| Сторінки (35/3463): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
Ясніє небо – таке високе!
Розносять радість між хмар птахи.
Набрали трави із грунту соку.
Помалювали сади верхи.
Гуляє травень, іде навприсяд
Під суголосся шпаків і жаб.
Стрибає вітер по кронах риссю,
Лоскоче листя пучками лап.
Шле чорногузам привіт чугайстер.
У грудях арфи щемливий звук.
Амур, син Травня, чудовий майстер,
Стрілу чарівну вкладає в лук.
І буде свято! Кохання буде!
І буде серце радіти Ра.
І розійдуться, мов хвилі, груди
Від передозу тепла й добра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668072
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2016
А більшості – на все начхати,
Що буде далі з нашим краєм,
Аби поїсти і поспати,
Як смерть до віч не заглядає.
Отак здамо свою свободу.
Порвуть нас, наче єті сіті.
І станемо недонародом.
Недокраїною у світі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667843
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.05.2016
І що, отак розстанемось і все?
Любов усохне, наче цвіт герані?
Забудеш мої вірші та есе,
А я твої «Вітаю!» і «Добраніч!»?
І що, уже ніколи і ніяк
Лице в лице нас не зведе дорога?
Оце мовчання – то прощання знак,
Оцей рубець у серці – кара Бога?
І що, любов не піде в па-де-де?
І пам'ять – в піч і кров в гортань морозу?
Та хай там як, у книгу перейде
Мій жар душі і твій холодний розум.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2016
Майдани, революції, АТО –
Розруха, рани, смерть. Ми розчаровані.
Та треба честь витягувать з пальто
Й серця, в ланцюг байдужості заковані.
Ніхто на таці нам не піднесе
Те щастя, у піснях колись оспіване.
Тож станьмо, люде, до плеча плече
Й здобудьмо врешті наше те, сподіване.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666217
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.05.2016
Я маю гонор. Я - українка!
Мій ген насилля у дуги гне.
Хребет мій рівний, неначе стінка.
А серце дише палким вогнем.
Була і буду! Я - не химера,
Мій батько Гонта і Залізняк,
Симон Петлюра, Степан Бандера.
Я дужий колос! Тікай будяк.
Я - українка. Шаную Бога.
Я сонця промінь і цвіт лугів.
Я перекрочу усі пороги,
Біду поборю і ворогів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2016
Все в цьому світі суєта.
Усе є щось і все – нічого.
У цьому істина свята.
Отож не липніть до земного.
Скільки б не годили тілам –
У глину ляжуть між камінням.
У гени перейдуть діла
І карми новим поколінням.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665850
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.05.2016
Відслонити нічну фіранку,
Відчинити віконце днині,
Пити каву й дихати ранком -
Тихим вітром і бузом синім,
Небом, вкутаним в сиві хмари,
І травою, котру скосили.
Виїдати очима чари.
Набирати у жили сили.
Голубів годувати житом
І теплом із душі намету,
Усміхатись і просто ЖИТИ,
Поки чуєш биття планети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2016
Не муч мене. Я вже не маю сил.
Моя душа – обрубана калина.
Тягар туги налип до білих крил.
А тіло – вже не тіло, тілько глина.
Не муч мене, мовчанням не карай.
Не запихай мій день під чорну кришку.
Струмком весняним у крові заграй,
Чи, врешті, кинь, мов вичитану книжку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2016
Вона крилом накриє у негоду,
В мороз зігріє серденька теплом.
У темряві зорею небозводу
Засяє, забере жалі чолом.
В душі холодній вогнище розпалить,
Не дасть завмерти диву завчасу́.
За кожен крок удачливий похвалить,
Увагу не закриє на засув.
Ходитиме за паростем навзі́рці,
Здуватиме пилинки з голови.
Складати буде у душі комірці
За його щастя Богу молитв́и.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664665
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 08.05.2016
Привезли до бабусі Ірини донька зі зятем внучку Софійку автівкою. Зустріла вона маленьку в дворі тай каже:
- Підемо на майданчик, де гойдалки?
- Вітер холодний, бабусю. Б-р-р-р!
- Тоді до квартири?
- Ні.
- А куди?
- Давай все-таки на майданчик тільки капюшон натягни мені поверх шапки, бо цей вітер такий нечемний, дує й дує, хоче, мабуть, щоб я замерзла й почала кашляти. А я вмію кашляти, бабусю, ось так: к-хи, к-хи, к-хи, к-хи.
- Не треба кашляти, Софійко. Я натягну тобі на голову капюшон, притулю до себе й занесу на майданчик. За будинком вітер не такий сердитий, як перед ним.
Не встигла мала на майданчику й до гойдалки підійти, як до неї підбіг кіт.
- Бабусю, дивись, котик.
- Бачу.
- Він теж хоче розважитись?
- Можливо.
- Тоді я візьму його на ручки, і ми з ним разом погойдаємось.
- Не варто цього робити. Кіт дворовий, може мати якусь хворобу або блішки.
Софія послухала бабцю, відмовила від своєї ідеї. Та малий пухнастий клубок відчув у її особі свого друга, тому, коли мала вже злізла з гойдалки й ходила туди-сюди по майданчику, бігав за нею, як мишачий хвостик. А як втомився вже, ліг під гіркою і почав спостерігати за дівчам. Коли Софійка разів із десять спустилася з гірки, на майданчику з’явився великий чорний собака. Він підбіг до кота й почав на нього грізно гавкати. Бабуся відігнала кривдника. Та пес через деякий час знову припхався. Тоді внучка підбігла до нього і почала сварити:
- Іди геть, собацюро, з майданчика! Не можна так робити – нападати на меншого і слабшого. Ну! Ну! - помахала йому пальцем.
Собака витріщив свої запалені очі, глянув на внучку, потім на бабцю, яка теж насварила його, і не став випробовувати долю, відійшов.
- Я його прогнала, прогнала! Тепер він котикові не заподіє лиха, - зраділа онука.
- Ти молодчинка.
- Бабусю, а ми можемо тепер піти з тобою до озера, яке видно з майданчика?
- Можемо. На ньому плавають дикі качки.
- А що вони їдять?
- Ряску, а ще люди їм кидають хліб.
- Ходімо до дому, де я живу з мамочкою і таточком. У нас на кухні є багато скибок хліба. Візьмемо їх і погодуємо ними качок.
- До вас далеко йти. Купимо хліб у продуктовому магазині. Їх тут, біля озера, аж три стоїть.
- Добре. Тільки, давай я погодуваю качок.
- Добре, погодуваєш, вірніше, погодуєш.
Бабця з онукою зайшли до крамниці «Веселка». Мала ще з порогу стала кричати продавчині:
- Продайте нам хліб! Ми будемо ним диких качок годувати!
- Яка ж ти бистра! – мовила бабця Іра - Всі наші секрети в момент видала.
Продавчиня всміхнулася, подала хліб, який бабця хотіла, й шоколадне яйце – «кіндер-сюрприз», яке вибрала Софійка, і вони пішли шукати качок. Пройшли метрів зі сорок берегом, але птахів не побачили, вони, мов крізь землю провалилися, вірніше, мов на дно впали. Раптом хмара, що висіла над ними, надула свої сірі щоки, а потім пустила з уст дрібний густий дощ. А бабця без парасолі.
- Мусимо повертатись додому, Софійко.
- Гаразд. Шкода, що не погодували качок.
- Так.
Йшли назад тим же берегом, зачепили чоловіка, який ловив вудкою рибу. Рибалка сидів спокійно, здається, він і не збирався втікати, ховатися від дощу.
- Доброго дня вам, чоловіче! – сказала рибалці бабця Ірина. - Скажіть, будь ласка, чи не бачили ви сьогодні на озері диких качок?
- Та он же вони, на середині озера плавають.
Глянула бабуся, а й справді, є птахи, дружною четвіркою виписують круг у центральній частині водойми. А де ж решта, цікаво, подумала? Поховалися, мабуть, перед дощем.
- Дивись, - каже бабця внучці, - онде качки, на середині озера.
- Бачу. Бовтаються у воді.
- Зараз ми їх, Софійко, не зможемо погодувати, бо вони далеко від берега. А ось голубів зможемо й зараз. Вони прилетять, як тільки я кину їм корм на підвіконні в кухні. Йдемо в дім?
