| Сторінки (38/3711): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
У нутро моє йшли хворобою,
Тим, що волю мою точило.
Та я пила Вас із жадобою –
То солодило, то гірчило.
Ви світили потужним променем
В дні, що були чорніші ночі.
Світло вийшло космічним комином,
Як сховали від мене очі.
Ви були мені сном навіяним,
Всесвіт ви мені заступали.
Над коханням моїм розстріляним
Навіть круки старі ридали…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2016
Як добре, коли дощ опісля спеки,
Як мир у хаті, де була війна.
Коли любов душевні повнить глеки
І ти п’янієш, наче від вина.
Як добре це – обійми після сварки,
Як Муза там, де жив колись ніхто,
Як сонце повнить найтемніші шпарки,
Коли гладка дорога під авто.
Як добре це, що день спочити хоче
Та після ночі раз у раз встає,
Що у тобі життя струмком дзюркоче,
Що хліб насущний Бог щодня дає.
Як добре це, що місяць сон гойдає,
І небо зорі сипле з рукавів.
Як добре це, коли над рідним краєм
Не гул війни, а співи солов’їв.
1.07.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2016
Хто це на травинку сів,
Ноги миє у росі,
Склав до купоньки крилята?
Та, метелик це, малята.
Вмив кінцівки, втяг води,
На всю вшир розкрив мундир –
Із боків, по вертикалі,
Грають барвами медалі.
Лиш хлопчика підоспів –
Дотулися схотів,
З ранком літнім привітати –
Полетів – не наздогна-ти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681342
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 02.08.2016
А мені наснилась квітка -
Незвичайна, семицвітка,
Сім пір’їн живих в гніздечку
Довкруж білого яєчка.
Синя - з небом в «Лови» грала,
Коли хмара в став пірнула.
Жовта – у купаву впала,
З неї соку натягнула.
Золота, мов цар на троні,
Розпростерлась на долоні
Сонця, що за обрій дерлось,
Золотом його обтерлась.
Ще одна в город забралась,
Із салатом цілувалась.
І сама салатна стала,
Барву листя увібрала.
Інша - лізла в помідори,
Як були спекотні змори,
Досхочу томатом впилась
І червоною зробилась.
А найтонша в сад влетіла,
Бо смачного захотіла –
Абрикосу скуштувала,
Помаранчі увібрала.
Ще молочно-шоколадна.
Здогадатися нескладно,
Де могла вона сидіти.
Може, скаже хтось з вас, діти?
Барв усі вони набули,
У гніздечко повернули.
В коло стали – вийшла квітка –
Незвичайна, семицвітка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681265
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 01.08.2016
На подвір'ї, між квіток,
Мешкав сонечко-жучок.
Лапок мав аж шість - не злі,
Міг ходити по землі.
На спині, немов кулони, -
Крапки кольору ворони.
Вісім всіх, рахуй, хоч прій,
На червонім кептарі.
Довкруж дому він літав,
Коли крила витягав.
Ними так махав завзято –
Птах не брався доганяти!
Кажуть дітоньки малі,
Що корівка божа він.
Від корови – тільки цятка.
Жук цей - сонячне телятко.
Сонечко-жучок має назву божа корівка,
сонячне телятко, сонячне ягнятко (в різних країнах - по-різному).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681253
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 01.08.2016
Субота. Площа Ринок переповнена,
Мов плодом восени горобина.
Промінням сонця дощенту наповнена
І пахом кави, пива і вина.
Зігріта оком гостя-перехожого,
Від млості тане, як навесні сніг.
Освячується словом Храму Божого,
Хрестами, що над всякий оберіг.
Купається у звуках струнних, клавішних,
П’яніє від мелодій духових.
У кроках застигають найцікавіші,
Немов у океанах острови.
Мотивами заслухуються голуби,
Сидять незрушно, мов у грядці хрін.
І я кидаю радість в діри-проруби
Душі своєї. Львову мій уклін!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680941
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.07.2016
Дивлюсь на двір крізь відчинене вікно і думаю, як добре, що живу саме тут, у цьому місті, у цьому місці. Як добре, що можу щоранку, прокинувшись, споглядати чудову картину, яку створила сама матінка-природа. Можу міряти небо, чудуватися легкістю і вправністю пташиних крил, які гойдають його. Можу слухати пернатих, що розсипають диво-звуки по людських душах. Можу спостерігати за лісом – старим і мудрим, як сивочубий кобзар, збирати поглядом срібло із хвиль озера, котре, хай і не зовсім рівно, але ще дихає в щільному оточенні людських будівель. Можу рахувати диких качок, що облюбували з недавніх часів озеро (мабуть, через те, що воно теж стало диким), спостерігати за тим, як крячки поважно переміщаються поверхнею води, збурюючи час від часу своїм пірчастим тілом глиб і заковтуючи лускато-хвостатий харч у свої пастко-дзьоби. Можу бачити під вікнами дитячий майданчик, де збираються діти, котрі розхитують своїми розпеченими тілами повітря й розвішують лункий сміх по довколишніх садових деревах, немов шпаківні. Можу бачити на маленьких грядчинах, що туляться до стін будинків (як немовлята до грудей матері), невибагливі, але барвисті квіти, що мирно співіснують на одній території з петрушкою та кропом (красиве та корисне).
Як добре, що я тут, що можу все це бачити і чути. Що ще живу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680709
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 29.07.2016
Минула ніч. Засяяв ранок.
Я встала. Дихаю, живу!
Тепло намащую на рани.
До міста йду на рандеву.
Птахи мене вітають співом,
Із лугу квіти шлють привіт.
Промінчик сонця скаче тілом,
Запалює у серці гніт.
Душа легка, немов пір’їна.
Зі світом пульс одним биттям.
Тримає небо Україна
І нас наповнює життям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680505
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2016
Птахи дзвенять і коники сюркочуть,
Пускає сміх із горла дітвора.
Радіти би! Та щось коріння точить,
Спиває сонце із мого нутра,
Грайливий промінь вимиває з ока,
Рве день на друзки, наче стерво, крук,
Краде супокій, мов яйце сорока,
Слабку надію витискає з рук.
Неначе шкіру, натягнувши душу
На бубон, б’є, як град зерно в полях.
Та кадуцей свій віднайти я мушу.
І вірю, Бог мені освітить шлях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680434
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2016
До озера ішла я через ліс,
Життя у ньому дивне, особливе –
Без метушні, без окриків і фальші .
Прадавній дух лише, прадавня тиша
наповнюють цей, Богом даний, рай.
І тільки птах рве вистояний спокій
Своїм горланням, одами життю
й бешкетник-вітер, що ляга на крони
старих дерев, у генах яких – вічність.
Сухі гіллини щуляться, скриплять.
А під ногами – розпашілі трави.
Між них гриби - то особливий дар,
Шукай, збирай, вбирай зіпрілу радість.
А вже й ожина намотала плід.
Ще тиждень-два – дозріють ягідки,
Червоним соком заплямують губи
Тим, хто жадливо їх вбирати буде.
На краю лісу – озеро лісне.
Із трьох сторін - в оточенні дерев.
П'є ранок, грає срібними хвильками,
Притягує вологою очей.
Пірни в ті очі, в чисту ту глибінь,
Мов птах у небо, наберися гарту
І видихни неспокій поколінь.
Угору взір та руку піднеси,
Зчеши надію із проміння сонця
В долоню вільну і розмаж по грудях.
І чорні хмари-змії відповзуть,
Розквітне небо голубим барвінком
Над золотими стиглими хлібами
Там, за пралісом.
Багаті будем!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680186
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2016
Добридень тобі, Синевіре, озерце!
Не бачились ми - не забула ім'я.
Колись полонив, було, ти моє серце.
Моргнув синім оком – і я вже твоя.
Тим оком глибоким і чистим, мов роси,
Ти хід в мою душу надійно пробив,
Та що це? Сьогодні ти геть безголосий,
Змарнів, обносився і синь загубив.
Лежиш, ледве дишеш, мов пес після бігу,
Постарів, посивів – не той, що колись.
Чому то так сталось – лишив вищу лігу?
Збираєшся вмерти? Не треба! Борись!
Потрібен мені, моїм дітям і внукам.
Не тих нині меле історії млин...
Пий ріки (ви дайте!) і дихай без муки
Під небом, у колі смерек і ялин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679983
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.07.2016
Що за м’яч із колючок?
Це сіренький іжачок,
Притиснув чоло до щепи,
Щоб не втрапить до халепи.
Запах слив із пишних трав
Із нори його позвав.
Ще і жодну не вчепив,
Хлопчик шлях загородив.
Мама каже: «Йдімо звідси,
Їжачатко нас боїться".
Відійшли, ковтнувши сміх,
І колько в кущі побіг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679553
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 22.07.2016
Це не для мене - шпильки контролю,
На тілі - клітка, на серці – плуг.
