| Сторінки (5/486): | « | 1 2 3 4 5 | » |
Когда любимая, как трепетный листок,
Кружится в вихре хоровода дней,
А я не в силах удержать поток
Невзгод, мне жизнь постылей все, и все грустней...
Как ручеек уносит вдаль, звеня,
В него упавшей розы лепесток,
Так милую уносит от меня
Бурлящий жизненный поток...
Когда, холодным вихрем удручен,
Один, взгляну в седеющую высь-
Открою двери памяти ключом,
И прокричу- Любимая, вернись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476526
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.02.2014
Мы встретились снова. Перейден порог
Разлуки, что встала меж нами...
И бремя печали упало у ног,
Омытое счастья слезами.
Мы долго блуждали во мраке ночей,
Лишь чуя присутствие в мире
Скрещение душ, и твоей, и моей...
Тяжки расставания гири....
И сердце в желаньи забилось сильней,
И дверь твоей спальни открыта...
И мы влюблены до скончания дней,
Как будто Перрон и Эвита...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476494
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.02.2014
Раз парнишка на Вокзал заходил, на почту.
Выходя, плечом задел даму ненарочно.
Извинился, пригласил голосом несмелым
По рюмашке коньячку выпить между делом.
А девчонка хороша. С ласковой улыбкой
Предложила погулять , и конечно, выпить
согласилась от души. И рукой лаская,
Попросилась в номера. Томная такая...
Номер сняли, решено. Нежно обнимаясь,
На постели пьют вино, аж кровать промялась.
Поцелуи жарких губ голову дурманят,
И сплетенья ног и рук сладко сердце ранят...
Разыгралось от любви их воображенье,
И придумали в игре смелое решенье-
Дай-ка я тебя свяжу- девушка просила...
Дай глаза я завяжу- поиграем, милый!
Не унять девчонки пыл- сладкий яд излился...
Парень все ей разрешил, робко согласился...
И она его тогда вся зацеловала.
Утомила парня в прах. И сама устала.
В сладкой неге полегли. В дремоте дурмана
Встала девушка, и так утомленно в ванну
Шагом трепетным пошла... В ванной окунулась,
Тихо вышла в коридор... Да и не вернулась...
Паренек проснулся, сел, связанный в кровати.
Кое-как повязку с глаз сбросил... Где же платье,
То, что на пол сгоряча сбросила девчонка?
Как-то руки развязал... Засмеялся звонко...
Да. Украдены часы. Денежек немножко,
Да бутылка коньяку взята "на дорожку".
Слава Богу, что трусы, брюки, остальное
Все оставила ему, не взяла с собою.
Паренек оделся, встал, хлопнул громко дверью,
И поехал на вокзал, веря и не веря,
Что остался он один, что девчонкой брошен...
Завернул и в магазин, взял коньяк хороший,
И... при входе на вокзал встретился с девчонкой...
Ничего ей не сказал. Рассмеялся только.
Просто руку протянул- что ж ты мол, воровка,
Утомленного меня "развела" так ловко?
И девчонка на него смотрит, улыбаясь,
И смутилась. И часы отдала, смущаясь.
Ну, воровка. Ну и что ?- ласково спросила.
Нам ведь было хорошо, правда же, мой милый?
Развязался ты зачем? Я бы окунулась,
По вокзалу бы прошлась, и сама вернулась...
Засмущался паренек, улыбнулся мило-
Я коньяк тебе принес. Думал - не хватило...
И присели паренек с девушкой так мило,
И заветный коньячок весело распили,
И о том, что влюблены, стало им понятно...
И в гостинницу вдвоем тронулись обратно...
***поема опублікована в журналі Дніпро, за 2014р.,№3 (березень)***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476319
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.02.2014
Бабочка в красивом опереньи
Над цветком порхала вся, пока,
Радуясь полета наслажденью,
В сети угодила паука...
И врала, вся ужасом объята-
Без него, мол, белый свет не мил.
Все пыталась вырваться куда-то...
Не смогла, и выбилась из сил.
Покорясь случайному плененью,
Согласилась сети убирать,
Отдаваться сладко без смущенья,
И паучьи ласки принимать...
Так жила, объята то ли страхом,
То ли страстью- ты поди, пойми...
Не порвать сетей единым махом...
Так бывает даже и с людьми...
Но порыв к цветам не остановишь,
Красочных желаний не убьешь,
Даже если пут порвать не можешь,
Если к горлу приставляют нож...
И- паучьей ревностью убита.
Высосана страстью паука.
Лишь цветные крылышки раскрыты
В трепетном порыве ветерка.
Тела нет, остался легкий кокон,
Как напоминание о том,
Что парила в небе одиноко
Одухотворенная цветком...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476290
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.02.2014
Кригою вкрилася рідна земля.
Заледеніли ліси і поля.
З лютістю гне придорожні тополі
Вітер суворої нашої долі.
Вітер недолі лютує над краєм
Сонця, тепла, видатного врожаю...
Що ж то за лихо нам сліпить у очі?
Вітер розбою та темної ночі.
Ні, не сама ця чума надійшла.
Зграя, що рідний народ продала,
Травить людей, що собак, між собою.
Віра та розум вестимуть до бою
Наші серця. Хай Земля наша мила,
Та, що Шевченка на світ народила,
Зграю змете і розколе той лід.
Прийде весна, і оновиться світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476101
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.01.2014
На юг, любимая, вперед!
Пришла пора любимой
Понежить спинку и живот
Под южным солнцем Крыма!
Приедем в тихий городок,
Уютный снимем домик.
В чудесный солнечный денек
Идем на пляж. Ты томик
Стихов любимых для души
Несешь в руке.. Мы шорты
И майки, точно малыши,
Одели на курорте.
Долой забот тяжелый груз!
Ни слова о заботах
Не говорим, едим арбуз,
Смеемся до икоты...
Подходим к морю. Не туда,
Где люди, точно свинки,
На полотенцах в три ряда
Поджаривают спинки,
Идем на камни под скалой
Мы на любимый наш
Нудистский, голый, молодой,
Веселый, добрый пляж.
Здесь изумительный настрой,
Здесь каждый друг и брат.
Куда ты камень за душой
Запрячешь? В голый зад?
Расположимся на камнях,
Вдвоем пакет вина
Меж поцелуев и в стихах
Мы разопьем до дна.
А рядом парочки сидят,
Любуются на нас.
К себе на ужин пригласят,
Смеются всякий раз,
Как ты стеснительно идешь
Купаться, прикрываясь...
Как в воду плавно ты нырнешь,
Стыдливо улыбаясь.
А я вослед тебе нырну
Решительно и смело,
И под водою обниму
Твое нагое тело.
Ты отдалась морской волне,
А я тебя ласкаю...
Лишь рыбки видят в глубине
Как я тобой играю...
Заходит солнце... На воде
Лишь лунная дорожка...
Я на тебе... И я в тебе...
И под тобой- немножко...
Ты восхитительна. Нежна.
Пьяна. Ты морем пахнешь...
Самозабвенно влюблена
В меня. Желанья наши,
Безумства наши мы с тобой
осуществим на пляже,
И утомленные, домой
Уносим счастье наше.
И настроения полет
Летит, не прерываясь!
А завтра новый день придет
Навстречу, улыбаясь.
Пусть месяц смотрит к нам в окно,
Как ласковый хазяин.
Тебе нас видно- все равно!
Смотри- МЫ ОТДЫХАЕМ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476100
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.01.2014
У кошки, изящно прилегшей под сакурой в цвету отдохнуть,
Очевидно, четыре ноги, усталых, как дремлющий вулкан Фудзияма.
Самурай, познай высшее таинство соития миров!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475887
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.01.2014
В полночный час
Танцуешь в комнате
Во мраке ночи...
Ты мне сейчас,
как кукла голая,
Отдаться хочешь.
Обнажена,
Движенья плавные,
И ты одна...
Ты влюблена...
Мотив печальный...
Бокал вина...
Я далеко.
Но расстояния
Нам не преграда.
Мне нелегко,
Но ожидание-
Моя отрада...
И до тебя
В своих мечтаниях
Я дотянусь.
Рукой тепла,
Рукой желания,
Тебя коснусь.
Я дотянусь-
И ты почувствуешь...
И вздрогнет тело...
Исчезнет грусть.
В изгибе чувственном
Ты вся несмело
Сама возьмешь
Себя изысканно...
И при луне
Оргазма стон,
Живой и искренний,
Подаришь мне.
Умолкнет стон...
Умолкнет музыка...
Ты голышом
Стихи любви
Напишешь памяти
Карандашом.
И ляжешь спать.
И в утомлении
Окончишь вечер...
Ты будешь ждать.
И будешь верною.
И будет встреча.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475872
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.01.2014
Жіноча роздвоєність- ніжна чутливість,
Завзята жагою бажання буремною.
І поряд настраханість зради, вразливість,
Засліплена тою підозрою темною-
Це все у природі будови жіночої.
Мабуть недаремно Природа створила
Той розріз красивий між ніжок дівочих...
Така вже будова жіночого тіла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475743
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2014
Осіннім парком ми йдемо.
За руки, наче діти,
Одне одного беремо.
В руках осінні квіти...
Злітає листячко з дерев,
Ти, мов дитя, ним граєш.
Долоні повні набереш,
Мене ним осипаєш...
Сміється сонечко ясне...
Ти, наче сонце, сяєш!
Бажання шал бере мене,
Як ти із листям граєш.
Така гарненька, молода,
Сучасна і худенька.
Самозакохана- біда!
І в мене- чималенько...
Як я кохаю чарівну
Тебе!.. Прийдем до хати,
Нараз під каву роздягну,
І буду милувати...
А за вікном кружляє лист,
У вікна заглядає...
Злітай в віконце, і дивись,
Як я тебе кохаю!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475666
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2014
Мы всего лишь призраки... виденья...
Нас страшатся... Полночь бьет... И вот
На могильных плитах без смущенья
В лунном свете водим хоровод...
Мы безумны, молоды, красивы...
Лунный свет покрыл тебя фатой...
Трепетные ветви мерзлой ивы
Как шатром, укрыли нас с тобой...
Холодна, красива, сексапильна...
Закружила в танце... Отдохну,
И нагую на плите могильной
Лишь в одной фате тебя возьму...
Я красив... И ты была красива...
И ревнива... И порой ночной
Моего случайного порыва
Не простила. Кончила с собой...
Потерять любимую несложно...
Обрести... Попробуй обрети,
Коль сравнить с тобою невозможно
Каждую, что встретишь на пути...
В свете звезд глаза твои я видел,
И взывал печально к небесам,
Чтоб простила, коль тебя обидел...
И в тоске с собою кончил сам.
Живы мы... Блестят во мраке очи...
От всего земного мы ушли.
И кружится в снежном вихре ночи
Тема нашей жертвенной любви...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475485
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.01.2014
Нам еще вспоминать, и солдатская совесть чиста,
И "на грани" стоять у сожженного нами моста.
Нет дороги назад. Мы прикрыли избитых детей.
Можем мы рассказать, как любовью покрыли своей
Нашу Родину-Мать. Украину должны мы спасти.
Мы пройдем сто преград, повстречавшихся нам на пути.
Дома не ночевать- ты, родная, пойми и прости-
Честь Солдата стоять за Свободу всегда впереди.
Я еще напишу, как холодные ночи легли.
Я еще расскажу, как гремели разрывы вдали.
Мы на наш Третий тост вспомним имя твое, Нигоян!
Мы еще допоем... Дай нам мужество, Афганистан!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475464
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 28.01.2014
Край задумливий серця мого...
Над полями холодними мла...
Я повік не полишу його,
Землю цю, що життя надала.
Я не можу залишити світ
Мрій дитячих, юнацьких забав,
Днів суворих, закутих у лід,
Щастя час, де кохання пізнав...
Світ великий- є час вирушать
Пізнавати краї чарівні..
Я піду... та повернусь назад.
Це- коріння... Без нього мені
Не живеться... Душа України...
Дим Вітчизни... Малиновий дзвін
Над землею вечїрньою лине...
Просто в серце вливається він.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475236
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2014
Ночью дорога
Кажется долгой.
«Вжалась» в дорогу
Старая "Волга".
"Едем, начальник"-
И путь я держу.
И по дороге
Тебе расскажу-
припев
Как шли машины
По серпантинам...
Копоть соляры...
Запах бензина...
Мины душманов,
Тревожные сны...
Запах Афгана...
Память войны...
Черные тени
Проносятся мимо...
Не БэТээР у меня,
А машина.
Не «шурави»,
А водитель такси...
Я расскажу тебе,
Только спроси-
припев
Как шли колонны
По серпантинам...
Копоть соляры...
Запах бензина...
Мины душманов,
Тревожные сны...
Запах Афгана...
Память войны...
Чтобы не уснуть-
Поддержи, друг, беседу.
Вот довезу,
И домой я приеду,
выпью я стопку,
Лягу в кровать,
И эти сны
Мне приснятся опять-
припев
Как шли машины
По серпантинам...
Копоть соляры...
Запах бензина...
Мины душманов...
Тревожные сны...
Запах Афгана...
Эхо войны...
Сокольник 22.12. 2013.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475231
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 27.01.2014
Акра в Сирии- старая крепость
Полпути от Индии до Египта.
Ветхой древности вся нелепость.
Пыль веков по пескам разлита...
Пал Египет, Бонапартом взят,
Неожиданно, дерзко, смело,
Только в нем оставаться нельзя-
Он блокадой сдавлен умелой.
Это Англия, гроза морей,
Это Англия, враг опасный,
Дело их- мировая империя.
Лозунг их- разделяй и властвуй.
Поразить, ухватить за шею
Англичан мировую идею
Выступают в путь легионы
Сквозь пески веков Вавилона.
Лишь бы в Индию им прорваться-
Ждут измученные легионы
Индии сказочные богатства.
Индии ждущие миллионы.
Бонапарт осаждает Акру-
Крепость древнюю,живую еле.
Лишь порыв, чтоб сломить, прорваться-
И свободен путь ему к цели.
Но упорно держится старое,
Но, сплотившись, держится древнее,
И в жестоких боях наравно
Гибнут праведники и неверные.
И боев, и чумы жар познавшие,
Тают храбрых его легионы,
Без еды, без питья, уставшие.
Так жестоки войны законы.
И от ярости обезумев,
От усталости обессилев,
Натыкается порыв юный
На арабскую сталь ассасинов.
И под солнца жаром палящим
из последних сил и досадно,
Он ведет легионов остатки
Тем же самым путем обратно.
Так идее великой, новой,
Древний бог, кровожадный Молох
Распростертые крылья ломает.
Пыль веков преграждает дорогу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475071
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.01.2014
Рушится прошлое на площадях.
Рушится, рушится все в головах.
Ночи пронизаны снежною мглою...
Мы в эту ночь не замерзнем с тобою.
Сладковозвышенно в мир влюблены,
Видим вдвоем Революции сны.
Здесь, в уголке потаенных желаний,
Мы отогреемся в неге слияний.
Родина время нам даст отдохнуть,
Просто согреться любовью чуть-чуть...
В жажде любовной измята постель...
"Молотовский" изготовим "коктейль"...
Этот рецепт в совершенстве познали.
Кровь площадей в свое тело впитали.
В жажде познанья вхожу я в тебя,
В ушко желанья шепчу я, любя -
Рушится прошлое на площадях,
Кружится, кружится мед в головах...
Родине нашей сейчас мы поможем.
Ингредиенты смешаем, умножим
Страсть первобытную с дрожью сольем,
Трепетом наши тела обовьем,
Девичью гордость сольем с униженьем
Поз утонченных.. Глубоких вхождений...
Этой энергии темная сила
В сладкой истоме нас соединила...
Мы отогреемся, мы отдохнем,
И леденеющий мир подожжем!!!
Рушится прошлое на площадях...
Кружится счастье у нас в головах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475024
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.01.2014
Сяйте, палаци Великого Рима!-
Міста величного, світу окраси!
Де ще побачиш такі акведуки?
