| Сторінки (5/486): | « | 1 2 3 4 5 | » |
Великий стародавній Бог
Раз вирішив порозважатись.
Заздрісників одразу двох
Призвав, і став пропонувати-
Просіть, що хочеться кому!
Не забувайте лиш одного-
Я рівно вдвічі дам тому
Хто другим буде. Слово Бога
Міцніше сталі. Тут-таки
Заздрісники давай гадати,
Що попросити, допоки
Від заздрощів не постраждати.
От каже зрештою один-
Мій Боже! Вибий мені око!
Замисливсь Бог... Питає він-
Навіщо дурість ця жорстока?
Ага- сміється заздрісник-
Хоч від цього зазнаю болі,
Та втішусь, іншому коли
Повибиваєш ти обоє!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497316
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 07.05.2014
Оазою дівчина вийшла по воду,
Прекрасна, мов гурія в райськім саду,
Собою втішаючись, гарна на вроду...
Та хлопець зустрівся їй, як на біду...
За нею іде, все собі поглядає,
То вірші чита, то співає пісні...
Поставила дівчина глек, і питає-
Ти хто? Що ти хочеш сказати мені?
Я, каже хлопчина до неї з любов"ю-
Поет та цінитель твоєї краси,
В коханні знавець, і піду за тобою,
Тебе не зречуся, чого не даси!
Отак він їй ніжно, шербету солодше,
Наспівував пісню кохання свого...
Замислено звузились дівчини очі...
Вона усміхнулась. Спитала його-
Чарівний юначе! Ти не помилився?
Іду за водою ж-бо я не одна.
Сестри ти моєї ще не роздивився.
Поглянь- он за нами прямує вона!
У неї тендітніша шкіра, ніж в мене,
Зі станом ніхто не зрівниться її.
І очі у неї- оази зелені,
Ясніш від смарагду. Куди там мої!...
Замислився хлопець. На місці лишився.
Вона собі далі із глеком пішла.
І- мало не впав, як ото роздивився-
Назустріч старезна бабуся пройшла...
Оговтався хлопець. Красуню нагнавши,
Питає- навіщо ж збрехала вона?
Вона усміхнулась чарівно, і, ставши,
До нього промовила- От дивина...
Поете! Як кажеш, пізнав у коханні
Всіх тонкощів, знань, і сказав ти мені,
Що любиш мене, що від ночі до рання
Для мене лиш будеш співати пісні.
Ти ж тільки-но клявся моїм залишитись.
То як же ти зміг, коли клятва дана,
Залишить мене, та піти подивитись
На іншу, чи краща за мене вона?!
.......... ........... ........... ...........
Прадавнє піски замітають пустелі...
Ми мудрість розкопуєм серед пісків,
І радо пізнАєм журливі й веселі
Прадавнього сходу надбання віків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2014
Сегодня не время писать про цветы-
Цветы и без вас процветут.
От газовой гари померкнут мечты-
И именно этого ждут.
Сегодня не к месту писать о любви-
В бессмысленно-глупых боях
Безумия жажду купают в крови
Уродцы в юродивых снах.
Умолкнем. Погибших почтим, тех , кто пал-
Кто б ни были- их ли вина,
Что олигархических гадов финал
Испит Украиной до дна?
Безумие власти- безумие сна.
Измена и подлость извне...
В печали и трауре эта весна
Проходит по нашей стране...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496833
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 04.05.2014
А ты одна идешь вдоль моря мокрым парком...
Твой "новый"- да, таки неплох... неплох... как муж...
Но... Вспомнив встречи, где я был твоим подарком,
О нем подумаешь- объелся бы ты груш!..
Как ни пытайся, но забудешь ты едва ли
Тот старый шкаф, где в темных зеркалах
Слиянья тел мы наших часто наблюдали,
Взмывая в небо в эротично-сладких снах...
Той старой комнаты таинственные звуки,
Когда в ночи ты вся испуганно во сне
В меня вжималась... И невидимые руки
Теней узоры рисовали на стене...
Вовек из памяти не вырвешь, не забудешь
Слова любви, что нежно в ушко говорил,
И любовался, как в постели кушать будешь
Тот теплый супчик, что на ужин я варил...
Конечно- кончено. Полет видений темных...
Но навсегда, пускай придет наш смертный час,
Те наши образы извечно будет помнить
Старинный парк, который верно любит нас...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496053
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.05.2014
Кружляння у мороці неба холодних планет...
В кулак гравітації стиснуто простір навколо...
У холоді світу одне зігріває мене-
Лиш те, що сьогодні для мене танцюєш ти гола...
Стискається серце під масою світу сього...
В дисфункції всесвіту місця коханню немає...
Ентальпія ніжно надходить до серця мого,
Коли я дивлюсь, як ти тіло своє вигинаєш...
Ця пластика рухів- як скривлений простір і час...
Естетика вигинів координатної сітки...
Дві функції тіл, що бажанням проходять крізь нас
Руками, губами- це рівня кохання відмітки.
Дослідником в Темну Матерію я увійду...
Прихована Темна Енергія виснажить тіло...
Оргазму космічності нам небеса нададуть...
Так... Фізику шалу кохання ми вдвох дослідили!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495854
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2014
Я не політик. Та не розумію,
Чому ж-то влада, що народом надана
В час Революціїї щоби здійснити мрію,
Так бездіяльністю розчарувала нас...
Я не політик. І не політолог,
Щоб базис підвестИ під стан речей,
Коли симпатизує хтось терору,
Спираючись на ворога плече...
Це справді важко осягнуть і зрозуміти.
Де логіка? Де розум? ДопокИ
Землі своєї, України, діти
Її готові будуть дерти на шматки?
Себе спитайте- чи ж було погано,
Коли кривавого тирана повалив
Народ, не зваживши на біль та тяжкі рани,
І за свободу кров свою пролив?
Тепер би жити в мирі та радіти.
Та не судилося. То ж будемо в борні
Свою країну будувати і творити...
О люди, люди!.. І які ж-бо ви дурнІ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495629
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.04.2014
Я видел... Жесть. Как девушка смотрела
На двух "вэвэшников", стоявших на посту,
Изображая, что до них ей нету дела,
И взглядом, устремленным в пустоту,
Предмет резиновый их взглядом измеряла...
Их предложения отвергнув для себя,
Тем пацанам спокойным голосом сказала-
Мол... шире там... чем плечи у тебя!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495419
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.04.2014
Ночі першої маристе марево...
За вікном сніг в кружлянні зими...
Ми ще юні, нічого не знаємо...
Боже мій! Як же щАсливі ми!..
Ніч холодна жбурляє сніжинками
У вікно, місяць в небі завис...
Вигин тіла блищить намистинками,
В світлі місяця весь оголивсь...
Я тебе прикрашаю намистами...
Я в тобі відчуваю себе...
Ми у пошуку хтивості істини...
Перша ніч... Подарунок небес...
Вже ніколи таке не повториться,
Хоч відтвориться тисячі раз-
Ніч кохання у томному мороці...
Спомин серця у кожного з нас...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2014
Хитрющий- прехитрющий Вуж
Схотів, пролізши крізь болото,
Залізти в хату, та чимдуж
Затято взятись до роботи-
Перекусати хазяїв,
Наїстись сала у коморі,
Спалити наостанок хлів...
Коротше, наробити горя.
Та поки дурень радо ліз,
Від щастя закотивши очі,
Під"ївся Чапель- довгий ніс,
Його сковтнувши серед ночі.
Мабуть, прийшов мені гаплик-
Подумав Вуж, та все ж поліз
Поміж кишками до сідниць,
Щоб вилізти, неначе Глист.
Та файний Чапель- мудрагель
(як довгий ніс, то й довгий розум!)
Сідниці деревом підпер-
А ну, вилазь, якщо ти в змозі!
Так лазив Вуж, туди- сюди,
Аж поки весь перетравився.
І тільки бачили Глисти,
Як Вуж дурний занапастився.
....... ....... ....... .......
Побачить можем паралель-
Коли в чужу залазять хату,
То цих непроханих гостей
Назад не можна випускати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494760
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 24.04.2014
Моя ти люба зіронько,
Побудь іще зі мною.
Як боляче, невесело
Розстатися з тобою.
Моя солодка ягідко,
До серця прихилися.
Неначе теплим сонечком,
Любове, освітися...
Запещена, закохана,
Яка ж-бо ти прекрасна!
Розлукою сполохана,
Моя ти зоре ясна...
Розлука в серце виллється
Потоками гіркими,
Дощами смутку сірого.
Нам потім жити з ними.
Затримай час, коханочко,
Побудь іще хвилину.
Хто знає, що чека мене.
Чи буду жив, чи згину.
Лиш вітер все стогнатиме
У дальній стороні
Про те, що ти чекатимеш,
Наспівувать мені.
Не покидай, коханочко.
Не покидай. Дай слово
Мені ти бути вірною,
Що зустріч буде знову.
Тобою тільки житиму.
Ти будеш жити мною.
Ми друг для друга станемо
Живильною водою,
Що напує нас силою,
Наснаги дасть терпінню,
І буде зустріч зоряна,
Як Боже провидіння...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494498
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 23.04.2014
Это бремя страны. Долго нам не везло.
Но сегодня пришло АБСОЛЮТНОЕ ЗЛО.
Погляди в этот тупо-звериный оскал.
Это злоба и ложь. Это воет шакал
По тебе, по земле, по отчизне твоей.
Он вползает в твой дом. Он, гиены подлей,
Изнутри разрывает страну на куски.
Оглянись. Это злоба сжимает виски
За семью, за детей, за поруганный кров.
Оглянись. И услышь в тишине этот зов.
Это раненый крик Украины твоей.
Сохрани! Защити! Стань сильней и умней.
И уже никогда не позволь темной мгле
Править бал Сатаны на Родимой Земле!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494289
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 22.04.2014
Ты способна любить постоянно?
Не предать, не уйти, не забыть?
Коль любовью напьешься ты пьяной,
Ты готова любить постоянно?
Я люблю, но люблю я спокойно.
Я уверен, я знаю, что ждать
От себя. Не забыть. Не предать.
Только ты не способна- спокойно.
Ты же любишь себя, не меня.
В осознании этим напуган.
Кто вошел, тот не выйдет из круга.
Докажи, что ты любишь меня.
Я- весь мир, преломленный в тебе.
Сквозь меня, как сквозь призму познаешь
Жар желания, что обретаешь
В час, когда я всецело в тебе.
А затем ты, возможно, уйдешь.
Это путь бесконечного поиска.
Это дивов желания происки.
Докажи мне, что ты не уйдешь.
Я задам тебе этот вопрос.
На него ты, возможно, ответишь,
Только так, что сама не заметишь,
Как бессмысленным станет вопрос...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493885
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.04.2014
А я оце, бачиш, весь день по тобі сумував.
А я все в обличчя сторонніх людей заглядав.
Твій погляд ловив серед сірих облич уночі...
Та ти не моя... Ти заміжня, хоч криком кричи...
І мною весь вечір ти мариш в сімейнім теплі.
І буде до втечі манити мій образ в імлі...
Готова покинути все, утекти в темну ніч в чому є.
Готова на все... Та обов"язок все не дає...
Я в мороці смутку до тебе скрізь ніч дотягнусь,
І серця здобутком таємного шалу торкнусь.
Моя ти тілесно, і серцем навіки моя.
Нам доля всміхнеться. І вірно чекатиму я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2014
Ти стоїш у метро за півметра.
Погляд твій- мов ікона жива...
Від здогадки стискається серце-
Може я тебе вже... купував?
Вже яке ми життя проживаєм?
Пам"ять серця, хоч час уже сплив...
Де ж я бачив тебе?.. На базарі,
Де колись я тебе там купив...
Дивний ринок прадавнього сходу...
Ти соромишся серед дівчат...
Покривало відтінює вроду...
То за скільки ж тебе вторгувать?
Ти стояла, оголеність тіла
Продавець зі знанням вихваляв...
