| Сторінки (11/1100): | « | 11 | » |
***
Роздуми, як підсумки річні,
Пробуджує осінь.
Згадую сюжети всіх подій -
Серце цього просить.
Хай листом пожовклим замете
Усі протиріччя,
Щоб з'явилось в віках золоте
Двадцять перше сторіччя.
***
Як крупинка у годиннику піщаному
Полетів на землю зірваний листок.
У падінні - сила неповернення -
Ще один неспинний часу крок.
***
Холод не зовнішній - внутрішній холод...
Осінь жонглює почуттями людей.
Справедливості спрага, душевності голод...
Ще скільки ДЛЯ ЩАСТЯ потрібно СМЕРТЕЙ!?!?
***
Осінь за вікном - це лиш пора року,
Стала сном наяву: сильним, глибоким.
Прокинутись хочеться, кошмари забути.
Спати - не спати, бути - не бути?
А, може, змиє дощем бруд подій,
Засипле листом всі страждання,
Поверне країну зі світу мрій,
Пробудить від сну сподівання?
Осінь за вікном - це лиш пора року...
***
Навіщо кудись поспішати,
Адже надворі осінь.
Навіщо щось казати -
Цього ж ніхто не просить.
Навіщо будити тишу -
Вона задрімала в спокій,
Її я собі залишу
У серця печері глибокій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526829
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2014
Щось змінилось в мені!
І тому я теж хочу змінити
Сірі будні і дні,
В яких решту життя буду жити.
Я не знаю чому -
Не було емоційного сплеску,
Я в театрі тінЕй -
А мене тягне так до бурлеску.
Відчуваю: нове,
Та непізнане, бажане поруч,
Я уперто іду,
Та не знаю, чи шлях цей угору.
Мене серце веде,
І шукає затИшного краю,
Я себе у собі
На новому етапі впізнаю.
Кличе в пошуки щось,
Що заховано глибоко в генах,
Я себе віднайду
На життєвих і творчих теренах!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526208
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2014
ПОГЛЯД
Втомлений, звабливий
Питає, відповідає, бере в полон,
Він всесильний й водночас безсилий
ФОН.
ПОГЛЯД
Блаженний, гордовитий
Створює, руйнує, розкрива
Простір для думок, що був закритий.
ЦЕ СЛОВА.
ПОГЛЯД
Мудрий, таємничий
Заколисує, пробуджує, п'янить,
Важко його суть ураз зловити -
МИТЬ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525445
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2014
Так хочеться стати вітром,
І облетіти світ,
У птаха узяти крила –
Податися в політ,
За обрієм загубитись,
Десь там, де хмари мрій,
Промінням яскравим вмитись,
Теплом своїх надій.
У снах я лише літаю –
В них чітко бачу все,
Та знову куди, не знаю,
Душа крізь сон несе.
Я бачу чужі країни –
Нехай хоч у думках,
Барвисті життя світлини –
У небі, не в руках.
Я мрію, щоб у реальність
Колись заглянув сон,
Приземлене й віртуальність
Забились в унісон.
Відчути б дух океану,
І волю його хвиль,
Босоніж йти по бархану,
І не лічити миль.
У холоді Антарктиди
Знайти своє тепло,
З гір краєвиди, бескиди, -
Щоб все це ожило.
Я світ побачити мрію,
Я мрією живу.
Красу відчувати вмію:
У сні і наяву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523930
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2014
Хто чистий серцем - буде переможцем,
Хто чистий серцем - йде на захист правди.
Вогонь жаги - він буде вогнеборцем,
Той, що життя кладе свободи ради.
Хто вільний духом - крила вітру має,
Хто вільний духом, той дає наснагу.
Він над загальним баченням літає,
І у двобої має перевагу.
Хто світлий в думах - сяйвом розмовляє,
Хто світлий в думах - мудрості потомок.
І скільки світ переконань не крає -
Він на плечах вантаж несе невтомно.
Хто добрий, сильний, мудрий - гідно встоїть,
Хто добрий, сильний, мудрий - йде крізь бурі.
Час все покаже, і усе загоїть,
Час гибелі вовків в овечій шкурі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522941
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.09.2014
Щось довго й натхненно мені ти розповідатимеш -
Я буду уважна- неначе зробив відкриття,
Погляд блаженно-закоханий серцем читатимеш:
Твоє - у мені, моє - у тобі, життя.
Знаєш, що навпіл з тобою я долю ділитиму,
У радості й горі - прописано клятвою те -
Часом не стерти, з коханням у серці я житиму,
Хай садом вишневим у люті морози цвіте!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2014
Я шукаю в бабиному літі
Залишків вчорашнього тепла,
Ще милують очі барви квітів,
Та пора розмаю відцвіла.
Я гукаю спеку, що у вирій
Із птахами у ключі летить,
Дощ блакитний тепер сумно-сірий
В шибку, наче в душу стукотить.
На гарячій осені палітрі
Холодом розлиті кольори,
Так натхненно розбишака вітер
Замітає золотом двори.
Осінь, не пірнай у зиму швидко,
Затишком багряним обійми...
Птах «тепло» зачинений у клітку
До кінця холодної зими.
Змішані тони у міжсезонні:
Холод вранці; спека серед дня,
Та листок пожовклий на долоні –
Ілюстрація числа з календаря.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521980
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2014
Помолися за нас, о Пречистая Діво,
Помолися за душі заблудших рабів -
Хай Господь дасть наснаги продовжити діло,
Що Христос в час земний розпочати зумів.
Помолись, Найчесніша, за мир у країні -
Ми благаєм про спокій маленьких дітей.
Прийми шепіт молитви в думках наколінний,
Не покинь, тих що вірять в прощення, людей.
Допомоги твоєї і милості просим.
Перед Богом постанемо всі колись ми.
Свої думи до тебе в скорботі приносим -
Добрі помисли наші в долоні візьми.
Відігрій співчуттям, Найсмиренніша, Чесна,
Та у діях Господніх дітей засвітись,
І в холодному світі нехай не замерзне
Любов в серці до ближніх. За це помолись.
Попроси в Бога ласки, Турботлива мати,
До синів, чиї душі пішли до небес,
І щоб ті, що лишились, зуміли піднятись,
Аби в кожному серці Господь наш воскрес!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520236
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.08.2014
Випадок - це дощова вода, що потрапляє в русло річки.
Кожен сервіз знайде в вітрині лише призначені полички.
Магніти внутрішні єднають час і місце вірно,
Щоб випадковість відбулась вкотрЕ закономірно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519785
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2014
***
День розмірений чашкою кави і двома чашками чаю,
Між ними закінчую щось планувати, а щось починаю.
Поділений час на події, дорога - на кроки,
Усе поетапно - і навіть життєві уроки.
***
Не шукаю риму, а шукаю суті,
І добра, хоч краплю, навіть, в чорній люті.
В прагненні причини зміст питань втрачаю,
Та знайду нарешті, адже я шукаю...
***
Стихії земні завели суперечку:
Хто користі більше приносить у світ.
І кожен колиски свою рвав вервечку -
Упала колиска. Страшний був політ.
Здригнулись стихії. Взялись рятувати:
В буйнії трави впіймалала земля,
Вода підхопила - гайда підіймати,
І лагідно вітер підніс немовля.
Вогонь обігрів. Зав'язали вервечки.
І затишно стало в тім домі умить.
Навіщо, скажіть, їм дурні суперечки,
Коли у колисці весь світ наш лежить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519345
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.08.2014
Наш день, коли
пісня державна залунала у кожному серці.
Наш день, коли
ми себе віднайшли серед бачень чужих. У герці
днів забули
про значення волі для птаха, закритого в клітці.
Наш день знайшли –
Дух сили живої води у каламутній річці,
Дух джерела,
що проб’є собі шлях крізь холодні темнії скелі.
Духом дощу
став для нації у засохшому «Я». Тінь в пустелі
цей день для нас.
Початок відродження віри, надії, любові.
Прийде той час:
Зустрінем тебе без невинних пролитої крові.
Настане день,
коли в ЄДНОСТІ світу всьомУ ми зможем сказати:
«Незалежність,
Свободу, Любов в нас ніколи ніким не відняти!!!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519265
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.08.2014
Люди поховались у футляри,
І оздоблюють коробочки свої,
В натовпі вони лише примари,
Їм самотності співають солов’ї.
Ми по колу бігаємо вперто,
Думаючи, що це рух вперед.
До дірок уже наш шлях протертий.
Кажем «масло», а жуємо «спред».
Бог крізь день із ватрою проходить,
В пошуках людського на землі.
Йде вже довго, але не знаходить
Тих, що світлом стануть у імлі.
Люди поховались у футляри,
В чорноту закутали серця.
Дай нам, Боже, грішним окуляри,
Бачити: ідемо до кінця.
Вичерпано всі давно ресурси
Людяності. Залишився біль.
І, здається, що мета одна в нас –
Самознищення - і б'ємо в ціль.
Ми імперії будуємо наземні,
Забуваємо, що за межею меж
За гріхи чекатимие розплата,
І падіння «вавилонських веж».
Ми живемо в спогадах і мріях,
Для «тепер» – тримаємо футляр,
Бо «тепер» відтворюється в діях,
Де життя і спокій – на вівтар!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519037
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2014
Я можу втримати кулак - щоб не вдарити,
Я можу зціпити в горлі слово - щоб не вжалити,
Я вмію долати страх, біль в серці зноситься,
Та від чужих у стражданні сліз...- мої теж росяться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518942
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2014
Живе стервозність у мені? Живе! –
У рівновазі має серце жити...
Той рішення приймає вольове,
Наосліп хто в десятку вміє бити.
Лічу грамаж своїх ядучих «я»
В солодкій бочці меду, йду по світу.
Не ображайтесь – в цьому суть моя:
Я не оса – бджола, що любить квіти.
Солод життя сортую у букет,
Та не зірву – я зором позбираю,
Надихаюсь барвистістю. Секрет,
Я, як і кожен, в глибині тримаю.
В своїх гріхах я не виню когось –
За них сама несу відповідальність.
Я зрозуміла..., чи мені здалось:
Змінила я думок своїх тональність
В ході життя. Люблю творчих людей,
Своє натхнення в їх рядках шукати.
Пробудженних від сну, усіх ідей
У голові не можу прикувати
До скелі норм. Утримати межу
Між «слід – не слід» - образити не хочу,
І до людей повагу збережу –
Це почуття в собі я не зурочу.
Кривавий слід у серці не лишу,
Бо боляче не хочеться робити.
Про те, що бачу серцем, я пишу,
Умію бачити - і цьОго не змінити.
Я не поет. Так ... в пошуках себе...
Іду крізь світло, тінь, солоні грози...
Живе стервозність у мені? Живе:
Є блискавиці - і дощу є сльози!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518003
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2014
Лічу я кроки до цієї миті:
Новини, що стражданнями залиті,
Залишаться в архівах кіностудій,
Коли на зміну залпових прелюдій
Весільні знов запустять фейєрверки,
Не пулі у дітей, а лиш цукерки
Із рук летять щасливих наречених.
Жахливо!!!- звикли до смертей буденних,-
Ніби все так, як і повинно бути.
А скільки сліз пролито? Не збагнути.
До матриці підключено сюжети
Усіх подій. І наддержав секрети
Ніхто для нас не буде відкривати.
Нам роль дали – і ми взялися грати.
Загралися... Догралися... О Боже!!!
