Крилата (Любов Пікас)

Ведмедик Бон і телефон

В  Карпатах    із  батьками  жив  
Ведмедик  бурий  –    Бон.  
Хотів  він,  щоб  йому  купила
Ненечка  айфон.  
Зустрів  у  лісі  дівчинку  з  ним  –  
Бігала,  мов  лось,  
Сміялася,  бо  бачила  
Смішне  в  айфоні    щось.
Знайшла  невдовзі  й  музику,  
Підскакувала  в  такт,
А  потім  пісню  слухала.  
Не  вигадка  це,  факт!

Купила  мама  синові  
Новесенький  айфон.
А  тато  повербанк  придбав,
Зрадів  ведмедик  Бон.
Всі  гроші  ,  потом  зібрані,  
Віддали.  Це  не  сни!
Хотіли,  щоб  єдиний  син  
Жив  краще,  ніж  вони.

Матуся  продавала  мед,  
Татусь  дороги  клав.
Складали  гріш  і  прагли,  щоб  
Їх  Боник  усе  мав.
Та  син,  айфон  отримавши,  
Змінився  до  безмеж.
Нічого  не  робив,  лише  
сидів  із  ним,  авжеж.

Не  бігав,  не  стрибав  він  
І  не  плавав  у  ріці.  
Медок  не  вибирав
І  не  приносив  камінці.
Тарілку  навіть  вимити
Й  горнятко  не  хотів.
На  різні  смішні  відео  
в  Тік-Току  Бон  підсів.  

Матуся  засмутилася,  
Татусь  у  тугу  в  впав.
Та  якось  про  програму  
«Батьківський  контроль»  узнав.
Обмежив  сину  доступ  він  
До  різних  соцмереж.
Спочатку  Боник  плакав
І  у  лють  заходив  теж.  

Та  згодом  зрозумів,  що  світ  
Реальний  є.  ЖИВИ!  
Радій  кущам  і  деревцям,
пташиний  спів  лови.
Любуйся  цвітом,  засмагай
І  плавай    у  ріці.  
Тягни  до  сонця  лапи  й  зір,  
Як  квітка  пагінці.

Роби  корисне  щось  і  за  
Собою  прибирай.
Труди  вивчай,  професію  
До  серця  обирай.
Бо  виростеш,  батьки  під  ніс  
Не  піднесуть  медок.
Мусиш  надбати  собі  сам
І  меду,  й  ягідок.  

Лиш  дві  години  на  добу  
Був  Бон  у  мережі.
Шукав,  як  рибу  запекти  
і    як  спекти,  коржі,  
Музику  слухав  і  пісні,  
Вірші,  казки  читав,
Займався  спортом.  Мудрим  і  
Успішним  Боник    став.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032615
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2025

Мавпа Агапа і Слон

З  пальми  мавпочка  скакала,  
Задні  лапи  травмувала.  
Лиска-лікарка  –  не  казка,  
Їй  зробила  перев’язки.

Слон  привів  її  (це  вдалось!),  
В  місце  те,  де  лихо  сталось.  
Занесли  Агапку  в  хату.
Мусіла  укол  їй  дати
Лиска-лікарка.    Снодійне
Мавпочці  ввела  надійно.  

День  і  ніч  вона  проспала.
Як  збудилась,  застогнала.
На  передніх  поскакала,  
З’їла  все,  що  в  хаті  мала.  

На  наступний  день  Агапа
Вийшла  на  передніх  лапах.
Та  на  двох  їй,  ну,  хоч  трісни,
Не  вдавалося  залізти
Ні  на  яке  деревце.
Усвідомлюючи  це,  
Сіла  й  почала  ридати.
Слон  почув,  підбіг  до  хати.

- Як  ти,  мавпочко  живеш?
Ноги  ще  болять?
- Еге  ж!
- Світ  у  ясності?  
- В  тумані.  
Зараз  я  тобі  бананів
Принесу.    Лиш  не  реви.
- День  без  їжі  вже...  Нарви...  

Хобот  слон  уверх  підняв.
З  дерева  плодів  нарвав.
Мавпі  дав.  З  теплом  прийняла!
- Дякую!  –  слону  сказала.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032555
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2025

Зайчик Кось і олень

Вечір.  Зайчик  влігся  на  стежині.  
Плаче.  Він  утік  із  дому    нині!
Сам  хотів  по  лісі  погуляти,
Хоч  не  дозволяла  цього  мати.  

Довго  бігав  горами,  ярами,
Хащами  кущистими,  гаями.
А  коли  на  травку  ліг  під  дубом,
Мало  вовку  не  попав  у  зуби.  

Добре,  що    чкурнув  він  у  норину.
Хоч  вузька,    сидів  у  ній    годину.
А  як  вчув,  що  голод  прижимає,
Вийшов.  Бачить  –  вовка  вже  немає.

Та  орієнтири  заєць  втратив.
Справа?  Зліва?  Де  його  є  хата?
Думав,  та  згадати  не  вдалося.
Олень  мимо  йшов.  Побачив  Кося.

Зайчик  почав  слізоньки  пускати.
Вирішив  в  малого  запитати
Олень,  чого  плачем  той  зайшовся.
Захворів?  На  кривду  напоровся?

- Що  з  тобою,  заяча  дитино?
- Я  не  знаю,  де  моя  хатина.
З  дому  втік.  Тепер  мені  не  любо,
Мало  вовк  мене  не  з’їв  під  дубом.  

- Що  при  твоїй  хаті  особливе  –  
Річка,    гірка,  озерце  красиве?
- Джерельце  є,  що  тече  без  спину
Десь  стрибків  за  сорок  від  хатини.

- Знаю  місце  це.  Бував  не  раз  там.
Воду  пив  джерельну,  як  баласти
Тратив  через  те,  що  біг  довгенько.
Довезу  тебе  туди,  маленький.  

Олень  ліг.    
- Сідай  на  мене,  друже,  -  
Мовив  Косю.
Той  зрадів,  і    дуже,
На  спині    в  оленя  примостився.
Встав  носій  копит,  убіг  пустився.

Як  у  лісі  трохи  вже  схололо,
Сонечко  пішло    за  видноколо,  
Олень  біг  спинив  біля    джерельця.
Тепле  щось  Коську  ввійшло  до  серця.

Далі  заєць  знав  уже  дорогу.
Але  олень  не  лишив  малого.
Біля  дому  тільки  зупинився.  
Кось  зістрибнув,  оленю  вклонився.

- Почекай  мене,  -  почав  казати.
- Щось  тобі  я  винесу  із  хати.
В  дім  влетів  він,  як  із  вітром  пір’я.
За  хвилину  вийшов  на  подвір’я.  

Вибігли  і  мама  його,  й  тато,
Винесли  гостинчиків  багато  -  
Оленю,  рятівнику  малого.
Більше  не  втікав  із  дому  свого!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2025

Ведмідь Ревун

Ведмідь  Ревун  завжди  хотів  здоровим  бути.  
Тож  бігав  і  ходив  стрибати  на  батути.  
Сто  раз  за  день  він  присідав  і  прес  качав.
Ще  й  силу  мати  у  руках  ведмідь    бажав.

Тож  попросив  батьків  купити  йому  гирю.
- Як  буду  сильним,    -  мовив,–  бурю  втихомирю  –    
Ту,  що  посміє  в  ліс  наш  любий  залетіти.
Змету  її  з  дороги,  наче  осінь  літо.  

Тато  і  мама,  вчувши  це,  зареготали.
Все  ж  в  магазині  гирю  синові  придбали.
Щодня  її  Ревун  угору  піднімав.
М’язи  передніх  лап  і  задніх  накачав.

Виріс  здоровим,  мав  струнке  м’язисте  тіло.
За  що  не  брався,  швидко  все  робив  і  вміло.
Дорослим  став,  дім  собі  гарний  збудував.
Вулики  звів,  малинник  і  садок  заклав.    

Знайшов  дружину.  З  нею  в  світ  дітей  привів.  Щасливим  був.  Світові  Божому  радів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2025

Про Їжака, про вовка

ЇЖАК  І  ПІДСНІЖНИКИ

Ще  вчора  їжак  не  ступав  за  поріг,
Ловив  чудо-сни,  лежачи  у  норі.  
А  нині  прокинувся,  вийшов  –  весна,
У  квітах,  у  травах  поляна  лісна.

Трава  лиш  наставила  чуб  з-під  землі.  
Та  квіти  підсніжники    вже  чималі.
У  кожному  цвіті      по  три  пелюстки.  
За  формою  всі,  мов  маленькі    дзвінки.

- Які  ж  вони  гарні,  –  подумав  їжак,  
- Ці  квіти  маленькі!
І  мило  отак
Зробилось    кольку.  Зупинився.  Примлів.
- Багато  краси  в  світі,  жити  б  умів

З  любов’ю  у  ньому,  -  це  вирік,  -    усяк!  
Не  лив    в  чуже  тіло  ні  тугу,  ні  ляк.
- Ти  правий,  -  сказали  дерева  і  квіти.
- Любити  живе  треба  кожному  вміти.

 
ВОВК-АРТИСТ

Вовк  Сірко  натхненно  вив  
Ще,  як  у  садок  ходив  
І  у  святах  участь  брав.
В  школі  також  тренував
Голос  свій  –  пісні  співав.

Вовчика  хвалили  всі  –  
І  бобри,  й  зайці  косі,
Білки,  лиси  і  ведмеді,
Чижик  Жу,  кабанчик  Фреді,  
Ще  й  метелики,  жуки
І  колючі  їжаки.

Тож  Сірка  татусь-ґазда  
У  науку  до  дрозда,
Як  підріс,  змужнів,  віддав.
Співу  той  вовчка  навчав  –  
Все  ловив  він  блискавично,
Вивчив  грамоту  музичну.

Голос  дрозд  вовчку  поставив,  
Де  лиш  міг,  на  сцену  ставив
Учня  здібного  –    Сірка.
І  невдовзі  до    вовчка
Прийшли  слава,  шана,  гроші,  
Глядачі  палкі,  хороші,
Різна  публіка  була:  
Від  ведмедя  до  орла.

Не  увесь  дохід,  що  мав,  
Вовк  собі  в  кишеню  клав.
Половину  -  така  рвійність,
Витрачав  на  благодійність:
Хворим  ліки  купував,  
Бідним  гріш  на  харч  давав.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2025

Про слона, про пса, кота і двох кролів

УРОДИНИ  У  СЛОНА  КУЗІ

День  уродин  сьогодні  в  Кузі.
Прийшли  вітати  його  друзі.
Дарунки    принесли  слону  –  
Хто  харч,  хто  іграшку  нову.

Слоник  прийняв  гостей  сердечно.
Вітання  їхні  слухав  ґречно.
До  столу  запросив  усіх
На  торт,  на  тістечка  й  пиріг.

Мавпи,  жирафа,  панда,  білка
За  мить  побрили  всі  тарілки.
Дякую  слонику  сказали
Й  веселу  пісню  заспівали.

А  потім  вийшли  всі  у  двір.  
Там  танцювали  аж  до  зір.
Як  розходилися,  прощались
Зі  слоником  і  обіймались.

Дуже  сподобалося  Кузі
Те,  що  прийшли  до  нього  друзі.
Любов’ю  серце  запалили,
Тепла  і  світла  в  очі  влили.

ПЕСИК,  КІТ  І  ДВА  КРОЛІ

Песик,  кіт  і  два  кролі  
Жили  душа  в  душу.
Разом  бігали  в  дворі
І  трусили  грушу,  
Як  на  ній    уже  плоди
Достигали  восени
І  просились  у  роти
Юрку  й  Ромчику  вони.

Песик,  кіт  і  два  кролі
Грушечки  збирали,  
Клали  в  кошики  малі,
Діток  з  хати  звали.
Юрчик,  Ромчик  бігли  в  сад,  
Кожен  з  них  був  тому  рад,
Що  вже  груші  пожує,
В  яких  сік  солодкий  є.
 
Песик,  кіт  і  два  кролі.
Радо  споглядали,
Коли  діточки  малі
Груші  наминали.
Як  наїлись,  бігли  в  луг  –  
Юрчик,  Ромчик,  песик  –  друг,
Кіт  рудий  і  два  кролі,
Грали  в  ігри  рольові.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2025

ПРО БІЛОК, ПРО ВЕДМЕДИКА

БІЛКИ  УЛЯ  І  ГРИЗУЛЯ

Білки  Уля  і  Гризуля
Свої  дупла  поряд  мали.
Лісом  бігали,  мов  кулі,
Змалку  товаришували.

Грали  в  «Піжмурки»  й  у  «Лови»      
І  пісні  разом  співали.
Підросли,  пішли  до  школи,
В  ній  граматику  вивчали.

Цей  предмет  вела  лисиця.
Лось  вчив  білок  малювати  –
Небо,  сонечко,  суницю,
Травку,  дерево  і  хату.

З  дятлом  танцями  займались.
Жодну  мить  не  здармували.
Коли  досвіду  набрались,  
Мамі,  тату  станцювали.

Згодом  і  усім  звірятам
Показали  те,  що  вміють  –  
Станцювали  в  Лісу  свято
Танець  радості  й  надії.

ВЕДМЕДИК  КРИВОЛАП

Ведмедик  Криволапко
Веселу  вдачу  мав.
Мив  личко  він  і  лапки,  
Як  з  ліжечка  вставав.  

Тоді  робив    зарядку,
Вперед  біг  і  назад.
Як  втому  чув,  до  хатки  
Вертався    Криволап.  

Їв  м'ясо  він  з  горохом
І  теплий  пив  узвар.
А  потім  м'ячик  копав.
Вести  його  мав    дар.

Бив  у  ворота  голи
Воротарям-кротам.
-  У  секцію  з  футболу
Тебе  колись  віддам,  -  

Сказала  мати  сину.    
- Тренуйся,  виростай  .
Тіш  успіхом  родину,
Слав  ліс  і  рідний  край.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2025

́Злата і сонце, у лісові школі

ЗЛАТА  І  СОНЦЕ

Ходить  Злата  по    дворі.
Сяє  сонечко  вгорі,
Щедро  кидає  проміння
На  траву  і  на  каміння,
Білій  гусці  на  крило,  
А  дівчаті  –    на  чоло.

Мружить  Злата  оченята  
І  запитує  у    тата:
-  Звідки  в  сонця  промінці,  
Довгі,  наче  олівці?

-  Бог  промінчики  дав  сонцю,
Щоб  в  будинки  крізь  віконця  
Йшли,  тепло  несли  людині  
І  рослині,  і  тварині,  -  
Відповів  татусь  дитині.

Сонечко  в  небесній  сині
Це  почуло,  потягнулось,
Тату  й  Златі  усміхнулось.
 
У  ЛІСОВІЙ  ШКОЛІ

Свинка  Мальва,  Стрибчик  –  зайчик,
Хрюк  –  кабан,  і  песик  Гавчик,  
Два  коти  –  Сірко  і  Кася,  
В  першому  навчались  класі.  

Вчителька  –  сова  оката,
Вчила  їх  усіх  читати,
Рахувати,  малювати,  
Майструвати  і  писати  –  
Не  як-будь  –  каліграфічно.
Ще  й  виховувала  слічно.

Про  любов  казала  важно.  
Учні  слухали  уважно!
Були  згідні,  що  любити
Треба  небо,  землю,  вмиту
Дощиком,  зігріту  сонцем,
З  плодом  чи  із  цвітом  ґронце,
Одне  одного,  як  казку,
І  господарів  –    за  ласку.

Вчилися  чотири  роки.
Знань  набрали  без  мороки.
Жили  довго.  Все  уміли.
Щиро  світові  раділи.

Примітка.  Слічно  (галицький  діалект)  –  гарно.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2025

Про кота Сметану і лиску Рудьку

КІТ  СМЕТАНА

Дуже  любить  кіт  Сметана  малювати.  
У  будинку  має  він  свою  кімнату.  
В  ній  диван  м’який,  де  спить  собі    Сметана,  
Стіл  з  вазонами,  підлога  дерев’яна.  