І відчув я, як ти захотіла
Щоб тебе саме я вторгував.
Торгувались... Питав безсоромно,
Що з тобою можливо робить.
Не тебе. Продавця. Як невтомно
Ти хазяїна зможеш любить.
Твого лона торкався руками.
Шал по тілу... І пружність грудей
Відчував... Це не зовсім те саме,
Як тримав би я вільну тебе...
Хоч здригалась від сорому й хіті,
Та відмовити ти не могла
В відчутті доленосної миті.
Врешті-решт ти рабиня була.
Ціну збив. Розплатився. Так треба.
Це базар, тут багато рабинь.
І була ти на сьомому небі,
Як тебе я за руку повів
До своєї оселі, де мала
Ти мені підкоритись уся.
Ти чекала... Здригалась, бо знала-
Насолоді не буде кінця...
Відчиняються двері вагону...
Я з тобою свій погляд схрестив...
Я виходжу, відчувши навздОгін,
Як ти хочеш... аби я... купив...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493691
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2014
Спопелило сонце поля.
Буревії виють по краю.
Без вологи зіскніла земля.
Вже ніколи не бути врожаю.
Зібралася на Требищі знать.
Он жерці в білі вбралися шати
У Богів одвічних питать,
Що робити і як виживати.
Негасимий вогонь Вівтаря...
Сколихнулась завіси таїна...
Жрецька доля- яскрава зоря
Освітити одвічність пізнання.
Та Боги жадають. Настав
Час, коли вже не втішитись мовою
Заклинань до дерев чи до трав.
Лиш людською наситившись кров"ю
Лихоліття відвернете ви...
Для відродження має померти
Двоє юних. І мудрі Волхви
Обиратимуть пару до жертви.
Юна пара, дівчИна й юнак,
Мали в шлюбі жити щасливо.
Жереб кинуто. Випало так
У вогні ім згоріти зажИво.
Нездійсненної хіті жага...
Непізнання юного тіла...
Лиш за рід свій загинуть снага.
Він схотів. Та й вона так схотіла.
Їх весь Рід проводжав в дальню путь.
І у Вирій ім двері відперті.
Їм повік вічно юними буть,
Спокутивши гріхи Роду смертю.
І вогонь невгасимо палав.
Обійнявшись, горіли обоє.
Відійшли. Дощ із неба упав...
І земля напилася водою...
Ви зійдете на зоряний шлях.
У відкриті світи, ще небачені...
І майбутній Господь чи Аллах
Вам цю жертву тернову пробачить.
..... ..... ..... ..... ..... .....
Не змінилось ніщо і ніде.
І сьогодні ми маєм нагоду
Віддавати життя молоде
За щасливу долю народу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493513
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2014
Я стою в ожидании-
Ты придешь, или нет?
Это мера дерзания-
Нашей встречи рассвет.
Может, встреча не сбудется?-
Тема ведь не нова-
От волнения кружится
У меня голова...
Обо всем уговорено...
Недоверия дрожь...
Ты немного взволнована
Мне навстречу идешь.
На мгновенье замешкалась...
Цвет желанья пунцов...
Поцелую с усмешкою
Подставляешь лицо...
А затем, словно дети, мы,
Возгораясь внутри,
В плащ желаний одетые,
Добежим до двери.
О любви, о влечении
Расскажи, расскажи!!!
И восторг обнажения
Покажи, покажи!!!
Я в процессе познания
Проникаю в тебя,
Ты в истоме желания
Отдаешься, любя...
Наслаждение крепости
Ловит с радостью рот,
И в желания трепете
Обнаженный живот...
А затем, утомленные,
Сонно канем в эфир...
Эта тема влюбленности
Бесконечна, как мир...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493284
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.04.2014
Как всегда, стоишь в стороне.
Век сменился, но ты все тот же.
Ты не враг. И не друг ты мне.
Но с чего ты решил, что можешь
С убежденным видом лица,
Обо всем со знанием дела,
Тошнотворно и без конца
Извергать убедительно-смело
Водопады изысканной лжи?
Вроде, так. Но вот незадача-
Прежде, чем все охаять, скажи,
Что ты сделал, чтоб было иначе?
Так и сгинешь ты, не познав,
У экрана на простыни белой,
Как мороз до кости продирал,
Как земля под врагом горела,
Как мы шли к основе основ...
Твой мирок до щели был сужен,
И в вершеньи судьбы миров
Никому ты здесь не был нужен.
И поэтому я спросил,
Отделяя зерно от плевел,-
Мне не важно знать, ГДЕ ТЫ БЫЛ.
Я скажу тебе, ГДЕ ТЫ НЕ БЫЛ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493091
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.04.2014
На що не дивлюсь, потьмяніє,
Зів"яне, як лист восени...
Так важко мені... І не гріє
Проміння цієї весни...
Цей смуток- він в серці моєму.
Тепер мені жити із ним...
Що ж легко ми так віддаємо
Вітчизни намИстину- Крим?
За дурість минулої влади
Платить непомірну ціну...
У смутку не буде розради.
Ніколи вже не поверну
Довіри до тих, що довірив
Їм владу у спадок віддать.
За підлого зрадництва міру
Ще матимуть відповідать
Пихаті державні нездари,
Що швидко змінили окрас.
Минулої влади примари...
Народ ще судитиме вас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492135
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2014
Старий будинок. Темна ніч. Узлісся.
Колись тут пристрасті кохання вирували.
Жила сім"я щасливо, та убивці,
До хати вдершися, усіх, хто жив, вбивали.
Одні, в святім спротИві, боронились.
Боролися, було допоки сили.
Нездужали... Та й тих, що підкорились,
Не пожаліли. Смерть їх покосила.
Хоча й убивць чимало душ поклали-
Були серед жильців рішучі душі.
Будинок пограбований, кривавий,
Стоїть пустим... Та, спокій тиші зрушив,
Посеред ночі б"є старий годинник.
Хоч вороги, та смерть усіх зрівняла,
Ті спраглі душі винних і невинних
Напитись темряви виходять в темну залу.
Дорослі й діти стануть серед зали,
І запитання забринить у смуті-
Чи варте те усе, що відбувалось,
Життя утраченого, що не повернути.
Це дивне дійство відбувається щоночі.
І душі знов і знов одна одну пробачать.
Незмінність втрати... Вірити не хочуть,
Що вже ніколи світу дня їм не побачить.
Життя перерваного цінність осягнувши
Лиш після смерті- так воно буває-
Стоять і скніють. І загиблих душі
Старий будинок смутком покриває...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491923
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2014
Мы- сладкая боль. Мы- отпеты.
Ты- рана. Я- огненный шрам.
И кто покусится на это-
Пошел он к собачьим чертям.
Ты- замужем. Я- не свободен...
Возможно... А может, и нет...
Бывают загадки природы,
Бывает под кожей скелет.
Свобода движения- это...
Взгляни- таракан на стене.
Прихлопнешь- он есть, или нету?
Нет. Лучше уж- муха в вине...
В таинственный мир отношений
Не всем приглашенными быть.
Сокрытый полет ощущений
Творить... И его- полюбить...
Стандартный поток осуждений
Услышан. Но я вас прошу-
Оставьте! Я в мир наслаждений
Лишь избранную приглашу.
Мы в круге, чертой отделенном
От мира, в котором умолк
Зов крови, никем не спасенный.
Мы в круге. Ты- ведьма. Я- волк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491753
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.04.2014
Я літав... Ми літали тоді
Молоді, і щасливі від того,
Що в роках синьозорих надій
Буде все, що попросим у Бога.
Я живим повернувся з війни.
Звідтіля, з чужедальнього краю.
Серця пам"ять приходила в сни...
Та назад вороття не буває...
І я жив... Боже, як ми жили!..
Мотоцикл, полювання, кохання...
Ми навчання пізнАння пили,
І кохались від ночі до рання...
Відійшло. Вдалечінь. Аж туди,
Звідкіля вже листи не надходять.
Друг, кохана...Кого я любив,
З ким дружив, кому був у пригоді...
Відійшли. Хто і жИвим пішов...
Зрадив хто, а хто став нецікавим...
П"ю, як досвід життя, знов і знов
Філіжанку прогорклої кави...
Ночі темні, буремнії дні-
Все здійснилось так саме, як треба.
Та нерідко ще й досі вві сні
Я лечу мотоциклом у небо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491679
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2014
В чім винен я, моя маленька,
Що інтерес до тебе згас?
Весела, ніжна, солоденька,
Без меркантильності прикрас,
Іний би мав, та був щасливий
Тебе, і думав би собі-
Яке ж-то щастя привалило...
А може й ні... Не думав би...
Але не я. Потік гарячий
Кохання, пестощів, бажань
Я довго-витончено вдячу
На відповідь тобі. Це дань
Моя тобі... Та ти не можеш
Зіграти роль, коли моє
Бажання ти нестримно ловиш,
І саме те мені даєш,
Що хочу я, чого жадаю,
Окрім загальних почуттів...
Не зрозумієш... Не пізнаєш..
Ти гарна... Та вже відлетів
Мій інтерес тієї ночі,
Що так жадала діалогу...
Та ти не можеш... Чи не хочеш...
Ти створена не задля цього...
Ти можеш те лиш, що ти можеш,
Ніяк не більше. Ця програма
В тобі незмінно-непорочна,
Як цнота Єви і Адама...
А я шукав в тобі не Єву,
(давно ця тема відлетіла)...
Шукав гріху проросле древо,
Шукав Ліліт прекрасне тіло,
Шукав безумства зорепаду,
Шукав зірниці серед ночі,
Шукав в тобі свою відраду.
Життя і смерть... Та ти не хочеш,
Вже вдягнена у втому шалу,
Задовольнить усі бажання.
Потреби в цьому ти не мала...
То марні й мОї сподівання...
Отак удвох скрізь ночі морок
В сплетінні тіл себе проносим.
Фантазій цвіт звели на порох...
Та відпустити не попросим
Одне одного. Ми- надбАння
Міцної дружби. Сексу зливи.
Це нам замінює кохання.
Ми гарні люди. То ж не диво,
Що механічно давим ложе
Без барв, без вишуків, сюжетів...
Та я поет... І дай-но Боже
Зустріть мені Свою Поетку...
Ми вдвох чинитимемо дії
Такі, що світ не бачив... Боже!..
Удвох здійснити наші мрії
Одне однОму допоможем...
А ти, мала, іще зустрінеш
Собі, на щастя, чоловіка.
Як механічне піаніно,
Сімейне щастя з ним довіку
Зіграє вальси Мендельсона.
І я, вдоволено-драйвово,
Вдягнувшись у костюм фасону
Знайомого, вас поздоровлю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491267
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2014
Снег сошел. И лист опавший,
Переживший зимний снег,
Словно вспомнив день вчерашний,
Закружился по весне
В вихре ветра, что из сеней
Пыль сомнения метет,
Что в потоке ощущений
Позабыл ушедший год...
Вновь в свободе многоточья
независим, позабыл
Тот застенчивый листочек,
С кем под снегом рядом был...
Так и я в потоке ветра
Новый ветренный порыв,
В парусах грядущих лета
Поцелуем изловив,
Упаду и вновь восстану...
Но, по-новому любя,
В сердце вдруг заноет рана-
Как я буду... без тебя?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491237
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.04.2014
Якось сімейка одна дуже мила
Дачку під ключ в передмісті купила.
Батько в міськраді провадив афери...
Гроші водились в корупціонера.
От вся сімейка за стіл посідала...
Дивляться- Боже! На стелі зростала
З кожною миттю коричнева пляма...
Від переляку скінчалася мама.
Що ж тут поробиш? ЇЇ поховали.
Тільки за стіл опісля посідали-
Пляма на стелі нова, як на грець!
Батьку настав з переляку капець...
Хлопчик- мажор залишився один.
Як же то житиму?- думає він-
З горя повішусь!- вірьовку узяв,
Та й на горище поліз, бо ж як знав-
Гак там на стелі міцнючий такий...
З горя повіситись- шлях не важкий.
