Крилата (Любов Пікас)

Різдво і війна

Готувався  дві  тисячі  двадцять  четвертий  до  втечі.
В  Україні    війна  йшла,  та  люди  чекали    Різдва  –  
Прибирали  ялинки,  варили  кутю  у  Святвечір.
І  молились  за  те,  щоб  наблизилась  ера  нова  –  

Та,  в  якій  не  плетуть  волі  краю  вінок  із  тернини,    
Та,  в  якій  не  вбивають    за  мову,  за  звичай,  за  дух,  
Де  шанують  кордони  держави  і  кожну  людину,  
Й  миру  звуки,  а  не  звук  тривоги  влітає  до  вух.

На  столи  в  хатах  клали  запалені    свічі  і  страви,
Поминали  героїв,  полеглих  в  полоні,  в  бою.  
В  перемогу  добра  віру  в  думах  дбайливо    плекали.
Посилали    любов  ЗСУ    і  надію  свою.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2024

Різдво

Народився  Божий  Син  не  в  палаці,
Не  на  ліжку  в  хаті,    не  на  матраці.  
А  у  стайні  між  бидляти  на  сіні,
Як  зоря  зійшла    й  посріблила    тіні.

Народився  не  у  рідній  місцині,  
Не  у  Назареті,  а  на  чужині  –  
В      Віфлеємі,  й  не  e  центрі  -  скраєчку,
Де  тілами  гріли  простір  овечки.  

Сина  Бога  матір  в  ясла  поклала.  
Пастухи  його  знайшли,  привітали  –  
Ангел  Божий  їм  у  сяйві  з’явився
Й  повідомив,  що  Христос  народився.

Принесли  дарунки  Божому  плоду  
Мудреці,  які  прибули  зі  сходу.  
Миро,  золото    і  ладан  поклали.
Честь  народженому  Спасу  віддали.

А  для  чого  Божий  Син  народився?
Щоби  люд  від  нього  істин  навчився,
Щоб  любив  Бога-Отця  –  творця  світу,
Свого  ближнього  й  себе  без  ліміту.  

Щоб  утямив:  ціль    життя  –    не  у  статках,
Не  в  коронах  і  не  в  царських  печатках,
Щоби  мир  ростив,  як  жито-пшеницю,
Світ  беріг,    неначе  ока  зіницю.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2024

У мами-зайчихи

У  мами  зайчихи  з  підземної  хати
Є  четверо  діток  –  зайчаток  вухатих  –  
Три  доні-красуні  й  розумничок-син,  
Який  любить  їсти  салат  із  цитрин.    

Матуся  годує  малят,  одягає,
Щодня  у  дитячий  садок  відправляє,
Де  совка  їх  вчить  говорити,  співати,
Стрибати,  ліпити  ,  а  ще    малювати.  

Зайчиха  не  спить  у  цей  час,  а  працює:
Шукає  поживу  у  лісі,    готує,  
Порядок  наводить  у  хаті,  пере,
Кофтини,  шапчини  зайчатам  плете.  

А  у  вихідні  ходить  з  ними  гуляти
Вглиб  лісу  чи    бавиться  десь  біля  хати.
Зайчих  вчить  ліпити  їх  –  круглих,  у  тілі,
Зі  снігу  і  кидати  сніжки  у  цілі.

А  як  Новий  рік  на  планету  ступає,  
Ялинку  зайчиха  в  ліску  прикрашає,  
Гірлянди  кладе  на  дубки,    ліхтарі,
Співає  з  дітьми  новорічні  пісні.

В  аркан  із  дітьми  круг  ялинки  іде.
Опівночі  дари  під  ніс  їм  кладе.
Приймають,  радіють,  стрибають  завзято,
«Найкраща  у  нас,  -  кажуть    зайчики,  -    мати!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2024

Романко-художник

Попоїв  і  вийшов    зранку
У  суботу  в  двір    Романко.  
Взяв  мольберт,  папір  (бо  ж  літо!),
Малювати  взявся  квіти.  
Матіоли  і  ромашка
Гарні  вийшли  у  Ромашки.  
Й  маки  видалися    гожі,
Й  соняшник  на  сонце  схожий.  

Фон  –  не  клумба,  луг  чи  паша  –  
Голуба  планета  наша!
Хлопчик  мріє,  що  краса
Блиском  грала,  як  роса
Попід  сонцем  на    землі,
Де  минають  наші  дні.

Та  забув  у  двір  Романко
Табуретку  взяти  з  ґанку.  
В  лівій    він  тримав  руці
Фарби  й  пензлики  усі,  
Окрім  того,  яким  він
Клав  на  цвіт  мазки  нові.  

Так  захопився    хлопчина
Аж  змокріла  сорочина.  
Тюбики  зробили  вдих,  
Стрибнули  униз,    із  них
Фарба  потекла  дугою.
Хлопець  не  повів  й  бровою  –  
Фарбу  жовту  пензлем    клав,  
Соняшника  малював.    

Мама  вийшла  з  пиріжками.  
Плеснула  умить  руками.
- Сину,  з  фарб  –  Десна  і  Вісла.  
Чом  не  взяв  ти  з  ґанку  крісло?
Глянув  син,  розхвилювався.
Та  за  хвилю  здогадався,  
Як  йому  вчинити  треба:


Фарби  він  збере  та  й  небо
Намалює,  сонце,  пташку,
Дерево,  під  ним  ромашку.
Ще  червоні  маки  в  житі
І  волошки  у  блакиті.  

Про  свій  задум  розказав
Нені.  Фарби  позбирав
Пензликом,  і  без  забавки,    
У  заглибини  підставки.

-  Гарно!  -    мовила  дитині
Мати.  
-  Ще  не  все.  Родині
Дам  мальоване.  Й  не  сон  це.
Хай  усім  нам  світить  сонце!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029567
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2024

Їжаки і зима

Взимку    в    лісовій  місцині
Спав  їжак  в  своїй  хатині.  
Але  сон  погриз  бабак  -  
Стук  у  двері  вчув  їжак.

- Хто  це?  –  Коль  спитав  тривожно,  -  
Мене  будить  в  ніч  морозну?
- Я,  твоя  матуся,  синку.
Пустиш  у  свою  хатинку?

До  дверей  Коль  підійшов,
В  очко  глянув,  біль  знайшов  –  
Мама  за  дверми  стояла,
Сльози  з  личка  витирала.

Двері  Коль  їй  відчинив,
В  дім  матусеньку  пустив.
Відігрів,  нагодував,  
А  тоді  її  спитав:

- Чом  до  мене,  люба  ненько,
Ти    навідалась  раненько?
Мала  б  сон  ловити    ти,
А  наважилась  брести
Лісом  у  зимовий  час,  
Коли  сніг  глядить  в  анфас?

- Хату  я  не  утеплила,  
Змерзла,  як  морозу  сила
Узяла  мене  в  лещата.
Вийшла  я  тоді  із  хати,  
Бо  ослабла,  зголодніла.  
Щось  їстівне  захотіла.

Двері  ще  не  притиснула,  
Тут  лисиця.  Дременула
Я  в  калинові    кущі.
Лиска  –  в  дім  мій,  по  харчі.  
Їх  там,  звісно,  не  знайшла.
Тож  як  вийшла,  була  зла.

Я  накрилась  сніжним  комом.
А  вона  лягла  під  домом.
Коли  рудька    захропіла,
Я  зі  снігу  своє  тіло
Випхала  і  за  хвилину
Подалась  до  тебе,  сину.  

При  цих  спогадах  у    неньки
Слізки  потекли    рясненькі.
- Ти  –  жива.  Немає    драми,
Житимемо  разом,  мамо.

Попоїли,  обійнялись  ,  
В  ліжечко  обоє    вклались.  
У  теплі  були,  у  снах,  
Поки  не  прийшла  весна.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029550
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2024

Пташка пуночка і Новий рік

Коли  Новий  рік  наближався,
Старий  пив  каву  і  прощався,  
Пуночка  –  пташка,  не  дрімала,
Гронце  калинове  шукала.  

Знайшла  його,  зірвала  вміло  
І  з  ним  додому  прилетіла.
Вклала  на  гілочку  ялини
Гронце  червоної    калини.

Діл  в  хаті  сінцем  притрусила.
Компоту  з  ягід  наварила.
Стіл,  лаву    вимила  і  ліжко,
А  потім  пір’я,  дзьоб  і  ніжки.  

І  хоч  стомилася  нівроку,
Та  на  прихід  Нового  року
Аж  до  опівночі  чекала.
Явився  –  співом  привітала.  

А  потім  ягоди  ковтала,
Компотом  гостей  пригощала  –  
Синицю  й  горобця-задиру,
Бажала  всім  добра  і    миру.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029476
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2024

РІК НОВИЙ

Коли  грудень  відступає
І  опівночі  вступає  
Січень-місяць,  з  ним  в  цей    час
Рік  новий    іде  до    нас.


А  зима  йому  під  ніжки
Стелить  снігові  доріжки.
Ходить  лісом,  полем,  гаєм,
В  білі  шати  одягає
Все,  що  бачить  навкруги,  
Що  торкнеться  до  ноги.    

Ну,  і  люди    час  не  гають,
Сяйні  вогники  вмикають
На  прикрашених  ялинках  
І    на  вікнах  у  будинках.  

Накривають  стіл  святковий.
Розпрямляють  плечі,  брови.  
Шлють  Новому  привітання
І  задумують  бажання.  

Просять  сили,  чуда  й  рацій,  
Успіхів  в  науці,    праці,
Довголіття  еліксиру,
А  для  краю  –  щастя  й  миру.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2024

СІРА МРЯКА

Нічого  не  тішить  мене,  ніщо  не  підносить  
Мої  упалі  крила,  
Ходжу  по  місті,  мов  схилами  гір  Вірунґа    
Голодна  горила.  
Довкола  мене  все    сире  та  сіре  й  у  душі  –      
Суцільна  мряка.
Та  ще    й  вітер  у  мозку  виє,  
Мов    поранений  собака.

І  це  при  тому,  що  живу  я
У  відносно  спокійному  місці,
Яке  наповнене  на  80  з  лишком  відсотків  
Відпочинковим  змістом,    
Що  маю  житло,  а  в  ньому  газ,  електрику,  
Кухню,  стіл  і  ліжко,
Що  можу    добратися  до  парку,    озера,  лісу  
Чи  магазину    пішки.

Так,  і  в  моєму  місті    часом  лунають  
Сигнали  повітряної  тривоги.
Й  нам,  як  і  мешканцям  інших  сіл  і  міст  України,
Московіти  наставляють  свої    бидлячі  роги.
Але  випущені  ними  ракети,  шахеди    і  бомби  
До  нас  не  долітають.
Бо  вони  або  змінюють  свій  курс,
Або  їх  наші  ППО  збивають.

То  чого  ж  усе-таки  в  нутрі  моєму  
Гуляє  сіра  мжичка
І  не  руки  сонця,  а  відбитки  чорних  хмар  
Торкаються  мого  личка?
Чого  бурі    зі  своїх  гармат  пускають  снаряди
На  мої  сердечні    штилі?  
Я  ще  зможу  повернути  те,  що  мій  хребет  і    дух  
Колись  тримало  в  силі?

Не  знаю.  Та,  здається,  сонце  щойно  вийшло  
З-під  обрію  недовіри  до  долі.
Радість    прокинулась  й  робить  на  шляху    до  душі  моєї
Кроки  кволі.
Мжичка,  притиснута  нею    до  високої  стінки,  
Потрохи  висихає.
То  моя  мрія  житиме?  Думаю,    так,  сьогодні.
А  як  буде  завтра,  не  знаю…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029036
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2024

Сніговик Сніжко

Тато  Ромчика  й  Аліни
Захищає  Україну.
Але  на  зимові  свята
В  дім  прибув  в  відпустку  тато.  

У  шпиталі  тату  Йвану
Зашивали  рвані  рани.
Вдома  мусів  відпочити,
Щоби  міг  іще    служити.

Діти  татка  стріли  рвійно,
Узяли  в  свої  обійми.  
Віршики  йому  читали,  
Малювали  і  співали.

А  як  сніг  потішив  зір,  
Вийшли  з  таточком  у  двір
І  зліпили  зі  сніжка
Хлопця    бравого  –  Сніжка.

Дали  шарф  йому  і  шляпу,
На  гілчасті  гострі    лапи
Рукавички  одягнули,
Губи  в  усміх  розтягнули.
 
З  моркви  ніс  Сніжку  зробили.  
Очі,  брови  приліпили.
Вклали  ґудзики  з  вуглин.
Виліпили  доня  й  син
Ще  і  снігову  дитину.
Мовив  тато:  «Доню,  сину!
Зі  Сніжком  у  ряд,  прошу  я,  
Станьте!  Вас  сфотографую!!
Злилися  в  одну    картину.
Тато  їм  зробив  світлину.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028764
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2024

Ялинка

Встали  рано  –  на  світанку,
Сестри  Ліда  та  Оксанка.
Вчора    ще  до  сну  їх  тато
З  комірчини  вніс  до  хати
Ждану  усіма  корзинку  –  
Ту,  в  якій  була    ялинка.

Поки  мама  доньок  зранку
Чаклувала  над  сніданком,  
Дві  сестри,  зібравши  сили,  
Ялинчатко    прикрасили  –  
Іграшки  й  гірлянди  діти
Їй  повісили  на  віти.  

Біля  вбраної  ялинки
Пострибали  дві  хвилинки
Потім    поколядували  –  
Настрій  пречудовий  мали.

А  як  мама  зготувала
Їжу  дітям,  їх    позвала,  
В  зал,  де  чула  шум,  зайшла,
Доньок  там  вона  знайшла.  
Глянула  на  деревце  –  
Наче  писане  яйце!
З  несподіванки    присіла  –
Гарно  вбрали  його,  вміло!

Ненька  плеснула    в  долоні,
Прокричала:  «Молодці!»
Подала  на  кухні  доням  
Свіжі  з  рисом  голубці.  
І  Оксанка,  й  Ліда  жваво
З’їли  те,  що  зготувала
Мама  із  любов’ю      їм.
Весело  було  усім!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2024

ЛИСТ

Андрій  і  Настя  рано  встали,
Лист  Миколаю  написали.  
В  ньому    бажань  було  лиш    два  –  
Щоби  світило  волі  бра
У  краю  рідному  і  тато
З  війни  прийшов  живим  до  хати.      

Лист  до  конверта  діти  вклали,
До  скриньки    з  поштою  запхали.  
Горобчичок  на  ній    сидів,
Про  Україну  пісню  вів.
Сказав,  як  вирішив  злетіти:
- Все  буде  добре,  любі  діти!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2024

У парку

Назар  з  Марічкою  сиділи
У  парку  і  насіння  їли  –  
Із  соняшника.  Горобці  –  
Сірі  проворні  молодці,  
До  них  невдовзі    підлетіли,
Голодні  звечора  сиділи,  
Коли  накрив  довкілля  сніг,
І  в  парку,  звісно,  собі  ліг.
Діти  дали  птахам  насіння.
Крилаті  виявили  вміння:    
Швидко  з  їх  рук  забрали  все.
Синички  тут  своє  есе
Про  голод    почали  складати.
І  їм  найшлось,  що  дітям  дати.
Що  виклали,  птахи  поїли,  
Дітям  вклонились,  полетіли

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2024

Хто це?

Хто  у  грудні  в  теплім  флісі
Ходить  із  мішком  по  лісі
Поміж  ялинкові  віти?
Миколай  святий  це,  діти.  

Що  в  його  великім  клунку?
Ну,  звичайно,  подарунки
А  для  кого?  Для  звіряток  –
Чемних  маминих  дитяток.

Теплі  шарфики  і  шапки
Їм  кладе  святий  на  лапки.
І  коробочки  вручає
З  ласощами,  гостить  чаєм.  

Вовчика  завів  у  казку,  
Дав  йому  смачну  ковбаску.
Пляшку  соку  із  малини
І  пиріг  із  горобини.
 
Але  мовив:  «Чемним  будь
І  про  зайчика  забудь.
Не  лови  його,  благаю.
Він  мене  також  чекає».  

- Добре,    -  мовив  вовчик    чемно.
- Не  хвилюйтеся  даремно.
Не  зловлю  я  зайця-хлопця,
Їжу  маю  у  коробці.

Так    зробив,  як  і  сказав.
Зайцю  шкоди  не  завдав.  
Миколай  зустрів  зайчиська.
Той  йому  вклонився  низько.