- Так. Але я сама сипатиму корм птахам. Добре?
- Домовились.
Коли обидві вже були у квартирі, бабуся Іра відчинила вікно на кухні. Софійка витягнула з торбини, яку їй дала бабця, кулачок пшениці, кинула зерна на підвіконня, потім ще один кулачок набрала й кинула і ще один.
- Досить, - сказала бабця. – Я їх сьогодні вже годувала. Тепер відійди трішки від вікна і чекай. Зараз птахи прилетять.
Хвилин через п’ять двійко голубів уже дзьобало зернята. Мала дивилася й усміхалася.
- Тепер помий ручки і можеш дзбьобкати своє шоколадне яєчко.
- Я не буду його дзбьобкати, бабцю, я ж не пташка. Я буду ням-ням-кати яйко.
- Ну, ням-ням-кай.
Мала помила руки, розлупила яйце, витягла з пластмасової коробочки іграшку – метелика, поклала його на квітку у вазоні й мовила:
- Дякую тобі, бабусю!
- А я тобі.
- За що?
- За добре серце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664479
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2016
Одне твоє слово так може багато зробити –
Розсунути хмари і сонячний промінь пустити,
Розвіяти смуток і вивести душу із трансу.
Одне твоє слово… І тіло готове до вальсу.
Одне твоє слово – і крила здіймаються вгору,
І більшає градус у крові без краплі кагору.
Золоченим соняхом в небо надія несеться.
Одне твоє слово… І вікові рік додається.
Промовиш – і в оці щаслива зоря запалає.
Відживиться серце, заб’є голосним водограєм,
Високе чуття тятивою лучною напнеться.
Одне твоє слово… І казкою будень озветься.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664410
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2016
Чомусь не пишеться,
не хочеться,
не можеться,
слова сховалися за ширмою туги.
Так легко біль росте у ґрунті серця,
множиться,
пливе судинами,
мов річкою пструги.
Забуло сонце
вийти в день мій,
влити променів
у зимну душу,
розтопити пустоту.
Така смертельна тиша
Між людського гомону.
що навіть хмуриться
буденності статут.
Чомусь не мріється,
не ждеться
і не віриться,
Усе набрало невиразних кольорів.
Ліниве щастя
сіроманцем в очі шкіриться,
Останню віру
розсипає між вітрів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2016
Ми величаємо героїв,
Коли відходять в потойбіч.
Як тіло до землі сирої
Вкладають – сльози зівсібіч.
Ісус помер за нас у муках..
Не ми горлали: «Розіпни!»?
Не ми у руки брали бука,
Кремсали тіло без вини?
На д сходом чорна стрічка в’ється.
Воюють найманці орди.
Два роки кров невинно ллється!
Не ми набрали в рот води?
Та ми. Напнули сіру маску
Байдужості. І плаче Бог,
Коли їмо свячену паску,
А серце, мов холодний льох.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663123
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.04.2016
Небо личко гарно вмило.
Сонце промені пустило.
Сад укрився білим цвітом,
Пахощі розносить світом.
Пташка пісеньку співає.
Вітерець на скрипці грає.
В лузі вальс танцює бджілка.
- Му-у-у! – хвалить її корівка.
І-го-го! – вторують коні,
Травка плеще у долоні.
Бачить це маленька Злата,
Сміх пускає з уст завзято
І його дарує літу,
Мамі, тату, всьому світу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662747
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 28.04.2016
Перемовчуй, перетерплю,
Перелопачу свою мрію.
Що з того, що тебе люблю,
Коли торкнутися не смію?
Що з того, що давно твій дух
На кінчиках моїх легенів?
Я хочу чути крові рух,
Добратися до твоїх генів
І малювати залюбки
На твоїм тілі матіоли.
Але це з розділу «Казки».
Яким не збутися ніколи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662220
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2016
На сад квітучий, на поріг,
На трави, соками налиті,
Упав холодний білий сніг,
Отак собі узяв і ліг,
Немов на ум, тягар кредитів.
Бузок схилився до землі,
Не розпустивши всього цвіту.
Мов бездиханний, мов зімлів,
Пташина зранечку без слів,
І в яблуньки поникли віти.
Одна кульбабка, мов солдат,
Стоїть у травах, гордо, гоже,
Пускає легкий аромат,
Б’є пелюстками у набат.
І вірить, квітень переможе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662089
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.04.2016
Кілька днів пані Леся почувалася дещо пригніченою. На це були свої причини. Вона, звісно, добре виконувала свій професійний обов’язок, розмовляла з покупцями в книжковому магазині, продавала їм наявний паперовий товар. Та й вдома робила все, як звикло, тільки якось без почуттів – ні радості, ні гніву не виявляла. Пані Леся навіть музику перестала слухати останніми днями. А вона ж її так любила. І хто б, ви думали, її з цього застійного стану вивів? Онучка, трирічна Софійка. Того дня, ввечері, пані Леся сиділа в хаті, дивилася мелодраму, їй не хотілося нікуди йти. Але донька – Соломія, зателефонувала їй і попросила прийти й побути з малою, поки вона сходить до приватного перукаря, щоб підстригтися, вчепилася, як реп’ях. Пані Леся прийшла.
Мати відчалила, вони з онучкою лишилися вдвох. Пані Леся побавилися з малою машинками, їх у неї з півтора десятка. Потім вони вдвох скакали по кімнаті, як коники, в хованки погралися. А тоді бабця сказала малій:
- Я буду читати книжку, а ти грайся тепер сама.
- А що в тебе за книжка? – спитала.
- Вона для дорослих. В ній міститься розповідь про одну тьотю.
- Покажи мені цю тьотю.
Пані Леся показала. Мала глянула на обкладинку й мовила:
- Та тьотя на картинці така ж сумна, як ти.
- Ти все помічаєш!
- Бабусю, а чого ти сумна?
- Бо не все є так, як мені хочеться.
- Не сумуйся (придумала собі таке слово)! Я тобі дам цукерку.
Софійка витягла цукерку з вазочки, розгорнула її і стала пхати бабусі до рота.
- Не хочу, - запротестувала бабця. Я вечері не їм цукерок. Поправляюсь від них.
- Їж, коли даю.
- Ну, добре.
Пані Леся запхала цукерку до рота. Тоді взяла в руки книжку, але не читала, бо забула окуляри. Знову задумалась. Мала побачила.
- Баб, ти знов сумуєш. Не сумуйся. Я дам тобі ще одну цукерку.
- Ні, ні. Я більше не хочу. Давай бавитись.
- Гаразд. Я принесу пазли, ми будемо складати картинку про звірят із мультика.
- Неси.
Вона принесла, висипала всі деталі на столик. Почала тулити одну з одною. Пані Леся знову стала думати про своє.
- Ти ще сумуєшся? Дивися на пазли і допомагай мені складати.
Бабуся спробувала допомогти внучці. Довго у них нічого не виходило. Не було зразка, щоб глянути, яким має бути кіт у чоботях. Згодом малій набридло складати. Вона зайнялась іншим – стала розфарбовувати замальовки. А пані Леся захотіла таки скласти того кота, зацікавилась роботою. І в неї в кінці кінців вийшло. Покликала внучку до себе. Та прибігла, побачила кота в чоботях, зраділа й мовила:
- Бабусю, ти склала, я тебе люблю!
Вона поцілувала пані Лесю в щічку. Цілунок онуки і слова «я тебе люблю» були солодшими за мед, дорожчими за золото. Вони наповнили нутро пані Леся світлом і теплом. Сум здався. Він викотився з душі, побіг, тільки його й бачили. ***
Дивлюсь на двір крізь відчинене вікно і думаю, як добре, що живу саме тут, у цьому місті, у цьому місці. Як добре, що можу щоранку, прокинувшись, споглядати чудову картину, яку створила сама матінка-природа. Можу міряти небо, чудуватися легкістю і вправністю пташиних крил, які гойдають його. Можу слухати пернатих, що розсипають диво-звуки по людських душах. Можу спостерігати за лісом – старим і мудрим, як сивочубий кобзар, збирати поглядом срібло із хвиль озера, яке, хай і не зовсім рівно, але ще дихає в щільному оточенні людських будівель. Можу рахувати диких качок, що облюбували з недавніх часів озеро (мабуть, через те, що воно теж стало диким), спостерігати за тим, як крячки поважно переміщаються поверхнею води, збурюючи час від часу своїм пірчастим тілом глиб і заковтуючи лускато-хвостатий харч у свої пастко-дзьоби. Можу бачити під вікнами дитячий майданчик, де збираються діти, котрі розхитують своїми розпеченими тілами повітря й розвішують лункий сміх по довколишніх садових деревах, немов шпаківні. Можу бачити на маленьких грядчинах, що туляться до стін будинків (як немовлята до грудей матері), невибагливі, але барвисті квіти, що мирно співіснують на одній території із петрушкою та кропом (красиве та корисне).