При  вікні  мольберт  стоїть  ще  і  підрамник
З  полотном,  малює  кіт  на  ньому    ранок
Або  квіти,  дуже  любить  ці  рослини  –  
Маки,  соняшники,  братчики,  жоржини.

Ось  і  нині,  тільки  з  ліжка  кіт  піднявся,  
До  улюбленої  справи  зразу  взявся.
Жовту  квіточку  почав  він  малювати.
З  нею  сонце  крізь  вікно  ввійшло  до  хати.    

Як  довершив  кіт  роботу,  усміхнувся,
Фарби  визбирав  з  підлоги,  потягнувся.
Вимив  руки  і  пішов  до  кухні  їсти.
Пані  Злата  попросила  його  сісти  –  

За  столом.  Коту  смаколики  поклала.
З  новим  днем  свого  Сметану  привітала.  
- А  зайдіть,    -  кіт  їй  сказав,  -      в  мою    кімнату.
Там  для  вас  нова  картина,  пані  Злато!  
- Так?
Пішла.  Кіт  корм  узявся  наминати.
- Гарна!  Дуже!  –  пані  крикнула  з  кімнати.  
   
ЛИСКА    РУДЬКА

Одягалась    Рудька,  
Як  жінки  сучасні,
Мала  джинси,  худі
Та    футболки  класні.
Зраночку  по  лісі    
Бігала,  стрибала.
Вдень  бульйон  варила,    
Блузу    вишивала  –  
В  хаті-нірці.    Лампу  
Мусила  вмикати,  
Щоб  стібки  на  блузі
Вправні  залишати.

Місяць  гладдю    шила
Лиска  різні  квіти  –  
Маки  і  волошки,  
Жовті  первоцвіти.
Як  їй  все  вдалося,
Радісно  зітхнула,  
Викупала  тіло,
Блузу  одягнула  
Та  й  пішла  по  лісі  –  
Легко  кроки  клала.
Всі  її  хвалили!
Всі  її  вітали!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2025

ПЕС СНІЖОК

Пес  Сніжок    є  у  Миколи.
Він  не  гавкає  ніколи  
На  своїх.  Та  як  у  двір
Йти  чужий  рискне,  повір,
Він  зірветься,  наче  рись,
Рявкне    –  мамо,  не  журись!

За  Сніжком  хлопча  пильнує,  
Його  миє  і    годує.  
Пес  йому  полиже  руки,
Цьомкне  в  щічку  без  принуки.

Сніг  –    не  тільки  сторож  хати.
Вміє  він  гриби  збирати!  
Йде    охоче  у    лісок
Із  господарем  Сніжок.

Миє  в  буді  ще  долівку,
А  в  дворі  –  нову  автівку  –  
Воду  ллє  на  корпус,  шини.
Робить  чистою  машину!

Тато  хлопчика    за  це
Псу  дає  смачне  м'ясце,
Каже:  «Дякую  тобі!»
Пес  радіє,  йде  у  біг.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032200
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2025

Про півня Петруся

Жив  півник  Петрусь,  який  ґав  не  ловив!  
До  школи  пташиної  змалку  ходив.
Як  вивчив  всі  букви,  слова  вже  читав,
До  бібліотеки  вчащати  почав.

Про  все  хотів  знати  Петрусь  наш  –  козак,  
Про  різні  породи  котів  і  собак,  
Про  гори  оті,  що  синіли  здаля,  
Про  світ  за  селом,  про  ліси  і  поля.  

Брав  книги  він  різні,  читав  їх  щоденно  –  
Уважно  і  вдумливо,  щиро  й  натхненно.
Якщо    хтось  не  знав  чогось,  брався  питати
У  півня,  про  різне  він  міг  розказати.

Не  лиш  між  курми  був  у  шані  Петрусик,
Його  поважали  корови  і  гуси,
Кролі,    кози,  вівці,  коти,  пси  та  люди.
Знав  дійсно  багато!  І  теплі  мав  груди!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2025

Лев і пташка

Лев  Бурко  засумував.
Як  зі  скелини    скакав,  
Приземлився,  ой,  невдало  –  
Дерево  на  нього  впало.
Й  хоч  сухим  було  уволю,
Та  завдало  звіру  болю.  

Голосно  став  лев  ричати
І  на  допомогу  звати.
Пташка  вчула,  прилетіла
І  Бурку  на  лапу  сіла.

- Що    з  тобою?  –  запитала.  
- Що?    На  мене  пальма  впала.  
Йти  не  можу,  болить  спина.
Нещаслива  в  мене  днина!

- Не  впадай,  будь  ласка,  в  відчай,  
Лікаря  тобі  покличу  –  
Пташка  мовила,  злетіла,
На  поріг  до  совки  сіла.  
Тук-тук!  –  дзьобиком  забила.  
Совка  двері  відчинила,
Бо  була  якраз  у  хаті.
Пояснила  все  окатій
Пташка.  Совка  поспішила.  
Бурку  ліки  в  тіло  влила,
Ну,  укол,  тобто,  зробила.
Лев  ожив.  У  нього  сила
Появилась.  Мовив  птиці:
- Дякую.  
Вклонивсь    совиці.  

З  того  часу  лев  і  пташка
Часто  разом,  грають  в  шашки.
Гріє  лев  крилатку  взимку.
Восени    несе  корзинку
ЇЙ  з  насінням,  ягідками.
Ну,  а  влітку  –  з  квіточками.
Пташка  спів  йому  дарує,
Спину  лапками      масує  –  
Місце  те,  що  травмував.
Як  із  дерева  скакав.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2025

Білка і опеньки

Коли  вийшла  осінь  в  жовтім  флісі
І  опеньки  виросли  у  лісі,  
Білка  взяла  кошичок  із  хати
Й  узялась  грибочки  ці  збирати.

Йшла  і  тихо  пісеньку  співала.
Гриб  зустрівся  –  в  кошик  його  клала.
А  як  повний  був  уже,  з  вершечком,
Сонечко    засяяло  в  сердечку.

В  дім  вертала,  в  бубон  думи  грали.
Шану  білці  сосни  віддавали.
Килим  їй    листки  під  ноги  клали.
Білка  ж  плани  в  думах  малювала:

Що  несе,  посушить,  поскладає  –    
В  банки,  і  у  нори  поховає.
Матиме,  з  чим  сісти  до  вечері,  
Як  зима  постукає  у  двері.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032128
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2025

Їжаки і яблука

Як  серпень  сонцю  градус  підкрутив  
І  вдосталь  соку  яблукам  налив  –  
Так,  що  їх  важко  стало    вже  тримати
Гілкам  і  почали  вони  скидати
Плоди  на  землю  (рятувались  так!),
Зібрав  свою  родину  пан  їжак.

Сказав:  «Пора  нам  яблука  зривати
Й  у  норах  під  землею  їх  ховати,  
Щоб  мати  плід,  як  осінь  змінить  літо,
Міцними  бути  і  радіти  світу!»

Родина  батька  слухала  уважно.
Найстарший  син  сказав,  піднявшись  важно:
- Плоди  зірвемо    ми!  Яка  гризота?
І  закипіла  у  саду  робота.  

Члени  родини  дружно  працювали.
До  кошика  плоди  червоні  клали.
Як  не  було  куди  вже  їх  запхати,
Пішли  у  нори  яблука  ховати.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2025

День народження у мами

Вісім  зайців  
З  лож  зірвалися  раненько,
А  чого?  
Бо  день  народження  у  неньки!  
Хочуть  маму  
Діти  гідно  привітати,
Їй  із  овочів  
салат  приготувати!    

Як  помили  
моркву  і  з  капусти  листя,  
В  мисці  їх  
Сікти  ножами  узялися.
Додадуть    
гороху  мірку  ще  й  квасолі,
Всиплять  радості    
Любові  й  трішки  солі.  

Привітають  маму,  
Скажуть:  «Ти  –  чудова!
Їж  салатик,  
Будь  щаслива  і  здорова!»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2025

Зайчик, вовчик і лисичка

Зайчик,  вовчик  і  лисичка
Миють  зранку  лапки,  личка
І  шукати  йдуть  сунички
Під  веселий  спів  синички.

Вдасться    ягоди  знайти?
Ними  скріплять  животи.  
Потім  жваво,  радо    в  лузі
Танцювати  будуть  друзі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2025

Гіацинти і зайчик

Весна  настала.  Заєць    Стриб  
Узліссям  йшов.
І  тут,  о,  диво  –  гіацинти  
Він    знайшов!  
Ці  квіти,  знає,  любить  мама    
І  сестричка.  
Декілька  вирвав.  З  них  букети  
Невеличкі
Склав,  тихо  сівши  на  горбочку
Під  сосною.
Білка  побачила,  махнула
Головою.
- Кому  букети  даруватимеш?  –  
Спитала.
- Сестрі  й  матусі,  що  життя  
Подарувала.
Побачать  рідні,    в  скач  підуть,    
Немов  атлети!  
Люблять  оце,  коли  дарують  
Їм  букети!
***
А  ви  під  лісом  гіацинти  
Зустрічали?  
Букети  рідним  із  цих  квітів    
Дарували?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031950
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2025

Ти для мене

Хто  для  мене  ти?  
Скарб  безцінний,
дощ,  який  
пустелю  скупав.
Я    ж  для  тебе  -
листок  осінній,
що    під  ноги  
тобі  упав.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2025

Вуханько і сніг

Рано-раненько  мороз  землю      скув.
Сніг  випав.  Холодно  стало  в  ліску.
Мама  зайчиха  синка  Вуханька
В  двір  не  пускає.    Він  сльози  пуска.

- Сину,  хай  сум  тобі  серце  не  в’є.
Нитки  і  спиці  у  ящику  є.  
Щось  тобі  виплату  з  одягу  я.
Їж  конюшинку,  любове  моя.  

Поки  мив  щічки  і  кожен  зубок,  
Їв  конюшинку  суху,  пив  чайок,
Мама  сплела  йому  теплий  костюм.
Вдяг  його,  витер    з  очей  своїх  сум.

- Можна  надвір  тепер  вийти?
- Іди.  Тільки  до  рота  сніжок  не  бери!
Гарний  він  –  білий,  легкий,  як  пушок,
Але  загрозу  несе  горлу.
-  Ок!

Взув  черевики  Вух  –    з  осені    мав.
В  них  по  опалому    листі  скакав.  
Став  у  дворі,  на  хвилину  завмер.
Добре  зробилось  йому,  мов    еклер
Щойно  отримав      й  одразу    зжував.  
Очі  до  неба  зайчисько  підняв.
Лапи  докупи  склав.  Сніг  з  неба  ріс,  
Падав  йому  він  на  вуха,  на    ніс.

Лоб  притрусив  і  костюмчик  накрив.  
Не  ворухнувся.  Сніжинки  лічив.
Як  полічив  до  п'ятсот    сорока,
Мама  покликала  в  дім    Вуханька.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2025

Про Сірка і Кудлатусю

Пес    Сірко  і  киця  Кудлатуся
Жили  в  домі  дівчинки  Златусі.
І  сказати  вам  відразу  мушу  ,  
Що  жили  вони  душа  у  душу.  

Їжу  разом  в  кухні    споживали,  
Разом  у  дворі  собі  гуляли.
М’ячик  у  ворота  забивали,
Танцювали  і  пісні  співали.

Якось,  це  було  в  зимову  днину,
Як  мороз  в  облогу  взяв    хатину,  
Пес  Сірко  і  Кудлатуся  –  киця,
Вирішили  по  сніжку  пройтися.

- Випусти  нас,  Злато,-    став  просити
Пес.  -    Хочемо  сніжок  наліпити,
Кидати  їх  точно  в  ціль    навчитись.
Нудно  це  –  лиш    їсти,  спати,  митись.
- Ну,  гаразд.  Лиш  довго  не  гуляйте.
День  морозний  нині.  Пам’ятайте!  

Двері  відчинила  їм  Златуся.
Пес  Сірко  і  киця  Кудлатуся
Вибігли  і  нумо  сніг  валити,
Кульки  з  нього  лапами  ліпити.  
.
Наліпили  –  кидали  в  колечко.  
Попадали  –  тішились  сердечка.
А  як  змерзли,  стали,  обнялися,
І    до  хати  грітись    подалися.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2025

Весела компанія

Киця  Сіра,  Рудик  –  пес,
Коль  –  їжак,  і  качка  Вата
Вийшли  в  двір,  як  став  замерз,
Вирішили  покататись.

Але  лід  покрив  сніжок.
-  Що  робитимемо,  друзі?  –  
Запитав  Коль  –  їжачок.
-  Став  розчистимо.  Ми  дужі!  –  

Вата  відповіла  враз.
Рудик  –  пес  ,  їй  мовив:  «Клас!
Ми  із  кицею  хвостами
Виметемо  сніг  зі  ставу".

Тай  узялися  до  діла
Рудик  –  пес,  і  киця  Сіра.
Качка  Вата  помагала  –  
Сніг  крильцятами  змітала.

Коль  перекиди  робив,  
Сніг    колючками    дробив.

Як  ставок  гладеньким  став,
Не  ловили  друзі  ґав,
А  до  ковзання  взялися.
Кожен,  як  умів,  крутився.

Лапами,  тілами  терли
Лід,  поки  носи  не  змерзли
Й  тіло  не  відчуло  втому.
А  тоді  пішли  додому.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030596
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2025

Найда і Багет

У  новорічну  нічку  пес  Багет
Подрузі  Найді  із  лілей    букет  
Поніс.  Де  взяв  його?  Це  не  секрет!
Натер  до  блиску    він  в    кафе  паркет,

Помив  горнята  –  лапи  йшли  у  злет.
За  це  дали    йому  пакет  монет.
За  них  на  ринку  і  купив  букет.  
Колір  пелюсток  -  оранж,  фіолет.

Як  з  Найдою  зустрівся  тет-а-тет,
Вручив  їй  квіти.  В  серці    її  мед
Осів.    По  снігу  білому    в  балет
Пішли  обоє  –    Найда  і  Багет.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2025

Захистимо!

І  яке  право  ти  маєш,
Скажи,  Московіє,
Світу  оману    нести,
Україні  –  вогонь?
Все  в  нас,  до  чого  діткнешся,
Чорніє,  мертвіє  –  
Ти  ж  бо  не  хліб  і  сіль,  смерть  
Випускаєш  з  долонь.

Може,  забула,  що  ми  –    
Незалежна  держава,
Що  у  нас  мова  своя  
І  історія  теж?
Хіть  угамуй!  
Ти  не  маєш  ніякого  права
Ставити  нам  в  нашій  дружбі  
Із  іншими    меж.

Мирні  ми  люди,
Так  здавна  уже  повелося.
Любимо  працю,  
Не  носимо  в  планах      нашесть.
Та  як  захочеш  нас  взяти  в  вузду,
Не  дамося.
Захистимо  ми  і  правду,
І  волю,  і  честь!


Жар  свій  хижацький  гаси!
Край  наш  встояти  зможе!
Бог  нам  і  кожен,  хто  світло  несе,  
Допоможе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2025

Колядка

На  землі  родився    Бог  -  
В  стаєнці  на  сіні.
Ми  вітаємо  Його
В  рідній  Україні.

Топимо  у  серці  лід,
Тнемо  сум,  що  вився.
Радість  несемо  у  світ  –  
Бо  нам  Спас  явився.

Просим  Його  в  цю  добу,
Щоб  дав  хліб  насущний,
Щоби  мир  у  краю  був  -  
Бажаний  і  слушний.  

Щоб  піднісся  у  красі  
Край  верби  й    калини,
Щоби  славили  усі
Велич  України.

Щоб    біда  пішла  у  бан,
Наш  народ  плодився,  
Сад  ростив  і  порав  лан.  
Христос  народився!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2025

РИСЬ І РІК НОВИЙ

Рік  Новий  і  самчик  рись
Розминулись.  Зажуривсь
Рисик.  Звірі    у  Карпатах
У  зимове  славне  свято
Дари  вже  взяли,  а  він
Чув  лише  у  лісі  дзвін.