Як буйний вітер, люблю я волю -
Під синім небом квітучий луг.
Ножем по серці - життя на шворці,
Як пресом чавлять сок із душі,
Коли кохання з маленьких порцій,
Як не рішучість, а страх рушій.
Як плаче мова у рідній Хаті,
Як прапор честі не на древку,
Коли неправда на циферблаті,
Як ліс маліє й вода в ставку.
Люблю, як рветься біда на кусні,
Як побратими йдуть пліч-о-пліч,
Як на обличчя лягає усміх,
Як руки – крила, а серце – піч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679472
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2016
Пісня
Ой, ви хлопчики, ви голубчики,
Під спідницями не ховались.
Поголились, лишили чубчики
І на схід воювать подались.
А там куленьки, а там градоньки,
А там спокій відпочиває.
І немає до глузду кладоньки
В того ворога, що стріляє.
Руки, ніженьки окривавлює,
Розум хоче на гак піймати.
І останнє тепло вичавлює,
Що узяте було із хати.
У дозорі і дні, і ніченьки –
Ззаду батьківський край, далебі.
І бува, гаснуть зорі-свіченьки
Над чумними степами в небі .
Не відкуплені в жінки-доленьки,
Летите ви у вись імлисту.
Нам лишаєте сльози-боленьки,
Мусить хтось за це відповісти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679156
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.07.2016
Виводить день на сцену сонце.
Птахи йому співають оду.
Я відчиняю в світ віконце,
Вдихаю чисту прохолоду,
Траву, дощем нічним умиту,
І перезрілі в кронах вишні.
Крізь пам’ять, наче через сито,
Перепускаю дні колишні.
І викидаю те, що болем,
Що пута крокам накладає.
І бачу небо, жовте поле
І долю, що на арфі грає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678669
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.07.2016
Хто виведе нашу країну з руїн?
Хто в груди вкладе їй мотор довговічний?
І доки серця наші рватиме дзвін
За тими, хто в світ відійшов потойбічний,
Хто з доброї волі у полі чужім,
Залишивши вдома і жінку, і маму,
Дітей, земляків і прабатьківський дім,
Зріс маком на місці, де вирвано браму?
Хто той, що зіб’є корупційне гніздо,
Воронами звите із жилок народу,
І маски зірве з циркачів «Шапіто»,
На млин слави й честі пускатиме воду,
У пащу вогню вкине кукіль колись,
Відбірне зерно в ґрунт вологий посіє,
Щоб колос до колосу в долю сплелись?
Хто наш Провідник, наш Мойсей, наш Месія?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678563
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.07.2016
Так хочеться жити, стрічати ранкові заграви,
В бурхливих річках і потоках купати свій зір,
Кричати птахам, що концерти влаштовують, "браво!",
Лишати свій подив у піках сапфірових гір.
Так хочеться жити, вростати у прожилки неба,
Ловити і вічність, і мудрість у думи-сітки,
Знаходити зачин, не фініш у вицвілих стеблах
І вірити, час має силу підняти квітки.
Так хочеться жити, гойдати легенями втіху,
Любов’ю зшивати посічений злобою мир,
Мозаїку світу складати зі сонця і сміху,
Вдягати у правду, у честь і у зичливість шир.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2016
Іди собі по витоптаних тропах
Із снів моїх і зранених пісень.
Не пий мій час і пам'ять не заштопуй.
Два різних сонця нам освітять день.
Хай небо тобі чеше срібло чуба,
А вітер сили додає у крок.
Мені мій жар отінить гілка дуба.
Натисну на минуле я курок
І пострілом звільню від болю вени,
Спалю усе, що чорнить світлу вись.
Зросте ще в серці пагонець зелений,
Що дивним плодом визріє колись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677995
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2016
Любити сонце, що вповзає в твою шкіру,
Блакитне небо, що угору тягне зір.
Торкати крилами верхів’я гір Паміру.
Любові подихом воложити безмір.
Купати душу у ромашковому полі.
В'язати долю свіжо-зрізаним снопом.
Знімати з голосу нав’язливі бемолі.
Стинати ночі темінь місяця серпом.
Магнітом впасти на мужське залізне серце.
На гак удачі щастя виловить в путі.
Забути кави смак – тієї, що із перцем.
Додати меду (і побільше) до куті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2016
Овоч зріє на борщі.
Йду гулять у двір мерщій.
Привітаюся з птахами,
Полюбуюсь квіточками.
На травиці біля грядки
Вміло я зроблю зарядку.
Мов крутий акробатист,
Пострибаю вгору, вниз.
В небо витягнусь грибком,
Шию скручу гусаком.
Потім ноги тренувати
Візьмусь – стану присідати.
Кішка поряд буде йти,
Порахує до п’яти.
Вміло виконаю вправи,
Нахилюсь уліво, вправо,
М’язи – як в морози крига.
Покручуся, наче дзиґа.
Сили в тіло наберу
Світом радість понесу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677405
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 11.07.2016
Літо. Сонце. Море. Штилі.
Я ловлю руками хвилі.
А вони (ну і нахаби!)
Плигають, неначе жаби.
Утікають – не зловити,
Мов налякані бандити
«Буль-буль-буль!» – під ніс булькочуть.
Руки, ніженьки лоскочуть.
Я радію, сміх пускаю,
Тепле літечко вітаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2016
Вітрами торкала сріблясте волосся.
Несла йому сонце на голих долонях.
Стежки простувала, щоб легко ішлося,
Гляділа на нього, мов жито на сонях.
Думки його пила, мов воду у спрагу,
Емоцію кожну в легені вбирала.
Щоразу втрачала душі рівновагу,
Коли крок у крок, око в око стрічала.
Так довго у серці носила, живила.
Латала поламані крила на спині.
Він іншою жив, тож кохання зложила
У труну, сховала глибоко у глині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2016
До 75-річчя з дня народження з великою повагою
Він справді був великим українцем.
Його любов була не на показ –
Світилась чистим сонячним промінцем,
Яку "верхівка" тінила не раз.
В великому мистецтві був великим.
Між чорного білівся, наче сніг.
Ген не згубив у просторі дволикім,
Крізь плач і стогін правду ніс і сміх.
Недовго жив, але робив погоду,
Іскрини випускаючи з очей.
Душа кіно. Вкраїнський самородок.
Його відхід донині нам пече…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676789
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.07.2016
Не карай мене злим мовчанням.
Краще лай, аніж ігноруй.
Наповни серця глек коханням,
А для болю вхід замуруй.
Я без тебе, мов цвіт без сонця,
Мов засохлий ґрунт без води,
Наче замок без охоронця,
Мов без соку садів плоди.
Заслідив до щілини душу,
Пропалив до самих дірок.
Тільки вуглик на серці Струшуй,
Наче попіл із цигарок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676735
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2016
Ми хочем жити, краще жити,
Звільнити край з війни оков,
Щоб колосилось в полі жито,
Де пахне смерть і ллється кров.
Щоб день для всіх був добродушний,
Щоби усмішки на устах,
Щоб на столі був хліб насущний,
А не балаканка пуста.
Щоб чесна праця мала ціну,
Щоби народ – не жебраки,
Щоб піднімали Україну,
А не вмирали козаки.
Пора лишать дорогу болю,
Піднести честь, мов коровай,
Ліпить із правди й праці долю,
Щоби засяяв рідний край.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676185
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.07.2016
Ліс дихав вільно. Покривалом
Стелився мокрий лист до ніг.
Ховав голівку гриб у травах.
Ожини цвіт до сонця біг.
Ламали тишу час од часу
Птахи, дув вітер у ріжок.
Нектар мурахи пили ласо
Із пагонів біля стежок.
Ручай шумів, мов фуга Баха.
Ропуха ниділа під ним.
Не попадала бідолаха
У ноти. Кваканням нудним
Лиш комарів порозганяла.
І то вже добре. Менше тнуть.
Із лісом я порозмовляла,
У серці дзвоники цвітуть.
Світлина моя. Сьогодні зроблена. :)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676128
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2016
На кілька місць за стіл один не сісти.
Не з’їсти те, що більше за живіт.
У два костюми водночас не влізти.
На двох авто не виїхать з воріт.
За день чотири в світі не прожити,
Доба минула - закрутила кран.
Любов за гроші (щиру) не купити.
Не відбілити душу без добра.
Отож зерном не засипай комори
На сім життів, набутим поділись.
Не опускай на серце темні штори,
Як хтось попросить милості колись.
Зібрав з біди – повернеться бідою,
Прийде в момент, коли його не ждеш.
Тож думай, поки час є, головою,
Навіщо в цьому світі ти живеш.
Радій, гніздись під синім дахом неба.
Сій і збирай. Нехай тобі щастить.