Де ще побачиш Величчя таке?
Вулиці, де гомінливого люду
Натовп змішався багатих і бідних?
Де ще побачиш піднесення духу?
Де ще побачиш театру розцвіт?
Де ще у світі існують Закони,
Більш досконалі від Римського Права?
Де ще побачиш величчя Арени,
Смерті порив- гладіаторів бій?..
...Пир у Нерона в величнім палаці
Фрукти у вазах, у келихах вина...
Юні раби в білосніжних туніках
Страви підносять поважним гостям.
Гості хмільні полулежать на лавах,
Їх обіймають гетери- коханки,
Діви, з якими красою зрівнятись
В світі не зможе і Сонце саме.
Вже виступали чудові актори,
Вірші і оди співали Нерону...
Зранені воїни- преторианці
Мовчки похмуро на чатах стоять.
Все остобридло... Пісні надоїли,
Вихили мімів, кривляння акторів.
Нині Нерон не читатиме віршів-
Наче натхнення сьогодні нема...
Що ж бо придумать, щоб час скоротити?
Чим ще зайнятись? На що подивитись,
Щоби натхнення для віршів з"явилось?-
Думає в смутку Великий Нерон...
Двое дівчат, зовсім юні рабині,
В білих туніках, з стрункими ногами,
Взутими в грецькі красиві сандалі,
В горщиках вина підлить принесли.
"Гляньте, які-ж бо красиві дівчатка!
Де вас купили? Звідкіль? Ви цнотливі?
Нумо сюди!" - І Нерон підійнявся-
"Будете битись для мене на смерть !
Зараз-но скиньте, дівчата, туніки!
В руки мечі вам, щити і шоломи.
Хочу дивитись, як б"єтеся голі.
Хто переможе- я цноти лишу."
З гомоном зразу палац підійнявся-
"Мудрий Нероне! Повік тобі слава!
Лиш Син Богів так надумати може!"-
Гості прокинулись з п"яного сну.
Місце звільнили миттєво актори...
Гомін ущух... Зброю внесли до зали.
Дивляться всі... І стоять серед зали
Двоє оголених юних дівчат...
...Бачили ви гладіаторів битви?
Воїни б"ються сміливо і мужньо...
Що тут поробиш?- дівчата з наказу
Кинулись битись одна на одну.
Рухи їх ніжні, пластичні, дівочі...
Їхні тіла вкриті потом, вологі...
Гості-цінителі судять зі смаком
Хто переможе... Складають заклад.
Битись дівчата зусім не уміють.
Руки тонкі ледве зброю тримають.
Ніжки тремтять, важко дихають груди...
І не підняти важкого щита...
Та незважають на страх і на втому...
Лязкіт мечів дзеленчить все сильніше.
Що може бути величніше цілі-
Цноти лишить Небожитель- Нерон?
І- кульмінація- рухом сміливим
Подруга рветься затято до цілі!
Подруги руку підняту відбивши,
Груди маленькі пробила мечем...
Дівчина бідна додолу упала,
Ноги красиві в судомині звились,
Тіло здригнулось... Меч гострий у серце
Як чоловічий... в жіночу... ввійшов.
Взяли дівчину раби чорнолиці
Просто за ноги, і тіло біляве
Витягли з зали, підняли на руки,
Та до гемоній віднесли нараз.
А переможиця, горда й смілива,
Кинувши зброю, розпечена з шалу,
Стала навколішки перед Нероном
І на підлозі йому віддалась.
... ... ... ... ...
Весело, шумно в величнім палаці.
Про непоборну жагу перемоги,
Попри припони досягнення цілі
Вірші натхненні читає Нерон!..
... ... ... ... ...
В ямі бридкій, де скидають відходи,
Де лиш зневажені шлюхи-повії
Плотських утіх тих сумні артефакти,
Мертвих дітей викидають своїх,
Тіло дівоче цнотливо лежало,
Наче на темному сонячний промінь...
Мов перламутр... і бродячі собаки
з хижим гарчанням терзали його...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474845
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2014
Облудний "патріоте"!
Ти любиш Україну
Лише за шаровари,
Калину і малину.
Як справжні патріоти
Виборюють Свободу,
З щілини ти не сунеш
Свою погану морду.
Як "смаженим" запахне-
Ти відхиляєш спротив,
І з перспективи жаби
Плюєш на патріотів.
Настане перемога-
Ти куриш фіміами
Тому, хто переможе,
І в цьому першим станеш.
Ти все одно, що ворог.
Та ні. Ти навіть гірший.
Розгубленість ти сієш
Своїм паскудним "віршем".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474699
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2014
Напутствіє на бій «Ультраса» однією поетесою
Передмова. Якось нещодавно мною був прочитаний вірш ОДНІЄЇ ПОЕТЕСИ (не з цьго сайту, звичайно, Боже збав!) на близьку до даної тему, і я вирішив їй допомогти, бо, мабуть, складати такі вірші одній дуже важко. Тому вірш вийшов наче від жіночого імені. Та це пусте. Головне, що я підхопив та розвинув тему!..
Ах, як гламурно сніжинки кружляють!..
Горе, о горе! - машини палають!..
Боже, ну як же ж я молодь кохаю!
Просто від цього я вся присідаю.
Дитятко Волі, ідеш ти на бій,
Та не любити нікого не смій!
Ангельських крилець ти не забрудни.
Німб у кишеню сховай, схорони.
Викинь ту биту бейсбольную кляту!
Арфу візьми і вдягни білі шати.
Слухать не смій, хто розкаже про гнів.
Друга поранять- не злись. Що, здурів?
Що ти ото норовливий такий?
Може, у тебе характер важкий?
З квіткою Волю здобудь у руці,
І не жбурляй у людей камінці.
Не забрудни своїх білих одеж-
В них лиш тебе я кохаю без меж!
"Ультрас"! Навіки забудь слово "кров"!
Наша ж бо Воля- це чиста любов.
Так я придумала, я така вся
Тьотя розумна, немов порося.
Слухайся, хлопче, гламурну мадам!
Будеш слухняний- льодяника дам...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474633
рубрика: Поезія,
дата поступления 24.01.2014
Тролишь и тролишь, продажный зас...нец,
Типа "поэт", а по сути мерзавец.
Тролишь и тролишь, гундишь за "бабло,"
Вытошнит прямо- читать западло.
"Мысли" твои- типа буря в стакане.
Вся твоя "храбрость"- лишь фига в кармане.
Твой "интеллект"- что у божьей коровки.
Я бы сказал, да при людях неловко...
Глянешь-в стихах твоих мерзость одна,
Лишь заказуха тупая "до дна".
Что ты беснуешься, брызжешь слюной?
Морду поганую вымой, "герой".
-А не стоит и "париться". Хоть одно из этих... написало хоть какое-то более-менее просто нормальное стихотворение? Ну? Вспомнили? Почитали? То-то. ДУМАЙТЕ!!! Мы-то тут с вами поэты, а не ...-
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474419
рубрика: Поезія,
дата поступления 23.01.2014
Я пытался тебе объяснить-
Ты не слушаешь голос любви...
Как же просто меня обвинить,
Прикрывая обиды свои!
Я пытался тебе позвонить-
Только ты лишь молчишь в телефон...
Между тем, как понять и простить-
Непреложный житейский закон.
Я пытался тебе написать-
Но письмо возврашает ИНЕТ...
Очевидно, меня понимать
Никакого желания нет.
Дней потоком печаль излечу-
Стиснуть зубы, и молча страдать...
Ничего от тебя не хочу-
Силы кончились бисер метать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474204
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.01.2014
Умея любоваться красотой
Разливов рек, закатом и восходом,
Любуйся уходящими на бой
Последними солдатами свободы.
Впитай в себя, любуясь красотой
В огнях тревожных, в зареве пожаров,
Суровых лиц поток волны морской,
Как сагу о парижских коммунарах.
Умейте любоваться красотой
Последнего форпоста баррикад,
Омытых кровью грешной и святой,
С которых больше нет пути назад.
Проникшись грохотом набатных барабанов,
Суровым обликом восставшего народа,
Огнем в глазах и боевой кровавой раной,
Любуйся заревом пришествия Свободы.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474036
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.01.2014
Как и я, ты охотиться любишь.
Ты со мной, ты в меня влюблена...
В эту ночь ты охотиться будешь
На меня! На меня! На меня!
Ружья наши стоят в турникете...
Ты со мною- и это не сон!..
Мы одни в эту ночь на планете
Отворили охоты сезон...
Огоньки по болотам блуждают...
Тени тьмы паутину плетут...
Мы с тобою в палатке и знаем-
Силы зла нынче нас не найдут.
Ты ко мне влажным телом прижалась,
И в истоме любовной горя,
Обреченно со мной целовалась
До утра! До утра! До утра!
Ветер кроны деревьев колышет...
Догорает костер у реки...
Мы единым желанием дышим,
И желанье сжимает виски...
Завтра мы этот остров покинем.
Завтра нас разлучат города...
Только в памяти сердца отныне
Мы останемся здесь навсегда...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473957
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.01.2014
Старенькі кволі люди
В немодній одежині,
Як згорблені верблюди,
Крокують по стежині...
Вона його тримає
Щоб він, бодай, не впав.
А серце пам"ятає,
Як він її тримав...
Кохання відлетіло
Невідомо куди...
Лиш вірність залишилась-
Минулого сліди.
Немов шепоче доля-
Мине усе, мине!..
І серце мимоволі
Схиля до них мене.
Старенький та старенька,
Ви листя золоте,
Мов таїнство натхнення-
Високе та просте...
Вони, старі, пізнали
Всі таїни буття.
Як час телеканалу
Кінчається життя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473941
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2014
Вони останні мали в битві відійти,
Коли все гинуло і сенсу вже не мало,
Сувору долю розділивши, мов брати,
Прикривши всіх, поволі відступали...
Не встигли... Та стоятимуть, поки
Холодні губи прошепочуть "мамо"...
Закриють очі листя-мідяки,
Проллється дощ, змочивши їх сльозами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473811
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2014
Мы разошлись- нет, ты не умерла...
Но ты свой выбор сделала умело.
Костер погас, весь выгорев дотла...
И вот мы врозь... Но нет, не в этом дело...
Ты предала- да сложно ли продаться
Когда сменила ты того, кто всех дороже,
И неустроенность, и жизнь в движеньи танца
На теплосладкое супружеское ложе.
Да уходи- да мне уж нечего терять!..
Остыло все, и стали дни короче...
В покое пошлом будешь долго вспоминать
Безумства страсти- наши огненные ночи...
Так что ж теперь? Тебя уж больше нет.
И на столе стоит с цикутой чаша...
Она- как избавление от бед...
Она- как продолженье жизни нашей...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473527
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.01.2014
Коли я в дальній стороні,
Крізь морок ночі
Я чую- серце по мені
Твоє тріпоче.
Як крізь вітри шляхом своїм
Пройти зумію,
Кохання полум"ям твоїм
Себе зігрію.
Не вразить сумніву змія
Сердечну гідність.
Понад усе ціную я
Жіночу вірність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2014
Сегодня проходит последний рубеж
По площади города главной.
Мы преданы всеми. Стихает мятеж...
Так что же- погибнем со славой!
Мы монстры преград на пути возведем
Губителей вольности нашей.
Мы в землю вгрыземся, но мы не уйдем,
По-братски испив эту чашу.
Довольно сверканья штабных эполет-
Дорогу простому народу!-
В них вера угасла. Отчаянья нет-
МЫ будем стоять за свободу!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473280
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 17.01.2014
Ми просто квіти, зрошені росою,
І наше щастя всім вам прислужитись.
Не зачепи ногою нас босою,
Чи взутою- ми просто, просто квіти...
Нам прикро, як для смутку нас купують.
Роса стіка, як сльози по загиблим...
Як на останню зустріч, ми сумуєм,
Зірвати нас вважають за потрібне...
Ми горді, як нас дарять юбіляру-
Його життєвий шлях ми прикрашаєм...
Політ шалений гордості пізнаєм,
Коли артистів нами закидають...
Для цього ми ростем, це наша доля,
Нічого проти цього ми не маєм,
Але найбільше любим мимоволі,
Коли коханці нас друг другу дарять...
І як же наші стебла затріпочуть,
І як бутони наші розійдуться,
Як ми побачим, що блищать кохані очі...
Як ми побачим, що тіла зіллються...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2014
Літній дощ веселий, ніжний, сонячний...
В сяйві світла, ніби вся оголена,
Ти мандруєш в сонячному промені
у прозорість платтячка огорнута.
Струмінь сонця з неба б"є напружено...
Літній настрій... У себе закохана,
Ти зняла сандалі. Між калюжами
Ти стрибаєш ніженьками босими...
Ти всим тілом рвешся на побачення,
Вся легка, мов пташка наполохана.
Зачекався під дощем, та бачу я-
Боже, як же я в тебе закоханий!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472916
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2014
Течет река потока дней,
Ей нет предела.
Не изменяя ход вещей-
Все надоело...
Вглядясь в проем в ночном окне
На сон грядущий,
Услышу голос в тишине,
Меня зовущий...
Плывут седые облака
В ночном тумане...
Течет забвения река
И сердце ранит...
Не позабыть потока слов...
Ты в них хотела
Словами выразить любовь...
И запах тела...
Переплетения основ,
Движенья, жесты
Соединятся вновь и вновь
В ритмичном тексте.
Дождь твое тело искупал
Трагичных судеб...
Стихи тебе я написал-
В них жить ты будешь.
***памяти ушедшей милой подружки моей Светланы***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472865
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.01.2014
Дождь осенний в окно стучит...
Листьев вихрь по аллеям парка...
Вспоминаю, как шли в ночи
Мы с тобой, как нам было жарко
От любви... Теплым воздух был,
По аллеям темным струился...
Я увидел тебя и забыл,
Куда шел, и остановился...
Ирреально сочился свет
С фонаря... Ты под ним стояла
В летнем платье, в руке жакет,
Прядь волос лицо обрамляла...
Я задал глупейший вопрос.
Ты ответила просто и смело,
Что одна, что коль черт принес...
Познакомиться захотела...
Говорили мы обо всем,
Упражняясь в ума остротах...
Летний парк, как уютный дом,
Покрывал нас своей заботой...
И струился фонарный свет
Сквозь листву молодой чинары...
И, обнявшись, встречать рассвет
Уходила влюбленных пара...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472591
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.01.2014
В народі нашому вражає-
Зберемось плакать чи співать,
І з тої ж миті починаєм
Самі із себе кепкувать.
Зусім себе не поважаєм-
Ми недолугі, ми слабкі...
Ми неспроможні, ми бажаєм
Чужої сильної руки...
Та ви на себе подивіться.
З яких-то пір до нас прийшло-
Як щось лиш скажеш Українське,
Нараз "забите ти село"?
Назвіть ви націю на світі,
що стане з себе кепкувать?
Сама весь час себе глумити?
Яке ж то враження справлять
Ми будем в світі? Поважають,
Хто для досягнення мети
Змітає тих, хто ЗАВАЖАЄ!!!
І ось над цим подумай ти!
І не скавчи вже, бісів сину!
В собі козацтво розбуди,
І до мети, за Україну
Розпрямся гордо, і іди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472347
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2014
Снежные хлопья сквозь фары летели,
Вязли колеса в снегу...
Ехали двое к намеченной цели,
Труден был путь сквозь пургу.
Дом одинокий в лесу у опушки,
Ветер порывистый дует...
Сбросила смело девчонка "ночнушку",
И перед милым танцует...
Тело, в объятья упавшее к телу,
Шубы медвежьи ласкали...
Как пантомимы, пластичные тени
Образ на стенах ваяли...
Веяло жаром живым от камина...
В темном окне отражались
Образы их, промелькнувшие мимо...
Сосны от ветра качались...
Праздник души, упоение тела,
Страсти их тихий уют...
Труден был путь, но прошли его смело
Двое, найдя свой приют.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472343
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.01.2014
Вік просвітлений сплив чудово
Вік двадцятий засяяв новий.