Дав  вухатому  святий
Дари,  і  без  суєти.  
На  голівку  шапку  вклав,  
Шарф  круг  шиї  замотав.

У  коробку  три  морквини
Він  поклав  і  капустину.
Став  біленький  дяку  слати
І  морквину  наминати.

Потім  він  побачив  личко
Лиски.  Дав  їй    рукавички,  
Шапку,  шарфик,  звісно,  теж.
Радість  в  неї    –  до  безмеж.

- Те  від  кого,  що  вдягаю?
- Від  святого  Миколая.
Я  люблю  добро  робити.
Легше  з  ним  у  світі  жити.

Дав  коробку  рудій  спинці.
В  ній    були  смачні  гостинці:
Рибка  і  шматочок  шинки,  
Пряник  і  напій  з  шипшинки.  

Усміхнулась  лиска  мило,
Мовила  святому  щиро:
«Ви  святий  –  найкращий  в  світі.
Моє  серце  взяли  в  сіті».

- Радий  це  від  тебе  чути.  Добра  будеш?  
- Як  не  бути?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2024

Їжак і Різдво

Це  було  в  Різдвяне  свято.
В  парк  з  батьками  погуляти
Вийшли  діти  й  коляду
Затягнули  на  ходу.

Раптом  щось  зашурхотіло  
У  кущах,  а  потім  тіло
Вилізло  із  них    колюче
Й  око  виставило  злюче.
Догадались  хто  це,  так?
Круглий,  сірий  звір  їжак.

- Нащо  ви  мене  збудили?
Взимку  в  мене  обмаль  сили,  -  
Мовив,  -  їжі  я  не  маю.
А  без  неї  –  замерзаю.

- Вибач,  милий  і  неситий,
Не  хотіли  ми  зробити
Тобі  кривду,  м’якши  зір.
Друзі  ми  тобі,  повір.

Зараз  ми  батьків  позвемо,  
Нагодуємо,  вдягнемо  
Тебе,  любий  наш  їжаче.
- Я  зворушений.  І  плачу.

Лесь  шапчину  їжаку
Дав  і  шаль.  Йому  свою
Шапку  тато  натягнув.
Ромчик  іграшку  одну

Дав  і  з  бюргера  –  м’ясце.
- Підійде  тобі  ось  це?
М'ясо  з’їв  малий  їжак,
Шапку,  шарф  вдягнув.
- О,  так!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028587
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2024

Віра, Багіра і сніг

Цілу  нічку  падав  сніг.
Сад  і  двір    покрив,  поріг.
Дах  і  кущик  біля  хати  
Зодягнув  у  білі  лати.  
На  ялини  тихо  ліг,
І  чекав  коли  у  біг
Пуститься  із  дому  Віра,
Виведе  свою  Багіру.  

Дівча  встало,  здивувалось  -    
У  нове    земля  убралась.
Вчора  ще  вона  чорніла,  
А  сьогодні  –  біла-біла.  
Віра  вмилась,  причесалась,
Із  батьками  привіталась.
Вкрила    гарно  ліжко  пледом  
З’їла  сирники  із  медом.

Мамі  дякую  сказала.
Пса  свого    погодувала,  
До  нашийника  –  в  кінець,
Причепила  ремінець.
Зодяглася,  як  у  свято,
І  з  Багірою    гуляти  
Подалася  у  село.
Сонце  промені  плело,
Розкидало  їх    завзято
На  дерева  і  на  хати.
Клало  і  на  личко  Віри,  
Й  на  тільце  її    Багіри.  

Радості  –  над  дах  набрали,
Зиму  зі  сніжком  вітали.
А  як  змерзли,  вчули  втому,
Повернулися  додому.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2024

Зимові канікули

Коли  прийшли  
канікули  зимові,  
вдягнули  сестри  
куртки    кольорові,
штани  тепленькі,  
рукавички,  шапки
і  вирушили  
з  мамою  і  татком
до  гір  Карпатських  –  
відновити  сили.
З  собою,  звісно,  
лижі  прихопили.
На  них  ходили  
по  стежках  у  горах,  
вслухалися
в  дзвінкі  пташині  хори,
повітря  свіже  
в  груди  набирали,
хвалу  ялинам
і  смерекам  слали.
Вітав  сніжок  
блискучий  їх    щоднини,
високі  гори  
і  малі  хатини.  
Верталися,  
сказали    Оля  й  Ліна:
«Чудовий  
край  наш  рідний  –  
Україна!»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2024

Січень, Оля і бабуся

Мовив  січень  Олі:  «Вдома  сидіть  годі!
Річку  заморозив,  ковзайся    по  льоді!»
- Мама  на  роботі.  Тато  край  боронить.
З  ким  піду  на  річку?  -  каже  й  сльози  ронить.

- Є  бабуся  в  тебе.  Хоч    уже  і  сива,  
Але  вона  сильна,    вправна  і  рухлива.  
- Справді.  Попрошу  я  бабцю  мене  взяти
До  ріки.  Удвох  там  будемо  кататись.

Оля  це  зробила.  Ковзани  дістали.
І  на  річці  щастя  ними    малювали.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2024

Птахи і діти

В  дворі  Матвій  і  Міла
Випробували  лід.
Синичка  підлетіла,
Їм  мовила:  «Привіт!»

- Привіт,  -  дівча  сказало.
Брат  на  порозі  сів.
- Я  змерзла.  Хочу  сало.
- А  я  б  насіння  з’їв,  -
Зізнався  тут  горобчик,
Що  всівся  біля  них.  

Це  вчув,  всміхнувся  хлопчик.
Сорока  до  малих
Підкралась.  «А  я    кашу
Із  проса  чи  вівса
Подзьобала  би  вашу».
«Я  б  фрукт  до  дзьоба  взяв.
Але  сухий  лиш    хочу,
Без  цукру.  Цукор  –  б’є!»

- Харчі  ці  дам    охоче!  
У  домі  вони  є!  -
Мовив  Матвій  пташатам
Й  побіг  швиденько  в  дім.
Міла  за  ним  до  хати
Метнулася.  «Ходім
До  кухні.  Там  матуся.
Вона  нам  дасть  усе,  
Що  треба  нашим  друзям».
Дала.  І  правда  це.    

Корми  Матвій  і  Міла
Птахам  поклали  в  дім.  
Крилаті  все  поїли,
Подякували  їм.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2024

Птахи і зима

Стрілися  якось  у  парку  
Голуб,  ворона,  снігур.
Холодно  було,  не  парко.
Сніг  наробив  кучугур.

Морщили  пташечки  лиця,
Криком  сікли  морозець.    
Вчули  сорока,  синиця
І  стрибунець-горобець
І    до  їх  гурту  пристали.
Їм  теж  він    кидав  свій  кий.
Разом  птахи  заспівали
Пісню  про  холод  різкий.  

- Змилуйся,  зимо,  над  нами!
Чуєш?  Зміни  свій  код-дрес.
Влий  трохи  жовтої  гами,
Сонце  пусти  із  небес.
Може,  тоді  прийдуть  люди,
Щось  принесуть  нам  з  їди.
Ріже  мороз  наші  груди,
Голод  б’є  просто  під  дих.  

Мовила  зимка,  не  сон  це:
- Трохи  іще  потерпіть.
Завтра  я  випущу  сонце,
Стишу  морозяну    хіть.  

Голуб  почув  це,  підстрибнув.
Ворон  з  очей  скинув  жур,  
Наче  з’їв    кісточку  рибну.  
«Дякую!»  -  мовив  снігур.  

Правду,  повірте,  сказала
Птахам  у  парку  зима.
Зранку  хмарки  розігнала.
Сонце  пустила  у  змаг.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2024

СНІГУРІ, СИНИЦІ І АНДРІЙКО

З  далеких  країв  снігурі  прилетіли
І  на  підвіконня  Андрійкове  сіли.
Їм  хлопець  хатинку  з  дощечок  зробив.  
Плоди  горобини    туди  помістив.  
Раділи  пташата,  по  хаті  стрибали    
І  ягоди  радо  дзьобам  клювали.  

Та  тут  до  них  в  гості  прибули  синиці.
Надули  відразу  господарі  лиця.
Татусик  снігур  гостям  честь  не  віддав.
- Це  наша  хатина  і  наша  їда,  -  
Сказав,    грізно  глянувши  він  на  синичок.
Андрій  це  почув,  вибіг  без  рукавичок,
Без  куртки,  без  шапки  з  квартири  у  двір,
Пустив  снігурам  він  у  очі  докір.

Їм  мовив:  «Ще  дошка  і  шнур  в  мене  є.
Під  вашим  –    в  синиць  буде    місце  своє.
За  кілька    хвилин  принесу  я  дощину
І  корму  синицям  на  неї  я    кину.  

Приніс  дошку  хлопець,  її  прив’язав
До  хатки  сім’ї  снігурів  і  сказав:
«Два  поверхи  вийшло.  Тримайте  ж  амур».  
Синиці  раділи    і  тато  снігур.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2024

НА ДУБКУ

Щиглик,  ворон  гостроокий,
Дятел,  горобець,  сорока
І    синиця,  і    голубка  
І  снігур  –  червона  грудка  
Вранці  вмилися  і  вбрались
І  на  дубику  зібрались.
Та  недовго  мир  тримали,
З  дзьобів  милі  співи  слали.  
Почали  вони  сваритись,  
Одягом  своїм  хвалитись,  
Вмінням,  співом,  стержнем  сили.  
Так  кричали,  що  збудили
Совку,  що  в  дуплі    лежала  
Й  сни  про  літечко  лапала.  
Із  дупла  вона  злетіла:
На  сніжку  під  дубом  сіла.  
Потім  встала  і  сказала:
- Яка  сила  вас  зібрала
Біля  мого  дому,  птиці?
Так  робити  не  годиться  –  
Совку,  що  всю  ніч  літала,  
Їжу  у  ліску  шукала,  
Й  лиш  упала  в  сон,  будити.  
- Ми  хотіли  букви  вчити,  -  
Мовила  синиця  ловко.  -  
Знали,  що  живеш  тут,  совко,  
І  що  мудра  ти  письмена.
Кожен  з  нас  отут  є  чемний,  
Хоче  вчитись,  мудрим  стати,
Радість  світу  посилати.
- Що  ж,  пробачте,  круглолиці!
Вчитиму  вас,  любі  птиці.
Будем  на  сніжку  писати
Букви  і  слова  читати.  
Малюватимем  дерева  
І  зимову  королеву.
Вивчимо  нові  пісні,
Слатимемо  голосні
Співи  в  день  Нового  року.
Згодні  на    такі  уроки?
- Так,  -  снігур  заголосив.
Дятел  крильцями  забив.
- Завтра  зранку  о  дев’ятій
Починаємо  заняття.  
Всі  птахи  на  це  пристали,  
Совці  дякую  сказали.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2024

Про сороку й Олю

Голова  і  хвостик
Чорні    у  сороки.
Шийка,  крила  –  чорні,  
Але  білі    боки.

Любить    красти  яйця,  
Їсти  їх  і  кашку.
Дуже  мудра  й  хитра  
Ця  сорока-пташка!

Якось  вона  стріла  
Дівчинку  під  дубом,
Коли  та  сиділа
І  надула  губи.  

- Що  з  тобою,  мила?  –  
Пташка  запитала.
- З  балів  –  два    вхопила,
Правила  не  знала
Я  про  площу  круга
І  про  довгість  кола.
Серце  тисне  туга  –  
Темна,  наче  kola.

Мама  стріне  лаєм,
Як  прийду  до  хати,
Телефон  сховає
В  ігри  не  дасть  грати.  

- Є  на  пальці  в  тебе
Срібний  перстень,  бачу.
Мені  його  треба,  
Блискіт  бачу  –    скачу  .

Як  даси,  щастити  
Тобі  в  школі  буде.
З  неї  приносити
Низький  бал  не  будеш.

-            Даєш  чесне  слово?
- Слово,  не  солому.
Узяла  обнову,  
Утекла  додому.

В  день  наступний  Оля  
На  дванадцять  балів
Написала  в  школі
Твір  про    фестивалі.

Та  за  три  дні  знову
Два  бали  вхопила,
Бо  про  рідну  мову
Віршика  не  вчила.

Раду,  і  надійну,
Дам  твоїм  я    крокам:
Вчись,  дитя,  постійно  
І  не  вір  сорокам.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028227
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2024

Боже! Поможи!

Сотні  тисяч  загиблих  глядять  мені  в  очі:
І  військові,  й  цивільні  –  дорослі  та  діти,  
Ті,  хто  ляки  ковтав  серед  дня,  серед  ночі
Через  те,  що  «салюти»    несли  московіти.

Душу  мнуть,  наче  тісто,  полеглі  герої  –  
І  Сліпак,    і  Бобанич,  «Да  Вінчі»  і  Зівер,    
Всі,  які  добровільно  вдягли  однострої
І  пішли  захищати  край,  мову  та  віру.  

Біль  і  сум  по  судинах  розносять  військові,
В  яких  нерви  –    дроти,    рани,  вирви  на  тілі.
Прапори  на  могилах  і  свічі  воскові
Ставлять  в  звивинах  мозку    хрести  чорно-білі.  
 
Сліз  загальна  картина  не  може  вмістити.
Почорнілі  поля,  поруйновані  хати…
Ми  не  маємо  права    за  вітром  пустити
Злії  дії  Росії,  їм  землі  віддати.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2024

Диво в лісі

Казка  
Це  було  4  грудня  2024  року.  Вирішила  одна  жінка  -  письменниця,  прогулятися    лісом.  Зробила  вона  кроків  із    тридцять,  бачить,  віз  на  дорозі  стоїть  біля  дуба  і  коні  біля  нього.  Підібралася  жінка  ближче  до  воза  й  побачила  діда  сивочолого  з  бородою,  що  сидів  на  землі  під  дубом.
-  З  вами  все  гаразд?  -  спитала  його.
-  Не  все.  Ногу  підвернув,  не  можу  встати.  
-  То  я  вам  допоможу,  -  мовила  письменниця.
-  Допоможи.
-  А,    може,  швидку  медичну  допомогу    викликати?  -  спитала  чоловіка.
-  Не  треба  допомогу.  Тільки  допоможи  встати  і  підведи  до  воза.  У  мене  там  крем  чудодійний  є  в  наплічнику.    Змащу  ним  коліно  і  перестане  боліти.  
Зробила  жінка  те,  про  що  її  попросив  сивочолий.  
Ще  й  крем  із  наплічника  витягнула  і  подала  діду.  Змастив  він  ним  коліно  й  усміхнувся.  
-  Біль  минув,  -  мовив.  -  Проси  тепер  щось  у  мене,  жінко.  Дам  тобі  за  те,  що  виручила  мене.  
Глянула  письменниця  на  віз,  а  там  три  торби  стоять  -    одна      з  грибами,  друга  -  з  травами  лікувальними,  а  третя    зав'язана.
-  Дайте  кілька  грибочків,  якщо  не  шкода,    люблю  їх  їсти.  
-  Бери  цілу  торбу.
Взяла  я.  Подякувала.  Зробила  три  кроки  в  напрямку  виходу  з  лісу,  а  тоді  
 обернулася  і  спитала  у  сивочолого:
-  А  чи  не  могли  б  ви  сказати,  діду,    що  у  вас    у  тій  зав'язаній  торбі  лежить?  
-  Можу  сказати.  Гроші  там.  Але  ти,  жінко,  вже  свій  вибір  зробила.  Тож  іди  додому  і  чисть  гриби,  які  взяла.  
-  Гаразд.  А  хто  ви  такий,  можна  спитати?
-  Миколай-чудотворець.
-  Справді?
-  Так.
І  тут,  о  чудо,    дід  із  звичайного  на  очах  жінки  перетворюється  на  того  Миколая,  якого  ми  звикли  бачити  на  картинках.  Уявляєте  її  стан?
Письменниця  мало  не  зомліла.  Але  опанувала  себе,  вклонилася  Миколаю  і  пішла.  Зробивши  три  кроки,  знову  обернулася,  але  вже  ні  святого,  ні  його    коней  та  воза  не  побачила  на  лісовій  доріжці.  
 Однак    торба  з  грибами  була  у  її  руці.  Значить  був  таки  Миколай?  Ішла  жінка  додому,    думала  собі:  "І  чому  я  не  попросила    ту  зав'язану  торбу?  Мала  б  гроші,  видала  б  гарні  книжечки  за  них.  І  раділа  б!  Але  як  вже  є,    так  є.  Дякую  і  за  гриби!"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027962
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2024

