| Сторінки (38/3710): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Взяв сум мене сьогодні у ясир.
Не через дощ, що вдарив по обіді.
Не через вітер, що стривожив шир.
Не через ніч без місячної міді.
Не через брак їди або пиття.
Не через те, що зранив хтось родину
Чи кинув, зуби скалячи, сміття
Мені в лице чи навздогін у спину.
Не через те, що заздрості хробак
У совісті людській шукає їжу.
Байдужість світу серце згризла так,
Немов голодний кріль капусту свіжу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2020
Живе в мені задьористе дівчисько.
Глядить у душу й оком не моргне.
Кажу йому: «Мій фініш зовсім близько».
Воно ж мені у дулі пальці гне.
Кажу йому: «Я бабця вже зі стажем.
У мене трійко внуків на землі».
Воно ж мені на хліб кохання маже
І з пристрастей готує киселі.
Кажу йому: «Дівча, ти геть здуріло.
Давно на щасті виставлено хрест».
«Яке мені до думань твоїх діло?
Чуття, поглянь, бере вже Еверест".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2020
О, як би чуйно зазвучала моя скрипка,
Коли смичком своїм торкнувся б ти до неї.
Плила б мелодія, мов руслом річки рибка,
Співали в серці б ямби, дактилі, хореї.
О, як би буйно розцвіли в душі мімози,
Якби нутро моє зволожив ти дощами.
З очей від щастя поповзли б щоками сльози,
Кричала б втіха неземними голосами.
О, як би легко дух крізь хмари мій пробився,
Коли б цілунками йому розправив крила,
Бурхливим морем в океан мій сплячий влився
Під думи зір чи теплі оплески Ярила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2020
Ти народилась, як у полі соняхи
Казково зажовтілися за містом.
Мою дорогу освітила сонечком,
Наповнила незнаним досі змістом.
Росла нелегко, та усе здолали ми.
Нам Бог поміг, його про це просили.
Пішли проблеми зі снігами талими,
У дні влились животворящі сили.
Ти виросла, сама вже мати, донечко.
Безмежно факту я цьому радію.
Сокуй, мов зріле виноградне гронечко,
Неси на крилах радість та надію.
Хай цілорічно день для тебе літиться.
Бере тебе в свої обійми Небо.
Любов’ю світ довкола тебе світиться.
Господь дає усе, що справді треба.
Літиться – буде літом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2020
Кладови́ще. Тиша і могили.
У рядах хрести та імена.
Всі, хто тут, колись, як ми, ходили,
І сміялись, аж ішла луна.
Скільки лиць знайомих на світлинах!
Мамине мені, як каганець.
З нею нас єднала пуповина,
Хліб, житло і порухи сердець.
Нині ж ділить нас незримий простір.
Пам'ять лиш про матір, як граніт.
Всі ми на землі цій – тільки гості.
Час піймає нас, залишим світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881691
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2020
Ти для моєї спраги –
лісу вода джерельна,
двері, відкриті навстіж,
в казку рожевих мрій.
Чую тебе – і никне
мука моя пекельна,
радість гуде у жилах,
наче бджолиний рій.
Ти для мого натхнення –
музика лісу й поля,
вулиць міських пейзажі,
вірші садів і клумб.
Бачу тебе – і з сили
падає в грудях воля,
все, що нас ділить навпіл,
б’ється, подібно склу.
Ти для моїх забігів –
фінішна, безсумнівно.
Темні вечірній – свічка
в подувах орхідей.
Знаю, що ти на злеті –
дихаю вогко й рівно,
Шлю пісню світу, наче
гаєві соловей.
Темня – темрява.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2020
Цей синій вечір з запахом етруски,
Ці тихі схлипи журного дощу
Рвуть спокій, що настоявся, на друзки,
Мов руки травника стебло хвощу.
Ця самота з очима білих лілій,
Цей лик серпа на небі за вікном,
Цей вітер, що заплутався у гіллі,
Цей крові сік, що став гірким вином,
Ці не обійми, що становлять вічність,
Ці шепотіння, стерті до основ,
У млосне літо йдуть холодним січнем,
Кидають в сніг оголену любов.
Етруска - вид троянди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2020
Сьогодні небо плакало весь день. Без будь-якої перерви на відпочинок витискало й витискало сльози-краплини із густих сірих хмар. Ті цівками текли додолу, вливалися в горлянки деревам, кущам і травам, не питаючи навіть на це їхньої згоди, заливали шлунки рослин по саме не хочу. А ще мили будинки, дороги, тротуари, автомобілі та все, що їм траплялося під руку, барабанили по підвіконнях – ритмічно та голосно. Я слухала цей мірний барабанний дріб і думала: виходити мені з дому надвір чи ні. Довго зважувала всі за і проти, але ввечері, акурат о 21:00, таки покинула межі свого будинку. А що? Парасоля в мене широка, нова (доня подарувала на день народження). Кросівки на високій підошві є. Та й правила зобов’язують мене вийти надвір. Я ж правила собі склала, які зобов'язалася виконувати кожного дня. А в них записано: прогулянка, пиття свіжої джерельної води. Якщо склала правила, записала їх на папері, то мушу ж виконувати. Отож пішла я. Дощик вискакував по моїй парасолі, як дурний. Мабуть, радів мої присутності надворі. Бо ж місто було майже безлюдним. Ноги я промочила, звісно. Дощ налив води скрізь незміряно, місцями стояли глибокі калюжі, місцями бігли струмки-потоки. До моршинського джерела Божої Матері підступитися я не змогла. Дорога перед ним перетворилася на річку. «Не пускає Пречиста людей до води. Провинилися, мабуть», - подумала. – Пробач нас, свята Маріє». Несподівано вигулькнув з-під мого плеча якийсь чоловік в гумових черевиках. Я аж перелякалася, він мало не зачепив мою руку своїм наплічником. Але той чоловік мене виручив. Набрав джерельної води у пляшки собі й мені. Я ґречно подякувала тому чоловікові, поблагословила його (я це люблю), він усміхнувся і пішов. А я почвалала до супермаркету «АТБ». Ну, бо ж як це – бути в Римі і не бачити Папи Римського. Супермаркет міститься ж недалечко від джерела, метрів 100 йти, ну, може, з гаком. Пустилась я до нього не по прямій дорозі, яка нагадувала річечку, а в обхід, через парк. Зайшла до магазину без проблем. На подвір'ї перед ним вода не стояла. Всередині зустріла знайому жінку, поговорила з нею. Давно хотіла її бачити, ось Всесвіт і влаштував нам зустріч. Бо ж, як відомо, нічого випадкового у світі немає. Купила я в «АТБ» все, що знайшла за потрібне, більшість товарів, звісно, за акційними цінами, і вийшла. І тут, о, чудо! Дощик затих. Весь день падав, а тепер перестав. «То ти, небо, рюмсало тому, що я не виходила? - пронизала мозок думка. – Ти чекало мого виходу? Так? Довго ж я заставила тебе плакати. Пробач, дороге». Поки йшла додому, жодна краплина на мене не впала. Лягала спати – тиша стояла за вікном. Небо заспокоїлось, умиротворилася, задрімало. Поснули й хмари на ньому. «На добраніч вам! Солодких снів!» - мовила я. І теж невдовзі заснула. Наступні два дні були погожими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880796
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2020
Ліс падає, вбитий
смертельним цілунком.
Джерела міліють
у товщах підземних.
Повітря насичене
пилом і трунком,
І річок легені
у цятинах темних.
Ще трохи і небо
не втримає втому,
Завалить вогненними
стрілами сушу.
Закрутимо думи
у танці стрімкому.
Відчинимо двері
сумлінню у душах.
Потугу вдягнемо
в сорочку залізну.
Змінитись захочемо.
Буде не пізно?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880609
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2020
Радість в серці та в окрузі –
Дощик вимив трави в лузі,
Цвіт парфумить, птах співає,
Озерце хвильками грає.
Ліс поважно люльку курить.
Небо сірі очі жмурить –
Думу думає крилату.
Морду виставив кудлату
Пес-безхатько на стежину.
Сонце лиже йому спину.
Крячки вийшли з очерету –
Свіжа тема для сюжету.
Хлопчик вибіг із будинку,
Хліба їм несе скоринку,
Блиском сяють оченята.
Підпливають каченята,
Корм хапають, ним ласують.
А любов із днем вальсують.
Риба б’є у хвилю-бубон.
Надуває вітер губи
І кричить на всю горлянку:
- Доброго усім вам ранку!
22.06.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2020
До лісу йшла я не з принуки,
Він друг мій, а не візаві.
Зустрілись, взяв мене під руку,
Гуляти стежкою повів.
Удвох ми довго мандрували.
Вбирали пахощі у ніс.
Птахи пісні нам дарували.
Удвох їх кликали на біс.
Багно нам слало покривало.
Чинили води нам затор.
Ніщо нам настрій не зламало,
З сердець не вибило мотор.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2020
На вимикач уже хотіла натиснути
І перекрити тік коханню у душі.
Та в очі глянула твої – пахкі андрути,
Змій зваби миттю випхав голову з кущів.
Згасити в собі твоє світло не посміла.
Допоки має силу, світить хай мені.
Гуляє простором душі моєї, тіла,
На флешку пам'яті записує пісні.
Андрути - діалект галицький, вафлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2020
Стрий – місто, де борець живе й митець,
Де кожен прагне успіху та волі.
Зросло тут з доброти людських сердець
Багато дивних сакур і магнолій.
Їх стріне перехожий – спинить крок,
Піддасть свої чуття блаженній ласці,
В очах поселить сонмище зірок
За нагороду побувати в казці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2020
Люблю тебе? Ні. Це чергова казка,
Якій сама придумала сюжет,
В кінець якого проситься поразка,
Де дистанційка, а не тет-а-тет.
Люблю тебе? Та як тебе любити?
Ти ж вітер. Пролетиш, лиш загуде.
Позаду лишиш тільки скло побите
І квіти – ті, що лишком, де-не-де.
Люблю тебе? Ні. Не люблю. Не хочу
На тебе витрачати час і шал.
Усе, що з тебе виросло, столочу.
Хай небом надихається душа!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2020
Із лісом стрічалась сьогодні.
Обійми мені розпростер.
Прибрав усі рифи підводні,
Крилатих покликав в етер.
Співали так гучно, натхненно.
Чуття розтривожили вкрай.
Дерева гойдали знамена,
Гопак танцював водограй.
Я слухала спів стоголосий,
І дух мій від щастя ридав.
Ліс гладив мене по волоссі
І кисню в кальян підкидав.
Всміхнулась, наснаги набралась.
Сум з вітром пішов на спаце́р.
Із лісом сьогодні стрічалась.
Обійми мені розпростер!
На спацер - діалет, на прогулянку.
Етер - ефір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2020
Якби ти знав, як я тебе люблю,
якби ти знав, якби ти тільки відав,
ти б не жалів мені свого вогню,
ти б йому право підписав на freedom.
Якби ти міг, якби ти тільки міг
думки в моєму мозку просвітити,
із тіла б вийшов, серця свого біг
спинив би і не зміг заговорити.
Якби торкнувся до моїх грудей
рукою, вкрив своїми мої плечі,
відчув би, як нутро моє гуде -
так, ніби бджоли в вулику під вечір.
Якби ти став метеликом на мить,
сів на уста мої одного рання,
без заборон, до денця міг би спить
нектар мого солодкого кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2020
Опівдні так небо сопіло,
Так сипало іскри із віч!
Вдягло темне хутро на тіло -
Придбало у бутику "Ніч".
І вітер в якімсь божевіллі
Вершив свій надземний політ.
Сховався горобчик у гіллі.
Стулила півонія цвіт.
Із берега змило рибалок,
Жучки закопались в піску.
А небо ревіло. Змивало
Сльозами гріховність людську.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879580
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2020
До твого́ б діткнутися плеча,
До грудей припасти, як востаннє,
І відчути, як в тобі ручай
Виграє мелодію кохання,
Вгледіти, як котиться сльоза
По твоїй щоці, в душі зачата,
Так, немов по листику роса
Вранці від обіймів вітра-брата.
Забувати хугу, снігопад.
Співом грітись, римою піїта.