У Європі вільні кордони.
У Європи настрій бойовий...
Ще не звідано Сталінграду,
Хіросіми не чутно дзвін,
Не стікала кров"ю Варшава,
У вогні не конав Берлін...
Світової війни заграва
Провістила той чорний день
І жорстоке слово, й криваве
У життя увірвалось- Верден.
Установа така, щоб кров"ю
Супротивник у битві сплив,
За згорілу купу каміння-
Тисячами життів сплатив.
Що з тобою сталось, Європо?
Хлопці, діти ще вчора малі
Мільйонами гинуть в окопах
На вологій від крові землі.
Став провісником жах Вердену
Тих кривавих майбутніх боїв,
Де Європи розірвані вени
Змили кров"ю своїх синів.
Ситих бюргерів, що їм учора
Статки в банках здавались малі,
Перемеле війни потвора
Ні за що. Ні за пядь землі.
Згодом сплинуть криваві потопи.
Вщухне все. Та прийде свій час-
Для синів уцілілих в окопах.
Все повториться. Ще не раз...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472211
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2014
У ног моих пенится Черное море.
В краю, где не знаешь понятия "горе"
Сижу в ресторане, пьянею туманно,
И подали мне шашлыки из Рапаны...
Красивая ракушка, в нежном покое
Царевной морскою на дне ты жила,
Покуда ныряльщика жадной рукою
Из панциря вырвана с мясом была...
Не видел никто, как ты млела от боли...
Как раны твои замочили в рассоле...
Убита. Насажена крепко на ось...
Хотела ты жить, только жить не пришлось.
Не съем я тебя, я к тебе не притронусь.
Лишь выпью вина, расплачусь я и тронусь
В дорогу. Свободой наполню карман.
Гори он огнем, этот ваш ресторан!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472163
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.01.2014
Ти сидиш сьогодні ввечері,
Виглядаєш із вікна,
Як шляхи мої приречені
Снігу вкрила пелена.
Долі іспиту екзамени
Надає мені життя...
Я далеко, і нема мені
До булого вороття.
Ти себе потішиш кавою,
А мене несе лелекою
Вітер той, що став забавою
Разом з долі небезпекою.
Ти сиди в кімнаті затишній,
Їж вечерю за столом...
Ти сьогодні не пізнатимеш
Зливи, що торкне чоло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472106
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2014
Разберем одну "пародию", или кто такие тролли
Уважаемый читатель! Позволю себе провести "сеанс черной магии с полным ее разоблачением", как сказал некогда Маститый классик. Для того, чтобы было понятнее, придется привести одно стихотворение, недавно мною написанное... Отнюдь не за тем, чтобы лишний раз "попиариться", просто для наглядности (и далее будет все наглядно). Итак...
Прадавні Боги ( Майдану )
Не падай у відчай, друже-
Ще втрачено не усе.
Проллється Шевченкова муза.
Знайдем Нібелунгів кільце.
Побачим політ Валькірій.
Втлумачим рунічний знак.
І світ золотий Ярила
Не вкраде лихий відьмак...
Пізнаємо, де ж-то Вирій-
До Раю птахи летять.
І Райдуги ніжний вигин-
Це міст, щоб світи єднать.
Пізнаємо давні таїни
Прихованих тисячоліть...
Просвітлені мудрістю давен
Вже душі не будуть скніть.
Ніколи не знадобляться
Облудні поводирі,
Як тільки просвітлена Нація
Досягне мети зорі.
Перунів могутній молот
Впаде на ворожі плітки.
І Правда постане гола,
І світлими стануть думки.
Не падай, друже, у відчай.
Не слухай брехні про Майдан.
Майдан- стародавнє Віче.
Це світоч, що в бурю нам дан.
Повік не скоритись дурману
просвітленій голові.
Ми бачим - БОГИ ПРАДАВНІ
СЬОГОДНІ ЗНОВУ ЖИВІ !
Стихотворение, как видим, довольно философское, с элементом "Ридновирства". И вот. Весьма скоро к нему приклеивается, во всеми читаемых, и любимых не менее, чем само произведение, комментариях, следующая, с позволения сказать, "пародия". Автор, разумеется, не имеет ни своего имени, ни лица (исключительно из-за скромности. Другой причины не существует), но с "пышным" псевдонимом, подчеркивающим гениальность- "СУМРАЧНЫЙ ГЕНИЙ ЭПОХИ", не менее. Проживает "Гений", КАК ЗАЯВЛЕНО, в... Сургуте. Не будем касаться ни уровня его поэзии (это может установить любой, достаточно щелкнуть мышью), ни той тревоги, которую данный автор проявляет по отношению к Украине- как ни крути, но в Сургуте, разумеется, никаких проблем не существует, как и глобально не существует проблем в его стране (Я даже не о демократии, одно нашествие китайцев на Сибирь уже заставляет задуматься, чья же она вскоре окажется. Но это все мелочи, недостойные внимания). Итак, привожу данный опус, достойный восхищения:
Три бога в Европу путь роют,
Коричнева проста чума,
Семён, Абрахам и Ефроим,
С богинюшкой Капительман,
Что в башне из кости слоновой,
Поди, мудрецов заждалась….
Чего ж так славянам хреново?
Да прутся все «боги» во власть…
Прелестно, не правда ли? В первых двух строчках прослеживается явный намек на то, что с приходом вышеуказанных богов последует неминуемый фашизм, который данный автор прямо-таки ненавидит:
Три бога в Европу путь роют,
Коричнева проста чума
И тут же, безо всякой паузы этим же автором декларируется подчеркнутая брезгливость и ненависть к евреям, назвав всех вышеуказанных персонажей еврейскими именами. Если это не озверелый антисемитизм, то что тогда?
Семён, Абрахам и Ефроим,
С богинюшкой Капительман
Ну и в завершение, разумеется, забота о славянстве, как таковом
Чего ж так славянам хреново?
Да прутся все «боги» во власть…
Разумеется, с ТАКИМИ ИМЕНАМИ во власть, по мнению автора, нечего и соваться.
Присовокуплю нечто из комментариев данного автора, видимо где-то поверхностно надергавшегося некоторых имен и терминов (полный текст данных комментариев можете посмотреть под моим стихотворением о Второй Мировой войне "Чорна піхота" ( синам України.Пісня смутку ) )
Ну, что же, попытка диалога не состоялась.
Остаётся пожелать успехов в защите прав сексуальных меньшинств и распространении идей мультикультурализма.
Права нации, кстати, только в одном - в толерантности, зарубите на носу.
А ещё Гвидо фон Лист, Перун и т.д
Гы. "Защита прав человека"...Ницше посмеивается в свои пышные усы.
Итак, уважаемый читатель, ты в полной мере в состоянии оценить все ЭТО самостоятельно. Мне остается прибавить лишь одно- ДУМАЙТЕ!!!
***орфография "пародии" сохранена***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471908
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 12.01.2014
Я поэт, и я прозаик.
Я всегда пишу про заек,
Про калину, про малину,
Про квитучу Украину...
Раз, два, три, четыре, пять...
Что еще бы написать?
Про посевы, про покосы,
Как гламурные пиндосы
На фуршетах "фестивалят",
Как китайцы рыбу вялят...
Напишу я обо всем-
Пусть читают ни о чем.
От меня же вы ни строчки
Не дождетесь о заточке
Что ему пырнули в бок,
Много знал он- и умолк.
Не прочтете у меня
Как дубасит "бЭркутня"...
Власти критики... Ни разу
Не писал я про заразу
Охватившую страну-
Наркоманскую волну...
Никогда не напишу
Как наркоты анашу
Тупо курят, "Реву" пьют,
И печенками блюют.
Видеть это все не диво,
Только это некрасиво
Получается в стихах.
Вот о розочках- Ах!.. Ах!..
Я, в проблемы не влезая,
Доживу до сотни лет!
Я- гламурненький прозаик.
Я- гламурненький поэт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471876
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.01.2014
ПІд" Роджером" вештались, морем пливли
Від рому сп"янілі пірати...
З торгівцями судно угледіть змогли,
І кинулись наздоганяти.
Був вітер мінливим, був вітер слабким,
Весь день вони вітер ловили,
Гаки абордажні готуючи їм,
Поки надувались вітрила...
Нагнали нарешті. Який був товар
Віддати запропонували.
Купці не скорились. Кривава різня
Команду торгівців чекала.
І ось-абордаж! Корабель узяли.
Улов був зовсім небагатий.
Купці-пасажири, сто діжок маслин,
Та двійко ще юних дівчаток.
На реях команду, що билася, їм
Повісить здалося замало,
І всіх пасажирів, одне за одним,
У море за борт поскидали...
Дівчата не бідні, з хороших сімей,
За море пливли на розваги...
Сказали- заплатять батьки за дітей!
Облиште, прийміть до уваги-
Лише не чіпайте! Лиш руки прийміть-
Їх викуплять швидко на волю!
Стоять і тріпочуть дівчата самі,
Чекають, як вирішить доля...
І оком суворим глядів капітан
В обличчя сп”янілій команді...
Грошей небагато взяли. Ну а крам-
Потреби ж у ньому немає...
Бунтує команда, втомилась вона,
Вже місяць жінок-бо не знала.
Прибуток підбив за дівчат капітан-
Однак на усіх буде мало...
Дівчата тріпочуть, відчули вони-
Негарні їх справи напрочуд...
Рукою махнув капітан- то беріть
Дівчаток, що коштують грошей!..
Що з ними робили- не можна сказать-
Від жаху заплющуєш очі...
Бо довго пірати жадали терзать
Тіла їх цнотливі дівочі...
Себе на поталу дівчата дали,
Лиш Богу молились, доколи
Знечулених, голих, за ноги тягли...
Затим прив"язали до щогли...
Сп”яніла від шалу дівчат і вина
Ця оргія длилась, на горе
Так довго... допоки сказав капітан
Їх кинули за борт у море...
І Море тендітні тіла прийняло...
І рани їх залікувало...
Нараз оживило, їх біль узяло-
Дівчата Сиренами стали...
Красиві, грайливі, на скелі сидять,
Милуються все небокраєм...
Пісень не співають, на обрій глядять,
Піратів отих піджидають...
І тільки помітили їх корабель,
І пісню свою заспівали,
Здурілі пірати у моря купель
Один за одним пострибали...
.... .... .... ...
Юначе, коли ти пливеш до мети
І бурі свист чуєш у вухах-
Руками ти вуха міцніш заклади-
І пісні сирени не слухай!
Ти їх омини. Оминувши-пробач.
Прямуй собі далі у море.
То помста Сирен. То їх гнів. То їх плач.
Дівчаток, що звідали горе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471651
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2014
Червоне зле сонце сіда за болотом,
І смерть невблаганно перелік загиблим веде.
То чорна піхота, то чорна піхота
В цивільній одежі в останню атаку іде.
Заплач бідна мати, заплач бідна мати,
Бо сина свого ти уже не побачиш повік.
Йде чорна піхота в останню атаку
З одною гвинтівкою на п"ятдесят чоловік.
Заплач, Україно. Заплач, Україно!
Навіщо садочки, навіщо дівчата тепер, солов"ї?
Це розум твій гине! Це розум твій гине!
Це кров"ю гіркою вмиваються діти твої.
Заплачеш, дівчино. Заплачеш, дівчино,
Бо нікому буде довіку тебе боронить-
Бо вже ні сім"ю ти собі, і ні дитину,
Із Нації Сином ніколи не зможеш створить.
Іди помолися. Іди помолися!
Покайся за те, що колись обдурили себе ми самі.
Це плата за вибір. За те, що здалися-
Здались на загин більшовицькій кривавій чумі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471471
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2014
Чи любите ви качине полювання восени? Я- так дуже люблю...
Коли, після того, як відстоявши у схроні вечірню зорю, пливеш уночі по широченному плесу, у якому відбиваються зорі, ти відчуваєш себе самотньою людиною, наче кинутою у відкритий космос... Пливеш по приміченим тобою орієнтирам одиноких берегових вогнів до притулку свого острова, як космічний корабель, який, виконавши свою місію, пливе до матері-землі...
Якщо світить місяць, то все навкруги ніби залите примарним срібним сяйвом , очерет таємниче шарудить, наче шепоче- "Будь обережний, мисливцю... Будь обережний..." Над тобою свист пролітаючих крил... Невидимі в темряві качки летять... А може то- відьми? Ото летять і сміються собі голі, що дурні мисливці їх не бачать... А що? І таке ж буває...
І от ти вже на острові. З острахом у душі ти відходиш від затишного жару вогнища і підходиш до річки зачерпнути води... З острахом, бо ж- ось-ось зараз!- вирине з таємничих темних глибин чарівна оголена сріблява русалка, ухопить тебе за руку, та й потягне на глибину гратися твоїм мертвим холодним тілом...
І- вечірня порція горілочки! І- духм"яний суп з дикої качки! І- байки! Байки друзів біля вогнища, такі дивні, що ти віриш у них і не віриш... Байки про спійману рибину з отаке-енним (як розчепірені долоні) оком, про вбитих одним пострілом трьох недолугих зайців, про нові екзотичні породи чорнобильських чупакабр...
Та хіба перелічиш усе, чого начуєшся за дружнім мисливським вогнищем, коли ти сидиш, наче прадавній вікінг, і може ото й щастя було б- непомітно отак померти зараз, серед мисливців-побратимів, та миттєво переміститися через темну річку забуття до Валхалли, зі зброєю в руках, на вічний пир Одіна?
Живе, живе в нас те, давнє... І ось уже у мерехтливому світлі вогнища обличчя сусіда набирає рис чи-то Святослава Хороброго, чи-то Віщого Олега... Мара туману постає над рікою, мара уривків обрисів людських постають у тебе в очах... Все... Ти солодко засинаєш, приспаний живильним вогнем братнього вогнища... Спиш...
... Так ото і я заснув був біля вогнища солодким безтурботним мисливським сном. ..
...Прокинувся вранці від того, що щось то воно не теє... Якось воно- ні, не з похмілля- його на полюванні й не бува- а, як у нас по селах кажуть баби, коли сусідкам на здоров"я скаржаться- "отуто у мене ТЕРПНЕ... а отуто у мене МЛІЄ..." Бог ти мій, чи є на свті лікар, що здатен пояснити цей загадковий діагноз- ТЕРПНЕ та МЛІЄ??? Що воно таке взагалі?
Отож якісь у мене дивні відчуття по тілу, то в одному, то в другому місці... терп-терп!- там... млю-млю!- тут... А вдягнений же ж добряче- у ватяника, та ватяні штанці з кишенями (то для набоїв. Не для стопки ж...), у чоботи міцненькі. Ше й "хвуражка теплая на ваті, щоб не зазябла голова..." Аякже. Пізня осінь...
Ото ж я дещо схвильований встав ранком з усіма, трохи ми хильнули, щоб зігрітись- та й попливли в човнах на місця. Я ж нікому ані пари з вуст- ще на сміх підіймуть! "Допився, придурку"- скажуть... А що- це ж не жіноцтво тобі яке, чолов"яги. Скажуть таки, сміятися будуть... Та вже ж, думаю, якось то воно мине... "попустить, як не спаралізує"... Припливли ми, відстояли зорю.
На ранок, як сонце зійшло, потепліло, літ качиний скінчився. Зійшлися ми по замуляній косі втрьх. Трофеями похизуватись. Ну, й прийняти на душу... Улюбленої нашої. Української... "Кока-коли".
І от п"ю я і бачу, що товариш мій якось дивно на мене дивиться... Я ж (а вже ж про " терпки-млявки" оті свої трохи підзабув), оце думаю- може то що воно зі мною, на що він так мені вказує? Я ж шепітом його й питаю- "Що?"
А товариш з жахливим виразом обличчя пальцем прямо мені на плече тикає, та якимсь шиплячим голосом каже- "Е-е-е"... Я остовпіло перепитую (а сам думаю- ну все. Мабуть мені капець. Допився-таки "Кока-коли" отої клятої...)- "Що-о-о?"- кажу...