Загадки зимові

1.Що  це  за  пора  така?
В  біле  вбралася  ,    гора,
Скло  на  став  лягло,  на  річку
І  печуть  у  діток  щічки.
                                                                                         (Зима)

2.  Хто  весь  час    старанно  вчився,  
Не  лінився,  а  трудився,  
Слухав  маму,  слухав  тата,  
Мив  тарелі  і  горнята,
Прибирав  в  своїй  кімнаті,
Псові  корм  чи  котеняті
В  миску  клав,  давав  води.    
І  гуляти  в  двір  водив,  
Чистив  зуби,  руки  мив,  
Зі  всіма  у  дружбі  жив,  
Той    у  грудні  дарам,  діти,  
Може  щиро  порадіти.  
Хто  ті  дари  принесе
І  під  подушку    вкладе?
                                                           (Святий  Миколай)

3.  Що  за  чудо  –  цукор  ліг
На  поля  і  на  поріг?  
Довго  йшов,  хоч  і  без  ніг.
Це,  звичайно,  діти,  …            (сніг)

4.  Як  у  край  зима  прийде,
Снігом  землю  замете,
Хто  складати  дари  стане,  
Сяде  на  великі  сани,
Запряже  гнідих  мастей
Коників  і  до  дітей
Із  дарунками  прибуде,  
Їх  вночі  їм  класти  буде?
                                                   (Святий  Миколай)

5.  А  коли  пісних  готують
Аж  12  страв,  
Їх  їдять  і  колядують,  
Згадують  Христа?
                                                                               (У  Святвечір)

6.Скоро  буде  Святий  вечір.
І  хапатиме  за  плечі,
Коли  вийдеш  ти  надвір,
Морозець,  вір  чи  не  вір.  
Будуть  готувать  їду
І  співати  Коляду.
Впустимо  тоді  до    хати
У  зелених  пишних  латах
Ту,  якій  без  викрутасів
Одягатимем  прикраси.
Хто  вона,  Олю,  Даринко?
Ну,  звичайно,  це  –  …  (ялинка)


7.В  день  цей  всі  ідуть  і  до  храму  –  
Бабця,  діти,    тато  й    мама.
Наминають  пампушки,  
Одягають  кожушки
І  –  надвір,    колядувати
Йдуть  від  хати  і  до  хати.                    
                                                                                                 (Різдво)

8.  А  яке  зимове  свято  
Ми  стрічаємо  вночі,
В  час,  коли  ми  звикли  спати,  
Бо  ж  не  сови-пугачі?
Лиш  дванадцяту    годинник
Прокалатає,  встаєм
І  задумуєм  дитинно
Ми    бажаннячко  своє.  
                                                                                 (Новий  Рік)

9.А  кому,  скажіть-но,  любі,  
Помагати  взимку  будем?
Хто  не  може  знайти  їжу,  
Коли  холод  землю  ріже?
Дам  маленьку  вам  вам  підказку.
Ті,  хто  нам  дарує  казку,  
Спів  свій  вранці  посилає
І  сади  оберігає
Гусінь  їсть,  різних  комах.
Це,  звичайно,  діти…      (птах).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2024

ГОЛУБ І ОЛЕСЬ

Голуб    у  Карпатах  жив.
Мозок  надто  не  сушив
Він  над  тим,  що  має  їсти,  
Де  летіти  і  де  сісти  –      
Мав  зернини  на  полях,  
Ягоди  в  лісах,  гаях,  
Поки  сонце  гріло  бік,
Поки  холод  не  припік.
А  як  внадилась  зима,
Снігом  землю  замела,
Хуги  вдарили,  морози,  
В  голуба  побігли  сльози.
- Де  шукати  корм  собі?
Не  росте  пшениця,  біб.
Оголилася  калина.
Без  коралів  горобина.
Це  було  в  січневім  дні,    
Як  співав  сумні  пісні
Голуб.  Йшов  тоді    із  татом
Лесь,    на  гірку  віз  санчата,
Вниз  хотів  злетіти  хлопчик,  
Як  сорока  чи  горобчик.
Мама  там  його  чекала.
Сів,  на  щічку  слізка  впала  –  
Одна,  друга...  Що  це  значить?
Глянув  вгору.  Голуб  плаче…
- Що  тебе  турбує  пташко?
Горе  маєш?  Хворий  важко?
- Корм  не  маю  де  узяти.
Починаю  замерзати.  
- То  сідай  зі  мною  в  сани.  
В  сумці  мами    є    банани.
Ти  їси  таке?
- О,  так.  Знаю  цього  фрукта  смак.  
Притулив  до  хлопця  тіло
Голуб,  разом  вниз  злетіли.  
Мамі  Лесь  все  розказав.
Голуба  погодував.  
- Хочеш,  -  голубові  рік,  -    
Жити  в  нашому  дворі?
- Краще  буде  там?
- Еге!  Годуватиму  тебе.
Що  їси?  Від  чого  тлустий?
- Від  ячменю  і  капусти.  
Кукурудзу  ще  вживаю,
Моркву,  яблука,  як  маю.  
Соняхові  насінини
Радо  дзьобаю,  хлопчино.
- Можем,  мамо,  дати  ми
Птахові  у  час  зими
Все  оте,  що  він  назвав?
- Звісно.  
Птаха  Лесь  забрав.  
Годував  його  щоднини.
Яблуко,  овес,    морквину
Голубу  виносив.  В  свято
Міг    бананчик  йому  дати.
Хлопцю  птах  сідав  на  плечі.
Як  це  бачила  малеча,  
Голосно  аплодувала.  
«Голуб  –  друг  тобі!»  -  кричала.    
Вижив  сірий.  Не  пропав.  
А  ти  пташок  годував?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2024

ПРО ВОРОН

Ворон  з  вороном  сиділи
У  гнізді  і  лапи  гріли.  
Наліталися  удень,
Наспівалися  пісень.  
Ворон  Гук  співав:  «Кар-кар!
Я  співак!»  «А  я  –  казкар,  -
Гучно  Рон  у  ритм  виводив,  -  
Казку  склав  про  сонце  й  води».  
А  як  лапи  відігріли  
Й  по  пів  миски  каші  з’їли  
Ворони,  то  до  роботи
Узялись.  Гук  виклав  ноти  
І  почав  пісні  співати
Про  усі  зимові  свята.
Рон    складати  взявся    казку
Про  літаючу  ковбаску,  
Як  вона  над  парком  крила
Пурпурові  розпустила    
І,  пірнаючи  крізь  хмари,
Говорила:  «Ви  –  нездари  –  
Дятли,  голуби,  сороки,  
Горобці,    ворони.  Кроки
Ваші  марні  на  планеті.  

Користі  нема,  як  в  леті,  
Говорила:  «Ви  –  нездари  –  
Дятли,  голуби,  сороки,  
Горобці,    ворони.  Кроки
Ваші  марні  на  планеті  –  
І  тоді,  коли  ви  леті,  
Як  на  вишні  чи  дубку,
Біля  річки,  в  смітнику.

З  грядок  вас  випроводжають,  
А  мене  усі  бажають.
Бачать,  гладять  черевце,
Ліплять  усміх  на  лице.

Рон  отак  закінчив  казку:
Сніг  пішов,  звалив  ковбаску.
Поруч  чистив    снігом  дзьоб  
Гук.  Рожеву  клюнув    в  лоб.    

В  неї  крила  відвались.
Довго  ворони  трудились,  
Поки  з’їли    ковбасу.
Фініш.  Казка  –  на  засув.  

Прочитав  її  Рон  Гуку  –  
Слухав  той,  не  видав  звуку.
Потім  Рон  взяв  мікрофона
Й  казку  всім  доніс  воронам.

«Супер,  -    мовили,  -    казкар    
Ти».  І  оплески  до  хмар
Знесли.    Рончик    заспівав.
Гук  всім  «дякую»  сказав.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2024

Снігурі і Павло

- Хто  вдягнув  червоні  шати
Й  сів  на  кущ  в  дворі?
- Це,  синочку  мій,  пташата,  
Звуться  снігурі.

- Звідки  взялися?  Улітку
Їх  тут  не  було.
-  Прилетіли  зараз.
-  Звідки?
-  З  Півночі,  Павло.

-  А  чому  в  зимову  днину  
Сіли  на  бузок?
- Будуть  їсти  насінини
З  кущика  цього.

- - Хто  вдягнув  червоні  шати
Й  сів  на  кущ  в  дворі?
- Це,  синочку  мій,  пташата,  
Звуться  снігурі.

- Звідки  взялися?  Улітку
Їх  тут  не  було.
-  Прилетіли  зараз.
-  Звідки?
-  З  Півночі,  Павло.

-  А  чому  в  зимову  днину  
Сіли  на  бузок?
- Будуть  їсти  насінини
З  кущика  цього.

- - Як  з’їдять,  що  наминатимуть  
Тоді  вони?
- Полетять  у  гай    шукати
Кущ  горобини.

Виберуть  всі  насінинки
Із  її  ягід.
Й  заспівають  щиро,  синку,
Хіт  про  світ  і  рід.

- Як  не  буде  їжі  в  птиці?
- Ми  о  цій  порі
Вивісимо  годівниці
В  нашому  дворі.  

Кинем    жолудів,  горіхів  –  
Хай  собі  їдять,
Видом  франта,  звуком  втіхи
Край  наш  веселять.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2024

Про Цівчика і Цечка

Цей  горобчик  –  Цівчик,  друже,
Був  міцним  і  добрим  дуже.
Спів  любив  і  дикі  танці.
Із  гнізда  виходив  вранці,  
Лапки,  хвостик  розминав,
А  тоді  униз  злітав
І  шукав  собі  поживу  
У  садку,  у  парку  –  живо!

Якось  виліз  із  гніздечка
І  побачив  друга  –  Цечка,
На  сніжку    лежав  горобчик
І  трусився,  наче  хлопчик,
Що  до  школи  йде  уранці
Без  домашніх  праць  у  ранці.  

- Що  з  тобою,  друже  Цечку?
- Вже  два  дні  не  спав  в  гніздечку.  
Сил  злетіти  вверх  не  маю,
Голод  мучить.  Помираю…

- Розумію.  Сумно  все  це.
Та  тримайся,  друже  Цече!
Зараз  я  позву  родину,
Занесем  тебе  в  хатину,
Вигрієм  і  нагодуєм.
Будеш  жити!  Чуєш?
- Чую…

Позліталися  пташата.
Цечка  занесли  до  хати  
Й  почали  тілами  крити.
Дали  їсти,  дали  пити.

Відійшов  він!  Лап  не  склав.
Усміхнувся,  заспівав.
«Ців-ців-ців»,  –  знеслось  в  окрузі.  
«Вдячний  –  мовив,  -    всім  вам,  друзі!»  
Потім  перед  Цівком  став,  
В  дзьоб  його  поцілував.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2024

Хто це?

Хто  це  може  без  тепла
Всеньку  зиму  жити
І  вилазить  із  дупла,
Коли  день  закритий,
Як  виходить  пані-ніч  
І  на  небі  зорі
Розкладає  навсібіч
Порізно  й  в  узорі.
Совка,  голубе  й  голубко.
Їжу  знайти  хоче!
Має  теплу  вона  шубку.
Бачить  серед  ночі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2024

Дятел

Дятла  Тука  сум  дістав.
В  теплий  край  не  відлітав  
Восени,  їв  короїдів.
Випав  сніг  –  він  без  обідів.
Десь  би  шишечок  знайти.
Та  куди  за  ними  йти
Чи  летіти,  Тук  не  знав.
Тат  тут  зайчик  прискакав,
Мовив  дятлові  він:  «Друже,
Що  гнітить  тебе  так  дуже?»
«З’їв  жуків  я,  плід  калини,  
Що  росла  біля  долини.
Більш  нема  що    дзьоб  запхати.  
От  сосну  би  відшукати
В  її  шишках  –    насінинки.
Бачу  їх,  ковтаю  слинки!
- Маю  честь  я,  дятле,  знати,  
Де  сосонки,  як  солдати,
Вишикувалися  в  ряд.
- О,  новині  цій  я  рад.
- То  лети,  друже,  за  мною.
- Вони    близько?
- За  горою.
Зайчик  ноги  в  біг  пустив.
Дятел  крила  розпустив
І  за  зайцем  полетів,
Сосни    ті  невдовзі  вздрів.  
Уклонився  він  зайчиську  –  
Щиро-щиро,  низько-низько
Й  куцохвостому  під  ніс
Кілька  насінин  підніс.  
Це  побачив  Лесь  в  ютубі.
«Я  пишаюсь  вами,  любі!»  -  
Мовив  і  побіг  завзято
Мамі  каву  готувати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2024

Ти - той!

Ти  той,  хто  зносить    мій  стійкий  кордон.  
Ти  –    кисень  і    гемоглобін  для    крові.  
Ти  моє  серце,  мов  акордеон,      
Розтягуєш  у  межностях    любові.

Нема  для  мене  кращого,  ніж  ти.
У  тобі  –  труд,  краса,  талант  і  сила.  
Ти  вмієш  еру  на  плечах  нести,
З  цементу    дух  твій  доленька  місила.
 
Ти  –  диво  справжнє    на  землі  отців
І  той,  хто  твердь  кладе  мені  під  ноги.  
Твій  голос,  мов  горобчикові  «ців»,
П’янить  і  кличе  йти    до  перемоги.

Та  час,  мов  свічка,  скапує  –  невічний.  
Зима  змиває  кольори  квітчасті.  
Ми    встигнем  сісти      в  корабель  космічний,  
Що  завезе  нас    на  планету  щастя?  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2024

У нас війна

(розмова  матері  й  дитини)
-  У  нас  війна?
-  О,  так!  У  нас  вона.
-  Ламає  сон?
-  Бере  його  в  полон.  
-  Що  робить  вдень?
-  Жбурляє  страх  зі  жмень.  
-  Везе  листи?
-  Здебільшого  хрести.
-  Вже  другий  рік?  
-  1000  днів  –    їй  вік.
-  Хто  ж  той  титан,  
Що  ліс  тримає,  лан,  
Села  й  міста
Крізь  гул  ракет  і  страх?  
-  Наш  захисник,
Який  боротись  звик
За  край,  за  рід,
За  волі  вільний  літ,  
За  честі  блиск
У  грудях  попри  тиск.
А  волонтер,
Що  совість  не  затер,  
Збирає  гріш,
Щоби  якнайскоріш
Купити  те,  
Що  ворогів  змете
З  небес,  доріг,  
Де  слід  від  рук  їх,  ніг.
Є  медик  ще,  
Ховає  втому,  щем,
Несе  життя
Тим,  хто  відчув  биття
Тієї,  що
Косою  подих  жне.  
Її  жене.  
А  світ?  Як  він?
Як  вив  свій  крок,  так  в'є  -    
Їсть,  п'є  і  спить.
А  зброю  хоч  дає?
Дає.  І  ППО,  щоби  тримати
Під  куполом  наш  край,  
Та  міг  би  дати  
Щось  більше,  аніж  те,  
Що  в  нас  вже  є.
Ворог  не  спить.  
Вседобно  б’є  і    б’є.
В  судомах,  ранах    
край  верби  й  калини.
- Ми  вистоїмо?
- Мусимо,  дитино!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2024

Гербера

Квітка  ця  не  є  мажорна.
В  її  центрі  –  цятка  чорна.  
Схожа  дуже  на  ромашку,  
Тільки  інші  має    лашки:  
Її  шапки  не  біленькі  –  
Сині,  жовті,  червоненькі.
Й  більший  лист,  стебло  і  цвіт
В  квітки.    Тішить  видом  світ.

Не  росте  в  лісопосадці,  
В  лузі,  в  полі,  а    на  грядці,
У  садку,  у  парку,    в  сквері.  
Звуть  цю  квіточку  –  гербера.
З  вересня,  ти    знай  про  те,  
До  зими  вона  цвіте.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2024

Айстра

Квітка  назву  зірки  носить.
Ранок  їй  голівку  росить.
Не  росте  в  ліску,  у  гаю.
Із  Кореї  та  Китаю
В  край  наш  зіронька  прийшла,  
Подолавши  довгий  шлях.
Клумба  –  для  айстринок    дім.
Добре  тут  живеться  їм.

