Крилата (Любов Пікас)

ПРО ЖУРАВЛЯ ТА СИНИЦЮ (казка)

                 В  одному  містечку  жила  Синиця,  дзьобик    якої  був  тонкий  і  гострий,  як  спиця.  Хатка  Синиці  складалася  не  з  корінців,  моху  й  пір’їн,  а  з  цегляних  стін.  Була    вона  добротна,  триповерхова.  На  першому  її  поверсі  містилися  кухня,  ванна  й  туалет.  На  другому  –  вітальня  й  зала  простора  для  занять  спортом  і  танцями.  На  третьому  –  спальна  та  дві  гостьові  кімнати.  Позаду  хати  в  пані  Синиці  був  город,  на  якому,  що  б  ви  думали,  вона  вирощувала?  Не  знаєте?  Що  ж,  так  тому  й  бути,  скажу  –  жуків-листоїдів.  Навіщо,  спитаєте?  Здогадалися  вже?  Саме  так,  щоб  їх  викопувати,  сушити,  маринувати  і  взимку  споживати.  
         Якось    у  двері  дому  Синиці  постукав  Журавель,  той,  у  якого  плащ,  як  сніп  із  конопель.  Почула  ґаздиня,  на  якій  була  жовта  блуза  й  накидка  синя,  відчинила  двері.
-    Чого  тобі,  Журавлику?
-    В  гості  прийшов.  
-    У  мене  жаб  та  змій  немає.
-    А  що  є?
-    Жуки-листоїди.
-    Живі?
-    Ні,  запечені  в  тісті.
-    Підійде.
-    Тоді  заходь.
Зайшов  Журавлик-Журавель,  в  якого  плащ,  мов  сніп  із  конопель,  в  дім  Синички.  Завела  вона  його  до  вітальні.  Запропонувала  сісти  на  дивані,  ввімкнула  пультом  плазмовий  телевіор,  що  висів  на  стіні.  На  одному  з  телеканалів  ішла  трансляція  проєкту  «Караоке  на  Майдані».  
-  Давай  подивимось  це,  -  запропонував  Журавель.
-  Гаразд,  -  погодилась  Синиця.
Подивились  птахи  до  кінця  передачу,  а  тоді  Журавлик  і  каже:
-  А  чи  не  час  нам,  ґаздинько,  попити  чайку  з  тими  твоїми  жуками,  запеченими  в  тісті?
-    О,  друже,  їжу  треба  заслужити.    Та  й  небагато  в  мене  жуків  запечених.
-          А  скільки  маєш?
-    Три  штуки.  Як  їх  будемо  ділити?  Гм…  У  мене  виникла  ідея.  Я  зайду  в  Інтернет  на  ноутбуці,  знайду  там      програму  «Караоке».  Кожен  з  нас  проспіває  три  пісні,  й  отримає  за  них  бали.  Хто  набере  більше  балів,  того  й  запечинки  з  жуками  будуть.
-    Гаразд.
Синичка  ввімкнула  пісню  «Ой  синичко,  ой,  синичко,  чом  у  тебе  кругле  личко…»  Цю  пісню  вона  добре  знала,  неодноразово  співала  вдома  і  у  товаристві  птахів.  Тож  набрала,  співаючи  її,  більше  балів,  ніж  Журавель.
- Тепер  я  вибиратиму  пісню,  .-  мовив  Журавлик.
- Ні.    За  правилами  гри  наступну  пісню  вибирає  той,  хто  переміг.
- Гаразд.  
Синичка  вибрала  цю:  «І  хай  сніг  собі  мете,  в  мене  тепла  хатка  є».  І  знову  виборола  першість.
- Ти  щиро-дзвінко-весело  заспівала  цю  пісню,  Синице-сестрице,  бо  не  могла  інакше.  В    тебе  й  справді  тепла  хатка  є.  А  я  змушений  покидати  рідний  край  і  летіти  на  південь,  далеко,  туди,  де  не  мете  сніг,  не  замерзають  ріки,  де  я  можу  собі  корм  знайти.
- А  ти  залишайся.  Перезимуєш  в  моїй  хаті.
- Що  ж  я  їстиму?  Твоїми  жуками  я  не  зможу  насититись.
- А  ти  жаб-вужів  налови  та  й  під  сонцем  насуши.
- А  де  я  в  тебе  спатиму?
- В  гостьовій  кімнаті  на  третьому  поверсі.
- Але  я  боюся  по  снігу  ходити,  в  мороз  літати.  Що  ж  я  буду  всю  зиму  триматися  хати?
- Звикнеш  до  холоду.  Починай  загартовуватися  від  сьогодні,  зміцнювати  свій  імунітет.
- Як?
- Зарядку  роби,  скачи,  танцюй,  обливайся  літньою  водою,  пірнай  у  холодну.
- Ти  так  робиш?
- Звісно.
- А  давай  спершу  чаю  поп’ємо,  а  тоді  продовжимо  розмову.    
- Давай.  Але  ще  одна  пісня  чекає  нас,  Журавлику!
- Я  пам’ятаю.
Синиця  ввімкнула  накінець  ось  цю:  «Небеса  тремтять,  журавлі  летять  у  далекий  вирій».  На  цей  раз  більше  балів  набрав  Журавлик.  Він  її  серцем  відчував,  кожний  рядок  тягнув-виводив  протяжно  й  журливо.  
- 2:1,  Журавлику.  Це  означає,  що    дві  перепічки  мої,  а  одна  твоя.
- Хай  буде  так.
- Але  так  не  буде.  Ти  мене  розчулив  останньою  піснею.  І  ще…  ти  –  мій  гість.  Тому  тобі  перепаде  на  одну  запечинку  більше.
Журавель  тільки  крила  в  боки    розвів.  Повела  Синиця  його  до  кухні.  Чай  з  м’яти-рути  заварила,  в  горнятка  налила.    Запечинки  на  таріль  виклала.  
- Пригощайся,  -    мовила.
Попоїли  вони  гарно  й  Синичка  повела  гостя  до  спортивної  зали.  Там  птахи  під  музику  пострибали,  покружляли,  поприсідали,  по  периметру  кімнати  походили,  побігали  і  навіть  трішки  політали.  Аж  повпрівали.
Коли  посиділи,  остили,  вирішили  до  озерця  податись,  в  його  чистій  водиці  скупатись.  Пішли.  Скупались.  Сіли  на  бережку.  Аж  чують  журне  «кру-кру-кру!»  
- Та  це  ж  мене  сестри,  брати,  друзі,  родичі  гукають-шукають,  де  я  так  надовго    пропав,  не  знають,  -  каже  журавель.  
- Ти  їм  не  сказав,  що  йдеш  до  мене  в  гості?
- Ні.  Повз  твою  хату  проходив  випадково,  побачив  на  ній  таблицю  «Будинок  Синиці»  та  й  вирішив  дізнатися,  знаєш,  як  ти  живеш-поживаєш.  Добре  з  тобою  я  день  провів.  Все  мені  сподобалось  –  і  обід,  і  розваги.  Дякую  за  гостинність.  Але,  мабуть,  я  не  залишуся  в  тебе  на  зиму,  полечу  у  вирій.  Не  можу  відірватися  від  своєї  любої  родини,  покинути  друзів,  з  якими  все  літо  провів.  Та  і  їм  без  мене  ніяк.  Чула  ж,  як  вони  сумно  кричали,  коли  мене  шукали?    Тож  бувай,  Синице!    Заходь  до  мене  тепер  у  гості,  поки  я  в  теплі  краї  не  помандрував.  Я  живу  за  рікою,  ось  там,  дивись,  де  кущ  калини  й  очерет.  Дім  у  мене  не  такий  великий,  як  у  тебе,    але  в  ньому  знайдеться  щось  смачне  для  такої  хорошої  гості,  як  ти.    Зайдеш?
-  Мабуть.
-  Тільки    не  відкладай  надовго  свій  візит,  бо  десь  за  тиждень  я  відбуду  до  Африки.
-  Дякую  за  запрошення,  друже!  Завтра-післязавтра  чекай  на  мене!  
Прийшла  Синичка  до  Журавлика  наступного  дня  по  обіді.  Не  з  порожніми  руками  прибула  в  дім.  Торт  принесла  з  ягодами,  який  сама  спекла.  Про  те,  що  журавлі  люблять  їсти  ягоди,  дізналася  з  Інтернету.    Журавель  радий  був  бачити  Синицю.  Він  познайомив  її  зі  своєю  родиною  –  дружиною  та  двома  дітками.  Посадив  гостю  на  диван  у  кімнаті,  яка  була  одночасно  вітальнею  і  спальнею  для  батьків-журавлів.  Поки  господар  помешкання  носив  пригощення  на  стіл,    а  його  дружина  смажила  на  кухні  гусениці  для  Синиці,  дітки-журавлята  розважали  гостю.  Вони  весело  співали  й  танцювали  біля  неї.      Коли  стіл  був  накритий,  всі  сіли  довкруж  нього,    їли,  пили,  балакали,  співали.  Як  за  вікном  стало  смеркатись,  Синиця,  подякувала  родині  Журавля  за  гостинність,  побажавши  всім  її  членам  щасливої  дороги  і  відбула  додому.
- До  зустрічі  в  наступному  році!  –  крикнула,  випурхнувши    за  поріг  дому.
- До  зустрічі,  Синичко!  –  мовили  в  один  голос  журавлі.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774391
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2018

КІТ НА ГРЯДЦІ (оповідання)

       
       Чотирирічна  Уллянка  з  мамою  Тетяною  і  татом  Миколою  проживала  в  одному  із  живописних  куточків  України  –  в  Моршині.  Дівчинка  любила  своє  місто  –  його  маленькі  чисті  вулички  з  охайними  будинками  та  людьми,  які  прогулюються,  та  парк  із  білками  та  голубами  в  центрі.  Дуже  любила  дитина    своїх  батьків,  родичів  і  все,  що  її  оточувало  –  дерева,  кущі,  квіти,  трави,  собак,  котів  і  пташок,  що  співали  в  їхньому  невеличкому  садку.  Любила  бігати  подві’рям,  гойдатись    на  гойдалці,  що  стояла  біля  кущів  винограду.
       Якось  дівчинка  захворіла:  мала  нежить  і  трішки  покашювала.  Тому  мама  надвір  її  в  цей  день  не  пустила,  хоч  маленька  й  просилася.  Уллянчина  бабуся,  яка  також  проживала  в  Моршині,  лише    в  іншому  будинку  й  на  іншій  вулиці,  вирішила  провідати  малу.  Тим  паче,  що  ніяких  перепон  щодо  цього  не  існувало.  Була  субота,  а  в  цей  день  бабуся    мала  законний  вихідний.  Тож  взяла  внучці  баночку  меду  з  дому,  торбинку  грецьких  горіхів  і  пішла.    Як  тільки  переступила  поріг  помешкання  Уллянки,  мала  кинулася  їй  в  обійми.  Мама  забрала  гостинці  від  бабусі,  подякувала  їй  за  них,  швидко  розповіла,  що  можна  дитині  давати  з  їжі  й  пиття  й  пішла  в  магазин  за  продуктами.    Як  тільки  вона  закрила  за  собою  вхідні  двері,  до  бабці  підбігла  внучка.  Вона  потягнула  її  до  вікна,  яке  в  коридорі  йде  вгору  майже  з  підлоги.
-  Подивись,  бабусю.  На  грядці  кіт  сусідський  сидить.  
Бабця  глянула  і  справді  побачила  рудого,  товстого  кота.  Він    порпався    у  ґрунті,  там,  де  вже  була  посіяна  морква.  Бабця    одразу  відчинила  двері,  крикнула  доньці,  яка  взувала  кросівки  внизу,  на  веранді:
-    Тетяно!  На  грядці  кіт  сидить.  Вижени  його,  бо  все  посіяне  своїми  лапами  перериє.
-    Добре!  -    відповіла  вона  і  вийшла.
Бабуся  із  внучкою  не  відійшли  від  вікна.  Вони  вирішили  подивитись,  що  буде  далі.  З’явилася  Софійчина  мама.  Вона  стала  лицем  до  грядки,  на  якій  сидів  кіт,  махнула  йому  рукою  і    крикнула:  «Ану  йди  звідси!»
Кіт  неспішно  підняв  своє  тіло  із  землі  й  подався  до  загорожі.  Коли  йшов,  тричі  оглянувся,    але  таки  здимів  із    подвір’я.    Мама  помахала  рукою  Софійці  з  двору,  посміхнулася  й  побігла  до  воріт.
-  Ходімо  тепер  до  вітальні,  бабусю,  почитаєш  мені  книжку,  товстеньку  таку,  з  малюнками.
Бабця  знайшла  її  на  полиці.  Сіли  собі  обидві  на  канапу,  обійнялися  міцно,  а  тоді  бабця    відсунулася  трішки  від  онуки  взяла  в  руки  книжку  й  почала  читати.    Дві  казочки  прочитала  малій  і  одного  віршика.  Обговорили  вони  твори,  роздивились    ілюстрації  до  них,  а  тоді  внучка    каже:
-    Бабцю,  давай  ще  раз  подивимось  на  грядки.
-    Навіщо?  Кіт  пішов.
-    А  раптом  знову  щось  цікаве  побачимо.
-    Ну,  гаразд.  Ходи.  
Підійшли  вони  до  вікна  в  коридорі  й  побачили  те  саме,  що  і  перший  раз.    Гладкий  рудошерстик  знову  сидів  на  городі  й  розгрібав  лапами  ґрунт.
 Бабця  аж  перемінилася  на  обличчі:  
-    Ти  подивись,  який  нахаба!  –  мовила.  -    Знову  прийшов  нам  шкоду  робити.
-    Бабцю,  не  злися,  кіт  не  нахабний.  
-    Ні?  А  навіщо  ж  тоді    лізе  на  чуже  подвір’я  і  порпається  на  грядці,  що  засіяна?
-    Розумієш,  його  таточко  пішов  на  роботочку.
Бабця  округлила  очі.
-    Ну-ну!  –  сказала.  -  А  мама?  Її  теж  кудись  понесло?
-    Ні.  Вона  вдома.
-    То  чому  не  дивиться  за  своїм  синком-котком?
-    Вона  стомилася  і  лягла  спати.  Мами,  бабусю,  іноді  стомлюються.  У  них  завжди  багато  роботи.  А  котик-синок  зголоднів.  Він  на  нашій  грядці  шукає  мишку.
- А  ти  не  голодна?
- Ні.  Хіба  пити  хочу.
Бабця  дала  Уллянці  чаю  з  медом.  Потім  зміряла  їй  температуру.  Була  нормальною.  Зраділа.  
- А,  може,  ми  з  тобою  помиємо  посуд  і  підметемо  в  кухні,  поки  мама  в  магазині  продукти  купує,  щоб  у  неї    менше  роботи    було?  Вона  ж,  мабуть,    теж  стомлюється.
- Хороша  ідея!  Я  підмету.  А  ти  помий  посуд.
Коли  те,  що  задумали,  зробили,  Уллянка  запропонувала  бабці  ще  раз  глянути  у  вікно.
 –  Ходімо,  -  мовила  та  малій.
Коли  підійшли    до  вікна  і  глянули  на  грядку,  то  кота  на  ній  не  побачили.  Може  і  справді,  подумала  бабця,  він  мишу  шукав  серед  ґрунту,  а  як  знайшов,  зловив  її  і  побіг  до  свого  дому?  Як  би  там  не  було,  добрим  є  те,  що  кіт  пішов.  
Невдовзі  повернулася  з  магазину  Уллянчина  мама.  Вона  зраділа,  коли  побачила,  що  кухня  прибрана.  Тетяна  подякувала  своїй  мамі  та  донечці  за  допомогу    і  пригостила  їх  обох  різними  фруктами,  які  купила.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774224
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2018

МАМА ЗАХВОРІЛА

У  Злати  мама  захворіла,  
Болить  поперек,  голова,  
Випалює  гарячка  тіло,
Немов  вогонь  в  печі  дрова.

В  лікарню  маму  забирають,  
Щоби  недузі  хіть  урвать.
У  доні  слізоньки  злітають,
Уста  стискаються,  тремтять.

В  торбину  мама  пхає  спішно
Халата,  тапці,  рушника.
Бере  Златуся  гнома  з  ліжка,
Несміло  мамі  простяга.

- Візьми  його,  -  говорить,  -  нене,  
З  собою,  -    й  платтячко  скубе,  -  
Хай  він  нагадує    по  мене,  
Про  те,  як  я  люблю  тебе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774084
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2018

НА ГАЛЯВЦІ

Три  ведмеді  на  галявці,  
Лиска,  вовк  і  десять  зайців,  
Білка,  ластівка,  корова
Вирішили  грати  в  «Лови».
Їх  зібрала  лиска  Вчилка.
Знала  правила,  лічилки.
Вірш  взялася  промовляти,
Щоб  ловця  між  всіх  обрати:
-  Раз,  два,  три,  чотири,  п’ять.
Вибіг  зайчик  погулять.
Вовк  навстріч  ішов  неситий.
Зайця  вирішив  зловити.
-  В  гру  цю  грати  ми  не  будем.
Це  занадто  –  вовку  в  зуби,  –  
Стали  зайці  тут  кричати.  
-  Текст  такий  не  можна  брати.
-    Добре,  інше  змовлю  я,
Раз,  два,  три,  чотири,  п’ять.
Білка  сир  знайшла  –  сховала.  
Пташка  вгледіла  –  забрала.
-  В  гру  цю  я  не  буду  грати.
Це  нечесно  –  відбирати,  -  
Стала  білка  тут  казати.
-  Текст  такий  не  можна  брати!
-  Добре,  інше  змовлю  я,
Раз,  два,  три,  чотири,  п’ять.
Біг  кабанчик  через  міст.  
Відірвав  корові  хвіст.
-  В  гру  цю  я  не  буду  грати.
Нащо  хвостика  чіпати?!  –  
Стала  мілка  тут  мичати.
-  Текст  такий  не  гоже  брати!
Бачу,  гри  не  буде  в  лузі.
Розбігаймось,  любі  друзі.
Вийшов  бурий  –  не  за  планом:
-  Можна  я  лічити  стану?  
Якось  сонячної  днини
Чув  лічилку  від  дитини,
Що  гриби  з  батьками  брала.
-  Ну,  давай,  -  руда  сказала.
-  Раз,  два,  три,  чотири,  п’ять.
Трави  влітку  так  п’янять!
Сонце  всім  дає  тепло,
Воду  -  річка,  джерело.
Любо  в  цьому  світі  жити!
Треба  тільки  всім  дружити:
І  ягнятам,  і  котам,  
Бегемотам  і  китам,  
Вовку,  зайцю  і  лисиці,
І  корові,  і  козиці,
Мамі,  тату,  бабці,  діду
І  сусідці  із  сусідом,
Місту  з  містом,  краю  -  з  краєм.
Річці  з  морем,  лісу  з  гаєм.
-  Ця  лічилка  добра  дуже.
Треба  брати  її,  друже,  -  
Мовила  лисиця  вмить
Й  почала  усіх  лічить.
Вовку  випало  лапати.
Решта  кинулась  втікати.
Зайця  вовк  зловив  одразу,  
Та  його  він  не  образив.
До-о-овго  грали  в  «Лови»  друзі,  
Веселилися  у  лузі.
А  як  добре  потомились,  
Лиш  тоді  порозходились.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773710
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2018

ВЕРЕДУЄ НИНІ ВЛАД

Вередує  нині  Влад.
Кашу  їсти  він  не  хоче.
- Дайте  кіндер-шоколад.
Це  змету      я  і  охоче.
- Не  корисна  їжа  ця.
Ще  й  у  зубі  робить  дірку.
Краще  справжнього  яйця
З’їж  ,  борщу  чи  сиру  мірку.
- Хочу  вафлі,  карамель,  
Тортик,    тістечко  барвисте.
Мій  животик-корабель
Прагне  цього,  щоби  плисти.
- Краще  риба,  суп,  куліш,
Ніж  продукт  лише  для  втіхи.
Хочеться  десерту?    Їж
Фрукти,  мед,  зефір,  …
                                                                   (Горіхи)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773530
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 26.01.2018

СИВА ХМАРА

ПІСЕНЬКА  для  малят

Сива  хмара  налетіла,
Затулила  небо  враз.
Тупотіла,  буркотіла
І  сльозами  пролилась.