Сів  на  горбі    близько  хати
Став  обурливо  кричати:
- Рік  Новий!  Я  тебе  ждав!
Чом  мене  не  привітав?
Зайцю  шарфик  дав,  шапчину.
Вовку  –  сіру  кожушину,  
Лисці  –  модні  рукавиці,  
Торт  із  насінин  –  синиці.
Похвалилися  мені!
-  Мав  ти  дар?  –  спитали.
-  Ні!  –  відказав  їм  я  й  до  хати
Втік    сльозини  витирати.  

Рік  Новий  вже  був  не  в  лісі,
Та  почув  він  голос  рисі.  
Прилетів  у  ту  долину,
Де    жив    рисик,  й  під  ялину
Дар  поклав  йому    свій.  Звір    
З  дому  вискочив  надвір  –  
Шум  влетів  до  його  вух,  
Мають  рисі  гострий  слух.

Хоч  Новий  втекти  спішив,  
Та  сліди  в  снігу  лишив
До  ялини,  де  у  тиші
Із  форелі  торт  для  рисі
У  коробочці    лежав,
Гойно  блиском  вигравав.

Рисик  лапи  склав  покірно,
Року  мовив:  «Друже  вірний!
Дякую,  що  ти  прийшов!»
З  радості  заплакав  знов
Звір  вухатий  і  плямистий
Й  торт  у  дім  подався    їсти.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2025

Білка і Одарка

Білочка  взимку  не  спала.
В  сховках  горіхи  шукала.
Та  не  знайшла,  хоч  трудилась.
Сіла  в  дупло,  зажурилась.

Кілька  хвилинок  мовчала,  
Потім  бурчати  почала.  
Вчула  цей  буркіт  Одарка  –  
З  татом  гуляла  у  парку.  

- Чом  ти  в  зажурі?  –  спитала.
- Їжу  пів  дня  я  шукала.
Та  не  знайшла  там,  де  клала.
Може,  сусідка  забрала?

- Маю  я  щось,  білченятко  –  
Кексик  із  кремом  в  горнятку.
З’їж,  це    додасть  тобі  втіхи,  
В  ньому  родзинки,  горіхи.

- З  радістю  дар  твій  візьму  я.
Ну,  а  тобі  подарую
Гілку  із  плодом  шипшини.
«Браво!»  -  сказала  пташина  –  
Та,  що  в  сніжку  лапи  мила.
Як  вам  історія?  Мила?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2025

Ведмідь Валько і Новий рік

Коли  зима  ступила  твердо  на  дорогу,
Ведмідь  Валько  заліз  швиденько  у  барлогу.  
З  малини  чаю  випив,  з’їв  калач  із  медом,
Лаписька  вимив,  ліг  у  ліжко,  вкрився  пледом.

У  сон  за  мить  пірнув.  В  нім  річку  бачив,  рибу.
Та  якось  вчув  крізь  сон  гудіння,  потім  –    вибух.
Злякався,  з  ліжка  зліз,  до  лісу  ніс  наставив.
Побачив  сніг,  що  ліг,  і  вогняну  заграву.  

Ревіти  став.  Тут  рік  Новий  наставив  чубчик,
Спитав:
- Злякався?  
- Так!  І  змерз!
- Дам  тобі  супчик  –  
Смачний,  гарячий,  калорійний,  щойно  з  печі.
Дав.  Взяв  Валько  й  Нового  обійняв    за  плечі.  

- Якесь  бажання  також  можеш  загадати.  
- Хочу,  щоб  кожен  міг  у  нас  спокійно  спати,  
Щоби  вогні  ворожі  лиха  не  робили,
Ліси,  поля,  міста  і  села  не  палили!

- Ти  не  один  у  ніч  оцю  таке  бажаєш.
Безліч  людей,  тварин  про  це  мене  благає
В  твоїй  країні  –  Україні.  Терплять  болі  
За  те  лише,  що  хочуть  правди,  хочуть  волі.  

Бери  ще  шапку  й  шарф.  Я  все  зроблю,  що  зможу.
- Новий!  Я    вірю  тобі!  
- Правда  переможе!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2025

ЛЮБЛЮ

Так  світло,  ніжно,  любий,  я  тебе  кохаю.
Хоч  моє  тіло  не  в  обіймах  твоїх  рук,
Я  твоє  дихання  крізь  простір    відчуваю,
Тепло  щоки  твоєї,    серця  мірний    стук.

За  те,  що  стріла  тебе,  шлю  я  Богу  дяки.
Любов  до  тебе  є  солодка  ,  мов  шербет.  
З  тобою  труднощі  долаю  я  всілякі,  
Ти  –  моя  сила,  мої  крила,  мій  хребет.  

Так,  часом,  віра  в  те,  що  любиш  мене,  гасне.
Уява  родить  в  серці      сум,  в  очах  –  росу.  
Де  ти  є?  З  ким  ти?  Викладаєш  своєчасно
Допис  про  те,  що  помагаєш      ЗСУ.  

І  як  тебе  я  далі  можу  не  любити?
Люблю,  як  бусли  річку,  неба  синь,  село.  
І  вірю,  щастя  колись  зможемо  відпити,
Подарувати  одне  одному  тепло.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2025

ЗИМА І ЛЕБЕДІ

Край  свій    рідко  лебеді  лишають,
В  ньому  взимку  прихисток  шукають.
В  Моршині  ставок  облюбували.
Третю  зиму  в  ньому  зустрічали.

Добре  їм  у  Моршині.  Тут  тихо.
Зуби  на  їх  день  не  точить  лихо.
Плавають  собі  в  воді,  пірнають.
Водорості  у  воді  шукають.    

Люди  люблять  цих  граційних  пташок,
Сиплять  їм  зерно  зі  срібних    чашок.
Вдячно  пташки  голови  схиляють,  
Танці  на  воді  розпочинають.  

Білий  сніг  і  лебедята  білі  
М’якшать  людям  груди  загрубілі.
Білу  радість  світові  приносять.
Про  добро  не  забувати  просять.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029958
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2025

ЗІЙДЕ!

Зійде  над  Україною  ще  сонце,  
Свободи,  правди  набере  по  вінця.
Загляне  у  відшторене  віконце.
 «Доброго  ранку!    -  скаже    українцям.  

- Ви  сильні,  мужні,  добрі,  працьовиті,  
Ви  ті,  із  кого  варто  приклад  брати.
Всі  ваші  кроки  славою    покриті.
Ростіть  зерно  вже,  киньте  автомати.

Тримайте    мир  і  єдність  поміж  себе.
Передивіться  дані  вам    уроки.  
Дружіть  з  добром,  що  на  землі,  і  з  небом.
І  будете  щасливі  довгі  роки.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2025

Різдво і Рік Новий

Різдво  і  Рік  Новий  –  це  славні  свята.
Це  гарний  одяг  і  гучні  пісні,
Смачна  їда  і  усмішок  багато,  
Розмови  за  столом  ясні,  тісні.      

Але  не  привид  це  –  ліси  голити,
Природі  день  складати  із  хмарин.
Дерева  і  кущі  треба  садити.
Вони  –  легені  для  людей,  тварин.  

Ялинка  в  лісі  –  сховок  для  зайчати.    
Насіння  її  –    їжа  для  пташат.  
Не  знищуймо  дерева  задля  свята.
Нехай  не  б’є  майбутнє  у  набат.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2025

ТРИМАЙМО УКРАЇНУ!

Прошу  вас,  діточки,  уклінно,
Почуйте  заклики  мої!
Любіть    всім  серцем    Україну,
Славте  в  трудах  своїх    її.

Бажайте  їй  добра  і  миру,    
Вливайте  успіхи  їй  в  бій.  
Нехай  здобуде  славу,    силу,
Не  скориться  у  боротьбі    

З  нападниками-ворогами,
Що  спокій  ріжуть    її  дню.
Тримаймо  Україну-маму
Зброєю  серця  і  вогню.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2025

Тато Христі і війна

Тато  Христі  з  перших  днів  війни
Дім  лишив  і  став  на  захист  краю.
З  того  часу  пізно  йде  у  сни  
Мама,  тату  успіху  бажає.

Просить  Бога,  щоб  його  тримав
У    своїй  опіці  повсякденно,
Щоб  ворожі  наступи  ламав  
З  воїнами  ЗСУ  натхненно.  

З  ниточок  вона  пташат  плете    
З  донею  і  друзями  дитини.
Пташок  цих  Христина  продає.
Виторг  шле    татусевій  частині.  

Вої  шлють  їй  відео  смішні.
Де  вони  танцюють  і  співають.
Та  війна  -    це  там,  де  б’ють  вогні  -    
Ті,  які  нерідко  обпікають.  

Батька  Христі  теж  вони  знайшли.
У  шпиталі  рани  йому  шили.
Та  як  гострі  болі  відійшли,
Татуся  додому  відпустили.

Мамі  не  сказав,  що  рани  мав,  
Що  додому  їде  відпочити.
Та  як  на  порозі  дому  став,  
Не  могла  з  обіймів  відпустити      
Його  неня.
- Рідна,  не  тисни.  
- Рани  є?
- На  грудях.
 Сів  на  лаві.
- Добре,  що  живий!
Христина  тут
Підійшла.  Її  поцілував  він.  
- Ти  найкращий,  -  випалила,  -  та…!
Мама  дров  поклала  до  каміну.
Батько  їй  і  Христі  дари  дав,  мовив:
- Вас  люблю!  І  Україну!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2025

РІК НОВИЙ ТА УКРАЇНА

Рік  Новий  прилетів  на  ракеті.
В  парі  з  вітром  ходив  по  планеті.  
Роздавав  подарунки  країнам.
Підібрався  і  до  України.    

А  вона...  очі  смутком  залила,
Та  стояла.  Якась  дивна  сила
Не  давала  зігнутись  їй,  впасти,
Віру    в    істину  правди    украсти!

Сльози  ж  бігли    й  без  тертого  хріну.
Рік  Новий          обійняв  Україну.  
- Чом  ти  плачеш,  красуне  планетна?
Запитав  він.
-  Атака  ракетна
Із  РФ  мої  доби  з’їдає,
Дім  мій  нівечить,    рід  убиває.

- Не  сумуй.  Подарунок  я  маю.
Його  радо    тобі  я  вручаю.  
В  ньому  те,  що  потрібно  -  підмога.
Буде,  буде  твоя    перемога!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2025

Котики і Рік Новий (до дит. книги)

Котик  Мур  і  киця  Рудя
Проживали  в  Україні.
Помагали  вони  людям,  
Дні  проводили    без  ліні.

Бабцю,  діда  лікували  -    
Вигрівали  їхні  болі,
Дітям  настрій  піднімали  –  
Гнату,  Славчику  та  Олі.  

Були  рівними  родині,
В  Рік  Новий  гостились  сиром
За  столом  і  Україні
Радості  бажали  й  миру.
 
Бабця  котикам  сорочки
Вишила  –  зігріли  груди?  
Сяйвом  запалили  очка.
Дякували      Богу  й  людям!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2024

Різдво і війна

Готувався  дві  тисячі  двадцять  четвертий  до  втечі.
В  Україні    війна  йшла,  та  люди  чекали    Різдва  –  
Прибирали  ялинки,  варили  кутю  у  Святвечір.
І  молились  за  те,  щоб  наблизилась  ера  нова  –  

Та,  в  якій  не  плетуть  волі  краю  вінок  із  тернини,    
Та,  в  якій  не  вбивають    за  мову,  за  звичай,  за  дух,  
Де  шанують  кордони  держави  і  кожну  людину,  
Й  миру  звуки,  а  не  звук  тривоги  влітає  до  вух.

На  столи  в  хатах  клали  запалені    свічі  і  страви,
Поминали  героїв,  полеглих  в  полоні,  в  бою.  
В  перемогу  добра  віру  в  думах  дбайливо    плекали.
Посилали    любов  ЗСУ    і  надію  свою.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2024

Різдво

Народився  Божий  Син  не  в  палаці,
Не  на  ліжку  в  хаті,    не  на  матраці.  
А  у  стайні  між  бидляти  на  сіні,
Як  зоря  зійшла    й  посріблила    тіні.

Народився  не  у  рідній  місцині,  
Не  у  Назареті,  а  на  чужині  –  
В      Віфлеємі,  й  не  e  центрі  -  скраєчку,
Де  тілами  гріли  простір  овечки.  

Сина  Бога  матір  в  ясла  поклала.  
Пастухи  його  знайшли,  привітали  –  
Ангел  Божий  їм  у  сяйві  з’явився
Й  повідомив,  що  Христос  народився.

Принесли  дарунки  Божому  плоду  
Мудреці,  які  прибули  зі  сходу.  
Миро,  золото    і  ладан  поклали.
Честь  народженому  Спасу  віддали.

А  для  чого  Божий  Син  народився?
Щоби  люд  від  нього  істин  навчився,
Щоб  любив  Бога-Отця  –  творця  світу,
Свого  ближнього  й  себе  без  ліміту.  

Щоб  утямив:  ціль    життя  –    не  у  статках,
Не  в  коронах  і  не  в  царських  печатках,
Щоби  мир  ростив,  як  жито-пшеницю,
Світ  беріг,    неначе  ока  зіницю.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2024

У мами-зайчихи

У  мами  зайчихи  з  підземної  хати
Є  четверо  діток  –  зайчаток  вухатих  –  
Три  доні-красуні  й  розумничок-син,  
Який  любить  їсти  салат  із  цитрин.    

Матуся  годує  малят,  одягає,
Щодня  у  дитячий  садок  відправляє,
Де  совка  їх  вчить  говорити,  співати,
Стрибати,  ліпити  ,  а  ще    малювати.  

Зайчиха  не  спить  у  цей  час,  а  працює:
Шукає  поживу  у  лісі,    готує,  
Порядок  наводить  у  хаті,  пере,
Кофтини,  шапчини  зайчатам  плете.  

А  у  вихідні  ходить  з  ними  гуляти
Вглиб  лісу  чи    бавиться  десь  біля  хати.
Зайчих  вчить  ліпити  їх  –  круглих,  у  тілі,
Зі  снігу  і  кидати  сніжки  у  цілі.

А  як  Новий  рік  на  планету  ступає,  
Ялинку  зайчиха  в  ліску  прикрашає,  
Гірлянди  кладе  на  дубки,    ліхтарі,
Співає  з  дітьми  новорічні  пісні.

В  аркан  із  дітьми  круг  ялинки  іде.
Опівночі  дари  під  ніс  їм  кладе.
Приймають,  радіють,  стрибають  завзято,
«Найкраща  у  нас,  -  кажуть    зайчики,  -    мати!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2024

Романко-художник

Попоїв  і  вийшов    зранку
У  суботу  в  двір    Романко.  
Взяв  мольберт,  папір  (бо  ж  літо!),
Малювати  взявся  квіти.  
Матіоли  і  ромашка
Гарні  вийшли  у  Ромашки.  
Й  маки  видалися    гожі,
Й  соняшник  на  сонце  схожий.  

Фон  –  не  клумба,  луг  чи  паша  –  
Голуба  планета  наша!
Хлопчик  мріє,  що  краса
Блиском  грала,  як  роса
Попід  сонцем  на    землі,
Де  минають  наші  дні.

Та  забув  у  двір  Романко
Табуретку  взяти  з  ґанку.  
В  лівій    він  тримав  руці
Фарби  й  пензлики  усі,  
Окрім  того,  яким  він
Клав  на  цвіт  мазки  нові.  

Так  захопився    хлопчина
Аж  змокріла  сорочина.  
Тюбики  зробили  вдих,  
Стрибнули  униз,    із  них
Фарба  потекла  дугою.
Хлопець  не  повів  й  бровою  –  
Фарбу  жовту  пензлем    клав,  
Соняшника  малював.    

Мама  вийшла  з  пиріжками.  
Плеснула  умить  руками.
- Сину,  з  фарб  –  Десна  і  Вісла.  
Чом  не  взяв  ти  з  ґанку  крісло?
Глянув  син,  розхвилювався.
Та  за  хвилю  здогадався,  
Як  йому  вчинити  треба:


Фарби  він  збере  та  й  небо
Намалює,  сонце,  пташку,
Дерево,  під  ним  ромашку.
Ще  червоні  маки  в  житі
І  волошки  у  блакиті.  