Мають  цвіт  вони  махровий  –  
Білий,  синій,  фіалковий.
Ними  кості  полікуєш,  
Кров,  що  з  рани  йде,  вгамуєш.
Зборють  грип,  що  тіло  ломить,  
Заберуть  із  нього  втому.  
Ось  такі  вони  магічні  –  
Квіти  ці  багаторічні.
Є  у  них  щось    від  Чугайстра.
Чародійки  вони  –    айстри!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2024

ЧОРНОБРИВЦІ

Як  дивишся  на  цвіт  цей  волохатий,
Перед  очима  –  світ  дитинства,  мати.
Хоч  цвіт  цей  із  Америки  прийшов
До  України,  дім  тут  свій  знайшов.

У  вірші  його  згадують,  у  пісні.
Росте  на  клумбі,  не  в    ліску,  не  в  лісі.  
Стебло  низьке,  а  цвіт  –  жовтогарячий.
Уздрить  його  здалека  й  слабо-зрячий.

Глядиш  на  цвіт  цей,  серце  тане  з  млості.
Відвар  із  нього  меншить  біль  у  кості.
Покращує  він  також  апетит.  
Лікує  шлунок,  нерви,  стоматит.

Цвіт  має  особливу  запашинку.
Летять    до  нього  різні  комашинки.  
Запилюють  його.  Насіння  буде,  
Яке  зберуть  і  знов  засіють  люди.

Кидають  цвіт  в  капусту  і  пшеницю.  
Запах  його  лякає    попелицю.
Маленький  цвіт,  але  таки  сміливець
Із  чорною  бровою  –  чорнобривець.  
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026917
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2024

Мальва

Ця  квітка  –  мальва,  є  окрасою  села.
Росте  вона  при  плоті,  під  віконцем  хати.
Лягає  густо  цвіт  її  уздовж  стебла.
Художник  хоче  на  картині  її  мати.  

Є  на  полотнах  Катерини  Білокур  –  
Червона,  біла  фіолетова,  рожева.  
Вона  витягує  людину  із  зажур,  
Струнка,  красива,  славна,  наче    королева.

До  нас  із  Азії  потрапила  вона.
Росте  у  Греції,  у  Древньому  Єгипті.
Ця  квітка  рідною  давно  вже  стала  нам.  
Бджола  під  вухом  грає  оду  їй  на  скрипці.

Із  цвіту  мальви  люди  роблять  барвники.
Варять  її  і  чаєм  кашлюки  виводять.
Розводять  квітку  залюбки  садівники.
Маленькі  діти  біля  неї  nанці  водять.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2024

Мак

Рослина  ця  –  одна  із  найдавніших.
Росте  усюди  –  на  лугах,у  полі.
В  країнах  різних  має  свою  нішу,  
Виконує  усякі  в  світі  ролі.

Красою  світ  довкола  звеселяє.
Стебло  її  пряме,  як  слово  мами.  
Листки  на  ньому  почергові  має  –  
Такі,  немов  би  сік  їх  хтось  ножами.

Пелюсточки  яскраво-пурпурові.  
Хоч  і  рожеві  й  жовті  теж  бувають.
Червона  квітка  –  часто  символ  крові.
Про  це  поети  нам  розповідають.

На  скелі  росте  квітка  і  в  городі.  
Насіння  її  сиплеться  з  коробок.
Воно  є  популярним  у  народі,  
Наука  має  свій  із  ним    доробок.

Знає    про  те,  що  сік  її  й  насіння
Снодійну,  лікувальну  силу  має.
Тому,  хто  терпить  біль,    це  на  спасіння,  
Та  лиш  тоді,  як  правильно  вживає.  

Макове  зілля  варять  наркомани.
Не  слід  цього  робити,  любі  друзі.  
Напій  веде  проблеми    у  тумани,
Та  з  часом  забирає  волю,  дужість.  

Насіння  зріле  –  їжа  для  гурманів.  
Його  в  торти  кладуть,  у  печенини.
Тре  до  куті  його  поважна  пані
Перед  Різдвом  в  Святвечір  для  родини.  

Росте  у  полі,  при  дорозі  мак.  
На  квітку  цю  очима  кидай  гак.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026877
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2024

Троянда (дит. )

Вона  красива  і  пахуча.
Стебло  її  –  тверде,  колюче.
Пелюстя  –  різних  кольорів.
Ця  квітка  –  символ  почуттів.

Любов  –    червона  означає.
Шану  і  щирість  –      барва  чаю.
Розлуку  –  жовта,  біла  –  мир.
Та  кожна  з  них  бере  в  ясир.

Олію  з  цвіту  виробляють.
Її  в    парфуми  добавляють.
Вона  пахуча,  м’якшить  шкіру
І  скубає  буденність  сіру.

Святкова,  пишна,  мов  гірлянда.  
Як  звуть  цю  квіточку?  Троянда.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2024

Анемона

Навесні  її  цвітіння.
Листя  в  неї  йде  з  коріння  –  
Довге  і  п’ятироздільне.
У  степах  північних  вільно,
І  у  парках  її  ти
Можеш  без  проблем  знайти  –  
Цвіт  –  п’ять  барвних  пелюсточків.  

У  лузі  ще  росте,  в  лісочку.  
Колір  квіточки  –  біленький,
Голубенький,    рожевенький,  
Червоненький,  наче  щічки.
А  середина,  як  нічка.
Звуть  цю  квітку  анемона.  
Не  топчи  із  нею  зону.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2024

Тюльпани

В  світі  квітів  цих  багато.
Жінці  їх  дарують  в  свято.
Хоч,  буває,  й  чоловіку.
В  Нідерландах  їх  –    без  ліку.

Корінь  цвіту  –  цибулину,
Відправляють  в  ту  країну,  
Де  потрібний  клімат  є,  
Де  тепло  і  дощик  ллє.

На  шапчину  квітка  схожа,
Настрій  вищить  перехожим.  
Жовта  є,  червона,  біла,
Наче  буз,  як  колір  тіла.
Ще  зелена,  чорна  є.
Її  кожен  пізнає.  

Цвіт  для  білки    –  їжа  гожа.
Кінь  і  кіт  їсти  не  може
Його  –  здатний  отруїти.
Думай,  де  лишати  квіти! 
Лист  який?  Мечоподібний.
Купував  колись  не  бідний
Квітку  цю,  що  звем  тюльпаном.
Вартісна  була!  Для  пана!  

Він  садив    її  в  дворі,
Щоб  цвіла  у  тій  порі,
Коли  сніг  у  землю  ліг,
Бо  весна  взяла  батіг.

Нині  здатний  і  не  пан
Квітку  цю  купить  –  тюльпан,  
Посадити  під  віконцем,
Щоб  душа  палала  сонцем.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2024

Про нарцис і ряст (дит. )

НАРЦИС

Іде  тоді  цей  цвіт  у  ріст,  
Коли  весна  танцює  твіст,  
Тепло  привізши  у  візку.
Не  в  лузі  і  не  у  ліску
Його  голівоньку  уздриш,  
Не  там,  де  має  дім  спориш.    
На  клумбі  цвіт  росте  пухкій  –  
Пелюстки  білі,  не  вузькі.
Є  й  жовті!  Шість  їх,  пелюсток!
Серединка,  немов  дзвінок,
Який  до  сонця  робить  крок.
Цвіт  показний  цей,  як  артист!  
Як  звуть  його?  О,  так,  нарцис!


КВІТКА  РЯСТ

Корінь  –  бульбочка  у  неї.
Може  жити  на  алеї,  
В  парку,  в  сквері  –  посади.
За  корінням  в  ліс  сходи.
Там  живеться  квітці  вільно.
Цвіт  стеблом  лягає  щільно  –  
Білий,  жовтий,  червоненький,
Фіолетовий,  дрібненький.  
Фраза  є  про  цвіт,  еге  ж:
«Топчеш  ряст  –  значить  живеш».  
Та  отруйним  цвіт  є.  Знай!
Його  (чуєш?)  не  вживай.
Навіть  лист  не  жуй.  Гаразд?
Небезпечним  є  цей  ряст.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026543
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2024

Пролісок

В  лісі,  в  горах    ця  рослина  
Є,  де  дуб  росте,    сосна.
Корінь  в  неї  –  цибулина.
Любить  сонце  й  тінь  вона.  

В  квітки  довгий  лист,  вузький,  
Цвіт  –  дрібний,  небесний.
Де  є  мокрий  ґрунт,    грузький
І  де  суш,  навесні  
В  цвіт  іде  і  тішить  зір.
Шість  пелюсток  в  ній,  повір.
А  не  віриш,  в  ліс  прийди,
Порахуй,  але  не  рви
Квітку,  охорони  жде.
У  Червоній  книзі  вже.  
Цвіт  нагадує    зорю.
Проліском  звуть  квітку  цю.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2024

Про первоцвіт і фіалку (дит. )

ПЕРВОЦВІТ  ЛІКУВАЛЬНИЙ

На  медунку  цвіт  цей  схожий  –  
Має  дзвоники  дрібненькі,
Силу  –  лікувальну,  гожу,
Лиш  за  кольором  –  жовтенький.

П’єш  відвар  із  квітки  –  в  тіло
Йде  снага  без  стуку  в  гості  –  
Зір  покращується,  шкіра
І  стають  міцніші  кості.

З  голови  виходять  болі,
Сон  міцніші  шле  привіти.
Як  же  звуть  цю  квітку,  Олю?
Дуже  просто  –  первоцвітом.  

ФІАЛКА

П’ять  пелюсток  –  її  ризи:
Вгору  дивляться  з  них  дві,  
Три  –  опущені  донизу,
Темно-сині,  голубі,
Білосніжні  і  жовтенькі.
А  листки  –  серця  маленькі
В  квітки.  Вгледів  –  йди  у  біг,  
Щоб  налюбуватись  міг
ЇЇ  милим  ніжним  цвітом  –  
В  квітні-травні,  бо  вже  літом
Не  побачиш  диво  те  
В  лісі  –  зникне,  відцвіте.  
Отака  вона,  Наталко
Й  Олю,  квітка  ця  –  фіалка.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2024

Медунка (дит. )

Вид  у  медунки  –  не  манірний.
Листки  –  округлені,  довгасті.
А  цвіт  дрібний  і  двоколірний,  
Рожево-голубої  масті.

Під  час  зростання    він  темніє,
З  рожевого  стає  синеньким,
Пускати  запах  гарний  вміє.
Напій  із  нього  приємненький.
Служити  світу  –  зела  кредо.
Властивість  чудодійну  має.
Нектар  дає  бджолі  для  меду,  
Звариш,  від  кашлю  помагає.  
Ще  й  рани  гоїть  ця  медунка.
Не  квітка,  а  якась  чаклунка.
Їй  не  роби  біди,    зникає.
В  Червоній  книзі  місце  має.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2024

Сон-трава, підсніжник (дит. )

ПІД  ЛІСОМ  ВИРОСТАЮ

Під  лісом  виростаю,  
П’ять-шість  пелюсток  маю.
Кошлаті  всі,  удатні.  
Ну,  а  листки  –  салатні,  
Посічені  –  не  круглі.
Знайди  мене  у  ґуґлі  –  
Лілова  пелюстинка,
Жовтява  серединка.
Як  звариш  мене,  Злато,  
Ковтнеш  напій,  то  спати
Захочеш  в  тій  хвилині.
В  Червоній  книзі  нині!
Знаєш,  хто  я?  Овва!  
Так!  Так!  Я  –  сон-трава! 

ПІДСНІЖНИК

Я  снігу  не  цураюсь.
Крізь  нього  пробиваюсь
До  світла  на  узліссі.
Одна  у  мене  з  місій  –  
Втішати  світ  красою
Білявою  косою.
Розпущу  її  –  мліє,
Дивується,  радіє
Люд.  Перша  ж  простір  краю  
Я  навесні  у  краю.
Таку  вже  вдачу  маю!
Одне  болить…  Зникаю.
Тому  в  Червоній  книзі  –  
Три  пелюстки  у  ризі.
Не  рви  мене  з  корінням
І  не  топчи  у  гаю!
Майбутнім  поколінням  
Лиши  мене,    благаю!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2024

Колись зійдемо!

Неначе  кисень  для  клітин  людини,
Так  ти  потрібен  є  мені    щоднини.  
Без  подиху  твого  у  домі  net-у
Мене  немає  під  шатром  планети.    

Щоранку  я  з  тобою  розмовляю,  
Хоч  де  ти  є  і  з  ким,    не  уявляю.
Щовечора  до  тебе  серцем  лину
І  до  лиця  тулю  твою  світлину.

Кажу  тобі:  «Кохаю  тебе  дуже!
Вперед  іди  і  будь  здоровим,  друже!
Лише  в  кохання  не  стріляй,  будь  ласка,
Нехай  воно  іще  побачить  казку».

Ти  слухаєш.  Чуття  у  плащ  вдягаєш.
Та  часом  йому  вітер  посилаєш.
Та  знаю,  духом  падати  не  треба,
Колись  удвох  зійдем  на  сьоме  небо.


   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026361
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2024

Про соняшник і калюжницю (дит. )

СОНЯШНИК

Квітка  ця  –  особлива,  всі  знають.
Її  соняшником  називають.  
Не  мала,  наче  мишка-полівка,
Повертає  до  сонця  голівку.  

Є  така  ж,  як  воно  –    жовта,  видна.  
Пелюстки  її  здалеку  видно.  
Стебельце  в  квітки  довге,  м’ясисте.
Серединка,    як  ніч,  ще  й  ребриста.

В  ній  –  насіння,  гризеш  його,  гріє.
А  під  прес  кинеш,  вийде  олія.  
На  ній  смажать  картоплю  і  м'ясо.
Їх  їдять  українці,  ще  й  ласо!


КАЛЮЖНИЦЯ

Зі  сну  виходить  квіточка
Ця  ранньою  весною.
Цвіте  собі  до  літечка
І  тішить  світ  красою.
Стебло  її  мале,  проте  
Є  соковитим    дуже.
В  болоті,  біля  вод  росте,
Ця  жовта  квітка,  друже.
Листки  гладкі,  круглесенькі
В  калюжниці  –  елітні!
А  корінці  –  дрібнесенькі  
І  зовні  –  не  помітні.
Така  вона,  ця  квіточка.
П’є  воду,  славить  літечко!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026305
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2024

Про курчатко і барвінок

КУРЧАТКО

В  мами  курки,  в  півня  татка
Народилося  курчатко.
Було  любленим  і    ситим.
І  навчилось  дзьобик  мити.
Як  ступило  за  поріг,
Походило  по  дворі,
То  побачило,  як  діти
Неньці  рвали  в  лузі  квіти,
Як  вона  букет  приймала  
Й  дітям  дякую  казала.

І  курчатко  захотіло
Теж  зробити  добре  діло.
Протиснулося  крізь  хвіртку  
І  пішло  у  луг  по  квітку.  
Там  її  воно  знайшло
І  матусі  принесло.
 
БАРВІНОК
Росте  барвінок  під  лісочком.
Тоненькі  матові  листочки
У  нього.  Квітка  –  голубенька,  
П’ятипелюсткова,  дрібненька.

Плетуть  з  листків  барвінку  любо
Віночки  –  тим,  хто  йде  до  шлюбу,
На  добру  долю,  добрий  путь.
Але  до  вази  не  кладуть.

Піди  під  ліс,  не  полінуйся,
З  батьками,  цвітом  полюбуйся!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2024

Кульбабка і їжачок

Коли  кульбабка  відцвітає,  
То  насінини  наставляє.
Кожна  тримає  білий  пух,
З  яким  (дме  вітер)    йде  у  рух!
На  парашут  пушок  цей  схожий.
Летіти  кілометри  може.

Якось  уздрів  цю  з  пухом    квітку  
Їжак,  що  корм  шукав  улітку.
Її,  всміхаючись,  зірвав.
- Неси  в  політ  мене,  -  сказав.
Мовила:  «Вітрові  лице  
Настав  і  попроси  про  це.
Він  піднімає  мій  літак.
Без  нього  ввись    –  мені  ніяк».  
Послухав.
- Зробиш,  вітре,  чудо?  –  спитав.
- А  як  це  сприймуть  люди?
- Зі  сміху  лізтимуть  під  стіл.
- Гаразд.  
Подув.  Їжак  злетів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2024

Кульбаба

Ця  квітка  сонцем  сяйним  грає,
У  квітні-травні  розцвітає.  
Із  роду  айстр  вона  походить.
Людям  своїм  цвітінням  годить.
Трикутники  –    боки  листочків.
Пелюсточки  –  багаті  сочком,
Готують  з  них  смачне  варення
На  вихідний  і  на  щодення.  
Хоч  цвіт  годинника  не  має,
О  шостій  ранку  виставляє
Лице.  О  третій  дня  –    ховає.
Таке  ось  чудо  виробляє.
Та  це  іще  не  повний  звіт.
Відомо  ще  й  таке  про  цвіт.
До  себе  парашут  чіпляє
Сім’я  його,  що  дозріває.
З  ним  відстані  воно  долає.
Вітер  йому  допомагає.
Живуча  ця  –  кульбаба-квітка.
Чи  є  кульдід?  Нема  кульдідка.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2024

Оля, квіти і курчатко (дит. )

ОЛЯ  І  КВІТИ
Дощ  не  лився  вже  три  днини.
Віка  –  сонячна  дитина,  
З  крану  воду  в    лійку  влила  
І  –    на  клумбу,  цвіт  полила.