Виліз, та чує- "мур-мур" у кутку.
Глянув- картину побачив таку-
Он на підлозі сидить кошеня.
Там воно... пісяє... кожного дня...
..... ..... ..... .....
Знаєм "гаранта" одного тепер,
Що від яйця якось мало не вмер.
Зведений згодом народом на пси,
Втік, загубивши червоні труси.
А на трусах тих коричневі плями...
Так і пішов... до чортячої мами...
То ж перед тим, як добряче злякатись,
Може, сходи з кошеням... прогулятись?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491066
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 08.04.2014
Дули вітри. Вили біси.
Мить падіння. Злету мить.
Все бувало. Роздивися
На часописі століть.
Десь родилось, випливало,
З часом гинуло в пітьмі...
Давні таїни сховались
У рунічному письмі.
Боги давні в нім вказали
Черпати наснаги й сил.
Давня мудрість засіЯла
Світом кАмінних могил.
Тільки ти, нащадку давен,
В своїм серці відтвори
Теплий світ прадавніх таїн
Сходом сонця на зорі.
І впадуть облудні пута,
І чужинське відійде,
І покине душу смуток...
Світоч розуму- гряде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490818
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.04.2014
Як сказано колись було в Авесті-
Коли Ахура Мазда світ творив,
То душі ненанорджених людей
Зібрав, і кожній дав- кому дорогу честі,
Кому творця наснагу, чи священний гнів
воїтеля... І душу кожну, з любов"ю пригорнувши до грудей,
Спитав, який їй личить вибір? І душа завзято
Сама обрала шлях собі, як роль на сцені,
Обітницю дала її зіграти щиро.
То ж граємо ми ролі, в чім ми винуваті,
Що наші душі свОго часу так даремно
Погодились на це. То чи ж-бо будем в мирі
Спокійно жити, без війни і крові?
Все вирішено. Гру ролей нам не спинити.
Та пам"ять серця нам підказує, що щирі
Обітниці ми маєм відіграти почасово
В закладеній програмі- як нам жити,
Не маючи в незмінність ролі віри.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490653
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 06.04.2014
Я вошел в ворота рая.
Понемногу. Плавно. Гладко.
Ты, чувствительно вздыхая,
Изогнулась... Как ты падка
На подобные изыски!..
В трепете нагого тела,
Ты Брюллова "Одалиской"
Мне явиться захотела.
Лишь подале, по сюжету,
Слуг назойливых спровадив,
Покрывало, что надето
Я сорвал. Потоком влаги
И прохлады, ты коснулась
Животом моих коленей,
Ртом манящим дотянулась
До него... И суть явлений,
Трансформаций перемены,
Экзерсис метаморфозы,
Вся в восторге упоенья,
Ты своей коснулась розой...
Ты коснулась... И пластичность
Своего нагого тела,
Обреченно-эксцентрично,
С нежным трепетом надела
На Багровый луч заката,
На Твердыню крепкой веры,
На Прощенье виноватой,
На Любимое без меры...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490604
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.04.2014
Мы по темному лесу-
Как по отчему дому.
И знакомы все бесы.
И все страхи знакомы.
Нам не спрятаться, скрыться
От минувших напастей.
И нельзя изумиться
Неожиданно счастью.
За любовью порою
Нелюбовь не видна,
Словно яд, растворенный
При наливе вина.
Этот лес- неизменен.
Этот лес- наши души.
Искушенный сомненьем,
Голос сердца послушай-
Как загадано в Книге,
Все исполнено будет
Искаженьем интриги
От несыгранных судеб.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490453
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 05.04.2014
Набридло. Та скільки ж терпіти?
Вважаю- настав саме час
Негідників- гадів чавити,
Що ходять сьогодні між нас,
Що жИли не як громадяни
Своєї країни, землі,
Що сіяли сморід поганий,
Співаючи оди імлі,
Що ницості носять відмітку,
Як бісове темне тавро,
Вітчизну "зливаючи" гидко,
Явивши мерзенне нутро,
Що наче хоч тут народились,
Не ті їх поїли ключі.
Пили... Та, нажаль, не вдавились
Чужинської гиді п"ючи.
Ганьбу треба вимести з хати.
Не можна терпіти. Карать.
І бруду потік відкривати
Давно вже негоже давать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490392
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.04.2014
Сліпуче сонце? На підмостках
Ви ролі граєте невпинно
На публіці. Все дуже просто.
Та ми- складніші. Ми- із тіні.
Це непогано. Не засліпить.
Кохання шал не виїсть очі.
Гірка образа не скалічить
Душі і тіла. Ми не хочем
Здобутком бути на загальній
Арені світла-примітиву...
І тіла твого аморальність
Відчути я жадаю хтиво,
Та не у світлі, що спаплюжить
зливання хіті, поз сюжети.
Не дай- но Боже нам одужать
Від цього. Все ж-бо ми поети
Не наносного примітиву,
Де все, неначе в протоколі,
Розписує кохання диво,
Як хрест тяжкий лихої долі.
А ми, тіла у тінь вдягнувши,
Від світла сонця нею вкриті,
Свою обрАнність осягнувши,
Досягнемо блаженства миті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2014
У одній країні милій-
Здогадайся сам, якій-
На прилавках раз з"явились
Балакучі хом"яки...
Та такі ж іще драйвові-
Що не скажеш, наче в сні-
Все незмінно, слово в слово,
Переказують мені...
Невідомо, як це стало,
Що слова у хом"яків
Трансформуючись, міняли
Те, що ти сказать хотів.
Якось дивно відтворилось-
З чиїсь легкої руки
Мова хазяїв змінилась
В виконанні хом"яків.
Згодом- хочеш, чи не хочеш,
А- скачи вже, бісів враже!-
Хом"яки собі белькочуть
Не своє, сусідське кажуть.
А під ту сусідську мову,
Що її не чуєш суть,
Інші тихо-хом"яково
Все несуть, несуть, несуть...
Не помітили, як сало,
Неприховане на горе,
Під шумок перетягали
До сусідів у комору.
Поки гнати їх на весну
Роздивилися, нажаль,
З балачками перенесли
До сусідів весь врожай.
Врешті-решт, як роздивились,
Почали до біса гнати-
Повтікали до сусідів,
Ще й грозяться покусати.
..... ..... ..... .....
То ж до того, як ви спати
Полягаєте на лавку,
Перш сходіть порозглядати,
Що з"явилось на прилавку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490170
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 04.04.2014
Ах ты, Азия, Азия!
Сучишь ноги, стоишь у двери...
Не Иран, Не Малайзия...
Что поближе- поди, посмотри.
Это страшное зрелище
Полувымерших деревень.
Это мрак и невежество.
И народобесправия тень.
Посмотри в эту сторону-
Никогда там прогрессу не быть.
Расклевали все вороны.
Все захапать и все задавить.
Оглянись на распутии-
Этот выбор опасен вдвойне,
Коль, опутанный путами,
Ты затихнешь прижатым к стене.
Ах ты, Азия, Азия!...
Путь в Европу заказан тебе.
Ты и Крым, и Абхазия-
Воплощенье обмана в борьбе.
Мы от Азии лучшее,
То, что есть, из культуры возьмем.
А вот в грязно-вонючее
Стойло быдлорабов не пойдем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489950
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.04.2014
В гиперфункции света
Обнаженно дрожишь предо мной...
В ожидании этом-
Подойди. Свое тело открой!
Сбрось одежды оковы.
Вся нагая, ты так хороша!
Мне отдаться готова,
Ты в томленьи стоишь, чуть дыша...
Подойди без смущенья,
Не прикрыв свое лоно рукой.
И в свободном движеньи
Поколеблен постели покой...
Сбрось сандалии долу,
И, ладонью касаясь груди,
Босоногостью пола
Ты прохлады покой ощути.
Упади на колени,
Утопая в постели туман.
Дал тебе повеленье
Древний демон греха- Ахриман
Распластать свое тело,
Словно в жертву отдав, предо мной,
И мучительно-смело
Насладиться своей наготой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489758
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.04.2014
Дівчинку мама дуже любила,
І піаніно ій прикупила,
щоб люба доня вчилася грати...
Грати- не значить сісти за грати.
Грати учитись дитина хотіла.
То ж у бабусі старої купила.
У музикантші віку ще тОго...
Страшно? Не дуже? То я продовжу...
Дівчинка вчиться, дівчинка мліє...
Пальці щось коле, личко марніє...
Що це з дитиною?- думає мати,
Мліє та терпне... Лікаря звати
Кинулась мама- дитина здорова.
Страшно? Не дуже? То я продовжу?
Вчиться дитина, грає дитина.
Тільки зламалося щось піаніно.
Треба старезне ремонтувати.
А при купівлі, треба сказати,
Бабця казала- як щось не тогО,
Бабця без грОшей настроїть його.
Правда- без грОшей! Я без брехні!
Дивно? Ото ж бо! Страшно, чи ні?
Бабцю покликали. Каже вона-
Я віднастрою. Та тільки одна,
З ним сам-на-сам у закритій кімнаті.
Бабцю пустили ремонтувати...
Знов піаніно грає, звучить.
Дівчинка знову музику вчить.
Знову марніє, сидить, мов вві сні...
Диво, та й годі... Страшно, чи ні?
Знову та сама історія сталась.
Лікар. Здорова. Зламалось. Ладналось.
Двері зачинені. Бабця одна.
Що вона робить там? От дивина...
Мати дитини сокиру взяла
І до кімнати тихенько ввійшла...
І на обличчі застиг переляк...
Що ж- то побачила... Страшно? Ще б пак!
Все піаніно відкрите стоїть.
Бабця навколішках поряд сидить.
З клавіш стікає кров в баняки,
Бабця цю кров собі п"є залюбки...
Мати сокирою тюк- і гаплик!
Крекнула відьма. Сплив її вік...
Потім на слідстві уже роздивились-
В клавіші гОлки тонесенькі в"їлись.
Пальці кололи дитині голкИ.
З клавіш стікала кров в баняки.
Відьма, зачинена, кров з них пила.
Це не брехня. Така справа була.
В прокуратурі лежала в архіві.
Не зрозуміє тут тільки лінивий-
Що за дурнЯ- піаніно тримати?
Вік Двадцять Перший! Купи синтезатор!!!
........... .......... ........... ...........
От так історія. Я її знаю.
За достовірність відповідаю.
Це промугикав міліціонер
В барі за чаркою... Страшно тепер???
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489517
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2014
Вы играли словами,
Тупо веря в награду в Раю.
Вы махали флажками,
Агрессивно шагая в строю.
Звездам верили глупо.
Дождались. У дверей грянул гром.
Агрессивная тупость,
Как змея, заползает в ваш дом.
Агрессивная тупость-
Теперь вне тебя вам не жить.
Агрессивная тупость-
Что можешь ты им предложить?
Черно-белости мира
Своего в разноцветьи миров?
Сожжены все клавиры-
Пусть свирепствует скрип сапогов!
Агрессивная тупость-
Все в колоннах, в шеренгах, в строю.
Агрессивная тупость-
Всем диктуешь ты волю свою,
Эту волю неволи,
Безголовой толпы сладкий грех,
И бездарные роли,
И одна ты решаешь за всех.
Агрессивная тупость-
И восстал Кривоногий Кумир.
Агрессивная тупость-
Что ты можешь подать в этот мир?
Полусдавленный гений,
В час, когда все решают скоты?
И талантов, и мнений
Молчаливо закрытые рты?
Агрессивная тупость-
Этот выбор для вас- приговор.
Агрессивная тупость-
И свободу похитил не вор.
Это сами свободу
Променяли себе без затей
На бесправья породу,
Обрекая проклятьем детей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489297
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.03.2014
Хоч бульки спливають в кориті-
Підступний не вимити грим.
Хоч клюви бакланів відкриті-
Та риби не бачити їм.
Хто хоче пізнать таємницю
Відносин поетолюдей,
Хай Гамлета сприйме дещицю,
І таїну вирве з грудей.