Лиш пам’ятай, одне життя у тебе
І смерть одна - її не обдурить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2016
Збирало небо із землі пару.
Стави хлебтало й ріки вечорами,
Смоктало листя і траву в бору,
Дахи лизало всохлими губами.
Що брало, пхало в сірі комірки,
Наповнюючи кожну аж до краю,
Так, наче бджоли мед у стільники,
Із лугу повертаючись, складають.
Надбало повні «вулики» добра.
Нове нема куди уже й складати
Тож скинуло дари униз (пора!) –
Земля втягла, шляхи умились й хати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675858
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.07.2016
Ніч кинула вечір у чорну пащеку.
Подобріла. Зорями мостить свій путь.
П’є золото місяць-молодик із глека.
Сичі між собою розмову ведуть.
Тренують свій голос при хатах собаки.
Із трав густо-рослих сюркоче цвіркун.
Поснули у полі ромашки і маки
Покумкують жаби у теплім ставку.
Доноситься гуркіт авто з автостради.
Засмолений обшир розріджує сміх,
То молодь вітає ніч-панночку радо,
Розв’язує любощів, приязні міх.
На сході – без жартів. Там служба сурова.
Настояну тишу рве куля ущерть,
У жерло війни підкидаються дрова,
Щоб плодились ненависть, рани і смерть.
І доки так буде? Той плаче, той скаче,
Той біситься з жиру, той мре в боротьбі?
Як хочеться світом втішатись, одначе
Не буде спокою, допоки бої…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675404
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.06.2016
Ну, що ж ти, братику, накоїв?
Світ опери осиротив…
Господні тішити покої
Своїм бельканто поспішив.
Навіщо ж, братику, так рано
Лишив цю землю, від катів
Прийняв смертельну в тіло рану,
У небо ангелом злетів?
Ти міг ще довго й довго жити,
Втішати чудним співом світ.
Та вибрав - краєві служити.
Ти – України кращий цвіт!
Загинув у бою як воїн,
Із автоматом у руці.
Не плачте, верби і тополі,
Батьки і рідні, і бійці,
Любив він Неньку-Україну
Допоки в грудях чув биття!
Сплатив високу гідну ціну,
Щоб їй увічнити життя.
Народився, ріс і вчився у Львові (р. н. 1974). Потім жив у Франції 20 років, співав в опері Парижа (за контрактом, був запрошений). Після подій на Майдані став волонтером, збирав кошти для наших бійців. Потім приїхав до України, пішов добровольцем на фронт. Служив у складі різних добровольчих батальйонів, загинув як боєць 7 особового загону ДУК 29.06.2016 р. о 6 год. ранку від кулі снайпера. Вічна пам'ять героєві, ВЕЛИКІЙ ЛЮДИНІ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675126
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.06.2016
Україно моя! Ти мій подих, мій нерв, моя воля,
Ти мій крок у щодення, думок моїх вічна снага.
Ти здолаєш усе, в тебе надособливая роля –
Світ очистити сонцем, звільнити з гріха ланцюга.
Так, ти зараз на дні - жебракуєш, кровиш, помираєш,
Умиваєшся слізьми – герої у небо летять.
Але дух твій росте, ти нову одежину шукаєш.
І знайдеш, і зодягнеш.. У люті утопиться тать.
Україно моя! Ти багато і довго терпіла,
Тобі губи зшивали, ламали зубці на Гербі.
Але час твій настав. Тож розпрям закоцюрблені крила
І лети до висот. Бог-Творець допоможе тобі.
Роля - роль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674929
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.06.2016
Таке довкруж усе зелене.
Полоще трави водограй.
Ти де? Чи думаєш про мене,
Як зранку п’єш свій чорний чай?
Дрімає мозок чи працює?
Мабуть, що друге. Ти з таких,
Хто дні даремно не марнує,
Тримає час в руках цупких.
Журливо так без твого слова,
Надію скошує коса.
Чуття рубаю, наче дрова –
Росте ізнов, о, чудеса!
Хай око тисне сірий простір,
Туманить ліс і з неба ллє.
Я не запрошу злість у гості.
Тим рада, що ти просто є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2016
Слово зріє в душі, мов пшениця у полі.
Слово гусне, неначе кисіль на плиті.
Приправляється дрібками радості, болі,
Йде з чола, мов із сонця штрихи золоті.
Слово рветься у бій, гне залізні окови,
Топить лід, що байдужість набрав у товщу.
Слово дневі кує на удачу підкови,
Ломить засув, мов вітер гіллину кущу.
Слово в простір летить, не впіймати в тенета,
Не злизати з дороги липким язиком.
Як правдиве,блищить, мов новенька монета,
А як злісне, пройде через серце гвіздком.
Слово – дотик до Неба і Всесвіту дотик,
Барви райдуги та сіро-чорні тони.
Воно прагне знайти скам'янілі чесноти
В душах-шахтах, мов сіль між травою слони.
Слово вічність здобуде у вірші поета,
Коли щире і чисте, мов намір ченця.
Доки кисень родитиме наша планета,
Слову світом гуляти, живити серця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2016
Нарешті воля! Ти встаєш, коли захочеш,
Коли природа зве, а не сигнал дзвінка,
Як сонця промінь ніжно тіло залоскоче,
Чи потривожить шибку дощику рука.
Ти не зіскакуєш, як впечений, із ліжка,
Лежиш і ніжишся, і згадуєш свій сон.
П’єш тиху радість із ранкового келішка,
І тягнеш пісню із птахами в унісон.
Не спішачи, готуєш каву і канапку,
І ще із того щось, що Бог тобі послав.
Назустріч дневі відкриваєш душу-папку,
В якій чуття, і думу тиснеш із чола.
А Всесвіт бачить це й моргає загадково,
Свої обійми простягає, лиш прийми.
Ти встав, ти дихаєш, ти бачиш – це чудово!
Вітай цей день, злітай, тримай цей світ крильми.
25.06.16 Люба Пікас
Келішок - малий келих (галицька говірка).
ВІДПУСТКА!!! (цьогоріч пішла швидше :) )
Келішок - малий келих (галицька говірка).
Свобода тимчасова - просто відпустка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2016
Дощ. Скинь байдужості чорну вуаль,
Глянь і послухай, благаю,
Як із нутра вивергає печаль
Небо безкрає,
Як воно плаче, сопе, бубонить,
Злістю насичене зрана.
Небо живе. Йому також болить
Воїна рана.
З ока викрешує іскри-хорти,
Дихає важко і грізно.
Совість благає у владців знайти
Поки не пізно…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673620
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.06.2016
Сонце. Літо. Хвилі річки.
Стиглі вишні і порічки.
Теплі руки у рукавах.
Ліс, птахи. Гриби у травах.
Двір. Коти. Дитячі крики.
Став. Купання. Качки дикі.
Берег. Вудка. Хвіст сріблястий.
Ніде яблуку упасти.
Ватра. Дим. Печеться м'ясо.
З пензликом новий Пікассо,
Білокур чи Приймаченко.
Він. Вона. Палкий фламенко.
Сонце. Літо. І відпустка -
В відпочинок перепустка.
Схід… Закриті миру крани…
Страх... Вогонь... Ненависть... Рани...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673116
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.06.2016
Ви інколи дивні, люди.
В неділеньку по церквах,
Кладете хрести на груди
Одною рукою й цвях
У другій напоготові
Тримаєте повсякчас,
Щоб днище пробить човнові,
Де ближній ховає час.
Душі незбагненні грані…
Як рідні відходять за…,
У інші світи незнані,
Ви топитесь у сльозах.
Але як живі, як поряд,
Як спраглі на добрий жест,
Не тягнете їх із горя,
Ігно́рите долі тест.
Вклякаєте рівним строєм
(Сьогодні таке в ціні),
Як в труні несуть героя,
Померлого на війні.
Але коли службу має,
Де смерть і життя, він між.
З вас руки усяк вмиває,
Складає до піхов ніж.
Любов у вас – рудиментом.
Для вигоди – голова.
Ви любите монументи,
Прослави нести слова
Над тими, що їм не встати,
Хоч як би не тер жалі.
Не краще поцінувати
Отих, що живі - ЖИВІ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672922
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.06.2016
А день умив біленьке тіло,
М’яким обтерся рушником,
Ліг на хмарину, що летіла,
Відбув за пруг, повитий сном.
Свят-місце довго не буває
Порожнім. Вийшла пава-ніч.
Взяла ножа, зірки стругає
І розкидає навсібіч.
Зліпила місяця із глини,
Покрила злотом - маяк.
Хай спить, на чари вдатна, днина.
У ночі магія своя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672790
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2016
Там, під сорочкою в клітину,
Вирує незбагненна сила.
П’янить її, мов цвіт долину,
І стромить день на гострі вила.