Ґрунт  над  коренем    засох.
Квіти  стогнуть,  кажуть:  «Ох!»
Їм  сутужно    без  води
Під  час  літньої  пори.

Як  напилися  водиці,
Посвітліли  їхні  лиця.
Стебла  квіти  порівняли,
Вікі  дякую  сказали.


КУРЧАТКО
В  мами  курки,  в  півня  татка
Народилося  курчатко.
Було  любленим  і    ситим.
І  навчилось  дзьобик  мити.
Як  ступило  за  поріг,
Походило  по  дворі,
То  побачило,  як  діти
Неньці  рвали  в  лузі  квіти,
Як  вона  букет  приймала  
Й  дітям  дякую  казала.

І  курчатко  захотіло
Теж  зробити  добре  діло.
Протиснулося  крізь  хвіртку  
І  пішло  у  луг  по  квітку.  
Там  її  воно  знайшло
І  матусі  принесло.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2024

Квіти, весняні квіти (дит. )

КВІТИ
Вони  –  природи  диво!
Зодягнені  красиво,
Дарують  радість  світу!  
Їх  полюбіть  ви,  діти!

Великі  та  маленькі,
Товстенькі  і  тоненькі
Листки  в  них,    пелюстинки,  
Корінчики,  стеблинки.

Й  одежа  різна  в  цвіту  
За  кольором  і  кроєм.
Усі,  неначе  діти,  
Серця  беруть  без  бою.  

Садіть    і    сійте  вчасно  
Цвіт  гожий,  різнобарвний.
Хай  буде  світ  прекрасним,  
Хай  буде  в  ньому  гарно!

ВЕСНЯНІ  КВІТИ

Я  люблю  весняні  квіти  –  
Березня  і  квітня  діти,
Бо  вони  свій  дух  і  цвіт
З  радістю  несуть  у  світ!
Мати-й-мачуха  –  чаклунка,  
Первоцвітик,  ряст,  медунка,  
Пролісок,  підсніжник  ніжний,  
Анемона  білосніжна
Сонця  промені  ковтають,
Коси  чешуть,  розпускають.
Кличуть  бджілок  брати  мед.
І  метелики  у  лет
Йдуть,  коли  помітять  квіти.  
Сонечка-жучки  привіти
Шлють  листку,  пелюстці    теж.
Люблять  квіти  всі,  авжеж!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2024

ДЯКУЮ! (дит. )

Вранці  прокинувся,  бачиш  і  чуєш  усе?
Дякуй  за  це.  

Кашу  дасть  мама  тобі,  борщ,  котлетку,  яйце,
Дякуй  за  це.

Автомобілем  тебе  татко  десь  повезе,
Дякуй  за  це.

Іграшки  є  в  тебе  –  кубики,    м’ячик,    кільце,
Дякуй  за  це.  

Маєш  ти  ноги  і  руки,  цілунок  в  лице?
Дякуй  за  це.

Ліжко  є  в  тебе.  Сон  в  думи  йде  (нічка  ж!)  гінцем.
Дякуй  за  це.

Ну,  а  всім,  хто  все  оце    прочитав    до  кінця,
Дякую  я!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2024

Лисичка (дит. )

Гарненьке  у  лиски  руденької  личко.
Хвіст  пишний.  Мов  плескіт  струмка,  її  спів.
Артисткою  стати    хотіла  лисичка,
Співати  пісні  для  звірят  і  птахів.  

Їй  мама  учителя  довго  шукала.
Знайшла.  Вовка.  Школу  музичну  він  звів.
Йому  лиска  кілька  пісень  проспівала.
Узяв  на  науку  руденьку  без  слів.

Училась  в  музшколі  лисичка  старанно  ,
Точила  уміння  свої  день  при  дні.
У  свято  –  «День  лісу»  вдяглася,  як  панна,
І  вийшла  на  сцену  співати  пісні.  

Дванадцять  пісень  проспівала  уміло.
Їй  плескали  звірі,  птахи  несли  цвіт.
Матуся  лисиччина  дуже  раділа.
Зворушеним  був  увесь  лисячий  рід.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025922
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2024

Лев і скейтборд

В  зоопарку  левик  жив.
Їв  він,  пив  і  не  тужив.
Та  якось  побачив  левик
На  скейтборді  хлопця  Лева.

Дошку  на  колесах    мати  
Захотів  лев,  щоб      катати
Своє  тіло  також  міг.
Тож  у  кутику  приліг
І  думки  перебирати
Став:
- Мені  щодня  кричати
Чи  просити  дошку  треба?  
Боже,  дай  підказку  з  неба!

Просвітив  Бог  левеня.
Почало  просить  щодня
В  годувальниці  скейтборд.
В  день  народження  не  торт
Принесли  йому  в    дарунок,
А  скейтборд  і  поцілунок.

Сам  директор    зоопарку
Приволік  його  на  карку.
Став  інструкцію  читати  
Лев  з  охотою,    завзято.
Як  всі  пункти  прочитав,
То  на  дошку  зразу    став.
В  клітці    їздив,  тренувався.
Ґулі  бив,  та  не  здавався.  
Як  навчися  рівновагу
Зберігати,  то  без  ваги
Вийшов  з  клітки  із  скейтбордом  
(Дали  дозвіл)  й  рівно,  гордо
Став  котитись  по  доріжці
На    одній,  на  правій,    ніжці.  
А  відштовхувавсь  без  спішки
Лівою  він  від  доріжки.
З  дошки  не    злетів    їздець.
Д.  з.  мовив:  «Молодець!»

Левик-скейтбордистик      радо
Слушну  дасть  тобі  пораду:
- Якщо  хочеш  щось  уміти,  
Мусиш  спершу  попотіти!
 
Д.  з.    (скорочено)  –  директор  зоопарку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025864
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2024

Про козлика і динозаврика

[b]КОЗЛИК  БЕКА[/b]
Козлик  вранці  зачесався
І  до  яблуньки  подався.
З’їв  три  яблука,  що  впали,  
Як  вітриська  їх    зірвали.

Потім  влігся  біля  тину,
Мав  на  це  одну  причину.
Захворів?  Зледачів?  Свято?
День  народження  в  козляти!

Бабця  Беку  привітала  –  
Дзвін  новий  подарувала.
Дід  нарвав  кропиви  в  лузі,
Зготував  для  Беки    смузі.

Й  онучата  не  дрімали,
Козлику  трави  нарвали.
Усміхнувся  Бека,  встав.    
- Дякую!  –  усім  сказав.

[b]ДИНОЗАВРИК  І  ЦИФРА  1[/b]
Динозаврик  Ящурин  –  
Мами  Ящі  славний  син,
З’їв  лимон  і  мандарин  
І  почав  цифру    один
Вчити  з  татком.  П’ять  годин
Вчив  її  без  відпочин.

Зрозумів,  що  є  одна
Куля  в  нас  –  ота,  земна,  
Й  сонечко  одне  у  нас,  
І  один  є  місяць-ас    
Поміж  тисячами  зір,
Які  темінь  труть  до  дір.
 
Ще  помітив  Ящерин,  
Що  у  нього  хвіст    один,
Ніс  один  й  язик  –  м’як-м’як,
І  живіт  один  –    кругляк,
Одна  мама,  один  татко
Й  він  –  одне  їхнє  дитятко.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2024

Заєць і пес (мал. )

Якось  песик  бігав  
в  лузі  під  дощем.
Зайчика  побачив    
під    густим  кущем.
Підійшов.  Вухатий  
затремтів,  як  лист.
- Знаю,  що  кусатись  
є  у  тебе  хист!  –  
косоокий  мовив.
- Так.
- І  ще  одне  
мушу  я  сказати:  
діти  ждуть  мене.  
- То  втікай!
- Боюся.  Зловиш,  до  біди.
Хто  ж  тоді  малятам  принесе  їди?
- Ситий  я.  Ґаздиня  
борщ  дала  і  кість
з  м’ясом.  Тай  й  не  злодій  
ти,  а  лугу  –  гість.
- Так.  Шукав  капусту  
Заячу  –  добу.
- І  знайшов?
- Одненьку.  
З’їв.  Голодний  був.
- Дітям  понесеш  що?
- В  лузі  щось    знайду,  
як  мене  не  з’їж  ти,  
як  не  спущу  дух.  
- Зараз  я  морквину  
принесу  тобі.
Зачекай!
Послухав,
не  пустився  в  біг.
Не  одну  морквину  
Песик,  дві  приніс.
Усміхнувся  зайчик,  
вгору  ніс  підніс.
- Я  наїмся  й  діти,  -  
каже.  –  Будь  здоров!
Дякую,  собако,  
за  твоє  добро!
- Як  сутужно  буде,
приходи    в  обід.
В  льосі  моркви  досить,  
Принесу  тобі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2024

Про Кусю, кицю, кролика і бабцю (мал. )

[b]ДЕНЬ  НАРОДЖЕННЯ  У  КУСІ[/b]
Є  киця  Куся  в  Ігоря  й  Мартусі  –  
Кругла  і  біла,  як  вишневий  цвіт.
Сьогодні  день  народження  у  Кусі.
Приготувала  мама  їй  обід:

Бульйон  на  лапках  курячих  зварила  
І  запекла  в  духовці  рибу  хек.  
Мартуся    м’яту  киці  подрібнила
І  яблуко  порізала  туге.  

Ігор  потер    спаржу  і    моркву    Кусі.
Татусь  їй  сир  із  молока  зробив.
Спекла  з  печінки    курки    торт  бабуся.
Дід  киці  мишку-забавку  купив.

Сіли  за  стіл  всі.  Й  Куся  в  крісло  сіла.
Гостилися.  Смачне    ж  усе  –  ням-ням!
До  всіх  тулилась  киця,  як  поїла.
А  потім  танцювала  з  мишеням.  
  
[b]КИЦЯ,  КРОЛИК  І  БАБЦЯ[/b]
У  бабусиній  світлиці
Мешкала  руденька    киця.
А  ще  кріль  в  ній  жив  малий  –  
Блідо-сіро-голубий.

Кріль  та  киця    не  мирились  –  
То  сварилися,  то  бились.
Та  бабуся  їх  здружила!
Курточки  обом  пошила,

Щоб  не  мокнули  малята,  
Як  підуть  у  дощ  гуляти.
Клітку  кролику  придбала.
Килим  киценьці    зв’язала.

Годувала  добре  їх.
Гладила,  це    їй  утіх
Додавало  і  тваринам,
Гнало  чорні  з  дум    хмарини.

Бабця    ки…  і  кро…  любила.
Киця  їй  масаж  робила.
Кріль  їй  ноги  взимку  грів.
В  мирі  всі  жили,  в  добрі!

Прим.:  ки…  -  киця,  кро…-  кролик.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2024

Несподіванка, лисеня

НЕСПОДІВАНКА
Куртку  Оля  одягла  із  флісу,
З  гуми  чобітки  взяла  для  ніг
І  пішла  з  матусею  до  лісу
За  грибами,  любить  їсти  їх.

Як  набрали  пів  відра  грибочків
Й  утомились,  ходячи  ліском,
Сіли  під  сосною  на  пеньочку.
Витягнули  термос  із  чайком.

Ще  й  до  шлунку  чай  увесь  не  влили,
Як  почули  ззаду  дивний  звук.
Обернулись,  очі  округлили,
На  дубку  угледіли  сову.  

Скажете,  мабуть,  яке  тут  диво?
А  таке:  із  книжкою  сова
Під  дуплом    сиділа  –    й  не  рухливо,
Щось  читала  пташка  лісова  –  
Віршик,  може,  загадку  чи    казку.
Ну,  і  ти  читати  вчись,  будь  ласка!
 
ЛИСЕНЯ
Руде  лисеня  із  дитинства  чудово  співало.
Музичну  освіту  хотіло  здобути  воно.
До  Школи  мистецтв  мама-лиска  його  записала.
Там  на  мандоліні  лис  Гук  учив  грати  його.

Щодня  лисеня    на  заняття  до  школи  ходило.
І  слухало  вчителя  Гука  уважно  щораз.
По  струнах  своєю    правицею  ревно  водило
Й  навчилося  грати  –  народні  мотиви  і  джаз.

Воно  брало  участь  в  концертах,  призи  здобувало.
Раділа  матуся,  щаслива  була  вся  сім’я!  
Так,  часу  на  різні  забавки  рудьку  бракувало.
Зате  його  мрія  здійснилась!  А  як  там  твоя?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2024

Соняшники, бджоли

СОНЯШНИКИ

Ці  гарні  квіти  в  липні-серпні  розцвітають.
У  нас  їх    соняхами  люди  називають.
Жовтими,  круглими  вони  є,  наче  сонце.
Смачне  насіння  родять  квіти  ці.  Не  сон  це!

Вони  великі,  стебла  довгі  в  них,  міцненькі.
Листочки  також  чималі,  немов  серденька.
До  сонця  квіточки  голівки  повертають.
Насіння  вигріє  й  пелюстя  їхнє,  знають.

З  насіння  соняха  олію  виробляють.
На  ній  щось  смажать,  до  салатів  добавляють.
Й  саме  насіннячко,  полущивши  до  ладу.
До  хліба,  булок  додають,  до  шоколаду.  

Соняшник  –  це  квітковий  символ  України.  
Знай  це,  Вадиме,  Олексію,  Олю,  Ліно!
 
БДЖОЛИ

Бджола  належить  до  комах.
Вона  літає,  наче  птах,  
І  має  особливий  дар  –  
Збирає  з  квіточок  нектар.  

Його  до  вулика  несе,
У  зобику,  й  у  стільник  ллє.  
З  нектару  теплого,  як  плед,
Зріє  солодкий  в  ньому  мед.

Тисяч  п’ять  –  сім  квітів  бджола
За  день  відвідує  одна.
Щоб  кілограм  медку  зібрати,  
Вісім  мільйонів  облітати

Квітів  принадних  бджоли  мусять.
Тож  весь  день  лапки    й  крила  трусять.
Але  в  очах  нема  журби.
І  ти  корисне  щось    роби!
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025737
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2024

Про Іванка, Назарка і Злату

ІВАНКО-ФУТБОЛІСТ

Іванко  любить  грати  у  футбол.
Він  м'яч  веде  і  забиває  гол.  
Татусь  навчив  його,  як  це  робити.
М'яч  у  Івана  не  перехопити!
 
У  грі  з  футболу  хлопець  –    справжній  ас.  
М’яч  виб’є  з  ніг  і  вдало  кине  пас.
Хтось  вперше  бачить  це,  кричить:  «Ого!»
Команда  завжди  виграє  його!

Знай,  щоб  уміти  щось,  треба  старатись,
Щодня  без  нарікання  тренуватись.  
Як  будеш  саме  так  ти  поступати,
То  матимеш  хороші  результати.  
 
НАЗАРКО  І  ЗЛАТА

До  рук  узяв  Назар  лопату
І  ямку  викопав  в  землиці.
Коріння  квітки  в  неї  Злата
Запхала  вправно,  як  годиться.

Його  прикрив  землею  братик.
Сестра  водицею  полила.
Коли  хотіли  в  дім  вертати,
Квітка  до  них  заговорила.

Сказала:  «Дякую  вам,  друзі,
За  змогу  жити  тут,  під  небом.
«Рости  собі  отут  у  лузі,  
Будем  приходити  до  тебе».  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2024

Про осінь і літо

ДІВЧИНА  ОСІНЬ

Дівчина  Осінь  гуляла,
З  гілочок  листя    зривала  –    
Те,  яке  в  жовтні  тримала,
В  жовте  й  руде  малювала.

Дуб  майже  весь  оголила.
Клен  і  берізку  побрила.
Зняла  прикраси  з  волосся  
Липи.  З  верби  –  не  вдалося.  

А  як  від  праці  втомилась,
Дощиком  теплим  умилась,
Вітром  обтерлась,  як  птася,  
І  на  листочки  вляглася.

