| Сторінки (11/1100): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Люблю негаласливо, непромовисто.
Замовчують секрет тонкі вуста,
Велику таїну появи космосу,
В котрому я – це ти, а ти – це я.
Люблю безхмарно.
Меж льодистих танення.
Цілунковий рятує в спеку бриз.
В глибинах неба мрії ходять зграями,
Викрешують хвостами танці іскр.
Люблю множинно митей міріадами.
Солоний погляд – море мертвих слів
Тримає на плаву усе не сказане.
Земне буття – уявність берегів.
Люблю позабережно, неприковано.
Співає погляд – зімкнені вуста.
Будує Всесвіт Бог німими мовами
«люблю».
Люблю я! –
Іскри на хвостах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840733
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.07.2019
В період болю
Стає секундна стрілка
Осиним жалом.
Душа щаслива в квітах
Рої бджолині чує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839392
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 20.06.2019
Дощ у обробці сонця –
Грає оркестр веселки.
Може, мені здалося?
Ні! Невимовно легко –
Наче не злива вранці,
Наче не грім душею.
Думи кружляють в танці:
Ходить Господь Землею.
Барви горять завіту –
Радість зростає в грудях:
Будеш! Ще будеш, Світе!
Ти не помер у людях
Втомлених та жорстоких,
Наче вітри колючих.
Бачить всезриме око
Крізь непроглядні тучі
Скільки кого і звідки,
Скільки чого у кому.
У веселковій річці
Серце змиває втому.
Дощ у обробці світла.
Усміх Землі картатий –
Вміє вона, як діти,
На голові стояти
І посміхатись щиро
Всупереч всім баластам.
Світу сторін – чотири,
Райдужність миті – п’ята.
Без дисонансу єдність –
Класики рок обробка:
Наше життя – приємність
+
Наше життя – коротке
=
Насолоджуйтеся веселкою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839333
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2019
Блукати вологим парком,
Виводити круг стежками.
Шукати сліди з азартом
Ведмедів стрибучих Гаммі
Чи ельфів в дубовім листі,
Чи днів учорашніх віхи.
Спіральні плести орбіти
Й вдавати, що в нормі стріха.
Вмивати алеї сіллю –
Солити, щоб збереглися
Натхненні любов’ю миті
В зеніті бажання жити.
Почати маршрут спочатку,
Та йти у ті самі хащі –
Прокляття, дарунок, фатум?
Все важче, щоразу важче
У ритмі ступати з серцем,
Що скаче у грудях-рамі,
Увись так нестримно рветься –
Ельфійських вогнів піснями
Освячено шлях блукальців,
Що згадок не гублять в мріях.
Дістатись їм світла вдасться
Віри, Любові, Надії –
Крізь терни до зірок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838986
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2019
Трохи більше, аніж зазвичай,
Просить сонця зростання цікавості.
Вгору пнеться літорост питань,
Норм покров обійти намагається.
Гомонить зелен листом душа –
Обіймає любов теплим леготом.
Не спиняє поривів межа:
Розум обрій очима обстежує –
А чуттєвість сягає за край,
Доростає до стану надсферності.
Обертає в коріння пізнань
Перевернуте гілля свідомості.
Мить росте до єднання світів.
Вітер долі буття викорчовує–
Не каркасом стає для хрестів,
А вітрильника вічності щоглою
Від подиху любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836421
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2019
***
Товстошкірій рептилії плакати
Варто?
Чи,
Знаючи –
Всі-усі
Щемносердні історії
Попідписують:
«Це бутафорія,
Крокодиляча вдаваність сліз», –
Втамувати свій внутрішній бриз
І, напившись стражданням до риз,
Стати товстішим бронею.
***
«Мовчати!» -
Команду емоціям розум дає.
Вони ж то – собі до своїх по своє,
А він диктатурою боляче б’є:
«Мовчати!»
***
Лисиця хвостом замітає сліди –
Чи варто за нею по лісі іти?
І сніг – «на башка»,
Слідомат в три ходи:
Вечеря
Вовкам
Ти.
***
Непричетна непричомність –
Що отримаєм натомість?
В корінь вирубали совість
Дуратіни з дуратін.
І якого бука син
Непричомний до цих змін –
Вбогість!
***
Світ надто розбещений,
Щоб бути приреченим
На швидку страту.
Назвалися вищими –
Щодня себе нищимо
Куди тікати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836414
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2019
Здається, що ми тих, хто прийме ласку,
Рятуємо. Минає швидко час.
У долі все відомо до початку:
Насправді – це вони рятують нас,
Ті душі, що любов’ю не зотліли,
Крізь велич перемог і біль утрат,
Вони, не ми,велику мають силу
Ввібрати, зберегти безцінний скарб
У серці для взаємопорятунку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834413
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2019
Над прірвою сірості райдужний обід
Торкається сонця, минає негоду.
Нашіптує вітер (невидимий здогад):
- Рутина? Веселковий плай?
Обирай…обирай…обирай…
Додолу дивитись не варто! Здається,
Що погляд іде, та спиняється серце –
Повітряна стежка – це мрій інтермецо,
Довіра – основа ходи.
- Не дивись...Не дивись...Іди...
Думок безбережжя – самотність солона,
Цинга душеспіву, поривів запона.
А що там за плаєм? Реальність – фантоми?
Чи попіл від сяяння зір?
- Просто вір... Просто вір...Просто вір...
Натхненності дія – невидима сила,
Що може здійняти бажання на крила,
Коли під ногами веселку розмиє
Потопом чуттєвих пожеж –
- Ти дійдеш! Ти дійдеш! Ти дійдеш!
На ту сторону райдуги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834373
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2019
Тиша - мовчання
Дитя. Гойдає туга
Думок колиску.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2019
В передпокої мрій – гамірно.
В передспокої днів – постріли.
Затужила земля зранена
Блокпостів перерепостами.
Перероджені – рій жадібних,
Перемир’я – тони стогоном.
І пропахли дощі ладаном,
І ридає душа з дзвонами.
Переходи – вода з глиною;
У землі і в зимі – спогади.
У бою до спини спиною,
Та обличчям до сил мордору.
Не зігнулись, хоча й гинули.
Перемови – вага периста.
Не бувають сипи білими.
Закривавлена суть в нечисті.
У перевертнів – пир правлячих,
А у правих – часи вибору,
Чи болотом в ногах станемо,
Чи нової пори глиною
З води і вогню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834257
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 02.05.2019
Стирають дороги підошви товсті –
Не стій, голоногий, як вірний меті.
Говорить каміння теплом сонцеднів –
Босоніж відчуєш розмову шляхів.
Надії з корінням не рве буревій.
Рости! Розвивайся! На місці не стій!
Перекотиполем безвольним не будь –
Ти сам обираєш і компас, і путь.
ПРИСПІВ
Якою б тобі не здавалась далекою відстань
До мрії, що кличе,
До мрії величчя –
Не бійся!
Нехай не лякає захмарність фантазій вершини –
Неспинним будь в русі,
Неспинним будь в дусі,
Неспинним!
Маячить фіналом початок ходи –
Не втримає гребля стрімкої води.
Широкому полю – широкий крил мах.
Здіймайся надземно – будь вільним, мов птах!
Колючого терня ніяк не минеш –
Ти перший шляхом своїм власним ідеш.
Ким будеш, ким був ти, ким є – не забудь.
Кінцева мета хай осяює путь!
ПРИСПІВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833942
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 30.04.2019
Наша пісня гарна й нова... - і це прекрасно!
На пательні сонця
Скаче риба-сон –
Ніч, шеф-кухар візій,
П’є думок бурбон,
Пісеньку співає
«Бу-бу-бу» під ніс.
Ранок з сковорідки
Свіжу страву їсть.
День ладнає сіті:
В’яже волосінь.
Сонце у зеніті
Сяюче висить.
Вечір ставить вудки,
Посудом бряжчить –
Знов луна мелодій
«Бу-бу-бу» звучить:
На пательні сонця
Скаче риба-сон...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833941
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2019
Облітає цвіт.
Немає смутку в серці.
Буття прекрасне!
У кожному фіналі –
Народження початку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833824
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 28.04.2019
Не за Пороха – в бій! Не за нього вмирали!
Не за долар по п’ять чи медійні квартали!
Йшли на поклик сердечний, щоб зникли шакали,
У котрих у крові чорний зів!
Біль та гнів!
І питань тьмуща-тьма, як повірили міфу
Про слугу для народу гієнам на втіху.
Прискакав горобець. Сів легенько на стріху –
Знесло люду цвіріньканням дах?!
Сором й страх.
Як?! Із лідером хором: «Maruv – це Європа!»
Дожилися, слов’яни, обличчя в нас – ж*па.
А в очах молодих, та двохсотих, нон-стопи,
На гранітному глянці портрет –
Цвіту смерть –
Під коліна Москві? Чи в Москву на коліна?
Що ж тоді значить гідність? Що значить людина?
І на чому триматись державність повинна?
Бездержавним буває гарант?
Жарт – чи фарт?
Не фартові ми всі! Ми іще не фартові!
Доки будемо грати на томосі, мові.
Та чи здати досягнення честі готові
Й сплюндрувати загиблих хрести?
Я чи ти
Доросли до зразка слова кожного в дії?
Але всякий із нас те пожне, що посіє.
Не погасла у серці на зміни надія –
Переможе емоції глузд!
Знов союз?
Хай торкнеться це слово до серця причасних.