Розуміти, що душа – це сад,
Плід в якому – дотик твого літа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2020
Хто ві́н, кого звемо́ ми другом?
Той, хто не йде по тобі плугом,
Коли твій нерв, як глина тлінна,
Як гублять напрямок коліна,
Зло в очі плигає гюрзою,
День омивається сльозою.
Як бачить, з тіла дух тече,
Готов підставити плече,
Із фарби, добрості та хисту
Прокласти райдугу барвисту.
У нетрі вліз ти – б’є у дзвін.
Осяяв день – сіяє він.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2020
Для малят
Є у мене песик Дим.
Я люблю гуляти з ним.
Він спортивну вдачу має,
У футбол зі мною грає.
Дам йому я супу з м’ясом
З’їсть його мій Димчик ласо.
Миску вилиже до дір,
Сторожити буде двір.
Гавкатиме пес завзято.
Злодія не пустить в хату.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2020
Аодій ти вмілий, я – автомашина.
Підкорювачка гір я. Ти – вершина.
Я риба цінна. Ти – глибоке море.
Я ніч п’янка. Ти небо срібно-зоре.
Ти молоко парне. Я чистий горщик.
Я хлібна нива. Ти мій ґрунт і дощик.
Рожевий лотос я. Ти сонце літнє.
Я часу плин. Ти дихання новітнє.
Я літня днина. Ти - мій сад плодовий.
Бджола я спрагла. Ти нектар медовий.
Я ніс і очі. Ти мій ліс і кисень.
Ти кут шарад. Я – промінь бісектриси.
Я – слово. Надих ти йому космічний.
Любові рух я. Їй – двигун ти вічний.
Я парус, ти – натягнуті вітрила.
Я сум і слабкість. Ти – мій сміх і сила.
Сопілка я. Ти сопілкар завзятий.
В твоїх руках бажаю побувати.
Хоч порізно ми у добі фізично,
В душі гориш так палко, феєрично!
5.06.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2020
Будь спокійний, обшир
Твій не порушу.
Твоя тиша, тямлю,
Це також відповідь.
Від емоцій зайвих
Очищу душу.
Кину їх на крила
Хмільному вітрові.
Місяць ти серпастий
На ниві зоряній.
Багатьом дорогу
В пітьмі освітлюєш.
Та не зігріваєш
Їх душі зорані.
Блиском ніч осяєш,
А вранці - звітрюєш.
Ти живи, як жив -
Світи, співаючи.
Напувай прихильців
Сяйва літрами.
Ну, а я піду.
Куди? Не знаю ще.
Десь туди, де сонце
Й день безвітряний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2020
З думок своїх тебе й на день не відпускаю.
Ти оксиген судинам, сосни і дуби.
Я кожен нерв твій, кожну жилку відчуваю,
Мої щоденні ти западини й горби.
Душі з тобою всяко – радісно і смутно.
Без реєстрації у ній живеш давно.
Як ти попав туди, не знаю абсолютно,
Але п’яниш її і грієш, як вино.
Усе це трюки, мабуть, любості-чаклунки.
Пройшла по серцю, мов вантажений камаз.
Жадала я твого одного поцілунку?
Обсип устами тіло (прагну) сотні раз!
Любість - любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2020
Як добре бувати в театрі під назвою «Ліс».
Тут вхід завжди вільний, квитка купувати не треба.
Земля замість сцени і зарості замість куліс,
І даху немає, стоїть диво се просто неба.
Освітлювач - сонце чи місяць в оточенні зір.
Дерева, кущі і трава – декорації сцени.
Актори – плазун, земноводник, комаха і звір.
В режимі нон-стоп йдуть вистави в межі ойкумени.
В театрі під назвою «Ліс» є чудовий оркестр,
Птахи різновиді у ньому солісти й хористи.
За регента - вітер. В цій справі він best of the best.
Травинки, листки, квіточки і дощі – танцюристи.
А кожна пора, що у році, митець-костюмер.
Струмки, комарі, дятли, верби сухі – музиканти.
На них задивляються білки й сороки з галер,
Зникаючі рисі, орли і хмарки-емігранти.
І оплески шлють "Лісу" вдячні його глядачі
За працю й талант, за видовище дивне і мову.
Уміє він радість засіяти в кожній душі.
Лише б не знесла зла людина його установу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2020
Не сотвори собі кумира,
І розчарований не будеш -
Не розрубає день сокира,
Не пошматує стогін груди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2020
Бува, відволічусь, тебе забуду,
Буденності складаючи в коші.
А потім знову щось залізе в груди,
Усе переверне в моїй душі.
І так тоді тебе почути хочу,
Така туга у серці, хоч кричи.
Ім’я твоє, мов «Отче наш», шепочу,
Про нашу стрічу думи снуючи.
Не впишешся у долі візерунок.
На мить лише наш перетнувся шлях.
Але хоча б один твій поцілунок
Хотіла б я відчути на устах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2020
Коли ти мовчиш, плаче дощ за вікном,
Від вітру здригається шиба.
Вкривається озеро темним сукном.
У судорозі мечеться риба.
Коли ти мовчиш, плечі втягує сад.
І ліс очі хилить додолу.
Птахи не співають весні серенад.
Кульбаби стрижуться наголо.
Коли ти мовчиш, гасне в печі вогень,
І холод проказує: «Welcome!»
Але коли сходить твій голос, як день,
На серце лягає веселка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2020
Сумують леви під «Мармуровим».
Покрився в риськи іржею лик.
Бювет у тузі, нахмурив брови,
Вчащав тут людець, а нині зник.
Безхатьки-псюри й коти в розгубі -
Оті, що їли дієту з рук.
Тримають рідко горіха в зубі
Руденька білка і чорний крук.
Пустують лави. Готелі плачуть.
Заждалась «Крапля» дитячих ніг.
Виною - Ковід лихої вдачі,
Під кроки многим вемедем ліг.
Курорт чекає на люд охоче
Доріжки тужать без підошов.
Вода джерельна до рота хоче.
І кисень радо б до крові йшов.
Земля придбала зелену постіль.
Вздовж тротуару – квіток парад.
Жде Моршин. Просить до себе в гості.
Усе, що має, віддати б рад.
"Крапля" - дит. майданчик у міському парку. "Мармуровий" - санаторій. Риська - металева скульптура у парку. Дієта - дієтичне харчування.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2020
Травень, як березень став, вередливий, мінливий.
То теплим подихом шиї торкнеться і уст,
То закошлатить все небо і випустить зливи,
Вітру дасть рупор – рече, як Іван Златоуст.
Вчора краплинам холодним він був охоронцем.
Била з них кожна копитцем о брук, мов лошак.
Нині із хмарного сховища випустив сонце.
Вміло на вулицях міста танцює гопак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2020
Не відаю, де ти – і небо у купчастих хмарах,
І вітер тривожно бринить на деревах-кіфарах.
Ховається птах у густому садовому вітті.
І квіти зникають п’ятипелюсткові в суцвітті
Бузку, що недавно ще серце тенетив красою.
І смуток весь день наді мною літає осою.
І голову думи стискають важкі, наче брили.
І сохнуть у тілі, мов трави покошені, сили.
А тільки почую твій голос, душа стрепенеться.
І крила напне, і у небо, мов птаха, знесеться.
Кружляє там довго і радо – до зір, до знемоги.
За менти такі щиросердно я дякую Богу.
Тенетив – брав у тенета, в полон
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2020
Ще вчора сонце промінням грало,
Акордеона в руках тримало.
І танцювали квітки і трави
Без знань всіляких позицій, правил.
А нині хмари над дахом міста.
Виводить вітер сонату Ліста.
Біжать, мов коні, ставкові хвилі.
Тепло маліє у рості й силі.
Дорослі й діти сидять у хатах.
Стулили дзьоби птахи крилаті.
Набрали в очі бузки зажури.
Покрили тіні штрихами мури.
Чого ж ти, травню, такий мінливий?
Рудий учора , сьогодні – сивий.
Пусти ж бо сонце, зробись привітним.
Дай тілу волі, тепла і світла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2020
В Саду Європи гарно навесні:
Між сакурами – килими тюльпанів,
Птахи пісні співають голосні,
Ставки дзвенять від лестощів фонтанів.
Синіють гіацинти. На свічки
Із вогниками їх голівки схожі.
А форма клумб нагадує річки,
В яких свій зір купають перехожі.
Десятки барв і пахощів в зелі!
Цей сад об душі треться теплим лобом.
Хтось вміє рай створити на землі!
А хтось і пекло зводить хижим дзьобом…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2020
Спить кабанчик на горісі.
Ослик звив гніздечко в лісі.
Корова в чорних мокасинах
Стрибала в небі по хмаринах.
Миша котика зловила.
Сіно взяло в руки вила
І давай людей складати,
На горище викидати.
В морі плаває ведмідь,
Лин на нього має хіть.
Буде ним він ласувати,
Як зима прийде до хати.
М’ята чай пила із чашки.
Хобот виріс у мурашки.
Сонце сипле дощ зі жмень –
Для засмаги гарний день.
Біг тюльпан по тротуарі.
Вітер їхав на «Феррарі».
А ведмідь на комарі
Покатався у дворі.
Їсть троянда галушки.
Родить яблука й грушки.
В чистім небі ліс висів.
Крокодил на квітку сів.
Їде річка на коні.
Риба виросла на пні.
Скрутилась хата у клубок.
Скотилась, наче колобок.
Має крила бегемот.
В морі плаває єнот.
На хмарині виріс ліс.
У гніздо літак заліз.
П’ять яєць за добу зніс.
Посинів у нього ніс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2020
Співав мені сумної нині ліс:
«Так рідко вас, людей, сьогодні бачу.
А я на таці – кисень вам під ніс.
І ґрунт ваш сторожу ще на додачу».
Кажу йому: «О, лісе! Не журись!
Ще трохи і прийдуть до тебе люди.
Ти поки що в зелене зодягнись
І розучи з крилатими етюди.
Пустив сльозу. «Не треба. Що ж ти так?»
До губ його поморщених припала.
Всміхнувся. Плечі випрямив. Козак!
Зоря у його позирку заграла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2020
До парку прийшла міського
Лиш дощ заховав сопілку.
Не стріла з людей нікого,
Зате побачила білку –
В траві, під дубком тінистим.
Дала їй горіх – зраділа,
Взялася завзято гризти,
Увесь, до граминки, з’їла.
А поряд росли тюльпани.
Набрали у стебла соку!
В барвисті вдяглись жупани –
У конкурсі «Квітка року»,
Мабуть, хочуть участь брати.
Вальсують під тубу вітру.
Читають якісь цитати.
Парфумлять навкіл повітря.
Стою під дашів’ям неба,
Пейзажі ловлю чудові.
Щаслива! Як мало треба
Для цього - краси й любові!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2020
Весна. І дні такі, як і торік:
То сонце сяє, то дощі стукочуть,
То небо в хмарах і гуркоче грім,
То синь пречиста, коники сюркочуть,
І длубаються в деревній корі
Трудяги-дятли са́дові на втіху,
Лише народу менше надворі,
Свободи менше, гамору та сміху.
Виходять люди в масках із квартир
Лише, щоби собаку прогуляти.
Бузок цвіте і фіолетить шир –
Не бачать, хліб купили – і до хати.
Бо карантин. Бо світ поглинув страх,
Коронавірус вийшов із підпілля.
Сумують квіти й лави у дворах.
І плаче цвітом черешневе гілля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874050
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2020
Була у полі. Вітра там зустріла.
Співав він квітам про свою любов.
Почула пісню, на травичку сіла,
В театрі почувалася немов.
По полю бігав Вітер, як по сцені.
Квітки гляділи, мліли від чуттів,
Здіймали вгору листячка зелені.
І танцював у полі, хто хотів.
Птахи кружляли довкруж Вітра вміло.
Метелики звивались залюбки.
А я до Вітра підійти не сміла.
Він сам підбіг, торкнувся до щоки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873959
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2020
Якби ти знав, як я тебе люблю.
Лила на серце воду, ти не змився.
Віддалася б, як скрипка скрипалю,
Тобі, лише б до мене дотулився.
Якби ти знав, як подих мій тремтить,
Коли тебе для себе відкриваю.
Чуття моє метеликом летить,
До цвіту, що уста твої вкриває.