Ми ходимо краєм окраю,
Та не подаруємо мить,
Коли галогенно осяєм
Свою сублімовану хіть.
То ж черпайте з ночі до рання
Солодкого таїнства гріх,
І терпко-тривожним незнанням
Спливайте в здогадках своїх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2014
Я в клубе всю ночь пропадаю,
Читаю, пишу и не сплю.
Поэты, я вас обнимаю.
Вы прелесть. Я всех вас люблю.
Люблю я чувствительно-дивных
Изысканнейших поэтесс,
И девушек полуневинных,
И полных сарказма мэтресс.
Люблю изобилие стилей,
Прекрасных, как ром и духи,
Капризы поэзии милой,
Ее неземные стихи.
Мне по сердцу крепкое слово
Суровых поэтов- мужчин.
Их истины поиск суровый.
Их поиск извечных причин.
Свои все. Пусть в комменте ранят-
Прощаю. Я зла не коплю.
И даже тролей препоганых
Хоть и не читаю, люблю.
И каждый мне здесь интересен.
И каждый мне дорог и люб.
Любимый мир дивных поэзий-
Да здравствует солнце! И- Клуб!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488855
рубрика: Поезія, Ода
дата поступления 29.03.2014
Весною пышно расцветает... ревность,
Когда девчонки одевают босоножки,
И прелесть ног преодолеет верность,
Как корм не впрок коту при виде кошки.
Весною пышно расцветают... ссоры,
Когда, себя сомненьем тяжким истязая,
Как птичка, упорхнет в открытые затворы
Твоя любимая, от ревности сгорая.
Под небом солнечных дождливых взвесей,
Когда так сладки эротические сны,
Порыв желания хандрой уравновесив,
Срывайте радостно подснежники весны.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488838
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.03.2014
Я мог бы лежать, укрывшись
С ногами пледом уютным,
И, в самозабвенья тиши,
Писать о сиюминутном.
Я мог бы писать о шмали,
Я мог бы писать о попах,
Писать о буддийских храмах,
О спорте и голеностопах.
Я мог бы... Но невозможно,
В моменты вершения судеб,
Не выйти навстречу пулям...
Не выйти навстречу людям...
Я мог бы... Да нет, не мог бы.
Зачем же тогда являться
В сурового мира холод,
Судьбы чтоб своей бояться?
Бояться объятий милой,
Коль знаешь, что все не вечно?..
Бояться промчаться мимо
Судьбы своей быстротечной?
Бояться сыграть с судьбою,
Крутнув колесо фортуны.
Бояться спорить с собою,
Решив, кем я был и буду.
И пусть мною избранный ветер
Суров и колюч порою,
Он в жизни дарует встречи,
Которым нет равных, с тобою.
С тобою, с которой смело
Испить я смогу свободы,
И, вместе, душой и телом,
Вдвоем, опустив поводья,
Помчимся во мраке ночи,
Мы к цели своей незримой...
И в страсти огне захочешь
Остаться моею милой.
Я буду писать об этом...
Я буду писать о разлуках.
Я буду писать о встречах.
О счастье писать и муках...
Порой надо делать выбор.
И надо порой быть смелым.
Окончилось "либо-либо".
Час пробил. И выбор сделан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2014
Мені набридло. Я втомився
Тривожити завмерлу тишу.
Лиш смуток в серці залишився.
Дарма. Тобі його залишу.
Твоїх бажань метаморфози
Вже не торкнуться, не зігріють.
Я йду. Весняний цвіт мімози
Дарую, як загибель мрії.
Ти не відчула, як змінились
Типові обриси кохання.
Тілесний шал пікантно виливсь
В примарно-марні сподівання...
Прощай. Свій смуток я сховаю
Глибоко так, що не побачиш.
І ти, на те я сподіваюсь,
Тим самим холодом віддячиш.
Мене нема. Тебе не стане
В холодній світу коловерті,
І сонце, як кривава рана
Сідаючи, повільно змеркне.
І лиш колись, коли світами
Черговий березень полине,
Себе спитаю- що ж це з нами?
Навіщо ж я тебе покинув?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2014
З тобою у кафешці
Сиділи. Йти вже мали.
Втомився. Цілий вечір
на мене "нависала”...
Претензії “тулила”,
Що я такий-сякий.
Що не такий. І знову-
Що знову не такий...
І я вже сам не знаю,
Навіщо все це слухав.
Вже приміряв виделку,
"Лапшу" знімати з вуха...
Навіщо ти цю зустріч
Призначила мені,
Коли мене готова
В кошмарнім бачить сні?
Хотів вже розплатитись
І поскоріш піти,
Як раптом несподівано
Спитала сумно ти,
І дивно забриніла
У голосі любов-
Я завтра буду вільна...
Зустрінемося знов?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2014
Сонячно сяє квітучий Хорезм!
Глянь- на базарах крам світу увесь-
Коні, кувшини, прекрасні рабині...
Що подивитись? Купити що нині?
Вправний джигіт, і тенге при мені,
Йду по базарах, неначе вві сні.
Світ-бо не бачив такої краси...
В змозі купити, чого не даси...
Загнуті туфлі? Парчовий халат?
Може- рабинь? Пару юних дівчат?
Біля оази чудовий шатер?
Може, десь з часом... Але не тепер.
Вітер пустелі, неначе Ібліс,
Нам несподівану звістку приніс-
Лине в квітучі долини невпинно
Сморід навали- Орда Темучіна.
Прийде стенання і скрегіт зубів
Тим, боронити ж-бо хто не схотів
Отчі домівки і ріднії землі...
Сморід розвіює вітер пустелі...
Вже у шатрі не запестять коханки,
Вже не замилують з ночі до ранку
Ніжної пластики вихили тіла...
Все це чудово... Та швидше до діла-
Чуєш- Хорезмського Хана наказ-
Вірним нукерам зібратись нараз,
Вийти у поле на люті бої,
На боротьбу за оселі свої,
Світ не згасити великої Нації-
Сходу Великого Цивілізації...
Перше, що купить майбутній нукер-
Шаблю та щит. Ну і також тепер
Добре підійде скакун довгоногий,
Той, що з тобою всі пройде дороги
Слави і чести, боїв і походів,
Вірний товариш у битві Свободи.
Торба ще треба для рису до плова.
Зварим його, порубавши на дрова
Буйні чинари- оази окрасу...
Що тут поробиш- війна ще ні разу
Не обійшлася без жертви, без втрати...
Треба з оази ще воду набрати-
Так у пустелі в пригоді вона-
Будеш терпіть, доки вип"єш до дна...
Куплено все. То базари, прощайте,
Дивні рабині- коханки, чекайте!
Як повернусь- то куплю хоч одну.
Куплено все. Я іду на війну!..
Примітки.
Тенге- гроші
Ібліс- Демон
Темучін- Чингіс-Хан
Нукер- солдат
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488218
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2014
Проходят годы. Вспоминаю,
Как на краю седой зимы,
Минуты счастья прожигая,
С тобой сидели в ванне мы.
От алкоголя или дыма
Мозг поволокой оповит...
И чудилось- мы в Древнем Риме,
И я- философ-нигилист...
Казалось- ты, моя рабыня,
Надета телом на меня,
И в нем дрожит неуловимо
Лампадный свет любви огня...
И я, в экстазе, отрешенно
Тебя касаясь,предложил-
Давай мы оба, вскрывши вены,
Переселимся в лучший мир,
С достоинством аристократа,
С тобой, наложницей моею...
Ты посмотрела виновато,
И, изогнув изящно шею,
Вся подалась навстречу телом,
И бритвы сталь в руке зажглась...
Затем так странно посмотрела...
И прошептала- Не сейчас...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487967
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.03.2014
Зима отошла. Снег кровавою кашей,
Горящие шины и взрывы гранат...
Прошел ледоход. Это прошлое наше
Ушло, и уже не вернется назад.
Нежданной войною весна постучала.
Устали в надежде. В тревоге устали.
Устали, измотаны этой весною...
И как мы скучаем по летнему зною,
Когда мы на пляжах от солнца растаем,
Когда мы обноски зимы поснимаем...
Бушлаты и берцы- скорее долой!
Мы те еще "перцы"- задор молодой
Мы нашим сердечным подругам подарим
На пляжах и в парках с любимыми в паре.
Здесь форму носить не пристало бойцу.
Футболки и шорты- вы так нам к лицу!
И снова придут кареглазые ночи.
Они пролетают в объятьях короче,
Чем скорый, отчаянный бой рукопашный...
Его мы припомним, как отзвук вчерашний...
Девчонки, мы-ваши! Целуйте! Любите!
Любовь и себя беззаветно дарите!
Дарите рассветы. Дарите закаты.
Награда любовью- мечта для солдата...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487774
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.03.2014
Что за привычка- подумай ты сам-
На "покаянье" тащить на Майдан
Тех, кто "сливал" и "сливает" страну,
Кто безнаказанно грабил казну,
Тех, кто жирел, отбирая твой хлеб,
Мерзких предателей, тех, кто ослеп
В подлости жадной. Тупых генералов,
Тех, что врагу Крым без боя отдали,
И- не наказаны... Мать-перемать!
Сколько же может народ их прощать?
Всех их, продавших врагу свой Народ-
Не на Майдан. А на плаху. Вперед!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487632
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 23.03.2014
Умирает любовь. Умирает мечта.
И сегодня в мой дом ночь приходит не та.
С темных стен безнадежно глядят пауки,
И душе невозможно избыться тоски...
Эта ночь обнаженно-кровавою раной
Режет душу. Всплывающий образ туманный
Промелькнет, не задев, не нарушив покой.
Досылаю патрон недрожащей рукой,
Обреченно гляжу в темноту потолка,
И бессильно свисает с постели рука...
Пистолет у виска. Пуля в тело вошла...
Я спокоен. Я умер. Любовь умерла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487590
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.03.2014
Не могу позабыть,
Хоть и время прошло.
Как сердечная боль...
Как порез остро-тонкий...
Как тогда не успел
У взбесившейся-злой,
Озверелой собаки,
Отобрать я котенка...
Я спасти не успел,
Хоть его отобрал...
Он глядел на меня,
Не мигая глазами...
И казалось- я с ним,
Вместе с ним умирал...
Это детство мое
Истекало слезами...
Не могу позабыть,
Как с укором глядел
Он тогда на меня,
Тихо с миром прощаясь...
Словно что-то сказать
Мне тогда он хотел,
Нечто мне передав,
В детский Рай улетая...
Я не смог... Не успел...
Отчего не успел?
Это совесть во мне,
Словно рана, зияет...
Этот мир черно-бел.
Это- точка. Пробел.
Мой котенок во мне
На руках умирает...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487397
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.03.2014
Жжет обида, глядишь когда
Лихорадочно ищет страна
Неких новых героев мифических,
В белоснежно- белых одеждах,
Незапятнанно-светлые образы,
Коих не было, нет, и не будет.
Тех работников силовых министерств,
Тех начальников звездно-лампасных,
Кто себя сейчас старается
Позиционировать патриотами.
Во все это можно бы верить,
Если бы не одно НО маленькое,
Заключенное в неоспоримый факт,
Что никто из данных "героев",
Прихватив с собой табельное оружие,
Распрощавшись с семьей и близкими,
Не шагнул в неизвестность ночью,
Спасая людей на Майдане,
Когда их убивали в "зачистке".
Или- тех горе-начальников,
Кто прекрасно в Крыму обретался,
Но в тот день, когда был дан приказ
Открывать огонь на поражение,
Озабочен был лишь обстоятельством
Как спасти самого себя.
Неприступность стен крепостных
Равна мужеству ее защитников.
Этой крепостью стали закопченные,
Некрасивые, неопрятные,
Вовсе не всегда интеллигентные,
Мужественные защитники Майдана.
Все, кому грозили расправой,
Обзывали бандитами и бандеровцами,
Терроризировали угрозами в телефон,
Угрожали судами и сроками,
Травили до полусмерти газом,
Расстреливали в лицо резиновыми пулями,
Смененными затем на боевые.