Чи бажаємо ситими бути у блазнях
І недоїдки з долу збирати – це щастя?
Чи все ж в праві посісти той трон,
Де свобода, порядок, закон?
Де один – за всіх
І всі – за одного!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832702
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.04.2019
***
Реальність - покрокове планування. Сон, мрія - політ, планЕРування над реальністю.
***
Короткий проміжок часу між блискавкою та громом - ознака близькості грози. Питання та різка відповідь - риса наелектризованого діалогу.
***
Власна думка - не аксіама для інших. Це теорема, яку потрібно постійно доводити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832692
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2019
Щиро дякую за натхнення автору Ulcus
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832540
До тебе приросла, немов вогонь
До ґніта свічки співом полум’яним.
Руйнує темінь гріюче згорання.
Не пустка ніч, а світла темний фон,
Коханий.
Мороз на шкірі спеку видає
Потріскувань промовистого шалу.
Єдині ми – взірець любові сплаву:
Твоє в мені, в тобі горить моє,
Заграво,
До тебе прикипіла серцем всім.
Кохання – не тавро, хоча і муки.
Кричать мовчанням сутінки розлуки
І стукає самотність гучно в дім.
Розпука.
У гущі сліз застигла мить п’янка.
Між цяток воску пам’яттю основи,
Як фенікс, гніт відроджується знову.
Любов’ю вічність душами блука –
Серця єднає Всесвіту рука
Звуком
Світла на фоні ночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832575
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2019
Сьогодні не ніч двадцять другого грудня,
І день не змінив траєкторії руху,
Та серце наповнилось радості духом,
І стали коротшими миті марудні.
Віднині я знаю, що мріям належить
Стояти на варті тривалості світла.
Крилаті долають небачену відстань
Без денних, нічних і погодних обмежень.
Із зоряним небом, із сонячним диском,
Із пульсом магнітним політ розмовляє,
Земним називає закоханість раєм
Й шукає оази душевної місце.
Мелодій розніжених пагони в’ються,
Виблискує погляд бажанням любити –
Зростаю, мов день, у наближенні літа,
Співає весна квітуванням у грудях.
Щаслива миттєвосте, ти на поруки
Взяла мій маршрут, долевекторну карту –
Я знаю, для чого! Я знаю, що варто
Сердечних поривів не лаяти звуків
І світлом зростати в собі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832127
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2019
Щоденні втечі –
Так небезпечно
Від мрієтечі
Душебіліти.
Що крок – то співи
Ранкових півнів.
Невже клин клином
Лікуєш, Світе?
Щоденні старти.
Життєві жарти.
Чи бігти варто
По колу знову?
Свідкує мітко
Секундна стрілка,
Що і годинник
Крамольно хворий:
Покольно коле,
Співає соло,
І ти – мов голий
Король у масах.
Від себе бігти –
Куди? Край світу?
Веде орбіту
Механік часу.
На циферблаті –
Зростання й втрати.
Стоять на варті
Нерушні мітки.
Тікай незримо
В четвертий вимір –
Та рух неспинний.
Скрегоче хвіртка.
Від себе – в себе.
Душепотреба.
Ганяє небо
По колу хмари.
В горішній печі
Згорає вечір,
І півні ґречно
Клюють стожари
Толочать миті
Мрієпролиті.
Нові зеніти –
В собі глибоко:
Центральна цятка,
Душі десятка,
Часів початки
І третє око.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831051
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2019
В лівогрудді – пік ртутного сонця,
Променить в зубоскалінні стронцій,
І в якому душа в біса боці
У того, хто з’їдає живцем
Світ – мов джем
Кров’янистого кольору болю.
Добряків, простаків і героїв
По одному, а краще юрбою –
У повидло загублених мас.
Алькатрас би на вас! Алькатрас!
Розплодилось тварюк в час негожий!
О, пробач мені, люблячий Боже,
Толерантною бути не можу
Як за масками честі живуть
Злоба й лють.
Озвірілість – ще гірша цикути,
Злодіяння – без сліз і покути.
Так болить і пече в лівогрудді...
Ой недолюди! Ой недолюд!
Не сьогодні, не зараз, не тут
Буде суд,
Вищий суд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830618
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2019
Хто ті двоє,
Що сяянням зваблюють ніч,
Що гортають паланням листи книги долі,
Що вкривають цілунками клин протиріч
І поєднують душі нитками любові?
Хто ті двоє,
Що кличуть себе на ім’я
Незбагненне, незнане, нечутне, недишне:
- Безумовностейтвій!
- Безумовнотвоя!
Те ім’я, що послав їм на щастя Всевишній?
Хто ті двоє,
Що прагнуть летіти увись,
Обірвавши себе, як гардини з карнизу,
І вітрилами стати, аби здійнялись
Кораблі, що очікують пристрасті бризу?
Хто ті двоє,
Чиї спраглі ласки тіла
Один одного тягнуть назустріч магнітом
Аби вкотре без хмизу кохати дотла –
Й світлом звабити ніч на продовження світу?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828271
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2019
себе боятися…
як першого зрадника
останнього покидька
як бояться сапери таймеру цокання
як розчерку пера
на власному імені
кардіограми серця
прямої лінії
бояться ті
що зі списку Шиндлера
викреслені
викривлені
викроєні
згинами
колін у марші
нової раси
людей ідеальних
людей машинальних
хайль
вей
хайвей
хайвей
ідеальних людей
машинальних людей
як дороги бояться стартапи ідей
як страхається айсбергів днище судна
як ріка снить кошмаром
в пустелі човна
як бояться вовків
ті що ходять у ліс
як лякаються перші скотитися вниз
як метал стугонить
у бою
не здаватися
доленосна матриця
себе боятися
як бояться факіри
що згасне вогонь
як згортається небо
зачувши прокльон
як лякаються біси святої води
себе
бо
я
ти
ся
...втратити
себе
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828244
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2019
Це надто важливо:
Любові не крийте за ґратами!
Для серця каратель -
Польоту припинення стратами
Душевних поривів.
Гнітюче стискає світ рамками,
І мрія у серці,
Розтрощена, ріже уламками.
Заповнює біллю
Відсіки емоцій. Потоками
Стікає в кінцівки
Снага, замерзає між кроками.
Тягар кількатонний
Обважує рухи - дубіє нерв,
Стає каламутним
Любов'ю осяяний блиск озер.
Чи клітка,чи сітка -
Уявністю крила обмежені.
Не втримати тяги
До щастя замками і вежами.
У погляді пустка
Без того, у чому душа зорить.
Любові не крайте!!!
І летом освятить небес блакить
МРІЯ, ЩО ЗДАВАЛАСЯ БЕЗКРИЛОЮ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826866
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2019
***
Морозний ранок.
У серці спів пташиний -
Весна невдовзі.
***
Приходить в гості
Натхнення час від часу -
Шаную словом.
***
Дрімають люди
В тісній маршрутці. Ранок.
Трудові будні.
***
Ні меч, ні стріла
Душі не дістануться -
Слово поцілить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826540
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 23.02.2019
Були ми із каменю, гордими –
Затоками стали, фіордами.
Під товщею вод синіх схована
Глибинна самотність рубцьована.
Глибинна самотність рубцьована
Під товщею вод синіх схована.
Угору злетіти вершинами
І бути в зростанні неспинними,
Небес доторкатися віями
Хотіли, надіялись, мріяли.
Хотіли, надіялись, мріяли
Небес доторкатися віями.
Юдоль мерзлотою нагрянула,
Доземно притиснула, ранила –
І тиша ввижалася галасом.
Самотність у душу вгризалася.
Самотність у душу вгризалася –
І тиша ввижалася галасом.
Думки під льодами кришилися.
Гадали, що в камені сила вся.
Стікали в пустоти риданнями –
Ці миті здавались останніми.
Ці миті здавались останніми –
Стікали в пустоти риданнями.
Углиб ми зростання проходили:
В собі відродились фіордами –
У відблиску плес тихих мріємо
І неба торкаємось віями.
Ми неба торкаємось віями –
У відблиску плес тихих мріємо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826125
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2019
Сьогодні п'ятниця - вікуєм понеділком,
Та річ не в мудрості, чи планах молодих.
Життя пришвидшилось - ковтає дні всеціло,
І смак втрачається солодких вихідних -
Із насолодою смакуйте кожен вдих!!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823787
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2019
- Звідки у сонця маршрути твоїх перебіжок?
В сітці тунелів не ловить ні день, ні Wі-Fі?
***
Сонячні зайчики погляду, граючись, стелю
Мріями зорять, в кутки заганяють печаль?
- Звідки у слова, простого по суті поліна,
Прагнення жити у часі – не в попелі днів?
***
Серця удари по цвяху душевного співу
Гатять й будують із віршів каркаси мостів?
- Звідки наснага? Притуплене болем бажання
Повінню стати й наповнити сонцем світи.
Кожен свій день проживати, як вперше й востаннє?
***
- Звідти й для того, щоб стеля тунелю сліди,
Зірчасто-зайчасто-мрійливі,
тримала для тих,
у кого не ловить Wі-Fі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821547
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2019
В наповнених ніжністю серце – дрібнесеньке зерня,
Що може пробити в зростанні і камінь, й броню,
Здолати колючого норову зболене терня
Тендітним та лагідним, рідним до болю "люблю".
Мелодії дум переспівують милощі сонця,
Затишком рясніють, звучать через дії й вуста.