Якби ти знав… Не знатимеш, мабуть.
Не розірву перед тобою груди.
Іди! Твори! Люби! І просто будь.
А я?... Колись таки тебе забуду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2020
Була у лісі (вилізла з ютуба).
А там дерев – незлічені полки.
Зустріла крука у обіймах дуба,
Йому мережку ткали павуки.
Була у лісі. Там повітря гоже –
Легке, мов пух, і чисте, як сльоза.
Пташиний хор виводив месу. Боже!
Яка ж умілість і яка краса!
Була у лісі. Там медунка квітла,
І анемонка свій розкрила цвіт.
Налило сонце і тепла, і світла,
Лишило скрізь цілунок свій і слід.
Була у лісі. Вірите? Почула,
Як на цимбалах грало джерело.
Зачудувалась. І ураз відчула,
Що варто жити, вірити в добро.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873013
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2020
Такий сьогодні гарний день!
Кажу я правду, справді гарний!
Стрибає хмара, мов олень.
А сонце…, наче хліб з пекарні.
Вітрисько човником пливе,
Повітря веслами лоскоче.
І сум узад, як рак, повзе.
І серце йти до танцю хоче.
На стежці, в лузі, на даху
Сидять промінчики, мов гості.
Як спраглі вівці до води,
Біжать мої думки у простір.
11.04.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872985
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.04.2020
Чого журитись? Хмари розповзлися,
Втекли, мов миші в нірчасті рука́ва.
На ноги сонця промені звелися
І нумо бігать по будинках, травах.
Закаркали ворони біля хати.
Шпаки крильми забили по цимбалах.
Посипалися звуки, мов карати.
Запінилися в сонячних бокалах.
Всміхнулись квіти. Сад на небо глянув.
Вітрисько польку станцював на гіллі.
І сірий сум кудись у безвідь канув.
Бо довкіл рух такий, як на весіллі.
А кіт лежав, втягав у вуха звуки.
Коли затихли, став аплодувати.
Де й взявся вечір, витяг з торби лука,
Став чорні стріли навсібіч пускати.
20.04.15
На Фейсбуку був цей вірш, а тут його, як виявилось, немає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2020
Якщо хтось хоче дізнатися якомога більше про таку країну як США, то має найперше відвідати Нью-Йорк. Це найбільше місто у Штатах із найбільшим у світі метро, яким щодня користується близько 5 млн. людей. Саме в цьому місті стоїть славнозвісна статуя Свободи, яку йому подарувала Франція (висота 46 метрів, 354 сходинки), саме тут є найбільше хмарочосів, один з яких, висотою 167,5 метрів, є особливим тим, що не містить на своїх зовнішніх стінах жодного вікна. У Нью-Йорку є гарні парки та сквери. Центральний парк, наприклад, славиться тим, що сюди прилітає чверть найрізноманітніших птахів, які мешкають в Америці. А зоопарк Бронкса тим, що в ньому можна побачити понад 650 видів тварин, а всього в ньому проживає близько 4000 особин. Таймс-сквер цікавий своєю назвою, яку йому дали на честь всесвітньовідомої газети «Нью-Йорк таймс». Редакція цієї газети міститься в цьому сквері зь1904 року. Таймс-сквер заворожує погляд своїм виглядом – різноликими висотками, неоновими рекламними вивісками і людьми, які безперестанно снують туди-сюди, мов мурашки в мурашнику. Нью-Йорк славиться тим, що довгий час входив у трійку найбільш фінансових центрів світу. А віднедавна, випередивши Лондон, став лідером серед них. Кожен двадцятий корінний мешканець Нью-Йорка є міліонером. Найбільше ж супербагатіїв проживає в районі Манхеттен. Нью-Йорк – одна зі світових столиць імміграції, місто, в якому життя не зупиняється навіть вночі. Його мешканці допізна засиджуються в барах, ресторанах та інших місцях розваг. Вони рідко готують вдома. Тому попит на готову їжу шалений, і вибір її в місті великий – на будь-який смак та гаманець. До Нью-Йорку, що приваблює своїм демократизмом, своїм постійно зростаючим економічним розвитком, багато хто навідувався і не тільки для того, щоб побачити це місто, а й для того, щоб оселитися в ньому. Тому воно є густо заселеним. Саме цей факт у березні 2020 року зробив мешканців міста заложниками великої біди, що прийшла у світ зі спалахом нового коронавірусу в Китаї. Вірус викликає симптоми, схожі на застуду, але швидко вражає легені й інші органи. Патоген належить до великої родини коронавірусів. У світі мало залишилося таких країн, де б цей вірус не був виявлений. Всесвітня організація охорони здоров'я дала офіційну назву коронавірусній хворобі з Китаю - COVID-19. У ВООЗ розповіли, що перша вакцина від цього типу коронавірусу з'явиться не раніше, ніж через півтора року. А поки що… Поки що світ бореться з пандемією, як може.
Станом на 13 квітня 2010 року вже понад 1,8 млн. людей у світі заразилися коронавірусом. Новим центром світової пандемії стали Сполучені Штати, найбільше людей захворіло саме в Нью-Йорку. Зібрані шокуючі дані про лихо, яке спричинила нова хвороба у цьому місті.
За інформацією Служби екстреної медичної допомоги, тільки у вівторок, 7 квітня, 256-х жителів Нью-Йорка знайшли мертвими у своїх квартирах. А все тому, що медики на перших порах радили за «легких» симптомів залишатися вдома і не звертатися за медичною допомогою. Це, як виявилось, було неправильно.
Саме те, що Нью-Йорк є «містом, яке ніколи не спить», на думку фахівців, і стало головною причиною стрімкого поширення епідемії.
За офіційними даними, в Нью-Йорку живе понад 8,4 млн. людей, але якщо до цієї кількості додати людей, що заселяють найближчі передмістя й деякі райони сусідніх штатів і їздять до «Великого Яблука» щодня на роботу, то їх буде понад 23,6 млн.
Точну кількість нелегальних жителів Нью-Йорка не знає ніхто, та, за підрахунками декількох дослідницьких центрів, в місті постійно проживає понад 500 тисяч вихідців з інших країн, які не мають жодних офіційних документів. За статистикою, на площі в одну квадратну милю в Нью-Йорку проживає 27 000 людей. У цілодобово працюючому і відкритому місті дотримуватися «соціальної дистанції» і справді виявилося майже неможливо.
Як вважають фахівці, основним переносником вірусу стали пластикові сидіння та металеві поручні в громадському транспорті, де вірус міг зберігатися до 72 годин.
Вірус, який проник у Нью-Йорк, став ним ширитися з неймовірною швидкістю.
7 березня губернатор Куомо запровадив у штаті режим надзвичайного стану, а ще через п'ять днів заборонив проведення будь-яких заходів, де могли б зібратися понад 500 людей.
Мерія рекомендувала припинити роботу ресторанам, музеям і театрам. Та більшість закладів громадського харчування та барів продовжили роботу, захистившись оголошеннями з вимогою до відвідувачів дотримуватися необхідної «соціальної дистанції».
Незабаром з'ясувалося, що вжиті владою заходи не можуть зупинити епідемію. 15 березня губернатор оголосив про припинення занять у всіх школах, а ще за тиждень підписав розпорядження про обов'язкове закриття будь-якого бізнесу, що не має відношення до життєзабезпечення громадян. Такими були визнані продовольчі, тютюнові та винні магазини, громадський транспорт, автозаправки, автосервіси, медичні офіси і ЗМІ. До вечора 21 березня місто подолало позначку в 10 000 інфікованих.
За оцінками влади, ці безпрецедентні заходи можуть обійтися економіці штату у 15 мільярдів доларів доходів ще до кінця року. Але, як заявляв сам губернатор Ендрю Куомо, іншого виходу у нього просто не було: за підрахунками фахівців, вже в найближчі місяці носіями вірусу можуть стати від 40 до 80% жителів штату.
Тим часом, попри нові заборони влади, кількість заражених у місті продовжувала зростати. Серед хворих тільки на початку квітня було 1 400 працівників поліції Нью-Йорка, 282 пожежників, 580 працівників громадського транспорту. Про симптоми захворювання також повідомили майже 20% співробітників служби «швидкої допомоги» міста.
До початку квітня, за офіційними даними, більшість заможних жителів Нью-Йорка залишили місто. Епіцентрами захворювань стали два округи, розташованих за межами Манхеттена: не надто благополучний район Корона в Квінсі, здебільшого населений бідними вихідцями з країн Латинської Америки, і Боро-парк в Брукліні, де десятиліттями селилися представники ультрарелігійної хасидської єврейської громади.
«І там, і там в одному будинку або квартирі могло жити 10 і більше людей, - пояснив ВВС лікар з лікарні Elmhurst в районі Квінс, який попросив не називати його імені. - Жителі Корони часто не мають медичної страховки, вони не розмовляють англійською і просто не звертаються за допомогою. Хасиди, своєю чергою, не роблять цього з релігійних міркувань, продовжують вести звичайний спосіб життя: досі проводять велелюдні служби в синагогах і відмовляються закривати школи».
За словами медсестри Наді Грінберг, яка працює в лікарні Нью-Йоркського університету NYU Medical Center, пацієнти з симптомами коронавірусної хвороби з'являються в госпіталі «кожні три-п'ять хвилин».
«Вони приходять самі, деяких привозять бригади «швидкої допомоги», так що нашим лікарям доводиться працювати по 16-18 годин на добу», - заявила вона ВВС.
За словами директора департаменту екстреної допомоги лікарні Mount Sinai в районі Квінс Джоліона МакГріві, сплеск смертності від вірусу в Нью-Йорку пояснюється ще й тим, що велика кількість жителів не звертається за лікарською допомогою аж до останнього моменту, намагаючись впоратися з симптомами захворювання вдома.
«В результаті вони потрапляють до нас уже із зупинкою дихання, і допомогти їм просто неможливо», - говорить він.
Лікарям в Нью-Йорку не вистачає не тільки необхідної апаратури. Дефіцит масок, захисних засобів і рукавичок вже призвів до появи громадських ініціатив, таких як рух GetUsPPE, активісти якого збирають гроші і захисні засоби для медиків в соціальних мережах.
12 квітня президент США ввів режим стихійного лиха у всіх 50 штатах, вперше за всю історію країни. Станом на суботу, 13 квітня, в країні було 19 560 заражених, 22 тисячі людей, заражених коронавірусом, померли, з них понад 7 тисяч у місті Нью-Йорку.
Та попри всі ці жахіття в місті Нью-Йорку були і приємні новини – розцвітали квіти і дерева, хтось народжувався, хтось ставав вперше мамою чи татом, бабусею чи дідусем, хтось одужував, хтось створював сім’ю, хтось завершував писати роман, хтось домальовавув картину.
А хлопчик Вільям Вейд 14 квітня святкував свій десятий день народження. Коли він зранку прокинувся у своїй кімнаті і пішов до вітальні, то побачив, що мама сидить на кріслі і дивиться телевізор.
- Добридень, мам! – мовив. – Що там у світі?
- Нічого втішного, дитино.
- Зараження людей коронавірусом, як повідомляє університет Джонса Гопкінса, продовжується. Найбільше хворих на даний час, - говорив диктор ТБ, - у Сполучених Штатах, епіцентром епідемії залишається Нью-Йорк. Засумував Вільям.
- Мамо, а як же моє день народження? Я так чекав його! Ти казала, будемо святкувати у кафе. Запросимо багато гостей.
- Інколи обставини, синку, бувають сильнішими за нас.
- То до мене сьогодні ніхто не прийде – ні бабця, ні дідусь, ні тітка, ні дядько, ні мої кузени, ні друзі? Мене ніхто мене не обійме, не вручить подарунка?
- Ми з татком тебе обіймемо. А подарунок – той, що ти хотів, новий велосипед, виберемо і купимо тобі тоді, коли умови карантину дозволять це зробити. Зараз усі магазини зачинені. Працюють тільки продуктові та аптеки. Та й їздити на ньому ти б на даний час не міг. Заборонено ж. Але святковий торт ми тобі замовили, піцу велику і ще деякі смаколики. До полудня все це нам повинні доставити.