Як добре, що я тут, що можу все це бачити і чути, що ще живу. 29.07.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662055
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2016
Чого тобі ще треба? Маєш книжку
Віршів моїх – дітей моїх сумних.
По інший берег ходиш собі нишком,
Не чуєш ані голос мій, ні вдих.
Чого тобі ще треба? Серце - попіл –
Візьми його, над Сеною розвій.
Нехай гуляє хвилями Європи
Як сивий привид вихололих мрій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2016
Я не люба йому. І нічого не вдієш.
І нічого не вдієш – не люба йому.
Так буває. У землю щось часом посієш,
А воно не зійде, не вгадаєш, чому.
Скільки сіяла я – не діждалася плоду.
А як виліз – склювали птахи уночі.
І просила у Неба одного я – воду,
Щоб згасити пожежу у спраглій душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2016
Не кине трон дракон із царства темного.
Тнуть голови – відрощує нові.
Розгулює між простору буремного,
Полоще кроки у людській крові.
А вже й над ним кістлява із сокирою –
Не бачить руки білі ті худі.
Длубає світ усмішкою нещирою,
Волочить хвіст, наїдлий на біді.
Ще може дні життю надшити власному,
Поки вогонь не залила піна,
Розтнути хмару навстріч сонцю ясному.
Її розтнуть. Лише яка ціна…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660536
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.04.2016
Вигойдують лелеки
В небеснім синім лоні.
Із крилець сиплять щастя.
У пригорщі ловіть!
Модрини і смереки
Їм плещуть у долоні,
І на трембіті вітер
Дудить із верховіть.
А бусли все кружляють,
На Оскар пишуть долю –
Такі собі Фелліні
Для рідної землі.
Війну на мир міняють
І лущать правду з болю,
Малюють Україні
Знак щастя на чолі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659786
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.04.2016
Тільки ти, тільки я – і нікого довкола.
Хмара, стоячи в небі, заснула, мов слон.
Зірка впала, урвалося птахові соло.
Тільки ти, тільки я - і серця в унісон.
Тільки ти, тільки я – місяць око зажмурив,
Вітер в трави упав, стих у ньому вогонь.
Поміж нами зійшли льодяні глиби-мури.
Тільки ти, тільки я, і тепло із долонь.
Тільки ти, тільки я і чуття, що дозріло,
Подих чистий гарячий і явою сни.
Тільки мед і вино, що розлилися тілом.
Тільки ти, тільки я, і любов без стіни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2016
Чомусь так багато у нас чорного,
чорного і сірого,
а ще червоного.
Немає гармонії.
Згубились кольори райдуги.
Смуток і біль.
Рани та смерть.
Чорне як біле.
Біле як чорне.
І сльози...
Прозорі.
Солені.
Багато сліз.
Багато солі.
Але і вона не в силі нейтралізувати зло,
що повзе чорним, сірим і червоним гадом по українській землі.
Що ж нам робити, люди?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659102
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 12.04.2016
Розбило сонце хмари-смутки,
Устами земленьку дістало,
Вологу з тінявих закутків
Злизало.
Сад пахощі несе хатині,
Сорочку білу вбрав козацьку,
Підперезавшись небом синім
Так хвацько!
Трава зібралась на гостину,
Вдягла нові зелені шати.
Розкинув ноги кіт під тином
Вусатий.
Танцюють бусли в верболозі.
Фіалки шлють п’янкі привіти.
Весна уже на півдорозі
До літа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658903
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.04.2016
Я хочу, щоби тебе сонце
щоранку цілувало в тім’ячко,
щоби птахи будили тебе своїм співом,
а потім брали на крила і носили понад землею,
щоби дощі змивали всі твої смутки,
вітри сушили болі,
луги віддавали тобі всі пахощі літнього дня,
щоби ліси витягали твою втому,
а поля родили для тебе хліб насущний,
щоби небо завжди дивилося на тебе
своїми щирими відкритими волошковими очима
і благословляло твої кроки,
щоби ти просто був, ні, не зі мною, а просто був.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658709
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 10.04.2016
Не хвилюйся за мене. Все буде, як має бути.
Скине хустку біленьку сад, що леліяв бджолу,
Плід зав’яжеться з цвіту, я зможу оте забути,
Що в мені народилось, пробившись крізь сіру млу.
Не хвилюйся за мене, я крилець складать не стану.
Пильнуватиму їх, щоб злітати ввись до небес,
До яскравого сонця, якого колись дістанусь,
Що спалить усі болі, пороги і сум увесь.
Не хвилюйся за мене. Живи, як вогонь в жарині.
Все, що маєш по собі лишити, спіши лишить.
Будеш в серці моєму, неначе мазки в картині
Сальвадора Далі. Хоч все змити доля велить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658644
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2016
ПЕРЕКЛАД (на мотив) вірша
Анни Антонової
(з російської)
Я тебе, як ніхто, як нікого, ніколи ... -
І три крапки в кінці, не дописана нота.
Недомовлене - джмелем в квітках матіоли.
Розшифруєш колись... , якщо буде охота.
Я тебе, як ніхто, як нікого, ніколи ...
Але, любий, для нас варіантів так мало.
І тому я не випущу слово із кола,
Щоби влившись в ефір, воно вмить не сконало.
Я тебе, як ніхто, як, ніколи, нікого ...
Марно гониш тепло, яке я посилаю.
Марно мури будуєш із льоду твердого.
Я проломлю прохід. Силу, знаєш, складаю.
Я тебе, як ніхто, як нікого, ніколи ...
Якщо навіть і зникнеш, як дощ у калюжі ...
Сльози? Ні! .. Це туман ... Заросилося поле ...
Я тебе, як ніхто ... я тебе дуже - дуже ...
2012р.
ОРИГІНАЛ:
Я тебя, как никто, никого, никогда… -
Завершаю строку, как всегда, многоточьем.
Недосказанность эхом гудит в проводах.
Расшифруешь её… Если только захочешь.
Я тебя, как никто, никого, никогда…
Вариантов не много, не правда ли, милый?
Это слово я взглядам чужим не отдам,
Чтоб, сорвавшись в эфир, оно в миг не остыло.
Я тебя, как никто, никого, никогда…
Ты напрасно боишься душою согреться.
Строишь стену меж нами из прочного льда,
Брешь теплом растоплю и навешу в ней дверцу!
Я тебя, как никто, никого, никогда…
Даже если уйдешь, растворишься средь прочих…
Слёзы? Нет!.. Таял лёд… Это просто вода…
Я тебя, как никто… я тебя очень – очень…
23 .12. 2010,18:14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2016
Ти найкращий! Знаєш про це?
Ти найкращий. Якби ще ж мій!
Ріже простір твоє лице
І птахи злітають з-під вій.
І нема без тебе ні дня,
Каву ранішню п’ю – гірчить.
О, якби ж то сів на коня,
Прискакав, усоло́див мить.
Але ж ні. На шляхах дощі,
Що безсилі змити табу.
Ти залишишся у душі
Не моїм. Головне, щоб був.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2016
Гримить, гуркоче в небесах,
Блискоче вогнеграєм.
Небес стривожена душа
Облегшення бажає.
Туги вантаж бере на віз
Дідусьо Грім охоче.
Скида на землю краплі сліз
І голосно регоче.
Скида на луг, на ліс, на сад,
Аби подалі з неба.
Та хто дарам оцим на рад?
Усім вологи треба.