Своїми здаються турботи в очах незнайомців –
Їм, чуйним та добрим, чужою не буде біда.
Цілунки, цілунки, цілунки, цілунки, цілунок
Омитий росою блаженства світанку душі.
В наповнених ніжністю мрії звучать семиструнно –
Не знають крилаті теплінню у серці межі.
Ділитись, ділитись, ділитись, ділитися літом –
Та лише б ти, світе, народжених світлом не жер.
Так мало літеплих, що можуть крізь зиму горіти,
Так мало наповнених ніжністю щиро тепер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817615
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2018
Став звичним, дотичним,
Тому й допустимим –
Чи стане завзяття,
Чи вистачить сили
Цей колір покори здійняти на вила?
Стожильні
Терпіння лещата, –
Ой люлі, ой люлі, –
В обіймах рутини надії поснули.
Хули не бажали,
Та в пащу акули
Пірнули.
По колу маршрути
Життєвого герцю.
Ми зайдами загнані в пастку туземці –
В собі заблукали –
Заручники стресів
Регресу.
Тунель безпросвітний –
У скорених духом.
Ясні маяки сподівання потухли.
Веде у нікуди безвекторність руху.
Послухай!
На порох
Усьоме, вдванадцяте, всоте
Акула-апатія буде молоти.
Не нами!
Для нас установлено квоти
Польоту.
У дурнях ходити
Допоки?
До строку,
Коли здіймемося над плесом високо –
Ллють воду лжесвідки
В моря лжепророків –
Допоки?!
Торкається берега
Подумки чайка
У сіро-свинцевий –
Дотичний, звичайний ,
Здіймається криком –
Це колір печалі
Й пручання.
Минайте затишшя
Дошторму-тунелю!
Солодко співають сирени –
На скелі
Ведуть корабель.
Упокорень пастелі
Промелють
На прах
Маяки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817556
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 14.12.2018
Крізь ґрунт промерзлий
Пагінчик проростає
В безжальну зиму –
І важчими щоразу
Стають випробування.
Безсніжжя й холод
Чи зможе подолати
Прагнення рости.
ТЕплиться колір життя –
На чорному зелений.
Морози люті –
Не жди від них пощади,
Тонка стеблино.
Рятунок – сніг лапатий:
Молись про нього Небу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816720
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 08.12.2018
тінь голосу
крізь стіни мурів серця
проходить
найпримарніша з примар
луна любові
мрій болючих скерцо
душа шукає
спалений вівтар
кохання щирого
пожарище емоцій
звучання спокою
покою не дає
міжвимірно
блукає пам’ять
в кроці
руйнує часу
неповернення бар’єр
вівтар душі
вогнем не спопелити
недоторканна
у любові купина
проходить долі
нездоланні лабіринти
душ половинність
всесвіт зцілює луна
взаємного та щирого кохання
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2018
Кілька секунд,
Ці нав’язливі кілька секунд –
Мить, коли досі не там,
Та давно вже не тут,
Знаєш напевно – кінцева за рогом.
Маршрут?
Вічностей вічність
Повторень
У кілька секунд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815214
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2018
Не будь війною у мені
Бажань з можливостей кордоном.
Сердечний світ мій безборонний.
З картону мури кам’яні –
Не будь війною у мені.
Не будь в мені дощем в мороз:
Січе колючий, ожеледить.
Без швидкісних душа обмежень
Не бачить ковзкості загроз –
Не будь в мені дощем в мороз.
Не будь в мені печаллю зір –
Най стане блиск звучанням ночі.
Тепла почути співи хочу
Знемогам всім наперекір –
Не будь в мені печаллю зір.
Прямої права не ламай.
Криві шляхи шукають втечу.
Хвилясті піки недоречні.
Штормить в різниці коливань –
Прямої права не ламай.
Шукаєш слабкість у броні –
Наосліп сиплеш гострі стріли.
Я ж безборонна – в цьому й сила.
Тримає щит душі теплінь.
Не будь війною у мені...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2018
Сьогодні я танцюю в тиші знов,
Мов завтра вже ніколи не настане –
Й закам’яніє серце полум’яне,
І рано рани
Зарубцюються у шов.
Бо ти зійшов в мені,
Бо ти в мені знайшов
Шалених імпульсів загублену криницю.
Стирає час
З ландшафту пам’яті в’язницю
Образ і гонору. Звільняє від оков
Й нашіптує мелодію
Любов.
Сьогодні я танцюю в тиші
...знов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2018
Живу дитинно,
В серце всотуючи радість.
Пройшло - і буде.
Все, що буде - те пройде.
Яким складним би
Нам життя не видавалось,
Усе - ілюзія!
Усе!
Усе - просте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814145
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2018
Любов не зникає враз –
Спускає політ на землю
Тягар із колючих фраз,
В холодну кладе постелю
Взаємомовчання стан.
Вилазить студеність боком:
П’янких почуттів туман
Зіходить у сліз потоки.
Голосить серденько: "Ні!
Не терпніть чарівні звуки!"
Зневаги жаскі вогні
Розлунюють в візерунках
Холодного зору, й слух
Не гріє порожнє слово.
Найбільша з усіх наруг –
Ховати чуття живого
Тремтіння в льоди образ,
Плекати в собі байдужість.
Гордині й жури альянс
Любові вбиває сутність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813972
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2018
Діаметрально протилежні
На колі спільної орбіти –
Злучив серця могутній Всесвіт
Прямою долі. Спраглі гріти
Своїм теплінням рідну душу,
Купатись в пестощів промінні,
Пліч-о-пліч йти у спеку й стужу,
В обіймах з’єднувати тіні,
Знайшли її, поривів тайну,
Двох різнойменних тіл магніти.
Виводять імпульси сакральну
Польоту спільного сюїту.
Дивують світлом ніч довкола,
Ясніють сил протуберанці.
Стрічання це не випадкове:
Небес Всезнаючих обранці –
Навік поєднані любов’ю,
Діаметрально протилежні.
Зійшли між зір світобудови
Взаємних почуттів безмежжям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2018
Душе моя, сяйво звуків,
Осіни космічну ніч,
Згладь чуттєвим перестуком
Прю сердечних протиріч.
Не цурайся щемних ноток –
В них закритий Богом сад.
Почуття не є пороком:
Мла сльозиться в зорепад.
Душе моя, не частинно
Озиваєшся в мені:
Ти – всеціла, ти – єдина
І у радості, й в журбі.
Нитка рими – із підданства
Непомітних зору сфер,
Це твоя стезя митарства,
Хвиль чуттєвості етер.
Бог плоди зриває стиглі –
Сипле в ніч без вороття.
В леті душі сяйвом вільні:
Мить – тривалістю в життя.
Зорепаду вік короткий.
Вдруге Сонцем не зійти.
Обійми в польоті Космос –
І світи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812531
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2018
Без води і без стежки путь,
Заблукала доріг мета,
Я – немилість піщаних бурь,
Нестабільність і дюн хода.
Протиправна у русі вверх,
Проливна у падінні вниз.
Час – пустинних баталій шейх:
Діаманти – між скелець сліз...
В осередку жарких думок,
Серед золота спраглих мрій,
В невагомості кожен крок –
Рух шовкових на вітрі хвиль.
Обпікає поривів тінь,
Проступає із шкаралуп
Сіль солоджених сновидінь –
Світанкова росистість губ.
Я не замкнений в лампу джин,
Не безтільна пісків луна,
Не запилена неба синь –
Таїна...таїна...
Струна,
Що дарує в тремтінні звук
Насолоди й душі страждань –
Підкоряюся дії рук,
Оживляю мотив торкань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812414
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2018
Осінь така своя,
Осінь така тутешня.
Вкрилась думок земля
Листом подій та звершень,
Стихли рої потреб,
Зникла квапливість дії.
Дощ затяжний іде.
Вітер до скронь черствіє.
Сум відпускати в такт
З ливнем гучним так легко –
Мокромінорний лад
Серце диктує вперто.
Звуки вечірніх чар
Блудять порожнім сквером.
Рано темніє – жаль,
Треба додому. Треба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811410
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2018
Сил забракло, щоб словом означити
Почуття й попросити пробачення
За весняний, та холодом страчений,
У бруньках запеленаний щем.
Сніг з дощем
Догризає суцвіття обпалене.
Ніжні зав’язі, замкнені в камені,
На поталу вітрам злим зоставлені,
Градом падають, боляче б’ють.
Не забудь
Як тепла пробивалися пагони,
Як до сонця тягнулися справами,
Бадьорили цілунки міжкавові
І тремтіла душевна струна –
Де весна,
Що єднала джерела із дельтою –
Захолодними стали і впертими,
Рух спинили морозами, стерти ми
Спромоглися палкі почуття –
Це життя
Нас виковує гаряче-гострими –
Ну, а нам би впиватися росами,
Й квітувати обіймами млосними...
Зцілить рос забрунькованих плач –
Пробач.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2018
1.
Любов – це стан
Блаженства ран,
Душевних гам
Найвища нота,
Електрошок,
Сердечний рок,
Шлях до зірок,
Повз тінь скорботи.
Приспів
Ніч –
Для свіч
Спраглих душ.
Сон-це я –
Очі мруж.
Темних дум
Знищу гніт.
Ти – мій зоряний світ!
2.
Без рук твоїх
На тілі – сніг.
Ти – оберіг
Мого звучання.
Вгорі – пітьма.