Про  свій  задум  розказав
Нені.  Фарби  позбирав
Пензликом,  і  без  забавки,    
У  заглибини  підставки.

-  Гарно!  -    мовила  дитині
Мати.  
-  Ще  не  все.  Родині
Дам  мальоване.  Й  не  сон  це.
Хай  усім  нам  світить  сонце!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029567
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2024

Їжаки і зима

Взимку    в    лісовій  місцині
Спав  їжак  в  своїй  хатині.  
Але  сон  погриз  бабак  -  
Стук  у  двері  вчув  їжак.

- Хто  це?  –  Коль  спитав  тривожно,  -  
Мене  будить  в  ніч  морозну?
- Я,  твоя  матуся,  синку.
Пустиш  у  свою  хатинку?

До  дверей  Коль  підійшов,
В  очко  глянув,  біль  знайшов  –  
Мама  за  дверми  стояла,
Сльози  з  личка  витирала.

Двері  Коль  їй  відчинив,
В  дім  матусеньку  пустив.
Відігрів,  нагодував,  
А  тоді  її  спитав:

- Чом  до  мене,  люба  ненько,
Ти    навідалась  раненько?
Мала  б  сон  ловити    ти,
А  наважилась  брести
Лісом  у  зимовий  час,  
Коли  сніг  глядить  в  анфас?

- Хату  я  не  утеплила,  
Змерзла,  як  морозу  сила
Узяла  мене  в  лещата.
Вийшла  я  тоді  із  хати,  
Бо  ослабла,  зголодніла.  
Щось  їстівне  захотіла.

Двері  ще  не  притиснула,  
Тут  лисиця.  Дременула
Я  в  калинові    кущі.
Лиска  –  в  дім  мій,  по  харчі.  
Їх  там,  звісно,  не  знайшла.
Тож  як  вийшла,  була  зла.

Я  накрилась  сніжним  комом.
А  вона  лягла  під  домом.
Коли  рудька    захропіла,
Я  зі  снігу  своє  тіло
Випхала  і  за  хвилину
Подалась  до  тебе,  сину.  

При  цих  спогадах  у    неньки
Слізки  потекли    рясненькі.
- Ти  –  жива.  Немає    драми,
Житимемо  разом,  мамо.

Попоїли,  обійнялись  ,  
В  ліжечко  обоє    вклались.  
У  теплі  були,  у  снах,  
Поки  не  прийшла  весна.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029550
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2024

Пташка пуночка і Новий рік

Коли  Новий  рік  наближався,
Старий  пив  каву  і  прощався,  
Пуночка  –  пташка,  не  дрімала,
Гронце  калинове  шукала.  

Знайшла  його,  зірвала  вміло  
І  з  ним  додому  прилетіла.
Вклала  на  гілочку  ялини
Гронце  червоної    калини.

Діл  в  хаті  сінцем  притрусила.
Компоту  з  ягід  наварила.
Стіл,  лаву    вимила  і  ліжко,
А  потім  пір’я,  дзьоб  і  ніжки.  

І  хоч  стомилася  нівроку,
Та  на  прихід  Нового  року
Аж  до  опівночі  чекала.
Явився  –  співом  привітала.  

А  потім  ягоди  ковтала,
Компотом  гостей  пригощала  –  
Синицю  й  горобця-задиру,
Бажала  всім  добра  і    миру.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029476
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2024

РІК НОВИЙ

Коли  грудень  відступає
І  опівночі  вступає  
Січень-місяць,  з  ним  в  цей    час
Рік  новий    іде  до    нас.


А  зима  йому  під  ніжки
Стелить  снігові  доріжки.
Ходить  лісом,  полем,  гаєм,
В  білі  шати  одягає
Все,  що  бачить  навкруги,  
Що  торкнеться  до  ноги.    

Ну,  і  люди    час  не  гають,
Сяйні  вогники  вмикають
На  прикрашених  ялинках  
І    на  вікнах  у  будинках.  

Накривають  стіл  святковий.
Розпрямляють  плечі,  брови.  
Шлють  Новому  привітання
І  задумують  бажання.  

Просять  сили,  чуда  й  рацій,  
Успіхів  в  науці,    праці,
Довголіття  еліксиру,
А  для  краю  –  щастя  й  миру.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2024

СІРА МРЯКА

Нічого  не  тішить  мене,  ніщо  не  підносить  
Мої  упалі  крила,  
Ходжу  по  місті,  мов  схилами  гір  Вірунґа    
Голодна  горила.  
Довкола  мене  все    сире  та  сіре  й  у  душі  –      
Суцільна  мряка.
Та  ще    й  вітер  у  мозку  виє,  
Мов    поранений  собака.

І  це  при  тому,  що  живу  я
У  відносно  спокійному  місці,
Яке  наповнене  на  80  з  лишком  відсотків  
Відпочинковим  змістом,    
Що  маю  житло,  а  в  ньому  газ,  електрику,  
Кухню,  стіл  і  ліжко,
Що  можу    добратися  до  парку,    озера,  лісу  
Чи  магазину    пішки.

Так,  і  в  моєму  місті    часом  лунають  
Сигнали  повітряної  тривоги.
Й  нам,  як  і  мешканцям  інших  сіл  і  міст  України,
Московіти  наставляють  свої    бидлячі  роги.
Але  випущені  ними  ракети,  шахеди    і  бомби  
До  нас  не  долітають.
Бо  вони  або  змінюють  свій  курс,
Або  їх  наші  ППО  збивають.

То  чого  ж  усе-таки  в  нутрі  моєму  
Гуляє  сіра  мжичка
І  не  руки  сонця,  а  відбитки  чорних  хмар  
Торкаються  мого  личка?
Чого  бурі    зі  своїх  гармат  пускають  снаряди
На  мої  сердечні    штилі?  
Я  ще  зможу  повернути  те,  що  мій  хребет  і    дух  
Колись  тримало  в  силі?

Не  знаю.  Та,  здається,  сонце  щойно  вийшло  
З-під  обрію  недовіри  до  долі.
Радість    прокинулась  й  робить  на  шляху    до  душі  моєї
Кроки  кволі.
Мжичка,  притиснута  нею    до  високої  стінки,  
Потрохи  висихає.
То  моя  мрія  житиме?  Думаю,    так,  сьогодні.
А  як  буде  завтра,  не  знаю…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029036
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2024

Сніговик Сніжко

Тато  Ромчика  й  Аліни
Захищає  Україну.
Але  на  зимові  свята
В  дім  прибув  в  відпустку  тато.  

У  шпиталі  тату  Йвану
Зашивали  рвані  рани.
Вдома  мусів  відпочити,
Щоби  міг  іще    служити.

Діти  татка  стріли  рвійно,
Узяли  в  свої  обійми.  
Віршики  йому  читали,  
Малювали  і  співали.

А  як  сніг  потішив  зір,  
Вийшли  з  таточком  у  двір
І  зліпили  зі  сніжка
Хлопця    бравого  –  Сніжка.

Дали  шарф  йому  і  шляпу,
На  гілчасті  гострі    лапи
Рукавички  одягнули,
Губи  в  усміх  розтягнули.
 
З  моркви  ніс  Сніжку  зробили.  
Очі,  брови  приліпили.
Вклали  ґудзики  з  вуглин.
Виліпили  доня  й  син
Ще  і  снігову  дитину.
Мовив  тато:  «Доню,  сину!
Зі  Сніжком  у  ряд,  прошу  я,  
Станьте!  Вас  сфотографую!!
Злилися  в  одну    картину.
Тато  їм  зробив  світлину.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028764
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2024

Ялинка

Встали  рано  –  на  світанку,
Сестри  Ліда  та  Оксанка.
Вчора    ще  до  сну  їх  тато
З  комірчини  вніс  до  хати
Ждану  усіма  корзинку  –  
Ту,  в  якій  була    ялинка.

Поки  мама  доньок  зранку
Чаклувала  над  сніданком,  
Дві  сестри,  зібравши  сили,  
Ялинчатко    прикрасили  –  
Іграшки  й  гірлянди  діти
Їй  повісили  на  віти.  

Біля  вбраної  ялинки
Пострибали  дві  хвилинки
Потім    поколядували  –  
Настрій  пречудовий  мали.

А  як  мама  зготувала
Їжу  дітям,  їх    позвала,  
В  зал,  де  чула  шум,  зайшла,
Доньок  там  вона  знайшла.  
Глянула  на  деревце  –  
Наче  писане  яйце!
З  несподіванки    присіла  –
Гарно  вбрали  його,  вміло!

Ненька  плеснула    в  долоні,
Прокричала:  «Молодці!»
Подала  на  кухні  доням  
Свіжі  з  рисом  голубці.  
І  Оксанка,  й  Ліда  жваво
З’їли  те,  що  зготувала
Мама  із  любов’ю      їм.
Весело  було  усім!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2024

ЛИСТ

Андрій  і  Настя  рано  встали,
Лист  Миколаю  написали.  
В  ньому    бажань  було  лиш    два  –  
Щоби  світило  волі  бра
У  краю  рідному  і  тато
З  війни  прийшов  живим  до  хати.      

Лист  до  конверта  діти  вклали,
До  скриньки    з  поштою  запхали.  
Горобчичок  на  ній    сидів,
Про  Україну  пісню  вів.
Сказав,  як  вирішив  злетіти:
- Все  буде  добре,  любі  діти!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2024

У парку

Назар  з  Марічкою  сиділи
У  парку  і  насіння  їли  –  
Із  соняшника.  Горобці  –  
Сірі  проворні  молодці,  
До  них  невдовзі    підлетіли,
Голодні  звечора  сиділи,  
Коли  накрив  довкілля  сніг,
І  в  парку,  звісно,  собі  ліг.
Діти  дали  птахам  насіння.
Крилаті  виявили  вміння:    
Швидко  з  їх  рук  забрали  все.
Синички  тут  своє  есе
Про  голод    почали  складати.
І  їм  найшлось,  що  дітям  дати.
Що  виклали,  птахи  поїли,  
Дітям  вклонились,  полетіли

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2024

Хто це?

Хто  у  грудні  в  теплім  флісі
Ходить  із  мішком  по  лісі
Поміж  ялинкові  віти?
Миколай  святий  це,  діти.  

Що  в  його  великім  клунку?
Ну,  звичайно,  подарунки
А  для  кого?  Для  звіряток  –
Чемних  маминих  дитяток.

Теплі  шарфики  і  шапки
Їм  кладе  святий  на  лапки.
І  коробочки  вручає
З  ласощами,  гостить  чаєм.  

Вовчика  завів  у  казку,  
Дав  йому  смачну  ковбаску.
Пляшку  соку  із  малини
І  пиріг  із  горобини.
 
Але  мовив:  «Чемним  будь
І  про  зайчика  забудь.
Не  лови  його,  благаю.
Він  мене  також  чекає».  

- Добре,    -  мовив  вовчик    чемно.
- Не  хвилюйтеся  даремно.
Не  зловлю  я  зайця-хлопця,
Їжу  маю  у  коробці.

Так    зробив,  як  і  сказав.
Зайцю  шкоди  не  завдав.  
Миколай  зустрів  зайчиська.
Той  йому  вклонився  низько.

Дав  вухатому  святий
Дари,  і  без  суєти.  
На  голівку  шапку  вклав,  
Шарф  круг  шиї  замотав.

У  коробку  три  морквини
Він  поклав  і  капустину.
Став  біленький  дяку  слати
І  морквину  наминати.

Потім  він  побачив  личко
Лиски.  Дав  їй    рукавички,  
Шапку,  шарфик,  звісно,  теж.
Радість  в  неї    –  до  безмеж.

- Те  від  кого,  що  вдягаю?
- Від  святого  Миколая.
Я  люблю  добро  робити.
Легше  з  ним  у  світі  жити.

Дав  коробку  рудій  спинці.
В  ній    були  смачні  гостинці:
Рибка  і  шматочок  шинки,  
Пряник  і  напій  з  шипшинки.  

Усміхнулась  лиска  мило,
Мовила  святому  щиро:
«Ви  святий  –  найкращий  в  світі.
Моє  серце  взяли  в  сіті».

- Радий  це  від  тебе  чути.  Добра  будеш?  
- Як  не  бути?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2024

Їжак і Різдво

Це  було  в  Різдвяне  свято.
В  парк  з  батьками  погуляти
Вийшли  діти  й  коляду
Затягнули  на  ходу.

Раптом  щось  зашурхотіло  
У  кущах,  а  потім  тіло
Вилізло  із  них    колюче
Й  око  виставило  злюче.
Догадались  хто  це,  так?
Круглий,  сірий  звір  їжак.

- Нащо  ви  мене  збудили?
Взимку  в  мене  обмаль  сили,  -  
Мовив,  -  їжі  я  не  маю.
А  без  неї  –  замерзаю.

- Вибач,  милий  і  неситий,
Не  хотіли  ми  зробити
Тобі  кривду,  м’якши  зір.
Друзі  ми  тобі,  повір.

Зараз  ми  батьків  позвемо,  
Нагодуємо,  вдягнемо  
Тебе,  любий  наш  їжаче.
- Я  зворушений.  І  плачу.

Лесь  шапчину  їжаку
Дав  і  шаль.  Йому  свою
Шапку  тато  натягнув.
Ромчик  іграшку  одну

Дав  і  з  бюргера  –  м’ясце.
- Підійде  тобі  ось  це?
М'ясо  з’їв  малий  їжак,
Шапку,  шарф  вдягнув.
- О,  так!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028587
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2024

Віра, Багіра і сніг

Цілу  нічку  падав  сніг.
Сад  і  двір    покрив,  поріг.
Дах  і  кущик  біля  хати  
Зодягнув  у  білі  лати.  
На  ялини  тихо  ліг,
І  чекав  коли  у  біг
Пуститься  із  дому  Віра,
Виведе  свою  Багіру.  

Дівча  встало,  здивувалось  -    
У  нове    земля  убралась.
Вчора  ще  вона  чорніла,  
А  сьогодні  –  біла-біла.  
Віра  вмилась,  причесалась,
Із  батьками  привіталась.
Вкрила    гарно  ліжко  пледом  
З’їла  сирники  із  медом.

Мамі  дякую  сказала.
Пса  свого    погодувала,  
До  нашийника  –  в  кінець,
Причепила  ремінець.
Зодяглася,  як  у  свято,
І  з  Багірою    гуляти  
Подалася  у  село.
Сонце  промені  плело,
Розкидало  їх    завзято
На  дерева  і  на  хати.
Клало  і  на  личко  Віри,  
Й  на  тільце  її    Багіри.  

Радості  –  над  дах  набрали,
Зиму  зі  сніжком  вітали.
А  як  змерзли,  вчули  втому,
Повернулися  додому.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2024

Зимові канікули

Коли  прийшли  
канікули  зимові,  
вдягнули  сестри  
куртки    кольорові,
штани  тепленькі,  
рукавички,  шапки
і  вирушили  
з  мамою  і  татком
до  гір  Карпатських  –  
відновити  сили.
З  собою,  звісно,  
лижі  прихопили.
На  них  ходили  
по  стежках  у  горах,  
вслухалися
в  дзвінкі  пташині  хори,
повітря  свіже  
в  груди  набирали,
хвалу  ялинам
і  смерекам  слали.
Вітав  сніжок  
блискучий  їх    щоднини,
високі  гори  
і  малі  хатини.  
Верталися,  
сказали    Оля  й  Ліна:
«Чудовий  
край  наш  рідний  –  
Україна!»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2024

Січень, Оля і бабуся

Мовив  січень  Олі:  «Вдома  сидіть  годі!
Річку  заморозив,  ковзайся    по  льоді!»
- Мама  на  роботі.  Тато  край  боронить.
З  ким  піду  на  річку?  -  каже  й  сльози  ронить.

- Є  бабуся  в  тебе.  Хоч    уже  і  сива,  
Але  вона  сильна,    вправна  і  рухлива.  
- Справді.  Попрошу  я  бабцю  мене  взяти
До  ріки.  Удвох  там  будемо  кататись.