- Але мені все ж сумно, мамо. Всі мої друзі гарно відсвяткували свої дні народження – з кульками, іграми, танцями, жартами, безліччю різних подарунків. А ми не маємо змоги влаштувати таке свято. Мені 10, це мій перший в житті ювілей. Чому ця біда приперлася саме тепер, мамо?
- Хто його знає? Мабуть, чаша Божого терпіння переповнилась. В останні десятиліття люди надто зациклились на собі, на своїх матеріальних статках. Навчання, робота, гроші, розваги – ось що було головним. Люди мало приділяли уваги духовному розвитку. Вони перестали ходити до церкви, дякувати Богові за все. І ми – не виключення.
- А давайте, - запропонував хлопець, - коли закінчиться карантин, всією сім’єю підемо до церкви, і щотижня в неділю ходитимемо, як бабця Мері.
- Я теж думала над цим. Так. Підемо. І будемо ходити щонеділі й у свята. Тільки б нам пережити цю всесвітню біду, - мовила мама.
- А поки не маємо змоги піти до церкви, можемо вдома відмовляти спільно молитву «Отче наш», - продовжив бесіду Вільям.
- Гарна ідея, - сказала мама. – Правда, Джо?
- Так.
- Будемо щодня зранку молитися, просити в Бога пробачення за наші недобрі думки та справи.
- Шкода, що бабці Мері та діда Джека з нами немає. Саме бабця Мері навчила мене молитви «Отче наш», коли я ще був маленьким. Я це пам'ятаю.
- Так. І вона наполягла на тому, щоб я тебе записала до української недільної школи. Бабця ніколи не забувала того, що її батьки – твої прабабуся Марта та прадід Василь, походять з України
- Мамо, тату, я так мрію навідатись до України, побачити її вишневі садки, квітучі луги, рычку Дніпро і гори Карпати.
- Колись поїдемо, синку. Обов’язково поїдемо. Тільки б ця коронавірусна пандемія закінчилась і не почалось якесь інше лихо. А зараз – до молитви.
Мама, тато та Вільям стали на коліна і відмовили молитву «Отче наш». А тоді мама сказала: «Дякую тобі, Боже, за те, що дав нам із Джо гарного сина, що він і ми на даний час живі та здорові. Охороняй нас і надалі від усякого лиха, від хвороб, що ширяться світом, і пробач нам усе, чим ми завинили перед тобою, людьми».
Коли всі піднялися з колін, мама обійняла Вільяма і привітала його з днем народження, те саме зробив і тато.
– Дякую вам, любі батьки. І Богові дякую за те, що дав мені вас.
Тато пішов до своєї кімнати. Він мав написати звіт про роботу, яку проводив дистанційно. Мама подалася на кухню готувати сніданок – чай, каву та канапки.
Вільям витягнув свій планшет, зайшов в Інтернет. В ігри грати йому чомусь не хотілося, зайшов на Фейсбук. Минув рік з того часу, як він зареєструвався у цій мережі. Деякі фейсбучні друзі привітали його з днем народження. Подякував їм. Тоді почитав кілька дописів про пандемію коронавірусу – лячно зробилося. Вимкнув планшет, знову засумував, навіть впустив дві сльозини. Мама побачила, якраз прийшла кликати сина на сніданок. Обійняла, поцілувала. «Все буде гаразд, дитино. Лихо, яке спіткало сьогодні людство, не навічно. Воно мине. Вчені винайдуть ліки від COVID-19, а згодом і вакцину». Тата, який надійшов, занепокоїв стан сина. Він поплескав Вільяма по плечу, мовив «все буде гаразд», вийшов на балкон, причинив за собою двері і, вдивляючись в сірі обриси безлюдного міста, став думати над тим, як розвеселити сина. Раптом йому прийшла ідея. Треба зателефонувати до поліційного відділку! Батько Вільяма швидко набрав потрібний номер.
- Добрий день вам! – мовив, коли слухавку підняв черговий полісмен. - Я Джо Вейд із Манхеттена. У нашого сина Вільяма сьогодні день народження. Йому виповнилося 10 років. Він дуже сумує через те, що друзі і рідні не зможуть прийти до нього і привітати його зі святом. Що нам робити?
- Гм… Ми не знаємо відповіді на ваше питання. Зазвичай, нам телефонують, коли хтось чинить якийсь злочин. Але ми подумаємо над вашим питанням. Продиктуйте свою адресу.
Батько Вільяма продиктував її. Через годину йому задзвонили з поліції і сказали, що невдовзі під їхній будинок приїдуть полісмени, щоби привітати його сина з днем народження. Через 10 хвилин чотири поліцейські автівки вже стояли на дорозі під будинком Вільяма. Вони гучно засигналили клаксонами. Тато сказав:
- Ліз, Вільяме, давайте вийдемо на балкон, глянемо, що там таке.
Всі вишли. Тато махнув рукою полісмену, що стояв біля автомобіля й дивився в їхню сторону. Той крикнув: «Хлопці! Виходьте!» Сім полісменів у масках одночасно вишли з автівок, стали на відстані 2 метрів один від одного і разом заспівали: «Happy Birthday to You! Happy Birthday to You! Happy Birthday, Happy Birthday, Happy Birthday, William!». А тоді один з чоловіків у формі витягнув з машини 10 надутих повітрям і зв’язаних бантом кульок і випустив їх у небо. В очах Вільяма заграло сяйво, на обличчі з’явилася усмішка. Він заплескав в долоні. Люди, які повиходили на свої балкони й побачили, як полісмени вітають хлопчика, теж гучно зааплодували. Зліва і справа прокотилося хвилею: «Happy Birthday, William!» Хлопець не тямив себе від щастя.
Коли полісмени поїхали, Вільям і його батьки повернулися до кімнати, у вхідні двері хтось пустив дзвінок. Це був посильний. Він приніс замовлення з ресторану. Тато Джо прийняв його. Невдовзі мама стала заставляти наїдками та напитками стіл. Син допомагав їй в цьому. Він носив тарілки й горнята, виделки й ножі. Коли стіл був накритий, тато відкоркував шампанське, налив його собі й мамі, а синові – сік, малий він ще для того, щоб спиртне вживати. Сиділи за столом утрьох, їли, пили, згадували смішні історії зі свого життя. Рідні та друзі телефонували Вільяму, присилали есемески, вітали його з днем народження. Бабці Мері хлопець розповів про те, що мама, тато і він прийняли рішення ходити до храму в неділі та свята після карантину. "Це чудово!"- радісним голосом сказала бабця. - Подарунок я давно тобі придбала, занесу, як тільки можна буде". "А що це, бабцю?" "Не скажу! Секрет!" "Ну, гаразд. Так навіть цікавіше буде. Дякую, що привітала!Бережи себе!" "Ти теж".
Ввечері, перед тим, як лягати в ліжко, Вільям обійняв маму, тата і сказав їм: «Я думав, що сьогодні матиму найгірший із тих днів народження, які мав. Але це був мій найкращий день народження! Ніколи його не забуду! Спасибі вам». А тоді підійшов до серванту, в якому був образок Ісуса, що його йому колись бабця Мері подарувала, й мовив: «І тобі, Боже, дякую за ласку твою! Бережи Америку та Україну!» «І весь світ!» - додала мама. «І весь світ», - погодився тато.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872018
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 14.04.2020
Бабця Олена живе у селі Волохів, що на Рівненщині. Пів року тому вона відсвяткувала своїх 90. Її привітали діти, онуки, правнуки, родичі, сусіди і навіть сам голова сільради Пилип Іванович Томащук привітав. Прийшов до неї з квітами та цукерками, вручив, уклонився. Про бабцю Олену була навіть написана велика стаття в районній газеті, до якої ще й світлини додали. Журналістка пані Вікторія Пилипчак спеціально приїжджала до старожитниці, щоб взяти в неї інтерв’ю, і не з порожніми руками прибула, а з подарунком від редакції – з торбиною заморських фруктів. Усе їй розповіла бабця Олена – і про життя в часи другої світової війни, і про довоєнний час, і про післявоєнний. Згадувала все і то сміялася, то плакала. Чоловік її, Іван Трохимович, помер 10 років тому, від серцевого нападу. «Працьовитий був дуже і чуйним, - розповідала. – Людям допомагав. Мав коней, віз і плуг. Свої й чужі городи орав. Із хворих і багатодітних грошей не брав». Бабця Олена ж все життя швачкою пропрацювала, в ательє і вдома шила. Навіть з інших сіл приїжджали люди до неї, в чергу записувались, особливо, перед святами. То зараз все, що бажаєш, коли гроші маєш, можна купити. А тоді, як вона була молода та душа, так не було. Зараз бабця не шиє, погано бачить зблизька, навіть в окулярах. Але сама ще ходить і навіть город, як чується добре, порає. Дещо іноді, правда, забуває із сьогодення. Але те, що було в її житті колись, добре пам’ятає. Бабця Олена народила двох доньок – Ольгу та Степанію, які вже самі стали бабусями. Живе з ними обома в новій хаті. Починав будувати її ще Іван Трохимович, а закінчували зяті. Зробили собі два входи, і наче дві хати стало з однієї. Народилося у бабці п’ятеро онучат – Олеся, Ігор, Ромко – діти Ольги, Василь та Ніна - Степанії. І правнуків старенька діждалася. Восьмеро їх. І праправнуки є – двоє поки що. У домі з бабцею живуть дві доньки зі зятями, двоє внуків із своїми половинами і троє правнуків. Бабцю Олену всі люблять. Зі своєї пенсії вона кожному щось вділяє, хоч і про себе не забуває. Любить пристойно виглядати. Шити одяг сама вже не може, то щось собі час від часу купує, на базарі, до свят, як правило. Бабця завжди охайна, вмита й причесана. На вигляд маленька, щупленька, і трішки згорблена. Весь день вона крутиться, як бджілка. Всюди залізе, все хоче знати, бачити, чути. Та по обіді спить, годину. Це в неї давня звичка. Діти та внуки бережуть свою бабцю, ось вже як місяць нікуди не пускають, бо ж у країні карантин оголосили, пандемія коронавірусу шириться. Людям, старшим за 60 , не можна виходити за подвір’я дому, вони – в зоні найвищого ризику. Таких багато вже померло в різних країнах світу – в Китаї, Італії, Іспанії, Франції, Великобританії, США. А бабці так хочеться вийти – на Богослужіння до церкви піти, на город навідатися, що за селом, до міста поїхати. Але ніт! Не пускає родина. «І де вона він узявся, той коронавірус? – бідкається бабця. – Та хіба ж він мені страшний? Я голод пережила і купу всіляких грипів, не скосив мене жоден. Місяць чемно слухала рідних, не покидала свого двору, а більше не можу. Завтра ж раненько, поки всі спатимуть, вилізу через вікно зі своєї кімнатки і поїду до міста. Великдень надходить, а в мене нижня білизна вся зіпрана, мешти потерлись в деяких місцях, неякісні купила минулого року». Як задумала, так і зробила. Вилізла о шостій ранку, пішла на перший автобус. На зупинці прочитала оголошення «Всі автобуси зняті з рейсу до закінчення карантину». «Що ж робити? – подумала бабця. – Піду пішки. Не так уже й далеко до міста тьопати, 5 кілометрів. Колись я і більші відстані долала». За дві години бабця вже була на базарі. Вибрала собі мешти, білизну, колготки нові купила. Тільки вийшла за ворота базару – а тут двоє полісменів, як з-під землі виросли.
- Доброго ранку, бабцю!
- Доброго і вам, синочки!
- Чого не дотримуєтесь правил карантину?
- Хотіла маску купити, шановні, та немає їх в базарній аптеці. А ось обновки до Пасхи купила собі.
- Що ж ви купили?
- Мешти, колготки і ще дещо, соромно казати.
Розсміялися полісмени.
- Де живете?
- В селі Волохів.
- Хто вас привіз до міста?
- Сама дійшла.
- Та це ж більше, як 5 км.
- Так. Але що мала робити? Автобуси не ходять, у внука є автівка, але він сказав, що не повезе мене до міста, бо не хоче, щоб я заразилася корона вірусом і вмерла.
- А про штраф казав?
- Який штраф?
- За порушення правил виписують штраф – 17 тисяч.
- Йой! Хлопчики! Не лякайте мене, бо і справді помру. Я не маю таких грошей.