ПРИСПІВ:
Кап-кап-кап-кап-ки  –  
Замочила  чобітки.
Кап-кап-кап-капки  –  
Мокрі  стежки  і  квітки.

В  дитсадок  ішла  Златуся  –  
Парасолька  у  руках.
- Я  хмарини  не  боюся,  -  
Так  співала  у  думках

Поводилась  чемно  Злата.
Ромі  коника  дала.
З’їла  порцію  салату,
Написала  букву  «а».

ПРИСПІВ:
Кап-кап-кап-кап-ка  –  
Написала  букву  «а»..
Кап-кап-капуся  –  
Де  ж  ти,  сонце,  ділося?

Пообідала,  заснула.  
Встала,  виїла  кисіль.
У  віконце  заглянула  –  
Зайці  лізуть  звідусіль.  

ПРИСПІВ:
Зай-зай-зай-зайці  –  
На  вікні  і  на  руці.
Зай-зай-зай-зайчики  –  
Сонцеві  промінчики.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773349
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 25.01.2018

ЦЕЙ СВІТ ДЛЯ ЩАСТЯ

Цей  світ    до  того,  щоб  приходив  день,
Життя  леліяв  променями    сонця,
Впускав  любов  і  радість  до  легень,  
При  скарбі    миру  ставив    охоронця.

Цей  світ  для  того,  щоб  росли  сади,
Щоб  гілля  гнулось  від  плодів  барвистих,  
Щоб  до  людей  приходив  з  лісу  Див
Під  спів  пташок  і  вітерцеві  свисти,

Щоби  пливли  хмарки  і  падав  дощ,
Мочив  сап’янці,    брук  і  парасолю,
Співав  до  хрипу  поміж  вулиць,  площ,
Поїв  цибулю,  бульбу  і  квасолю.

Цей    світ  для  того,  щоб  його  відбив
Поет  у  вірші,  в  полотні  художник,
Щоби  під  гру    сопілки  із  верби
Росли  смерека,  тис  і    подорожник.  
25.01.18                                                    Любов  Пікас

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2018

ДИТЯЧИЙ СВІТ

О,  БУСЛЕ!

- О,  бусле!  Світу  втіхо!
Що  в  дзьобі  гостроспицім
Несеш  ти?
- Віть  горіха,
Лежала  на  землиці.
- Навіщо  тобі  гілка?
Ти  ж  скоро  відлітаєш.
Он  вітер  взяв  сопілку,  
Тобі  прощальну  грає.
- Я  чую  звук.  Щемливий!
Та  наміру  не  маю
Летіть  в  далекий  вирій,  
Лишать  хатину  в  гаю.
- Як  виживеш  тут,  брате,
В  морозне  безжабів’я?
- Утеплю  свою  хату
І  насушу  кормів  я.
- Гаразд.  Як    буде  дуже
З  харчем  сутужно,  зимно,  
Заходь  до  мене,  друже,  
Прийму  тебе  гостинно.

ЗАЙЦІ
Що  це  є  за  дивина  –  
Скаче  біла  пелена
В  полі,  ніби  кінь  гарцює.
Зайці  це,  гопак  танцюють.

Змерзли  білі  вухані.
Чобітки  в  них  теплі?  Ні.
А  вночі  гуляв  Морозко,  
Все  покрив  тужавим  воском.

Ще  й  насіяв  скрізь  морозу,  
Що  його  поклав  до  возу.
Як  із  Півночі  до  нас
Йшов  у  цей  січневий  час.

 
КОНИКИ
Є  коник  –  бігунець,  
Що  служить  він  людині.
Є  коник-стрибунець,  
Що  лазить  по  стеблині.

Два  коники  оці,
Росою  вранці  вмиті,
Їдять  не  холодці,  
А  трави  соковиті.

Один  «І-го!»  кричить
І  форка,  коли  лячно.
А  другий  сюркотить,  
Наївшись,  світу  –    вдячний!

УКРАЇНА
Люблю  своїх  батьків,  
Село,  родину,  хату,
Пташок  веселий  спів,
Шум  кедра  у  Карпатах.

І  школу  я  люблю,  
І  друзів  –  за  підтримку,
І  дзенькіт  кришталю
На  озері  узимку.

Люблю,  коли  сади
Накинуть  білі  шалі.
Як  робить  день  сліди,
Як  місяць  без  печалі.

Люблю  свій  рідний  край  –    
Лісів,  полів  просторінь,
Дніпро,  Дністер,  Дунай,
Прароду  свого  корінь.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773139
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 24.01.2018

ЗАГАДКИ (риба)

4.  Риба  ця  живе  у  річці.
Петре,  Ігорю,  Марічко!
Ловиш  ти  її,  вважай,
Пальці  в  морду  їй  не  пхай.
Боляче,  як  вкусить,  буде.
Має  гострі  вона    зуби!
Виловити  її  –  мука.
Хижа.  Як  звуть  рибу  …
                                                                                           (Щука)
5.  У  океані  її  хата.
У  морі  може  жити  теж.
Велика,  сильна    і  зубата.
За  нею    ти  в  воді  не  стеж.
Раз  плюнуть  їй  тебе  догнати
І  пожувать,  як  черв’яка.
Не  смій  із  нею  загравати  –  
Вона  хижачка,  ще  й  яка!
Холодна,  як  в  гвинтівки  дуло.  
Як  звуть  її,  скажи?  …
                                                                                       (Акула)

6.  В  океані  він  проживає.
Але  лусочок  не  має.
Є  голівка  в  нього,    хвіст.
У  воді  танцює  твіст.
Він  не  риба,  а  ссавець.
І  великий  молодець.
Добрим  другом  є  людині.
Помагає  їй  в  хвилині
Небезпеки.  Мудрий,  гожий.
Виконати  трюки  може.
Лікар  також  добрий  він.
Як  же  звуть  його?  …
                                                                               (Дельфін)

7.  Ця  риба  любить  чисту  воду.
 Бува  червона,  срібна  теж.
Гуляє  в  будь-яку  погоду.
В  річках  Карпат  її  знайдеш.  
Любив  Франко  її  лапати,
Коли  над  ним  крутився  лель.  
Мав  звичку  пстругом  її  звати.
А  інша  назва  як?  …
                                                                                         (Форель)
8.  Невеличка  ця  рибина.
У  річках,  озерах  є.
Білий  низ  і  срібна  спина.
Хвостиком  об  хвилі  б’є.
Лускою  покрите  тіло.
Плаває  в  воді  уміло.
Край  прабатьківський  –    Китай.
Верх  злотистий  –  не  лапай,
Бо  така  в  Червоній  книзі.
В  тебе  подив  на  мар  мизі?
Спритна,  робить  викрутаси.
Хто  це,  дітоньки?  …
                                                                                           (Карасик)

9.  Зверху  сіра,  знизу  біла.
Плавники  червоні.
В  річці,  озері  осіла
І  в  болотній  зоні.

Їсть  усе  вона    без  тями  –  
Менша  ж  черевика.
В  жовтім  оці  –  чорна  пляма.
Чисельність  велика.

Водоростей  і  комашок,  
Черв’яків  мотлошить.  
Не  здолать  їй  черепашок,  
Та  рачків  розносить.

Важко  є  її  рибалці
На  гачок  піймати,
Бо  її  не  всяким  кормом
Можна  здивувати.

Ловлять  взимку  її,  влітку.  
А  зоуть  цю  рибу  …
                                                                 (Плітка)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773018
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 24.01.2018

ЩО ЗА ДИВО!

Я  вийшла  вранці.  Що  за  диво?
Заклякла,  взяв    мене  аж  гик.
Свою  пухнасту    білу  гриву
Наставив  місяць  Січовик.  

Крутивсь  довкола,  наче  дзиґа.
Смішинки  сипав  навсібіч.
І  розтопилась  в    серці  крига,  
Тепло  розлилось,  наче  піч

Хтось  розпалив  в  душі.  То  Січко,
За  ніч  пошив  жупан  до  ніг.
Тримав  до  рання  місяць  свічку
Йому,  щоб  бачити  він  міг.

Зумів  білилом  чуб  натерти
Січкар,  посох    у  руки  взяв.
Ну,  що  ж,  скажу  я  вам    відверто,
Мене  він  нині  здивував!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772812
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.01.2018

ЗАГАДКИ. РИБИ

1.В  ріці,  у  морі,  у  ставку
І  в  океані  проживає.
Не  шубку  носить,  а  луску,
Плавці,  хвоста,  голівку  має.
                                                                                                 (Риба)
2.  Риби  є  рослиноїдні  –  
Ряску,  водорість  хапають.
А  ще  хижі  є,  всеїдні  –  
Перші  –  інших  риб  з’їдають.        
Другі  –  все,  що  будить  слину  –  
Рибку  чи  якусь    …    
                                                                                       (Рослину)

3.Риба  ця  жила  в  Дніпрі,
В  Чорнім  морі  і  Дністрі.
У  Азовськім  морі  теж
Плодилось  її  без  меж.
Але  римляни  і  греки,
Взявши  з  дому  довгі  глеки,
Йшли  в  край  наших  праотців,
З  вод  тягнули  рибу  цю.
Глеки  нею  наповняли,  
Як  зі  сітей  витягали.
Їх  везли  в  свій  край  по  ріках,
Розвели  –  тепер    без  ліку.
Станції  ще  електричні  
В  місці,  де  текла  вода,
Закривали  ходи  звичні
Рибі  цій,  що  з  моря  йшла.
Ну,  й  свої  над  нею  ви́сли,  
Риба  ж  ця  смачна,  корисна.
Довжина  –    Не  пів,  не  метр  –  
Три.  Як  звуть  її?  …
Риба  ця  в  Червоній  книзі.
Зберегти  її  зумій.
Карася  у  лусці  сизій
З  вод  тягни,  її  ж  –  не  смій!
                                                                       (Осетер)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772775
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 22.01.2018

КРАПЛИНКА

В  Моршині  біля  каплички
Народилася  Краплинка.
Голубе  у  неї  личко,  
Помережана  хустинка.

Ростом  Крапелька  маленька  –  
Не  розгледіти  долонь.
Тіло  мокре,  холодненьке,  
Але    серце,  мов  вогонь.
 
Стріне  вас,  то  поцілує,
Має  тисячі  ідей.
Чим  займається?  Лікує  
І  очищує    людей.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772641
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 21.01.2018

ЗАГАДКИ (безпека 7)

60.  Коли  встав    ти  з  ліжка  зранку,
Тільки  місяць  згаснув,  
Хочеш  сісти    до  сніданку,
З’їсти  кашу  з  маслом.
В  ванній  спершу  без  принуки  
Вичисть  …,  вимий  …
                                                                         (Зуби,  руки)

61.  Як  заходиш,  Ромо,  Мілко,
У  багатоповерхівку
І  не  хочеш  сходи  брати
Ти  ногами,  мусиш  знати,
Як  із  ліфтом  себе  вести,  
Щоби  лихо  геть  відвести.
Не  сідай,  Олено,  Ромцю,  
Ти  у  ліфт  із  ...  .
Не  спіши  скакать  бульдогом,  
А  дивись  собі  під  ….
Можуть  двері  відчинитись,    
А  кабіна  –  не  з’явитись.
Та  якщо  усе  в  порядку  –  
Їдь,  лиш  не  роби  зарядку  -  
Ліфт  не  можна  хилитати,
Щоби  його    не    …  .
Ще  одно  запам’ятай:
Як  у  домі  вогнеграй,  
В  ліфт  тоді  не  заходи,  
Щоби  не  зазанать  біди.
Може  наповнити  враз  
Середину  чадний  …  
                                                           (Незнайомцем,  ноги,  поламати,  газ)

62.    .    Коли  в  місті  чи  в  селі
Бачиш  дім,  що  його  зводять,  
То  згадай,  що  вчителі
Раз  у  раз  до  вас  доводять:
Гратися  біля  будов  –  
Справа  дуже  небезпечна.
Кран  там,  наче  птахолов,  
Ловить  цеглу,  розчин  ґречно,  
Але  може  він  тебе  
Ненароком  зачепити.
Та  ще  й  труби  з  трав-стебел
Виглядають,  цегла  бита.
Перечепишся,  впадеш
І  травмуєшся,  малечо.
Зверху  може  впасти  теж
Щось  важке  тобі    на  …  
                                                                           (Плечі)

63.  Щодня  сміття,  це  зна  й  мала  школярка,  
Несемо  з  дому,  кидаємо  в  бак.
Його  везе  на  звалище  сміттярка,
Та  ти  не  пхай  туди  свій  носик-гак.
На  звалищі  отруйні  є  комахи,  
Тварини  здичавілі  –  пес  і  лис,
Ворона,  крук  і  яструб  –  хижі  птахи,
В  сміття  кидають  зчаста  дзьобик-спис.
Яку  загрозу  можуть  вони  мати
Для  тебе?    …
                                                               (Отруїти,    покусати)

64.  Як  хочеш  ти  здоровим  бути,
Корисну  їжу  споживай,
Не  допускай  до  серця  смути
І  гніву    в  ньому  не  тримай.
Вставай  раненько,  будь  у  русі,
Щоб  хліб  завжди  був  на  обрусі.
Пускай  добра  у  світ    ручай
І  своїм  кривдникам  …        
                                                                                                 (Прощай)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772602
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 21.01.2018

ЗАГАДКА (безпека 6)

Як  бачиш  річ,  тобі  не  знану,
Не  поспішай  її  тягнути,
Торкати.  Петрику,  Романе,
Це  може  небезпечно  бути.

Та  навіть    знану  не  бери,  
Як  бачиш  десь  у  місті,  синку,  -  
Коробку,  сумку  між  трави,
У  смітнику,  біля  будинку.

Тим  паче,  як  уверх  стирчить
Антена,    цокіт  йде  з  автівки,
Із  речі  шнур  вужем  біжить,
Це  може  бути  …
                                                                                   (Вибухівка)
По  зебрі  переходь  шосе,
Та  не  по  тій,  що  слід  несе,
Що  смуги  -    спинкою,  по  ніжці  –  
По  пішохідній  йди  …  
                                                                                                       (Доріжці)

Як  бачиш  електричний  дріт,  
Що  його,  наче  корінь  кріт
Розгриз  хтось,  він  лежить  в  траві  
(Зробив  це,  мабуть,  буревій!)
І  йде  «ж-ж»  від  нього  звук,  
То  не  бери  цей  дріт  до  рук,
Правило  знай,  вклади  до  дум,
Не  нехтуй,  вдарить  може    …
                                                                                     (Струм)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772413
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 20.01.2018

ЛІС

Ліс  –  це  домівка  для  тварин  –
Вовків,  лисиць,  зайчат  і  лосів.
Нема  там  вулиць  і  вітрин,  
Шосе,  автівок,  хмарочосів.

Зате  без  ліку    в  лісі  є
Кущів,  дерев,  травинок  різних.
Там  в  барабани    дятел  б’є.
Ведмідь  виводить  соло    грізно.

Зозуля  шле  своє    «ку-ку».
Сосна  в  обіймах  вітру  в’ється.
Зима  просіює    муку
Крізь  хмарне  сито  і  сміється.

Там  навесні  будує  дім  
Мала  червона  мурашина.
Звірят  нечемних  страшить  Грім.
Плоди  виношує  шипшина.

Там  ягідка  на  різний  смак,    
Борсук  вишукує  ропуху.
Влаштовують  змія,  слимак
Суперництво  на  швидкість  руху.  

Барвисті  квіти  там,  гриби  –  
Збирай,  хай  це  тебе  щасливить.
Лиш  кривди  лісу  не  роби,
Знай  -  він    твої  легені  живить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772388
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 20.01.2018

ХРЕЩЕННЯ ГОСПОДНЄ

Ще  не  клює  Тебе,  мов  ягоду,  шпаки,  
Натовп.  Вода  Йорданська  з  трепетом  приймає.
Первосвященики  не  гріють  кулаки,
Плівки  зневаги  з  них  ніхто  ще  не  кидає  .

Ще  Юда  думає,  із  чого  мати  зиск,
Не  цілував    Тебе  в  щоку,  гріха  не  глибив.
В  очах  Петра-рибалки    грає  диво-блиск  –  
У  сітях  тих,  що  він  наставив,  повно  риби.  

Іще  нагайкою  не  гОстили  Тебе,  
Не  верещали:  «Розіпни  його!  Він  винен!»    
Ще  цвіт  всміхається    до  Тебе  зі  стебел.
І  сходить  Дух  Святий  у      тілі  голубинім

Над  Твоїм  тілом.  З  неба  чути  глас  Отця:
-  Це  Син  мій  любий!  В  нім  моє  благовоління!  
Іван  радіє    -  чує  й  бачить,  до  лиця
Твого  летить  потік  осяйного    проміння.  

Ще  попереду  в  Тебе  муки    на  хресті.
А  нині  ..  щільно  Іоан  у  воду    кута,
Щоби  здійснилися  пророцтва  всі  святі:
Воскрес  по  смерті,  розірвав      шеолу    пута

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772228
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 19.01.2018

О, КВІТКО-МРІЄ!