Може бути для дітей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657703
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.04.2016
Цей бруд, що стікає в про́сторінь
з Олімпу стічною канавою,
накриває стерильних людей
з головою, лиш руки стирчать.
Залізає у вуха і ніс,
випікає очі отрутою,
прилипає до шиї, волосся,
застрягає у горлі, мов кістка.
Цей бруд не виводиться революціями,
майданами, танцями, співами,
кров’ю і навіть смертю,
що танець жаский свій веде
на крилах у чорного янгола.
Цей бруд не може вимести
ціла ЖЕД-івська армія
двірників,
не вибере навіть
снігоприбиральна машина.
Остання надія на руки
отих стерильних людей.
Вони ще, погляньте, стирчать
у них над головою?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657497
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 05.04.2016
Коли він ховає слово до лівої кишені своєї сірої маринарки,
Закриває вхідні двері до своєї душі на три замки,
Коли він курить раз за разом свої довбані цигарки і думає, невідь про що,
Коли він є і його нема,
Він сушить мою середину, як сонце і вітер скошену траву,
Він випиває моє небо, щоби я не тягнула до нього свої крила.
Він краде мої зірки, щоби я не протирала їх щовечора вологими серветками,
Він закутує мене у чорний саван мороку,
Коли він ховає слово до лівої кишені своєї сірої маринарки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657218
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 04.04.2016
Люблю ранкові блавати неба,
Птахів крилатих потішний спів,
Подуви вітру. І що ще треба,
Що треба людству, щоб день розцвів?
Любові щіпку, усмішки крайчик,
Прозору ясність після дощів
І щоб заплигав від сонця зайчик,
Землі торкнувся і струн душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656830
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.04.2016
Порізно ми із тобою від нині.
Трохи судомить тіло і душу.
Крила бовтаються вільно по спині,
Мовби не справжні, мовби із плюшу.
Порізно ми, наче осінь і літо.
Сонце вбирає свою позолоту.
Скоро сади побіліють від цвіту.
Квітень найнявся вже на роботу.
Опісля шторму повернуться штилі.
Гратиме море на клавесині.
Тільки між нами вітри знавіснілі.
Порізно ми із тобою від нині
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2016
Взяти мітлу, ох, узяти б хорошу мітлу,
Вимести всіх шкідників, що на нивоньці житній.
Скільки ж то можна коритись недолі та злу?
Скільки ж то можна терпіти наругу і злидні?
Ця павутина липка, ці павучі пастки,
Що нависають над кожним промінчиком сонця,
Горло до бронхів встеляють, ламають кістки.
Сік витискають з живинки-душі аж до донця.
Може, і справді, змести за поріг увесь бруд,
В вогнищі гніву людського дощенту спалити?
Скільки ж то ще вигрівати на шиї іуд?
Час якнайвищий країні ім’я відновити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656399
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.04.2016
Трішки зайнята роботою. Тому подаю свій старий, але світлий віршик. Хай добрим буде день для вас, друзі! Мусить бути добрим! Головне, віру тримати і настрій піднімати - собі і близьким!
Алича зацвіла. Під вікном зацвіла алича!
Небо врешті вдягнуло накидку святкову, блакитну.
Промінь сонця стрибає, мов босе мале циганча,
Яке має п’ять гривень, що хтось йому з зарібку витнув.
Вітер грає на струнах ставків срібногрудих і рік,
Голе гілля дерев у такт музики Баха колише.
І під дивний мотив цей в березах нуртується сік.
І земля уже першими чистими травами дише.
І душа розкривається ніжним тюльпаном «Spring Green».
Набирає тепло у легені, де холод суцільний.
І виплигують з мозку бажання, мов з моря дельфін:
Жити, дихати вільно, любити цей світ божевільний!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2016
Все, що бачимо ми – то є видимість тільки одна.
І від того, що є на поверхні, далеко до дна.
Не приймаймо на віру просту очевидність речей.
Справжня суть їх завжди втаємничена є від людей.
Омар Хайям
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655509
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2016
І знову мовчанка – убивча мовчанка.
І знову стіна поміж нами із лісу.
І терпить фіаско моя забаганка -
Хоч якось із тебе зірвати завісу.
Ти душу мою розрізаєш на смуги.
Намотуєш їх на туге веретено.
Мій шлях укладаєш бруківкою туги.
І капають сльози Парижа до Сени.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2016
Буду нині дощем іти,
З хмари литись звитяжно, швидко.
Станеш в дім повертатись ти,
Змокнеш до останньої нитки.
До під’їзду тебе проведу,
Шепотітиму: «Мій голубе».
Безсоромно у всіх на виду
Цілуватиму твої губи.
Не під силу тобі відвернутись.
Хоч не вчуєш мій, може, щем,
Та я зможу тебе торкнутись
В дивний спосіб – отак, дощем.
ОРИГІНАЛ
Я сегодня прольюсь дождём,
Чтоб в машину ты сесть не смог,
Чтоб домой ты пошёл пешком,
По пути весь до нитки промок.
Буду рядом с тобой идти,
Что–то тихо тебе шептать,
И бессовестно на пути
На глазах у всех целовать.
Не увидит никто ничего,
Да и ты вряд ли что –то поймёшь,
Просто я, чтоб побыть с тобой,
Превратилась сегодня в дождь.
АОНИДА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655096
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 27.03.2016
Скільки крові стекло. Скільки сиріт і вдів.
Скільки ночей безсонних і сліз.
Скільки пам’ятних знаків, могил і хрестів.
Та із місця не зрушився віз
Той, в якому уся наша дружна сім’я
Мала в світлу приїхати даль –
Ту, котрій Україна Новітня ім’я,
Де сіяє магічний Грааль.
Скільки крові стекло. Скільки сиріт і вдів.
Скільки ночей безсонних і сліз.
Нам забути тепер смак загірклих медів
І надій, що пішли під укіс?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654726
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.03.2016
Вона його кохала ніжно чисто,
Мов луг зелений крапельки роси,
Немов орлиця гори кам’янисті,
Як спів пташок напровесні ліси.
Він заміняв їй сонце у негоду,
У спеку дощ, що пружився із хмар.
Пила його, немов джерельну воду,
Несла у серці, як небесний дар.
Вона його так віддано кохала.
Від іншої п’янів він у ту мить.
Вона його кохала ніжно чисто,
Мов луг зелений крапельки роси,
Немов орлиця гори кам’янисті,
Як спів пташок напровесні ліси.
Він заміняв їй сонце у негоду,
У спеку дощ, що пружився із хмар.
Пила його, немов джерельну воду,
Несла у серці, як небесний дар.
Вона його так віддано кохала –
Від іншої п’янів він у ту мить.
О, доле, нащо вкотре ти збрехала,
Що щастя її житом зашумить?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2016
Пройдися вуличками львівськими барвистими.
Вбери їх вигляд карколомний до зіниць.
Вся площа Ринок пахне кавою й туристами,
І чимось дивним із прадавніх кам’яниць.
Пройдись не поквапами мокрою бруківкою
Під легку музику вітриська і дощу.
Зайди до кнайпи, посмакуй собі вишнівкою,
Попробуй львівського з пампушкою борщу.
А у «Вірменці» випий каву, в турці зварену
По-стародавньому рецепту на піску.
І просвітліє небо галицьке захмарене,
Всміхнеться щиро, мов дитятко на візку.
Послухай вуличних музик – між них є генії.
Сходи на оперу, спектакль чи балет.
І ти почуєш міста Лева одкровення,
Свій дух розкриє, наче зрізаний букет.
Відвідай гай – отой Шевченківський із етносом
краян, в минуле тебе радо поведе,
цирк, галереї та книгарні з живоепосом,
І храми, де Господь давно на тебе жде.
Пройдися вуличками львівськими барвистими.
Вбери їх вигляд карколомний до зіниць.
Вся площа Ринок пахне кавою й туристами,
І чимось дивним із прадавніх кам’яниць.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654369
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 25.03.2016
Я тебе відриваю від серця, від тіла.
Зорі меркнуть у небі, біснується хіть.
Я тебе відриваю рішуче і сміло,
Як роки відривають на зламі століть,
Наче гілля сухе, як слова недолугі.
Боже, влий мені мудрості й сили до скронь,
Щоб ні кроку назад, ані диху на вугіль.