І - раптом... Мати рідна!!! Я на комірці свого ватяника,просто от на плечі бачу- ЧОРТА!!! Боже ж мій! Як я зразу не вмер? Дивиться на мене хижий страшний чХорт на плечі чорними блискучими очима, шкіриться повним ротом жовтих довгих зубів, що постійно рухаються- ну от зараз вони мені в носа увіп"ються, чортячими своїми вусами швидко-швидко водить... І- зо-о-овсім же ж поряд він!!! Якихось кілька сантиметрів від носа!!!
Не пам"ятаю точно, що саме я зробив. Я, здається, кинув рушницю, зробив якийсь карколомний стрибок навподобі сальто-мортале, відмахуючись руками і заходився диким криком...
І- що я бачу? Хлопці- один присів у попереку зігнувшись, а інший на землі лежить, ногами дригає... Від сміху обоє заходяться... Я встаю і в повній нестямці до першого ж- що, мовляв, таке? І- з"ясувалося...
Допоки я солодко спав, у мій ватяник залізла... миша! Малюсінька така миша-землерийка. Чи-то їй холодно вночі стало, чи вона мене з норою своєю переплутала, та мені ж від того не легше... Ото лазила вона по мені, лазила, блукала-блукала, аж доки дорогу не знайшла... На комірець...
Ні!- ну ви скажіть? Що це за товариш? Ти спокійненько так, глядячи мені прямо в очі скажи-"д-р-у-ж-е! У т-е-б-е н-а к-о-м-і-р-ц-і с-и-д-и-т-ь м-и-ш-а!" Ну? Ви б злякались тоді? Та й сільська баба не злякалася б... Мабуть... А-то він- "Е-е-е!!!" Ну, хто він після цього?..
Полювали ми ще цілий день, і було чимало всіляких приємних мисливських подій, та я весь день от просто фізично відчував, як нерви мої відходять. Отак відчував, що є вони, але відходять... Ви щось таке відчували?..
Отаке-то воно, полювання восени. А ви- їдьте, їдьте! Така краса... Стільки качви... Тільки от...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471416
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.01.2014
Вона ефектно так на "рулі" вся крутилась,
Повільно одяг весь знімаючи з себе...
Ти підійшов до сцени, і її дівоче тіло
Все вигиналось, ніби тільки для тебе...
Ти вийняв гроші, показав, вона з тобою
Нараз до «нумеру» погодилась піти.
Привів, налив, в широке ліжко за собою
ЇЇ, роздягнену, за руку став тягти.
Ти так сопів, тупий, "поюзаний" кабане,
Тобі "приперло" поскоріше це зробить!
Тобі плювати на якісь "сердечні рани"-
Товста "лопата" завжди може їх купить.
Ти недалеким зовсім був уже від цілі.
Та- раптом різко телефон почав "співать"...
Привставши з ліжка, телефон вона схопила,
І вмить з коханцем швидко стала розмовлять.
Щебече ніжно, вигинає голе тіло...
А ти сопеш, один знімаючи труси...
Товстий придурку- їй нема до тебе діла!
Розмова поки- підождеш з оцим усим!..
Вона "Цьом-цьом - у тел - тебе я не забуду"...
А ти сидиш і все чекаєш "світлу мить..."
-"ну, почекай! Ще мить- і я уся твоєю буду!
Дай тільки з хлопцем ти мені договорить..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2014
Не падай у відчай, друже-
Ще втрачено не усе.
Проллється Шевченкова муза.
Знайдем Нібелунгів кільце.
Побачим політ Валькірій.
Втлумачим рунічний знак.
І світ золотий Ярила
Не вкраде лихий відьмак...
Пізнаємо, де ж-то Вирій-
До Раю птахи летять.
І Райдуги ніжний вигин-
Це міст, щоб світи єднать.
Пізнаємо давні таїни
Прихованих тисячоліть...
Просвітлені мудрістю давен
Вже душі не будуть скніть.
Ніколи не знадобляться
Облудні поводирі,
Як тільки просвітлена Нація
Досягне мети зорі.
Перунів могутній молот
Впаде на ворожі плітки.
І Правда постане гола,
І світлими стануть думки.
Не падай, друже, у відчай.
Не слухай брехні про Майдан.
Майдан- стародавнє Віче.
Це світоч, що в бурю нам дан.
Повік не скоритись дурману
просвітленій голові.
Ми бачим - БОГИ ПРАДАВНІ
СЬОГОДНІ ЗНОВУ ЖИВІ !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471170
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.01.2014
Іди-
Уперед, всі страхи зостав.
Веди -
Мій Господе, щоб не блукав.
Завжди,
Через терни та буревій,
Веди-
Маю виконать Напис свій.
Веди-
Задля чого мене створив.
Не раз
Ти повз пекло мене провів,
Щоб я,
Жар пізнавши і холоди,
Дійшов
До вершин, де чекаєш ти.
Туди,
Де відкриється сенс життя.
Туди,
Де, не маючи вороття,
Лиш
Гірко всміхнеться моя душа,
Бо все
Вже позаду, за чим ти йшла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471033
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2014
Він був кулеметник. Обов"язок свій
Він виконав чесно. До ранку
В окопі сирім на посту просидів,
Допоки у бій на світанку
Ворожі солдати в розсипаний стрій
В атаку пішли без упину.
Вогонь його вівся, допоки набій
Останній не випустив він.
І- куля у лоба! В обличчя- приклад!
І, мертвий, він наче сміявся...
З ненавистю в шию ворожий солдат
Багнетом ткнув, щоб не піднявся.
Та бій закінчився, зібрали усіх,
Його з усіма поховали,
Не ділячи їх на чужих та своїх,
І мертвому честь віддавали.
Над ними схилилися верби сумні,
Заритими в "братнім" окопі...
Як шана полеглим в Великій Війні
Стоять обеліски в Європі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470961
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2014
...Дівчину звали Томкою. Як я довідався при знайомстві, вона з подругою на кілька днів приїхала до цього невеличкого кримського містечка на відпочинок...
Ми зі знайомим хлопцем хотіли "зняти" цих дівчат на дискотеці нічного бару. Якось воно не дуже-то у нас і виходило- дівчата хотіли спершу танцювати, а ми ні- хлопець назавтра від"їжджав додому і мав клопіт збирати речі (ми з ним випадково познайомились в місцевій "розливайці").
Загальні інтереси швидко об"єднують. Трохи випити і поговорити, щоб було не сумно, познайомитись з дівчатами, що звичайно приїздять на відпочинок парами... Я ж зоставався, часу в мене було вдосталь, і тому я не надто аж переймався швидкими випадковими зустрічами.
"Перемоги" в нас вже були, тому бесіда наша з дівчатами була доволі спокійною. Ми дізнались, що дівчата досить інтелігентні, з освітою. Томка, худенька струнка дівчина, була непоганою, єдине, що в ній мені не дуже подобалось, то це аж надто "гордий" профіль її носа, а також якась прохолода в бесіді. Подруга була більш жіночною, миловидною, у нас обох були на неї "западання", але саме через це ми не могли дійти згоди, котра дівчина кому дістанеться на цю ніч, а на якісь збочення зі сторони цих інтеллігентних дівчат годі було взагалі сподіватись.
Врешті вийшло так, що дівчата зажадали танцювати, нам це набридло, і ми, як справжні пересичені "мачо" сказали їм щось на кшталт "до зустрічі під столом" і пішли.
На другий вечір я прийшов до бару один, з досить гидким настроєм. Знайомий поїхав, як завжди в такому випадку, було сумно, я присів за столика і заказав випивку. Сутеніло. Десь неподалік за красивим старим парком шуміло море, тривожно тріскотіли цикади, вечірня прохолода заспокоювала думки, хотілось просто провести вечір у солодкому напівзабутті відпочинку...
Раптом чийсь знайомий жіночий голос мене окликнув. Я підняв очі, переді мною стояла Томка в тонкій білій сукні, яка підкреслювала стрункість її тіла і легких сандалях на красивої форми ногах. Я привітався без особливого ентузіазму і спитав, де її подруга. Ї почув доволі дивне...
Подруга, виявляється, "знялась" вчора з якимсь хлопцем і фактично кинула бідолашну Томку саму. До житла їй довелося йти одній-однісінькій, і які катування самотності пережила бідолашна дівчина за цю ніч, один Бог відає... Та ще гірше- "подруга", якщо її можна взагалі такою назвати, вже перебралася до житла свого "бойфренда", навіть речі своі туди перетягла, і в гордовитій самотній злобі Томка вирішила поїхати з цього місця свого смутку якнайшвидше...
"А сьогодні що робитимеш?"- спитав я, ще не дуже розуміючи, чи потрібне саме зараз мені це питання...
"Може, давай потанцюємо..."- невпевнено і "не в тему" сказала Томка, якось соромливо відводячи очі. Мабуть, учорашнє її "намбер ту" в нашому загальному невиконаному дуеті не додавало їй ні драйву, ні упевненості. Сам не знаю чому, але якийсь беззахисний вигляд її визвав у мені приплив тепла до цієї дівчини... І- впевненості в собі...
"Слухайте, Томко!- це був єдиний раз, коли я назвав її на "ви"- Томка одразу перевела все на "брудершафтне" "ти"- навіщо нам ці "дикі танці"? Якщо Ви з горя вирішили залікувати свої рани, когось "підчепивши", то ось я до Ваших послуг. Тільки не заставляйте мене гасати по цьому бару, як скажену мавпу. Візьмемо випити з собою, та ходімо до моря. Любите купатись оголеною?"- видав я на єдиному дусі досить нахабну пропозицію.
"Тільки я плавати не вмію..."-якимось дивним голосом сказала Томка, і в її виконанні це прозвучало, як однозначне "так"...
...Ми йшли темною романтичною алеєю парку, я поклав руку на тонку талію дівчини і всю дорогу відчував легке здригання худенького тіла... Томка йшла, тиха і мрійлива, як сама покірність...
...Ми спускалися до моря по крутій каменистій стежині, допомагаючи одне одному, як давні друзі в скруті і торкаючись при цьому одне одного. Мені пасувало, як довірливо Томка дозволяла брати її і за талію, і за руки, коли вона мало не летіла шкереберть з узгір"я..
"Слухай, а ти в цій темряві не боїшся мене? Все ж ми сам-на-сам, що хочу, те з тобою ї зроблю"- трохи грайливо спитав я їїї. Звичайно, нічого подібного мені і в голову не могло прийти зробити насправді при моїй повазі до жіночоі статі, та в цей момент чомусь захотілося додати "драйву" з легким елементом жіночого переляку.
Вона якось дивно зупинилась і, ставши рівненько, глянула на мене знизу вверх блискучими очима. "Роби що хочеш. Якщо хочеш, то просто зараз..."- і потяглася рукою до гудзика на комірці плаття...
Я, хоч і був ще той "боєць", чомусь трохи зніяковів.- "Часу в нас досить. Ідемо, спершу скупаємось"- сказав я, якомога спокійніше, тамуючи своє хвилювання. Хоч я і готувався до не надто довгого "розвитку сюжету", та все ж не чекав, що все станеться настільки швидко.
"Як скажеш. Я вся твоя"- покірно сказала Томка, і ми спустились до води. Ми йшли краєм урвища до великих каменів, що сіріли вдалині. несучи в руках сандалі та пакунок з випивкою, і тепле літнє море приємно лоскотало наші босі ноги.
На великому пласкому камені ми роздяглися догола, я пірнув, виринув ї дивився з води. як обережно, тримаючись руками за камінь, сходить у воду Томка. Вона й справді не уміла плавати. Я підплив і грайливо, узявни її за талію, потяг на глибину.
Бідолашна Томка ухопилася руками за камінь, і хоча не опиралася моїм рукам, тремтіла так, що я вирішив не дуже "напирати" в забавках з нею саме на купання. "Я боюся"- мало не схлипуючи, з благанням у голосі сказала вона мені, і я покинув її хлюпатись по пояс у воді на мілкоті, а сам, вже впевнений у майбутній перемозі, в мажорному настрої поплив до глибини серед спалахуючих в нічній воді зірок планктону...
До чого ж приємно купатись у морі повністю голому, коли всим тілом відчуваєш, як вода охоплює і пестить тебе, мов ніжна коханка!.. Нічне море чарівне ї дивне, воно вабить і затягує, як нічні лісові вогники ваблять заблукалого мандрівника все далі і далі... Тихий плескіт набігаючих хвиль заспокоює нерви, хочеться лягти у воді, розкинувши руки і ноги, і заснути, як на коврі з духм"яних трав... Я накупався і повернувся до каменю.
Томка сиділа на ньому гола, обхопивши руками коліна. Вона пахла морем... Чи то- море пахло нею...Я піднявся на камінь, присів біля неї, обхопив одною рукою плечі, а іншою ковзнув уздовж її тіла від невеликих грудей і тремтячого животика до самого поголеного вологого лона... "Роби зі мною, що хочеш..."- прошепотіла дівчина і ніжно обняла тонкими руками мою шию... Я поклав її на камінь і повільно увійшов у неї...
"Хочеш роздивитись, ЩО ти взяв?"- раптом спитала Томка, дивлячись на мене розширеними від пристрасті очима. Не чекаючи відповіді вона піднялась і легко скочила переді мною на сусідній камінь. У відблисках прикордонних вогнів у морській хвилі точена фігурка дівчини здалась не просто привабливою, ні... Мабуть, коли древні греки уперше бачили вироби своїх скульпторів у храмах, античні статуї викликали у них не більше захоплення, ніж у мене в ту мить до цієї загадкової дівчини, яка ще вчора здавалась мені досить таки посередньою... Де ж тоді були мої очі?..
Я не зміг дочекатись, доки Томка намилується сама собою, піднявся, взяв її тремтяче, прохолодне, гладеньке, наскрізь чутливе тіло і поклав на теплий камінь... Вона лягла, відкинувши голову назад і покірно розкинувши руки... Біла на темному... Це відчуття... Мабуть, щось подібне відчували прадавні Волхви-друїди, коли клали на заклання на священний камінь оголених дівчат, приносячи їх у повний місяць у жертву богам лісу і плодоріддя...
Що це було? Шал? Пізнання досконалості? Потік найвитонченіших безумств? До того ж все було так ніжно-пластично, наче коли дитина виліплює з пластиліну якусь фігурку раз за разом, доки, задовольнивши дитячий естетизм, не триматиме в руках жадану ляльку або метелика...
Ми пили вино. Ми курили сигарети, повільно затягуючись, одну на двох, насолоджуючись саме цим дійством передачі її від вуст до вуст... І- знову зливались одне з одним в палкій нестямі... Потім поснули просто на теплому ще від днівного сонця і зігрітому нашими тілами камені...Так ми й зустріли світанок.
Потім ми стомлені йшли назад, перед крутим підйомом Томка взулася сама, і вставши на коліна, взула мене, поцілувавши мені ноги... Ми йшли по вранішньому містечку, зустрічаючи по дорозі перших заспаних курортників, і не було в цьому світі людей, щасливіших за нас двох...
...Вона, звичайно, нікуди не поїхала. Ми оселилися удвох, зрозумівши, що насправді наш відпочинок лише почався з тої миті, коли я довідався, що дівчину звали Томкою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470767
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.01.2014
Лежим, не ведая печали...
В конце мы, или же в начале?..
Едва касась телом тела...
Лишь миг назад ты вся горела,
И вот гляжу, как ты устало
Нагие руки разметала...
Но снова... Огненным потоком-
Бокал вина... И словно током
Прошьет тела... И вновь законы
Любви овладевают лоном,
И тело к телу потянулось...
Ты эстетично изогнулась...
Вновь поцелуев жаждут губы,
И вновь, то трепетно, то грубо
Ты вся отдаться мне готова...
В который раз... и снова... снова
Вхожу в тебя и растворяюсь,
Боготворю и восхищаюсь,
Лаская жертвенное тело...
И как же этого хотела
Моя возлюбленная... это
Мрак ночи и потоки света...