Нам розум власний лише допоможе
Від матриці цієї відключитись,
Із помилками власними змиритись,
Зробити впевнено наступні кроки.
Із днів кривавих складені уроки
(В статистику гірку не поховати –
В думках не похоронить сина мати)
У пам'яті вогнем утрат палають.
Хай діти наші про усе це знають
Лише з новин в архівах кіностудій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517938
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2014
Якщо прокинулись вранці,
Якщо є кава у банці,
Якщо не виє сирена,
Якщо трава ще зелена,
Якщо шибки не трясуться,
Діти надворі сміються,
Якщо Ваш дім - не руїна -
То Ви - ЩАСЛИВА людина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517739
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2014
У літа колір жита,
Синіють дні-волошки...
Крокує літо світом:
« Ну, зачекай ще трошки!
Потіш озер блакиттю,
Що в спеку рятували...»
Та пролетіло миттю,
Гарячі дні забрало.
Ховає у торбину
Тепло роси ранкове,
Скоротить світлу днину,
І фарби кольорові
Стирає із палітри
Та осені дарує
Всі пензлі та мольберти –
Нехай вона малює.
Ретельно у мішечок
Пісні птахів вкладає,
Дарунки бджіл в горшечок
На зиму запасає,
Безхмарне світле небо,-
Усе в свою торбину.
« А, може, ще не треба!»-
Кричу йому у спину.
Не сповільняє кроку –
На потяг не встигає,
Той, що сезони року
В відпустку відправляє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517384
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2014
Між високими-високими березами
Місяць-красень у гіллі сховався,
Ніччю-поясом він обперезаний,
Ніжно-ніжно до мене всміхався.
Закружляємо в парі з ним. Весело
Підморгне, прямотою чаруючи.
В серце трепет берізок принесено,
Від обіймів, із вітром танцюючих.
Він дарунки шле сяйвом-цілунками,
Не соромиться – ніч замальовує
Етикет. Захисту обладунками
Не керую – їх міць не врятовує.
Розчиняюся я поміж ритмами,
У полон тіло музиці віддано.
Розуміння приходить із титрами:
Він й на інших дивився усміхнено.
Нічна музика врешті закінчилась,
Повернула йому його хОлодність.
То не він усміхався. Прокинулась.
Це мені усміхається молодість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517176
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2014
Воля - у виборі...
Вибір - у волі...
Життя - це процес відтворення долі...
Струна кочегара - аж пальці до крові...
Рушійна сила всього - у любові!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517160
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2014
Спекотне літо
Значно прохолодніше мого почуття.
В цілунках твоїх мліти б,
Забувши про образи, муки каяття
Я хочу знову.
Холоду стрілою пустила в серце біль.
Ох, стерти б цю розмову –
Я не жадала цього: влучила у ціль -
Кидаю влучно.
Кров амазонки повернула важіль дій.
І стало так незручно:
Словами гаптування на скатертині мрій.
В спекотне літо
Раптом і нізвідки ввірвалася гроза.
Про сказане жаліти
Буду довго-довго... Скотилася сльоза.
Пробач... Кохаю...
Я визнаю свою неправоту... Піду
Уламки позбираю
Думок... Віри скельця в калейдоскоп складу.
Заграє серце...
Засвітиться від блиску чистих кольорів.
У слів бездумних герці
Не втратьмо ми своїх спекотних літніх днів.
Пробач...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515855
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2014
Сиджу на вершині вітряка,
До небес торкається рука.
Меле млин думок зерно в муку,
Мчу на каруселі-вітряку.
Мрій - до хмар, питань - густа трава,-
Обертом від цього голова.
І блакить й будденість унизу
Я у серці з трепетом несу.
Вільно там: вітри свободи дмуть,
Та питань одвічних бачиш суть...
Залишатися надовго? Ні!
Бо є світ миліший ще мені,
Де лелію майбуття своє,
Найдорожче, що у мене є.
По траві реальності іду,
З неї в себе я себе краду
В дивний світ вершини вітряків,
Де повітрям дихаю зі слів,
Де блукають табуни думок,
Що на серці знищують замок,
І пірнаю у глибини хмар,
Відчуваю щиро - маю дар.
Я поетів бачу між рядків -
Думаю: й мене хтось зрозумів,
Бо є ті, що у своїх думках,
Як і я живуть на вітряках...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515803
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2014
Хочу - не хочу;
Буду - не буду -
Та вибір хтось інший не зробить за нас,
І годі у соплях "винити" застуду -
Ми ж босі по снігу ходили не раз.
Добре - не добре;
Варто - не варто
Жаліти себе, коли тиша навкруг:
Бувають і в долі невдалі, геть, жарти,
Та доля - не ворог, вона - мудрий друг.
Сумно - не сумно;
Жити - чи скніти,-
Хай кожен у себе спитає якраз.
Прожити яскраво!!! Творити!!! Любити!!!
Ми вибір зробили - що іншим до нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515637
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2014
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515436
Життя - траєкторія синусоїд:
Коли вгорі - завжди є друзі поряд,
Униз пішли американські гірки - той лиш встоїть,
Кому до паралелі "min" чи "max" у синусоїд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515452
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2014
- Доню, ліжко застели,
Прибери в кімнаті,
Позбирай-но олівці.
Гайда прибирати!
Не лінись! Лінива як
У кожусі блохи.
Помічниця ти ж моя,
Принапружся трохи...
- Не лінива... Не хвилюйсь,-
Каже так всезнаюча,
- Не лінива я, матусь,
Енергозберігаюча...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515221
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2014
Кому даровано бути поетом – пишіть,
Бог кисті в руки вложив – картини малюйте,
Внутрішній голос буденністю не заглушіть,
Поклик в серці до справи своєї відчуйте.
Якщо літати у небі судилось – летіть.
Приземленість людям іншим віддана. Знають:
Ті, кого манить до себе небесна блакить,
Без крил вище сонця і зір завжди злітають
У пошуку істини. Одвічних питань крик
Не зітре реальність у мандруючих в зорях.
Всі ті, хто у двох паралелях блукати звик,
Бачать за обрій безмежно-синього моря,
Торкають за хвіст комети яскравої хід,
В просторі й часі шукають одвічних «чому»,
Причини, наслідки цивілізаційних бід.
У вплив суспільної думки закриті тюрму.
Поміж світами безодні страшна глибина.
Повертатись в реальність стає дуже важко.
Хтось топить цей шлях у пляшці сухого вина.
Світ дном оживає кави другої чашки.
Засипте прірву «я в світі для чогось живу»:
В людському, і де за хвіст тримають комети.
Малюйте картини у ньому, і наяву.
Летіть до зір, їх сяйвом вертайтесь, поети!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514973
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2014
Дихав день звичайною ходою,
Я ішла, не знаючи для кого,
Дихав день душею молодою,
Що чекала грішного й святого
Почуття, незнанного раніше –
І знайшла, коли тебе зустріла.
Став мій світ відтоді значно більшим,
А душа ніяковіла, мліла
Від стискань – мене стискав за руку,
Від бажань – дівочих потаємних.
Дарував той день солодку муку
Для всіх мрій закохано-надземних.
Є воно – що з погляду одного,
Все стає так зрозуміло, ясно:
Що жила ти по цей день для нього,
Що життя для когось – це прекрасно!
Я той день крізь роки пам’ятаю:
Коли вперше взяв мене за плечі,
Відчуття – сто років тебе знаю,
Хоч зустрілись вперше ми, доречі.
Милий мій, собою я пишаюсь:
Бачу те, що інші пропустили.
Крізь роки пронести постараюсь
Почуття - долонями зігріли
Ми його: коли тримав за руку,
Цілував мої в тремтінні пальці.
Я не знаю кращого дарунку,
Як душа і тіло - в спільнім танці:
Тихий вальс і рокове звучання -
Бо життя мелодії міняє,
Та усе, дароване коханням,
Лиш закоханий із вдячністю приймає.
Я приймаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514840
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2014
На здоров’я більше скаржаться жінки,
Та вмирають швидше..., йдуть чоловіки...
Не соплять, не крекчуть, що в них щось болить,
Часу завжди обмаль, аби відпочить.
Нелегка робота, рій гуде думок,
Про близьких турбота, – їм не до казок.
Дім, дітей, дружину закрива спина,
Від робіт, турботи гнеться вниз вона.
Мовчазні в тривозі. Паніці бій! Ні!
На своїм порозі, між куль, десь на війні.
Де не опиняється справжній чоловік –
Гідним залишається вчинків його лік.
Милих не жалійте – це не треба їм,
Поцілунком вмийте, поглядом своїм,
Ласки й шани повним, вдячності за те,
Що із справжнім другом по життю йдете.
Сила наша – слабкість, створює мету;
Відчувають вартість сильні захисту.
Ніжність подаруйте, втому заберіть,
Розпач, біль вгамуйте, впевненість вселіть.
Співчуття сховайте, сум в очах щоб зник,
Вголос промовляйте: «Коханий чоловік!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514839
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2014
Я серджусь – я на це маю право,
Не боюсь – адже це не лукаво,
Не сміюсь, коли боляче, в вічі,
Я іду – куди серденько кличе.
Я радію – як радість у грудях,
Настрій свій я читаю по людях,
Їх реакція, як лакмус-папір,
Я їм вдячна за це, вір-не вір.
За поради, за гнів, за терплячість,
Розуміння: як сум, і як радість,
І за те, що навчились любити
Те в мені, що не можу змінити.
Я зима, я весна, літо, осінь,
Різна я: то сміюсь, то моросить,
Навіть, рік свої пори міняє –
Це любити їх не заважає.
Я люблю, кожен день слід любити,
В ньому хочу яскраво прожити,
Я людей, які є – так сприймаю,
І у відповідь цього ж чекаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514430
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2014
Мене смішить неадекватна поведінка,
І не важливо: чоловік чи, може, жінка
Кипить в словах, пускає шершні-кулі з рота,
Серце у грудях ледве втримує аорта.
Не мовить, ні, слова злітають наче градом,
Стріляють мітко словоблудним матоградом,
Й не пробивають навіть першої пластини
Броні терпіння адекватної людини.
Програє швидко попри всі свої старання,
Бо холостими кожен крок – то спотикання,
І правоту свою доводити так вміють
Ті, що у справі ні х... не розуміють.
( їх же мовою)
Зі сторони на те дивитися цікаво:
Хто ж це за шиворот залив "біднязі" сало,
Що очі стали, мов базедова хвороба,
Горить обличчя - як із печі щойно здоба.
Кровоприплив зробив зі слів і мозку кашу,
Всі аргументи вмить звелись до "Єралашу",-
Хто адекват – причину лайки зрозуміє,
І рук марати в те, що "пахне", не посміє.
А хто себе рівняє з тим неадекватом -
У суперечці оперує тим же матом,-
Мене смішить неандертальська поведінка.
За Вами висновки. А я?...., а я – блондинка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514426
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2014
А-а-а-а, люлі,
Прилетіли гулі,
Всілися на ганку,
Співають колисанку.
Котик лапки миє,
Пісеньці радіє,
Сів собі й муркоче,
Спатоньки він хоче.
Квіточки дрімають,
Голівки схиляють,
Бджілки не працюють,
В вуликах ночують.
Сонечко вже сіло,
Бо за день втомилось,
Лягло на хмаринку.
Спи, моя дитинко.
Сплять вже кроленятка,
Квочка і курчатка,
Зірочки у небі
Співають для тебе.