Там її радощі і спокій,
Медові пахощі Едему,
Тужавість крил і злет високий,
І доторк до шляхів богеми.
Там Моцарта чарівна флейта
На її долі ставить мітку.
Сховай свій карабін до сейфу,
Пусти її в той світ, за клітку.
"Чарівна флейта" Моцарта - опера, що має щасливий кінець для закоханих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2016
Його у грудях не вмістити,
Воно клекоче, мов вулкан.
Воно готове млин крутити,
Ламати будь-який паркан,
Рікою гнати срібні хвилі
Й спиняти подихом одним,
Розплавлюватись у горнилі
Вогню, щоб стати надміцним.
Воно таке…, мов біг тайфуну,
Човна залишить без весла.
Воно б Його торкнуло струну,
Як душу вийняв би з чохла,
Котрий байдужістю покритий,
Йому такий не перебити.
Кохання всохне коровай…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2016
Полюбіть мене купчасті хмари,
Сині гори в обіймах дощів.
Лясни, вітре, об віти-гітари,
Щоби смуток зігнать із душі.
Полюби мене гаю-розмаю,
Що до себе маниш, мов магніт,
І ти, річко, що золотом граєш,
І ти, луже, сповитий у цвіт.
Полюби мене, небо безкрає
Вкупі з місяцем срібним вгорі.
Той, від кого любові чекаю…,
Сипле сіль рани з мертвих морів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2016
А знаєш, я мушу тебе відпустить –
Із пам’яті стерти, із серця забрати,
Задути вогонь, що в душі ще горить,
Накласти міцні на уста свої ґрати,
Щоб слово не рвалося птахом у слід –
У твій, що лишаєш, йдучи без оглядки.
Кидай на прощання холодний свій лід,
Рви корінь з душі помарнілої грядки.
Болить? Ну, звичайно, болить і кровить.
Та знаєш, я мушу тебе відпустить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2016
Журналіста годують ноги,
Гостре вухо і чуйний ніс.
Не одні обіб’є пороги,
Не один перейде укіс,
Щоби світла налити в простір,
Від полови зерно звільнить,
Щоби правду зростить у брості –
Ту, що тішить і що болить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670640
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.06.2016
Куди ця країна котиться?
Недоля так лихо шкіриться…
Нічого чомусь не хочеться.
Нікому чомусь не віриться.
Подзьобано мир воронами.
Тугою думки покручені.
В повітрі пахне патронами.
У сонця очі засмучені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670436
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.06.2016
А гори плакали, бо душу їм розбито.
Окрасу їхню брито пилкою щодня.
Коли ж то нового надбають оксамиту
І вітер вляжеться у нім, мов цуценя?
А гори плакали холодними дощами,
Беззубим ротом сіль ковтаючи із щік.
Вкривали птахи їх крилятами-плащами –
Відводив погляд древовбивця-чоловік.
Легеням краю протиставив черевину –
Свою. Що завтра? Аби нині буханець.
Та прийде кара і знайдеться ще гіллина,
Де кожен Юда свій гіркий знайде кінець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669665
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.06.2016
Я б ураган на півшляху спинила,
Порвала б чорні хмари на шмаття
І сонцем кожну шпарку наповнила,
Якби твого напилась почуття.
Я йшла б у бій з махровою брехнею,
Долала б гори і глибокий рів,
Вночі ловила б зорі п’ятірнею,
Якби теплом своїм мене зігрів.
Я б джерелом словесним дзюркотіла,
Була б за музу дневі-скрипалю,
Я б крізь вогонь палаючий летіла,
Якби промовив: «Я тебе люблю».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2016
Цю країну з квітучими весняними садами,
Що туляться до побілених сільських хат,
З гірськими ріками, гучними водоспадами,
Горою Говерлою, на яку сходять мужні люди,
З лісами, де пахнуть осінні гриби,
З пшеницями й житами, щедро зігрітими літніми променями сонця,
З безоплатними концертами, що їх дають під вечір солов’ї,
З пасками-городами, на яких горбатіють люди
У вільний від основної роботи час,
Цю країну, де ростуть світлі голови,
Яким стелиться темна дорога
Й тому вони вирушають у інші світи,
Цю країну з вічними революціями та Майданами,
З ямами на шляхах не міжнародної траси,
З небом кольору льону над бритими лісами,
Низькими зарплатами і пенсіями простолюду,
З високими рейтингами брехунів і аферистів,
З корупцією, що пустила глибоке коріння в ґрунт,
Треба рятувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668567
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.05.2016
Гниле болото осушити.
Звільнити сад від плісняви
І долю України шити
З патріотичної листви.
Не дати шансу жить омелі,
Що випиває кров гіллю.
Принести мир в паску шинелі,
Засіять щастя у ріллю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668311
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.05.2016
Ясніє небо – таке високе!
Розносять радість між хмар птахи.
Набрали трави із грунту соку.
Помалювали сади верхи.
Гуляє травень, іде навприсяд
Під суголосся шпаків і жаб.
Стрибає вітер по кронах риссю,
Лоскоче листя пучками лап.
Шле чорногузам привіт чугайстер.
У грудях арфи щемливий звук.
Амур, син Травня, чудовий майстер,
Стрілу чарівну вкладає в лук.
І буде свято! Кохання буде!
І буде серце радіти Ра.
І розійдуться, мов хвилі, груди
Від передозу тепла й добра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668072
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2016
А більшості – на все начхати,
Що буде далі з нашим краєм,
Аби поїсти і поспати,
Як смерть до віч не заглядає.
Отак здамо свою свободу.
Порвуть нас, наче єті сіті.
І станемо недонародом.
Недокраїною у світі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667843
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.05.2016
І що, отак розстанемось і все?
Любов усохне, наче цвіт герані?
Забудеш мої вірші та есе,
А я твої «Вітаю!» і «Добраніч!»?
І що, уже ніколи і ніяк
Лице в лице нас не зведе дорога?
Оце мовчання – то прощання знак,
Оцей рубець у серці – кара Бога?
І що, любов не піде в па-де-де?
І пам'ять – в піч і кров в гортань морозу?
Та хай там як, у книгу перейде
Мій жар душі і твій холодний розум.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2016
Майдани, революції, АТО –
Розруха, рани, смерть. Ми розчаровані.
Та треба честь витягувать з пальто
Й серця, в ланцюг байдужості заковані.
Ніхто на таці нам не піднесе
Те щастя, у піснях колись оспіване.
Тож станьмо, люде, до плеча плече
Й здобудьмо врешті наше те, сподіване.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666217
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.05.2016
Я маю гонор. Я - українка!
Мій ген насилля у дуги гне.
Хребет мій рівний, неначе стінка.
А серце дише палким вогнем.
Була і буду! Я - не химера,
Мій батько Гонта і Залізняк,
Симон Петлюра, Степан Бандера.
Я дужий колос! Тікай будяк.
Я - українка. Шаную Бога.
Я сонця промінь і цвіт лугів.
Я перекрочу усі пороги,
Біду поборю і ворогів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2016
Все в цьому світі суєта.
Усе є щось і все – нічого.
У цьому істина свята.
Отож не липніть до земного.
Скільки б не годили тілам –
У глину ляжуть між камінням.
У гени перейдуть діла
І карми новим поколінням.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665850
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.05.2016
Відслонити нічну фіранку,
Відчинити віконце днині,
Пити каву й дихати ранком -
Тихим вітром і бузом синім,
Небом, вкутаним в сиві хмари,
І травою, котру скосили.
Виїдати очима чари.
Набирати у жили сили.
Голубів годувати житом
І теплом із душі намету,
Усміхатись і просто ЖИТИ,
Поки чуєш биття планети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2016
Не муч мене. Я вже не маю сил.
Моя душа – обрубана калина.
Тягар туги налип до білих крил.
А тіло – вже не тіло, тілько глина.
Не муч мене, мовчанням не карай.
Не запихай мій день під чорну кришку.
Струмком весняним у крові заграй,
Чи, врешті, кинь, мов вичитану книжку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2016
Вона крилом накриє у негоду,
В мороз зігріє серденька теплом.
У темряві зорею небозводу
Засяє, забере жалі чолом.
В душі холодній вогнище розпалить,
Не дасть завмерти диву завчасу́.
За кожен крок удачливий похвалить,
Увагу не закриє на засув.
Ходитиме за паростем навзі́рці,
Здуватиме пилинки з голови.
Складати буде у душі комірці
За його щастя Богу молитв́и.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664665
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 08.05.2016
Привезли до бабусі Ірини донька зі зятем внучку Софійку автівкою. Зустріла вона маленьку в дворі тай каже:
- Підемо на майданчик, де гойдалки?
- Вітер холодний, бабусю. Б-р-р-р!
- Тоді до квартири?
- Ні.
- А куди?