ЛІТО

Є  у  році  пора  така  –  
літо.
Його  люблять  
дорослі  і  діти.  
Бо  дарує  тепло  воно  
тілу
І  водоймам.  В  них  плавати
сміло
Можеш  ти,  лиш    під  доглядом  старших.
Можеш  бігати,  тупцяти  маршем,
М’яч  котити  і  гол  забивати,
У  «Квача»  в  дворі  грати,  стрибати,    
Бути  в  майці,  у  шортах,  як  сонце
Теплим  променем  гладить  віконце.  
Можеш  їсти  такі  смаковинки:
Абрикоси,  чорниці,  ожинки,
Дині,  персики  і  виноград,
Вишні,  сливи.  Хто  ж  цьому  не  рад?
А  ще  квітів  улітку  багато  –  
В  лузі,  в  парку,  в  дворі  біля  хати  
Виростають.  Дарують  красу.
Їх  дівчата  вплітають  в  косу.  
Сонце.  Щебет  птахів.    Галас!    Квіти!
Пречудова  пора  року  –  літо!
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2024

Про фрукти та ягоди

Щоб  здоровим  виростати,  
Варто  фрукти  всім  вживати,  
Їсти  ягоди  всілякі,  
Щоб  цвіли    на  щічках  маки.  

Все,  що  кущ  дає  і  сад  –  
Аґрус,  грушу,  виноград,  
Сливу,  яблуко,  порічки,
Їжте,  Юрчики  й    Марічки.

Добре,  як    вам  куплять    мами
Диньку  ще,  кавун,  банани,  
Апельсини,  мандарини.
Все  це  добре  для  дитини!

Їстимете  ви  їх,  діти,  
Менше  будете  хворіти.
Й  праці  мозку,  всі  це  знають,  
Фрукти,  ягоди  сприяють.    
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2024

Тато - герой До школи

ДО  ШКОЛИ

Підросту,  потупцяю  до  школи
І  знання  збиратиму,  як  бджоли
В  лузі,  в  полі  з    квіточок  нектар.  
До  навчання  є  у  мене  дар!

Я  малюю  сонечко,  травичку.  
Казочки    «Пан  Коцький»,  «Рукавичка»
Знаю.  Їх  прослухала  не  раз.
Букву  «а»  знайду    і  без  підказ.  

Хочу,    звісно,  й  інші  букви  вчити,
Квіти  першій  вчительці  вручити,
Взяти    в  руку  золотий    дзвінок    
І  позвати  учнів    на  урок.


ТАТО  –  ГЕРОЙ

Тато  мій  –  герой.  Усі  це  знають.
Він  країну  нашу  захищає.
Бореться  татусь  із  ворогами  –  
Тими,  що  доми  руйнують,  храми,  

Тими,  що  палять  поля  пшеничні
І  ламають  рубежі  граничні.
З  ними  тато  сміло  в  бій  вступає.
«Край  віддати»  -  слів  таких  не  знає.

Любить  рідну  землю  і  родину,
Дім  і  двір  наш,  у  дворі  калину.
Татко  мій  вернеться.  Я  чекаю.
Вільним  край  наш  буде.  
Вірю!  Знаю!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2024

Про ведмедя і зайчика (малятам)

ВЕДМІДЬ

Я  –  ведмідь.  В  ліску  живу  я.
На  слабких  тварин  полюю.  
Влітку  –  часто  йду  в  дорогу.
Взимку  сплю  в  землі,  в  барлогу.

Можу    на  дубок  залізти.
Мед  люблю  солодкий  їсти.  
Як  голодний,  то  реву.
Не  підходь,  бо  розірву.  


ЗАЙЧИК

Зайчик  я.  Люблю  стрибати  –  
По  ліску  і  біля  хати.
Хата  в  мене  –  це  нора
Або  кущик,  дітвора.  

Маю  хвостик,  довгі  вуха.
Косі  очі,  два  кожуха.
Влітку  –  в  сірому  ганяю.
Взимку  –  білий    одягаю.  

Їм  гілки,  кору  дерев.
Не  пускаю  рев,  як  лев.
Лапками  дріб  вибиваю,
Коли  щось  сказати    маю.    

Гарний,  хоч  малий,  на  вроду.
Моркву  я  краду  з  городу.  
Але  ви  так  не  робіть.
Що  вам  прагнеться,  просіть.  


Гілки  їм,  кору  дерев.
Не  пускаю  рев,  як  лев.
Лапками  дріб  вибиваю,
Коли  щось  сказати    маю.    

Гарний,  хоч  малий,  на  вроду
Моркву  я  краду  з  городу.  
Але  ви  так  не  робіть.
Хочете  щось,  попросіть.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2024

Мангуст і овечки (малятам)

У  світі  є,  дитино,
Мангуст  –  така  тварина.
Мангуст  –  міцний  горішок
Й  швидкий,  з  підряду  кішок.

Він  фрукт  їсть  і  рибину,
Лист,  жабу,  комашину.
І  не  боїться  змія  –  
З  ним  битися  уміє.

Послухай  про  мангуста,  
Який  любив  капусту.
Мав  нірку  він  у  полі.
І  ситим  був  доволі.

Звали  мангуста  –  Комо.
Як  він  виходив  з  дому,
Змії  за  ним  ганялись,  
Та  в  шлунку  опинялись.  

Мангустик  був  прудкішим
За  змій  і  сміливішим.  
Укусів  уникав.
Бій  завжди  вигравав.

Якось  мангустик  Комо
Бився  зі  скорпіоном.
Той  йому  ніжку  зранив.
Хоч  сам  у  невідь  канув.

Ліг  на  бочок  мангустик.
Йшла  жінка  по  капусту.  
Комо  почав  стогнати  –  
Взяла  його  до  хати.  

Ніжку  полікувала.
Вмила,  погодувала.  
Лишився  в  неї  жити.
Прагла  з  котом    здружити  
Комо.  Не  зміг!  Не  казка.
А  з  вівцями  –  будь  ласка!

З  ними  під  вітру  фугу
Ходив  в  дворі,  по  лугу,
Пив  воду,  їв  листочки
Й  тер  ніс  в  овечі  бочки.  

Любили  вівці  Комо.
Їх  віддано,  без  втоми
Охороняв  в  луг-зоні
Від  змій  і  скорпіонів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2024

Мама (малятам)

Хто  найрідніший  
дитині?    Мама.
В  двір  її  серця  
відкрита  брама.  
Вчить  дитя  жити,  
бо  ж    його  любить.
Дасть  йому  їжу
і  приголубить.
Купить  забавку,  
взуття,  одежу.
Ніс  полікує,  
як  має  нежить.
Спинку  помиє,  
голівку,  ніжки.
Вкладе  дитину  
на  ніч  до  ліжка.  
Розкаже  казку,  
вірш  прочитає.
Добра  й  міцного  
сну  побажає.
Цілунків  зранку    
наставить  –  свято!
Матусь  шануймо  
своїх,    малята!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025444
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2024

Дівчинка і пташки (малятам)

Я  люблю,  коли  «ців-ців»
Випускають  горобці,
І  коли  мала  синичка
В  росах  миє  своє  личко.

Коли  сонце  в  небі  –    ватра.
Як,  немов  артист  театру,
Спів  виводить  соловей.
Як  лелека  бусла  зве  –    
Дзьобом  клекотить  великим.

Як  взувають    черевики
Журавлі  на  довгі  лапки  
Й  йдуть  туди,  де  скачуть  жабки.
Їх  стараються  зловити,  
Щоб  наїстися  і  жити.

В  парку  ще  люблю    гуляти,  
Голубам  зерно  давати.
Корм    видзьобують  швиденько,
Кажуть:  «Дякую,  маленька,
Ситі  ми,  і    день,  як  свято.
Радості,  добра  багато
Ми  тобі  бажаєм    щиро.  
Ну,  а  Україні  –  миру!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2024

Про дівчинку (малятам)

Татова  і  мамина  я  доня.
Сонечко  ношу  в  своїх  долонях.  
Грію  ним  батьків  своїх  і    друзів,
Квіти,  що  ростуть  у  парку,  в  лузі.  

Любить  мене  вся  моя  родина.
Вихована,  чемна  я  дитина.
Знаю  слова  дякую,  будь  ласка.
Вірш  люблю  я  слухати    і    казку,

Мама  їх  мені  щодня  читає.
Без  книжок    життя  не  уявляю.
Є  у  них  цікавого  багато.
Ще  люблю  в  альбомі  малювати

Те,  що  бачу  я  довкола  себе  –
Квітку,  травку,  пташку,  сонце,  небо.
Я  сама  малюнок  генерую.
Вдасться  –  рідним,  друзям  подарую.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025380
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2024

Про хлопчика (малятам)

Хоч  хлопець  я  маленький,  
Та  дужий  і  спритненький.
М’яч  копаю,  стрибаю,
Йду  в  біг  і  присідаю.

Люблю  і  сонце,  й  дощик.
Їм  суп,  котлету,  борщик  –  
Все,  що  дадуть!  Завзято!  
На  радість  мамі  й  тату!

Люблю  книжки.  Гортаю  
Ті,  що  мені  читають,
Батьки,  як  ляжу  в  ліжко,
Щоб  відпочити  трішки.

А  ще  люблю  купатись,  
На  велику  кататись.  
Малюю,  в  ігри  граю
І  так  ось  виростаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2024

ХТО ЦЕ ТАКА?

Вона  -  свободи,  честі,  правди    голос.
В  ній  бджіл  гудіння,  клекіт  журавля,
Калини  гроно  і  пшеничний  колос,
Блакить  небесна,    сонце  і  земля.

Вона  –  це  пісня  –  щира  і  крилата,  
Весна  і  літо,  осінь  і  зима.  
Це  хліб  і  сіль  на  рушнику  у  свята,
А  в  час  війни  із  ворогами  змаг  -  
Із  тими,  що  мали  їй  труту  в  дзбани  
Кидали,  і    не  раз,  у  груди  кий.  
Тримала  дух,  загоювала  рани
І  гордо  йшла  крізь  бурі  та  роки.  

Під  дахом  Неба,  під  покровом  війська.  
З  волошкою  у  сонячній  косі.  
Хто  це  така?  Це  мова  українська.
Нескорений  народ  -  її  носій.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2024

Саджанець

Івась  прийшов  у  середу  зі  школи.  
Сказав  матусі:  «Хочу  деревце
Я  посадити.  Не  садив  ніколи.
А  деякі  уже  робили  це.

Степан  та  Ігор  вишеньку  садили.
Іринка  –  грушу,  яблуньку    –  Рустам.
І  я  б  хотів  додати  світу  сили,
Бо  дерево  ж  дарує  кисень  нам».  

«Гаразд!    -  Івану  мама  відповіла.  
- Куплю  тобі  горіх  я  –    диво  з  див».    
Слово  не  з’їла!  Саджанець    уміло
Син  посадив,  води  йому  налив.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2024

Велосипед

Є  у  мене  друг  –  велосипед,
Той,  який  не  зраджує  ніколи.
Він  для  мене,  як  для  бджілки  мед,
Я  на  ньому  їду  в  парк,  до  школи.

Звісно,  не  по    трасі  основній,  
Правила  безпеки  добре    знаю.  
Із  велосипедом  так  мені
Добре.  Кров  у  жилах  він  ганяє,

Як  педалі    кручу.  Це  плюси
Для  здоров’я  –  ноги  кріпить,  груди.  
Ну,  і  ти  купити    попроси
У  батьків  це  двоколісне  чудо.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2024

Вареники

Я  люблю  вареники  жувати
З  маслом  і  сметаною.  О,  так!
Їх  уміє  мама  готувати,
Особливий    мають  вони  смак.  

Ситні  ці  варені  півовали.
Українці  вигадали  їх.
Бо  картоплю  в  домі  завжди  мали
Й  борошно  пшеничне  на  пиріг.

Мамі  помагаю  я  ліпити
В  вихідний  вареники  малі.
Бо  не  можна  тільки  їсти  й  пити,
Треба  щось  творити  на  землі.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2024

Панна Осінь

Яка  ж  вона  чудова  -  панна  Осінь!
Поважна!  У  яскравому  шитті!
Вінок  з  калини  носить  на  волоссі,  
На  ніжках  -  черевички  золоті.

До  неба  жовтобарвні  очі  зносить,  
Як  сонце  лиже  лик  промінням  їй.
А  коли  ріже  вітер  його,  просить
Щоб  кинув  хмарам  хижий  норов    свій.  

Йде  лісом,  полем,  селами,  містами,  
Висушує    траву  й  усякий  лист  -  
Торкає  їх  руками  і  устами,
Є  в  неї    чималий  до  цього  хист.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2024

Синичка й кіт

В    кухні  вазон  Оля  підлила.
Любить  рослинам  послужити!
Потім  віконце  відхилила,
Щоби  повітря  освіжити.
Коту  накидала  пшенички
З  підливою  м’ясною  в    миску.  
Пішла  до  ванни  мити  личко  
І  зуби  чистити  –  до  блиску.
Біля  вікна  лишила  (звичка!)
Із  соняшника  насінини.
Занюхала  тут  їх  синичка
І  залетіла  на  гостину.  
На  підвіконня  стрибнув,  звісно,  
Кіт.  Пташка  йому  каже:  «Жити    
Хотіла  б  ще,  співати  пісню!»
«Гаразд.  Не  з’їм  тебе.  Я    ситий».  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2024

НЕ ЗАБУЛА

Ні.  Тебе  не  забула.  Не    кинула  у  руки    вітрам.  
Твоя  мовчанка  мого  кохання  до  тебе  не  вбила.  
Ти  спокуса  для  тіла  мого,    для  душі  –  світлий    храм.  
Зоряниця    для  темної    ночі,    для  вильотів    –    крила.  

І  хай  жодного  разу  від  уст  своїх  слід  не  лишив
На  моєму  обличчі,  «кохаю»  ні  разу  не  мовив,  
Чарівними  узорами  серце    моє    ти  розшив  
Дистанційно  –    своїми  думками    й  чуттями  любови.  

Не  гаси,  що  вродилося,  з  жил  мене  не  вимивай.    
Ти  –  мій  острів  надії  у  морі  жахіть.  І  не  сон  це.  
Міць  гостри  в  час  журби.  Всім  її,  кого  стрінеш,  вливай.  
А  як  кане  у  лету  війна,  прикоти  мені    сонце.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2024

ВІРШ ІЗ МИЛОЗВУЧНИМИ УКРАЇНСЬКИМИ СЛОВАМИ

Ранок  сон  твій  приклало  до    гострої    терки?
Зуби  вимий,  лице,  подивись  у  люстерко,
Зачешися,  всміхнися,  зроби  фіззарядку,  
З’їж  канапки  зо  дві,  випий  кави  горнятко.

В  соцмережі    зайди,  прочитай  факти,  байки.
Допис  душу  торкнув,      поклади  вподобайку.  
На  роботу  тобі  іти  пішки    далеко?
Їдь  в  автівці,  не  нехтуй  паском  небезпеки,
Чи  в  трамваї.  Як  любиш    рухливі  розваги,
Сядь  на  ровер,  у  нього    –  свої  переваги.  

Маєш  день  вихідний?  Як  не  дощ  за  порогом,  
Вийди  в  двір  і  з  собою  візьми  гуляйногу.
Покатайся  на  ній,  обери  пору  ранню,
Коли  люд    ще  в  домівках.  Минай    калабаню!

Ну,  а  взимку,  коли  налетять  білі  бджоли,  
Витягай  із  кутка  лижі  або  ґринджоли
І  до  гірки  якоїсь  доїдь  чи  додибай,
Вниз  злети,  наче  бусол  до    річки,  де  риба.  
А  приїдеш  додому,  не  будь  гоноровим,  
Борщ  звари.  Будь  веселим  завжди  і  здоровим!  

Прим.  Гуляйнога  -  самокат.  Калабаня  -  калюжа.  Люстерко  -  дзеркало.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023978
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2024

Захисникам України

Війна  прийшла,  зібрали  дух  вони  в    кулак  –  
Поет,  шофер,  учитель,  кухар  і  співак.  
Пішли  до  війська,  захищати  рідний  край.
Заграла  честь  у  генах  їх,  як  водограй.

Багато  хто  з  них  не  прийшов  у  дім  на  двох.
На  передку  чи  у  шпиталі    їхнє    «ох»
Стрясло  розліг    земний  останній  раз      в  житті.
Вернулись  воїни  додому      на  щиті.  