А-а-а-а, люлі,
Заспівали й гулі,
Пізня вже годинка –
Спи, моя дитинко...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513308
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2014
Ти віриш в те, що не міг би день без ночі жити,
Якби промінням сонця не вмів її будити.
На ложі часу двоє... Дарує на прощання:
Вона - ранкову зірку, а він - своє кохання.
Якби палким цілунком не обпікав коханку -
Не було б продовження: ні вечора, ні ранку.
Вона живе для нього: збирає прохолоду,
Її усю вкладає в росу, джерельну воду.
Ніжністю окутаний мелодій тихих ночі,
Він завидна знайти її серед світла хоче.
Кохана сонця тінню заходить на гостини.
В добі вони єднають любові половини.
При зустрічах коротких танго своє танцюють,
Поки роси краплини їх ноги не відчують.
Вона йому всміхнеться, вітаючись із сонцем,
Й розчиниться в сьогодні. Вже ранок за віконцем.
Ти віриш, що не міг би без ночі день днем бути.
Зливаються частини, щоб коловерть замкнути.
Вони – це бранці часу, який їх поглинає,
І кожен свій початок з прощання починає?
Ти віриш?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2014
Може,світло -
Може, тінь,
Може, праця -
Може, лінь,
Творчість це,
А чи нудьга,
Б'є, а чи
Допомага,
Третє око,
Чи туман,
Де тут правда,
Де обман,-
Відносно все.
Не винне око!
Залежно, лиш, -
З якого боку...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512614
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2014
Серце,
смутком сковане
і прихована пристрасть.
Тіло,
в ніжнім трепеті
через губ твоїх близькість.
Погляд
я не відведу,
на свою біду .
Знаю,
те що
ти її - не мій ,
серце я собі
краю.
ПРИСПІВ:
Нащо мені ти, мука тяжкая,
Із серця вирвати сили не маю.
Сили прошу,
Щоб спогади стерти.
Сили прошу,
Щоб від жалю не вмерти.
Сили прошу.
І знову вільна.
У себе прошу.
Бо я сильна! Сильна!
Я не плачу. Сліз немає.
У мелодії сльози стікають.
Заколише мене сіра туга.
Ти моя тимчасова недуга.
Сили прошу.
І знову вільна.
У себе прошу.
Бо я сильна! Сильна!
З часом
затихає біль,
і зникає ціль – щастя.
Спогад -
це лиш тінь твоя,
тінню була я. Нащо?
Крила,
втрачених надій
і безхмарних мрій
скину.
Пісня
в море скотися,
перетвориться
в піну.
ПРИСПІВ:
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512603
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2014
Ти доля моя, ти моя половина,
Моє протиріччя, мій всесвіт без краю.
Секунда з тобою - натхнення година.
Я миті кохання у вічність складаю.
Дві долі сплелись, поєдналися тісно,
До близькості зжалось повітря між нами.
Ми сильні тому, що уже не нарізно,
Живими людськими йдемо почуттями.
Зізнання очима – навчились з роками;
Слова – для єднання у думці потрібні.
Були свої плани у долі із нами:
Були ми чужими, тепер - такі рідні.
Куди б не пішов – я, коханий, з тобою
Із променем сонця, із поглядом зірки...
Приймаємо все, що дається любов’ю:
Веселе й тужливе, солодке і гірке.
Я доля твоя, я твоя половина :
Ти знаєш про це – по очах все читаю.
У вічність кохання – солодка хвилина,
Як ніжності подих на вії лягає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512518
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2014
Доки в руці горить сірник -
Я не встигну написати поему про самопожертву,
Не зможу намалювати картину про жахіття війни,
Я не прочитаю хроніку останніх подій за добу,-
Кілька секунд швидші за мої плани.
Пече!
Розумію: у всьому є сенс,
Навіть, у смерті, хай як жахливо звучить, є призначення.
П'ю ранкову каву, дякуючи вогню, відчуваю, що
Сірник обпік пальці, а жахлива раптова невинна смерть
Запалить серце найбайдужішому.
Випікає!
Скорботу, сльози, лють, біль, страх, ненависть до вбивць, бажання миру та спокою, справедливості.
Вічна пам'ять загиблим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512077
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2014
" Я до тебе доберуся!-
Голосно кричить бабуся,-
Поверни на місце тапки!"-
Рем стягнув взуття у бабки,
І не може зрозуміти,
Що із ними слід робити.
Футболив їх замість м'яча,
Ганяв по двору у квача,
У будці ковриком стелив,
Гостренькі зуби в них точив:
Дірочки прогриз для пальців,
Щоб було свіжіше бабці.
Нагонивсь й приніс до лавки
Новостворені в'єтнамки.
Як побачила бабуся -
Знов: " До тебе доберуся!",
Але тапки вже ховає
І на дворі не лишає,-
Цього навчив малий стиліст:
Курчаві вуха, куций хвіст.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511845
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2014
Намалюю словами мрії,
Пишу на мольберті надії,
Читаю бажання просебе,
Ліплю із уламків неба
Пісню про чужі сподівання.
В будинку моєму ремонти,
У когось відпустка, курорти,
Хтось плани будує великі...
Десь, ген за обрієм, крики,
Пролиті війною страждання.
Там немає мрій середземних,
Їх не чути з підвалів темних,
Там малюють настрій гармати
Та пишуть болісні втрати
На серці, немов на картині.
Шлю із вітром мої надії:
Новий день хай смертей не сіє,
І звучать мелодії літа,
Земля ногами зігріта
Безтурботної в іграх дитини!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511644
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2014
Невже ви сліпі?
Не бачите:
Земля плаче!
Невже ви глухі?
Не чуєте:
Вона не пробачить.
Невже онімів голос серця?
Воно ж скричалося до хрипоти!
Не буде звідти вороття,
Куди ви вирішили йти!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511068
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2014
Часом хочу на безлюдний острів,
Загубитися поміж пісками,
Захопити в полон оком простір,
І літати у небі думками.
Не чекати на взавтра прогнозів,
Про вчорашнє забути тривожне,
Від медійних позбутись гіпнозів...
Та від себе сховатись не можна.
Чи на острові, чи в магазині
Я думки із собою тримаю:
Скільки ж треба в житті цім людині?
Завжди їй чОгось не вистачає.
То землі, то на ній панування,
То грошей, то із перлів намиста.
Всі бажання земні – то страждання,-
В цьому праві, напевно, буддисти.
Ці бажання породжують заздрість,
Та пускає в думки метастази:
Зникнуть чуйність, за ближнього радість,
А поселять гординю й образи.
Перероджена заздрість-пухлина
Опановує розум і дії –
Одержимою стане людина,
Одержимі хворобою мрії.
Усе більшого й більшого хоче,
Бо до влади жага ненаситна,
А бажання уяву лоскоче –
Ось й трагедія кровопролитна.
Якщо в мозку жадоби пухлина,
Якщо в серці немає любові,
То не бачить жахіття людина
У пролитій невинного крові.
Часом хочу на безлюдний острів,
Де нема беззаконня людського,
Та всепрагнучого ока постріл
Добереться із часом й до нього...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511066
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2014
Розбиватиму росИ краплини,
І штовхатиму вітер у спину -
Розрізаю повітря потоки,
Набираю рум’янець у щоки.
Заплітається простір у коси,
Пахнуть літом недавні покоси,
Ось горбок – мчу на нього щосили,
Швидко з’їду, немов на вітрилах.
Зупинюсь посерЕд..., десь раптово,
Помилуюсь, щоб рушити знову.
Заряджаюсь довкілля красою.
Я веду, але щось веде мною.
Аромати в легенях ранкові,
Слух мелодії взяв світанкові,
Очі втішені зеленню літа,
Почуття потонули у квітах.
Не побачите це із машини.
Дух свободи потрібен людині.
Двоколісного Ви запрягайте,
І на волю у мандри рушайте!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510337
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.07.2014
Не окреслю маштабів місцевого лісу
І слідів грибників достименно не знаю,
Але тут в одну мить я про все забуваю:
Про проблеми, потреби, про гамір і кризу.
Серце в танці, а тіло в постійному русі,
І душа поміж сосен натхнення шукає,
Воно є тут, і кожен його відчуває
В лісовій тишині і у хвойному дусі.
Знов за пагорбом схил, а за схилом долина,
Куди оком не глянь – чорничник повсюди,
У гармонії тут із природою люди.
Зупиняється час. Вмить стікає година.
Забирає ліс злість, а, натомість, утому
Віддає, та стомитись у лісі приємно,
Враз світліше стає, де колись було темно.
Світло в серці й в очах ми веземо додому.
Коли гамір міський дзвонить дзвоном у вусі,
Коли хочеться спокою в душу набрати,
Аби накип буденства й неспокою зняти -
Приїжджайте у ліс ви зрання, любі друзі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2014
Перевернуто все в ліжку,
Ген, на шафі,сидить кішка,
На дивані черевички
Тата, мами і сестрички, –
Владислав, замість зарядки,
Робить в домі безпорядки.
Повиймав усі кастрюлі,
Зняв одежку із цибулі,
Потер трохи оченята –
Гайда з кухні утікати.
Слізки швидко витирає,
До вітальні поспішає.
Тут наш маленький Владислав
Усі шпалери поздирав,
Почав в тумбах ладнувати -
Треба ж одяг поскладати.
Швидесенько посортував,
Що не потрібно - викидав:
Встелено усе речами,-
Помічник росте для мами!
Журнал побачив на столі –
Читають пальчики малі...
Всю пресу перешматував
Пенал сестрички «змалював»,
Й так швиденько заховався,
Щоб ніхто не здогадався,
Що фарби, клей і олівці
У Владиславчика в руці.
Вже фарбу скуштував на смак,
Сам червоненький, як буряк,
Білий ніс, синя чуприна.
Це, хіба, моя дитина?!
Спробую усе забрати –
Ніц не хоче віддавати
Це кольорове дитинча.
Граємось із ним в "Квача":
Бігаю, наздоганяю...
Ще секунда – упіймаю!
Упіймаю. Зацілую.
Собі губи намалюю
Синім, білим і червоним.
Мазатися забороним
Фарбам. Вимиємо личко,
Й, щоб не сердилась сестричка,
Все на місце поскладаєм, –
Так ми неслух покараєм:
Хай сумують у пеналі.
Йдемо лад наводить далі:
Надто жваві черевички
Ми розставим на полички.
Посуд в тумбу заховаєм,
Пальем грізно помахаєм:
«Ай-яй-яй!, – так не годиться, –
Чом на місці не сидиться?»
Покарання для цибульки:
Кинем в супчик до кастрюльки...
Ось, клей приносить для шпалер
Маленький жвавий кавалер.
Вони разом попрацюють -
Більше не завередують!
Я шпалери швидко клею,
А за спиною моєю
Перед себе нагрібає –
Речі в тумбочку складає
Малий хитрющий карапуз,
Та серед одягу загруз....
Поки я штанці «караю» –
Порваний папір збирає...
Їсти час. Лягати спати.
Сильним-сильним виростати.
А піднявшись – до зарядки:
Знов наводити порядки.
2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510077
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2014
Чи щастя в золоті?
Так,
Якщо це золото кохання.
Чи у коштовностях?
Так,
Якщо це цінності душевні.
Чи щастя - на плечі?
Так -
Птаху сполохати так легко.
Що ж таке щастя?
Знак,
На серці вибитий любов'ю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509843
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.07.2014
Я люблю. Я вмію любити
Кожен день, щогодинно, щомиті.