О,  квітко-мріє!Ти  таки  буваєш  
рожевою,  коли  тебе  купає  
у  перших  сяйних  променях  Ярило,  
Бог  сонця.
Як  вітер  тобі  пісню  виграє  –  
Веселу,  жваву,  про  любов  солодку  –  
таку,  як  персик.
Як  іскорка  із    серця    батька-грому
розпалює  в  очах  твоїх  глибоких  
живинку    дива.  
Як  голос  прабатьківської  землі    
запевнює,  що  плодом  можеш  стати.
Буваєш  ти  блакитною,  о,  так  –
у  світлу  ніч,  залиту  сріблом    зірки,  
загойдану    в  колисці  місяченька,
в  час  сну,    як  небо  янголи  тримають
плечима.
Й  зеленою  буваєш  –  в  час,    коли  
стебло  пускаєш  з  кореня  до  сонця,  
як  простягаєш  ввись  листки-долоні,  
складаєш  світу  перший  свій  верлібр.  
І  жовтою.  Еге  ж.  Коли  тебе  
підошвами  брудними  гаків-слів  
витоптують  всілякі  пописаки.  
І  білою  буваєш  ти,  авжеж  –  
у    час,  коли  в  потилицю  тобі  
зима  глядить  і  дихає  морозом,
чи  обціловують    із  ніг  до  голови  
пелюстки  вишні.
Червоною  буваєш  ще  ти,    так  –  
як  гострий  серп  ненависті  і  злоби,  
бездумності  сліпої  і  глухої
без  жалю  обтинає  цвіт  душі.
О,  квітко-мріє!  Квітко  дорога!
Буваєш  ти    і  чорною,  хоч  прикро  
Константувати  це.  Та  є,  що  є.
Коли  ти  зодягаєшся  у  темне?
Коли  палають  шини  і  будинки
І  дим  влізає  змієм  в  твій  геном.
Коли  снаряди  залишають  вирви
на  полі  посивілої  душі.
Коли  вогонь  ворожості  та  глупства
найвищу  набира  температуру,
На  попіл  перетворює  стебло.
О,  квітко-мріє!  Квіточко  моя!  
Ти  не  здаєшся  навіть  і  тоді.  
Відроджуєшся  з  попелу,  як  фенікс.
Встаєш,  немов  світанок    після  сну.
Летиш  на  сто  розхристаних  вітрах,
У  кулачку  тримаючи    насіння,  
Щоб  кинути  його  у  землю,  десь  
Туди,  де    поряд  подих  джерела.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772082
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2018

ЗАГАДКИ (безпека 5)

44.  Хочеш  бути  сильним,  бравим,  
Споживай    корисні  страви.
Кашу,  сир  кидай  у  горщик,
Суп  з  кваску,  червоний  …
                                                                                                 (Борщик)

45.  Щоб  вчення  було  не  слізне
І  знання  росли  горою,  
Не  засиджуйся  допізна
За  комп’ютерною  …
                                                                                                       (Грою)

46.  На  самокаті,  роликах,  на  скейті
Летиш,  як  птах,  та  тільки  по  землі.
Пан  вітер  грає  марш  тобі  на  флейті.
Так  гарно  в  час  цей,  весело  тобі.
Та  може  бути  часом  і  біда,  
Коли  впадеш  і  вдаришся  коліном,
Чи  постраждає  лікоть,  голова.
Щоби  цього  не  сталось,  що  потрібно
Тобі  у  супермаркеті  придбати,  
Кататись  йдеш  –  цим  тіло  захищати?
                               (Наколінники,  налокітники,                
                                           надолонники,  шолом)

47.  Я  круглий  фрукт,  жовто-вогнистий.
Мене  потрібно  часто  їсти,
Щоб  не  спіймати  грип,  ангіну.
Є  йод  в  мені  і  вітаміни,
Часом  терпкий.  Не  їж?  Дарма.
Корисний.  Звуть  мене  …
                                                                                                               (Хурма)

48.  Фрукт  і  овоч  споживай,  
Вчасно  їж  і  спать  лягай,  
Щоби  тіло  йшло  у  лет
І  міцнів  …  
                                                                             (Імунітет)

49.  Школярику,  дорослий  чи  малюк,
Щоб  не  звалила  з  ніг,  мов  вітер  сливку,
Тебе  вітрянка,  віспа,    кір,,  кашлюк,
Піди  в  лікарню    і  зроби  …
                                                                     (Прививку  –  
                                                                         щеплення)
50.  Шкодить  мозку  та  легеням,  
Серцю,  шлунку.  Олю,  Ксеню,  
Дихай  киснем  в  лісі,  парку,  
А  не  димом  від  …  
                                                                                 (Цигарки)

51.  Що  за  річ  це,  вип’єш  –  прієш,
Захмелієш,  задурієш,
Низить  сили  та  контроль?
Це,    звичайно  …
                                                                             (Алкоголь)

52.  Коли  будеш  це  вживати,  
Можеш  ти  залежним  стати.
Мозок  відімре,  печінка,
Шлунок,  нирки,  селезінка.
Будеш  падати  в  калюжу,  
В  сніг,  на  лід  в  зимову  стужу.
Ти  позбудешся  родини,  
Добрих  друзів    і  хатини.
Стане  він  тобі  король.
Що  це?  Звісно,  …
                                                                     (Алкоголь)
53.  55.Є  така  речовина,  
Спробуєш  –  і  дах  стина.
Відбирає  розум,  сили,
Серце  рве,  роки    і  жили.
Швидко  ти  стаєш  залежним,
Не  поводишся  належно.
Хочеш  ще  і  ще  приймати,  
А  як  ні  –  тебе  ламати
Буде,  корчити  в  судомах.  
Нині  це  усім  відомо.
Тож  цю  річ  ти  обходи.
Як  зовуть  її  скажи?
                                                                 (Наркотик)

56.  Є  у  фрукті,  у  людині,  
В  овочі,  у  деревині,
У  медузі  та  амебі,
У  землі  є  і  у  небі.
Кожен  носить,  споживає,
Хоч  вона  смаку  не  має.
Та  без  неї  все  загине.
Бережи  її,  людино!
                                                                                                   (Вода)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771913
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 17.01.2018

ЗАГАДКИ (безпека 4)

Коли  сам  у  домі  ти,  
Газ  вмикати  не  спіши.
Не  розводь  вогонь  у  печі,
Не  суши  над  газом  речі,  
Галю,  Петрику,  Олеже.
Може  виникнуть  …
                                                                                                 (Пожежа)

Як  не  хочеш  ти  спалити
Хату,  ліс  чи  стіг  сухий,  
Сам  не  зможеш  загасити
Ти  вогонь,  бо  він  страшний,  
Не  запалюй,  май  цю  звичку,
Ти  сірник  чи  …
                                                                                     (Запальничку)    

Часто  в  кухні  газ  палає,  
Борщ  вариться,  холодець.
Той  хто  правила  всі  знає,  
Їх  тримає,  молодець  -  
Вчасно  витяжку  вмикає,  
Щоб  не  лився  чадний  газ.  
А  як  витяжки  немає,  
Кожен  має  знати  з  нас,  
Що  робити  чинно,  тихо,  
Щоб  не  трапилося  лихо.
Знай  і  ти,  Назаре,  Мирку,
Відчиняти  слід  …
                                                                               (Кватирку)

Не  тримай,  Софійко,  Галю,  
На  горищі,  у  підвалі,
Біля  газу,  біля  печі
Небезпечні  людям  речі
У  відкритій  банці,  мичці,  
Що  їх  звуть  …
                                                                             (Легкозаймисті)

На  електробатареї
Полотенце  не  суши.
Заіскрити  може  з  неї
І  спалити  твій  рушник.
Палахкоче  часто  злобно
Зігрівайчик    …
                                                                           (Саморобний)
Як  горить  електропровід,  
Прилад  ваш  димує,
Плакати    –  іще  не  повід,  
Правило  існує:
Треба  встати  з  табуретки,    
Шнур    забрати  із    ….
                                                                     (Розетки)

Та  тягнуть  за  шнур  не  можна.
Це  повинен  знати  кожний  –  
Може  загин  він  містити,
Оголитись,  струмом  бити.
Із  розетки,  знай,  Гаврилку,  
Витягать  потрібно…
                                                                                 (Вилку)

Щоб  здоровим  був  ти,  дужим,  
Вчитись  міг  у  школі,  друже,
І  не  корчить  кислі  міни,  
Треба  їсти  …
                                                                                   (Вітаміни)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771911
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 17.01.2018

ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО

Ну,  чому  пішов  ти  в  двадцять  вісім,
В  час,  як  твої    гідність  і  талант  
Вміло  поєднались  у    замісі,  
Щоб  родилось  слово  –  діамант?

Правди  прагнув  над  усе,    не  слави,
Україну,  наче  цвіт,  любив.  
Вірний  син  її  ти  з-під  Полтави,
Той,  хто  ген  прароду  не  згубив.

Ну,  чому  ламають  кращим  вісі,
Замість  цвіт  живить,  його  скубуть?
Ти  прожив  всього  лиш  двадцять  вісім,  
Та  твоєму  слову  вічність  буть!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771120
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2018

ЩО Я МОЖУ?

Що    я  можу  сказати  ново́го?
Всі  слова  вже  кимось  були  сказані.
І  про  сніг    за  грудневим    порогом,  
Про  дерева,  хустками  пов’язані.

Про  салюти,  зірками  начинені,  
І  про  місяць,  що  ніс  колупає.
Про  серця,  для  сторонніх  зачинені,  
І  про  тінь,  що    гінця  доганяє.

Що  нового  сказати  я  можу?
Оду  склали  весні  вже    і  літові.
От  хіба  що  в  конверт  душу  вложу
І  відправлю  майбутньому  світові.

От  хіба  увіллю  краплю  крові
В  сині  жили  Землі  –    терпить  зміни,
Повплітаю  квітки        кольорові  
В  сиві    коси  Матусі-Вкраїни.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771009
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.01.2018

ЗАГАДКИ (безпека 3)

24.  Які  предмети  є  потрібні,  гожі,  
Та  ними  ти  поранитися  можеш,  
Коли  береш  з  полиці  їх,  із  теки
І  нехтуєш  законами  безпеки?
                                           
(Ножиці,  шило,  ніж,  пилка,  долото,  різець)

25.  Як  ножицями  тнеш  папір,  тканину
Бо  хочеш  скласти    з  них  якусь  картину,
Пошити  щось,  зробити  сувенір,  
Щоби  торкала  праця  твоя  зір,  
В  руках  ти  вірно  ножиці  тримаєш,  
Нікого  на  біду  не  наражаєш?
Кінці  донизу  направляєш,  вгору?    
Біжиш  по  класу  чи  по  коридору,  
Наставивши  предмет  колючий,  гострий
На  тих,  хто  в  школі  вчиться,  вчить  чи  гостей?


26.  Який  предмет  у  руки  варто  взяти,  
До    струму  під'єднати,  ним  вести,
Щоб  вирівняти  одяг  від  пом’ятин,
Вдягнуть  його,  по  вулиці  іти?
                                                                                   (Праска)

27.  Який  предмет  розкаже  чи  покаже,  
Де  повінь,  шторм,  судно  пішло  на  дно,  
Додати  може  позитивних  вражень,  
Транслюючи  футбол,  концерт,  кіно?
                                                                                             (Телевізор)

28.  Яким  предметом  ти  відмиєш  бруд
Із  одягу  дорослих  та  малечі  
Так,  щоби  руки  не  відчули  труд?
Він  струм  візьме    і  сам  почистить  речі.
                                                                                                 (Пралка)


29.  Який  предмет  з  тобою  завжди  є,  
Зв’язком  тобі  він  із  людьми  слугує,  
Електрику  періодами  п’є,  
Уранці  будить,  музику  дарує?
                                                                                                   (Телефон)

30.  Предмет  цей  майже  в  кожного,  повір,  
Для  того  він,  щоб  текст  якийсь  набрати,  
Статтю  знайти,  малюнок  чи  худ.  твір,  
Цікаве  щось  побачити,  пізнати.
Він  редагує  текст,  не  ловить  гав,
Відтворить  пісню,    відео  охоче,  
Вкладе  у  папку  те,  що  ти  набрав
І  збереже  у  пам’яті,  як  схочеш
Дає  можливість  юнці,  юнаку
Тягнути  щось  корисне  із  контенту,
Зв’язатись  з  тим,  хто  в  іншому  кутку
Села  чи  міста,  краю,    континенту.  
                                                                           (Комп’ютер)

31.  Як  пошкоджена  дротинка
В  приладах,    що  тягнуть  струм,
Вимикач,  розетка,  вилка,  
То  візьми  таке  до  дум:
Зламаним  не  користуйся,
Майстра  клич  мерщій,  не  дуйся.
Струм  –  не  нитка  на  одежі,
Може  виникнуть  …
                                                                     (Пожежа)  

32.    Приладами  користайся  
Без  пошкоджень  гами.
Та  до  них      не  доторкайся,  
Мокрими      …,  
                                                                                 (Руками)

33.  Як  горить  електропровід,  
Прилад  ваш  димує,
Плакати    –  іще  не  повід,  
Правило  існує:
Треба  встати  з  табуретки,    
Шнур  заьрати  із    ….
                                                                     (Розетки)
Та  тягнуть  за  шнур  не  можна.
Це  повинен  знати  кожний  –  
Може  тріщину  дістати.
ВИЛКУ  треба  випихати!


34.  Як  вогонь  біля  розетки,  
Не  сумуйте,  Славки,  Свєткі.
Відключіть  (там,  де  лічильник)
Те,  що  звуть  усі    …  
                                                                   (Рубильник)

35.  Руки  треба  мити  з  милом
Часто  і  без  злоби,  
Щоб  не  мали  жити  сили
Капосні      …    
                                                       (Мікроби)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770959
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 12.01.2018

Загадка (предмет)

Коли  дощик  накрапає
Все  довкола  розкисає  -    
Там  калюжка,  там  струмочок,
А  потрібно  йти  в  садочок,  
Чи  до  школи,  що  на  ніжки
Треба  взути?  Босоніжки?  
Ні,  носки  промочиш,  п’яти.  
Треба  взути  чоботята  –  
Не  осінні,  не  зимові.
А  які  ж,  скажіть?  
                                                                           

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770785
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 11.01.2018

Загадки для дітей (безпека 2)

15.  Пора  чудова  –  літо!
Тепло,  травичка,  квіти.
Так  хочеться  податись
До  річки,  щоб  скупатись.
Але  в  воді  буває,
Що  ногу  корч  лапає,  
Що  течією  зносить,  
Чи  силу  втома  косить.
Щоб  чутися    безпечно,
Із  ким  іти  доречно
До  озера,  до  річки,  
Скажіть  Саньки,  Марічки?
                                                                           (З  дорослими)

16.  Коли  йдеш  з  кимось  на  пару
І  нема  там  тротуару,  
Бо  за  містом  ти  гуляєш
Чи  в  селі  десь  проживаєш,  
Знай,  є  правил  строгий  устрій,  
Треба  йти    автам  …      
                                                                           (Назустріч)

17.  Як  з  трамваю  ти  виходиш,
Що  по  рейках  вжик-вжик-вжик!
Спереду  його  обходиш
Чи    ти,  скажи?
                                                                               (Спереду)

18.  Як  з  тролейбуса,  авто  
Вийшов  чемно,  радо,
Як  обходиш  ти  його,  
Спереду  чи  ззаду?
                                                                                 (Ззаду)

19.  Гриби  на  вид  такі  чарівні.
Але  які  із  них    їстівні?
Це  печериченьки  біленькі,
Бліді  поганки,  лжеопеньки?
Що    занесемо  до  комори:
Лисички,  Білі,  мухомори?  

                                                           (Печериці,  лисички,  білі)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770784
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 11.01.2018

ЗАГАДКИ ДЛЯ ДІТЕЙ (безпека)

1.  Як  без  дозволу  хтось,  брате,
Ломиться,  неначе  слон.
Хоче  щось  украсти  з  хати,  
Витягай  свій        …..
Ти  ж  не  ринва  дощова.
Набирай  скоріш  ...  .
                                                                                     (Телефон,  102)

2.Маєш  гострий  біль  якийсь
Сам  удома  ти  -  кріпись,  
Не  реви  і  не  хандри,
А  дзвони    мерщій  …            
                                                                                     (1о3)
                   
3.  Коли  сам  у  домі  ти,
А  хтось  просить  відчинити,
Чи  до  когось  провести,
Не  подумай  це  робити.
Незнайомому  не  вір  –  
Може  кинутись,  як  звір.
Як  злякався,  страх  вгамуй,
Близьким  за….                                              
                                                                                 (Телефонуй)
                                                                                                 
4.  Коли  грався  з  сірниками,  
В  домі  сам,  без  тата  й  мами,
А  горить  підлога,  стіл
Через  ігрища  пусті,
Чи  солома  у  дворі,  
А  чи  сам  ти  обгорів,
Не  лякайсь,  не  трать  хвилин,  
А  дзвони  на  …  .
                                                                                               (101)

5.    Коли  хтось  комусь  загроза,    
Хоче  взять  авто  чи  воза  –  
Не  свого,  чужого,  звісно,  
З  кулаками  йде  зловісно
На  людину,  з  пістолетом,  
Не  робись  м'яким    омлетом,
А  збери  в  одне  слова
І  дзвони  мерщій  …  .
                                                                                                 (102)

6.  Коли  бачиш  перехід,  
Зупини  на  хвилю  хід.  
Не  влаштовуй  перегони,
Як  ліхтар  горить  …
                                                                                   (Червоний)

7.  Як  горить  червоне  світло
І  автівки    не  помітно  
Поряд,  бігти  не  спіши,
Швидкість  руху  заглуши.
Жовте  світить  людній  масі?
Переходить  –    не  на  часі,
Може  збить  авто  шалене.
Переходь  лиш  на  …  .

                                                                                             (Зелене)

8.  Літо.  Небо  синє  чисте.
Гріє  сонце  променисте.
Доброю  є  ця  пора
Для  маляти,  школяра.
Сонце  шле  промінчик-міст.
Йде  дитя  від  цього  в  ріст.
Але  злука  з  ним  в  обід
Приведе,  мабуть,  до  бід.
Не  поможе  кепка,  топік,  
Шкіру  може  взяти  …  .
                                                                                         (  Опік)

9.  Як  зима,  упав  сніжок,  
На  лісок  і  на  лужок,
Новий  рік  окреслив  путь
І  ялинку  в  дім  несуть,  
Добре  це.  Та  пам’ятай:
Хлопавками  ти  не  грай,  
Не  пускай  салют,    вогні,  
Коли  сам  в  святкові  дні.
Мусиш  знати  волі    межі,
Щоб  не    дати  шанс  …  .  
                                                                                   (Пожежі)
10.    Сніг  ішов,  засипав  дірки.
Хочеш  ти    кататись  з  гірки.
Будеш  з  цього  мать    хосен,  
Як  не  з'їдеш  на    ...  
Гірку  вибереш  розлогу
Ти  далеко  від  дороги.                      (Шосе)

11.    Взимку  добре  на  дворі
Віддаватись  різній  грі  –  
Грати  в  сніжки,  сніг  котити,
Бабу  снігову  ліпити,
На  санках  згори  спускатись,  
На  льодку  слизькім  кататись.
Маж  товщу  мать  він,  знай  це,  
Сантиметрів  так  з      …
                                                                         (П'ятнадцять)

Сам  не  йди  на  лід,  будь  ґречний.
Бо  це  дуже  небезпечно.

12.  У  підземних  переходах,  
В  школі,  у  садку  по  сходах
Йди  поволі,  не  збігай,  
По  перилі  не  з’їжджай.
Мусиш  це  ти  пам’ятати,    
Щоби    кісток  не    …
                                                                           (Поламати)

13.  Любиш  грати  у  футбол,  
У  ворота  бити  гол?
Що  ж,  це  добре,  та  проте
Пам’ятай  собі  одне:
Грай  на  полі,  у  траві,
А  біля  дороги  –  ні!
Можеш  втрапить  (випрям  брівки!)  
ТИ  під  колесо    …  .  
                                                 (Автівки)

14.  Як  в  садочку  ти  чи  в  школі,
Чи  в  лікарні  –    не  шуми,
Не  тулись  (боїшся  ж  болю!)
Під  закритими  …  .
                                                                                   (Дверми)


                                       

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770617
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 10.01.2018

Загадка про птаха (дод. 4)

За  зростом  він  у  світі  є  найбільший    птах.
Його  вага,  як  у  дорослої  людини.
То  злість,  то  усмішка  у  нього  на  вустах.
Хоч  крила  має,  не  літає  і  хвилини.  

Зате,    направду,  геніальний    він  бігун!
Сідай  на  спину  –  повезе  тебе,  мов  коник,
Немов  автівка,  у  якої  є  двигун.
Не  проти  іноді    вв'язатись  в  перегони.