Краще  б  жили  і  край  підносили  до  зір.
Але  ж..  на  землю  його  вдерся  лютий  звір!  
Приніс    вогонь,  а  з  ним  розруху,  рани,  смерть.  
Наповнив    болем  диким  людські  душі    вщерть.  

Пішли  на  фронт      краяни  наші    із  усюд,
Щоб  захистити  Україну,  її  люд.
Своє  життя  (одне!)    поставили  на  кін.
Герої!        Честь  їм!  І  низький  від  нас  уклін!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2024

Сестри ми

Сестри  ми  –  я  і  осінь,  в  нас  спільні  гени,
І  до  зими  в  обох  нас  –    спільні  ходи.
Але  в  очах  у  осені  голі  клени,  
А  у  моїх  –  розквітлі  луги  й    сади.

Осінь  малює  жовтим,  багряним,  бурим.  
Я  ж  беру  фарби  райдужних  кольорів.
Сонце  ношу    у  серці,  жену  ним  бурі,
Сіре  та  чорне    змітаю  з  дороги  в  рів.

Не  до  вподоби  сестрі  це    –  дощі  пускає,
Вітром  лякає,  неначе  скаженим  псом,
Квітам  сухе  пелюстя  у  коси  пхає.
Докір  пошлю  їй  –    лягає  на  дно,  як  сом.

«Сіяти  не  спіши  холодні  мотиви,
Сонце  звільни,  -  кричу  їй,  -        від    ланцюгів.
Хай  воно    злиже  з  чорних  хмаринок    зливи.
Стимул  дасть  птаху  з  дзьоба  пускати    спів».

Мовить:  «Не  мни  мені  скаргами,  сестро,  кості.
Радості  прагнеш?  Що  ж,  до  неї  кермуй.
Стрінеш,  до  свого  серця  поклич    у  гості,
Гарно  приймай    і    світу  її  даруй".    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2024

Дозволь

Дозволь  тебе  просто  кохати,  
Не  ждучи  нічого  навзаєм,
Твій  запал  в  легені  вдихати,
Гуляючи  лісом  і  гаєм,  

Твій  голос  гарячий,  магічний  
Вливати  у  клапан  сердечний,
Забути  про  дії  логічні,  
Забути  про  дії  доречні.

Дозволь  тебе  в  жилах  носити,
Як  сік  виноград  носить  в  брості,
Усі  твої  болі  гасити,  
Добро  тобі  слати  крізь  простір.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2024

Німфеї Тельбіна

Вже  ходять  із  фарбами  осені  феї,    
Вітри  і  дощі  прикликають  –    при  ділі.  
А  в  озері  Тельбін  квітують  німфеї  –  
Лілові  та  жовті,  рожеві  та  білі.  

І  очі  людей  притягають  до  себе.
Малюють  на  лицях  їх  усмішку  милу.  
Дарують  красу,  бо  це  їхня  потреба,  
Надію  і  силу  вливають  у    жилу.

Не  страшать  їх  бурі,  ворожі  ракети.
П’ють  воду  озерну,  синь  неба  вітають.
У  моді  завжди    їхні  барвні  жакети.  
Їх  люблять,  вони  для  добра  виростають.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2024

Йде осінь

Ще  вчора  місяць  вересень  на  серпня  схожим  був.  
І  спеку  віз,  не  тиснучи  на      гальмо.
Сьогодні    дощик  випустив    і    холодом  дихнув,
Земля    почала  голосити    псальми.

Їй  дихати  неважко  вже,  зволожила  лице.
А  дерево  на    місяць    постаріло.
З  листків  посохлих    платтячко  нап’яло    на  тільце.
Дмухнув  вітрисько  –  деяке    злетіло.

Ще  вчора    кликав  став  людей  до  свого  теремка
І  цілував  їх  мокрими  устами.
А  нині  його  хмара  їсть,  душа  його  –  тремка
І  береги  -  не  топтані  ногами.

То  це  не  літо,  осінь  вже  привіти  роздає,
Ховає  сонце  і  снагу    рубає?
Так,    вересень  за  серпень  вже  себе  не  видає,  
Крокує  в  жовтень  ,  в    листопад    стрибає.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2024

ЛИСТИ

Зараз  відстань  лист  не  б’є,
Не  несуть  його  крилаті.
В  телефоні  пошта  є  –  
Електронна  і  у  чаті.  

А  колись  усі  листи  
Різний  транспорт  був  готовий
В  місто  та  в  село  везти.
Голуб  їх  носив  поштовий.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022127
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2024

Хлопчик і журавель

Зустрілись  двоє  -  хлопчик  і  журавлик,
У  лузі.  Сум  ухопив  їх    обох.
- Чом  ти  в  журбі?  –  питає  птаха  Павлик.    
- У  вирій  відлітаю  завтра.  Ох!
А  ти,  чого  не  ллєш  наснагу  в    ногу?
- Мій  татко  на  війні  –  там,  де  вогні.
- Не  плач,  а  тільки  вір  у  перемогу  
Рідного  краю  і  співай  пісні.
- І  ти  кажи:  «Не  вік  –  на  чужині,
Вернусь  до  України  навесні».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2024

Пір'їнка (казка)

Якось  шестирічна  Оксанка  вхопила  з  тарілки  пиріжок  з  горохом  і  вибігла  з  квартири.  Як  тільки  вийшла  надвір,до  неї  підлетів  голуб.  Він  сів  їй  на  плече  і  сказав:
- Дай  мені,  дівчинко,  шматочок  пиріжка.  Я  сьогодні  ще  нічого  не  їв.
Оксанка  відламала  половинку  пиріжка  і  дала  її  голубу.  Сіренький  вхопив  дарунок  дзьобиком,  відлетів  на  три  метри  від  дівчинки  і  почав  дзьобати  те,  що  вона  йому  дала.  Коли  на  тротуарі  не  залишилося  і  крихти,  голуб  мовив:
- За  те,  що  ти  не  пошкодувала  мені  пиріжка  з  горохом,  який  я  люблю,  я  дам  тобі  одну  свою  пір’їну.  Коли  ти  її  погладиш,  вона  зможе  виконати  одне  твоє  бажання.
- Ти  правду  кажеш?
- Звісно,  -  відповів  голуб  і  полетів.
 «Попросити  у  пір’їни  коробку  смачних  дорогих  цукерків?  Чи,  може,  таку  сукню,  як  в  артистки  Клавдії  Петрівни,  щоб  у  ній  виступати?  Тільки  дівчинка  хотіла  погладити  пір’їну  й  попрохати  в  неї  сукню,  як  мама  покликала  її  додому.  Коли  Оксана  прибігла,  то  спитала  в  неньки:
- Що  сталося?  Я  не  встигла  навіть    пройтися  подвір’ям.  
- Татко  наш  попав  в  аварію,  в  тяжкому  стані  зараз  перебуває.  
Оксана  обняла  матір  і  мовила  їй:
- Не  хвилюйся,  з  ним  усе  буде  гаразд.
- Звідки  ти  знаєш?
- Знаю.
Дівчинка  витягнула  пір’їну,  погладила  її  й  попросила  у  неї  одужання  для  свого  тата.
Одразу  після  цього  мамі  задзвонив  лікар.  Він  сказав:
-    Не  інакше,  як  чудо  сталося.  Ваш  чоловік    прийшов  до  тями.  Стан  його  уже  не  критичний.
Мама  видихнула  повітря  з  грудей.  А  Оксанка,  почувши  слова  лікаря,  вдруге    погладила  пір’їну  і  мовила  їй:  
- Дякую  тобі,  дорога  пір’їно!    І    голубці  твоїй  щиро  дякую  за  те,  що  дала  мені  тебе.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2024

Голуби (казка)

Казка
     Казка
     Семирічна  Оленка  жила  з  мамою  у  невеликому  місті.  Тато  її  помер  через  невиліковну  хворобу.  Дівчинка    була  доброю,  щодня  вона  годувала  голубів,  які  зранку  сідали  на  підвіконня  її  кухні.  Як  тільки  дівчинка  заходила  до  неї,  птахи  голосно  кричали:  
- Привіт,  дівчинко!  Даси  нам  щось  на  сніданок?
- Так.  Звісно,  друзі.
І  Оленка  давала  –  то  вівсяні  пластівці,  то  зернята  пшениці,      то  горох  варений,  сама  любила  його  їсти.  Голуби  дружно  дзьобали  корм.  А,,  виївши  все  до  грама,  кидали  гучне  «дякую»  і  відлітали.  
Та  одного  дня,  це  було  у  вересні,    голуби    тричі  прилітали  й  сідали  на  підвіконня  Оленчиної  кухні,  але  дівчинки  в  ній  не  бачили.  Коли  три  дні  поспіль  на  підвіконні  не  було  корму,  а  в  кухні  Оленки,  пернаті  розхвилювались.    Сіли  вони  четвертого  дня  на  підвіконня  кухні  Оленчиної  сусідки.  Та  дала  їм  трохи  вівса  і    сказала,  що  їхня  годувальниця  зараз  знаходиться  в  лікарні  разом  із  мамою.  Дівчинці  зробили  операцію,  видалили  апендицит,  бо  він  загноївся  і  мало  не  тріснув.  Температура  піднялась.  Голуби  заплакали.  Старший  спитав:
- Вона  житиме?  Операція  пройшла  успішно?
- Так.  За  кілька  днів,  як  не  буде  ускладнень,  Оленка  повернеться  додому.  
- Ми  б  хотіли  провідати  її,  -  мовив  старший  голуб.  –  Покажіть  нам,  будь  ласка,  місце,  де  знаходиться  лікарня,  в  якій  лежить  наша  годувальниця.  
- Гаразд,  Зараз  я  вийду  у  двір  і  піду  туди.  А  ви  летіть  за  мною.
- Семеро  голубів  –  тих,  яких  Оленка  щодня  годувала,  полетіли  за  пані  Галиною.  Коли  вони  наблизились    до  лікарні,  жінка  показала  птахам  вікно  палати,  в  якій  перебувала  дівчинка.  Голуби    підлетіли  до  нього,    постукали  дзьобами.  Оленка  зірвалася  з  ліжка.
- Мамо!  До  мене  мої  голуби  прилетіли!
- Як  вони  дізналися,  що  ти  тут?
- Не  знаю.  Якось  це  їм  вдалося.
- Привіт,  подруго!  –  мовив    найстарший  у    своїй  зграйці  голуб  Добрик  Оленці.
- Привіт,  любий  пташку!
- Як  ти  себе  почуваєш?
- Сьогодні  трохи  краще,  ніж  учора.  Температура  –  37,  3.  Живіт  майже  не  болить.
- Ми  тобі  зараз  принесемо  червону  шипшину,  яка  під  лісом  росте.  Мама  тобі  з  неї  має  готувати  напій  три  дні.    Коли  питимеш  його,  говоритимеш:  «Їди  від  мене  хвороба.  Приходи    здоров’я,  любов  і  згода».  Робитимеш  так,  то  ви  здоровієш.  
-  Гаразд!
 Голуби  полетіли.  Через  10  хвилин  вони  повернулися,.  Кожен  із  пташок  у  дзьобі    мав    гілочку,  густо  обліплену  ягодами  шипшини.  Гілки  крилаті  поклали  на  підвіконня.  Оленка  подякувала  пернатим.  Усміхнулися  їй  ніжно  й  полетіли.    Мама  шипшину  помила  і  приготувала  з  неї  для  доні  чай.  Три  дні  Оленка  його    пила,  а  на  четвертий  і  справді  відчула  себе  цілком  здоровою.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021719
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2024

Нас убивають

Світе,  ти  бачиш,  що  роблять  російські  потвори?
Луплять,  чим  можуть  лиш,  по  українській  землі.  
Ставлять  не  тільки  електромережам  затори,  
Люд  убивають  цивільний  нападники  злі.

Аж  чотирьох  з  однієї  родини  сьогодні  –
Маму,    трьох  доньок-красунь  її,  вклали  в  гроби.
Тато  –  живий,  але  схожий  на  мертвого.  Бо  дні
Стали  такими  йому,  як  без  гілок  дуби.    

Світе,  ти  мусиш  побачити  відео,  фото  –  
Ті,  на  яких  видно,  як  цій  родині  жилось.  
Радість  несла,  брала  щирості,  світла  висоти.
Щось    вже  здобула.  Здобути  хотіла  ще  щось.

Але  усе  поламала  російська  ракета.
Але  усе  перекреслила    клята    війна.  
Світе,  ти  витягнеш  смілість  і  честь    з-під  жакета?
Нас  убивають!  І  в  цьому  не  наша    вина.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2024

Чиє гніздо?

Яйця  відкладати  
Качці  час  прийшов.
Ну,  а  річка  вийшла  з  берегів.
Їй  гніздо    на  гілці
Качур  Кряк  знайшов.
Сіла  в  нього  навіть  без  торгів.  

Яйця  в  нім    відклала,
Гріла  їх  тільцем.
Тут  сорока  раптом  підлетіла:
- Власністю  моєю  є  гніздо  оце.
Ти  ж  у  нього  безпардонно  сіла.

Качур  недалеко  міряв  в  річці  дно.
Крик  почув,  прибув,    сороці  крякнув:
- Хто  в  гніздо  сів  першим,  того  є  воно.
         Качку  не  лякай,  втікай,  бо  дряпну.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021569
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2024

ДУМАЙ!

Що  у  твоїх  очах,  росіє?
Ненависть.
Що  у  твоєму  дзьобі  гачечком?
Смерть.
Що  у  твоєму  серці?  
Злоба  і  зависть.
Совість  ще  має  місце?
Протерта  вщерть.  

Але  той  біль,  що  ти  
руками  зростила,
Каже:  «Здійснити  треба  
за  все  платіж».
Думай,    допоки  очі  
не  закотила.
Змінюй  свій  крок,  бо  карма  
вже  гострить  ніж.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2024

Дятел

Цей  пташок  –  справжній  суперстар,  
Бо  лісовий  він  санітар.
Близько  пів  метра  в  нього  ріст.
Міцний  і  гострий  має  хвіст.

Важить  не  більше,  як  сто  грам.
На  тілі  –    небагато  гам
Колірних:  білі  й  чорні  зони,
Лиш  верх  і  низ    іскрять  червоним.  

Голівка,  як  яйце  –  овал.  
Дзьоб  чималий    і,  як  метал.
Ним  витягає  дивний  птах
Із-під    кори  дерев  комах.

Личинка  дятлу  теж  смакує.
Їсть  птах  це  все  і  ліс  лікує.
До  дев’ять  сотень  короїдів
Вмне  до  обіду  й  по  обіді.  