Люблю ніч і сонце в зеніті.
Люблю мріяти. Я люблю жити!
Осередок і центр притяжіння
Для прекрасного, доброго, всього,
Що дається любити, для того,
Щоб любові тривало горіння.
Набираю снаги повні груди
Від прожитого дня. Дяка Богу,
Що отримала я таку змогу
Брати радість нізвідки, з нікуди.
Я щаслива. Я щастям зігріта,
Кожен день, щогодинно, щомиті
Я складаю секунди прожиті
У любов, щоб любов'ю ділитись.
Мій талант у любові, напевно,
Бо всі інші мої дарування,
Попри всі найпалкіші старання,
Без любові - марудно й даремно.
Все, що я так натхненно роблю,
Усіх тих, в кого серце вкладаю,
Я безмежно, нестримно, без краю
Всім єством соїм щиро ЛЮБЛЮ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509556
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2014
Здається, що життя - підводний човен.
Якщо ви в ньому, утікати марно.
Броню душі проб'є - водою повен.
Не випливеш туди, де сухо й гарно.
Це стан такий - депресія, - я знаю:
Вода у трюмі роз'їда метали,
ЇЇ я швидко слізьми випускаю.
Корозія, щоб серця не дістала.
Так я скидаю розпачу баласти,
Прощаюся із думки темнотою.
В найглибший жолоб смуток слід покласти -
І виграти в війні себе з собою.
Хто плакати соромиться, не вміє -
Боксерську прикупити варто грушу.
Біль забере, проблеми зрозуміє,
Як виб'єте із неї усю душу.
Рубайте дрова, віз тягніть угору,
Якщо не шкода, посуд розбивайте,
Кричіть в стіну,- не буде вам докору.
Лише на близьких злості не зганяйте!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509546
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.07.2014
Як дивно... Як мрійливо...
Дивлюся ввись над себе:
Безмежність б'є грайливо
У конопатім небі.
Безмежність б'є у вічі,
І тягне за собою.
Яскраві ночі свічі
Палають німотою.
Безмовність ваша вічна.
Ви музи для поетів,
Ви юнь тисячорічна,
Знавці усіх секретів.
В мозаїці космічній
Ховаються сузір'я,
І погляд ваш зустрічний
Дарує перемир'я
Між розумом і серцем.
Серед барханів буднів
Рятуючим озерцем
Далеке сяйво буде.
Як дивно... Як мрійливо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509146
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.07.2014
Чому так вабить віртуальний світ?
Як вийти вмить із творчого запою?
Собою
Залишитись. Реальності «ПРИВІТ!» -
Від мене – лиш киваю головою
Важкою.
Якби належав час мій лиш мені...
Краду я у близьких моїх хвилини,
Години!?
Я відчуваю швидкоплинні дні,
І вічність не дається для людини.
Світлини
Днів гамірних. Блукають сни вночі.
З’явилось третє. Що із ним робити?
Прожити,
Час свій у себе нишком крадучи.
Як правильно на три все поділити???
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508647
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2014
В роті завжди щось ховає,
Й дуже щоки надуває,
Схожий на безхвосту мишку,
Та пухнастіший він трішки.
(Хом’ячок)
Ну, й кумедні ці малята,
Ніколи їм постояти:
Буцяються головами
І брикаються ногами.
( Козенята)
Мов малесенькі клубочки
Позбирались біля квочки.
Жовтодзьобенькі малята.
Знають всі, що це...
(Курчата)
Пір’ячко в них кольорове,
В клітці дзеркальце є нове,
Ще й пластмасова є дужка –
На ній гойдається...
(Папужка)
Мов сховалась під тарілу,
І глибоку, а не мілку.
Її будинком називає,
Помаленьку походжає.
(Черепаха)
У Максима і Катрусі
Вдома є пухнасті друзі,
Що муркочуть, м’явкотять,
У клубочку тихо сплять.
(Котики)
У дворі він головний.
Має голос золотий.
Гребінь гордо піднімає.
« Ку-ку-ріку» всім співає.
( Півень)
Довговухі та пухнасті.
Їм морквиночка – за щастя,
І капуста, і пшеника,
І зеленая травичка.
( Кролики)
На даху у дяді Толі
Пташечки живуть чудові:
Білогруді, чорнохвості,
До нас в двір літають в гості.
Сядуть тихо і воркочуть,
Ніби щось сказати хочуть.
Одна мить – і вже злетіли,
Крильцями залопотіли.
( Голуби)
Чотирилапий друг у Толі,
Охоронцем є надворі.
Він чужого не пускає –
Гавкотіти починає.
(Собака)
У мене в кімнаті є друзів багато:
В водичці живуть під великим вікном.
Як кришку підняти – у них справжнє свято:
Це я у акваріум сиплю їм корм.
( Рибки)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508603
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2014
Я відкрита душею. Запрошую в гості.
Посаджу у вітальні моїх аксіом.
Не поставлю на стіл ні гордині, ні злості,
Наллю в келих довіру з солодким смаком.
Я замріяність власну у сейф не закину,
Не сховаю в шухлядку розсіяність, ні.
Щоб побачили ви не картинку – людину,
Не змалюю того, що немає в мені.
Але далі вітальні пускати не стану.
Подивіться довкола: тут сотні дверей.
Лабіринтом лукавства, терору, обману
Не дістатись душевних таємних речей.
Я ключів від замків тих, повірте, не маю.
Відкриваються двері самі лише тим,
Хто у серці любов, хто добро не втрачає,
І доводить не словом, а ділом своїм.
Сім замків на далеких, глибоких, таємних...
Не пускаю нікого, й сама не ходжу.
Бо крім світлих дверей ще багато є темних.
Сподіваюсь, ніколи їх не покажу.
Я відкрита душею. Запрошую в гості.
На гостину покличете – радо прийду.
Нема в зв’язці ключів ні гордині, ні злості.
Свої двері у вашому серці знайду...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508000
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2014
Для чого людям стриманість потрібна?
Коли йдемо по світу швидше долі.
Вже зламані всі коди і паролі.
Навіщо гальма, коли швидкість – рідна?
І знаки «СТОП!» для нас не перепона.
Секунди крок пришвидшений помітно.
Вважаємо, що все для нас підзвітно,
А стриманість – дурна лиш забобона.
Навчились керувати віражами.
Стоянки для слабких та відстаючих.
Жалієм не нужденних, а даючих...
Не бачимо межу між кольорами.
Бо в швидкості злилося все в єдино:
Життя – не кольори уже, відтінки.
За право бути першим поєдинки
Останніми нас зроблять неодмінно.
Змагання беззупинне із собою.
Нестримне почуття зітре наголо,
Бо замкнене дорога наша коло,
Коли «ВПЕРЕД!», «ВПЕРЕД!» без перебою.
Для чого людям стриманість потрібна?
Щоб не злетіти вниз обабіч траси,
Щоб бачити життя, його прикраси,
Щоб фарби, не відтінки, було видно.
Щоб не топтати тих, хто заважає,
Щоб не плювати в тих, хто із докором,
Бо скріплені життєвим договором,
А він кінець, як і початок має!
Цей життєпакт затверджений завчасно.
Із різним темпом кожен опрацює,
Та стриманість від помилок врятує,
І з вигляду його все стане ясно...
З цим документом нам іще блукати
Десь між світами: цим і тим. Врахуйте.
Що ви покажете? Не пожалкуйте,
Що стриманість була лише словами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507896
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2014
Немає сенсу у хвалебних віршах,
Словах без змісту, кинутих у тишу.
Зізнань в коханні краще не робити,
До смерті не збираючись любити.
Слова, як дощ: легкі, чи справжня злива,
Від них людина плаче, чи щаслива.
Хтось різко їх на вітер викидає,
А інший від кидків таких страждає.
Ми тими є - що робим і говорим.
Сумління наше теж буває хворим.
Без роздумів словами злими сієм,
А що зробили - пізно розумієм.
Немає правди у брехні лукавій –
Не помічник вона у жодній справі.
Той, хто життя присвячує обману –
Заблудиться в трьох соснах без туману.
У слові сила! Хто цього не знає,
До дії й протидії спонукає,
Стирає вади і долає тугу,
В хвилину скрути допоможе другу.
Наука в слові, мудрість віковічна,
Говір сільський і вулична столична
Манера в слові, хто і звідки родом,-
У слові все! Живе воно з народом.
Слово, як пісня, чи дзвенить пилою.
Слова легкі, чи ношею важкою
Стають вони для того, хто їх чує.
Вбиває слово і воно ж лікує.
Тремтяче ехо, а чи стінобитне,
Брудне чи світле, дике, колоритне...
Забарвлення своє слова приймають
Від вуст, які у світ їх відпускають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507695
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2014
Марнославство,
Марнотратство,
Марнослівство,-
Все дарма.
Заздрість,
Злоба,
Зазіхання,-
Часу нашого чума.
Розпач,
Розбрат та
Розпуста
В нас тепер, як "добрий день".
Вбогість,
Варварство,
Вульгарність,-
Слів не викинеш з пісень.
Лайка,
Лінь і
Лицемірство
Захопили всі пости.
Де антоніми до слів цих?
В силах хто відповісти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507660
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2014
Вигини тіла музиці в такт,
Кров біжить шоколадом гарячим.
Ти відчуваєш погляду смак.
В танці для тебе сміюся і плачу.
Рухи довільні сплету у вінок
Мрій і бажань. Їх для тебе збираю.
Крок за спиною, іще один крок.
Тихо за плечі тебе обіймаю.
Ні, не спокуса! Не звабою, ні!
Я запалю в тобі пристрасті очі.
Бачиш ти щирість і ніжність в мені.
Нас заколише мелодія ночі.
Я відчуваю пробудження снів,
І у танку їх тобі намалюю.
Все, про що мріяв, чого ти хотів,
В ритмів полоні себе подарую.
Серце із тілом немов в унісон
Розповідають душі таємниці.
Тут переходить реальність у сон.
Танець між ними стирає границі.
Не на землі. Над землею лечу:
Ніч розгойдала її під ногами.
Мед очей втіхи смакуй досхочу.
Зникне бар’єр неузгоджень між нами.
Руки-не руки – продовження мрій,
Тягнуться вгору, пливуть і блукають.
Тіло здригнеться від шепоту вій.
Я відгукнусь... Звуки чар не втрачають.
Погляду пристрасть, чуттєва хода –
Йду по хмаринах весняного неба.
Я свіжість вітру, джерельна вода,-
В танці я ВСЕ, бо танцюю для тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2014
Найбільше в світі я тебе люблю!
Усе віддам для тебе і за тебе.
Тримаю так, немов ти з кришталю.
Для тебе обійму я ціле небо.
Моя любов, у житті розрадо,
Ти сяйво в серці, ти частинка неба.
Личко миле я цілую радо -
А більшого для щастя і не треба!
Усе віддам, без залишку й жалю:
Все золото душі, всі діаманти.
Усе, що я зумію, те зроблю,
Щоб ти життя навчилась цінувати.
Кровиночка, ти промінчик сонця.
І серце розривається від щастя.
Ранок заглядає до віконця.
Блаженства мить хай на життя роздасться!
2004р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506179
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2014
Я місячним сяйвом до тебе горнуся,
Я подихом ночі до тебе прийду.
Так губи тремтять, але я не боюся -
Я спокій для них у цілунку знайду.
Очей моїх синіх ти блиск відчуваєш,
Хоча закриває їх синь сором вій.