Земля и небо... Мед и кровь...
И целый мир... И в нем любовь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470645
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.01.2014
Сіськи-масіськи," тихая гладь",
Ти мені кажеш- "Родіна- б...дь."
"Їсти та пити треба завжди."
"Гроші отримуй. Банду плоди".
Що відповісти? Криком з грудей-
Ти- за чекістів. Я- за людей.
Їж своє “мило"!.. Все. Я замовк...
Ти мене вбила. Я- вбитий вовк.
примітка- фразеологізм СІСЬКИ-МАСІСЬКИ- так Л.І. Брежнєв казав "систематически"
(укр. мовою- "систематично")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470568
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.01.2014
Їх у в"язниці зібралось чимало
Жінок, дівчат, зовсІм малих дітей.
Вона ж все ніби осторонь стояла,
Долоні пригорнувши до грудей.
Її як відьму на поталу видав
Слизький, пихатий, жадібний сусід...
Все зазіхав на цноту, зненавидів,
Коли не зміг ні взяти, ні купить.
Був допит. Кат зриває одежину...
Вона покірно показала вмить
Таємні родимки, сказала, що хотіла
Звести сусіда, і все місто підпалить...
Любила зло робить, колодязі труїла,
Любила шабаші та кров дітей смоктать-
Бо так боялась, що її тендітне тіло
Кліщі залізні будуть шматувать.
Благала, щоб її не катували,
І всі зізнання хутко підписала...
Суворі судді милосердя проявили-
Лише до вогнища дівчину присудили.
Кат вивів з зали і повів до ганку...
Чекати їй не довго-лиш до ранку.
І в анфіладі темній, де роїлись
Загиблі душі та останні їх думки
Вона рукою ніжно доторкнулась
До катової сильної руки...
І темна ніч. Вона не може спати-
їй жаль себе- цнотливу, чарівну...
Шкода загинуть , хлопця не пізнати,
З коханцем не провести ніч одну!..
Та линуть кроки. Ніч же ще. Так скоро?..
Відкрились двері. На порозі кат.
Бере за руку дівчину й виводить
У темну прохолоду анфілад...
У темному кутку вони лиш двоє.
Такий він сильний. А вона слабка...
Здригається вона, і відчуває
Як пестить тіло катова рука...
Чека на площі вогнище. Невпинно
Спливає час. Життя відійде з ним...
Вона зняла поволі одежину
і на коліна стала перед ним...
Ці відчуття... Як поклики до раю...
Це упоїння катовим... міцним...
Неначе кров із неї випиває...
Вона на ньому... І вона.. Під ним...
А там- лежать знесилені в нестямі
Солодким сном забувшись чарівним...
Нарешті кат її за плечі підіймає.
І ледь одягнена, вона їде за ним.
Куди веде? Невже ж таки на волю?
Дарунок- жити? Справдиться невже?
Ні. До в"язниці знов її заводить-
"Відпочивай до ранку. Скоро вже..."
Лягла вона спокійно і лежить.
Все відбулось. Чи варто далі жить?
На ранок кат прийшов. Узявши її грубо,
До зали вивів. Руки їй зв"язав.
Відвіз до вогнища, та до стовпа із дуба
Залізними цепами прив"язав.
І люди бачили, коли вогнем завзята,
Вона в сльозах дивилася на ката...
Вона не плакала від болю, не кричала,
Губами поцілунок лиш послала...
...... .......
В бридкій харчівні, осторонь, окраєм
Кат заливає трунком очі, проклинає
Свою роботу. Та робить її потрібно.
Допоки відьми- боронитись необхідно...
Зробив, що міг... Він милосердно відьмі
Подарував жіноцтва пізнання...
Що ж серце заболіло з того дня?
І все болить... В душі забракло сил...
І в смутку очі п"яні розглядають
Ту жменьку попелу, що висипав на стіл...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2014
Оголена дівчина, вигнувши спинку,
Стоіть по коліна в воді,
А море ласкаве, за хвилькою хвилька,
Змива на пісочку сліди...
Оголеність дівчини, ніжно-цнотлива,
Приваблює погляд людей,
І поза її, соромливо-грайлива,
І зваба маленьких грудей,
І ніжки стрункі, і оголеність лона,
На спину волоссячко впало....
Неначе скорившись одвічним законам
Природа шедевр написала....
Стоїть і милується з власного тіла.
Всим видом показує, що
Лиш морю та сонцю віддатись хотіла б-
Юначе, тобі- ні за що!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2014
Любимая! Вернется все, вернется!
И вновь прольются радостью дожди.
И засияет солнце. И прольется
Моя любовь в тебя... Ты верь и жди!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470196
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.01.2014
Люби Україну.
Люби не за сало,
Чи те, що в садочках співа солов"ї.
Твори Україну,
Щоб вільною стала.
За неї ще будуть жорстокі бої.
Люби Україну,
Люби, як коханку,
Не будеш кохати- покине, піде.
Люби її, милу,
ВІд ранку до ранку,
Нехай вона прихисток в тобі знайде.
Люби Україну!
Як квітка зав"яне-
Якщо не поллєш, то зав"яне вона...
Любов"ю твоєю
Нехай вона стане-
Арійського краю сумна сивина.
Люби Україну
Важкою Любов"ю.
І шана Шевченка до тебе прийде.
Скропи її кров"ю.
Ворожою кров"ю.
Полий ї своєю, як треба буде.
Готуйся. Гартуйся.
Люби Україну-
Борись, бо без тебе загине вона-
Арійщину. Русь.
Неподільну. Єдину.
Твою Батьківщину, що Богом дана.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470131
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 04.01.2014
Как трепетная жрица
Огонь любви хранит,
Любимая томится,
Любимая не спит...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469966
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.01.2014
Играют мальчики в войну,
И понарошку убивают,
И понарошку умирают...
Играют мальчики в войну....
Им предстоит еще пройти
Огни сражений настоящих,
И боль кровавых ран горящих
Им предстоит еще пройти...
Играют девочки в любовь,
И понарошку обожают,
И понарошку изменяют...
Играют девочки в любовь...
Им предстоит еще пройти
Жестокость мнимых ожиданий,
Измен и разочарований-
Им предстоит еще пройти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469940
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.01.2014
Когда мое сердце тревожит
Волнующий звук СМС,
Что с этим, любимая, может
Сравниться? Как громы с небес,
Как выстрел, как дребезг бокала
От милой далекой привет...
Ты пулю мне в сердце послала-
И сразу пишу я ответ...
И нити вселенной схлестнулись
В сердцах, что тоскуют, любя.
Я в сердце пошлю тебе пулю,
И пуля настигнет тебя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469926
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.01.2014
Тревожный год стучится в двери-
Чего мне в жизни ожидать?
И все же я в удачу верю.
Хочу желанья загадать.
Хочу, чтоб милой Украине
Глаза не застилала мгла.
Чтоб не затмили неба сини
Тиранов черные крыла.
Еще- чтобы напастей пули
Лишь по касательной прошли.
Хочу, чтоб беды не коснулись
Моей судьбы, моей земли.
Еще- удача чтоб вернулась,
Хочу, чтоб повторилось все...
Еще разок, но чтоб крутнулось
Рулетки жизни колесо...
И вновь приятны будут встречи,
Удачи тень на нас падет,
Еще в продрогший серый вечер
к нам тихо счастье припадет.
Еще любви нам будет мало-
Пусть сердце бьется горячо!
И я хочу, чтоб ты шептала
В постели мне- Сереж!.. Еще!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469704
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.01.2014
Вы многолики и прекрасны,
Со мной нежны, но как опасно
Поверить жертвенной любви,
Когда желание в крови
Дурманит голову... Так что же-
Отдаться страсти с Вами? Боже!
Сплетемся снова мы телами,
И снова жаркими ночами
Меня Вы будете ласкать...
О, как мне Вас не потерять?..
Как Вы порою нетерпимы...
Но как вы ласковы порой...
Вы влюблены. Но Вы любимы-
Не позабудьте!- только мной!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469419
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.12.2013
Воно себе нічим ніколи не обтяжить-
Зробити справу, ув"язатися у бій.
Воно вже потім, жабу давлячи, розкаже
Що запроси його-то й він би був такий.
Воно завжди стоятиме в сторінці
Як когось скривдять, як злодюга жінку б"є...
Спитаєш- чом не допоміг тій жінці?-
Завжди відбрешеться- то ж діло не моє.
Воно ніяк не вболіває за країну.
Як заплатили б- він би й рад її продать.
Йому плювати, що он "Беркут" б"є дитину-
То так і треба. Владу треба поважать!
Воно завжди тупе, пихате, чорнороте.
Всі дурні скрізь. Розумне лиш Воно.
Про когось скаже щось- почуєш лиш гидоту.
Ото ж таке Воно. Й ім"я йому- Г...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469399
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2013
Скажіть-но мені, добрі люди, звідки в наших селах споконвіку беруться відьми? Чи навчає їх хто? Чи то забобонні люди самі видумують відьом собі для втіхи? Чи людині справді бажано знати, що існує в природі якась дика сила, і є люди, які пізнавши її, стали вищі за тебе, до яких можна припасти у випадку біди, чи яких слід убезпечуватись, щоб не наробити собі лиха? Відьми, чорти, козаки-характерники- все це тисячоліттями існує в нашій уяві. Та хто зна? Доволі можливо, що ці своєрідні персонажі таки й справді реально існують... Цього я напевне не знаю. Знаю лиш один випадок, що був йому свідком, знаю цих симпатичних, добрих людей, що стали дієвими особами такої от моєї історіі... Ото ж...
... Однієї чудової осені гостював я в одному селі на сумщині, у дуже мною шанованої літньої господині.
Боже ж ти мій, яка краса восени навкруги! Ліси золотаво-зелені, лани шелестять де-не-де некошеними бур"янами... А по бур"янах стрибають вгодовані зайці... Ну, стрибайте собі, на вас полювати ще не час, нагулюйте собі вагу, хутро на зимове змінюйте...
Я приїхав не на вас полювати. На перелітних крижнів, що люблять на ніч на лісові озера сідати. Озера такі мрійливі, сумні, плаває по них впале листячко... Вода чиста, мов сльоза дівчини, що за козаченьком сумує... Глянеш- замрієшся. А над озерами- верби зажурені, спустили до води своі довгі коси... Так гарно, що хочеться на коліна встати, покласти на землю рушницю, та й помолитися просто неба Богові за те, що створив він таку красу...
Ото ж, приїхав я, гостюю собі, полюю... А жіночку, господиню мою, бачу, якось дивно сусіди поважають. Ніби з острахом. Зацікавило це мене. Питаю- а чого це вони? Та, каже, відьмою мене на селі всі вважають. То й бояться.
Дуже мені цікаво стало. Жіночка така собі вправна, добра. Ну, чоловіка поховала не так вже й давно, то з ким не буває? Чоловік, правда, не просто так собі загинув, та й то не дивина. Ну, попивав, життя сумним ввижалось, то й наклав на себе руки... Хоч і недобре це, та чи мало таких, світом цим зтомлених? З жінкою, я питав, жили вони добре, не сварилися...
Став я питати одного, іншого... І врешті-решт така от склалася історія...
Невдовзі по тому, як поховала жіночка чоловіка, прийшла пора сусідському хлопцю до арміі йти. Ну, діло ж святе. Проводи, родичі, сусіди, горілочка... Запросили й жіночку мою. Їй і добре. Одна вона, діти в місті, сумно. Зібралася вона...
А треба ж з чимось іти, не з голими ж руками. Узяла вона горілки, курку зарізала. Та треба ж іще щось, що за дивина- курка та горілка. Взяла вона, та на городі жоржин нарізала. Ото взяла все це, та й іде. Одна жоржина візьми, та непомітно з букету по дорозі й випади...
Прийшла оце вона, віддала букета, віддала гостинці, сидить собі, та й не дивиться, шо поміж гостями спантеличення якесь, неначе шу-шу-шу легке...
А було так. Бабуся рідна того хлопця бачить- у букеті квітів парна кількість. То вона родичам і шушукає- це не з проста, це хлопцеві нашому на смерть. Пороблено так. У бою загине козак. Не дарма і чолов"яга сусідки руки на себе наклав. Довела! Тиха-тиха, та в тихому болоті самі ж чорти. Відьма вона!!!
І як оце відгуляли, зосталися родичі самі, та й давай собі лоби ламати, як з цієї напасти їм вийти. Думали- думали, врешті баба згадала, що як таке ото лихо виходить, то слід провести наступну екзерцицію. Треба ті квіти, як темна ніч настане, на кінці відьминого городу на вогнищі спалить. А як відьма це відчує, то неодмінно з"явиться. Отут слід її святою водою окропити! То тоді вже не буде в неї сили лихо робить. Отоді вже їй буде...
Діждалися родичі ночі. Узяли тії квіти, узяли святу воду, не забули й горілочки... То не для відьми. Для себе. Для сміливості.
Пішли вони темрявою гуртом на город. Перелякані, зніяковілі трохи, та ж підбадьорюють одне одного... “ Ніч яка, Господи! Тиха та зоряна...” Та не дуже то й місячно... Досить таки навіть темно... Тихенько так на кінець городу прийшли, багаття зі стерні розклали, квіти оті кляті туди кинули, принишкли. Сидять тихенько, чекають...
А жіночка моя, сердешна, спати зібралася вкладатись, та щось їй не той... Тре й до вітру на ніч сходить. Як без цього? А які то в селі санвузли? Стоїть між хатою і городом дерев”яна така собі пристрійка...
Вийшла жіночка моя на двір. Бачить- що то за дивина? На краю її городу (а город чималенький, це ж не дача яка. Село, люди, село) якийсь вогник неначе мерехтить. І бліді тіні біля нього тиняються...
Ну, думає собі жіночка, хоч я таки жінка слаба, одинока, та все ж тих чортів з городу порозганяю! Щоб не було... Взяла вона ломаку... Підкралася тихенько, та як уперіщить тією люмакою першого ж чорта, що під слабку її руку підвернувся! Все ж таки- які наші українські жінки сміливі! Ніякі їм кляті фашисти, ніякі чорти не страшні!!!
А родичі хлопця, що відьму піджидали, так з переляку з накладеними зо страху штаньми- через клуні, через паркани- тікати, хто куди! Усе ж підтвердилося!!! Тільки святу воду з переляку загубили, та й хто б там кропив! Відьма таку силу проявила!!!
Потім і хлопець сусідський чесно й добре відслужив і живим-здоровим додому повернувся, і наче б то вся ця історія по шматочках в єдине ціле склалася, а так острах у селян перед моєю жіночкою і залишився. І прізвисько лишилось- ВІДЬМА...
Отакі-то вони, наші симпатичні українські відьми. Як дід Панас по телевізору колись діткам сказав "отака х...ня, малята"....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469233
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 30.12.2013
Ты на меня обижена,
И бусинок слезами
Ты кротко смотришь на меня
Печальными глазами...
Гляди, как ты насупилась,
и вздрагивают губки,
Ах, не всегда способна ты
Прощать мои поступки...
Желанная, ранимая,
Приди ко мне, любимая!
Такая бесконечная
Любовь у нас сердечная...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469060
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.12.2013
Когда ко мне нагая, в лунном свете
Прижметесь Вы, от холода дрожа,
Меня объемлет эротичный трепет...
Острее он, чем лезвие ножа.
Ножа, который, погружаясь в ножны
Моей избранницы, соединяясь с ней,
Явит единство бешеных желаний,
Явит соединение страстей...
Прелестная! Когда Вы, вся нагая,
Пронизанная солнечным лучом,
Встаете с ложа, вновь я Вас желаю.
О Вас мечтаю. Больше ни о чем...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469041
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.12.2013
Угрюмо глядел Воронцовский дворец
Как мы целовались с тобою,
Отмерив нам грустный свиданью конец
На башне курантовым боем...
Листвою осеннею парк шелестел
Когда ты рассталась со мной,
Как будто разлуку утешить хотел-
Вы оба вернетесь весной.