- Давай все-таки на майданчик тільки капюшон натягни мені поверх шапки, бо цей вітер такий нечемний, дує й дує, хоче, мабуть, щоб я замерзла й почала кашляти. А я вмію кашляти, бабусю, ось так: к-хи, к-хи, к-хи, к-хи.
- Не треба кашляти, Софійко. Я натягну тобі на голову капюшон, притулю до себе й занесу на майданчик. За будинком вітер не такий сердитий, як перед ним.
Не встигла мала на майданчику й до гойдалки підійти, як до неї підбіг кіт.
- Бабусю, дивись, котик.
- Бачу.
- Він теж хоче розважитись?
- Можливо.
- Тоді я візьму його на ручки, і ми з ним разом погойдаємось.
- Не варто цього робити. Кіт дворовий, може мати якусь хворобу або блішки.
Софія послухала бабцю, відмовила від своєї ідеї. Та малий пухнастий клубок відчув у її особі свого друга, тому, коли мала вже злізла з гойдалки й ходила туди-сюди по майданчику, бігав за нею, як мишачий хвостик. А як втомився вже, ліг під гіркою і почав спостерігати за дівчам. Коли Софійка разів із десять спустилася з гірки, на майданчику з’явився великий чорний собака. Він підбіг до кота й почав на нього грізно гавкати. Бабуся відігнала кривдника. Та пес через деякий час знову припхався. Тоді внучка підбігла до нього і почала сварити:
- Іди геть, собацюро, з майданчика! Не можна так робити – нападати на меншого і слабшого. Ну! Ну! - помахала йому пальцем.
Собака витріщив свої запалені очі, глянув на внучку, потім на бабцю, яка теж насварила його, і не став випробовувати долю, відійшов.
- Я його прогнала, прогнала! Тепер він котикові не заподіє лиха, - зраділа онука.
- Ти молодчинка.
- Бабусю, а ми можемо тепер піти з тобою до озера, яке видно з майданчика?
- Можемо. На ньому плавають дикі качки.
- А що вони їдять?
- Ряску, а ще люди їм кидають хліб.
- Ходімо до дому, де я живу з мамочкою і таточком. У нас на кухні є багато скибок хліба. Візьмемо їх і погодуємо ними качок.
- До вас далеко йти. Купимо хліб у продуктовому магазині. Їх тут, біля озера, аж три стоїть.
- Добре. Тільки, давай я погодуваю качок.
- Добре, погодуваєш, вірніше, погодуєш.
Бабця з онукою зайшли до крамниці «Веселка». Мала ще з порогу стала кричати продавчині:
- Продайте нам хліб! Ми будемо ним диких качок годувати!
- Яка ж ти бистра! – мовила бабця Іра - Всі наші секрети в момент видала.
Продавчиня всміхнулася, подала хліб, який бабця хотіла, й шоколадне яйце – «кіндер-сюрприз», яке вибрала Софійка, і вони пішли шукати качок. Пройшли метрів зі сорок берегом, але птахів не побачили, вони, мов крізь землю провалилися, вірніше, мов на дно впали. Раптом хмара, що висіла над ними, надула свої сірі щоки, а потім пустила з уст дрібний густий дощ. А бабця без парасолі.
- Мусимо повертатись додому, Софійко.
- Гаразд. Шкода, що не погодували качок.
- Так.
Йшли назад тим же берегом, зачепили чоловіка, який ловив вудкою рибу. Рибалка сидів спокійно, здається, він і не збирався втікати, ховатися від дощу.
- Доброго дня вам, чоловіче! – сказала рибалці бабця Ірина. - Скажіть, будь ласка, чи не бачили ви сьогодні на озері диких качок?
- Та он же вони, на середині озера плавають.
Глянула бабуся, а й справді, є птахи, дружною четвіркою виписують круг у центральній частині водойми. А де ж решта, цікаво, подумала? Поховалися, мабуть, перед дощем.
- Дивись, - каже бабця внучці, - онде качки, на середині озера.
- Бачу. Бовтаються у воді.
- Зараз ми їх, Софійко, не зможемо погодувати, бо вони далеко від берега. А ось голубів зможемо й зараз. Вони прилетять, як тільки я кину їм корм на підвіконні в кухні. Йдемо в дім?
- Так. Але я сама сипатиму корм птахам. Добре?
- Домовились.
Коли обидві вже були у квартирі, бабуся Іра відчинила вікно на кухні. Софійка витягнула з торбини, яку їй дала бабця, кулачок пшениці, кинула зерна на підвіконня, потім ще один кулачок набрала й кинула і ще один.
- Досить, - сказала бабця. – Я їх сьогодні вже годувала. Тепер відійди трішки від вікна і чекай. Зараз птахи прилетять.
Хвилин через п’ять двійко голубів уже дзьобало зернята. Мала дивилася й усміхалася.
- Тепер помий ручки і можеш дзбьобкати своє шоколадне яєчко.
- Я не буду його дзбьобкати, бабцю, я ж не пташка. Я буду ням-ням-кати яйко.
- Ну, ням-ням-кай.
Мала помила руки, розлупила яйце, витягла з пластмасової коробочки іграшку – метелика, поклала його на квітку у вазоні й мовила:
- Дякую тобі, бабусю!
- А я тобі.
- За що?
- За добре серце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664479
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2016
Одне твоє слово так може багато зробити –
Розсунути хмари і сонячний промінь пустити,
Розвіяти смуток і вивести душу із трансу.
Одне твоє слово… І тіло готове до вальсу.
Одне твоє слово – і крила здіймаються вгору,
І більшає градус у крові без краплі кагору.
Золоченим соняхом в небо надія несеться.
Одне твоє слово… І вікові рік додається.
Промовиш – і в оці щаслива зоря запалає.
Відживиться серце, заб’є голосним водограєм,
Високе чуття тятивою лучною напнеться.
Одне твоє слово… І казкою будень озветься.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664410
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2016
Чомусь не пишеться,
не хочеться,
не можеться,
слова сховалися за ширмою туги.
Так легко біль росте у ґрунті серця,
множиться,
пливе судинами,
мов річкою пструги.
Забуло сонце
вийти в день мій,
влити променів
у зимну душу,
розтопити пустоту.
Така смертельна тиша
Між людського гомону.
що навіть хмуриться
буденності статут.
Чомусь не мріється,
не ждеться
і не віриться,
Усе набрало невиразних кольорів.
Ліниве щастя
сіроманцем в очі шкіриться,
Останню віру
розсипає між вітрів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2016
Ми величаємо героїв,
Коли відходять в потойбіч.
Як тіло до землі сирої
Вкладають – сльози зівсібіч.
Ісус помер за нас у муках..
Не ми горлали: «Розіпни!»?
Не ми у руки брали бука,
Кремсали тіло без вини?
На д сходом чорна стрічка в’ється.
Воюють найманці орди.
Два роки кров невинно ллється!
Не ми набрали в рот води?
Та ми. Напнули сіру маску
Байдужості. І плаче Бог,
Коли їмо свячену паску,
А серце, мов холодний льох.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663123
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.04.2016
Небо личко гарно вмило.
Сонце промені пустило.
Сад укрився білим цвітом,
Пахощі розносить світом.
Пташка пісеньку співає.
Вітерець на скрипці грає.
В лузі вальс танцює бджілка.
- Му-у-у! – хвалить її корівка.
І-го-го! – вторують коні,
Травка плеще у долоні.
Бачить це маленька Злата,
Сміх пускає з уст завзято
І його дарує літу,
Мамі, тату, всьому світу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662747
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 28.04.2016
Перемовчуй, перетерплю,
Перелопачу свою мрію.
Що з того, що тебе люблю,
Коли торкнутися не смію?
Що з того, що давно твій дух
На кінчиках моїх легенів?
Я хочу чути крові рух,
Добратися до твоїх генів
І малювати залюбки
На твоїм тілі матіоли.
Але це з розділу «Казки».
Яким не збутися ніколи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662220
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2016
На сад квітучий, на поріг,
На трави, соками налиті,
Упав холодний білий сніг,
Отак собі узяв і ліг,
Немов на ум, тягар кредитів.
Бузок схилився до землі,
Не розпустивши всього цвіту.
Мов бездиханний, мов зімлів,
Пташина зранечку без слів,
І в яблуньки поникли віти.
Одна кульбабка, мов солдат,
Стоїть у травах, гордо, гоже,
Пускає легкий аромат,
Б’є пелюстками у набат.