Я не хочу роздути погаслий вогонь.
Сум порив не зіб'є. Я в бою невідступна.
Відітну, відсічу без жалю всяку нить,
Що в клітини вросла непомітно, підступно.
Я тебе… вже тебе відриваю. Болить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2016
ДИТЯЧА ПІСЕНЬКА
1. Хоч ти малий – багато можеш,
Даремно час не витрачай
Зроби маленьке діло гоже,
Нарви в саду ягід на чай.
ПРИСПІВ:
Роби добро, роби добро.
Хай гріє серце сонця коло.
Роби добро, роби добро.
І усміхнеться все довкола.
І заспіває сад і ліс,
Подасть струмок свій срібний голос.
Станцює птах балет на біс.
Розправить плечі в полі колос.
2. Помий горнятка і тарелі,
Підлий вазон чи гарбузи,
Відполіруй усе в оселі,
Сходи за хлібом в магазин.
3. Даруй свій усміх рідним дому,
Усім, хто просить, помагай.
Сестрі чи братові малому
Під вечір казку прочитай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654151
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 24.03.2016
Я для тебе – ніхто, я для тебе ніяка.
Годі мучити душу, згинати хребет.
Новий день на порозі із голосом шпака.
Відпускаю тебе, відпускаю тебе.
Ти лети, кружеляй на широких просторах,
Піднімись на Говерлу карпатську, Тибет.
Я міняю позиції нот у мінорах,
Відпускаю тебе, відпускаю тебе.
Хай лягає імла на холодні бетони.
Знаю, небо під хмарами все ж голубе.
Я розмотую долі незнані рулони.
Відпускаю тебе, відпускаю тебе.
Я для тебе – ніхто, я для тебе ніяка.
Годі мучити душу, згинати хребет.
Новий день на порозі із голосом шпака.
Відпускаю тебе, відпускаю тебе.
Може бути піснею. Мені так писалося, як пісня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2016
Поезія – це вихор почуттів,
Це злива мислеформ і сплеск емоцій,
Волошки й маки між сухих житів,
Первистоцвіт у березневім соці.
Поезія – мелодія душі,
Це вітру подих і шаленство бурі.
Притулок для спочинку і рушій.
Снаги ріка для тих, хто у зажурі.
Поезія – це Космосу рука.
Це серця ватра й попелище болю.
Вона бува медвяна і п’янка,
І з перцем також – в ній всього уволю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2016
Вже ранок світло наливає в горщик дня..
Тобі підносить – випий, усміхнися щиро.
В смітник іде вчорашній день календаря
І гусне пір’ям новий шанс на ранах-крилах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653220
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2016
А ти знаєш, вже не пече.
Те, що в серці було – струхлявіло.
Зрозуміла, твоє плече
Не для мене роки тужавіло.
А ти знаєш, іде весна.
Сонце соняхом раннім світиться.
Напуває корінь земля.
Скоро краєві зеленітися.
А ти знаєш, я вже не та
І за образ тебе не кластиму.
Залишила кров блекота.
Те, вчорашнє, відпало пластами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653070
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2016
Кров недаремно Майданом пролилась,
Кращі у небо злетіли птахами –
Це, щоби ера нова народилась,
Виросли крила у душах і храми.
Схід недаремно трясе, лихоманить –
Зло хоче втримати славу і силу.
Але розвіються сірі тумани
Все, що не світле, піде у могилу.
І Московія заплатить за злочин,
Виб’є Господь із сідла її можість.
Дише вогнем і зубами скрегоче.
Дума, у світі пітьма переможе?
Те, що не вип’є любові святої,
В смітнище долі піде, наче шмата,
Рани свої Україна загоїть.
Бог допоможе їй велич підняти.
Смітнище - смітник.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652929
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.03.2016
Так мало справжності, так мало простоти.
Скрізь суєта своїх наставила капканів.
І ти втомився проти течії гребти,
Тримати шторм грудьми і кратери вулканів.
Багато слів, та не про те, та не про те,
Що серце визволити може від розпуки.
І пробивається крізь мур душі протест
Під наростаючі у грудях хрипи-звуки.
Так мало віри – віри в чисте і святе.
Любові мало, повно пороху і гриму.
А без любові це життя якесь пусте.
Воно втрачає силу запалу і стимул.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652821
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2016
Чемно вмився наш Назар,
Причесав чуприну.
Кашу з’їв, хрумкий сухар,
Випив чай із кмину.
Ноги впхав у чобітки,
Плащ вдягнув з овчини
І до школи залюбки
Поспішив хлопчина.
Викотився сонця круг
На майдан небесний.
Засіяло все навкруг,
До життя воскресло.
Йшов Назар, усмішку ніс
Просто за спасибі.
Тут Петро наставив ніс,
Лесь з подвір’я вибіг.
Бистрими птахами враз
Понеслись над світом.
Люблять школу, рідний клас
Ці чудові діти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652606
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 18.03.2016
Стрілись друзі-олігархи в пору вечорову.
Випили по три чарчини, почали розмову.
Каже Влад Павлові:
- В мене слон є офігенний.
- Слон? Він бабок потребує. Це ж тягар важенний.
- Як сказать! Мій травку косить. Діток водить в школу.
На собі продукти носить. Прибира зі столу.
Ще й сніданок приготує – каву і канапки.
- Брешеш!
- Ні. Подасть, прийду додому, навіть мені тапки.
- А продай мені такого.
- Чудної пів тонни? Ну, хіба, даси за нього два чи три мільйони.
- Півтора.
- Ні, два і крапка. Кажу ж, слон – знахідка.
- Ну, гаразд. Бери ті бабки, я не з ринку тітка.
Тиждень збіг, до Влада скочив:
- Слон – не офігенний. Весь газон мені столочив.
Виє, мов скажений. Розвалив гараж, стодолу, дім перевертає.
Ну, не слон – а катастрофа.
- Дарма його лаєш!
- Це чого ж?
- Як будеш так ти про нього казати, то не зможеш його іншим ніколи продати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2016
Я вас кохала щиро, ніжно,
Як первоцвітку березіль.
Як діти сонце в пору сніжну,
Як день після зимівлі джміль.
Для Вас світанки я росила.
Співала птахом біля скронь.
Палила спека Вас – гасила.
Мороз хапав – несла вогонь.
Я витягала Вас з мінору.
Я малювала Вами ніч.
А ви злітали завжди вгору,
Лиш пір’я сипалось до віч.
Березіль – березень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2016
Хіба це так складно збагнути,
Що треба ростити любов,
Зі Всесвіту світло тягнути,
Пітьму вимітати з основ?
Хіба це так важко – любити,
Налити тепло до ковша
І тому без жалю вділити,
У кого крижина-душа?
Хіба це так важко, питаю,
Лихе із дороги змітать
І сонце носити над краєм,
І небо плечима тримать?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652061
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2016
Біленьким снігом луг покрився –
І день неначе просвітлів,
Перлиною мені відкрився,
Блакитним проліском розцвів.
Сніжинки пурхали у танго.
Жури сховалась голова,
Під шиєю усівся янгол,
У вухо теплі лив слова.
Запахло садом соковитим.
Вернулась Божа благодать.
І захотілось знову жити,
Любові ставити печать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651815
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2016
Буває, мовить слово хтось – у ріг зігне.
Заціпенієш, мов від вибуху гранати.
Душа на часточки дрібненькі розпаде.
І час потрібен, щоб в одне її зібрати.
А інший скаже - йдеш у вищий пілотаж,
Збиваєш крилами хмарки і чистиш зорі,
Гойдаєш поглядом своїм чудний пейзаж.
На дно йде сум, мов осад кави, в кухлик долі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651784
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2016
Сто раз палила всі мости –
Вогні - під дахом хмарочоса.
Та сум гніздо в душі мостив
І я, розпатлана та боса,
Крізь кілометри, мов чумна,
До нього бігла серед ночі.
А він сидів біля човна,
Рибалив і думки пророчі
Родив, крізь вуса дим пускав -
Один! І дух торкався раю!
Та він ніколи не ласкав,
Лиш кидав неквапом: «Вітаю!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651604
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2016
Душа її чогось чекає,
Сама не відає, чого,
А вечір голову в вікно
Уже потроху наставляє.