Оголене тіло в цілунки вдягаєш,
Скидаючи скованість всіх моїх дій.
Тобі і для тебе уся віддаюся.
Бери мої мрії, фантазії, сни.
Солодким вином по тобі розіллюся.
Глибокі бажання в мені відчини.
Я дотики ніжні тобі подарую,
Накрию жагою, пробуджену тим,
Що ти є - і був, що ти є - і будеш
Коханим, бажаним, єдиним моїм!
« Сравжнє коханння, з точки зору інтиму,– це коли усі найнепристойніші бажання виникають по відношенню до однієї і тієї ж самої людини».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505851
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.06.2014
Як коментар до твору " Я б эту встречу так ждала" OlgaSydoruk
Я спокою бажаю ворогам:
Засніть й приспіть свої огидні мрії!
Бажаю я здоров'я щиро вам -
Здоровий глузд, надіюсь, ще жевріє.
Я зичу найрозкішніших скарбів,
Бо ви брудна, обдертая голота!
Вам платять слізьми матерів та вдів.
Збирайте плату! Ну, мерщій, сволота!
Згрібайте це багатство у мішки,
У тару, всю що маєте, збирайте!
Набийте горем до верхів діжки!
Звідки прийшли - туди мерщій вертайте!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505793
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2014
Пече! Щемить! Кажу, бо боляче мовчати.
У прірві місця тьма,
Та нам туди не варто!
Руйнація ідей, світогляду, бажання,
І мрій нема вперед –
Хвилина, як остання.
Вчорашніх планів, дум не лишилось і сліду.
Бандитський черевик
Приніс з собою біди.
Ми впевнені були: війна нас оминає!
І буде так завжди!
Назад час не вертає...
Знов вибухи гримлять так близько, що далеко
Хочеться втекти.
Неси мене, лелеко,
У тихій шепіт трав, у спокій днів вчорашніх...
Тепер не те, що в бій –
Із дому вийти страшно.
Коли летить снаряд - не відаєш від кого.
І поміж двох вогнів
Як відшукати свого?
Де компас віднайти, який на спокій вкаже.
Дорогу хто з пітьми
У чистий світ покаже?
Ми творим новий день. А що сьогодні буде?
Чи вирвемось вперед?
Чи знов загинуть люди?!
Чи серед тих імен, які щодня читають,
Пускаючи сльозу,
Ще й мого не згадають...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505287
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2014
Ми, як ті мурахи:
Бігаємо, щось будуємо -
Здається, творимо мистецтво.
Та приходить день -
Чужинець вступає у мурашник.
В одну мить: хаос, розпач,
І пошук ще незруйнованої, глибокої нірки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505280
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2014
Марічкине свято
Кульки кольорові, фарби, олівці –
Всі такі чудові подарунки ці.
Тортик урочисто мама принесла,
А бабуся гарний вірш розповіла.
Три яскравих свічки в тортику горить.
Щоб усі бажання дівчинки здійснить.
Під столом раптово завертілось щось.
Тільки загадала - і уже збулось:
Виглядають вушка, виглядає ніс -
Песика малого тато їй приніс.
Обійма Марічка радо цуценя -
Справжній друг з`явився в день народження.
Про дружбу
У песика Рема з’явилась проблема,
Ходячу проблему цю звати Пушок.
Марічка з ним грає, із рук не пускає,
Сумним став наш Ремчик, у Ремчика шок.
Про нього забули. Як гавкіт почули -
Сварився так Рем на мале кошеня,
Його насварили, у будці закрили -
Нещасним здавалось веселе щеня.
Та все обійшлося. Коша обжилося
І в гості до Рема приходить щодня.
Вони разом всюди, дивуються люди,
Як сплять в одній будці щеня й кошеня.
У друзів раптово проблема є знову:
Маленькі курчатка улюбленці всіх.
Та й це обійдеться, бо дружба дається,
Щоб сум, заздрість зникли, залишився сміх.
Маленькі злодюжки
Ну, скажіть мені, будь ласка.
Нащо на столі ковбаска?
Кіт Пушок і песик Рем
Відчувають в шлунку щем.
Кошеня ковбаску носить,
Пильнувати Рема просить -
Цуценя біля дверей
Поглядає на людей.
Свої сили об’єднали -
Ковбасу зі столу вкрали,
Все до будки занесли -
Ситі й радісні були.
Хоча й дуже постарались –
Про крадіжку всі дізнались...
Зо три дні злодюшки наші за це просиділи на каші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504723
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2014
Вишня, калина –
Моя Батьківщина,
Моя Україна, Рідненька моя!
Ти піснь солов’їна,
Ти мати й дитина,
Дарована Богом Святая Земля.
Умитая кров’ю,
Забута любов’ю,
Сражденна і втомлена, збитая з ніг.
І грають тобою
Безчестя з ганьбою.
Непрохані гості зайшли на поріг.
Жага ненаситна,
Та ти не бездітна,
Ще доля розквітне, прийде спокій снів.
Твої рідні діти
Готові любити,
Майбутнє творити із стоптаних днів.
Зберемо уламки,
Усе до останку.
Піднімемо планку нової Тебе!
Щоб вже не боліло
Твоє кволе тіло,
Колоссям бриніло майбуття голубе –
Не червоне, із кров’ю.
Зігрієм любов’ю,
Позаздрим здоров’ю твоїх вільних легень.
Вдихай повні груди.
Хай спокій в нас буде,
Щасливими люди кожнісінький день!
Терпіти несила,
І братська могтла
Для всіх, кого вбила суперечка сторін.
Біль втрати, страждання,
Материнське благання,
Смерть невинна остання, поминальних слів дзвін.
ХАЙ ЗНИКНУТЬ!!!
Хай зникнуть гармати,
Припинять стріляти,
І знов могли спати у спокої ми.
Щоб щезли кошмари,
Зелені почвари,
Верхів кулуари. Ми вийдем з пітьми!
Моя Україна!
Моя Батьківщина!
Для всіх ти Єдина, Рідненька моя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504645
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2014
Іноді блондинки теж бувають мудрими...
Їх мозок не забренджений сукнями і пудрами.
Немає місця в цінностях для ідолів гламурності.
Краса життя в відмінностях, а не в нудній «тужурності»!
Одним кліше всі набрані, стандартні для всіх матриці,
В одну отару загнані, штамповані на фабриці.
Все солодко до рвотності – а поцілунки спльовують,-
Не всі в такій потворності сенс у житті з’ясовують!
Є ті, що мають блиск в очах не від каміння, золота,
Чия душа живе в піснях і болем інших пройнята.
Не вік, не колір шевилюр в людині має значення,
А те: з яких душа фактур, і серця світлобачення!!!
Не буду більше кидати
Ідеями марудними.
Блондинуватість – це кліше.
Будьте у цьому мудрими!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504503
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2014
- Ремчик! Ремчику, до мене! –
Голосно гука Марічка,
- В мене платтячко зелене,
В мене довга гарна стрічка!
Будем гратись! Нумо гратись!
Стрічку пов’яжу на тебе.
Трохи мусиш постаратись:
Сукню приміряти треба.
Як Марічка не просила –
Рем вдягатися не хоче.
Платтячко даремно шила,
Стрічка хвостика лоскоче.
Ліг на сукню куцехвостик,
Стрічку у зубах тримає.
«Піднімись!» - Марічка просить.
Цуценятко не зважає...
По дворі дівча гасає,
Песик, граючись, за нею:
Стрічку він наздоганяє,
Ловить лапкою своєю.
Платтячко лежить у буді –
Воно Ремові подушка,
А Марічка знов ладнує
Черевички й капелюшка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504291
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2014
Із руки стрибнув на ногу
Й покотився на дорогу,
Цуценятко налякав
І в травичці заблукав.
Дружно всі його шукали,
По галявині блукали.
Хоч бери сідай і плач,
Втік від нас веселий м'яч.
Песик Рем занудьгував
Й теж на пошуки помчав:
Нюх хороший, гарний зір
До кущів його привів.
Щоб помститися відразу
За нанесену образу —
Злість показував без меж,
Щоб злякався м'ячик теж:
Він сердито й гучно гиркав
Морщив носика задирко,
Землю лапками горнув;
Посваривсь — та все забув.
І тепер укупі скачуть
Кращі друзі - Рем та м'ячик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2014
Непосидько песик Рем
Грав у піжмурки з дощем,
Та куди б він не ховався –
Дощ знаходив та торкався.
Тихо в будці Рем сидів -
По даху дощ стукотів,
Цуценя забігло в хату –
Став дощ в шибку накрапати.
Ремчик з дому втік у сад
Під густющий виноград,
Та і дощик - тут як тут -
По листочках краплі б'ють.
Все пустує жартівник:
Щойно був, та раптом зник.
Здивувався песик дуже:
Сонце миється в калюжі,
Сяють посмішки навкруг -
Де ж пропав веселий друг?
Годі дощика шукати –
Він пішов в хмаринку спати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2014
А у нашої Марічки
Посварились черевички.
Язички повиставляли –
Геть неввічливими стали.
Супить мила бровенята:
- Мушу неслух покарати.
Я поставлю вас в куточок,
В чобітках піду в садочок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2014
Можна поставити тисяча питань,
А відповідь буде одна.
Можна смакуючи пити вино,
Чи випити залпом до дна.
Тисяча відповідей часом дають,
Питання не чувши кінця.
І дивуються голосно вслух:
« До чого писанина оця?»
Відповідаю. Логіка є.
Я Вам її поясню.
Коли точно знаєш до чого ідеш,-
Проб’єш найтовстішу броню.
Повільно, чи швидко, з питаннями, без,
Якщо у житті є мета,
В обхід і наосліп її досягнеш.
І відповідь зовсім проста:
Чітко визначити ціль і не зупинятися!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503845
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2014
Кум до кума зранку скаче:
- Ти скажи мені, козаче,
Де тебе нечиста сила
Вчора звечора носила?
Ти кажи! Правдивим будеш?
Бо як що-небудь забудеш,-
То пропав я, не знайдеш,
Жінки лють не має меж.
Бо учора, ще звечора
Завітав я до Григора,-
Ну, а там, як й кожен день:
П’є горілку старий пень.
Я ж людина компанійська,
Не тварина яка свійська!
Допоміг у тій війні –
Ну, не міг сказати «ні».
Цілу ніч на полі бою,
Не було для нас покою:
Нищили, поки була.
Горілка, все ж, перемогла.
Коли вранці сонце мило
На подвір’ї засвітило -
Я живий, а, може, мертвий
Вирішив додому перти.
А дружина моя мила,
Ну, такий скандал вчинила,
Що не знав – куди втікати.
Став швиденько мізкувати.
І тут я, ну, що робити,
Мусив їй сказать, щоб жити,
Що учора, ще звечора
В тебе ладили забора.
- Е, не вийде, любий брате!
Я ж до тебе, супостате,
З могоричем в гості йшов,
Та тебе я не знайшов.
Під вікном дружина ждала,
Гірко плакала-ридала.
Добрий я, стояв-не встояв:
Пригорнув... та заспокоїв...
Так що знає твоя Тома,
Що не був вночі я вдома!
Отож, жінки, що й казати:
« Кращий захист – нападати!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503833
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2014
Себе ми називаєм патріотами,
І знову продаємось за гроші.
Пишаємося гідності оплотами
Народу нашого, козацької Січі.
Бажання жити краще є у кожного,
Та бачення найкращого різнить.