Оля  це  зробила.  Ковзани  дістали.
І  на  річці  щастя  ними    малювали.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2024

Птахи і діти

В  дворі  Матвій  і  Міла
Випробували  лід.
Синичка  підлетіла,
Їм  мовила:  «Привіт!»

- Привіт,  -  дівча  сказало.
Брат  на  порозі  сів.
- Я  змерзла.  Хочу  сало.
- А  я  б  насіння  з’їв,  -
Зізнався  тут  горобчик,
Що  всівся  біля  них.  

Це  вчув,  всміхнувся  хлопчик.
Сорока  до  малих
Підкралась.  «А  я    кашу
Із  проса  чи  вівса
Подзьобала  би  вашу».
«Я  б  фрукт  до  дзьоба  взяв.
Але  сухий  лиш    хочу,
Без  цукру.  Цукор  –  б’є!»

- Харчі  ці  дам    охоче!  
У  домі  вони  є!  -
Мовив  Матвій  пташатам
Й  побіг  швиденько  в  дім.
Міла  за  ним  до  хати
Метнулася.  «Ходім
До  кухні.  Там  матуся.
Вона  нам  дасть  усе,  
Що  треба  нашим  друзям».
Дала.  І  правда  це.    

Корми  Матвій  і  Міла
Птахам  поклали  в  дім.  
Крилаті  все  поїли,
Подякували  їм.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2024

Птахи і зима

Стрілися  якось  у  парку  
Голуб,  ворона,  снігур.
Холодно  було,  не  парко.
Сніг  наробив  кучугур.

Морщили  пташечки  лиця,
Криком  сікли  морозець.    
Вчули  сорока,  синиця
І  стрибунець-горобець
І    до  їх  гурту  пристали.
Їм  теж  він    кидав  свій  кий.
Разом  птахи  заспівали
Пісню  про  холод  різкий.  

- Змилуйся,  зимо,  над  нами!
Чуєш?  Зміни  свій  код-дрес.
Влий  трохи  жовтої  гами,
Сонце  пусти  із  небес.
Може,  тоді  прийдуть  люди,
Щось  принесуть  нам  з  їди.
Ріже  мороз  наші  груди,
Голод  б’є  просто  під  дих.  

Мовила  зимка,  не  сон  це:
- Трохи  іще  потерпіть.
Завтра  я  випущу  сонце,
Стишу  морозяну    хіть.  

Голуб  почув  це,  підстрибнув.
Ворон  з  очей  скинув  жур,  
Наче  з’їв    кісточку  рибну.  
«Дякую!»  -  мовив  снігур.  

Правду,  повірте,  сказала
Птахам  у  парку  зима.
Зранку  хмарки  розігнала.
Сонце  пустила  у  змаг.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2024

СНІГУРІ, СИНИЦІ І АНДРІЙКО

З  далеких  країв  снігурі  прилетіли
І  на  підвіконня  Андрійкове  сіли.
Їм  хлопець  хатинку  з  дощечок  зробив.  
Плоди  горобини    туди  помістив.  
Раділи  пташата,  по  хаті  стрибали    
І  ягоди  радо  дзьобам  клювали.  

Та  тут  до  них  в  гості  прибули  синиці.
Надули  відразу  господарі  лиця.
Татусик  снігур  гостям  честь  не  віддав.
- Це  наша  хатина  і  наша  їда,  -  
Сказав,    грізно  глянувши  він  на  синичок.
Андрій  це  почув,  вибіг  без  рукавичок,
Без  куртки,  без  шапки  з  квартири  у  двір,
Пустив  снігурам  він  у  очі  докір.

Їм  мовив:  «Ще  дошка  і  шнур  в  мене  є.
Під  вашим  –    в  синиць  буде    місце  своє.
За  кілька    хвилин  принесу  я  дощину
І  корму  синицям  на  неї  я    кину.  

Приніс  дошку  хлопець,  її  прив’язав
До  хатки  сім’ї  снігурів  і  сказав:
«Два  поверхи  вийшло.  Тримайте  ж  амур».  
Синиці  раділи    і  тато  снігур.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2024

НА ДУБКУ

Щиглик,  ворон  гостроокий,
Дятел,  горобець,  сорока
І    синиця,  і    голубка  
І  снігур  –  червона  грудка  
Вранці  вмилися  і  вбрались
І  на  дубику  зібрались.
Та  недовго  мир  тримали,
З  дзьобів  милі  співи  слали.  
Почали  вони  сваритись,  
Одягом  своїм  хвалитись,  
Вмінням,  співом,  стержнем  сили.  
Так  кричали,  що  збудили
Совку,  що  в  дуплі    лежала  
Й  сни  про  літечко  лапала.  
Із  дупла  вона  злетіла:
На  сніжку  під  дубом  сіла.  
Потім  встала  і  сказала:
- Яка  сила  вас  зібрала
Біля  мого  дому,  птиці?
Так  робити  не  годиться  –  
Совку,  що  всю  ніч  літала,  
Їжу  у  ліску  шукала,  
Й  лиш  упала  в  сон,  будити.  
- Ми  хотіли  букви  вчити,  -  
Мовила  синиця  ловко.  -  
Знали,  що  живеш  тут,  совко,  
І  що  мудра  ти  письмена.
Кожен  з  нас  отут  є  чемний,  
Хоче  вчитись,  мудрим  стати,
Радість  світу  посилати.
- Що  ж,  пробачте,  круглолиці!
Вчитиму  вас,  любі  птиці.
Будем  на  сніжку  писати
Букви  і  слова  читати.  
Малюватимем  дерева  
І  зимову  королеву.
Вивчимо  нові  пісні,
Слатимемо  голосні
Співи  в  день  Нового  року.
Згодні  на    такі  уроки?
- Так,  -  снігур  заголосив.
Дятел  крильцями  забив.
- Завтра  зранку  о  дев’ятій
Починаємо  заняття.  
Всі  птахи  на  це  пристали,  
Совці  дякую  сказали.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2024

Про сороку й Олю

Голова  і  хвостик
Чорні    у  сороки.
Шийка,  крила  –  чорні,  
Але  білі    боки.

Любить    красти  яйця,  
Їсти  їх  і  кашку.
Дуже  мудра  й  хитра  
Ця  сорока-пташка!

Якось  вона  стріла  
Дівчинку  під  дубом,
Коли  та  сиділа
І  надула  губи.  

- Що  з  тобою,  мила?  –  
Пташка  запитала.
- З  балів  –  два    вхопила,
Правила  не  знала
Я  про  площу  круга
І  про  довгість  кола.
Серце  тисне  туга  –  
Темна,  наче  kola.

Мама  стріне  лаєм,
Як  прийду  до  хати,
Телефон  сховає
В  ігри  не  дасть  грати.  

- Є  на  пальці  в  тебе
Срібний  перстень,  бачу.
Мені  його  треба,  
Блискіт  бачу  –    скачу  .

Як  даси,  щастити  
Тобі  в  школі  буде.
З  неї  приносити
Низький  бал  не  будеш.

-            Даєш  чесне  слово?
- Слово,  не  солому.
Узяла  обнову,  
Утекла  додому.

В  день  наступний  Оля  
На  дванадцять  балів
Написала  в  школі
Твір  про    фестивалі.

Та  за  три  дні  знову
Два  бали  вхопила,
Бо  про  рідну  мову
Віршика  не  вчила.

Раду,  і  надійну,
Дам  твоїм  я    крокам:
Вчись,  дитя,  постійно  
І  не  вір  сорокам.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028227
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2024

Боже! Поможи!

Сотні  тисяч  загиблих  глядять  мені  в  очі:
І  військові,  й  цивільні  –  дорослі  та  діти,  
Ті,  хто  ляки  ковтав  серед  дня,  серед  ночі
Через  те,  що  «салюти»    несли  московіти.

Душу  мнуть,  наче  тісто,  полеглі  герої  –  
І  Сліпак,    і  Бобанич,  «Да  Вінчі»  і  Зівер,    
Всі,  які  добровільно  вдягли  однострої
І  пішли  захищати  край,  мову  та  віру.  

Біль  і  сум  по  судинах  розносять  військові,
В  яких  нерви  –    дроти,    рани,  вирви  на  тілі.
Прапори  на  могилах  і  свічі  воскові
Ставлять  в  звивинах  мозку    хрести  чорно-білі.  
 
Сліз  загальна  картина  не  може  вмістити.
Почорнілі  поля,  поруйновані  хати…
Ми  не  маємо  права    за  вітром  пустити
Злії  дії  Росії,  їм  землі  віддати.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2024

Диво в лісі

Казка  
Це  було  4  грудня  2024  року.  Вирішила  одна  жінка  -  письменниця,  прогулятися    лісом.  Зробила  вона  кроків  із    тридцять,  бачить,  віз  на  дорозі  стоїть  біля  дуба  і  коні  біля  нього.  Підібралася  жінка  ближче  до  воза  й  побачила  діда  сивочолого  з  бородою,  що  сидів  на  землі  під  дубом.
-  З  вами  все  гаразд?  -  спитала  його.
-  Не  все.  Ногу  підвернув,  не  можу  встати.  
-  То  я  вам  допоможу,  -  мовила  письменниця.
-  Допоможи.
-  А,    може,  швидку  медичну  допомогу    викликати?  -  спитала  чоловіка.
-  Не  треба  допомогу.  Тільки  допоможи  встати  і  підведи  до  воза.  У  мене  там  крем  чудодійний  є  в  наплічнику.    Змащу  ним  коліно  і  перестане  боліти.  
Зробила  жінка  те,  про  що  її  попросив  сивочолий.  
Ще  й  крем  із  наплічника  витягнула  і  подала  діду.  Змастив  він  ним  коліно  й  усміхнувся.  
-  Біль  минув,  -  мовив.  -  Проси  тепер  щось  у  мене,  жінко.  Дам  тобі  за  те,  що  виручила  мене.  
Глянула  письменниця  на  віз,  а  там  три  торби  стоять  -    одна      з  грибами,  друга  -  з  травами  лікувальними,  а  третя    зав'язана.
-  Дайте  кілька  грибочків,  якщо  не  шкода,    люблю  їх  їсти.  
-  Бери  цілу  торбу.
Взяла  я.  Подякувала.  Зробила  три  кроки  в  напрямку  виходу  з  лісу,  а  тоді  
 обернулася  і  спитала  у  сивочолого:
-  А  чи  не  могли  б  ви  сказати,  діду,    що  у  вас    у  тій  зав'язаній  торбі  лежить?  
-  Можу  сказати.  Гроші  там.  Але  ти,  жінко,  вже  свій  вибір  зробила.  Тож  іди  додому  і  чисть  гриби,  які  взяла.  
-  Гаразд.  А  хто  ви  такий,  можна  спитати?
-  Миколай-чудотворець.
-  Справді?
-  Так.
І  тут,  о  чудо,    дід  із  звичайного  на  очах  жінки  перетворюється  на  того  Миколая,  якого  ми  звикли  бачити  на  картинках.  Уявляєте  її  стан?
Письменниця  мало  не  зомліла.  Але  опанувала  себе,  вклонилася  Миколаю  і  пішла.  Зробивши  три  кроки,  знову  обернулася,  але  вже  ні  святого,  ні  його    коней  та  воза  не  побачила  на  лісовій  доріжці.  
 Однак    торба  з  грибами  була  у  її  руці.  Значить  був  таки  Миколай?  Ішла  жінка  додому,    думала  собі:  "І  чому  я  не  попросила    ту  зав'язану  торбу?  Мала  б  гроші,  видала  б  гарні  книжечки  за  них.  І  раділа  б!  Але  як  вже  є,    так  є.  Дякую  і  за  гриби!"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027962
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2024

Загадки зимові

1.Що  це  за  пора  така?
В  біле  вбралася  ,    гора,
Скло  на  став  лягло,  на  річку
І  печуть  у  діток  щічки.
                                                                                         (Зима)

2.  Хто  весь  час    старанно  вчився,  
Не  лінився,  а  трудився,  
Слухав  маму,  слухав  тата,  
Мив  тарелі  і  горнята,
Прибирав  в  своїй  кімнаті,
Псові  корм  чи  котеняті
В  миску  клав,  давав  води.    
І  гуляти  в  двір  водив,  
Чистив  зуби,  руки  мив,  
Зі  всіма  у  дружбі  жив,  
Той    у  грудні  дарам,  діти,  
Може  щиро  порадіти.  
Хто  ті  дари  принесе
І  під  подушку    вкладе?
                                                           (Святий  Миколай)

3.  Що  за  чудо  –  цукор  ліг
На  поля  і  на  поріг?  
Довго  йшов,  хоч  і  без  ніг.
Це,  звичайно,  діти,  …            (сніг)

4.  Як  у  край  зима  прийде,
Снігом  землю  замете,
Хто  складати  дари  стане,  
Сяде  на  великі  сани,
Запряже  гнідих  мастей
Коників  і  до  дітей
Із  дарунками  прибуде,  
Їх  вночі  їм  класти  буде?
                                                   (Святий  Миколай)

5.  А  коли  пісних  готують
Аж  12  страв,  
Їх  їдять  і  колядують,  
Згадують  Христа?
                                                                               (У  Святвечір)

6.Скоро  буде  Святий  вечір.
І  хапатиме  за  плечі,
Коли  вийдеш  ти  надвір,
Морозець,  вір  чи  не  вір.  
Будуть  готувать  їду
І  співати  Коляду.
Впустимо  тоді  до    хати
У  зелених  пишних  латах
Ту,  якій  без  викрутасів
Одягатимем  прикраси.
Хто  вона,  Олю,  Даринко?
Ну,  звичайно,  це  –  …  (ялинка)


7.В  день  цей  всі  ідуть  і  до  храму  –  
Бабця,  діти,    тато  й    мама.
Наминають  пампушки,  
Одягають  кожушки
І  –  надвір,    колядувати
Йдуть  від  хати  і  до  хати.                    
                                                                                                 (Різдво)

8.  А  яке  зимове  свято  
Ми  стрічаємо  вночі,
В  час,  коли  ми  звикли  спати,  
Бо  ж  не  сови-пугачі?
Лиш  дванадцяту    годинник
Прокалатає,  встаєм
І  задумуєм  дитинно
Ми    бажаннячко  своє.  
                                                                                 (Новий  Рік)

9.А  кому,  скажіть-но,  любі,  
Помагати  взимку  будем?
Хто  не  може  знайти  їжу,  
Коли  холод  землю  ріже?
Дам  маленьку  вам  вам  підказку.
Ті,  хто  нам  дарує  казку,  
Спів  свій  вранці  посилає
І  сади  оберігає
Гусінь  їсть,  різних  комах.
Це,  звичайно,  діти…      (птах).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2024

ГОЛУБ І ОЛЕСЬ

Голуб    у  Карпатах  жив.
Мозок  надто  не  сушив
Він  над  тим,  що  має  їсти,  
Де  летіти  і  де  сісти  –      
Мав  зернини  на  полях,  
Ягоди  в  лісах,  гаях,  
Поки  сонце  гріло  бік,
Поки  холод  не  припік.
А  як  внадилась  зима,
Снігом  землю  замела,
Хуги  вдарили,  морози,  
В  голуба  побігли  сльози.
- Де  шукати  корм  собі?
Не  росте  пшениця,  біб.
Оголилася  калина.
Без  коралів  горобина.
Це  було  в  січневім  дні,    
Як  співав  сумні  пісні
Голуб.  Йшов  тоді    із  татом
Лесь,    на  гірку  віз  санчата,
Вниз  хотів  злетіти  хлопчик,  
Як  сорока  чи  горобчик.
Мама  там  його  чекала.
Сів,  на  щічку  слізка  впала  –  
Одна,  друга...  Що  це  значить?
Глянув  вгору.  Голуб  плаче…
- Що  тебе  турбує  пташко?
Горе  маєш?  Хворий  важко?
- Корм  не  маю  де  узяти.
Починаю  замерзати.  
- То  сідай  зі  мною  в  сани.  
В  сумці  мами    є    банани.
Ти  їси  таке?
- О,  так.  Знаю  цього  фрукта  смак.  
Притулив  до  хлопця  тіло
Голуб,  разом  вниз  злетіли.  
Мамі  Лесь  все  розказав.
Голуба  погодував.  
- Хочеш,  -  голубові  рік,  -    
Жити  в  нашому  дворі?
- Краще  буде  там?
- Еге!  Годуватиму  тебе.
Що  їси?  Від  чого  тлустий?
- Від  ячменю  і  капусти.  
Кукурудзу  ще  вживаю,
Моркву,  яблука,  як  маю.  
Соняхові  насінини
Радо  дзьобаю,  хлопчино.
- Можем,  мамо,  дати  ми
Птахові  у  час  зими
Все  оте,  що  він  назвав?
- Звісно.  
Птаха  Лесь  забрав.  
Годував  його  щоднини.
Яблуко,  овес,    морквину
Голубу  виносив.  В  свято
Міг    бананчик  йому  дати.
Хлопцю  птах  сідав  на  плечі.
Як  це  бачила  малеча,  
Голосно  аплодувала.  
«Голуб  –  друг  тобі!»  -  кричала.    
Вижив  сірий.  Не  пропав.  
А  ти  пташок  годував?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2024

ПРО ВОРОН

Ворон  з  вороном  сиділи
У  гнізді  і  лапи  гріли.  
Наліталися  удень,
Наспівалися  пісень.  
Ворон  Гук  співав:  «Кар-кар!
Я  співак!»  «А  я  –  казкар,  -
Гучно  Рон  у  ритм  виводив,  -  
Казку  склав  про  сонце  й  води».  
А  як  лапи  відігріли  
Й  по  пів  миски  каші  з’їли  
Ворони,  то  до  роботи
Узялись.  Гук  виклав  ноти  
І  почав  пісні  співати
Про  усі  зимові  свята.
Рон    складати  взявся    казку
Про  літаючу  ковбаску,  
Як  вона  над  парком  крила
Пурпурові  розпустила    
І,  пірнаючи  крізь  хмари,
Говорила:  «Ви  –  нездари  –  
Дятли,  голуби,  сороки,  
Горобці,    ворони.  Кроки
Ваші  марні  на  планеті.  