Не поспішай, пітьмо кромішня,
Заковтувать її роки.
Хай сонце з щедрої руки
Їй кине приз іще потішний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2016
Отак спливуть її роки,
Їх час, мов кіт голодний, злиже –
Не діткнеться його щоки
І не відчує дух Парижа.
Смерть її вхопить, мов хижак,
У зимну зодягне кирею.
Невже все буде саме так,
І мрії ляжуть разом з нею?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651052
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2016
Наша дівчинка Софія
Ходить у садок.
Сміх дзвінкий розносить-сіє
Поміж діточок.
З’їсть обід увесь гарненько,
В ліжку сон знайде.
Знає, любить її ненька,
Прийде, забере.
У садку тримає марку –
Робить все сама.
Із Дем’яном і Назарком
Кубики склада.
А ще ліпить і малює
Квіточку і лист.
Пісню щиру подарує -
Є до цього хист!
Міряє усякі ролі,
Слухає казки.
Підросте, буде у школі
Вчитись залюбки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650856
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 11.03.2016
Україно моя! У вогні, у біді
Твої нинішні дні.
Рана невигійн́а. Крає серце війна.
Біль змішався і гнів.
Серце, Мамо, держи. Піднімайся, живи,
Не схиляй голови.
Крок за кроком долай, жереб щастя піймай.
Свою суть обнови.
Ти вартуєш відзнак, не розгрому – навспак,
Садом буйно цвісти.
І як діти не спать будуть, єдність тримать,
Ти діткнеш висоти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650645
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.03.2016
Спи, Шевченку, спи Тарасе,
З висі не дивися
На той край свій, де не раз ти
Слізьми гірко вмився.
Не дивися. Бо нічого
Крім бід не побачиш –
Той прийшов з війни безногий,
Той щоночі плаче –
Бачить, як на тілі друга
Смерть завилась в танці.
Іншого знайшла наруга –
Він попав у бранці.
Сиву матір сльози душать,
Десь кричить дружина,
Бо туга обвила душу –
Сирота-дитина.
Тил усякий люд тримає:
В того – сало в кранах,
Той – по світі роз’їжджає,
Той – по ресторанах.
Є й такий, бідосю знає –
На хлібці глевкому.
Біль ухопить – помирає,
І не жаль нікому.
Схід вогнем дракона дише.
Крим у хана нині.
І коли вже Бог напише
У Буття книжчині
Долю, мов зірча ясненьке,
Розуму дасть чадам,
Щоб країна – наша Ненька
Стала райським садом?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650273
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.03.2016
Жив у лісі їжачок.
Мав костюм із колючок.
Митись вранці йшов на став.
Потім бігав, присідав,
Аж пітніли лапи й личко,
Фрукти їв і пив водичку.
Настрій завжди мав чудовий,
Був веселий і здоровий.
З вороном – розумним птахом,
Грав у шашки і у шахи.
А у «Лови» біля хати -
Грав із зайчиком вухатим.
З лисенятком рудохвостим
Йшов до вовчика у гості,
Груші ніс йому у дар,
Щоби той варив узвар.
Вовк борщем їх пригощав
З лісових пахучих трав.
По обіді наш їжак
Брав наплічник (чи рюкзак),
Лісові стежки топтав,
Гриб між травами шукав.
Як знайшов, на вечір мило
Готував собі підливу.
Потім зуби довго чистив,
Засипав на теплім листі
Під горлання солов'я.
Отаке його життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2016
Оля в партію вступила –
І не для паради.
Ворогів собі нажила
Тих, що з боку влади.
Їхні хиби викривала
В Твіттері й Фейсбуці.
На майданах виступала
Проти дій-корупцій.
Став за нею слідкувати
Якийсь тип продажний,
Щоб зібрати компромати
На дівча відважне.
Ще й Толян-сусід - стоокий,
Ні сісти, ні встати,
Взявсь за Олею в бінокль
З вікон підглядати.
Та вона про те дізналась,
Їй сказала Мила.
Тож сміливості набралась,
Толі задзвонила:
- Клала річ на крісло наче
Там, де інші шмотки.
Толь, а Толь, ти там не бачиш,
Де мої колготки?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649700
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 07.03.2016
Просто вір, що недаремно ріс.
Йди вперед через невдачі, втому
Навіть, як довкола тебе ліс
І не видно просвітку у ньому.
Просто знай, ти вартий кращих змін.
Ти – не пил, не крапка, ти – ЛЮДИНА!
Запали в душі своїй камін,
Хай горить любов’ю середина.
Просто встань, до неба доторкнись.
Просто вір, що це тобі під силу.
Йди з добром і за добро борись
І розіб’єш найміцнішу брилу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649552
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.03.2016
Хто це книгу взяв до рук,
Сторінки гортає?
А це любий мій онук
Казочку читає –
З пам’яті, не по складах,
Не навчивсь читати.
Потім спурхне, наче птах -
Й ну штормити хату,
Мов циклон якийсь моря,
Брати світ на щупи.
Та душа його – зоря,
Видно і без лупи.
Любить сонце і квітки,
Златку, маму й тата,
Сіє радість залюбки
Крізь душевні врата.
Златка - сестричка менша.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649115
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.03.2016
Любов зачахла без води?
Підлий її і відроди.
У місці вимерлих клітин
Хай засія разком перлин.
Зажуру витисни зі скронь,
Без жалю викинь у вогонь.
Хай радість місце загніздить,
Пташиним співом задзвенить.
Наповнюй піснею ходу,
Любов’ю день з руки годуй.
І сій насіння доброти -
Врятує світ цей від біди.
5.03.16 Люба Пікас
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649072
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.03.2016
Коли ти був одним із них, плакав у подушку довгими темними ночами, розказував про дно, на якому жив, мов риба сом, поїдаючи всяке духовне сміття, тобі аплодували, тебе слухали стоячи, немов генсека компартії часів яйцезаплідного соціалізму. Але тепер, коли всі твої шторми, що накривали тебе з головою, всі бурі, що засипали тобі очі піском, весь морок, що поглинав світло в кінці твого тунелю, раптом відійшли, коли ти став диким птахом, бо свійськість у тобі вмерла в ту ніч, коли твоє тіло вирвалося із лап смерті, тепер, коли крила твої зміцніли настільки, що ти можеш торкатися крайчика неба і черпати вологу з хмар, коли пересихають груди, - тепер ти для них став чужаком, білою вороною (хоч насправді ти – інколи голуб, інколи орел, інколи бусол). Ти став ізгоєм. Тобі оголошують ігнор. Насправді їх поведінка прогнозована, бо це не що інше, як прояви хвороби дальтонізму - твої білі крила їм здаються чорними. Ця дивна хвороба дає їм право місити тебе підошвами чобіт, що забруднилися в дорозі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648859
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 04.03.2016
Скільки б кріт не пхав
злаків в нори-шапки,
скільки б в світі цім
ситості не чув,
прийде час такий,
що відкине лапки –
ні один з кротів
вічність не здобув.
Бджілка п’є нектар –
та ще трудівниця.
В соти мед кладе,
всяк її хвалить.
Та прийде пора,
і вона звалиться –
ні одній із бджіл
світ не обдурить.
Дві тваринки ці -
різні, кожен знає:
кріт для себе харч
носить у засік,
бджілка день-у-день
крильцями махає,
для добра людей
проживає вік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2016
Не греби все під себе,
Не живи із олжею,
Бо колись же урветься твій шлях.
Не прийме тебе небо
Із брилою-душею,
Не воскресне до вічності прах.
Відчини в світ віконце,
Упусти в душу сонце,
Хай засяє мільйонами руж.
Вмий обличчя росою,
Вийди в світ із косою,
Покоси усе лихо довкруж.
У Всесвітнім огромі
До добра будь до охочим,
Відшукай в нім буття свого суть.
Хтось в біді? Йди на поміч,
Вирви з коренем злочин.
Просто в світі ЛЮДИНОЮ будь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2016
Панно, не треба хмуритись
Слізку затріть, умийтеся.
Нащо до хмари тулитесь?
Краще із вітром злийтеся.
Онде весна – гайочками.
Сіє тепло крізь ситечко,
Ґрунт напува струмочками,
Щоби родило житечко.