Найбільші  очі    в  цього    птаха  із  усіх
Особин,    що  на  цій    планеті  проживають.
А  мозок  –  менший  є  від  ока.  Будить  сміх?    
Птахи  у  цьому  першість  теж,  на  жаль,    тримають.

Чотири  метри  крок.  О,  це  вам  не  людський!
М'язисті  лапи,  вдарить  –  вбити  може  лева.
Живе  він  в  Африці  і  там,  де  Схід  Близький,
Де    рідко  кущики  видніють  чи  дерева.

Зубів  немає,  тож  ковтає  камінці,  
Щоб  терли  плід,  комаху  –  їжу    в  черевці.
На  фермах  цих  птахів    розводять,  якби    ні,  
Вони  пропали  б  (цінне  ж  м'ясо!)    на  землі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770455
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 09.01.2018

Загадка про птаха (додаток 3)

Схожий  я  на  гусака–
Біле  пір’я  маю.
Ходжу  часто  пішака,  
Але  і  літаю.

Від  гусей  мене  різнить
Розмір  крил  і  тіла,
І  краса,  яка  п’янить  
Більше,  як  текіла.

Маю  дзьоб  я,  а  на  нім
Наріст,  наче  шишка.
Гуси  мають  такий?  Ні.
В  цьому  моя  фішка.

Вірний  подрузі  завжди,
До  самого  згину.
Як  же  звать  мене,  скажи,  
Дівчинко,  хлопчино?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770415
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 09.01.2018

Загадки про птахів (додаток 2)

28.Птах  цей  блідо-сіруватий.
Дзьобик  –  довгий  та  плескатий.  
В  час,  як  подругу  шукає
Цей  красунчик,  цей  дружок,
Ґуля  в  нього  виростає  
На  чолі,  а  ще  чубок
Ззаду,  мов  пшениця,  сходить,
Білий  він  стає  тоді.
Коли  шлюбний  час  відходить,
Подругу  знайде  собі,
Буде    птах  гніздо  ліпити,  
Пташок  –  діток  виводити
В  звиклій  димчастій  одежі
На  морському  узбережжі.
Не  гусак  це,  не  баклан,  
Птах  цей,  діти,  …                                            (Пелікан)

29.  Довжиною  –  більше  метра.
Має  сірого  він  светра,
Ржаві  крапки  по  спині.
Де  зимує?  В  чужині.
Має  він  кінцівки  бурі.
«Кру!»  -    співає  у  зажурі.
Довгі  ноги,  довгий  хвіст.
Любить  танго,  вальс  і  твіст.
Вітер  грає  на  гітарі
Він  танцює  сам  чи  в  парі.
                                                                                                           (Журавель)

30.  Проживає  у  Карпатах
Хижий  цей  великий  птах.
Дзьоб  у  нього    гачкуватий,  
Пір’я  –  в  охрових  тонах.
Розмах  крилець  –  метрів  два,  
Невелика  голова.
Вхопить  він  з  розгону  птицю,
Зайця  навіть  чи  лисицю.
Падло  з’їсть  –  його  плюси.  
Та  вирубують  ліси
І  число  птахів  маліє.
Тож  ніхто  його  не  сміє
Нищити  –  такий  закон,
Щоб  не  щез,  неначе  сон.
                                                                                 (Беркут)

31.  Маю  білу  сорочину  
І  смолисту  піджачину.
До  птахів  належу  касти,  
Хоч  не  лапи  в  мене  –  ласти.
То  я  розміром,  мов  курка,  
То,  неначе  журавель.
Вмію  йти  під  воду    нурка  –  
Поціновувач  купель.
І  хоч  справді  я  є  я    птаха,
Маю  крила,  хвіст  –  дивись!
Та  признаюсь,  дам  я  маху,  
Як  летіти    скажуть  ввись.
Важко  борю  я    дороги,
Мов  зв’язав  мені  хто  ноги.
Та  не  страшуся  морозу,
Тягну  рибу  –  і    не  з  возу,
Як  лисиця  це  робила,  
Коли  діда  обдурила.
Рибу  я    в  воді  лапаю,
Крилами  у  ній  махаю.
Ще,  скажу  вам,  я  люблю
Ковзатися  на  льоду.

Діти,  знаєте,  хто  він?
Ну,  звичайно,  це  …                                    (Пінгвін)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770104
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 07.01.2018

ВІНШІВКА

Коляд-коляд-колядниця.
Добра  ваша  паляниця
І  узвар  зі  слив,  грушок,  
І  кисіль,  і  пампушок,
І  в  глазурі  медівник,  
І  ковбаска,  і  балик.
Все  до  ладу,  все,  як  треба,  
Тільки  миру  ще  нам  треба.
Зла  війна  серденько  тне.
Тож  прошу  я  про  одне:
Хай  рожденний  Бог  на  сіні
Мир  дарує  Україні!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770073
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 07.01.2018

У ЛУЗІ

Сів  на  горб  у  лузі  Юра  –  
Русий,  очі  карі.
До  грудей  притис  бандуру,
Та  й  по  струнах  вдарив.

Пісня  лугом  покотилась,
Звеселила  простір.
Вчули  миші,  в  рух  пустились,
Розім’яли  кості.

Так  скакали  по  травиці,  
Аж  почули  гори.
Борсуки,  бобри,  лисиці  
Полишали  нори.

Ґав  зайчата  не  лапали  –  
Стрибу-стрибубочок!
У  кільце  хлопчину  взяли
Та  й  пішли  в  таночок.

Журавель,  сорока,  лебідь
Миттю  прилетіли.  
Малювали  кола  в  небі,
Крильми  лопотіли.

Грав  Юрко,  пісні  виводив  –    
Голосок  перлиинний.
Довкруж  нього  хороводив
Дружній  світ  тваринний.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769789
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 05.01.2018

Загадки про птахів, 2 ч.

1.  Їх  у  лісі  не  зустріти.
Не  сідають  в  сад  на  віти,
На  городи,  на  дахи.
Люблять  море  ці  птахи.
Ловлять  рибу  і  кигичуть.  
Людям  тільки  щастя  зичать.
                                               (Чайки)

2.  Птах  цей  з  роду  соколі́в.
Санітар  угідь-полів.
Він    полює  на  комах
І  на  мишок-сіромах.  
Тіло  все  –  в  іржавій  гамі,
Чорно-бурі  на  нім  плями.
Окуляри  жовті  й  лапки.
Сірі  -    хвіст  внизу  та  шапка.
Птах  не  вчив  ні  цифр,  ні  літер.  
Його  звати.  ..                                                      
                   
                                                                         (Боривітер)

3.  Птах    найбільший    цей  в  Європі.
Ставить  слід  в  степу  на  тропі.
Їсть  ріпак,  стебло  полину,
Слимаків  та  конюшину.
Груди  та  спина  –  руденькі.
Поверх  смужечки  чорненькі.
Голова  мала,  димчаста,
Шия  тлуста,  подовгаста.  
Хвіст  навесні  розпускає
Самець,  шию  надуває.
А  напарниця  самця
Одне,  два  чи  три  яйця
Відкладає  навесні  –  
Темно-бурі,  в  крапках  всі.  
В  заповідних  тримають
Цих  птахів,  бо  десь  зникають.
Не  рятує  й  колір  охри.
Це,  звичайно,  діти,  ...
                                                                                 (Дрохви)

4.  .Не  летить  цей  птах  у  гори,  
Любить  рівні  він  простори.
І  щоб  озеро  розлоге
В  обшир  кидало    вологу
Чи  малесенький  потік
Поміж  трави  дзвінко  тік.
Низ  у  нього  білуватий,
А  надхвістя  рудувате.
Дзьоб  і  верх  іржаво-бурий.
Погляд  не  буває    хмурий.  
В  травах  і  чагарниках  
Оселяється  цей    птах.
Їсть  жуків  і  павуків.  
Людям  свій  дарує    спів.
                                                                                 (Соловей)

Птиця  є  ця  свійська  й  дика,
І  маленька,  і  велика.
Скрізь  її  зустріти  можна.  
- Кря-кря-кря,  –  говорить  кожна.
Сіра,  біла,  попеляста,  
Чорно-бура  і  крапчаста.
Як    ловці  її  вполюють,  
Юшку  з  неї  приготують.
Любить  плавати  в  водиці
Біля  кущика  вербиці.
Як  сидить  –    не  в  кабінеті,  
А  в  густому    очереті.
Свійська  ходить  по  подвір]ї.  
Залиша  повсюди    пір’я.
Дехто  пташку  кличе  крячка.
Справжня  ж  назва  її  …
                                                                         (Качка)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769508
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2018

Загадки про птахів (додаток)

Їх  у  лісі  не  зустріти.
Не  сідають  в  сад  на  віти,
На  городи,    на  дахи  –  
Люблять  море  ці  птахи.
Ловлять  рибу  і  кигичуть.  
Людям  тільки  щастя  зичать.
                                                                               (Чайки)

2.  Птах  цей  з  роду  соколі́в.
Санітар  угідь-полів.
Він    полює  на  комах
І  на  мишок-сіромах.  
Тіло  все  –  в  іржавій  гамі,
Чорно-бурі  на  нім  плями.
Окуляри  жовті  й  лапки.
Сірі  -    хвіст  внизу  та  шапка.
Птах  не  вчив  ні  цифр,  ні  літер.  
Його  звати.  ..                                                                                                                        
                                           (Боривітер)

3.  Птах  –    найбільший  у  Європі.
Ставить  слід  в  степу  на  тропі.
Їсть  ріпак,  стебло  полину,
Слимаків  та  конюшину.
Груди  та  спина  –  руденькі.
Смужечки  на  них  чорненькі.
Голова  мала,  димчаста,
Шия  тлуста,  подовгаста.  
Хвіст  навесні  розпускає
Самець,  шию  надуває.
А  напарниця  самця
Одне,  два  чи  три  яйця
Відкладає  навесні  –  
Темно-бурі,  в  крапках  всі.  
В  заповідних  тримають
Цих  птахів  –  вони  зникають.
                                                                                 (Дрохви)

4.  Не  летить  цей  птах  у  гори,  
Любить  рівні  він  простори
І  щоб  озеро  розлоге
В  обшир  кидало    вологу
Чи  малесенький  потік
Поміж  трави  дзвінко  тік.
Низ  у  нього  білуватий,
А  надхвістя  рудувате.
Дзьоб  і  верх  іржаво-бурий.
Погляд  не  буває  хмурий.  
В  травах  і  чагарниках  
Оселяється  цей    птах.
Їсть  жуків  і  павуків.  
Людям  свій  дарує    спів.
                                                                                     (Соловей)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769506
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 03.01.2018

ТАК ХОЧЕТЬСЯ

Так  хочеться,  відкривши  рот,  
Життям  наповнювати  груди,  
Звільняти  шлях  від  нечистот,
Розносити  добро  повсюди,

Стрічати  усмішкою  день,
Землі  із  кроків    щастя  шити,
Співати  радісних  пісень
І  сіяти  у  полі  жито,

Носити  промені  в  очах,
Зціляти  ними  всякі  болі.
Купати  правду  у  дощах,
Сушити  подихом  любові,  

Опісля  зимної  зими
Весну  заквітчану  стрічати,
І  щоб  розвіялись  дими,  
І  щоб  у  домі  син  і  Мати,

Щоб  хліб  був  завжди  на  столі,
Щоб    честь  у  серці  колихалась.
І  щоб  не  голі  королі,
І  щоби  райдуга  з'являлась.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2018

СОТНІ РАЗ

Я  сотні  раз  собі  казала:  «Ні!»
Від  тебе  очищала  серця  ложе,
Гасила  спопеляючі  вогні,
Просила:  «Поможи  мені,  мій  Боже!»

І    загортав  у  піну  Бог    вогні
Вигоював  цілунками  урази.
Терплячий…    Він  усе  прощав  мені.
Не  дорікнув,  не  висміяв  ні  разу.

А  я  до  тебе…  (знов  за  рибу  гріш!…)
Неслась  бджолою  –  ну,  тримайся,  луже!
Із  різних  ЗМІ,    із  соцмереж,  афіш
Мені  ти  кидав    пастки,    любий  друже.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2018

ВСЮ НІЧКУ КАЗИВСЯ ВІТЕР

Всю  нічку  казився  вітер,
Із  віття  сплітав  мотузки.
Мовляв,  начувайся,  світе,
Тебе  розтрясу  на  друзки.

І  морщився  світ  від  шуму,  
Сутулив  промерзле  тіло.
І  пхалась  зернина  суму
У  душу  його  змарнілу.

Коли  ж    розплелися  сили,  
Подумав:  «Усе?    Згоряю?»,
Світанок  розпружив  жили
І  вийшов  з-за  виднокраю.

І  світ  усміхнувся  світлу,  
Немов  немовля    до  неньки,
Надію  ясну    розквітлу
Вхопив  за    стебло  тоненьке.

І  смутку  прорвавши  кокон,
Відчувши  припливи      соку,
Пустився  бравурним    кроком
Назустріч  новому  року.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769037
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2017

КІТ І СНІГ, І ПИРОГИ

                                                                                       Падав  сніг  на  поріг.
                                                                                       Кіт  зліпив  собі  пиріг.
                                                                                                                                           Платон  Воронько

Вчора  ще  стелився  сніг
Білим  килимом  до  ніг.
А  сьогодні…  Ну  й  дива!
Скрізь  видніється      трава.
Зрозуміти  кіт  не  міг,  
З  чого  ж  він  тепер  пиріг
Зліпить,  як  ото  торік
Це  робив  під  Новий  рік  -  
Для  собаки  та  вівці,  
Для  грайливих    горобців.  
Зажурився  наш  Воркіт.
Сів  на  брук  біля  воріт.
-  Чом  налив  до  віч  роси?  –  
Запитав  його  Василь,
Хлопець  років  так  із  п’ять,
Зорі  в  погляді  мигтять.  
-  Сніг  лежав,  тепер  –  нема.
Дума  мозок  перейма:
З  чого  зліплю,  -  й  очі  вбік,  -  
Я  пиріг  на  Новий  рік
Для  собаки  та  вівці,  
Для  грайливих    горобців?
-  Викинь  сум  з  душі  гніздечка.
В  хаті  є  мука,    яєчка,  
Масло,    сир,  мачок,  вершки.
Будуть  з  сиром  пиріжки,
З  маком  -  супер-калачі.
Їх  спечемо  у  печі.
Їсти  буде  дядько,  тітка,
Мама,  тато  і  сусідка,
Ти  і  я  передовсім.
Їжі  вистачить    усім  –  
І  для  пса,  і  для  вівці,  
Для  грайливих    горобців.
Сніголіп  'ям,  знай  ти  це,  
Не  наситиш  черевце.
Довго  сміх  пускав  Воркіт,
Аж  відлунював  живіт.
-  Добре  це  придумав  ти  –  
Пиріжки    для  всіх  пекти
З  борошна,    не  зі  снігів,  
Що  лишили  місто  Львів.
Буду  з  вами  їх  робити,
Тісто  в  діжечці  місити,
Спечене  у  торбу  пхати,
Друзів  щедро  пригощати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768714
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 29.12.2017

КАЗКА "ПІПА-ЗУМА"

           Була  собі  крапелька  Піпа.  Вона  не  знала  дня  свого    народження.  Їй  здавалося,  що  вона  жила  вічно  на  одній  із  хмаринок  у    голубому  небі.  Добре  їй  велося.  Вдень    маленька  літала  на    сірому  хмарчиному  килимку  над  полями,  лісами,  горами  та      ріками,  над  селами    й  містами  країни  України,  а  вночі  спала  на  цьому  ж  таки  килимку,  укрившись  пухкою  білою  периною.  Коли  килимок,  на  якому  жила  Піпа,  важчав,  набирав  темно-сірого  відтінку,  то  струшував  її  зі  себе.  Піпа  летіла    вниз  і  там  опинялася  в  обіймах  квітки,  травки,  листочків  дерев.  Іноді  вона  сідала  на  дах  будинку  чи  лягала  на  чорну  ріллю.  Іноді  сідала  на  ніс  перехожому,  сповзала  по  кольоровій  парасольці  на  тротуар  або  з  розгону  пірнала  в  якусь  мілку  чи  глибоку  водойму.  Та  на  землі  їй  довго  не  приходилось  жити.  Минав  якийсь  час,  і    Піпа    знову  поверталася  до  свого  прадому  –  в  небо.  
     Взимку,  коли  прилітав  з  чужих  північних  земель  Морозенко,  крапелька  видозмінювалась,  вона  ставала  білою-білою,  пухкою-пухкою,  легкою-легкою  і  звалась  вже  не  Піпою,  а  Зумою.  О,  як  в  цей  час  вона  любила  танцювати,  особливо,    вночі,  у  парі  з  вітром  Вером  під  мелодію  зіркового  оркестру,  диригентом  якого  був  місяць  Златан.  Часом  Зума  нерухомо  лежала  на  полі  чи  в  лузі  разом  з  інших  сестрами  й  братами  –  відпочивала.  Обіднє  сонце  цілувало  її  в  щічку,  розчісувало  їй  довге  біле  волосся  своїм  жовтим  блискучим  гребінцем-промінцем.  Зуму  любили  дорослі  та  діти.    Маленький  хлопчик  чи  дівчинка  підіймали  її  із  землі,  клали  на  свою  долоньку,  а  потім  втискали  у  кульку,  з  якої  складали  снігову  бабу.  Всі  тішились,  бачачи  її.  
         Якось  Зумі  випало  впасти  на  лавку,  що  стояла  в  міському  парку.  
- Хе-хе-хе!  Нікчемне  твоє  життя,  -    сказала  їй  лава.
- А  це  ж  чого?
- Бо  ти  ніякої  користі  не  приносиш.
- А  що  це    таке    –    приносити  користь?  
- Ну,  ось  я,  наприклад,  приношу  користь  тим,  що  служу  людям.  Коли  вони  стомлюються  ходити,  то  сідають  на  мене,  відпочивають.  Мене  час  від  часу  ремонтують,  малюють.  Я  завжди  гарно  виглядаю.  У  цьому  парку  я  виконую    дуже  важливу  роль.  А  тебе  змітають  і  з  моєї  поверхні,  і  з  дороги,  і  з  автівки,  бо  ти  в  цьому  світі  зайва.
- Але    я  накриваю  землю  і  тим  зігріваю  її  і  все,  що  у  ній  є,  від  морозу.
- І  це  все?
- Ні.  Коли  прийде  весна,  я  стану    рідкою  і  тоді  буду  напувати  землі  полів  і  лісів.  Виростуть,  води  втягнувши  в  корінь,  рослини  різні,  на  деревах  з’являться  листочки.  А  ще  я  річки  роблю  повноводними,  озера,  моря  навіть.
- Ти  ж  така  маленька!  Як  ти  все  це  можеш  робити?
- Так,  я  мала.  Але  у  мене  є  безліч  сестер  і  братиків.  Разом  ми  можемо  багато    чого!
Скривилася  лавка.  Зморщила  чоло.  А  тоді,  трішки  поміркувавши,  мовила:
-  Мабуть,  я  образила  тебе  даремно.  Ти  потрібна    землі,  людині.  Та  й  мені  потрібна,  якщо  чесно,  приємно  освіжаєш,  гарно  миєш  моє  тіло.    І  хоч  ти  в  сотні  чи    навіть  у  тисячі  разів  менша  від  мене,  але  спільно  зі  своїми  братами  та  сестрами  таки  можеш  чинити    і  чиниш  дуже  корисні  справи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768386
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2017

Миколай до нас іде

Давно  було  це,  в  однім  місті
Жив  щирий,  добрий    чоловік.
Мав  дім  розкішний  ув  обійсті.
Безбідно  жив  із  року  в  рік.