- Не бійтеся, бабцю. Ми вас не оштрафуємо. Дамо вам маску і завеземо додому.
- Ви будете такі добрі?
- Так. Але більше не йдіть до міста. Добре?
- Не піду.
Відвезли полісмени бабцю. А діти і внуки вже по селі ходять, шукають пропалу. Побачили поліцейську машину, злякалися. Бабця (у масці) вилізла з неї, полісмен їй подав руку. «Дякую», - сказала вона чоловікам у формі й попрямувала до дверей. Повибігали сусіди з будинків. Всі дивляться, чекають, що буде далі.
Донька підійшла до машини.
- Ми не знали, що бабця пішла. Вона втекла через вікно, поки ми спали. Будете штраф виписувати?
- На перший раз ні. Ми з бабцею провели профілактичну бесіду. Але ви краще дивіться за нею, будь ласка.
- Гаразд. Будемо. Дякуємо вам.
Бабця усміхнулася полісменам, помахала їм рукою і сховалася за дверима хати.
- Є добрі люди на світі. Підвезли безкоштовно, маску дали і штраф не виписали, - подумала і пішла приміряти обновки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871777
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 12.04.2020
Є ще люди, і їх чимало, які відносяться до пандемії коронавірусу, як до чогось надуманого, до чогось такого, що не заслуговує на велику увагу. Що там, мовляв, панікувати, це звичайний грип. Але практика показує, що не такий уже він і звичайний. Підступність коронавірусу полягає в тому, що іноді він протікає абсолютно без симптомів. Проте наслідки бувають важкі! Ось вам конкретний приклад.
Один чоловік, що вважав хворобу COVID-19 серйозною і небезпечною для життя, вирішив покинути місто з його чханнями, шмарклями і кашлями, з його псами на повідках, які вигулюють своїх власників тричі на день, з його мешканцями, що безперервно шастають до аптек та магазинів з масками на писках і без них, і податись на дачу, щоб, так сказати, самоізолюватись на час карантину.
Закупив собі перед тим n-ну кількість продуктів, таких, що швидко не псуються, миючих засобів, сів у свій старий жигуль і поїхав. Коли прибув на місце, навів лад у будові, біля неї, поклав продукти до шафи, а тоді приступив до боротьби з вірусами старим перевіреним способом - став очищати свій організм спиртовмісною рідиною. Хай собі мешканці сіл і міст, країн та континентів планети Земля хвилюються. Він, так сказати, збоку за ними поспостерігає, за допомогою телевізора. Мережа Інтернету, на жаль (чи на щастя?) не покриває його ділянку з дачею у прилісному масиві. Та телевізор, хай не плазмовий, але на дачі є, й антена є, яка здатна телевізійні сигнали ловити. Ввімкнув телевізор. А тут халепа, за час простою, а це майже 5 місяців, щось трапилося з антеною, що була закріплена на даху хати. Чи птахи крилами зрушили, чи вітер постарався, хто його знає. Взяв чоловік драбину і поліз на дах. Але так як був під шафе, то не втримав рівновагу, злетів із даху і впав на подвір’я, перед тим проїхавшись спиною по масивні лаві, що стояла під хатою. В результаті падіння з висоти отримав легкий струс мозку, забій спини і закритий перелом ліктьової кістки лівої руки. Чи ці травми не є прямим наслідком коронавірусу?
При цьому, зауважте, ніякі явні симптоми хвороби не виявлялися. Не було ні температури, ні кашлю, ні нежитю. З цього випливає, що не можна легковажно ставитися до проблеми, що виникла в зв'язку з пандемією коронавірусу. Одним миттям рук від біди не вбережешся. Небезпека може підстерігати тебе будь-де і в найбільш непередбачувані формі. А щодо того чоловіка, то добре, що він мав легкий забій мозку і не переламав собі кінцівки чи хребет. Через кілька хвилин травмований прийшов до тями. Помахав ногами - не зламані. Підніс голову - крутиться, але ціла. Рука болить ліва, дуже! Але права не ушкоджена. Полежав чоловік якийсь час, пойойкав. А тоді піднявся із землі, приклавши до цього чимало зусиль, бо ж рука та спина боліли. Зачинив хату (ключ був у дверях), сів до машини і повернувся до міста. Можливість підхопити там коронавірус його вже більше не лякала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871259
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 08.04.2020
Було це ще до пандемії,
Як віруси не мали царства,
Взяв гроші в банку чималі я –
Мільйон – на розвиток свинарства.
Почав я ферму будувати.
Будівлю звів, вклав вікна, двері.
Хотів уже свиней придбати –
Породистих, та в атмосфері
Вірусів вдосталь розвелося.
Їм паніка додала сили.
Свиней купити не вдалося,
Бо ж карантин оголосили.
Пів місяця сиджу, як в танку.
Нудьга мене уже стомила.
Надзвонюють мені із банку:
- У вас удосталь в хаті мила?
Є антисептики та маски?
Імбир, лимони, авокадо?
Ви правду говоріть, будь ласка.
Немає? Привезем їх радо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2020
Маски кожен із нас купував чи шив, певно,
Протирав в хаті дерево, скло і пластмасу.
Милом руки й обличчя намилював ревно,
Як приходив зі двору і так час від часу.
Одяг в пралку кидав – здезінфектиться, вірив,
І взуття вичищав, лиш додому добрався,
Рідиною зволожував горло без міри,
Щоби вірус «корона» в легені не впхався.
Перед сном ніжив тіло у ванні під душем.
Чисту постіль стелив, як збирався лягати.
А чи встиг, чи спромігся очистити душу,
Богу й тому, хто скривджений, «вибач» сказати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2020
А я тебе кохала, так кохала,
як навесні квітки луги й поля.
А я тебе чекала, так чекала,
мов дощ у спеку висохла земля.
А я тебе у ранок свій пускала,
з тобою вдень ходила пліч-о-пліч.
А я тобою вечір замикала,
а я з тобою зустрічала ніч.
Я сіяла зірки в твоїм волоссі,
здувала з твого тіла пил і сніг.
А ти... Ти в мені бачив тільки осінь,
Відкрив обійми дівчині-весні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2020
Весна прийшла. Птахи співають вранці.
Зривають сон березі та бджолі.
Дощі снаги набрали, водять танці,
Сліди від ніг лишають на землі.
Хоч небо в сірих і у чорних латках,
І на лугу, як ржа, трава лежить,
У грудях радість плигає зайчатком,
Щось дивне (чує) простором біжить.
Незміряне таке щось, надкосмічне,
Таке, якому не поставить меж,
Таке, що вже було і буде – вічне,
Відрода світу і любові теж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866886
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2020
Коли ти прийдеш у мій дім і промовиш: «Ну, ось він я,
Ну, ось він я, той, хто візьме всі турботи на себе?"
Коли я почую зі словом «кохаю» своє ім’я,
І тепле таке щось, як котик, залізе до ребер?
Коли ти мене понесеш у далеку незвіданість
На крилах міцних і гарячих без ваг і боязні,
І будуть всі страхи мої екзекуції піддані,
І вийдуть на волю, немов амністовані в’язні,
Надія і віра?
Готовий ділитися скарбами,
Позбутись умовностей всіх, себелюбства, кордонів?
Тоді розмалюймо наш день фантастичними фарбами,
А ніч розігріймо вогнями сердець і гормонів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2020
Скільки ти ще будеш тримати це чуття у своїй душі?
Скільки будеш живити його своїми дурними мріями та надіями?
Він не кохає тебе.
Він ніколи тебе не кохав і не буде кохати.
Ти для нього, як гілка каштана,
що заглядає до його автівки, коли він їде гостинцем свого міста,
як синиця, що сидить на цій гілці,
як листок, що тріпоче на ній,
як хмара, що прогулюється небом над його головою.
Побачив це "диво" – і забув навіки вічні.
Навіть, якщо лежатимеш на його шляху,
він спокійно пройдеться своїми черевиками слави по тобі
і навіть не скривиться,
бо не відчує твого болю,
не помітить твоєї сльози.
Він не помітить твого тіла.
Купи собі, нарешті, повітряну кульку -
таку велику міцну повітряну кульку.
Видуй у неї все, що спікає твою середину,
і відпусти її у вільну подорож,
бажано вітряного дня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864885
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2020
- Твій щось тобі приніс у день закоханих?
- Букет і шоколад смачний до ла́те.
- А мій прийшов увесь такий забрьоханий -
Ходив до лісу проліски шукати.
- Знайшов?
- Якби ж то. Став мені тлумачити,
Що вирвали їх зайчики вухаті.
Сказала, що не хочу його [b]бачити[/b].
- Пішов?
- Ні, [b]світло вимкнув[/b] у кімнаті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864785
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2020
Я люблю тебе. Чуєш? Люблю,
Наче шахта вагон і вугілля.
Я без тебе всі сенси гублю.
Я без тебе, мов липа без гілля,
Мов синиця без пісні та крил,
Як будинок 🏠 без даху, без шиби,
Наче космос без дір і світил,
Глиби моря без солі та риби.
Я без тебе і ночі не сплю.
В дні мені ти - вогнем матіоли.
Я люблю тебе. Чуєш? Люблю!
Так люблю, як ніхто і ніколи
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2020
Я вас любила. Я любила вас.
А ви все віддалялися від мене,
Гасили моє дихання шалене
Байдужістю своєю повсякчас.
Я вас любила, й віддано колись,
Як любить море чайка срібнокрила,
Земля після морозу дух Ярила,
Пташина по дощі безхмарну вись.
Я вас носила, як яйце-райце,
На королівський трон вас підносила.
А ви… нещадно рвали мої крила.
Хіба ж ви знали, як боліло це?
Любила вас, як моречко Дунай.
Пливла до вас, та ви були бездійні.
І стихли пісні звуки мелодійні
Любові обірвалася струна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864122
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2020
Все в мене o'kay. Їм усмак, каву п’ю,
Розрулюю справи і біди.
Ніхто не обмежує волю мою,
Не просить варити обіди.
Що хочу, те їм, куди хочу, іду.
Встаю, коли хочу, й лягаю.
Планиди своєї кобилу гніду
До руху сама запрягаю.
Роблю те, що вмію, що радість несе.
Бича не терплю над собою.
І все ж… часом серце Амур потрясе.
І хочеться з волею бою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863404
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2020
(мій вільний переклад)
Часом, доля меле тебе в дріб.
В цілому ж, життя – хороша штука.
І не страшно, коли чорний хліб,
Страшно, як душа чорніш за крука.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861855
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 19.01.2020
́́ОМАР ХАЙЯМ (мій переклад)
Жбурни об стінку склянку. Що? Розбилась?
Ну, то промов їй кілька теплих фраз.
Звершилось чудо? Цілою зробилась?
Ось так людей ламає від образ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2020
Інколи варто, щоб хтось тобі дав ляпас,
Добрий такий, щоб у грудях аж дух спинило,
Щоб з голови твоєї злетіла шляпа,
Щоб твоє море спокою заштормило,
Впало, мов Троя, царство твоїх ілюзій
І не могло більше голову вверх підняти.
Інколи варто дурість втопити в блюзі
І не казкову казці кінцівку дати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2020
Ти можеш бути з ким завгодно,
Кидати жарти без угаву,
Сидіти в кнайпі супермодній
І їсти вишукану страву,
Ділити з тими час, хто в берцях,
Увагою фанатів грітись,
Але тобі із мого серця
Уже нікуди не подітись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860737
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2020
Я пташечка, пташина, пташка.
Люблю я неба синій диск.
І як в житті було б не важко,
Триматиму у серці блиск.
Пісні у простір буду лити
І відкривати очі млі,
Любити світ і просто жити,
Радіти небу і землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859761
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2019
Я в Україні народилась
і зросла.
З її долонь я їла хліб –
пахучий, житній.
Вона мене за руку брала
і вела
В далекі мандри
обшири блакитні.
Вона мені
відкрила музику дощів,
Навчила мову
лугу й лісу розуміти,
Іти в політ
у час нічний, немов хрущі,
І малювати на снігах
гаряче літо.
Я її радість
в скриньки кидаю усім,
А біль її
промінням серця розбиваю.
Її майбутнє
бачу в славі та красі.