Прольются печальные слезы небес
На парк в ожидании нас,
И сонце их высушит множество раз,
предчувствуя радостный час..
.
Мы встретимся вновь,
И воскреснет любовь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469026
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.12.2013
Он пришел.
Они поели.
Спать легли.
И- все. Кирдык!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468855
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.12.2013
На землю пал туман седой...
Во мгле сокрыт вопрос
О жизни... Что у нас с тобой
Сбылось и не сбылось...
О чем беседовал с тобой,
О страсти, о любви...
О том, как снежною зимой
Я руки грел твои...
О том, как в бурю, в снегопад
Холодною порой
Твоей любовью был объят,
Как летнею жарой.
Пускай не вечен дивный сон
И годы пусть летят,
Но в сердце нежно сохранен
Любимой аромат...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468804
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.12.2013
Вступление. Предание, положенное в основу моего вольного пересказа утеряно во мраке десятилетий, как и имя его автора. Преграды эпохи социализма помешали донести данный сюжет до Голливуда, в противном случае экранизация сценария "Зеленые глаза", вне всякого сомнения, затмила бы легендарные триллеры Хичкока. Посему, перед прочтением настоятельно рекомендую собрать все имеющееся у вас мужество в кулак и запастись валерианкой и корвалолом. Молодому же поколению перед прочтением рекомендую приобщиться к мировой классике, минимум- проштудировать повесть Аркадия Гайдара "Военная тайна", поскольку мое повествование несколько перекликается с данным произведением, а Гайдар (не тот, что всех в России ввергнул в бездну капитализма, а тот, который сперва лихо помахивал сабелькой, а затем не менее лихо пописывал для юного поколения книжки) как сказано некогда является "Русским Киплингом"... Однако я отвлекся. Итак...
Пионерлагерь советской эпохи отходил ко сну. Уже съели обильный ужин ("ах, картошка объеденье. Денье. Денье. Пионеров идеал. Ал. Ал..."), Уже отстояли вечернюю линейку с неизменным спусканием флага. Уже, брызгаясь и отфыркиваясь, вымыли мальчишки и девчонки в длинном общем рукомойнике руки и ноги, уже вычистили зубы изумительного соленого, как рассол, вкуса пастой "Поморин" или не менее дивным зубным порошком с интригуюшим названием "семейный", который так славно счищает зубную эмаль, что зубы становятся белыми-белыми, как у афроамериканца...
Прозвучали звуки горна, призывающие ко сну, и пионеры разбрелись по своим уютным стокоечным палатам. Одним словом, как в армейской дембельской песенке опять же советской эпохи "масло съели, день прошел, старшина домой ушел, дембель стал на день короче..." (О! Старшее мужское поколение знает!...)
А не спится. Ну, как улеглись, что делать? Да есть же общепринятое занятие. Какое? Эх, молодое поколение... Правильно! Да девчонок, когда те спят, пастой зубной мазать! Только сначала надо в ихнюю палату залезть. Ну, залезли.
А девчонки не все спали. Были, конечно, и дрыхони, но немало же и таких, которым драйв нервы щекочет... Молоденькие... Лежат, дожидаются... Истории всякие там рассказывают тихонько, чтобы не заснуть, как вот некоторые... О Ленине. Какой Ленин был смелый, ловкий и вихрастый в детстве. Как на октябрятской звездочке.
И вот- в открытые настежь окна (чтобы свежий воздух в их светлые, уютные, просторные стокоечные палаты свободно мог проникать, разумеется) залезли к ним мальчишки. Глаза горят, что тебе у котов во тьме. А у девчонок, как у кошек... Пионер вообще должен быть зорким, чтобы выявлять шпионов. А как ты их выявишь, если дрыхнешь, или зрения нету? То-то.
Ну, залезли. Стоят мальчишки растерянные, робеют с непривычки. И девчонки молчат стеснительно. Ждут развития сюжета. Что дальше делать? Давай мальчишки девчонок мазать "Поморином"... Но тут уж у девчонок девичья честь взыграла, давай они мальчишек отпихивать и визжать, но не сильно. Вполголоса. А то строгая вожатая Натка проснется. Довизжались. Натка проснулась.
Скрипнула дверь из ее комнаты в коридор, скрипят половицы. Идет! Что сейчас будет! Но! Советский Пионер силен взаимовыручкой. Мальчишки быстро под одеяла к девчонкам залезли. Те их спрятали. Под одеялами. С головой. Открылась дверь, Натка на пороге. Чего не спите, мол?
"Расскажи, расскажи, Натка, сказку"!- наперебой затрещали в кроватях девчонки. А Натке не спится. Одна она осталась. Напарник ее, пионервожатый Сережка домой на денек уехал. И скучно ей, и на сердце девичьем неспокойно- чем-то он там занимается? И- главное-с кем? Без нее... Села печально Натка на стул у двери. Стул, как в казарме у дневального. Рядом тумбочка... Привыкайте, дети. Понемногу...
"Ладно", говорит Натка медленно и печально. Что бы вам рассказать? Сказку? Слушайте...
... Одна девочка недавно схоронила маму. Ну, трамваем ее переехало. А отца у нее не было. И вот, траур у нее, из детдома за ней еще не пришли, хотя управдом заглядывал уже, метраж перемерял, о здоровье беспокоился... И родственники у него в глуши... В Саратове. Сюда бы их...
Сидела девочка, сидела, горевала, горевала. Да слезами горю не поможешь. Дай-ка я, думает, пройдусь. По городской барахолке. Идет. Ну, на барахолке известно что продается- штаны ношенные, польты каракулевые, молью битые, ботинки там, туфли рваные, носки штопанные... Неказистый товар, но востребованный. Поскольку в магазинах и того нету.
А надо сказать, была у девочки одна любимая певица. Ну прям вот фанатела она от нее. И вот видит она, продает некая женщина патефонные пластинки (Для младшего поколения поясню. Патефон- это такая штука, ставишь на нее пластинку, ручку покрутил, завел, она себе играет. Удобно. Электроэнергия экономится...)
А женщина была вида до того неприятного, что вот ничего у нее покупать не хочется. Худая, бледная, крючконосая... ну, ведьма одно слово. А девочка думает-" я ж не покупать. Посмотрю только". Смотрит- ух ты!!! Пластинка с любимой ее певицей. И песня на пластинке такая, что девочка еще не слыхала! И называется- "Зеленые глаза". Она и купила.
Только уходить, а ведьма ее окликает. "Не ставь ночью"- говорит. "Не ставь ночью" . Девочка идет, думает- чего это пластинку ночью поставить нельзя? Оборачивается спросить- ан ведьмы-то и нету... Ладно.
Пришла девочка домой, а уж темнеет. Скучно ей, грустно... Да еще управдома с его метром вспоминает... "Да ладно", думает. Чего патефон не завести, пластинки любимые не послушать"? Завела патефон, слушает, а все хочется ей новую пластинку поставить. Она и поставила. Часы пробили полночь...
Играет пластинка, мотив печальный такой... И слышит девочка-
"Зеленые глаза, зеленые глаза...
ползет, ползет по стенке мамы левая нога"
А свет в комнате тусклый, мрак, а не свет. Лампочка слабая, и перепады в сети... Мерцает еле... И не видит девочка, как с потолка к ней медленно по стенке нога ползет...
Но- должен же быть у нее инстинкт самосохранения?, -спросит благодарный читатель. Взяла бы и выключила... Взяла бы, да только так девочка ценила творчество вышеуказанной певицы, что инстинкт, видимо, не сработал... Не видит ни фига, что там, на стенке, и все тут.
"Зеленые глаза, зеленые глаза...
Ползет, ползет по стенке мамы правая нога..."
"Ну, а теперь-то выключила?"- с дрожью в голосе спрашивает в темной палате похолодевшая от ужаса пионерка, чувствуя, как спрятавшийся под одеялом мальчишка в испуге крепко обнял ее голые ноги, и сам дрожит от...
А ни хрена подобного. Девочка была истинной фанаткой. Из тех, что и десятилетия спустя будут преследовать своих кумиров, дожидаясь автографа или благосклонного взгляда...
"Зеленые глаза, зеленые глаза,
Ползет, ползет по стенке мамы левая рука..."
Ну, подними ты, дуреха, глаза на стенку, тебе ж в песне прямо так и говорится! - Ползет. По стенке. И- что потом будет? Я прям не знаю. У пионерок ноги холодеют от страха, и спрятавшиеся мальчишки это чувствуют. И- дрожь в телах...
"Зеленые глаза, зеленые глаза,
Ползет, ползет по стенке мамы правая рука..."
И вот уже эти ноги-руки рядом... Последний шанс патефон выключить... Жутко.
"Зеленые глаза, зеленые глаза,
Ползет, ползет по стенке моей мамы голова..."
Вот теперь конец. Кирдык, можно сказать! Все это чудище-юдище по частям как на девочку набросится!!! Руки-ноги повсюду в тело вцепились, голова зубами в шею впилась, задушило оно девочку и кровь выпило. И когда рассвело, приходят люди (ну, эти- управдом и уполномоченный от детдома), видят- девочка мертвая лежит. Вся такая издушенная, искусанная, платьице порвано... А в углу открытый патефон... И пластинка на нем...
И- ребята в палате в шоке. Все трясутся. Занавес.
"Ну как, понравилась вам моя сказка?"- ласково спрашивает Натка среди общего молчания. "То-то же. Только пока я рассказывала, так и рассвело. И уже некогда вам спать будет. Ничего, днем доспите. Слышите- горн подъем трубит? Быстро все вскочили и постели заправили!!! Надели трусики-сандалики и - на зарядку становись!!!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468457
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 26.12.2013
Милую девочку
Нежно целую,
Детскую песенку
На ночь спою ей.
Сказку, как мама
Я ей расскажу,
Спать на любовном
Ковре положу.
Холодно, холодно
Станет зимой-
Мною согреешья,
Ангел ты мой.
Холодно, холодно-
Сердце согрею
Нежною голою
спинкой твоею.
Пусть твоя молодость
Дышит весной.
Спи, моя радость,
Согретая мной.
Спи, моя сладкая,
Баиньки, баю,
В сладкой истоме
И я засыпаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468275
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.12.2013
Скажи, ну когда ты наелась любви?
Ленивы и вялы движенья твои,
Прохладного тела холодный ожог,
И "вялотекущи" движения ног.
Ленива прохлада твоих поцелуев,
Живот не дрожит в предвкушении страсти...
Под "телик" лежишь ты без жара в крови...
Когда ты успела наесться любви?
Так сельский, откормленный гостем котяра
Всю ночь от еды не отходит угара.
Он "Вискасом" пузо набьет до ушей,
И ловит мышей... И не ловит мышей...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468267
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.12.2013
Птичка пела за рекою
И кукушка куковала...
Были мы вдвоем с тобою,
Этих дней нам было мало.
Как жарки нам были ночи,
Как томительны рассветы.
Как во тьме сияли очи,
Как тела касались где-то...
Как в истоме сладострастья
Наше время истекало...
О годах земного счастья
Нам кукушка куковала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468070
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.12.2013
Ночь.
Дичь.
И бред
Собачий.
И нету света,
И нет удачи.
И не уснуть.
Такая жуть.
Такая жуть!
Чачи!
Хочу я
Чачи.
Да, просто-
Чачи!
Зубами
вскрою
Я семь печатей.
Хочу я чачи.
Желаю чачи
Еще глотнуть.
Еще глотнуть!
Мир
Липкой
Плесенью
Покрыло
И в унитаз
Водою смыло.
Такая муть!..
Такая муть..
Такая муть..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467843
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 23.12.2013
В квартире, где еще не так давно
То грустной ты, то радостной ходила,
Чужие люди. И завешено окно
В которое ты так смотреть любила...
И зеркало, в него ты, как в окно
глядела, образ твой не отражает.
Завешено, и может быть оно
Тебя под покрывалом вспоминает...
И радио утихшему молчать
приходится, печально вспоминая-
Ты под него любила танцевать,
Красивая, беспечная, нагая...
И кухня, твой покинутый очаг,
Стоит холодной, молча вспоминая
Как ты сидела у меня в ногах,
Мне на колени голову слагая...
В прихожей люди тихо говорят,
Тебя традиционно поминая,
Какою ты была... Им не понять-
КАКОЮ ТЫ БЫЛА- я это знаю...
Куда, в какие ты ушла края?
В какую дверь, что пред тобой открылась?
Беспечная избранница моя...
Часы стоят- и жизнь остановилась.
5.09.2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467825
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.12.2013
Отблеск свечи, отраженный в окне,
Мечется серая тень по стене...
В душу змеей заползает тоска-
Ты от меня далека... Далека...
В памяти ярче опять и сильней
Солнце тобой очарованных дней.
Неба разлуки холодный оскал...
Что я сказал... И чего не сказал...
В пропасть забвения годы летят,
Рвется струна- кому рай, кому ад...
Вспомню я, в бездну сходя с высоты
Рай, что на миг подарила мне ты.
Пламя в ночную тоску истечет.
Ветер развеет и прочь унесет
Пепел бессмысленно прожитых дней...
Боже! Когда же мы будем умней?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467625
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.12.2013
Сонце сідає за небокрай.
Пильно вдивляйся та не дрімай!
Дзвінко під вітром співа комиші...
Боже, як легко тобі на душі!
Осінь вдягнула шати свої.
Сірі ліси, золотаві гаї,
Сивий Дніпро, що задумливо плине...
Боже, прекрасна ж яка Україна!..
Плавні до обрію, птахів політ...
Треба їм встигнути, доки услід
Ніч над землею запалить вогні.
Чи поталанить сьогодні мені?..
Хлюпає тихо об човен вода...
Не поталанить- і то не біда.
Ніч біля вогнища, друзів байки,
Чарку горілки приймеш залюбки...
Верби купають коси в воді...
Стисніть рушниці та тихо сидіть!..
Чуєте- в небі крила свистять?
Нумо- пильнуй!!! Крижні летять!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467613
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2013
Когда печальный свет далеких звезд,
Порой уже угасших, с опозданьем
до нас доходит, вспоминаем мы
О всем прошедшем, что случилось с нами...
Когда же солнце ясное взойдет,
Мы окрыленно жаждем новой встречи...
Любимая, Вы все, что есть на свете-
Сиянье солнца и мерцанье звезд!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467425
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.12.2013
Где-то спит моя девчонка
Душным, беспокойным сном...
Пусть она смеется звонко
В час, когда нам быть вдвоем!..
Сбрось порывисто юбчонку-
Сердцу радостно в груди...
Поцелуй меня, девчонка-
Наше счастье впереди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467212
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.12.2013
Дивись, нащадок, в дзеркало століть,
І пам"ятай- тепер ми брат за брата.
Як люта влада визначила мить
Навік Народну волю відібрати.
Як серед ночі віддано наказ
Студентів, підлітків, майбутнє України-
Киями бити. Розіп"яти нас,
Навік Народ поставить на коліна.
І як над Києвом церковний линув дзвін
Двінниць Михайлівського зоряним набатом,
Як понівеченим надав притулок він-
Розпалось небо і повстала Мати.
Як виросли шеренги барикад,
Як дух Народу вільний не скорився,
Париж періоду Рембо, неначе брат
У Київ- град на мить перемістився.
Сніг, вітер, мерехтливий світ багать...
Наметів табір відчуває лихо...
З тобою поряд родичі стоять-
Одноплемінники. Арійці давні. Скіфи.
Як на тебе фаланга вража йде,
Мов в дзеркалі, єдине, що знайоме-
Обличчя перекошене твоє
В забралі міліцейського шолома.
Та жах у серці місця не знайде.
Як треба буде- ляжеш в сніг кривавий.
Тебе Козацька гідність поведе
Шляхами чести і шляхами слави...
Нехай жирує влада, поки час
ЇЇ не сплив. Та він спливе. Я знаю.
Так морок відсахається від нас
Побачивши зорю на небокраї.
Що вдієте з таким Народом ви?