Був  із  заможної  родини.
Диплом  юриста  міг  би  мать.
Та  вибрав  іншу  він  стежину.
Жила  в  нім  Божа  благодать.

Він  став  священиком,  монахом,
Молився,  час  у  себе  крав.
Душа  випурхувала  птахом
І  кликала  до  добрих  справ.

Не  прагнув  жити  у  розко́шах.
Багато  він  не  їв,  не  пив.
Його  думки  були  не  в  грошах,  
В  них  бідних,  немічних  носив.

Як  чув,  що  плаче  хтось,  в  гризоті,  
Нестатки  день  комусь  послав,  
То  швидко  пхав  у  торбу  злоті
І  під  поріг  таємно  клав.

Чому  добро  творив  таємно?
Бо  слави  святець  не  бажав.
Лише  зробить  хотів  приємно
Отому,  хто  потребував.

Почув  він  –    є  родина,
В  ній  мама,  тато,  три  доньки.
Прийшла  до  них  лиха  година,  
Біда  з’їдає  їх  деньки.

Їх  хату  обминають  хлопці,  
Не  сватаються  до  дівиць.
Бо  в  них  достатку,  мов  у  пробці
Вина.  А  діви  ж  –  гарні  з  лиць.

Юнак  одну  угледів    –  вмита,  
Струнка,  міцна,  на  щічках  –  цвіт.
Хотів  з  такою  він  би  жити,  
Та  не  дозволить  йому  рід.

Почув  святий  оцю  новину,
Не  довго  голову  ломив,
Вночі  підкрався  до  хатини,  
Поклав  торбину  під  дверми.

Уранці  батько  вийшов  з  хати,
Побачив  знахідку.  Дива!
У  торбі  золото  –    дукати.
Спасенні!  Господу  хвала!

12.Доньці  весілля  справив.  Ласе
Їй  ві́но  дав,  як  йшла  з  двора.
Минуло  згодом  трохи  часу  –
Йти  іншій  під  вінець  пора.

Та  в  хаті  мати  хвора.  Гроші
Ідуть  на  харч,  ідуть  на  лік.
І  плодяться  не  статки  –  воші,
Хоч  денно  в  праці  чоловік.

А  доня,  мов  розквітла  рожа.
Щоранку  Богу  б’є  чолом.
І  хлопець  є.  Женився  б,  може,  
Якби  ж  то  придане  було.

Святий  почув  про  це,  зібрався,  
Вклав  гроші  в  торбу,  в  двір  побрів.
Коли  ішов,  то  озирався,  
Щоби  його  хтось  не  уздрів.

Доніс  торбину  до  порога.
Сховався  у  нічній  імлі.
Цвіло  тюльпаном  серце  Бога  –
Є  добрі  люди  на  землі!

О,  як  же  дівчина  зраділа,  
Котра  хотіла  під  вінець!
Від  щастя  мало  не  зімліла.
Ну  ось  дівоцтву  і  кінець!

Є  гроші  на  бенкет  і  віно.
Але  ніхто  того  не  зна,  
Хто  трудить  раз  у  раз  коліна,  
Іде  і  гроші  залиша.

Два  роки,  наче  день  минуло.
На  третю  доню  вибір  ліг.
Та  знову  злотих  в  домі  –  нулик.
Їх  принесе  хтось  на  поріг?

Став  батько  дім  свій  пильнувати.
Не  стулить  ока  в  ніч  –  і  край.
І  якось  вгледів,  що  до  хати
Іде  священик  Миколай.

Вгорі  дізнались  і  в  долині
Про  те,  ким  чоловік  той  є,  
Що  носить  злоті  у  торбині,  
Убогим,  немічним  дає.

То  ж  залишив  святий  хатину  –
Ніяково  йому  було,
І  вирушив  у  ту  місцину,  
Де  знать  не  міг  його  ніхто.

Нелегкою  була  дорога.
Кріпила  віра  у  Христа.
Прибув  до  Мири,  з  волі  Бога
Єпископом    Мирійським  став.  

Тепер  у  небі  проживає.
Та  в  уродиннім  своїм  дні
На  землю  сходить,  залишає
Дарунки  дітям,  що  у  сні.

ПІСНЯ  "ОЙ  ХТО,  ХТО  МИКОЛАЯ  ЛЮБИТЬ?"

Він  дев’ятнадцятого  грудня  
Родився.  В  день  цей  меркне  зло,
Виймає  люд  серця  із  студні
І  світ  наповнює  добром.

Летять  птахами  привітання,
Дари  в  дорослих  і  дітей.
Їдять  смачненьке  люди  зрання  –
Те,  що    приніс  їм  ієрей.

Дарунки  –  книги  із  книгарні,
Парфуми,  одяг  і  взуття,  
Ще  й  іграшки  для  діток  гарні.
Щоб  квітли  маком  їх  чуття.

Щось  кожному  святий  Микола
До  його  дому  принесе  –
Чи  річ  якусь,  чи  добре    слово,  
Хоч  і  не  викриє  лице.

Андрій  хвалитись  буде,  Янчик,
Максим,  Олеся  та  Іван.
Аліна,  Ліза,  Юліанчик,  
Влад,  Ростислав  і  Маркіян.

А  ще  Максим  та  Вероніка  
Олег  –  за  щанаком  водолій.
Покаже  ляльку  мамі  Віка,  
А  мама  їй  дарунок  свій.


РОЗМОВА  МІЖ  ДІТЬМИ

-  А  що  тобі  святий  Микола
Вночі  під  подушку  поклав?  –
Візьме  Максима  Ліза  в  коло.

-  Машинку,  коника  зі  скла
І  книжку,  -  мовить  їй  Максимко.
Сказать  про  маму  закортить:
-  Матусі  –  сумку  і  хустинку  –
Таку,  щоб  шию  обкрутить.  

До  Вероніки  чин  по  чину
Звернеться  Влад:
-  Що  маєш  в  дар?
-  Цукерки,  фрукти  і  книжчину.
-  А  я  блей-блей,  а  ще  «Кобзар».

Олег  спитає  у  Оленки:

-  Тобі  приніс  що  Миколай?
-  Мені    велосипед  новенький
Привіз.  

-  Дарунок,  що  аж  гай!
Ну,  а  тобі,  що  дав,  Олежку?

-  Мені?  Планшет  і  шоколад.
Топтав  із  вечора  ще  стежку
Крізь  мій  уже  без  листя  сад.

Пристане  Юліан  до  Лізи:
-  Що  ти  отримала,  скажи?

-  Я  фруктів  різних  пів  валізи
І  кілька  нових  одежин.

-  Овва!  А  я  дістав  лозину,
Щоб  було  чим  мене  шмагать.
Й  записку:  «Ти  нечемний,  сину,
Пора  манери  виправлять».

-  Здається,  це  уже  задуже!  -    
 Влад  відповів  йому  на  те.
-  Дам  мандаринку  тобі,  друже.
А  хочеш,  то  й  кіндер-яйце.

-  Та  ні,  спасибі.  Маю  фрукти.
Із  різкою  пожартував!
Дістав  у    дар  новий  конструктор.
Сестрі  побавитися  дав.

-  А  я  матусю  слухав,  тата.
Отримав  «Лего»  -  заслужив!
Ще  й  мандарин  мені  багато  
Святий  Микола  залишив.

Тут  підлетів  Івась  до  гурту,
Неначе  швидкокрилий  птах.  
-  Дістав  цукерки  я  і  куртку.
Тепленьку,    –  й  усміх  на  вустах.

-  О!    –  вигукнув  Максим.  –  Чудово!
Олесю,  ти  щось,  бачу,  зла.
Чи  не  отримала  нічого,  
Чи  може  прутика  взяла?

-  Чого  б  це  прутик  клав  Микола
Мені  під  подушку  в  свій  день?
Мов  соловей,  виводжу  соло,
Співаю  радісних  пісень.
Уроки  вчу,  пишу  щоденно
І  помилок  я  не  роблю.
Складаю  віршики  натхненно.
Родину,  вчительку  люблю.
Мені  заніс  святий  цьогоріч
Новий  айфон  через  поріг.

-  Ну,  а  мені  у  коридорі
Скейт  залишив,  щоб  вчитись  міг  
Кататись  я  –  такий  дарунок,  
Ще  й  рукавиці  шерстяні.

-  Мені  –  цукерок  цілий  клунок
І  чоботята  шкіряні.  

-  А  ти  чого  мовчиш,  Андрійку?
Без  подарунка?  Хи-хо-чу!
Мабуть  одержав  в  школі  «двійку»?

-  Та  ні,  уроки  добре  вчу.
Що  ти  таке,  Максимку,  мелеш?
В  дарунок  книгу  я  дістав.
Хоча  просив  я  про  одне  лиш,
Щоб  в  Україні  мир  настав.
Бо  гинуть,  раняться  вояки
На  сході  краю  раз  у  раз.
На  їх  тілах  палають  маки.
Біда  для  рідних  і  для  нас.

-  Це  сумно.  Так.  І  я  молюся,
Щоб  закінчилася  війна.
Ні  з  ким  не  б’юся,  не  сварюся,  
Альбом  отримав  та  пенал.

Дівчинка-ангел  1:
Чорним  рядном  небеса  вкрила  ніч.
Зорі  на  нім,  наче  вогники  свіч.
В  ліжечка  спішно  ляга    дітвора,
Бо  наступає  магічна  пора.

Торбу  наповню  свят-Миколай.
Швидше  молись,  ліхтарі  вимикай.
Чемним  дарунки  святий  принесе.
Їдуть  олені  його  по  шосе.

Ляльку  –  Софійці,  автівку  –Петру,
Книжечку  Златі,  словник  Назару.
Кожній  дитині  він  щось  покладе.
Збудиться  вранці,  дарунок  знайде.

А  головне,  щоби  кинув  на  віз
Спокій,  щоб  мир  у  країну  привіз.
Щоби  любов’ю  наповнив  серця,
В  ім'я  Свят-Духа  і  Сина,  й  Отця.

Дівчинка-ангел  2:
ПОРАДИ  ДІТЯМ  ТА  ДОРОСЛИМ:
Усміхнися  щиро-мило  другу.
«Як  живеш?»  -  спитай  чи  кинь  «привіт».
І  піде  добро  твоє  по  кругу.
Пелюстки  розпустить,  наче  цвіт.

Подаруй  комусь  щасливі  миті.
Сонцем  влийся  у  душі  вікно.
Не  шукай  болота  в  стиглім  житі.
У  колоссі  віднайди  зерно.

Запали  у  погляді  лампадку
І  неси  вогонь  цей  до  людей.
Проклади  крізь  річку  часу  кладку,
Що  тебе  у  вічність  заведе.


ПІДСУМОК  
Потішив  всіх  Святий  Микола.
Хоч  може  хто  й  нечемним  був  –
Не  приходив  щодня  до  школи,  
Зробити  приклади  забув,
Не  помагав  матусі,  тату,  
Поїв  –  і  посуд  не  помив.
Забруднив  й  не  прибирав  кімнату,  
За  хлібом  вчасно  не  сходив.
Отож  задумаймося,  діти,
І  підведімо  епілог.
Робімо  так,  щоби  радіти.
Могли  батьки  і  в  небі  Бог.

2017  рік                                  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768246
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 26.12.2017

В РОЦІ НОВОМУ

В  рік,  що  близиться,  долі-ненечки
Я  бажаю  всім    від  душі.
Хай  з  небесного  веретенечка
Успіх  сиплеться  вам  в  коші.

Хай  вам  любиться  всім  і  мріється,
Хай  вам  світить  надії  бра.
Хай  у  лан  життя  щедро  сіються
Зерна  радості  та    добра.

Тіло  ваше  хай  дружить  з  юністю,
Муза  в  скло  душі  б’є    крилом.
Бог  наповнює    розум  мудрістю,  
Жили  –  силою,  кров  –  теплом.

УСІМ  БАЖАЮ  ГАРНОГО  РОКУ  НОВОГО!!!!    ЛЮБЛЮ  ВАС,  ДРУЗІ  УСІХ!!!!!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2017

РІЗДВО

На  чорну  землю  ляже    білий  сніг.
Різдво  Христове  зустрічати    будем,
Співатимем  колядки  голосні,
Веселим  дзвоном  розгойдаєм  будень.

Хоч  сум  давно      печаткою  в  очах,  
Бо  сходом  мальва  річно  розквітає  –  
Не  на  полях,  а  на  людських  тілах,
І    «Плине  кача»  обшир  смутком  крає.  

Та  ми  старих  зберемо  і  дітей,
З’їмо  куті,    молитву  прочитаєм.
Благати  будем  Господа  про  те,
Щоби  возніс    зорю  над  нашим  краєм.  

Щоб  Україна  вийшла  із  боїв,
Двоглавого  орла  спинив  наш  тризуб,  
Щоб  схід  і  захід  злитися      зумів,
Пошив  зі    сили  й    слави  Неньці  ризу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768080
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.12.2017

СНІГОВИК

Я  веселий  сніговик.
До    морозу  змалку  звик.
Очі  –  чорні    дві  вуглини.  
Губи  -  ягідки  калини.
Лід  суцільний  -  моє  серце.
Головний  убір  –  відерце.
Тіло  –    в  сніжки  кулі  збиті  -  
Білі,  блисками  покриті.
Маю  ще  в  руці  мітлу,
Нею  двір  я  не  мету.
А  лякаю  в  зимну  пору
Зло,  що  ходить  довкруж  двору.
Морква  в  мене  там,  де  ніс.
Не  люблю  весняних    сліз.
А  як  «ух!»  мороз  гука,  
Я  танцюю  гопака.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2017

Чічі ЛАВ

- Чічі  Лав,  Чічі  Лав!
З  нами  ти  підеш  на  став?
- Як  мені  у  сумку
Покладете  гумку,  
Кольорові  олівці  –  
Малювати  горобців
І  качат  шнурочком,  
Що  пливуть  ставочком.
Ще  й  мене    туди  вкладете,  
У  ковдрину  загорнете,
Всунете    новий    альбомчик,
Лишите  на  щічці  цьомчик,
Ще  й  відслоните  віконце  
В  сумці,  щоб  я  бачив  сонце,
Синє  небо,  цвіт  в  траві,  
Не  скажу  тоді  я  "ні".
- Добре,  добре,  Чічі  Лав.
Буде  так,  як  побажав.


На  світлині  іграшка  Чічі  Лав.  :)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767849
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 24.12.2017

ПРИСЛІВ'Я ДЛЯ ДІТЕЙ

Хочеш  харч  зимою  мати,  треба  влітку  працювати.

Хто  встає  раненько,  може  зробити  багатенько.

Хочеш  рибку  зловити,  мусиш  вудку  купити.

Як  посієш  жито  вчасно,  будеш  їсти  булку  з  маслом.

Хто  чита  книжки  завзято,  буде  мати  знань  багато.

Хочеш  мати  дім,  авто,  не  вилежуйся  котом.

Слово  дав  своє    –  тримай  і  назад  не  забирай.

Краще  бути  голодним,  та  на  волі,  ніж  ситим,  та  без  долі.

Сто  разів  думку  в’яжи,  а  раз  скажи.

Біда  примчить  –  розуму  навчить.

Люби  рідний  край,  від  ворога  його  захищай.

Хто  у  серці  Бога  має,  тому  Він  допомагає.

Упав  -  вставай,  борись,  перемагай.

Хто  все  літо  скаче,  той  зимою  плаче.

Хто  не  хоче  знання  здобувати,  буде  тяжко  на  хліб  заробляти.

Не  спіши  кулаками  махати,  коли  можна  мозком  справу    розв’язати.  

Щоби  добру  долю  мати,  треба  вірний  шлях  вибирати.

Що  послав    комусь  зі  злості,    те  верне  до  тебе  в  гості.

Хочеш  довго  жити,  треба    зі  спортом    дружити.

Хто  дерево  посадив,  той    повітря  збагатив.

Треба  з  головою  дружити,  щоб  рукам  було  легше  робити.

Хто  своїх  батьків  шанує,  тому  Бог  довгі  роки  дарує.

Не  кажи:  "Не  вмію,  тому  не  беруся".  А  кажи:  "Потрохи  усього  навчуся".

Краще  сміху  віз,  аніж  річка  сліз.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767730
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 23.12.2017

ХРОПЕ ВЕДМІДЬ

Зима  прийшла,  покрила  снігом    все.
Заліз  ведмідь  у  лігвище  глибоке.
Холодний  вітер  гілками    трясе,
Нахмурилося  небо  сірооке.
 
Хропе  ведмідь  на  вітті  із  ялин,
Прикривши  ніздрі  лапищем  мохнатим
І  сниться  йому  хатка  із  цеглин,
Де  він  живе  із  зайчиком  вухатим.

За  домом  –  сад,  де  яблука,  грушки,  
Малинові  кущі  пахкі,  вогнисті.
А  на  столі  у  хижці  -  галушки,
Солодкий    мед  і  овочі  у  мисці.

Співають  вдвох  із  зайчиком    пісні,  
Варять  повидло,  наливають  в  банки.
Дивуються  всі  мешканці    лісні,  
У  дім  їх  заглядають  крізь  фіранки.

Невтямки  їм,  як  може  бути  так  –  
У  зайця  та  ведмедя  поряд  ложе.
Якщо  вдягнуть  любові  саркофаг,
То  навіть  сон  зробитись  явним    може.  
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767622
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 23.12.2017

Я НЕ ПОКЛИЧУ

                                                                                 Я  не  покличу  щастя  не  своє.
                                                                                                                     Ліна  Костенко
Я  не  покличу  щастя  не  своє.
Хай    вихиляси  робить,  як  вивірка,
Немов  сапфір  добірний    виграє,
Манить  до  себе,  наче  срібна  зірка.
Я  не  покличу  щастя  не  своє.

Я  не  покличу  щастя  не  своє.
Хай  туга  серце  навпіл  роздирає.
Самотність    дні,    мов  бусол  воду,  п’є,  
І  свічка    віку  тихо    догорає.
Я  не  покличу  щастя  не  своє.

Я  не  покличу  щастя  не  своє.
Мені  достатньо  буде  просто  знати,  
Що  десь  у  світі  та  частинка  є,  
Котра  змогла    вогню  очам  додати.
Я  не  покличу  щастя  не  своє.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2017

ПРОШУ ТЕБЕ, СВЯТ-ОТЧЕ МИКОЛАЮ!

Прошу  тебе,  свят-отче  Миколаю,
Молись,  щоб  у  калиновому  краю
Не  журне  журавлине  «кру»    лунало,
А  грали  бубни,  скрипки  та  цимбали.

Щоб  в  душах    квітла    маком  віра  в  Бога,
Пощезли  болі,  горе  і  тривога.
Щоби  війна  не  мала  шансу  жити.  
Дозволь  тебе  про  це,  святий,  просити.

Щоб  в  Україні  і  дорослі,  й  діти
Зимі  могла    та  літечку      радіти,
Щоб  кожен  захист  мав  і  рівне    право,  
Щоби  міцніла  матінка-держава.

Щоб  тіло  зайди  їй  не  шматували.  
Щоби  повагу  всі  до  неї  мали.  
Щоби  у  мовнім  світовім  вінкові
Вільготно  чулось  українській    мові.