Стезі нема.
І нот - катма
Без душ єднання.
Приспів
3.
Врата в Едем
Обвив плющем
Вагання щем.
За крок до раю
Ми віч-на-віч –
Очима річ.
Одежа з пліч.
Тебе кохаю.
Приспів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2018
Ніч – наче й ніч, але день заливає за борт
Їй, неповинній в не святості світлого часу,
Нот дисгармонії, пилу тонів декадансу
Й решту своїх неприборканих псевдочеснот –
От...
А вона
Фразові доти будує –
Триває війна:
Вздовж й поперек заміновані змінами ставки.
Залпом образ почуття відправляє на плавку –
Стогне від натиску болю тоненька струна.
Жаром – луна.
Крапля за краплею щирим зізнанням стікай,
Доки клепсидра душі час відлічує щемом.
Кожному янголу – внутрішній зборений демон.
Кожній дорозі – ворота у втрачений рай.
Ніжність плекай!
День полікує турботи цілунками снів
Ночі покірно п’янкої. У спільнім звучанні
Зітруться всі несуміжні чуттєвості грані.
Єдність в любові полярних, контрастних світів –
Диво із див.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2018
Серце – повітряна кулька наповнена гелієм.
Кличе до себе мелодій небесних феєрія.
Нитка тоненька бажання літати утримує.
Потяг з думками єднає невидима лінія:
Я балансую на ній – акробати вражаються.
Купола цирку молитва сердечна торкається.
Шпарку знаходить в покрівлі мрійливість.
Оказія:
Розум злітає – за нитку тримає фантазію.
Думала – згину від холоду темного космосу,
Куля в захмарності лусне, а з нею і розуму
Прийде кінець – божевіллям в падінні обернеться.
Перетворилась в каркас дельтаплановий вервиця!
Серцем гарячим польоту блаженство намолено.
Страх відступив із фантомними помилки болями.
Глянь! Он з зірок дельтапланово сіються промені.
Мріяння кульки – всесильні любов’ю наповнені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809834
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2018
Багатолюдно,
а так паскудно,
ніби й не нудно
і все гаразд.
Не злість, не втома,
усі удома -
та підсвідомо
вбиваю час.
Горбаті стрілки,
важкі повіки.
Найкращі ліки,
говорять, - сон.
"Все буде добре!!!" -
Життя білборди.
Тримаюсь гордо.
Шоу маст го он!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809180
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2018
Рятує Землю
Від темних хащів смути
Дитяча щирість.
Сонцесяйніший думки
Дзвінкий малечий усміх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809046
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 06.10.2018
Кілька спроб позбирати уламки
Кришталевого дзвону світанків,
Відійти від дощів лихоманки,
Повернути на заданий курс -
Збито пульс
Незбагненно шалених скорочень.
Так негадано: в вересні – осінь.
Всесезонність любові пророчить
Шепіт листя. Мистецтва союз –
Охри блюз.
Час теплінь залишає на згадку –
Не ховає, мов лист у шухлядку.
Починають життя не спочатку –
З роздоріжжя ідуть у весну
Не земну.
В переходах міжколірних – зміни,
Жовтосяйне у грудях сплетіння.
Не уламки – перетини ліній.
Відчувають душі таїну –
Барви сну...
Барви сну...
Барви сну...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808875
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2018
Один – це багато чи мало?
Один із – безлика хода,
Дубляж почуттів. Під лекало
Прописані фініш й начало,
Між пальцями в русі вода.
Один.
Однина.
Одинокість.
Безпарно примарні світи.
Пильнує нас Всесвіту око
І бачить вершини глибоко –
Не терпить душа самоти.
Один – це багато чи, може,
Лиш кількість при усній лічбі?
Не дай помилитися, Боже, -
Біль хиби пориви стриножить.
"Єдиний", - промовлю тобі.
Єдиний.
Єдиність.
Єднання
Душевних й тілесних висот.
Звеличує силу кохання
(не вкотре – уперше й востаннє)
Гармонія тризвуком нот
Віри, Надії, Любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2018
Проходьте повз нього святенники,
Не з вашої братії, грішники,
Цей погляд – колаж протилежностей:
Невинних й Везувієм знищених.
Сортуйте сезони за кольором,
Рахуйте не сказане зимами –
Стираєте власною втомою
Тони, що для вас є незримими.
В цім зорі вершини – та айсбергів:
Глибинно ховається істина.
Руйнуєте чом, неприкаяні,
Не вами збудовані пристані?
У вічах – портал в інші виміри,
Де розум – задвірки чуттєвості.
Любов є дарунком, не вироком, –
Та болем подекуди встелена
Дорога сердечного цокоту –
Удари вдихаєте з осудом,
Побачивши куряву погляду,
І колете! Колете! Колете
Весну кольорами студеними.
Себе називаєте вищими.
Проходьте повз нього святенники,
Не з вашої братії, грішники,
Цей погляд блаженно гіркий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2018
Будь сіллю моєю,
Солоністю синього моря –
Пектиме нестерпно, не зовні, зсередини спів
Червоної квітки - пелюстки сліз вогнищу вторять.
Ропи солоніше палання в утробі китів.
Врятуй мене, кисне, коли опускатимусь швидко
На днище ілюзій під тиском німої води.
У бульбашці сенсу любові повітря затисну –
Вбери мене в себе й себе у мені пробуди.
У вигинах хвилі - прибою приручена кішка:
До берега рине, торкається ніжністю ніг.
В’ють гнізда на скелі думки і вважають, що вищі
Солоності моря і вод галасливо німих.
Не втрать мене, прошу, у змінах стрімких декорацій.
Лікує солоність – та спрагою плутає курс.
Будь сіллю моєю, коли по пустелі гарячій
Я квітку червону у грудях тобі понесу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803373
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2018
Звук
Закотився луною за межі фантомів.
Рук
Форте п’яне звучання в поєднанні душ.
Плач.
Можний дотик, один, - в позакортовій зоні
М’яч
У колючих обіймах палючих сліз-руж.
Став
Полустанком постів не дотриманих всує
Сплав,
Не сумісних полярно, розведених доль.
Ніч.
Світлотінями спогад обійми малює.
Річ
Зачинає тональність у гамах "мінор".
Час
Не спроможний життя повернути у реверс
Нас
Не було до і після не буде....
Авжеж.
Дій
Попетельний набір через кастинг потреби
Мрій,
Що не мають годинно встановлених меж
Гри
Одного дотику у дві пари рук
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802745
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2018
Коли розійдуться
В польоті пір’їнками крила –
Я стану прозовою,
Не невіршованою метаморфозою,
І не вакцини помірною дозою
Рим випадкових між твого, прозо, вою.
Вогнеопальною чи ножовою
Раною тіні, що лізе на стіни,
В мить, коли зникнуть із роздумів мрії,
Стану червленою.
Гніт буде веною
Полум’я свічки,
Що в путь проводжає
Останню
Крила.
Житиме крил між лопаток натхненності привид –
Темінь яскравістю снів відганятиме сміло
Й щосили
Вгору тягтиме палання.
Свічі пломінь вищий
Від сліз,
Що в тягучім потоці обважують душу.
На мрій попелище
Потрапити римами мушу,
Аби відшукати польоту блаженного старти
Опісля,
Чи до,
Неминучого часу страти
Марень солодких.
Ридають свічада.
Танцюють
Під плач голосний тіньові спогадань поторочі –
Чи вистачить мочі,
Чи вистачить ночі,
Пророче,
Щоб вилити душу на попіл –
І з праху та воску
Крила зіткати.
Ікаром злітати не просто
У свій недопізнаний
Внутрішній-зовнішній космос,
Знаючи,
Як боляче падати долу,
Поцілувавши сонце мріями.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801846
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2018
у множині цілих чисел
між нулем та одиницею
крок
єдиний крок
короткий крок
у крок народження зв’язок
зі смертю
не бути стертим
не бути стертим
не бути стертим
із лиць
із пам’яті
з прямої
Господь з тобою
крок з тобою
двох
нескінченна
душ дотичність
без слів
без сліз
із віч у вічі
проникла
ірраціональність
твоєю створена любов’ю
у всесвіт мій
між нулем та одиницею
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2018
Підрости б ще трохи з заходу й зі сходу,
Не у ті чи інші – вгору підрости.
Острахи завчасно вкажуть на породу:
Вуха купірують, крила та хвости.
Доки сходить тісто, не здіймайте шуму,
Скрипом не лякайте сенсорних частот.
Тицяти в скоринку вказівним – на згубу.
Дайте побродити й витекти за борт.
Мрій газоподібність – пори дозрівання.
До пори упору діжки висота.
Тонкощі сердечні – справа філігранна,
Грубість їх погубить – визріє сльота.
Здоби запашної млосно дожидатись,
Мить наздоганяти – справа не з легких.
Десь в примарнім краї є душі оазис,
Що в найвищій точці сходження застиг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800775
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.07.2018
Скільки переказів стало легендами.
Скільки легенд оповідують істинно.
Ми в паралельній існуємо дійсності,
Наші уявлення ЗМІшними рейдами
Стиснено.
Славимо Бога, а молимось ідолам
Фейкових фото фотонових фінішів,
"Фе"- номінально тасуємо лінії
В хрестики-нолики й прагнемо зцілення.
Грінвічу,
Наші діагнози писані прописом
Під гребінець – розчесати б не чесане,
І обнулити обмани протестами
Гідності й совісті з байки – до повісті.