І славень гучно їй
і впевнено співаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859741
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2019
Коли наш сусід зі сходу
Полюбить чужу свободу,
Чинитиме на догоду
Вимозі землі й небес?
Зважатиме на угоду,
Не литиме муть у воду,
Співатиме честі оду,
Поставить брехню під прес?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2019
Велети нової ери – невгамовні ненажери,
Металеві тренажери, все їдять: ТБ етери,
Соцмережі, книг папери, ковбасу, сирок, еклери.
П’ють налиті у фужери різні вина і лікери.
Хоч втягають до холери, кажуть, гарні в них манери,
Бо людині рух пантери пропонують без афери.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2019
Люблю тебе так щиро-тепло-ніжно,
Немов ґаздиня з ягодами грядку,
Неначе мама-киця кошенятко,
Як малюки узимку гірку сніжну.
Люблю тебе, як сонце ранню осінь,
Як маки жито, як птахи дерева,
Немов гінкі туристи місто Лева,
Мов листя клена й горобини лосі.
Люблю тебе, як ранок після ночі,
Як каву, що вже стала атрибутом,
Тобою смакувала я б, як брютом,
Якби звела нас доля очі в очі.
Тебе б носила на своїх зап’ястях,
Якби ти іншу не гойдав на серці.
Не в змозі з нею я зійтись у герці.
Прощай і знай, тобі бажаю щастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2019
21. Нена́висний мені цей крик.
До спокою з дитинства звик.
22. Люблю улітку я годить
Черешнями сестричці,
Купатись в річці і ходить
Босо́ніж по травичці.
23. Боро́́давку ти не чіпай.
Це небезпечно, так і знай.
24. Вира́зно вмію я читати.
Мене хвалила моя мати.
25. Татусь виши́вану сорочку
Вдягнув і сів у холодочку.
26. Дід граблі́ нові приніс до хати,
Буде ними листя загрібати.
26. Ма́буть, почитаю.
Бо охоту маю.
27. Пави́ч хвоста свого показував
Тим, хто глядів, неодноразово.
28. Ота́ман зі старих віків
Водив в походи козаків.
29. Пере́ляк був у тітки Рузі,
Вона гадюку стріла в лузі .
30. Щоб по́милок не допускати,
Потрібно правила вивчати.
31. В піце́рії здійняв я вчора гамір.
«Помо́вч!» - мені моя сказала мама.
32. Тризу́б і гімн, і прапор , знай рідненький,
Є символами України-Неньки.
33. Чорно́зем є на півдні мого краю.
Чорно́слив я до крему добавляю.
34. Шовко́ву сукню Оля має.
Її на свята одягає.
35. Припиніть цей бе́шкет, люди,
Бо поліція прибуде.
37. Добу́ток – множення це дія.
Запам’ятай собі, Надіє.
38. Щоб в житті не натворив,
За́вжди правду говори.
39. Фо́рзац – це папір,
Що єднає обкладинку
І книжну серединку.
40. Без плаща і шпа́ги
Стану я на ва́ги.
В річку гли́боко пірну.
В ластах я пройдусь по дну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858090
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 15.12.2019
1. - Що стоїш, як ста́́́́́́́туя?
- Думаю про ла́те я.
2. Обвисла в мене ще́лепа.
Стою, неначе те́лепень.
Учитель оком міряє.
І сам собі не вірю я.
Сидів я довго, парився,
З завда́ннями не справився.
3.О́лень аркушик знайшов.
О́лень вчитися прийшов.
́
4. Ка́мбалу їсть мама Лана,
Ку́рятину – тітка Яна.
5. У хліву є коза і корова.
У дровітні – сокира і дро́ва,
6. За́гадки Івасик прочитає.
Оля їх миттєво відгадає.
7. Ві́рші варто всім вивчати,
Щоби пам'ять тренувати.
8. Сядь собі у зру́чне крісло.
Прочитай про річку Віслу
Або вірш про шлях до зір.
Ко́сим поглядом не мір.
9. Йшла з дочко́ю мама Люба.
Розмовляли собі любо.
До́нька подружок зустріла –
Двох, на лавочці сиділи.
Книгу Оля з дому взяла,
В ній малюнки розглядала.
За́кладку тримала Клава –
Фіолетову, як лава.
10.Стань до лю́стра, зачешись,
В ти́гровий костюм вдягнись.
Де́щицю візьми горішків,
І пройдись до парку пішки.
Білок в парку погодуй.
А тоді додому дуй.
11.Спи́ну рівно ти тримай.
Тулуб свій не викривляй.
12. Це́нтнер важить тітка Мілка.
Пів – мішок із цукром.
Тонну – татова автівка
З титулкою – зубром.
13. Над проєктом тато працював.
Успіх цей проєкт у світі мав.
14. Дідусь сьогодні був в етері.
Розповідав про вікна й двері.
15. Алфа́віт треба знати,
Щоб швидко відшукати
Слівце у словнику
На «ер», на «пе», на «у».
16. Зо́зла ти слова не кидай.
Заспокойся, мудрість видай.
17. Кропива́ росте у лузі.
Ми нарвемо її, друзі.
В ній волосся будем мити.
Заблищить, як оксамити.
18. Ку́рятину я придбаю,
Запечу у печі.
Фо́льгу я і форму маю,
І приправні речі.
19. За́кладки Івась не мав,
Довго в книзі текст шукав.
20. [b]Пів аркуша [/b]в Олі Микола узяв.
[b]Півколо[/b] на ньому він намалював.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858088
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 15.12.2019
Коли я
дивлюсь на тебе,
То кров
У нутрі нуртує.
Із висохлих
в серці стебел
квітки
виростають, рву їх.
Та хтось їм
дає безсмертя.
Ти з Чаром
вступив у змову?
Ламаю
квіткам хребет я.
Вони ж
виростають знову.
Так радісно –
ти у силі.
Так боляче –
ми не разом.
Підносять
космічні хвилі.
Вбивають
беззвучні фрази.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2019
Спи, мій хлопчику маленький.
Очі міцно затуляй.
Тебе любить твоя ненька,
Україна – рідний край,
Бабця, дід, і, звісно, тато,
Сад і пташка за вікном,
Ковдра, подушка і хата,
Сірий кіт і добрий гном.
Засинай, малий. Це треба,
Спить коза, собака, слон.
Хай вночі прийде до тебе
Найгарніший в світі сон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857457
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 09.12.2019
Вчора ще стелився сніг
Білим килимом до ніг.
А сьогодні… Ну й дива!
Чуб наставила трава.
На чоло вантажець ліг.
З чого кіт тепер пиріг
Зліпить? День безсніговий.
А на носі – рік Новий.
Де дарунок він знайде?
З чим у гості він прийде
До собаки та вівці,
До грайливих горобців?
Настрій в котика пропав.
Сів на лаву, лапи склав.
- Чом налив до віч роси? –
Запитав його Василь,
Хлопець років так із п’ять,
Зорі в позирку мигтять,
Ґазди і ґаздині син
В куртці – кольору цитрин.
- Дума мозок перейма.
Сніг лежав, тепер – нема.
Перед Новоріччя бігом
Пиріжки ліплю зі снігу
Для собаки та вівці,
Для грайливих горобців.
- Викинь сум з душі гніздечка.
В хаті є мука, яєчка,
Масло, сир, горня вершків.
Напечемо пиріжків!
Їсти буде дядько, тітка,
Мама, тато і сусідка,
Ти і я передовсім.
Їжі вистачить усім –
І для пса, і для вівці,
Для грайливих горобців.
Сніголіп 'ям, знай про це,
Не наситиш черевце.
Довго сміх пускав Воркіт,
Аж відлунював живіт.
- Добре це придумав ти –
Пиріжки для всіх пекти
З борошна, не зі снігів,
Що лишили місто Львів.
А коли (росте охота!)
Ми візьмемось до роботи?
- Завтра буде вихідний.
Попрацюємо. Не ний!
Кожен в свято буде ситий.
- Тісто я б хотів місити,
Формувати пиріжечки,
Затискати їм краєчки.
Потім пхати в піч гарячу.
Мрію втілю я котячу?
- Так. Даю тобі я слово.
Зробим це. Обов'язково.
Вранці всі взялись до праці.
Пиріжків чотири таці
Наробили і – до печі.
Сіли, випрямили плечі.
А як дух наповнив хату,
Кинулися витягати
Здобу, бо була готова
І на вигляд – пречудова.
Нею гостили усіх.
Той, хто їв, хвалив пиріг.
Раді були баба й дід,
Мама, тато, кіт Воркіт.
А ще, звісно, дядько, тітка,
Бабця з костуром – сусідка,
Пес Буркун, дочка вівці,
Василько та горобці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857193
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 07.12.2019
Інколи слово –
одне – однесеньке,
гарне, м’яке,
як хвостик лисячий,
мов немовляти
тільце, теплесеньке
важить багато більше,
ніж тисячі.
Інколи слово,
завчасу мовлене,
рану, немов
антисептик злизує,
Серцю знаходить режим
«оновлено»,
Вводить у дію.
І біль… вислизує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2019
Не постукавши навіть, у душу ввійшов.
На защіпку її я тоді не закрила.
Тільки-тільки на серці розгладився шов,
Почали підійматися стомлені крила,
Думи тихо лягли, наче трави в покіс,
Жовте листя роки стали спішно вдягати,
І тут на тобі – все полетіло навкіс.
Сад душі взявся бруньки з гілок випускати.
Сонце очі звільнило з льодів і снігів,
В животі звили бусли гніздечко охоче.
Вийшли навшир чуття, мов річки з берегів.
І з душі проросло сотні квіток водночас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856807
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2019
Розквітнув день. Сиджу за ноутбуком –
У багатьох подій лице гидке.
Сідає сум на серце чорним круком –
У світу нині дихання слабке.
Не тим живе, не те несе до рота,
Не те бажає зі шляху змести,
Не того пране викупити лота,
Що людству може спокій принести.
В зіницях світу щирості так мало,
Любові – кіт наплакав, у душі.
Йому, аби були горілка й сало.
Здобути надмір – головний рушій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856507
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.12.2019
Ще вчора я серце твоє відчувала.
Тремтіло, як листя під вітряний дув.
Душа моя гілля сухе обірвала,
Цвіла наче вишня весною в саду.
А нині жура щось під вухо кигиче.
І кров - як вино з недозрілих ще слив.
До танцю мотив учорашній не кличе.
Ти іншій сьогодні свічу запалив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856152
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2019
Її ніхто
ніколи
не любив
по-справжньому,
отак,
щоб до знемоги,
отак,
щоби себе
для неї вбив,
лиш аби їй
щасливі епілоги.
Її ніхто
ніколи
не кохав,
отак,
як вітер в полі
конюшину,
немов латаття
синьоокий став,
як риба – море,
літній гай –
Пташину.
Вона ж…
носила сонце,
мов п’ятак
в долоні білій -
гріє
ще й сьогодні.
Планети довкруж
бігали,
це так.
Але серця у них
були холодні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855973
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2019
У грудні було би тобі сорок п’ять,
Якби не пішов ти за обрій.
Пісні твої душу і досі п’янять,
Слова – застрягають у горлі.
Міг жити, співати і пити глясе,
Торкати руками безмежність.
Та ти Україну любив над усе.
Помер за її незалежність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855796
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.11.2019
У парку Моршина живуть коти і псиська,
Брунатні білочки і сірі голуби.
А віднедавна поселилась в ньому риська.
Втекла із гір, яким поголено чуби.
Ховатись важко там, вовки голодні бродять.
А місто Моршин як не як – екокуток.
Вночі дерева тут стежками парку ходять,
Джерельну воду п’ють і сяйво із зірок.
І кожне дерево щось рисьці в вухо шепче,
Кладе їду під ніс їй, силить кровобіг.
Наїсться риська і з басейна воду хлебче.
Вода ця силу надземну несе в собі.
В Моршині з'явився пам'ятник рисі. :)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855530
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2019
Про те, що разом нам недоля бути, знаю.
Та не спіши чуттю підписувати розстріл.
За хвіст ще трішки синю птаху потримаю
І відпущу її в політ у вільний простір.
Дозволь душі моїй набутися тобою,
Пожити в казці дивній, складеній з фрагментів.