Щоби  не  брали  діти  зброю  в  руки.
Щоб  матері  не  сивіли  з  розпуки.
Щоби  щоранку  день  ішов  до  злету,  
В  обіймах  сонце  ніжило    планету.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766964
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.12.2017

НЕ ХОЧУ СПАТИ!

Дворами  ходить  ніченька,
Пускає  тьму  з  обійми.
Стуляють    діти  віченьки,  
Їх  сон  бере  в  обійми.

Лиш  Оля  кривить  ротика,
Кричить,  немов  кондуктор.
-  Не  хочу  спати,  котика
Подайте  чи  конструктор.

Матуся  просить:  
-  Донечко,
Вже  очі  час  стуляти.
Побігло  спати    сонечко
До  хати  за  Карпати.

- Не  будеш  маму  слухати,  
Вовчок  прийде  до  хати.
Почне  волосся  нюхати  
І  зуби  виставляти.

- Я  не  боюсь  зубатого.
Конструктор  швидше  дайте
Чи  котика  хвостатого.
І  сном  не  набридайте.

Спи,  в  сні  уже  худоба  є,
Дерева,  квіти,  трави.
Бо  прилетить,  подзьобає
Тебе  орел  двоглавий.

- Я  не  боюсь  двоглавого.
Мене  ним  не  лякайте.
Кота  мені  рудавого
Чи  гру  якусь  подайте.

За  двері  вийшла  мати  но,
Завив  протяжно,  низько  
Вітер  в  дворі.
- Я  спатиму!
Лиш  не  гуди,  вітриську!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2017

ПИШИ МЕНІ

Пиши  мені,  даруй  слова  душі,
Що  райдугу  несуть  після  дощів.  
Вливайся  в  жили  медом  і  вином,
Світи  в  очах  коштовним    бурштином.

Пиши  мені  –  удень  чи  уночі,
Різьби  від  щастя  золоті  ключі.
Зі  скрині  серця  сонце    витягай,
Проміння  сип  у  мій  душевний  гай.

Пиши  мені.  Даруй  солодкий  щем.
Не  закривай  чуття  тугим  плащем.
Пообіцяй  стежину  в    очерет,
Де  стрінемось  з  тобою  тет-а-тет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2017

МОКРИЙ СНІГ

З  ночі  в  русі  мокрий  сніг.
На    путі,  будинки  ліг.
Чи  ішов  хто,  а      чи  біг  –    
Задля  служби  чи  утіх
Сунув,  наче  носоріг,
Білим  полчищем  на  всіх.  
Йшов  в  атаку,  поки  міг.
Лип  до  носа,  щік  і  ніг.
А  коли  дістав  усіх,  
То  з-під  пишних    вусів  сміх  
Випустив,  коня  запріг
І  до  Хмарки  на  пиріг
Поспішив.  Там  на  нічліг
Умостився,  вліз  у  міх.
Цілу  ніч      без  задніх  ніг
Спав,  скрутивши  тіло  в  ріг.
Вранці  вийшов  за  поріг
І  на  землю  знов  побіг.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766344
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 16.12.2017

ТИ - ЛЮДИНА

Ти  людина.  Лю-ди-на!  Чуєш?
Не  трава,  не  земля,  не  камінь.
День  зі  вчинків  і  слів  муруєш,
Душу  носиш  в  тілеснім  храмі.

Ти  людина!  Це  горде  ймення.
Це  можливість  робити  вибір,
Укладати  так  сьогодення,
Щоб  майбуть  прорекла:  «Спасибі!»

                                             '

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2017

ЩИТОМ ВІТЧИЗНІ БУТИ

Щитом  Вітчизні  бути  –  це  святе.
Бо  що  таке  Вітчизна?  Рідна  мати.
Душа  її  тоді  лише  цвіте,  
Як  волею  їй  корінь  підживляти,

Любов’ю  огортати  повсякчас,  
Не  дати  на  знекровлення    вампіру,
Промінням  правди  світлити  анфас,  
З  очей  змітати  холод    і  зневіру,

Як  те,  що  тінь  кладе  їй  на  лице,
Що  спокій  заливає  до  бетону,
Ловити  у  наставлене  сильце  
І  кидати  у  пазурі    закону
   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2017

РОМАШКИ ТА КОНЮШИНА

На  лужку  зеленолицім,
Де  збираються  комашки,  
Дозрівали  печериці,
Красувалися  ромашки  -  

Білі  вії,  жовті  очка
В  них  і  стебла  зелененькі,
Однопальцеві  листочки  
Чи  посічені  тоненько.  

Біля  квіток  цих  пахучих
Проживали  конюшинки.
На  стебельцях  їхніх  куцих  
Червонілися  хустинки.

- Люблять  нас  дорослі  й  діти.
В  дім  несуть  завжди  охоче,    –  
Хвастали  ромашки-квіти,  
-  Ну,  а  вас  ніхто  не  хоче!

Слізки  бігли  з  оченяток
Скривджених.  Та  ось  Данило
На  лужок  привів  ягняток  –  
Спробували  -  не  зганьбили.

- Ну  й  смачна  ж  і    соковита
Червоненька  ця  рослинка,  -  
Примовляли.  І  досита
Набивали    серединки.

Квіти  в  світі      розмаїті.
Вид  не  каже  ще  нічого.
Кожна  річ  у  цьому  світі
Є  потрібною  для  чогось.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2017

ЗИМИ ДЕНЬ ВОСЬМИЙ

Зими  день  восьмий.  Та  надворі  –осінь.
Купає  сонце  у  водоймах  коси.
З  калюжі  воду  випиває  вітер.
Складає  день  софіт  із  синіх  літер.
Душа    долів    важку  скидає    брилу.
На  всю  ширінь  виструнчуються    крила,  
ВОНА  летить  в  небесні  сині  далі,
Де  чути  голос    скрипок  і  цимбалів,
Де  сиві    хмари  парами  вальсують,
Свій  легкий  рух  у    пам’яті  фіксують.
ВОНА  пірнає  в  синь  цю,  наче  щука.
Стрільбу  прицільно  Лель    веде  із  лука.
І  попадає  ЇЙ  в  саменьке  серце,
Щоби  любов  забила  в  нім  джерельцем,
Чуття  піднялись    хвилями  цунамі,
Задзеленчали,  наче  дзвін  при      храмі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764846
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2017

Коли вже хотіла сказати тобі

Коли  я  хотіла  сказати  тобі  «бувай!»,
Коли  я  вже  іншим  захопитись  була  згідна,  
Ти  просто  прийшов  у  мій  сон,  сказав:  «Зачекай».  
І  я  зрозуміла:  ти  все  ще  людина  рідна.

Тримаєш    надійно  у  серці  моїм  гніздо,  
Яке  пам'ятає  тепло  твоїх  крил  орлиних.
У  нотному  стані  ти  все  ще  на  верхнім  «до».
Тривожиться  око,  як  бачить  твої    світлини.

І  навіть  як  доля  із    іншим  колись    зведе,  
Не  виплюну  час,  де  ти  був,  як  гумку  жувальну.
І  знай…  ,    щиро  вдячна  я  Богу-Творцю  за  те,  
Що  поряд  з  тобою  ішла  –  хай  і  віртуально.
   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2017

На 5 рочків

В  кого  це  сьогодні  свято?
Хто  сміється  так  завзято?
А  це  внучечка  Софійка  –  
Жартів,  мудрощів    носійка.
Любить  бігати,  стрибати,  
Малювати  і  писати.
Й  сальто  викрутить  уміло,  
Бо  гнучке  у  неї  тіло.
Влітку  виліпить    сову,
Взимку  –  бабу  снігову.
Любить  маму  рідну,  тата.
Дай  їй,  Боже,  сил  багато
І  здоров’ячка  міцного,  
Бережи  від  всього  злого.
Хай  росте,  всякчас  мудріє
Світ  довкола  себе  гріє.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764444
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.12.2017

ДО ДНЯ ЗСУ

Як  стрінеш  на  шляху  людину
У  формі  ЗСУ,    спинись,
Їй  уділи  хоча  б  хвилину,
Привіт  скажи  і  посміхнись.

Військовий  -  сторож  долі  й  волі.
Стоїть  сьогодні    під  вогнем,  
Щоби  хліби  росли    у  полі,  
Щоби  раділи  діти  днем,

Щоби  блищала  честь    елітно
І  на  чолі,  і  на  гербі.
Скажи  ж  військовому    привітно:
-  За  службу  дякую  тобі!
6.12.17            Любов  Пікас

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764387
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2017

ВОЛОНТЕР

Згадаймо,  що    завдяки  волонтерам    у  2014  році  наша  країна  зберегла  свій  суверенітет,  зупинила  російську  агресію  на  сході  та  відновила  боєздатну  армію  з  високим  моральним  духом.


Як  добре,  що  є  в  світі  волонтер  –  
Це  той,  хто  у  душі  байдужість  стер,  
Хто  помагає  іншим  без  оплати,  
Харчі  несе  недужим  у    палати,
Медикаменти  й  усмішки  лежачим
Дарує  без  усякої  віддачі.
Хто    дух  вливає  у  засохле  віття,  
Офірує  своє  мистецтво  дітям,  
А  також  літнім,  воїнам    на  фронті,
Малює  сонце  їм  на  горизонті.
Хто  кошт  збере,  взуття,  одежу,  книгу
Й  дасть  тому,  хто  у  серці  чує  кригу,
Хто  нині  без  костюма    і  краватки,
Кого  обсіли  болі    та  нестатки.
Це  той,  хто  нашу  армію  підтримав,
У  кого  «на»  до  «дай»    –    добірна    рима.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763972
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 04.12.2017

ПОБАЧИТИ ПАРИЖ – І ВМЕРТИ

-  Кохана,  а  ти  хочеш  до  Парижу
Із  Києва  на    свята  дременуть?
-  Давай  в  Карпати,    винаймемо  хижу
І  будемо  там  лижні  тропи  гнуть.
-    Ти  –  патріотка?  Так  навчала  мати?  
-    Це  так,  та  справа,  друже,  тут  не  в  тім.
 Вважаєш  краще  це  –  Париж  пізнати  
І  вмерти,  не  побувши  у  фаті?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763940
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2017

ХОЧУ

Хочу  окрайчик  сонця  тобі  подати
На  голубій  тарелі  із  білим  дном,
В  календарі  червоним  обвести    дату  –  
Ту,  що  налила  світла  у  мій    геном.  

Хочу  гуляти  містом  удвох  з  тобою,  
Де  ренесансу  подих  у  вічність  ліг.
Миром  упитись,  до  біса  послати    зброю,  
Вимести  з  ліжка  холодний  налиплий  сніг.

Хочу    з  тобою  жити  у  тій  епосі,
Де  над  усе    ЛЮДИНА,  її  душа.
Срібних  зірок  насіяти  у    волоссі,
Зважитись  і  злетіти,  немов  пташа.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2017

НІЧ

У  ночі  ноги  чорні,  босі,
Серп  золотиться  на  чолі,  
Вінок  зірок  у  пишних  косах,
Смолиста  сукня  до  землі.

На  вид  не  визначить  їй  років,
Іде,  немов  вдова,  тихцем,
Спиняє  час  від  часу  кроки,
Пускає  магію  лицем.

Наказує  живому:  "Спати!"
Рішучим    помахом  руки.
Дніпро  стихає  і  Карпати,
Під’їзди  мовкнуть  і  хвіртки.  

І  хмародер  приспить,  і  хату,
Гніздо,  де  джміль  чи  журавлі.
До  ранку  буде  раювати,  
До  перших  півнів  на  селі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763406
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.12.2017

Соловей та ведмідь

У  лісі  соловей  співав.
Ворона  ввись  здійняла  крила.
Листок  на  дубі  танцював.
Мураха  очі  зажмурила.

Примліла  м’ята,  кропива
У  такт  мелодії  хиталась.
І  тут  ведмедя  голова
З  кущів  малини  показалась:

- Задзьобаю  я  солов’я!
Рве  голом,  мов  би  був  не  ситий.
Треба  ревіти  так,  як  я,  
А  не  рулади  виводити.

-    Гей!  Слухайте  мене!  Я  гну
     Дуби  і    голос  в  мене    дужий!
В  кущі  зайчисько  дременув.
Жучок  заліз  у  дику  ружу.

Ведмідь  гудів,  ввійшов  в  азарт.
Ця  «пісня»  лева  розбудила  –  
Він  розізлився  не  на  жарт,
Прибіг,  роздер  співця-бурмила

На  клапті.  Ось  такий  кінець
У  байку  цю  вам,  друзі,  кину.
Самозакоханий  співець
Помер,  а  міг  би  їсть  малину.

Отож,  не  будьте,  як  ведмідь,  
Чужі  таланти  не  тавруйте.
Своїм  ревінням  слух  не    рвіть,  
Світо-гармонії  не  псуйте.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762978
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 29.11.2017

МІСТО ЛЕВА

Яке  чудове  місто  Лева!
Його  душа  –  квітучий  сад!
Тут  чорна  кава  –  королева.
Король  –  добірний  шоколад.
Церковний  дзвін  тут  шир  гойдає,
Співає  пісню  голосну,
На  вежу    сонечко  сідає,  
Коли  збирається  до  сну.
Цілує  в  губи  часто  мжичка
Дахи,  бруківку  і  кущі.
Гуляє  злива  в  черевичках,
У  капелюшку  і  плащі,
Вицокує  по  тротуарі
Старий  заучений    мотив.
А  вітерець  на  львівській  ґварі
Співає  реп  до  хрипоти.
В  атаку  гість  бере  каварню,  
Театр,  крамницю,  храм,  музей.
Бібліотека  і    книгарня
Гостить  словесними    бізе.
Тут  волі  дух  і  віра  в  серці,
Свят-Юр  зі  списам  у  руці  
Із  царством  тьми  у  вічнім  герці.
Тут  надихаються  митці.
Є  стиль  ампіру,    ренесансу,
Бароко  й  готики  сліди.
Тут  леви  роблять  реверанси,
Коли  повз  них  проходиш  ти.
Море  людей  тут  брало    тропи
В  пошуку    знахідок,      скарбів.
Перлинка  світу  та  Європи
Центр  українства  місто    Львів!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2017

ГОЛОДОМОР В УКРАЇНІ

Що  вже  про  сало  казати?  Не  було  й  хлібини.
Села  від  їжі  звільнили    совітські  кати.
Що  не  хвилина,    то  двадцять  чотири  людини
Очі  стуляли,  ішли  у  небесні  світи.

Діти  просили:  "Хоч  крихітку    дайте  на  зубець.
Ноги  ослабли,  в  живіт...,  мов  запхав  хтось  пилу".
В  матері  очі  темніли  і  тріскали  губи,
Йшла  і  шукала  у  полі  картоплю  гнилу.

А  із  зерном  до  Європи  летіли    вагони...
Майже  два  роки  насильство  терпіло  село.
Не  від  війни,  а  від  голоду  впали  мільйони
Тільки  за  те,  що  ґаздівство  у  генах    було                                                                        

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2017

Полюби мене так

Полюби  мене  так,  
Як  трамвай  любить  колію,
Синє  небо  сосна,
Пасху  –  гілка  верби,
Наче  мушлю  слимак,
Май  –    квітучу  магнолію.
Полюби  мене  так,  полюби.  

Полюби  мене  так,  
Як  жита  люблять  поленько.
Як  зоря  –  тиху  ніч.
Квітка  –  сонце  ясне.
Наче  дикий  рисак
Літо  тепле  і  воленьку,
Полюби  так,  прошу,  ти  мене.


Полюби,  як  поштар
Любить  скриньки  покручені,
Мов  гаряча  земля  
Свіжі  краплі  дощу.
Наче  ас-перукар
Гребінь,  ножиці    й  кучері,
Полюби  мене  так,  я  прошу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2017

Андрійко захворів (оповідання)