І вірить, квітень переможе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662089
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.04.2016
Кілька днів пані Леся почувалася дещо пригніченою. На це були свої причини. Вона, звісно, добре виконувала свій професійний обов’язок, розмовляла з покупцями в книжковому магазині, продавала їм наявний паперовий товар. Та й вдома робила все, як звикло, тільки якось без почуттів – ні радості, ні гніву не виявляла. Пані Леся навіть музику перестала слухати останніми днями. А вона ж її так любила. І хто б, ви думали, її з цього застійного стану вивів? Онучка, трирічна Софійка. Того дня, ввечері, пані Леся сиділа в хаті, дивилася мелодраму, їй не хотілося нікуди йти. Але донька – Соломія, зателефонувала їй і попросила прийти й побути з малою, поки вона сходить до приватного перукаря, щоб підстригтися, вчепилася, як реп’ях. Пані Леся прийшла.
Мати відчалила, вони з онучкою лишилися вдвох. Пані Леся побавилися з малою машинками, їх у неї з півтора десятка. Потім вони вдвох скакали по кімнаті, як коники, в хованки погралися. А тоді бабця сказала малій:
- Я буду читати книжку, а ти грайся тепер сама.
- А що в тебе за книжка? – спитала.
- Вона для дорослих. В ній міститься розповідь про одну тьотю.
- Покажи мені цю тьотю.
Пані Леся показала. Мала глянула на обкладинку й мовила:
- Та тьотя на картинці така ж сумна, як ти.
- Ти все помічаєш!
- Бабусю, а чого ти сумна?
- Бо не все є так, як мені хочеться.
- Не сумуйся (придумала собі таке слово)! Я тобі дам цукерку.
Софійка витягла цукерку з вазочки, розгорнула її і стала пхати бабусі до рота.
- Не хочу, - запротестувала бабця. Я вечері не їм цукерок. Поправляюсь від них.
- Їж, коли даю.
- Ну, добре.
Пані Леся запхала цукерку до рота. Тоді взяла в руки книжку, але не читала, бо забула окуляри. Знову задумалась. Мала побачила.
- Баб, ти знов сумуєш. Не сумуйся. Я дам тобі ще одну цукерку.
- Ні, ні. Я більше не хочу. Давай бавитись.
- Гаразд. Я принесу пазли, ми будемо складати картинку про звірят із мультика.
- Неси.
Вона принесла, висипала всі деталі на столик. Почала тулити одну з одною. Пані Леся знову стала думати про своє.
- Ти ще сумуєшся? Дивися на пазли і допомагай мені складати.
Бабуся спробувала допомогти внучці. Довго у них нічого не виходило. Не було зразка, щоб глянути, яким має бути кіт у чоботях. Згодом малій набридло складати. Вона зайнялась іншим – стала розфарбовувати замальовки. А пані Леся захотіла таки скласти того кота, зацікавилась роботою. І в неї в кінці кінців вийшло. Покликала внучку до себе. Та прибігла, побачила кота в чоботях, зраділа й мовила:
- Бабусю, ти склала, я тебе люблю!
Вона поцілувала пані Лесю в щічку. Цілунок онуки і слова «я тебе люблю» були солодшими за мед, дорожчими за золото. Вони наповнили нутро пані Леся світлом і теплом. Сум здався. Він викотився з душі, побіг, тільки його й бачили. ***
Дивлюсь на двір крізь відчинене вікно і думаю, як добре, що живу саме тут, у цьому місті, у цьому місці. Як добре, що можу щоранку, прокинувшись, споглядати чудову картину, яку створила сама матінка-природа. Можу міряти небо, чудуватися легкістю і вправністю пташиних крил, які гойдають його. Можу слухати пернатих, що розсипають диво-звуки по людських душах. Можу спостерігати за лісом – старим і мудрим, як сивочубий кобзар, збирати поглядом срібло із хвиль озера, яке, хай і не зовсім рівно, але ще дихає в щільному оточенні людських будівель. Можу рахувати диких качок, що облюбували з недавніх часів озеро (мабуть, через те, що воно теж стало диким), спостерігати за тим, як крячки поважно переміщаються поверхнею води, збурюючи час від часу своїм пірчастим тілом глиб і заковтуючи лускато-хвостатий харч у свої пастко-дзьоби. Можу бачити під вікнами дитячий майданчик, де збираються діти, котрі розхитують своїми розпеченими тілами повітря й розвішують лункий сміх по довколишніх садових деревах, немов шпаківні. Можу бачити на маленьких грядчинах, що туляться до стін будинків (як немовлята до грудей матері), невибагливі, але барвисті квіти, що мирно співіснують на одній території із петрушкою та кропом (красиве та корисне).
Як добре, що я тут, що можу все це бачити і чути, що ще живу. 29.07.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662055
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2016
Чого тобі ще треба? Маєш книжку
Віршів моїх – дітей моїх сумних.
По інший берег ходиш собі нишком,
Не чуєш ані голос мій, ні вдих.
Чого тобі ще треба? Серце - попіл –
Візьми його, над Сеною розвій.
Нехай гуляє хвилями Європи
Як сивий привид вихололих мрій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2016
Я не люба йому. І нічого не вдієш.
І нічого не вдієш – не люба йому.
Так буває. У землю щось часом посієш,
А воно не зійде, не вгадаєш, чому.
Скільки сіяла я – не діждалася плоду.
А як виліз – склювали птахи уночі.
І просила у Неба одного я – воду,
Щоб згасити пожежу у спраглій душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2016
Не кине трон дракон із царства темного.
Тнуть голови – відрощує нові.
Розгулює між простору буремного,
Полоще кроки у людській крові.
А вже й над ним кістлява із сокирою –
Не бачить руки білі ті худі.
Длубає світ усмішкою нещирою,
Волочить хвіст, наїдлий на біді.
Ще може дні життю надшити власному,
Поки вогонь не залила піна,
Розтнути хмару навстріч сонцю ясному.
Її розтнуть. Лише яка ціна…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660536
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.04.2016
Вигойдують лелеки
В небеснім синім лоні.
Із крилець сиплять щастя.
У пригорщі ловіть!
Модрини і смереки
Їм плещуть у долоні,
І на трембіті вітер
Дудить із верховіть.
А бусли все кружляють,
На Оскар пишуть долю –
Такі собі Фелліні
Для рідної землі.
Війну на мир міняють
І лущать правду з болю,
Малюють Україні
Знак щастя на чолі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659786
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.04.2016
Тільки ти, тільки я – і нікого довкола.
Хмара, стоячи в небі, заснула, мов слон.
Зірка впала, урвалося птахові соло.
Тільки ти, тільки я - і серця в унісон.
Тільки ти, тільки я – місяць око зажмурив,
Вітер в трави упав, стих у ньому вогонь.
Поміж нами зійшли льодяні глиби-мури.
Тільки ти, тільки я, і тепло із долонь.
Тільки ти, тільки я і чуття, що дозріло,
Подих чистий гарячий і явою сни.
Тільки мед і вино, що розлилися тілом.
Тільки ти, тільки я, і любов без стіни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2016
Чомусь так багато у нас чорного,
чорного і сірого,
а ще червоного.
Немає гармонії.
Згубились кольори райдуги.
Смуток і біль.
Рани та смерть.
Чорне як біле.
Біле як чорне.
І сльози...
Прозорі.
Солені.
Багато сліз.
Багато солі.
Але і вона не в силі нейтралізувати зло,
що повзе чорним, сірим і червоним гадом по українській землі.
Що ж нам робити, люди?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659102
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 12.04.2016
Розбило сонце хмари-смутки,
Устами земленьку дістало,
Вологу з тінявих закутків
Злизало.
Сад пахощі несе хатині,
Сорочку білу вбрав козацьку,
Підперезавшись небом синім
Так хвацько!
Трава зібралась на гостину,
Вдягла нові зелені шати.
Розкинув ноги кіт під тином
Вусатий.
Танцюють бусли в верболозі.
Фіалки шлють п’янкі привіти.
Весна уже на півдорозі
До літа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658903
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.04.2016
Я хочу, щоби тебе сонце
щоранку цілувало в тім’ячко,
щоби птахи будили тебе своїм співом,
а потім брали на крила і носили понад землею,
щоби дощі змивали всі твої смутки,
вітри сушили болі,
луги віддавали тобі всі пахощі літнього дня,
щоби ліси витягали твою втому,
а поля родили для тебе хліб насущний,
щоби небо завжди дивилося на тебе
своїми щирими відкритими волошковими очима
і благословляло твої кроки,
щоби ти просто був, ні, не зі мною, а просто був.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658709
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 10.04.2016
Не хвилюйся за мене. Все буде, як має бути.
Скине хустку біленьку сад, що леліяв бджолу,
Плід зав’яжеться з цвіту, я зможу оте забути,
Що в мені народилось, пробившись крізь сіру млу.
Не хвилюйся за мене, я крилець складать не стану.
Пильнуватиму їх, щоб злітати ввись до небес,
До яскравого сонця, якого колись дістанусь,
Що спалить усі болі, пороги і сум увесь.
Не хвилюйся за мене. Живи, як вогонь в жарині.