На  зиму  в  ирій  не  літає,
А  хвойне  дерево  шукає,
Насіння  з  шишок  їсть  уміло.
Дух  держить  в  тонусі  і  тіло.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2024

ПРО ЛЕЛЕК

 Казка

 Лель  Чуйлик  і  лелека  Крася  познайомилися  у  славному  місці  України  –  Карпатах,  в  час,  коли  сонячні  промінчики  збудилися  йземлю  гріли,  коли    вони,  лелеки,  бережком  річки  Тиси  ходили,  жаб  ловили,  воду  пили,  лапки  в  ній  мили  і  день  хвалили  своїм  веселим  голосним  клекотом.  Це  було  ранньої  весни.    Чуйлику  з  першого  погляду  сподобалася  Крася.  Вона  була  гарна  –    як  свято,  врочиста,  струнка  та  чиста,    поважно  ходила,  чорними  очима  світила.  Привітався  лель  з  лелькою,  спитав  її:
- Як  тебе,  красна  пташечко,  звати?
- Красею.  А  тебе  як  величати??
- Мене  –  Чуйликом.  
- Гарне  в  тебе  ім’я!  Не  чула  такого  ніколи.
- І  в  тебе  гарне.  Підходить  тобі.  А  чи  дозволиш  мені    ще  про  щось    тебе  запитати?  
- Ну,  питай.  
- Чи  знайшла  ти  вже,  Красю,  собі  пару?
- Ні.  Вчора  в  обід  щойно  з  ирію  прилетіла  з  батьками.  До  вечора  нікуди  не  літала,  спершу  відпочивала,  а  потім  старе  гніздо  батькам  ремонтувати  допомагала.
- А  чи  не  хотіла  б  ти  дружиною  моєю  стати?  Ти  вже  в  такому  віці,  що  час  пару  шукати?  
- Дружиною  стати?  Ось  так  відразу?  Думаю,  спершу  птасі  птаху  треба    краще  пізнати,  а  тоді  вже  мізкувати,  що  далі  робити.    
- Ти  права.  То  спробуємо  дружити?
- Давай.  
Попили  водички  з  ріки  лелечата,  та  й  злетіли  удвох  у  небесну  синь.  Над  річкою,  над  берегом  кружляли,  крилами  вись  гойдали,  в  перегони  грали.  Чуйлик  завжди    в  останню  мить  стишував  хід,  хотів,  щоби  Крася  першою  до  призначеного  місця  долетіла.  «А  цей  боцюн  добрий,  здається!»  -  зробила  висновок  лелька.  –  Що  ж  подивимось,  яким  він  далі    буде».  
   Коли  лелечата  прощалися,  то  вирішили    наступного  дня,  коли  сонце  зійде,    знову  зустрітися  –  біля  річки,  на  тому  ж    місці,  де  їх  доля  звела  докупи  сьогодні.
І  зустрілися.  Чуйлик  приніс  у  дзьобику    квітку  для  Красі  –  проліску,  у  приліску  знайшов  її.  Вручив  квітку  лельці,  як  наблизився  до  неї.  Засоромилася  Крася  трішки,  опустила  очі  та  дзьоба  додолу.  Та  за  мить  підняла  голівку,  всміхнулася  й  подякувала  Чуйлику  за  приємний  дарунок.
Та  якось,  коли  вона  вдосвіта  встала  і  біля  лісу  пролітала,  то  побачила  свого  друга  Чуйлика  з  квіткою  у  дзьобі  біля  іншої  лельки.  Одразу  на  землю  впала,  за  кущем  калини  сховалась,  заплакала.  «То  він  не  мені  лише  дарує  квіти?»
Коли  зустрілися  втретє  і  Чуйлик  приніс  їй  в  дарунок  жабу  дзьобі,  сказала,  щоб  сам  її  їв.  Вона  вже  поснідала.  «То  може  політаємо  удвох,  потанцюємо?»,  -  спитав  лель.  «Не  маю  настрою,  -  відповіла  Крася.  –  Потанцюй  собі  з  тією,  якій  ти  вчора  квітку  подарував».  «Он  воно  що!  Ти  побачила  цю  картину?  Так  це  я  своїй  рідній  сестричці  квітку  вручиав.  Прихворіла  вона  трішки.  Не  те  щось  з’їла.  То  я  хотів  їй  настрій  підняти».  «Це  правда?»  «Звісно.  А  як  не  віриш,  то  можеш  зі  мною  до  нашого  гнізда  полетіти  і  з  моєю  сестричкою  Добричкою  про  це    погомоніти».  «Вірю.  Пробач.  Давай  будемо  літати  і  танцями  шир  стрясати».  «Давай!  Але  спершу  жабу  проковтни,  щоби  силу  мати»  «Гаразд,  Чуйлику,  дякую  за  дар,  почну  її  наминати».
   Тиждень  отак  літали,  танцювали  співали,  жаб  поїдали.  Але  мама  Красі  не  давала  згоди  на  їхній  шлюб.  Казала,  що  Чуйлик  хоч  високий,  та  худий,  тож  він    навряд  чи  буде  Красі  добрим  чоловіком,  навряд  чи  зможе  її  та  їхніх  дітей,  коли  вони  з’являться,  в  разі  небезпеки  захистити.    
Але  після  одного  випадку,  який  стався,  вони  змінили  свою  думку.  
Якось  Крася  вилетіла  з  гнізда  удосвіта  та  й  подалася  до  ріки,  рибку  їй  закортіло  злапати.  Літала  над  водою,  літала  й  таки  упіймала  одну.  Тільки  сіла  біля  кущика  глоду,  щоб  її  з’їсти,  як  орел  –  сильний,  великий  прилетів,  почав  на  Красю  нападати,  хотів  її  разом  із  рибкою  пожувати.  Стала  Крася  кричати.  А  Чуйлик  почув,  недалеко  від  того  місця  був.  Теж  рибку  ловив,  щоб  самому  спожити  й  Красую  пригостити.    Налив  сили  та  відваги  в  жили,  почав  орла  дзьобом  клювати,  крилами  бити.  Крася  вирвалась  з  його  пазурів,  та  не  втекла,  Чуйлику  допомогла  орла  прогнати.  Утік  птах,  подзьобаний  лелеками.    Коли  мама  Красі  про  цей  випадок  дізналась,  то  відразу  дала  згоду  на  заміжжя  своєї  доньки  з  Чуйликом.  
За  три  дні  лелечата  одружилися  та  й  почали  житло  будувати,  щоби  спільно  в  ньому  проживати,  про  діток,  які  вилупляться  з  яєць,    піклуватись  і  одне  про  одного.  
На  весілля,  яке  відбулося  у  приліску  біля  потічка,  до  Красі  з  Чуйликом  прийшли  їхні  батьки,  друзі,  сусіди.  Хтось  із  гостей    приніс  молодятам  кілька  гілочок    для  будівництва  житла,    хтось  хмизу  купку,  хтось    жмутик  трави  поклав  на  місце  для  дарувань,  хтось  корм  –  рибку,  жабку  чи  черв’яка.  Батьки  спекли  молодятам  торт    із  зерна,  який  зверху  прикрасили  різними  комахами.      Довго  будували  дім    Чуйлик  із  Красею.  Але  гарним,  міцним  він  вийшов.  Лелька  за  якийсь  час  відклала  в  ньому  яєчка,  які  вони  з  лельом  по  черзі  вигрівали,  і  з  яких  за  певний  час  вилупились  їхні  дитинчата.  І  Чуйлик  і  Крася  були  добрими  батьками,  гніздо  лишали,  коли  корм  шукали  –  для  себе,  для  своєї  половини  і  для  кожної  їхньої  дитини.    
Не  пошкодував  ніхто  із  членів  лелечого  подружжя  про  те,  що  доля  їх  докупи  звела  –  доброю  для  обох  була.  Жили  Чуйлик  та  Крася  разом  до  глибокої  старості  радісно  і  щасливо!І  вам  хай  так  пощастить!    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021401
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2024

Сьогодні під ранок

Сьогодні  під  ранок,  коли  іще  сон  був  на  волі,  
Коли  гріла  ліжко  Настуся  –  киянка  мала,  
Ракети  Москви    потрясли  небеса  зоречолі
І  дім,  у  яку  Настуся-киянка    жила.  

Як  зайці,  почали  стрибали  всі  речі  в  кімнаті,
Вікно  затрусилось,  забігали  двері  ураз.
Завили  у  дворику  пси  дворові  і  пернаті.  
Кіт  ляки  зловив,  наїжачився,  як  дикобраз.

Скривила  обличчя  Настусина  біла  сорочка,  
В  якій  вона  вранці  збиралась  до  школи  іти.  
Уперше  в  житті!  Хмара  вкрила  Настусині  очка,  
В  якій  дощик  личку  її  став  писати  листи.  

 Злетіла  у  кухні  зі  столу  із  квітами  ваза  –  
Скрутили  троянди  в  зажурі  свої  пелюстки.
Їх  Настя    підняла,  поклала  у  ванній  до  таза.
Лишилася  там,  прокладала  надії    містки  –  

Надії  у  те,що  до  школи  прибуде  упору,
Що  тиша,  яка  впала  в  кому,  за  мить  відійде.
В  матусі  спитала:  «Навіщо  Москва    сіє  горе,
Не  знає,  що  свято  сьогодні  у  наших  дітей?"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2024

Україна рідна. Любити дієво

УКРАЇНА  РІДНА  (акровірш)
[b]У[/b]рок  даю  тобі,  дитино.  
[b]К[/b]оли  біда  на  тебе  –  в  скач,
[b]Р[/b]оби,  що  можеш,  доню,  сину,
[b]А[/b]ле  не  скигли  і  не  плач.
[b]Ї[/b]дь  на  коні  вперед  без  ляку,
[b]Н[/b]еси  добро,  держи  лице.
[b]А[/b]  як  мине  біда,  подякуй  долі  і  Богові  за  все.

[b]Р[/b]одився  ти  ж  бо  в  Україні
[b]І[/b]  виріс  ти  також  у  ній.  
[b]Д[/b]ім  козаків  це,  сонця  й  сині
[b]Н[/b]ебесної.  Тримай  же  стрій!
[b]А[/b]гов!  Зі  славного  ти  роду!  Усе  зумій!

 ЛЮБИТИ  ДІЄВО
Маму,  Оксано  та  Єво,
Треба    любити    дієво:
В  праці  їй  допомагати,  
Сум  із  думок    її  гнати,
Рвати  на  клаптики  болі,
Тішити  успіхом  в  школі,
Вмінням  з  добра  кроки  шити,  
Честі  та  правді  служити.  
Бути  хай  не  ідеальним,  
Але  відповідальним,
Світло  старатись  вливати
В  день,  в  лоно  краю  та  хати.
Як  чиниш  ти  оці  дії,
Серце  матусі  радіє!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2024

Ти став мені рідним

Ти  став    мені  рідним,  як  місто,  в  якому  родилась,
В  якому    росла  я,  в    якому    душа  моя  милась
У  співі  птахів,  у    настоях  ромашки  та  м’яти.  
За  роки,  що  крайні,  ти  став  мені  більше,  як  братом.

І  дня  не  минає,  в  якому  б  тебе  не  згадала,  
В  якому  б  рушник  веселковий  тобі  не  подала.
Лиш  сон  подолаю,  новину  про  тебе  шукаю,
Лягаю  у  ліжко  –  портрет  до  грудей  притискаю.  

І  хай  ти  далеко,  а  близько  –  то  завжди  на  людях,
Я  чую  думки  твої,  серцебиття  твоє  в  грудях.
Кохаю  тебе  –  чисто,  світло  і  тепло,  без  муки.  
Рятує  мене  це  чуття  в    час  війни    від  розпуки.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2024

Пінгвін

Він  не  такий,  як  дрозд  чи  грак.
На  ньому  біла  сорочина,
Поверх  якої  –  чорний  фрак.
Ріст  може  мати,    як  людина.  

Хоч  крила  є,  та    не  летить.
Як  ходить  –  криво,  зір  милує.
Часом  цей  птах    сидить,
Та  більше  –    крилами  веслує.

Навіщо  плаває?  В  воді
Шукає  рибу,  краба,  криля.
До  кілограма  в  літні  дні
З’їдає  те,  що  зловить  в    хвилях.
В  зимові  ж  ця  диво-пташина
Від  кілограма  їсть  третину.  

Морська  вода  –  пінгвіна  дім.
В  ній  мило  дивному  пташатку
Пірнати,  плавати,  а  втім
Є  страх      зустріти  там  косатку
Чи  леопарда  від  морів  –  
Важкого  грізного    тюленя,
Який  пінгвіна  легко  б  з’їв  –      
Так,наче  дівчинка  печення.  

Є  і  малі  серед  пташок  -  
До  тридцять  сантиметрів  ростом.
Ввести  їх  може  й  чайка  в  шок,
Зловити  й  проковтнути  просто.

Гнізда  не  робить  цей  плавець.  
Яйце  з  малям  на  лапі  гріє.
Самка  стомилася,  самець
Його  з  охотою  леліє.

Вгорне  у  коцик  зі    шкірок.  
Стоїть  з  яйцем  серед  морозу.
Дитятко  вилізе,  в  садок,
Його  віддасть  –  і  баба  з  возу.    

В  садку  –  до  сотні  пташенят.
Дорослі  їх    охороняють.
Малята  там  стають  у  ряд
І  тіло  тілом  зігрівають.

Ну,  а  батьки  їм  корм  несуть
І    цим    дають  майбутнє  роду.  
В  Антарктиці  птахи  живуть,  
В  Австралії  -  де  зимні  води.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021169
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2024

Соловей

Цей  птах  трохи  більшим  є,  ніж  горобець.
На  вид  непримітний,  та  все  ж    молодець  –  
Співає    так  гарно,  що  кажеш:  «О,  Боже!»
До  тисячі  звуків  він  видати  може  –  
Усяких!  Це  більше,  ніж  жайвір  і  дрозд!
Вночі  не  лишає  зі  співом  блокпост  
У  час,  коли  пару  для  себе  шукає.
Малий,  але  простір  піснями  стрясає.
Як  вміє  свій  спів  він  достойно  вести  –  
Є  вищими  шанси  самицю  знайти.  
Верх  –  буро-коричневий,  буро-сірястий  
У  птаха,  а  груди  –    світлішої  масти,  
Це  у  солов’я,  що  звичайний  чи  східний,  
Який  в  Україні  живе,  є  їй  рідний.  
У  синього  ж  –    сіро-блискуча  грудинка.
У  червоногрудого  –  як  апельсинка.
Ще  між  солов’їв  є  і    червоношийка  –  
Оливкова  спинка  і  макова  шийка.
Дзьоб  чорний  у  всіх  цих  птахів  без  розбору,
І  очі,  як  ніч  у  безмісячну  пору.
Що  тягнуть  до  дзьобика?    Черву,    комашок  –  
Жуків-шкідників,  різнобарвних    мурашок.  
Гніздо  вдвох  самець  і  самиця    будують.
І  діток    своїх  обидвоє  годують.
Житло  викладають  ці  пташки  малі
На  гіллі  куща    чи  під  ним,  на  землі.  
В  цей  час  солов’ї    в  обшир  пісню  не  ллють.
У  вересні  -  в  ирій  далекий      ідуть.    
Є      віршів,  пісень  у  народі    багато
Про  цих  пташенят,  що  дарують  нам  свято.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2024

Боривітер

Сильний  птах!  Він  боре  вітер.
Тому  й  зветься  боривітер.
Довжина  –  менше  пів  метра.
Але  голос,  як  у  метра.  

Важить  двісті  грамів  з  гаком,
Наче    пиріжок  із  маком.
Та  дзьоб,  гнутий,    гострість  містить,
М'ясо  птах  ним    може  їсти,

Барви  -  сіро-голубої.
В  кого  ще  знайдеш  такої?  
Чорна  є  на  ньому    цятка
Знизу.  Й  очі  у  пташатка
Чорні,  круглі  та  великі.
Гарний  птах,  хоч  хижий,  дикий.  

Ще  потрібно  це  сказати,
Жовті  лапи  у  пташати.
Й  жовтим  є  кільце  оте,  
Що  довкола  ока  йде.

У  дорослого  самця
Голова  сіренька    вся.
Ну,  а    верх  –  іржаво-рудий  ,
Цегляні    із  бурим    груди.  

Взяв  у  дар  ще  й  ці  гостинці:
На  рудій,  іржавій  спинці  
В  нього  темно-бурі  плями.
Зафарбовані    так  само
Махові  пір’їни  птаха,
Тобто  ті,    які  для  змаху.

Зверху  –    темно-буруваті,
А  зісподу  –  білуваті.
Хвіст  ушир  птах  розпускає
В  час,  як  угорі  літає.

Розмах  крил    великий  має.
Бачиш  –  серце  завмирає.  
Свого  ворога  й  у  тьму
Бачить  здалеку.  Тому
Швидко  никне  з  неба  мапи,
Щоб  йому  не  датись  в  лапи.  

Може  бачити  й  мурашку
За  пів  сотню  метрів  пташка.
Ящірку  йому  зловити  –  
Мов  води  з  ріки  попити.

Вміло,  швидко  простір  тче,
Корм  від  нього    не  втече.
Їсть  він  різних  гризунів,  
Що  живуть  біля      полів.  
Люду  користь  цим  приносить.
Жити  він  цю  птаху  просить.

Селяться  птахи  повсюди:
На  деревах,  там,  де  люди
Проживають  –    на  дахах,
В  норах  також,  у  ярах.
У  Європі    місце  мають.
В  холод    -  в  ирій  відлітають.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2024

Вічна слава героям!

На  землі  ми  не  вічні.  Підемо  усі  -  
Хто  був  бідний,  багатий,  у    славі,  без  неї.  
Смерть  прийде,  передасть  свою  силу  косі  –
Скосить  пута  твої    і  твої    привілеї.  

Хоч  би  мав  ти  ту  курку,    що  яйця  несе  –  
Золоті,  скіпетр  той,    що  ллє  міцність  у  кроки,    
Як  підеш,  лишиш  те,  що  любив  над  усе.
Слід  твій  змиють  дощі,  пам'ять  витопчуть    роки.

Але  той,  хто  для  краю  перлини  збирав,  
Хто  йому  у  час  болю,  хвороби  ніс  ліки,  
Хто  за  нього    життя  (найдорожче!)  віддав,
В  книгу  пам’яті  вписаний  буде  навіки.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2024