У вас лиш влада, а у нього-Мрія.
Сліпий він не схиляє голови,
Що зробить з вами він, коли прозріє?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467197
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.12.2013
Коли ішов з Москви орел Наполеон,
Крилом поламаним своїх орлят прикривши
І зграя чорних, як земля, ворон
Вчепилась в пі"ря, ноги підло гризли миші,
Він твердо йшов поміж своїх дітей,
Солдатів, так, вони ж йому що рідні діти,
Звитягу пригорнувши до грудей,
хоч знав, що знов у небо не злетіти...
Коли в вузькій тіснині Фермопіл
Цар Леонід, з ним триста спартіатів
Шалені орди персів-азіатів,
Шакалів зграю, дику зграю злих хортів,
Не допустив до батьківських могил,
Хоч знав, що доведеться тут вмирати,
Всі бачили-він лев, а вої-левенята...
Звитяга, честь- це не пусті слова,
Ви прапор підняли, за вами йдуть, на вас надія наша.
Загине воїн- честь його жива.
Скажіть же, Лідери, то де ж звитяга ваша?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466980
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.12.2013
Я был согрет тобою в холода,
Когда весь мир кружится в снежном хороводе,
И не согреешься, одевшись по погоде,
Я был согрет тобою в холода...
Нас вьюга укрывала в холода,
Когда дрожа, прижавшись телом к телу
Ты отдавалась мне и жертвенно, и смело,
Нас вьюга укрывала в холода...
Я благодарен этим холодам,
Как жар камина, трепетным и ярким...
Согрет тобой, моим рождественским подарком,
Я благодарен этим холодам...
Но солнце растопило холода,
И вот, теплом иной любви согреты
С тобой мы далеки, как две планеты...
Зря солнце растопило холода...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466957
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.12.2013
Вступ автора
Ця стаття, надрукована мною в газетах "Персонал плюс" та "За українську Україну" за 2006 рік, як моя власна думка, з деякими купюрами та невеликими змінами під назвою "Влада і світ не поважатимуть нас, якщо ми не поважатимемо самих себе" загальним тиражем 135 тис. примірників не тільки не втратила актуальності, більше того, в світі останніх подій вона актуальна, як ніколи. Тому приводжу її в її першому стані, без всіляких змін.
...Коаліція антикризова, коаліція помаранчева, розподіл міністерських портфелів, питання реприватизації власності, ,,бандитам тюрми,, (мабуть, також у приватну власність), НАТО, ЄЕПи, ЄСи... І, звичайно ж мовне, таке болюче для всіх питання... Весь цей водоспад новомодної дурні, дуже близької до серця нашого політичного бомонду, щохвилинно б’є своїм невпинним потоком по голові нещасного пересічного українця і заливає, і топить... І вся ця пришелепувата ,,надбудова,, непосильним тягарем лежить на ,,базисі,,- як же йому, цьому українцю нещасному, вижити, прогодуватись, якось вислизнути з залізних щелеп отої влади, що всі ці роки існує з ним у зовсім паралельному світі, як марсіанська цивілізація, і тільки висмикує його час від часу задля своїх садистських дослідів...
Звісно, в таких умовах бідному українцю нема коли й замислитись над тим, по якому, власне, праву він, цей славний нащадок Арійців, незведений до стану громадянина бананової республіки і уділ якого нині виживати,щоденно гризучи горлянку одноплемінникам на радість чужинцям та дивлячись як його ,,духовні отці,, шукають по світу розуму, та щось не дуже знаходять.
В цей же час на землі цього українця відбуваються жахливі речі. Той конгломерат людей, який ще недавно худо-бідно ліпився на теренах країни в єдину націю, наче назло словам отого нашого недавнього ,,Наймудрішого з Мудрих,, презуса про відсутність української нації як такової, зараз напівроздертий чужорідними ідеями, що їх так натхненно проповідують політики, які претендують на ,,батьківство,, тієї чи іншої частини цієї загнаної у глухий кут і щороку зменшуючоїся на сотні тисяч (!) нації (до якої вони, ці манкурти, люди без минулого, власне не мають жодного відношення, як народ каже- їхня нація це отой їхній острівець на Багамах або маєток під Москвою, світ на їхнє щастя великий і тікати є куди)...
За весь цей час єдиний Божествений спалах Майдану на мить грізною блискавкою освітив сучасний шлях Аріїв, і тут таки, привласнений нуворішами згинув у пітьмі. Могутній порив нації врешті перетворили на фарс звичайної зміни влади, славних представників нації водили по Києву сюди-туди як Мойсей євреїв по пустелі, та так нікуди й не вивели. А далі- зрада, апатія, безвихідь, кінець...
Чи все ж таки це частина шляху в самій його нижній точці межигір’я, а далі, після самоідентифікації і нового самопізнання- важкий довгий підйом, і виконання нарешті своєї великої місії? Дуже хочеться в це вірити, та й взагалі, який ще може бути сенс у житті, як не спроба показати нашим нащадкам шляху, справді достойного Людини і Нації замість дріб’язкового розміну життя виключно на сьогоденні потреби та сексуальні втіхи?
Питання в тому, що могло б стати тим об’єднуючим началом, який не торкатиметься наших оголених нервів, роз’ятрених купкою політичних проходимців та дурнів? Як же нам нарешті усвідомити, що ми не смертельні вороги одне одному, що протиріччя, які нам вдовбують у голову щодня всі ці політикани- штучні, а самі ми просто жертви багаторічної облуди і брехні? Як на мій погляд, відповідь на це давно вже лежить на поверхні, і підсвідомо (а хто і свідомо) чимало представників нації це собі уявляють і готові сприйняти за своє кредо.
Починається весь корінь зла і розбрату з того, що принцип нашого національного державотворення був у нас національним лише декларативно, по суті ж творилася космополітична автократія, в якій ніщо справді національне не мало місця, хіба що деякі політичні партії, ці клуби багатеньких Буратін, інколи діставали з нафталіну шароварну тему для досягнення власних цілей. Взагалі весь той період ,,ощасливлення нації,, , що врешті-решт ,,щасливо,, ж закінчився Помаранчевою революцією сміливо можна назвати в історії України одним словом- ЖЛОБСЬКИЙ. Просто з дуба нації революцій не роблять.
Зараз чуємо- націю треба рятувати. Це базікання, замилювання очей ще не зовсім вийшло в політичному бомонді з моди. А як її рятувати, коли одна частина нації (нехай і найсвідоміша, треба віддати належне), сприймає себе етнічними українцями, інша- ,,россіянамі,, , а третій взагалі все одно, вона і негра і китайця так само бачить повноправним громадянином своєї землі, аби їй було добре (то, можливо, їхнє право так думати, але до блага нації такий підхід ніякого відношення не має)? Мовне питання стало яблуком розбрату, підкинутим нечистоплотними політиканами і нині видається єдиним мірилом приналежності до тої чи іншої нації взагалі, чим сповна користуються космополіти, роздмухуючи цей неначе міжетнічний конфлікт.
Звичайно, останнім часом точаться які-неякі розмови про те, що українська нація є прямим нащадком великої Арійської цивілізації, завойовниці древньої Індії та Ірану, творцем Трипільської культури, великої релігії Зороастризму, і вихідцем з прадавньої Гіперборейської Надцивілізації, та точаться ці розмови аж надто якось мляво, принижено, з оглядом на те, що, мовляв, на те Європа скаже. Та що б не казала та Європа (а насправді та її частина, що вже давно ні над чим не замислюється, аби дали їй дожити її ,,золотий вік,, і тихо сконати в глевких обіймах інших рас, без війни і крові. Шкода, так не буває, і за все ще доведеться платити), ми маємо торувати власний шлях.
Шлях консолідації і самопізнання нації можливий тільки на засадах наслідувача великого минулого і будівника величного майбутнього. І лише на цих засадах може йти така декому люба мова про те, як ,,багаті поділяться з бідними,, . Справа ще й у тому, які багаті і ким ним приходяться ці бідні. Чого б це, скажімо, негру з ескімосом пустелю ділити? Що між ними спільного? А людські закони допомоги одноплеміннику в нас штучно деформовані, мовляв, людина людині вовк (хоча спитати у зоологів- щось серед вовків цього і близько нема). Допомога одноплеміннику не є для нас аксіома, з дитинства нас ніхто не виховує в тому, що недопомога одноплеміннику то є ганьба...
То де ж вихід? Він є. Антропологічна самоідентифікація- давно відома і добре знайома річ, в той же час мова є живий організм, що весь час змінюється (а деколи мутує), і є доволі сумнівним критерієм приналежності людини до тої чи іншої нації. Ми ніколи не пізнаємо справжнього мовного колориту, скажімо, ,,Слова о полку Ігоревім,, , бо мова змінилася, і ми розмовляємо, по суті вже зовсім іншою мовою. Врешті решт і папуги непогано говорять людською мовою, але людьми від того не стають.
То що ж, якщо мова змінюється, то й нації кінець? Нічого подібного, кожний етнос окрім мови (нерідко, до речі, дуже схожої на мови інших етносів), має на щастя антропологічні і біологічні відмінності, по яких можна встановити приналежність людини до свого етносу.
То що ж поганого в тому, якщо людина вже з дитинства на основі антропологічного висновку буде свідома приналежності до своєї нації і з гордістю йтиме по життю, несучи свою приналежність як прапор, а не тинятиметься в пітьмі у пошуках відповіді на елементарне питання ,,А хто ж я є, насправді,,? Вона не схибить, їй ніколи не доведеться доказувати свою расову приналежність (чи, що найогидніше- відступатись від неї). А мова... Врешті решт, перефразуючи стару революційну пісню- ,,Вийшли ми всі із... САНСКРИТУ,,. Я дуже люблю і українську, і російську мови, мови великих народів, мови, що вийшли з великою прамови наших загальних великих пращурів. І скільки б не скаженіли в Москві космополітичні олігархи, що оплутали наших братів терміном ,,россіянін,, , як свого часу усіх нас заганяли в ,,Нову історичну спільність-Радянський народ,, , я завжди тепло відноситимусь до Русів і їхньої великої мови (хоча з цього зовсім не випливає бажання заміни державної мови регіональними).
Та й хіба Руси в Росії самі не обдурені тією ж прокаженою привнесеною ззовні пропагандою? Хіба самі не стають потроху національною меншиною на своїй землі? І хіба це не найбільший подарунок глобалістам- зіштовхнути дві знекровлені братні нації в смертельній бійці, як свого часу дві величні молоді нації Русів і Тевтонів нищили одне одного на радість космополітичним магнатам? Тези спільного великого минулого не роз’єднують, навпаки, єднають мислячих людей. О, скільки ще доведеться чути цей наш одвічний ,,плач Ярославни,, про ,,пяту колону,, росіян в Україні?.. Чи не час перенести гру на чуже поле? Чи не краще, коли ,,пята колона,, істинних Русів робитиме велику справу просвітительства в самій Росії, нашу спільну справу? Чи не за благо мати споріднених кровно союзників у ворожому стані? Що заважає сказати ,,Ми, Арії, одної крові, допоможемо ж одне одному!,, Згодьтеся, шукати в цьому спільників ми можемо, маючи на озброєнні шось набагато більше, ніж мовні чвари...
Де відповідь, чому ми самі боїмося цих тем? Хто і коли наклав на них табу? Як на мій погляд, це слідство ще того давнього совкового (чи ще більш давнього, імперського) підходу до викладання нашої історії. Її нам завжди висвітлювали з точки відліку чи то прийняття Руссю христянства, чи з возз’єднання України з Росією, чи від Жовтневої революції... Хоча- яку з цих відправних точок не взяти (і навіть більш ранні- від перших київських князів), всі вони, незважаючи на героїзм та самопожертву нації стали лише етапами сходження нації донизу, до часткових і повних окупацій, втрати самоідентифікації, і врешті до того, до чого ми зараз дійшли, і звідки в муках маємо заново народитись. Інакше попереду- загибель. Навіть варіант, що подається нам як найбільше щастя для України- вступ у отой ЄС, ота омріяна ціль є шляхом у нікуди, в повільну деградацію на закамарках того самого ЄСу. Під шаровари, пісні і таночки дівчат у стрічках, чи ,,голімую попсу,, . По вибору. І не потрібно в такому світі ні Вагнера, ні Шевченка. Так спокійніше. А про свою двадцятитисячолітню праісторію і не згадуйте.
Свого часу, ще всього сотню років тому пробуджені нації шукали свої витоки, спільне коріння, пізнання того,чим ми схожі і в чому відрізняємось, це був могутній свідомий процес, який, звичайно, далеко не всіх влаштовував у світі, і спровоковані світові бійні,а після них інформаційний вакуум, штучно створений переможцями його надовго перервали. Тому зараз ми маємо такі наслідки.
Чому ж відсутня воля, яка творить дива, яка, наприклад, створила з розрізнених земель свого часу Велику Німеччину? Яка повернула споконвічні землі і державність євреям? Та все ж тому, що ніякої справжньої достойної великої нації цілі вся ця наша клоака під назвою політичний український бомонд створити і не може, та й навіщо їй? Її і так добре годують...І що від неї чекати, всім же відомо, як вона і в які часи творилася. А від неї в свою чергу ніхто вже нічого не чекає. Люди просто виживають, замислюватись нема коли. Замкнене коло. І винних немає. Хоча самі й винні. Хто ще може бути винним у тому, що ми самі дозволяємо іноземцям робити в себе вдома що їм заманеться? Хто ще може бути винним у тому, що величне майбутнє наших дітей згодні поміняти на ситий хлів ЄСу чи ЄЕПу? І замість того, щоб боронити власні кордони, а при нагоді розширювати їх, як завжди має робити будь-яка сильна і достойна поваги нація, готові в складі папуаських найманців у якомусь черговому НАТО наводити чужі порядки якоїсь чергової світової імперії у якомусь Богом забутому кутку земної кулі. З неповаги до себе росте неповага влади до нас, а світу- до України як держави.
Колись у знедоленій Веймарській Республіці спаплюжена німецька нація самоорганізувалася і врешті так тріснула кулаком по столу Європи, що мало цього стола не розтрощила. Вдалося це лише через те, що ображеній нації не заважили знайти лідерів, спроможних на вчинок. Зараз робиться все можливе, щоб нація не те що не впізнала істинних пророків між облудних, а взагалі не побачила ніяких власних пророків. Досить папуг, що повторюють різні іноземні тези про якусь там демократію як самоціль. А що ця демократія, що за всіх часів історії людства існує якусь мить, і яка аж ніяк не є панацеєю від усіх бід, принесла світу? Дві світові бійні, гегемонію транснаціонального капіталу, різні життєві стандарти для різних націй і відповідний підхід до них та повну загибель екології у всесвітньому масштабі? Та ще треба пам’ятати, що будь-які демократії завжди без винятку вироджувались в найбільш жахливі диктатури. Перегляньте історію людства.
А для моєї, української нації, що вона доброго зробила, ця передрана плюгава демократія американського зразку? Вона що, національну свідомість чи гордість підіймає? Чи завдяки їй ми постали у світі хоч якою сильною державою, з якою бодай хто рахується? Та схаменіться вже, люди, годі казати про очевидне зло, що воно є благо! Хто в Києві не бачить цей натовп ницих духом калік з посірілими обличчями серед пихатих престижних іномарок.... То їм ця демократія потрібна? Спитайте їх. Чи ця стовідсоткова продажність, про яку геть усім відомо і в якій годі вже знайти винного чи захистити безвинного? А що твориться подалі на теренах країни- хай Господь милує! Більше мене агітуйте у всілякі секти- тим швидше я готовий притулитися до Рідної віри. У мене хоч вибір є. А у кого немає? Кого в ті секти затягли з юних літ, і в кого вже схибив розум? А алкоголізм, наркоманія, бідність?..