Все, що маєш по собі лишити, спіши лишить.
Будеш в серці моєму, неначе мазки в картині
Сальвадора Далі. Хоч все змити доля велить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658644
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2016
ПЕРЕКЛАД (на мотив) вірша
Анни Антонової
(з російської)
Я тебе, як ніхто, як нікого, ніколи ... -
І три крапки в кінці, не дописана нота.
Недомовлене - джмелем в квітках матіоли.
Розшифруєш колись... , якщо буде охота.
Я тебе, як ніхто, як нікого, ніколи ...
Але, любий, для нас варіантів так мало.
І тому я не випущу слово із кола,
Щоби влившись в ефір, воно вмить не сконало.
Я тебе, як ніхто, як, ніколи, нікого ...
Марно гониш тепло, яке я посилаю.
Марно мури будуєш із льоду твердого.
Я проломлю прохід. Силу, знаєш, складаю.
Я тебе, як ніхто, як нікого, ніколи ...
Якщо навіть і зникнеш, як дощ у калюжі ...
Сльози? Ні! .. Це туман ... Заросилося поле ...
Я тебе, як ніхто ... я тебе дуже - дуже ...
2012р.
ОРИГІНАЛ:
Я тебя, как никто, никого, никогда… -
Завершаю строку, как всегда, многоточьем.
Недосказанность эхом гудит в проводах.
Расшифруешь её… Если только захочешь.
Я тебя, как никто, никого, никогда…
Вариантов не много, не правда ли, милый?
Это слово я взглядам чужим не отдам,
Чтоб, сорвавшись в эфир, оно в миг не остыло.
Я тебя, как никто, никого, никогда…
Ты напрасно боишься душою согреться.
Строишь стену меж нами из прочного льда,
Брешь теплом растоплю и навешу в ней дверцу!
Я тебя, как никто, никого, никогда…
Даже если уйдешь, растворишься средь прочих…
Слёзы? Нет!.. Таял лёд… Это просто вода…
Я тебя, как никто… я тебя очень – очень…
23 .12. 2010,18:14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2016
Ти найкращий! Знаєш про це?
Ти найкращий. Якби ще ж мій!
Ріже простір твоє лице
І птахи злітають з-під вій.
І нема без тебе ні дня,
Каву ранішню п’ю – гірчить.
О, якби ж то сів на коня,
Прискакав, усоло́див мить.
Але ж ні. На шляхах дощі,
Що безсилі змити табу.
Ти залишишся у душі
Не моїм. Головне, щоб був.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2016
Гримить, гуркоче в небесах,
Блискоче вогнеграєм.
Небес стривожена душа
Облегшення бажає.
Туги вантаж бере на віз
Дідусьо Грім охоче.
Скида на землю краплі сліз
І голосно регоче.
Скида на луг, на ліс, на сад,
Аби подалі з неба.
Та хто дарам оцим на рад?
Усім вологи треба.
Може бути для дітей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657703
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.04.2016
Цей бруд, що стікає в про́сторінь
з Олімпу стічною канавою,
накриває стерильних людей
з головою, лиш руки стирчать.
Залізає у вуха і ніс,
випікає очі отрутою,
прилипає до шиї, волосся,
застрягає у горлі, мов кістка.
Цей бруд не виводиться революціями,
майданами, танцями, співами,
кров’ю і навіть смертю,
що танець жаский свій веде
на крилах у чорного янгола.
Цей бруд не може вимести
ціла ЖЕД-івська армія
двірників,
не вибере навіть
снігоприбиральна машина.
Остання надія на руки
отих стерильних людей.
Вони ще, погляньте, стирчать
у них над головою?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657497
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 05.04.2016
Коли він ховає слово до лівої кишені своєї сірої маринарки,
Закриває вхідні двері до своєї душі на три замки,
Коли він курить раз за разом свої довбані цигарки і думає, невідь про що,
Коли він є і його нема,
Він сушить мою середину, як сонце і вітер скошену траву,
Він випиває моє небо, щоби я не тягнула до нього свої крила.
Він краде мої зірки, щоби я не протирала їх щовечора вологими серветками,
Він закутує мене у чорний саван мороку,
Коли він ховає слово до лівої кишені своєї сірої маринарки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657218
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 04.04.2016
Люблю ранкові блавати неба,
Птахів крилатих потішний спів,
Подуви вітру. І що ще треба,
Що треба людству, щоб день розцвів?
Любові щіпку, усмішки крайчик,
Прозору ясність після дощів
І щоб заплигав від сонця зайчик,
Землі торкнувся і струн душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656830
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.04.2016
Порізно ми із тобою від нині.
Трохи судомить тіло і душу.
Крила бовтаються вільно по спині,
Мовби не справжні, мовби із плюшу.
Порізно ми, наче осінь і літо.
Сонце вбирає свою позолоту.
Скоро сади побіліють від цвіту.
Квітень найнявся вже на роботу.
Опісля шторму повернуться штилі.
Гратиме море на клавесині.
Тільки між нами вітри знавіснілі.
Порізно ми із тобою від нині
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2016
Взяти мітлу, ох, узяти б хорошу мітлу,
Вимести всіх шкідників, що на нивоньці житній.
Скільки ж то можна коритись недолі та злу?
Скільки ж то можна терпіти наругу і злидні?
Ця павутина липка, ці павучі пастки,
Що нависають над кожним промінчиком сонця,
Горло до бронхів встеляють, ламають кістки.
Сік витискають з живинки-душі аж до донця.
Може, і справді, змести за поріг увесь бруд,
В вогнищі гніву людського дощенту спалити?
Скільки ж то ще вигрівати на шиї іуд?
Час якнайвищий країні ім’я відновити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656399
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.04.2016
Трішки зайнята роботою. Тому подаю свій старий, але світлий віршик. Хай добрим буде день для вас, друзі! Мусить бути добрим! Головне, віру тримати і настрій піднімати - собі і близьким!
Алича зацвіла. Під вікном зацвіла алича!
Небо врешті вдягнуло накидку святкову, блакитну.
Промінь сонця стрибає, мов босе мале циганча,
Яке має п’ять гривень, що хтось йому з зарібку витнув.
Вітер грає на струнах ставків срібногрудих і рік,
Голе гілля дерев у такт музики Баха колише.
І під дивний мотив цей в березах нуртується сік.
І земля уже першими чистими травами дише.
І душа розкривається ніжним тюльпаном «Spring Green».
Набирає тепло у легені, де холод суцільний.
І виплигують з мозку бажання, мов з моря дельфін:
Жити, дихати вільно, любити цей світ божевільний!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2016
Все, що бачимо ми – то є видимість тільки одна.
І від того, що є на поверхні, далеко до дна.
Не приймаймо на віру просту очевидність речей.
Справжня суть їх завжди втаємничена є від людей.
Омар Хайям
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655509
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2016
І знову мовчанка – убивча мовчанка.
І знову стіна поміж нами із лісу.
І терпить фіаско моя забаганка -
Хоч якось із тебе зірвати завісу.
Ти душу мою розрізаєш на смуги.
Намотуєш їх на туге веретено.
Мій шлях укладаєш бруківкою туги.
І капають сльози Парижа до Сени.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2016
Буду нині дощем іти,
З хмари литись звитяжно, швидко.
Станеш в дім повертатись ти,
Змокнеш до останньої нитки.
До під’їзду тебе проведу,
Шепотітиму: «Мій голубе».
Безсоромно у всіх на виду
Цілуватиму твої губи.
Не під силу тобі відвернутись.
Хоч не вчуєш мій, може, щем,
Та я зможу тебе торкнутись
В дивний спосіб – отак, дощем.
ОРИГІНАЛ
Я сегодня прольюсь дождём,
Чтоб в машину ты сесть не смог,
Чтоб домой ты пошёл пешком,
По пути весь до нитки промок.
Буду рядом с тобой идти,
Что–то тихо тебе шептать,
И бессовестно на пути
На глазах у всех целовать.
Не увидит никто ничего,
Да и ты вряд ли что –то поймёшь,
Просто я, чтоб побыть с тобой,
Превратилась сегодня в дождь.
АОНИДА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655096
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 27.03.2016
Скільки крові стекло. Скільки сиріт і вдів.
Скільки ночей безсонних і сліз.
Скільки пам’ятних знаків, могил і хрестів.
Та із місця не зрушився віз
Той, в якому уся наша дружна сім’я
Мала в світлу приїхати даль –
Ту, котрій Україна Новітня ім’я,
Де сіяє магічний Грааль.
Скільки крові стекло. Скільки сиріт і вдів.
Скільки ночей безсонних і сліз.
Нам забути тепер смак загірклих медів
І надій, що пішли під укіс?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654726
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.03.2016
Вона його кохала ніжно чисто,
Мов луг зелений крапельки роси,
Немов орлиця гори кам’янисті,
Як спів пташок напровесні ліси.