     Три  дні  Андрійко  –  учень  другого  класу,  не  ходив  до  школи.  Олеся,  яка  сиділа  з  ним  від  перших  днів  навчання  в  школі  за  однією  партою,      сумувала  за  хлопцем.  Вона  звикла  ділитися  з  ним  різними  новинами,    слухати  його  розповіді.  Дівчинці  легко  працювалося  на  уроці  з  Андрійком  у  парі,  коли  вчителька  давала  таке  завдання  учням.  Діти  чесно  ділили  між  собою  обов’язки,  які  були  покладені  на  чергових:  якщо  Андрій  витирав    дошку,  то  Олеся  збирала  учнівські  зошити  під  кінець  уроку  й  клала  їх    учительці  на  стіл  або  навпаки.  І  тут  на  тобі  –  хлопець  захворів  на  ангіну.  Сумно  Олесі  було    без  Андрія.  Вирішила  вона  провідати  друга.  
         Після  школи  зайшла  до  продуктового  магазину  й  за  гроші,  які  їй  мама  дала  на  підкорм  у  шкільній  їдальні,  купила  Андрійкові  апельсин.  Вона  пам’ятала,  як  вчителька  розповідала  на  уроці  ЯДС  про  те,  що  в  цитрусових,  до  яких  належать  і  апельсин,  міститься  вітамін  С,  запаси  якого  треба  поповнювати  в  організмі  якомога  частіше,  й  особливо  тоді,  коли  хворієш  на  простудну  чи  вірусну  хворобу.  Через  двадцять  хвилин  Олеся  з  апельсином  уже  стояла  під  ворітьми  Андрійкового    будинку,  за  сітчастою  огорожею  якого  перед  фасадом  сидів  великий  кудлатий  чорний  пес.  Як  тільки  собака  побачив  Олесю,  підбіг  до  неї,  вишкірив  зуби  і  злісно  загавкав.  
- Чого  ти?  –  спитала  вона.  -    Я  ж  не  злодійка!  Я  подруга  Андрійка,  йду  до  нього  в  дім  з  добрими  намірами!
Пес  зміряв  дівчинку  своїми  очима-ґудзиками  з  ніг  до  голови,  покрутив  хвостом,  а  тоді,  повернувся  до  стіни  дому,  задер  голову  догори  і  двічі  гавкнув.  Андрійко  почув  гавкіт  пса,  виглянув  з  вікна  і  дуже  зрадів,  коли  за  воротами  побачив  Олесю.    Він  попросив  маму    завести  однокласницю  в  дім.
Коли  Олеся  зайшла  до  кімнати  Андрійка,    то  побачила,  що  він  сидить  за  столом  і  щось    малює  на  аркуші  паперу.
- Привіт,  друже!  –    мовила  тихо.
- Привіт,  Олесю!  –  відповів  Андрійко  й  піднявся  з  крісла.
- Як  почуваєшся?
- Два  дні    горло  боліло,  висока  температура  була,    лежав  у  ліжку.  Але  сьогодні  мені  полегшало.  Температура  спала.  То  я  вже  енциклопедію  про  диких  тварин  трохи  почитав.  Зараз  малюю.
- А  що?
- Вже  намалював  дім,  сад  і  квіти.  Ще  хочу  маму  й  тата  зобразити.
- Чому  саме  це  захотів  намалювати?
- Мама  і  тато  –  найдорожчі  люди.  Вони    піклуються  про  мене.    Дім  –  місце,  де  я  живу  з  родиною.  Сад  дає  кисень  і  смачні  плоди,  а  квіти  веселять  душу.
- Думаю,  все  те,  що  ти  намалював,  є    важливим  не  тільки  для  тебе,  а  й  для  кожної  людини.  Намалюй  ще  небо  й    сонце.
- Гаразд.  Я  люблю  небо,  воно    нагадує  про  вічність.
- А  сонце  дає  тепло.  І  не  тільки  нам,  людям.  Пригадуєш,  на  уроці  ЯДС    ми  вчили,  що  сонце  –  це    розжарена  куля,  яка  дає  енергію  землі  й  усьому,  що  є  на  ній?  
-                  Пам’ятаю.  Намалюю    й  сонце.  
- А  я  тобі  апельсинку  принесла,  -  згадала  Олеся.  –  Вона  схожа  на  сонце.
Дівчинка  витягла  з  наплічника  круглий  жовтий  плід  і  простягнула  його  Андрійкові.
- Дякую.  Приємний  сюрприз!
Зайшла  мама.  Вона  принесла  на  підносі  два  порцелянових  горнятка  з  трав’яним  чаєм,  малинове  варення  у  вазочці  та  пиріжки  на  тарілці.
 -              Мийте  руки,  діти,  й  сідайте  до  столу!  –  мовила.  –  Пиріжки  я  сама  пекла,  сьогодні,  вони  начинені  яблуками  з  нашого  саду.  І  варення    зроблене  моїми  руками  з  малинки,  яку  приніс  із  лісу    Андрійків  тато.
- Приємно  пахне!  –  зауважила  дівчинка.  
Діти  помили  руки  й  почали  з  апетитом  уплітати  накладене.  Коли  Андрійкова  мама  прийшла  забрати  порожній  посуд  зі  столу,  вони  подякували  їй  за  турботу.
         На  прохання  однокласника  Олеся  розповіла  йому  про  події,  які  відбулися  в  школі  під  час  його  відсутності,  назвала  теми,  які  вчили  на  уроках  української  мови  та  математики.    Дещо  з  нового  пояснила  хлопцеві.
- Не  стомився?  –  спитала.
- Трохи  є.
- Тоді  більше  не  будемо  гризти  граніт  науки.  Приляж,  Андрійку,  а  я  тобі  щось  намалюю.  Хочеш?
- Хочу,  звісно.  А  що?
- Не  скажу.  Коли  малюнок  буде  завершеним,  покажу.  
Олеся  взялася  до  роботи.  Андрій  заплющив  очі  й  уявляв  собі  те,  що  малює  йому  однокласниця.  Апельсин?  Пиріжки?  Небо  і  сонце  на  ньому?  Через  хвилин  десять  дівчинка  вручила  хлопцеві  аркуш  з  малюнком.  
- Тепер  можеш  дивитися,  -  мовила.
Андрійко  усміхнувся,  коли  побачив  Олесину  роботу.  На  папері  були  зображені  хлопчик  та  дівчинка,  які  стоять  на  траві  і  тримаються  за  руки.  Над  ними  –    птахи.  А  над  птахами  –  веселка.
- Ці  діти  -  це  ми?  –  запитав  хлопець.
- Так.
- А  чому  над  нами  птахи?
- Бо  я  їх  дуже  люблю,  вони  милі  –  літають,  співають,    роблять  корисні  справи  –  лікують  ліси  та  сади.  
- А  чому  веселка?
- Бо  вона  з’являється  після  дощу  і  нагадує  людям  про  те,  що  світ  змінний,  різнобарвний  і  радісний.  А  ще  кажуть,  що  веселка  –    це  рушник,  вишитий    самим  Богом.  Ну,  я  піду,  а  ти  дивись,  Андрійку,  на  цей  малюнок  й  одужуй.  Вчителька  казала,  що  позитивні  емоції    сприяють  цьому  процесові.
- Дякую  тобі,  Олесю,  за  візит.    Ти  –  справжня  подруга.  Передавай  вітання    однокласникам.  І  вчительці  не  забудь!
- Передам.  А  ти  якнайшвидше  приходь  до  школи.  Без  тебе  сумно  в  класі…
- Після  твого  візиту  сил  у  мене  явно  побільшало.    Думаю,  наступного  тижня  з’явлюся.
           Олеся  попрощалася  з  Андрійком,  з  його  мамою,  вийшла  з  будинку  й  попрямувала  до  брами.  Пес  уже  не  дивився  на  дівчинку  підозріло  й  сердито,  тихо  лежав  собі  під  ворітьми.  Коли  Олеся  зачинила  хвіртку,  кинув  їй  услід    своїх  два    веселих  «гав».    «Бувай!»  -  мовила    дівчинка  йому  й    попрямувала  додому.  Не  йшла  додому  Олеся  гостинцем,  а  летіла.  Дівчині    здавалося,  що  душа  її,  як  ріка  навесні,  під  час  повені,  вийшла  з  берегів,  а  жили  так  налились  соком,  як  восени  яблука  в  Андрійковому  саду.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761954
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2017

Загадки до свята Миколая

1. Що  це  за  така  пора?
Снігом  вкрилася  гора.
Лід  скував  ставок  і    річку
І  щипа  мороз  за  щічку?
                                                                                 (Зима)

2. Хто  весь  рік  старанно  вчився,  
Не  лінився,  а  трудився.  
Слухав  маму,  слухав  тата,  
Пас  корову  чи  телята,  
Мив  тарілку  за  собою,  
Годував  кроля  травою,
Чистив  зуби,  руки  мив,  
Зі  всіма  у  дружбі  жив,  
Той  дарам    у  грудні,  діти,  
Буде  тішитись-радіти.
Хто  ті  дари  принесе,  
Під  подушку  покладе?
                                                                     (Святий  Миколай)

3. Що  за  білий  цукор  ліг
На  поля  і  на  поріг?
Йшов  та  йшов,  хоч  і  без  ніг.
Це  звичайно,  діти,  …    (сніг)

4. Як  у  край  зима  прийде,  
Землю  снігом  замете,  
Хто  дари  складати  стане,  
Сяде  на  широкі  сани,
Запряже  гнідих  мастей
Коників  і  до  дітей
Із  дарунками  прибуде
Їм  вночі  їх  класти  буде?
                                         (Святий  Миколай)  

5. Скоро  буде  новий  рік.
І  мороз  торкнеться  щік.
Хто  прийде  тоді  до  хати
У  зелених  пишних  шатах?
                                                                           (Ялинка)

6. В  день  їмо  цей  пампушки,
Одягаєм  кожушки
І  йдемо  колядувати
Ми  від  хати    і  до  хати.

                                                                                 (Різдво)
7. А  кому,  скажіть,  малята,  
Взимку  треба  помагати?
Хто  не  може  корм  знайти,
Як  надворі  холоди?
Той,  хто  сад  оберігає,
Радо  гусениць  з  ’їдає
В  теплу  пору  і  комах!
Це,  звичайно,  діти,  …          (птах)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761782
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 22.11.2017

Заздрість

Заздрість  часом  страшніша  ,  ніж  куля.
Вона  б’є  непомітно,  та  влучно,  
Душу  разить,  мов  око  цибуля,
Тіло  в’яже  підступно,  беззвучно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761763
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.11.2017

СВІТАЄ

Світає.  Сад  в  густій  імлі.
Сніжинки  скачуть,  наче  коні.
В  кімнаті  –  кава  на  столі.
Цвіте  акація  в  вазоні.

Любов    і  мир  Ісус  Христос
Промінить    з  образу  на  стінці.
Пустилась  кров  по  жилах  в  крос.
Втопилась  ніч  в  кавовій  пінці.

Земля  свою  обходить  вісь,  
Мов  луки  в  час  весни  лелека.
Все  добре  в  тебе.  Та  не  скрізь
У  світі  радість  і  безпека.

Прицільно    куля      десь  летить,
Хвороба,  горе    тіло  крає.  
О,  як  це  хочеться    спинить,
Зробить  планету  нашу  раєм!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2017

ВОЇНУ АТО присвячено

 Андрій  Добровольський  ніс  службу  в  10-й  окремій  гірсько-штурмовій  бригаді,  у  8-му  батальйоні  «Поділля»,  був  командиром  бойової  машини  і  займав  посаду  командира  відділення.  Загинув  на  Світлодарській  дузі  17  листопада  у  віці  20  років.11  грудня    міг  би  святкувати  21  рік.  Але...

ЙОГО  СВІТЛІЙ  ПАМ'ЯТІ  ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ

Не  світлим  даром  є  сьогодні  та  земля,
Яка  дугою    Світлодарською  зоветься.  
Тут  посвист  куль  і  тужна  пісня  журавля
Щоденно  простором  продимленим  несеться.

Тут  не  одному  смерть  підкинула  капкан.
Тут  маки  сіються  і  квітнуть  без  упину  –  
На  білім  тілі  вояків  ,не  там,  де  лан.  
Тут  страх  і  біль  в  обличчя    дихають  і  в  спину.  

Заснув  тут  вічним  сном  і    з  Тустані  Андрій,
Що  добровольцем  на  війну  цю  записався.
Освіту  мав  він  і    з  десяток  світлих  мрій...
Під  час  відпустки    із  коханою  побрався.

Він  так  бажав  живим  вернутись  в  отчий  дім
До  мами    й  тата,  брата,  горлички-дружини.
Та  стихли  м’язи  на  лиці  його    блідім,  
І      руки,  й  ноги  стали    зимні,  мов    крижини.

Привіз  додому  тато  сина  у  труні.
Ридають  гори  й  доли,  і  усі  з    родини.
Ще  доки    гинутимуть    в  цій    АТО-війні
Найкращі  з  кращих  діти  неньки  України?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2017

Звання Людини

Будьмо  гідні  звання  Людини,  
Це  найвище  звання    зі  звань.
Не  пускаймо  до  середини
Мул  і  твань.  

Ставмо  цілі,  до  них  ідімо
І  долаймо  стіну  глуху.
Лиш  себе  в  собі  не  згубімо
На  шляху.

Плачмо,  радуймося,  співаймо  
Поміж  праці,  наук    і  справ.
Лиш  на  горло  не  наступаймо
Правді  прав.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761205
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.11.2017

ПІЗНЯ ОСІНЬ

Згасає  осінь  –  тихо,  день  за  днем.
Дерева  жили  оголили  чорні.
Упала  тінь    на  лиця      хризантем.
Сумної  вітер  грає  на  валторні.  

Трава  зелена.  Та  не  йде  у  ріст.
Щоразу  жде  вона  із  жахом  ночі,
Бо  холод  б’є  у  гриву  і  у  хвіст,
Життя  із  неї  витягнути  хоче.

Навили  сітей  в  небі  павуки.
Пливуть  шнурком  до  берега  качата.
Бабуся  хліб  їм  кидає  з  руки.
Очима  диво  ловлять  онучата.

Всміхається  від  сонця  промінець.
Летить,  цілує    голову  полудню.
Та  все  ж  зима    плете  із  хмар  вінець.
Ще  трішки  й  подарує  його  грудню.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2017

ХОТІЛА Б Я…

Це  важко  –  так  довго  мовчати,  
Як  серце  у  грудях  пече.
Хотіла  б  я  птахою  стати,  
Упасти  тобі  на  плече,

Крилом  від  негоди  накрити
І  співу  налити  до  вух,
Гніздо  хоч  на  день  примостити,
Відчути  твій  запах  і  дух,

Тебе  роздягнуть    без  вагання
Зсередини  до  наготи.
Горою  на  стежці  питання:  
Чи  цього  бажав  би  і    ти?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760977
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2017

ЦЕ ЛИСТОПАД

Ще  листопад,  та  вже  не  листя  пад.
Ще  не  зима,  та  вже  й  не  зовсім  осінь.
Ліси,  як  готи.  Ниви  без  принад.
Світанки  сиві,  зимні,  безголосі.

Це  час  такий,  коли    спішиш  у  дім,  
Щоби  зігрітись  кавою  й  каміном.
Не  висне  погляд  на  листку    рудім,  
Не  пахне  в  тілі    кров  адреналіном.

Ще  яблуко  гойднеться  де-не-де.
А  квітка  вже  лугами  не  гуляє.
В  нору  їжак,  з'їжачившись,  бреде.
І  лиш  калина  пісню  замовляє.
17.11.17                          Любов  Пікас

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2017

ДОБІГАЄ

Добігає    до  фінішу  осінь  –  
Горда,  владна.  Ще  та  королева!
Гнізда  з  холоду  в’є  у  волоссі.
Залишає  нам  голі  дерева

І  у  травах    під  ранок  цукати,  
Що  блищать,  наче  срібло  в  короні.
Все  ж  їй  дуба  таки  не  здолати,
Мужньо  втримує    листя  у  кроні.

Сіє  сум  по  долинах  і  горах,  
Казанами    тепло  вижирає.
Кольори  розтирає  на    порох.
Грудня  з  вікон  садів  визирає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760764
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.11.2017

ТАКИ ЩОСЬ ТРЕБА

Таки  щось  треба  змінювати,  люди,
Допоки  світ  нас  носить  на  руках,
Кидає  сонце  промені    на    груди,
Танцюють  зорі  вальс  у    небесах.

Допоки  літом  ще  черешня  родить,  
Вкриває  щільно  гори  взимку    сніг,
Пташина  соло  ранками    виводить  
І  ріки  свій  ще    пам’ятають    біг.

Допоки  ліс  нам  киснем  догоджає,  
Весна  лужку  плете    з  квіток  бриля,
Допоки  поле  годить  урожаєм,
Довкола  Сонця  крутиться  Земля.

Таки  щось  треба  нам  в  собі  міняти,
Не  в  чорній  барві  –  в  білій  вища    суть.
Майбутнє  має  право  існувати.
Не  гоже  нам  його  катами    буть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760567
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.11.2017

З ДОБРОМ

Ближньому  зіграй  на  серці  соло,
Як  живе,  спитай  чи  кинь  привіт.
І  піде  добро  твоє  по  колу,
Пелюстки  розпустить,  наче  цвіт.

Сіла  тінь  комусь  на  світлі          миті?
Сонцем  закотись  в    його    вікно.
Бруду  не  шукай  у  стиглім  житі,
Краще  віднайди  у  нім  зерно.

Запали  у  погляді  лампадку
І  неси  вогонь  свій  до  людей.
Проклади  крізь    річку  часу  кладку  -
Ту,  котра  до  вічності  веде.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760250
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2017

І все ж

Від  тебе  не  чекала  привітання
У  день  своїх  чергових  уродин.
І  все  ж  гірким  вином  твоє  мовчання
Розлилось  між  артерій  і  судин.

Мене  вітали  рідні  мої,  друзі,
Знайомі,  незнайомі  навіть  теж.
І  чулась  цвітом  я  в  зеленім  лузі,
Що  вітер  п’є  з  південних  узбереж.

Я  на  твоє  вітання  не  чекала.
Бо  зщнала,  робиш  в  іншому  піар.
І  все  ж  ….твій  слід  у  дописах  шукала.
Та  там    знайшла  лиш      попіл  з-під  сигар.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2017

ТАК БУДЕ

Ще  вчора  небо  крили  густо  хмари,
Імла,  мов  білка,  розпускала  хвіст.
А  нині  вітер  в  руки  взяв  гітару,
Торкнувся  струн  -    пішли  хмарки  у  твіст.

Звільнилась  вись  із  сірого  полону
І  вийшло  сонце  –  вічне  і  святе.
Налилось  світлом  неба  синє  гроно,
Лягло  на  лиця  пізніх    хризантем.

Ввібрала  кожна  хата  сяйва  мірку,
І  синім  став  ще  вчора  сивий  птах.
Так  буде  з  краєм  нашим  –  нині  гірко,  
А  завтра  мед  покриє  його    шлях.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2017

До дня української писемності

Тчу  мовне  полотно  з  думок  і  слів.
Викроюю  рядки,  в  одне  зшиваю.
І  пахне  мені  хліб  і  цвіт  полів
Із  рідного  прабатьківського  краю.

І  входить  в  тіло,  наче  дим  у  даль,
Козацька  сила  і  упівська  мужність,  
Міцніє  дух,  як  із  плавильні  сталь,
І  серце  гупа,  наче  молот  в  кузні.

Вливаттму  в  полотна  сльози  й  сміх,  
Допоки  сонцем  дихатимуть  груди,
Допоки  надих  не  засипле  сніг.
Чи  труд  не  марний,  скажуть  згодом  люди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2017

ДОПОКИ?

Давно  земля  батьківська  без  оков,  
Тут  небо  чуба  гріє  вільно  в  житі.
Але  чому  мої  краяни  знов
Вчащають  до  катівень  московитів?

Чом  сіті  триколірні  їм  плетуть,
На  голови    безжально  накидають,
У  спутані  тіла  вливають  ртуть
Та  вбивчим  болем  «каюсь»  вибивають?

Допоки  владний  і  підступний  «брат»
Не  мирне  зерня  сіятиме  –  морок,
Ковтати  кров  невинних  буде    Град?
Пора  в  горлянку    злу  запхати  корок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759390
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.11.2017

АННИЧКА І МЖИЧКА

Зранку  небо  випускало  мжичку.
Цілувала  мжичка  сад  Аннички,
Хату,  лаву,  двір  і  травку  в  лузі,
Шерсть  кози  Зорі  й  собаки  Кузі.

Вбрала  шапку,  курточку  Анничка,
Взулася  у  сині  черевички,
Лист  капусти  винесла  з  комірки,
Подалась  у  луг  до  кізки  Зірки.

Та  уже  на  дівчинку  чекала.
Вгледіла  –  метнулась,  застрибала.
Дала  лист  пахучий  їй  Анничка.
Мекнула  коза  малій    до  личка.

Кузя  –  пес,    хвостом  почав    виляти,
В  очі  господиньці  заглядати:
- А  мені  щось  принесла  смачненьке?
- Так.  Для  тебе  в  мене    є  печенько.

Витягла  з  кишені  –  засміявся.
Кинула  –  похрумав,  облизався.
Усміхнулась  й  дівчинка    Анничка.
Пес  їй  руку  вилизав  і  мжичка.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759045
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 06.11.2017

ЗНАЄШ…

Знаєш,  я  тебе  не  розумію.
Вмієш  дим  очима  ти  пустити.
Кликати  тебе…  о,  ні,  не  смію.
Але  й  не  готова  відпустити.

Оком  підживи  життя  коріння,
Думою  додай  наснаги  гласу,
Поки  почуття  –  листок  осінній,  
Не  впаде,  побите  вітром  часу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2017

ПАДОЛИСТ

Падолист  –  козак  прудкий  доволі,
Залишки  вбрання  зірвав  із  віток.  
І  стоять  сади  голенькі-голі,  
Чорнотою  свого  тіла  світять.

А  над  ними  пропливають  хмари  –  
Сиві,  хмурі,  мов  човни  старезні.
Вітер-брат  їх,  як  вівчар  отару,
Заганяє  до  кошари—бездни.

На  калині  вицвіло  намисто.
Пісню  птах  забув,  лиш  ворон  кряка.
Мо’,  візьмеш  шаблюку,  Падолисте,
Посічеш  набридлу  сіро-мряку?