Скоро квітки піднімуться,
Ряст із землі потягнеться.
Нічка і день обіймуться,
Сонце у силу вдягнеться.
Панно, не хмурте брівоньки.
Сум розчешіть гребінчиком.
З неба напийтесь віроньки.
Мрії прикрасьте вінчиком.
Вінчик – вінок з квіток.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2016
Весна ішла з туманами й дощами,
З теплом легким під вогкою пахвою.
Серця людські топила під плащами,
Що в болі-криги вбралися зимою.
Не в самоті ішла – із старшим сином,
Що з Сонцем в парі Березнем хрестила.
Син з вітром бився, що холодив спину,
Спивав калюжі і росла в нім сила.
Весна казала Березню:
- Синочку!
На місяць посаг я тобі вручаю.
Ліси наповни соком і садочки,
Квітки принадь до лугу і до гаю.
Пташок приклич, нехай тепло на крилах
Знесуть у край, щоб всяке лихо скресло.
- Зроблю усе, - сказав, - що в моїх силах.
На те ж бо зріс у Році, мамо Весно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648134
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.03.2016
Пробився ранок
сміло крізь туман,
проклюнув носом
сіре павутиння.
Ніхто не гнав,
собі ж бо сам він пан,
із ночі йде,
мов з дині огудиння.
Пробився – й радий,
небо розсвітлив,
злизав з дороги
молоко, мов котик,
І день у села
І в міста пустив,
і люд підняв,
охочий до роботи.
Я славу ранку
граю на трубі,
збираю настрій
із пташиних дзьобів.
Садку дарую,
що давно в журбі,
чека весну -
з надією в утробі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647868
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.02.2016
Якась роздвоєність в мені – любов і злоба.
Дивлюсь з підозрою на світ – і він – з-під лоба.
А ще недавно у душі пташа співало,
І сонце в променях ясних мене купало.
Якась роздвоєність – упевненість й зневіра.
Бо фантик з барвами, а місткість – чорно-сіра,
Бо там, де хліб родився, ллється кров солдата.
І як назад цю плівку вже перемотати?
Якась роздвоєність – нема душі спокою.
Стомилась я вести бої сама з собою,
Колючу правду у слабких долонях гріти
І вірить, кинути зернятка - будуть квіти.
Якась роздвоєність - щось мирне і вороже.
О, дай ж мудрості мені і сили, Боже,
Встоятись, витримать, пройти усе, здолати
І прапор істини на щоглище підняти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647560
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.02.2016
У того майна – понад люди і дози.
У того – важлива посада (оh, best!).
У того – таланти до вірша чи прози.
У того – сім’я і розклади під ДЕСТ.
У того – високі звання наукові.
У того грошви – не вміщається в рот.
Але як немає у серці любові,
Все інше, повірте, марнота марнот.
ДЕСТ – (в СРСР ГОСТ) державний стандарт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647532
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.02.2016
Ви – чисті. Вона – не свята,
Хотіла чужої любові.
Цвяхніть її до хреста,
Напийтесь живої крові.
Камінням (ану, сміліш!)
Закидайте її тіло,
Ви – чисті, чистіші, ніж
Небес голубих світило.
Ваш вирок - то бич з руки,
Шматуйте безсилу калу.
Та знайте, його щоки
Вона навіть не торкала...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2016
Нам Бог дав шанс – змінити мислення,
Себе змінити і країну,
Почати нове літочислення,
Підняти вміст гемоглобіну
У жилах Неньки, що загнулася,
Що стогне з болю і розпуки,
Щоби рідненька усміхнулася
Під переможні долі звуки.
Злетіла гордою орлицею,
Зашивши всі на серці діри,
І стала справжньою скарбницею
Любові, правди, честі, віри.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647252
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.02.2016
Скажу банальне: (хоч жадають ексклюзив –
Не хліб, а бомбу на розкритім рушникові)
Крізь сон із Всесвіту до мене йде призив
Відкрити груди для всепрощення, любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647144
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 26.02.2016
Нехай сьогодні тінь упала в душу,
Хай дзьобом птах скубе твоє ребро.
Це ще не значить, що здаватись мусиш,
Ховатись в кокон, кидатись в Дніпро.
Сьогодні тінь, а завтра промінь неба
Спровадить холод із клітин-печер.
У труну лізти перед час не треба,
Загоїть час уразу, що пече.
Сьогодні сіль роз’їла око-щоку.
Гойдає місяць тугу уночі.
А завтра дух піде в політ високий,
Квітками стануть всі твої бичі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646922
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2016
Я все ще думаю про тебе.
Хоч знаю, ти - не будеш мій.
Моє кохання – доторк неба,
Життя зімне, немов сувій.
Я все ще чую твоє слово –
Іскринкою у жилах слід,
Скупе, мов сонечко зимове,
Та топить в серці зимний лід.
Я все ще хочу тебе стріти,
Хоч знаю, душу посічеш,
Бо не мені, о, ні, цим літом
В долоні серце покладеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646909
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2016
Сіла жінка на зупинці , очі тре, ридає.
Йде хлоп’я.
- Чого ви, тьотю, плачете? – питає.
Як мені не плакать, як же? - й знов заводить-трубить. –
Ніхто мене в цьому світі, дитино, не любить.
Пішов хлопчик. Раптом думка його наздогнала.
Повернув до тітки й мовив:
- А ви всіх питали?!
Ідея не моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646644
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 24.02.2016
Ти, лютий, - не простак-хлопчина.
Учора вже на ладан дихав.
А нині вбрався в кожишину
Спустився з ганку неба тихо
І нумо сніг з рукав’я сипать,
Вкривати землю крупом любо.
Вдягнув ялину. Чорну липу
Прибрав, як дівчину до шлюбу.
Ти, лютий, наче справжній жовнір.
Учора вже хотів до тилу.
А нині виклався по повній,
Вернув собі звання і силу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646605
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.02.2016
Для когось люди – килимок для ніг.
Ступив на нього – і затінив диво,
Струсив із туфель порох і побіг
І що лишив по собі – неважливо.
А є такі – поглянуть, ти течеш,
В душі твоїй розкрилюється лотос.
Любов біжить - без стримання і меж,
І камінь обертається на злото.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646383
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.02.2016
Лютий знеможено дихає.
Березень рветься до діл,
Ходить вечір’ями тихими,
Гріє повітря довкіл.
Зранку до неба помолиться
Й впевнено робить свій крок.
Вітер на шапці у молодця
Мостить гніздечко з гілок.
Скоро птахи там усядуться
Вернуть із теплих країв.
Сонце воскресне і внадиться
До розімлілих лугів.
Витягне травку і квіточку
З ґрунту, неначе злодій.
Серце прорветься крізь кліточку
Птахом весняних надій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646321
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.02.2016
В своїй п’єсі не дав мені ролі.
Я писатиму вірші іншому –
Може, кращому, може, гіршому
На усіх перехрещеннях долі.
Залишив мене поза сценою.
Із акторством, на жаль, не склалося.
Інші фахи мені писалися
Під блакитною неба ареною.
Хай не я є твоїми латами.
Хай між нами сади не квітчані.
Хай ми долею не повінчані,
Амулет тобі вишиватиму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2016
Без слів твоїх холоне в житі літо,
Стихає птах в калиновім кущі,
Складають пелюстки докупи квіти,
Гірким полином пахне у душі!
Але як мовиш хоч одненьке слово,
Вповзає промінь сонця до клітин,
І сірий обшир грає веселково,
І в дрібки хмару меле неба млин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2016
Бог влив мені цю мову – українську,
Із кров'ю, молоком і словом мами мами,
Щоб наповняла, мов молитва храми,
Мій дух, лилась, як пісня Херувимська.
Казав її ростити, наче квітку,
Теплом душі щоденно напувати,
Щоб сяяла, мов золоті дукати,
В дні бурі й тиші, в час зими і влітку.
Ця мова, подарована Всевишнім,
Тектиме в мені, мов по руслі річка,
Горітиме, немов різдвяна свічка,
Цвістиме, як в саду у квітні вишня..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2016
Що ти думав, генерал-майоре,
В ту фатальну мить, коли душа
Вирвалася з тіла й коридором
Неба полетіла, мов пташа?