І в панства зверху, у ясновельможного,
Не в серці коле – в животі бурчить.
Не плачу. Сміх бере в істериці.
Вже виплакані сльози. Сліз нема.
І не шукайте сенс в моїй полеміці –
Його, як глузду у подіях цих, катма.
Менталітет наш, нами-таки визнаний.
Я поясню все, взявши кілька слів:
"У мене горе.Буду трохи втішений,
Якби в сусіда хлів, хоча б, згорів".
Єднаймось, друзі! Браття ж ми. Єднаймося!
Бо сила в єдності, - втратили її.
Змінились ми. Побачити стараймося,
Що там і тут співають солов’ї.
І там і тут багнюка є. Засмоктує.
Де соломинка, що врятує всіх.
Як розум в серці бісів повгамовує,
Тоді лиш зникне істеричний сміх.
Єднаймося, друзі!
Браття ж ми. Єднаймося!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503276
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.06.2014
Шкода всіх тих, хто вмер, не знаючи за кого,
Хто вірив в те, що щось змінити може.
І хай всім нам Всевишній допоможе
У грішному не бачити святого!
Я плачу знов, коли побачу труни,
Обліплені дружинами, батьками,
Землю укриту трупами-синами.
Бринять-болять душі моєї струни.
Жалію тих, хто смерті став обідом,
Хто не жадав цього, а, просто, якось вийшло.
В одній ми упряжі, хоча між нами дишло.
Страшно за тих, хто вчора звавсь сусідом.
Не Схід! Не Захід! Ми одна країна!
бандери! москалі! А це до чого?
Дай, Боже, в грішному не бачити святого!
Дай, Боже, вірити, що я іще людина!
Заздалегідь прошу пробачення за останній рядок твору у автора клубу, на жаль не пам'ятаю, кого саме. Фрази віршів майже тотожні - напевно тому, що думки збігаються. Це не плагіат.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503031
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.06.2014
́
Раз, два – море сліз.
Три, чотири – знов каприз.
П'ять, шість – я не знаю, скільки це терпіти маю.
Ти красуня вередлива,
Від мене чекаєш дива,
Але я не чародій, ти живеш у світі мрій.
Приспів
Стій!..Зупинися. Стій!.. Схаменися.
Стій!.. Ані слова. Нащо ця пуста розмова?
Стій!.. Стій!.. Стій!..
Ти виносиш мозок мій.
Сім, вісім – ти нестерпна.
Дев'ять, десять – дуже вперта.
Та образи нуль я маю, бо таку тебе кохаю.
Ти цунамі прибережне.
Почуття моє безмежне.
Ти цунамі, я вулкан – закипає наш казан.
Приспів
Стій!..Зупинися. Стій!.. Схаменися.
Стій!.. Ані слова. Нащо ця пуста розмова?
Стій!.. Стій!.. Стій!..
Ти виносиш мозок мій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2014
Я дверь закрою пред тобою,
Уйди! Прошло забвение.
Словно болезнь сняло рукою.
Я не прошу прощения.
Закрыта дверь, не светят окна
И разговоры стали кратки,
А слезы на подушке сохнут-
Любви моей остатки.
ПРИПЕВ
Персона «нон грата»,
Рожденный от заката.
Я утро. Нужен мне рассвет.
Сюда тебе дороги нет.
2
Я для тебя скала с обрывом.
Скала, но ты не альпинист.
Все, что было - я забыла.
Любовь с обрыва сброшу вниз.
Я не виню тебя нисколько,
Тебе мне нечего прощать.
Хотели сладко – было горько.
Свой вкус не стану я менять.
ПРИПЕВ
Персона «нон грата»,
Рожденный от заката.
Я утро. Нужен мне рассвет.
Сюда тебе дороги нет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502812
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.06.2014
Ніхто тебе не поцілує так як я,
Ніхто так ніжно не подивиться у вічі.
Ти відчуваєш це, бо я твоя.
І повторю: «Кохаю !» - рівно тричі.
Не пеститиме волоссям так ніхто,
Нема більш ніжних як у мене руки.
Хочу сказати це разів зі сто,
Та я кохаю, і кажу це вдруге.
Тілесний трепіт я тобі віддам,
Теплом своїм з тобою поділюся.
Бракує сили ніжності словам,
Тому тобі одному посміхнуся.
В цілунок покладу усю жагу,
Всю пристрасть, всю любов, усе бажання.
Тебе люблю! Люблю! Люблю! Люблю!
Кажу це втретє, але не востаннє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2014
Ще день і ніч, ще ніч і день пройдуть.
Ніхто не знає, що вони несуть.
Ніхто не знає, а чи варто знати:
Ти взавтра будеш жити, чи вмирати.
Куди тече ріка життя невпинно?
В тому що крутиться Земля не винна.
У себе кожен мусить запитати:
«Я лиш беру? Чи можу щось віддати?»
Твоє життя щасливе, чи не дуже,
Глибокий океан, мілка калюжа,
Бо кожен обирає сам дорогу.
Що на страшнім суді розкажеш Богу?
Любіть життя! Себе любіть! Байдуже,
Що хтось образив, хтось промовить: «Друже!»
Не варто дні і ночі рахувати.
Життя так жити, щоб не жалкувати!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502469
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.05.2014
Знаю впертий, але
Я впертішою тебе, якщо треба, стану.
Ти похмурий, та я
Перетру погляд цей на муку, чи на пил задиванний.
Щоб ніхто не знайшов,
Не побачив похмурості сліду –
Я досиплю свій сміх
До сніданку, вечері, обіду.
Я цілунком своїм
Запалю твої втомлені очі.
Я засну на плечі,
Чи не спатиму ніч, якщо хочеш.
Завоюю твій світ,
І в ту ж мить, я здаюся без бою.
Сильна я. Знаєш ти,
Що з тобою я буду слабкою.
Я до тебе горнусь,
Я люблю, я терплю, поважаю,
Я чекаю, даю
І віддачі я не вимагаю.
Із тобою навік,
Та ти знаєш: духом я вільна.
Кожен день пам’ятай:
Я слабка лиш тому, що я сильна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2014
Куди веде протоптана дорога?
Ми обираєм собі інший шлях.
На нас давно чекає перемога,
Шлях перемоги є у нас в серцях.
Я йду вперед і ти іди за мною,
Віру твою примножу на свою.
Вільніше вітру, сильною горою
З підтримкою твоєю я стаю.
Я серцем вірю, вірою пульс б'ється,
Є сила волі і рішучість є .
Ніколи сильний духом не здається.
Хто свято вірить - завжди виграє!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501410
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.05.2014
1
Із кожного зашморгу
Вихід завжди знайдеться,
Розділить добра душа
Біль твого серця.
Немає доріг в нікуди,
Завжди будуть поряд люди,
Яким не байдуже, що із тобою буде.
ПРИСПІВ:
Забудь образи всі.
Хай зникнуть почуття,
Що зводять на нівець усе твоє життя.
Забудь! Забуддь! Забудь! І думати залиш,
Коли над прірвою… стоїш.
2
Життя - дивовижне:
З кожним світанком - цінніше.
Комусь даровано менше,
Комусь трохи більше.
Закопай у безодню тривоги,
Не зійди з добра дороги,
Не дай об тебе напасті витерти ноги.
3
А що якби сонце
Зійти захотіло з орбіти
На всесвіту краю
Подалі від нас відпочити.
Усе довкола зникає,
Надія і мрія вмирає.
Без тебе життя теж для когось сенс втрачає.
4
Немає в людині нічого
Страху страшніше.
Даруй себе людям : натомість
отримаєш більше.
За посмішку бери наснагу,
За захист слабких – відвагу.
Цінуй життя - відчуєш його перевагу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501408
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2014
Мій край, моя земля, моя країна
Просторів вільних,оком неосяжних.
Сонця тепло роси вбира краплина.
Це край людей красивих та відважних.
В блакиті днів заплутуються мрії,
Велич ночей зірками осипає,
Впаде цілунком на вологі вії.
Тепло сердець цю землю зігріває.
Чужих країн пороги оббиваєм,
До дому отчого стирається стежина.
Чому як сироти по світу ми блукаєм,
Коли така багата Батьківщина?
Є все у нас, чого душа бажає.
Не вмістять всіх красот рядки короткі.
Чому скарби такі занапащаєм?
Зникають степу пахощі солодкі.
Зникають чистих рік цілющі води,
Сонце у хмарах диму заховалось.
Ми забираєм, не питаючи в природи
Скільки у неї сили ще зосталось.
Сили дощу земля спрагла бажає,
Сил чистоти моря благають, ріки.
Сили любові в нас не вистачає,
Щоб зберегти багатство це навіки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501234
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.05.2014
Дощ – це не привід для смутку,
Дощ – це пора відпочинку,
Можливість зробити зупинку,
Сховавшись від нього під куртку.
І стоючи на зупинці,
Чи за вікном, споглядаєм,
Як за невидимим краєм
Хмари несуть нам гостинці.
В небі води цілі ріки,
Краплею шлях починають
І одиноко злітають
На землю, взуття, на повіки.
Вмита дорога і поле,
Злиті дощем рясно люди,
І ці калюжі повсюди
Озером стали довкола.
В шумі дощу чую тишу,
Тишу і спокій на серці
І в дощотворнім озерці
Слід свій намоклий залишу.
Крапля на склі ледь помітна,
Схожа вона зі сльозою,
Обидві є лише водою –
Рано чи пізно, а зникне.
Дощ – це не час сумувати –
Роздум про справ починання.
Як впаде крапля остання -
Свіжість час в серце впускати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500020
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.05.2014
Тепче річка-невеличка, хилить, вигинає,
І хто зна звідки береться і куди впадає.
Тече річка-невеличка колись гарна й дужа,
А залишилась від неї велика калюжа.
Заспівали птахи співом, що залив долину,
Прославляли красу Божу, неньку Україну.
Здійнялися птахи криком, бо й ворони птахи.
Смітники лиш над Іквою й бродячі собаки.
Над водою криштальною були верболози,
А тепер води смердючки не п’ють навіть кози.
Де місця для відпочинку, де сміялись діти?
Не покажуть, не розкажуть одинокі квіти.
Рідко-хто уже згадає про річку-перлину,
Де руками хлопчаки ловили рибину,
Де дівчата сміялися, квіти заплітали,
Як вербички у воді тій коси полоскали.
Де білизну жінки прали від снігу білішу.
Пам’ятають її люди глибшу, ширшу, більшу.
Стекла вода й не вернеться, і час не вернемо.
Що було – того не буде, а, може, дождемо?
Як не ми, то діти наші, наших дітей діти
Зможуть з краси Божої як і ми радіти?
А чи зможуть своїм внукам про те розказати,
Як уміли їхні предки усе цінувати?
Зможуть, знаю, коли кожен собі заречеться,
Прибирати за собою. Це й дітям вдається.
Не смітити в тому місці, де відпочиваєм.
Оточуючих мимоволі до цього привчаєм.
Справа не лише у людях й не лище у річці,
Справа в нашій з вами виробленій звичці
Так чинити, як довкола чинять усі люди,
Та скажіть кому від того потім лекше буде?
Край дороги ген сміття, сміття над водою.
Зроблена оця краса нашою рукою.
Щоб потомки написали про красуню річку,
Нумо, люди, руйнувати цю ганебну звичку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499828
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.05.2014
Ти зможеш все – було б лише бажання.
Час принесе і успіх і кохання.
Але тоді, коли на серці муки –
Не опускай свої додолу руки!