Користі  нема,  як  в  леті,  
Говорила:  «Ви  –  нездари  –  
Дятли,  голуби,  сороки,  
Горобці,    ворони.  Кроки
Ваші  марні  на  планеті  –  
І  тоді,  коли  ви  леті,  
Як  на  вишні  чи  дубку,
Біля  річки,  в  смітнику.

З  грядок  вас  випроводжають,  
А  мене  усі  бажають.
Бачать,  гладять  черевце,
Ліплять  усміх  на  лице.

Рон  отак  закінчив  казку:
Сніг  пішов,  звалив  ковбаску.
Поруч  чистив    снігом  дзьоб  
Гук.  Рожеву  клюнув    в  лоб.    

В  неї  крила  відвались.
Довго  ворони  трудились,  
Поки  з’їли    ковбасу.
Фініш.  Казка  –  на  засув.  

Прочитав  її  Рон  Гуку  –  
Слухав  той,  не  видав  звуку.
Потім  Рон  взяв  мікрофона
Й  казку  всім  доніс  воронам.

«Супер,  -    мовили,  -    казкар    
Ти».  І  оплески  до  хмар
Знесли.    Рончик    заспівав.
Гук  всім  «дякую»  сказав.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2024

Снігурі і Павло

- Хто  вдягнув  червоні  шати
Й  сів  на  кущ  в  дворі?
- Це,  синочку  мій,  пташата,  
Звуться  снігурі.

- Звідки  взялися?  Улітку
Їх  тут  не  було.
-  Прилетіли  зараз.
-  Звідки?
-  З  Півночі,  Павло.

-  А  чому  в  зимову  днину  
Сіли  на  бузок?
- Будуть  їсти  насінини
З  кущика  цього.

- - Хто  вдягнув  червоні  шати
Й  сів  на  кущ  в  дворі?
- Це,  синочку  мій,  пташата,  
Звуться  снігурі.

- Звідки  взялися?  Улітку
Їх  тут  не  було.
-  Прилетіли  зараз.
-  Звідки?
-  З  Півночі,  Павло.

-  А  чому  в  зимову  днину  
Сіли  на  бузок?
- Будуть  їсти  насінини
З  кущика  цього.

- - Як  з’їдять,  що  наминатимуть  
Тоді  вони?
- Полетять  у  гай    шукати
Кущ  горобини.

Виберуть  всі  насінинки
Із  її  ягід.
Й  заспівають  щиро,  синку,
Хіт  про  світ  і  рід.

- Як  не  буде  їжі  в  птиці?
- Ми  о  цій  порі
Вивісимо  годівниці
В  нашому  дворі.  

Кинем    жолудів,  горіхів  –  
Хай  собі  їдять,
Видом  франта,  звуком  втіхи
Край  наш  веселять.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2024

Про Цівчика і Цечка

Цей  горобчик  –  Цівчик,  друже,
Був  міцним  і  добрим  дуже.
Спів  любив  і  дикі  танці.
Із  гнізда  виходив  вранці,  
Лапки,  хвостик  розминав,
А  тоді  униз  злітав
І  шукав  собі  поживу  
У  садку,  у  парку  –  живо!

Якось  виліз  із  гніздечка
І  побачив  друга  –  Цечка,
На  сніжку    лежав  горобчик
І  трусився,  наче  хлопчик,
Що  до  школи  йде  уранці
Без  домашніх  праць  у  ранці.  

- Що  з  тобою,  друже  Цечку?
- Вже  два  дні  не  спав  в  гніздечку.  
Сил  злетіти  вверх  не  маю,
Голод  мучить.  Помираю…

- Розумію.  Сумно  все  це.
Та  тримайся,  друже  Цече!
Зараз  я  позву  родину,
Занесем  тебе  в  хатину,
Вигрієм  і  нагодуєм.
Будеш  жити!  Чуєш?
- Чую…

Позліталися  пташата.
Цечка  занесли  до  хати  
Й  почали  тілами  крити.
Дали  їсти,  дали  пити.

Відійшов  він!  Лап  не  склав.
Усміхнувся,  заспівав.
«Ців-ців-ців»,  –  знеслось  в  окрузі.  
«Вдячний  –  мовив,  -    всім  вам,  друзі!»  
Потім  перед  Цівком  став,  
В  дзьоб  його  поцілував.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2024

Хто це?

Хто  це  може  без  тепла
Всеньку  зиму  жити
І  вилазить  із  дупла,
Коли  день  закритий,
Як  виходить  пані-ніч  
І  на  небі  зорі
Розкладає  навсібіч
Порізно  й  в  узорі.
Совка,  голубе  й  голубко.
Їжу  знайти  хоче!
Має  теплу  вона  шубку.
Бачить  серед  ночі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2024

Дятел

Дятла  Тука  сум  дістав.
В  теплий  край  не  відлітав  
Восени,  їв  короїдів.
Випав  сніг  –  він  без  обідів.
Десь  би  шишечок  знайти.
Та  куди  за  ними  йти
Чи  летіти,  Тук  не  знав.
Тат  тут  зайчик  прискакав,
Мовив  дятлові  він:  «Друже,
Що  гнітить  тебе  так  дуже?»
«З’їв  жуків  я,  плід  калини,  
Що  росла  біля  долини.
Більш  нема  що    дзьоб  запхати.  
От  сосну  би  відшукати
В  її  шишках  –    насінинки.
Бачу  їх,  ковтаю  слинки!
- Маю  честь  я,  дятле,  знати,  
Де  сосонки,  як  солдати,
Вишикувалися  в  ряд.
- О,  новині  цій  я  рад.
- То  лети,  друже,  за  мною.
- Вони    близько?
- За  горою.
Зайчик  ноги  в  біг  пустив.
Дятел  крила  розпустив
І  за  зайцем  полетів,
Сосни    ті  невдовзі  вздрів.  
Уклонився  він  зайчиську  –  
Щиро-щиро,  низько-низько
Й  куцохвостому  під  ніс
Кілька  насінин  підніс.  
Це  побачив  Лесь  в  ютубі.
«Я  пишаюсь  вами,  любі!»  -  
Мовив  і  побіг  завзято
Мамі  каву  готувати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2024

Ти - той!

Ти  той,  хто  зносить    мій  стійкий  кордон.  
Ти  –    кисень  і    гемоглобін  для    крові.  
Ти  моє  серце,  мов  акордеон,      
Розтягуєш  у  межностях    любові.

Нема  для  мене  кращого,  ніж  ти.
У  тобі  –  труд,  краса,  талант  і  сила.  
Ти  вмієш  еру  на  плечах  нести,
З  цементу    дух  твій  доленька  місила.
 
Ти  –  диво  справжнє    на  землі  отців
І  той,  хто  твердь  кладе  мені  під  ноги.  
Твій  голос,  мов  горобчикові  «ців»,
П’янить  і  кличе  йти    до  перемоги.

Та  час,  мов  свічка,  скапує  –  невічний.  
Зима  змиває  кольори  квітчасті.  
Ми    встигнем  сісти      в  корабель  космічний,  
Що  завезе  нас    на  планету  щастя?  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2024

У нас війна

(розмова  матері  й  дитини)
-  У  нас  війна?
-  О,  так!  У  нас  вона.
-  Ламає  сон?
-  Бере  його  в  полон.  
-  Що  робить  вдень?
-  Жбурляє  страх  зі  жмень.  
-  Везе  листи?
-  Здебільшого  хрести.
-  Вже  другий  рік?  
-  1000  днів  –    їй  вік.
-  Хто  ж  той  титан,  
Що  ліс  тримає,  лан,  
Села  й  міста
Крізь  гул  ракет  і  страх?  
-  Наш  захисник,
Який  боротись  звик
За  край,  за  рід,
За  волі  вільний  літ,  
За  честі  блиск
У  грудях  попри  тиск.
А  волонтер,
Що  совість  не  затер,  
Збирає  гріш,
Щоби  якнайскоріш
Купити  те,  
Що  ворогів  змете
З  небес,  доріг,  
Де  слід  від  рук  їх,  ніг.
Є  медик  ще,  
Ховає  втому,  щем,
Несе  життя
Тим,  хто  відчув  биття
Тієї,  що
Косою  подих  жне.  
Її  жене.  
А  світ?  Як  він?
Як  вив  свій  крок,  так  в'є  -    
Їсть,  п'є  і  спить.
А  зброю  хоч  дає?
Дає.  І  ППО,  щоби  тримати
Під  куполом  наш  край,  
Та  міг  би  дати  
Щось  більше,  аніж  те,  
Що  в  нас  вже  є.
Ворог  не  спить.  
Вседобно  б’є  і    б’є.
В  судомах,  ранах    
край  верби  й  калини.
- Ми  вистоїмо?
- Мусимо,  дитино!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2024

Гербера

Квітка  ця  не  є  мажорна.
В  її  центрі  –  цятка  чорна.  
Схожа  дуже  на  ромашку,  
Тільки  інші  має    лашки:  
Її  шапки  не  біленькі  –  
Сині,  жовті,  червоненькі.
Й  більший  лист,  стебло  і  цвіт
В  квітки.    Тішить  видом  світ.

Не  росте  в  лісопосадці,  
В  лузі,  в  полі,  а    на  грядці,
У  садку,  у  парку,    в  сквері.  
Звуть  цю  квіточку  –  гербера.
З  вересня,  ти    знай  про  те,  
До  зими  вона  цвіте.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2024

Айстра

Квітка  назву  зірки  носить.
Ранок  їй  голівку  росить.
Не  росте  в  ліску,  у  гаю.
Із  Кореї  та  Китаю
В  край  наш  зіронька  прийшла,  
Подолавши  довгий  шлях.
Клумба  –  для  айстринок    дім.
Добре  тут  живеться  їм.

Мають  цвіт  вони  махровий  –  
Білий,  синій,  фіалковий.
Ними  кості  полікуєш,  
Кров,  що  з  рани  йде,  вгамуєш.
Зборють  грип,  що  тіло  ломить,  
Заберуть  із  нього  втому.  
Ось  такі  вони  магічні  –  
Квіти  ці  багаторічні.
Є  у  них  щось    від  Чугайстра.
Чародійки  вони  –    айстри!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2024

ЧОРНОБРИВЦІ

Як  дивишся  на  цвіт  цей  волохатий,
Перед  очима  –  світ  дитинства,  мати.
Хоч  цвіт  цей  із  Америки  прийшов
До  України,  дім  тут  свій  знайшов.

У  вірші  його  згадують,  у  пісні.
Росте  на  клумбі,  не  в    ліску,  не  в  лісі.  
Стебло  низьке,  а  цвіт  –  жовтогарячий.
Уздрить  його  здалека  й  слабо-зрячий.

Глядиш  на  цвіт  цей,  серце  тане  з  млості.
Відвар  із  нього  меншить  біль  у  кості.
Покращує  він  також  апетит.  
Лікує  шлунок,  нерви,  стоматит.

Цвіт  має  особливу  запашинку.
Летять    до  нього  різні  комашинки.  
Запилюють  його.  Насіння  буде,  
Яке  зберуть  і  знов  засіють  люди.

Кидають  цвіт  в  капусту  і  пшеницю.  
Запах  його  лякає    попелицю.
Маленький  цвіт,  але  таки  сміливець
Із  чорною  бровою  –  чорнобривець.  
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026917
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2024

Мальва

Ця  квітка  –  мальва,  є  окрасою  села.
Росте  вона  при  плоті,  під  віконцем  хати.
Лягає  густо  цвіт  її  уздовж  стебла.
Художник  хоче  на  картині  її  мати.  

Є  на  полотнах  Катерини  Білокур  –  
Червона,  біла  фіолетова,  рожева.  
Вона  витягує  людину  із  зажур,  
Струнка,  красива,  славна,  наче    королева.

До  нас  із  Азії  потрапила  вона.
Росте  у  Греції,  у  Древньому  Єгипті.
Ця  квітка  рідною  давно  вже  стала  нам.  
Бджола  під  вухом  грає  оду  їй  на  скрипці.

Із  цвіту  мальви  люди  роблять  барвники.
Варять  її  і  чаєм  кашлюки  виводять.
Розводять  квітку  залюбки  садівники.
Маленькі  діти  біля  неї  nанці  водять.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2024

Мак

Рослина  ця  –  одна  із  найдавніших.
Росте  усюди  –  на  лугах,у  полі.
В  країнах  різних  має  свою  нішу,  
Виконує  усякі  в  світі  ролі.

Красою  світ  довкола  звеселяє.
Стебло  її  пряме,  як  слово  мами.  
Листки  на  ньому  почергові  має  –  
Такі,  немов  би  сік  їх  хтось  ножами.

Пелюсточки  яскраво-пурпурові.  
Хоч  і  рожеві  й  жовті  теж  бувають.
Червона  квітка  –  часто  символ  крові.
Про  це  поети  нам  розповідають.

На  скелі  росте  квітка  і  в  городі.  
Насіння  її  сиплеться  з  коробок.
Воно  є  популярним  у  народі,  
Наука  має  свій  із  ним    доробок.

Знає    про  те,  що  сік  її  й  насіння
Снодійну,  лікувальну  силу  має.
Тому,  хто  терпить  біль,    це  на  спасіння,  
Та  лиш  тоді,  як  правильно  вживає.  

Макове  зілля  варять  наркомани.
Не  слід  цього  робити,  любі  друзі.  
Напій  веде  проблеми    у  тумани,
Та  з  часом  забирає  волю,  дужість.  

Насіння  зріле  –  їжа  для  гурманів.  
Його  в  торти  кладуть,  у  печенини.
Тре  до  куті  його  поважна  пані
Перед  Різдвом  в  Святвечір  для  родини.  

Росте  у  полі,  при  дорозі  мак.  
На  квітку  цю  очима  кидай  гак.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026877
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2024

Троянда (дит. )

Вона  красива  і  пахуча.
Стебло  її  –  тверде,  колюче.
Пелюстя  –  різних  кольорів.
Ця  квітка  –  символ  почуттів.