Свідома того, що не виграю я бою
В борні із полчищем обстав і аргументів.
Та доки квітка в серці втримує баласти,
І доки запах свій пускати а обшир хоче,
Не дай завчасно їй зів’янути, опасти.
Нехай вона іще пелюстям потріпоче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2019
ВЧИМОСЯ ПРАВИЛЬНО ВИМОВЛЯТИ СЛОВА
(для учнів)
1. - Що стоїш, як ста́́́́́́́туя?
- Думаю про ла́те я.
2. Обвисла в мене ще́лепа.
Стою, неначе те́лепень.
Учитель оком міряє.
І сам собі не вірю я.
Сидів я довго, парився,
З завда́ннями не справився.
3.О́лень аркушик знайшов.
О́лень вчитися прийшов.
́
4. Ка́мбалу їсть мама Лана,
Ку́рятину – тітка Яна.
5. У хліву є коза і корова.
У дровітні – сокира і дро́ва,
6. За́гадки Івасик прочитає.
Оля їх миттєво відгадає.
7. Ві́рші варто всім вивчати,
Щоби пам'ять тренувати.
8. Сядь собі у зру́чне крісло.
Прочитай про річку Віслу
Або вірш про шлях до зір.
Ко́сим поглядом не мір.
9. Йшла з дочко́ю мама Люба.
Розмовляли собі любо.
До́нька подружок зустріла –
Двох, на лавочці сиділи.
Книгу Оля з дому взяла,
В ній малюнки розглядала.
За́кладку тримала Клава –
Фіолетову, як лава.
10.Стань до лю́стра, зачешись,
В ти́гровий костюм вдягнись.
Де́щицю візьми горішків,
І пройдись до парку пішки.
Білок в парку погодуй.
А тоді додому дуй.
11.Спи́ну рівно ти тримай.
Тулуб свій не викривляй.
12. Це́нтнер важить тітка Мілка.
Пів – мішок із цукром.
Тонну – татова автівка
З титул кою – зубром.
13. Над проєктом тато працював.
Успіх цей проєкт у світі мав.
14. Дідусь сьогодні був в етері.
Розповідав про вікна й двері.
15. Алфа́віт треба знати,
Щоб швидко відшукати
Слівце у словнику
На «ер», на «пе», на «у».
16. Зо́зла ти слова не кидай.
Заспокойся, мудрість видай.
17. Кропива́ росте у лузі.
Ми нарвемо її, друзі.
В ній волосся будем мити.
Заблищить, як оксамити.
18. Курятину я придбаю,
Запечу у печі.
Фо́льгу я і форму маю,
І приправні речі.
19. За́кладки Івась не мав,
Довго в книзі текст шукав.
20. Пів аркуша в Олі Микола узяв.
Півколо на ньому він намалював.
21. Нена́висний мені цей крик.
До спокою я більше звик.
22. Люблю улітку я годить
Черешнями сестричці,
Купатись в річці і ходить
Босо́ніж по травичці.
23. Боро́́давку ти не чіпай.
Це небезпечно, так і знай.
24. Вира́зно вмію я читати.
Мене хвалила моя мати.
25. Татусь виши́вану сорочку
Вдягнув і сів у холодочку.
26. Дід граблі́ нові приніс до хати,
Буде ними листя загрібати.
26. Ма́буть, почитаю.
Бо охоту маю.
27. Пави́ч хвоста свого показував
Тим, хто глядів, неодноразово.
28. Ота́ман зі старих віків
Водив в походи козаків.
29. Пере́ляк був у тітки Рузі,
Вона гадюку стріла в лузі .
30. Щоб по́милок не допускати,
Потрібно правила вивчати.
31. В піце́рії здійняв я вчора гамір.
«Помо́вч!» - мені моя сказала мама.
32. Тризу́б і гімн, і прапор , знай рідненький,
Є символами України-Неньки.
33. Чорно́зем є на півдні мого краю.
Чорно́слив я до крему добавляю.
34. Шовко́ву сукню Оля має.
Її на свята одягає.
35. Припиніть цей бе́шкет, люди,
Бо поліція прибуде.
37. Добу́ток – множення це дія.
Запам’ятай собі, Надіє.
38. Щоб в житті тне натворив,
За́вжди правду говори.
39. Фо́рзац – це папір,
Що єднає обкладинку
І книжну серединку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855149
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 18.11.2019
Я помилилася. Пробач.
Ти не нарцис – каштан квітучий.
Мій настрій знову йде у скач,
Чуття виплигує із кручі.
Ти той, хто душу денно мне.
Ти дневі - сонце, ночі - місяць,
Манрівка у позаземне,
Хліб, який мізки денно місять.
Моє пробудження ти й сон,
Моя печаль і ейфорія.
Мій доброволяний полон.
Мій? Так. Однак...
Лише у мріях.
Тут круча – глибоке місце в річці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2019
Захоплюйся собою, мов нарцис.
Кидай, кому захочеш, серця спис.
До мого ж не наближуйся вікна.
Ненавиджу, ненавиджу, нена...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854909
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2019
Ти серце заставляєш в бубон бити.
Ти кров ганяєш, наче мишу кіт.
Ну, як тебе я можу не любити,
Коли собою затуляєш світ?
Ти сонце, що промінням ріже мряку.
Ти вітер, що зриває амулет.
Хмільне варіння із голівок маку,
Солене море і солодкий мед.
М'який, неначе шерсть в зимі на білці,
І легкокрилий, мов у леті птах.
Твій дух так вміло грає на сопілці,
Як суховії влітку на степах.
Ну, як тебе такого не любити?
Ти поглядом одним ламаєш лід.
Ти серце заставляєш в бубон бити.
Ти кров ганяєш, наче мишу кіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2019
А ти мені вночі приснився.
Тримав троянду у руці,
У очі пристрасно дивився,
Рум’янець сіяв на щоці.
Я б узяла твій цвіт охоче,
Та ти збентежився й пропав.
Не спала я уже пів ночі,
Твій дивний погляд не давав.
Свідомість вимкнула над ранням.
Піднялась, сон згадала враз.
Червона квітка – на кохання.
Мене кохаєш? Серце… – в джаз.
А, може, плід уяви – сон цей,
Гормонів ігри у крові?
Але чому сміється сонце,
І промінь скаче по брові?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2019
Зеновію Красівському присвячується (12.11.19 минає 90 років з дня народин)
Зено́вій Красі́вський — український поет, літератор, член Українського національного фронту та Української Гельсінської групи, останній Крайовий провідник ОУН (р.) у підрадянській Україні, борець за відновлення УГКЦ.
Є люди, що народжуються жити
Задля високих прагнень і чуттів.
Їм мало мати дім і хліб спожити,
Їм треба, щоби рідний край розцвів,
Щоб вільно в ньому дихалося грудям,
Для голосу заторів не було.
Вони приходять, щоб служити людям,
У них душа відкрита і чоло.
Для них важливо, щоби честь блистіла,
Як зірка опівнічної пори,
Любов всякчасно птахом тріпотіла.
Їх духу не загнати до нори.
Їх шлях важкий, вони живцем згоряють.
Їх думи притуляються до книг.
Із їх слідів дерева виростають,
Шумлять, цвітуть, розказують про них.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2019
Якщо б ти мене запросив в свою казку.
Я б не напнула байдужості маску.
Летіла б до тебе зигзицею, орлицею,
Стала б тобі сонцем, зірницею.
Стрибала б у проруб твоєї душі.
Родила б для тебе теплі дощі.
Поливала б ними твій сердечний лан,
Позбувалася б старих рубців і ран.
Якщо б ти мені переслав квиток
На виставу чуттів твоїх і думок,
Я б і дихання загубила,
Кожен рух твій і звук ловила.
У зіницях своїх тебе б скупала,
Пелюстям любові повитирала.
Але між нами - стіна з бетону.
У тебе нема мого номера телефону.
Очима свердлю мережевий простір,
Загоджу на сторінку до тебе в гості.
А там ти й вона, й гормони в галопі.
Серце – в попіл.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2019
Була в моїм геномі із зачаття.
Живилась словом маминим щодень.
Хотіла волі і найкраще плаття,
Гострила ум для віршів і пісень.
Настав момент, я вилізла із темні
І стала пізнавати рідний край.
Як родичці своїй найкращій кревній
Мові варила я із цвіту чай.
Вона всміхалась і слова місила,
З них думи формувала, клала в піч.
А я зі двору дрова в дім носила,
Щоби в печі горіло день і ніч.
Світилась мова, як бурштин на скриньці.
І декому нутро з’їдало це.
Її хотіли знищити чужинці,
Свої болото кидали в лице.
Здалася? Ні! Здолала гори, й доли,
Бурхливі ріки та сухі піски.
Минемось ми, але вона – ніколи,
Коржі словесні їй пекти віки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2019
А ти не мій.
Темніє лик у сонця.
І залишає кров
Любові сіль.
Свого позбулось
Щастя охоронця.
Шпильки буденність
Пхає звідусіль.
А ти не мій.
Птахи затихли в лузі.
Трава зів’яла,
Згорбилась верба.
Налив у душу
Вітер смутку музі.
І вірі хтось
Зірвав з чола герба.
А ти не мій.
Цю яву не зігнути.
Всі аргументи
хижо кажуть:
«Ні!»
І я спитала в долі:
«Як же бути?»
І я почула:
«Витопчи вогні!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2019
КОЛЬОРОВИЙ ТИЖДЕНЬ У ЗАГАДКАХ (для діток підготовчої групи садка чи 1 класу)
ПН, ЧЕРВОНИЙ КОЛІР
1. Він у полі виростає.
З-поміж жита виглядає.
Червоніє, наче рак.
Хто це, діти? Звісно… (мак).
2. Круглу форму вони мають
І у червні достигають.
У саду на гіллі виснуть
І на смак є трохи кислі. (Вишні)
3. Я на городі виростаю.
Кисло-солодку вдачу маю.
Зелений я, допоки зрію.
Як виросту, почервонію.
Росту з братами на стеблині.
Не в’юся, мов по тину, дині.
Я круглий, як маленький м’ячик.
Але не бігаю, не скачу.
Мене їдять в борщі, салаті
І просто з сіллю Олі й Каті. (Помідор)
4. Дуже ми веселу вдачу маємо.
На куші улітку виростаємо.
В китицях живемо, зрієм так.
Кислі ми, зазвичай, є на смак
І червоні, як у Олі щічки.
Називають люди нас - … (порічки).
5. Я тварина із роду комах.
На зелених живу килимах.
Мене сонечком зве дітвора,
Хоч проміння у мене нема.
Маю крильця червоні, як мак.
Як здійму їх, лечу. Звуся як? (Сонечко-жучок, бедрик)
ВТ, ЖОВТИЙ КОЛІР
1. Кругле, тепле, променисте.
В літній час бува й вогнисте.
Таку вдачу воно має –
Все, що бачить, зігріває.
(Сонце)
2. Ця рослина є висока.
Жовтокоса, чорноока.
Є таке у неї вміння:
Зріє - видає насіння.
Споживають його люди.
Ще й олія з нього буде.
(Соняшник)
3. Фрукт цей з-поміж всіх завидний.
Жовтий, кислий, яйцевидний.
У Австралії з’явився.
Всім народам знадобився.
Вітаміни в собі собі має.
Люд з простуди витягає.
(Лимон)
4. Жовта. В полі колоситься.
Хлібом стане. Це… (пшениця).
5. Біля моря спить ледачо,
Сонце гріє - є гарячим.
Він дрібний і золотистий.
Дощ покропить, стане чистий.
Влітку Олі, Роми, Дьоми
Люблять бігати по ньому. (Пісок)
СР, СИНІЙ КОЛІР
1. В день ясний воно безхмарне. Синє-синє, гарне-гарне. (Небо)
2. І велике, і глибоке, і солене, й синьооке.
Воно вдачу таку має-
Влітку радо всіх приймає. (Море)
3. В полі люблять виростати.
Своїм видом дивувати.
Квіти це. Вони низенькі.
В них пелюсточки синенькі,
Стебла й листячка тонкі..
Ці красуні польові. (Волошки)
4. Я не крапля, не хмаринка.
В мене жовта серединка.