Дешево
Світ продаємо і душу з ним в комплексі.
Скільки переказів глянцем замулено,
Доки неправді поклони бездумності
Будемо бити та сіяти оплески?!
Ґулями
Вистигне з часом сліпе "всьомувірую".
Вектор без напряму – прочерки відпису
До запитань про свідомості пристані.
Кожен своєю вимірює мірою
Істину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800330
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.07.2018
Болить за віщо?! -
Зневірений голосить,
Життя клянучи.
Означує – для чогось,
Хто в Божий задум вірить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799907
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 19.07.2018
Не хочу лічити прихованих знаків.
Цей світ надто звиклий до лайків/дизлайків.
Носитиму вперто навиворіт майку,
Зелений з червоним єднатиму в масть.
Неділю не ділять за дзвонів відлунням:
До полудня – святість, з обіду – облуда.
Душі світлозорість не щезне у будні,
І погляду колір за дзвін не продасть
Монет золотих, позолочених, срібних –
Гілляччя галактик трусити негідно,
Щоб власної ночі тісні краєвиди
Осяяв рясний зорепадовий дощ.
А зорі байдужі до "за" всіх і "проти" -
У них зовсім інші низини й висоти,
Не ми, а вони нам встановлюють квоти
Падінь неборіжучих світлом та прощ
незліченністю прихованих знаків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799844
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.07.2018
Огірки мариную із кетчупом "Чилі",
І...
Вірші.
Зачекайте!
Ви трохи невчасно...
Заходьте пізніше!
Сім столових із перцем –
В такім маринаді гостріші.
Вниз кришками.
Під ковдру.
Приходьте, як буду вільніша!
По руках сік малини –
Куди ж ви, малиноволасі!
Я повторюю вкотре:
"Ви зовсім, ну, зовсім невчасно!"
Із кущів виринаєте римами
Стрімко.
Квітчасті,
Повивайте повітря,
Притримайте норов пегасів.
Заколихує клопотом день
Не народжені вірші,
Що душа,
Не залежно від праці щоденної,
Пише.
Ось тепер,
В цей момент,
Вас чекаю у гості –
Вільніша.
Огірки в маринаді.
У цукрі малина,
І....
Тиша.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799535
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2018
Чому, коханий, важко так з тобою?
Невже багато я прошу...
Лиш хочу ніжності, любові,
Коли лишаємось ми двоє.
Тонути в затишку твоїх обіймів,
Відчути сильні чоловічі руки,
Що захистять в буденності важкій –
Так хочу ніжності твоєї...
Любити хочу я ці мужні риси
І те волоссячко, що час не береже
Й фарбує сивиною скроні,
Спрацьовані твої долоні.
Почуй мене, коханий мій,
Бо я не можу вже терпіти,
Втомилася уже просити
Любові, ніжності, тепла...
Чекати, чи прийдеш до мене
І лаяти все доленьку свою.
Ні, я не лаю...
Я Богу дякую за все.
Я дякую за те, що є.
Лише прошу тебе, коханий,
Прошу так мало я тебе –
Почуй мене...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2018
Вітаю, мій гостинний щирий друже!
Ніколи не зневажиш німотою.
Так затишно в розмовах із тобою.
Звучанням напуваєш спраглу душу.
Симфоніє пташиних переспівів,
Ти всесвіту буття ховаєш тайни,
Гармонію – у травоколиханні,
В промовистих річок в’юнких безслів’ях.
Цілителю,
Думок гнітючих зграї
З свідомості гілля зганяєш вітром,
У пахощі багна вдягаєш літо.
Прадавнє щось у серці оживає.
Мій велете,
З тобою я піщинка –
Тримаєш так дбайливо на долоні.
О, як же пожовтіли твої скроні,
Від вирубок стихійних беззупинних,
Ріднесенький...
Не відаєм, що коїм:
В гонитві не за тим каляєм душу –
А ти в стражданнях любиш непорушно
Всіх тих, хто розділяє світ надвоє,
Терплячий мій, гостинний щирий друже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798895
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2018
Скелети у шафі смакують дозвілля:
Димлять цигарками у парі із міллю,
Малину шукають в відламаних фільтрах –
Хитрі
Куражаться в хутрі "під норочку кролик".
Шикарне життя підсвідомість неволить.
Тарган клеїть дурня васабі із ролу.
Лав-сторі
Скінчилась раптово на піку ілюзій –
Тепер не коханці і навіть не друзі,
В розборі польотів на злітній на смузі
Загрузли.
Японської кухні любителі знають,
Що з паличок – в палички сутність ховає
Обряд поховання. Дістались до краю
Розмаю.
Минуло любові холодної літо:
У неї скінчилась можливість "доїти",
На нього ж чекають дружина та діти.
Привіти
Дістануться дому "букетом" курортним:
Трепера/застудою в області шортів –
Для нього. Для неї – укотре абортом.
Акорди
Останні звучать в не смакуючих суші,
Образа взаємна васабить їм душу,
Та кожен доїсти замовлений мусить
Кусень.
Малює реальність в гримасах портрети.
Від каменя кола – не лінія злету.
Поповнилась шафа наступним скелетом
Не хепі-енду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798307
рубрика: Поезія,
дата поступления 06.07.2018
Мотив випікання насаджує пісню свою:
Жаданням тримаю, згоранням вбиваю – люблю?
Якщо дуже близько і тісно, наскрізно – спалю.
Не дай мені, пристрасте, зброєю стати вогню.
З убивчою силою вурдитись вміє жага,
Водночас служити усім зброєносним богам.
Зіходить до рабства емоцій бездумний слуга –
Сліпа одержимість тримає за край ланцюга.
Хто скручує нитку з проміння від сонця ночей?
Ачей, я, ачей, ти, ачей, ми? Що значить – ачей?
Не бійся! Не мантра фатального зречення це.
Я знаю, що лід іще більше від жару пече.
Червона в стібках – то любові ознака й страждань.
Міжреберний простір вміщає споріднену грань.
У точці єднання – вершина взаємних бажань,
В ній серце відкрите торкається вічності тайн.
Багрянець в повітрі. Наповнені сонцем вуста.
Вогненно кохаю! Таку мене в себе впускай.
Оголеність тіла – частина горіння проста.
Осяює близькість паланням
душі нагота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797977
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2018
Сонце жваво прямує у ранок,
Темне небо от-от й розцвіте.
Заросились невидимі рани.
Водять колом тумани омани.
Де ти?
Де
Заблукалого серця прозріння?
На уяві загострює звук
Страх, що врісся у мозок корінням.
Біснувато звиваються тіні.
В скронях стук.
Срібла лід розтікається ртутно
Від волосся до пальців. Між пліч
Вхід металу до болю відчутний.
Тягне душу в Бермудський трикутник
Глупа ніч.
Не заснути б! О ні! Не заснути!
До світанку лишилася мить.
У тумани прозріння закуте.
Боязнь правди – найгірша отрута,
Що затримує істинний схід
І душі світанковий політ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797688
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.07.2018
Сонце кусає
Лінію горизонту -
Смакує жито.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797455
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 29.06.2018
Проростає ніжністю крізь рутину й втому,
Протидіє розладам, звичкам та нудьзі,
Обіймає затишком батьківського дому,
Б’є ключем розчулення в сяючій сльозі.
Окриляє прагнення величчю польоту,
Ніч душевну скрашує повнею снаги,
Віру в себе зміцнює: вал дев’ятий шторму –
Це лише від каменя розпачу круги.
Устилає веснами мрій крихку сезонність,
Гріє серце щирістю посмішок дітей,
Переводить труднощі в легкість, невагомість,
Кут глухий випрямлює сотнями ідей.
Зрошує цілунками прояви любові,
Пеститься всередині, наче кошеня.
Музика гармонії – у його основі.
Будьте щастя милістю сповнені щодня!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797394
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2018
Барометри ловлять дощі в змінах тиску.
Надмірна вологість – стезя для бронхіту.
Клекоче у грудях середина літа:
Бухикають стрілки в повідді чуттів.
Переспівом сонця мелодій горіло,
Пташиними трелями день зустрічало,
Іскрилося серце вогненним опалом,
Виводило істинний радості спів.
Чому спохмурнів
Коханням осяяний простір небесний?
Погода емоцій примхливо-мінлива.
Захоплює важіль невидима сила.
Барометри ловлять дощі за хвости –
На друзочки скло! Постираю всі мітки!
І ластівок тих, що надземно літають,
Не буду пускати до гожого краю!
Я хмар грозових повиводжу сліди!
Любове, світи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2018
Внутрішні мітки на картах зазорених –
Компас чуттів.
З вирію в дім неодмінне повернення –
Та не птахів.
Руки стискають – проймається настроєм
Зовнішніх сил.
Пил в грудомахи об'єднує норовом
Диких вітрів.
Сіяно-віяно. Розмаху втілення –
Колом маршрут.
Лінії векторів в дуги спружинює –
Та не батут.
Води підґрунтя, - життя кругообігом, -
В корінь зирнуть.
Стане обжинками, верне сторицею
Вкладена суть.
Сонцем увімкнеться – в ніченьку глупую
Вкриє шляхи
Вчинків благих, зазеленених совістю –
Не світляки.
Посмішку викличе: радість – від радості.
З люті – оскал.
Вторить зображенню, та не прописаний
В світі дзеркал.