Но НИЧТО не сломило их мужества,
Их беззаветной любви к Родине,
В борьбе за ее Свободу.
Именно поэтому они выстояли
В битве, где не было шансов на победу.
Не ищите новых, назначенных свыше,
Казенно- штампованных "героев",
Наподобии тех, кого власть, дегенерируя,
Насаждала двадцать лет Нации.
Просто- думайте, делайте выводы,
И судите людей по поступкам их.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487389
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 22.03.2014
Что мне делать, коль скоро
Тебя уже нет?
Дождь весенний стучит,
Отбивая удары...
Это демоны зла
Собрались на банкет...
Это ведьмами воют
В переулках котяры...
Ты была- и не стало...
И вот я один
В переулках весны,
Словно зомби, блуждаю.
Ты ушла. Я, не нужный
Себе господин,
К телефону беззвучному
Вновь припадаю.
Связи рвутся... Услышь
Стука сердца там-там,
Выйди вновь на порог
Чуть прикрыта... И тела
Я ладонью тепло
Соберу. И отдам.
И у ног опущусь...
Но мечта улетела...
Улетела туда,
где на сердце тепло,
Где речная верба
Нас ласкает ветвями,
Где развеяно в прах
Вездесущее зло,
Где измены судьба
В несогласии с нами...
Я один. Дождь стучит
По разжатой руке...
В безнадежной тоске
Догорает мой вечер.
Руны счастья черчу я
На мокром песке,
И стирает рука
Эфемерную встречу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487143
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.03.2014
На камне девушка лежала
Изящно спинку изогнув,
Совсем нагая. Чуть дрожала
Воды поверхность. Я, нырнув,
И вынырнув чуть-чуть подале,
Ей любовался из воды.
Пришел ее любимый парень...
Я, словно путая следы,
На камень загорать соседний
Неловко лег... Ну а она,
Одетая лишь в ветер летний,
Вдруг подошла. И на меня
Глядела как-то странно очень...
Затем вернулась к пареньку,
И предо мною, днем, не ночью,
Ему отдавшись, на боку
В изгибе спинки, и со стоном
Совокуплялась на виду,
И все глядела, как с укором,
Ну почему, мол, не иду
Я третьим к ним... Оцепеневши,
Смотрел я, затаивши дух...
Все кончилось. Собрали вещи...
Уходят... И услышал вдруг-
Ты извини, конечно, парень-
Сказала, платье теребя-
Я виновата... Как в угаре...
Вся возбудилась... От тебя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487031
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.03.2014
Встал рассвет в терновом венце.
И, вдыхая весеннюю вонь,
Я, с гримасой на мрачном лице,
Собираю осколки в ладонь.
Этот мир разлетелся во прах.
И осколками ноги босые
Мы изрежем, блуждая в мирах,
Где ютятся дожди косые,
Нас очистив от скверны былой,
Напитав живительной влагой...
И былого истлевшее зло
Упокоится в темных оврагах.
Только ты люби в этот час!
Только телом меня согрей!
Это время выбрало нас,
И несет... Так целуй скорей!..
Холод мира поправ, стоим,
И в объятиях согреваем
Мы друг друга. И время с ним,
Словно кровь, в песок истекает.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486859
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.03.2014
Смотрит в лицо незнакомый рассвет.
Рухнуло прошлое. Выхода нет.
Я ухожу. Чувство долга зовет.
Мы выступаем в кровавый поход.
В сорванном флере растоптанных дней,
В мрачных картинах тревожных ночей,
Верность храня, пусть духовную, даже
Мне изменив, оставайся моей,
Той, сохранившей мой образ в душе.
Той, удержавшейся на вираже.
Искру надежды на встречу храня,
Главный подарок получишь- меня.
Тело свое я тебе подарю.
Рунами верности заговорю.
Хоть на траве, хоть на простыни белой,
Все, что захочешь, со мною ты делай.
Наших желаний сольются основы.
Сбросив одежд неуместных оковы,
Страстью наполним любовное ложе.
Это любой мне награды дороже.
Это- подарок превратной судьбы,
Сердцем твоим мне протянутый смело.
Пали сомненья душевной борьбы.
Ты подарила мне душу и тело.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486743
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.03.2014
Не пишется... Ночью тревожной
К окну подойду, посмотрю-
Темнеет... забыть невозможно
Кровавую эту зарю,
Когда хоронили погибших
От пуль полновесно-литых.
Каштанов угрюмо поникших
На улицах серых немых
Понуро эскорты стояли,
И Киев скорбел и молчал...
И люди цветы возлагали
Погибшим. Всем тем, кто отдал
За Родину, Честь и Свободу
Свою молодую судьбу.
Им, жизнь посвятившим Народу...
Сегодня, продолжив борьбу,
Уходят на бой батальоны
С Майданов, спасая Страну.
За птицею Счастья в погоне,
В борьбе за Свободы весну...
И думаю- если душитель
Свободы моей, оккупант,
Вползает в мой дом- извините,
Какой же он, к черту, мне брат?
Какие "славянские братья"?
Там Азии дикая мгла...
Пошли они к чертовой матери,
Куда и Орда их пошла!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486421
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 18.03.2014
Полежи со мной, моя девушка,
Подари мне еще раз весну.
Поцелуй меня, моя милая,
Мне ведь завтра идти на войну.
Моя милая, моя сладкая,
Зацелуй меня, заласкай.
Дай мне пить тебя, моя лапушка,
Дай любить себя. Просто- дай...
Дай почувствовать, дай утешиться
Гибким телом твоим, любя,
Поглотит меня меня небо вешнее,
Не видать мне больше тебя.
Тот, кто не был там, кто не испытал
Запах пороха, смрад и гарь,
Не поймет меня, не почувствует,
Как ценить, ловить этот дар...
Этот дар любви в испытаний час,
Когда враг стоит у ворот,
Подари его. Подари сейчас,
Завтра день испытаний грядет.
Мы лежим во тьме. Мы слились сейчас
В обреченном сплетении тел.
И не ночи тьма покрывает нас.
То войны суровая тень...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486195
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2014
Люблю любовь. Но не люблю,
Когда не любят. Но люблю.
Люблю любить. Люблю хотеть.
Подняться в небо, и лететь.
Люблю мечтать. Мечтать хочу.
В мечтах я к женщине лечу.
Люблю летать. Лечу я к ней.
И только- к ней. Всегда- моей.
И если ты совсем моя,
Моя (наивно верю я),
Но шепчет мне второе Я
О том, что ты уж не моя,
Тогда любовь онОвлю я,
И вот- ты новая моя...
Вернется старая любовь-
Влюбленность обновится вновь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485966
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.03.2014
Когда позор в груди печет,
И клеветы услышишь слово,
Не позабудем мы еще
О стукачах тридцать седьмого.
О тех, кто рядом, как сосед
С тобою жил, и даже ближе,
С кем разделял ты свой обед...
И кто тобою не обижен
Ничем, ни словом, ни письмом,
Ни даже денег одолженьем,
С кем вместе заходили в дом,
С кем разделял свои сомненья,
Кому ты тайну доверял,
Делился ей, как коркой хлеба...
А он тебя, подонок, СДАЛ.
СДАЛ, воздевая очи к небу.
Что есть мерзее стукача?
Идя на бой, оставь сомненья.
Здесь именно- руби сплеча!
Убей его без сожаленья.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485962
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 16.03.2014
Мы не знакомы. Я не помню
Ни цвета глаз, ни вкуса губ.
Стриптиз передо мной исполнив,
Ни платьев цвет, ни мягкость шуб
Мне не почувствовать, не видеть
Прохладной тела белизны...
Мне Вас изменой не обидеть
В несмелом трепете весны.
Я не познаю, как несмело,
Остатки гордости храня,
Мне подарив нагое тело,
Вы вся, надевшись на меня
В любовном сладостном дурмане,
Себя пронзив стрелой любви,
Мне отдадитесь. Сам я ранен
Мечтой... Не ранен. Се ля ви...
Из непреложенных усилий,
Фантазий, не осуществив
Своих желаний, Вы незримы,
Как домик карточный сложив,
Своим мечтаньям потакая.
Мы не знакомы. Я поник.
Порыв желаний истекает,
Как влагу поглотил родник.
Вы не приложите усилий
Ко встрече. Но порой ночной,
Явившись в звезд небесной сини,
Во снах Вы будете со мной,
Пройдя прохладой темных комнат...
И я готов Вам обещать-
Я Вас не помня буду помнить...
Не зная буду познавать...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485803
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.03.2014
Квітучого краю життя вирувало...
Фортеця стара охороною стала
Життю, як прийшли орди кляті
До краю чужинських солдатів.
Фортеця стояла на смерть. Боронились
Бійці, що полону стиду не скорились,
За тих, що за стінами захист знайшли-
Старців, і жінок, і дітей ще малих.
Кололи і різали. Окріп лилИ.
Скидали зі стін. Бій кривавий вели.
І так день у день, до останку,
Останньо-кривавого ранку,
Коли вже не втримать фортеці було,
Коли вже занесено смерті крило
Над усіма захисниками,
Жінками і чоловіками.
Як сили не стало до бою-
Без жалю кінчали з собою.
А потім, йдучи по коліна в крові,
Із помсти жагою в хмільній голові,
Солдати жінок гвалтували,
Тим спрагу свою тамували,
За ночі, пройшли що в тривозі, без сну,
За те, що не всі діждалися весну
В кривавій отій круговерті,
У диханні смороду смерті.
Покірливо їм віддавались жінки,
Тілами своїми згасили поки
Ту помсту кривавого шалу.
Старців і дітей рятували.
Так зрадили пам"ять убитих мужів-
Усих, хто щасливий був, що не зажив
Такої ганьби... Та минули
Криваві часи. Всі забули
Минулих часів ворожнечі пориви.
Усе відійшло. Та лиш гляньте-но, жИві
Нащадки солдатів жорстоких...
Нащадки жінок яснооких...
Всіх тих, не поліг хто в кривавій росі.
Згвалтованих діти, народжені всі
По часі кривавого герцу
У стінах розбитих фортеці...
... ... ... ... ... ... ...
Та вітер розвіяв минулого тлін.
І знову з дзвінниці ми чуємо дзвін.
Відлунює стукіт сердечний-
Перебіг життя безкінечний...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485760
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2014
Ми танемо в томному мороці.
Ми злилися двоє в одне.
В скуйовджених локонів порослі
Обличчям покрила мене
Ти, в вигині ніжного, спраглого,
Чарівного тіла лежиш,
І в місячну повінь одягнута,
Уся від бажання тремтиш.
Чарівно, і солодко, солодко
Я тіло твоє обійму,
І, в шалі від доторку голого,
Беззахисно-палко візьму.
Яка ж ти красива, коханочко!..
Венерою на полотні
Ти сяєш від ночі до раночку,
Коли віддаєшся мені...
На справі кохання ми знаємось,
І в подиху коко шанель
Так лагідно нам усміхається
Старий таємничий готель...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485587
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2014
Одна Гієна- "Круть і верть",
Підліш трусливого шакала,
"Свята та божа", ніби смерть,
Над тілом Лева завивала-
О горе, горе! Як болить!-
Не прислухАлись! Я ж казала-
Не можна спротиву чинить-
От бачите, що з Левом стало?
Сидів би тихо у кущах-
Не огризався на мисливців,
Все б тамував у серці страх-
Не згинув би. Живим лишився.
У зоопарку б тихо жив,
Поміж гієн й бридких шакалів.
Всім посміховиськом служив,
І пальці в нього всі б тикАли!..
З бридкої пащі линув гній,
Коли Гієна завивала.
Заслухалась на власний вий...
І тіло Лева розтерзала.
... ... ... ...
Коли країна у вогні-
Не слухай підлих "пацифістів".
Борись на смерть. Скажи їм- НІ!!!
Не слухай іх продажну пісню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485551
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 13.03.2014
Шприц. Лампи світ. Укол новокаїну...
Масаж сердечний... Нитевидний пульс...