Любов  –    червона  означає.
Шану  і  щирість  –      барва  чаю.
Розлуку  –  жовта,  біла  –  мир.
Та  кожна  з  них  бере  в  ясир.

Олію  з  цвіту  виробляють.
Її  в    парфуми  добавляють.
Вона  пахуча,  м’якшить  шкіру
І  скубає  буденність  сіру.

Святкова,  пишна,  мов  гірлянда.  
Як  звуть  цю  квіточку?  Троянда.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2024

Анемона

Навесні  її  цвітіння.
Листя  в  неї  йде  з  коріння  –  
Довге  і  п’ятироздільне.
У  степах  північних  вільно,
І  у  парках  її  ти
Можеш  без  проблем  знайти  –  
Цвіт  –  п’ять  барвних  пелюсточків.  

У  лузі  ще  росте,  в  лісочку.  
Колір  квіточки  –  біленький,
Голубенький,    рожевенький,  
Червоненький,  наче  щічки.
А  середина,  як  нічка.
Звуть  цю  квітку  анемона.  
Не  топчи  із  нею  зону.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2024

Тюльпани

В  світі  квітів  цих  багато.
Жінці  їх  дарують  в  свято.
Хоч,  буває,  й  чоловіку.
В  Нідерландах  їх  –    без  ліку.

Корінь  цвіту  –  цибулину,
Відправляють  в  ту  країну,  
Де  потрібний  клімат  є,  
Де  тепло  і  дощик  ллє.

На  шапчину  квітка  схожа,
Настрій  вищить  перехожим.  
Жовта  є,  червона,  біла,
Наче  буз,  як  колір  тіла.
Ще  зелена,  чорна  є.
Її  кожен  пізнає.  

Цвіт  для  білки    –  їжа  гожа.
Кінь  і  кіт  їсти  не  може
Його  –  здатний  отруїти.
Думай,  де  лишати  квіти! 
Лист  який?  Мечоподібний.
Купував  колись  не  бідний
Квітку  цю,  що  звем  тюльпаном.
Вартісна  була!  Для  пана!  

Він  садив    її  в  дворі,
Щоб  цвіла  у  тій  порі,
Коли  сніг  у  землю  ліг,
Бо  весна  взяла  батіг.

Нині  здатний  і  не  пан
Квітку  цю  купить  –  тюльпан,  
Посадити  під  віконцем,
Щоб  душа  палала  сонцем.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2024

Про нарцис і ряст (дит. )

НАРЦИС

Іде  тоді  цей  цвіт  у  ріст,  
Коли  весна  танцює  твіст,  
Тепло  привізши  у  візку.
Не  в  лузі  і  не  у  ліску
Його  голівоньку  уздриш,  
Не  там,  де  має  дім  спориш.    
На  клумбі  цвіт  росте  пухкій  –  
Пелюстки  білі,  не  вузькі.
Є  й  жовті!  Шість  їх,  пелюсток!
Серединка,  немов  дзвінок,
Який  до  сонця  робить  крок.
Цвіт  показний  цей,  як  артист!  
Як  звуть  його?  О,  так,  нарцис!


КВІТКА  РЯСТ

Корінь  –  бульбочка  у  неї.
Може  жити  на  алеї,  
В  парку,  в  сквері  –  посади.
За  корінням  в  ліс  сходи.
Там  живеться  квітці  вільно.
Цвіт  стеблом  лягає  щільно  –  
Білий,  жовтий,  червоненький,
Фіолетовий,  дрібненький.  
Фраза  є  про  цвіт,  еге  ж:
«Топчеш  ряст  –  значить  живеш».  
Та  отруйним  цвіт  є.  Знай!
Його  (чуєш?)  не  вживай.
Навіть  лист  не  жуй.  Гаразд?
Небезпечним  є  цей  ряст.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026543
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2024

Пролісок

В  лісі,  в  горах    ця  рослина  
Є,  де  дуб  росте,    сосна.
Корінь  в  неї  –  цибулина.
Любить  сонце  й  тінь  вона.  

В  квітки  довгий  лист,  вузький,  
Цвіт  –  дрібний,  небесний.
Де  є  мокрий  ґрунт,    грузький
І  де  суш,  навесні  
В  цвіт  іде  і  тішить  зір.
Шість  пелюсток  в  ній,  повір.
А  не  віриш,  в  ліс  прийди,
Порахуй,  але  не  рви
Квітку,  охорони  жде.
У  Червоній  книзі  вже.  
Цвіт  нагадує    зорю.
Проліском  звуть  квітку  цю.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2024

Про первоцвіт і фіалку (дит. )

ПЕРВОЦВІТ  ЛІКУВАЛЬНИЙ

На  медунку  цвіт  цей  схожий  –  
Має  дзвоники  дрібненькі,
Силу  –  лікувальну,  гожу,
Лиш  за  кольором  –  жовтенький.

П’єш  відвар  із  квітки  –  в  тіло
Йде  снага  без  стуку  в  гості  –  
Зір  покращується,  шкіра
І  стають  міцніші  кості.

З  голови  виходять  болі,
Сон  міцніші  шле  привіти.
Як  же  звуть  цю  квітку,  Олю?
Дуже  просто  –  первоцвітом.  

ФІАЛКА

П’ять  пелюсток  –  її  ризи:
Вгору  дивляться  з  них  дві,  
Три  –  опущені  донизу,
Темно-сині,  голубі,
Білосніжні  і  жовтенькі.
А  листки  –  серця  маленькі
В  квітки.  Вгледів  –  йди  у  біг,  
Щоб  налюбуватись  міг
ЇЇ  милим  ніжним  цвітом  –  
В  квітні-травні,  бо  вже  літом
Не  побачиш  диво  те  
В  лісі  –  зникне,  відцвіте.  
Отака  вона,  Наталко
Й  Олю,  квітка  ця  –  фіалка.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2024

Медунка (дит. )

Вид  у  медунки  –  не  манірний.
Листки  –  округлені,  довгасті.
А  цвіт  дрібний  і  двоколірний,  
Рожево-голубої  масті.

Під  час  зростання    він  темніє,
З  рожевого  стає  синеньким,
Пускати  запах  гарний  вміє.
Напій  із  нього  приємненький.
Служити  світу  –  зела  кредо.
Властивість  чудодійну  має.
Нектар  дає  бджолі  для  меду,  
Звариш,  від  кашлю  помагає.  
Ще  й  рани  гоїть  ця  медунка.
Не  квітка,  а  якась  чаклунка.
Їй  не  роби  біди,    зникає.
В  Червоній  книзі  місце  має.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2024

Сон-трава, підсніжник (дит. )

ПІД  ЛІСОМ  ВИРОСТАЮ

Під  лісом  виростаю,  
П’ять-шість  пелюсток  маю.
Кошлаті  всі,  удатні.  
Ну,  а  листки  –  салатні,  
Посічені  –  не  круглі.
Знайди  мене  у  ґуґлі  –  
Лілова  пелюстинка,
Жовтява  серединка.
Як  звариш  мене,  Злато,  
Ковтнеш  напій,  то  спати
Захочеш  в  тій  хвилині.
В  Червоній  книзі  нині!
Знаєш,  хто  я?  Овва!  
Так!  Так!  Я  –  сон-трава! 

ПІДСНІЖНИК

Я  снігу  не  цураюсь.
Крізь  нього  пробиваюсь
До  світла  на  узліссі.
Одна  у  мене  з  місій  –  
Втішати  світ  красою
Білявою  косою.
Розпущу  її  –  мліє,
Дивується,  радіє
Люд.  Перша  ж  простір  краю  
Я  навесні  у  краю.
Таку  вже  вдачу  маю!
Одне  болить…  Зникаю.
Тому  в  Червоній  книзі  –  
Три  пелюстки  у  ризі.
Не  рви  мене  з  корінням
І  не  топчи  у  гаю!
Майбутнім  поколінням  
Лиши  мене,    благаю!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2024

Колись зійдемо!

Неначе  кисень  для  клітин  людини,
Так  ти  потрібен  є  мені    щоднини.  
Без  подиху  твого  у  домі  net-у
Мене  немає  під  шатром  планети.    

Щоранку  я  з  тобою  розмовляю,  
Хоч  де  ти  є  і  з  ким,    не  уявляю.
Щовечора  до  тебе  серцем  лину
І  до  лиця  тулю  твою  світлину.

Кажу  тобі:  «Кохаю  тебе  дуже!
Вперед  іди  і  будь  здоровим,  друже!
Лише  в  кохання  не  стріляй,  будь  ласка,
Нехай  воно  іще  побачить  казку».

Ти  слухаєш.  Чуття  у  плащ  вдягаєш.
Та  часом  йому  вітер  посилаєш.
Та  знаю,  духом  падати  не  треба,
Колись  удвох  зійдем  на  сьоме  небо.


   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026361
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2024

Про соняшник і калюжницю (дит. )

СОНЯШНИК

Квітка  ця  –  особлива,  всі  знають.
Її  соняшником  називають.  
Не  мала,  наче  мишка-полівка,
Повертає  до  сонця  голівку.  

Є  така  ж,  як  воно  –    жовта,  видна.  
Пелюстки  її  здалеку  видно.  
Стебельце  в  квітки  довге,  м’ясисте.
Серединка,    як  ніч,  ще  й  ребриста.

В  ній  –  насіння,  гризеш  його,  гріє.
А  під  прес  кинеш,  вийде  олія.  
На  ній  смажать  картоплю  і  м'ясо.
Їх  їдять  українці,  ще  й  ласо!


КАЛЮЖНИЦЯ

Зі  сну  виходить  квіточка
Ця  ранньою  весною.
Цвіте  собі  до  літечка
І  тішить  світ  красою.
Стебло  її  мале,  проте  
Є  соковитим    дуже.
В  болоті,  біля  вод  росте,
Ця  жовта  квітка,  друже.
Листки  гладкі,  круглесенькі
В  калюжниці  –  елітні!
А  корінці  –  дрібнесенькі  
І  зовні  –  не  помітні.
Така  вона,  ця  квіточка.
П’є  воду,  славить  літечко!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026305
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2024

Про курчатко і барвінок

КУРЧАТКО

В  мами  курки,  в  півня  татка
Народилося  курчатко.
Було  любленим  і    ситим.
І  навчилось  дзьобик  мити.
Як  ступило  за  поріг,
Походило  по  дворі,
То  побачило,  як  діти
Неньці  рвали  в  лузі  квіти,
Як  вона  букет  приймала  
Й  дітям  дякую  казала.

І  курчатко  захотіло
Теж  зробити  добре  діло.
Протиснулося  крізь  хвіртку  
І  пішло  у  луг  по  квітку.  
Там  її  воно  знайшло
І  матусі  принесло.
 
БАРВІНОК
Росте  барвінок  під  лісочком.
Тоненькі  матові  листочки
У  нього.  Квітка  –  голубенька,  
П’ятипелюсткова,  дрібненька.

Плетуть  з  листків  барвінку  любо
Віночки  –  тим,  хто  йде  до  шлюбу,
На  добру  долю,  добрий  путь.
Але  до  вази  не  кладуть.

Піди  під  ліс,  не  полінуйся,
З  батьками,  цвітом  полюбуйся!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2024

Кульбабка і їжачок

Коли  кульбабка  відцвітає,  
То  насінини  наставляє.
Кожна  тримає  білий  пух,
З  яким  (дме  вітер)    йде  у  рух!
На  парашут  пушок  цей  схожий.
Летіти  кілометри  може.

Якось  уздрів  цю  з  пухом    квітку  
Їжак,  що  корм  шукав  улітку.
Її,  всміхаючись,  зірвав.
- Неси  в  політ  мене,  -  сказав.
Мовила:  «Вітрові  лице  
Настав  і  попроси  про  це.
Він  піднімає  мій  літак.
Без  нього  ввись    –  мені  ніяк».  
Послухав.
- Зробиш,  вітре,  чудо?  –  спитав.
- А  як  це  сприймуть  люди?
- Зі  сміху  лізтимуть  під  стіл.
- Гаразд.  
Подув.  Їжак  злетів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2024

Кульбаба

Ця  квітка  сонцем  сяйним  грає,
У  квітні-травні  розцвітає.  
Із  роду  айстр  вона  походить.
Людям  своїм  цвітінням  годить.
Трикутники  –    боки  листочків.
Пелюсточки  –  багаті  сочком,
Готують  з  них  смачне  варення
На  вихідний  і  на  щодення.  
Хоч  цвіт  годинника  не  має,
О  шостій  ранку  виставляє
Лице.  О  третій  дня  –    ховає.
Таке  ось  чудо  виробляє.
Та  це  іще  не  повний  звіт.
Відомо  ще  й  таке  про  цвіт.
До  себе  парашут  чіпляє
Сім’я  його,  що  дозріває.
З  ним  відстані  воно  долає.
Вітер  йому  допомагає.
Живуча  ця  –  кульбаба-квітка.
Чи  є  кульдід?  Нема  кульдідка.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2024

Оля, квіти і курчатко (дит. )

ОЛЯ  І  КВІТИ
Дощ  не  лився  вже  три  днини.
Віка  –  сонячна  дитина,  
З  крану  воду  в    лійку  влила  
І  –    на  клумбу,  цвіт  полила.

Ґрунт  над  коренем    засох.
Квіти  стогнуть,  кажуть:  «Ох!»
Їм  сутужно    без  води
Під  час  літньої  пори.

Як  напилися  водиці,
Посвітліли  їхні  лиця.
Стебла  квіти  порівняли,
Вікі  дякую  сказали.


КУРЧАТКО
В  мами  курки,  в  півня  татка
Народилося  курчатко.
Було  любленим  і    ситим.
І  навчилось  дзьобик  мити.
Як  ступило  за  поріг,
Походило  по  дворі,
То  побачило,  як  діти
Неньці  рвали  в  лузі  квіти,
Як  вона  букет  приймала  
Й  дітям  дякую  казала.

І  курчатко  захотіло
Теж  зробити  добре  діло.
Протиснулося  крізь  хвіртку  
І  пішло  у  луг  по  квітку.  
Там  її  воно  знайшло
І  матусі  принесло.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2024

Квіти, весняні квіти (дит. )

КВІТИ
Вони  –  природи  диво!
Зодягнені  красиво,
Дарують  радість  світу!  
Їх  полюбіть  ви,  діти!

Великі  та  маленькі,
Товстенькі  і  тоненькі
Листки  в  них,    пелюстинки,  
Корінчики,  стеблинки.

Й  одежа  різна  в  цвіту  
За  кольором  і  кроєм.
Усі,  неначе  діти,  
Серця  беруть  без  бою.  

Садіть    і    сійте  вчасно  
Цвіт  гожий,  різнобарвний.
Хай  буде  світ  прекрасним,  
Хай  буде  в  ньому  гарно!

ВЕСНЯНІ  КВІТИ

Я  люблю  весняні  квіти  –  
Березня  і  квітня  діти,
Бо  вони  свій  дух  і  цвіт
З  радістю  несуть  у  світ!
Мати-й-мачуха  –  чаклунка,  
Первоцвітик,  ряст,  медунка,  
Пролісок,  підсніжник  ніжний,  
Анемона  білосніжна
Сонця  промені  ковтають,
Коси  чешуть,  розпускають.
Кличуть  бджілок  брати  мед.
І  метелики  у  лет
Йдуть,  коли  помітять  квіти.  
Сонечка-жучки  привіти
Шлють  листку,  пелюстці    теж.
Люблять  квіти  всі,  авжеж!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2024

ДЯКУЮ! (дит. )

Вранці  прокинувся,  бачиш  і  чуєш  усе?
Дякуй  за  це.  

Кашу  дасть  мама  тобі,  борщ,  котлетку,  яйце,
Дякуй  за  це.

Автомобілем  тебе  татко  десь  повезе,
Дякуй  за  це.

Іграшки  є  в  тебе  –  кубики,    м’ячик,    кільце,
Дякуй  за  це.  

Маєш  ти  ноги  і  руки,  цілунок  в  лице?
Дякуй  за  це.