Зміряє мірою імпульсів посланих,
Визначить спектр,
Простір обійме – поцілить запущеним.
В дії ефект
(бумеранга).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797139
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.06.2018
Згори не видно
Дрібних червоних ягід -
Майстри ховатись.
У кропиві зростає
Суниця найсмачніша.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796754
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 23.06.2018
"Мелодія ля-мінор" Мирослава Скорика ожила в мені словами. Щиро дякую видатному композиторові за музику, під яку співає душа.
Чи дістанусь я
того краю,
у якому світ
оживає,
випле-каний серцем.
Чи впаду я ти-хо
у безсиллі,
вкриють, наче сні-гом ,
крила білі.
Дай ми
сили, Боже.
Скована душа
у заметах.
Просить висоти
дух поета,
неба
сині просить.
Не стогніть вітри,
не тисніть долу.
Сонця не зречусь
в собі ніколи –
зійде
сніг сльозою.
Я прийму любов,
біль і щастя –
розділю печаль.
Все, що дасться,
розчиню в собі –
скине пута
розмах білих крил.
Стану я сама
дивним краєм,
у якому світ
оживає
виплеканих мрій погожих –
Чи дістанусь, Боже...
Чи дістанусь я
того краю,
у якому світ
оживає,
випле-каний серцем.
Чи впаду я ти-хо
у безсиллі,
вкриють, наче сні-гом,
крила білі.
Дай ми
сили, Боже.
Я прийму любов,
біль і щастя –
розділю печаль.
Все, що дасться,
розчиню в собі –
скине пута
розмах білих крил.
Стану я сама
дивним краєм,
у якому світ
оживає
виплеканих мрій погожих –
Чи дістанусь, Боже...
Не покинь, прошу,
у польоті,
силу поєднай
духу й плоті
Дай ми, Боже сили, щоб донесли крила.
Вбережи мене,
Любові Пісне,
від страшних падінь
і нині й прісно.
Дай ми
сили, Боже.
Чи дістанусь я....
Дай ми, Боже.
А-мінь.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Ar7y8WEEt7E[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=X4M68N7x6WQ[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2018
Не плачся!!!
Коли твій тато сказав:
- Кому він треба?! –
Мама не перервала вагітності у другому триместрі.
Твоє проміння дісталось світу –
Грій! Лоскочи! Запалюй!
Повір у себе!!!
Вогнем будь і киснем!
Чому ж ти кислий?
Чому потух?!
Не плачся!
Твої ноги можуть ходити легко –
Каміння зніми, позав’язуй шнурівки!!!
Гірко?
А кому зараз солодко?!
Холодно/солоно?
У центрі Антарктики!
Серед сліз океану комфортабельно прісності
Антарктиди?
А?
Стій!
Мозок винесли
Із зони комфорту –
То чи варто здаватися?
Значить є що виносити!
Нащо мить папіросити
Пересохлістю дихання?
Затуманеність прагнення.
Звички-нички свідомості –
В них ні кисню, ні користі.
Що?
Що на разі?
На часі?
Не плачся!
Стане сили повірити в себе?
І у те, що комусь дуже треба
У твоїм сонцесяянні небо?
Наприклад, мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796243
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.06.2018
подих
тамую
ось тут
в цьому місці
тиск
емоційний
зашкал
верхній двісті
небо
вогненним
поцілило
жалом
струменем
відчаю
мить сперезало
вічність
секунди
у часі із гуми
паніки
смерчем
прохромлює груди
чорна
діра
іменована страхом
в тіло слона
одягає
комаху
глузду
злітає
в невідання
стріха
шум не жахає
заціплює тиша
відсутності видиху
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795808
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2018
Кабачка росток
Лежить корінням вгору –
Вже не цвістиме.
Пророслу насінину
Дістала чорна птаха.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794148
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 02.06.2018
***
Вітер рвучкий
Здіймає тіні з пилу.
В зеніті сонце.
***
Верба сумує –
Жовтіє довгий локон.
Зміліла річка.
***
Продовжує рух
Листок, що впав на воду, –
Буття невпинність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794146
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 02.06.2018
В обіймах сонця
Тонкий пагінчик зріє -
Угору пнеться.
Худим зробилось поле.
Весняне бездощів'я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793856
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 31.05.2018
Ти все іще тримаєшся на гойдалці –
Казала, що боїшся висоти.
Невже й тепер не гнівно і не боляче?!
Чимдуж штовхаю!
Страшно?
Ну, лети!
Вервечками долоні пошрамовано.
Зімкнулось коло мертвої петлі.
В падінні – щастя? Щастя -
Серце зболене?
Підкови – відкорковані нулі?
Та щоб тобі!!!
Та що тобі периметри
З ціною хиби в сотні тисяч літ?
Зашкалюють крилатості дозиметри:
Чіпляєш землю – просишся в політ.
Шпарини віднайшло коріння в дощечці –
Врослося. Ні!
Тепер вже не злетиш.
А скільки сил?
І гнівно й трохи боляче –
Намучилась, за ламаний, за гріш.
А ти взяла – й достигнула до легкості ,
Сльозу зронила, вивільнила дух
Кульбабково –
У поштовху із гойдалки
Заповнив всесвіт білий-білий пух.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793762
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2018
***
Звичайні черевики не запрограмовані на ходу.
Щоб зрушити з місця – варто зробити хоча б один крок.
***
Краще стерти п’ять пар взуття на одному шляху, ніж змінити п’ять шляхів й однієї пари не зносивши.
***
Якби взуття керувало ходою, воно навряд чи вело нас бездоріжжям пізнання.
***
Високі підбори – не запорука красивої постави.
Гідність й босоніж шляхетна статурою .
***
В квадратик, у дрібну квіточку, фарбовані у колір помаранча – яка різниця?
Місити багнюку – прагнення калоші.
***
Матеріальний світ – частина нас. Ми значно ширші!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793722
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2018
Кожен зайвий грам твого вагання
Товщею води стає важкою.
Сонцем будь багряним наді мною!
Сніжною лавиною не стану –
Втримаю зеніт,
Моя кохана,
Силою безмежної любові.
Подумки торкаюсь небокраю,
Дихання сповільнюю в чеканні –
Так, немов ця мить для нас остання.
В зустрічах щосили притискаю –
Ніжністю зоріють полум’яні
Дотики.
Шукає серце плаю.
Каменем важким прикритий туги
Слід твоєї яви та утечі.
Знаю, що шукати недоречно
Підступів до мрій блаженних пруга –
Ми – лиш підневільні долі слуги.
Мріям не відомі жодні межі.
Хвилі серця – помислів спритніші,
Силою наділені надзвуку,
Відстаней не знають та розлуки,
Вільні від думок підступних рішень
Ритмами єднають душі. Руки,
Здійняті до неба молитовно,
Острахів твоїх природу знаю –
Безкрай унизу межу лякає
Зникненням – усупереч законам,
Обрієм чекатиму до скону.
Крок зроби. Довірся. Я впіймаю!!!
Сонце ти моє, багряне сонце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2018
Плеса морського
Розпука торкається
Заходом сонця.
Співають хвилі пісню
Нещасного кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791924
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 16.05.2018
Вечірня вулиця: бічна, затишна, рідна -
Так неквапливо поспішають в цій порі.
Про щось помовкують, говорять вікна, світлом
Їм дружно вторять край дороги ліхтарі.
Помітно здалеку - котрий забрала темінь:
Зникають постаті в ділянках чорноти,
Не прагне зустрічі із ним нічний метелик,
Витає в потемках звучання самоти.
Вечірня вулиця натомленого міста.
Ліхтарно дихаю; крильми тріпоче світ,
До серця тулиться - зігрію, світе, звісно, -
Не бійся темряви, лети за мною вслід.
Реальність обриси розгублює у смерку,
І ніч торкається незрячої душі.
Осяйність внутрішню не зможе сутінь стерти -
Сердець освітлюють дорогу ліхтарі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791784
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.05.2018
Життя прекрасне!!!
цінне й неповторне
у смуги, у клітинку -
біле-чорне;
наповнюють буття
і біль і щастя -
не все і не завжди у нім як в казці.
Життя прекрасне!!!
в кожній, кожній, миті:
у змозі бути поряд і любити,
у спразі обійнятися крізь відстань,
в можливості вкладати в дії пристрасть,
у праці, у сумлінні, у турботах,
у радості і в болю щирих нотах,
в розмовах, що лікують і в мовчанні,
у зустрічах, в солодкому чеканні.........
Життя - прекрасне!!!
в цій натхненній миті
життя прекрасність -
так його любити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791609
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2018
Щоденних клопотів мільйон. Постійно в русі
І зовсім юні й з гарним досвідом матусі –
В них за плечима надміцні наснаги крила:
Любов безмежна й у майбутнє світле віра.
Ховає обрій сонцесяяння під вечір,
Лягає втома на жіночі ніжні плечі –
Та рух планети ні на мить не зупинити
Навколо вісі.
В МАТЕРИНСТВА вісь ця – діти.
Молитва нені за дитину – справжнє чудо:
Вона долає простір й час, завжди й усюди
Лякає скверну, чорноту любові сяйвом –
Святий грааль – життя продовження в нім тайна.
Невтомні руки – для турботи й для обіймів.
Таким як є і будь-коли вас неня прийме:
У лаврах слави і в тенетах безнадії –
Завжди РІДНЕСЕНЬКА підтримати зуміє.