В цій затхлій атмосфері в пітьмі можуть народжуватися лише політичні мутанти. Тому справа розірвати це порочне коло є найбільш важливою, життєво важливою для виживання нації. Лише замінивши мовний підхід самоідентифікації нації фундаментальним біолого- антропологічним можливо запобігти загибельному впливу чужоземців на політичне життя країни, захиститись від фізичної та духовної деградації в майбутньому. Давно пора повернути нації, в якої так довго видирали серце з грудей це оновлене і вилікуване полум’яне серце.
Вважаю, що сам факт існування організацій націоналістичного напрямку є великим культурним надбанням України, організацій, де можна побачити однодумців, де є люди, що сіють серед нації просвіту. Нехай і непросто і важко це, нехай небагато тих, хто спроможний відразу осягнути такі складні речі, зламати в собі отой стереотип, що його нам повсякчас штучно нав’язують, але таких людей усе більшає. Слава цим людям, великим першопрохідцям, що спроможні бачити вранішню зорю серед мороку ночі! У них є справа і є мета. Це велика справа, справа майбутнього. Тому не все втрачено, вони йтимуть далі шляхом Аріїв і перемога настане, яким би важким цей шлях не був. Тому я з ними.
23.06.2006
p.s. Загальна відповідь на всі можливі коментарі- зовсім нещодавно вийшов дуже цікавий фільм- "Правда выжигает глаза. Українці ДНК-нації". Дуже рекомендую усім зацікавленим переглянути в НЕТі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466857
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.12.2013
С утра Серегу снова тошнило. Он уже привык к этому муторному состоянию больного гепатитом, этим бичом ТуркВО, когда человек ходит желтый, как лимон, и от одного вида пищи его выворачивает наружу. Кто-то, видимо считавший себя весьма умным и прозорливым, некогда сказал, что это, мол, «болезнь грязных рук». Беда лишь в том, что когда, а главное- зачастую где солдату мыть их, эти руки? Оттого они у него в том же состоянии мытости, как и алюминиевая ложка в кармане…
В данном же случае руки были вовсе ни при чем. Всю ночь Серега мучился, развороченный, резаный-перерезаный живот болел всю ночь, температурило и знобило, сна не было, было какое-то полузабытье, казенное тонкое одеяло в плохо протопленном коридоре столетней давности одноэтажного барака инфекционного отделения термезского госпиталя не грело. Все же Серега был рад этому коридору. После того, как несколько дней назад он был «изгнан из рая» переполненной палаты гнойной хирургии такого же вот древнего здания, пришлось прожить несколько дней в холодной и вонючей солдатской палатке, набитой больными гепатитом и тифом.
Беда никогда не приходит одна, и начавший было приходить в себя изрезанный организм был «добит» гепатитом, явно «подхваченным уже в госпитале. Место в палате у печки в хирургии пришлось покинуть, а ведь как там казалось уютно и хорошо. Целый день можно было лежать, просто лежать, даже вот так, ничего не делая, в приятной легкости температуры и просто беседовать с соседом- парнем из чечни с оторванной по колено ногой, или слушать, как скребут мыши под половицами… Часто ли такое выпадает солдату? Ценим ли мы подобные моменты безмятежности на гражданке?...
Серега не успел особо подружиться с кем-либо из палатки, ему было плохо, он кое-как ходил, скорчившись и неся себя, как переполненный бокал, на перевязки, пытался «вдавить» в себя отвратительной варево солдатской полевой кухни- кухня стояла тут же, среди палаток, на заднем дворе инфекционного отделения, и поварюга помешивал в ней то «кирзу», то рис, то макароны- все одинаково несъедобное даже здоровому человеку, и уж вовсе немыслимое в его, Сереги состоянии.
Но вчера на обходе врач узбек шушукнулся с сестрой, Серега и не прислушиваясь понял, что дело вовсе плохо, и сестра, вернувшись после обхода, отвела его в этот вот коридор. Здесь Серега тоже был не один, коридор был забит койками, однако все же было не в пример комфортнее. Единственно, поговорить было вовсе не с кем, ходить, кроме перевязок и сортира сил было маловато, а сосед, парень узбек с отмороженными почками и тем же гепатитом, по русски почти не говорил, лишь порой мычал от боли.
Все эти последние дни Серега не разговаривал ни с кем, но сегодня, несмотря на жар и тошноту, он почувствовал какую-то торжественную особенность этого дня. И правда- шел последний день уходящего, 1982 года. Весь незамысловатый персонал отделения, кроме дежурящих, уже готовился к празднованию, кто дома в семьях, кто в кампаниях и общагах, и мысли их были уже далеко от этого Богом забытого госпиталя. Госпиталь был переполнен, он был явно не рассчитан на такой наплыв больных и раненых, которых стальной вьюгой принес в эти края Афган. Да и сам Термез, прежде, видимо, уютный провинциальный пограничный городок, превратился с приходом в жизнь страны Афгана в набитый битком войсками прифронтовой город, с патрулями, грозящими солдату «зинданом» (так нарекла в этих краях солдатская молва гауптвахту) на каждом шагу.
Термезская зима как русская осень, чувствуется сырая близость Аму-Дарьи, мрачно и зябко, часто дует многодневный унылый ветер- «Афганец», и в душе у людей ощущение какой-то мышеловки, какой-то безысходности, что ли, чувство, что вот вырвался ты из края земли- Афганистана, и опять оказался на каком-то унылом краю земли. С этой неустроенностью быта, с этой трудностью отсюда уехать, билетов ведь хронически нет ни на поезда, ни на самолеты, с этим постоянным ощущением присутствия войск и приснопамятного полигона, с этим реальным ощущением присутствия «речки» и возможностью в любой миг оказаться «за ней»…
И все же не только приближение Нового года вносило какою-то необычное ощущение торжественности в Серегину душу. Что-то еще более важное должно было вот-вот случиться. В душе уже несколько дней царило успокоение, какая-то отрешенность. Много дней Серега не мог заставить себя написать письма. И родные, и друзья, и уже подзабывшая его и исчезающая знакомая девчонка, они все давно уже были где-то там, за гранью той иной жизни, к которой есть ли возврат? Теперь же и сами они казались ему кем-то из вовсе уж иного, потустороннего мира, и интерес к этому миру стремительно угасал, как болезнь угасила аппетит.
День был длинным, необычно длинным, хотя ничего особого не происходило. Сестра принесла капельницу, но сама мысль о царапании иглы по исколотым венам была столь невыносима, что Серега уперся, и милосердная сестричка пожалела его и унесла капельницу. Затем он попытался съесть что-то из этого госпитального варева ( о, где вы, «афганский» паштет, тушенка и сгущенка!- в Афганистане правда солдат кормили неплохо, но в этот день вовсе уже не думалось даже о настоящей еде), съесть ничего не смог, отхлебнул противно-сладковатой воды из трехлитровой банки, и встал.
Это был просто подсознательный последний рывок к движению, как выражению жизни. Мысль запаздывала. «Надо… Надо…»- а что надо? Желание чего-то пробудилось раньше, чем понимание действия. Серега встал и пошел под хирургический корпус. Он просто уже не мог быть в этом инфекционном, казалось, что сам вид его обитателей разъедает его изнутри.
Здесь Серега встретил у крыльца хирургии знакомого по палате парня, попросил закурить. Парень был «самострел», но "самострел" невольный, и эта невольность была настолько очевидна, что заподозрить парня в умышленном увечьи было невозможно. По боевой тревоге, ночью, спросонок, он, схватив автомат, случайно сам послал себе в живот пулю. Сейчас, как и Серега, он мучился страшными болями в животе, но заражение гепатитом его миновало, и парень теперь рассчитывал на комиссию и возвращение домой.
Посидели, покурили. Солдаты постоянно «стреляют» курево друг у друга, даже слова из песни- «друг, оставь покурить- а в ответ тишина…» приобретают иной, юмористический смысл.
«Знаешь ведь, как ТуркВО расшифровывается?- Только Умершим Разрешено Командованием Вернуться Обратно. А я вот эту поговорку обману. Комиссуют, поеду домой, долечусь, и по девчонкам…»- мечтательно говорил, затягиваясь сигаретой парень, а Серега вдруг поймал себя на мысли, что сейчас отчего-то совсем не завидует ему. Его уже интересовало иное. Воздух был чист и прозрачен, и хмурое термезское небо ему показалось таким необъятно большим…
Как-то безрадостно поздравили друг друга с наступающим Новым Годом, как-то неуверенно пожелали встретиться завтра, и Серега вдоль забора, обгаженного дерьмом (под него постоянно ходили солдаты- палаток было много, а сортиров мало, да и ходить далеко) поплелся в свой инфекционный корпус.
Он еще сходил на перевязку. Рана не заживала, гноилась все больше, но его это уже как-то не отчаивало. Торжественное успокоение заполняло душу. Он пришел в коридор и лег на койку. Вечерело. Серега укрылся с головой, пытаясь угреться, не смотря на бьющий его озноб, и уснул. И увидел яркие цветные сны. Снов было два. В первом он с другом детства запускал в чистое летнее небо кордовую модель самолета. Сон был до того яркий, что Серега даже ощутил во сне непередаваемый аромат эфира и керосина. Было здорово, солнечно и интересно. Друг сейчас успешно «отмазался» с помощью «родаков», убедительно «косит» от армии, хотя и здоров, как бык, но хотя сознание этой несправедливости отчего-то присутствовало даже в таком, «детском» сне, никакой обиды не было.
А во второй сон пришла девчонка-одноклассница, они вдруг оказались одни в пустом и гулком подъезде дома, сквозь пыльное окно струились потоки света, в этих лучах Серега увидел гибкое, изящное, как бы нагое, упругое девичье тело под облегающей школьной формой, и так захотел дотронуться до ее… Он уже потянулся к ней, даже почувствовал, как рука скользнула под платье… Девчонка нежно посмотрела на него и спросила -«Ты с полевой почты?»
Кто-то тряс его за плечо. В полумраке коридора над ним стояла незнакомая медсестра с каким-то пакетиком в руке, а за ее спиной стоял нерусский солдат с мешком, полным таких пакетиков. «Ты с полевой почты?»- торопливо и сурово спросила сестра, нерешительно держа в руке пакет с леденцами. Еще не расставшись до конца с таким желанным, блаженным сном, Серега, ничего не поняв, буркнул нечто невразумительное, отдаленно напоминавшее «а пошли вы…», сестричка отдернула пакетик, и они с солдатом поспешили дальше. Очевидно, его сочли солдатом не с полевой почты, а солдатам не с полевой почты (то есть несшим службу в "союзе", по "эту сторону речки") подобный изыск гастрономии не полагался по статусу.
Только теперь Серега очнулся и привстал на кровати. В недалеком проеме открытой двери офицерской палаты бубнил принесенный кем-то телевизор. Впервые на экране шел яркий, как брызги шампанского, веселый, беспечный,вовсе из другого мира, из другой жизни, фильм «Чародеи», из палаты доносились радостные возгласы- офицеры, разумеется, пили, невзирая на болезнь. На соседней койке солдат-узбек с лицом осчастливленного разрывал пакет с леденцами. Серега опустил голову на кровать и забылся.
А потом он увидел маму. Она наклонилась, как это бывало, когда Сережа был маленьким, к его кровати, погладила по голове и сказала «с Новым Годом, сынок». Стало тепло и хорошо, как в детстве, волна счастья, большая и спокойная, как небо, накрыла его всего и все кончилось...
Светало. С хоздвора, поеживаясь от утреннего холода, нерусский солдат-санитар на тарахтящей трехколесной тачке катил к госпитальному моргу цинковый гроб. Другой солдат, только что выскочивший во двор «до ветру», запахнувшись в коричневый госпитальный халат, курил и с интересом поглядывал на гроб. «Куда это?»- спросил он безо всякого сожаления в голосе. Санитар не ответил, только неопределенно махнул рукой в сторону морга. «А…»- равнодушно сказал курящий и бросил бычок на землю.
В праздничный город натужно входило утро. Ночные патрули привычно сменялись дневными. Шел первый день нового, 1983 года. Во дворе хрущевки узбекские дети разрывали пакетики с леденцами...
Примечание автора- рассказ написан преимущественно на личном материале.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466766
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 18.12.2013
На два типа все стихи
Разделяю все же.
Например, большинство-
Бла, бла, бла, бла... ежик.
Но читаешь порой
И нечто непохожее-
Бла, бла, бла... Бла, бла, бла...
Может, и не ежик...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466645
рубрика: Поезія,
дата поступления 17.12.2013
Та наша ночь озарена мерцающей луною,
И темный ангел в серой мгле томительно летел,
Когда слиянье душ сбылсь у нас с тобою,
Когда сбылось соединенье наших тел.
Печаль холодная струится над землею
Ночным туманом... Где-то поезд мчит
Мою любимую... Расстался я с тобою,
И сердце раненое от тоски болит...
В болотной мгле ползут ночные тени,
Их руки щупают стволы сырых берез.
Весь мир во мраке замер без движенья,
Лишь свет луны любовь твою донес...
И трепет лона в дуновеньи ветерка
Опять почувствует желанная рука...
... ... ...
Желанья, ласки, поцелуи лови, любимая, лови!
Хочу распять тебя нагую я на кресте моей любви...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466551
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.12.2013
Искры сыпались в небо,
Звезды падали в реку...
Протянули мы руки-
Человек к человеку.
Суеверный мужчина,
Неземная средь женщин.
Назови же причину
Мне любить тебя меньше?
Мы не связаны бытом,
В нас глубокое чувство,
Пить любовный напиток
Мы постигли искусство.
От измены напасти
Нам обоим не скрыться,
Но костер нашей страсти
Лишь сильней разгорится.
Руки, взятые в руки...
Губ гарячих касанье...
Эти сладкие муки-
Наше тайное знанье...
Моя тонкая леди,
Мой изыск среди женщин,
Нет причины на свете
Мне любить тебя меньше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466332
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.12.2013
Мерзость и подлость на каждом шагу.
Выплесну все- удержать не могу!..-
Мог ли Шевченко представить такое?
Видим, браток, мы сегодня с тобою
Подлые рожи продажных чинуш,
Подлые речи державных кликуш,
Подлый, нажравший калкан буржуизм,
Подлую, подлую, подлую жизнь!...
Будет ли Гений Народа силен?
Встанет ли Родины Наполеон?
Ветер развеет кошмарные сны?
Солнце взойдет Украины-страны?
Божий луч солнца лежит на плече.
Небо и нивы сияют в луче.
Выбери- либо народ, либо сброд.
Вычистим Родину- солнце взойдет!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466327
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 16.12.2013
Красивая женщина в сладкой истоме
Любви предавалась судьбы на изломе.
Змеей извиваясь, в изыске маня-
Ты любишь? Ты любишь? Ты любишь меня?
Зачатое в брызжущей неге, шутя,
Под сердцем теплом согревалось дитя.
Резвясь, ожидало урочного дня-
Вы ждете? Вы ждете? Вы ждете меня?
Холодных ланцетов чеканная сталь.
Вопрос без ответа. Былого не жаль.
Холодное сердце. Душа, как броня...
Спасите! Спасите! Спасите меня!...
Горячего тела кровавый комок
В эмалевый таз у ее стройных ног
Был выброшен, жизни тепла не храня.
За что вы? За что вы? За что вы меня?..
В поту просыпаюсь в ночи и хриплю-
Люблю я тебя? Нет... Уже не люблю...
И сердце горит, как свеча от огня-
Простите. Простите. Простите меня...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466110
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.12.2013
Похмуре небо над Майданом спить
І вітер холодом січе вночі на площі,
І знову серце зігріває мить
Коли Майдан розвіяв морок ночі,
Як революція, поставши, наче сон
Мела гнилої нечисті навалу,
Як серце України в унісон
З серцями патріотів пульсувало...
Коли ганьбою стомлені серця,
Повік оплутані чужинською чумою,
Нараз очистяться від скверни до кінця-
Прадавня Віра нас вестиме за собою.
О Віро Аріїв, до світла нас веди!
Прийми від нас і почести, і шану!
І знову Нації величної ходи
Чекатиме холодний брук Майдану.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466107
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 15.12.2013