Не залишай для смутку в серці місця,
Знайди свій шлях, в обличчя тузі смійся.
Свій новий день розпочинай спочатку.
Не бійся змін – в життя несуть зарядку.
Що сталося – те сталося на краще.
Не віриш в це – жалій себе, ледащо.
Та щоб журби не залишилось сліду –
Вітру печаль свою без жалю кидай.
Розповідай! сміятись він не буде,
Послухає та через мить забуде.
Розвіє лють за обрій небозору,
Зніме з плечей проблем гнітючих гору.
Печаль мине, забудуться образи –
І стане на місця усе відразу,
Успіх прийде, якщо запам’ятаєш –
Такий цей світ, яким його сприймаєш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499727
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.05.2014
У кожного закінчення є своє продовження:
Обов’язково буде спуск, якщо є вгору сходження.
І ніч для дня відмірює рубіж, малює втомою.
А сонця схід є для життя причиною вагомою.
Мета, що є у кожного, вмить ближче не опиниться,
Та врешті-решт все досягнеш, якщо мета не зміниться.
На місті стій, коли не йдеш, назад є кроки марними,
Для руху настрій та запал є приводами гарними.
Коли в житті змінилось щось...Журба. Крапка. Знак оклику!
Ти не сумуй. Прислухайся до серця свого поклику.
Обов’язково смуток цей на радість перетвориться,
Бо кажуть люди не дарма: «Усе на краще робиться».
Ти визнач раз і назавжди, до чого йти збираєшся.
Іди, та не зважай на те, що часом спотикаєшся.
Висот захмарних досягти нелегко, гір не бачивши.
Цінуєш більше успіх свій, сили такі затративши.
Хто поряд йшов, у мить важку не залишив в самотності,
З тим радість слави розділи без гонору і гордості.
Й коли мети ти досягнеш після важкого сходження,
На всіх звисока не дивись. Це не кінець – продовження.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499628
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.05.2014
Обірвалась струна,
і застрягла пісня у горлі комом.
Чути гуркіт гармат;
вони ж марять каштановим цвітом і затишним домом.
Молоді парубки,
що не чули запах горілого тіла,
загубили себе,
лиш тому, що Вітчизна цього у ту мить захотіла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499540
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.05.2014
Чим так вабить зоряне небо,
Де ховає свої таємниці ?
Може, більше знати й не треба,
Загадок є бездонні криниці.
Мудрість часу усе налаштує :
Щось відкриє, а щось заховає.
Знає той, хто бачить і чує.
Вірить той, хто не бачить, а знає.
Там далеко, над зоряним небом,
Над безкрайнього космосу ніччю
Залишив Бог куточок для себе,
Що крізь морок горить любов-свіччю.
За туманністю сліз і спокути,
Каяття шлях пройшовши смиренно,
Можна бачити, вірити, чути.
На планеті Любові все певно.
Чим так вабить зоряне небо
І пронизує серце красою ?
Вірю я, хоч крізь морок не бачу
В ту планету, що зветься Любов'ю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499447
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.05.2014
Не для сміху, не для крику розкажу вам анекдот,
Як три брати узялися засадити свій город.
Землю чесно поділити захотіли у ту ж мить:
Стільки паю дістається – скільки кожен пробіжить.
Перший біг три дні без втоми. Сил нема, а він біжить,
Поки не взяли судоми. Став він свій город садить.
Засадив усе бульбами. Він господар, що й казать.
Ще й земельку гарну вибрав - став на ній хазяйнувать.
Який заєць чи кротисько заблука в його землі –
Не жаліє їх і близько: закопає в тій ж ріллі.
Не пускає працювати бджіл, жене усіх пташок.
Гарно він господарює, а в сусідів його шок.
Другий біг непильним кроком, бо ішов по цій землі.
Йшов він степом, моря боком, задивлявсь на кораблі.
Чорноземи міряв-міряв, ліси буйні заціняв.
Господарити й не думав: все, що міг – узяв й продав.
Не забувся й свою душу до земельки приложить,
Бо знайшовся «покупатель» – третій брат з’явився вмить.
Той з братів, що всіх найдужче біг вперед, убік стрибав.
Щоб засіяти баштанні – він Абхазію забрав.
Свій город уже буяє від берізки й пиріїв,
Та свого, звичайно, мало – він ще й наше захотів.
- Нащо,- ви скажіть по правді,- вам ще й наші будяки?
- Ну а , може, я тут хочу посадити огірки.
Зажену сюди худобу, мекать будуть « как хочу»,
І якщо сюди прийдете, – « я вас всех озолочу!».
- Та не варто, брате, чесно, в нас своїх баранів тьма.
Шапку далі не кидайте. Це ви робите дарма.
Бо як всі ті огірочки, що посіяли, з’їсте, –
Вам відмовлять серце й «почки». Ви ж самі себе вб’єте!
Поміняйте цю дієту. Викидайте огірки,
Та мерщій біжіть сапати на город свій будяки!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499443
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.05.2014
Добро є в серці кожного із нас.
Добро – той вогник, що ніколи не згасає.
У груді каменів ховається топаз,
Та іншим скарб не кожен відкриває.
Бояться слабкості, та слабкість не в добрі.
Бояться щирості, бо щирим нині важко.
Заплутуємось у суцільній грі,
І світом править не добро – «бумажка».
Втрачає блиск коштовний мінерал
Під впливом пилу вічної омани.
Кому нема ціннішого за нал –
На місці серця у того «кармани».
Є справжній скарб, дорожчий за усе.
Сховавши від людей – ціну втрачає.
Відктите серце сяйво в світ несе.
Нехай воно ніколи не згасає!
Не забувайте, що добро – топаз.
Багатство своє іншим відкривайте.
Від того світла, що іде від вас
Ви ще і ще багатшими ставайте!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499169
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.05.2014
-Стій ! – Стою.
– Чекай ! – Недочекаюсь.
Я малюю щось в думках своїх.
Я намрію, ну а потім каюсь.
Ти говориш – навіть вітер стих.
Слухаю очима – по губах читаю,
Придивляюся до слів та чую в них,
Що дарма надіїю я плекаю.
Погляд охолов, дощ сліз побіг.
Так жорстоко. Може, просто, чесно,
Й дякувати маю я тобі,
Що зумів ти зупинитись вчасно,
Щоб у крах не перейти журбі.
Інша тобі стане більш ніж другом
І забудеш те, що й не було.
Не хворіло серденько недугом,
Не боліло, лиш тоді жило.
Мрійте, фантазуйте, сподівайтесь,
Та щоб потім не чекав переполох –
Ви сполчатку в нього запитайте,
Чи ці мрії діляться на двох.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499161
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2014
1.
Якби вам нашу силу
І хоч частину волі.
Якби вам нашу віру,
При всій сердечній болі.
Якби козацьким духом
Були серця налиті –
Були б ви переможці,
А будете... побиті!
Приспів
Б’ю-б’ю, не проп’ю
Свої барабани.
Хай заглушать замовлені
Гармошки-баяни!
Б’ю-б’ю, ще раз б’ю.
Йде відлуння громом.
Ви живете путінізмом,
А я отчим домом!
2.
Не хочу зустрічати
Я свого брата в зброї.
Не хочу віддавати
Свободи дорогої.
Не вмію обіймати,
Коли ніж за спиною.
Та в будь-яку хвилину
Готуюся до бою!
Приспів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499019
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.05.2014
Сни живуть в мені, а я живу у снах.
Щоночі прилітає Морфея дивоптах,
Сідає біля ліжка, вкрива своїм крилом,
І забирає в подорож, у ту, що зветься сном.
Дивний світ. Напруга. А от я вже лечу.
У закутки уяви пірнаю досхочу.
Біжу по хмарах боса, закутуюсь в туман,
В долоні набираю безмежний океан.
Пригоди в снах яскравих неначе у кіно:
Майбутнє заховалось в тім, що було давно.
Заплутаність сюжету, сценарій без імен.
Це я ? Чи інше «я» у вирі авансцен?
Думки за день втомились. Наволі почуття.
У снах я проживаю іще одне життя.
Нічим я не керую. Я лиш спостерігач.
Уранці все забуду: і сміх рясний і плач.
Лягає спати сонце небесних край вікон.
Цікаво чи у нього є кольоровий сон?
Що снить весняний вітер у затишку трави?
В свідомості блукають фантазій острови.
Сни живуть в мені, а я живу у снах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498961
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2014
1
У подиху твоэму несказані слова.
Навіщо поцілунок? Навіщо цілував?
Скажи іди! Ненавиджу! Скажи і відпусти,
І я піду, не зупинюсь, хоч нікуди іти.
Приспів
Прожени! Забудь!
Не стріляй у спину.
Не твоя, мабуть,
Не твоя вершина (єдина)
Прожени - піду,
Відлюби!
Любила...
Доки ти не спалив мої крила
(Ти спалив, спопелив мені крила).
2
Не треба! Не знущайся! Я більше не злечу,
І в слід мій не дивися, він мокрий від плачу.
Не обернусь побачити твоїх сумних очей,
Бо потону у мареві п`янких наших ночей.
Приспів
Прожени! Забудь!
Не стріляй у спину.
Не твоя, мабуть,
Не твоя вершина (єдина)
Прожени - піду,
Відлюби!
Любила...
Доки ти не спалив мої крила
(Ти спалив, спопелив мені крила).
3
А я стою, чекаю на півдорозі знов.
І що тримає досі? Це звичка чи любов?
Та мовчазне прощання – це остання крапля все ж.
Що втрачено, розгублено назад не повернеш.
Приспів
Прожени! Забудь!
Не стріляй у спину.
Не твоя, мабуть,
Не твоя вершина (єдина)
Прожени - піду,
Відлюби!
Любила...
Доки ти не спалив мої крила
(Ти спалив, спопелив мені крила).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2014
Мы перестали разговаривать глазами.
Мы так устали, от себя устали сами.
Томное «завтра» после томного «сегодня».
Ужин и завтрак - разогретый, но холодный.
Глупо молчать, в разговорах тоже глупость.
В сердце печать выжигает чувств скупость.
Правду в глаза – лучше слезы вне обзора.
Глупо кричать; бессловесных взглядов ссора.
ПРИПЕВ
Ты не держишь, но не отпускаешь.
Все бессмысленно – и это понимаешь.
Пустота над нами бродит тенью.
Не любовь все это – приведенье.
Приведенье любви,
Ты меня не зови!
Не нужна такая мне
Мистика.
Уходи! Улетай!
Мое сердце отдай!
Все проходит –
Такая статистика.
Приведенье любви,
Ты меня не зови!
Приведенье любви,
Ты меня не зови!
Эра молчанья. Без огня нечем согреться.
Трудно признанье: будто камень вместо сердца.
Идет время вспять. Век пещерного уюта.
Чего дальше ждать. Словно год с тобой минута.
Нет силы на шаг. И желанья особого нету.
Огня нет в глазах. Чувства также канули в Лету.
Под крышей одной мы друг другу стали чужими.
Так трудно сказать те слова, что казались простыми.
ПРИПЕВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498760
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.05.2014
Коли назбиралося болю по вінця,
Не кинеш копієчку - чаша надкрай,
На марно ти сили свої не втрачай,
Не кидай в вогонь безнадії полінце.
Одному у полі війна – то поразка.
З своїми думками боротись не варт.
Якщо зник з життя перебірливий фарт -
До друга звернись. Не соромся. Будь ласка.