У вухах дзвін. Сьогодні не загину.
Не дочекаєтесь. Сьогодні не загнусь.
Не дочекаєтесь. Я дещо бачив. Бачив
Тріпотних крил засмучений політ,
Немов судомини і дрож сердець тремтячих.
Останній плач, що линув ім услід
Я відчував. Та не цікаво навіть
Це дійство. І могутній линув Глас-
НЕМА КІНЦЯ! І от моя уява
Вернулась в світ, щоб заспокоїть вас-
Кінця нема. Кінець- всьому початок.
І джерела нап"єшся ти води
За разом раз. Ти питимеш багато,
Хоч і не зможеш бути там завжди.
Шприц. Лампи світ. Укол новокаїну...
Масаж сердечний... Нитевидний пульс...
І одкровення в серце б"є невпинно...
Я повернувся... Знову повернусь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485347
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2014
Война, камрад, война.
Открыт пандоры ящик.
И право, и вина-
Все в зареве горящем.
Сметенная стена
Легла судьбою рока.
Ни берега, ни дна
Кровавому потоку.
И огненный поток
Смывает все сомненья.
Посаженный росток
Взойдет травою мщенья.
Ни края, ни конца
Не будет полю боя.
Кровавая роса
Стечет рекою боли.
И мы судьбу несем
По огненному следу.
Горящий воздух пьем,
Ловя глоток победы.
Развеет сумрак тьмы
Взошедший свет надежды.
Тогда оденем мы
Победные одежды.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485142
рубрика: Поезія, Военная лирика
дата поступления 12.03.2014
Пливе над Києвом весняна дивна ніч,
І, як свічки церковні, світять в небі зорі,
Немов прочани на молитві пліч-о-пліч...
І ніби церкви звід в пітьмяній неозорі,
Андріївської церкви, що замріяно висить
Понад нічним Узвозом, невагома,
І морок ночі зачаровано бринить,
І серце тепло відчуває- ти удома...
Опівніч відьми вирушають у політ,
Прямують літ нічний на Замкову, на схили,
Туди, де місяця п"ючи сріблястий світ,
Весняні трави набирають дивні сили.
Вже відчувається у Києві весна.
Прийде тепло, прийдуть весняні грози...
Душа Булгакова, романтика нічна,
Пливе старим Андріївським Узвозом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484903
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2014
Очнись и взгляни, Украинец,
Отбрось интернетные сны,
"Сюсюкал" продажных унынье-
Ведь ты на пороге войны.
Когда-то на этом пороге
Ты выбором выбрал врага,
И выбором этим убогим
Наказан. Но честь дорога
Тебе, Украинец. Ошибку
Свою искупил ты в борьбе.
И Родина наша защиту
Свою доверяет тебе.
И Родине ты обещаешь,
что голос сомнений умолк.
И- Родина вновь ожидает,
Что каждый исполнит свой долг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484768
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.03.2014
Сбежал ублюдок-Янучар
В чужую дальнюю столицу.
Избег и пули он, и нар,
И жрет, и пьет, и веселится.
Ну... С этой радостью его
Возможно мы-таки поспорим.
Дождемся дня мы своего,
И будет червячок уморен.
Беда в другом. Он, словно тать,
В ночи прокравшись за границу,
Врагов надумал призывать
На нашу Родину. Столицу
Он утопил свою в крови.
Теперь на Нацию зуб точит
В объятьях братца по любви,
А подыхать, подлец, не хочет.
Подлей что может быть? Призвать
В страну, над коей, гад, глумился,
Войска чужие... Воевать
С Народом... Чтоб ты удавился!
Бери оружие, Народ!
Сметай проклятых оккупантов.
И не забудь про этот сброд-
Про "бандюковича-гаранта"
И присных- прихвостней его.
Не может быть врагам прощенья.
Мы победим. И для него
Еще наступит миг отмщенья.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484435
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 09.03.2014
Прыгают рифмы да по головам...
Строфы наелись пурги... Трам-пам-пам...
Заумь!- ну так привлекательна ты
Тем, кто красы не постиг простоты.
Если не можешь сложить пары фраз,
Если слова не слагаются в мысли-
Заумь пиши. Испытают экстаз
Те, для кого эти мысли зависли
В матрице тупо-сетей социальных,
В чакрах открыто-клоако-анальных,
В гоноре псевдо-поэтов спесивых,
Приторно-сладко-гламурно-красивых...
Заумь писать и легко и прятно-
Понепонятней! Совсем непонятно!
Что пред тобой приоткроется тьма-
Сделай лишь вид- вот и признак ума...
Текста поболее. Не расслабляйся.
Мыслей поменее. Не напрягайся.
Ешь мухоморы. Вкури анаши-
И не такое еще напиши.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484425
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.03.2014
Всех поздравляю! Всех готов обнять!!!
Ах, эта женщина! Задумка хороша
В руках Создателя... И тело, и душа-
Суть совершенство... Из ребра Адама-
Творенье скульптора... Венера... Скажем прямо-
Ты удалась. И все же- пар кипит.
Пар, не душа, у первой женщины- Лилит,
Не менее прекрасной, чем вторая
(благодаря которой были изгнаны из Рая
Супруги проклятые- Ева и Адам)...
Ответ на многое она подскажет нам
О том, что женщина- творение прекрасное,
Но также- женщина творение опасное...
Ловите женский искренний порыв,
Но осторожно, а иначе будет взрыв,
С которым ядерный смешным бы показался!
О Боже!.. Я погиб! О Тайне проболтался...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484332
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.03.2014
Ах, эта женщина! Задумка хороша
В руках Создателя... И тело, и душа-
Суть совершенство... Из ребра Адама-
Творенье скульптора... Венера... Скажем прямо-
Ты удалась. И все же- пар кипит.
Пар, не душа, у первой женщины- Лилит,
Не менее прекрасной, чем вторая
(благодаря которой были изгнаны из Рая
Супруги проклятые- Ева и Адам)...
Ответ на многое она подскажет нам
О том, что женщина- творение прекрасное,
Но также- женщина творение опасное...
Ловите женский искренний порыв,
Но осторожно, а иначе будет взрыв,
С которым ядерный смешным бы показался!
О Боже!.. Я погиб! О Тайне проболтался...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484248
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.03.2014
Люблю тебя. Но более- свободу.
Мы разошлись. Теперь я буду сам
Сносить порывов одиночества невзгоды.
Страдать и мучиться. Но все же не отдам
Я прав своих. Действительных и в жизни,
востребованных также и в любви.
Не первый раз присутствую на тризне,
Оплакав счастья радости свои.
Официоза штампы паспортно-чеканные-
Все это жизни пройденный этап,
Былых эпох обрывки призрачно- туманные.
Пусть я один. Но я- свободен. Я- не раб
Тех отношений затхло- принудительных.
Тех рудиментов, что повиснув на плече,
Сплетают дух сильней рубах смирительных.
Свободен я. Все прочее- во тще...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484190
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.03.2014
Изорваны клятвы в клочья-
Да много ли стоят клятвы?
Мы гибель видим воочию
Любви. Это так понятно.
Мы это преодолеем,
Да только все будет напрасно.
И парка пуста аллея
Как сердца разрыв опасный.
Что делать тебе со мною?
Скажи, что с тобой мне делать?
Я весь обнажен пред тобою-
Возьми мою душу. И тело.
Я буду твоей болезнью.
Я стану твоим лекарством.
Я буду тебе полезным.
Я стану тебе опасным...
Я филина ухну смехом.
Ты крикни совой ночною.
И крик отразится эхом
Сознания- будь со мною!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484170
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.03.2014
Этой встречи сладкая дрожь,
Как по телу ток... Ты нетвердо
Вся в борьбе с собою идешь,
Трепеща, хоть и держишься гордо...
От чего печаль на лице?
Ты подавлена? Ты взволнована?
Как икона в терновом венце,
Ты стоишь, собой заколдована...
Ощути, что ждет впереди!
Сделай шаг! Сделай шаг навстречу!
Грудью на руки упади!
Дай мне пить! Дай мне пить этот вечер!..
Ты на ложе со мною взойди,
Вся дрожащая, вся нагая,
Ощути томленье в груди,
Сладкий миг, меня принимая...
Это таинство- я в тебе...
Мы сейчас- единое целое...
И измята в любви борьбе,
Вся искомкана простынь белая...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483813
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.03.2014
Весна прийшла, крізь млу, крізь морок ночі.
Вже легше дихати, хоч сморід ще пливе.
І в краще вірити я знову й знову хочу.
І відчуваю- Україна оживе.
Дощі весняні надійдуть, і теплі грози
Омиють чорний шинно-палений Майдан,
І знову в серці легко-радісні курй"ози
Потішать долю. В цьому буду я не сам,
Моя коханко. Знову будеш ти зі мною.
В коханні шалу ніч щасливо промине.
За хресний шлях ти цей стежиною нічною
Уже не будеш хвилюватись за мене...
Ми всі стомилися. У втомі ціпеніють
Тіла і душі, у які вселився страх.
І дух борців, що мужньо-стомлено радіє,
Знайде наснагу у весняних небесах.
Ми переможемо, здолаєм всі припони.
І в серці більше не гніздиться сім"я зла...
І знов природи будуть правити закони...
І ми відчуємо- весна-таки прийшла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2014
Як хиляться верби у темряві ночі над яром,
І вітер студений їх пестить, розчісує коси,
То вдовж огорожі по цвинтарю бродить примара-
Дівчина струнка, молода, з посивілим волоссям...
Це місце страшне... Не підійде ніхто, не спитає-
Чого ж-бо не спиться спокійно тобі в домовині?
Лиш стовбур у дерева стогне, як вітер хитає
його... -Розкажи, ким була і ким стала ти нині?...
І дівчина з тугою стовбур холодний обійме...
І груди оголені ніжно торкне огорожа...
Пройде між могилами, квітку лежачу підійме,
І в сиве волосся вплете, мов живу, жухлу рожу...
Одна лиш ти, вербонько, знаєш про їхнє кохання,
Як хлопця кохала, як в шалі кохання зливалась
З коханцем, як втомлено з ночі до рання
Кохання пила, як жертовно йому віддавалась...
Як зрадив її, як покинув, кохання напившись,
Волосся розкішне руде вже руками не тішив...
Спокійне кохання знайшов, від нестями втомившись.
Вона ж як шалена була, то й зосталась... Залишив
У пам"яті серця здригання чутливого тіла,
І смак на губах, що усюди його цілувала...
Забути політ відчуттів не змогла. Не зуміла.
Вона не стерпіла. І руки на себе наклала...
І як понесли у скорботну останню дорогу
У білому платті, красиву таку, одиноку,
Лиш верби вклонились над нею, мов молячи Бога
Простити її і прийняти в безодню високу...
І бачили верби, як колір рудого волосся
Неначе болотний туман оповив сивиною,
І коси верби наче пестили дівчини коси,
Допоки її не покрило землею важкою...
Та тільки-но ніч в повнолуння усе оповине,
І світло нічне над землею розкидає шати,
Вона покидає у смутку свою домовину,
І до огорожі виходить когось виглядати...
Кого? Може хлопця? Та ні. Він забутий. Забутий
У спокої світу сьогО упокоївся свОго.
Давно ланцюгом ефімерного шлюбу прикутий.
Він їй нецікавий. Вона виглядає- нового.
Когось, хто запестить, розчеше розпатлані коси,
І в його руках вони колір шалений відновлять,
Мрійливо хто гляне, як пристрасно гола і боса
торкнеться його, і ні в чому йому не відмовить...
То мрії дівочі, овіяні вітром бажання.
Було все колись. Все здійснилося... І не збулося...
Скінчилось життя. Та безсмертне дівоче кохання.
І верби скорботно розчісують сиве волосся...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483372
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2014
Звершилось. Розірвалося. НамИстини
Розсипані підлогою країни...
В крові збагнем прихід Моменту Істини-
Чи вистоїм сьогодні, чи загинем.
