в повітрі – а не повітря в почуттях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751208
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2017