Суворість мудра й неосяжна серця ніжність –
В найбільшій скруті сам на сам вас не залишить.
Допоки мама буде поглядом світити,
До тих часів усі ми з вами – просто діти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2018
Та не можеш ти бути миттєвістю!
Не чекають на мить стільки вічностей.
Укладаються спати обривисті
Риторичністю зморені запити –
Чи радіти із того, чи плакати:
Обшукали думки усі закутки,
Розгребли попелища мостів
Не написаних вчасно листів.
Та не можеш ти бути миттєвістю!
Не збігаються дзвони з відлуннями –
Не набатом рвучким – семиструнними
Ти душі озиваєшся співами,
Усіма кольорами можливими.
Те звучання неспинне окрилене
Потрапляє у русла судин
Й зносить часу всесходження в тлін.
Та не можеш ти бути миттєвістю!
Не поміститься крона у кісточку,
І у пошуку здолані відстані
Не обернуться в стартову лінію.
Будь без місця, без часу, без імені –
Одного я прошу – не кажи мені:
- Все у світі пройде й відболить....
- Ти – не мить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2018
Щоразу, як сонце знекровлює гами,
Заповнює небо образи мазками,
Життєві невдачі зростають до драми –
Стають кулаками
Нектаром наповнені пишні суцвіття.
Притягують бурю зажмурені квіти –
Суть слова зникає в наборі із літер.
Так жити?
Втікати щосили від фінішу-старту,
Губити волосся у сірості фарту,
Себе течії віддавати на страту –
Чи варто?
А, може, ударити квітом по світу –
Трояндові пахощі грози помітять,
І стане натхненною сонця сюїта
В усіх барвах літа.
В миттєвостях кислих журу тріть на соду,
Що вивільнить світло, розбурхає воду.
Є речі, які слід сприймати зі споду.
Цей світ – досить сталий, та в ньому погоду
Формуємо ми власноруч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791141
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2018
Розсипатися,
Як вогнетривке скло після падіння на бетон,
Стати
Сорок першим днем всесвітнього потопу,
Засіяти друзками океан спокути,
Вкорінитися мичкувато в сердечний ґрунт,
І
рости....рости......рости.......
Вродити щедро
Сяючим піском пустелі неба –
Щоб зірку провідну,
Одну єдину,
Із іншими не схожу близнюками,
Побачив пілігрим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790491
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.05.2018
Не цілує ливень вуст землі зашерхлих,
Плескіт не лікує зморених думок,
Сонценитку суша скручує уперто –
Світ вдягає в пилу сірий штучний шовк.
Вітер босякує, хмари розганяє –
В лондонських тавернах, певне, побував:
Козиряв на воду з дощерозгуляєм –
Хляпань краплемешти в запалі програв.
Спів птахів бадьорий кліпає на сонці,
Мружаться стакато трелі солов’я,
Луг їжакувато жде своїх покосів,
Втомлено чекає злив рясних рілля.
Тріщинками ґрунту твердь голосить ридма:
- Згляньтесь, о всесильні щедрі небеса.
Хай життю осанна трав буянням лине,
Й всесвіт напуває мрій земних краса!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790447
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.05.2018
Виклик.
Чи на біс,
Чи на дуель –
Всі в житті ми трохи дуелянти.
В сплеску розкриваються таланти
Пострілом творінь, думок, очей.
В кожного є лук,
Стріла і ціль, –
Як мастхев останнього героя.
День новий (борня себе з собою)
Виклики приносить звідусіль.
Сумніви –
Гойдання терезів,
Впевненість й вагання – рішень гирі.
Хто в своїх бажаннях серцем щирий –
Тяжби передужає усі!
І на біс.
Повір у власні сили!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790253
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2018
Моя невиплакане пісне,
Мій недоболений пороже,
Тебе в кулак затисла тісно –
У клітці птаху бути гоже?
Спинив ясир плачу повстання –
Що сила волі? Сліз в’язниця.
А ти співаєш, мов востаннє,
Вночі турбуєш – знов не спиться.
Моя ти райдужна гризото,
Скупе тобі дісталось сонце:
Ліміт – дощам, яснінню – квоти.
Чому ж лиснієш так пророче?
Це не розправа, рідна, – захист:
Уб’є тебе чужа нещирість,
Укриє слів байдужих настом,
Голодний світ поглине сірий.
Чому ж ти крила б’єш-ламаєш,
Скажи, з якої це причини?
Чому так прагнеш небокраю?
- Без сліз крилатість – половинна.
Дощить природа яблунь цвітом –
Роситься погляд.
Як же важко
Бутон долоні розпустити...
Лети! Співай, нестримна пташко!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790083
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2018
На спів сирени рухається пристрасть
Нестримана, осліплена жагою.
Судно величне в брані неспокою
Емоцій моря.
Днище рвуть ганьбою
Зубаті рифи.
Знаєш ти, Сізіфе,
Що камінь вкотре рухаєш нагору
Найвищих гір, минаючи Олімпу
Туманність мрій? Знеможений. Зупинку
Дозволить доля?
Дошки зойком скрипнув
Пробитий корпус.
Голос. Де той голос,
Що так манив шовковістю ілюзій?
І хто сказав, що пекло нижче раю –
Огень чуттів пекельний жар минає
У прагненні нестриманім вершин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789954
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2018
Дух насінини,
Теплом сповитий
(тісно),
Вологою наповнений чуттів весняних вдосталь,
Неспинним є у напрямку
Свободи, світла, сонця.
Душі плекайте зернятко -
Любов'ю проростатиме
Її стремління.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789936
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.05.2018
Крижини замість серця. Блідість шкіри.
У кроці студеніє все довкола.
Багряність почуттєва захолола
В тієї, що не йме коханню віри.
В наперстки грає. Де сльоза? Чи скельце?
В чім корінь гри? Закладений азартом?
Любов таїть, розпуки слід чи ватри?
Зимове і черстве у неї серце!
Не знає дат важливих, їхніх значень –
Одне думки турбує – слово "вічність".
Її байдужо-холодно-величність
Ніколи не радіє і не плаче.
Красу плекає, молиться на хрускіт,
Вбирає світ в мережива льодові,
Звучання обриває на півслові –
В сніжинки перетворює пелюстки.
Натхненість і любов – усе на друзки!!!
Криваво-білий
білий-білий цвіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789692
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2018
Не вірю зорям, німим душі сповідникам,
У тому, що вони ні в чім не винні.
Неправду кажуть цоканням розміреним секундні стрілки:
- Все короткочасно!
- Не все!
- Не всі!
- Не всюди!
- Не у всьому!
Стає скляним проміння сонця ясного, коли любов до нього не торкається,
Подібним до бурульки –
Розсипаються
На друзки митей,
Твердю збайдужілості в обійми прийняті.
Час – падінь відбитки?
Ні!
Не вірю!
Сходженння!
Обмежена душа лише народженням,
Освячена любові нескінченністю.
Це промінь, що в єднанні з іншим променем,
У точці спільній,
Зіркою іскристою
Стає новою.
Сяй, новонароджена!
Яскраво сяй!
І митей міріадами
Зростай в своїх об’ємах до безмежності!
Німе "амінь".
Натхненням озолочують
Ні в чім не винні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2018
В порожньому конверті – зойки тиші:
Спустошеність заповнює життя.
Буває в суголосся доля гірша,
Ніж зовнішня дозрілість й пустота?
Ні сповіді дощів, що напували,
Ні блискавок словесної грози.
Застиг сургуч – скріпив душі скрижалі,
З’єднавши у беззвуччя голоси.
В порожньому конверті – мить убивства
Останнього з десятка негритят,
Та пам’ять, що веде і суд, і слідство,
Вертає всіх, хто вижив після страт.
Не скинути мовчанням з серця туги,
Не схилить колос зріле почуття.
Стає безмов’я сфер тонких недугом
І б’є прицільно в зболені місця.
В порожньому конверті – спроба втечі
Від себе у нікуди, та навряд
Дорогою утрат свідомих й зречень
Вертаються до витоків назад.
В порожньому конверті – зміст послання,
Що криком виривається без слів:
Душевний щем, народжений коханням,
Уївся вглиб і ще не відболів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2018
Не
Заважайте жити!
Дайте спокійно вмерти!
Сам я собі художник,
Сам я собі сюжети –
Голкою мітко в вену.
Світ – то суцільні вади.
Світло різке!
Ну, вимкніть!
Боже, прошу, заради....
Светр на мені. Бабуся.
Петлі. Тепло. Примірка...
Зникни, стара, мочуся
Прямо під себе. Гірко.
Вістрям коси лоскоче
Те, що страшніше смерті.
Сміх роздира на клоччя.
Стерта свідомість. Стерта.
Дно у мені безодні,
Крики падіння в прірву.
Дайте спокійно вмерти!
Ноги з душею вирвіть!
Ти ж прирікаєш жити...
Запах мочі і светра
Глибше, ніж голка в’ївся.
Боже, який Ти впертий.
Нащо вертати? Нащо?!
Інші хай славлять Світло!
Сам я собі пропащий –
Дай мені чорну мітку!!!
Дай мені чорну мітку –
Днів засипаєш златом.
Звідки любов ця? Звідки?
- .................................
- Що залишу у спадок?
Так!
Заважайте жити!
Так!
Не давайте вмерти!
Светр набира прабабця –
Боже, який Ти щедрий!!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787960
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2018
Кавувати зі світанком,
Доки діти тихо сплять.