Бачив ти гелікоптер розбитий,
Друзів закривавлених і край –
Той, котрий хотів ти захистити,
Що бурлив в крові, як водограй.
Бачив ти степи, ліси і гори –
Жаль лишати, але мусив йти
В далину, де никне біль і горе,
Де нема війни і суєти.
Нам любов лишив, у ранах тіло.
Побажав звитяжної ходи,
Щоб твоє довершили ми діло -
Вичистили землю від орди.
Загинув біля Слов'янська.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645752
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.02.2016
Так, ми можем від рідного краю свого відцуратись,
Його мову розсіять над хвилями моря, мов прах.
Тільки як тоді Богу у діях своїх сповідатись*?
Тільки як тоді в небо глядіти у жовтих зірках?
Так, ми можем від Мами обличчя своє відвернути.
І від цього, можливо, не зійде з фундаменту дім.
Тільки хто відцурався від Неньки в часи її скрути,
Той ніколи не матиме спокою в серці своїм.
Тож любімо свій край, хай не все у нас ще веселково.
Сонце довго нам мить, почорніле від болю з країв.
Та давайте поволі скидати зневіри окови,
Поливати любов’ю край-сад щоби буйно зацвів.
Слав'янськ-Краматорськ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645518
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.02.2016
Якби лежав десь під мостом,
Попавши лихові у сіті,
Про тебе б не згадав ніхто,
Бо ти, мов ластівка у світі:
Ось є, а ось тебе нема -
Згубилася у неба стрічці,
І слід твій – курява зніма,
І пам'ять – попелом у річці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645420
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.02.2016
Вона не знала, куди бігла. Просто бігла, як біжить кінь, якого розпутали. Просто хотіла вдихнути волю, пізнати світ. Вітер розвівав їй гриву. Сонце золотими променями рисувало щастя на грудях. Вона бігла, ні, радше не бігла, а скакала, як молодий рисак. Й, іноді, їй навіть здавалося, що вона пальчиками рук торкається білих хмаринок, що пропливали над її головою час від часу, як дикі гуси. Їй так добре було відчувати цю легкість тіла, цей порив душі, цю свіжість кисню, що забігала в груди.
- Спинись, - кричали вслід їй трави, які вона проминала.
Та вона не спинялась.
- Вернись, - голосили дерева, що залишились стояти на своїх старих, може, й не для усіх зручних, але таких уже звиклих нажитих місцях.
Але вона не верталась.
І тут прірва – глибока, широка – не перебігти не перескочити. Назад?
Вона заклякла. Вперше, за час свого стрімкого бігу. Заклякла, але тільки для того, щоб дати думці побороти думку. Старе чи нове? Пута чи воля? Тяжкість чи легкість?
Вона вибрала останнє у кожному із протиріч. І будь-що буде, бо вона або подолає цю грізну перешкоду, що постала перед нею, або загине. Та краще, як подолає. Так. І, о, Боже, дай їй крил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2016
Зла не чини – вернеться бумерангом.
Не плюй в колодязь – з нього воду пить.
Не ображай того, хто нижчий рангом.
Раптом прийдеться в нього щось просить.
Міст не руйнуй – нового не збудуєш
До рідних душ. Крізь біль – не через став.
Настане час, про дії пошкодуєш,
А ще про те, що злу себе продав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2016
Хто готовий взяти планку –
Ватри, води, труби мідні,
Провести народ, мов Данко
Через хащі непрохідні?
Врятувать від екзекуцій
Край, покоцаний війною,
Вийти з горна революцій
З піднятою головою?
Хто готовий рвати груди,
Нести серце понад краєм,
Шлях освічувати люду.
До омріяного раю?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643119
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.02.2016
Ридаєм ридма – все у нас не клеїться –
Емоції вогнями не горять,
Трояндами доріженьки не стеляться
І самості зсередини їдять.
Такі ми бідні і такі стривожені,
Про все це трубимо на всенький світ.
Думками про земне лише стриножені.
Гребем під себе землю, наче кріт.
А світ на волосинці вже тримається.
Відвічний ворог душі взяв в ясир.
Війна вогнем плює. Життя ламається.
А що зробили ми, щоб виріс мир?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642989
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.02.2016
Вечір відкрив обійми.
Та не спішиться сон.
Хочеться із обійми
Випустити патрон.
Знову самотнє ложе,
Подушка і екран.
Буде так завжди, схоже,
Сіль не зійде із ран.
Але тебе кохати -
Присуд мій, доки хміль.
Іншому не забрати
Цей невгоїмий біль.
Думай по мене путньо.
Думати – то не гріх,
Як не пускає бутність
Стати на мій поріг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642879
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2016
Хочу сипатись в його нутро цукром-піском, розчинятись в ньому, мов у гарячій пінній каві. Але він не любить цукру.
Хочу дати друге дихання його упалим крилам, але він радше ходитиме ногами, ніж дозволить моїм устам торкнутися до його крил.
Хочу грати йому на арфі, сидячи за його плечима на зеленому березі річки Сени, надихаючись величчю Ейфелової вежі. Але він буде слухати лише голос свого раціо, ловити думу-рибу в ріці й уявляти, яка смачна юшка вийде з неї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2016
Нам здається, всі дії у світі – то збіг обставин.
Та насправді, всьому початок є і кінець.
Як насіння в землі нема, не покриє галявин
Квіточками весна, не розкрилиться пагінець.
Злість – породить лиш злість, а ненависть знайде ненависть.
І невдячність прийде невдячністю, як не ждеш.
Перше вбивство з Адама і Єви здійснила зависть.
Яму смерті комусь копатимеш – сам впадеш.
Тож, людино розумна, подумай про свої кроки.
Не спіши наставлять на ближнього зимний кольт.
Ця планета родитиме кисень ще людству, доки
Буде в грудях любов горіти у сотні вольт.
Відразу попереджаю, що знаю про слово "заздрість", але поети минулого вживали і таке слово "зависть", в т. ч. і Шевченко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2016
Просто любити цей день, що глядитьу віконце,
Дихати миром, коли не тріщить автомат.
Просто вбирати повітря і промені сонця,
Весну чекати і знати, розквітне ще сад.
Просто іти, розсікати вогонь і морози,
Віру затиснути міцно в жилавий кулак.
Це ж не навічно – шторми, буревії і грози.
Це для осмислення бутності - Всесвіту знак.
Просто іти і торкатися думанням неба.
Ми ж не для того лише, щоб служити землі –
Їсти і пити, і спати, неначе амеба.
Ми – то пливучі у Вічність вогні-кораблі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642189
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 08.02.2016
Кохала – не казав, що мушу,
Не заставляв будити душу,
Не підносив до піку вежі –
А я любила до безмежі.
Не зв’язував шнурами тіло –
Знать іншого – і не кортіло.
Не доганяв, як виривалась –
Сама завсіди поверталась.
Та мої сили – на границі.
І порох змок в порохівниці.
І вигорів вогонь емоцій.
Піду – коли більмом у оці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2016
Ти холодний, мов лід, наче з мармуру брила.
Не розтопить тебе мого серця вогонь.
Ти холодний… Долів опускаються крила.
І биття уповільнює пульс біля скронь.
А я б рада з тобою у небо злетіти,
Де хмарки довкруж нас танцювали б аркан –
Почуття віднайшли б ті новітні орбіти
Для планети Любов, де магмує вулкан.
Ти холодний, між нами льодів паралелі.
І отрутою в кров слів-думок колорит –
Не мені твоє серце готує купелі,
Не для мене у грудях вистукує ритм.
Долів - (діалект) вниз. Мені зробили якось зауваження, що у моїх віршах нема діалектів, то я тепер буду інколи їх припасовувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2016
Бути самим собою. І просто бути.
Йти і не оглядатися щосекунди.
З рук і думок зривати огидні пута.
В натовпі не згубитись, немов бургунди.
Душу, роздерту навпіл – в одне зшивати
І загортати серце в солодкі мрії.
В пам’яті книгу вписати хороші дати:
Встав, полетів, прорвався крізь буревії.
Бути самим собою. І просто жити.
Від хатоскрайства душу полікувати.
Віру з проміння сонця й небес ліпити,
Діри упалим крилам позатуляти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2016