Ліжко  є  в  тебе.  Сон  в  думи  йде  (нічка  ж!)  гінцем.
Дякуй  за  це.

Ну,  а  всім,  хто  все  оце    прочитав    до  кінця,
Дякую  я!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2024

Лисичка (дит. )

Гарненьке  у  лиски  руденької  личко.
Хвіст  пишний.  Мов  плескіт  струмка,  її  спів.
Артисткою  стати    хотіла  лисичка,
Співати  пісні  для  звірят  і  птахів.  

Їй  мама  учителя  довго  шукала.
Знайшла.  Вовка.  Школу  музичну  він  звів.
Йому  лиска  кілька  пісень  проспівала.
Узяв  на  науку  руденьку  без  слів.

Училась  в  музшколі  лисичка  старанно  ,
Точила  уміння  свої  день  при  дні.
У  свято  –  «День  лісу»  вдяглася,  як  панна,
І  вийшла  на  сцену  співати  пісні.  

Дванадцять  пісень  проспівала  уміло.
Їй  плескали  звірі,  птахи  несли  цвіт.
Матуся  лисиччина  дуже  раділа.
Зворушеним  був  увесь  лисячий  рід.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025922
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2024

Лев і скейтборд

В  зоопарку  левик  жив.
Їв  він,  пив  і  не  тужив.
Та  якось  побачив  левик
На  скейтборді  хлопця  Лева.

Дошку  на  колесах    мати  
Захотів  лев,  щоб      катати
Своє  тіло  також  міг.
Тож  у  кутику  приліг
І  думки  перебирати
Став:
- Мені  щодня  кричати
Чи  просити  дошку  треба?  
Боже,  дай  підказку  з  неба!

Просвітив  Бог  левеня.
Почало  просить  щодня
В  годувальниці  скейтборд.
В  день  народження  не  торт
Принесли  йому  в    дарунок,
А  скейтборд  і  поцілунок.

Сам  директор    зоопарку
Приволік  його  на  карку.
Став  інструкцію  читати  
Лев  з  охотою,    завзято.
Як  всі  пункти  прочитав,
То  на  дошку  зразу    став.
В  клітці    їздив,  тренувався.
Ґулі  бив,  та  не  здавався.  
Як  навчися  рівновагу
Зберігати,  то  без  ваги
Вийшов  з  клітки  із  скейтбордом  
(Дали  дозвіл)  й  рівно,  гордо
Став  котитись  по  доріжці
На    одній,  на  правій,    ніжці.  
А  відштовхувавсь  без  спішки
Лівою  він  від  доріжки.
З  дошки  не    злетів    їздець.
Д.  з.  мовив:  «Молодець!»

Левик-скейтбордистик      радо
Слушну  дасть  тобі  пораду:
- Якщо  хочеш  щось  уміти,  
Мусиш  спершу  попотіти!
 
Д.  з.    (скорочено)  –  директор  зоопарку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025864
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2024

Про козлика і динозаврика

[b]КОЗЛИК  БЕКА[/b]
Козлик  вранці  зачесався
І  до  яблуньки  подався.
З’їв  три  яблука,  що  впали,  
Як  вітриська  їх    зірвали.

Потім  влігся  біля  тину,
Мав  на  це  одну  причину.
Захворів?  Зледачів?  Свято?
День  народження  в  козляти!

Бабця  Беку  привітала  –  
Дзвін  новий  подарувала.
Дід  нарвав  кропиви  в  лузі,
Зготував  для  Беки    смузі.

Й  онучата  не  дрімали,
Козлику  трави  нарвали.
Усміхнувся  Бека,  встав.    
- Дякую!  –  усім  сказав.

[b]ДИНОЗАВРИК  І  ЦИФРА  1[/b]
Динозаврик  Ящурин  –  
Мами  Ящі  славний  син,
З’їв  лимон  і  мандарин  
І  почав  цифру    один
Вчити  з  татком.  П’ять  годин
Вчив  її  без  відпочин.

Зрозумів,  що  є  одна
Куля  в  нас  –  ота,  земна,  
Й  сонечко  одне  у  нас,  
І  один  є  місяць-ас    
Поміж  тисячами  зір,
Які  темінь  труть  до  дір.
 
Ще  помітив  Ящерин,  
Що  у  нього  хвіст    один,
Ніс  один  й  язик  –  м’як-м’як,
І  живіт  один  –    кругляк,
Одна  мама,  один  татко
Й  він  –  одне  їхнє  дитятко.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2024

Заєць і пес (мал. )

Якось  песик  бігав  
в  лузі  під  дощем.
Зайчика  побачив    
під    густим  кущем.
Підійшов.  Вухатий  
затремтів,  як  лист.
- Знаю,  що  кусатись  
є  у  тебе  хист!  –  
косоокий  мовив.
- Так.
- І  ще  одне  
мушу  я  сказати:  
діти  ждуть  мене.  
- То  втікай!
- Боюся.  Зловиш,  до  біди.
Хто  ж  тоді  малятам  принесе  їди?
- Ситий  я.  Ґаздиня  
борщ  дала  і  кість
з  м’ясом.  Тай  й  не  злодій  
ти,  а  лугу  –  гість.
- Так.  Шукав  капусту  
Заячу  –  добу.
- І  знайшов?
- Одненьку.  
З’їв.  Голодний  був.
- Дітям  понесеш  що?
- В  лузі  щось    знайду,  
як  мене  не  з’їж  ти,  
як  не  спущу  дух.  
- Зараз  я  морквину  
принесу  тобі.
Зачекай!
Послухав,
не  пустився  в  біг.
Не  одну  морквину  
Песик,  дві  приніс.
Усміхнувся  зайчик,  
вгору  ніс  підніс.
- Я  наїмся  й  діти,  -  
каже.  –  Будь  здоров!
Дякую,  собако,  
за  твоє  добро!
- Як  сутужно  буде,
приходи    в  обід.
В  льосі  моркви  досить,  
Принесу  тобі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2024

Про Кусю, кицю, кролика і бабцю (мал. )

[b]ДЕНЬ  НАРОДЖЕННЯ  У  КУСІ[/b]
Є  киця  Куся  в  Ігоря  й  Мартусі  –  
Кругла  і  біла,  як  вишневий  цвіт.
Сьогодні  день  народження  у  Кусі.
Приготувала  мама  їй  обід:

Бульйон  на  лапках  курячих  зварила  
І  запекла  в  духовці  рибу  хек.  
Мартуся    м’яту  киці  подрібнила
І  яблуко  порізала  туге.  

Ігор  потер    спаржу  і    моркву    Кусі.
Татусь  їй  сир  із  молока  зробив.
Спекла  з  печінки    курки    торт  бабуся.
Дід  киці  мишку-забавку  купив.

Сіли  за  стіл  всі.  Й  Куся  в  крісло  сіла.
Гостилися.  Смачне    ж  усе  –  ням-ням!
До  всіх  тулилась  киця,  як  поїла.
А  потім  танцювала  з  мишеням.  
  
[b]КИЦЯ,  КРОЛИК  І  БАБЦЯ[/b]
У  бабусиній  світлиці
Мешкала  руденька    киця.
А  ще  кріль  в  ній  жив  малий  –  
Блідо-сіро-голубий.

Кріль  та  киця    не  мирились  –  
То  сварилися,  то  бились.
Та  бабуся  їх  здружила!
Курточки  обом  пошила,

Щоб  не  мокнули  малята,  
Як  підуть  у  дощ  гуляти.
Клітку  кролику  придбала.
Килим  киценьці    зв’язала.

Годувала  добре  їх.
Гладила,  це    їй  утіх
Додавало  і  тваринам,
Гнало  чорні  з  дум    хмарини.

Бабця    ки…  і  кро…  любила.
Киця  їй  масаж  робила.
Кріль  їй  ноги  взимку  грів.
В  мирі  всі  жили,  в  добрі!

Прим.:  ки…  -  киця,  кро…-  кролик.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2024

Несподіванка, лисеня

НЕСПОДІВАНКА
Куртку  Оля  одягла  із  флісу,
З  гуми  чобітки  взяла  для  ніг
І  пішла  з  матусею  до  лісу
За  грибами,  любить  їсти  їх.

Як  набрали  пів  відра  грибочків
Й  утомились,  ходячи  ліском,
Сіли  під  сосною  на  пеньочку.
Витягнули  термос  із  чайком.

Ще  й  до  шлунку  чай  увесь  не  влили,
Як  почули  ззаду  дивний  звук.
Обернулись,  очі  округлили,
На  дубку  угледіли  сову.  

Скажете,  мабуть,  яке  тут  диво?
А  таке:  із  книжкою  сова
Під  дуплом    сиділа  –    й  не  рухливо,
Щось  читала  пташка  лісова  –  
Віршик,  може,  загадку  чи    казку.
Ну,  і  ти  читати  вчись,  будь  ласка!
 
ЛИСЕНЯ
Руде  лисеня  із  дитинства  чудово  співало.
Музичну  освіту  хотіло  здобути  воно.
До  Школи  мистецтв  мама-лиска  його  записала.
Там  на  мандоліні  лис  Гук  учив  грати  його.

Щодня  лисеня    на  заняття  до  школи  ходило.
І  слухало  вчителя  Гука  уважно  щораз.
По  струнах  своєю    правицею  ревно  водило
Й  навчилося  грати  –  народні  мотиви  і  джаз.

Воно  брало  участь  в  концертах,  призи  здобувало.
Раділа  матуся,  щаслива  була  вся  сім’я!  
Так,  часу  на  різні  забавки  рудьку  бракувало.
Зате  його  мрія  здійснилась!  А  як  там  твоя?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2024

Соняшники, бджоли

СОНЯШНИКИ

Ці  гарні  квіти  в  липні-серпні  розцвітають.
У  нас  їх    соняхами  люди  називають.
Жовтими,  круглими  вони  є,  наче  сонце.
Смачне  насіння  родять  квіти  ці.  Не  сон  це!

Вони  великі,  стебла  довгі  в  них,  міцненькі.
Листочки  також  чималі,  немов  серденька.
До  сонця  квіточки  голівки  повертають.
Насіння  вигріє  й  пелюстя  їхнє,  знають.

З  насіння  соняха  олію  виробляють.
На  ній  щось  смажать,  до  салатів  добавляють.
Й  саме  насіннячко,  полущивши  до  ладу.
До  хліба,  булок  додають,  до  шоколаду.  

Соняшник  –  це  квітковий  символ  України.  
Знай  це,  Вадиме,  Олексію,  Олю,  Ліно!
 
БДЖОЛИ

Бджола  належить  до  комах.
Вона  літає,  наче  птах,  
І  має  особливий  дар  –  
Збирає  з  квіточок  нектар.  

Його  до  вулика  несе,
У  зобику,  й  у  стільник  ллє.  
З  нектару  теплого,  як  плед,
Зріє  солодкий  в  ньому  мед.

Тисяч  п’ять  –  сім  квітів  бджола
За  день  відвідує  одна.
Щоб  кілограм  медку  зібрати,  
Вісім  мільйонів  облітати

Квітів  принадних  бджоли  мусять.
Тож  весь  день  лапки    й  крила  трусять.
Але  в  очах  нема  журби.
І  ти  корисне  щось    роби!
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025737
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2024

Про Іванка, Назарка і Злату

ІВАНКО-ФУТБОЛІСТ

Іванко  любить  грати  у  футбол.
Він  м'яч  веде  і  забиває  гол.  
Татусь  навчив  його,  як  це  робити.
М'яч  у  Івана  не  перехопити!
 
У  грі  з  футболу  хлопець  –    справжній  ас.  
М’яч  виб’є  з  ніг  і  вдало  кине  пас.
Хтось  вперше  бачить  це,  кричить:  «Ого!»
Команда  завжди  виграє  його!

Знай,  щоб  уміти  щось,  треба  старатись,
Щодня  без  нарікання  тренуватись.  
Як  будеш  саме  так  ти  поступати,
То  матимеш  хороші  результати.  
 
НАЗАРКО  І  ЗЛАТА

До  рук  узяв  Назар  лопату
І  ямку  викопав  в  землиці.
Коріння  квітки  в  неї  Злата
Запхала  вправно,  як  годиться.

Його  прикрив  землею  братик.
Сестра  водицею  полила.
Коли  хотіли  в  дім  вертати,
Квітка  до  них  заговорила.

Сказала:  «Дякую  вам,  друзі,
За  змогу  жити  тут,  під  небом.
«Рости  собі  отут  у  лузі,  
Будем  приходити  до  тебе».  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2024

Про осінь і літо

ДІВЧИНА  ОСІНЬ

Дівчина  Осінь  гуляла,
З  гілочок  листя    зривала  –    
Те,  яке  в  жовтні  тримала,
В  жовте  й  руде  малювала.

Дуб  майже  весь  оголила.
Клен  і  берізку  побрила.
Зняла  прикраси  з  волосся  
Липи.  З  верби  –  не  вдалося.  

А  як  від  праці  втомилась,
Дощиком  теплим  умилась,
Вітром  обтерлась,  як  птася,  
І  на  листочки  вляглася.

ЛІТО

Є  у  році  пора  така  –  
літо.
Його  люблять  
дорослі  і  діти.  
Бо  дарує  тепло  воно  
тілу
І  водоймам.  В  них  плавати
сміло
Можеш  ти,  лиш    під  доглядом  старших.
Можеш  бігати,  тупцяти  маршем,
М’яч  котити  і  гол  забивати,
У  «Квача»  в  дворі  грати,  стрибати,    
Бути  в  майці,  у  шортах,  як  сонце
Теплим  променем  гладить  віконце.  
Можеш  їсти  такі  смаковинки:
Абрикоси,  чорниці,  ожинки,
Дині,  персики  і  виноград,
Вишні,  сливи.  Хто  ж  цьому  не  рад?
А  ще  квітів  улітку  багато  –  
В  лузі,  в  парку,  в  дворі  біля  хати  
Виростають.  Дарують  красу.
Їх  дівчата  вплітають  в  косу.  
Сонце.  Щебет  птахів.    Галас!    Квіти!
Пречудова  пора  року  –  літо!
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2024

Про фрукти та ягоди

Щоб  здоровим  виростати,  
Варто  фрукти  всім  вживати,  
Їсти  ягоди  всілякі,  
Щоб  цвіли    на  щічках  маки.  

Все,  що  кущ  дає  і  сад  –  
Аґрус,  грушу,  виноград,  
Сливу,  яблуко,  порічки,
Їжте,  Юрчики  й    Марічки.

Добре,  як    вам  куплять    мами
Диньку  ще,  кавун,  банани,  
Апельсини,  мандарини.
Все  це  добре  для  дитини!

Їстимете  ви  їх,  діти,  
Менше  будете  хворіти.
Й  праці  мозку,  всі  це  знають,  
Фрукти,  ягоди  сприяють.    
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2024

Тато - герой До школи

ДО  ШКОЛИ

Підросту,  потупцяю  до  школи
І  знання  збиратиму,  як  бджоли
В  лузі,  в  полі  з    квіточок  нектар.  
До  навчання  є  у  мене  дар!

Я  малюю  сонечко,  травичку.  
Казочки    «Пан  Коцький»,  «Рукавичка»
Знаю.  Їх  прослухала  не  раз.
Букву  «а»  знайду    і  без  підказ.  

Хочу,    звісно,  й  інші  букви  вчити,
Квіти  першій  вчительці  вручити,
Взяти    в  руку  золотий    дзвінок    
І  позвати  учнів    на  урок.


ТАТО  –  ГЕРОЙ

Тато  мій  –  герой.  Усі  це  знають.
Він  країну  нашу  захищає.
Бореться  татусь  із  ворогами  –  
Тими,  що  доми  руйнують,  храми,  

Тими,  що  палять  поля  пшеничні
І  ламають  рубежі  граничні.
З  ними  тато  сміло  в  бій  вступає.
«Край  віддати»  -  слів  таких  не  знає.

Любить  рідну  землю  і  родину,
Дім  і  двір  наш,  у  дворі  калину.
Татко  мій  вернеться.  Я  чекаю.
Вільним  край  наш  буде.  
Вірю!  Знаю!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2024