Довкруж неї пелюстки -
Сині-сині, наче сни.
Стрінеш – милуватись будеш
І ніколи не забудеш. (Незабудки)
5. Кругла є на вид, синенька.
Як дозріє, солоденька.
У садочку виростає.
Восени її зривають. (Слива)
ЧТ, ЗЕЛЕНИЙ КОЛІР
1. Хоч зелений - не смугастий,
Не круглястий, а довгастий.
І твердий, і соковитий,
Сонцем, дощиком налитий.
Його люблять споживати,
До салату додавати. (Огірок)
2. На дереві, на кущику зростає.
Улітку він зелену барву має.
А восени додолу опадає. (Листок)
3. Одежин багато має.
На городі виростає.
Є зелена, кругла й тлуста.
Що за овоч це? (Капуста)
4. Трав’яниста це рослина.
Не тече від неї слива.
Та купують її, друже,
Бо корисна вона дуже.
Вітамінами багата.
Тож несуть цей скарб до хати.
Популярна у народі,
А росте вона в городі.
На стеблі – зелені вушка.
Називається… (Петрушка)
5. Навесні вона зростає.
Шовковисту шкіру має.
Любить луки, двір і літо,
Товариство з різних квіток. (Трава)
ПН, БІЛИЙ КОЛІР
1. Видом птаха, неначе двійка.
Шия в неї гнучка, як змійка.
Біла, мов сметана у сирі.
Восени відліта у вирій. (Лебідь)
2. Білий, наче сир, як лебідь,
Наче хмара в синім небі.
Це напій, дає тварина –
Кізонька чи корівчина. (Молоко)
3. Він на смак солодким є достоту.
В чай його дають і до компоту.
Може ожиріння він давати,
Ним не можна надто зловживати. (Цукор)
4. Чистий, як людина первородна.
Доторкнешся шкірою – холодний.
Взимку людям стелиться до ніг.
Здогадались, що це, діти? (Сніг)
5. З нього печуть тістечко і хліб.
Родичі - слова зерно і сніп.
Мама з нього млинчики готує.
Як даси сметани – всім смакує. (Борошно)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2019
Любов – це наркотик,
Бурхлива ріка,.
Це магії дотик,
Це сонця щока,
Висока вершина,
Солодкий нектар.
Небесна гостина,
Всевишнього дар.
Вона також мука,
Гірка, як полин,
Як в неї розлука
Вбиває свій клин,
Рве серце на скиби...
Така ось любов.
Вона ловить рибу,
Як місяць Лі Бо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2019
Крокує листопад. Стрічаю ранок.
Складаю Богу дяку після сну.
Виходжу на балкон, немов на ґанок.
Вдивляюся у просторінь ясну.
Що бачу? Крячки став міський штурмують.
Ворони небо крилами беруть.
Вітри погодній день реанімують.
Підносить сонце в градуснику ртуть.
Дива! Ще вчора холод змієм вився.
Кусав дерева. Днесь усе не так.
На аличі зелений лист з’явився,
Трава очима світить, тне гопак.
І смута, що в мені кубельце вила,
Зникає, мов секунда у літах.
Ясніють думи, і міцніють крила.
І я злітаю вгору, наче птах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853724
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2019
І хто в ми цьому світі? Гості лиш.
Сьогодні є, а завтра нас не буде.
Стоятиме і Моршин, і Париж,
І сонце небу гріти буде груди,
Дніпро тектиме, Конго і Яндзи,
Тумани цілуватимуть Карпати,
Висітимуть у храмах образи,
Нові мережі бігтимуть крізь хати,
Птахи нестимуть людям спів до вух,
Прийде незнана на сьогодні мода,
На випас хмари гнатиме пастух,
Їх видоїть в цебро землі погода,
Виводитиме в люди ранок день,
Будитиме зі сну весну лелека,
Тепло вливати літо до легень,
Мов господиня молоко до глека.
І будуть інші люди на землі.
Новим зерном поет засіє твори.
Ховатиме зоря лице в імлі,
Купатиме проміння сонця море.
А ми, прогуркотівши, мов громи,
Пірнемо в небо, тілу давши тлінність.
Допоки ж серце б'ється за грудьми,
Вирощуймо любов – найвищу цінність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853608
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2019
Ти – серпня полудневого дитя,
Бурхливий водограй гірської річки.
Таланту і достойних кроків стяг,
Золочений дукат на грудях нічки.
Ти горло пересохлої трави,
Що спрагло смокче дощ із правди-хмари,
Пораненим фрегатам – острови,
Оази диво між пісків Сахари.
Ти сад і водночас для саду плед.
Хай не скуштую я твоєї груші,
Мені важливо, щоб ти йшов вперед,
Ніс краєм факел, світлив світ і душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2019
Ми так з тобою не домовлялися, осене.
Ти ввела мені дозу розпачі під шкіру.
Може, переглянемо наші відносини.
Я тобі – букет віршів, а ти мені – віру?
Хочеш, кави приготую на снідання,
Шоколад поламаю для тебе на дрібно?
А ти вернеш мені натомість бажання
Любити люд в цілому і Його осібно.
Хочеш, румбу буду танцювати
Під присвисти вітру – твого рідного брата,
Або піднімуся на Гутин Томнатик,
Увічню тебе з поміччю фотоапарата?
Хочеш, грітиму твої руді долоні
Подихом теляти? Погоджуйся, не сердься.
Замалюй холод на пульсі Його скроней,
Посади мене на гойдалку Його серця.
02.11.16 (чомусь цього мого старого вірша на сторінці немає )
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853422
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2019
В день поминальний
Згадаймо всіх тих, що пішли
В дальню дорогу,
з якої у дім не вернути.
Їли й пили вони,
Смуток і радість несли.
Прагли життя суть,
як ми, на планеті збагнути.
Щось підіймали,
змінити старалися щось,
Десь помилялись,
десь зло і свідомо робили.
Щось із того,
про що мрії плекали, збулось,
Щось не вдалось,
Щось зібрали, а щось розгубили.
Хто відійшов,
не поправить нічого уже.
Суд йому Божий,
а нам - про помилу просити.
Думаймо, люди,
Допоки у світі живем,
Що нас чекає
І чим наші кроки налити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853356
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2019
Нуртує кров, стрибає серце пстругом,
Бо я люблю…, бо я люблю тебе,
Як любить весни луг і ліс за лугом,
Лелека влітку небо голубе.
Як любить сонце день, зірниці - нічку,
А квітку по зимовім сні бджола,
Солоне море - прісноводну річку,
Шапчину в мінус 10 голова.
Я так люблю тебе, як листя гілка,
Як миску з тістом мамина рука.
Немов горіх в зимову скруту білка,
Як чорний ворон сир і слово «кар».
Злітає настрій, той, що щойно човгав,
Як усміх твій прорізує добу.
Не стану в тебе я просить нічого,
Мені важливо, щоб ти просто був.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2019
День відгорів,
Відбувся,
Відповз вужем.
Ніч надійшла
В великих
Чорних чоботях.
Гамір злизала
з вулиць,
Неначе джем.
Скинула тьму,
Мов вугіль
Вантажний потяг.
Потім їй сумно стало,
Взяла сірник.
І запалила
Місяць-серпок
У небі.
Виставив зуби в річці
Його двійник,
Шию зігнув півколом,
Неначе лебідь.
Зорі розкрили навстіж
Свої дзьоби.
Люди лягли, мов трави
На берег поля.
Сни виростати стали,
Немов гриби.
Тільки не спала жінка
На ймення Доля.
Плакала ридма,
Серцем неслась увись,
З пригоршні неба
Тремко
Пила причастя.
Бога просила:
- В славі своїй явись,
Дай Україні
Волі,
Добра
І щастя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853184
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2019
Мілані Абдурашитовій
ШЕСТИРІЧНІЙ ДІВЧИНЦІ МІЛАНІ АБДУРАШИТОВІЙ
присвячено
Це сталося в п’ятнадцятому, в січні.
У Маріуполі, коли сніги упали.
Пустили «Гради» вороги відвічні
На місто і в крові його скупали.
Тридцять одна особа склала крила.
Ще понад сто впинилося в шпиталі.
Чотириста твердинь руїна вкрила.
Залилось місто мороком печалі.
Між раненими дівчинка лежала –
Трирічна, мама тілом затулила.
У серце нені жало смерть запхала,
Кровинці ж доля жити шанс лишила.
По тілі доньки скальпелі ходили.
Все ж ніжку не вдалось їй врятувати.
Протез Мілані-дівчинці зробили –
Життю радіє, рве біду на шмати.
На вулиці, що зветься гарно – Мирна,
В муралі зобразив її художник.
Така там Міла лагідна, сумирна,
Ведмедя тулить. Так не зміг би кожний.
Над нею небо, довкруж парк у вітті.
І сум, і радість в схованому слові…
Війна, ненависть сіють смерть у світі.
Для миру ж треба саджанців любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853037
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 29.10.2019
Я зазіхнула на твою свободу.
Переступила виорану межу.
В душі твоїй підпал вчинила й воду
Не залишила, щоб гасить пожежу.
Побач мені, я злого не бажала.
Чуття само крильми залопотіло.
Мені також пече, любові жало
Сидить в душі і трута ходить тілом.
Любов-бджола охоча до печаток.
І як тут бути? Як з цим далі жити?
В землі є рік – вернутися в початок.
А скільки нам відведено любити?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2019
Не сприймала я голос нагая,
Наче птаха, злітала над світом.
Захлинаючись, весни пила я
І щороку вагітніла літом.
Правду куснями пхала до рота.
А брехню псам на розтяг давала.
Некрикливу любила роботу –
Сонце в душах людських вишивала.
Зір собі не чіпляла на лобі.
Крізь пожежі пройшла і крізь воду.
Я безцінне ростила у собі –
Віру, гідність, любов і свободу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2019
Ще жовтень ходить з пензликом в руці.
З ним - тихий вітер, фарби йому носить.
Купаються в піску ще горобці,
Пасуться на лугу корови, кози.
В обід ще сонце – з домени мідяк,
Накриє гору і пірне у кручу.
Та ранок тілу вже приносить ляк
Й таке повітря, хоч бери йвикручуй.
Підступно листопад влізає в ніч,
Зі шаблею іде в місця лісисті,
Неначе московит колись на Січ,
І тне деревам коси золотисті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2019
Я промінь сонця. Я ріка, що скресла.
Я зірки келих, місяцеві весла,
На гілці брунька, що стріляє цвітом,
Зима холодна і гаряче літо.
Я – неба шмат. Я хмарка. Соколиця.
Гірка перчина. Яблуко. Суниця.
Я щит і меч. Я панцир і забрало.
Війна і мир, кінцівка і начало.
Гори верхівка й корені смереки.
Нестримний штори і острівець безпеки.
Постійна я і водночас мінлива.
Я крик і тиша. Спека я і злива.
Ребро Адама і Адаму ребра.
Я - вільна траса і на трасі зебра.
Я хижа рись і кішка м’якотіла.
Ягняти очі і рука Аттіли.
Я хліб із сіллю і колючий докір,
Рожеві мрії і думки глибокі.
Я град яйцевий і легка пір’їнка,
Я берегиня родоводу. Жінка!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2019
Я хочу, щоб ліси заговорили –
Ті, що згубили сміх свій і пісні,
Щоби річки набрали в жили сили,
Озера вийшли з летаргійних снів.
Я хочу, щоб в Червоній книзі, люди,
Ні фауна, ні флора не росла.
Щоби луги й сади цвіли повсюди,
Щоб танцювала в соняху бджола.
Я хочу, щоб людське було у леті.
Щоб надаремно не лилася кров,
Щоби на нашій крихітній планеті
В найвищий статус возвели любов.
Інший варіант
Я хочу, щоб ліси заговорили
Ті, що згубили сміх свій навесні,
Щоби річки набрали в жили сили,
Ставки пісні співали голосні.
Я хочу, щоб в Червоній книзі, люди,
Ні фауна, ні флора не росла.
Щоби луги й сади цвіли повсюди,
Щоби бриніла танцювала в соняху бджола.
Я хочу, щоб людське було у леті.
Щоб дії мріям вінчики плели,
Щоби на нашій сонячній планеті
Любов в найвищий статус возвели.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2019