Він заміняв їй сонце у негоду,
У спеку дощ, що пружився із хмар.
Пила його, немов джерельну воду,
Несла у серці, як небесний дар.
Вона його так віддано кохала.
Від іншої п’янів він у ту мить.
Вона його кохала ніжно чисто,
Мов луг зелений крапельки роси,
Немов орлиця гори кам’янисті,
Як спів пташок напровесні ліси.
Він заміняв їй сонце у негоду,
У спеку дощ, що пружився із хмар.
Пила його, немов джерельну воду,
Несла у серці, як небесний дар.
Вона його так віддано кохала –
Від іншої п’янів він у ту мить.
О, доле, нащо вкотре ти збрехала,
Що щастя її житом зашумить?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2016
Пройдися вуличками львівськими барвистими.
Вбери їх вигляд карколомний до зіниць.
Вся площа Ринок пахне кавою й туристами,
І чимось дивним із прадавніх кам’яниць.
Пройдись не поквапами мокрою бруківкою
Під легку музику вітриська і дощу.
Зайди до кнайпи, посмакуй собі вишнівкою,
Попробуй львівського з пампушкою борщу.
А у «Вірменці» випий каву, в турці зварену
По-стародавньому рецепту на піску.
І просвітліє небо галицьке захмарене,
Всміхнеться щиро, мов дитятко на візку.
Послухай вуличних музик – між них є генії.
Сходи на оперу, спектакль чи балет.
І ти почуєш міста Лева одкровення,
Свій дух розкриє, наче зрізаний букет.
Відвідай гай – отой Шевченківський із етносом
краян, в минуле тебе радо поведе,
цирк, галереї та книгарні з живоепосом,
І храми, де Господь давно на тебе жде.
Пройдися вуличками львівськими барвистими.
Вбери їх вигляд карколомний до зіниць.
Вся площа Ринок пахне кавою й туристами,
І чимось дивним із прадавніх кам’яниць.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654369
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 25.03.2016
Я тебе відриваю від серця, від тіла.
Зорі меркнуть у небі, біснується хіть.
Я тебе відриваю рішуче і сміло,
Як роки відривають на зламі століть,
Наче гілля сухе, як слова недолугі.
Боже, влий мені мудрості й сили до скронь,
Щоб ні кроку назад, ані диху на вугіль.
Я не хочу роздути погаслий вогонь.
Сум порив не зіб'є. Я в бою невідступна.
Відітну, відсічу без жалю всяку нить,
Що в клітини вросла непомітно, підступно.
Я тебе… вже тебе відриваю. Болить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2016
ДИТЯЧА ПІСЕНЬКА
1. Хоч ти малий – багато можеш,
Даремно час не витрачай
Зроби маленьке діло гоже,
Нарви в саду ягід на чай.
ПРИСПІВ:
Роби добро, роби добро.
Хай гріє серце сонця коло.
Роби добро, роби добро.
І усміхнеться все довкола.
І заспіває сад і ліс,
Подасть струмок свій срібний голос.
Станцює птах балет на біс.
Розправить плечі в полі колос.
2. Помий горнятка і тарелі,
Підлий вазон чи гарбузи,
Відполіруй усе в оселі,
Сходи за хлібом в магазин.
3. Даруй свій усміх рідним дому,
Усім, хто просить, помагай.
Сестрі чи братові малому
Під вечір казку прочитай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654151
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 24.03.2016
Я для тебе – ніхто, я для тебе ніяка.
Годі мучити душу, згинати хребет.
Новий день на порозі із голосом шпака.
Відпускаю тебе, відпускаю тебе.
Ти лети, кружеляй на широких просторах,
Піднімись на Говерлу карпатську, Тибет.
Я міняю позиції нот у мінорах,
Відпускаю тебе, відпускаю тебе.
Хай лягає імла на холодні бетони.
Знаю, небо під хмарами все ж голубе.
Я розмотую долі незнані рулони.
Відпускаю тебе, відпускаю тебе.
Я для тебе – ніхто, я для тебе ніяка.
Годі мучити душу, згинати хребет.
Новий день на порозі із голосом шпака.
Відпускаю тебе, відпускаю тебе.
Може бути піснею. Мені так писалося, як пісня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2016
Поезія – це вихор почуттів,
Це злива мислеформ і сплеск емоцій,
Волошки й маки між сухих житів,
Первистоцвіт у березневім соці.
Поезія – мелодія душі,
Це вітру подих і шаленство бурі.
Притулок для спочинку і рушій.
Снаги ріка для тих, хто у зажурі.
Поезія – це Космосу рука.
Це серця ватра й попелище болю.
Вона бува медвяна і п’янка,
І з перцем також – в ній всього уволю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2016
Вже ранок світло наливає в горщик дня..
Тобі підносить – випий, усміхнися щиро.
В смітник іде вчорашній день календаря
І гусне пір’ям новий шанс на ранах-крилах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653220
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2016
А ти знаєш, вже не пече.
Те, що в серці було – струхлявіло.
Зрозуміла, твоє плече
Не для мене роки тужавіло.
А ти знаєш, іде весна.
Сонце соняхом раннім світиться.
Напуває корінь земля.
Скоро краєві зеленітися.
А ти знаєш, я вже не та
І за образ тебе не кластиму.
Залишила кров блекота.
Те, вчорашнє, відпало пластами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653070
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2016
Кров недаремно Майданом пролилась,
Кращі у небо злетіли птахами –
Це, щоби ера нова народилась,
Виросли крила у душах і храми.
Схід недаремно трясе, лихоманить –
Зло хоче втримати славу і силу.
Але розвіються сірі тумани
Все, що не світле, піде у могилу.
І Московія заплатить за злочин,
Виб’є Господь із сідла її можість.
Дише вогнем і зубами скрегоче.
Дума, у світі пітьма переможе?
Те, що не вип’є любові святої,
В смітнище долі піде, наче шмата,
Рани свої Україна загоїть.
Бог допоможе їй велич підняти.
Смітнище - смітник.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652929
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.03.2016
Так мало справжності, так мало простоти.
Скрізь суєта своїх наставила капканів.
І ти втомився проти течії гребти,
Тримати шторм грудьми і кратери вулканів.
Багато слів, та не про те, та не про те,
Що серце визволити може від розпуки.
І пробивається крізь мур душі протест
Під наростаючі у грудях хрипи-звуки.
Так мало віри – віри в чисте і святе.
Любові мало, повно пороху і гриму.
А без любові це життя якесь пусте.
Воно втрачає силу запалу і стимул.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652821
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2016
Чемно вмився наш Назар,
Причесав чуприну.
Кашу з’їв, хрумкий сухар,
Випив чай із кмину.
Ноги впхав у чобітки,
Плащ вдягнув з овчини
І до школи залюбки
Поспішив хлопчина.
Викотився сонця круг
На майдан небесний.
Засіяло все навкруг,
До життя воскресло.
Йшов Назар, усмішку ніс
Просто за спасибі.
Тут Петро наставив ніс,
Лесь з подвір’я вибіг.
Бистрими птахами враз
Понеслись над світом.
Люблять школу, рідний клас
Ці чудові діти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652606
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 18.03.2016
Стрілись друзі-олігархи в пору вечорову.
Випили по три чарчини, почали розмову.
Каже Влад Павлові:
- В мене слон є офігенний.
- Слон? Він бабок потребує. Це ж тягар важенний.
- Як сказать! Мій травку косить. Діток водить в школу.
На собі продукти носить. Прибира зі столу.
Ще й сніданок приготує – каву і канапки.
- Брешеш!
- Ні. Подасть, прийду додому, навіть мені тапки.
- А продай мені такого.
- Чудної пів тонни? Ну, хіба, даси за нього два чи три мільйони.
- Півтора.
- Ні, два і крапка. Кажу ж, слон – знахідка.
- Ну, гаразд. Бери ті бабки, я не з ринку тітка.
Тиждень збіг, до Влада скочив:
- Слон – не офігенний. Весь газон мені столочив.
Виє, мов скажений. Розвалив гараж, стодолу, дім перевертає.
Ну, не слон – а катастрофа.
- Дарма його лаєш!
- Це чого ж?
- Як будеш так ти про нього казати, то не зможеш його іншим ніколи продати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2016
Я вас кохала щиро, ніжно,
Як первоцвітку березіль.
Як діти сонце в пору сніжну,
Як день після зимівлі джміль.
Для Вас світанки я росила.
Співала птахом біля скронь.
Палила спека Вас – гасила.
Мороз хапав – несла вогонь.
Я витягала Вас з мінору.
Я малювала Вами ніч.
А ви злітали завжди вгору,
Лиш пір’я сипалось до віч.
Березіль – березень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2016