Падолист  -  інша  назва  місяця  листопада.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758698
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.11.2017

СОНЕЧКО (оповідання)

Весь  тиждень  небо  супило  брови,  морщило  чоло,  розтирало  своїми  сірими  кулаками    по  обличчі  сльози,  які  збігали  з  його  голубих  оченят.  Чому?  Бо  його  покинуло  сонечко.    І  п’ятирічна  Злата  весь  цей  час  не  виходила  гуляти  надвір.  Ввечері  недільного  дня  вона  спитала    маму:
- Чому  на  вулицях  нашого  міста  мряка  поселилася?  Куди  поділося  сонечко?  
- Не  знаю,  дитино.  Може,  воно  втомилося  й  відпочиває,  а,  може,  за  щось  образилося  на  людей  і  тому  не  виходить.
Дівчинка  задумалась.  В  понеділок  повела  її  мама  в  дитсадок.  Ішли  кожен  під  своєю    парасолькою.  Дощик  усю  дорогу    співав  їм,  але  не  веселої,  і  той  спів  будив  сум  у    душі  дитини.    
Та  коли  вона  переступила  поріг  кімнати,  в  якій  була  перебувала  її  група,  то  забула  про  дощ  і  хмари,  бо    зустріла  своїх  друзів.  Дівчинка  була  активною  на  занятті  з  розвитку  мови,  яке  проводила  вихователька.  Вона  склала  аж  два    речення  про  квіти.  На  занятті  з  образотворчого  мистецтва  Злата  натхненно  малювала  гномика.  Він  у  неї    вийшов  кумедним,  з  широким  носиком  і  товстим  животом,  але  очі  в  гномика  були  добрими.  
В  обід  діти,  споживши  їжу,  лягли  в  ліжечка.  Злата  знову  почала  думати  про  сонечко.  І  приснилось  дитині,  як  здолав  її  сон,  що  вона  йде    в  дитсадок,  з  неба  ллє  дощ,  як  це  й  було  вранці,  але  йде  Злата  дорогою  не  з  мамою,  а  сама.  І  наздоганяє  її  гномик  –      мокрий  з  голови  до  ніг,  бо  в  нього  немає  парасольки.
- Ставай  під  мою,  -  пропонує  йому  Злата.  -    Ти  ж  у  дитсадок  тьопаєш?
- Так.
Підійшов  гномик  ближче  до  дівчинки,  притулився  до  неї  і  каже:
- Золоте  в  тебе  серце,  дівчино.  Як  звуть  тебе?
- Злата.
- Й  ім’я    тебе  підходяще.  Знаєш,  я  міг  би  виконати  одне  твоє  бажання.
- Жартуєш?
- Зовсім  ні.  
Дівчатко  задумалось.  Попросити  шоколадку  з  горішками?  Морозиво?  А,  може,  нову  сукню  чи  книжку  з  казками?  Велосипед?  Телефон?  Ні,  не  те.  Одне  ж  бажання  можна  задумати.    І  тут  дівчинку  осінило:
- Я  би  хотіла,  -  мовила  вона,  -  щоб  сонечко  вийшло.  Без  нього  сумно  якось.  
- Гарне  твоє  бажання.  Чув  я,  що  це  свіило  хворіє  зараз.  Але  його  можна  вилікувати.
- Як?
- Хорошими  справами.  Особливо  помічним  для  світила  є  добро,  яке  чинять  діти.
- То,  виходить,  і  я  можу  вилікувати  сонце,  якщо  зроблю  щось  добре?
- Це  дійсно  так.
- Гм…    Що  ж  я  можу  такого  зробити?
- Потрібні  три  добрі  справи.  Одну  ти  вже  зробила  –  взяла  мене  під  парасольку.
Гномик  сказав  це  і  зник.  Після  цього  Злата    почула  голос  виховательки:
- Діти,  час  вставати!  
Дівчинка  розплющила  очі.    
- То  це  був  тільки  сон?    Гномик  насправді  не  розмовляв  зі  мною?  Шкода.    Значить,  я  не  зможу  вилікувати  сонечко.
Коли  малята  рушили  до  столів,  щоб  з'їсти  підвечірок,  рудоголовий  Антон  підставив  ніжку  Івасеві.    Хлопчик    упав,  вхопився  за  коліно  і  почав  скиглити:
- Болить!  Болить!
Злата  підійшла  до  Іванка,  обійняла  його  й  покликала  виховательку.
Галина  Василівна  прибігла,  оглянула  ногу.  
- Здається,  нічого  страшного  не  сталося.  Ти  можеш  згинати  коліно?
- Так.  
- Зараз  ми  покличемо  медсестру,  вона  помаже  місце  забою  кремом,  і  нога  перестане  боліти.  
Вихователька  послала  няню  за  Ольгою  Йосипівною.  Вона  прийшла  й  помастила  Івасику  коліно.  Хлопець  перестав  скиглити,  але  тонкі  слізки  продовжували  котились  по  обличчю  Іванка.  Хлопчику  не  так  боліло  коліно,  як  те,  що  Антон  вчинив  йому  кривду.  Злата  захотіла  втішити  Івася.  Вона  згадала,  що  мама    запхала  в  кишеньку  її  куртки  льодяник.  Тож  побігла  в  роздягалку,  витягла  його    й  дала  Іванкові.
- Бери,  -  мовила,  -  він  зі  смаком  апельсина.
- Дякую,  -  сказав  їй  хлопчик  і  слізки  перестали  вистрибувати  з  очей.
Після  підвечірку  малята  пішли  до  спортивної    зали.  Вихователька  кидала  їм  м’яч,  а  вони  його  по  черзі  ловили.    Злата  жодного  разу  не  схибила.  Степанкові  ж  ніяк  не  вдавалося  впіймати  руками  м’яч.  Всі  сміялися  з  нього:
- Незграба!  
- Тюхтій!
- Мабуть,  у  нього  руки  не  з  того  місця  ростуть!
Степанко  скривив  губи.  Здається,  ще  мить,  і  з  його  очей    бризнуть  сльози.  
- Чого  налетіли  на  нього,  як  круки  на  падаль?  –  заступилася  Злата.  
Вона  підійшла  до  хлопчика  й  почала  йому  пояснювати,  як  треба    тримати  руки,  щоб  з  них  не  випадав  м’яч.  
-    Можна,  ми    зі  Степанком  відійдемо  від  гурту  і  потренуємось?  –  спитала  Злата  у  виховательки.
-  Так.  Звісно.
Через    кілька  хвилин  хлопець  вже  почав  робити  перші  успіхи.  
- Ну,  ось.  Ти  можеш!  
- Дякую  тобі,  Злато!
І  тут,  о,  диво!    Крізь  віконце  до  зали,  в  якій  знаходилися  діти,  пробралися  сонячні  промені.  З  кожною  хвилиною  вони  ставали  все  яскравішими  й  теплішими.  Надворі  і  в  приміщенні  посвітліло.  Посвітліло  й  у  Златиному  серці.  Вона  згадала  гномикові  слова.
- Три  справи?  Та  я  ж  їх,  здається,    зробила!  Значить,  правду  казав  гном,  хай  навіть  у  сні,  що  три  добрі  справи  можуть  вилікувати  світило.  Сонечко  одужало!  Ур-р-ра!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2017

РОБОТ

Ро́бота  Софія  малювала
В  дитсадку  натхненно  і  старанно.
Мамі,  як  прийшла,  подарувала.
- Виконала,  доню,  бездоганно
Ти  роботу́  –  в  робота  є  тіло,  
Голова  і  шия,  руки,  ноги.
Очі,  рот  окреслений  уміло.
Все  це  без  чужої  допомоги?
- Так.  Тут  не  доклав  ніхто  і  капки.
Помагать  нікого  я  не  звала.
- Робот  в  тебе  –    у  червоних  крапках.
Чом  його  ти  так  розмалювала?
- Бо  мій  робот  маки  в  полі  нюхав
І  тепер  у  нього  червонюха!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758119
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 31.10.2017

ПЕРШИЙ СНІГ

Скло  в  вікні  торка  Софія,
Наче  мишу  ласка:
-  Бабцю,  снігова  завія,
Подивись,  будь  ласка!

Підійшла  бабуся,  глипа  –  
Сніг  летить-кружляє,
Обліпив  злегенька  липу,  
На  траву  лягає,

Танцювальні  робить  кроки,
Внучка  –  у  полоні.
Йде  вона  й  собі  у  скоки,
Плеще  у  долоні.

Чверть  години  небо  шило
З  сірих  хмар  мережку.
Потім  сонечко  пустило
Цілувати  стежку.

- Де  ж  сніжок?  –  дівчисько  тупа,
Сльози  -  кап  по  носі.
- Розтопивсь,  як  сіль  у  супі.
Теплий  ґрунт  ще.  Осінь.

- Як?  Чекала  його  в  гості.
Мріяла  про  сніжки.
- У  мороз  розкине  постіль.
Почекай  ще  трішки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2017

БУРЕВІЙ

Мов  пси  за  здобиччю  погнали
Вітри  –  циклон  їх  сік  бичем.
Дерева  шиї  позгинали,  
Сховалась  птиця  під  кущем.

Мов  сто  вовків,  завили  хвилі
У  приміському  озерці.
Старі  дахи  змаліли  в  силі,  
Злетіли  вниз,  як  папірці.

Дорогу  струмові  урвало.
Вогні  взяла  в  пащеку  тьма.
Надривно  небо  заридало.
Загиготала  ніч-мара.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757944
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.10.2017

ОСІННІЙ ДЕНЬ

Ранок  сизими  хмарами  гостив.
Але  в  полудень  сонце  ожило,
Сил  набрало,  землі  з  високости
Життєдайного  соку  налило.

Засміялася    вишня  безлиста  –    
Вітер  садом  розсіював      мантри.
Озерце  заблищало  ребристо.
Каченята  пустилися  в  мандри.

Посвітліло  надворі,  в  хатині.
Усміхнулась  герань  у  вазоні.
Польку  втнуло  проміння  на  тині.
Лист    заплескав  у  жовті  долоні.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757577
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.10.2017

ЖИТТЯ ТАКЕ

Здається,  що  як  лід,  життя  тверде,
Та  добре  вдариш  –  сиплеться  на  грудки.
Не  кожен  знов  розсипане  складе,
Від    напосілих  бід  змотає  вудки.

Тож  не  спіши  у  руки  брати  лом
І  ним  по  долі  ближнього  лупити.
Ти  краще  будь  живильним  джерелом,  
З  якого  ближній  воду  зможу    пити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757301
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.10.2017

ЖОВТЕНЬ

А  жовтень  –  істинний  художник-пейзажист.
Відвідав  ліс  відвічний,  парки  і  двори.  
Обмацав  оком  на  деревах  кожен  лист,
Квачем  наклав  розкішні  теплі  кольори.  

Новий  мистецтва  витвір  гріє  людям  зір,  
В  передзимів’ї  світлим  вогником  мигтить.
Та  вітер  тне  листок,  мов  ворога  жовнір,
Летить  донизу,  стежки,  трави  золотить.

Щораз  то  менше  барви  в  кроні  на  гілках,  
Щораз  то  більше  –  під  ногами  стовбурів.
Все  менше  білка  рудохвоста  й  ворон-  птах
Плодів  знаходить  на  горісі  –  відгорів.

Зимніші  ранки  і  коротші  вечори.
Хоч  сонце  в  полудень  промінням  ще  трясе.
До  сну  зимового  готуються  бори.
Про  свій  прихід  листопад  пише  твір-есе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757154
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.10.2017

ЦЕ БУЛО ОДНОГО РАНКУ

Це  було  одного  ранку.
Відслонив  в  норі  ііранку
Іжачок  на  ймення  Кося
І  сказав:  «Голодний  щось  я!»
Торбу  взяв,  у  ліс  подався,  
Білий  гриб  йому  попався
На  шляху,  підбіг.  Тут  білка
Морду  випхала  з-під  гілки.
До  грибка  підбігла:
-  Мій.
Рвати  ти  його  не  смій!
-  Ні,  це  я  його  знайшов,  
Як  з  нори  по  стежці  йшов.
-  Не  чіпай  грибок  оцей,
       Бо  подряпаю  лице.
-  Ти?  Та  я  скручусь  в  клубок,  
В  мене  шерсть  із  голочок.  
Доторкнешся,  біль  відчуєш.
Гострий!  Чуєш?  Не  жартую!
-  Не  лякай  мене,  їжаче!
Тутечки  щодня  я    скачу
Між  стежинок.  Мій  цей    ліс!
Гриб  для  мене    в  ньому  ріс.
Тут  прибіг  собака  Гава:
-  Гав!  Гав!  Гав!  У  чому  справа?
Білка:
-  Гриб  краде.  
-  Одначе  
Першим  я  його  побачив!  -  
Мовив  сірий  їжачисько,
Зло  прищуривши  очиська.
-  Поділіть  грибок  надвоє!
-  Ні!  Ні!  Ні!  –  кричать  обоє.  
Тут  господар  пса  прийшов:
-  Гаво,  що  ти  там  знайшов?
-  Гав!  Гав!  Гав!  Тут  білий  гриб.
З  ним    в  історію  я  влип.
В  ґазди  подив  на  лиці,  
Гострий  ножик  у  руці  -
Щоб  стинати  ним  грибки,
Що  наставили  шапки.
Як  побачив  ніж  їжак,
Вліз  у  тіло  його  ляк.
Кинувсь  він  мигцем  у  зруб,
Білка  вилізла  на  дуб.
Чоловік  забрав  грибок.
-  Гарний!  
Кинув  в  козубок.
Пса  за  службу  похвалив:
-  Кість  і  кашу  заслужив!
                                         ***
Ну,  а  ті,  які  сварились,  
Без  сніданку  ...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756989
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2017

НА РАДІСТЬ

На  радість  люду  цвіт  барвистий,
Весняні  пахощі  садів,
Дарунки  лісу,  небо  чисте,
Політ  пташок  і  їхній  спів.

На  радість  плескіт  хвиль  у  річці
І  снігу  барабанний  дріб,
Потріскування  дров  у  пічці,  
Обрус  святочний,  сіль  і  хліб.

На  радість  дім  і  двір  при  домі,  
Город,  де  овоч  плід  дає,
Теплом  налитий  сонця  промінь,  
Що  світла  думам  додає.

На  радість    праця  в  дні,  розвага
І  зі  солодких    слів  щербет,
Пора,  в  якій  дрімає    шпага,
Бо  мир  танцює    свій  балет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756793
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.10.2017

НЕ ВІР

Не  вір,  що  ти  –  сухе  стебло,  
Що  сум  віднині  твоїм  паном.
Зима  мине,  прийде  тепло
І  радість  вистрілить  тюльпаном.

Відновлять  корені    дощі,  
Надія  плід  зародить    рясно
Твоя  зоря  –  в  твоїй  душі.
Не  дай  їй  згаснути  завчасно.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756617
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2017

Я ВІРЮ

Я  вірю,  нам  Господь  осяє  шлях
І  піднести  поможе  над  країни
Блакитно-жовтий    прапор  України,  
Омитий  кров’ю  воїв    у  боях.

Він  вчинить  нам  це  в  чудо  із  чудес.
Пройде    мій  край    крізь  полум’я  і    воду,
Покаже  світу  міць  свою  і    вроду,
Мов  лотос,  цвіт  розкриє  до  небес.

Хай  без  біди  в  нас  днесь  нема    і  дня,  
Недоля  попід  ребра  гадом  в’ється,
Зловісний  ворог  з  наших  хиб  сміється,      
Ще  щастя  наше  сяде  на  коня.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756316
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.10.2017

ЛЮБЛЮ ТЕБЕ

Люблю  тебе  дитинною  любов’ю.
А  пристрасть…  Блиск  побляк  в  її  очах.
Розважливість  керує  нині  кров’ю.
Вогонь,  котрий  спікав  нутро,  загас.

Живильні  ліки  Бог  із  неба    сипле,
Щоб  рани  смутку  вигоїла  я.
Все  ж  дня  нема,  щоб  ти  із  дум  не  виплив,  
Щоб  з  уст  твоє  не  витекло  ім’я.  

Та  це,  як  вітру  дув,    без  болю  з  ребер.
Хоч  часом  спомин  рве  спокою  тло
І    хочеться,  щоби  притис  до  себе,  
Поцілував…,  бодай  би  у  чоло.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2017

СЕРЕДИНА ЖОВТНЯ

Вже  ранок  попахує    холодом  –    
До  ночі  мороз  ходить  в  гості.
Та  вдень  сонця  плавлене  золото
Ще  гріє  землі  чорні  кості,

Цілує  садок    напів  голений,
Чолом  б'є  об  вікна    хатини.
Що  люд?  Пісню  шле  (задоволений!)
Під  звуки  струни-павутини.

Це  жовтень!  СерЕдина  осені,
Місток  між  зимою  та  літом.
Луги  на  зорі  білоросяні,
В  обід  тішать  барвним  ще  цвітом.
18.10.17                        Любов  Пікас

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2017

ПИШИ

Ти  вірші  перестав  писати.
З  тобою  все  гаразд?  Агов!
Хотіла  подих  твій  піймати  –  
Журу  пустила  лиш  у  кров.

Так  бракне  нині    «пташко»,  «квітко»,  
«Бажаю  радості»,  «люблю».
Пиши  мені,  пиши  хоч  зрідка.
Не  додавай  до  бід  жалю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2017

ДЛЯ МАЛЯТ

Жабенятко  квакотіло.
Мабуть,  голодом  намліло.
Ну  а,  може,  так  співало,  
Квакотінням  день  вітало.  
                                         ***

Дві  сороки-білобокі
Під  вікном  тріскочуть.
- Доки
Будете  дзьоби  гострити,  
Василька  зі  сну  будити?
Краще  в  лузі  пострибайте,  
Їжу  в  травці  пошукайте.
                                     ***
Йшов  ведмідь,  мабуть  неситий,  
Бо  ревів  несамовито.
Заєць  крик    почув  –    чкурнув,  
Заховався  за  сосну.  

- Їж  малину  солоденьку,
Не  чіпай  зайча  маленьке,  -
Мовила  Мишку  пташина.
- Так?  А  де  ж  є  та  малина?
- Полечу,  ти  йди  за  мною,
Та  малина  –  за  горою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755792
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 17.10.2017

РАНОК ЖОВТНЯ

Жовтень  зранку  торкнувся  до  серця.
Встала  я,  відчинила  вікно.
Що  там?  Вітер  на  струнах  озерця
Грає.  Ліс  ріже  сіре  сукно.
Слива  зняла  зелену  панаму.
Жовту  кепку  накинув  горіх.
А  трава...  стійко  втримує  гаму,
Не  спішиться  за      літній  поріг.
Сонце  промені  сипле  завзято  -  
На  сади,  на  шляхи,  на  двори.
Попливли  озерцем  каченята.
Пробудились  зі  сну    береги.
Люд  піднявся,  готує  сніданки.
День    здіймає  угору  крило.
Спіть,  гармати!  Не  гуркайте,  танки!
Дайте  мирові  в  руки  кермо!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2017

УПА І СЬОГОДЕННЯ

УПА  створилась  на  Волині  –  
Із  ким  боролася  вона?
Про  це  згадати  треба  нині,  
Коли  на  сході  йде  війна.

Боролась  з  тоталітаризмом,  
Що  згубним  для  народів  був.
Закінчилось  усе  трагізмом  –  
УПА  програла  боротьбу.

І  німці  воїв  її  били,  
Й  солдати  армії  РС.
Нерівні  сили  погубили
Націо-визвольний  процес.

Мета  ж  свята  була  в  упівців:
Країну  визволить  з  ярма,
Щоб  цар  –  не  вовк,  народ  –  не    вівці,
Щоби    держава  –  не  тюрма,

Щоб  кожному  жилося  гідно
В  краю  калини  та  верби,
Щоб  мову  шанували  рідну,  
Позбулись  болю  і  журби.

Так  сталось  згодом,  як  гадалось  -  л  
Неволі  ланц  злетів,  як  пил.
Та…  знов  під  нами  захиталось.
Нам  втриматися  стане  сил.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755154
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.10.2017