В теплій мові філіжанки
Відчувати благодать.
Пити день погожий серцем
І впускати в себе світ,
Що закрутиться ще швидше
Зі словами:"Мам, привіт!!!"
Насолоджуватись ритмом:
Темпи змінні: ларго* – мить.
Швидкість різна в слові "жити".
Час наповненням бринить.
В сонцесходженнях й в смерканнях,
У затишші, в сплеску дій
Вперше ми – але й востаннє.
Ранок. Діти. Час – живий.
Ларго - музичний термін; широко, протяжно, повільно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787906
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2018
Думаєш – зі мною пощастило?
Аркуш я без зайвих фарб та слів.
Можу в вись здійматись легкокрило
Й в мрій безвітря падати безсило.
Ти не лист – призначення уздрів.
Вправним рухам, легкості покірна,
Замислу натхненному корюсь –
Впадини усі й усі вершини
В дотиках твоїх – моїх царина
Зімкнених в блаженстві ніжних вуст.
Лінії. В єднанні світло й темінь.
Виросли з площинності рутин.
Щось в мені торкаєш сокровенне –
Все пласке умить стає об’ємним:
Світ новий народжується в згин.
Квіткою прокинуся чи птахом –
Тільки б у теплі твоїх долонь.
Я – папір, сукупність рівних складок
Іншим, що зімнуть вогню заради,
Ти ж в мені себе, прошу, боронь.
Серце у руках твоїх зігрілось.
Аркуш білий – сотні видозмін
Дотики чуттєвості відкрили.
Зміг пізнати світ в мені всеціло
Ти один.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2018
З часом розраховуватися часом стає надто дорого.
Ніхто нікому
Ні другом, ні ворогом
Не є.
Кожен бере своє.
З’їдає роки інфляція
До секунд просвітлень у пам’яті,
І "облі-" чи "аблігація"
Байдуже життєвій плинності –
Плату приймає готівкою
Відсутністі реверсу часу.
Ліміт золотого запасу
Підвищує цінність монет.
На аверсі – сходжень портрет,
На решці – цифри оплати:
Роки-миттєвості,
Дати –
Навчитися б їх цінувати,
Допоки розраховуватися часом
Із часом не стало наддорого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787125
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.04.2018
хвилю міжбрів'я
штормами важливих питань
роздуми будять
незримо
сколихують тіні
час
думка
вітер
споріднена вимірів грань
в дії вловимі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781945
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.03.2018
Не зникайте, будь ласка, негадано!
Хоч що-небудь, хоч щось, напишіть:
- Прощавайте! – або:
- Та ідіть ... !!!
Стрекотять запитання цикадами –
Рветься лунко невидима нить.
Стугонить
Неприкаяно серце, приручене,
Варіанти шукає "чому?",
З пліч знімає набиту суму
Слів та спогадів.
В озеро ключиком
Не жбурляйте, в пучину німу,
Мить ясну
на триста років очікування світла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778640
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2018
Жило у лісі одне непосидюче зайченя. Звали його Стрибунець. Всюди вухастик мав встигнути! Усіх та все хотів знати. Цілісінькими днями бігав у пошуках цікавинок:
- Де травичка зеленіша?
- Де водичка найчистіша?
- Де лисичка ходить нишком?
- Білки в що кладуть горішки?
- Хто до кого йде у гості?
Всім цікавивсь куцехвостик.
Матуся суворо наказувала Срибунцеві, аби той був уважним і не відходив далеко від дому, адже вечір ховає усі стежки. Можна загубитися.
- Вечір? – дивувалося маля, - хто такий цей Вечір, і чому я маю його остерігатися. Навіщо йому стежки? Куди та для чого він їх ховає? Я усіх і все знаю, а Вечора – ні. Хочу з ним познайомитися!
Мама лише посміхнулася. Поцілувала свого синочка та вклала спати.
Вранці, як і зазвичай, зайченя прокинулося, почистило зубки, вмилося, поласувало морквиною та вирушило до лісу. І так йому закортіло знайти того Вечора та запитати навіщо ж він стежки ховає, що знехтувало настановами матусі та пішло далі, ніж йому дозволяла неня.
- Де він? Ну, де ж? Я вже увесь ліс оббігав, а з Вечором так і не зустрівся! - у таких роздумах натрапив допитливий малюк на соловейка, що щебетав на гілочці:
- Агов, соловеку, вітаю! Ти так красиво співаєш! Про те, що довкола тебе відбувається, відаєш. Випадково не знаєш - для чого Вечір стежки ховає?
- Я співаю вранці й тоді, коли Вечір приходить – він спокій приносить, а про те, що щось ховає, не знаю. Вибач.
- Дякую! - сказав куцехвостик та й пострибав далі.
Обнишпорив усі галявинки, позаглядав за усі кущики - нічого: ніде і сліду Вечора немає. Втомився. Зупинився перепочити. Раптом у листі щось зашурхотіло:
- Вечоре! Це ти? - вигукнуло зайченя.
- О, мишко! Привіт, подруго! Ти маленька, всюди нишпориш - може, ти мені допоможеш? Чи не знаєш - куди Вечір стежки ховає.
- Я? - здивувалась сіренька, - звідки? Живу у нірці, широкими стежками намагаюсь не бігати - ними хижаки блукають: лисиці, вовки; навіть іжаки бідолашну з’їсти можуть. Моїх же стежинок не те що у сутінках, і вдень ніхто не помітить. Ні, не знаю! А ти піди до сови. Вона мудра. Допоможе тобі у пошуках.
- Проведеш до неї? Покажеш дорогу?- запитав зайчик.
- Ні, пробач. Я сови боюся – колись вона мене ледь на вечерю собі не упіймала.
- Спасибі! - сказав Стрибунець та рушив до мудрої пташки.
Довго-довго брів вухастик лісовими хащами – сова жила у дуплі стагезного дуба, майже на окраїні лісу.
Ось і її домівка!
- Здрастуйте, тітонько! – гукнув зайчик.
- Пу-гу, - відповіла вона спросоння та блимнула своїми величезними очиськами.
Стрибунець аж злякався, та йому так кортіло відкрити таємницю, що все-таки насмілився вимовити:
- Мудра пані, підкажіть, будь ласка, куди Вечір стежки ховає.
- А ти, пу-гу, сам запитай. Бачиш – він перед тобою, - злетіла з гілки та розчинилася поміж деревами.
А й справді. Все довкола стало трохи іншим. Вітер, що вдень рвучко гойдав гілля на деревах, заспокоївся – ледь чутно про щось гомонів. Птахи залили ліс мелодійним ніжним співом. Сонечко зарум’янилось та швидко пірнуло за обрій.
- Вечоре, я подолав таку дорогу, аби запитати – навіщо тобі стежки?!
Вечір промовчав, лише широко посміхнувся у відповідь – з’явився місяць.
- Ти ще й глузуєш із мене! - обурився Стрибунець, - як я тепер дорогу додому знайду, якщо ти всі доріжки позабирав? - В очах зайченятка забриніли сльози...
А Вечір тим часом почав діставати зі своїх кишень дрібні зірочки. Ось кинув на темне полотно першу, другу, п’яту - засіяв небесний лан дивним мерехтінням. Гарно довкола стало, затишно.
- Стежечки!!! Мої стежечки!!! Ви всі на місці!!! - зрадів вухастик.
- Вечоре, ти їх освітив. Тепер я знайду дорогу додому! Я всім розповім, який ти хороший, і що зовсім нічого не забираєш, а лише прикрашаєш-прихорошуєш, щоб Ночі передати! Я всім розповім! Всім! – вигукнув радісно пострибайчик та поспішив додому, де на нього уже зачекалася мама.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778085
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2018
зелений
без цукру
звичка помішувати
коловорот
чуттів центрифуга
міжстінковий вихор
у серці
в долонях
тепло
Вицокує ложечка – дивне звучання.
Спіральний у зору маршрут...
Ось трави шовкові... Казкове смеркання...
Мить "поряд". Мить "зараз і тут".
Захоплює темінь, і перші цілунки
Пробуджують тіла росу.
У зоряних перлах ніч сходить, чаклунка,
До тих, хто всіх вище внизу.
Ховає тихесенько обриси зайві,
Знімає намисто з грудей,
Спускає перлинку – освячує сяйвом
Взаємне кохання людей.
У дотиках – ніжність, у погляді – щирість,
А рухи – у парі танок.
Тіла розмовляють – наділені хистом
Без слів відчувати зв’язок...
Зелений без цукру.
На блюдечку ложка.
Терпкий.
Щось і досі звучить –
На денці лишилася нічки-ворожки
Намистом осяяна мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2018
https://www.youtube.com/watch?v=Oi-ixUoWAOU&feature=share
Немає в судинах блакитної!
Не солодко в ріках солоної!
Забарвленням крові невинної
Всі війни на світі окроплено.
Немає в живому холодної!
Гаряча – лиш норову виміри!
Усі рівноцінними роджені –
Людьми! Не богами! Не звірами!
Немає ґатунків за расами!
Землі однієї всі діти ми!
Розподіл кривавий – фугасами
Посів. Збір надгробними плитами.
Не знайдеш чорнішу від чорної!
Відсутнє гниліше зогнилого!
Наявність жаги непоборної –
Ознака буття озвірілого.
Яв піку сягнув отваринення –
Життя покарає за рангами.
Покута приходить з запізненням.
У часу – ефект бумеранговий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777251
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2018