Ми вистоїм. Тут сумнівів немає-
Чимало нас. Тих славних козаків,
Що, вкриті кригою, коліна не згинає.
Арійська доблесть сивини віків.
Не в тому справа. І не в тім питання-
Чи вистоїм. Питання- як це зрада
Звила кубло зміїне без вагання
В країні нашій? Кров пила з нас радо?
Лиш гляньте на колони генералів-
Лампасами екватор обернути
З них можна. Та нащо ж іх "наваяли",
Коли довіри їм не може бути?
Дивись на наші "силові структури"-
На зраді зрада. Вчора лиш стріляли
В обличчя Нації. Суди, прокуратура-
Продажні наскрізь, і усе їм мало...
Важкий і довгий шлях до перемоги.
Все чистити. Змітати невблаганно.
Ми вистоїм. Не звернемо з дороги.
На чатах. Сила й Віра. Стій, Майдане!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483358
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2014
Час вечерний. Сказать пора,
Объяснить, что сыграна роль.
Рубль на входе, любви игра,
Рубль на выходе. Разница- ноль.
Этот темно-вишневый закат
Нам напомнит, что кончился день.
Струны рвутся опять и опять.
Это нервы- прошлого тень.
Только снова и снова мы
Как в атаку идем друг на друга.
Как страшит ощущение тьмы...
Как пугает зимняя вьюга...
Вот и полночь. Лови, лови
Миг слиянья!.. Вновь я в тебе
Упиваюсь темой любви,
И сдаюсь, утомясь в борьбе...
Ты устало лежишь на плече,
И плечу от тебя тепло.
Мы продолжим в этом ключе.
Успокойся. Утро пришло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483130
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.03.2014
Летіла відьма понад темною землею,
І на політ її небачений, стрімкий,
Дивилися відкриті в ніч лілеї,
Дивився вилізлий з нори підземний Вій,
Дивились Мавки лісові тендітні,
Дививсь розкритий папороті цвіт,
Дивились світляки болотні літні,
Відображався в дзеркалі політ
Нічних озер... Її дівоче тіло
Оголене вмостилось на мітлі,
І світло місяця його все освітило,
Як промінь срібний у нічній імлі.
Дивилась ніч у зорянім багатті
На таїну казкову, чарівну.
Ця дивна ніч... Вона як шал завзяття...
Я бачив відьму... Я вже не засну...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482656
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2014
Свет луны. Свет фонарный. Ночь
Зыбким светом окрасила улицу...
Ты по ней мне навстречу идешь,
От рекламного света жмуришься.
Снова встретились, снова вдвоем,
И как будто разлуки не было...
Вновь, обнявшись, с тобой пойдем...
Вновь счастливою тебя сделаю
В дом войдя, и ступив на порог,
Зацелую, тебя раздевая...
Это лучшая из дорог,
Это- путь любви, дорогая...
Бархат тела мне подарив,
Ты, нагая, взойдешь на ложе.
До рассвета мне говори
Те слова, что всего дороже...
Зацелуй меня, заласкай,
В жажде страсти, моя недотрога!
Я в тебе, и твоя рука
Голубеет от света ночного...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482636
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.03.2014
Как в бокале искрится вино-
Как алеющий отблеск заката...
И скажу я тебе лишь одно-
Я мечтал тебя встретить когда-то.
В те года, что исчезли вдали,
Что запутались в летней траве,
И сегодня туманом легли
Седины на моей голове.
Встреча в жизни всегда только раз.
Это жизни суровая сводня.
Пусть- сейчас. Даже лучше- сейчас.
Я познаю тебя сегодня
Как, наверное, раньше не смог,
Не имея памяти ран.
Встречи таинство- это Бог
Дал нам шанс. Этот праздник дан
Нам за то, что помнит душа
О задуманном предначертании.
Ток вина... Поцелуй, чуть дыша-
Путь любви- это путь познания...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482435
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.02.2014
Багрово-свинцовые тучи заката кроваво висят
Над сценой, над "Елкой", над дымом от печек Майдана.
И души еще не достигшие неба убитых солдат
Глядят на победу с небес, улыбаются странно...
Вчера- неизвестно, ты будешь в живых или нет...
Вчера- смрадный дым, грохот взрывов, кровавая каша...
А ныне блаженство покоя и сытный обед.
А ныне портфели берут победители наши.
И мы им с опаской, но все-таки власть отдаем-
Они были с нами, мы с ними, и в них наша Вера.
Мы помним, что сами себя мы порой предаем...
Но все-таки мера Победы- кровавая мера.
Что делать? Победа всегда лишь счастливый билет.
Достался он вам. А иным не достался... Идите!
Мы вам доверяем отчизну избавить от бед.
Мы видим. Мы помним. И верим, что не предадите!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482201
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 27.02.2014
На вулиці узбіччі, де поки
Міліція ще не здирає мито,
Старенька бабця продає грушки.
Я підійшов і зажадав купити.
Купити?.. Ні... Я гроші всі віддам
В твої від старості і праці спраглі руки.
Стою і сили не даю сльозам,
Збагнувши, як в житті терпіла муки
Від влади, від жорстокості людей,
Як зрадила тебе твоя держава,
Як "мусор" гроші вимагав з тебе,
Забувши, що таке і честь і слава...
Старенька, дай тебе я обійму!
Ти- честь. Ти- слава. Незалежна. Сильна.
Ти як могла, все йшла скрізь цю пітьму,
Як Україна. Вільна. І- не вільна.
Дай Боже, щоб ти вдало продала
Нехитрий свій товар, дарунок літа,
Доїхала щасливо до села,
І мала вдома їсти що і пити.
Онучкам любим щоби ти змогла
За продане гостинців накупити,
Для діток тягарем щоб не була...
І- щоб ніхто не заважав дожити...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481974
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2014
Песок прибрежный. Рассвет дрожит.
Девчонку нежно обняв, лежит
Мальчишка голый. Они вдвоем
Влились в прибоя морские волны
Вчерашним днем
На пляже этом. Про все забыв,
Соединили закат с рассветом,
Кусочек счастья, кусочек лета,
В самозабвенной утехе этой
Себе купив.
Рассвета солнце встает несмело,
И ветер тонкий смирил порыв,
Два совершенных, два загорелых,
Соединенных любовью тела,
не остудив...
И счастье жизни лишь на пороге.
Ласкает берег морской прибой...
И им волною ласкает ноги,
И их желанья, и их дороги
Ведут домой...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481751
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.02.2014
В сером мареве автовокзал...
Я уехал, а ты осталась...
Где-то в сердце больном печаль
Острой раною отозвалась.
Нам не свидеться никогда.
Все, что было- неповторимо.
Ирреальные города
Не спеша проплывают мимо...
Ты сама эти дни сполна
Разделила с моей судьбой.
Так скажи, в чем моя вина?
Это боль, это просто боль...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481746
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.02.2014
Когда весенние капели
По жести крыши зазвенят,
Зимы утехи этой, ЦЕЛИ,
Не позабудьте, как горят
На улицах моей столицы
Бронемашины у того
Кто, сволочь, вздумал покуситься
На честь народа моего.
Спадет накал, и в свете белом
Омоет чистый дождь поля...
Не позабудем, как горела
Под гадом Киева земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481508
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 24.02.2014
В эпоху, когда рушатся миры,
И мера жизни слишком коротка,
И на пороге чУмные пиры,
Минута встречи- как же ты сладка!..
И ожиданье встречи сквозь тебя
Пройдет, как "дней связующая нить",
И из последних сил крепишь себя
Желанием единственным- дожить.
Дожить, чтоб из протянутой руки
Испить любви короткой звездопада.
Мы наших тел сплетенные венки
Наденем друг на друга, как награду
За все, за все, что испытали мы
Идя дорогою тернистой к этой цели.
Она, как свет среди кромешной тьмы-
Для этого мы только уцелели.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481505
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.02.2014
Він був патрицій. Ще колись давно
Служив у Азії. І звідти зі скарбами
Привіз рабів, що їх було дано
Йому за битву Риму з ворогами.
Був поміж них суворий чоловік,
В якому виділялась сила й гідність.
Незлим патрицій був, і дав йому повік
Вести будинок, чистить труби мідні,
Та наглядать, що дієься в саду-
Робота неважка. Не те, що в полі
Зігнувши спину, наче ту біду,
У тяжкій праці нести свою долю.
Цей чолов"яга вправно наглядав
За справами. Але, крім керувати,
Якусь незриму Таїну він знав,
І став підлеглим всим передавати.
Хазяїн в цім не заважав йому.
Як справи йдуть- навіщо заважати?
Та Імператор Риму у тюрму
Рабів- сектантів повелів забрати...
Юнак і дівчина, досвічені раби,
Із дня народження жили в його оселі.
Зростали разом, І обіцяні були
Ім воля й шлюбні радощі веселі...
Був суд суворим- Імператорів наказ.
Усим рабам життя пообіцяли,
Й прощення повне, та лише нараз
Від Віри відректися наказали.
Тремтіли всі, старі і молоді...
Суворий Вождь на них дивився грізно,
Коли пропонували на суді
Від Віри відректись, доки не пізно.
Юнак і дівчина, тремтячи обнялись
І невідомо, чи його боялись,
Чи суду... Ніжно за руки взялись,
І... відректись від Віри відказались.
Був вибір зроблено... Остання їхня ніч,
Коротка ніч Незрадженої Віри,
Пройшла цнотливо, з іншими опліч...
А в клітках вже на них чекали звірі...
Та от- арена. Вивели юрбу
Повз глядачів облич цікавих море,
І поставали люди на мольбу
Навколішки перед Вождем суворим.
Ніхто не знає, що він їм казав,
Як відкривав ім таїнство пізнання,
Життя одвічне як пообіцяв
Взамін за смерть страшну від розтерзання.
Всі ще молились, та позаду їх
Із кліток звірі- так це любить Рим!-
І з ревом хижим кинулись на них,
Хапаючи одного за одним.
Все менше тих, хто молиться... Одні
Скупались в пазурах кривавих трунку,
Тікають інші... Наче уві сні
Стоять фігури юнака та юнки
Навколішках перед Вождем... Він знав...
Він віру дав! Він захистить! Одмолить...
От лев на хлопці одяг розірвав,
І по арені тягне тіло голе...
Лиш Вождь стоїть... І дівчина... Вона
Як уві сні з колін тремтячи встала,
Сама до лева гола підійшла...
Як віддалась, себе йому віддала...
Оголена, красива, молода...
Ні разу ще кохання не пізнавши,
Від страху, чи від пристрасті- бліда,
Чекає вся, навколішки упавши...
Стрибок- і з нею кінчено нараз.
І в пазурах її тендітне тіло
Пізнало шалу таїнства екстаз...
Ну, а душа- до неба відлетіла...
Скінчилась травля, вигуки дзвінкі...
Кривавим пиром вдовольнились звірі.
Їх заганяють знову у клітки...
І... Неушкоджений стоїть загиблих Лідер...
Ця дивина по Риму розійшлась...
Чимало віривших у Аполона, в Гора, в Сета,
В Ізиду, бачили- стара їм віра- зась...
І Вождь знайшов у них собі нових адептів.
.... .... ..... .... .... .....
Коли людей ведеш у боротьбі,
Ти знай лиш сам- усім не варто знати
Секрет пізнань, відомий лиш тобі.
Життя одвічне як же легко обіцяти...
примітка. У творі Автор не приводить аналогій з зародженням Християнства. У стародавньому світі існувало безліч сект, що сповідували вічне життя. Вірш- про лідерів, як таких. Читайте. Думайте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2014
Жінко- що ти є? Серденько моє,
Розкажи на запитання, що життя дає,
Хто ж ти- каламуть?... Чи рухлива ртуть?
Так же ж бажано пізнати всю жіночу суть...
Броунівський рух?.. Парфумерний дух?..
Мушля равлика підкаже- приклади до вух...
Це жіноче тіло без кінця грішило...
Все ж я знаюсь на цій справі-неодмінний нюх.