Людина у світі - маленька комашка
І в повені бід безсила вона,
Та знайдеться той, хто має човна.
Не смійся – ридай, коли дихати важко.
Нехай день пройде у розборі польотів.
Втуп очі у стелю, та в себе дивись,
Наступного разу не помились,
Бо сліпить життя камікадзе – пілотів.
Хук справа, хук зліва. Защо та навіщо ?
Так доля гартує. Її ти почуй !
Дароване Богом тобі не змарнуй.
Від правди втечеш - до безвиходу ближче.
Для чого відкрила ту скриньку Пандора ?
Чому доброта свій рейтинг втрачає,
Чом чесність, як прісна вода висихає,
Для чого у світі біда є та горе.
Хто біль відчував – смак життя зрозуміє.
Є близьких любов, що сильніша напасті.
Із бурі тривог прийде райдуга щастя.
Змінити все можна, бо лишилась надія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498599
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2014
Навіщо дуримо себе:
червоне - це не голубе.
У віччі дивимось приємно,
а в серці холодно і темно.
* * *
Крізь посмішку оскал
помітити важко.
Будяк - це зовсім
не ніжна ромашка.
Обгортка блискуча,
всередині бруд.
Нещирий і підлий
пішов нині люд.
Боюсь повернутись
до когось спиною,
Хто щойно сміявся—
б"є в спину ногою.
Й якщо у болоті
стоїш на колінах
Й руки не подасть тобі
жодна людина -
Радіти спіши
і не смій сумувати,
З лицеміра по-іншому
маски не зняти.
Та хто у багнюку
піде за тобою,
Ніколи не вдарить
у спину ногою.
Живе злість у світі,
турботу палючи.
І щоб захистиись,
стаєш сам колючий.
Та там, де такі будяки
процвітають,
Ромашки із часом
і зовсім зникають.
Не пхайте того,
хто попереду, в спину.
Любіть і шануйте
кожну людину.
Й коли ви самі
попадете в багннюку,
Уважно дивіться,
Хто подасть свою руку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498595
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.05.2014
Зацілована трава росою,
Заколисана туманом спить земля.
Все в полоні тиші і спокою.
Ехо від машини десь здалля.
Ліхтарі у мороці втомились,
Нікому в цю пору вже світить.
Парою віконні рами вкрились.
У світанку сон краде останню мить.
Зірка в пору цю найяскравіша,
Дивиться на тебе, не змигне.
Забирає ніч її з собою.
Свіжий ранок зваблює мене.
Бігти хочу і не зупинятись,
Взяти у полон ранковитй дзвін,
Та його не в силах наздогнати,
Ще добу ховатиметься він.
Як бадьоро сонце йде на працю,
Як заграло пісню на росі.
Добрий ранок ! Меж немає щастю.
Новий ранок в всій своїй красі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498199
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.05.2014
Так багато змінилося в світі:
Безліч вражень подій і речей.
Усе важче нашій планеті,
Її топчуть мільярди людей.
Всі біжать,поспішаючи дуже,
Забувають дивитись на те,
Як на сонці грає калюжа,
Як улітку липа цвіте.
Заклопотаний ти, пішоходе,
Наздогнати не можеш себе.
Сонце знову з-за обрію сходить,
Небо знову таке голубе.
Безліч часу втрачаємо марно,
Ми живемо у світі реклам.
І забули,в дитинстві як гарно
Дати волю босим ногам.
Ми живемо в собі і собою,
Ми встигаємо встигнути все.
І з безликою міста юрбою
Нас все далі від себе несе.
Нас чарують нові аромати,
Нас дивують сучасні міста.
Ми шукаємо та не знаходим,
Хоча відповідь зовсім проста.
Заспокійливе, втома, безсоння.
Шум моторів й мовчання сердець.
І не знає душа відпочинку
У полоні сталевих кілець.
У металі й бетоні закута
І засліплена блиском дзеркал.
Перестала бачити й чути.
Замість посмішки в моді оскал.
Зупиніться хоч раз. Очі в небо.
Подивіться, як сяє блакить.
Дайте вашій душі відпочити,
Бо життя—лиш у вічності мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498198
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2014
Згадай і забудь
Згадай мене,
коли сумно стає на серці.
Згадай,
коли злишся на когось. Не сердся.
Згадай про те,
що любила безмежно, без тями.
Згадаєш як,
цілувала тебе ночами.
Коли зайде
сонце втомлене спочивати,
Згадаєш те,
як уміли ми щиро кохати.
Коли вели
між собою розмову зорі,
Були почуття
такі ніжні й такі прозорі.
Згадай тоді,
коли все довкола байдуже.
Згадай мій сміх,
бо з тобою сміялась, мій друже.
І ту сльозу,
що скотилася в час розлуки.
Пішла любов.
Залишились седечні муки.
Осінній дощ
і весняний теплий ранок.
Літню грозу
і морозний зимовий світанок.
Згадавши все:
що було і що мало бути,
Забудь в ту ж мить,
бо нічого вже не повернути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2014
Як не зрадити собі,
Коли життя на те штовхає,
Коли відкритий шлях журбі,
І мотивація зникає,
Занепад духу, сил катма,
Не хочу думати - для чого,
Коли вогню в іскрі нема
І все довкола сіро й вбого?
Меланхолічний монолог –
Це настрій лиш такий, не більше.
І бачить всюдисущий Бог,
Що це не скарга, це щось інше.
Так хочеться змінити світ,
Хоча б якусь його частину,
Та облітає вишні цвіт,
І смак життя – на кшталт полину.
Знайти так хочеться слова,
Щоб пояснити що й до чого,
Від чого сохне голова,
Чом при багатстві ми так вбого
Живемо, дружимо. В наш час
Куди слова ті позникали,
Які колись жили між нас,
І ми так щиро їх казали:
"Нічого, прошу, та ви що,
Я вибачаюсь, та не варто"-
А зараз чути за ніщо
Серед дітей публічні страти.
Словесні страти. Далі ж як ?!
У світі так багато люті -
Якийсь злиденний переляк,
Хоч ситі, вдягнені і взуті.
Багато слів, мораль одна:
Якщо в собі знайдете силу –
Думкам давайте хід сповна,
Якщо у них є честі крила,
І не зітріть в собі того,
Що вже і так в Червоній Книзі.
Світ наш живий. Знайдіть його -
Маленьку іскорку у кризі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498008
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.05.2014
Перша любов, чи любов це остання?
Чому почуття так швидко зникає,
Кохання в душі самотньо вмирає,
Скільки тонів є у серця звучанні?
ЧЕРВОНИЙ
Коли розриває всього на частинки
І вибухом ядерним серце горить,
Коли заміщає життя одна мить.
З червоних жаринок душі намистинки.
ПОМАРАНЧЕВИЙ
Не впишеш любов у оціночні рамки
І сік мандариновий в венах тече.
Не спалює вже, але дуже пече
Амура рудого стріл в серці уламки.
ЖОВТИЙ
І як Хуан-Хе водам жовтим могучим
Здається мізерним каскад перешкод.
Найбільша чекає з усіх нагород:
Наскрізно як б'є погляд рідний жагучий.
ЗЕЛЕНИЙ
Садком, що буяє у пору весняну,
І ехом пісенним від шуму трави
Тебе обіймає і ти обійми
Теплом зеленавим людину кохану.
БЛАКИТНИЙ
Тінь смутку краде небо чисте й погоже.
Холодний цілунок у сонячний день.
Уже не співаєш солодких пісень.
На осінь усе навесні стало схоже.
СИНІЙ
Похмуро та сумно, хоч сонце вже встало,
За обрієм брови вже супить гроза.
Скотилась додолу самотня сльоза.
Любов темно-синє буденство забрало.
ФІОЛЕТОВИЙ
Ти є, чи немає? А, врешті - байдуже.
І слід замела, затрусила нудьга.
Під дахом одним: наче вдвох - ні, сама.
Усе фіолетово стало, мій друже.
Перша любов, чи любов це остання,
Ціле життя, чи за місяць зникає,
Колір один, чи веселкою грає,
Це барвограй, чи це справжнє кохання?
Хай почуття усіма кольорами
Пише картину життя непростого.
Синього, темного, тьмяного, злого
Змийте сліди "Я КОХАЮ!" словами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497854
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2014
Я неначе Гольфстрім,
А ти родом з Північного Полюсу.
Я щосили кричу,
Та не чуєш мого серця голосу.
Серед тисячі слів
Лиш для тебе знайду найласкавіше.
Ти ж немов онімів,
Або просто не хочеш лукавити.
Мо мрії квітучі
Від холодних очей твоїх зв`янули.
Всі дитячі бажання,
Ті, що мали здійснитись, розтанули.
Я шукаю тепла,
Біля тебе я хочу зігрітися -
Ледь жевріє іскра,
А кохання повинно світитися.
Я не хочу тонути
У буденних турботах, у сірості.
Як вогонь спалахнути б,
Задихнутись від ласки і ніжності,
Серце щоб не кричало,
Шепотіло так ніжно, неголосно.
Так забула я те,
Що ти родом з Північного Полюсу.
То навіщо тоді
Ти в квітучі сади вієш холодом
І мої почуття
Мориш байдужості голодом?
Серце краєш моє;
Я не вмію й не хочу коритися.
Лід розтане й тоді
У тобі зможу вся розчинитися.
Нехай вічні сніги
Із вітрами холодними любляться.
Всі образи минуть,
У північному сяйві загубляться.
Холод, лід, заметіль
Для моржів і тюленів лишаються
Звідти ти виїжджай!
Жити там я, повір, не збираюся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2014
Де Ви, романтики, де Ви, поети,
Де заховались натхнення секрети?
Де в сонці музика, де у ній світло,
Де, що так трепетно пахло і квітло?
Цвіту вишневого втрачено музику.
Дайте її цьому часу у позику,
Щоб знов навчилися ми милуватися,
Без слів спілкуватись, очима всміхатися.
З сердець познімали замки заржавілії,
Щоб помисли стали яскраві і білії,
І дії людські, щоб людськими лиш звалися:
За владу не билися, не сперечалися.
Гармонія де? Де велич романсу?
Живемо ми в світі і час дисонансу.
В собі суперечки ніяк не поборимо:
Одне вперто робим, а інше говоримо.
Ми втратили те, що з людьми нас пов’язує,
І наше суспільство наочно показує,
Де дружби нема і турботи, і совісті –
Немає ні сенсу в житті а ні користі.
Куди вона зникла сердечність забутая,
Коли вона буде у світі почутая,
Коли вишні цвітом почнем милуватися,
Без слів спілкуватись, очима всміхатися?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497709
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.05.2014
Дивуюсь... Наче уві сні
Пливуть-сумують сірі хмари,
І мов рожеві окуляри
На очі хтось вдягнув мені.
Рожевим став весь небокрай,
Неначе соком із малини
Малює в небі хтось картини -
Відтінків сонячний розмай.
Контрастом зшиті небеса:
Ті хмари, що в грозу бувають
Всю ніжність вечора вбирають–
Яка це неземна краса!
В повітрі холод від дощу,
Вдень заливав щедро дороги,
Й наскрізь промокли мої ноги –
Образу з серця відпущу.
Пробачу вітру краплепад,
І туги на душі немає.
Така краса тоді буває,
Коли стає дощ сонцю брат.
Милуюсь, доки ясне ще
За обрієм не заховалось.
Воно сьогодні постаралось
Створити казку із дощем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497705
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.05.2014