От цнотлива ця. Дивишся- вівця...
А приділиш їй увагу- затріпоче вся...
Річки беріжки- ніжки дві стрункі...
Камінь шалу у вологе- теми, ще й які...
Твій кохання шал- пара чи душа?
Ти створіння ентропії- хаосу межа.
У кохання ти наведеш мости,
І нараз щасливим шлюбом зможеш розвести...
Чи дитя, чи мати- як тебе пізнати?
Цю оголеність чутливу прикривають шати
Правди і брехні... Розкажи мені
Ти секрети ці жіночі... Ні? -Ідемо спати!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2014
Эта дивная ночь так тревожно-сладка...
Несозревшая рожь шелестит у виска...
Мы с тобою лежим да на грешной земле,
И любовь нам двоим дарят звезды во мгле...
Было таинство дня, и вечерний закат...
И безумство огня, словно пламенный ад...
Охладила порыв вездесущая мгла....
Ты коснулась меня... Словно в душу вошла...
Мы нагие лежим да на поле ржаном...
Я в тебе недвижим... И движим... А потом
За разрывом-травой потянулась рука,
И дрожит свет ночной, словно жилка виска...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479572
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.02.2014
Милые картинки эти Валентинки...
Падает слезинка прямо на картинку...
-Милая девчонка, что ты так грустна?
Или не коснулась душеньки весна?
-Нет на свете счастья... Мысли, как в угаре...
На душе ненастье- бросил меня парень...
О любви весь вечер не с кем говорить...
Милые картинки некому дарить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479340
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.02.2014
Бывает, что надо все силы копить,
Готовить и нервы, и тело,
И в битву святую готовому быть
Ввязаться за правое дело.
Бывает, годами ты силы хранишь,
Напрасно их не разменяешь,
И выстрела ждешь, разорвущего тишь,
И меру победы познаешь.
Бывает... Однако мне все же милей,
Как с силой горячего бреда
Рванешься в атаку- Рази! Не жалей!
Почувствовав привкус победы.
И рвешься к победе, себя не любя,
Рассчитывая лишь на случай,
Вперед! Оставляя частицы себя
На проволоке колючей.
Вперед! Ну, а павших мы после сочтем,
И горечь победы оплачем.
И все потеряем. И все обретем
В победном порыве горячем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479339
рубрика: Поезія, Военная лирика
дата поступления 14.02.2014
Во тьме... Идешь ко мне, не опираясь.
Во сне... Иль наяву... Слегка касаясь
Рукой меня, и я горю, как свечка...
С тобою это чувство длится вечно.
Лежишь... Как будто соткана из света...
Во тьме прекрасна обнаженность эта...
Ты вся изгибы статуи Родена
Творишь, меня желая неизменно...
Моя... И голова горит в экстазе...
И я хочу тебя, и всю, и сразу
Любить... Пронзить тебя желаньем этим,
И быть с тобой счастливей всех на свете...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479111
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.02.2014
Спальни раскрытая скорбно скрипит
Дверь.
Кошка проснулась, и кошка теперь-
Зверь.
Вот пред тобой вся нагая стоит
Девушка.
Выпил любви, и глазенки твои
Бегают...
Если ты хочешь ей что-то сказать-
Встань!
Встань, и взгляни ей прямо в глаза,
Дрянь.
Ты хоть подумал, что ей причинил
Боль?
Что, одноразовы чувства твои,
Что ль?
Все, что хотел ты, тебе отдала
Она.
Ты просто взял, но любви не познал
Дна.
Девичья гордость- сгоревшей души
Стон.
Встань, собирайся, и быстро пошел
Вон!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478898
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.02.2014
Над землею солнышко ласково смеется.
На поляне девушка парню отдается...
Вся одежда сброшена, и в траве густой
Озорные, голые, двое- мы с тобой.
Неглубокой речки берег не изрыт...
Позабыт навечно, котелок кипит...
Слилось тело с телом, юности задор!
Мы дровишки дружбы да в любви костер
Все себе бросаем в упоеньи дня...
-Ляг ко мне нагая! Поцелуй меня!
-Дай, тебя за руку отведу к воде...
Ты желанья муку ощути везде...
Встали, искупались, в воду занырнув,
И опять упали, в счастье утонув,
В луговые травы берега реки...
Юности забавы...Как же вы сладки!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478776
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.02.2014
Вставай, патриот, на защиту Страны!
Ведь завтра может быть поздно.
Продажных мерзавцев мутной волны,
Вершителей кучи навозной,
Отнюдь не патрициев, даже не плебс-
В догадках лишь мысли немеют-
Тупых беспринципных зверосуществ
Тебе насадили на шею,
Свободу выбора отобрав,
Как вор, ее выкрав ночью.
Очнись же, намеренье власти познав-
Ты продан, и продан заочно.
Взгляни, патриот, ты свободен, иль раб,
Но завтра все будет неважно.
Сегодня ты жив, но для правящих жаб
Ты жив лишь в сводке бумажной.
Сплотимся стеною! Сегодня нам всем
Сплочение необходимо.
Взгляни, как как со злостью грозит Карфаген
Стенам неприступного Рима.
Сегодня чертою проходит твой Рим
Сквозь серце, голову, нервы.
Вставай же! Своей ты судьбы господин,
И Воин Свободы будь первый.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478669
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 11.02.2014
Какая жалость, ах, какая жалость,
Что утомились Вы, и связь со мной порвалась....
И вот... Глаза подернуты тоскою,
И нет согласия у Вас самой с собою.
Как далеко Вас занесла усталость...
В миры, где боль, тревога,
Где печаль в пустыне сердца...
А любовь- осталась?
Что? Нет ее?
Вот это правда- жаль... ***
***последняя фраза дописана по пожеланию читательницы...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478449
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.02.2014
В тумани сиві пірнають фари...
За борт хапають нічні кошмари...
Куди я їду? Куди мій шлях?
Спитай у крука в нічних полях...
Це зустріч? Мара? П"янке видіння?
На зов Мольфара нічне створіння?
Лиш звук сопілки... Чи вітру свист...
По-між світами ажурний міст...
Що я покинув? Що я отримав?
Де я щасливий- чи там, чи нині?
Совиний стогін в питаннях цих
На перехрестях нічних доріг...
Чимало знаю. Чимало бачив.
За шал кохання чим я віддячу?
Куди прямує мій корабель?
Пливу до неї... Можливо-в Хель...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2014
Я был наивен, может, и смешон,
В своем желаньи лезя на рожон.
Ты "паузу" взяла на этот раз,
И мудро был мне предрешен отказ.
Я был смешон... Но также был и горд.
Корабль ушел. И оголился порт
Моих желаний. Выдержал укол,
Что в самомнение воткнула мне. Ушел.
И- поняла... И- все. Возврата нет.
И молча смотришь в раненый рассвет...
И вот, излившись утренней тоской,
Ты не в гармонии сама с собой.
Когда бредешь по улице в ночи,
О чем поют фонарные лучи?
О чем грустишь, минуя сумрак дня?
О том, что не изведала меня?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477475
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.02.2014
Ca ira! Ca ira! Ca ira!-
Революції лине набат!
Ca ira! Ca ira! Ca ira!-
Гільйотина- найкраще із свят!
Зістриже сволоту до ноги,
Збриє зрадників та ворогів!
... ... ... ... ...
У Парижі свято зі свят-
Це не просто дзвони дзвенять!
Люду вир. То усі гомонять-
Заговірників треба скарать!
Тягне кат із візка ворогів-
Гільотина їм шию намуляє!
Серед них мадам Дюбаррі-
Короля коханка минулого.
Так було. Тебе вибрав Король
Як кохану у свою оселю...
Як коханки подбалась роль-
Іскрометна, дивна, весела!..
Своє тіло, тріпотне й струнке,
З насолодою подарувала
Королю, як і серце м"яке.
Ти його ї справді кохала.
Ті ніколи зла не була,
Ні на кого злості не мала...
Просто Ера інша прийшла-
І тебе віддали Трибуналу.
Трибунал розібрався, як міг-
На народ не міг не вважати-
На поталу криваву товпі
Дюбаррі ешафоту віддати...
Про брехливий не думала мул,
Як король твоє зніжував тіло...
Наближатись до сонця впритул
Небезпеки ти не розуміла...
Час настав. Тебе тягне Сансон
За волосся до ешафоту...
Це якийсь невблаганний сон...
Ти благаєш- Не хочу! Не хочу!
Ти ще гарна. У тілі шал,
Груди дихають важко, виразно...
Так це любить кривава юрба-
Наче весь тебе хоче... насилувать.
-Ще хвилиночку, Пане Кат!
-Ще хвилиночку! Дайте сонечком
Милуватись, в дитинстві як!
Милуватись церковними дзвонами!
Ще повітря ковток вдихнуть!
Ще відчути руками скутими
Невблаганності важкість пут...
Ще відчути... відчути... відчути...
Невблаганний плин часу- мить,
І Сансон твоє тіло зв"язане,
Що немов від бажання тремтить,
До дошки гільйотини прив"язує.
Ти на дошці лежиш нараз
Під сокири кривавою пащею.
І сокири кривавий паз
Як тоді... олією змащений...
Полетів ніж сокири униз...
Ти напружилась, закричала...
І душа відлетіла у вись,
Як коли з Королем "кінчала"...
Натовп, наче в екстазі, волав-
Ca ira!- тому катові кволому,
За волосся як він підійняв
Миловидну жіночу голову...
Твоє тіло, що ти була
Горда ним, бо була найкращою,
Не церковна земля прийняла-
Темна яма з вапном негашеним...
... ... ... ... ... ....
Наче Ера нова надійшла
Та не раз ще скажемо нині ми-
О Свободо! Скільки ж-то зла
В світі вершиться від твого імені !..
Примітки.
Дюбаррі Марі Жанна- коханка Короля Франції Людовіка П"ятнадцятого,
гільотинована в епоху Революції
Ca ira- приспів революційної пісні "піде", "наладиться"
Сансон- кат міста Парижа в епоху Великої Французької Революції
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2014
Гарненька дівчина, покинута коханцем,
Бреде одна в сніговій круговерті.
Не стрівся справжній, цей же був поганцем...
Здається- драма, краще б вже померти...
Прийди додому, свічку запали
Ти перед дзеркалом. Зніми повільно плаття,
Сама себе, красиву, полюби
У шалі витончено-ніжного завзяття...
Вина бокал п"янкий і сигарети дим,
І попіл, що солодким смутком впав на груди...
Скажи минулому коханню- біс із ним!..
Не плач. Перегорить. Нове кохання буде!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2014
У залі, де віск, мов сльоза, омиває свічки,
Оголена вся, білотіла, цнотлива Рабиня,
Присвяту Господарю, ніжний танок, залюбки
Для мене ти з шалом коханки виконуєш нині.
Тобі ці жорстокі світи непотрібні були,
Навіщо холодна потреба буремної волі?
Кайдани, тоненькі і ніжні, намистом лягли
На шию, і тіло стікає бажаннями. Доля
Твоя не у тому, щоб шмата черствого шукать,
Втішаючись думкою, що от одірвешся, вскочиш,
Та підеш від мене... Як гарно в таночку кружлять
З таким відчуттям, що для мене ти створена. Ночі
Наповнені трунком п"янким поцілунків. Грудей
Тих подихів ніжних, і лона вологого шалу...
В неволі солодкій щасливіша серед людей-
Уява не висвітлить наших "Пирів Валтасара"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2014
Осінній вітер вщент мене заколисав,
Як я ішов із цвинтаря, хитаючись,
В крамниць вітринах погляд твій шукав,
Все сліз потік сховати намагаючись...
А думи йшли в такі стрімкі висоти,
Коли у смутку я дививсь осиротіло,
Як трунарі, раби одвічної скорботи,
Вкладали в витвір свій твоє прекрасне тіло...
Землі-земне... Та марні сподівання
Що серце обрете із плином часу спокій...
Незгасла пам"ять невичерпного кохання
Додасть тепла у смуток одинокий...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2014